Golosnovinua.com

Позначка: політика

  • «Епоха чеків завершена»: США гучно грюкнули дверима антикорупційного органу Європи слідом за Росією

    «Епоха чеків завершена»: США гучно грюкнули дверима антикорупційного органу Європи слідом за Росією

    Адміністрація президента Сполучених Штатів Америки продовжує радикальний курс на розрив багаторічних партнерських стосунків із ключовими світовими інституціями. Офіційний Вашингтон надіслав до Ради Європи формальне повідомлення про негайне припинення будь-якої подальшої співпраці з Групою держав проти корупції, яка широко відома на міжнародній дипломатичній арені під абревіатурою GRECO. Цей безпрецедентний політичний демарш поставив американську демократію в один ряд із найжорсткішими авторитарними режимами континенту, адже за всю історію існування цієї поважної організації з її складу виходили лише Російська Федерація та Білорусь.

    В американському зовнішньополітичному відомстві таке різке рішення пояснили виключно прагматичними міркуваннями, захистом суверенних інтересів та категоричним небажанням фінансувати закордонні контролюючі органи. Представники Державного департаменту Сполучених Штатів офіційно підкреслили, що їхня подальша участь у діяльності європейської антикорупційної мережі втратила будь-який сенс.

    «Не приносить явної користі національній безпеці Америки», – зазначили у дипломатичному відомстві, коментуючи офіційні мотиви виходу з антикорупційної угоди.

    Замість участі в колективних консультаціях та масштабних моніторингових місіях Ради Європи американський уряд має намір застосовувати власні, перевірені часом інструменти впливу на порушників закону. Урядовці переконані, що фінансування наднаціональних структур вичерпало свою ефективність, тому фокус уваги буде остаточно зміщено на прямі каральні механізми проти іноземних посадовців, які підозрюються у хабарництві чи відмиванні брудних грошей.

    «Ера виписування чеків міжнародним бюрократіям завершена, натомість США надають перевагу більш дієвим способам боротьби з корупцією – візовим обмеженням, санкціям та кримінальним розслідуванням корупційних схем», – резюмували у Державному департаменті.

    Цей гучний вихід став логічним продовженням загальної ізоляційної стратегії адміністрації Дональда Трампа, яка передбачає планомірне відсторонення країни від глобальних бюрократичних структур. Раніше офіційний Вашингтон уже ухвалив низку подібних резонансних рішень, демонстративно розірвавши зв’язки з іншими впливовими інституціями зі штаб-квартирами у Європі. Зокрема, американська влада зі скандалом припинила фінансування та участь у роботі Всесвітньої організації охорони здоров’я, а також покинула Раду Організації Об’єднаних Націй з питань прав людини. Тепер до переліку відкинутих ініціатив додалася і європейська антикорупційна група, що викликало занепокоєння серед західних союзників та залишило Сполучені Штати у доволі сумнівній геополітичній компанії двох держав-агресорів.

  • «Точка неповернення в бункері»: як перша сутичка Залужного та Безуглої заклала міну під військово-політичне управління державою

    «Точка неповернення в бункері»: як перша сутичка Залужного та Безуглої заклала міну під військово-політичне управління державою

    У найчорніші та найкритичніші дні повномасштабного російського вторгнення, коли ворожі колони проривалися до передмість Києва, а доля столиці висіла на волосині, лінія фронту пролягла не лише на підступах до міста, а й у надсекретних кабінетах військового командування. За свідченнями джерел з найближчого оточення колишнього Головнокомандувача ЗСУ, саме 26 лютого 2022 року на закритому командному пункті Генерального штабу спалахнув безпрецедентний за своєю емоційністю та наслідками конфлікт між генералом Валерієм Залужним та народною депутаткою Мар’яною Безуглою. Цей епізод, який довгий час залишався за лаштунками офіційної хроніки, насправді став ідеальним індикатором глибокої системної проблеми — спроб некомпетентного політичного втручання в жорстку ієрархію військового управління в умовах екзистенційної загрози.

