Golosnovinua.com

Позначка: телеграм

  • Російська пропаганда в інтернеті, мережі поширення наративів і цифровий слід їхнього джерела

    Російська пропаганда в інтернеті, мережі поширення наративів і цифровий слід їхнього джерела

    Російська інформаційна операція рідко виглядає в інтернеті так, як її уявляють з боку. Один фейковий пост, кілька тисяч ботів, однаковий текст і очевидна спроба досягти максимального охоплення. Така схема досі використовується, але вона лише один з інструментів складнішої системи. Сьогодні один і той самий наратив може пройти через кілька абсолютно різних середовищ. Спочатку з’явитися на невеликому сайті або в анонімному Telegram-каналі, потім перетворитися на «свідчення очевидця», після цього потрапити в соціальні мережі, опинитися в коментарях під публікаціями справжніх ЗМІ, бути перекладеним іншою мовою і зрештою прийти до користувача вже без посилання на першоджерело. На останньому етапі людина може взагалі не знати, що кілька днів тому ця сама історія з’явилася на ресурсі, створеному спеціально для її запуску.

    Російські інформаційні операції дедалі складніше досліджувати за окремими публікаціями. Щоб зрозуміти їхню структуру, доводиться відновлювати весь маршрут повідомлення. Причому важливий не лише сам факт появи фейку. Потрібно зрозуміти, навіщо його зробили саме в такому вигляді, чому спочатку відправили на одну платформу, потім на іншу, навіщо переклали кількома мовами і на якому етапі до поширення долучилися реальні користувачі.

    У 2025 році французька служба VIGINUM опублікувала дослідження 77 інформаційних операцій, пов’язаних із російським способом впливу Storm-1516. Із них 35, за оцінкою VIGINUM, були спрямовані на дискредитацію України, її керівництва або оточення. Французькі фахівці вважають, що ці операції передусім були розраховані на західну аудиторію та мали підривати суспільну підтримку допомоги Україні.

    Інші кампанії показують уже інші елементи тієї самої системи. В операції RRN/Doppelganger VIGINUM виявила 355 доменів, які імітували сайти справжніх європейських та інших закордонних ЗМІ. У Франції копіювалася айдентика 20 Minutes, Le Monde, Le Parisien і Le Figaro. Операція Matryoshka, своєю чергою, була побудована на поширенні підроблених матеріалів у відповідях під публікаціями ЗМІ, політиків і фактчекерів у понад 60 країнах.

    Окремий приклад дає дослідження DFRLab та OpenMinds. У період із січня 2024-го до квітня 2025 року дослідники виявили мережу з 3 634 акаунтів зі стійкими ознаками автоматизованої поведінки, які поширювали проросійські коментарі в Telegram-каналах, пов’язаних з окупованими територіями України. У розширеному масиві йшлося про 316 790 коментарів, опублікованих цими акаунтами. Це різні кампанії та різні технічні інструменти. Але разом вони показують одну тенденцію, російська система впливу прагне не просто донести повідомлення до аудиторії. Вона прагне зробити так, щоб на момент, коли повідомлення стає помітним, його походження вже було складно відновити.

    Створення «незалежного» джерела

    Для запуску інформаційної операції необов’язково створювати великий ресурс і одразу домагатися масового охоплення. Іноді ефективніше зробити невелике джерело, яке породить історію, а потім передати її платформам із уже наявною аудиторією. Тому в сучасних російських кампаніях важливий не лише сам наратив, а і його початкова упаковка. Це може бути сайт, схожий на локальне ЗМІ, відео з людиною, яка представляється очевидцем, фотографія з неправдивим підписом, підроблений документ або акаунт, який видає себе за інсайдера. Головне, щоб майбутній розповсюджувач міг посилатися не на невідомий канал, а на щось, що виглядає як самостійне свідчення: «про це розповів очевидець», «це виявили журналісти», «ось документ», «ось місцевий сайт, який першим про це написав».

