Golosnovinua.com

Позначка: суд

  • Без роботи чи на фронті: чи звільняє війна від сплати аліментів

    Без роботи чи на фронті: чи звільняє війна від сплати аліментів

    Повномасштабна війна змінила фінансове становище мільйонів українців: частина людей втратила роботу або бізнес, хтось був мобілізований до лав Сил оборони, інші змушені були переїхати чи залишилися без стабільного доходу. Однак ці обставини самі по собі не звільняють батьків від обов’язку утримувати дитину та сплачувати встановлені аліменти.

    Воєнний стан в Україні не скасував аліментні зобов’язання, а спеціальні обмеження щодо стягнення коштів із доходів боржників, запроваджені після початку повномасштабного вторгнення, зробили виняток саме для аліментів. Тобто рішення про їх стягнення продовжують виконуватися і під час війни.

    Це означає, що просто припинити виплати через складне матеріальне становище, мобілізацію або відсутність роботи не можна. Якщо визначений судом чи домовленістю батьків платіж більше не відповідає реальним фінансовим можливостям людини, закон передбачає інший механізм — звернення до суду з вимогою змінити розмір аліментів.

    Втрата роботи не анулює аліменти

    Одна з найпоширеніших ситуацій під час війни — людина залишається без офіційного працевлаштування та доходу. Проте сама по собі відсутність роботи не означає, що на цей період можна нічого не платити.

    Сімейний кодекс передбачає спеціальний порядок визначення заборгованості для непрацюючих платників. Якщо особа не працювала в період, коли виник борг, розрахунок заборгованості може проводитися виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.

    Тому сценарій «офіційної зарплати немає — отже, немає й аліментів» може призвести до протилежного результату: борг продовжуватиме накопичуватися.

    Інша справа, якщо втрата роботи суттєво змінила матеріальне становище платника. Стаття 192 Сімейного кодексу дозволяє за рішенням суду як зменшити, так і збільшити раніше встановлений розмір аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я та в інших передбачених законом випадках.

    Отже, ключове правило просте: розмір виплат можна намагатися змінити через суд, але самостійно припиняти їх через втрату роботи не варто.

    А що з військовослужбовцями

    Проходження військової служби також не є автоматичною підставою для припинення сплати аліментів.

    Після запровадження воєнного стану законодавець дійсно встановлював низку особливостей примусового виконання рішень. Зокрема, було передбачене припинення звернення стягнення на зарплату, пенсію, стипендію та інші доходи боржників. Однак рішення щодо стягнення аліментів прямо виключили з цього правила.

    Тому сам факт мобілізації або служби у ЗСУ не означає припинення аліментного обов’язку.

    Якщо ж через службу, стан здоров’я, нові сімейні обставини або інші причини матеріальний стан платника істотно змінився, він також має право звернутися до суду щодо перегляду розміру платежів. Суд оцінюватиме конкретні обставини справи та докази, а не лише факт перебування людини на військовій службі.

    Борг може обернутися серйозними обмеженнями

    Заборгованість за аліментами в Україні може мати значно серйозніші наслідки, ніж просто необхідність згодом повернути накопичену суму.

    Якщо борг перевищує суму відповідних платежів за встановлений законом період, державний виконавець може застосовувати до боржника додаткові заходи.

    Зокрема, у практиці стягнення аліментів передбачені тимчасові обмеження права:

    • виїжджати за межі України;
    • керувати транспортними засобами;
    • користуватися зброєю;
    • полювати.

    Такі заходи застосовуються у передбачених законом випадках та діють до погашення відповідної заборгованості.

    За даними, які раніше наводило Міністерство юстиції, лише протягом 2025 року органи державної виконавчої служби стягнули 16,24 млрд грн аліментів. На кінець року на виконанні перебувало понад 511 тисяч виконавчих документів цієї категорії. Про це раніше писала і «Ненька інфо».

    Видання також повідомляло, що ще після початку повномасштабної війни кількість проваджень щодо несплати аліментів почала помітно зростати. Станом на серпень 2024 року в Єдиному реєстрі боржників фіксували понад 187 тисяч відповідних проваджень.

    За прострочення можна отримати ще й пеню

    Окремий ризик для неплатника — фінансова відповідальність за прострочення.

    Сімейне законодавство передбачає можливість стягнення пені у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір такої пені обмежений і не може перевищувати 100% суми заборгованості.

    Тобто тривале ігнорування платежів може не просто збільшити основний борг — до нього за певних умов додається ще й відповідальність за прострочення.

