Golosnovinua.com

Позначка: санкції

  • Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Підсанкційні танкери возять паливо з Південної Кореї до РФ

    Південна Корея, яка публічно підтримує Україну та надає їй нелетальну допомогу, стала одним із найбільших джерел імпортного пального для Росії на тлі проблем російської нафтопереробки після українських ударів. За даними розслідування The Guardian, лише у липні та серпні 2026 року з південнокорейських портів до російського Далекого Сходу доставили понад 176 тисяч тонн нафтопродуктів, переважно дизельного пального.

    За даними портових записів і систем відстеження суден, перевезення здійснювали сім танкерів, які виконали 14 рейсів. Щонайменше три з цих суден перебувають під санкціями Великої Британії, ЄС або інших західних держав. Найбільший обсяг перевіз танкер Layla — близько 57 тисяч тонн під час двох рейсів з Ульсана до Владивостока. Інший танкер, Astoria, завантажив майже 11 тисяч тонн пального, хоча спочатку в документах пунктом призначення вказувалася Японія.

    Ще в одному випадку близько 26 тисяч тонн пального передали між суднами безпосередньо у південнокорейських водах, після чого танкер вирушив до Владивостока. The Guardian зазначає, що подібні схеми ускладнюють відстеження походження та кінцевого маршруту вантажів.

    Особливо різке зростання російського імпорту зафіксували у серпні. За даними аналітичної компанії Kpler, Росія морем ввезла близько 368 тисяч тонн нафтопродуктів — більш ніж у сім разів більше, ніж місяцем раніше, і це стало найвищим місячним показником від початку повномасштабної війни. Приблизно 112 тисяч тонн, або 31% усього обсягу, надійшли саме з Південної Кореї.

    Зростання імпорту відбувається на тлі системних українських ударів по російських нафтопереробних заводах. «Ненька інфо» раніше писала, що Росія почала втрачати паливний тил, а удари по НПЗ залишили країну без значної частини необхідного бензину. За наведеними тоді оцінками, російські заводи наприкінці літа виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу при внутрішній потребі приблизно 115 тисяч тонн.

    Російська влада також уже визнавала локальний дефіцит бензину та дизеля. Детальніше про це «Ненька інфо» писала у матеріалі «У Росії визнали дефіцит пального через удари українських дронів по НПЗ».

    При цьому торгівля з Росією формально не порушує чинне південнокорейське законодавство, навіть якщо окремі судна перебувають під санкціями інших держав. У МЗС Південної Кореї заявили The Guardian, що Сеул підтримує міжнародні зусилля для припинення війни та контролює виконання власних експортних обмежень щодо Росії.

    Ситуація виглядає контрастно на тлі політичної підтримки Києва з боку Сеула. Південна Корея вже надала Україні понад $2,3 млрд нелетальної та іншої допомоги, а президент Лі Чже Мьон у липні пообіцяв додаткові $100 млн на відновлення України. Водночас Сеул не постачає Києву летальне озброєння та намагається зберігати канали відносин із Москвою.

    Експерт Центру досліджень енергетики та чистого повітря Ісаак Леві зауважив, що використання південнокорейських портів суднами, які перебувають під західними санкціями, створює ризики для ефективності санкційного режиму та репутації Сеула як партнера України.

    Таким чином, удари України по російській нафтопереробці вже змушують Москву дедалі активніше шукати готове пальне за кордоном. І Південна Корея, попри політичну підтримку України, улітку стала одним із ключових джерел таких поставок.

  • Нафтова пастка для Путіна: чому мільярдні експортні доходи більше не рятують економіку Кремля

    Нафтова пастка для Путіна: чому мільярдні експортні доходи більше не рятують економіку Кремля

    Незважаючи на значне нарощування обсягів експорту енергоносіїв, країна-агресор стрімко втрачає реальні фінансові зиски від торгівлі сировиною. Російська Федерація продовжує викачувати власні надра та активно відправляти нафту на зовнішні ринки, намагаючись профінансувати роздуті видатки своєї військової машини. Проте навіть максимальні обсяги постачань більше не здатні забезпечити очікуваного економічного порятунку для держави, оскільки весь позитивний ефект для путінського бюджету повністю нівелюється супутніми кризовими факторами та міжнародним тиском.

