Golosnovinua.com

Позначка: санкції США

  • Трамп вимагає передати іранський уран США або знищити його

    Трамп вимагає передати іранський уран США або знищити його

    Президент США Дональд Трамп виступив із новою жорсткою заявою щодо іранської ядерної програми, заявивши, що запаси високозбагаченого урану мають бути або негайно передані Сполученим Штатам для подальшого знищення, або ліквідовані безпосередньо на території Ірану під міжнародним контролем.

    Про це американський лідер написав у своїй соцмережі Truth Social на тлі активізації переговорів між Вашингтоном і Тегераном щодо потенційної нової угоди навколо іранської ядерної програми.

    “Збагачений уран (ядерний пил!) буде або негайно переданий Сполученим Штатам, щоб його доставили у США та знищили, або, що краще, у взаємодії та координації з Ісламською Республікою Іран, знищений на місці”, – написав Трамп.

    За словами президента США, контроль за процесом мають здійснювати міжнародні спостерігачі, зокрема Міжнародне агентство з атомної енергії або інша аналогічна структура.

    Заява Трампа пролунала на тлі нового етапу перемовин між США та Іраном, які останніми тижнями стали значно інтенсивнішими через напруження навколо Ормузької протоки та ризик подальшої ескалації на Близькому Сході.

    Напередодні глава Білого дому заявив, що Вашингтон не буде “поспішати з укладенням угоди” з Тегераном, однак наголосив, що американська блокада іранських портів залишатиметься “в повній силі” доти, доки сторони не досягнуть домовленостей щодо ядерної програми.

    За інформацією Axios, США та Іран наблизилися до погодження меморандуму про 60-денне продовження режиму припинення вогню та тимчасову деескалацію. Документ нібито передбачає повторне відкриття Ормузької протоки для міжнародного судноплавства, а також продовження переговорів щодо майбутнього іранської ядерної програми.

    Проєкт домовленостей також містить положення про відмову Ірану від прагнення створити ядерну зброю, початок переговорів щодо обмеження окремих елементів ядерної програми та вивезення запасів високозбагаченого урану за межі країни.

    Утім, згодом стало відомо, що Тегеран не погодився передавати свої запаси високозбагаченого урану Сполученим Штатам у межах потенційної угоди. Іранська влада, ймовірно, розглядає ці запаси як один із ключових важелів у переговорах із Заходом і не хоче втрачати контроль над стратегічними матеріалами.

    Водночас джерела телеканалу Al Arabiya повідомили, що Іран готовий розглянути варіант вивезення високозбагаченого урану зі своєї території лише за умови, якщо його передадуть Китаю, а не американській стороні. Таким чином Тегеран, ймовірно, намагається знайти компроміс, який дозволить знизити міжнародний тиск, але уникнути прямої передачі матеріалів Вашингтону.

    Ситуація навколо іранської ядерної програми залишається одним із головних джерел міжнародної напруги. Західні держави протягом багатьох років звинувачують Іран у прагненні створити ядерну зброю під прикриттям цивільної ядерної програми. Тегеран ці звинувачення відкидає та наполягає, що його діяльність має виключно мирний характер.

    Після виходу США з ядерної угоди у 2018 році під час першої каденції Трампа відносини між Вашингтоном і Тегераном різко погіршилися. Відтоді Іран значно збільшив рівень збагачення урану, що викликало занепокоєння США, країн Європи та союзників Вашингтона на Близькому Сході.

    Особливе занепокоєння міжнародної спільноти викликають саме запаси високозбагаченого урану, які потенційно можуть бути використані для створення ядерної зброї у разі ухвалення відповідного політичного рішення керівництвом Ірану.

    На тлі нових заяв Трампа експерти не виключають, що переговори між США та Іраном можуть перейти у ще більш напружену фазу, оскільки питання контролю над іранським ураном залишається одним із найбільш суперечливих пунктів потенційних домовленостей між сторонами.

  • США продовжили послаблення санкцій для російської нафти ще на 30 днів

    США продовжили послаблення санкцій для російської нафти ще на 30 днів

    Міністерство фінансів США ухвалило рішення ще на місяць продовжити дію тимчасової ліцензії, яка дозволяє окремим країнам купувати російську нафту, що вже перебуває у морі на танкерах. У Вашингтоні пояснили це необхідністю уникнути нової хвилі нестабільності на світовому енергетичному ринку та запобігти дефіциту поставок нафти для найбільш залежних держав.

    Про це повідомив міністр фінансів США Скотт Бессент у соцмережі X.

    За його словами, нове рішення передбачає продовження дії загальної ліцензії ще на 30 днів. Вона стосується поставок російської нафти, які вже були завантажені на танкери та фактично “застрягли” через санкційні обмеження та геополітичну кризу на Близькому Сході.

