Golosnovinua.com

Позначка: соціальні виплати

  • В Україні суттєво зростуть виплати дітям та дорослим з інвалідністю: хто і скільки отримуватиме з 2027 року

    В Україні суттєво зростуть виплати дітям та дорослим з інвалідністю: хто і скільки отримуватиме з 2027 року

    В Україні готуються суттєво змінити систему державної підтримки дітей з інвалідністю та людей з інвалідністю з дитинства. Верховна Рада 19 серпня ухвалила в цілому законопроєкт №14191, який передбачає підвищення розмірів допомоги та перегляд самого підходу до її нарахування.

    Нові правила мають запрацювати з 1 січня 2027 року. Йдеться не лише про збільшення щомісячних виплат: документ також змінює правила призначення надбавок на догляд та підтримки сімей, які виховують дітей з інвалідністю.

    Які виплати передбачені

    Однією з ключових змін стане суттєве збільшення базового розміру допомоги.

    За оприлюдненими після голосування даними, для повнолітніх осіб з інвалідністю з дитинства передбачаються такі мінімальні суми:

    • I група — не менше 8 000 грн;
    • II група — не менше 4 000 грн;
    • III група — не менше 3 000 грн.

    Для окремих одержувачів передбачатимуться також надбавки на догляд. Для дітей з інвалідністю розмір допомоги залежатиме від категорії та необхідності постійного догляду. Зокрема, для дітей з інвалідністю підгрупи А базова підтримка може становити від 16 тисяч гривень.

    При цьому загальна сума державної підтримки родини за певних умов може бути значно більшою, оскільки закон передбачає не лише основну виплату, а й фінансування догляду та соціальних послуг.

    Змінюється не лише сума допомоги

    Важлива частина реформи полягає в тому, що держава намагається перейти від фактично єдиної грошової виплати до комплекснішої підтримки.

    Закон врегульовує, зокрема, виплати особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю до 18 років, які перебувають на повному державному утриманні. Окремі правила передбачені для дітей, влаштованих у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу або сім’ї патронатних вихователів.

    Перед голосуванням громадські організації наголошували, що реформа має поєднати збільшення грошової допомоги із соціальними послугами, які фінансуватимуться державою.

    Чому виплати вирішили переглянути

    Чинна система підтримки протягом тривалого часу критикувалася через низькі суми допомоги та їхню невідповідність реальним витратам сімей.

    Особливо гостро це питання стосується родин, у яких дитина потребує постійного стороннього догляду. У таких випадках один із батьків нерідко не має можливості повноцінно працювати, оскільки фактично цілодобово доглядає за дитиною.

    Саме тому під час підготовки законопроєкту акцент зробили не лише на збільшенні базової виплати, а й на підтримці догляду.

    Новий механізм має частково змінити ситуацію, коли фінансова допомога сім’ї залежить від застарілих соціальних показників і залишається значно нижчою за фактичні витрати на реабілітацію, ліки, спеціальне харчування, транспорт та постійний догляд.

    Коли почнуть платити більше

    Попри ухвалення документа Верховною Радою, нові суми не почнуть виплачувати одразу після голосування.

    Основні фінансові положення реформи мають запрацювати 1 січня 2027 року.

    До цього часу державі необхідно підготувати механізми реалізації нової системи та передбачити відповідні видатки.

    Таким чином, нинішні отримувачі допомоги до кінця 2026 року не повинні автоматично очікувати перерахунку виплат за новими ставками лише через сьогоднішнє рішення парламенту.

    Що ще передбачає закон

    Окремий блок змін стосується дітей, які виховуються поза біологічною сім’єю або перебувають у державних закладах.

    Законодавці врегулювали порядок державної допомоги для дітей, влаштованих у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу та сім’ї патронатних вихователів.

    Також змінюються правила підтримки людей з інвалідністю з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні.

    Це важлива частина документа, оскільки реформа охоплює значно ширше коло питань, ніж просте підвищення щомісячної соціальної допомоги.

    Що потрібно знати українцям

    Після набрання новими нормами чинності розмір допомоги залежатиме від конкретної категорії отримувача, групи інвалідності, віку та потреби у сторонньому догляді.

    Тому цифри у 3, 4, 8 чи 16 тисяч гривень не означають, що абсолютно всі отримувачі відповідної категорії матимуть однакову остаточну суму.

    До основної допомоги у визначених законом випадках можуть додаватися інші складові підтримки.

    Найближчими місяцями також мають з’явитися детальніші правила реалізації реформи, оскільки саме від підзаконних механізмів залежатиме процедура призначення та перерахунку допомоги.

    Рішення Верховної Ради фактично запускає одну з найбільших за останні роки змін у системі підтримки дітей та дорослих з інвалідністю. Основне практичне питання тепер полягає в тому, як нові норми будуть профінансовані та реалізовані з початку 2027 року.

  • Європа змінює правила для українців, менше пільг, більше вимог до роботи та інтеграції

    Європа змінює правила для українців, менше пільг, більше вимог до роботи та інтеграції

    Солідарність, з якою Європа зустріла українців у 2022 році, поступово перетворилася на тонку дипломатичну гру. Тепер кожне рішення про продовження тимчасового захисту супроводжується застереженнями, винятками та паралельними планами на випадок, якщо допомогу все-таки доведеться згортати.

    15 липня 2026 року Рада ЄС погодила чергове продовження тимчасового захисту для українців — цього разу одразу до 4 березня 2028 року. За офіційними даними, на кінець травня 2026-го під цим статусом в Євросоюзі залишалося 4,38 мільйона осіб — практично стільки ж, скільки було рік, два, три тому. Формально це виглядає як продовження тієї самої солідарності, про яку європейські лідери говорили у 2022-му.

    Але до того ж пакету рішень вперше потрапило застереження, якого раніше не було: статус тимчасового захисту відтепер не поширюється на новоприбулих чоловіків призовного віку, які не мають офіційного дозволу українських властей залишити країну. Раніше питання військового обов’язку було виключно внутрішньою справою Києва. Тепер воно стало умовою отримання захисту в Євросоюзі. Рада — з ініціативи кількох країн-членів — фактично взяла на себе функцію перевірки того, чи законно людина виїхала з України. Мало кому відомо, що це обмеження було введене за прямою просьбою українських властей: європейський комісар з питань міграції Магнус Бруннер публічно заявив, що «саме цього просила Україна», бажаючи узгодити захист біженців із власними мобілізаційними потребами. Обмеження не стосується тих, хто вже мав статус до набуття рішенням чинності.

    Одночасно ще у вересні 2025 року Рада ЄС погодила «поетапний і скоординований підхід» до поступового згортання режиму тимчасового захисту — на випадок, якщо умови в Україні дозволять це зробити.  Інакше кажучи: захист продовжують на два роки вперед і водночас готують план його припинення. Обидва процеси йдуть паралельно, і саме це поєднання — не відмова від допомоги і не її безумовне продовження, а одночасне утримання обох можливостей — найточніше описує стан, у якому Європа перебуває сьогодні.

