Golosnovinua.com

Позначка: політика

  • Політична війна на тлі енергетичної кризи: чому звіт Кличка у Верховній Раді оголив проблему колективної безвідповідальності перед важкою зимою

    Політична війна на тлі енергетичної кризи: чому звіт Кличка у Верховній Раді оголив проблему колективної безвідповідальності перед важкою зимою

    Виступ міського голови Києва Віталія Кличка у Верховній Раді 14 жовтня, присвячений енергетичній стійкості столиці перед початком опалювального сезону, став кульмінацією тривалого конфлікту між центральною владою та муніципалітетом. Як зазначив політолог Максим Джигун в ефірі Radio NV, поява мера в парламенті та його емоційна промова не лише спровокували хвилю критики в суспільстві, а й були сприйняті профільними аналітиками як перший крок у можливій процедурі відсторонення очільника столиці від виконання посадових обов’язків. Загострення протистояння розгортається на тлі критичного стану комунальної та енергетичної інфраструктури Києва, яка підійшла до чергової воєнної зими абсолютно непідготовленою.

    Експерт провів паралель між діями українських посадовців та недавніми скандалами у США щодо блокування роботи супутникового зв’язку: коли Ілон Маск перекладав відповідальність за обмеження на Білий дім, а американські чиновники стверджували, що це виключно компетенція компанії SpaceX. За словами Джигуна, у Києві наразі спостерігається ідентична стратегія взаємного уникнення відповідальності. Замість конструктивного плану дій Кличко обрав агресивну риторику на адресу уряду, закидаючи центральній владі провал фізичного захисту та прикриття стратегічних об’єктів засобами ППО, тоді як урядовці вказують на хронічну бездіяльність міської адміністрації у модернізації мереж та впровадженні розподіленої генерації за прикладом Харкова чи Житомира.

    Втім, політичні баталії на Печерських пагорбах жодним чином не покращують реального становища містян. Виступ очільника столиці залишив без відповідей фундаментальні питання: якими є антикризові алгоритми у разі тривалих блекаутів, як планується мінімізувати наслідки ударів по ТЕЦ та хто персонально гарантуватиме життєдіяльність мегаполіса. Політолог констатував, що вирішити накопичені структурні проблеми за лічені дні до морозів неможливо, особливо в умовах щоденних атак російської балістики, яка методично доруйновує енергетичні вузли. Дискусія та реальна підготовка мали розпочинатися ще у березні, одразу по завершенні минулого опалювального періоду, через що нинішня криза є наслідком провалу стратегічного планування та колективної безвідповідальності обох гілок влади.

  • Шлагбаум для зброї: Угорщина навідріз відмовилася допомагати Києву та закриває транзит для ЗСУ

    Шлагбаум для зброї: Угорщина навідріз відмовилася допомагати Києву та закриває транзит для ЗСУ

    Угорщина не надаватиме жодної військової підтримки Україні та не дозволить транзитне перевезення озброєння для української армії через свою територію. Про це офіційно заявив прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадьяр під час спілкування з іноземними журналістами. Очільник угорського уряду підтвердив непохитність жорсткого зовнішньополітичного курсу Будапешта, вкотре давши зрозуміти, що країна дистанціюється від будь-яких спільних оборонних ініціатив на підтримку Києва та не стане логістичним хабом для передачі техніки і боєприпасів.

    Офіційний Будапешт категорично відкидає можливість використання власної транспортної та прикордонної інфраструктури для потреб українських військових. За словами прем’єра, територія держави залишатиметься повністю закритою для вантажів військового призначення, що суттєво обмежує альтернативні логістичні маршрути постачання допомоги з південно-західного напрямку. Така позиція нового керівництва країни демонструє збереження принципової лінії на блокування будь-якого прямого чи опосередкованого залучення до оборонного сектору України.

    Подібна безкомпромісна риторика фіксується вже не вперше. Ще у вересні угорський прем’єр-міністр виступив із категоричною заявою про те, що уряд країни в жодному разі не допустить будівництва на своїй суверенній території сховищ нафтопродуктів для українських потреб. Петер Мадьяр тоді окремо підкреслив, що не дозволить реалізації таких інфраструктурних планів та навіть початку будівельних робіт, доки його політична сила зберігає контроль над владою в державі. Енергетична співпраця та створення спільних паливних резервів також опинилися під повною забороною.

