Позначка: Тегеран

  • «Іран святкує перемогу»: США завершили військову присутність в Іраку

    «Іран святкує перемогу»: США завершили військову присутність в Іраку

    Сполучені Штати завершили виведення останніх американських військових з Іраку, фактично поставивши крапку у понад двох десятиліттях військової присутності, яка почалася після вторгнення 2003 року.

    Президент США Дональд Трамп оголосив про завершення місії 30 вересня, заявивши, що американська присутність у країні «незабаром стане лише частиною історії». Водночас саме рішення про поступове виведення військ було погоджене Вашингтоном і Багдадом ще у 2024 році за адміністрації Джо Байдена, а команда Трампа завершила реалізацію домовленості.

    За даними Reuters, останні підрозділи залишали переважно базу в районі Ербіля в автономному Курдистані. Перед завершенням місії в Іраку залишалося кілька сотень американських військових, тоді як ще раніше їхня чисельність становила близько 2,5 тисячі.

    Трамп назвав виведення сил перемогою і для Сполучених Штатів, і для Іраку. Він також пов’язав завершення американської присутності з боротьбою проти «Ісламської держави», стверджуючи, що ІДІЛ була розгромлена під час його першого президентського терміну.

    Водночас повного зникнення загрози ІДІЛ міжнародні та іракські структури не констатують. За даними Reuters, угруповання втратило територіальний контроль, однак у країні досі існують його сплячі осередки. Саме це залишається одним із головних ризиків після виходу американців.

    Понад 20 років війни

    Американська військова операція в Іраку почалася у березні 2003 року за президента Джорджа Буша-молодшого. Її результатом стало повалення режиму Саддама Хусейна.

    Основні сили США залишили країну наприкінці 2011 року, однак уже менш ніж за три роки Вашингтон знову направив військових до Іраку. Причиною стало стрімке посилення «Ісламської держави», яка в 2014 році захопила значні території Іраку та Сирії.

    Американські сили повернулися вже в іншому форматі — як частина міжнародної коаліції, яка займалася ударами по ІДІЛ, підготовкою іракських військових, розвідкою та логістичною підтримкою.

    У 2017 році угруповання втратило контроль над більшістю територій в Іраку, а у 2019 році — над останніми значними територіальними опорними пунктами в Сирії.

    За більш ніж два десятиліття операцій в Іраку загинули близько 4,5 тисячі американських військових, повідомляє Reuters.

    Трамп знову розкритикував війну 2003 року

    У своїй заяві Трамп вкотре розкритикував рішення попередніх американських адміністрацій щодо участі США у війні в Іраку.

    Він назвав її «трясовиною», до якої Вашингтон був втягнутий через неправильні політичні рішення, і окремо наголосив, що нинішнє виведення військ відбувається організовано.

    Трамп також протиставив його евакуації американських сил з Афганістану у 2021 році, яка супроводжувалася хаосом у Кабулі та різкою критикою адміністрації Байдена.

    Попри політичну риторику Трампа, Reuters наголошує, що нинішній вихід не є раптовим рішенням Білого дому: його планували протягом кількох років, а ключові параметри були узгоджені ще до повернення Трампа до влади.

    Іран і його союзники називають це перемогою

    Один із головних наслідків виведення американських сил стосується впливу Ірану.

    Reuters пише, що Тегеран та підтримувані ним сили в Іраку відкрито сприймають вихід США як політичну і стратегічну перемогу.

    Командир підтримуваного Іраном угруповання «Ісламський опір в Іраку» Абу Моджтаба аль-Ясірі назвав відхід американців «історичною перемогою» іракських сил опору та «поразкою американського проєкту».

    Такі заяви відображають давню позицію проіранських угруповань, які роками вимагали повного виведення сил США з країни.

    Іран має значний політичний і військовий вплив в Іраку через мережу шиїтських партій, збройних формувань та економічних зв’язків. Після 2003 року цей вплив поступово зростав, особливо після повалення режиму Саддама Хусейна.

    Іракський аналітик у сфері безпеки Джасім аль-Бахадлі в коментарі Reuters припустив, що відсутність американських військових може додатково посилити позиції Тегерана.

    Але є ризик повернення ІДІЛ

    Інша загроза пов’язана з можливим відновленням активності «Ісламської держави».

    Іракські силовики, з якими спілкувався Reuters, застерігають, що ІДІЛ досі зберігає розрізнені осередки та здатність до локальних атак. За їхньою оцінкою, зникнення американської розвідувальної, безпілотної та логістичної підтримки може ускладнити боротьбу з такими групами.

    Найбільше занепокоєння викликають віддалені райони на півночі та заході країни, де контроль сил безпеки традиційно слабший.

    Водночас іракська влада наполягає, що національні сили вже здатні самостійно забезпечувати безпеку країни.

    Саме аргумент про значне ослаблення ІДІЛ був одним із ключових під час переговорів про завершення американської місії.

    Що буде далі

    Формальне завершення американської військової присутності не означає повного розриву оборонних зв’язків між Вашингтоном і Багдадом.

    США й надалі можуть надавати Іраку військову допомогу, озброєння, навчання та підтримку в межах окремих програм. Американський бюджет на 2027 рік, зокрема, передбачає фінансування програм підготовки й оснащення партнерських сил для боротьби з ІДІЛ.

    Проте саме присутність регулярних американських військових підрозділів, яка з перервою тривала з 2003 року, завершилася.

    У підсумку Ірак входить у новий період безпеки, де головними питаннями залишаються баланс між центральною владою і проіранськими угрупованнями, здатність самостійно стримувати ІДІЛ та подальший вплив Тегерана.

    Для США ж завершення місії закриває одну з найдовших і найдорожчих військових кампаній XXI століття. Для Ірану та його союзників це, навпаки, стало символом скорочення американської військової присутності у країні, де Тегеран за останні два десятиліття суттєво наростив свій політичний вплив.

     

  • Ядерний десант Москви у Тегерані: «Росатом» повертає десятки фахівців на іранську АЕС «Бушер»

    Ядерний десант Москви у Тегерані: «Росатом» повертає десятки фахівців на іранську АЕС «Бушер»

    Міжнародне співробітництво у сфері атомної енергетики між росією та Іраном продовжує поглиблюватися попри серйозні безпекові ризики та глобальну напругу на Близькому Сході. Російська державна корпорація відновлює повномасштабну присутність на стратегічному ядерному об’єкті ісламської республіки, демонструючи тісну кооперацію режимів, які перебувають під масованими західними санкціями.