    Тим не менш рішення про продовження не було одностайним за духом, навіть якщо формально його прийняли всі. Країни, які прийняли найбільшу кількість українців (зокрема Польща), протягом останніх років були серед тих, хто найактивніше наполягав на необхідності готувати спільну європейську стратегію поступового виходу з режиму тимчасового захисту і обговорення питань повернення. Саме вони найбільше підштовхували Брюссель до паралельної підготовки планів згортання, навіть коли офіційно продовження підтримувалося.

    Німеччина змінює правила під тиском правого електорату

    Якщо те, що відбувається на рівні Брюсселя, можна назвати управлінням очікуваннями, то в Берліні розгортається більш приземлена історія — про гроші та дати. З 1 липня 2026 року в Німеччині набрала чинності реформа соціальної системи: допомогу Bürgergeld замінено на Grundsicherung, з жорсткішою перевіркою заощаджень (пільговий період, протягом якого не враховувалися накопичення, скоротився, і тепер отримувач зобов’язаний використовувати кошти понад певний поріг уже з першого року) та суворішим контролем візитів до центрів зайнятості — пропуск трьох зустрічей без поважної причини може призвести до повної зупинки виплат.

    Але українців ця реформа стосується не всіх однаково. Уряд провів межу 1 квітня 2025 року. Той, хто отримав статус тимчасового захисту в Німеччині до цієї дати (а таких — більшість з приблизно 1,2 мільйона українців, які на той момент перебували в країні), зберігає право на стандартні соціальні виплати нарівні з німецькими безробітними. Той, хто приїхав пізніше, потрапляє під закон про допомоги для шукачів притулку: замість 563 євро на місяць — 441, і статус, який раніше поширювався лише на людей, чиє право на перебування в країні ще тільки розглядається.

    Формально дві людини, які залишили одне й те саме українське місто з однієї й тієї самої причини, з різницею в кілька тижнів прибуття до Німеччини, тепер живуть за різними законами. Уряд пояснює це не ідеологією, а статистикою: за даними відомств, частка працюючих українців працездатного віку зросла приблизно до 51% завдяки програмі Job-Turbo, запущеній на початку 2024 року, — і це уряд розцінює як ознаку того, що систему соціальної підтримки час приводити у відповідність до загальних правил для шукачів притулку. При цьому 51% — величина, яка все ще помітно відстає від Польщі, де показник зайнятості українців перевищує 70%.

    Опитування фіксують, що суспільство випереджає навіть ці реформи. Згідно з дослідженням INSA, проведеним у жовтні 2025 року, лише 17% німців вважають, що всі українські біженці повинні отримувати соціальну допомогу, 66% висловилися проти. На питання, чи повинні українські чоловіки призовного віку, які проживають у Німеччині, повернутися на батьківщину, ствердно відповіли 62% респондентів.

    Показово і те, звідки взявся політичний тиск на цю реформу. Формально її провів уряд християнських демократів і соціал-демократів — який не вважається радикальним. Але контекст, у якому приймалося рішення, задавала не лише статистика зайнятості, а й стрімке зростання ультраправої «Альтернативи для Німеччини» (AfD), для якої питання українських біженців давно перестало бути периферійним. Ще в січні 2025 року баварське відділення партії відкрито вимагало депортувати всіх 1,2 мільйона українців, які живуть у Німеччині: за словами голови фракції Катрін Ебнер-Штайнер, в України «достатньо місця», щоб прийняти їх назад.

    У квітні 2026-го, напередодні земельних виборів у Саксонії-Ангальт — де AfD вперше за свою тринадцятирічну історію отримала реальний шанс на абсолютну більшість, — партія представила маніфест, який прямо називає українських біженців серед цілей політики «реміграції», терміна з виразно нацистськими конотаціями. У федеральній передвиборчій програмі AfD сформулювала це вже й зовсім технічно: прирівняти виплати українцям до виплат іншим шукачам притулку, тобто саме те, що правляча коаліція врешті й зробила — лише на кілька місяців раніше і в м’якшому формулюванні.

    Виходить двошарова динаміка: партії основного політичного поля не переймають риторику ультраправих напряму, але діють у просторі, який ця риторика формує. Кожна вимога, що звучала рік тому як маргінальна, за кілька місяців перетворюється на предмет обговорення в бундестазі — не тому, що уряд поділяє логіку «реміграції», а тому що не реагувати на зростаючу електоральну загрозу справа означає цю загрозу ігнорувати.

    Польща переглядає особливі умови для українців

    Якщо в Німеччині політика випереджає громадську думку, то в Польщі сталося навпаки — і саме польський випадок дає найрізкіший приклад того, як швидко може змінитися ставлення суспільства до тих, кого воно приймало з рідкісною для Європи одностайністю.

    У лютому 2022 року, згідно з опитуваннями CBOS, підтримати прийом біженців з України були готові 94% поляків. До грудня 2025-го, за даними того ж центру, частка прихильників знизилася до 48%, а частка противників вперше майже зрівнялася з нею — 46%, причому число тих, хто виступає «рішуче проти», вперше перевищило число «рішуче за» (19% проти 13%). А вже влітку 2026 року, якщо вірити пізнішим замірам громадської думки, перевага остаточно перейшла на бік скептиків: 52% поляків вважають, що країна не повинна приймати біженців із зон бойових дій в Україні, і лише 42% дотримуються протилежної позиції. Такого співвідношення соціологи, які ведуть ці заміри з 2014 року, ще не фіксували.

    Але сама по собі ця цифра нічого не пояснює, якщо її не зіставити з іншою. Того ж 2024 року, за розрахунками, зробленими для УВКБ ООН компанією Deloitte, додана вартість, вироблена українськими мігрантами, склала 2,7% польського ВВП. Рівень зайнятості українських біженців працездатного віку зріс за рік з 61% до 69% — при тому що серед самих поляків цей показник становить близько 75%. Національний банк розвитку Польщі (BGK) підрахував, що українці платять до бюджету більше податків, ніж отримують у вигляді допомог, і забезпечують від 0,5 до 2,4 відсоткового пункту річного зростання ВВП країни. За даними аналітиків Gremi Personal, у 2024 році українці, які працюють у Польщі, сплатили 1,65 млрд злотих (близько 414 млн доларів) прибуткового та корпоративного податку — на 27,7% більше, ніж роком раніше, і вдвічі більше, ніж у 2022-му.

    Тобто президентські вибори 2025 року, на яких обидва головні кандидати обіцяли обмежити допомогу українцям, і перемога на них Кароля Навроцького — політика, який публічно говорив про «обмеження необґрунтованих привілеїв» під час підписання закону, що припиняє дію спеціального закону 2022 року про підтримку біженців, — відбулися не всупереч економічним даним, а паралельно з ними. Жоден з головних польських політиків не заперечував внесок українців в економіку. Суперечка йшла не про цифри, а про справедливість: чи повинен людина, яка платить податки в Польщі, отримувати більше прав, ніж той, хто їх не платить.