    Бессент наголосив, що США ухвалили це рішення для підтримки стабільності глобального нафтового ринку та допомоги країнам, які найбільше залежать від імпорту енергоносіїв.

    “Це продовження забезпечить додаткову гнучкість, і ми будемо співпрацювати з цими країнами для надання конкретних ліцензій за потреби. Ця загальна ліцензія допоможе стабілізувати ринок фізичної нафти та забезпечити, щоб нафта досягла країн, які найбільше потребують енергоносіїв”, — заявив глава Мінфіну США.

    Рішення стало несподіваним, оскільки лише за кілька днів до цього США фактично повернули частину санкційних обмежень щодо російської нафти, не продовживши попередній виняток. Однак стрімке загострення ситуації на глобальному ринку енергоносіїв змусило Вашингтон переглянути свою позицію.

    Причиною кризи стала ескалація конфлікту на Близькому Сході та майже повне блокування Іраном Ормузької протоки — одного з найважливіших маршрутів транспортування нафти у світі. Через цей морський коридор проходить значна частина глобального експорту енергоносіїв із країн Перської затоки.

    Після обмеження судноплавства світові ринки почали щодня втрачати мільйони барелів нафти. Це спричинило різке зростання цін на нафту, загрозу дефіциту пального та посилення ризиків для світової економіки.

    Саме на цьому тлі США вперше 12 березня 2026 року погодилися тимчасово пом’якшити санкції проти російської нафти, дозволивши окремим державам завершити вже розпочаті поставки. Спочатку ліцензія діяла до 11 квітня, пізніше її продовжили до 16 травня, а тепер — ще на один місяць.

    За даними міжнародних медіа, найбільше у продовженні винятків були зацікавлені країни Азії, зокрема Індія та Індонезія. Вони залишаються великими імпортерами російської нафти й суттєво залежать від стабільних поставок енергоресурсів.

    Індія після початку повномасштабної війни Росії проти України стала одним із головних покупців російської нафти. Москва, втративши значну частину європейського ринку, почала продавати нафту азійським країнам із великими знижками, що зробило російську сировину надзвичайно привабливою для азійських нафтопереробних компаній.

    На цьому тлі рішення США викликало суперечки серед західних союзників. У Європейському Союзі частина політиків та експертів вважає, що будь-яке пом’якшення санкцій дозволяє Росії продовжувати отримувати значні доходи від продажу енергоносіїв, які Кремль може використовувати для фінансування війни проти України.

    Президент України Володимир Зеленський раніше також критикував подібні рішення Вашингтона. Він заявляв, що пом’якшення санкцій щодо російської нафти виглядає незрозумілим на тлі триваючої агресії РФ та постійних ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі.

    У самих США наголошують, що нинішні винятки мають тимчасовий характер і пов’язані винятково з необхідністю стабілізувати глобальний енергетичний ринок. Президент США Дональд Трамп раніше заявляв, що жорсткі санкції проти російського нафтового сектору будуть повністю відновлені після стабілізації ситуації на Близькому Сході та завершення кризи навколо Ормузької протоки.

    Аналітики зазначають, що Вашингтон зараз намагається балансувати між двома стратегічними цілями. З одного боку — послабити фінансові можливості Кремля через санкції, а з іншого — не допустити різкого стрибка світових цін на нафту, який може спровокувати глобальну економічну кризу та внутрішні проблеми для самих США і союзників.

    Експерти також звертають увагу, що ситуація демонструє складність сучасного енергетичного ринку: навіть країни, які підтримують санкційний тиск на Росію, змушені враховувати ризики для світової економіки та залежність багатьох держав від стабільних поставок енергоносіїв.

  • Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія не планує відмовлятися від закупівлі російської нафти навіть у разі посилення санкційного тиску з боку США або скасування окремих санкційних винятків. У Міністерстві нафти Індії заявили, що країна й надалі керуватиметься насамперед економічною доцільністю та власними енергетичними потребами, а не політичними рішеннями інших держав.

    Про це повідомляє Reuters із посиланням на заяву секретарки Міністерства нафти Індії Суджати Шарми.

    За її словами, Нью-Делі закуповував російську нафту ще до появи будь-яких спеціальних санкційних послаблень з боку Вашингтона і не змінюватиме свою політику через можливі нові обмеження.

    “Щодо американського винятку стосовно Росії, я хотіла б наголосити, що ми купували в Росії й раніше. Тобто і до винятку, і під час винятку, і зараз”, — заявила Шарма.

    Представниця індійського уряду наголосила, що головним критерієм для Індії залишається комерційна вигода. За її словами, країна не стикається з дефіцитом нафти, а необхідні обсяги постачань уже забезпечені через довгострокові контракти.

    “Для нас купівля має передусім мати комерційний сенс. Дефіциту нафти немає. Достатні обсяги нафти неодноразово були законтрактовані. І це, незалежно від того, є виняток чи ні, не вплине”, — пояснила Шарма.