    Повернення персоналу на іранський майданчик

    Як повідомив очільник «Росатома» Олексій Лихачов, на атомну електростанцію «Бушер» в Ірані вже повернулися 47 російських фахівців. Відновлення присутності інженерного та технічного персоналу на об’єкті відбувається після попереднього скорочення чи евакуації частини співробітників через загострення регіонального конфлікту та загрозу безпеці ключових інфраструктурних об’єктів країни.

    За словами керівника російського держконцерну, наразі ситуація на майданчику дозволяє відновлювати штатну роботу, а фахівці приступають до виконання завдань із обслуговування та подальшої експлуатації станції.

    Геополітичний підтекст атомного партнерства

    Повернення працівників «Росатома» на АЕС «Бушер» відбувається на тлі триваючих обговорень іранської ядерної програми на міжнародній арені та посилення військово-політичного союзу між москвою і Тегераном. Західні експерти неодноразово висловлювали занепокоєння тим, що подібна співпраця в атомній сфері створює додаткові ризики для глобального режиму нерозповсюдження та використовується для взаємної підтримки санкційних режимів.

    Попри ризики ескалації на Близькому Сході, москва продовжує тримати під своїм контролем ключові технологічні процеси на іранському ядерному об’єкті, використовуючи цей проєкт як важливий важель геополітичного впливу в регіоні.

     

  • «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    «Зробив би все так само»: Трамп відмовився шкодувати про війну з Іраном, яка б’є по його рейтингах

    Президент США Дональд Трамп заявив, що не шкодує про рішення розпочати військову кампанію проти Ірану, попри затягування конфлікту, зростання цін на енергоносії та ризики для Республіканської партії напередодні проміжних виборів до Конгресу. В інтерв’ю Fox News американський лідер сказав, що за аналогічних обставин ухвалив би те саме рішення, а також знову спрогнозував завершення війни одразу після виборів у листопаді.

    «Я не вірю в слово “жаль”. Завжди можна трохи поставити собі запитання. Якби мені довелося зробити це знову, я зробив би все точно так само», — заявив Трамп в ефірі програми The Ingraham Angle, відповідаючи на запитання ведучої Лори Інгрем про політичну ціну війни.

    Президент США також відкинув припущення, що тривалий конфлікт деморалізував частину його прихильників, серед яких ще до початку війни були сильні ізоляціоністські настрої. На думку Трампа, його виборці, навпаки, підтримують курс адміністрації.

    «Я думаю, вони дуже пишаються тим, що я не дозволяю Ірану мати ядерну зброю», — заявив глава Білого дому. При цьому Іран ядерної зброї не має і наполягає, що його програма зі збагачення урану має мирний характер. Одним із заявлених Вашингтоном завдань війни Трамп називає саме ослаблення ядерних можливостей Тегерана.

    Американсько-ізраїльська кампанія проти Ірану розпочалася 28 лютого 2026 року. Тегеран відповів ударами по Ізраїлю та державах Перської затоки, на території яких розташовані американські військові об’єкти. За даними Reuters, унаслідок американських та ізраїльських ударів по Ірану, а також бойових дій у Лівані загинули тисячі людей, мільйони були змушені залишити домівки.

    Особливо примітною стала ще одна фраза Трампа. Він знову заявив, що очікує завершення війни після проміжних виборів до Конгресу США.

    «Все закінчиться одразу після виборів», — сказав президент.

    Проміжні вибори відбудуться 3 листопада і визначать контроль над Палатою представників та Сенатом. Республіканці зараз мають вузькі більшості, а зростання невдоволення війною та економічними проблемами перетворюється для партії Трампа на дедалі серйозніший ризик.

    Сам Трамп звинувачує Іран у спробі вплинути на американські вибори. За його версією, Тегеран зацікавлений у поразці республіканців, оскільки очікує м’якшої політики від демократів.

    При цьому в тому самому інтерв’ю президент зробив ще одну показову заяву. Коли ведуча запитала, чому він не погоджується на заклики прихильників жорсткішої лінії завдати по Ірану ще масштабніших ударів, Трамп допустив, що одним із факторів можуть бути саме вибори.

    «Можливо, я не роблю цього через вибори», — сказав він.

    Таким чином, президент фактично визнав, що внутрішньополітична ситуація може впливати щонайменше на масштаби подальшої ескалації.

    Причини для занепокоєння у республіканців справді є. Опитування Reuters/Ipsos, завершене наприкінці серпня, показало, що роботу Трампа на посаді президента схвалюють лише 33% американців — це один із найнижчих показників за всю його політичну кар’єру. Війну проти Ірану підтримували 36% опитаних. Водночас 71% американців були незадоволені тим, як президент справляється зі зростанням вартості життя.

    Ще гірший для Білого дому результат дало окреме опитування Reuters/Ipsos на початку вересня. Лише 25% американців заявили, що вважають війну з Іраном вартою її ціни. За рівнем підтримки затяжного конфлікту ці показники вже порівнюють із суспільним ставленням до воєн США в Афганістані та Іраку.

    Одним із найвідчутніших наслідків війни для пересічних американців стали ціни на пальне. Бойові дії, обмеження судноплавства через Ормузьку протоку та атаки на нафтову інфраструктуру суттєво скоротили постачання сировини з регіону.

    11 вересня Brent подорожчала до приблизно $108,44 за барель, а американська WTI — до $103,17. За тиждень нафта додала майже 13%, а обидва ключові сорти вперше з травня можуть завершити тиждень вище $100 за барель. Одночасно середня ціна дизельного пального у США перевищила $6 за галон — рекордний показник.

    Ринок особливо нервує через ситуацію в Ормузькій протоці. До війни через цей маршрут проходила приблизно п’ята частина світових потоків нафти та газу. Хоча судноплавство повністю не припинилося, потоки залишаються істотно нижчими за довоєнні рівні. Нові атаки на танкери лише посилюють побоювання щодо постачання.

    На цьому тлі заявлена Трампом перспектива швидкого завершення війни дедалі сильніше розходиться з оцінками частини його власної адміністрації.

    The Wall Street Journal повідомила, що віцепрезидент Джей Ді Венс, держсекретар Марко Рубіо та інші високопосадовці обговорювали з президентом сценарій, за якого Іран здатний продовжувати спротив роками. За найбільш песимістичного розвитку подій конфлікт може тривати до завершення другого президентського терміну Трампа — тобто до січня 2029 року.