    Показово, що самі поляки зовсім не вимагають повного згортання допомоги: згідно з тим же грудневим опитуванням CBOS, 87% респондентів згодні з тим, що повний доступ до системи охорони здоров’я повинні мати лише ті українці, які сплачують внески до польської системи медичного страхування, — тобто суспільство не відкидає інтеграцію, воно вимагає, щоб права були прив’язані до внеску. І саме на цьому принципі будується реформа сімейної допомоги 800+: з лютого 2026 року близько 150 тисяч українських сімей повинні заново підтверджувати, що дорослі члени сім’ї «економічно активні», а діти відвідують польську, а не українську дистанційну школу. За даними Міністерства сім’ї та соціальної політики, у 2025 році українці отримали у вигляді виплат 800+ 2,7 млрд злотих — і саме ця цифра, а не абстрактні розмови про «біженців», стала предметом політичного торгу.

    Економісти, втім, попереджають: не всяке невдоволення українцями пов’язане з абстрактною «втомою» — іноді за ним стоїть цілком вимірювана конкуренція за ресурс, якого фізично не вистачає на всіх. Мова про житло. Дослідження краківського та варшавського ринків оренди, проведені незалежно одне від одного кількома групами польських економістів, показують: у перші тижні після початку повномасштабного вторгнення, коли населення Кракова та Варшави зросло відповідно на 23% і 15%, оренда квартир у Кракові подорожчала приблизно на 16,5%, у Варшаві — на 14%. Пізніші роботи, що використовують дані по п’яти найбільших містах Польщі, оцінюютьефект точніше: зростання населення міста на один відсотковий пункт за рахунок притоку біженців транслюється приблизно в 0,7% зростання орендних ставок.

    При цьому вплив на ціни самого житла — тобто на купівлю, а не на оренду, — статистично значущий не у всіх містах і помітно слабший, ніж вплив на оренду. Тут важлива застереження, без якої цифри перетворюються на звинувачення: ті самі дослідники визнають, що зростання орендних ставок у Польщі почалося ще до війни — на 3,9% у 2020 році і 6,5% у 2021-му, тобто помітно швидше, ніж у середньому по ЄС, і було пов’язане з інфляцією, подорожчанням іпотеки та притоком бюджетних стимулів в економіку. Приток біженців наклався на цей процес і, вочевидь, прискорив його — але не запустив з нуля.

    Європа формує нову модель підтримки українців

    Якщо Польща показує, як змінюється громадська думка за збереження в цілому стабільної політики, то Чехія пропонує різкіший приклад: країну, де уряд, який досяг однозначного економічного успіху від прийому українців, все одно втратив владу. На кінець 2024 року понад 390 тисяч громадян України мали в Чехії статус тимчасового захисту — рекордна для десятимільйонної країни частка населення. Чеська контррозвідка (BIS) у середині 2025 року констатувала: економічний внесок українських біженців уже перевищив обсяг фінансової та соціальної підтримки, яку вони отримали від держави з початку війни. Міністерство праці оцінювало податкові відрахування українських працівників у суму до 15 млрд чеських крон на рік. За оцінкою, що спирається на дані ОЕСР додатковий внесок українських біженців у річний темп зростання ВВП Чехії, Польщі та Естонії становить близько 1,2 відсоткового пункту.

    Тим не менш на виборах до Палати депутатів у жовтні 2025 року правлячу проєвропейську коаліцію прем’єра Петра Фіали, за якої країна приймала біженців і вела помітну за чеськими мірками військову допомогу Україні, відправили в опозицію. Перемогу — понад 30% голосів — здобув рух ANO на чолі з Андреєм Бабішем, який звинувачував уряд у тому, що він дбає про українців більше, ніж про чехів, хоча реальні суми військової підтримки Києву з боку Праги, за незалежними підрахунками, були одними з найскромніших у Європі, поступаючись навіть сусідній Словаччині. Новий уряд Бабіша, сформований разом з антимігрантською партією «Свобода і пряма демократія» та рухом «Автомобілісти», відмовився від прямої фінансової допомоги Україні, хоча й зберіг чеську ініціативу із закупівлі боєприпасів — за умови, що сама Чехія не буде її фінансувати. Партія «Свобода і пряма демократія» прямо заявляє, що не бачить майбутнього країни в ЄС і НАТО.

    При цьому навіть прихильники жорсткої лінії визнають: чеська економіка залежить від українських робочих рук — на будівництвах, заводах, у лікарнях, у супермаркетах, — і ніхто всерйоз не говорить про їх масове виселення. Вийшла ситуація, в якій політична риторика загострилася різкіше, ніж реальна політика: партії, які перемогли на антиукраїнських гаслах, не поспішають демонтувати те, на чому тримається частина економіки. Це розрив між словом і ділом — можливо, найпоказовіший елемент чеського випадку.

    Ірландія ілюструє інший бік тієї ж логіки: з 2022 року загальний рахунок за розміщення українців там скоротився з 1,165 млрд євро у 2024 році до 719 млн у 2025-му і очікуваних 607 млн у 2026-му — при тому що з 126 тисяч приїхалих з початку війни українців у країні залишаються понад 80 тисяч. Щомісячна виплата тим, хто приймає українців у своєму домі (Accommodation Recognition Payment), скорочена з 800 євро у 2023 році до 600, а потім до 400 євро — разом із заявленою метою «скоротити і зрештою припинити» використання готелів для розміщення біженців. Число державних контрактів на розміщення скоротилося: 420 розірвано у 2024 році, 195 — у 2025-му, 25 — уже у 2026-му. При цьому самі дублінські чиновники визнають: скорочення витрат пов’язане не зі зростанням ворожості до українців, а зі падінням числа нових прибуттів і з бажанням перевести систему з режиму надзвичайної допомоги в режим самостійного проживання.

    Усе сказане вище могло б створити враження, що вся Європа рухається в одному напрямку — від щедрості до економії. Балтійські держави спростовують цю схему.Станом на кінець квітня 2026 року в Естонії перебувало близько 30 тисяч українських біженців, у Латвії — понад 31 тисячу, у Литві — майже 49 тисяч: у сумі менше 2% сукупного населення трьох країн, і на порядок менше, ніж частка українців у Польщі чи Чехії. При цьому Естонія і Литва направили Україні допомогу в розмірі понад 2,5% власного ВВП кожна, Латвія — близько 2%, за цим показником усі три країни входять до першої п’ятірки донорів України у світі. Опитування фіксують певну втому і тут — вона є скрізь, де йде четвертий рік війни, — але жодного аналога польського чи німецького перелому громадської думки в Прибалтиці соціологи не спостерігають: підтримка української справи, як зазначають спостерігачі, продовжує йти «від усіх рівнів суспільства», від збору грошей на військові технології до продовження захисту для біженців.

