Golosnovinua.com

Позначка: санкції

  • Трамп оголосив енергетичне перемир’я, але Київ чекає гарантій: що відбувається з переговорами

    Трамп оголосив енергетичне перемир’я, але Київ чекає гарантій: що відбувається з переговорами

    Президент США Дональд Трамп заявив, що Україна та Росія погодилися припинити удари по енергетичних об’єктах одна одної. Однак українська сторона говорить про готовність підтримати взаємну деескалацію та очікує конкретики від партнерів. Публічно підтверджених умов, термінів початку й механізму контролю за таким перемир’ям у перевірених повідомленнях немає. На цьому тлі триває підготовка до можливого поновлення переговорів, а Європейський Союз намагається погодити подальшу дію персональних санкцій проти Росії.

    Про взаємну згоду Києва та Москви Трамп написав у Truth Social 14 вересня. У тому самому дописі він пов’язав зростання світових цін на дизельне пальне переважно з російсько-українською війною, відкинувши визначальну роль ситуації навколо Ірану. Його заява створила враження, що рішення про припинення ударів уже ухвалене обома сторонами.

    Водночас Financial Times повідомила, що оголошення застало українських посадовців зненацька через відсутність надійних російських гарантій. Видання описує заяву американського президента як таку, що випередила формальне порозуміння. Отже, оголошення Трампа поки не дає достатніх підстав повідомляти про початок повноцінного режиму припинення ударів.

    Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 14 вересня підтвердив наявність американської пропозиції щодо взаємного припинення атак на критичну інфраструктуру. За його словами, Україна готова підтримати такий крок, якщо він забезпечить припинення російських ударів і відповідних українських атак. Текст звернення президента оприлюднила Луганська ОВА.

    Український президент наголосив, що йдеться про енергетику, шляхи постачання продовольства та інші критично важливі об’єкти. Він також зазначив, що Київ очікує від партнерів конкретних пропозицій. Умовою українських кроків Зеленський назвав реальну готовність Росії діяти правдиво й довгостроково.

    Це суттєво відрізняється від безумовного підтвердження вже чинної угоди. Українська позиція передбачає взаємність: припинення власних ударів має супроводжуватися припиненням російських атак. У зверненні Зеленського немає оголошення дати початку перемир’я або повідомлення про завершене погодження всіх його параметрів.

    Тема може стати одним із питань майбутніх контактів Зеленського та Трампа. Український президент розповів, що хотів би обговорити морське й енергетичне перемир’я під час можливої зустрічі в Нью-Йорку 21–23 вересня. Водночас він зауважив, що проведення зустрічі залежатиме від планів американського президента та можливості власного приїзду. Про це повідомив «Інтерфакс-Україна».

    Паралельно Київ готується до можливого відновлення тристоронніх переговорів у жовтні. За повідомленням Reuters від 12 вересня, про таку підготовку заявив керівник Офісу президента Кирило Буданов. Однак російська сторона тоді називала передчасним підтвердження конкретних деталей. Тому жовтень слід розглядати як орієнтир для підготовки, а не як остаточно погоджений календар зустрічей.

    Так само не варто подавати Абу-Дабі як безальтернативний і вже затверджений майданчик. Reuters повідомляло, що серед можливих місць проведення Зеленський називав Туреччину, Об’єднані Арабські Емірати та Швейцарію. Остаточна організація переговорів потребує окремого підтвердження.

    Як ідеться в матеріалі ТСН.ua, серед тем дипломатичних контактів розглядають зменшення повітряних ударів і безпеку чорноморського судноплавства. Видання також наводить позицію російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, за якою Москва не має наміру зупиняти бойові дії лише через проведення переговорів.

    Таким чином, відновлення зустрічей саме собою не означатиме припинення війни. Енергетичні та морські домовленості можуть стосуватися окремих категорій об’єктів і дій, тоді як ширші питання врегулювання залишатимуться предметом переговорів. Поки немає спільно оприлюднених умов, оцінювати масштаб можливого перемир’я можна лише за заявами його потенційних учасників.

    Окрема суперечка розгортається довкола причин подорожчання пального. ТСН описує заяви американських посадовців, які пов’язують ціновий тиск з українськими ударами по російських нафтопереробних заводах. Водночас видання звертає увагу на війну навколо Ірану та порушення постачання енергоносіїв на Близькому Сході. Твердження про переважний вплив одного чинника потребують окремих ринкових розрахунків; політичної заяви для такого висновку недостатньо.

    Для України питання енергетичного перемир’я набуває особливої ваги перед зимою. Припинення атак могло б зменшити загрозу для електропостачання, опалення та роботи підприємств. Проте готовність Києва до взаємних обмежень не усуває головного питання — чи погодиться Москва виконувати їх і якою буде реакція партнерів на можливі порушення.

    На цьому тлі Євросоюз зіткнувся з труднощами під час продовження персональних санкцій. За даними Reuters, 14 вересня посли країн ЄС погодили продовження на сім днів, до 22 вересня, щоб продовжити обговорення шестимісячного рішення. Одним із предметів суперечки стало можливе виключення Алішера Усманова зі списків, яке підтримували Франція та Словаччина. Отже, обмеження не припинили діяти, але довгострокового консенсусу на той момент не було.

    Зеленський у своєму зверненні виступив проти послаблення санкцій щодо російських олігархів і закликав до сильнішого тиску на російські фінанси та військове виробництво. Українська сторона розглядає санкційний тиск як важливу складову зусиль для припинення війни.

    Прогнози щодо готовності Путіна до переговорів лише навесні також залишаються оцінками. ТСН наводить таку думку президента Литви Гітанаса Науседи, який пов’язує її з ризиком нової зимової кампанії проти України. Це не узгоджена дата переговорів і не спільне рішення Євросоюзу. Наразі підтверджені заяви свідчать про дипломатичні пропозиції та підготовку контактів, тоді як умови реального припинення ударів ще потребують конкретизації.

  • Боргова пастка для агресора: «дружні» країни перестали платити бізнесу РФ, заборгованість наближається до трильйона рублів

    Боргова пастка для агресора: «дружні» країни перестали платити бізнесу РФ, заборгованість наближається до трильйона рублів

    Компанії з так званих «дружніх» до Росії держав масово затримують виплати за зовнішньоекономічними контрактами та нарощують рекордні борги перед російським бізнесом. Станом на червень 2026 року сукупна заборгованість іноземних партнерів досягла безпрецедентних 967 мільярдів рублів (близько 11,4 мільярда доларів), збільшившись у річному вимірі більш ніж на 40%. Про це свідчать дані Росстату, які оголюють серйозні проблеми в торговельній логістиці Москви на тлі посилення міжнародного тиску.

    Хто заборгував найбільше: лідери неплатежів

    Основний обсяг прострочених і відтермінованих зобов’язань припадає на найближчих партнерів Кремля по простору СНД:

    • Казахстан: 401,3 млрд рублів (приблизно 4,75 млрд доларів);
    • Білорусь: 327,3 млрд рублів (приблизно 3,88 млрд доларів);
    • Узбекистан: 81,7 млрд рублів (приблизно 968 млн доларів).

