Golosnovinua.com

Позначка: Саудівська Аравія

  • Трамп відкрив Саудівській Аравії шлях до збагачення урану: чим небезпечна нова ядерна угода

    Трамп відкрив Саудівській Аравії шлях до збагачення урану: чим небезпечна нова ядерна угода

    Президент США Дональд Трамп схвалив угоду про цивільне ядерне співробітництво із Саудівською Аравією, яка може відкрити королівству шлях до створення власних потужностей зі збагачення урану. Домовленість розрахована на 30 років, передбачає участь американських компаній у розвитку саудівської атомної енергетики та найближчим часом має бути передана на розгляд Конгресу США.

    Про рішення американського президента повідомило агентство Associated Press із посиланням на двох поінформованих співрозмовників. Вони не мали повноважень публічно обговорювати документ, який на момент появи повідомлення ще не був офіційно представлений Білим домом. За інформацією агентства, угоду можуть оголосити найближчим часом.

    Одним із найбільш суперечливих положень є можливість спорудження на території Саудівської Аравії підприємства зі збагачення урану. Таке рішення мають ухвалювати після проведення спільного американо-саудівського дослідження. При цьому домовленість не означає, що завод почнуть будувати автоматично, однак уперше створює для Ер-Ріяда правову й технологічну основу для розвитку відповідних потужностей.

    Навіщо Саудівській Аравії атомна енергетика

    Саудівська влада офіційно пояснює інтерес до ядерної енергетики економічною модернізацією та бажанням зменшити залежність внутрішнього енергоспоживання від нафти.

    Королівство залишається одним із найбільших виробників і експортерів нафти у світі, однак значну частину сировини використовує для виробництва електроенергії. Перехід на атомну енергетику може дозволити Саудівській Аравії спрямовувати більше нафти на експорт, диверсифікувати енергетичний баланс і підтримати реалізацію програми економічної трансформації Vision 2030.

    Угода також відкриває перед американськими компаніями можливість отримати багатомільярдні контракти на будівництво реакторів, постачання обладнання, ядерного палива та обслуговування енергетичної інфраструктури.

    За оцінками американських медіа, серед потенційних учасників проєкту може бути компанія Westinghouse. Для Вашингтона це можливість зміцнити позиції американської атомної промисловості та не допустити, щоб саудівські замовлення отримали компанії з Китаю, Росії, Франції чи Південної Кореї.

    Чому збагачення урану викликає тривогу

    Збагачення урану використовується для виробництва палива для атомних електростанцій, однак та сама технологічна база може застосовуватися для поступового отримання матеріалу значно вищого рівня збагачення.

    Саме тому держави, які прагнуть отримати американські ядерні технології, часто погоджуються на додаткові обмеження щодо самостійного збагачення урану та переробки відпрацьованого ядерного палива.

    Найвідомішим прикладом є угода США з Об’єднаними Арабськими Еміратами. Вона отримала назву «золотого стандарту», оскільки Абу-Дабі добровільно відмовився від збагачення урану та переробки палива на власній території. У випадку із Саудівською Аравією такої прямої відмови, за даними американських медіа, немає.

    Це викликає занепокоєння у частини американських законодавців і фахівців із нерозповсюдження ядерної зброї. Вони побоюються, що створена за цивільною програмою інфраструктура за певних політичних обставин може бути використана для військових цілей.

    Додаткової гостроти дискусії надають попередні заяви спадкового принца Саудівської Аравії Мохаммеда бін Салмана. Він публічно допускав, що королівство намагатиметься отримати ядерну зброю, якщо її створить Іран.

    Угода може не передбачати Додаткового протоколу МАГАТЕ

    Ще одним суперечливим моментом є відсутність у домовленості зобов’язання Саудівської Аравії приєднатися до Додаткового протоколу Міжнародного агентства з атомної енергії.

    Додатковий протокол не замінює стандартну угоду про гарантії, а розширює можливості МАГАТЕ перевіряти, чи не веде держава незадекларованої ядерної діяльності. Він надає інспекторам більше інформації, ширший доступ до об’єктів і додаткові інструменти для перевірки мирного характеру ядерної програми.

    Саудівська Аравія є учасницею Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та формально зобов’язалася не створювати атомну бомбу. Водночас американська сторона традиційно намагалася закріпити у двосторонніх ядерних угодах додаткові гарантії, які виходять за межі базових міжнародних зобов’язань.

    За інформацією AP і Reuters, нинішній проєкт не містить частини захисних положень, на яких раніше наполягали США. Зокрема, не очікується включення вимоги про обов’язкове застосування Додаткового протоколу МАГАТЕ.

    Угоду розглядатиме Конгрес

    Перед набуттям чинності документ мають подати до Конгресу США відповідно до процедури, передбаченої розділом 123 американського Закону про атомну енергію.

    Такі домовленості створюють правові умови для передачі іншим державам американських ядерних технологій, обладнання та матеріалів. Після внесення документа Конгрес отримує визначений період для його розгляду. За попередньою інформацією, Палата представників і Сенат матимуть 90 днів, щоб спробувати заблокувати угоду.

    Водночас зупинити домовленість буде непросто. Американським законодавцям доведеться ухвалити відповідні резолюції, а для подолання ймовірного президентського вето може знадобитися підтримка двох третин обох палат.

    Очікується, що головними питаннями під час розгляду стануть умови збагачення урану, можливість переробки відпрацьованого палива, механізми американського контролю та відсутність розширених інспекцій МАГАТЕ.

    Чому рішення виглядає суперечливим на тлі Ірану

    Угоду схвалено на тлі гострого протистояння США та Ірану, в центрі якого вже багато років перебуває саме питання збагачення урану.