    Збільшенню номінальних нафтових доходів Москви останнім часом сприяло локальне підвищення світових цін на ключові російські експортні сорти, зокрема Urals та ESPO. На папері фінансові показники агресора демонструють позитивну динаміку, а танкери безперебійно транспортують сировину до лояльних країн. Втім, фізичне нарощування експорту перетворилося на ілюзію стабільності, адже макроекономічна користь від цих операцій зводиться нанівець через приховані проблеми нафтового сектора.

    Справжня ситуація полягає у тому, що витрати на забезпечення цього експорту безжально з’їдають левову частку прибутків окупантів. Російські постачальники змушені пропонувати покупцям глибокі дисконти та переплачувати колосальні суми за тіньову логістику, страхування і фрахт танкерів, аби оминати західні обмеження. У підсумку Кремль опинився у безвиході: нафта невпинно витікає за кордон, але фактичного макроекономічного ефекту для покриття дефіциту бюджету це вже не приносить.

     

  • Санкції в обмін на заручників: людина Трампа готує цинічну оборудку з Путіним за білоруським сценарієм

    Санкції в обмін на заручників: людина Трампа готує цинічну оборудку з Путіним за білоруським сценарієм

    Адміністрація президента США Дональда Трампа офіційно подала кандидатуру Джона Коула на посаду спеціального президентського посланця з питань заручників із наданням йому рангу посла. Відповідний кадровий пакет уже надійшов на розгляд та затвердження до американського Сенату. Цей крок відкриває шлях до втілення вкрай суперечливої стратегії: Коул відкрито лобіює схему, за якою кремлівський диктатор Володимир Путін відпускатиме політичних бранців в обмін на поступове зняття Вашингтоном болючих економічних обмежень з держави-агресора.

    Колишній персональний юрист Трампа вже понад рік відпрацьовував подібний механізм на найближчому союзнику Москви, обіймаючи посаду спецпосланця щодо Білорусі. Під час переговорів із самопроголошеним диктатором Олександром Лукашенком американський представник домігся звільнення сотень засуджених, платою за що стало пом’якшення американських обмежень проти мінського режиму та анонсована Трампом масштабна угода щодо торгівлі добривами. Тепер, заручившись повною підтримкою та благословенням очільника Білого дому, дипломат має намір провернути той самий трюк безпосередньо з Кремлем, залучивши Росію до спільних економічних договорів попри діючі воєнні обмеження.

    Сам американський посадовець щиро переконаний, що торгівля санкціями та пошук поступок агресорам є єдиним дієвим інструментом для досягнення припинення вогню, ігноруючи загрози легітимізації воєнних злочинців.

    “Усе це сприяє можливості досягнення миру. Що більше взаємодії, то більше компромісів – чи то економічних, щодо в’язнів, чи будь-яких інших – це крок за кроком веде, сподіваємося, до миру. Це, так би мовити, наша місія”, – пояснив свою позицію Коул.

    В Україні подібні сепаратні ініціативи сприймають із категоричним несхваленням. Офіційний Київ наголошує, що Білорусь стала повноцінним співучасником агресії, надавши свою землю, бази та боєприпаси для повномасштабного вторгнення, тому винагороджувати диктаторів послабленням тиску неприпустимо. Президент Володимир Зеленський запевнив, що зробить усе можливе для блокування передчасного зняття санкцій з РФ до справедливого завершення війни. Глава держави визнав, що протистояти російським фінансовим ресурсам і лобізму вкрай важко, однак будь-які загравання з агресором є марними, адже Росія демонстративно відмовляється від зупинки бойових дій.

  • «Епоха чеків завершена»: США гучно грюкнули дверима антикорупційного органу Європи слідом за Росією

    «Епоха чеків завершена»: США гучно грюкнули дверима антикорупційного органу Європи слідом за Росією

    Адміністрація президента Сполучених Штатів Америки продовжує радикальний курс на розрив багаторічних партнерських стосунків із ключовими світовими інституціями. Офіційний Вашингтон надіслав до Ради Європи формальне повідомлення про негайне припинення будь-якої подальшої співпраці з Групою держав проти корупції, яка широко відома на міжнародній дипломатичній арені під абревіатурою GRECO. Цей безпрецедентний політичний демарш поставив американську демократію в один ряд із найжорсткішими авторитарними режимами континенту, адже за всю історію існування цієї поважної організації з її складу виходили лише Російська Федерація та Білорусь.