    Нинішній демарш відбувається на тлі помітного охолодження відносин між Києвом та низкою стратегічних партнерів. Закордонні оглядачі та аналітики звертають увагу на зростання дипломатичної напруженості, зазначаючи, що українське керівництво на чолі з президентом Володимиром Зеленським за короткий проміжок часу зіткнулося з серйозними тертями одразу з кількома важливими державами. Йдеться не лише про складні контакти з новим урядом Угорщини, але й про помітні розбіжності з польським політикумом найрізноманітніших поглядів, а також про напружені дипломатичні моменти у діалозі з Південною Кореєю.

    Така системна ізоляціоністська політика Будапешта створює додаткові виклики для європейської безпекової архітектури та солідарності всередині Північноатлантичного альянсу й Європейського Союзу. Повна відмова від сприяння оборонним зусиллям України, заборона транзиту критично важливого вантажу та блокування енергетичних проєктів не лише ускладнюють практичну логістику для сил оборони, але й поглиблюють розкол серед союзників на континенті. У той час як більшість західних країн шукають шляхи посилення військових спроможностей України, позиція угорського керівництва залишається непохитною перешкодою для формування єдиного фронту підтримки.

     

  • Неочікуваний розворот: резонансні заяви Гончаренка щодо перемовин із РФ викликали подив усередині «Європейської солідарності»

    Неочікуваний розворот: резонансні заяви Гончаренка щодо перемовин із РФ викликали подив усередині «Європейської солідарності»

    Публічні висловлювання народного депутата Олексія Гончаренка щодо перебігу російсько-української війни та необхідності пошуку форматів домовленостей із Російською Федерацією спричинили помітний резонанс і відверте здивування серед його колег по фракції «Європейська солідарність». За інформацією представників політсили, різка зміна тональності та акцентів у риториці одного з найактивніших медійних парламентарів виявилася цілковитою несподіванкою не лише для представників депутатського корпусу партії, а й особисто для її лідера, п’ятого президента України Петра Порошенка.

    Політична сила «Європейська солідарність» упродовж усіх років повномасштабного вторгнення послідовно відстоює максимально безкомпромісну позицію щодо протистояння агресору. Офіційна лінія партії традиційно базується на неприпустимості будь-яких кулуарних поступок Кремлю, необхідності збереження територіальної цілісності, форсованому русі до НАТО та притягненні вищого керівництва РФ до міжнародної кримінальної відповідальності. На цьому тлі меседжі Гончаренка щодо потреби виходити на переговорні треки та домовлятися з Москвою виглядають як відчутний ідеологічний дисонанс. Ситуація набуває особливої ваги з огляду на масштабну присутність депутата в інформаційному просторі: його персональні медіаресурси охоплюють мільйонну аудиторію, яка нерідко ототожнює його персональні заяви зі спільною стратегією всієї парламентської фракції.

    Після скандальних тез усередині політсили виникла необхідність проведення внутрішніх розмов і консультацій щодо комунікаційної дисципліни. Представники партії вказують, що подібні некоординовані демарші створюють суттєві репутаційні виклики та дезорієнтують виборців, які розраховують на послідовну та чітку позицію опозиції в питаннях національної безпеки. Попри відсутність офіційних дисциплінарних заяв чи кадрових рішень, інцидент оголив приховану напругу між автономною медійною діяльністю популярних блогерів-депутатів і необхідністю підпорядковуватися спільним політичним директивам лідерів партії.

    Цей прецедент показово відображає ширші суспільно-політичні процеси, що відбуваються в Україні на тлі обговорення можливих моделей деескалації та міжнародних ініціатив щодо припинення вогню. Тривалий виснажливий конфлікт, активізація посередницьких зусиль глобальних гравців і системний тиск на українську інфраструктуру дедалі частіше змушують окремих політиків зондувати суспільні настрої за допомогою ризикованих тез. Проте спроби вийти за межі усталеного військово-політичного консенсусу свідчать про наростання складної внутрішньої дискусії щодо пошуку реалістичних сценаріїв завершення війни та збереження державності.