    Поява представниці законодавчої влади на головному пункті управління військами в момент, коли рахунок часу йшов на хвилини, а накази вимагали миттєвого і беззаперечного виконання, оголила критичну вразливість механізмів стійкості державних інституцій під час дії режиму воєнного стану. Замість того, щоб забезпечувати безперебійну законодавчу підтримку армії в стінах парламенту та працювати над консолідацією міжнародної допомоги, окремі політики намагалися перебрати на себе функції прямого тактичного контролю над генералітетом. Цей бункерний інцидент виявився не просто банальною сваркою через різне бачення ситуації на фронті, а фундаментальним зіткненням двох несумісних світів: суворої військової субординації, від якої залежало фізичне виживання нації, та політичного популізму, що прагнув капіталізувати свою присутність у центрі ухвалення доленосних рішень.

    Згодом саме ця іскра, висічена в перші сімдесят дві години великої війни, перетворилася на масштабну інформаційну пожежу, що тліє досі. Сутичка в Генштабі стала своєрідною точкою неповернення, після якої Безугла розпочала свою сумнозвісну багатомісячну кампанію з публічної дискредитації Залужного та всього вищого військового командування. Від кулуарних криків у бункері конфлікт швидко еволюціонував до відкритих звинувачень у соціальних мережах, маніпуляцій даними та агресивних спроб розхитати морально-психологічний стан як цивільного суспільства, так і особового складу на передовій. Подібні системні демарші не лише підривали беззаперечну довіру громадян до армії, але й створювали ідеальну телевізійну картинку для ворожої пропаганди, яка радо використовувала внутрішні чвари для демонстрації розколу в українському керівництві.

    Цей історичний епізод слугує надзвичайно жорстким, але необхідним уроком для всієї системи державного управління. Ефективна оборона сьогодні та успішне повоєнне відновлення завтра неможливі без чіткого розмежування повноважень і зон відповідальності. Верховна Рада має формувати міцну правову базу та забезпечувати армію ресурсами, а кадрові військові професіонали — планувати та реалізовувати бойові операції без озирання на рейтинги. Коли ж політики перетинають червоні лінії і намагаються керувати картами бойових дій через плече головнокомандувача, це завдає прямого удару по обороноздатності країни, перетворюючи національну безпеку на заручницю особистих політичних амбіцій.

  • Зеленський розповів, чого хоче після завершення президентства

    Зеленський розповів, чого хоче після завершення президентства

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що після завершення війни та своєї роботи на посаді президента хотів би залишитися жити в Україні й вільно ходити її вулицями. Про це він розповів в інтерв’ю головній редакторці The Wall Street Journal Еммі Такер.

    Під час розмови Зеленського запитали, як йому вдається справлятися зі стресом після років повномасштабної війни. Президент відповів, що сам не впевнений, наскільки добре йому це вдається.

    За його словами, для нього важливо виконувати свою роботу так, щоб після завершення президентства мати можливість продовжити звичайне життя у власній країні.

    «Справа навіть не в тому, щоб люди тебе поважали. Справа в тому, щоб після війни і після цієї президентської роботи ти міг продовжувати жити у своїй країні, ходити вулицями, і щоб ніхто не хотів тебе вбити й не ненавидів тебе», — сказав Зеленський.

    Президент також пов’язав майбутнє після війни з тим, як людина ставиться до своєї роботи, країни та суспільства. За його словами, під час війни доводиться ухвалювати багато складних рішень, зокрема й таких, яких особисто не хочеться приймати.

    Зеленський визнав, що за роки повномасштабної війни припускався помилок, пояснивши це великою кількістю складних рішень і домовленостей, які президенту доводиться приймати щодня.

    Водночас він наголосив на ролі людей у власній мотивації. За словами Зеленського, одні люди дають енергію, тоді як спілкування з іншими, навпаки, її забирає.

    «Я намагаюся жити для добрих людей», — пояснив президент, додавши, що сподівається бачити таких людей навколо себе і після війни.

    При цьому Зеленський не оголошував у цій частині інтерв’ю конкретних політичних планів після завершення війни чи строків завершення своєї президентської роботи. Його слова стосувалися передусім особистого бачення майбутнього — життя в Україні після завершення нинішнього етапу його політичної кар’єри.