    В американському зовнішньополітичному відомстві таке різке рішення пояснили виключно прагматичними міркуваннями, захистом суверенних інтересів та категоричним небажанням фінансувати закордонні контролюючі органи. Представники Державного департаменту Сполучених Штатів офіційно підкреслили, що їхня подальша участь у діяльності європейської антикорупційної мережі втратила будь-який сенс.

    «Не приносить явної користі національній безпеці Америки», – зазначили у дипломатичному відомстві, коментуючи офіційні мотиви виходу з антикорупційної угоди.

    Замість участі в колективних консультаціях та масштабних моніторингових місіях Ради Європи американський уряд має намір застосовувати власні, перевірені часом інструменти впливу на порушників закону. Урядовці переконані, що фінансування наднаціональних структур вичерпало свою ефективність, тому фокус уваги буде остаточно зміщено на прямі каральні механізми проти іноземних посадовців, які підозрюються у хабарництві чи відмиванні брудних грошей.

    «Ера виписування чеків міжнародним бюрократіям завершена, натомість США надають перевагу більш дієвим способам боротьби з корупцією – візовим обмеженням, санкціям та кримінальним розслідуванням корупційних схем», – резюмували у Державному департаменті.

    Цей гучний вихід став логічним продовженням загальної ізоляційної стратегії адміністрації Дональда Трампа, яка передбачає планомірне відсторонення країни від глобальних бюрократичних структур. Раніше офіційний Вашингтон уже ухвалив низку подібних резонансних рішень, демонстративно розірвавши зв’язки з іншими впливовими інституціями зі штаб-квартирами у Європі. Зокрема, американська влада зі скандалом припинила фінансування та участь у роботі Всесвітньої організації охорони здоров’я, а також покинула Раду Організації Об’єднаних Націй з питань прав людини. Тепер до переліку відкинутих ініціатив додалася і європейська антикорупційна група, що викликало занепокоєння серед західних союзників та залишило Сполучені Штати у доволі сумнівній геополітичній компанії двох держав-агресорів.

  • «Удар по гаманцю диктатора»: Конгрес США заганяє Трампа в глухий кут жорсткими санкціями проти Кремля

    «Удар по гаманцю диктатора»: Конгрес США заганяє Трампа в глухий кут жорсткими санкціями проти Кремля

    Масовані повітряні удари російських окупаційних військ по цивільній інфраструктурі українських міст спровокували потужну хвилю обурення на Капітолійському пагорбі. У Вашингтоні стрімко посилюється скоординований двопартійний та двопалатний тиск на президента Сполучених Штатів Дональда Трампа з вимогою негайно застосувати весь арсенал нових економічних обмежень проти Москви. Американські законодавці переконані, що радикальне посилення фінансового зашморгу на шиї російської економіки є безальтернативним важелем для реального примусу агресора до завершення війни.

    Головним інструментом тиску на Білий дім став так званий «Закон Ліндсі Грема про санкції проти Росії та Ірану 2026 року», який наділяє главу держави безпрецедентно широкими повноваженнями. Представники обох провідних партій закликають адміністрацію припинити зволікання та перейти від дипломатичних реверансів до нищівних фінансових ударів.

    «Президент повинен діяти швидко, щоб скористатися законопроєктом про санкції Грема», – заявив представник Республіканської партії Дон Бейкон, додавши, що абсолютна більшість американських громадян вимагає негайних кроків у відповідь на варварські бомбардування мирного населення.

    Кінець ілюзіям щодо Путіна

    До жорстких закликів відкрито приєднався впливовий сенатор-республіканець, очільник комітету з питань збройних сил Роджер Вікер. Він прямо наголосив на необхідності тверезого погляду на політику Кремля, який демонстративно нехтує будь-якими спробами мирного врегулювання. Сенатор підкреслив, що законодавство надає президентові право вдарити по найболючіших місцях: ввести тотальні фінансові обмеження проти найближчого оточення російського диктатора, паралізувати підприємства, залучені до виробництва зброї, вдарити по великих покупцях російських енергоресурсів та ліквідувати так званий «тіньовий флот», створений для обходу ембарго.

    «Він насміхається над мирним процесом, але, можливо, його вдасться змусити ставитися до нього серйозніше, якщо під загрозою опиниться його банківський рахунок», – підкреслив Вікер, акцентувавши, що справедливий мир настане лише завдяки силі США та України, а не добрій волі Кремля.