    Санкційний зашморг та страх вторинних обмежень

    Ключовою причиною паралічу взаєморозрахунків стало суттєве посилення санкційної політики з боку Сполучених Штатів. Побоюючись вторинних санкцій та відключення від міжнародних фінансових систем, банки держав СНД запровадили багаторівневі комплаєнс-перевірки будь-яких транзакцій, пов’язаних із російськими контрагентами.

    Через неможливість здійснювати прямі банківські перекази компанії змушені будувати складні транзитні ланцюжки розрахунків через треті країни. У результаті тривалість проходження коштів розтягується на кілька місяців, а вже відвантажені товари тривалий час залишаються повністю неоплаченими, позбавляючи російських виробників оборотної ліквідності.

    Тиск конкурентів і кабальні відтермінування

    Додатковим ударом по позиціях експортерів з РФ став жорсткий тиск з боку китайських та турецьких постачальників, які активно витісняють російську продукцію з регіональних ринків. Щоб не втратити залишки клієнтської бази в Азії, російські виробники вимушено погоджуються на критично довгі відтермінування платежів, оскільки відмова від співпраці навіть з одним великим покупцем у поточному становищі загрожує повним закриттям збуту.

    За оцінками аналітиків, завислі мільярдні суми створюють серйозне фінансове навантаження на російські компанії в умовах екстремально високих облікових ставок центробанку та загального підвищення фіскального тиску всередині країни. Водночас зростає і зустрічна заборгованість самого російського бізнесу перед закордонними постачальниками: за рік цей показник зріс на 25% і досяг позначки у 506 мільярдів рублів (близько 6 мільярдів доларів), переважно зачепивши підприємства паливно-енергетичного комплексу, чорної та кольорової металургії, виробництва добрив та харчової промисловості.

     

  • Російські наративи в ЄС, хто їх підхоплює, чому вони переконують європейців і як впливають на політику

    Російські наративи в ЄС, хто їх підхоплює, чому вони переконують європейців і як впливають на політику

    У європейській політиці 2025–2026 років найефективніший російський вплив рідко виглядає як російський. Він не вимагає, щоб виборець виправдовував вторгнення або цитував офіційні тези Москви. Йому достатньо іншого зсуву, щоб витрати на Україну, санкції та рішення Брюсселя почали читатися як головне пояснення власних внутрішніх криз — енергетичних, житлових, міграційних, бюджетних.

    Ці кризи не вигадані. Після розриву з російським трубопровідним газом європейська промисловість отримала стійко вищу вартість енергії, ніж американська. Прийом мільйонів біженців наклався на вже напружені ринки житла, шкіл і первинної медицини. Новий інфляційний шок початку 2026 року, за оцінкою ЄЦБ, був уже не російським, а близькосхідним — наслідком війни в регіоні та закриття Ормузької протоки, до травня гармонізована інфляція сягнула близько 3,2%. Політично ці різні за природою удари легко складаються в одну послідовність.

    Російська стратегія працює не тому, що створює напруження з нуля. Вона пропонує вже призначеного винуватця. До осені 2026-го ця рамка перестала бути периферійною. Вона вбудована в передвиборчі кампанії, коаліційні торги, парламентські дебати і побутову розмову про рахунки. Що менше в ній прямого посилання на Москву, то важче відокремити її від звичайної європейської політики.

    Російські наративи в європейській політиці

    Сирий російський набір відомий. Розширення НАТО нібито спровокувало війну. Санкції нібито руйнують Європу сильніше, ніж Росію. Україна описується як корумпований і штучний проєкт. Негайні переговори подаються як єдина реалістична ціна, а європейські уряди — як сторона, що воює чужими життями і чужими бюджетами.

    У європейському публічному просторі ці формулювання майже ніколи не з’являються в первісному вигляді. Вони проходять локалізацію. Теза про провокацію Заходу стає розмовою про те, що інтереси безпеки Росії нібито ігнорували надто довго. Теза про шкоду санкцій перетворюється на скаргу промисловості й домогосподарств після відмови від дешевого газу. Вимога змусити Київ сісти за стіл звучить як заклик припинити фінансувати безвихідь. Теза про те, що Європа має зайнятися своїми проблемами, в кожній країні отримує власний словник: у Німеччині це оренда і Bürgergeld, у Нідерландах — житло і електроенергія, в Італії — зарплати й агросектор, у Польщі — черги до лікаря і соціальні виплати українським сім’ям.

    Це видно з мови інформаційних кампаній. У спільному аналізі EEAS і українського Центру протидії дезінформації за січень 2025 — травень 2026 року російські операції навколо євроінтеграції України будувалися не навколо симпатії до Москви, а навколо європейських подразників: відриву еліт від виборця, вартості розширення, нібито несумісності України з правилами ЄС. Лише за темою вступу було зафіксовано близько 244 тисяч публікацій із охопленням 1,39 мільярда переглядів, у понад 2 600 джерел були ознаки неавтентичної поведінки.

    Але навіть цей масив — верхній шар. Нижче лежить процес, якому вже не потрібна ботоферма: ті самі формули виголошують політики з власним електоральним розрахунком. Межа між зовнішнім впливом і самостійною європейською політикою тут уже не проходить по списку каналів RT. Її видно лише там, де зрозуміло, хто ці тези купує і навіщо.

    Причини європейського скепсису

    Європейські суспільства не діляться на два табори. Одні й ті самі формулювання працюють на різних людей з різними мотивами. Втомлений від війни виборець шукає не капітуляції, а кінця нескінченного новинного циклу. Власник рахунку за газ і продукти чує в розмові про санкції не геополітику, а пояснення власної інфляції. Йому байдуже, що шок 2022 року був ціною розриву залежності, а сплеск 2026-го — наслідком іншої кризи.

    За Standard Eurobarometer 104 (осінь 2025-го, 9 жовтня — 5 листопада, 26 445 інтерв’ю в ЄС-27) 81% погоджувалися приймати людей, які тікають від війни, 77% підтримували фінансову та гуманітарну допомогу, 73% — економічні санкції, включно з використанням знерухомлених російських активів, 57% — фінансування військових поставок. Вторгнення Росії залишалося головною проблемою ЄС (26%), імміграція йшла слідом (20%).

    До весни 2026-го загальні формули лишилися високими, а згода платити — крихкішою. Standard Eurobarometer 105 (12 березня — 5 квітня 2026 року, 26 415 інтерв’ю) фіксує: 76% вважають вторгнення загрозою безпеці ЄС, 76% підтримують Україну до справедливого і тривалого миру, 75% — фінансову та гуманітарну допомогу, 70% — санкції, 56% — фінансування військової техніки. Задоволені відповіддю ЄС лише 55%. На перше місце серед тривог вийшов конфлікт на Близькому Сході (25%), війна в Україні опустилася до 20%.