  • Зеленський змінив маршрут заради зустрічі з Реткліффом, яку Арахамія організував через американські та російські контакти

    Зеленський змінив маршрут заради зустрічі з Реткліффом, яку Арахамія організував через американські та російські контакти

    Літаки Зеленського та директора ЦРУ США Джона Реткліффа одночасно опинилися в аеропорту Шеннон в Ірландії. Під час дозаправки президент України та глава американської розвідки провели закриту зустріч. Офіційно зміст розмови не розкривається.

    За даними джерела, Зеленський спеціально змінив маршрут польоту заради цієї зустрічі. Спочатку український борт мав летіти через Францію, однак маршрут змінили на Шеннон. Саму зустріч, за словами джерела, організував Давид Арахамія через свої американські контакти та, як стверджується, на прохання російських друзів.

    Зустріч відбулася невдовзі після неоголошеного візиту Реткліффа до Москви. 25 серпня він провів переговори з головою СЗР Сергієм Наришкіним та директором ФСБ Олександром Бортниковим. За даними американських ЗМІ, однією з тем контактів була можливість подальших переговорів між Трампом, Путіним та Зеленським.

    Реткліфф зараз залишається одним з американських чиновників, які підтримують контакти як із російською, так і з українською сторонами. Тому зустріч із Зеленським у Шенноні відбулася в момент, коли Вашингтон намагається зрозуміти, наскільки Москва та Київ готові до подальшого діалогу. Водночас офіційних подробиць розмови Зеленського та Реткліффа поки немає.

    Для української сторони окремим питанням залишається роль Арахамії в організації цього контакту. Він входить до переговорної делегації України та має давні зв’язки з американськими представниками. Джерело стверджує, що саме через його контакти вдалося організувати зустріч у Шенноні, однак ця інформація поки офіційно не підтверджена.

    Більш детальна інформація про те, як проходила зустріч і про що говорили Зеленський та Реткліфф, очікується після повернення української делегації. За словами джерела, наразі оптимізму в української сторони небагато.

     

  • Калашник взяв радником Вольнянського, який лобіював польський і турецький бізнес, але не реалізував жодного проєкту

    Калашник взяв радником Вольнянського, який лобіював польський і турецький бізнес, але не реалізував жодного проєкту

    Назарій Вольнянський, якого джерела називають новим радником міністра відновлення Миколи Калашника, зараз очолює Агентство регіонального розвитку Київської області. До цього він тривалий час працював із польським бізнесом — представляв ZPP та польську енергетичну компанію UNIMOT.

    За словами джерела, Вольнянський також просував інтереси турецьких компаній та їхні проєкти за відсоток. Крім того, співрозмовник стверджує, що Вольнянський був у німецькому посольстві та раніше «засвітився» з адвокатом Шевчуком.

    Джерело називає Вольнянського «аферистом» і стверджує, що за весь час його роботи реалізованих проєктів не було. За словами співрозмовника, саме через це його неодноразово прибирали з попередніх посад.

    Зараз Вольнянський очолює інвестиційне агентство Київської області та, за словами обізнаних людей, отримав новий доступ до міністерства Калашника. Співрозмовники редакції очікують, що на новій посаді він може знову зайнятися просуванням чужих інтересів і новими аферами.

     

  • Коваль отримала контроль над ключовими напрямами Мінцифри, а її чоловік повернувся на держслужбу

    Коваль отримала контроль над ключовими напрямами Мінцифри, а її чоловік повернувся на держслужбу

    Кабмін 17 вересня призначив Валерію Коваль першою заступницею міністра цифрової трансформації. За інформацією джерела, за її підвищенням стоїть Давид Арахамія, саме він, як стверджує співрозмовник, поставив Коваль «смотрящою» у Мінцифри. У її зоні контролю — ключові напрями відомства, зокрема «Дія» та штучний інтелект.

    Коваль працює в цифровому відомстві з 2018 року, а з 2019-го — у Мінцифри. Вона займалася розвитком електронних послуг і «Дії», тому її підвищення посилює її вплив на цифрові сервіси держави. Окремо джерело радить звернути увагу на її чоловіка Олега Коваля. За словами співрозмовника, він успішний бізнесмен, який при цьому повернувся на державну службу — до Державного центру зайнятості — на відносно невелику для його попереднього рівня доходів зарплату.