     

  • Проросійський демарш у ландтазі: ультраправі та популісти Німеччини готують резолюцію про скасування санкцій проти Москви та припинення допомоги Україні

    Проросійський демарш у ландтазі: ультраправі та популісти Німеччини готують резолюцію про скасування санкцій проти Москви та припинення допомоги Україні

    У німецькій федеральній землі Саксонія-Ангальт правопопулістська партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) та лівопопулістський «Альянс Сари Вагенкнехт» (BSW) ініціюють спільну резолюцію в регіональному парламенті. Документ містить прямий заклик до повного припинення фінансової та оборонної підтримки України, а також до негайного скасування всіх економічних санкцій, запроваджених проти Російської Федерації. Для розгляду та ухвалення цієї суперечливої ініціативи політичні сили наполягають на скликанні спеціального засідання ландтагу.

    У проєкті рішення стверджується, що європейська та федеральна політика санкційного тиску на Росію зазнала краху, а постачання західного озброєння та виділення багатомільярдних пакетів допомоги Києву нібито виявилися неефективними. Автори документа вимагають від земельного уряду Саксонії-Ангальт використати всі наявні механізми, зокрема виступити з відповідною офіційною ініціативою в Бундесраті (палаті федеральних земель Німеччини), заради зміни зовнішньополітичного курсу країни. Головний акцент резолюції зроблено на вимозі негайного припинення бойових дій, запуску прямих дипломатичних перемовин із Кремлем та швидкому поверненні до повномасштабних взаємовигідних торгово-економічних відносин із Москвою.

    Політичні лідери обох сил відкрито використовують антиукраїнську риторику для внутрішньої передвиборчої мобілізації. Представник «Альтернативи для Німеччини» Ульріх Зігмунд, який планує балотуватися на посаду прем’єр-міністра землі вже у грудні, стверджує, що регіональні парламенти мають чинити тиск на Берлін, аби німецькі податки витрачалися виключно на внутрішні потреби громадян, а не на постачання військової техніки на фронт. Своєю чергою, лідерка альянсу Сара Вагенкнехт піддала гострій критиці консервативних політиків, зокрема лідера ХДС Фрідріха Мерца за його візити до Києва з фінансовими пакетами, заявивши про неприпустимість дій, які, на її переконання, наближають Німеччину до прямого зіткнення з РФ.

    Водночас навіть потенційне голосування за цей документ матиме переважно декларативний і символічний характер. Законодавство Федеративної Республіки Німеччина чітко закріплює зовнішню політику, визначення оборонної стратегії та запровадження міжнародних обмежувальних заходів за федеральним урядом у Берліні та спільними інституціями Європейського Союзу в Брюсселі. Регіональні ландтаги не мають правових повноважень скасовувати чи переглядати міжнародні зобов’язання держави, тому спільна резолюція крайніх сил розглядається насамперед як спроба розколоти суспільний консенсус щодо непохитної солідарності Німеччини з Україною.

  • Гончаренко опинився в центрі дискусії щодо перегляду рішень про мову та церкву

    Гончаренко опинився в центрі дискусії щодо перегляду рішень про мову та церкву

    У Верховній Раді поки не розуміють, як можна буде переглянути вже ухвалені рішення щодо російської мови та церкви, якщо Україна перейде до реальних домовленостей про завершення війни. Джерело, знайоме з обговореннями всередині парламенту, говорить, що це питання вже доводиться враховувати під час обговорення можливого врегулювання. За його словами, Росія відносить російську мову та церкву до головних і необговорюваних умов майбутніх домовленостей, тому українській стороні в будь-якому разі доведеться вирішувати, що робити з уже ухваленими рішеннями.

    Йдеться про кілька різних законодавчих рішень. Закон про забезпечення функціонування української мови як державної діє з 2019 року, освітні квоти — ще з 2017-го. Обмеження для релігійних організацій, пов’язаних із державою-агресором, Верховна Рада ухвалила окремим законом уже після початку повномасштабної війни. Просто відмовитися від цих норм одним рішенням не вийде — для їхньої зміни знадобиться нова законодавча процедура.

    Питання стало однією з причин конфлікту Гончаренка з «Євросолідарністю». 5 жовтня фракція заявила, що його позиція щодо завершення війни розходиться з партійними установками. Серед принципових для «Євросолідарності» питань окремо вказані українська мова та незалежна українська церква, а також сильна армія і курс до ЄС та НАТО.