    Причина — здатність Тегерана адаптуватися до американського військового й економічного тиску. Зокрема, 10 вересня стало відомо, що Іран відновив обмежене виробництво балістичних ракет із компонентів, які залишилися в його розпорядженні. Частина виробництва переміщена на підземні об’єкти.

    Затяжна війна створює проблеми й для американських військових ресурсів. Reuters Breakingviews повідомляв, що високопоставлені військові попереджали міністра оборони Піта Гегсета про дефіцит критично важливих боєприпасів і перенапруження військ. Пентагон на 2027 рік запросив оборонний бюджет у $1,5 трлн, серед іншого для фінансування операцій проти Ірану та поповнення виснажених запасів ракет і боєприпасів.

    Вашингтон одночасно посилює економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що адміністрація наступного тижня оголосить санкції проти неназваного великого банку за зв’язки з Іраном. Від початку війни Білий дім уже розширив обмеження проти нафтового, транспортного, фінансового та оборонного секторів Тегерана.

    Сам Трамп, однак, демонструє, що змінювати ключовий курс не збирається. Попри зростання нафтових цін, падіння рейтингу, неоднозначне ставлення американців до війни та попередження власних радників про можливий багаторічний конфлікт, президент публічно наполягає: рішення про початок кампанії було правильним.

    Тепер політичний тест для цієї позиції настане вже за кілька тижнів. Якщо високі ціни на пальне, інфляційні ризики та невдоволення війною збережуться до 3 листопада, іранська кампанія може стати одним із ключових факторів проміжних виборів. І саме тоді стане зрозуміло, чи поділяють американські виборці впевненість Трампа в тому, що він «зробив би все так само».

  • «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    «Ормуз не захопиш твітом»: Іран жорстко відповів Трампу і пригрозив не відкривати протоку

    Протистояння США та Ірану навколо Ормузької протоки переходить у нову фазу. Після заяви президента США Дональда Трампа про намір «дуже скоро» оголосити один із найважливіших морських маршрутів світу американською територією Тегеран відповів, що протоку неможливо захопити ані політичною декларацією, ані демонстрацією військової сили. Іранська сторона також дала зрозуміти, що не збирається відновлювати нормальне судноплавство, доки Вашингтон не змінить своєї позиції.

    Різку заяву зробив заступник міністра закордонних справ Ірану Казем Гарібабаді. Він відкинув слова Трампа та заявив, що Тегеран і надалі сам визначатиме режим проходження суден через стратегічний водний шлях.

    «Ормузьку протоку не можна захопити твітом чи авіаносцем, виданням наказу чи передвиборчою промовою», — заявив іранський дипломат. Він також наголосив, що Іран не має наміру відступати під тиском американських погроз.

    Гарібабаді пішов ще далі, заявивши, що протока відкриватиметься та закриватиметься «лише за командою Ірану». За його словами, блокада триватиме, доки Сполучені Штати не відмовляться від того, що Тегеран називає «фантазіями», та не визнають реальність ситуації.

    Приводом для такої реакції став виступ Трампа 14 серпня в Гарден-Сіті у штаті Нью-Йорк. Американський президент заявив, що після завершення протистояння з Іраном планує оголосити Ормузьку протоку територією Сполучених Штатів. При цьому конкретного юридичного чи політичного механізму реалізації такого задуму він не представив.

    Заява має надзвичайно резонансний характер ще й через географію протоки. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Аравійським морем. Узбережжя протоки належить Ірану та Оману, а сам маршрут десятиліттями має критичне значення для міжнародного судноплавства.

    Саме через Ормуз до нинішньої війни проходила приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Тому будь-яка ескалація навколо протоки майже миттєво відбивається на світових енергетичних ринках.

    І цього разу наслідки вже відчутні.

    За даними судноплавної аналітичної компанії Kpler, у п’ятницю, 14 серпня, через Ормузьку протоку пройшли лише два судна, причому серед зафіксованих переходів не було танкерів із сирою нафтою. Для порівняння: до початку війни протокою щодня проходили понад 130 суден. Частина кораблів теоретично може пересуватися з вимкненими транспондерами, однак навіть з урахуванням цього нинішній рівень активності незрівнянно нижчий за довоєнний.

    Ще 12 серпня Reuters повідомляв, що рух через Ормуз упав до тижневого мінімуму. За інформацією Kpler, тоді вдалося відстежити лише вісім суден. До війни нормальним показником були приблизно 130–140 проходів на добу.

    Ситуацію додатково загострюють атаки на цивільне судноплавство. Державна нафтова компанія Об’єднаних Арабських Еміратів ADNOC повідомила про напад на її судно під час проходження Ормузькою протокою. За даними Reuters, це був уже третій напад на судна компанії протягом тижня. Постраждалих у найсвіжішому інциденті не було.

    За даними Reuters, судна, які намагаються пройти без дозволу Тегерана, стикаються з ризиком атак ракетами або безпілотниками. 14 серпня також повідомлялося про атаки на судна, пов’язані з ОАЕ.

    Усе це вже позначається на нафтовому ринку. 14 серпня ф’ючерси на Brent подорожчали на $1,45 — до $88,52 за барель, а американська WTI додала $1,15 і торгувалася приблизно по $82,40. За підсумками тижня Brent рухалася до зростання приблизно на 6%, WTI — на 5,4%. Одним із головних чинників залишаються саме ризики для поставок через Ормузьку протоку.

    Наслідки протистояння відчувають і американські споживачі. Середня ціна галона бензину у США станом на 14 серпня становила близько $4,08, що приблизно на 29% більше, ніж роком раніше. Трамп під час свого виступу закликав американців змиритися з дещо дорожчим пальним, пояснюючи це ціною протистояння з Іраном та необхідністю не допустити отримання Тегераном ядерної зброї.

    Проблеми виникли й у самої іранської економіки. Президент Ірану Масуд Пезешкіан пов’язував високу інфляцію в країні з американською блокадою портів і санкціями проти експорту іранської нафти. Вашингтон, зі свого боку, готується ще більше посилити економічний тиск. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що нові заходи проти Тегерана можуть бути оголошені вже наступного тижня.

    Водночас дипломатичний шлях фактично зайшов у глухий кут. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що рішення про відновлення переговорів зі Сполученими Штатами не ухвалене. За його словами, Вашингтон повинен виконати умови Тегерана щодо протоки, перш ніж нормальне судноплавство буде відновлено.