    Середнє по ЄС маскує розкол. У Швеції згода із санкціями восени 2025-го сягала 91%, у Данії, Фінляндії та Португалії — 89%. У Болгарії навесні 2026-го санкції підтримували42% при 45% проти, фінансування зброї ще восени 2025-го стояло на 27% при 66% проти.

    YouGov наприкінці 2025 року показав інший зріз тієї самої втоми. Бажання, щоб Україна перемогла, і готовність підтримувати її до перемоги різко розходилися: у Великій Британії, Іспанії та Польщі це все ще були впевнені більшості, у Франції — близько 40%, в Італії — 33%. Італійці частіше за інші великі західноєвропейські суспільства віддавали перевагу дипломатичному завершенню навіть ціною збереження російського контролю над захопленими територіями.

    У Німеччині розкол партійний і географічний. Серед прихильників зелених готовність продовжувати постачання зброї залишається високою, серед виборців AfD і BSW — різко нижчою. Східні землі стабільно скептичніші за західні. Це не культурний код проросійського Сходу. Це поєднання слабшої економіки, довшої пам’яті про деіндустріалізацію і відчуття, що рішення ухвалюються в Берліні та Брюсселі без них.

    Нідерланди дають ще одну модель. Geert Wilders не зобов’язаний доводити виборцю правоту Росії. Йому достатньо сказати, що мільярди вже віддано, тепер мають платити інші, а всередині країни потрібні дешевші продукти, оренда й енергія. У березні 2025 року, коли кабінет Schoof обіцяв близько 3,5 мільярда євро допомоги на 2026 рік, лідер PVV прямо пов’язав згоду фракції з внутрішніми компенсаціями.

    Російська вигода та європейський вибір

    Пряме іноземне втручання — приховане фінансування, скоординовані мережі, злам інформаційного поля — залишається окремим явищем. Класичний приклад — анульований перший тур президентських виборів у Румунії наприкінці 2024 року, де Конституційний суд вказав на порушення та ознаки російського втручання на користь Călin Georgescu. Москва це заперечувала.

    Повторне голосування 2025 року виграла вже інша конфігурація: George Simionотримав близько 41% у першому турі на платформі припинення військової допомоги Україні та жорсткого суверенізму, Nicușor Dan переміг у другому турі 53,6% проти 46,4% і втримав країну в проєвропейській колії. Румунія важлива не як доказ, що всі праві сили є агентами. Вона важлива як випадок, де пряме втручання, місцевий антиелітарний гнів і суперечка про Україну наклалися одне на одне, але результат не був наперед визначений.

    Зв’язка працює тому, що використовує реальну напругу. Польща прийняла близько мільйона українців і довго була вітриною солідарності. До президентської кампанії 2025 року і ліберал Rafał Trzaskowski, і консерватор Karol Nawrocki вже говорили про згортання частини виплат. Nawrocki переміг у другому турі 1 червня 2025 року з результатом 50,89% проти 49,11%. Він не заперечував російської агресії. Він обіцяв пріоритет полякам у чергах до лікарів і школах, критикував Київ і виступав проти вступу України до НАТО на тлі війни. У серпні 2025-го він наклав вето на закон про продовження частини соціальної підтримки українців.

    У Німеччині ту саму зв’язку тримає не Україна як головна тема, а міграція як головний двигун. На виборах 23 лютого 2025 року AfD отримала 20,8% і стала другою партією Бундестагу. Bündnis Sahra Wagenknecht, найжорсткіша в запереченні допомоги Києву, до парламенту не пройшла — 4,98%. До кінця серпня 2026 року опитування INSAставили AfD уже на рівні 29% при падінні CDU/CSU до 20%. Коли Володимир Зеленський виступає в Бундестазі, більша частина фракції AfD демонстративнобойкотує залу. Партія проти військових постачань і санкцій. Її зростання пояснюється насамперед міграцією та недовірою до брандмауера істеблішменту. Україна в цій конструкції стає доказом, що еліти знову витрачають суверенітет і гроші не на німців.

    Італія показує розкол усередині правлячого блоку. Giorgia Meloni утримує лінію підтримки України: територіальна цілісність, санкції, відсутність італійських військ на землі, продовження допомоги. Matteo Salvini всередині тієї самої коаліції говорить іншою мовою. До вересня 2026-го він уже публічно попереджав про антиросійську тривожність, визнавав, що війну почала Росія, і водночас припускав, що частині європейських канцелярій вигідне її продовження через торгівлю зброєю. Це адаптація російської тези про зацікавленість Заходу у війні — без потреби цитувати Лаврова.

    В Австрії FPÖ зробила зв’язку прямою. Партія перемогла на виборах у вересні 2024 року з 28,8% і вела кампанію за зняття санкцій, повернення російського газу та припинення фінансової підтримки України. Herbert Kickl називає корупцію в Україні підставою блокувати євроінтеграцію і обіцяє негайне вето. Нейтралітет тут працює як національний код, через який російський інтерес стає місцевим здоровим глуздом.

    Словаччина при Robert Fico та Угорщина при Viktor Orbán до квітня 2026 року були інституційним вираженням тієї самої логіки всередині Ради ЄС. Вони пов’язували санкційні пакети й кредит у 90 мільярдів із нафтою Druzhba, цінами на енергію та національним інтересом. Fico відкрито говорив, що готовий прийняти естафету від Орбана, якщо той втратить владу. Після поразки Орбана 12 квітня 2026 року та приходу Péter Magyar ця вісь усередині ЄС надломилася. Метод лишився: зовнішня політика як заручниця внутрішньої угоди.

    Болгарія у квітні 2026-го дала інший варіант тієї самої конструкції. Rumen Radev привів Progressive Bulgaria до перемоги з 44,6% на восьмих за п’ять років парламентських виборах. Кампанія була передусім антикорупційною та антиелітарною. Зовнішньополітичний шар — відмова від військової допомоги Україні й курс на «прагматичні» відносини з Москвою, включно з поверненням російської нафти й газу. Виборець міг голосувати проти мафії, а отримати зсув у політиці щодо Росії. Саме так зовнішній інтерес входить у внутрішню політику, не представляючись іноземним.

    Росія може не переконати Європу у своїй правоті і все одно змінити її політику

    Навіть проукраїнські кабінети змушені упаковувати допомогу як інвестицію в європейську безпеку, ховати її в кредити замість грантів, виторговувати винятки, обіцяти внутрішню компенсацію. 90 мільярдів через спільні запозичення — не лише фінансова схема. Це політичний компроміс із суспільствами, які більше не хочуть чути слово про безстроковість. Санкції політизуються. Їх починають оцінювати не за шкодою для військової машини Росії, а за ціною для німецького хімічного заводу, італійського АПК, словацького НПЗ, австрійського ЖКГ. Кожен новий пакет потребує одностайності або обходу вето. Кожен гравець із правом вето отримує важіль.