    Сам Гончаренко пропонує обговорювати ці теми інакше. У своїй публічній позиції він допускає нейтральний статус України за умови збереження армії та співпраці з НАТО, питання російської мови пропонує розглядати через європейські норми захисту мов меншин, а релігійну сферу — у межах майбутніх домовленостей. Водночас він не пропонує просто скасувати чинні норми, а говорить про можливі зміни в рамках ширшої угоди щодо завершення війни.

    Тут виникає політична проблема. Будь-яка зміна чинних правил щодо мови чи релігійної сфери потребуватиме рішень усередині самої України, тоді як їхнє можливе включення до переговорів означатиме ще й необхідність пояснити такі кроки суспільству та парламенту. Поки в Раді, за словами джерела, не розуміють, як саме це можна буде оформити.

    Після виключення Гончаренка з «Євросолідарності» ці розбіжності отримали вже не лише змістовне, а й політичне продовження. Напередодні виключення, відповідаючи на запитання «Радіо Свобода» про можливість такого рішення, Гончаренко заявив, що насамперед відповідає перед своїми виборцями, і додав: «Я переконаний: те, що я говорю, підтримує більшість моїх виборців». Він обирався до Верховної Ради як самовисуванець в Одеській області та залишався безпартійним. Інші поступки, на думку Гончаренка, можуть бути в питаннях мови і віри: «Якщо люди хочуть собі говорити російською, хай говорять… Якщо є з десяток людей, які хочуть ходити до російської православної церкви, – хай ходять. Головне – контролювати, щоб там говорили про Бога, а не про зраду Батьківщини».

    5 жовтня «Європейська солідарність» оголосила про його виключення з фракції, пояснивши рішення ідеологічними розбіжностями щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки України. Наступного дня українські ЗМІ повідомили про появу картки Гончаренка в базі «Миротворця». У профілі його звинувачують, зокрема, у діях, які автори ресурсу трактують як спрямовані на деморалізацію суспільства та зрив мобілізаційних заходів. Водночас «Миротворець» є недержавним ресурсом, тому його твердження не є встановленими судом фактами.

    За даними джерела, навколо Гончаренка найближчим часом може сформуватися власна неформальна група. До її обговорення, за словами співрозмовника, вже закладаються і питання мови, церкви та можливих домовленостей про завершення війни. Саме тому суперечка, яка почалася всередині однієї фракції, може вийти за її межі та стати частиною нової конфігурації депутатів у Раді.

     

  • Шаховий скандал на Банковій: радник голови Офісу президента став заступником підсанкційного російського олігарха у ФІДЕ

    Шаховий скандал на Банковій: радник голови Офісу президента став заступником підсанкційного російського олігарха у ФІДЕ

    Політичний простір України сколихнула несподівана кадрова новина, яка викликала гостру суспільну реакцію та безліч запитань щодо етичності дій представників влади під час війни. Позаштатний радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк офіційно обійняв посаду віцепрезидента Міжнародної шахової федерації. Ця подія могла б залишитися непоміченою, якби не один критичний нюанс: наприкінці вересня керівництво цією впливовою спортивною організацією перебрав на себе російський мільярдер Тимур Турлов. Головна проблема полягає в тому, що цей діяч перебуває під дією офіційних економічних та персональних санкцій на території нашої держави, що робить ситуацію безпрецедентною з точки зору політичної моралі та репутаційних ризиків.

    Рішення українського посадовця увійти до керівного складу організації, очолюваної особою з санкційних списків України, одразу викликало резонанс у медіа та суспільстві. Журналісти спробували з’ясувати деталі цього кроку, зокрема ключове питання: чи був президент Володимир Зеленський поінформований про такі плани свого радника та чи давав він згоду на подібне призначення. Відповідаючи на запитання щодо узгодження цього резонансного рішення з главою держави, новоспечений функціонер Міжнародної шахової федерації спробував змістити акцент на інституційну відповідальність.

    «Для мене репутація Офісу президента – ключова», – зазначив Михайло Подоляк, коментуючи свої мотиви.

    Проте ця коротка відповідь не дала чіткого розуміння того, чи справді на рівні найвищого політичного керівництва країни схвалили співпрацю з підсанкційним російським мільярдером у рамках міжнародної спортивної структури, чи це була виключно особиста ініціатива радника. Жодних додаткових роз’яснень щодо комунікації з президентом з цього приводу посадовець наразі не надав.