    Крім того, законодавством передбачені додаткові штрафи залежно від тривалості заборгованості. «Ненька інфо» із посиланням на дані Мін’юсту раніше повідомляла: якщо борг перевищує суму платежів за один рік, може застосовуватися штраф у розмірі 20% заборгованості, понад два роки — 30%, понад три роки — 50%.

    Чи можна взагалі позбутися накопиченого боргу

    У певних виняткових ситуаціях питання заборгованості можна вирішувати через суд.

    Суд при розгляді таких спорів може враховувати матеріальне та сімейне становище особи та конкретні причини виникнення боргу. Тяжка хвороба або інші істотні обставини можуть мати значення під час вирішення питання щодо заборгованості.

    Але важливо розрізняти дві ситуації: наявність складних життєвих обставин і автоматичне припинення аліментів — не одне й те саме. Війна сама по собі не списує борг. Так само його автоматично не анулюють мобілізація, звільнення з роботи або різке падіння доходів.

    За необхідності платник має звертатися до суду та доводити зміну обставин.

    Несплата може дійти і до відповідальності

    Законодавство передбачає для злісних неплатників не лише фінансові санкції або обмеження прав. Залежно від розміру та тривалості заборгованості можуть застосовуватися адміністративні заходи, зокрема суспільно корисні роботи, а злісне ухилення від виконання встановленого законом обов’язку може мати й кримінально-правові наслідки.

    Резонансні історії з великими боргами трапляються й серед колишніх високопосадовців. Раніше «Ненька інфо» писала про справу колишнього заступника голови ДБР Олександра Бабікова, щодо якого повідомлялося про тривалу несплату аліментів на трьох дітей. За даними джерела видання, у 2023 році накопичений борг був погашений у розмірі 2,1 млн грн.

    Воєнний стан не дає права просто перестати сплачувати аліменти. Те саме стосується мобілізації та втрати роботи. Якщо доходи суттєво скоротилися або змінилися інші життєві обставини, законним шляхом є звернення до суду щодо перегляду розміру виплат.

    Інакше заборгованість може продовжувати накопичуватися, а разом із нею — пеня, штрафи та ризик додаткових обмежень для боржника.

  • Довічне за вбивство Фаріон: суд виніс вирок Зінченку

    Довічне за вбивство Фаріон: суд виніс вирок Зінченку

    Шевченківський районний суд Львова 1 жовтня визнав В’ячеслава Зінченка винним у вбивстві мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон і призначив йому довічне позбавлення волі. До набрання вироком законної сили він залишатиметься під вартою.

    За повідомленням Офісу генерального прокурора, суд погодився з позицією обвинувачення, що злочин було вчинено у зв’язку з виконанням Фаріон громадського обов’язку та з мотивів національної нетерпимості. Зінченка також визнали винним у незаконному поводженні зі зброєю.

    Йому інкримінували п. 8 і п. 14 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України та ч. 1 ст. 263 КК України — умисне вбивство за обтяжуючих обставин і незаконне поводження з вогнепальною зброєю.

    Оголошення вироку розпочалося вранці 1 жовтня у Шевченківському районному суді Львова. Перед засіданням вулицю біля суду перекрили, а саму будівлю взяли під посилену охорону. Під судом зібралися прихильники Ірини Фаріон, які вимагали для обвинуваченого максимального покарання.

    Судовий процес у цій справі тривав тривалий час. За даними Суспільного, матеріали провадження налічували близько 30 томів, а за час розгляду відбулося понад 80 судових засідань. Під час досудового розслідування правоохоронці провели понад 60 експертиз, допитали більш ніж 1500 людей та опрацювали значний масив записів із камер відеоспостереження.

    Прокуратура наполягала саме на довічному позбавленні волі. Під час судових дебатів сторона обвинувачення просила призначити Зінченку чотири роки позбавлення волі за незаконне поводження зі зброєю та довічне — за умисне вбивство, поглинувши менш суворе покарання більш суворим.

    За версією слідства, мотив злочину був пов’язаний із поглядами Фаріон щодо української мови та її публічною діяльністю. Правоохоронці заявляли, що Зінченко перебував у групах у месенджерах, де поширювалися ідеї насильства, расової, національної та релігійної нетерпимості. Слідство вважало, що у нього сформувалася особиста неприязнь до Фаріон, яку він нібито сприймав як людину, що «розколює народну єдність». Це саме версія обвинувачення, яку суд поклав в основу вироку.