    Блокада енергетичних надходжень

    Представники Демократичної партії зайняли не менш безкомпромісну позицію, зосередившись на перекритті ключових каналів фінансування російської воєнної машини. Демократи вимагають від Білого дому нещадного удару по країнах, які продовжують скуповувати енергоносії в агресора, зокрема виділяючи деструктивну роль Китаю.

    «Ми будемо дуже уважно стежити за реалізацією. Ми вважаємо важливим не лише санкційну складову, але й, як я вже сказала, перекриття доходів», – заявила сенаторка від Демократичної партії Джин Шахін.

    Вона окремо наголосила на необхідності тотальної ліквідації лазівок у морських перевезеннях, аби покупці були позбавлені можливості купувати російські нафту і газ через непрозорі мережі посередників за зниженими цінами.

    Фахівці з питань міжнародної безпеки додають, що чимало важелів впливу вже перебували в руках американського лідера, проте ухвалений закон створює потужний імпульс для ревізії чорних списків. Пріоритетними мішенями стають саме судна тіньового флоту, які досі уникали блокування, а також китайські корпорації та постачальники обладнання для підсанкційних інфраструктурних проєктів Росії. Ситуація набуває особливої гостроти на тлі суперечливих намірів запросити Володимира Путіна на майбутній саміт G20 у Флориді, адже Конгрес чітко дав зрозуміти: умиротворення агресора через політичні поступки лише підживлює його подальші атаки.

     

  • «Сировина для “Іскандерів”»: ЄС готується прикрити ірландський завод Дерипаски

    «Сировина для “Іскандерів”»: ЄС готується прикрити ірландський завод Дерипаски

    Європейський Союз впритул наблизився до ліквідації однієї з найбільш цинічних санкційних прогалин, через яку стратегічні ресурси з території блоку продовжують живити воєнну машину Кремля. Низка держав-членів ЄС вимагає включити до нового жовтневого санкційного пакета найбільший у Європі глиноземний завод Aughinish Alumina, розташований в Ірландії. Підприємство належить російському металургійному гіганту «Русал», заснованому підсанкційним олігархом Олегом Дерипаскою. Попри повномасштабну агресію РФ проти України, завод не лише не згорнув співпрацю з державою-агресором, а навпаки наростив її до парадоксальних масштабів: частка експорту ірландського глинозему до Росії підскочила з 24% у 2021 році до шокуючих 68% у 2025-му, перетворивши Ірландію на третього найбільшого постачальника цієї сировини для РФ у світі після Китаю та Індонезії.

    Логістичний ланцюг прямо пов’язує ірландське виробництво з російським оборонно-промисловим комплексом. Сировина з заводу прямує до Сибіру, де заводи «Русала» переплавляють її на первинний алюміній, після чого метал викуповує московський трейдер ASK. Останній постачає продукцію понад сотні російських оборонних підприємств, більшість із яких уже давно перебувають під західними санкціями. Цей метал використовується для виготовлення високоточних гіроскопів для крилатих ракет Х-101, авіаційних двигунів для винищувачів марки «Су» та балістичних комплексів «Іскандер-М», якими окупаційні війська щодня обстрілюють цивільну інфраструктуру й мирні міста України.

    Намагаючись уникнути нищівних санкцій, керівництво Aughinish Alumina вдалося до відкритого шантажу, звернувшись до уряду Ірландії із заявою про неминуче закриття заводу, звільнення тисячі працівників та катастрофічні наслідки для європейської індустрії в разі заборони поставок до Росії. Втім, аналітики The Economist повністю спростовують ці апокаліптичні тези: європейські алюмінієві потужності наразі завантажені лише на третину, а на континенті успішно функціонують ще чотири профільні заводи, які повністю припинили роботу з Москвою. Ухвалення жорсткого рішення щодо підприємства в Ірландії стане принциповим тестом для Брюсселя, покликаним довести, що збереження прибутків пов’язаного з Кремлем бізнесу не може переважати над безпекою континенту та життями українців.

  • «Гроші в обмін на уран»: Трамп пропонує Тегерану зняти зашморг

    «Гроші в обмін на уран»: Трамп пропонує Тегерану зняти зашморг

    Білий дім демонструє готовність до радикальної зміни тактики щодо Тегерана: адміністрація Дональда Трампа висловила згоду пом’якшити економічні санкції та розблокувати заморожені іранські авуари, проте висунула безапеляційну ціну — реальні та незворотні поступки згортання ядерної програми Ісламської республіки. Черговий раунд непрямої дипломатії розгорнувся в Нью-Йорку за посередництва Катару та Пакистану, чиї емісари намагаються запобігти великій війні на Близькому Сході. Переговори глави іранського МЗС Аббаса Арагчі з посередниками засвідчили певний сигнал Тегерана щодо готовності до гнучкості в атомі, однак прірва між базовими вимогами ворогуючих сторін залишається критичною.