    Допомога Україні перетворюється з зовнішньополітичного консенсусу на електоральний товар: її можна обіцяти, урізати, обмінювати або соромитися. Зростає недовіра до європейських інституцій. Якщо Брюссель асоціюється одночасно з війною, міграцією, зеленим переходом і грошима для Києва, будь-яка нова криза працює на націоналіста. Росії тут не обов’язково хвалити себе. Їй достатньо, щоб слово Брюссель викликало роздратування.

    Росія стає інструментом внутрішньої боротьби. Звинувачення опонента в проросійськості працює як тавро. Звинувачення влади у війні до останнього євро працює як мобілізація. Обидва ярлики збіднюють розмову і водночас роблять її вигідною для Москви: що гостріше європейці сперечаються між собою мовою цієї війни, то менше в них спільних дій.

    Тому самого викриття фейків уже недостатньо. Якщо виборець проти подальшої допомоги Україні тому, що в його місті не вистачає грошей на лікарні й житло, його не переконає скріншот із Telegram-каналу. У нього є реальний конфлікт інтересів. Російська машина лише ставить мікрофон біля однієї сторони цього конфлікту і підказує формулювання.

    Звідси випливає межа самої контрпропаганди. Вона добре працює проти брехні і слабо — проти розподілу витрат. Те, що Росію не зупинили б нейтралітетом України, не скасовує черги до лікаря в Жешуві та рахунку за опалення в Хемніці. Поки ці витрати не вбудовані в внутрішній договір — хто платить, скільки, як довго і що отримує натомість у вигляді безпеки, — готова рамка знаходить покупця.

    Договір може бути різним. Можна платити, бо інакше війна підійде ближче і стане дорожчою. Можна платити, скорочуючи інші статті. Можна платити менше і тиснути на переговори. Політика полягає у виборі. Російський інтерес полягає в тому, щоб вибір завжди виглядав як конфлікт своїх і чужих, а не як питання, яка безпека Європі потрібна.

    Питання 2026 року вже не в тому, чи слухає Європа російську пропаганду. Воно в тому, наскільки глибоко чужі пояснення європейських проблем стали мовою частини самих європейських суспільств. Поки ця мова живе на місцевих рахунках, місцевих виборах і місцевих коаліціях, Кремль може програвати інформаційні битви в Брюсселі й усе одно вигравати час, гроші та єдність на національних кампаніях.

  • «Готові до миру», але на своїх умовах: у Кремлі повторили вимоги до України

    «Готові до миру», але на своїх умовах: у Кремлі повторили вимоги до України

    У Кремлі знову заявили про нібито готовність Росії перейти до мирного врегулювання війни проти України. Водночас Москва не відмовляється від умов, які Володимир Путін висунув ще у червні 2024 року і які Київ тоді відкинув як фактичну вимогу капітуляції.

    Речник Кремля Дмитро Пєсков 4 вересня заявив журналістам, що можливість переходу до мирного врегулювання нібито існує, однак конкретних передумов для цього Москва наразі не бачить. Він додав, що контакти продовжуються, а США, за його словами, зберігають готовність виступати посередником.

    При цьому Пєсков наголосив, що позиція Росії, озвучена Путіним два роки тому під час виступу в російському МЗС, залишається незмінною. Тобто Москва продовжує пов’язувати можливе завершення війни з виконанням Україною низки політичних і територіальних вимог.

    У червні 2024 року Путін заявляв, що для припинення вогню Україна повинна вивести свої війська з усієї території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей у їхніх адміністративних межах, включно з районами, які Росія на той момент навіть не контролювала. Також Москва вимагала від Києва офіційно відмовитися від прагнення вступити до НАТО.

    До ширшого переліку російських умов входили також нейтральний і без’ядерний статус України, зняття західних санкцій проти РФ та визнання територіальних претензій Москви. Путін тоді також повторював вимоги щодо так званої «демілітаризації» та «денацифікації» України — формулювань, які Росія використовує у своїй пропаганді від початку повномасштабного вторгнення.

    Україна ці умови категорично відкинула. У червні 2024 року українська сторона назвала їх ультимативними та такими, що фактично передбачають відмову від суверенітету і передачу Росії українських територій. Тодішній радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявляв, що російські пропозиції зводяться до вимоги капітуляції.

    Нинішня заява Пєскова пролунала на тлі нового пожвавлення дипломатичних контактів. За даними Reuters, американські представники Стів Віткофф і Джаред Кушнер можуть найближчими днями відвідати Росію та Україну в межах чергової спроби посередництва. Кремль поки публічно не підтвердив російську частину їхньої поїздки.

    Президент України Володимир Зеленський напередодні повідомив, що зустрічі з американськими переговорниками очікуються найближчими днями. За його словами, попередні дати контактів уже визначені.

    На цьому тлі риторика Москви залишається суперечливою. Лише кілька днів тому Путін заявляв, що бачить можливість мирної угоди, однак одночасно звинувачував Україну у зриві переговорного процесу та продовжував наполягати на російських умовах.

    Ще 1 вересня Путін заявляв, що Росія нібито має перевагу на полі бою, а українське керівництво назвав «терористами», ставлячи під сумнів можливість переговорів із Києвом. При цьому він одночасно допускав продовження контактів із представниками США.

    Схожу подвійність у російській позиції Кремль демонстрував і раніше. У липні Пєсков говорив, що Москва відкрита до переговорів, але паралельно наголошував, що російська армія продовжуватиме бойові дії для досягнення поставлених цілей.

    Таким чином, нинішня заява Кремля поки не свідчить про зміну російської позиції. Москва допускає можливість дипломатичного процесу, але водночас не відмовляється від вимог, які передбачають територіальні поступки України, відмову від курсу на НАТО та інші принципові обмеження українського суверенітету.

    Сам Пєсков прямо визнав, що конкретних передумов для мирного врегулювання наразі немає. Тому на цьому етапі йдеться радше про продовження дипломатичних контактів, а не про досягнення реального компромісу між сторонами.

  • Небо над агресором закривається: Зеленський попередив міжнародні авіакомпанії про небезпеку польотів над Росією

    Небо над агресором закривається: Зеленський попередив міжнародні авіакомпанії про небезпеку польотів над Росією

    Після низки масованих ворожих ударів по українській столиці президент України Володимир Зеленський звернувся з жорстким попередженням до міжнародних авіаперевізників, страхових компаній та іноземних урядів. Глава держави наголосив, що масштабна війна, яку Москва розв’язала проти України, остаточно виходить за межі українського кордону, а повітряний простір Росії стає критично небезпечним для будь-якої цивільної авіації.

    Зворотний удар та загрози для цивільного трафіку

    Під час вечірнього звернення 1 вересня український лідер нагадав, що саме з російської території з перших днів повномасштабного вторгнення летіли ракети та ударні дрони по мирних українських містах. Тепер же ситуація дзеркально змінюється через розширення дальнобійних операцій Сил оборони України.