    Слідчі також стверджували, що вбивство готувалося заздалегідь. За їхніми даними, обвинувачений збирав інформацію про місце проживання та пересування Фаріон, стежив за нею, планував напад і придбав зброю.

    Ірину Фаріон було смертельно поранено ввечері 19 липня 2024 року біля її будинку у Львові на вулиці Масарика. В неї вистрілили, після чого мовознавицю доправили до лікарні, однак того ж вечора вона померла від отриманих поранень.

    Через шість днів, 25 липня 2024 року, у Дніпрі правоохоронці затримали тоді 18-річного В’ячеслава Зінченка. Слідство повідомляло, що під час перебування у Львові він орендував щонайменше три квартири та намагався максимально приховувати свої пересування.

    Наступного дня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Сам Зінченко після затримання заявляв журналістам, що не вбивав Фаріон. Надалі він також не визнав своєї вини.

    Наприкінці грудня 2024 року правоохоронці перекваліфікували справу. Якщо спочатку Зінченка підозрювали в умисному вбивстві, то після завершення досудового розслідування йому інкримінували вбивство особи у зв’язку з виконанням нею громадського обов’язку та з мотивів національної нетерпимості. Саме ця кваліфікація передбачала можливість довічного ув’язнення.

    Обвинувальний акт передали до суду 26 грудня 2024 року. Від моменту затримання і до проголошення вироку Зінченко перебував під вартою.

    Під час процесу він кілька разів змінював захисників, а на одному з етапів відмовився від послуг одразу двох адвокатів. Через проблеми із захистом окремі засідання переносили. Судові дебати остаточно завершилися 17 вересня 2026 року, після чого колегія суддів пішла до нарадчої кімнати.

    На засіданні 1 жовтня Зінченко не давав свідчень. За даними «Української правди», він також відмовився від участі у судових дебатах.

    Донька Ірини Фаріон Софія Особа, яка була визнана потерпілою у справі, раніше також просила суд призначити максимальне покарання.

    Вирок першої інстанції ще не є остаточним: сторона захисту має право оскаржити його в апеляційному порядку. До моменту набрання рішенням законної сили Зінченко залишатиметься під вартою.

    Таким чином, через більш ніж два роки після вбивства Ірини Фаріон суд першої інстанції поставив крапку у резонансному кримінальному процесі: В’ячеслава Зінченка визнано винним і засуджено до довічного позбавлення волі.

  • Битва за спадок Гейден Панеттьєрі: Володимир Кличко звернувся до суду Лос-Анджелеса заради 11-річної доньки

    Битва за спадок Гейден Панеттьєрі: Володимир Кличко звернувся до суду Лос-Анджелеса заради 11-річної доньки

    Колишній чемпіон світу з боксу у надважкій вазі Володимир Кличко ініціював офіційний юридичний процес у Сполучених Штатах Америки, щоб взяти під контроль управління активами своєї колишньої нареченої, відомої американської акторки Гейден Панеттьєрі. Через команду своїх адвокатів український спортсмен подав офіційне клопотання до суду міста Лос-Анджелес. Головною метою цього безпрецедентного правового кроку є вимога призначити його тимчасовим законним представником одинадцятирічної доньки Каї-Євдокії, яка фігурує у справі про успадкування майна своєї трагічно померлої матері.

    Одинадцятирічна Кая-Євдокія залишається єдиною прямою спадкоємицею всіх статків голлівудської зірки, чиє життя передчасно обірвалося через наслідки вживання наркотичних речовин. Юридичні представники боксера у своїх судових зверненнях роблять особливий акцент на критичній необхідності надання Кличку офіційного статусу тимчасового розпорядника всіх залишених активів. За їхніми словами, такий правовий статус є єдиним надійним запобіжником, який дозволить уникнути непередбачуваного зникнення, незаконного привласнення або пошкодження майна, що за правом належить неповнолітній дитині. Адвокати наполягають, що відсутність швидкого рішення може поставити під загрозу фінансове майбутнє єдиної доньки покійної знаменитості.

    Сам Володимир Кличко категорично відкидає будь-які особисті фінансові інтереси у цій справі. Спортсмен стверджує, що його дії продиктовані виключно батьківським обов’язком та прагненням захистити законну майбутню власність Каї-Євдокії. Він просить суд надати йому повноваження на управління спадком лише на той перехідний період, поки американська система правосуддя не обере та не затвердить постійного законного представника, який займатиметься цими фінансовими питаннями до повноліття дівчинки. Відповідні документи вже перебувають на розгляді інстанції в Лос-Анджелесі.

