Golosnovinua.com

Позначка: санкції

  • В НАБУ знову виявили готівку в пломбах ФРС США, але НБУ не може відстежити її шлях в Україну

    В НАБУ знову виявили готівку в пломбах ФРС США, але НБУ не може відстежити її шлях в Україну

    Заступник голови Національного банку України Дмитро Олійник заявив, що регулятор не має технічної можливості встановити походження доларових банкнот, які детективи НАБУ виявили в упаковці Федерального резервного банку США в офісі фігурантів корупційної схеми в енергетичній сфері.

    Про це він сказав під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань економічної безпеки.

    За словами Олійника, в Україні не існує єдиного реєстру, який би дозволяв звірити штрихкод або номер упаковки та точно встановити, кому саме і коли були відвантажені відповідні купюри.

    Він зазначив, що така інформація може зберігатися у Федеральної резервної системи США, але на рівні українських інституцій інструментів для простеження шляху конкретної партії готівки немає.

    Олійник також повідомив, що наразі в Україні є вісім банків, які імпортують долари США та євро. Частина з них завозить валюту для власних потреб, інші продають її іншим банкам та учасникам фінансового ринку. Однак жодна з цих операцій не супроводжується детальним обліком саме упаковок ФРС із можливістю подальшого ідентифікаційного пошуку.

    Керівник підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов зі свого боку нагадав, що це вже другий випадок, коли Бюро стикається з великою сумою готівки, завезеної в Україну без розпакування — у пломбах Федерального резервного банку США.

    Він застеріг, що без запровадження належного обліку подібних готівкових операцій у майбутньому правоохоронці знову опиняться в ситуації, коли ніхто в Україні не зможе пояснити, як саме такі кошти перетнули кордон і потрапили до розпорядження конкретних осіб.

    Абакумов підкреслив, що ФРС США веде облік того, кому продає готівкову валюту, але на європейському та українському рівні подальший рух цих коштів у зв’язці з упаковками фактично не відстежується. За його словами, народні депутати вже запропонували Нацбанку запровадити форму обліку ввезення до України великих сум готівки в такій упаковці, із фіксацією того, кому саме вона продається. Це, на думку детективів, могло б стати вагомим інструментом для запобігання корупційним схемам та відмиванню коштів.

    У НАБУ нагадують, що питання доларів у пломбах ФРС виникло в межах великого розслідування корупції в енергетичному секторі, де фігурують бізнесмен Тимур Міндіч та фінансист Олександр Цукерман. Детективи встановили, що функція легалізації незаконно отриманих коштів була зосереджена в окремому офісі злочинної організації в центрі Києва. За даними слідства, приміщення належало родині колишнього народного депутата, а нині сенатора РФ Андрія Деркача.

    У цьому офісі, за інформацією НАБУ, вели «чорну бухгалтерію», здійснювали суворий облік готівки та організовували відмивання коштів через мережу іноземних компаній. Загалом через так звану «пральню» могло пройти близько 100 мільйонів доларів США.

    На тлі цих подій президент Володимир Зеленський підписав указ про запровадження санкцій проти Тимура Міндіча та Олександра Цукермана, яких слідство вважає ключовими фігурантами масштабної корупційної схеми в енергетиці.

    Дискусія в ТСК щодо обліку доларів у упаковці ФРС може стати відправною точкою для змін у регулюванні готівкових потоків: від Нацбанку очікують конкретних рішень, які дозволять фіксувати великі партії готівки, що заходять до України, і в майбутньому чітко відслідковувати їхній рух.

  • Тимур Міндіч контролював 17 компаній в Україні та співпрацював із відомими бізнесменами

    Тимур Міндіч контролював 17 компаній в Україні та співпрацював із відомими бізнесменами

    YouControl опублікував аналіз відкритих даних щодо бізнес-активів Тимура Міндіча та Олександра Цукермана, зазначивши, що Міндіч пов’язаний із 17 юридичними особами в Україні.

    Тимур Міндіч зареєстрований як ФОП із КВЕДом «Розповсюдження кіно- та відеофільмів» і має дев’ять активних компаній, які у 2024 році отримали загальний виторг 218,6 млн грн. Серед них: «Квартал 95» – 120,8 млн грн, «Драйв Продакшн» – 42,7 млн грн, «Квартал ТВ» – 22,5 млн грн, «Стедіум Фемілі» – 14,4 млн грн, «Кварцит ДМ» – 10,4 млн грн та інші. Ще чотири компанії не подали фінансової звітності, а дві показали нульовий дохід.