    Варто нагадати, що фігура Тимура Турлова є вкрай токсичною для українського політикуму. Перебування під санкціями означає, що держава офіційно визнала цю особу такою, що становить загрозу національним інтересам, безпеці та територіальній цілісності. Зазвичай санкційні обмеження передбачають блокування активів, заборону на ведення економічної діяльності та повне припинення будь-яких офіційних контактів. У цьому контексті перехід представника президентської команди в умовне підпорядкування до такого діяча виглядає як серйозний репутаційний удар не лише по самому чиновнику, а й по всій системі державної влади.

    Міжнародна шахова федерація вже тривалий час вважається майданчиком, де Російська Федерація намагається зберігати свій політичний вплив та використовувати спорт як інструмент пропаганди на міжнародній арені. Призначення російського мільярдера на посаду президента федерації лише закріпило ці тенденції. Участь українського державного діяча у керівництві такої структури створює небезпечний прецедент. Це об’єктивно може бути використано ворожими медіа для демонстрації того, що попри повномасштабні бойові дії та жорсткі економічні обмеження, українські чиновники нібито готові до співпраці з російським капіталом на міжнародних майданчиках.

    Наразі залишається відкритим питання про те, якими будуть подальші офіційні дії керівництва держави щодо цієї ситуації. Репутаційні втрати від такого кроку можуть виявитися значно більшими, ніж будь-які гіпотетичні дипломатичні вигоди від присутності українського представника у керівництві міжнародної спортивної організації. Суспільство очікує чітких пояснень щодо того, як статус радника поєднується з роботою під керівництвом особи, яка законодавчо визнана загрозою для української держави.

     

  • Партія капітулянтів та ілюзія миру: чому Росія ніколи не зупиниться і навіщо політики грають на втомі від війни

    Партія капітулянтів та ілюзія миру: чому Росія ніколи не зупиниться і навіщо політики грають на втомі від війни

    В українському політичному просторі дедалі частіше лунають заклики до негайних мирних переговорів із державою-агресором, які експерти вже охрестили риторикою партії капітулянтів. Народний депутат, секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко різко розкритикував подібні ініціативи своїх колег по парламенту, зокрема Данила Гетманцева та Олексія Гончаренка. За його словами, розмови про швидкі компроміси з Кремлем є виключно політичним хайпом, який базується на цинічних маніпуляціях навколо втоми суспільства від тривалих бойових дій.

    Парламентар наголосив, що Москва насправді не має жодного наміру вести конструктивний чи рівноправний діалог. Те, що російська сторона називає переговорами, є лише вимогою повної капітуляції та беззаперечного виконання всіх диктаторських умов. Досвід попередніх дипломатичних контактів яскраво продемонстрував, що ворог відправляє на зустрічі делегатів низького рівня, які не орієнтуються в ситуації та приїжджають виключно для затягування часу. Головна і незмінна мета агресора полягає у тотальній поразці та знищенні української держави.

    «Усе це – лише слова. Ми повинні розуміти одне: зараз немає чого пропонувати. Що Росія має на увазі під «домовлятися»? Це виконання всіх її умов. По-перше, вона і не хоче домовлятися», – зазначив політик.

    Він переконаний, що для примусу ворога до реального діалогу необхідно спочатку створити відповідні жорсткі умови на полі бою та міжнародній арені, яких наразі ще не досягнуто. Російське командування бачить, що не може досягти стратегічних цілей на землі, але використовує тимчасову перевагу в повітрі для масштабного терору. Ворог розуміє, що таким чином може чинити колосальний психологічний тиск на цивільне населення. Саме цією емоційною вразливістю, на думку парламентаря, намагаються скористатися окремі діячі для нарощування власних рейтингів.

    Відповідаючи на закиди про те, що хтось нібито зацікавлений у продовженні бойових дій, секретар Комітету наголосив на абсурдності таких заяв. За його словами, вигоду з цього можуть отримувати хіба що ті поодинокі особи, які фігурують у корупційних скандалах та наживаються на державних закупівлях, проте абсолютна більшість громадян щиро прагне миру.

    «Хтось хоче, щоб війна продовжувалася? Я впевнений, що таких людей немає. Можливо, за рідкісним винятком – тих, хто на цьому наживається. Але більшість, звісно, хоче, щоб вона закінчилася. Я, в тому числі. Однак війна повинна закінчитися не поразкою України, а як мінімум на умовах, прийнятних для нас», – підкреслив Костенко.