    Варто зазначити, що український боксер має всі підстави претендувати на роль головного захисника інтересів дитини. Протягом більшої частини життя Каї-Євдокії саме батько фактично взяв на себе всю повноту відповідальності за її виховання, забезпечення та безпеку. Після остаточного розриву стосунків між спортсменом та американською акторкою дівчинка постійно проживає разом із ним в Україні. Свого часу Гейден Панеттьєрі погодилася на такий крок, оскільки через власну тривалу боротьбу із залежностями не могла забезпечити дитині стабільного та безпечного середовища для зростання.

    Цей юридичний прецедент привертає значну увагу, оскільки стосується збереження великих фінансових активів, залишених відомою публічною особою. Процедура призначення тимчасового розпорядника в американській юриспруденції є стандартною практикою у випадках раптової смерті власника, особливо коли єдиним спадкоємцем виступає неповнолітня особа, яка фізично перебуває за межами країни. Очікується, що найближчим часом суд Лос-Анджелеса призначить перше слухання, на якому розгляне всі надані адвокатами докази та ухвалить рішення, що визначить подальшу долю заморожених активів покійної зірки кінематографа.

  • Здавав маршрути військкомів у Viber: на Волині засудили інформатора ухилянтів

    Здавав маршрути військкомів у Viber: на Волині засудили інформатора ухилянтів

    На Волині суд виніс обвинувальний вирок місцевому жителю, який систематично перешкоджав мобілізаційним заходам через популярний месенджер. Чоловік регулярно повідомляв про місця дислокації, проведення перевірок документів та переміщення співробітників Територіального центру комплектування та соціальної підтримки у спеціальній закритій групі у Viber. Ковельський міськрайонний суд Волинської області кваліфікував такі дії як пряме перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України під час дії воєнного стану та призначив фігуранту кримінальне покарання.

    Під час судового розгляду слідство встановило, що обвинувачений не був адміністратором або творцем згаданої спільноти, однак залишався її надзвичайно активним учасником. Протягом серпня та вересня 2024 року волинянин постійно моніторив ситуацію у своєму населеному пункті та оперативно публікував актуальні дані для інших підписників, допомагаючи їм уникати зустрічей із військовими патрулями.

    «Систематично поширював інформацію про місця проведення мобілізаційних заходів, маршрути пересування та транспортні засоби, якими користувалися військовослужбовці ТЦК та СП», – йдеться в офіційному повідомленні регіонального військового комісаріату.

    Проаналізувавши зібрані докази, Ковельський міськрайонний суд дійшов висновку, що публікації фігуранта мали конкретну мету і реально допомагали громадянам призовного віку ухилятися від заходів оповіщення та призову за мобілізацією. Чоловіка офіційно визнали винним у злочині, передбаченому частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань). Відповідна стаття передбачає суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років.

    Суддя призначив порушнику п’ять років позбавлення волі, проте звільнив його від відбування покарання за ґратами, замінивши вирок на один рік іспитового терміну. Ключовою підставою для такого суттєвого пом’якшення стало те, що підсудний повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, активно сприяв слідству у розкритті злочину та раніше ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності.

    Військове командування вкотре звертається до громадян із попередженням щодо неприпустимості зриву оборонних заходів через соціальні мережі, адже такі дії розцінюються як пряма загроза національній безпеці.

    «Поширення інформації про місця перебування, маршрути руху або проведення заходів за участю військовослужбовців може тягнути за собою кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України», – наголосили у ТЦК та СП.

    Варто зазначити, що правоохоронні органи та суди регулярно розглядають справи, пов’язані з порушенням військового обов’язку. Відомо про схожий випадок, коли вирок отримав водій-електрик однієї з військових частин, який самовільно ухилявся від несення служби. Військовослужбовець тривалий час проводив на власний розсуд, уникаючи виконання обов’язків, але при цьому продовжував незаконно отримувати грошове забезпечення від держави. За цей злочин суд призначив йому покарання у вигляді двох років іспитового терміну.

     

  • «Зброя масового обману»: як українців програмують на паніку та чим загрожує сліпий репост

    «Зброя масового обману»: як українців програмують на паніку та чим загрожує сліпий репост

    Сучасні соціальні мережі та популярні месенджери перетворилися на найнебезпечніше поле бою, де замість справжніх куль використовують витончені психологічні операції, безпосередньо спрямовані проти цивільного населення. Херсонський апеляційний суд виступив із жорстким попередженням: в умовах повномасштабної війни ворожі інформаційні вкиди, приховані маніпуляції та відверта пропаганда використовуються як інструмент цілеспрямованого впливу на суспільну свідомість. Кожне гучне повідомлення в інтернеті може виявитися ретельно спланованою атакою, покликаною дестабілізувати ситуацію в державі, зламати внутрішній опір та посіяти тотальну зневіру серед громадян.