    Storm-1516 добре показує цю механіку. У своєму дослідженні VIGINUM описала 77 операцій, у яких використовувалися фальшиві історії, підроблені документи, постановочні матеріали та персонажі, які видавали себе за журналістів або інформаторів. В одному з перших кейсів, наприклад, поширювалася історія про нібито придбання матір’ю дружини Володимира Зеленського нерухомості в Єгипті. У серпні 2023 року на щойно створеному YouTube-каналі з кількома підписниками з’являється чоловік, який називає себе єгипетським розслідувачем Mohammed Al-Alawi. Він показує «контракт» і каже, що теща Володимира Зеленського купила віллу в курортному El Gouna майже за п’ять мільйонів доларів. За два дні історія вже стоїть не як ролик невідомого блогера, а як матеріал на нігерійському Punch та інших сайтах: нібито місцевий журналіст знайшов документи, а «експерт» пояснює, що маєток купили із західної допомоги. Далі текст іде арабською, англійською й російською. Для наступного читача джерелом стає вже не порожній канал, а «єгипетське розслідування, про яке написали за кордоном».

    Через чотири місяці історія мала б згаснути, власник курорту заперечив продаж, єгипетська сторона підтвердила, що вілла належить місцевій родині. Натомість з’являється новий канал і «брат» убитого журналіста. Він звинувачує українські спецслужби. Сайти переказують це вже як версію поліції, а не як слова невідомого родича. На останньому етапі в стрічці лишається коротка формула — «журналіста вбили за віллу родини Зеленського». Контракт, канал і перше посилання зникли. Залишився сюжет, який можна повторювати без першоджерела. Міністерство внутрішніх справ Єгипту офіційно заявило: убивства не було, вілла належить єгиптянам, угод про передачу власності немає.

    Для кінцевого користувача така конструкція виглядає зовсім інакше, ніж звичайна пропагандистська публікація. Замість повідомлення «російський канал стверджує, що сталося X» виникає історія: «ось людина, яка це бачила», «ось розслідування», «ось документ» або «ось сайт, який першим про це написав». Якщо далі матеріал починають переказувати інші платформи, першоджерело швидко перестає бути головним. Це одна з причин, чому російській операції потрібна багатоступенева схема. Первинне джерело не обов’язково має дійти до кінцевої аудиторії. Його завдання — дати історії точку походження та перші ознаки достовірності, після чого вона має перейти в інші середовища. Такий підхід особливо важливий під час роботи з європейською аудиторією. Якщо людина у Франції побачить публікацію на російському державному ресурсі, вона може одразу сприйняти її як частину російської інформаційної війни. Якщо та сама історія з’являється на сайті, візуально схожому на французьке ЗМІ, а потім обговорюється французькими акаунтами, ситуація змінюється. Тепер перед нею вже не «російська історія», а нібито французька проблема.

    Зміст може адаптуватися під місцевий порядок денний. Для української аудиторії повідомлення може бути пов’язане з корупцією, мобілізацією або діями української влади. Для французької — з витратами бюджету, санкціями або ставленням до українських біженців. Для німецької — з постачанням зброї та ризиком ескалації. Для польської — з безпекою та наслідками війни для самої Польщі. При цьому вихідна конструкція може залишатися однаковою, поставити під сумнів доцільність підтримки України, посилити недовіру до влади або представити російську агресію як наслідок дій самої України та її партнерів. Саме таку адаптацію для різних аудиторій фіксує і EEAS. Російські FIMI-кампанії використовують схожі базові наративи, але перекладають і переробляють їх під різні мови та інформаційні середовища.

    Тому під час розслідування доводиться розбирати історію на окремі елементи та встановлювати походження кожного з них. Якщо використовується фотографія, шукають її більш ранні публікації та перевіряють, чи справді вона стосується заявленої події. Якщо є відео, з’ясовують, де і коли з’явився оригінальний файл і чи використовувався він раніше в іншому контексті. Якщо фігурує людина, перевіряють її цифрову історію, чи існував її акаунт до запуску кампанії, чи є старі фотографії, публікації, зв’язки та незалежні згадки. Якщо з’являється сайт, важливі не лише його статті, а й дата реєстрації домену, технічні зв’язки, структура ресурсу та момент початку його роботи.

    Особливо важливо, що дезінформація далеко не завжди складається з повністю вигаданих елементів. Фотографія може бути справжньою, але стосуватися іншої події. Документ може існувати, але бути вирваним з іншої справи. Людина на відео може бути реальною, однак її слова або місце зйомки можуть бути представлені в хибному контексті. Тому перевірка автентичності окремого об’єкта ще не відповідає на питання про достовірність усієї історії.