    Вашингтон звинувачує Тегеран у розвитку потенціалу, який може бути використаний для створення ядерної зброї. Іран наполягає, що його програма має мирний характер і спрямована на енергетику та наукові дослідження.

    Дозвіл Саудівській Аравії розвивати власні збагачувальні потужності може викликати звинувачення у подвійних стандартах: США жорстко обмежують іранське збагачення, але готові допустити подібні можливості у свого стратегічного партнера.

    Критики також попереджають, що ядерні можливості Ер-Ріяда можуть підштовхнути інші держави регіону до перегляду власної політики. Це створює ризик нової технологічної та військово-політичної конкуренції на Близькому Сході.

    Окреме занепокоєння викликає оборонна співпраця Саудівської Аравії з Пакистаном, який уже володіє ядерною зброєю. Хоча підтверджень передачі саудитам військових ядерних технологій немає, сама наявність тісних безпекових зв’язків посилює побоювання щодо майбутнього регіонального балансу.

    Що змінює рішення Трампа

    Для Саудівської Аравії домовленість означає великий дипломатичний успіх. Королівство протягом років відмовлялося погоджуватися на повну заборону збагачення урану й домагалося права самостійно розвивати паливний цикл.

    Попередні американські адміністрації також намагалися пов’язати ядерну угоду з нормалізацією відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем. Нинішня домовленість, за інформацією американських медіа, може не містити такої обов’язкової умови.

    Адміністрація Трампа, ймовірно, розглядає угоду як спосіб утримати Саудівську Аравію в орбіті американського впливу, підтримати власну атомну промисловість і не допустити посилення Китаю чи Росії на саудівському енергетичному ринку.

    Проте остаточні умови стануть відомі лише після офіційного оприлюднення документа. Поки що ключові подробиці ґрунтуються на повідомленнях джерел AP, Reuters та інших американських медіа. Білий дім на момент появи перших публікацій офіційно не представив повного тексту угоди.

    Саме від положень щодо рівня збагачення, контролю за ядерними матеріалами, інспекцій і можливості припинення співпраці залежатиме, чи стане нове партнерство звичайним енергетичним проєктом, чи створить небезпечний прецедент для подальшого поширення чутливих ядерних технологій на Близькому Сході.

  • Хусити оголосили морську блокаду Саудівської Аравії: під загрозою світові поставки нафти

    Хусити оголосили морську блокаду Саудівської Аравії: під загрозою світові поставки нафти

    Єменський рух хуситів оголосив про запровадження морської блокади Саудівської Аравії. Представники угруповання заявили, що рішення набирає чинності негайно та є відповіддю на багаторічну блокаду Ємену й останні дії Ер-Ріяда. Такий крок може суттєво вплинути на світовий ринок енергоносіїв, оскільки під загрозою опиняється один із найважливіших морських маршрутів для транспортування нафти.

    Про початок морського ембарго повідомив військовий представник хуситів Ях’я Сарі. У телевізійній заяві він оголосив про «морське ембарго проти злочинного саудівського ворога», яке, за його словами, запроваджується за принципом «око за око» і починає діяти одразу після оприлюднення заяви.

    На момент публікації офіційної реакції Саудівської Аравії на заяву хуситів не було.

    Під загрозою один із ключових морських шляхів світу

    Найбільше занепокоєння викликає можливість порушення судноплавства через протоку Баб-ель-Мандеб, яка з’єднує Червоне море з Аденською затокою. Через цей вузький морський коридор проходить значна частина світової торгівлі та експорту енергоносіїв.

    За оцінками Reuters, повне блокування протоки може скоротити світові поставки нафти приблизно на 7%, оскільки значна частина саудівського експорту до азійських ринків проходить саме цим маршрутом.

    Associated Press також зазначає, що Баб-ель-Мандеб забезпечує близько 12% світової торгівлі та приблизно чверть глобальних контейнерних перевезень. Крім того, через цей напрямок транспортується до 2,5 млн барелів саудівської нафти на добу через нафтопровід East-West Pipeline, який використовується як альтернатива Ормузькій протоці.

    Ескалація після чотирирічного перемир’я

    Нинішня криза стала найсерйознішим загостренням між Саудівською Аравією та хуситами після фактичного перемир’я, яке діяло з 2022 року.

    За інформацією Reuters та AP, минулого тижня хусити завдали ракетних ударів по Саудівській Аравії після того, як звинуватили Ер-Ріяд в атаці на міжнародний аеропорт у Сані. Саудівська сторона офіційно не підтверджувала ці звинувачення.

    Хусити заявляють, що їхні дії є відповіддю на багаторічну блокаду Ємену та останні військові удари.

    Ринок уже реагує

    Повідомлення про морську блокаду одразу вплинуло на нафтовий ринок. Після новин про можливі перебої з перевезенням енергоносіїв ціни на нафту знову почали зростати.

    Аналітики зазначають, що навіть якщо можливості хуситів повністю реалізувати блокаду залишаються під питанням, сам ризик для міжнародного судноплавства здатен підвищити страхові ставки для суден і спровокувати нове зростання цін на нафту.

    Експерти також звертають увагу, що загроза виникла на тлі вже існуючої нестабільності в регіоні Перської затоки та напружених відносин між США й Іраном. Reuters повідомляє, що війна в регіоні вже призвела до скорочення світових потоків нафти, а нова ескалація може ще більше погіршити ситуацію.

    Попри різкі заяви хуситів, поки що невідомо, якими саме засобами вони планують забезпечувати виконання оголошеного морського ембарго. Як зазначає AP, механізм реалізації блокади наразі не розкрито, однак сама заява вже посилила побоювання щодо безпеки судноплавства в одному з найважливіших транспортних коридорів світу.