    Ілюзії щодо того, що віддача певних регіонів зупинить російську експансію, є небезпечною та наївною помилкою. Історія укладених домовленостей з 2014 року безапеляційно доводить, що Росія ніколи не дотримується жодних взятих на себе зобов’язань. Наразі ключовим завданням для українського народу залишається збереження монолітної єдності та недопущення безпідставних звинувачень на адресу Збройних сил України. Водночас суспільство зобов’язане продовжувати жорстко контролювати владу, вказувати на помилки та вимагати безкомпромісної прозорості, не забуваючи про головну мету – виживання нації.

  • Після виключення Гончаренка у Раді може сформуватися нова неформальна група

    Після виключення Гончаренка у Раді може сформуватися нова неформальна група

    Після виключення Олексія Гончаренка з фракції «Європейської солідарності» у Верховній Раді готується переформатування депутатських груп. Найближчим часом у Гончаренка може з’явитися власна неформальна група, яка буде пов’язана не лише з його конфліктом із колишньою фракцією, а й з ширшою зміною підходів до завершення війни та подальшої міжнародної підтримки України. Про це повідомило джерело, знайоме з обговореннями всередині парламенту. За даними джерела, у парламенті вже обговорюють майбутню конфігурацію та людей, які можуть об’єднатися навколо Гончаренка після його виходу з «Євросолідарності». Поки йдеться саме про неформальне об’єднання, однак його появу очікують уже найближчим часом.

    Паралельно серед депутатів обговорюється зміна самого фінансового треку України. Депутати, які останнім часом їздили до Європи та США і проводили там зустрічі із західними партнерами, отримали прямий сигнал про те, що надалі фінансово не підтримуватимуть ані безпосередньо війну, ані ветеранів, ані реабілітацію військових. Натомість фінансовий трек має бути переформатований на підтримку мирного населення — цивільних, соціальних програм і напрямів, пов’язаних із підтримкою населення та подальшим відновленням країни. За інформацією джерела, саме цей сигнал зараз враховує частина депутатів під час обговорення нової конфігурації навколо Гончаренка.

    До цього ж процесу вписується участь Китаю. За даними джерела, Китай має бути залучений до нового треку, однак наразі його передбачається підключати через Казахстан. Йдеться про можливий окремий канал, який може використовуватися для майбутніх домовленостей щодо України. Водночас Китай уже фігурує у запропонованій Гончаренком моделі завершення війни. Депутат пропонує не намагатися одразу укласти одну велику угоду, а рухатися через серію окремих домовленостей — про припинення ударів по портах, підприємствах, школах, лікарнях і мостах, безпеку судноплавства, енергетику та інші напрями. Серед можливих гарантів таких домовленостей він називає Китай, Туреччину, ОАЕ, Катар, Ватикан і МАГАТЕ. Складніші питання, зокрема Донбас і нейтральний статус України, у його моделі мають обговорюватися окремо.

    Окрема проблема, яку зараз доводиться прораховувати в цьому контексті, — рішення України у сфері російської мови та церкви. За даними джерела, всередині Ради поки не розуміють, яким чином у разі майбутніх домовленостей можна буде відіграти назад уже ухвалені рішення у цих питаннях, однак, як стверджує співрозмовник, виходять із того, що це все одно доведеться робити. Для Росії російська мова та церква належать до числа головних і необговорюваних умов майбутнього врегулювання, тому під час переходу до реальних переговорів ці питання можуть опинитися серед тих, щодо яких Україні доведеться ухвалювати політично складні рішення. Проблема полягає не лише у змісті можливих поступок, а й у тому, як юридично та політично повернути назад рішення, які вже були ухвалені всередині країни.

    Саме на цьому перетині й виник конфлікт Гончаренка з «Європейською солідарністю». У своїй позиції депутат допускає нейтральний статус України за умови збереження армії та співпраці з НАТО, пропонує розглядати питання російської мови через європейські норми захисту мов меншин і допускає обговорення релігійної сфери в межах майбутньої угоди. «Європейська солідарність» зайняла протилежну позицію і після його виступів заявила, що його підхід розходиться з партійними установками щодо завершення війни та майбутньої архітектури безпеки. Для партії принциповими залишаються сильна армія, українська мова, незалежна українська церква та курс України до ЄС і НАТО. 5 жовтня Гончаренка було виключено з фракції.