    Заява пролунала на тлі посилення санкційної політики Заходу щодо російського енергетичного сектору. Після початку повномасштабної війни Росії проти України США та Європейський Союз почали вводити масштабні обмеження проти експорту російських енергоносіїв, намагаючись скоротити прибутки Кремля, які використовуються для фінансування війни.

    У межах санкційного режиму США періодично надавали окремі винятки для певних операцій із російською нафтою та енергетичними компаніями, щоб уникнути різких стрибків цін на світовому ринку. Водночас Вашингтон поступово посилює тиск на держави та компанії, які продовжують активно співпрацювати з російським енергетичним сектором.

    Після втрати значної частини європейського ринку Росія різко збільшила поставки нафти до Азії, а Індія стала одним із найбільших покупців російської сировини. Кремль почав пропонувати нафту зі значними знижками, що дозволило Індії суттєво наростити імпорт і отримувати додаткові прибутки від переробки та подальшого експорту нафтопродуктів.

    За оцінками міжнародних аналітиків, Індія за останні роки перетворилася на один із ключових центрів переробки російської нафти. Частина продукції, виготовленої з російської сировини, згодом потрапляє на світові ринки, зокрема й до країн Заходу.

    Експерти зазначають, що для Індії енергетична безпека є одним із головних стратегічних пріоритетів. Країна має один із найбільших у світі рівнів споживання енергоносіїв і критично залежить від імпорту нафти. Саме тому Нью-Делі прагне максимально диверсифікувати джерела постачання та купувати сировину за найвигіднішими цінами.

    Водночас позиція Індії викликає занепокоєння у західних партнерів, які намагаються обмежити доходи Росії від експорту енергоносіїв. У США та ЄС неодноразово заявляли, що продаж нафти залишається одним із головних джерел фінансування російської військової машини.

    Попри це, Індія продовжує дотримуватися прагматичного підходу, уникаючи прямого приєднання до санкцій проти Росії та намагаючись балансувати між співпрацею із Заходом і збереженням вигідних економічних відносин із Москвою.

  • Іран пригрозив узяти під контроль підводні інтернет-кабелі між Європою та Азією

    Іран пригрозив узяти під контроль підводні інтернет-кабелі між Європою та Азією

    Іран заявив про намір посилити контроль над підводною інтернет-інфраструктурою, яка проходить через Ормузьку протоку та Перську затоку, і фактично пригрозив світу масштабними наслідками у разі конфронтації навколо цього питання. У Тегерані хочуть запровадити нові правила для міжнародних технологічних компаній та операторів кабельних систем, а також отримати фінансовий і технічний контроль над частиною глобального цифрового трафіку.

    Про це повідомляє CNN. За інформацією телеканалу, іранська влада планує змусити найбільші світові IT-компанії, серед яких Google, Microsoft, Meta та Amazon, сплачувати кошти за використання підводних кабелів, що проходять через регіон Перської затоки та поблизу іранських територіальних вод.

    Ініціатива прозвучала на тлі різкого загострення відносин між Іраном і Заходом та зростання напруги навколо Ормузької протоки — одного з ключових стратегічних вузлів не лише для світової енергетики, а й для глобальної цифрової інфраструктури. Через цей регіон проходять важливі підводні комунікаційні системи, які забезпечують передачу інтернет-трафіку, фінансових даних, хмарних сервісів та міжнародних телекомунікацій між Європою, Азією і країнами Близького Сходу.

    Речник іранських військових сил Ібрагім Зольфагарі раніше прямо заявив, що Тегеран “введе плату за інтернет-кабелі”. За його словами, міжнародні компанії мають підкорятися іранському законодавству, якщо використовують кабельну інфраструктуру, що проходить через регіон. Крім того, Іран планує вимагати ліцензійні збори від операторів кабелів та фактично монополізувати роботи з ремонту й технічного обслуговування таких систем, передавши ці повноваження виключно місцевим компаніям.

    Аналітики зазначають, що подібний підхід означає спробу Ірану отримати політичний та економічний важіль впливу на міжнародні цифрові комунікації. Фактично йдеться не лише про фінансові претензії, а й про прагнення встановити частковий контроль над стратегічною інтернет-інфраструктурою, через яку проходить значна частина світового трафіку.

    За даними CNN, у регіоні Перської затоки розташовано десятки підводних кабелів, однак безпосередньо через територіальні води Ірану проходять щонайменше два великі канали зв’язку — Falcon та Gulf Bridge International (GBI). Водночас навіть непрямий вплив на інші лінії зв’язку або загроза їх пошкодження може спричинити серйозні глобальні наслідки.