  • Ядерна угода Трампа із Саудівською Аравією викликала занепокоєння

    Ядерна угода Трампа із Саудівською Аравією викликала занепокоєння

    Адміністрація президента США Дональда Трампа попередньо погодилася дозволити Саудівській Аравії збагачувати уран без застосування стандартних міжнародних гарантій нерозповсюдження ядерної зброї. Така умова може стати безпрецедентною для американської практики укладання подібних угод і вже викликала дискусії серед американських законодавців та експертів із міжнародної безпеки. Про це повідомляє CNN.

    Йдеться про масштабну угоду щодо цивільної ядерної співпраці між Вашингтоном та Ер-Ріядом, переговори щодо якої фактично завершилися ще у жовтні 2025 року. Попри це документ досі не підписаний президентом США. За інформацією джерел, затримка пов’язана одразу з кількома чинниками. Одним із них стала війна з Іраном, яку, за словами самого Дональда Трампа, було розпочато для того, щоб не допустити використання Тегераном збагаченого урану для створення ядерної зброї. На цьому тлі погодження окремих винятків для Саудівської Аравії виглядає особливо чутливим питанням як для американських політиків, так і для міжнародної спільноти.

    Ще однією причиною затягування процесу називають політичні ризики всередині США. Частина членів Конгресу переконана, що адміністрація навмисно не виносить документ на фінальне затвердження, щоб уникнути двопартійної резолюції несхвалення, яка могла б фактично заблокувати укладення угоди.

    Білий дім офіційно не коментує подробиці домовленостей. У відповідь на запити журналістів адміністрація лише переадресувала до заяви міністра енергетики США Кріса Райта, зробленої ще восени 2025 року. Тоді він повідомив, що сторони досягли домовленостей щодо цивільної ядерної співпраці, яка має сприяти розвитку стратегічного партнерства між двома країнами, просуванню американських ядерних технологій у Саудівській Аравії та водночас забезпечити відданість принципам нерозповсюдження ядерної зброї.

    Втім, саме зміст майбутньої угоди викликає найбільше запитань. За словами джерел CNN, ще на початку року адміністрація Трампа провела закриті консультації з окремими членами Конгресу, під час яких представила основні положення документа. Уже тоді стало відомо, що угода може містити спеціальний пункт, який дозволить Саудівській Аравії здійснювати певний рівень внутрішнього збагачення урану або переробки плутонію. Експерти називають таке рішення безпрецедентним, адже подібних умов у попередніх американських ядерних угодах практично не було.

    Відомо, що майбутня домовленість все ж передбачає певні обмеження, встановлені Сполученими Штатами, однак конкретні параметри цих обмежень наразі не розголошуються. Саме відсутність прозорості щодо механізмів контролю викликає найбільшу стурбованість серед прихильників жорсткого режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

    Особливу увагу привертає і той факт, що проєкт угоди не зобов’язує Саудівську Аравію приєднатися до так званого Додаткового протоколу МАГАТЕ, який передбачає розширені можливості міжнародних інспекторів для контролю над ядерними програмами держав. Натомість контрольні механізми планують оформити у вигляді окремої двосторонньої угоди між США та Саудівською Аравією, без застосування стандартних міжнародних процедур.

    Такий підхід суттєво відрізняється від угоди, яку США уклали з Об’єднаними Арабськими Еміратами у 2009 році. Тоді Емірати погодилися не лише на посилений контроль МАГАТЕ, а й повністю відмовилися від збагачення урану та переробки плутонію на своїй території, що стало своєрідним міжнародним стандартом для подібних домовленостей.

    Переговори щодо ядерної співпраці є частиною ширшої стратегії адміністрації Дональда Трампа із поглиблення відносин із державами Перської затоки. Саме цей регіон став одним із ключових напрямків американської зовнішньої політики. Під час попередніх візитів до регіону президент США оголосив про масштабні економічні та оборонні домовленості. Зокрема, Об’єднані Арабські Емірати уклали зі США угоди на суму понад 200 мільярдів доларів, тоді як Саудівська Аравія заявила про намір інвестувати в американську економіку 600 мільярдів доларів. Окрім цього, Вашингтон погодив продаж Ер-Ріяду озброєння на 142 мільярди доларів.

    Паралельно Дональд Трамп неодноразово заявляв про прогрес у переговорах із Тегераном щодо окремої ядерної угоди, стверджуючи, що Іран нібито “певною мірою” погодився з її умовами. Саме тому можливе надання Саудівській Аравії права на обмежене збагачення урану без стандартного міжнародного контролю може стати одним із найрезонансніших рішень американської адміністрації у сфері глобальної ядерної безпеки та вплинути на баланс сил на Близькому Сході.

  • «Ніхто не хоче дивитися це лайно»: Чісора вибухнув критикою Ф’юрі

    «Ніхто не хоче дивитися це лайно»: Чісора вибухнув критикою Ф’юрі

    Відомий британський супертяж Дерек Чісора висловився про потенційний мегабій між двома найпопулярнішими боксерами Великої Британії – Ентоні Джошуа та Тайсоном Ф’юрі. Досвідчений боксер переконаний, що у разі проведення поєдинку інтрига буде мінімальною, а перемогу здобуде Джошуа, причому достроково.

    Своєю думкою Чісора поділився в інтерв’ю Seconds Out, де доволі різко оцінив перспективи колишнього чемпіона світу Тайсона Ф’юрі.

    На думку ветерана надважкої ваги, Джошуа перебуває у кращій формі та має всі шанси завершити бій нокаутом у другій половині поєдинку.