    Відзначається, що у спільних бізнесах Міндіча фігурують колишній помічник президента Сергій Шефір та бізнесмен Геннадій Боголюбов. Бізнесмен також є бенефіціаром британської Meylor Global LLP та співвласником люксембурзької Mineral Assets Corporation SA, яка раніше була учасником російської компанії з виготовлення штучних діамантів.

    Олександр Цукерман зареєстрований як ФОП із КВЕДом «Загальна медична практика».

    13 листопада президент Володимир Зеленський підписав указ про запровадження персональних санкцій проти Міндіча та Цукермана у справі щодо розкрадання в «Енергоатомі». За версією слідства, 46-річний Міндіч контролював діяльність «пральні», через яку відмивалися кошти, визначав фінансові потоки та впливав на керівників органів влади. 61-річного Цукермана слідчі вважають співорганізатором схем у енергетиці. Обидва виїхали з України перед початком слідчих дій.

  • “Бек-офіс Міндича” при владі: як фігуранти корупційного скандалу засідають у РНБО

    “Бек-офіс Міндича” при владі: як фігуранти корупційного скандалу засідають у РНБО

    Схоже, у стінах РНБО давно треба не брифінги проводити, а обряд екзорцизму. Бо якщо подивитися, хто сьогодні ухвалює рішення щодо нацбезпеки і санкційної політики, засідання дедалі більше нагадує збори “бек-офісу Міндича”, а не орган стратегічного управління країною під час війни.

    Йдеться про людей, чиї імена звучать у матеріалах НАБУ та гучній антикорупційній операції в енергетиці, але які паралельно продовжують обіймати ключові державні посади.

    У центрі нинішнього скандалу — бізнесмен Тимур Міндич, давній партнер Володимира Зеленського по медійному бізнесу. Саме його, під кодовим ім’ям “Карлсон”, НАБУ і САП називають організатором масштабної корупційної схеми навколо “Енергоатому” і тендерів у сфері енергетики.

    За версією слідства, “бек-офіс Міндича” впливав на стратегічні держпідприємства, вибудовуючи систему “відкатів” і контролю над грошовими потоками. Обшуки, сотні годин записів, десятки підозр — це вже не чутки, а документи, оприлюднені антикорупційними органами.

    На цих плівках згадуються колишній міністр енергетики, а нині міністр юстиції Герман Галущенко та міністерка енергетики Світлана Гринчук. Їхні імена фігурують у контексті впливу на енергетичні компанії та кадрові рішення в секторі. Сам Галущенко, за словами учасників розмов, називається “людиною Деркача” — колишнього проросійського політика Андрія Деркача, хоча його власного голосу на оприлюднених фрагментах не чути.

    Паралельно міжнародні медіа пишуть про розслідування понад $100 млн можливих “відкатів” в енергетиці, обшуки, відставки й резонанс серед західних донорів.

    І тут ми повертаємось до РНБО. Сьогодні в цьому органі, який визначає санкційну політику й ключові рішення у сфері безпеки, одночасно присутні:

    • Герман Галущенко — колишній міністр енергетики, нині міністр юстиції, фігурант “плівок Міндича”;

    • Світлана Гринчук — міністерка енергетики, яка також з’являється у записах НАБУ;

    • Рустем Умєров — колишній міністр оборони, нинішній секретар РНБО, відповідальний за координацію всього сектору безпеки й оборони.

    Тобто люди, чиї імена звучать у матеріалах резонансних корупційних справ, сьогодні офіційно входять до складу Ради нацбезпеки. І саме вони, серед інших, мають право голосу, коли РНБО ухвалює рішення про санкції щодо того самого Міндича та його оточення.

    Це вже не метафора й не чорний гумор, а реальний конфлікт інтересів, від якого залежать мільярди бюджетних гривень і довіра західних партнерів.

    Окрема, але пов’язана історія — оборонні закупівлі часів, коли Рустем Умєров очолював Міноборони, а до того — системні провали в цій сфері.

    Громадські розслідування неодноразово показували, як під час найгарячіших боїв, коли ЗСУ бракувало боєприпасів та техніки, Міноборони укладало угоди з посередниками, які або не постачали нічого, або поставляли відвертий мотлох. На цьому тлі знову спливає стара, але показова історія контракту Міноборони з Everest Limited.

    Ще у 2016 році оборонне відомство підписало контракт з Everest Limited на 722,6 млн грн — компанія без досвіду в оборонці мала розробити програмне забезпечення для автоматизованої системи управління військами “Дзвін-АС”. За даними розслідувань, проект так і не був реалізований належним чином, а гроші розчинилися в ланцюжку підрядників.