    Парадоксально, але українська правова система взагалі не містить такого популярного терміна, як «фейк». Юридична площина оперує значно точнішими поняттями, до яких належать «недостовірна інформація», «неправдиві чутки», «пропаганда» або «інформаційні операції». Служителі Феміди наголошують, що стаття 277 Цивільного кодексу України гарантує кожній особі законне право на відповідь та офіційне спростування брехні. Водночас стаття 302 ЦК України покладає прямий обов’язок на кожного, хто поширює інформацію, попередньо переконатися в її абсолютній достовірності. При цьому Закон України «Про інформацію» чітко розмежовує голі факти від оціночних суджень, правдивість яких неможливо довести чи спростувати в судовому порядку.

    Державний щит проти дезінформації

    Протидія віртуальному терору давно вийшла на найвищий державний рівень. Згідно з Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, боротьба з дезінформаційними операціями визначена як фундаментальна стратегічна ціль. Для безперервної нейтралізації цих загроз при РНБО цілодобово функціонує Центр протидії дезінформації. Фахівці ЦПД постійно виявляють деструктивні інформаційні впливи та спроби маніпулювання громадською думкою, використовуючи слово «фейк» виключно як робочий аналітичний термін для маркування ворожих кампаній.

    Експерти з кібербезпеки зазначають, що розпізнати інформаційну отруту можна за специфічними маркерами. Сумнівні публікації завжди б’ють по емоціях через надзвичайно сенсаційні заголовки, вимагають негайного поширення серед друзів та ніколи не містять посилань на реальні першоджерела. Такі тексти часто апелюють до анонімних інсайдерів, а як докази пропонують фотографії чи документи, походження яких неможливо встановити. Щоб не стати жертвою маніпуляторів, громадяни зобов’язані самостійно перевіряти дані через офіційні урядові ресурси, а тексти законів шукати виключно в електронній базі «Законодавство України» на порталі Верховної Ради України. Будь-який резонансний матеріал потребує порівняння з кількома авторитетними джерелами та ретельного аналізу контексту подій.

    Від адміністративного штрафу до в’язниці

    Попри відсутність окремої універсальної статті за поширення неправди, правоохоронна система має потужний юридичний інструментарій для суворого покарання порушників. Кваліфікація кожного конкретного злочину завжди залежить від наслідків та способу розповсюдження даних. Зокрема, стаття 173–1 КУпАП гарантує притягнення до адміністративної відповідальності за поширення неправдивих чуток, якщо вони здатні викликати паніку серед населення або спровокувати порушення громадського порядку.

    Однак у питаннях захисту національної безпеки держава діє максимально жорстко. Стаття 114–2 Кримінального кодексу України передбачає вкрай суворе покарання за несанкціоноване поширення критично важливої інформації. Йдеться про оприлюднення маршрутів переміщення зброї, а також розкриття напрямків руху чи точних місць розташування підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань. У таких критичних випадках банальна необережність у мережі розцінюється як пряма загроза обороноздатності і карається реальними тюремними термінами.

  • Фінансовий моніторинг проти правосуддя: Національний банк заборонив автоматично блокувати заставні платежі для «ВАКС» – регулятор вимагає змін

    Фінансовий моніторинг проти правосуддя: Національний банк заборонив автоматично блокувати заставні платежі для «ВАКС» – регулятор вимагає змін

    Національний банк України здійснив рішуче втручання у конфліктну ситуацію, що виникла між вітчизняною банківською системою та органами антикорупційної інфраструктури, видавши суворе застереження комерційним фінансовим установам щодо неприпустимості безпідставного блокування судових платежів. Головний фінансовий регулятор країни офіційно попередив банки, що внесення грошової застави в рамках кримінального провадження на спеціальні казначейські рахунки не може автоматично кваліфікуватися як підозріла фінансова операція. Каталізатором для такого жорсткого роз’яснення стала низка системних скарг від адвокатів, підозрюваних та поручителів, які масово стикалися з безапеляційними відмовами банківських установ переказувати визначені суддями кошти на офіційні рахунки Вищого антикорупційного суду. Спрацьовування жорстких алгоритмів внутрішнього контролю призводило до штучного паралічу виконання судових ухвал, створюючи небезпечний прецедент, коли внутрішні інструкції приватних установ ставали вищими за рішення державної судової влади.