    Експерти наголошують, що сучасна світова економіка критично залежить від підводної кабельної мережі. Саме через такі кабелі проходить переважна більшість міжнародного інтернет-трафіку, банківських операцій, біржових угод, корпоративних даних та роботи глобальних хмарних сервісів. Пошкодження навіть кількох ключових ліній може призвести до масштабних перебоїв у роботі цифрової економіки.

    Особливу тривогу викликає той факт, що країни Перської затоки останніми роками стали важливими центрами розміщення датацентрів та серверної інфраструктури міжнародних корпорацій. Зокрема, у регіоні активно розвиває свою цифрову інфраструктуру Amazon. У разі порушення роботи кабелів значна частина цих датацентрів може втратити стабільний зв’язок із глобальною мережею.

    За оцінками експертів, наслідки можуть зачепити не лише Близький Схід. Одним із найбільш уразливих напрямків називають Індію, яка є одним із найбільших світових центрів IT-аутсорсингу та обробки цифрових даних. Перебої у передачі трафіку між Азією та Європою можуть паралізувати роботу міжнародних сервісів, кол-центрів, фінансових платформ та технологічних компаній, які працюють через індійську інфраструктуру.

    Крім того, серйозний удар може бути завданий світовій фінансовій системі. Підводні кабелі забезпечують роботу міжнародних банківських мереж, біржових майданчиків і платіжних систем. Навіть короткочасне порушення зв’язку здатне вплинути на швидкість транзакцій, фінансову торгівлю та роботу глобальних ринків.

    У матеріалі CNN також згадується ризик можливого залучення союзників Ірану — єменських хуситів. На Заході побоюються, що вони можуть повторити сценарій атак на кабельну інфраструктуру в Червоному морі. У 2024 році подібні диверсії вже призвели до пошкодження кількох кабелів, через що, за оцінками операторів, постраждало близько 25% світового інтернет-трафіку.

    Тоді наслідки відчули користувачі та компанії в Європі, Азії та Африці, а міжнародні телекомунікаційні оператори були змушені екстрено перенаправляти трафік через резервні маршрути. Цей інцидент став одним із найбільших попереджень про вразливість глобальної цифрової інфраструктури перед геополітичними конфліктами.

    Попри жорсткі заяви Тегерана, експерти зазначають, що реалізація плану з примусовими виплатами для міжнародних корпорацій виглядає складною через американські санкції проти Ірану. Більшість західних компаній не мають права здійснювати фінансові операції з іранськими структурами. Водночас аналітики побоюються, що у разі подальшої ескалації Тегеран може використати загрозу фізичного пошкодження кабелів як елемент політичного тиску на Захід і глобальний бізнес.

    На цьому тлі міжнародні експерти дедалі частіше говорять про необхідність посилення захисту підводної інфраструктури, адже сучасна цифрова економіка дедалі більше залежить від мережі кабелів, прокладених на дні океанів і морів, які залишаються однією з найменш захищених критичних систем світу.

  • Куба заявила про підготовку США до нового вторгнення під приводом “загрози дронів”

    Куба заявила про підготовку США до нового вторгнення під приводом “загрози дронів”

    Міністр закордонних справ Куби Бруно Родрігес заявив, що Сполучені Штати намагаються сфабрикувати інформацію про нібито загрозу з боку кубинських безпілотників, аби виправдати подальше посилення санкцій, міжнародний тиск та навіть потенційне військове вторгнення на острів. За словами глави кубинської дипломатії, Вашингтон створює “штучний образ ворога”, використовуючи інформаційні кампанії та витоки розвідувальних даних для формування атмосфери страху навколо Куби. Про це повідомляє Reuters.

    Причиною різкої реакції Гавани стала публікація американського видання Axios, у якій із посиланням на секретні дані розвідки стверджувалося, що Куба нібито придбала понад 300 військових безпілотників. У матеріалі йшлося про те, що кубинська влада могла обговорювати сценарії атак за допомогою дронів по американських військових об’єктах, зокрема по базі США в затоці Гуантанамо, військово-морських кораблях, а також по місту Кі-Вест у штаті Флорида, яке розташоване менш ніж за 150 кілометрів від кубинського узбережжя.

    Кубинська влада категорично заперечила ці твердження. Бруно Родрігес назвав публікацію частиною масштабної кампанії дезінформації та заявив, що Куба “нікому не погрожує і не прагне війни”. У своєму дописі в соціальних мережах він наголосив, що країна лише готується до можливого зовнішнього нападу, реалізовуючи право на самооборону, гарантоване Статутом ООН. За словами міністра, Гавана змушена зміцнювати власну оборону через агресивну політику США, які десятиліттями підтримують економічну блокаду острова та регулярно говорять про необхідність зміни режиму на Кубі.

    Заяви Родрігеса пролунали на тлі різкого загострення відносин між Гаваною та Вашингтоном. Після повернення до влади адміністрація президента США Дональда Трампа посилила риторику щодо країн, які американська влада вважає союзниками Росії, Ірану та Китаю. Куба дедалі частіше згадується в американських медіа та політичних заявах як потенційна загроза безпеці США у Карибському регіоні.