    Цей кейс став символом того, як в оборонці роками працювали схеми: фіктивні підрядники, завищені кошториси, “мертві” контракти. І вже часів Умєрова питання якості боєприпасів та прозорості закупівель знову вийшло на перші шпальти — від історій з неякісними мінометними мінами до конфлікту навколо Агентства оборонних закупівель і кримінальних проваджень щодо можливого зловживання повноваженнями.

    У результаті маємо ситуацію, коли людина, до якої є серйозні питання щодо ефективності оборонних закупівель, тепер відповідає за координацію всього сектору безпеки й санкційної політики в статусі секретаря РНБО.

    Паралельно в енергетичному секторі та екологічному блоці, де працювали й працюють Галищенко та Гринчук, слідство НАБУ описує “бек-офіс”, який міг впливати на контракти “Енергоатому” та інших стратегічних компаній.

    За логікою підозр, “спрут” мав довгу руку: від тендерів на захист енергооб’єктів до спроб “зайти” у керівні органи інших держкомпаній. І тепер частина цього ж кола опинилася в органі, який:

    • запроваджує санкції проти бізнесу й посадовців,

    • погоджує ключові рішення щодо енергетичної безпеки,

    • може де-факто впливати на долю будь-якого великого гравця на ринку.

    Саме тому історія з РНБО в такому складі виглядає небезпечно: санкційна політика ризикує перетворитися не лише на інструмент нацбезпеки, а й на важіль тиску або захисту “своїх”.

    У підсумку маємо дивну, але дуже показову картину.

    Галущенко, Гринчук, Умєров — це не просто прізвища з чиновницьких біографій. Це вузли однієї системи, яка зрослася з грошовими потоками, бізнесом, політикою та обороною. Системи, що одночасно:

    • фігурує в антикорупційних розслідуваннях;

    • розподіляє мільярди гривень у чутливих секторах;

    • сидить за столом у РНБО й ухвалює рішення, які визначають, кого карати санкціями, а кого — рятувати.

    От і виходить, що “спрут” уже давно не ховається в тіні — він офіційно інтегрований у владну вертикаль.

    І питання сьогодні не лише в тому, кого НАБУ наступним оголосить підозрюваним. Питання в іншому: чи готова держава чесно визнати, що система нацбезпеки, покликана захищати країну від зовнішніх і внутрішніх загроз, сама опинилася під впливом людей із “бек-офісу”, проти якого ці ж органи нібито й мають боротися.

  • США повністю підтримують ініціативу ЄС використати заморожені російські активи для допомоги Україні

    США повністю підтримують ініціативу ЄС використати заморожені російські активи для допомоги Україні

    США висловили повну підтримку пропозиції Європейської комісії дозволити урядам країн ЄС використовувати частину заморожених російських суверенних активів як інструмент для допомоги Україні та тиску на Кремль. За даними Reuters, мова йде про механізм, що дозволив би задіяти до 185 млрд євро із загальної суми активів, які були заблоковані в Європі після початку повномасштабного вторгнення 2022 року.

    Ініціатива Єврокомісії передбачає, що ці кошти використовуватимуться без формальної конфіскації, тобто збережеться юридичний статус заморожених активів, але створюватиметься механізм їхнього тимчасового використання для фінансування допомоги Україні та відновлення. Сам документ має переконати столиці країн-членів ЄС погодитися на технічні та юридичні рішення, які забезпечать швидкий доступ до фондів у разі ухвалення.

    Однак план наразі гальмується через заперечення низки держав, зокрема Бельгії — саме там зосереджена більша частина цих активів (через інфраструктуру розрахунків та зберігання фінансових інструментів). За повідомленнями, бельгійська влада вимагає «чітких і надійних гарантій» перед тим, як погодитися на використання активів. Крім того, останні інциденти з виявленням дронів над бельгійськими аеропортами і військовими об’єктами підштовхнули Берлін і Брюссель до обережності — Німеччина прямо пов’язує ці інциденти з тиском у дискусії про російські активи. Кремль заперечує причетність до випадків із дронами та попереджає про «болючу відповідь» у разі вилучення своїх коштів.

    У Вашингтоні, за інформацією Reuters, підтвердили — Америка «абсолютно підтримує» кроки ЄС щодо можливості використання заморожених активів як інструменту тиску на Кремль та допомоги Україні. Джерела в США наголошують, що це узгоджується з політикою посилення економічних заходів проти Москви.