    «Именно из России прилетели первые ракеты и первые дроны, они пересекали границу нашей страны из российского воздушного пространства. Эта эскалация не может и не будет оставаться ограниченной территорией Украины», – зазначив Зеленський. Попередження адресоване насамперед тим міжнародним авіакомпаніям та фінансовим структурам, які продовжують обслуговувати рейси через російське небо та ключові аеропорти Москви чи Санкт-Петербурга попри санкційну ізоляцію.

    Реакція Києва та позиція щодо безпеки польотів

    Президент підкреслив, що Україна суворо дотримується норм міжнародного права і не становить загрози для жодного цивільного літака, проте інтенсивність та масштаби роботи вітчизняних безпілотників по військових об’єктах у тилу ворога змусять увесь світ переглянути логістичні маршрути.

    «Украина как таковая не угрожает гражданской авиации – ни одному гражданскому самолету. Просто в небе над Россией будут присутствовать дроны в таких масштабах, с которыми придется считаться. Российское воздушное пространство фактически будет закрываться, война, начатая Россией, закрывает ее небо», – заявив глава держави.

    Нагадаємо, що українське небо залишається повністю закритим для пасажирських перельотів із 24 лютого 2022 року через перманентну загрозу з боку РФ. Водночас російська цивільна авіація досі намагалася функціонувати в умовах війни, попри регулярні колапси та закриття повітряних гаваней через нальоти дронів. Націленість українських сил виключно на військову інфраструктуру, склади пального та аеродроми агресора залишається незмінною, однак безпечних коридорів у російському небі більше не існує. МЗС України вже готує детальні інструктажі для міжнародних партнерів і дипломатичних представництв.

     

  • Дипломатичний демарш на саміті G20: раптова поява міністра РФ розлютила союзників та зірвала спільне фото

    Дипломатичний демарш на саміті G20: раптова поява міністра РФ розлютила союзників та зірвала спільне фото

    Рішення Сполучених Штатів запросити представника країни-агресора на офіційну зустріч міністрів фінансів країн «Великої двадцятки» у місті Ешвілл, штат Північна Кароліна, спричинило хвилю дипломатичного обурення серед ключових міжнародних партнерів. Присутність російського міністра фінансів Антона Сілуанова за одним столом із західними колегами стала першим прецедентом участі посадовця з РФ на подібному дипломатичному рівні з 2022 року.

    Засідання фінансового блоку «двадцятки» відкрив очільник Міністерства фінансів США Скотт Бессент. Проте поява чиновника з Москви одразу спровокувала відкрите невдоволення з боку європейських делегацій, які наголосили на неприпустимості толерування держави, що веде повномасштабну загарбницьку війну.

    Міністр фінансів Польщі Анджей Доманський публічно висловив безкомпромісну позицію та нагадав колегам про триваючу збройну агресію проти України.

    «Ми не довіряємо Росії. Вони постійно брешуть, і треба бути дуже, дуже обережним, обговорюючи з ними будь-які питання», – висловив свою позицію польський міністр.

    Жорстку оцінку подіям дав і міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбайль. За його словами, в той час, як Європейський Союз готує черговий пакет потужних санкційних обмежень проти Москви, допуск російського посадовця на переговори в Ешвіллі надсилає надзвичайно тривожний сигнал щодо готовності Вашингтона координувати спільні зусилля з тиску на Кремль.

    «Мені хотілося б отримати від американської сторони чіткіші роз’яснення щодо того, що його не слід приймати тут як звичайного гостя», – зауважив міністр.

    Напруга під час зустрічі призвела до повного зриву протокольних традицій. Більшість представників країн G20 категорично відмовилися від спільної офіційної фотосесії з російським посадовцем. У підсумку традиційне пам’ятне фото було зроблене без участі представника РФ.

    Показовий демарш міжнародних партнерів відбувся на тлі спроб Кремля використати майданчик для власної легітимізації та заяв про очікування запрошення російського диктатора на майбутній грудневий саміт лідерів у Маямі.

     

  • «Ніхто не хоче потрапити під санкції»: казахстанські НПЗ відмовилися постачати бензин до РФ попри квоти

    «Ніхто не хоче потрапити під санкції»: казахстанські НПЗ відмовилися постачати бензин до РФ попри квоти

    Найбільші нафтопереробні заводи Казахстану (зокрема Павлодарський та Атирауський НПЗ) не стали використовувати виділені урядом квоти на експорт бензину до Росії. За даними агентства Reuters, казахстанські ресурсовласники побоюються вторинних санкцій Заходу, розрахунків через російські банки, а також зважають на високі ціни та внутрішній дефіцит палива.

    Ключові деталі та причини відмови

    • Страх перед санкціями та проблеми з банками: Головними чинниками відмови стали складнощі під час проведення фінансових операцій через банківську систему РФ і ризик потрапити під підсанкційні обмеження західних країн.
    • Невикористані експортні квоти: Попри те, що Міненерго Казахстану дозволило експорт десятків тисяч тонн бензину АІ-92, ключові НПЗ країни відмовилися від вантажовідправлень.
    • Суттєвий ціновий розрив: Казахстанське пальне виявилося надто дорогим для російських покупців — ціна становить близько $1100–1200 за тонну, що майже на 43% перевищує біржові котирування в Росії.
    • Внутрішній дефіцит у Казахстані: У країні триває сезонний пік споживання, через що першочерговим завданням НПЗ є забезпечення власного ринку.
    • Поодинокий виняток: Єдиним підприємством, яке погодилося постачати незначні обсяги пального, став порівняно невеликий завод «Конденсат» (потужністю 850 тис. тонн на рік).

    З висловлювань джерел Reuters у нафтовій галузі:

    «Незважаючи на виділені квоти, ресурсовласники нафтопродуктів не планують експортувати бензин до РФ. Головні причини — ризик потрапити під західні обмеження та проблеми з розрахунками через російські банки. Ніхто не хоче потрапити під санкції».

  • За $1000 — технології для МіГ-29: українця підозрюють у передачі Білорусі військової програми

    За $1000 — технології для МіГ-29: українця підозрюють у передачі Білорусі військової програми

    В Україні розслідують кримінальне провадження щодо ймовірної незаконної передачі Білорусі програмного забезпечення для військового авіаційного тренажера. За версією слідства, громадянин України, який раніше займався розробкою електронних комплексів для підготовки екіпажів МіГ-29, Мі-8, Мі-24 та Іл-76, передав технологію білоруській стороні, а винагорода за неї могла становити лише 1000 доларів. Особливої гостроти справі додає те, що програму могли використовувати для підготовки військових льотчиків країни, яка залишається найближчим військово-політичним союзником Росії та надала свою територію й інфраструктуру для війни проти України.

    Про розслідування 27 серпня повідомила білоруська служба «Радіо Свобода» з посиланням на інформоване джерело. За її даними, йдеться про програмне забезпечення для стаціонарного комплексного тренажера КТС-21М військового призначення. Подібні комплекси використовують для підготовки пілотів бойової авіації, зокрема екіпажів винищувачів МіГ-29.