    Корінь цієї системної проблеми криється у надмірно консервативному трактуванні банками правил фінансового моніторингу та законодавства про запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Сучасні банківські системи налаштовані на автоматичне виявлення ризиків, і великі суми переказів, особливо якщо вони пов’язані з політично значущими особами або фігурантами гучних кримінальних розслідувань, миттєво потрапляють під червоні прапорці комплаєнс-контролю. Однак регулятор чітко наголосив, що сам по собі факт виконання ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді застави є абсолютно легальною та законодавчо регламентованою дією, яка апріорі не несе терористичних чи відмивальних загроз. Переказ коштів на рахунки Державної казначейської служби України є максимально прозорим процесом, де кінцевим отримувачем виступає держава, тому використання формальних алгоритмів для блокування таких транзакцій є проявом професійної некомпетентності та бюрократичної перестраховки банківського менеджменту.

    Наслідки подібної надмірної пильності фінансових установ мають прямий і вкрай негативний вплив на дотримання базових конституційних прав громадян та загальну ефективність системи кримінальної юстиції. Грошова застава є ключовим альтернативним запобіжним заходом, який дозволяє особі, чия провина ще не доведена в суді, перебувати на волі, продовжувати працювати та готувати повноцінний юридичний захист замість перебування у слідчому ізоляторі. Коли банк безпідставно відмовляється провести платіж у встановлений законом короткий термін, підозрюваний фізично позбавляється можливості виконати рішення суду, що автоматично дає прокурорам формальні підстави вимагати зміни запобіжного заходу на більш жорсткий – тримання під вартою. Таким чином, комерційні банки своїми діями фактично втручалися у здійснення правосуддя, штучно обмежуючи свободу людей та підриваючи авторитет Вищого антикорупційного суду, який не міг вчасно отримати визначені ним же фінансові гарантії.

    Своєю категоричною заявою Національний банк України зобов’язав усі піднаглядні фінансові установи негайно переглянути свої внутрішні протоколи ризик-менеджменту та адаптувати їх до реалій функціонування антикорупційної вертикалі. Відтепер банки повинні забезпечити гнучкий, ручний та оперативний розгляд транзакцій, пов’язаних із внесенням судових застав, уникаючи шаблонних автоматичних відмов, які дискредитують саму ідею справедливого судочинства. Регулятор надіслав чіткий сигнал всьому ринку: боротьба з тіньовими капіталами не повинна перетворюватися на абсурдний інструмент саботажу легальних державних процедур, а банківський комплаєнс зобов’язаний діяти в синергії із законом, гарантуючи безперешкодний рух коштів, коли йдеться про виконання прямих рішень іменем України.

     

  • Екстрадиційний шторм на Адріатиці: Хорватія видає Німеччині українця у справі про підрив «Північних потоків» попри голодування та заяви про політичний тиск

    Екстрадиційний шторм на Адріатиці: Хорватія видає Німеччині українця у справі про підрив «Північних потоків» попри голодування та заяви про політичний тиск

    Судова система Хорватії ухвалила безпрецедентне та вкрай суперечливе рішення, яке здатне спровокувати новий виток напруженості у європейській правовій та дипломатичній площині. Судова колегія міста Пула офіційно санкціонувала екстрадицію до Федеративної Республіки Німеччина громадянина України Володимира Журавльова, якого німецьке слідство називає другим ключовим підозрюваним у справі про масштабну диверсію на магістральних газопроводах «Північний потік» та «Північний потік – 2» восени дві тисячі двадцять другого року. Вердикт хорватських суддів під головуванням судді Едвіни Суєвич викликав хвилю гострого несприйняття з боку захисту українця, який категорично відкидає законність вердикту та наполягає на відверто політичному підґрунті справи. Адвокати фігуранта вже розпочали екстрену підготовку апеляційної скарги, тоді як сам затриманий оголосив про початок безстрокового голодування на знак протесту проти наміру видати його німецькому правосуддю.