    Після створення першого матеріалу починається його відокремлення від першоджерела. Стаття на невеликому сайті може перетворитися на пост Telegram-каналу, потім на скриншот, коротку цитату і зрештою на коментар користувача. Щоразу текст трохи змінюється, але основна конструкція зберігається. Якщо дослідник дивиться лише на останній пост, він бачить самостійне повідомлення. Якщо відновлює послідовність, стає видно, що кілька на перший погляд незалежних публікацій є різними версіями однієї історії.

    Цифровий слід стає важливішим за сам текст. Однією з сильних ознак зв’язку не обов’язково є повний збіг публікацій. Іноді значно показовішими є рідкісна помилка, незвичне формулювання, однакова послідовність аргументів, один і той самий візуальний елемент або деталь, яка з’являється в кількох мовних версіях. Текст можна переписати і перекласти, але структура історії часто зберігається. Тому перше джерело — лише початок розслідування. Важливіше зрозуміти, що сталося з повідомленням після того, як його вперше опублікували.

    Підміна першоджерела та локалізація наративу

    Операція RRN/Doppelganger показує інший бік тієї самої проблеми. Іноді російська мережа не намагається створити нове джерело довіри, а використовує довіру до вже наявного. Замість невідомого сайту з’являється його копія. VIGINUM зафіксувала реєстрацію 355 доменів із червня 2022 року до травня 2023 року, які імітували айдентику іноземних ЗМІ в кількох країнах Європи, Америки та Близького Сходу. У Франції підроблялися сайти 20 Minutes, Le Monde, Le Parisien і Le Figaro. На таких ресурсах служба описала щонайменше 49 фальшивих матеріалів під виглядом публікацій Le Parisien, сім під виглядом 20 Minutes, один під виглядом Le Figaro та один під виглядом Le Monde.

    Механіка працює тому, що користувачеві не потрібно пояснювати, чому невідомому сайту варто довіряти. Він уже знає назву ЗМІ. Достатньо побачити схожий домен, логотип і звичну структуру сторінки. Якщо матеріал потім поширюється в соціальній мережі, людина може взагалі не відкрити посилання і побачити лише скриншот. Наступний користувач отримує вже не невідомий сайт, а зображення нібито справжньої публікації. Ще через кілька пересилань зникає і скриншот — залишається фраза: «про це писало таке-то ЗМІ».

    Це дозволяє зрозуміти, навіщо потрібна локалізація. Завдання не обов’язково полягає в тому, щоб замінити європейську думку проросійською. Іноді достатньо змінити питання, яке ставить людина. Замість «чи потрібно підтримувати опір України російському вторгненню?» дискусія перетворюється на «скільки це коштує французькому платнику податків?». Замість «як зупинити російську агресію?» з’являється «чи не провокує Захід подальшу ескалацію?». Замість обговорення відповідальності Росії за війну виникає суперечка про те, чому європейські уряди продовжують допомагати Україні.

    Сам факт таких питань не є дезінформацією. Це реальні теми суспільної дискусії. Проблема виникає тоді, коли штучно створені матеріали починають непомітно зміщувати рамку розмови та створювати хибне відчуття, що певна інтерпретація вже підтверджена незалежними джерелами. Саме тому VIGINUM описує RRN як кампанію, мета якої — дискредитувати західну підтримку України, причому через поєднання кількох компоненті. Фальшиві сайти, імітацію справжніх ЗМІ та державних ресурсів, франкомовні новинні сайти та неавтентичні акаунти.

    Далі до ланцюга підключаються соціальні мережі. Тут джерело може зникнути ще до того, як користувач встигне його перевірити. Він бачить пост, скриншот або коротке відео у звичній стрічці й реагує вже на зміст. Matryoshka побудована ще цікавіше, ця кампанія не обов’язково створювала власну велику аудиторію. VIGINUM встановила, що підроблені матеріали поширювалися у відповідях під публікаціями ЗМІ, публічних людей і фактчекерів у понад 60 країнах. Оператори безпосередньо зверталися до журналістів і перевіряльників із пропозицією звернути увагу на нібито знайдений матеріал.