    «Що я думаю про цей бій? Джошуа нокаутує Ф’юрі у восьмому раунді. Можу бути з тобою чесним? Я чув, що Ф’юрі знову готує реванш. Але ніхто не хоче дивитися те, що він показав останнього разу», – заявив Чісора.

    Попри жорсткі слова на адресу «Циганського короля», боксер наголосив, що поважає обох спортсменів і підтримує з ними хороші стосунки.

    Заява Чісори вкотре підлила масла у вогонь дискусій навколо можливого поєдинку між Джошуа та Ф’юрі, на який фанати чекають уже багато років. Протягом останнього десятиліття саме ці двоє британців вважалися головними зірками надважкого дивізіону та неодноразово були близькими до підписання контракту, однак щоразу переговори зривалися через різні причини.

    Останніми місяцями інтерес до цього протистояння знову зріс після того, як Тайсон Ф’юрі заявив про готовність повернутися до активної кар’єри та провести ще кілька великих боїв. Сам Ф’юрі неодноразово називав поєдинок із Джошуа одним із найбільш логічних варіантів для завершення кар’єри.

    Водночас Ентоні Джошуа також не приховує зацікавленості у цьому протистоянні. Раніше британські медіа повідомляли, що сторони поновили неформальні контакти щодо організації бою, який може стати одним із найкасовіших в історії британського боксу.

    Аналітики зазначають, що потенційний бій між Джошуа та Ф’юрі має не лише спортивне, а й величезне комерційне значення. Обидва боксери мають мільйонну аудиторію в усьому світі, а поєдинок здатний зібрати десятки мільйонів фунтів від продажу трансляцій та квитків.

    Дерек Чісора є одним із небагатьох боксерів, який добре знає обох потенційних суперників. Він тричі виходив на ринг проти Тайсона Ф’юрі. Перший бій між ними відбувся у 2011 році, коли Ф’юрі переміг одноголосним рішенням суддів. У 2014 році Тайсон здобув ще одну перемогу після відмови кута Чісори продовжувати поєдинок. Третій поєдинок відбувся у 2022 році, коли Ф’юрі переміг технічним нокаутом у десятому раунді.

    З Ентоні Джошуа Чісора в офіційних поєдинках не зустрічався, проте неодноразово спарингував із ним та добре знайомий із його можливостями.

    Тим часом ситуація в надважкій вазі залишається доволі заплутаною. Наразі значна увага прикута до українського чемпіона Олександра Усика, який продовжує утримувати ключові титули дивізіону. Саме Усик двічі перемагав Джошуа та також здобував перемоги над Ф’юрі, що ще більше підігріває суперечки про те, хто з британців є сильнішим.

    Багато експертів вважають, що навіть попри вік обох спортсменів та певний спад активності, бій між Джошуа і Ф’юрі залишається одним із найочікуваніших у світовому боксі. Його організація може стати головною подією спортивного календаря 2027 року.

    Промоутер Френк Воррен раніше заявляв, що сторони не виключають можливості проведення такого поєдинку в Саудівській Аравії, яка останніми роками активно інвестує у великі боксерські шоу. Саме Ер-Ріяд став місцем проведення низки найгучніших боїв сучасності, включно з поєдинками за участю Усика, Ф’юрі та інших зірок надважкої ваги.

    Попри відсутність офіційних домовленостей, слова Чісори вже викликали жваве обговорення серед фанатів. Частина вболівальників погоджується з прогнозом ветерана, вважаючи, що Джошуа нині виглядає більш мотивованим та фізично готовим. Інші переконані, що недооцінювати Тайсона Ф’юрі небезпечно, адже він неодноразово доводив свою здатність повертатися після складних періодів кар’єри.

    Поки що потенційний бій залишається лише предметом розмов, однак кожна нова заява учасників боксерської спільноти лише підсилює інтерес до протистояння двох найвідоміших британських супертяжів сучасності.

  • Дипломатичний прорив року: США та Іран підпишуть угоду в серці Європи

    Дипломатичний прорив року: США та Іран підпишуть угоду в серці Європи

    Церемонія підписання мирної угоди між Сполученими Штатами та Іраном відбудеться 19 червня у швейцарській Женеві. Про це повідомив міністр закордонних справ Пакистану Ішак Дар у дописі в соціальній мережі X, назвавши майбутню подію «значним проривом» у міжнародній дипломатії.

    За його словами, домовленості між Вашингтоном і Тегераном можуть стати ключовим фактором для зниження напруженості в регіоні Перської затоки та стабілізації глобальних ринків.

    Як зазначається в заяві, підписання угоди заплановане на 19 червня у Женеві — місті, яке традиційно виступає одним із головних майданчиків для міжнародних переговорів і врегулювання кризових ситуацій.

    Очікується, що саме там сторони формалізують домовленості, досягнуті в рамках попередніх багатосторонніх контактів за посередництва регіональних та міжнародних партнерів.

    Ішак Дар підкреслив, що угода між США та Іраном є «значним проривом», який здатен забезпечити необхідну стабільність для світової економіки, зокрема енергетичних ринків.

    Він наголосив, що країни, які розвиваються, є найбільш вразливими до наслідків геополітичної нестабільності, тому досягнення домовленостей має глобальне значення.

    «Це забезпечує таку необхідну впевненість і стабільність для глобальних ринків та світової економіки, особливо для країн, що розвиваються, які є найбільш вразливими до регіональної нестабільності», — зазначив міністр.

    У своїй заяві глава МЗС Пакистану також відзначив внесок Саудівської Аравії, Катару та Туреччини, які, за його словами, відіграли важливу роль у сприянні переговорному процесу.