    Особливе занепокоєння у Вашингтоні викликає розвиток безпілотних технологій на Кубі та повідомлення про присутність на острові іранських військових радників. Американські чиновники стверджують, що Тегеран міг допомогти Гавані у модернізації дронових систем, а також у створенні програм підготовки операторів безпілотників. Офіційного підтвердження цієї інформації поки немає, однак у США дедалі активніше просувають тезу про формування “антиамериканського військового альянсу” за участі Куби, Ірану та Росії.

    Окрему увагу американська сторона приділяє можливій участі кубинських військових у війні Росії проти України. За оцінками окремих чиновників США, до 5 тисяч кубинських солдатів могли брати участь у бойових діях на боці Росії. Частина з них, як стверджують джерела у Вашингтоні, після повернення на Кубу передавала військовому керівництву досвід використання безпілотників, тактику сучасної війни та методи ведення бойових операцій із застосуванням дронів.

    У Гавані ці звинувачення називають бездоказовими та політично мотивованими. Кубинська влада переконана, що США навмисно створюють інформаційний фон, який дозволить виправдати подальшу ізоляцію країни або навіть силові дії. Представники кубинського уряду нагадують, що у минулому Вашингтон уже використовував звинувачення проти іноземних держав та політичних лідерів як привід для військових операцій, санкцій чи втручання у внутрішні справи інших країн.

    Напруження між країнами додатково посилилося після повідомлень Reuters про те, що Міністерство юстиції США розглядає можливість висунення офіційних звинувачень 94-річному колишньому лідеру Куби Рауль Кастро у справі про збиття у 1996 році двох літаків гуманітарної організації Brothers to the Rescue. Цей інцидент стався понад чверть століття тому, однак тепер американська влада нібито знову повернулася до цієї справи.

    У Гавані переконані, що відновлення старих кримінальних справ є елементом політичного тиску. Кубинські чиновники заявляють, що США намагаються створити юридичне та моральне підґрунтя для подальших жорстких дій проти кубинської влади. У країні також звертають увагу на нещодавні заяви Дональда Трампа після затримання венесуельського лідера Ніколаса Мадуро американськими спецпризначенцями. За даними джерел, Трамп тоді заявив, що “Куба може бути наступною”.

    Ці слова в Гавані сприйняли як пряму загрозу. Кубинська влада вважає, що Вашингтон намагається повторити сценарій тиску, який уже використовувався щодо інших латиноамериканських держав. На цьому тлі керівництво Куби продовжує посилювати риторику про необхідність захисту суверенітету та підготовки країни до можливого зовнішнього конфлікту.

    Аналітики зазначають, що нинішня криза може стати найсерйознішим загостренням між США та Кубою за останні роки. На тлі глобальної нестабільності, війни в Україні та зростання ролі дронів у сучасних конфліктах будь-які звинувачення у розвитку безпілотних програм швидко перетворюються на фактор міжнародної напруги. Для Куби ж питання оборони дедалі більше стає не лише внутрішньою безпекою, а й частиною великого геополітичного протистояння між США, Росією та їхніми союзниками.

  • Ціни на нафту знижуються на тлі невизначеності між США та Іраном

    Ціни на нафту знижуються на тлі невизначеності між США та Іраном

    Світові ціни на нафту продовжили зниження на тлі підвищеної геополітичної невизначеності та очікувань щодо розвитку ситуації навколо крихкого перемир’я між США та Іраном. Додатковим фактором для ринку стали очікування ключового міжнародного саміту в Китаї за участю президента США Дональда Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна, який може вплинути на глобальну енергетичну політику. Про це повідомляє Reuters.

    Інвестори уважно стежать за розвитком подій на Близькому Сході, де ситуація залишається нестабільною після тривалого періоду військової ескалації. Ринок нафти реагує на будь-які сигнали щодо можливого припинення вогню або, навпаки, відновлення конфлікту, оскільки це безпосередньо впливає на постачання енергоносіїв через один із найважливіших світових логістичних маршрутів — Ормузьку протоку.

    Ф’ючерси на нафту марки Brent знизилися на 1,22 долара, або 1,1%, до 106,55 долара за барель. Американська нафта West Texas Intermediate (WTI) подешевшала на 1,16 долара, або 1,1%, до 101,02 долара за барель. Попри це, обидва еталонні сорти залишаються на високих рівнях, утримуючись поблизу позначки у 100 доларів за барель, що свідчить про збереження структурно напруженого ринку.

    Аналітики відзначають, що ринок нафти перебуває в стані підвищеної чутливості до політичних і військових новин. Після початку ескалації між США, Ізраїлем та Іраном наприкінці лютого, а також на тлі часткових перебоїв у роботі Ормузької протоки, інвестори закладають у ціни премію за геополітичний ризик. Через це навіть короткострокові заяви або дипломатичні сигнали здатні спричиняти різкі коливання котирувань.