    Таким чином, чужа аудиторія стає частиною механізму поширення. Якщо журналіст помічає підозріле відео і пише про нього, первинна історія отримує новий цикл життя. У статті з’являються скриншоти, опис фейку, цитата вихідного повідомлення та пояснення, чому воно недостовірне. Це не означає, що фактчекери або ЗМІ стають учасниками операції. Навпаки, вони можуть її викривати. Але для реконструкції ланцюга важливо враховувати, що реакція на фейк теж створює нові точки його поширення.

    У цьому й полягає відмінність такої операції від простої бот-розсилки. Метою стає не максимальна кількість однакових повідомлень, а проходження історії через якомога більше різних інформаційних контекстів. На одному етапі вона виглядає як журналістський матеріал, на іншому — як коментар, на третьому — як користувацька дискусія, на четвертому — як уже відомий «факт». Чим більше таких перетворень відбувається, тим складніше користувачеві побачити першоджерело.

    Поширення пропаганди за межами власної мережі

    Наступний етап починається тоді, коли штучна мережа перестає працювати лише всередині власних майданчиків і входить у спільноти, які існують незалежно від неї. Дослідження OpenMinds і DFRLab щодо Telegram-каналів окупованих територій дає конкретний приклад. Дослідники зібрали початковий масив приблизно з 2,9 млн коментарів у 110 Telegram-каналах, пов’язаних передусім з окупованими регіонами Херсонської, Запорізької та Донецької областей. У ньому вони виявили 96 684 коментарі від 3 634 акаунтів зі стійкими ознаками ботоподібної поведінки. Після розширення вибірки до інших каналів загальна кількість коментарів цих акаунтів у каналах, пов’язаних з окупованими територіями, склала 316 790.

    Важливо не змішувати ці два показники, 96 684 — результат аналізу початкового масиву зі 110 каналів, а 316 790 — розширена вибірка. Ці акаунти працювали не лише там, де аудиторія вже очікувала проросійської пропаганди. Вони з’являлися у спільнотах, присвячених місцевим новинам і побутовим проблемам. Користувач міг прийти туди дізнатися про воду, електрику, документи, школи чи ситуацію в місті, а політичний тезис виникав усередині звичайної розмови.

    Для інформаційної операції це значно корисніше, ніж окремий пропагандистський канал. Користувач не очікує маніпуляції і не вмикає той самий рівень критичного сприйняття, який міг би включитися під час читання державного російського ЗМІ. Це можна назвати маскуванням політичного повідомлення під повсякденну комунікацію. Дослідники виявляли акаунти з надзвичайно високою активністю. У середньому виявлені акаунти публікували 84 коментарі на добу, медіанне значення становило 50. При цьому близько третини з 316 000 коментарів у каналах окупованих територій були унікальними. Дослідження також вказує на ознаки використання мовних моделей для переписування коментарів і зміни їхніх формулювань.

    Це важливо для розуміння того, чому старий метод пошуку однакового тексту стає менш ефективним. Якщо один оператор копіює один і той самий коментар тисячу разів, його порівняно легко виявити. Якщо один тезис перетворюється на сотні різних формулювань, автоматичного збігу тексту вже недостатньо. Тому дослідники дивляться на поведінку, де з’являється акаунт, скільки повідомлень він залишає, як швидко переходить між каналами, у які години активний, які теми обирає і які інші акаунти діють схожим чином.

    Так з’являється інший тип цифрового сліду — поведінковий. І тут особливо важливий момент переходу від штучної активності до реальної. Людина може відповісти на коментар бота, переслати його або вступити з ним у суперечку. Інший користувач побачить уже цю відповідь і долучиться до розмови. Через кілька повідомлень ніхто з учасників може вже не знати, з чого почалася дискусія. У цей момент штучний та органічний інформаційні потоки змішуються.

    Тому кількість ботів сама по собі не показує вплив операції. Якщо тисяча автоматизованих акаунтів написала тисячу повідомлень і ніхто їх не побачив, ефект обмежений. Але якщо кілька десятків акаунтів увійшли в місцеву дискусію, після чого їхні тези почали повторювати реальні користувачі, операція отримала значно важливіший результат, вона перестала бути повністю штучною.

    Саме тут стає зрозуміло, чому Росії не завжди потрібно створювати власну аудиторію. Значно дешевше й ефективніше використовувати наявні спільноти, які вже мають довіру та емоційну залученість. У такому разі штучна мережа виконує роль первинного поштовху, а подальше поширення відбувається за рахунок реальних користувачів.