    Раніше Іран висунув цілу низку вимог. Серед них — послаблення або скасування американських санкцій, розблокування заморожених іранських активів, припинення військового тиску та питання компенсації завданих війною збитків. Тегеран паралельно веде переговори з Оманом щодо майбутнього режиму судноплавства через протоку. За повідомленнями останніх днів, сторони наблизилися до домовленості щодо маршрутів руху суден, але навіть такий компроміс автоматично не означатиме відкриття Ормузу.

    США та Іран намагалися домовитися про припинення бойових дій раніше. Попередня домовленість, досягнута у червні, фактично розвалилася, а зараз сторони навіть по-різному трактують її статус. Аракчі заявляє, що формального режиму припинення вогню, який можна було б просто продовжити, не існувало.

    Війна США та Ізраїлю проти Ірану почалася 28 лютого 2026 року. Після початку бойових дій Тегеран різко обмежив рух через Ормузьку протоку, перетворивши контроль над ключовою нафтовою артерією на один із головних важелів тиску в конфлікті.

    Наслідки вже виходять далеко за межі регіону. Через проблеми з постачанням азійські нафтопереробні компанії почали активніше шукати альтернативу близькосхідній нафті. За даними Reuters, щонайменше чотири азійські НПЗ збільшили закупівлі американської сировини, а постачання американської нафти до Азії у липні досягло рекордних 2,35 млн барелів на добу. До війни понад половина сирої нафти, яку отримувала Азія, надходила з Близького Сходу.

    Таким чином, за гучною суперечкою Трампа й Тегерана стоїть значно більше, ніж дипломатична риторика. Ормузька протока перетворилася на один із центральних фронтів американсько-іранського протистояння: рух суден скоротився з понад сотні на день до одиниць, танкери стають цілями атак, нафта дорожчає, а найбільші імпортери вже перебудовують ланцюги постачання.

    І поки Трамп говорить про майбутню «американську територію», відповідь Тегерана залишається протилежною: Іран наполягає, що саме він вирішуватиме, коли Ормуз знову буде відкритий. За відсутності нового політичного компромісу одна з найважливіших енергетичних артерій планети ризикує залишатися практично паралізованою.

  • Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Президент США Дональд Трамп заявив, що американські військово-морські сили фактично встановили повний контроль над Ормузькою протокою та очистили стратегічний водний шлях від мін, передає CNN.  За його словами, протока тепер відкрита для судноплавства, а саме ВМС США є силою, яка контролює ситуацію в районі одного з найважливіших енергетичних маршрутів планети. Водночас дані про рух комерційних суден та заяви Ірану свідчать, що говорити про повне повернення Ормузу до нормальної роботи поки зарано.

    Гучну заяву Трамп зробив 10 серпня під час спілкування з журналістами в Овальному кабінеті Білого дому. Американський президент стверджує, що Сполучені Штати провели масштабну операцію з пошуку та знешкодження мін, встановлених у районі протоки.

    «Єдиний, хто зараз контролює Ормузьку протоку, — це ВМС США», — заявив Трамп, додавши, що американські сили контролюють водний шлях «на 100%».

    За словами американського президента, загроза мінування все ще може виникати: окремі міни можуть з’являтися у воді, однак американські військові їх виявляють та знешкоджують. Трамп при цьому заявив, що США «прочистили всю протоку».

    Однак саме формулювання президента про повне відкриття Ормузу потребує обережності. За даними ЗМІ, які відстежують ситуацію із судноплавством, рух через стратегічний маршрут усе ще не повернувся до довоєнного режиму. Тому слова Трампа наразі передусім відображають позицію американської адміністрації щодо військового контролю над водним шляхом, а не остаточне політичне врегулювання статусу протоки.

    Чому Ормузька протока настільки важлива

    Ормуз — вузький морський прохід між Іраном та Оманом, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Індійським океаном. У найвужчій частині протока має приблизно 30 кілометрів завширшки.

    У нормальних умовах через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та значні обсяги скрапленого природного газу. Саме тому будь-яка загроза блокування Ормузу практично миттєво стає проблемою не лише для країн Перської затоки, а й для глобальної економіки.

    Через протоку проходять танкери, що перевозять енергоресурси з Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару та інших держав регіону. Тривале порушення судноплавства здатне впливати на ціни на нафту, страхування танкерів, вартість фрахту та зрештою — на ціни енергоносіїв далеко за межами Близького Сходу.

    Саме контроль над Ормузом став одним із головних важелів Тегерана у протистоянні зі США. Європейський Союз ще навесні розширив санкційний механізм, щоб отримати можливість запроваджувати обмеження проти осіб та структур, причетних до перешкоджання свободі судноплавства в регіоні. ЄС прямо заявляв, що дії проти суден у протоці суперечать міжнародному праву.

    У червні Євросоюз також запровадив санкції проти командування ВМС Корпусу вартових ісламської революції в провінції Хормозган. За даними Ради ЄС, іранська сторона запроваджувала систему контролю, за якої судна мали передавати інформацію про себе, вантаж і пункт призначення, після чого вирішувалося питання щодо їхнього проходження.

    Розмінування Ормузу триває не перший місяць

    Американська операція в районі протоки розпочалася значно раніше за нинішню заяву Трампа. Ще у квітні Центральне командування США повідомляло про підготовку умов для розмінування Ормузу та прокладання безпечних маршрутів для комерційного судноплавства.

    До операції залучалися американські військові кораблі та спеціалізовані засоби, включно з безпілотними підводними системами. Вашингтон заявляв, що після визначення безпечних маршрутів відповідну інформацію передаватимуть судноплавній галузі.

    Сам Трамп тоді визнавав, що у воді можуть залишатися міни, які необхідно знайти та ліквідувати.

    Тепер президент США стверджує, що ця робота фактично завершена.

    Але Іран не відмовився від претензій на контроль

    Ключова проблема полягає в тому, що фізичне розмінування протоки не означає автоматичного політичного врегулювання.

    Іран раніше наполягав, що судна повинні використовувати маршрути, схвалені Тегераном. Корпус вартових ісламської революції також вимагав від кораблів підтримувати зв’язок з іранськими військово-морськими силами під час проходження Ормузу.

    Ситуацію додатково ускладнила спроба Оману запропонувати альтернативний механізм. Маскат виступив за регіональне управління протокою та добровільні платежі за певні послуги замість моделі, за якої Іран фактично контролював би водний шлях і стягував плату за його використання. За інформацією Reuters від 28 липня, саме питання контролю над Ормузом залишалося одним із головних каменів спотикання в процесі врегулювання американсько-іранського конфлікту.