    Різниця пояснюється не стільки альтруїзмом, скільки геометрією інтересів. Для країн, які півстоліття прожили за залізною завісою і безпосередньо межують з Росією, війна в Україні сприймається не як далека гуманітарна криза, а як екзистенційне питання власної безпеки — відповідно, і допомога українцям не стикається з тим самим внутрішнім опором, що в країнах, де міграційний тиск відчувається сильніше, а історична близькість до російської загрози — слабша. До того ж абсолютна кількість прибулих до Прибалтики біженців залишається настільки невеликою, що не створює того тиску на ринок житла, соціальні бюджети та системи охорони здоров’я, який став політичним тригером у Польщі, Німеччині та Чехії.

    Тимчасовий захист після чотирьох років війни

    Поки європейські уряди сперечаються про гроші, серед самих українців відбувається менш помітний, але не менш важливий зсув — у відносинах з ідеєю «дому». За данимиостанніх раундів інтенційного опитування УВКБ ООН, частка українських біженців, які планують або сподіваються колись повернутися, стійко знижується: якщо наприкінці 2024 року про це говорили 61% опитаних, то до середини 2025-го — уже 57%. Одночасно значна частина опитаних визнає, що може бути змушена повернутися, навіть якщо це не їхній бажаний вибір, якщо стикнеться з труднощами доступу до необхідних ресурсів за кордоном. Тобто бажання повернутися слабшає, а ймовірність вимушеного повернення — з економічних, а не військових причин — зростає.

    Економічна інтеграція при цьому йде вперед, але нерівномірно: за даними аналізу понад шести тисяч спостережень, оприлюдненого УВКБ ООН на початку 2026 року, 57% українських біженців у Європі мають роботу, але за рівнем зайнятості вони все ще відстають від місцевого населення на 22 відсоткові пункти. Німецьке дослідження BiB/FReDA до літа 2025 року зафіксувало, що 59% опитаних українців у Німеччині заявили про намір залишитися в країні надовго. Є ще один шар цього сюжету, про який рідше говорять політики: якість, а не факт інтеграції. Майже 60% працюючих українських біженців працюють нижче своєї кваліфікації, серед тих, хто має вищу освіту, понад третина зайняті на низькокваліфікованих позиціях (проти 7% у місцевого населення). Ця невідповідність навичок — головний драйвер 40-відсоткового розриву в медіанній зарплаті.

    На відміну від самого факту зайнятості, недовикористання кваліфікації майже не скорочується з часом навіть після контролю мови, освіти та сектора. За різними оцінками, від половини до двох третин українських біженців мають вищу освіту — але помітна їх частина працює на позиціях, які цій кваліфікації не відповідають. Уряди вимагають більшої самостійності як умови збереження допомоги — і водночас самі створюють бар’єри (невизнання дипломів, нестача дитячих садків, мовні курси, що конкурують за часом з роботою), які цю самостійність об’єктивно уповільнюють.

    Легко було б сказати, що політики просто реагують на втому виборців. Але хронологія говорить про складніші відносини причини і наслідку. У Польщі питання статусуукраїнців стало однією з центральних тем президентської кампанії 2025 року ще до того, як соцопитування зафіксували перелом громадської думки. У Чехії тема «чехи важливіші за українців» була центральним елементом передвиборчої риторики Андрея Бабіша, хоча реальні обсяги чеської військової допомоги Києву були скромними за європейськими мірками ще до початку виборчої кампанії. У Німеччині рішення про переведення новоприбулих українців на допомоги для шукачів притулку було прямо прописане в коаліційній угоді між ХДС/ХСС і СДПГ ще до того, як уряд представив статистику про низьку зайнятість як обґрунтування реформи. У кожному з цих випадків політичне рішення з’являлося раніше, ніж аргумент на його захист ставав публічним консенсусом.

    Якщо відняти з цієї картини передвиборчу риторику, залишиться не історія про те, що Європа розлюбила українців, а набагато більш прозаїчний процес: континент вибудовує — без загального плану і всупереч власним бажанням — нову, менш романтичну модель відносин майже з чотирма з половиною мільйонами людей, яких він же прийняв у 2022 році. Ця модель визнає економічний внесок українців — доказів тому достатньо і у Варшаві, і в Празі, — але вимагає, щоб цей внесок був вимірюваним і підтвердженим: зайнятістю, податками, відвідуваністю місцевої школи. Вона зберігає колективний захист на європейському рівні — Брюссель продовжив його до 2028 року, — але водночас готує механізми його припинення і вже вводить перші винятки з нього, починаючи з чоловіків призовного віку. Вона не відмовляється від солідарності як принципу, але переносить її фінансовий тягар із загального гуманітарного бюджету на індивідуальну готовність інтегруватися.

    Для українця, який опинився всередині цієї моделі, різниця між теоретичним захистом і практичною підтримкою стає питанням конкретних тридцяти чи дев’яноста днів, конкретних 441 чи 563 євро, конкретної довідки про зайнятість, без якої припиняється виплата на дитину. Якщо країни почнуть масово закривати програми адаптації, найбільш уразливими виявляться не ті, хто так і не інтегрувався, а ті, хто вже встиг укорінитися: сім’ї з дітьми в місцевих школах, люди з роботою, але без визнаних дипломів, жінки, яких тримає вдома відсутність місць у яслах. Вимушене повернення з економічних причин, а не з військових, уже закладається в опитуваннях як реалістичний сценарій. Частина людей піде в тінь або переїде до інших країн ЄС, частина повернеться в Україну — але вже не як носії досвіду і капіталу, а як ті, кого виштовхнули. Для європейських урядів це спосіб примирити два зобов’язання, які виявилися менш сумісними, ніж здавалося в перші тижні 2022 року: перед українцями — і перед виборцями, які голосують за тих, хто обіцяє, що допомога залишиться справедливою, але перестане бути безкоштовною.

  • До 3100 гривень до Дня Незалежності: хто з українців отримає грошову допомогу та як її оформити

    До 3100 гривень до Дня Незалежності: хто з українців отримає грошову допомогу та як її оформити

    Напередодні Дня Незалежності України окремі категорії громадян отримають разову грошову допомогу від держави. Розмір виплати залежатиме від статусу отримувача і становитиме від 450 до 3100 гривень. Для більшості українців кошти надійдуть автоматично, однак деяким громадянам необхідно буде самостійно звернутися до Пенсійного фонду.

    Про це повідомляє постанова Кабінету Міністрів України №602.

    Уряд затвердив порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України. Фінансову підтримку традиційно отримають ветерани війни, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники бойових дій, члени сімей загиблих захисників та інші категорії громадян, визначені законодавством.

    Найбільшу суму допомоги — 3100 гривень — виплатять особам з інвалідністю внаслідок війни I групи, а також колишнім малолітнім в’язням концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання, які мають інвалідність I групи.

    Особи з інвалідністю внаслідок війни II групи отримають 2900 гривень, а III групи — 2700 гривень.

    Виплата у розмірі 1000 гривень передбачена для учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, а також колишніх неповнолітніх в’язнів концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання.

    По 650 гривень держава виплатить членам сімей загиблих ветеранів війни, Захисників і Захисниць України, а також дружинам або чоловікам померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни чи учасників бойових дій, якщо вони не одружилися повторно.