    При цьому не можна автоматично вважати кожну людину, яка повторила такий тезис, частиною операції. Вона може щиро бути переконана у сказаному, могла побачити повідомлення з кількох джерел або самостійно дійти такого висновку. Цифровий слід дозволяє виявляти скоординовані вузли, але не дає права автоматично приписувати намір кожному учаснику дискусії. Це принципова межа для розслідування.

    Якщо її ігнорувати, дослідження саме починає продукувати надто широкі висновки. А головна цінність цифрової криміналістики якраз у протилежному: показати, що саме можна встановити і де закінчуються докази. Та сама логіка працює і за межами окупованих територій. Російська операція може використовувати невелику групу акаунтів для запуску теми в локальній спільноті, після чого реальні користувачі самі продовжать обговорення. Зовні це вже виглядає як звичайна суспільна реакція.

    Різні версії одного наративу для України та Європи

    EEAS у звіті про FIMI за березень 2026 року прямо описує, як російські інформаційні кампанії адаптують свої наративи під різні аудиторії. Європейська служба зовнішніх дій зазначає, що російські інформаційні операції одночасно працюють з українською, європейською та ширшою західною аудиторією, використовуючи матеріали англійською, німецькою, польською, французькою та іспанською мовами. Одні й ті самі ширші цілі при цьому отримують різні локальні форми.

    Наприклад, один зі стійких російських наративів полягає в представленні України як сторони, яка провокує атаки та втягує європейські країни у війну. Для української аудиторії це може виглядати як звинувачення власної держави. Для європейської — як попередження: «якщо ви будете допомагати Україні, війна прийде до вас». Це вже не просто поширення одного фейку. Змінюється його політична функція.

    У Європі особливо важливим є той факт, що російське повідомлення необов’язково має виглядати проросійським. Воно може бути вбудоване в наявну дискусію та використовувати реальні суперечності. EEAS у своєму звіті за 2026 рік вказує на зниження міжнародної підтримки України як одну з основних цілей російського FIMI. Серед використовуваних наративів — представлення фінансової допомоги Україні як марнотратства, звинувачення європейських країн у прагненні затягнути війну та твердження, що Україна сама провокує атаки.

    Це пояснює, навіщо операції потрібно проходити кілька стадій. Якщо перший фейк одразу виглядає як російський, його легко віднести до джерела та перевірити. Якщо після кількох переходів він стає частиною європейської дискусії, ситуація змінюється. Тепер людина сперечається вже не з російським каналом, а з аргументом, який почула від знайомого, побачила у місцевого блогера або прочитала в коментарях під публікацією справжнього ЗМІ. Джерело зникає, а тезис залишається.

    Спочатку це може бути просто фейковою новиною. Потім стає аргументом проти українського уряду. Потім — аргументом проти допомоги Україні. А зрештою перетворилася на частину загального відчуття, що європейські влади нібито постійно ухвалюють рішення, які шкодять їхнім власним громадянам. На останньому етапі вже неможливо встановити походження цього відчуття одним посиланням. Саме тому європейська частина розслідування потребує аналізу не лише сайтів та акаунтів, а й контексту, в якому повідомлення з’явилося.

    Цифровий слід і структура мережі

    Цифровий слід дозволяє відновити значно більше, ніж просто першоджерело повідомлення. Дослідник може побачити, які акаунти та сайти з’явилися одночасно, які публікації вони підхопили, які зображення використовували, які посилання повторювали та як змінювалася активність мережі після появи певної події. Важлива не одна ознака, а їхнє поєднання. Саме тому EEAS у своїй методології FIMI спирається не на сам збіг наративу, а на поведінкові патерни та картографування інфраструктури. Канали розподіляються за ступенем їхнього зв’язку з передбачуваним актором — від офіційних державних джерел до формально неатрибутованих, але системно узгоджених активів. У звіті за 2026 рік EEAS описує таку модель: із приблизно 10 тисяч каналів, які брали участь у зафіксованих у 2025 році FIMI-інцидентах, близько трьох тисяч регулярно з’являлися в операціях. При цьому у вибірці найпоширеніших активів лише 9,5% каналів були прямо пов’язані з державним актором як офіційні або державно контрольовані джерела, тоді як 90,5% становили приховані активи, пов’язані або узгоджені з актором загрози.