    Раніше досягнуті домовленості передбачали тимчасове безкоштовне проходження комерційних суден протягом 60 днів та проведення операцій із розмінування. Водночас остаточна модель управління протокою після завершення цього періоду залишилася невизначеною.

    Тегеран висунув Вашингтону додаткові умови

    Ще одна проблема для заявленого Трампом «відкриття» Ормузу — позиція самого Ірану.

    Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявляв, що домовленості між Тегераном та Маскатом щодо маршруту недостатньо для повного відновлення роботи стратегічного водного шляху. Іран пов’язує остаточне врегулювання з ширшим комплексом питань у відносинах зі Сполученими Штатами.

    Таким чином, навіть після заяви Вашингтона про завершення розмінування залишається принципова суперечність: США наполягають на свободі проходу міжнародною протокою, тоді як Тегеран прагне зберегти значний вплив на правила судноплавства.

    Вашингтон раніше прямо відкидав можливість обов’язкової плати за прохід. Держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що жодна держава не може одноосібно претендувати на міжнародний водний шлях або вимагати плату лише за право його використання.

    Заява Трампа може бути сигналом не лише Ірану

    Твердження президента США про «100% контроль» має також політичне та економічне значення. Для Вашингтона критично важливо переконати судноплавні компанії та енергетичні ринки у тому, що Ормуз поступово стає безпечнішим.

    Трамп уже використовував подібну риторику раніше. У березні він закликав нафтові компанії відновлювати перевезення через протоку, стверджуючи, що американські сили суттєво послабили можливості Ірану загрожувати судноплавству. Водночас уже тоді залишалися питання щодо реального масштабу розмінування та готовності комерційних перевізників повернутися на маршрут.

    Нинішня заява є значно категоричнішою: Трамп уже не говорить про часткове відновлення безпеки, а заявляє про повний контроль американського флоту.

    Проте остаточним тестом стане не політична заява Білого дому, а фактичне повернення танкерів і торговельних суден до нормального режиму роботи. Поки цього не сталося, ситуація навколо Ормузької протоки залишається частиною ширшого протистояння США та Ірану.

    Фактично зараз існують дві паралельні реальності. Вашингтон заявляє, що військова загроза мінування значною мірою усунена і протока перебуває під контролем ВМС США. Тегеран, своєю чергою, не відмовляється від претензій на участь у визначенні правил проходу суден та пов’язує повне відкриття Ормузу з ширшими політичними домовленостями.

    Тому слова Трампа про «100% контроль» можуть означати важливий військовий перелом навколо Ормузу, але ще не ставлять крапку в боротьбі за один із найважливіших морських маршрутів світу.

  • Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Трамп готувався оголосити про перемогу у війні з Іраном: що стало на заваді плану США

    Про це повідомляє The Wall Street Journal.

    За інформацією видання, адміністрація Трампа останнім часом намагалася знайти спосіб якнайшвидше вийти з військового конфлікту, водночас зберігши можливість представити його завершення як результат успішної американської політики. Одним із ключових елементів такого плану стало питання Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світових поставок нафти та газу.

    Однак спроби Білого дому швидко завершити конфлікт зіткнулися з новою проблемою. У суботу Іран висунув жорсткі вимоги, пов’язавши відновлення повноцінного судноплавства через протоку з низкою умов. Зокрема, Тегеран вимагає мільярдних репарацій, виведення американських військ із регіону та припинення морської блокади.

    Такі вимоги значно ускладнюють для адміністрації Трампа пошук сценарію завершення війни, який можна було б представити як дипломатичний та військовий успіх США.

    Директорка програми Близького Сходу Центру стратегічних та міжнародних досліджень Мона Якубян зазначила, що жорстка позиція Ірану створює для американського президента дедалі більше труднощів. За її словами, нові вимоги Тегерана ускладнюють можливість для Трампа сформувати прийнятний для Вашингтона шлях виходу з конфлікту.

    Водночас експерт з питань Ірану консалтингової компанії Eurasia Group Грегорі Брю вважає, що Тегеран усвідомлює зацікавленість Трампа у якнайшвидшому відновленні роботи Ормузької протоки. Саме тому, на його думку, іранська сторона намагається максимально посилити свої позиції на переговорах і висуває жорсткі умови.

    Питання Ормузької протоки поступово стало одним із центральних елементів американської політики щодо Ірану. Ще з квітня адміністрація Трампа намагалася включити питання іранської ядерної програми до ширшого переговорного процесу. Проте досягти домовленостей виявилося значно складніше, ніж очікували у Вашингтоні.

    Через це останніми тижнями американська сторона змістила акцент із комплексної ядерної угоди на практичне відновлення комерційного судноплавства через Ормузьку протоку. Для США та світової економіки це питання має стратегічне значення, оскільки перекриття цього морського маршруту безпосередньо впливає на міжнародні поставки енергоносіїв та ціни на нафту й газ.

    Іран, зі свого боку, використовує контроль над можливістю безпечного проходження суден через протоку як важливий інструмент тиску. Ракетні атаки та застосування безпілотників продемонстрували здатність Тегерана створювати серйозні ризики для міжнародного судноплавства.

    Трамп неодноразово заявляв про необхідність повного відкриття Ормузької протоки. Однак, як зазначає WSJ, попередні заяви американського президента про швидке відновлення судноплавства виявилися передчасними.

    Віце-президент США Джей Ді Венс також визнав, що ситуація залишається невизначеною. За його словами, адміністрація перебуває в процесі переговорів і продовжить чинити тиск на Іран, якщо домовитися про відкриття протоки не вдасться.

    У Вашингтоні водночас наполягають, що США вже досягли основних військових цілей, які ставили перед собою під час операції проти Ірану. Американські чиновники заявляють, що Сполучені Штати зможуть виявити будь-які спроби Тегерана відновити ядерну програму, а перспектива нових американських ударів має стримувати Іран від таких дій.

    Однак тривалість конфлікту створює для Вашингтона додаткові проблеми. Військова кампанія на Близькому Сході призвела до значного використання американських запасів озброєння та змусила адміністрацію Трампа активніше шукати дипломатичні механізми для зниження напруги.

    Раніше повідомлялося, що війна з Іраном уже суттєво виснажила американські арсенали. Це потенційно може вплинути на здатність США одночасно реагувати на інші масштабні геополітичні виклики, зокрема з боку Росії та Китаю.

    Для Вашингтона важливим залишається і питання цін на енергоносії. Перебої з постачанням через Ормузьку протоку здатні створити додатковий тиск на світові нафтові ринки та, відповідно, на американських споживачів. Саме тому адміністрація Трампа зацікавлена у якнайшвидшому відновленні стабільного руху танкерів.