    Найменша сума допомоги — 450 гривень — передбачена для учасників війни, колишніх в’язнів концтаборів, осіб, яких насильно вивозили на примусові роботи, а також дітей партизанів, підпільників та інших учасників боротьби проти нацистського режиму.

    Порядок отримання коштів залежить від статусу людини. Пенсіонерам та громадянам, які вже перебувають на обліку як отримувачі відповідних пільг, звертатися до державних органів не потрібно. Допомогу їм нарахують автоматично разом із серпневою пенсією або іншими соціальними виплатами.

    Для діючих військовослужбовців процедура також спрощена. Кошти будуть перераховані на рахунки військових частин, а їх виплату організують на підставі заявок, поданих командуванням.

    Водночас українцям, які мають право на допомогу, але не отримують пенсію та не проходять військову службу, необхідно самостійно подати заяву до Пенсійного фонду України. Це можна зробити особисто у сервісному центрі Пенсійного фонду або в Центрі надання адміністративних послуг (ЦНАП), а також дистанційно через вебпортал електронних послуг ПФУ за допомогою кваліфікованого електронного підпису.

    Уряд також передбачив можливість отримати виплату пізніше. Якщо людина набула права на допомогу до 24 серпня, але з певних причин не отримала кошти до 1 жовтня, вона зможе звернутися до Пенсійного фонду та оформити виплату після цієї дати.

    Варто зазначити, що разова допомога до Дня Незалежності є окремою державною виплатою і не впливає на розмір пенсії чи інших видів соціальної підтримки. Її нарахування здійснюється відповідно до чинного законодавства та фінансується за рахунок державного бюджету.

    Нагадаємо, останнім часом в Україні також були оновлені окремі правила пенсійного забезпечення. Зокрема, юристи пояснили, якими документами можна підтвердити трудовий стаж у разі втрати трудової книжки. Крім того, окремі категорії українок можуть оформити пенсію вже у 50 років. Таке право мають матері п’ятьох і більше дітей, а також матері дітей з інвалідністю з дитинства за умови наявності щонайменше 15 років страхового стажу.

  • До 570 гривень автоматично: кому підвищать пенсію вже у серпні

    До 570 гривень автоматично: кому підвищать пенсію вже у серпні

    У серпні 2026 року частина українських пенсіонерів отримає збільшені виплати завдяки щомісячним віковим доплатам. Йдеться не про загальну індексацію пенсій для всіх громадян, а про автоматичний перерахунок для людей, яким протягом місяця виповниться 70, 75 або 80 років.

    Максимальний розмір такої компенсаційної виплати становить 570 гривень. Однак право на неї залежить не лише від віку людини, а й від загального розміру її пенсії. Подавати заяву або особисто звертатися до територіального органу Пенсійного фонду України не потрібно — перерахунок проводять за матеріалами пенсійної справи.

    Вікова доплата встановлюється в таких розмірах:

    • людям віком від 70 до 74 років включно — до 300 гривень;
    • пенсіонерам віком від 75 до 79 років — до 456 гривень;
    • громадянам, яким виповнилося 80 років або більше, — до 570 гривень.

    Пенсійний фонд підтверджує, що ці виплати продовжують діяти у 2026 році. Вони призначаються пенсіонерам старше 70 років, якщо загальна сума їхньої щомісячної пенсійної виплати не досягає 10 340,35 гривні.

    Чому йдеться про доплату «до» 570 гривень

    Важливо враховувати, що зазначені 300, 456 і 570 гривень є максимальними розмірами вікових компенсацій. Фактична сума може бути меншою, якщо після нарахування повної надбавки загальний розмір пенсії перевищив би встановлений поріг у 10 340,35 гривні.

    Наприклад, якщо 80-річний пенсіонер отримує 10 000 гривень, йому не обов’язково додадуть усі 570 гривень. Доплата може становити лише 340,35 гривні, щоб загальна виплата не перевищила визначеного обмеження.

    Якщо ж пенсія людини вже дорівнює або перевищує 10 340,35 гривні, право на цю вікову компенсацію не виникає. Саме тому підвищення у серпні стосуватиметься не всіх громадян відповідного віку.

    Кому проведуть перерахунок у серпні

    Нову доплату отримають передусім ті пенсіонери, яким у серпні 2026 року виповниться 70 років. За дотримання обмеження щодо розміру пенсії їм встановлять компенсацію до 300 гривень.

    Для людей, які у серпні відзначатимуть 75-річчя, раніше призначену доплату до 300 гривень замінять виплатою до 456 гривень. Отже, фактичне збільшення порівняно з попереднім місяцем може становити до 156 гривень, а не всі 456 гривень.

    Аналогічний принцип діє після досягнення 80 років. Пенсіонеру не додадуть 570 гривень поверх уже встановленої компенсації до 456 гривень. Попередню виплату замінять новою, а реальне підвищення може становити до 114 гривень.

    У Пенсійному фонді пояснюють: при переході до наступної вікової категорії надбавки не підсумовуються. У 75 років загальний розмір вікової компенсації збільшується з 300 до 456 гривень, а у 80 років — із 456 до 570 гривень.

    Таким чином, заголовки про автоматичне підвищення «на 570 гривень» можуть створювати помилкове враження. Повну суму до 570 гривень можуть встановити людині після досягнення 80 років, але порівняно з попередньою віковою надбавкою її пенсія зазвичай зросте лише на різницю між двома виплатами.

    З якого дня починають нараховувати гроші

    Вікова доплата встановлюється не обов’язково з першого числа місяця. Вона починає діяти з дати, коли пенсіонер досяг відповідного віку — 70, 75 або 80 років. Це правило застосовується незалежно від виду пенсії, закону, за яким її призначили, тривалості страхового стажу та факту працевлаштування пенсіонера.

    Якщо людині виповнюється 70 років 18 серпня, компенсацію за перший місяць розрахують лише за період після дня народження. Тому у серпні сума буде меншою за максимальні 300 гривень. Уже за повний наступний місяць пенсіонер зможе отримати всю належну доплату, якщо її розмір не обмежується порогом пенсійної виплати.

    Так само проводиться перерахунок у разі досягнення 75 або 80 років. За неповний місяць виплачується пропорційна різниця між старим і новим розміром компенсації.

    Чи потрібно подавати заяву

    Для встановлення вікової доплати пенсіонеру не потрібно писати заяву, збирати довідки або відвідувати сервісний центр Пенсійного фонду. Відомості про дату народження вже містяться у пенсійній справі, тому система проводить перерахунок автоматично.

    Офіційні роз’яснення ПФУ підтверджують, що компенсаційна виплата призначається без додаткового звернення громадянина. Перераховану суму людина отримує разом зі своєю звичайною пенсією у встановлену дату виплати.

    Звернутися до Пенсійного фонду доцільно лише тоді, коли людина вже досягла відповідного віку, її пенсія відповідає встановленим умовам, але після отримання виплати перерахунку немає. У такій ситуації можна перевірити інформацію в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг ПФУ або звернутися до сервісного центру для уточнення даних пенсійної справи.