    Це важлива зміна в самому підході до розслідувань. Раніше пошук часто починався із запитання: «Хто керує цим акаунтом?» Зараз він дедалі частіше починається з іншого: «З якими іншими вузлами цей акаунт поводиться однаково?» Якщо кілька каналів регулярно з’являються в одних і тих самих інформаційних інцидентах, публікують матеріали з невеликим часовим розривом, використовують одні джерела, зображення або посилання, а потім передають аудиторію далі одним і тим самим ланцюгом, їх можна розглядати як елементи однієї інформаційної архітектури. Саме на такому принципі побудована Exposure Matrix EEAS, яка пов’язує цифрові канали з інфраструктурою та дозволяє враховувати навіть ті вузли, для яких прямої атрибуції поки недостатньо.

    Особливо показовим є приклад Portal Kombat. У 2024 році VIGINUM спочатку виявила 193 схожі інформаційні портали, а потім розширила мережу до 224 сайтів. Ці ресурси не створювали власної журналістики, вони масово перепубліковували матеріали російських і проросійських акаунтів, російських інформагентств та офіційних структур. Сайти відрізнялися назвами та цільовими аудиторіями, але були об’єднані однаковою моделлю роботи — автоматизацією публікацій, підбором джерел під конкретну територію та пошуковою оптимізацією. У результаті російський контент виглядав як безліч локальних інформаційних ресурсів.

    Розслідування не завжди закінчується виявленням спільної технічної інфраструктури. У продовженні дослідження Portal Kombat VIGINUM змогла пов’язати значну частину сайтів із російською компанією TigerWeb, зареєстрованою в Криму. При цьому французьке відомство не стверджувало, що встановило кінцевого оператора всієї мережі, технічний зв’язок із підрядником дозволив просунутися далі ланцюгом, але не автоматично відповів на питання про кінцевого замовника. Саме тут проходить межа між виявленням цифрової координації та атрибуцією операції.

    Тому найсильнішим доказом стає збіг кількох незалежних ліній. Час публікацій може показати координацію, повторювані зображення — спільне джерело матеріалів, технічні характеристики сайтів — зв’язок інфраструктури, а поведінка акаунтів — їхню функціональну роль усередині мережі. Якщо до цього додається зв’язок із уже відомою інфраструктурою, впевненість зростає. Якщо залишається лише схожий наратив, висновок має бути значно обережнішим. У європейській методології це принципово, цифрові сліди розглядаються як сукупність свідчень, а не як один «відбиток пальця», який автоматично приводить до конкретної держави.

    Саме тому відповідь на питання, чи можна визначити російську інформаційну операцію лише за цифровим слідом, не зводиться до простого «так» або «ні». За цифровим слідом часто можна відновити походження конкретного повідомлення, побачити координацію, знайти інфраструктуру, визначити послідовність поширення та пов’язати між собою на перший погляд незалежні майданчики. Але що далі розслідування відходить від початкового вузла, то важливішими стають додаткові докази. Іноді цифровий слід дозволяє встановити весь ланцюг поширення, але не дозволяє з достатньою впевненістю назвати людину або структуру, яка дала йому команду. Саме в цій зоні і виникає головна складність сучасної атрибуції, операцію може бути добре видно як мережу, але значно складніше — як конкретного замовника цієї мережі.

    І в цьому, мабуть, головна зміна російських інформаційних операцій останніх років. Їхня ефективність дедалі менше залежить від того, наскільки переконливо виглядає початковий фейк. Значно важливіше, скільки проміжних джерел встигне з’явитися між ним і кінцевим читачем. Якщо повідомлення пройшло через кілька сайтів, Telegram-каналів, локальних сторінок, коментарів і реальних користувачів, останній учасник ланцюга може взагалі не знати про його першоджерело. У цей момент цифровий слід зберігається, але початкове походження повідомлення вже не очевидне. Тому розслідувати доводиться не окрему публікацію, а весь маршрут, який вона пройшла.