    За версією українських слідчих, програмне забезпечення було передано білоруській стороні в обхід встановлених обмежень і правил міжнародної передачі товарів, послуг та технологій подвійного призначення. Передача, як стверджується, відбулася не пізніше червня 2025 року. Джерела «Радіо Свобода» повідомляють, що за отриману технологію фігурант справи нібито одержав 1000 доларів.

    У різних публікаціях є розбіжність щодо технічного способу передачі. Білоруська служба «Радіо Свобода» пише про передачу через один із месенджерів, тоді як українські медіа, які переказували матеріал, згадували також кур’єра. Тому достеменно підтвердженим на цей момент варто вважати сам факт, який перевіряє слідство, а конкретний механізм передачі ще потребує уточнення в офіційних матеріалах правоохоронних органів.

    За даними джерела журналістів, кримінальне провадження може стосуватися кількох громадян України. Один із них нібито працює у Білорусі на ЗАТ «Група виробничих технологій і авіаційного машинобудування “Аеромаш”», розташованому у Мачулищах неподалік Мінська.

    Саме це підприємство становить особливий інтерес у контексті справи. За даними «Радіо Свобода», «Аеромаш» займається розробкою, виробництвом, ремонтом та модернізацією авіаційної техніки, а також створенням і обслуговуванням авіаційних тренажерів. На базі КТС-21М можуть готувати пілотів бойових літаків МіГ-29.

    Важливо й те, ким був підозрюваний до описаних подій.

    За інформацією джерел журналістів, українець раніше працював конструктором модульних електронних авіаційних тренажерів. Він мав досвід створення систем для підготовки екіпажів одразу кількох типів військової авіатехніки — вертольотів Мі-8 та Мі-24, винищувачів МіГ-29 і військово-транспортних літаків Іл-76.

    Слідство також вважає, що технологія могла бути передана колишньому колезі підозрюваного, пов’язаному з Інститутом автоматизованих систем Академії наук України. Водночас повних імен фігурантів у відкритих джерелах поки що не оприлюднено, тому робити висновки про конкретних осіб до появи офіційних матеріалів правоохоронців було б передчасно.

    Після викриття правоохоронці провели обшуки за місцем проживання підозрюваного. За даними журналістів, було вилучено мобільні телефони та електронні носії інформації, які можуть містити докази комунікації та передачі програмного забезпечення.

    Суд поки не відправив чоловіка під варту. До нього застосували запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, тобто підозрюваний має виконувати покладені судом процесуальні обов’язки, однак залишається на свободі. Розслідування триває.

    Чому така програма може бути важливою

    КТС-21М — це не звичайний комп’ютерний симулятор у побутовому розумінні. Комплексні авіаційні тренажери створюють для відпрацювання дій екіпажу максимально близько до реального польоту: від запуску систем та навігації до виконання процедур у складних або аварійних ситуаціях.

    Їхня цінність полягає в тому, що військовий льотчик може багаторазово відпрацьовувати небезпечні сценарії без використання справжнього бойового літака, пального, ресурсу двигунів і ризику втрати техніки або екіпажу.

    Програмне забезпечення є критично важливою частиною такого комплексу, оскільки саме воно моделює поведінку систем літака, параметри польоту та реакцію машини на дії пілота. Тому передача спеціалізованого софту для військового тренажера країні, яка бере участь у військовому співробітництві з Росією, може мати значно серйозніші наслідки, ніж звичайний продаж комп’ютерної програми.

    Особливий контекст створює й місце розташування підприємства «Аеромаш» — Мачулищі.

    Там розташована одна з ключових білоруських військових авіабаз. Авіабаза Мачулищі використовується ВПС і військами ППО Білорусі та здатна приймати різні типи військової авіації, включаючи Іл-76, Ан-26, Мі-8 і Мі-24. Після початку повномасштабного російського вторгнення об’єкт також використовувався російськими військовими.

    Саме з білоруських аеродромів у перші місяці великої війни Росія здійснювала бойові вильоти проти України. Білорусь офіційно не оголошувала про вступ своєї армії у війну, однак територія країни використовувалася для вторгнення російських сухопутних підрозділів, роботи російської авіації та запусків ракет.

    І військова взаємодія Мінська та Москви не припинилася. У 2026 році зберігаються повідомлення про використання білоруської території та інфраструктури для підтримки російської військової діяльності. Окремі дослідження також вказують на використання території Білорусі для технічного забезпечення маршрутів російських безпілотників під час атак на Україну.

    Водночас білоруський сегмент інтернету дедалі активніше використовується і для вербування громадян Білорусі на контрактну службу у російській армії. Deutsche Welle у серпні повідомляла про збільшення кількості відповідних оголошень, де білорусам пропонують службу у ЗС РФ та участь у війні проти України.

    Тому будь-який витік спеціалізованих українських військових або подвійних технологій у Білорусь правоохоронці розглядають через значно ширший безпековий контекст — можливість їх подальшого використання не лише Мінськом, а й російським військово-промисловим комплексом.

    Особливо це стосується технологій, пов’язаних з МіГ-29. Ці винищувачі залишаються на озброєнні як Білорусі, так і Росії, а отже, обладнання для підготовки екіпажів має практичну військову цінність.

    При цьому в самій справі наразі залишається багато невідомого.

    Не оприлюднено, яку саме версію програмного забезпечення передали, наскільки вона була повною, чи містила закриті технологічні рішення, чи потрапила вона безпосередньо на підприємство «Аеромаш» і чи використовувалася після передачі для фактичної підготовки білоруських військових пілотів. Немає й публічного підтвердження, що технологія надалі була передана російській стороні.

    Так само на момент публікації немає підстав стверджувати, що фігурант уже визнаний винним. Йдеться про версію слідства і кримінальне провадження, а остаточну правову оцінку може дати лише суд.

    Проте навіть відомі зараз обставини роблять історію показовою. Людина з професійними знаннями у сфері військових авіаційних тренажерів, за версією слідства, могла передати союзнику Росії програмне забезпечення для підготовки екіпажів МіГ-29 — і отримати за це лише тисячу доларів.

    На тлі війни, у якій авіація, ППО, ракети та технології підготовки екіпажів залишаються стратегічними ресурсами, ця сума виглядає особливо разюче. А слідству тепер належить встановити головне: хто саме отримав програму, як її використали і чи могла вона зрештою посилити військові можливості Білорусі або Росії проти України.

  • У Росії оцінили шанси на перемогу у війні проти України лише у 7%: сплив імовірний прогноз «Сбербанку»

    У Росії оцінили шанси на перемогу у війні проти України лише у 7%: сплив імовірний прогноз «Сбербанку»

    Аналітики російського «Сбербанку» нібито оцінили ймовірність перемоги Росії у війні проти України лише у 7%. Такі дані містяться в документі «Сценарії досягнення миру в конфлікті Росія — Україна», який, за повідомленнями ЗМІ, хакери Black Mirror отримали з листування голови правління «Сбербанку» Германа Грефа.