    Чи залежить доплата від страхового стажу

    Вікова компенсація не прив’язана до кількості років страхового стажу. Її також можуть призначати незалежно від того, чи продовжує пенсіонер працювати після виходу на пенсію.

    Головними умовами залишаються досягнення відповідного віку та розмір пенсійної виплати, що не перевищує встановленого порогу. Вид призначеної пенсії також не є визначальним для отримання вікової надбавки.

    Водночас ця виплата не є новою окремою програмою, запровадженою спеціально на серпень 2026 року. Вікові компенсації діють постійно, а щомісяця їх починають отримувати ті громадяни, які саме в цей період досягають однієї з визначених вікових меж.

    Отже, у серпні пенсії автоматично переглянуть людям, яким виповниться 70, 75 або 80 років і чия загальна пенсійна виплата не досягає 10 340,35 гривні. Максимальний розмір вікової компенсації становитиме 300, 456 або 570 гривень залежно від віку. Надбавки не накопичуються, а замінюють одна одну, тому фактичне збільшення пенсії після 75- або 80-річчя може бути значно меншим за повний розмір відповідної виплати.

  • Хто з українок може вийти на пенсію у 50 років: у ПФУ пояснили умови

    Хто з українок може вийти на пенсію у 50 років: у ПФУ пояснили умови

    Деякі категорії українок мають право вийти на пенсію раніше загальновстановленого пенсійного віку. Зокрема, законодавство дозволяє оформити пенсію за віком вже у 50 років, якщо виконані визначені умови. Про це повідомили у Пенсійному фонді України.

    У ПФУ нагадали, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на дострокову пенсію мають дві категорії жінок. Йдеться про матерів, які народили п’ятьох або більше дітей і виховали їх до досягнення шестирічного віку, а також матерів дітей з інвалідністю з дитинства, які також виховали дитину до шести років.

    Обов’язковою умовою для призначення такої пенсії є наявність не менше 15 років страхового стажу. Лише за виконання цієї вимоги жінка може скористатися правом на достроковий вихід на пенсію після досягнення 50-річного віку.

    Окремо у Пенсійному фонді роз’яснили ситуацію щодо прийомних матерів. Підставою для пояснення стало звернення жінки, яка усиновила дитину з інвалідністю у п’ятирічному віці та поцікавилася, чи має вона право на дострокову пенсію.

    У відомстві зазначили, що вирішальне значення має документальне підтвердження того, що жінка є матір’ю дитини, а також факт встановлення інвалідності до досягнення дитиною шестирічного віку.

    «Жінки, які народили п’ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, мають право на дострокову пенсію за віком після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше як 15 років», — наголосили у Пенсійному фонді.

    Для оформлення дострокової пенсії необхідно подати документи, що підтверджують народження або усиновлення дитини, де заявниця зазначена матір’ю, документи про встановлення дитині інвалідності до шестирічного віку (для відповідної категорії), а також підтвердження наявності щонайменше 15 років страхового стажу.

    Раніше у Пенсійному фонді також повідомляли, що для виходу на пенсію у 60 років у 2026 році необхідно мати не менше 33 років страхового стажу. Якщо стажу бракує, його можна докупити, а, за попередніми розрахунками, витрати на це можуть окупитися менш ніж за рік отримання пенсійних виплат. Крім того, юристи нагадують, що у разі відмови у виплаті недоотриманої пенсії родичі померлого пенсіонера можуть оскаржити рішення Пенсійного фонду в адміністративному порядку або звернутися до суду.

  • Виплата до Дня Незалежності не зменшить соцдопомогу: у ПФУ пояснили важливу деталь

    Виплата до Дня Незалежності не зменшить соцдопомогу: у ПФУ пояснили важливу деталь

    Одноразова грошова виплата до Дня Незалежності України не вплине на призначення або розмір базової соціальної допомоги для сімей із низькими доходами. Таке роз’яснення оприлюднив Пенсійний фонд України, наголосивши, що святкова виплата не враховується під час визначення середньомісячного сукупного доходу родини.

    Базова соціальна допомога є експериментальним механізмом державної підтримки, який запровадили для сімей із низьким рівнем доходів. Її розмір визначають як різницю між сукупною базовою величиною для кожного члена сім’ї та середньомісячним сукупним доходом родини за три місяці, що передують зверненню за допомогою. Саме тому для багатьох українців важливо знати, які саме виплати враховуються під час розрахунку, а які ні.

    У Пенсійному фонді пояснили, що до середньомісячного доходу включаються заробітна плата після сплати податків, грошове забезпечення військовослужбовців, пенсії, стипендії, допомога по безробіттю, соціальні виплати з місцевих бюджетів, грошові перекази з-за кордону, дивіденди від цінних паперів, а також інші доходи, інформацію про які надає Державна податкова служба або які громадяни декларують самостійно.

    Водночас одноразові виплати, отримані протягом календарного року, не включаються до сукупного доходу сім’ї. Саме до цієї категорії належить і грошова допомога до Дня Незалежності України. Отже, її отримання не стане підставою для зменшення чи втрати права на базову соціальну допомогу.

    У ПФУ нагадали, що порядок надання базової соціальної допомоги визначений постановою Кабінету Міністрів №371 від 25 березня 2025 року. Наприкінці травня 2026 року Верховна Рада також підтримала у першому читанні законопроєкт, який передбачає подальший розвиток цього механізму соціальної підтримки.

    Таким чином, українці, які мають право на одноразову виплату до Дня Незалежності, можуть отримувати її без побоювань, що це вплине на призначення або розмір базової соціальної допомоги. У Пенсійному фонді підкреслюють, що державна підтримка до державного свята має окремий характер і не враховується під час оцінки матеріального становища сім’ї для призначення цього виду соціальної допомоги.

  • Пенсія може бути на 20% більшою: хто в Україні має право на щомісячну доплату

    Пенсія може бути на 20% більшою: хто в Україні має право на щомісячну доплату

    Окремі категорії пенсіонерів в Україні можуть щомісяця отримувати підвищену пенсію завдяки спеціальній доплаті за проживання або роботу в гірських населених пунктах. Розмір надбавки становить 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Водночас така виплата не призначається автоматично — для її оформлення необхідно звернутися до Пенсійного фонду із відповідною заявою та підтвердними документами. Такі норми передбачені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

    Право на доплату мають громадяни, які постійно проживають або працюють у населених пунктах, що офіційно мають статус гірських. Йдеться про окремі громади Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей.

    Однією з основних умов є фактичне проживання або робота в гірській місцевості не менше шести місяців поспіль. Також враховується, що людина не повинна тривалий час перебувати за кордоном або сплачувати єдиний соціальний внесок в іншому населеному пункті, що може свідчити про відсутність фактичного проживання в гірській місцевості.

    Розмір доплати становить 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Наприклад, якщо прожитковий мінімум складає 2361 гривню, щомісячна надбавка становитиме близько 472 гривень. Виплата нараховується додатково до основного розміру пенсії.