    Венс заявляв, що Вашингтон розраховує на повернення судноплавства Ормузькою протокою до рівня, який існував до початку війни. За його словами, сторони досягли певного прогресу у переговорах із Тегераном.

    Втім, останні вимоги Ірану свідчать про те, що остаточної домовленості поки немає. Тегеран прагне отримати економічні та військово-політичні поступки, тоді як Вашингтон намагається домогтися відкриття ключового морського маршруту без необхідності погоджуватися на умови, які могли б виглядати як значна поступка Ірану.

    Таким чином, майбутнє Ормузької протоки може стати одним із головних факторів, від якого залежатиме подальший розвиток конфлікту. Для Трампа її повне відкриття могло б стати підставою заявити про досягнення головної практичної мети війни. Водночас жорстка позиція Тегерана та вимоги щодо компенсацій, виведення американських військ і припинення блокади поки що залишають сценарій швидкого завершення конфлікту невизначеним.

  • Іран вимагає компенсації від України: чому знову згадали трагедію рейсу МАУ PS752

    Іран вимагає компенсації від України: чому знову згадали трагедію рейсу МАУ PS752

    Після інциденту з іранським судном у Каспійському морі офіційний Тегеран зажадав від України відшкодування збитків. На цьому тлі в українському інформаційному просторі знову порушили питання відповідальності Ірану за збиття літака авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» рейсу PS752 у 2020 році.

    Таку позицію у своїй авторській колонці для «Апострофа» висловив військовий експерт та співголова громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгирьов.

    За останніми повідомленнями, Іран після телефонної розмови міністра закордонних справ Аббаса Арагчі з главою МЗС України Андрієм Сибігою заявив про необхідність компенсації за пошкодження свого торговельного судна у Каспійському морі. Українська сторона наголосила, що її дії були спрямовані виключно на самооборону від російської агресії та закликала Тегеран припинити будь-яку військову підтримку Росії.

    Снєгирьов вважає, що такі вимоги виглядають суперечливо, оскільки Іран досі не забезпечив повного виконання міжнародних вимог щодо відповідальності за катастрофу рейсу PS752.

    Нагадаємо, 8 січня 2020 року поблизу Тегерана був збитий літак Boeing 737-800 авіакомпанії МАУ, який виконував рейс PS752 до Києва. Загинули всі 176 людей, які перебували на борту. Через кілька днів іранська влада визнала, що літак був уражений двома ракетами сил протиповітряної оборони, пояснивши це людською помилкою під час періоду підвищеної бойової готовності.

    У своїй колонці експерт ставить під сумнів офіційну версію Ірану про випадковість інциденту. Він звертає увагу на технічні характеристики зенітного комплексу «Тор-М1», відмінності між цивільним літаком і крилатою ракетою, а також на роботу систем розпізнавання повітряних цілей. На його думку, ці фактори викликають додаткові запитання щодо обставин трагедії.

    Снєгирьов також нагадує, що після катастрофи Україна, Канада, Велика Британія та Швеція створили Міжнародну координаційну групу для домагання відповідальності Ірану. За його словами, переговорний процес був фактично припинений після того, як Тегеран відмовився визнавати міжнародно-правову відповідальність у повному обсязі.

    Окремо автор згадує рішення канадського суду, який за позовами родичів загиблих присудив стягнення компенсації з Ірану. Водночас виконання цього рішення залишається складним через необхідність пошуку та арешту іранських активів за кордоном.

    На думку Снєгирьова, нинішні вимоги Ірану щодо компенсації за інцидент у Каспійському морі не можуть розглядатися окремо від питання відповідальності за збиття рейсу PS752. Він вважає, що справедливе розслідування трагедії та притягнення винних до відповідальності залишаються необхідною умовою для відновлення довіри та дотримання норм міжнародного права.

    Українська влада офіційно не пов’язувала вимоги Ірану щодо компенсації із справою рейсу PS752. Водночас Київ продовжує наполягати на тому, що Тегеран має припинити підтримку Росії та виконати свої міжнародно-правові зобов’язання щодо катастрофи українського пасажирського літака.

  • Новий очільник «Моссаду» з білоруським корінням привернув увагу Москви

    Новий очільник «Моссаду» з білоруським корінням привернув увагу Москви

    Новим директором ізраїльської зовнішньої розвідки «Моссад» став генерал-майор Роман Гофман – колишній військовий секретар прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу та уродженець Білорусі часів СРСР. Його призначення активно обговорюють у російських медіа та експертних колах, де припускають, що Ізраїль може посилити увагу до співпраці Росії та Ірану.

    Про це йдеться, зокрема, в аналітичних матеріалах російських ЗМІ та коментарях експертів після офіційного вступу Гофмана на посаду. Роман Гофман офіційно очолив «Моссад» 2 червня 2026 року, змінивши на цій посаді Давида Барнеа. Відповідне рішення раніше ухвалив прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, а кандидатуру затвердили після проходження необхідних процедур.

    Гофман став першим уродженцем Білорусі, який очолив ізраїльську зовнішню розвідку. Він народився у Гомельській області, а в 1990 році разом із родиною репатріювався до Ізраїлю у підлітковому віці. Свою військову кар’єру він почав у бронетанкових військах Армії оборони Ізраїлю, пройшовши шлях від молодшого офіцера до командира дивізії, а згодом обіймав посаду військового секретаря прем’єр-міністра. У червні 2026 року він офіційно вступив на посаду директора «Моссаду».

    Російські аналітики звертають увагу на його знання пострадянського простору, російської мови та досвід роботи на високому рівні в системі безпеки Ізраїлю. На їхню думку, ці фактори можуть сприяти більш глибокому аналізу процесів у регіоні та взаємодії між Москвою й Тегераном.

    Останніми роками саме співпраця Росії та Ірану в оборонній та технологічній сферах стала одним із ключових чинників безпеки на Близькому Сході. Зокрема, міжнародні експерти звертають увагу на питання передачі озброєнь, виробництва безпілотників, розвитку ракетних програм та логістичних зв’язків між двома країнами.

    У російських матеріалах також висловлюється думка, що ізраїльська розвідка може приділяти більше уваги моніторингу технологічного співробітництва Москви й Тегерана, постачанню озброєнь та каналам взаємодії між двома державами. Водночас офіційно Ізраїль не заявляв про зміну стратегічних пріоритетів «Моссаду» чи створення окремого “російського напрямку” як головного фокусу служби.