    Паралельно з обговоренням механізму використання заморожених активів США продовжують посилювати санкційний тиск на російський енергетичний сектор: наприкінці жовтня американська адміністрація ввела обмеження проти великих нафтових компаній РФ, серед яких — Rosneft і Lukoil. Це рішення має на меті скоротити фінансові можливості Кремля для ведення війни та примусити його до переговорів. Reuters відзначає, що економічні заходи доповнюються можливими подальшими заходами та ретельним моніторингом наслідків санкцій.

  • Українські дрони під загрозою: Китай зупиняє експорт електроніки

    Українські дрони під загрозою: Китай зупиняє експорт електроніки

    Китай дедалі активніше блокує постачання електронних компонентів, необхідних для виробництва українських безпілотників. Пекін запроваджує жорсткі експортні обмеження, зокрема унеможливлює транзит через країни Балтії та Польщу, остерігаючись, що продукція все одно потрапить до України.

    За даними видання ntv.de, така політика суттєво ускладнює роботу української оборонної промисловості, яка значною мірою залежить від китайських комплектуючих — двигунів, акумуляторів, контролерів польоту. Ці деталі є ключовими для виробництва БПЛА, які стали однією з найефективніших ланок оборони у війні з Росією.

    Військовий аналітик Бундесверу Хендрік Реммель вважає, що саме удари українських безпілотників по глибокому тилу ворога створюють серйозний психологічний, економічний і політичний тиск на Росію. За його словами, стратегія дальніх ударів поступово демонструє успіх.

    Співзасновник мережі оборонних компаній Iron Юрій Ломіковський зазначає, що ринок українських оборонних технологій оцінюється у 35–40 мільярдів доларів США, але внутрішнє виробництво поки що покриває лише близько 40% потреб. Решта залежить від імпорту — передусім китайського.

    «Китай може постачати великі обсяги швидко і дешево, — пояснює Ломіковський. — Тому українські компанії змушені орієнтуватися на цей ринок, навіть попри політичні ризики».

    За його словами, зараз Україна шукає альтернативні шляхи — через партнерів у Європі та США, які мають власні виробничі потужності. Однак без масштабних інвестицій і підтримки з боку ЄС створити конкурентну виробничу базу буде складно.

    Наприкінці минулого року Китай також скоротив продажі комплектуючих до США та Європи. Це частина ширшого торговельного протистояння між Пекіном і Вашингтоном, яке опосередковано впливає і на Україну. Захід, у свою чергу, запровадив санкції проти китайських компаній, які, ймовірно, допомагають Росії обходити обмеження.

    Попри заяви Китаю про нейтралітет, у ЄС переконані, що він продовжує постачати компоненти російському оборонному сектору. Елементи китайського виробництва вже неодноразово виявляли у російських дронах та іншій техніці.

    Ломіковський не виключає, що Пекін продовжить постачати комплектуючі обом сторонам війни. «Китай швидко адаптується й отримує прибуток, постачаючи деталі для всіх», — підсумував він.

    Експерти закликають Європейський Союз прискорити створення спільних виробничих потужностей із Україною, адже затримка може дорого коштувати у разі ескалації війни чи загрози для країн НАТО.

  • Глава МЗС Німеччини закликав Захід «мобілізувати всі сили», щоб Україна вистояла взимку

    Глава МЗС Німеччини закликав Захід «мобілізувати всі сили», щоб Україна вистояла взимку

    Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль закликав західних партнерів посилити допомогу Україні напередодні зимового періоду, який він назвав «вирішальним». За словами очільника МЗС ФРН, ключове завдання союзників зараз — не допустити виснаження української оборони та забезпечити стабільність української енергосистеми після масованих ударів Росії. Ці заяви пролунали після його переговорів у Брюсселі, де Вадефуль зустрічався, зокрема, із генеральним секретарем НАТО Марком Рютте та високою представницею ЄС із закордонних справ Каею Каллас.

    «Ця зима має вирішальне значення. Україна повинна зберегти здатність до оборони», — наголосив Вадефуль. За його словами, в межах так званої «коаліції охочих» союзники вже обговорювали необхідність «мобілізувати всі сили, щоб Україна змогла вистояти цієї зими». На думку глави МЗС ФРН, Німеччина тут має «особливу відповідальність», і Україна «в будь-який момент може розраховувати» на Берлін.

    Контекст заяв Вадефуля напряму пов’язаний із ударами Росії по українській енергетичній інфраструктурі напередодні опалювального сезону. Мета цих атак — залишити Україну без світла й тепла в холодний період. Саме загроза масованих блекаутів і спроби РФ повторити тактику енергетичного терору роблять питання ППО, ремонтних потужностей і резервних джерел енергії таким чутливим у військовій дипломатії ЄС та НАТО. Це вже не лише тема фронту, а тема виживання тилу — лікарень, теплопостачання і критичної інфраструктури.