    У центрі зайнятості Коваль пов’язаний із напрямами, які мають фінансовий та економічний інтерес. Зокрема, із проєктами з перенавчання та перекваліфікації, через які проходять бюджетні кошти, а також із питаннями працевлаштування іноземних працівників. Останній напрям джерело оцінює як потенційний ринок на мільярди доларів на рік.

    У підсумку, за версією джерела, увагу варто звернути на зв’язку. Валерія Коваль отримує контроль над ключовими напрямами Мінцифри, зокрема «Дією» та ШІ, а її чоловік перебуває у структурі, пов’язаній із державними коштами на перенавчання та ринком трудової міграції.

    Прямого публічного підтвердження тому, що Арахамія особисто поставив Коваль «смотрящою», наразі немає. Це саме інформація джерела. Водночас її призначення першою заступницею та посада Олега Коваля у Державному центрі зайнятості підтверджуються відкритими даними.

     

  • Готується можлива зустріч Зеленського з Трампом

    Готується можлива зустріч Зеленського з Трампом

    Наша редакція ще 19 вересня першою писала про зустріч Зеленського з Трампом, яку сторони могли провести. Тоді ми повідомляли, що такий контакт обговорюється і що зустріч може відбутися.

    На той момент офіційного підтвердження зустрічі не було, тому йшлося саме про попередні обговорення. Конкретні дата та формат зустрічі також ще не були визначені.

    Зараз тема цього контакту знову стала актуальною. Обговорення зустрічі триває, і, якщо сторони домовляться щодо всіх деталей, вона може відбутися.

    Водночас поки немає підстав говорити, що всі питання вже остаточно узгоджені. Дата, місце та формат переговорів можуть змінитися в процесі подальших обговорень.

    Якщо домовленостей буде досягнуто, більше деталей стане відомо вже ближче до самої зустрічі. Наразі ж ідеться про те, що такий контакт перебуває на стадії обговорення та залишається одним із варіантів розвитку подій.

     

  • Демократія на паузі: західні партнери зняли вимоги щодо виборів в Україні, а Рада готує правила повоєнного голосування

    Демократія на паузі: західні партнери зняли вимоги щодо виборів в Україні, а Рада готує правила повоєнного голосування

    Питання проведення виборів в Україні остаточно перейшло з площини зовнішньополітичного тиску в категорію довгострокового планування безпекового та правового майбутнього держави. Міжнародні партнери вже тривалий час не висувають жодних вимог чи ультиматумів щодо негайного запуску виборчого процесу під час відбиття повномасштабної агресії. На Заході сформувався чіткий консенсус щодо неможливості та небезпеки проведення повноцінної кампанії в умовах постійного воєнного терору. Водночас вище політичне керівництво держави не припиняє стратегічну роботу над формуванням правових механізмів майбутнього перезавантаження влади. Спеціальна парламентська робоча група вже практично завершила технічну розробку законопроєкту, покликаного врегулювати особливості організації перших післявоєнних виборів та специфіку голосування в умовах особливого періоду.

    Попри високий ступінь готовності тексту базового законопроєкту, його офіційна реєстрація та публічне представлення у сесійній залі свідомо стримуються цілою низкою невирішених політичних і безпекових факторів. Факт відсутності реєстрації документа не означає, що його не існує, однак ключові політичні дилеми залишатимуться відкритими доти, доки держава безпосередньо не наблизиться до моменту організації реального голосування. Будь-які практичні кроки вимагають гарантованого врегулювання безпекової ситуації та встановлення сталого миру бодай на певний проміжок часу. Плани розпочати широку суспільно-політичну дискусію на початку осені довелося оперативно відкласти через відчутне погіршення безпекової обстановки в столиці. Постійні загрози ворожих ударів, необхідність адаптації до масованого застосування реактивних безпілотників та життя в умовах повітряних тривог відсувають внутрішні політичні дебати на другий план, зміщуючи фокус уваги на посилення протиповітряної оборони та збереження життів.

    Чинна законодавча база прямо забороняє організацію та проведення будь-яких виборчих кампаній під час дії правового режиму воєнного стану. Проте всередині суспільства час від часу спалахують запеклі дискусії про ймовірне оновлення владних інституцій, які підігріваються регулярними кадровими ротаціями у вищих ешелонах влади та змінами в оточенні глави держави. Втім, на поточному етапі подібні розмови мають переважно умоглядний характер. На сьогодні залишається абсолютно невизначеним не лише календарний часовий проміжок можливого волевиявлення, але й сама послідовність електоральних процедур – зокрема, чи першими мають відбутися вибори президента, парламенту чи органів місцевого самоврядування.