    Гірську надбавку можна поєднувати з іншими законодавчо передбаченими доплатами. Наприклад, пенсіонери віком від 80 років, які вже отримують вікову доплату у розмірі 570 гривень, можуть одночасно користуватися й гірською надбавкою. У такому разі загальна сума додаткових виплат перевищить одну тисячу гривень на місяць.

    Для оформлення доплати необхідно спочатку отримати посвідчення жителя гірського населеного пункту в органі місцевого самоврядування за місцем проживання. Після цього слід подати заяву та відповідні документи до органів Пенсійного фонду України, які перевіряють дотримання всіх вимог законодавства та ухвалюють рішення про призначення надбавки.

    Із лютого 2026 року перелік осіб, які можуть претендувати на таку пільгу, було розширено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів №225 право на отримання надбавки отримали також внутрішньо переміщені особи, які фактично проживають у гірських населених пунктах та відповідають встановленим критеріям.

    Водночас у призначенні доплати можуть відмовити. Це можливо, якщо пенсіонер фактично проживає в іншому населеному пункті, а реєстрація в гірській місцевості має лише формальний характер, або якщо пенсійні виплати вже призначені за місцем проживання, яке не належить до гірських територій.

    Питання соціального захисту внутрішньо переміщених осіб також залишається одним із пріоритетів держави. Нещодавно президент України Володимир Зеленський підписав закон, який гарантує, що для переселенців не можуть встановлюватися окремі обмеження чи додаткові вимоги під час призначення або перерахунку пенсій порівняно з іншими громадянами.

    Водночас уряд продовжує працювати в умовах бюджетних обмежень. Зокрема, у співпраці з Міжнародним валютним фондом Україна взяла на себе зобов’язання до 2030 року не запроваджувати нові позапланові видатки Пенсійного фонду без визначених джерел фінансування. При цьому це не стосується планових індексацій та перерахунків пенсій, передбачених чинним законодавством.

  • Українців можуть зобов’язати повернути субсидію: у ПФУ пояснили, хто ризикує втратити виплати

    Українців можуть зобов’язати повернути субсидію: у ПФУ пояснили, хто ризикує втратити виплати

    Одержувачі житлових субсидій у певних випадках можуть бути зобов’язані повернути державі надміру отримані кошти. Пенсійний фонд України наголошує, що переплата виникає не лише через подання недостовірних даних, а й через несвоєчасне повідомлення про зміни, які впливають на право на державну допомогу або її розмір. Якщо ж отримувач відмовиться повертати кошти добровільно, їх можуть стягнути в судовому порядку.

    Про це повідомили у Пенсійному фонді України.

    У ПФУ пояснили, що переплата житлової субсидії — це бюджетні кошти, які людина отримала понад належний розмір. Законодавство передбачає, що такі суми підлягають поверненню до державного бюджету, якщо вони були виплачені без достатніх правових підстав.

    Найчастіше переплата виникає у двох випадках. Перший — коли під час оформлення житлової субсидії у заяві або декларації були зазначені недостовірні чи неточні відомості, які вплинули на визначення права на допомогу або її розмір. Другий — коли отримувач не повідомив Пенсійний фонд про важливі зміни протягом 30 календарних днів після їх виникнення.

    У Пенсійному фонді наголошують, що громадяни зобов’язані інформувати про будь-які обставини, які можуть вплинути на призначення або розмір житлової субсидії. Зокрема, йдеться про зміни у складі домогосподарства, доходах, майновому стані чи інші факти, які враховуються під час призначення державної допомоги.

    Якщо під час перевірки буде встановлено факт переплати, Пенсійний фонд має право припинити виплату житлової субсидії та вимагати повернення надміру отриманих коштів. Отримувачу надсилається відповідне повідомлення із зазначенням суми, яку необхідно відшкодувати.

    У разі добровільного повернення коштів жодних додаткових санкцій не застосовується. Однак якщо людина відмовиться виконати вимогу Пенсійного фонду, відомство може звернутися до суду для примусового стягнення переплати.

    Крім того, якщо громадянину знову призначать житлову субсидію, надміру виплачені кошти можуть утримувати із майбутніх виплат. Законодавство дозволяє Пенсійному фонду щомісячно відраховувати на погашення боргу не більше ніж 20% від суми призначеної субсидії.

    У Пенсійному фонді також попередили, що наявність непогашеної переплати може стати підставою для відмови у призначенні житлової субсидії на наступний період. Зокрема, нову допомогу не призначать, якщо людина не повернула надміру виплачені кошти після відповідної вимоги або не дотримується затвердженого графіка погашення заборгованості.

    Щоб уникнути таких ситуацій, у ПФУ рекомендують уважно перевіряти всю інформацію під час заповнення заяви та декларації на призначення субсидії. Також громадян закликають своєчасно повідомляти Пенсійний фонд про будь-які зміни, що можуть вплинути на право отримання державної допомоги або її розмір.

    У відомстві наголошують, що своєчасне інформування дозволить уникнути виникнення переплат, необхідності повертати бюджетні кошти, судових спорів та можливих проблем із призначенням субсидії в майбутньому.

    Житлова субсидія є одним із ключових видів державної підтримки для українських домогосподарств, тому дотримання правил її оформлення та отримання залишається обов’язковою умовою для збереження права на допомогу.

  • Не всім дітям ВПО поновлять виплати: кого можуть залишити без допомоги навіть за наявності довідки

    Не всім дітям ВПО поновлять виплати: кого можуть залишити без допомоги навіть за наявності довідки

    Деякі родини внутрішньо переміщених осіб, які отримали статус ВПО ще після початку російської агресії у 2014 році, можуть зіткнутися з відмовою у призначенні або поновленні державної допомоги на дітей. Причиною є нові правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №390 від 18 березня 2026 року, які визначають чіткі критерії для отримання виплат. Зокрема, ключовою умовою є повторне переміщення сім’ї після початку повномасштабного вторгнення Росії або проживання на територіях, визначених урядом.

    Постанова внесла зміни до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та передбачила можливість поновлення виплат дітям, які раніше вже отримували державну підтримку або втратили право на неї. Водночас нові правила містять низку вимог, без виконання яких Пенсійний фонд має законні підстави відмовити у призначенні допомоги.

    Однією з головних умов є те, що сім’я повинна була здійснити переміщення або повторне переміщення після 1 січня 2022 року з територій активних бойових дій чи тимчасово окупованих Росією регіонів. Альтернативною підставою може бути знищення або суттєве пошкодження житла до стану, непридатного для проживання.

    Сам факт наявності довідки внутрішньо переміщеної особи, отриманої ще у 2014 році, більше не гарантує права на поновлення допомоги. Якщо сім’я після початку повномасштабної війни не здійснювала повторного переїзду із територій, визначених відповідним урядовим переліком, вона може не відповідати новим вимогам програми.

    Крім умов щодо самого факту переміщення, родина повинна відповідати встановленим майновим критеріям. Середньомісячний дохід на одного члена сім’ї не може перевищувати чотири прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність. У 2026 році ця межа становить 10 380 гривень на одну особу.