    Окремо глава МЗС Німеччини акцентував на політичному вимірі підтримки: після зустрічі з головною дипломаткою ЄС Каею Каллас він заявив про потребу «посилити тиск на Путіна».

    «Ми повинні посилити тиск на Путіна й відстоювати наші європейські цінності — бути об’єднаними і готовими нести відповідальність за мир у рамках міцного європейського партнерства», — написав Вадефуль у X (колишній Twitter). Він підкреслив, що йдеться не лише про оборонну допомогу Україні, а й про політичну стійкість Європи в умовах відкритої агресії РФ.

    Після розмови з генсеком НАТО Марком Рютте Вадефуль також дав публічний сигнал про консолідацію Заходу. За його словами, Європа і НАТО «сильні, коли діють як єдине ціле», і саме тому союзники нарощують підтримку України — як у військовому вимірі, так і в енергетичній безпеці перед зимою. Це узгоджується з позицією чинного німецького уряду: Берлін, попри внутрішні дискусії щодо обсягів озброєння, не приховує, що бере на себе роль одного з ключових донорів обороноздатності України.

    У ширшому політичному плані заява Вадефуля — це також сигнал Москві. Німеччина публічно демонструє, що не втомилася від війни: попри вартість підтримки України, Берлін готовий не лише доставляти техніку і засоби захисту, а й підтримувати санкційний тиск на Росію. Заяви міністра про «особливу відповідальність» ФРН відображають курс уряду на те, що без сильної України не буде безпеки для Європейського Союзу.

    Паралельно із заявами Німеччини, сусіди України роблять кроки в енергетичній сфері. Молдова та Румунія погодилися знизити вдвічі тариф на транзит газу в Україну на опалювальний сезон 2025–2026 років, щоб допомогти Києву пройти зиму зі стабільнішим ресурсом. Це рішення важливе як фінансово, так і технічно: дешевший транзит означає менший тиск на українську ГТС і легший доступ до палива для генерації тепла. Такий крок прямо підсилює стійкість тилу. Це особливо критично на тлі російських атак по ТЕС і підстанціях.

    Крім того, британський прем’єр-міністр Кір Стармер нещодавно заявив, що після зміни риторики Дональда Трампа щодо України позиції Києва «стали кращими». Лондон трактує це як ознаку того, що підтримка України з боку ключових західних столиць не розвалюється, а навпаки — стає більш скоординованою й жорсткішою до Кремля. У британській інтерпретації нинішній курс Заходу вже має «відчутний вплив» на російську економіку, яка платить усе більшу ціну за війну. Така риторика покликана одночасно заспокоїти внутрішню аудиторію союзників і показати Москві, що «зима візьме не Київ, а рубль».

    Фактично міністр закордонних справ Німеччини робить дві речі.
    Перше — готує суспільства ЄС і НАТО до того, що підтримка України цієї зими буде не просто гуманітарною, а оборонною і дорогою.
    Друге — публічно бере на себе роль «лобіста України» в усерединієвропейських дискусіях напередодні холодів: від ППО і боєприпасів до енергоресурсів і відновлення пошкодженої інфраструктури.

    Підсумок простий: Берлін каже вголос, що якщо Україна витримає цю зиму, то стратегічна мета Кремля — зламати її холодом і блекаутами — провалиться.

  • Після провалу переговорів: чому Трамп вирішив ударити по російській нафті

    Після провалу переговорів: чому Трамп вирішив ударити по російській нафті

    У США кажуть, що рішення президента Дональда Трампа запровадити новий пакет санкцій проти Росії стало кульмінацією кількох місяців невдалих спроб вмовити Володимира Путіна піти на реальне припинення війни в Україні. Після того, як Москва продовжила масовані удари по українських містах і не змінила свої вимоги навіть після переговорів на саміті в Алясці у серпні, Трамп вирішив «рухатися в іншому напрямку» і вдарив по ключових джерелах російських прибутків — «Роснефти» та «Лукойлу».