    Головний вузол протистояння зосереджений навколо пріоритетів і послідовності кроків. Іран прагне насамперед припинити морську блокаду США в Ормузькій протоці, відновити експорт власної нафти та домогтися регіонального припинення вогню, наївно розраховуючи відкласти ядерні дискусії на потім. Вашингтон натомість категорично відкинув такі компроміси, розглядаючи зняття зашморгу виключно як фінальну винагороду за повну нейтралізацію ядерної загрози. У Білому домі відкрито дають зрозуміти, що час грає проти аятол: судноплавство під контролем західної коаліції зростає, санкційний пресинг виснажує іранську скарбницю, а будь-які домовленості неможливі без залізобетонних гарантій і визначення жорстких термінів виконання зобов’язань.

    Американська сторона демонструє глибокий скептицизм щодо щирості Тегерана, пам’ятаючи липневі удари по комерційних танкерах, якими режим намагався дестабілізувати Ормузьку артерію. У Вашингтоні переконані, що нинішні мирні сигнали противника — це не зміна стратегії, а спроба відчайдушного порятунку від економічного колапсу. Трамп публічно заявляє про впевненість у швидкій перемозі в протистоянні, підвищуючи ставки до максимуму: або Іран остаточно згортає військові ядерні розробки в обмін на доступ до своїх коштів, або блокада остаточно зруйнує залишки іранської економіки.

  • За псевдовибори на окупованих територіях: Україна покарала 44 осіб санкціями

    За псевдовибори на окупованих територіях: Україна покарала 44 осіб санкціями

    Президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про санкції проти 44 фізичних осіб, яких українська влада пов’язує з проведенням незаконних «виборів» до Державної думи РФ на тимчасово окупованих територіях України. Відповідний указ №960/2026 підписано 26 вересня.

    До санкційного списку увійшли особи, які, за даними РНБО, діють в інтересах Росії та сприяють окупації українських територій у Донецькій, Луганській, Херсонській і Запорізькій областях, а також у Криму та Севастополі.

    Серед фігурантів списку є представники окупаційних структур та особи, залучені до організації російського виборчого процесу на захоплених територіях. Офіс президента наголошує, що такі «вибори» не мають юридичних наслідків для статусу українських територій.

    Радник-уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк заявив, що окупація не створює для Росії жодного суверенітету над захопленими територіями, а проведення там «виборів», «референдумів» чи створення виборчих округів не змінює їхнього міжнародно-правового статусу.

    Указ також передбачає, що Міністерство закордонних справ України має поінформувати ЄС, США та інші держави про нові обмеження і порушити питання про запровадження аналогічних санкцій у партнерських юрисдикціях.

    Україна вже не вперше застосовує санкції проти осіб і структур, пов’язаних із діяльністю РФ на окупованих територіях. У серпні РНБО, зокрема, запровадила обмеження проти компаній, суден і громадян РФ, причетних до незаконного вивезення українського зерна.

    Новий пакет став окремою відповіддю Києва саме на проведення Росією виборів до Держдуми на тимчасово окупованих українських територіях. Україна та її партнери не визнають такі голосування законними й вважають їх частиною спроб Москви закріпити контроль над окупованими регіонами.

  • Від Нацбанку України до парламенту РФ: Сергій Арбузов отримав мандат Держдуми

    Від Нацбанку України до парламенту РФ: Сергій Арбузов отримав мандат Держдуми

    Колишній перший віцепрем’єр-міністр України та ексголова Національного банку Сергій Арбузов отримав мандат депутата Державної думи Росії дев’ятого скликання. Він пройшов до російського парламенту за партійним списком «Справедливої Росії» та стане одним із новачків фракції.

    Про склад нової фракції 26 вересня повідомив керівник її апарату Руслан Татаринов, пишуть «Ведомости».

    За даними видання, до складу «Справедливої Росії» у новій Держдумі увійдуть як чинні російські депутати, так і кілька політиків, які отримали мандати вперше. Серед новачків прямо названо Сергія Арбузова, а також російського публіциста Миколу Старикова, керівника башкирського відділення партії Костянтина Шагімуратова та військового Олега Чернишова.