    Юридична драма навколо затримання українця набула особливої гостроти після того, як Берлін вирішив кардинально посилити тиск і переглянути статус справи. На початку вересня німецька прокуратура внесла суттєві корективи у зміст європейського ордера на арешт, несподівано додавши до переліку звинувачень нову, надзвичайно важку кваліфікацію – вчинення воєнного злочину. Такий різкий крок обурив незалежних правників, які вказують на абсурдність застосування подібних статей до знищення інфраструктурного об’єкта в нейтральних балтійських водах. Захисники українського громадянина наголошують, що в умовах глибокої поляризації європейської політики судове переслідування набуває ознак спланованого процесу, покликаного знайти зручних винних у краху енергетичної співпраці Берліна з Москвою. Ба більше, українське вище керівництво неодноразово публічно та однозначно заявляло про цілковиту непричетність офіційного Києва та державних структур до планування чи реалізації операцій із руйнування балтійських трубопроводів.

    Руйнування системи «Північних потоків» стало одним із найбільш загадкових та доленосних епізодів початку повномасштабного протистояння в Європі, який фактично обрубив кремлівські енергетичні зашморги на континенті. Міжнародні аналітики в галузі глобальної безпеки давно констатували, що ці російські газогони ніколи не були суто комерційними проєктами, а слугували геополітичною зброєю Кремля. Їхня головна стратегічна мета полягала в повній ізоляції східного флангу Північноатлантичного альянсу, позбавленні України транзитного статусу та закріпленні критичної залежності німецької промисловості від російського газу. Проте судове розслідування, замість пошуку першопричин російського шантажу, наразі зосереджується на переслідуванні окремих осіб, чиї права та життя опинилися під загрозою через міжнародні компроміси. Подальший розгляд апеляції в Хорватії стане вирішальним тестом на здатність європейського правосуддя протистояти політичній кон’юнктурі та захищати базові права людини від маніпулятивних звинувачень.

     

  • Мільярдний компроміс із правосуддям: експосадовець визнав провину у справі нафтопродуктів та уникнув тюремного ув’язнення

    Мільярдний компроміс із правосуддям: експосадовець визнав провину у справі нафтопродуктів та уникнув тюремного ув’язнення

    Вітчизняна антикорупційна система продемонструвала безпрецедентний прагматичний підхід до вирішення одного з найбільш резонансних і тривалих кримінальних проваджень останнього десятиліття. Колишній народний депутат України та високопосадовець Сергій Пашинський офіційно уклав угоду про визнання винуватості зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. Цей юридичний крок ставить остаточну крапку в багаторічному розслідуванні масштабної економічної афери, пов’язаної з незаконним привласненням колосальних обсягів арештованого пального. Головний фігурант складної схеми погодився піти на повну співпрацю зі слідством та визнати власні порушення закону, що дозволило йому уникнути реального тюремного строку. Натомість держава отримає безпрецедентну фінансову компенсацію, розмір якої сягає понад один мільярд сто мільйонів гривень, що робить цю угоду однією з найдорожчих в історії українського правосуддя.

    Корупційна епопея бере свій початок ще з подій дві тисячі чотирнадцятого року, коли на хвилі політичних змін правоохоронні органи наклали арешт на величезні резерви нафтопродуктів. Ці стратегічні запаси належали структурам сумнозвісного олігарха-втікача Сергія Курченка і мали бути прозоро реалізовані на користь знекровленої національної економіки. Проте замість чесного аукціону та поповнення державного бюджету, десятки тисяч тонн дефіцитного пального були передані сумнівним приватним компаніям за штучно заниженими цінами. Різниця між реальною ринковою вартістю та сумами, сплаченими фіктивними фірмами, осіла в кишенях організаторів оборудки. Детективам знадобилися роки кропіткої роботи, тисячі годин аналізу фінансових проводок та складних експертиз, аби довести причетність впливових політиків до розкрадання національних ресурсів і сформувати неспростовну доказову базу.

    Розуміючи безперспективність подальшого судового протистояння та зіткнувшись із залізними доказами слідства, експосадовець обрав тактику юридичного компромісу. Підписана угода означає, що підозрюваний повністю погоджується з висунутими обвинуваченнями та визнає свою безпосередню участь у тіньових процесах розподілу арештованого майна. В обмін на це антикорупційні органи застосували сучасний правовий механізм, який дозволяє конвертувати тюремний строк у колосальні фінансові стягнення. Сума в один мільярд сто мільйонів гривень має бути виплачена як пряме відшкодування завданих збитків. Такий підхід свідчить про зміну пріоритетів вітчизняної юстиції: замість того, щоб роками утримувати фігуранта за ґратами за кошти платників податків у нескінченних судових процесах, держава обирає миттєве та гарантоване повернення вкрадених активів.