    Він підкреслив, що саме завдяки їхнім дипломатичним зусиллям вдалося досягти фінальної стадії домовленостей між сторонами.

    Пакистан висловив сподівання, що підписання угоди стане початком нового етапу зниження напруженості та формування довгострокової стабільності в регіоні Близького Сходу.

    «Ми з нетерпінням чекаємо на офіційну церемонію підписання 19 червня в Женеві та залишаємося впевненими, що цей позитивний крок прокладе шлях до тривалого миру, стабільності та спільного процвітання для регіону та за його межами», — йдеться у заяві.

    Раніше президент США Дональд Трамп заявив про досягнення мирної угоди з Іраном та анонсував відкриття Ормузької протоки найближчим часом. Водночас деталі домовленостей офіційно не були оприлюднені, а позиція Тегерана залишається обмеженою коментарями.

    Попри це, повідомлення про можливу угоду вже викликали значну увагу міжнародних ринків, зокрема через потенційний вплив на ціни на нафту та стабільність енергетичних поставок.

    На тлі цих подій низка європейських країн — зокрема Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія — заявили про готовність підтримати відновлення безпеки судноплавства в Ормузькій протоці.

    Лідери ЄС наголосили на важливості гарантування свободи морської торгівлі та запобігання будь-яким загрозам для ключових глобальних маршрутів.

    Ормузька протока залишається одним із найважливіших морських коридорів світу, через який проходить значна частина глобального експорту нафти та газу з країн Перської затоки.

    Будь-які зміни в режимі її функціонування безпосередньо впливають на світові енергетичні ринки, що робить ситуацію навколо угоди між США та Іраном особливо чутливою для глобальної економіки.

    Аналітики зазначають, що у разі реалізації домовленостей йдеться про потенційне зниження рівня геополітичної напруги в регіоні, однак остаточний ефект залежатиме від того, наскільки сторони виконають взяті на себе зобов’язання.

    Очікується, що після підписання угоди розпочнеться етап технічної імплементації домовленостей та додаткових консультацій щодо безпеки регіону.

  • Китай запускає цифрову платіжну систему, яка може підірвати домінування долара у світі

    Китай запускає цифрову платіжну систему, яка може підірвати домінування долара у світі

    Китай наближається до запуску однієї з наймасштабніших у світі систем цифрових міжнародних розрахунків, яка потенційно може змінити баланс сил у глобальній фінансовій системі та поступово зменшити залежність світової торгівлі від долара США. Йдеться про платформу mBridge, що розробляється під керівництвом Народного банку Китаю у співпраці з низкою центральних банків Азії та Близького Сходу. Про це повідомляє Financial Times із посиланням на джерела, обізнані з перебігом проєкту.

    За даними видання, проєкт перебуває на завершальному етапі підготовки до комерційного запуску, який може відбутися найближчим часом, хоча точна дата поки не розголошується. mBridge створюється як багатостороння інфраструктура для проведення транскордонних платежів із використанням цифрових валют центральних банків, що дозволяє здійснювати розрахунки напряму між країнами без традиційних посередників у вигляді глобальних банківських мереж.

    Серед учасників проєкту — центральні банки материкового Китаю, Гонконгу, Таїланду, Об’єднаних Арабських Еміратів і Саудівської Аравії. Саме ця група країн формує ядро нової фінансової інфраструктури, яка в перспективі може розширюватися за рахунок нових учасників, особливо з країн, що розвиваються та активно залучені до китайської ініціативи «Пояс і шлях».

    Однією з ключових особливостей mBridge є використання цифрових валют центральних банків (CBDC), зокрема цифрового юаня. Це дозволяє проводити розрахунки практично в реальному часі, зменшувати витрати на конвертацію валют і мінімізувати залежність від традиційних систем міжбанківських переказів, таких як SWIFT, які історично контролюються західною фінансовою інфраструктурою.

    Джерела Financial Times повідомляють, що для координації та контролю роботи платформи планується створення окремої організації з офісом у Гонконзі. Вона відповідатиме за технічну інтеграцію, стандарти безпеки, підключення нових учасників та регулювання операцій у межах системи. Фактично йдеться про формування нової багатосторонньої платіжної архітектури, яка може стати альтернативним центром глобальних розрахунків.

    За попередніми оцінками, комісії в системі mBridge можуть бути приблизно вдвічі нижчими, ніж у традиційних міжнародних платіжних каналах. Це особливо важливо для малого та середнього бізнесу, який часто стикається з високими витратами, затримками платежів і складними процедурами комплаєнсу при роботі через класичні банківські системи.

    Аналітики зазначають, що Китай вже тривалий час послідовно працює над розширенням ролі юаня у світовій економіці. Поряд із mBridge функціонує також система CIPS (Cross-Border Interbank Payment System), яка виконує роль альтернативи SWIFT для розрахунків у юанях. Однак mBridge має іншу логіку — вона орієнтована саме на цифрові валюти центральних банків і може забезпечити значно більш гнучку та швидку систему транскордонних платежів.

    Поштовхом до прискорення розвитку альтернативних фінансових інфраструктур, за оцінками експертів, стали останні геополітичні та економічні потрясіння, зокрема санкційні конфлікти, війни та зростання недовіри до домінування долара як інструменту глобального фінансового впливу. У цьому контексті країни, що беруть участь у проєкті, розглядають mBridge як спосіб зменшити вразливість до зовнішнього тиску та диверсифікувати фінансові ризики.

    Особливу роль у потенційному розширенні платформи може відіграти ініціатива «Пояс і шлях», яка об’єднує десятки країн у сфері торгівлі, інфраструктури та інвестицій. Саме ці держави можуть стати ключовими користувачами нової системи, оскільки вже мають тісні економічні зв’язки з Китаєм і зацікавлені у швидших та дешевших механізмах міжнародних розрахунків.

