Підозрюваний в корупції Ростислав Шурма, який входив в число найближчого оточення Президента, після обшуків НАБУ в його будинку в Германії не просто “телефонував в Офіс”, але й почав “шантажувати” команду Зеленського.
Так, за інформацією нашого джерела, Ростислав Шурма відразу після обшуків НАБУ в його будинку в Штарнбергу (Баварія) телефонував до Офісу Президента з вимогою “вирішити питання з НАБУ, в іншому випадку він почне давати покази”.
Зокрема, відбулась розмова між Ростиславом Шурмою та Олегом Татаровим. На вимогу Шурми “вирішити питання з НАБУ” Татаров відповів, що “його питання складне”.
У відповідь Ростислав Шурма пригрозив “злити” детективам НАБУ чутливу для ОП інформацію. На що Олег Татаров відповів проханням “зачекати та не гарячкувати”.
Як повідомляє джерело, наразі Олег Татаров дав завдання вияснити, “кому саме може злити інформацію Шурма, а до того часу з ним “хороводити” та його не чіпати”.
Водночас, за інформацією джерела, “Ростислав Шурма не втрачає часу та шукає як перестрахуватися щоб уникнути долі Портнова, розкладаючи компромат у різні кошики”.
Також у пошуках підтримки Ростислав Шурма намагався зв’язатися з Рінатом Ахметовим, щоб “підтягнути його до вирішення свого питання” але, як повідомляють наші джерела, олігарх не бере від нього слухавку.
Начальник відділу прикордонної служби “Соломоново” Олександр Марущак став фігурантом гучного кримінального провадження після того, як у суді з’явились матеріали про спробу шантажу з боку працівника СБУ.
Як з’ясувало НАБУ, у 2023 році співробітник Служби безпеки України В’ячеслав Катеринич отримав відомості, які стосувались особистого життя прикордонника, а також імовірних фактів корупції. Натомість, замість офіційної перевірки, посадовець почав вимагати гроші за нерозголошення інформації. Сума “викупу” склала $350 тисяч, які Марущак переказав на криптогаманець. Щомісяця від нього додатково вимагали по $5 тисяч.
Посередник у передачі коштів — Сергій Панькуш — пізніше визнав провину та уклав угоду зі слідством. Він отримав 8 років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном. Справа щодо працівника СБУ також перебуває в суді — Катеринич заарештований із альтернативою застави у 10 мільйонів гривень.
Водночас розслідування НАБУ вивело на новий рівень — щодо самого Марущака. Зокрема, виникли питання щодо походження його майна та витрат. ЗМІ повідомили про будинок в Ужгороді вартістю близько $400 тис., елітні квартири в житловому комплексі бізнес-класу, а також автомобілі Toyota та Mazda, які перебувають у користуванні родини. Дружина прикордонника веде підприємницьку діяльність, однак дані щодо масштабів її доходів викликають сумніви у контексті купівель такої вартості.
Джерела також пов’язують Марущака з обшуками після виявлення у 2023 році на кордоні мікроавтобуса із дипломатичними номерами, в якому виявили 283 ящики контрабандних сигарет.
Після допиту НАБУ оголосило Марущаку підозру за ч.1 ст. 369 КК України (надання неправомірної вигоди службовій особі). Наразі його перевели до 3-го прикордонного загону, що дислокується на Луганщині.
В Україні викрили масштабну корупційну схему, в якій замішані співробітники Служби безпеки України та Державної прикордонної служби. В центрі скандалу — колишній прикордонник, який, перейшовши до СБУ, почав шантажувати свого колегу компроматом та вимагати з нього сотні тисяч доларів.
За даними слідства, у період з січня по квітень 2024 року офіцер СБУ, який працював у департаменті військової контррозвідки, висунув фінансові вимоги до прикордонника на загальну суму 358 тисяч доларів. Гроші передавали через криптовалютні гаманці, а головним посередником у схемі став Сергій Панькуш, уродженець Львівської області. Саме він створював фіктивні акаунти, конвертував криптовалюту в готівку та передавав кошти організатору.
Згідно з інформацією слідства, прикордонник сплатив 358 тис. доларів за кілька місяців, однак у лютому 2024 року заявив про брак коштів. Після цього Панькуш продовжив погрожувати жертві розголосом компромату, однак у березні 2024 року прикордонник звернувся до правоохоронців.
Панькуша затримали у квітні того ж року, а згодом він уклав угоду про визнання винуватості та погодився співпрацювати зі слідством, надаючи показання проти організатора та прикордонника. Суд призначив йому 8 років позбавлення волі, але звільнив від відбування строку на умовах іспитового терміну в 3 роки.
Заставу за Панькуша у розмірі трьох мільйонів гривень перерахують на підтримку Збройних сил України через проєкт UNITED24. У разі завершення справи, прикордонник отримав підозру у наданні хабаря, а офіцер СБУ — у вимаганні хабаря.
Ця схема привернула увагу правоохоронців, і НАЗК наразі не перевіряє походження коштів у прикордонника, що викликає додаткові питання щодо прозорості таких практик.