    Що сталося зараз

    22 жовтня 2025 року США ввели санкції проти «Роснефти» та «Лукойлу», найбільших нафтових компаній РФ. Ці обмеження мають відрізати їх від американських фінансових сервісів і ускладнити продаж російської нафти, яка фінансує війну проти України. Міністерство фінансів США пояснило крок «відсутністю серйозної прихильності Росії до мирного процесу». Трамп одночасно скасував запланований саміт із Путіним у Будапешті, заявивши, що не бачить сенсу зустрічатися, якщо «не відчуває прогресу» у припиненні російської агресії. Білий дім офіційно визнав: переговори зайшли в глухий кут.  Росія публічно обурилася, назвавши санкції «недружнім кроком», але водночас заявила, що вони не змусять її припинити війну. Путін дав зрозуміти, що не збирається змінювати вимоги до України. Паралельно Євросоюз оголосив про новий пакет власних обмежень, включно з забороною імпорту російського СПГ і додатковими фінансовими обмеженнями, синхронізувавшись зі США. Це демонструє рідкісну публічну єдність Заходу навколо тиску на Кремль.

    Що змінилося в позиції Трампа

    За даними джерел CNN у Білому домі, багато хто у Вашингтоні був здивований тим, наскільки раптово президент пішов на санкції. Але всередині адміністрації це описують не як спалах емоцій, а як накопичення розчарувань. Трампу «місяцями» казали, що Путін не готовий реально припинити війну, і це не змінилося навіть після їхніх прямих контактів, зокрема після зустрічі на Алясці у серпні 2025 року.

    Офіційний представник Білого дому пояснив логіку президента приблизно так:
    “Трамп вважав, що особисті розмови з Путіним можуть спрацювати краще за тиск. Він не хотів робити «надто різкий крок», аби не зірвати шансів на мирну угоду. Але Росія продовжувала бити по українських містах, у тому числі цивільній інфраструктурі”.

    За повідомленнями ЗМІ, удар РФ по дитячому садку в Харкові, який стався буквально за кілька годин до оголошення санкцій, лише посилив відчуття в Білому домі, що Москва не збирається змінювати тактику. Це стало емоційним тлом рішення.

    Цитата настрою з Адміністрації: «Жорсткість призвела до дій». Чиновники порівнюють це з підходом Трампа до Близького Сходу, де, за його переконанням, різкі публічні вимоги до прем’єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху допомогли зрушити переговори щодо Гази. Тобто, логіка така: натиснути — і примусити рухатися.

    Роль Республіканської партії

    Це не тільки особистий імпульс Трампа. Республіканські сенатори, зокрема Ліндсі Грем, давно просували ідею жорсткого санкційного пакету проти РФ, а в Конгресі зареєстровано законопроєкт «Sanctioning Russia Act of 2025», який передбачає тиск не лише на Росію, а й на країни, що купують російські енергоносії. Сенатська більшість також публічно підтримала ідею ударити по доходах Кремля, підкреслюючи, що це потрібно для «припинення кровопролиття» в Україні.

    Тобто, політично Трамп вже не виглядає «м’яким до Путіна» всередині власної партії — навпаки, тепер він діє у фарватері яструбів-республіканців, які хочуть економічно задушити російську військову машину.

    Що саме під санкціями

    За даними Мінфіну США і ЗМІ, «Роснефть» і «Лукойл» — ключові джерела валютних надходжень Росії від експорту нафти. Вони забезпечують значну частину наповнення російського бюджету, з якого фінансується повномасштабна агресія проти України. Санкції спрямовані на те, щоб обмежити доступ цих компаній до американських фінансових послуг та ускладнити міжнародні розрахунки за російську нафту. Це удар по гаманцю Кремля, а не символічний жест. Білий дім також дає сигнал іншим імпортерам російської нафти — мовляв, купувати російську сировину стає токсично. Уже зараз повідомляється, що великі енергетичні компанії Китаю та Індії скорочують закупівлі, щоби не потрапити під вторинні санкції США. Якщо ця тенденція закріпиться, це стане найвідчутнішим реальним наслідком.

    Чи зупинить це Путіна

    Скепсис є — і він звучить навіть серед американських аналітиків. По-перше, Росія вже роками готувалася до енергетичних санкцій: переорієнтація експорту нафти в Азію, тіньовий флот, розрахунки в обхід долара. Це робить миттєвий ефект санкцій менш очевидним. По-друге, Путін демонстративно заявив, що «серйозні» санкції США не змінять курсу РФ у війні. Він дав зрозуміти, що готовий витримувати економічні втрати заради воєнних цілей, які Кремль називає «екзистенційними». По-третє, навіть усередині адміністрації визнають: Трамп неодноразово змінював тон щодо Путіна за свій нинішній термін, від лестощів до жорстких публічних вимог і назад. Питання, чи нова лінія стане сталою, відкрите.

    Чому це важливо для України

    1. США вперше при другій каденції Трампа не просто «погрожують», а реально вводять масштабні санкції проти російської енергетики — головного джерела грошей для війни. Раніше погрози звучали ще 22 січня, фактично «на старті» президентства, але тоді до практичних кроків не дійшло. Тепер дійшло.