    Паралельно в міжнародній фінансовій системі вже фіксується зростання використання китайської платіжної інфраструктури CIPS, яка за останні роки суттєво розширила географію операцій. Однак експерти підкреслюють, що mBridge не замінює CIPS, а радше доповнює його, формуючи багаторівневу систему китайської фінансової архітектури — від класичних банківських платежів до цифрових валют центральних банків.

    Попри амбітність проєкту, аналітики застерігають, що повноцінна трансформація глобальної фінансової системи не відбудеться миттєво. Долар США залишається домінуючою резервною валютою світу, а західні фінансові інституції контролюють значну частину міжнародної торгівлі та інвестиційних потоків. Водночас поява альтернативних цифрових систем поступово створює конкуренцію та може змінювати структуру світових розрахунків у довгостроковій перспективі.

    Експерти Financial Times підкреслюють, що запуск mBridge має не лише економічне, а й геополітичне значення. Фактично Китай разом із партнерами формує альтернативний фінансовий контур, який може посилити вплив Пекіна у глобальній економіці та запропонувати країнам нові правила міжнародних розрахунків, менш залежні від традиційної доларової системи.

  • США не завдадуть ударів по Ірану: Трамп пояснив різку зміну планів

    США не завдадуть ударів по Ірану: Трамп пояснив різку зміну планів

    Президент США Дональд Трамп заявив про раптове скасування запланованих на вечір четверга, 11 червня, військових ударів по Ірану, пояснивши це тим, що переговорний процес між сторонами нібито демонструє суттєвий прогрес і перейшов на новий рівень політичного узгодження.

    Про це він повідомив у дописі в соцмережі Truth Social, де детально виклав причини зміни позиції Вашингтона та окреслив загальну рамку поточних переговорів.

    За словами Трампа, рішення про відмову від «сильних ударів і бомбардувань» було ухвалене після того, як консультації щодо іранського питання, на його думку, були винесені на найвищий рівень керівництва в Ірані та отримали політичне схвалення. Американський президент наголосив, що йдеться не про попередні технічні контакти, а про узгодження ключових елементів потенційної міжнародної домовленості, яка, як він стверджує, вже перебуває на фінальній стадії формування.

    Трамп заявив, що обговорення охоплює одразу кілька напрямків — від безпекових гарантій у регіоні до питань морської безпеки та контролю над стратегічними об’єктами. За його словами, у процесі задіяні не лише США та Іран, а й низка ключових держав Близького Сходу та союзників Вашингтона. Серед них він назвав Ізраїль, Саудівську Аравію, ОАЕ, Катар, Туреччину, Пакистан, Бахрейн, Кувейт, Йорданію, Єгипет та інші країни, які, за його словами, беруть участь у координації майбутньої угоди.

    Окремо президент США наголосив, що домовленості, які обговорюються, включають і питання морської безпеки в регіоні, зокрема режиму руху суден та обмежень, які, за його словами, залишатимуться чинними до остаточного підписання угоди. Він також заявив, що точні строки та місце можливого підписання будуть оголошені додатково, коли всі сторони завершать фінальне узгодження позицій.

    Заява Трампа стала різким контрастом до його попередніх сигналів. Ще напередодні він публічно заявляв про можливість «дуже сильного удару» по Ірану, а також допускав сценарії розширення військових дій, включно з ударами по нафтовій інфраструктурі та стратегічних об’єктах. Це формувало очікування подальшої ескалації між Вашингтоном і Тегераном.

    Фактична динаміка конфлікту залишалася напруженою протягом останніх днів. У ніч на 10 червня США завдали ударів по іранських системах протиповітряної оборони, командних пунктах та низці військових об’єктів. У відповідь іранська сторона заявила про атаки на американські цілі на Близькому Сході, що ще більше підвищило ризик прямого військового зіткнення.

    Після цього глава Пентагону Піт Гегсет припускав можливість нових ударів у найкоротші строки — протягом доби або наступної ночі. Дійсно, в ніч на 11 червня американські сили продовжили повітряні операції, атакуючи об’єкти на території Ірану, що виглядало як подальша ескалація.

    На цьому тлі заява про раптове скасування ударів і одночасне просування переговорів стала несподіваним поворотом у риториці Білого дому. Водночас офіційних підтверджень фінальних домовленостей або підписання будь-яких угод наразі не оприлюднено, а деталі можливого компромісу залишаються невідомими.

  • США вперше стали найбільшим експортером нафти у світі, обігнавши Росію

    США вперше стали найбільшим експортером нафти у світі, обігнавши Росію

    Сполучені Штати Америки вперше в сучасній історії вийшли на перше місце у світі за обсягами експорту нафти, обігнавши традиційних лідерів ринку — Саудівську Аравію та Російську Федерацію. Про це повідомляє Reuters із посиланням на дані аналітичної компанії Vortexa та власні розрахунки щодо глобальних енергетичних потоків.

    Згідно з оприлюдненою статистикою, у травні Сполучені Штати експортували приблизно 10,5 мільйона барелів нафти на добу. Це дозволило їм впевнено закріпитися на першій позиції серед світових експортерів. Для порівняння, Росія за той самий період експортувала близько 7 мільйонів барелів на добу, тоді як Саудівська Аравія — близько 5,9 мільйона барелів.

    Аналітики зазначають, що цей результат є безпрецедентним з точки зору глобального енергетичного балансу, оскільки ще кілька десятиліть тому США були одним із найбільших імпортерів нафти у світі та значною мірою залежали від постачання з інших регіонів, насамперед Близького Сходу.