    За словами старшої ринкової аналітикині Phillip Nova Пріянки Сачдеви, нинішня ситуація на ринку характеризується відсутністю чіткого тренду, оскільки трейдери балансують між ризиком ескалації та потенційною деескалацією конфлікту. Вона зазначає, що невизначеність навколо Близького Сходу продовжує підтримувати ціни на підвищених рівнях, навіть попри короткострокові корекції.

    Експертка також підкреслила, що будь-яке нове загострення або загроза для постачання нафти через Ормузьку протоку може швидко повернути ринок до стрімкого зростання цін як на Brent, так і на WTI. Через цей стратегічний морський шлях проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та скрапленого природного газу, що робить його критично важливим для глобальної енергетичної стабільності.

    Окремо на ринок впливають і санкційні кроки США. Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) нещодавно запровадило санкції проти 12 фізичних та юридичних осіб, які, за даними Вашингтона, сприяли експорту іранської нафти до Китаю. Це посилює тиск на іранський енергетичний сектор і додає додаткову невизначеність щодо подальших постачань.

    Водночас попередні торгові сесії демонстрували протилежну динаміку: напередодні ціни на нафту зросли більш ніж на 3%, продовживши ралі, яке було підтримане ослабленням очікувань щодо стабільного припинення вогню між США та Іраном. Це, своєю чергою, знову підняло ризики перебоїв із постачанням через Ормузьку протоку та посилило побоювання щодо дефіциту енергоносіїв на глобальному ринку.

    Таким чином, нафтовий ринок залишається у фазі високої волатильності, де ключовими драйверами виступають геополітичні події, дипломатичні процеси та ризики для глобальної логістики енергоносіїв. Інвестори продовжують уважно стежити за розвитком ситуації на Близькому Сході та сигналами з великих економічних центрів, які можуть визначити подальший рух цін у коротко- та середньостроковій перспективі.

  • Попри санкції: Китай масово постачає компоненти для «Шахедів» Росії та Ірану — розслідування WSJ

    Попри санкції: Китай масово постачає компоненти для «Шахедів» Росії та Ірану — розслідування WSJ

    Китайські компанії продовжують масштабно постачати критично важливі компоненти для виробництва дронів-камікадзе типу Shahed до Ірану та Росії, попри дію санкцій США та Європейського Союзу. Про це йдеться у розслідуванні The Wall Street Journal, яке базується на даних митниці, аналітичних звітах і свідченнях посадовців.

    Згідно з матеріалом, мова йде про регулярні поставки двигунів, мікрочипів та інших електронних компонентів, необхідних для виробництва безпілотників типу Shahed-136. Саме ці дрони Росія активно використовує для ударів по українських містах та інфраструктурі.

    Одним із ключових прикладів є китайська компанія Xiamen Victory Technology, яка постачає двигуни Limbach L550 — один із базових елементів конструкції дрона. За даними журналістів, на сайті компанії навіть публічно використовуються зображення безпілотників, схожих на Shahed, що свідчить про відкритість діяльності.

    Розслідування показує, що китайські постачання здійснюються у значних обсягах. Йдеться про сотні контейнерів, які прямують на підприємства в Ірані та Росії. При цьому раніше експортери часто маскували реальне призначення вантажів, вказуючи неправдиві дані, однак зараз, за словами американських чиновників, у багатьох випадках такі спроби навіть не робляться.

    За оцінками колишніх і нинішніх представників Міністерства фінансів США, Китай уже давно відіграє роль ключового транзитного хабу для компонентів західного виробництва. Деталі з Європи та США потрапляють до китайських дистриб’юторів, після чого перепродаються та перенаправляються до Ірану і Росії.

    Окрему роль у цій схемі відіграють компанії з Гонконгу. Через відносну простоту реєстрації бізнесу там створюються фіктивні структури, які використовуються для маскування кінцевих отримувачів товарів. Оплата здійснюється через ці компанії, що ускладнює відстеження фінансових потоків і дозволяє обходити санкційні обмеження.

    У 2024 році США вже запроваджували санкції проти мережі таких компаній, пов’язаних із іранським бізнесменом Хамедом Дехганом, який постачав компоненти для безпілотників і ракет. Однак, як зазначає The Wall Street Journal, вже за рік на зміну старим схемам прийшли нові — із використанням інших фіктивних структур.

    Аналітична організація Conflict Armament Research, яка спеціалізується на дослідженні нелегального обігу зброї, також зафіксувала суттєве зростання використання китайських компонентів у дронах типу Shahed. Це свідчить про поступову локалізацію виробництва деталей у Китаї, що робить санкції менш ефективними.