    2. Санкції накладаються паралельно з тиском на союзників. ЄС оголошує власний пакет, Британія вже давно має санкції проти тих самих компаній. Координований удар Заходу завжди болючіший за односторонній.

    3. Риторика США різко змінилася: тепер офіційно лунає, що Кремль не демонструє «серйозної прихильності до миру». Це важливо дипломатично, бо посилює аргумент Києва: Путін не хоче припиняти війну, він хоче припинення опору.

    4. Для Києва це сигнал, що Білий дім не полишив ідеї тиснути на Москву економічно, а не тільки вимагати від України «піти на поступки». Після Аляски Трампу закидали, що він занадто наполягав на компромісах за рахунок територій. Зараз він робить ставку на інший важіль — гроші Кремля.

    Але є велике «але»

    Сам Трамп не закрив двері для нової зустрічі з Путіним. Він скасував саміт у Будапешті, але назвав це радше «паузою», заявивши, що зустріч «станеться в майбутньому», якщо побачить сенс. Тобто санкції — не кінець переговорів, а спроба вивести їх у вигіднішу для США (і, потенційно, для України) позицію.

    Зараз ми бачимо момент, який у Вашингтоні описують як «інстинктивний розворот» Трампа від надії на персональну угоду з Путіним — до тиску на російські гроші. Чи стане це стратегією, чи це черговий тактичний сплеск — залежить від двох речей:
    • чи протримаються санкції під політичним і бізнесовим лобізмом,
    • і чи справді впаде попит на російську нафту з боку великих покупців.

    Якщо друге трапиться, у Кремля вперше за довгий час з’явиться реальна фінансова тріщина. Якщо ні — Путін, як і попереджав, просто назве все це «недружнім кроком» і піде далі воювати.

  • Мінськ шукає вихід з ізоляції: КДБ Білорусі пропонує Києву «тихий діалог» про припинення війни

    Мінськ шукає вихід з ізоляції: КДБ Білорусі пропонує Києву «тихий діалог» про припинення війни

    Білорусь робить публічний крок до діалогу з Україною, намагаючись послабити санкційний тиск і повернутися до розмов із Заходом. Голова КДБ Іван Тертель заявив про готовність «знайти консенсус» щодо припинення війни, тоді як офіційний Київ заяву поки не коментує.

    Іван Тертель заявив, що його відомство готове до переговорів із українською стороною, аби «шляхом тихих і спокійних домовленостей» вийти на компроміс. За його словами, «президент працює, щоб стабілізувати ситуацію в регіоні», а Мінську «вдалося збалансувати інтереси сторін» у складних умовах ескалації. Водночас він підкреслив, що «багато що залежить від української сторони».

    Заяви пролунали на тлі зусиль Мінська вийти з політичної та економічної ізоляції, накладеної після виборів 2020 року та участі у підтримці російського вторгнення. Упродовж останніх тижнів білоруська риторика пом’якшилася: влада демонструє готовність долучатися до мирних ініціатив, водночас просуваючи контакти з європейськими столицями та Вашингтоном.

    За наявною інформацією, білоруські дипломати провели низку зустрічей із представниками ЄС, обговорюючи роль Мінська в безпекових дискусіях. У вересні відбулося часткове відновлення діалогу зі Сполученими Штатами: Вашингтон посприяв домовленостям щодо звільнення частини політичних в’язнів, натомість погодився на пом’якшення обмежень проти «Белавіа». Представник американської адміністрації Кіт Келлогг пояснив, що підтримання каналів зв’язку з Мінськом розглядається як елемент ширших зусиль з припинення війни.

    Попри такі сигнали, Білорусь не розриває військово-політичного зв’язку з Москвою. Минулого місяця Мінськ і Кремль провели масштабні навчання «Захід-2025», які стали демонстрацією сили на східному фланзі НАТО та знаком того, що стратегічний союз зберігається. На початку жовтня Олександр Лукашенко також звинуватив Київ у небажанні домовлятися, застерігши, що без переговорів Україна «може перестати існувати як держава».

  • Юрій Бойко вплутався у новий скандал: нерухомість, офшори та тіньові інвестиції

    Юрій Бойко вплутався у новий скандал: нерухомість, офшори та тіньові інвестиції

    Юрій Бойко знову опинився у центрі масштабного скандалу, пов’язаного з відмиванням коштів, легалізацією сумнівних активів та придбанням елітної нерухомості, що не відповідає його офіційним доходам. Слідство встановило, що протягом років він вибудував складну мережу компаній і підставних осіб, через які проводилися фіктивні фінансові операції.