    Історично ситуація була кардинально іншою: у 1970-х роках Сполучені Штати пережили енергетичні кризи, зокрема нафтове ембарго ОПЕК у 1973 році, яке суттєво вплинуло на економіку країни. Тоді США розглядалися як одна з найбільш вразливих країн у глобальній системі постачання нафти.

    Перелом у ситуації почався у 2010-х роках, коли в США відбувся стрімкий розвиток технологій видобутку сланцевої нафти та газу. Завдяки технологіям гідророзриву пласта та горизонтального буріння країна змогла різко наростити внутрішній видобуток, що поступово перетворило її з імпортера на експортера енергоносіїв.

    Додатковим важливим фактором стало рішення 2015 року про скасування багаторічної заборони на експорт сирої нафти, яка діяла близько 40 років і була запроваджена після нафтових криз 1970-х. Це відкрило для американських компаній можливість повноцінно виходити на світові ринки та конкурувати з традиційними нафтовими державами.

    Поступове нарощування експорту також підтримувалося розвитком інфраструктури: розширенням терміналів для експорту нафти, модернізацією портів на узбережжі Мексиканської затоки та зростанням приватних інвестицій у нафтогазовий сектор. США стали одним із головних центрів глобального нафтового трейдингу, а американська нафта — важливою складовою світових цінових індикаторів.

    У матеріалі Reuters також зазначається, що на зміну розподілу сил вплинули геополітичні фактори. Зокрема, скорочення експорту Саудівської Аравії пов’язують із війною в регіоні Перської затоки, зокрема протистоянням з Іраном, що вплинуло на стабільність постачання.

    Водночас російський нафтовий експорт зазнає тиску через міжнародні санкції, обмеження доступу до західних ринків, а також коливання попиту з боку ключових покупців в Азії. Додатковим фактором стали удари по енергетичній інфраструктурі та логістичних маршрутах, що ускладнює стабільність постачання та збільшує витрати на транспортування.

    Аналітики відзначають, що світовий нафтовий ринок поступово входить у фазу перерозподілу впливу, де традиційні експортери втрачають частину своєї частки, а США зміцнюють позиції як головного постачальника. Це також змінює механізми формування цін на нафту та посилює роль американських компаній у глобальній енергетичній архітектурі.

    Окремо звертається увага на те, що структурні зміни в енергетиці США пов’язані не лише з технологічним проривом, але й із довгостроковою державною політикою енергетичної незалежності, яка послідовно реалізується протягом останніх двох десятиліть.

    На цьому тлі Росія продовжує втрачати частину своєї традиційної ринкової позиції. Зокрема, повідомляється про зниження стабільності цін на російську нафту марки Urals, яка знову почала торгуватися з дисконтом на ключових ринках, зокрема в Індії, після періоду відносної стабільності.

    Також на глобальному ринку фіксується зниження ціни на іранську нафту для китайських покупців, що свідчить про загальне посилення конкуренції серед постачальників та тиск на маржинальність переробних підприємств.

    У підсумку, вихід США на перше місце у світовому експорті нафти експерти розглядають як один із найважливіших зсувів у глобальній енергетичній системі за останні десятиліття, який має довгострокові наслідки для ринків, геополітики та енергетичної безпеки у світі.

  • OPEC+ підвищує квоти на нафту, але Ормуз блокує експорт

    OPEC+ підвищує квоти на нафту, але Ормуз блокує експорт

    Країни нафтового альянсу OPEC+ готуються ухвалити рішення про чергове — вже третє поспіль — підвищення квот на видобуток нафти. Як повідомляє Reuters із посиланням на джерела, відповідна домовленість може бути затверджена під час зустрічі ключових учасників у неділю.

    За попередніми даними, сім провідних країн альянсу планують збільшити видобуток приблизно на 188 тисяч барелів на добу у червні. Йдеться про Саудівську Аравію, Ірак, Кувейт, Алжир, Казахстан, Росію та Оман. Саме ці держави останніми роками формують ядро рішень щодо коригування нафтовидобутку в межах OPEC+.

    Попри намір збільшити видобуток, учасники ринку наголошують: фактичний ефект цього рішення буде обмеженим. Причина — триваюча війна між США та Іраном, яка розпочалася наприкінці лютого і призвела до різкого загострення безпекової ситуації в Перській затоці.

    Одним із ключових наслідків конфлікту стало закриття Ормузької протоки — одного з найважливіших транспортних коридорів для світової торгівлі нафтою. Через неї зазвичай проходить значна частина експорту з країн Перської затоки, включно із Саудівською Аравією, Іраком і Кувейтом.

    У результаті блокування протоки постачання нафти з регіону суттєво скоротилися або стали нестабільними. Це означає, що навіть за наявності формально підвищених квот країни фізично не зможуть швидко наростити експорт.

    Джерела зазначають, що рішення про підвищення квот має радше стратегічно-комунікаційний характер. Воно покликане продемонструвати, що OPEC+ готовий оперативно реагувати на зміну ситуації і збільшити постачання, щойно геополітична напруга знизиться.

    Фактично альянс сигналізує ринку, що має резервні потужності та політичну волю для стабілізації цін у разі відновлення нормальної логістики.

    Водночас аналітики підкреслюють, що навіть після відкриття Ормузької протоки швидкого повернення до довоєнних обсягів не буде. За оцінками представників нафтових компаній країн Перської затоки та міжнародних трейдерів, на повну нормалізацію потоків можуть піти тижні або навіть місяці. Це пов’язано з питаннями безпеки судноплавства, страхування перевезень та відновлення ланцюгів постачання.