Стало відомо про новий скандал, який потряс світ “Формули-1”. Легендарний гонщик Міхаель Шумахер став жертвою шантажу з боку колишнього охоронця своєї родини, Маркуса Фріче. Це стало результатом того, що Фріче отримав доступ до конфіденційних даних сім’ї Шумахера і почав погрожувати публікацією особистих фотографій і відео, на яких зафіксовано приватне життя знаменитого спортсмена.
Ім’я Міхаеля Шумахера знову опинилося в центрі уваги, але цього разу через шокуючий скандал, пов’язаний із ймовірним шантажем. Видання Daily Mirror пише, що колишній охоронець легенди “Формули-1” Маркус Фріче виявився причетним до спроби вимагання у сім’ї Шумахера значної суми — 12 мільйонів фунтів стерлінгів.
З моменту нещасного випадку на гірськолижному курорті у французьких Альпах життя Шумахера змінилося назавжди. Спортсмена, якому зараз 55 років, з моменту трагедії не бачили на публіці тривалий час, а сім’я німця намагалася тримати його статки в таємниці, надаючи доступ до них тільки довіреному колу осіб.
Одним із тих, хто користувався високою довірою, був Маркус Фріче, який працював у родині Шумахера близько 18 місяців до аварії 2013 року. Як виявилося, він мав доступ до медичної інформації Міхаеля, включно з результатами обстежень і відео з реабілітацією.
Після завершення контракту, за даними німецьких прокурорів, він нібито вирішив використати цю інформацію проти сім’ї. Причому під час розслідування з’ясувалося, що він діяв не один: до змови були залучені його давній друг Йілмаз Тозтуркан і його син Лінс.
Колишній охоронець Шумахера Маркус Фріче
Як вимагачі хотіли отримати гроші
Схема ймовірних злочинців була детально продумана. Фріче передав спільникам 1500 зображень, 200 відеороликів та інші конфіденційні матеріали. Ця інформація зберігалася на чотирьох USB-накопичувачах і двох жорстких дисках, які він вивіз із будинку Шумахерів.
На першому етапі змовники зв’язалися із сім’єю і зажадали 12 мільйонів фунтів стерлінгів, погрожуючи опублікувати дані в даркнеті. Тозтуркан дзвонив сім’ї з анонімного номера, а потім надіслав кілька фотографій, щоб довести, що матеріали у них. При цьому злочинці дали сім’ї легендарного гонщика місяць на ухвалення рішення, зазначивши, що викуп має бути виплачений двома частинами в офісі адвоката.
Однак попри тиск, сім’я Шумахерів не піддалася шантажу. Німецька поліція почала стежити за підозрюваними, і вже за тиждень після першого контакту, 19 червня, Йілмаз Тозтуркан і його син були заарештовані. Маркус Фріче також опинився під слідством, хоча був відпущений під заставу. Поліція вилучила носії з вкраденою інформацією, що стало ключовим доказом у справі.
Суд над шантажистами
Нещодавно стало відомо, що прокуратура Німеччини завершила розслідування, і в грудні 2024 року розпочнуться судові засідання. Обвинуваченим загрожують серйозні терміни. Тозтуркану висунуто обвинувачення у вимаганні, а його синові та Фріче — у пособництві.
“Прокурори вимагають щонайменше чотири роки, але через величезну суму, яку вони вимагають, суддя вищої інстанції може призначити суворіше покарання, якщо трійцю буде визнано винною”, — зазначили автори матеріалу.
Чорний ринок ритуальних послуг, примусова кремація та місце на кладовищі за тисячі доларів – хто тепер контролює цей бізнес?
У мережі оприлюднено фільм про боротьбу за похоронний бізнес у столиці. Автори матеріалу стверджують, що цей ринок у Києві захопили структури, які підконтрольні керівництву столиці. Також у фільмі задокументовані випадки нелегального продажу ритуальних послуг людьми Володимира Кличко.
Вони наполягають, що протягом довгого часу керівні особи та структури приховують інформацію стосовно цієї теми. При цьому автори сюжету пов’язують переділ ринку з мером Києва Віталієм Кличком та його найближчим соратниками.
Зокрема, у скандальному відео про те, як команда Володимира Кличка заробляє буквально з кожного померлого кияна, а в своєму так званому бізнесі використовує погрози, шантаж та рейдерство. Крім того, “бізнес Кличко на померлих киянах” працює повністю нелегально, та ні копійки не заплатив до бюджету.
Ситуацію у відео коментує керівниця і власниця компанії «Петро Великий» Алла Ландар. Це підприємство надає ритуальні послуги в столиці з 1994 року. Ландар заявляє про рейдерство, та розказує про погрози в свою адресу.
Також у фільмі пряма мова інших киян, пострадавших від незаконних дій Кличка та його людей: в хід йшло все – від погроз, до примінення фізичної сили до жінок.
На скандальні звинувачення ніхто зі згаданих керівників столиці так і не відреагував.