    Особливість висунення Арбузова полягає в тому, що він балотувався від регіональної групи «Справедливої Росії», до якої російська партія віднесла окуповані території України — Крим, Севастополь, а також частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей.

    Ще напередодні остаточного розподілу мандатів «Ведомости» називали Арбузова одним із небагатьох гарантованих новачків майбутньої фракції й прямо зазначали, що він проходить «від нових регіонів, Криму та Севастополя» — саме так російська сторона називає окуповані українські території.

    Вибори до Держдуми РФ проходили з 18 до 20 вересня 2026 року. За підсумками голосування «Справедлива Росія» отримала 17 депутатських місць. Це суттєво менше, ніж у попередньому скликанні: після виборів 2021 року фракція мала 27 мандатів, а згодом її чисельність збільшилася до 28 депутатів.

    Загалом найбільшу кількість місць у новій Держдумі отримала «Єдина Росія» — 349. КПРФ дісталося 37 мандатів, ЛДПР — 23, «Новим людям» — 19, а «Справедливій Росії» — 17. Перше засідання Держдуми нового скликання заплановане на 30 вересня.

    Водночас українська сторона не визнає законність організації російського голосування на окупованих територіях України.

    Ще 13 серпня Центральна виборча комісія України ухвалила постанову, в якій назвала проведення російських «виборів» у Криму, Севастополі та на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей нелегітимним.

    ЦВК наголосила, що результати такого голосування та документи, оформлені в його межах, зокрема депутатські мандати осіб, обраних за рахунок голосування на окупованих територіях, не повинні створювати правових наслідків.

    17 вересня аналогічну позицію закріпила Верховна Рада. Парламент звернувся до іноземних держав і міжнародних організацій із закликом не визнавати результати російських виборів на окупованих територіях України. За відповідне звернення проголосували 264 народні депутати.

    Сам Арбузов був одним із найвпливовіших чиновників часів президентства Віктора Януковича.

    У грудні 2010 року він очолив Національний банк України. У грудні 2012-го залишив НБУ та отримав посаду першого віцепрем’єр-міністра в уряді Миколи Азарова.

    Після відставки Азарова наприкінці січня 2014 року Арбузов певний час виконував обов’язки прем’єр-міністра України. Його перебування на цій посаді завершилося після зміни влади в лютому 2014-го.

    Після Революції гідності Арбузов залишив Україну. 29 березня 2014 року Партія регіонів виключила його зі своїх лав разом із низкою інших представників команди Януковича.

    Згодом він продовжив публічно коментувати українсько-російські відносини вже з-за меж України. У 2014 році Арбузов називав Росію «стратегічним партнером» України та виступав за відновлення переговорів із Москвою.

    В Україні колишній високопосадовець фігурував і в кримінальних провадженнях.

    Ще у травні 2014 року йому повідомили про підозру у справі, пов’язаній із використанням коштів Національного банку під час створення та фінансування ТОВ «Банківське телебачення». Слідство оцінювало суму можливих збитків приблизно у 220 млн грн. Йшлося про кваліфікацію за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

    При цьому згадка про підозру не означає встановлення вини: остаточне рішення щодо кримінальної відповідальності може ухвалювати лише суд.

    Ще один важливий епізод стався у квітні 2025 року.

    Президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про персональні санкції проти Сергія Арбузова.

    В офіційному санкційному списку зазначено, що Арбузов залишається громадянином України. До нього застосовано, зокрема, блокування активів та інші обмежувальні заходи. Частину санкцій запроваджено безстроково, інші — на десять років.

    Таким чином, майже через 12 років після завершення роботи в українському уряді Арбузов офіційно отримує посаду вже в російській політичній системі — як депутат Держдуми РФ.

    Окремий політичний контекст створює саме спосіб його висунення: колишнього першого віцепрем’єра України поставили першим номером регіональної групи, до якої російська партія включила території України, окуповані РФ.

    «Ненька інфо» раніше писала про самі вибори до російської Держдуми та результати голосування. У матеріалі видання йшлося про значну перевагу «Єдиної Росії» та результати інших парламентських партій, зокрема «Справедливої Росії».

    Читайте також: Ілюзія стабільності та голоси мерців: як кремлівський режим малює конституційну більшість для «Єдиної Росії». У матеріалі «Ненька інфо» розбирали перебіг російської парламентської кампанії та результати партій.