     

  • «Шлях до Євросоюзу з урахуванням війни: Брюссель готує для України спеціальну дорожню карту»

    «Шлях до Євросоюзу з урахуванням війни: Брюссель готує для України спеціальну дорожню карту»

    Європейський Союз готує до офіційного представлення орієнтовні дорожні карти для чотирьох держав-кандидаток, які демонструють найбільший прогрес на шляху до євроінтеграції. До цього переліку увійшли Україна, Молдова, Чорногорія та Албанія. Водночас документ, розроблений для Києва, матиме принципові відмінності через безпрецедентні виклики та масштабні руйнування, спричинені повномасштабною російською агресією.

    Як заявила єврокомісар з питань розширення Марта Кос, презентація стратегічних документів запланована на 28 жовтня. Головна мета цих дорожніх карт полягає в тому, щоб допомогти державам-кандидаткам зберегти високий темп реформ, забезпечити більшу передбачуваність переговорного процесу та чітко визначити проміжні завдання і строки. При цьому єврокомісар наголосила, що фундаментальний принцип євроінтеграції залишається незмінним: просування до членства в ЄС і надалі базуватиметься виключно на власних заслугах та індивідуальних досягненнях кожної країни.

    Коментуючи особливості українського кейса, Марта Кос підкреслила, що ситуація в Україні кардинально відрізняється від інших кандидатів через триваючу війну. Саме тому робота над українською дорожньою картою вимагає комплексного підходу та адаптації багатьох процедурних етапів. Наразі технічні переговори проходять у кілька послідовних кроків: відкриття переговорних кластерів, виконання проміжних індикаторів та поступове закриття окремих переговорних розділів. У Брюсселі запевняють, що під час підготовки документа обов’язково враховуватимуть те, як наслідки війни будуть юридично відображені в майбутньому договорі про вступ.

    Єврокомісар висловила щиру надію на те, що бойові дії в Україні завершаться якнайшвидше, а також віддала належне стійкості українського суспільства. На її переконання, нині Україна демонструє унікальний приклад того, як держава змушена працювати одночасно у трьох надскладних напрямках: вести екзистенційну боротьбу за своє виживание, продовжувати глибокі внутрішні реформи та неухильно виконувати всі критерії для повної інтеграції до спільноти європейських націй.

  • Більшість українців не хоче участі Зеленського в наступних виборах — КМІС

    Більшість українців не хоче участі Зеленського в наступних виборах — КМІС

    Більшість опитаних українців не підтримує участь президента Володимира Зеленського у наступних президентських виборах. За даними нового опитування Київського міжнародного інституту соціології, 53% респондентів вважають, що він має обмежитися одним президентським строком, тоді як 42% підтримують його участь у наступних виборах. Ще 5% не визначилися.

    Опитування проводили 12–21 вересня 2026 року методом телефонних інтерв’ю. У ньому взяли участь 1002 повнолітніх респонденти, які проживають на підконтрольній уряду України території.

    Порівняно з груднем 2025 року частка тих, хто вважає, що Зеленський має обмежитися одним строком, зросла з 46% до 53%. Водночас частка прихильників його участі у наступних виборах знизилася з 45% до 42%.

    У КМІС також простежили чіткий зв’язок між довірою до президента та ставленням до його можливої участі у наступних виборах.

    Серед тих, хто повністю довіряє Зеленському, його участь підтримують 85%. Серед тих, хто «скоріше довіряє», — 53%. Натомість серед тих, хто «скоріше не довіряє», за повторне балотування виступають лише 20%, а серед тих, хто зовсім не довіряє, — 7%.

    Водночас більшість українців не підтримує проведення виборів прямо зараз. 71% виступають проти виборів під час нинішніх умов, 24% наполягають на їх проведенні вже зараз, ще 4% не визначилися.

    Навіть серед респондентів, які зовсім не довіряють Зеленському, лише 53% наполягають на негайному проведенні виборів. Серед тих, хто «скоріше не довіряє» президенту, більшість — 58% — також виступає проти виборів зараз.

    Чергові президентські вибори мали відбутися навесні 2024 року, однак їх не проводили через дію воєнного стану. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів у період його дії.

    Тож результати КМІС показують дві паралельні тенденції: більшість опитаних не підтримує другий строк Зеленського, але водночас ще більша частина суспільства не вважає, що вибори потрібно проводити під час війни.