    Додатковим фактором, який впливає на внутрішню динаміку альянсу, став вихід Об’єднаних Арабських Еміратів з OPEC+ з 1 травня 2026 року. ОАЕ були одним із ключових виробників, здатних швидко нарощувати видобуток, тому їхнє рішення може вплинути на баланс сил усередині організації.

    Після цього OPEC+ налічує 21 країну, включно з Іран, однак фактичні рішення щодо квот і надалі ухвалюються вузьким колом держав із найбільшими виробничими можливостями.

    Раніше альянс уже втрачав учасників: у грудні 2023 року його залишила Ангола, що також відображає певні суперечності всередині організації щодо політики квот і рівня видобутку.

    Закриття Ормузької протоки вже спричинило значні коливання на глобальному нафтовому ринку. Зменшення поставок із Перської затоки створює дефіцит, підвищує ціни та змушує країни-імпортери шукати альтернативні джерела постачання.

    У цьому контексті навіть символічне підвищення квот має значення для ринку, оскільки формує очікування щодо майбутнього збільшення пропозиції. Проте до стабілізації безпекової ситуації в регіоні вплив таких рішень залишатиметься обмеженим.

    Експерти зазначають, що найближчим часом нафтовий ринок залишатиметься чутливим до будь-яких новин із Перської затоки, а подальші дії OPEC+ будуть тісно пов’язані з розвитком конфлікту та можливістю відновлення ключових транспортних маршрутів.

  • Зеленський у Саудівській Аравії: переговори з принцом Мухаммадом бін Салманом про безпеку, енергетику та оборону

    Зеленський у Саудівській Аравії: переговори з принцом Мухаммадом бін Салманом про безпеку, енергетику та оборону

    Президент України Володимир Зеленський прибув із робочим візитом до Саудівської Аравії, де проведе переговори зі спадкоємним принцом і прем’єр-міністром країни Мухаммадом бін Салманом Аль Саудом. Візит відбувається на тлі активізації міжнародних контактів України та посилення співпраці з країнами Близького Сходу.

    Про свій приїзд глава держави повідомив особисто, зазначивши, що ключовою подією стане зустріч із саудівським лідером. За словами Зеленського, переговори зосереджені на питаннях безпеки, енергетики та інфраструктури — напрямах, які є критично важливими для України в умовах повномасштабної війни.

    Президент підкреслив, що цей візит є продовженням домовленостей, досягнутих напередодні під час переговорів із європейськими партнерами. Йдеться, зокрема, про фінансові гарантії для підтримки економічної стійкості України. Тепер Київ прагне розширити співпрацю з країнами Перської затоки, залучаючи їх до спільних проєктів у стратегічних галузях.

    «Сьогодні розвиваємо домовленості із Саудівською Аравією у сфері безпеки, енергетики та інфраструктури. Важливо, щоб посилення було взаємним», — наголосив президент.

    Це вже другий візит Зеленського до Саудівської Аравії за останні два місяці, що свідчить про помітне поглиблення відносин між країнами. Аналітики відзначають, що Ер-Ріяд поступово стає важливим партнером Києва не лише у політичній, а й у безпековій та економічній площині.

    Одним із ключових напрямів співпраці є оборонна сфера. Раніше Зеленський повідомляв, що Україна веде переговори з низкою країн Близького Сходу щодо взаємодії у сфері протиповітряної оборони. Зокрема, обговорюється можливість обміну українських дронів-перехоплювачів на ракети для систем ППО.

    За його словами, до України зверталися не лише США, а й низка держав регіону — серед них Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Йорданія та Кувейт. У деяких із цих країн уже працюють українські експертні команди, які оцінюють можливості співпраці та діляться досвідом протидії дроновим атакам.

    Особливий інтерес до українських технологій виник на тлі зростання загроз у регіоні, зокрема через активне використання безпілотників у конфліктах на Близькому Сході. Український досвід у боротьбі з дронами, здобутий у війні проти Росії, нині розглядається як один із найефективніших у світі.

    Водночас прямий експорт українських дронів-перехоплювачів до країн регіону поки що обмежений на рівні державної політики. Україна намагається балансувати між потребами власної оборони та можливостями міжнародного співробітництва.

    Не менш важливим напрямом переговорів є енергетика. Саудівська Аравія, як один із ключових гравців на світовому енергетичному ринку, може відіграти значну роль у стабілізації енергетичної ситуації в Україні. Йдеться як про потенційні інвестиції, так і про співпрацю у сфері енергетичної безпеки.

    Інфраструктурні проєкти також залишаються у фокусі двостороннього діалогу. Україна зацікавлена у залученні іноземних інвесторів до відновлення зруйнованих об’єктів, а країни Перської затоки розглядають це як можливість розширити свою економічну присутність у Європі.

    Загалом нинішній візит Зеленського до Саудівської Аравії відображає ширшу стратегію України щодо диверсифікації міжнародних партнерств. Умови війни змушують Київ шукати нові формати співпраці та зміцнювати зв’язки не лише з традиційними союзниками в Європі та США, а й з країнами Глобального Півдня.

    Експерти зазначають, що активізація контактів із Саудівською Аравією також має геополітичне значення. Ер-Ріяд відіграє дедалі важливішу роль у глобальній політиці, виступаючи посередником у міжнародних конфліктах і формуючи нові альянси.

    Переговори між Україною та Саудівською Аравією можуть мати довгострокові наслідки як для двосторонніх відносин, так і для ширшого міжнародного контексту. В умовах війни кожна нова домовленість у сфері безпеки, енергетики чи оборони стає важливим елементом загальної стратегії виживання та відновлення держави.