    Найскладнішим викликом повоєнної демократичної трансформації залишається географічний і правовий статус значної частини українських земель. Існує висока ймовірність того, що навіть на момент припинення активних бойових дій суттєві території держави все ще перебуватимуть під ворожою окупацією, де організація легітимного голосування є апріорі неможливою. Не менш серйозні проблеми виникають і щодо величезної прифронтової смуги, де зруйнована інфраструктура, заміновані поля, загроза повторних обстрілів та значне скорочення населення створюють колосальні перешкоди для відновлення стандартних демократичних процедур. Питання участі мільйонів біженців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб та чинних військовослужбовців на передовій вимагатиме від законодавців нестандартних інженерних та правових рішень, без яких будь-які вибори ризикують втратити суспільну довіру.

  • Бунт кельтського поясу: Шотландія, Вельс і Північна Ірландія об’єднали сили проти Лондона заради права на розпад Британії

    Бунт кельтського поясу: Шотландія, Вельс і Північна Ірландія об’єднали сили проти Лондона заради права на розпад Британії

    Сполучене Королівство вкотре зіткнулося з екзистенційним викликом, який британська влада десятиліттями намагалася тримати під жорстким контролем, намагаючись зберегти цілісність держави в умовах невпинного зростання регіональних амбіцій. Чотирнадцятого вересня у Кардиффі лідери Шотландської національної партії, Партії Вельсу та північноірландської сили «Шинн Фейн» уклали безпрецедентний спільний меморандум. Фундаментальна суть підписаного документа полягає в безапеляційній вимозі: Шотландія, Вельс та Північна Ірландія повинні отримати виключне право самостійно визначати власне політичне майбутнє, а уряду в Лондоні слід терміново готуватися до неминучих конституційних трансформацій.

    Цей альянс ще не означає негайного узгодженого виходу трьох частин із британської корони, проте вперше в новітній історії регіональні сили об’єднали свої претензії на єдиному майданчику. Для центрального кабінету на Даунінг-стріт це створює колосальну кризу, адже відбивати поодинокі заклики Единбурга завжди було легше, ніж тримати кругову оборону проти скоординованого політичного фронту. Регіональні лідери перетворюють цю декларацію на постійний інструмент тиску, змушуючи Вестмінстер відповідати на питання, яку частку повноважень центр взагалі готовий віддати заради приборкання прагнень до незалежності.

    Хоча спільна декларація задекларувала єдність у принципах, кожен із трьох регіонів переслідує власну стратегічну мету. Перший міністр Шотландії Джон Свінні та перша міністерка Північної Ірландії Мішель О’Ніл рішуче налаштовані на проведення реальних плебісцитів щодо розриву зв’язків із британською монархією. Натомість перший міністр Вельсу Рін ап Іорверт займає стриманішу позицію, наголошуючи, що для його країни питання референдуму навряд чи постане на практичному рівні раніше виборів дві тисячі тридцятого року.

    Коріння нинішнього спалаху сягає десятиліть напруженого протистояння за лінією центр – регіони. Найбільш драматично події розгортаються у Шотландії, яка має власну правову й освітню системи та автономний парламент. На референдумі 2014 року 55% громадян обрали союз із Лондоном, проте вихід Великої Британії з Європейського Союзу, проти якого виступили 62% шотландців, повністю зламав старі домовленості та дав Единбургу залізобетонні аргументи вимагати нового голосування. Попри те, що Верховний суд країни у 2022 році заборонив парламенту Шотландії оголошувати референдум без санкції Вестмінстера, націоналісти продовжують шукати обхідні шляхи.