    Центральним елементом цієї схеми став ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд “ХАНТЕР”», контрольований кіпрською компанією KOTRYNA HOLDING LTD. Саме через цей фонд, починаючи з 2015 року, здійснювалися інвестиції у великі будівельні проєкти столиці, включно з ЖК «Французький квартал 2», «Камертон», «Welcome Home», «LaLaLand» та іншими. За наявними даними, фонд профінансував будівництво понад 1100 квартир на суму близько 70 мільйонів доларів США — коштів, походження яких офіційно не підтверджене.

    Паралельно Юрій Бойко разом із сином та партнерами — Ельдаром Сабіровим, Олексієм Башкіром та Андрієм Чернецовим — розвиває бізнес у важкій промисловості через компанії ТОВ «ОСКК» та ТОВ «ВІН ГРУПП». Йдеться про будівництво хімічних заводів та виробництво вибухових речовин, із залученням закордонних проєктантів та фірм-прокладок. Земельні ділянки для цих проєктів надаються рішеннями органів місцевої влади.

    Активи родини Бойків викликають не менше запитань. Дружина політика — Віра Бойко — володіє корпоративними правами у ТОВ «Столична нерухомість», акціями ПАТ «Луганський електроапаратний завод» та сотнями тисяч квадратних метрів земельних ділянок. За оцінкою YouControl, вартість майна родини перевищує 4,4 мільйона доларів, тоді як офіційні доходи складаються переважно з дивідендів та подарунків від компаній зі сумнівною репутацією.

    Попри включення Юрія Бойка до санкційного списку РНБО згідно з Указом Президента №38/205 від 19 січня 2025 року — обмеження залишаються радше символічними. Його позбавили державних нагород, але реальні активи, рахунки та нерухомість залишилися недоторканими.

    На основі переданих матеріалів відкрито два кримінальних провадження — №12025105100001449 та №52025000000000324. Додатково низка судів зобов’язала правоохоронні органи внести відомості до ЄРДР, хоча в інших випадках було відмовлено. Попри затягування процесу, заявники наполягають на продовженні юридичного переслідування.

    Історія Юрія Бойка — це частина більшої картини, в якій представники колишньої політичної еліти зберігають вплив і статки завдяки тіньовим схемам, уникаючи реальної відповідальності.

  • Нові власники ТЦ SkyMall: у структурі «Славіан» з’явилися іноземці з бізнес-зв’язками в РФ

    Нові власники ТЦ SkyMall: у структурі «Славіан» з’явилися іноземці з бізнес-зв’язками в РФ

    У компанії «Славіан», яка володіє торговельно-розважальним центром SkyMall через структуру «Оптова мережа 2011», відбулися зміни у складі власників. До недавнього часу єдиним бенефіціаром компанії, через кіпрський офшор Napstor Limited, був тесть підозрюваного у корупційній справі Андрія Христенка — Сергій Брюховецький. Однак тепер у структурі власності з’явилися ще двоє співвласників — громадянин Великої Британії Марк Родес та громадянин Ізраїлю Ігор Корев.

    За даними YouControl, зміни були офіційно зафіксовані 1 серпня — через два тижні після того, як Христенку оголосили про підозру 21 липня. Долі у компанії також перерозподілилися: Брюховецький залишив собі 30%, ще 30% належать Марку Родесу (цей розподіл, згідно з внутрішньою структурою власності, існує з листопада 2021 року), а 40% — Ігору Кореву, який увійшов до структури у вересні 2024 року. Журналісти проєкту «Схеми» зазначають, що ці зміни не були відображені ні в українських, ні в кіпрських реєстрах у відповідний період.

    Розслідувачі встановили, що обидва нові співвласники мають зв’язки з Росією. Марк Родес є учасником бізнесу в Україні, пов’язаного з підсанкційним колишнім депутатом Держдуми РФ від «Єдиної Росії» Олександром Лебедєвим, нинішнім власником британського видання The Independent. Крім того, Родес дотичний до російсько-ізраїльського бізнесмена Нісана Моісеєва, який був наближений до Віктора Медведчука та керував мережею АЗС Glusco.

    Ігор Корев також володіє низкою компаній в Україні. Серед його партнерів — іноземці, зокрема австрієць Якоб Мітбрайт, який із 2018 року до середини 2022 року був співвласником російського банку «ФінТех», створеного за підтримки уряду РФ.

    Ці нові дані викликають питання щодо впливу іноземних бізнес-груп з російськими зв’язками на стратегічні об’єкти в Україні, особливо в умовах війни та санкційної політики.