    Цей випадок формує потужний юридичний прецедент для всієї правоохоронної системи країни та надсилає недвозначний сигнал іншим учасникам корупційних схем. Практика укладання угод про визнання провини у справах такого високого рівня демонструє зрілість антикорупційної інфраструктури, здатної заганяти в кут навіть найбільш захищених політичних діячів. Змусити посадовця такого рангу публічно визнати свою провину та добровільно повернути понад мільярд гривень – це суттєвий психологічний та економічний удар по культурі безкарності. Повернуті кошти стануть критично важливим ресурсом для державних потреб в умовах колосального навантаження, довівши, що справедливість може мати не лише моральний, але й цілком конкретний фінансовий вимір.

  • Українця у справі «Північних потоків» вирішили видати Німеччині

    Українця у справі «Північних потоків» вирішили видати Німеччині

    Окружний суд хорватського міста Пула дозволив екстрадувати до Німеччини громадянина України Володимира Журавльова, якого німецькі правоохоронці підозрюють у причетності до підриву газопроводів «Північний потік» і «Північний потік-2» у Балтійському морі. Рішення судді ухвалили ще 18 вересня, а письмово повідомили про нього через п’ять днів.

    Після набрання рішенням законної сили хорватська влада має передати Журавльова компетентним органам Німеччини. Водночас захист уже заявив, що планує оскаржувати екстрадицію.

    Особливого резонансу цій історії додають обставини затримання українця. У серпні його затримали в Хорватії під час роботи над голлівудським фільмом Snake Island, сюжет якого якраз пов’язаний із підривом «Північних потоків». За даними медіа, Журавльов працював консультантом стрічки. У фільмі, який знімає режисер Даг Лайман, заявлені Едрієн Броуді та Шон Пенн.

    «Ненька інфо» вже писала про цей майже кінематографічний збіг — коли підозрюваного у справі про диверсію затримали прямо під час створення фільму про цю ж операцію.

    «Північний потік» іде до Голлівуду: у Загребі знімають фільм з Броуді та Пенном, а консультанта стрічки заарештувала поліція

    Німецькі слідчі вважають Журавльова професійним водолазом, який міг брати участь у встановленні вибухівки на трубопроводах. Сам він свою причетність заперечує. Раніше він уже уникав арешту та передачі Німеччині, а польський суд свого часу відмовив у його екстрадиції.

    На початку вересня німецька сторона також оновила європейський ордер на його арешт, додавши нову кваліфікацію — «воєнний злочин». Саме через це одне із засідань у Хорватії переносили.

    У Німеччині вже перебуває під вартою інший фігурант справи — українець Сергій Кузнєцов, якого раніше затримали в Італії та передали німецьким правоохоронцям. Німецька прокуратура стверджує, що група використовувала орендовану яхту, водолазне спорядження та вибухівку для атаки на газопроводи у вересні 2022 року.

    Українська влада офіційно заперечує причетність держави до підриву «Північних потоків». У липні Офіс генпрокурора заявляв, що українське розслідування не встановило фактів, які підтверджували б наказ або координацію диверсії з боку державних органів України.

    Україна зробила офіційну заяву щодо підриву «Північних потоків»: Генпрокуратура поставила крапку

    Тепер ключове питання — чи набуде рішення хорватського суду чинності після апеляції захисту. До остаточного завершення процедури Журавльов залишається під вартою в Хорватії, а німецьке слідство продовжує формувати справу про одну з найрезонансніших диверсій останніх років.

  • Екс-генпрокурор Руслан Кравченко міг оформити інвалідність у 2024 році, – Ігор Мосійчук

    Екс-генпрокурор Руслан Кравченко міг оформити інвалідність у 2024 році, – Ігор Мосійчук

    Як повідомляє  екс-нардеп Ігор Мосійчук,  колишній генеральний прокурор України Руслан Кравченко міг оформити інвалідність та списатись з військового обліку під час роботи у Київській обласній військовій адміністрації.

    “8 квітня 2024 року колишній генеральний прокурор України Руслан Кравченко, який в той час очолював Київську обласну воєнну адміністрацію: пройшов ВЛК, оформив собі фіктивну інвалідність і списався у званні майора запасу з військового обліку” – зазначив Ігор Мосійчук.

    Нагадаємо, раніше екс-нардеп  подав позов до Касаційного адміністративного суду, щодо визнання незаконним Указу Президента України №946/2026 про покладення виконання обов’язків Генерального прокурора на Ковальського В. О., як на особу особу, яка на момент його видання обіймала посаду керівника Хмельницької обласної прокуратури.

    Екс-генпрокурор Руслан Кравченко міг оформити інвалідність у 2024 році, - Ігор Мосійчук