    Призначення Гофмана відбувається на тлі складної безпекової ситуації на Близькому Сході та триваючого протистояння між Ізраїлем та іранськими союзниками в регіоні. У цих умовах увага ізральських спецслужб до військово-технічної співпраці Ірану з іншими державами, зокрема Росією, імовірно, залишатиметься високою.

    За даними ізраїльських та міжнародних ЗМІ, призначенню Гофмана передували тривалі юридичні дискусії та перевірки, однак зрештою його кандидатуру було затверджено, а сам він очолив одну з найвпливовіших розвідувальних структур світу. Його п’ятирічний термін на посаді розпочався на тлі загострення регіональної конкуренції та змін у глобальній архітектурі безпеки.

  • Трамп оголосив нову хвилю ударів по Ірану та пригрозив знищити стратегічний об’єкт у горі Pickaxe

    Трамп оголосив нову хвилю ударів по Ірану та пригрозив знищити стратегічний об’єкт у горі Pickaxe

    Президент США Дональд Трамп заявив про намір завдати нових масштабних ударів по Ірану та оголосив, що американські військові планують знищити стратегічний об’єкт у горі Pickaxe, який, за даними західних аналітиків, може використовуватися для зберігання запасів збагаченого урану. Одночасно Центральне командування США (CENTCOM) підтвердило початок третьої поспіль ночі авіаударів по військових цілях на території Ісламської Республіки.

    Про це повідомляє Clash Report.

    Під час спілкування з журналістами президент США заявив, що американська армія не зустріне ефективного спротиву з боку Ірану під час операції зі знищення об’єкта Pickaxe Mountain.

    «Ми збираємося знищити гору Pickaxe. Нехай іранці знають, що ми прийдемо. Вони нічого не зможуть зробити», – заявив Трамп.

    Американський лідер також анонсував продовження військової кампанії вже найближчими годинами. За його словами, нові удари будуть завдані як у день заяви, так і наступного дня.

    «Сьогодні ввечері ми завдамо їм дуже сильного удару, і ми завдамо їм сильного удару завтра. І вони не можуть нічого вдіяти. У них немає нічого, крім великих ротів», – сказав президент США, використавши сленговий вислів, що означає гучні заяви без реальних можливостей для відповіді.

    Заява Трампа пролунала на тлі подальшого загострення конфлікту між США та Іраном, попри попередні домовленості про тимчасове припинення вогню. Останніми днями сторони фактично повернулися до взаємних ударів, а напруженість у регіоні продовжує стрімко зростати.

    Об’єкт у горі Pickaxe вважається одним із найбільш засекречених елементів іранської ядерної інфраструктури. За оцінками західних експертів, комплекс розташований глибоко під товщею гірської породи, що значно ускладнює його ураження звичайними авіабомбами.

    Аналітики неодноразово припускали, що саме там можуть зберігатися запаси високозбагаченого урану або обладнання, пов’язане з іранською ядерною програмою. Однак офіційного підтвердження функціонального призначення цього комплексу наразі немає.

    Саме через високий рівень захисту Pickaxe Mountain вважається одним із найскладніших потенційних об’єктів для американської авіації.

    Паралельно із заявами президента Центральне командування США повідомило, що американські військові вже розпочали третю поспіль ніч операцій проти Ірану.

    У командуванні зазначили, що кампанія проводиться за наказом Верховного головнокомандувача США і має на меті послаблення військового потенціалу Тегерана.

    У CENTCOM наголосили, що удари спрямовані на об’єкти, які використовуються іранськими силами, а також мають знизити їхню здатність здійснювати атаки на цивільні судна та міжнародне комерційне судноплавство в районі Ормузької протоки.

    За оцінкою американського військового командування, продовження операції має суттєво погіршити можливості Ірану здійснювати подальші військові дії у регіоні.

    Ескалація відбувається попри рамкову угоду, яку сторони раніше уклали щодо 60-денного режиму припинення вогню. Уже через короткий час після її підписання взаємні удари поновилися.

    Раніше у США повідомили про масштабну військову операцію, під час якої було атаковано близько 90 військових об’єктів на території Ірану. За даними американської сторони, ці удари були відповіддю на дії Тегерана в регіоні.

    Окрім цього, Дональд Трамп заявив про відновлення морської блокади Ірану. За його словами, Вашингтон прагне встановити контроль над Ормузькою протокою — одним із ключових маршрутів світової торгівлі нафтою. Американська адміністрація також заявила про намір стягувати 20% мита із суден, які проходитимуть через цей стратегічний морський коридор.

    За інформацією Axios, адміністрація президента США вже розглядає сценарії тривалого конфлікту з Іраном. Джерела видання стверджують, що у Вашингтоні не виключають продовження взаємних ударів протягом кількох днів або навіть тижнів.

    Основним осередком напруженості залишається Ормузька протока, через яку проходить значна частина світового експорту нафти. Будь-яке подальше загострення ситуації в цьому районі може вплинути не лише на безпекову ситуацію на Близькому Сході, а й на глобальні енергетичні ринки, міжнародне судноплавство та світову економіку.

  • США висунули Ірану ультиматум щодо Ормузької протоки

    США висунули Ірану ультиматум щодо Ормузької протоки

    Адміністрація президента США Дональда Трампа висунула Ірану новий ультиматум, який може визначити подальший розвиток відносин між Вашингтоном і Тегераном та вплинути на безпекову ситуацію на Близькому Сході. Американська влада вимагає, щоб уже в суботу, 11 липня, іранське керівництво публічно підтвердило відкриття Ормузької протоки для міжнародного судноплавства, офіційно взяло на себе зобов’язання припинити атаки на комерційні судна та фактично визнало порушення раніше досягнутих домовленостей. У Білому домі наголошують, що саме виконання цих умов стане головним показником того, чи готовий Тегеран до продовження дипломатичних переговорів та укладення нової довгострокової угоди.

    Про це повідомляє Axios із посиланням на трьох високопоставлених американських посадовців, які провели закритий брифінг для журналістів.

    За словами співрозмовників видання, Вашингтон уже передав свої вимоги безпосередньо представникам Ірану, а також через країни-посередники, які останніми тижнями підтримують контакти між сторонами. Американська адміністрація наполягає, що Тегеран має не лише припинити атаки на цивільне судноплавство, а й зробити це публічно, щоб продемонструвати готовність виконувати міжнародні зобов’язання.