    Експерти наголошують, що дедалі більше компонентів виготовляються безпосередньо на китайських підприємствах, часто невеликих і маловідомих. Такі виробники менш залежні від західних ринків і, відповідно, менш вразливі до санкційного тиску.

    За словами колишнього посадовця Міністерства фінансів США Міада Малекі, китайська сторона фактично «заплющує очі» на ці процеси, навіть попри численні викриття та міжнародну критику. Це дозволяє зберігати стабільні канали постачання для військових програм Ірану та Росії.

    У Вашингтоні визнають: повністю зупинити цей потік наразі неможливо. Тому стратегія США полягає у максимальному ускладненні логістики, підвищенні вартості постачань і створенні додаткових бар’єрів для таких операцій.

    На тлі війни в Україні ця ситуація має критичне значення. Дрони Shahed залишаються одним із ключових інструментів атак на цивільну та енергетичну інфраструктуру. Їх відносно низька вартість і масове виробництво дозволяють Росії регулярно застосовувати їх у великих кількостях.

    Попри санкції та міжнародний тиск, глобальні ланцюги постачання продовжують працювати — адаптуючись до обмежень і знаходячи нові способи обходу контролю. Це створює серйозний виклик для західних країн і підкреслює складність сучасної санкційної політики.

  • Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    Пів року на розмінування Ормузу: коли відкриють протоку

    США може знадобитися щонайменше шість місяців, щоб повністю розмінувати Ормузьку протоку після можливого укладення мирної угоди з Іраном. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на джерела серед американських політиків і чиновників оборонного сектору.

    За інформацією видання, відповідні оцінки були озвучені під час закритого брифінгу Пентагон для сенаторів від обох партій — Республіканської та Демократичної. Зустріч відбулася ще 22 грудня, однак її деталі стали відомі лише зараз. Джерела, знайомі з перебігом обговорення, зазначають: навіть у разі досягнення політичної домовленості між США та Іраном швидке відновлення безпечного судноплавства через Ормуз неможливе.

    Йдеться про стратегічно важливий морський коридор, через який проходить близько п’ятої частини світового експорту нафти. Будь-яке блокування цієї протоки миттєво впливає на глобальні енергетичні ринки, ціни на пальне та економічну стабільність у багатьох країнах.

    За даними журналістів, у водах протоки наразі встановлено щонайменше 20 морських мін. Частину з них, як стверджують співрозмовники, було розміщено за допомогою сучасних технологій — зокрема GPS-навігації — а також із використанням швидкісних катерів бойовиків Корпус вартових ісламської революції. Це значно ускладнює процес їх виявлення та нейтралізації.

    Американські військові наголошують: розмінування — це складна, багаторівнева операція, яка потребує часу, спеціалізованої техніки та координації між різними підрозділами. Вона не може розпочатися негайно, оскільки її проведення залежить від безпекової ситуації та політичних домовленостей. Зокрема, операція стане можливою лише після припинення активної фази конфлікту між США та Іраном.

    Водночас ситуація вже має відчутні економічні наслідки. У США зростає невдоволення високими цінами на пальне. За інформацією, озвученою під час брифінгу, середня ціна бензину досягла 4,02 долара за галон, що суттєво більше, ніж приблизно 3 долари ще на початку року. Це викликає занепокоєння серед американських політиків напередодні виборчих циклів і створює додатковий тиск на адміністрацію президента Дональд Трамп.

    Попри витік інформації, офіційні структури США реагують стримано. Представники Пентагону та Білого дому відмовилися детально коментувати матеріал, а речник Міністерства оборони Шон Парнелл заявив, що інформація, оприлюднена у медіа, не відповідає дійсності. Втім, повного спростування чи альтернативних оцінок часу розмінування надано не було.

    Ситуація в регіоні залишається напруженою. Після початку конфлікту іранські сили фактично заблокували Ормузьку протоку, вимагаючи від частини суден сплачувати за прохід. У відповідь США обмежили доступ для кораблів, що прямують до іранських портів. Це призвело до серії інцидентів із затриманням і захопленням суден.

    Зокрема, U.S. Central Command оприлюднило відео операції проти танкера Touska, який, за їхніми даними, порушив обмеження. У свою чергу, іранські сили затримали комерційні судна MSC Francesca та Epaminodes. Також повідомлялося про затримання кількох іранських танкерів американськими військовими. Ці дії лише посилили напруження в регіоні та ускладнили перспективи швидкого врегулювання.

    Додатковим фактором ризику стала поява шахрайських схем. За повідомленнями медіа, невідомі особи під виглядом представників КВІР намагаються стягувати гроші з власників танкерів за нібито «безпечний прохід» через протоку. Це створює додаткову невизначеність для міжнародних судноплавних компаній і підвищує вартість страхування перевезень.