    У Вельсі національний рух тривалий час зосереджувався на розширенні законодавчої автономії, проте спеціальна комісія нещодавно офіційно внесла сценарій повної незалежності до переліку базових моделей майбутнього устрою. Найвибухонебезпечнішою залишається ситуація в Північній Ірландії, де статус регіону регламентований історичною Белфастською угодою. Британське законодавство вже містить чіткий механізм проведення так званого прикордонного голосування, і якщо Лондон зафіксує підтримку возз’єднання з Республікою Ірландія більшістю населення, референдум буде призначено автоматично. Вихід із єдиного європейського ринку суттєво оголив торговельні та митні протиріччя в регіоні, перетворивши британську конституційну кризу на незворотний процес.

     

  • Політична катастрофа Мерца: канцлер Німеччини чіпляється за владу попри історичний розгром власної партії на місцевих виборах

    Політична катастрофа Мерца: канцлер Німеччини чіпляється за владу попри історичний розгром власної партії на місцевих виборах

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц опинився в епіцентрі наймасштабнішої політичної кризи за час свого перебування на чолі уряду, проте категорично відмовляється залишати високу посаду. Попри нищівну поразку своєї правоцентристської політичної сили «Християнсько-демократичний союз» вже на других поспіль місцевих виборах, очільник німецького уряду самовпевнено пообіцяв зберегти за собою крісло канцлера. Черговий електоральний удар, який політичні оглядачі вже встигли охрестити справжнім землетрусом, яскраво продемонстрував стрімке падіння рівня довіри населення до чинного керівництва держави та консервативного табору загалом. Ситуація набула безпрецедентної гостроти після оприлюднення шокуючих результатів голосування у федеральній землі Мекленбург-Передня Померанія, де партія влади зазнала історичного фіаско, здатного кардинально змінити розстановку сил у всій країні.

    Спочатку партійні функціонери та аналітики боязко сподівалися, що хоча результати цих виборів і стануть найгіршими за всю історію існування політичної сили в регіоні, вони все ж не позбавлять консерваторів законного місця у місцевому парламенті. Однак уже за кілька годин після закриття виборчих дільниць оновлені дані екзитполів завдали нищівного удару по амбіціях ХДС. Статистика невблаганно продемонструвала, що кількість відданих за партію Мерца голосів стрімко опустилася нижче критичного п’ятивідсоткового бар’єра, який є обов’язковою умовою для отримання парламентських мандатів. Такий розвиток подій став абсолютним шоком для політичного істеблішменту Німеччини, адже виліт однієї з найстаріших та найвпливовіших партій країни з місцевого законодавчого органу є подією екстраординарного масштабу. Сам Фрідріх Мерц був змушений публічно визнати неймовірну глибину падіння, відверто назвавши такі результати волевиявлення абсолютною «катастрофою» для своєї політичної сили.

    На тлі грандіозного провалу центристів справжній електоральний тріумф відкрито святкують представники радикального політичного крила. За попередньою неофіційною інформацією щодо підсумків волевиявлення, впевнене перше місце з феноменальним результатом у 33,3 відсотка голосів виборців здобуває ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини». Такий стрімкий злет популярності правих популістів на тлі катастрофічного обвалу рейтингів традиційних політичних еліт свідчить про глибоку розчарованість німецького суспільства діями чинного уряду. Громадяни відкрито демонструють своє обурення економічною стагнацією, міграційною кризою та внутрішніми чварами у владних кабінетах, віддаючи перевагу радикальним гаслам. Для консерваторів втрата представництва у земельному парламенті є не просто прикрою статистичною невдачею, а глибоким ідеологічним ударом, який ставить під сумнів саму спроможність керівництва адекватно реагувати на суспільні запити.

    У зв’язку з цими гучними провалами тиск на Фрідріха Мерца як на лідера держави посилюється з кожним днем. Його особисті рейтинги схвалення продовжують невпинно падати, досягаючи критично низьких позначок, а у політичних кулуарах дедалі гучніше лунають розмови про можливу дострокову відставку. Чутки про те, що впливові партійні лідери можуть спробувати замінити непопулярного очільника ще до завершення його офіційного терміну, поступово перетворюються на цілком реалістичний сценарій. Проте канцлер продовжує демонструвати політичну впертість, відчайдушно сподіваючись утримати владу всупереч катастрофічним сигналам від виборців. Намагаючись зберегти власне крісло в умовах тотального розгрому, очільник уряду ризикує остаточно поховати будь-які політичні перспективи своєї партії на наступних загальнонаціональних виборах.