    Документ датований квітнем 2026 року та містить одразу вісім можливих сценаріїв подальшого розвитку війни. Якщо оприлюднені матеріали автентичні, російські аналітики вважають значно ймовірнішим не військову перемогу Кремля, а припинення активних бойових дій через політичні домовленості або фактичне замороження конфлікту.

    Водночас варто наголосити: йдеться про матеріали, які, як стверджується, були отримані хакерським шляхом. Незалежного підтвердження автентичності документа в наведених матеріалах немає.

    Найімовірнішим назвали «угоду Трампа»

    Найвищу ймовірність — 32% — автори прогнозу нібито віддали сценарію, який у документі названий «угодою Трампа».

    Йдеться про варіант замороження бойових дій із досягненням певних домовленостей та частковим послабленням санкційного режиму щодо Росії.

    Другим за ймовірністю став сценарій так званого «корейського замороження» — 22%. У такому випадку інтенсивні бойові дії припиняються або різко скорочуються, однак сторони не досягають повноцінного політичного врегулювання.

    Подібна модель передбачає тривале збереження невирішеного конфлікту та відсутність остаточної мирної угоди.

    Ще 15% російські аналітики нібито відводять сценарію, за якого війна продовжуватиметься ще протягом двох-трьох років.

    На цьому тлі особливо показовою виглядає оцінка можливості військової перемоги Росії.

    Перемозі РФ дали лише 7%

    За оприлюдненими даними, сценарій перемоги Росії над Україною отримав лише 7% ймовірності.

    Ще нижче автори документа нібито оцінили можливість завершення війни на умовах України або європейських держав — 2%.

    Таким чином, якщо документ справжній, навіть російські аналітики не розглядають повну військову перемогу Кремля як основний сценарій завершення війни.

    Водночас наведені відсотки не є математичним прогнозом результату війни. Це сценарна оцінка, яка залежить від припущень її авторів і може змінюватися разом із ситуацією на фронті, міжнародною підтримкою України, станом російської економіки та політичними рішеннями сторін.

    У документі оцінили й російські втрати

    Окремий блок оприлюдненого аналізу стосується втрат російських військ.

    За інформацією, отриманою хакерами, у документі фігурує оцінка втрат РФ на рівні 20–25 тисяч військовослужбовців щомісяця.

    Якщо такий показник зберігався б протягом року, арифметично це відповідало б приблизно 240–300 тисячам втрат за 12 місяців. Водночас із наведеного фрагмента документа незрозуміло, що саме автори включали до поняття «втрати» — лише загиблих чи сукупність загиблих, поранених та інших категорій.

    Саме тому напряму порівнювати цю цифру з офіційними українськими або західними оцінками без уточнення методології некоректно.

    Ядерному сценарію дали 5%

    Ще один показовий пункт аналізу стосується можливого ядерного інциденту.

    Ймовірність події на кшталт застосування ядерної зброї або аварії на ядерному об’єкті автори документа нібито оцінили у 5%.

    Таку саму ймовірність — 5% — у прогнозі отримав сценарій зміни влади в Росії.

    Навіть відносно невеликий відсоток ядерного сценарію привертає увагу через масштаб можливих наслідків. При цьому сценарний прогноз не означає, що така подія обов’язково станеться або що існує підтверджена підготовка до неї.

    Російська економіка залишається одним із ключових факторів війни

    Оприлюднення ймовірного документа «Сбербанку» відбувається на тлі дедалі більшої уваги до здатності російської економіки фінансувати тривалу війну.

    Попри санкції, значні військові витрати та бюджетні проблеми, Москва досі має ресурси для продовження бойових дій. Раніше представник європейської розвідки заявляв, що навіть за умов рекордного дефіциту бюджету Кремль поки здатний підтримувати нинішній рівень фінансування війни.

    Однак тривалість війни збільшує навантаження на бюджет РФ, потребу у військовослужбовцях, оборонне виробництво та інші сектори економіки.

    Саме тому оцінка російських аналітиків, якщо її автентичність буде підтверджена, цікава не лише цифрою у 7%. Вона показує, які сценарії могли розглядатися всередині однієї з найбільших фінансових структур РФ: не швидка військова перемога, а різні форми домовленостей, замороження бойових дій або затяжна війна.

  • Майже 300 номерів і рахунки 25 осіб: слідство розширило справу про замах на Єрмолаєва в Монако

    Майже 300 номерів і рахунки 25 осіб: слідство розширило справу про замах на Єрмолаєва в Монако

    Українські правоохоронці суттєво розширили розслідування замаху на бізнесмена Вадима Єрмолаєва, який стався наприкінці червня у Монако. Слідчі отримали доступ до даних майже 300 мобільних номерів, інформації про банківські операції десятків осіб, а також перевіряють, хто з представників державних органів цікавився даними про пересування Єрмолаєва та його родини. Паралельно триває окреме розслідування вбивства Анастасії Березовської — жінки, яку влада Монако підозрювала у безпосередньому виконанні замаху.

    Столичний суд дозволив слідчим Національної поліції отримати значний масив телекомунікаційної та фінансової інформації в рамках кримінального провадження щодо вибуху у Монако 29 червня 2026 року.

    Як повідомляє «Главком» із посиланням на дані судового реєстру, слідство має намір дослідити з’єднання 292 абонентських номерів за тривалий період — з 1 січня 2025 року до 5 серпня 2026 року.

    Йдеться не про прослуховування змісту розмов чи SMS, а про так звані метадані зв’язку: інформацію про вхідні та вихідні з’єднання, факти надсилання SMS без розкриття їхнього змісту, GPRS-трафік, підключення до Інтернету та IP-адреси.

    Такий обсяг інформації може дозволити слідчим відновити контакти між особами, які перевіряються, визначити приблизну географію використання номерів та простежити комунікації до і після вибуху.

    Окремо правоохоронці перевіряють, чи не було витоку конфіденційної інформації про самого Єрмолаєва та членів його родини.

    Хто цікавився Єрмолаєвим у державних базах

    Суд дозволив слідству отримати відомості про працівників державних органів, які з січня по травень 2026 року переглядали інформацію про Єрмолаєва та членів його сім’ї в Єдиному державному демографічному реєстрі.

    Також перевіряються звернення до системи «Аркан», яка містить відомості про перетин державного кордону.

    Таким чином, слідство фактично намагається встановити, чи міг хтось із доступом до державних інформаційних систем передавати стороннім особам дані про пересування бізнесмена або його близьких.

    Наразі публічно не повідомлялося, що слідство вже встановило факт такого витоку або конкретного чиновника, який міг передати інформацію. Йдеться саме про перевірку версії та збір доказів.

    Ще один великий блок розслідування стосується грошей.

    За даними судового реєстру, правоохоронцям дозволили отримати копії документів у дев’яти фінансових установах щодо руху коштів 25 осіб, яких перевіряють у справі.