    Переговори між США та Іраном тривають, однак залишаються складними. Американська сторона наполягає на відмові Ірану від ядерної програми та повному розблокуванні Ормузької протоки. Натомість іранська сторона поки що не демонструє готовності виконати ці вимоги в повному обсязі.

    Аналітики зазначають: навіть у разі швидкого політичного прориву економічні наслідки кризи в Ормузькій протоці відчуватимуться ще тривалий час. Шестимісячний період розмінування означає, що перебої з постачанням нафти можуть зберігатися до кінця 2026 року. Це, своєю чергою, впливатиме на глобальні ціни на енергоносії, інфляцію та економічну політику багатьох країн.

    Ситуація навколо Ормузької протоки виходить далеко за межі регіонального конфлікту. Вона стає одним із ключових факторів глобальної економічної стабільності та міжнародної безпеки, а її врегулювання вимагатиме не лише політичної волі, але й значного часу та ресурсів.

  • «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    «Газпром» відновлює експорт попри санкції: другий вантаж СПГ із «Портової» доставили до Китаю

    Російський енергетичний гігант Газпром здійснив другу поставку скрапленого природного газу (СПГ) до Китай після введення нових санкцій Заходу. Йдеться про вантаж із заводу «Портовая» на Балтійському морі, який раніше фактично припинив експорт через обмеження США. Дані про транспортування підтверджуються міжнародними системами відстеження суден та повідомленнями Reuters.

    Згідно з інформацією, газовоз «Valera» (раніше — «Великий Новгород») завантажив СПГ на терміналі «Портовая» 25 січня і доставив його до китайського терміналу в місті Бейхай. Це вже друга поставка після тривалої паузи, спричиненої санкціями, тоді як перший вантаж після відновлення експорту прибув до Китаю у грудні 2025 року.

    Завод «Портовая», розташований у Ленінградській області, має потужність близько 1,5 млн тонн СПГ на рік і почав роботу у 2022 році. Спочатку він орієнтувався на постачання газу до Європи та Туреччини, однак після повномасштабної війни РФ проти України та запровадження санкцій географія експорту суттєво змінилася.

    У січні 2025 року США ввели додаткові санкції проти російського енергетичного сектору, включно з проєктом «Портовая», щоб обмежити можливості Москви виробляти і продавати СПГ та скоротити доходи від енергетичного експорту. Після цього робота заводу була частково паралізована, а експорт практично припинився.

    Втім уже наприкінці 2025 року Росія почала поступово відновлювати поставки, переорієнтовуючи їх на азійські ринки. Китай став одним із ключових напрямків, що дозволяє частково компенсувати втрату європейських споживачів.

    Аналітики зазначають, що ці поставки відбуваються в умовах складної логістики та санкційних обмежень. Частина танкерів, пов’язаних із проєктом, перебуває під санкціями, що ускладнює пошук покупців і транспортування. У деяких випадках судна змушені були тривалий час перебувати в морі, перш ніж знайти кінцевого покупця.

    Крім «Портової», до Китаю продовжує постачати газ і інший підсанкційний проєкт — «Арктик СПГ-2», який також зіткнувся з обмеженнями через санкції США, але зумів частково відновити експорт.

    До введення санкцій «Портовая» у зимовий період відправляла в середньому два вантажі СПГ на місяць. Наразі обсяги значно скоротилися: після 2025 року, окрім двох поставок до Китаю, завод регулярно відправляє приблизно один вантаж на місяць до Калінінграда для внутрішніх потреб Росії.

    Зміна напрямків постачання свідчить про глибоку трансформацію російського енергетичного експорту. Якщо раніше основним ринком для «Газпрому» була Європа, то тепер компанія змушена переорієнтовуватися на Азію, де ключову роль відіграють Китай та, потенційно, Індія.

    Водночас експерти підкреслюють, що повністю замінити європейський ринок Росії поки не вдається. Китай, хоча і залишається важливим партнером, часто купує газ за нижчими цінами, що зменшує доходи російських компаній.

    Крім того, санкції продовжують впливати на технологічні можливості виробництва СПГ, обмежуючи доступ до обладнання, фінансування та страхування перевезень. Це означає, що навіть за наявності попиту Росія не може швидко наростити експорт до довоєнного рівня.

    Попри це, друга поставка СПГ із «Портової» до Китаю демонструє, що Росія поступово адаптується до санкційного тиску. Використовуючи альтернативні маршрути, «тіньовий флот» і нові логістичні схеми, вона намагається зберегти присутність на глобальному енергетичному ринку.

    Таким чином, відновлення поставок із «Портової» є важливим сигналом для енергетичного ринку: санкції суттєво обмежили можливості Росії, але не змогли повністю зупинити експорт. У найближчій перспективі саме азійські країни, передусім Китай, залишатимуться ключовими споживачами російського СПГ, тоді як глобальний енергетичний баланс продовжить змінюватися під впливом геополітичних факторів.