    Також «Ненька інфо» нещодавно згадувала Арбузова в іншому контексті — у матеріалі про банкірів, пов’язаних із фінансовим оточенням часів Януковича. Видання писало про зв’язки колишнього керівника НБУ з банкіром Сергієм Мамедовим та представниками колишньої владної команди.

    Читайте також: Як банкіри з російським бекграундом долучились до державної програми «єОселя» через банк «Глобус».

    Формально роботу депутатом Держдуми IX скликання Арбузов має розпочати вже після першого засідання нового складу парламенту 30 вересня.

    Таким чином, колишній керівник українського Нацбанку, перший віцепрем’єр і тимчасовий очільник уряду часів Януковича стає депутатом російського парламенту — причому за списком, пов’язаним із голосуванням та політичним представництвом окупованих українських територій.

  • Лондон не пробачить олігархам Кремля: Британія відмовилася знімати санкції з Усманова та Фрідмана всупереч поступкам Євросоюзу

    Лондон не пробачить олігархам Кремля: Британія відмовилася знімати санкції з Усманова та Фрідмана всупереч поступкам Євросоюзу

    Рішення Європейського Союзу про скасування санкційних обмежень щодо одіозних російських мільярдерів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана викликало принципову незгоду з боку ключового західного союзника України – Великої Британії. У той час як офіційний Брюссель пішов на несподівані поступки, Лондон продемонстрував цілковиту відданість політиці безапеляційного економічного тиску на поплічників кремлівського режиму. Під час особистих переговорів із президентом України Володимиром Зеленським на полях Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку прем’єр-міністр Сполученого Королівства Енді Бернем категорично запевнив, що його країна не має наміру слідувати європейському прецеденту і збереже всі чинні санкції проти зазначених олігархів у повному обсязі. Британське керівництво висловило чітке переконання, що коаліція демократичних держав повинна виступати єдиним фронтом і не робити жодних кроків назад у протидії загарбницькій війні.

    Така безкомпромісна позиція Лондона оголила рідкісне, але вкрай показове розходження між санкційними курсами Великої Британії та Європейського Союзу, які з перших днів повномасштабного вторгнення діяли практично синхронно. Уряд Сполученого Королівства наполягає на тому, що послаблення зашморгу на шиях російських фінансових еліт надсилає Москві хибний сигнал про втому Заходу та готовність до кулуарних домовленостей. На переконання британської сторони, саме збереження персональних обмежень і подальше нарощування економічного тиску є єдиним дієвим важелем, здатним змусити Кремль сісти за стіл реальних переговорів на справедливих умовах. Будь-які винятки чи вибіркова амністія для фінансових стовпів агресора лише нівелюють спільні досягнення союзників і створюють небезпечні шпарини для уникнення покарання за фінансування війни.

    Особливої ваги цій заяві додає той факт, що обидва мільярдери протягом багатьох років вибудовували масштабну присутність у британській столиці та мали глибокі інвестиційні зв’язки з місцевою економікою. Алішер Усманов здобув широку відомість завдяки володінню значною часткою в лондонському футбольному клубі «Арсенал», звідки він остаточно вийшов лише у дві тисячі вісімнадцятому році. Михайло Фрідман, своєю чергою, оселився в Лондоні ще у дві тисячі тринадцятому році, розгорнувши там великі бізнес-проєкти, і був змушений покинути Туманний Альбіон лише після введення жорстких санкцій. На цьому тлі рішення Ради Євросоюзу виглядає вкрай неоднозначно: хоча блок продовжив дію обмежень щодо понад трьох тисяч фізичних та юридичних осіб ще на тридцять шість місяців – аж до вересня дві тисячі двадцять дев’ятого року, виключення двох ключових фігурантів викликало обурення українського суспільства та нерозуміння в Лондоні.

    Рішуча відмова британського уряду копіювати суперечливі кроки європейських партнерів підтверджує стратегічне лідерство Сполученого Королівства у відстоюванні міжнародного правопорядку. Залишаючи активи олігархів замороженими, а їхні рахунки заблокованими, Лондон демонструє непохитність своїх зобов’язань перед Україною та доводить, що національні інтереси та принципи справедливості не можуть бути предметом торгу. Цей крок повертає впевненість у тому, що глобальний санкційний фронт має міцний стрижень, здатний тримати удар навіть за наявності локальних вагань всередині європейських інституцій.