    Так слідство намагається простежити фінансові зв’язки між фігурантами та з’ясувати, чи могли через банківські або інші рахунки оплачувати підготовку замаху.

    Вибух у Монако: що сталося 29 червня

    Замах стався ввечері 29 червня у житловому будинку в центрі Монако.

    За даними Reuters, біля входу до будівлі спрацював саморобний вибуховий пристрій. Унаслідок вибуху постраждали три людини. Міжнародні ЗМІ повідомили, що серед них був Вадим Єрмолаєв, його партнерка та син.

    Прокуратура Монако від самого початку розслідувала інцидент як замах на вбивство, а не як терористичний акт. Генпрокурор князівства Стефан Тібо повідомляв, що перед вибухом камери спостереження зафіксували людину, яка залишила сумку у вестибюлі будинку.

    Після цього підозрюваний залишив місце події та, за даними слідства, перетнув кордон із Францією пішки.

    Почалася масштабна операція за участю правоохоронців Монако і Франції.

    Reuters повідомляв, що двоє постраждалих дістали небезпечні для життя травми.

    Згодом з’ясувалося, що людиною, яку правоохоронці Монако розшукували у зв’язку з вибухом, була 39-річна громадянка України Анастасія Березовська.

    За версією слідства Монако, вона могла замаскуватися під чоловіка, принести вибухівку до будинку та залишити її біля входу.

    Березовську оголосили у міжнародний розшук Інтерполу за підозрою у замаху на вбивство, використанні вибухового пристрою та участі у злочинній змові.

    Остаточно її вину суд не встановлював.

    Повернулася в Україну — і була вбита

    Події отримали новий драматичний розвиток уже після вибуху.

    Березовська залишила Західну Європу та 1 липня легально в’їхала в Україну.

    На момент перетину кордону відповідного спрацювання міжнародних баз, яке дозволило б її затримати, не було.

    Через кілька днів жінку вбили.

    За даними українського слідства, 3 липня Березовську вивезли до лісового масиву поблизу селища Юрів на Київщині, де її застрелили кількома пострілами в голову, після чого тіло закопали.

    Його знайшли 6 липня.

    Українська правда з посиланням на прокурора повідомляла, що до вбивства, за версією слідства, причетні Владислав Реут і Віталій Жикович.

    9 липня Печерський районний суд Києва відправив обох під варту.

    Reuters уточнював, що один із затриманих був чинним військовослужбовцем української військової розвідки, інший — колишнім правоохоронцем. При цьому один із підозрюваних пізніше заявив, що відмовляється від попереднього зізнання та стверджує, що воно було отримане під тиском.

    Тому твердження про їхню причетність наразі є версією слідства, а не встановленим судом фактом.

    Слідчі перевіряють зв’язок між двома злочинами

    Саме можливий зв’язок убивства Березовської із замахом у Монако став одним із центральних напрямків розслідування.

    За даними українських правоохоронців, підозрювані у вбивстві жінки раніше могли мати з нею фінансові контакти.

    У суді прокурор повідомляв, що слідство отримало інформацію про перекази на банківські та криптовалютні рахунки Березовської. Через це правоохоронці не виключають, що затримані можуть мати інформацію не тільки про її смерть, а й про організацію самого замаху на Єрмолаєва.

    Проте станом на зараз публічно не представлено судового рішення, яке б доводило участь цих осіб в організації вибуху в Монако.

    Україна та Монако домовилися координувати слідчі дії.

    Українська сторона пропонувала створити міжнародну слідчу групу, щоб правоохоронці обох країн могли оперативно обмінюватися доказами щодо вибуху та вбивства Березовської.

    СБУ відновила відео, яке намагалися знищити

    Ще одним важливим епізодом стало відновлення відеозапису з камери спостереження.

    За інформацією українських правоохоронців, після злочину запис намагалися знищити, однак спеціалістам СБУ вдалося відновити дані.

    Такий матеріал може мати значення для встановлення переміщень фігурантів справи та їхніх контактів.

    Сам вибух у Монако також був добре задокументований камерами. Правоохоронці князівства простежили рух людини, яка залишила сумку, аж до сусіднього французького міста Босолей.

    Тепер українське слідство фактично намагається поєднати кілька масивів доказів: відеозаписи, дані мобільних операторів, банківські транзакції, криптовалютні перекази, відомості про перетин кордону та звернення до державних баз.

    Хто такий Вадим Єрмолаєв

    Вадим Єрмолаєв — бізнесмен родом із Дніпра та засновник торгово-виробничої корпорації «Алеф».

    До його бізнесових інтересів входили нерухомість, аграрний сектор, виробництво алкоголю та інші напрями.

    У рейтингу Forbes Ukraine за 2021 рік Єрмолаєв посідав 45-те місце серед 100 найбагатших українців. Його статки тоді оцінювали приблизно у 220 млн доларів.

    З його бізнес-групою пов’язували низку відомих об’єктів у Дніпрі, зокрема торговельно-розважальний комплекс «Мост-Сіті», Cascade Plaza та інші девелоперські проєкти.

    Згодом Єрмолаєв відмовився від українського громадянства та став громадянином Кіпру.

    У грудні 2023 року Україна запровадила проти нього персональні санкції. Згодом їх було продовжено. В офіційних санкційних документах він зазначений як громадянин Республіки Кіпр, а серед обмежень передбачене, зокрема, блокування активів.

    Українські правоохоронні органи пов’язували санкції з діяльністю його алкогольного бізнесу на окупованій території Криму та сплатою податків до російського бюджету.

    Мотив замаху досі залишається ключовою загадкою

    Попри значний прогрес у встановленні можливого виконавця та пов’язаних із нею людей, головне питання справи досі залишається відкритим: хто замовив напад на Єрмолаєва і навіщо.

    Після вибуху у міжнародних медіа та українських виданнях з’явилося кілька версій — від конфліктів навколо бізнесу до можливої діяльності організованих злочинних груп.

    Зокрема, Українська правда з посиланням на власні джерела повідомляла про версію конфлікту, пов’язаного з так званими шахрайськими колцентрами. Проте ця версія офіційно не підтверджена і не може вважатися встановленим мотивом.

    Прокуратура Монако на початковому етапі прямо заявляла, що мотив залишається невідомим.

    Саме тому нинішнє рішення українського суду про перевірку майже 300 мобільних номерів може виявитися одним із найважливіших етапів справи.

    Слідству належить встановити не тільки зв’язки й переміщення окремих фігурантів, а й можливий ланцюг між замовником, організаторами та виконавцем вибуху.

    Особливу увагу привертає паралельна перевірка банківських рахунків і державних реєстрів. Якщо слідчим вдасться знайти збіг між фінансовими переказами, телефонними контактами та отриманням інформації про переміщення Єрмолаєва, це може суттєво наблизити розслідування до відповіді на питання, хто стояв за нападом у Монако.

    Поки ж справа залишається відкритою, а всі особи, яким оголошено підозру, відповідно до закону вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено обвинувальним вироком суду.