Позначка: SOCAR

  • Ціни на пальне в Україні: бензин і дизель трохи подешевшали

    Ціни на пальне в Україні: бензин і дизель трохи подешевшали

    Станом на 18 квітня 2026 року в Україні зафіксовано незначне зниження цін на основні види пального. Найбільші мережі автозаправних станцій оновили свої цінники, і середня вартість бензину марки А-95 та дизельного пального знизилася приблизно на 1 гривню за літр порівняно з попередніми днями.

    За актуальними даними ринку, середня ціна бензину А-95 наразі становить близько 74,2 грн за літр. Дизельне пальне в середньому коштує приблизно 90,2 грн за літр. Водночас ціни на автогаз також залишаються відносно стабільними, без суттєвих коливань у більшості мереж АЗС.

    Найвищий рівень цін традиційно спостерігається на заправках преміум-сегменту. До них належать мережі ОККО, WOG та Socar, де пальне зазвичай коштує дорожче через сервісний рівень та логістику постачання.

    Натомість найдоступніші ціни пропонують мережі Укрнафта та БРСМ-Нафта, які традиційно орієнтуються на більш бюджетний сегмент ринку.

    Фахівці зазначають, що нинішнє незначне зниження вартості пального пов’язане з коливаннями світових цін на нафту, а також стабілізацією попиту на внутрішньому ринку. Додатково вплив мають валютні коливання та логістичні витрати, які формують кінцеву ціну на українських АЗС.

    Водночас експерти підкреслюють, що ринок пального в Україні залишається чутливим до зовнішніх факторів, зокрема до ситуації на світових енергетичних ринках і вартості нафти. Будь-які геополітичні зміни або перебої в постачанні можуть швидко вплинути на цінову динаміку в країні.

    Окремим фактором, який впливає на споживчі витрати, є державна програма «Національний кешбек», що діє з 20 березня. Вона передбачає часткову компенсацію вартості пального при купівлі на заправках-учасниках програми. Розмір компенсації становить 15% для дизельного пального, 10% для бензину та 5% для автогазу.

    За розрахунками уряду, це дозволяє економити до 11 гривень на літрі дизелю, близько 7 гривень на бензині та приблизно 2 гривні на літрі автогазу. Максимальна сума кешбеку обмежена 1000 гривнями на одну особу на місяць. Програма діятиме до 1 травня 2026 року.

    Як зазначив очільник Міністерство економіки України Олексій Соболев, запуск кешбеку на пальне має соціальну мету та не впливає на фінансування оборонних потреб держави. За його словами, програма спрямована на підтримку громадян в умовах зростання витрат на паливо та загальної економічної нестабільності.

    Аналітики ринку зазначають, що в короткостроковій перспективі ціни на пальне в Україні можуть залишатися відносно стабільними, однак не виключають нових коливань у разі змін на світовому нафтовому ринку або посилення валютних ризиків.

    Таким чином, станом на середину квітня український ринок пального демонструє помірне зниження цін із збереженням загальної стабільності, однак залишається залежним від зовнішніх економічних факторів.

  • Бензин на АЗС дорожчає: що відбувається на паливному ринку України

    Бензин на АЗС дорожчає: що відбувається на паливному ринку України

    Український ринок пального знову опинився в центрі критики через різке підвищення цін на автозаправних станціях. Протягом короткого часу вартість бензину та дизельного пального на багатьох АЗС зросла одразу на кілька гривень за літр. При цьому ціни піднялися майже одночасно в різних мережах, що викликало підозри у можливій картельній змові.

    Найбільші оператори паливного ринку — серед яких мережі ОККО, БРСМ, SOCAR та інші великі гравці — фактично синхронно підвищили ціни на 2–4 гривні за літр. Таке одночасне зростання виглядає особливо підозрілим, зважаючи на те, що зміни відбулися майже миттєво.

    Експерти звертають увагу на те, що подібна швидка реакція на світові котирування нафти є економічно сумнівною. Значна частина пального, яке продається на українських заправках, закуповується трейдерами заздалегідь і зберігається на складах. Це означає, що ціни на АЗС не повинні змінюватися миттєво разом із коливаннями світових ринків.

    Економіст Олег Пендзин заявив, що синхронне підвищення вартості пального на українських АЗС має ознаки картельної змови. За його словами, одночасне підняття цін різними мережами без очевидних економічних причин виглядає підозріло.

    Пендзин пояснив, що миттєва реакція заправок на світові котирування нафти є технологічно необґрунтованою. Трейдери продають пальне із запасів, які були закуплені раніше за іншими цінами. За оцінками експерта, реальний часовий лаг між зміною вартості нафти на світових ринках і зміною ціни на заправках становить приблизно 20 днів.

    Тому ситуація, коли ціни на АЗС зростають буквально в один момент після новин про коливання на світовому ринку, може свідчити про узгоджені дії між великими гравцями.

    Економіст також розкритикував пасивність Антимонопольного комітету України, який мав би оперативно реагувати на подібні ситуації. За його словами, під час війни державні регулятори повинні уважно стежити за ринками стратегічних товарів, адже різкі цінові коливання безпосередньо впливають на економіку та життя людей.

    Особливо небезпечним підвищення цін на дизель є напередодні посівної кампанії. Саме дизельне пальне формує значну частину собівартості сільськогосподарського виробництва. Від його вартості залежить ціна майбутнього врожаю, а отже і вартість продуктів для населення.

    Якщо ціни на пальне залишаться на такому рівні або продовжать зростати, це може призвести до подорожчання продовольства вже в найближчі місяці. Фермери змушені закладати витрати на пальне у собівартість продукції, що зрештою відобразиться на цінах у магазинах.

    На цьому тлі мовчання державних органів викликає дедалі більше запитань. Антимонопольний комітет України поки що не демонструє активних дій щодо перевірки ситуації на ринку пального, хоча ознаки синхронного підвищення цін очевидні.

    У країнах Європейського Союзу у кризові періоди уряди часто застосовують жорсткі механізми контролю за цінами на стратегічні ресурси, а також надають субсидії або інші інструменти підтримки для бізнесу та населення.

    В Україні ж поки що складається враження, що великі паливні мережі фактично самостійно визначають цінову політику, тоді як держава обмежується лише спостереженням за ситуацією.

    Якщо регулятори не втрутяться у ситуацію найближчим часом, різке подорожчання пального може мати довготривалі наслідки для економіки — від зростання витрат у сільському господарстві до нового витка інфляції.

  • Російська нафта під іноземним брендом: Укрзалізниця закупила пальне через структуру SOCAR

    Російська нафта під іноземним брендом: Укрзалізниця закупила пальне через структуру SOCAR

    На тлі активної медійної кампанії навколо гуманітарної допомоги від Азербайджану та перетворення автозаправних комплексів SOCAR на так звані пункти незламності, поза увагою широкої публіки залишається інший, значно менш публічний процес. Йдеться про участь компанії «Торговий дім Сокар Україна» у великих державних закупівлях, які викликають серйозні питання з точки зору економічної доцільності, етики та національної безпеки.

    Офіційний Баку звітує про надання Україні допомоги на десятки мільйонів доларів. Водночас саме структура, афілійована з азербайджанською державною нафтовою компанією, отримала масштабний контракт від Укрзалізниці на постачання дизельного пального загальною вартістю 529 мільйонів гривень. При цьому з тендеру фактично було витіснено державну компанію «Укрнафта», чия цінова пропозиція, за наявною інформацією, була суттєво вигіднішою для бюджету.

    Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

    Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

    Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

    У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

    Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.