Британське видання Daily Express опублікувало статтю, в якій висвітлюються критичні умови утримання ув’язнених в українських в’язницях. За інформацією видання, масові порушення прав людини, що мали місце в пенітенціарній системі, впливають на рішення європейських судів щодо екстрадиції.
Видання також пише, що українські силові структури активно використовують кримінальні справи для шантажу і вимагання у підприємців.
Наводиться заява 42 видних представників українського бізнесу, які цього року заявили Зеленському свою стурбованість тиском на бізнес і «використанням воєнного стану корумпованими працівниками правоохоронних органів для вимагання грошей у підприємців».
Пригадується нещодавній рейд поліції в одній із провідних інвестиційних брокерських компаній України Concorde і арешт її власника Ігоря Мазепи.
Видання зазначає, що багато підприємців, коли опинилися під тиском, були змушені виїхати за кордон, і тепер Київ вимагає їх екстрадиції. Однак європейські суди «все частіше не бажають виконувати ці запити і стають дедалі критичнішими щодо системи правосуддя України».
У статті наводиться звіт Держдепу США про порушення прав людини в українських в’язницях. У ньому йдеться про те, що умови утримання у в’язницях залишаються важкими, а «фізичне насильство, відсутність належної медичної допомоги та неадекватне харчування» є гострими проблемами. Ув’язнені також повідомляли про випадки жорстокого та такого, що принижує гідність, поводження як з боку тюремної адміністрації, так і з боку інших ув’язнених.
Через дуже погану репутацію української системи кримінального правосуддя запити Києва відхиляються навіть у випадках, пов’язаних із воєнними злочинами. Наводиться приклад, як Фінляндія відмовилася видавати Україні 36-річного громадянина Росії, одного з лідерів угруповання «Русич» Яна Петровського.
Видання наводить приклад ще однієї відмови в екстракції: Верховний суд Швеції виніс рішення проти екстрадиції людини в Україну з посиланням на статтю 3 Європейської конвенції про права людини. Суд заявив, що тюремний стан в Україні погіршився з початку війни, зі збільшеними ризиками жорстокого поводження і загрозами як життю, так і здоров’ю.
Український суддя ЄСПЛ Микола Гнатовський заявив, що Україна посідає друге місце після Туреччини за кількістю позовів, поданих до суду. Найпоширенішою скаргою є жахливі та нелюдські умови утримання в українських в’язницях.
«Після того, як вас затримали, жодні конвенції проти тортур не застосовуються. Прав людини не існує. Це зона, вільна від прав людини. Вони змусять вас підписати все, що вони захочуть, чи то продаж вашого бізнесу за малу частину його вартості, чи то передача активів», – коментує український адвокат Ростислав Кравець.
Під час війни право на відстрочку від служби надається кільком категоріям громадян, однак отримати відстрочку від мобілізації не так просто. Навіть маючи всі необхідні документи, особистий візит до ТЦК є обов’язковим. Адвокати попереджають про можливість обману з боку ТЦК під час оформлення відстрочки.
Один з адвокатів поділився історією свого клієнта, який намагався отримати відстрочку через інвалідність дружини, що, за Законом “Про мобілізацію”, мало б дозволити це зробити.
Клієнт надав всі необхідні документи в ТЦК і заповнив заяву на відстрочку, яку отримав від працівників. Однак у заяві були пропущені важливі деталі, які, хоча не впливали на суть заяви, ускладнювали процес доведення справедливості відстрочки.
Цілком несподівано заяву зареєстрували без жодних ускладнень, що викликало підозру у адвоката. Після цього було видано направлення на медичну комісію.
Нагадаємо, що для тих, хто має право на відстрочку, служба в армії є добровільною. Однак ТЦК запропонували чоловікові два варіанти, один з яких був надзвичайно неприйнятним.
Першим варіантом було прийняти повістку про мобілізацію, що зобов’язувало б чоловіка прибути до військового комісаріату наступного дня після закінчення відстрочки. Або ж відмовитися від відстрочки взагалі.
Таке рішення було мотивовано тим, що за тиждень до закінчення відстрочки слід подати аналогічний пакет документів, а повістка є їхньою “страховкою”.
Очевидно, що це була спроба змусити чоловіка прийняти найгірший варіант, а саме – прийняти мобілізаційну повістку.
Адвокат наголошує на тому, що саме підпис на мобілізаційному розпорядженні є підтвердженням добровільності особи прийняти службу. Тому важливо бути обережним і не підписувати нічого, що може поставити під сумнів ваші наміри.
Якщо ви опинились у подібній ситуації, адвокати радять діяти обачливо. Варто відмовитися від прийняття повістки про мобілізацію, але підтвердити готовність з’явитися до ТЦК за умови отримання повістки про оновлення облікових даних. Це логічний крок, який дозволяє продовжити відстрочку та забезпечує законність дій перед ТЦК.
Зрозуміло, що спроба вручити повістку замість листа про відстрочку є спробою тиску, і у таких випадках важливо мати розуміння своїх прав.