    Окремі вимоги встановлено й залежно від віку дітей. Для дітей віком до шести років, а також до семи або восьми років у разі наявності особливих освітніх потреб, допомога призначається незалежно від того, де саме проживає сім’я та в якому форматі навчається дитина.

    Натомість для дітей віком від шести до вісімнадцяти років правила є жорсткішими. У такому разі допомога призначається лише за умови, що сім’я фактично проживає на території активних або можливих бойових дій, для яких ще не визначено дату завершення бойових дій, або якщо родина проживає у відносно безпечному населеному пункті, а дитина навчається за очною чи змішаною формою навчання за місцем проживання.

    Особливу увагу уряд звернув на випадки, коли дитина народилася вже після початку повномасштабного вторгнення. Навіть якщо така дитина має власну довідку ВПО, це саме по собі не створює права на допомогу. Під час ухвалення рішення державні органи оцінюють не історію переміщення конкретної дитини, а історію всієї сім’ї. Якщо родина не виконала базову умову щодо повторного переміщення після 24 лютого 2022 року або не відповідає іншим критеріям, Пенсійний фонд може законно відмовити у призначенні виплати.

    Таким чином, для отримання або поновлення державної підтримки недостатньо лише мати статус внутрішньо переміщеної особи. Необхідно одночасно відповідати всім вимогам, передбаченим оновленим порядком, зокрема щодо часу переміщення, майнового стану та умов проживання й навчання дітей.

    Водночас уряд продовжує змінювати систему підтримки переселенців. Раніше повідомлялося, що частині внутрішньо переміщених осіб у липні можуть тимчасово призупинити виплати, якщо вони своєчасно не оновлять свої персональні дані. Крім того, в Україні стартував пілотний проєкт соціального житла для ВПО, у межах якого громади викуповуватимуть вільні будинки для подальшого надання їх переселенцям. Також Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12301, який комплексно оновлює законодавство щодо внутрішньо переміщених осіб та розширює їхні права незалежно від місця реєстрації.

  • Німеччина посилює правила для отримувачів соцдопомоги: хто ризикує втратити гроші вже після 1 липня

    Німеччина посилює правила для отримувачів соцдопомоги: хто ризикує втратити гроші вже після 1 липня

    У Німеччині офіційно набула чинності масштабна реформа системи соціальної підтримки безробітних. Із 1 липня країна почала поетапний перехід від виплати Bürgergeld (“Бюргергельд”) до нової базової соціальної допомоги Grundsicherungsgeld. Нововведення передбачають суттєве посилення вимог до одержувачів допомоги: працездатні громадяни повинні активніше шукати роботу, а за порушення встановлених правил їм можуть скорочувати або повністю припиняти виплати.

    Про це повідомив уряд Німеччини.

    Реформа базується на новому принципі соціальної політики, який уряд формулює як “вимагати і підтримувати”. Це означає, що держава й надалі гарантуватиме фінансову допомогу людям, які справді її потребують, однак від тих, хто здатний працювати, очікуватимуть максимальних зусиль для працевлаштування та поступової відмови від залежності від соціальних виплат.

    Однією з головних змін стало перейменування самої програми. Замість Bürgergeld, яка діяла останні роки, запроваджується Grundsicherungsgeld. Водночас зміна назви супроводжується переглядом підходів до роботи центрів зайнятості та оцінки можливостей кожного одержувача допомоги.

    Відтепер першочерговим завданням служб зайнятості буде не направлення людей на курси чи програми перекваліфікації, а перевірка можливості їхнього негайного працевлаштування. Лише якщо знайти роботу одразу неможливо, людині можуть запропонувати навчання або здобуття нової професії. Особливу увагу приділятимуть громадянам віком до 30 років, яких намагатимуться якомога швидше інтегрувати на ринок праці.

    Нові правила також значно посилюють вимоги до працездатних отримувачів соціальної допомоги. Самотні люди, які не мають об’єктивних перешкод для працевлаштування, повинні працювати повний робочий день, якщо така робота є для них прийнятною з огляду на стан здоров’я, кваліфікацію та інші обставини. Головною метою є забезпечення такого рівня доходів, щоб людина більше не потребувала державної підтримки.

    Суттєво змінилися й умови для батьків із малолітніми дітьми. Якщо раніше обов’язок активного пошуку роботи виникав після досягнення дитиною трирічного віку, то тепер центри зайнятості можуть залучати батьків до програм працевлаштування або професійної інтеграції вже після того, як дитині виповниться 14 місяців.

    Одним із ключових елементів реформи стало посилення відповідальності за невиконання вимог центрів зайнятості. Якщо людина без поважної причини відмовляється подавати заявки на вакансії, не виконує узгоджений план пошуку роботи або зривала програму підтримки, розмір базової допомоги можуть скоротити на 30% строком на три місяці.

    Окремі правила стосуються пропуску обов’язкових зустрічей із працівниками центрів зайнятості. Перший пропуск не призводитиме до санкцій, однак уже після другого випадку виплати скорочуватимуть на 30% протягом місяця. Якщо ж людина тричі поспіль ігноруватиме призначені зустрічі, процедура поступово може завершитися повним припиненням соціальної підтримки, включно з компенсацією витрат на житло.

    Ще жорсткішими стали правила щодо безпідставної відмови від запропонованої роботи. Так звану “норму про відмову від роботи” переглянули таким чином, що тепер базову соціальну допомогу можуть повністю призупинити щонайменше на один місяць, а в окремих випадках — на два. Крім того, застосовувати такі санкції дозволено швидше, ніж це було передбачено попереднім законодавством.

    Реформа також змінює підхід до оцінки майнового стану одержувачів допомоги. Уряд скасовує річний “пільговий період”, протягом якого майно людини майже не враховувалося при визначенні права на виплати. Надалі допустимий обсяг захищених заощаджень залежатиме від віку отримувача соціальної допомоги.

    Крім цього, посилюється контроль за витратами на житло. Якщо раніше протягом пільгового періоду оренда фактично компенсувалася без суттєвих обмежень, то тепер навіть у цей час діятиме максимальний поріг допустимих витрат. Він становитиме півтора розміру від загального нормативу, встановленого для відповідного регіону.

    Окрему увагу уряд приділив боротьбі зі зловживаннями системою соціальної підтримки. Центри зайнятості отримають додаткові інструменти для перевірки інформації про доходи, майно та виконання одержувачами своїх зобов’язань.

    Нова реформа вписується у ширшу тенденцію, яка останніми роками спостерігається в країнах Європи. Все більше держав переглядають підходи до соціальної допомоги, намагаючись поєднати підтримку громадян із більш активним залученням їх до ринку праці. Подібні зміни вже впроваджують або обговорюють у низці європейських країн, зокрема щодо механізмів підтримки біженців та інших отримувачів соціальних виплат.

    Водночас українці, які перебувають за кордоном і планують повернутися додому, можуть скористатися українською платформою “Додому”. Вона допомагає скласти індивідуальний план повернення, включаючи пошук житла, працевлаштування, оформлення документів та організацію навчання дітей.