    У США вважають, що Іран порушив меморандум про взаєморозуміння, який був укладений лише три тижні тому та мав покласти край активній фазі військового протистояння між країнами. За даними американської сторони, попри підписання документа, іранські сили продовжували регулярно атакувати цивільні торговельні судна в Ормузькій протоці та прилеглих водах, створюючи загрозу міжнародному судноплавству та світовим поставкам енергоносіїв.

    Американські посадовці наголошують, що саме тому нинішня вимога щодо припинення нападів є своєрідною перевіркою намірів Тегерана.

    За словами одного із чиновників, якщо Іран не здатний виконати навіть таке базове зобов’язання, як припинення атак на цивільні кораблі, то говорити про виконання складнішої ядерної угоди або інших масштабних міжнародних домовленостей просто немає сенсу.

    У Вашингтоні підкреслюють, що питання безпечного проходження суден через Ормузьку протоку є принциповим не лише для США, а й для світової економіки. Будь-які атаки на торговельні кораблі або загроза перекриття протоки одразу впливають на світові ринки нафти, газу та міжнародну торгівлю.

    За інформацією Axios, після двох днів інтенсивного обміну ударами між США та Іраном на початку цього тижня представники Тегерана нібито самі ініціювали нові контакти з Вашингтоном.

    Американські посадовці стверджують, що під час переговорів іранська сторона фактично визнала власні помилки та попросила відновити дипломатичний процес.

    «Вони сказали нам: “Ми облажалися. Ми зробили помилку. Давайте продовжимо переговори”», – процитував один із чиновників слова представників Ірану.

    Втім, офіційний Тегеран категорично відкидає таку версію подій.

    Речник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї заявив, що Іран не звертався до США із проханням відновити переговори та не визнавав жодних помилок.

    За його словами, іранська сторона лише погодилася провести консультації після відповідного прохання посередників із Катару, які традиційно виконують роль комунікаційного каналу між Вашингтоном і Тегераном.

    Попри це, американська адміністрація переконана, що саме зараз Іран має зробити конкретний крок назустріч деескалації.

    За інформацією Axios, у Білому домі очікують, що офіційна позиція Тегерана стане відомою після запланованої на суботу зустрічі міністра закордонних справ Ірану з главою зовнішньополітичного відомства Оману в столиці країни Маскаті.

    Саме Оман протягом багатьох років залишається одним із головних дипломатичних посередників між США та Іраном. Через Маскат неодноразово передавалися конфіденційні повідомлення між сторонами, а також проводилися консультації щодо врегулювання кризових ситуацій.

    Американські чиновники заявляють, що після переговорів в Омані очікують чіткої, недвозначної та публічної заяви іранського керівництва.

    «Ми хочемо, щоб вони відкрито заявили про припинення атак на судна та прямо або опосередковано визнали, що припустилися помилки. Саме над цим ми зараз працюємо», – заявив один із представників адміністрації.

    Інший високопосадовець попередив, що якщо Іран відмовиться виконати цю вимогу або продовжить обстріли цивільних кораблів, Вашингтон готовий вдатися до нових жорстких заходів.

    Якими саме можуть бути ці кроки, американська сторона офіційно не уточнює. Водночас співрозмовники видання наголошують, що США мають достатньо інструментів як дипломатичного, так і військового та економічного характеру для посилення тиску на Тегеран.

    За словами американських чиновників, ситуацію додатково ускладнює внутрішня боротьба за владу в самому Ірані.

    У Вашингтоні вважають, що в іранському політичному керівництві існують різні групи впливу, які мають протилежне бачення майбутніх відносин зі США.

    Частина керівництва, за оцінками американської розвідки, зацікавлена у досягненні компромісу та поступовій нормалізації відносин із Заходом.

    Водночас інші представники силового блоку виступають за продовження конфронтації та жорсткішу політику щодо Сполучених Штатів.

    «У їхній системі є елементи, які хочуть досягти угоди, але ми не можемо приймати рішення за них. Їм потрібно самостійно взяти ситуацію під контроль», – заявив один із представників адміністрації Трампа.

    Нинішня криза розгортається менш ніж через місяць після того, як США та Іран уклали меморандум про взаєморозуміння.

    Документ був підписаний 17 червня в Ісламабаді за посередництва Пакистану та мав стати основою для поступового завершення конфлікту між країнами.

    Меморандум передбачав припинення бойових дій, скасування американської морської блокади Ірану, відновлення безпечного судноплавства через Ормузьку протоку та запуск 60-денного переговорного процесу щодо укладення повноцінної мирної угоди.

    Однак уже на початку липня ситуація різко загострилася.

    За даними американської сторони, іранські сили відновили атаки на цивільні торговельні судна, які проходили через Ормузьку протоку.

    У відповідь 7–8 липня американські військові завдали серії ударів по десятках військових об’єктів на території Ірану.

    Цілями операції стали склади зброї, ракетні комплекси, командні пункти та інші об’єкти, які, за твердженням США, були пов’язані з організацією нападів на міжнародне судноплавство.

    Паралельно Міністерство фінансів США скасувало тимчасові винятки із санкційного режиму, які дозволяли Ірану частково експортувати нафту відповідно до умов мирного меморандуму.

    У відповідь Іран здійснив ракетні удари по американських військових базах, розташованих у Бахрейні та Кувейті.

    Попри обмін ударами, жодна зі сторін не заявила про намір остаточно припинити дипломатичні контакти.

    Наступного дня президент США Дональд Трамп повідомив, що представники Тегерана нібито звернулися до Вашингтона із пропозицією відновити переговори.

    За словами американського лідера, США дали зрозуміти іранській стороні, що попереднє перемир’я більше не діє, а будь-які нові домовленості можливі лише після того, як Іран доведе готовність виконувати свої зобов’язання.

    Ормузька протока залишається одним із найважливіших стратегічних морських шляхів світу. Вона з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та Індійським океаном і є головним маршрутом експорту нафти та скрапленого природного газу з країн Перської затоки.

    За оцінками міжнародних енергетичних агентств, через Ормузьку протоку проходить близько п’ятої частини світового морського експорту нафти. Саме тому будь-які військові інциденти, атаки на торговельні судна або навіть погрози перекрити судноплавство миттєво впливають на світові ціни на нафту, міжнародну торгівлю, страхові ставки для судноплавних компаній та глобальну економіку.

    Саме тому нинішні вимоги США виходять далеко за межі двосторонніх відносин із Іраном. У Вашингтоні розглядають забезпечення безпеки Ормузької протоки як один із ключових елементів стабільності світового енергетичного ринку та міжнародної безпеки.