     

  • Закликали «приєднати» Сумщину до РФ і заперечували Бучу: СБУ викрила двох агітаторів

    Закликали «приєднати» Сумщину до РФ і заперечували Бучу: СБУ викрила двох агітаторів

    Служба безпеки України повідомила про викриття у Сумах двох чоловіків, яких підозрюють у поширенні проросійської пропаганди, виправдовуванні агресії РФ та закликах до зміни територіальних меж України. Один із фігурантів, за даними слідства, працює лікарем і публічно виступав за захоплення Сумщини з подальшим включенням регіону до складу Росії. Інший, як стверджують правоохоронці, заперечував воєнні злочини російських військових у Бучі та закликав до посилення ракетно-дронових атак по Україні.

    Обом уже повідомили про підозру. Їхні дії кваліфікували за ч. 1 ст. 110 Кримінального кодексу України — посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави, а також за ч. 3 ст. 436-2 — виправдовування, визнання правомірною або заперечення збройної агресії РФ проти України та глорифікація її учасників. За сукупністю інкримінованих дій їм загрожує до восьми років позбавлення волі з можливою конфіскацією майна.

    За версією слідства, першим фігурантом є місцевий лікар. Він нібито публікував прокремлівські повідомлення у чатах Telegram-каналів і закликав до захоплення Сумської області з подальшим її «приєднанням» до Росії. Крім того, правоохоронці заявляють, що чоловік заперечував факти масованих російських ударів по житлових кварталах і цивільній інфраструктурі Сум.

    Другий підозрюваний — мешканець Сум, який, за інформацією СБУ, поширював подібні заяви у чатах соціальних мереж. Серед іншого він нібито заперечував злочини російських військових у Бучі, виступав за збільшення кількості ракетних і дронових ударів по Україні, підтримував окупацію східних та південних областей і очікував на захоплення Сумщини. Правоохоронці також приписують йому поширення фейків про Сили оборони України.

    У СБУ кажуть, що знайшли докази у смартфонах

    Ключовою частиною доказової бази стали результати обшуків.

    За даними Служби безпеки, за місцями проживання обох чоловіків вилучили мобільні телефони, на яких нібито зберігалися повідомлення, дописи та інші матеріали, що підтверджують їхню активність у проросійських інформаційних ресурсах.

    Крім того, СБУ ініціювала лінгвістичні експертизи. Вони, за інформацією спецслужби, підтвердили наявність у поширюваних матеріалах ознак інформаційно-підривної діяльності на користь РФ.

    Такі експертизи регулярно застосовують у справах за статтею 436-2 КК України, оскільки для кваліфікації важливий не лише сам факт публікації повідомлення, а і його зміст — зокрема чи містить воно виправдовування агресії, заперечення факту війни або прославляння її учасників.

    Заперечення Бучі — один із ключових російських пропагандистських наративів

    Особливо показовою у цій справі є згадка про Бучу.

    Після відступу російських військ із Київської області навесні 2022 року Росія системно просувала версії про нібито «постановочність» убивств цивільних у місті.

    Однак злочини в Бучі детально задокументували міжнародні організації.

    Моніторингова місія ООН з прав людини встановила, що Буча перебувала під контролем російських військ з 5 до 30 березня 2022 року. Станом на кінець жовтня 2022-го ООН підтвердила вбивства 73 цивільних у місті та продовжувала перевіряти ще понад сотню ймовірних випадків. У звіті також описані випадки розстрілів, катувань і страт цивільних, скоєних під час російської окупації.

    ООН окремо наголошувала, що задокументовані свавільні страти можуть становити воєнні злочини у вигляді умисних убивств.

    Тому твердження про те, що злочини в Бучі нібито були вигадані або інсценовані, давно є одним із ключових наративів російської дезінформації.

    Сумщина залишається однією з головних цілей РФ

    Контекст Сумщини також має принципове значення.

    Область регулярно зазнає російських артилерійських, авіаційних та дронових атак. Окремі райони розташовані безпосередньо біля кордону з РФ, тому регіон постійно перебуває під загрозою ударів.

    Раніше Nenka.info писала, що в Сумах навіть запровадили окремий сигнал оповіщення через загрозу російських керованих авіабомб. Причиною стали регулярні удари по місту та цивільній інфраструктурі. Детальніше — у матеріалі «У Сумах запровадили новий сигнал тривоги через російські КАБи».

    Також Nenka.info повідомляла про системні удари російських «Шахедів» по залізничній інфраструктурі Сумської області, внаслідок яких гинули та отримували поранення працівники «Укрзалізниці».

    На цьому тлі заперечення російських атак по Сумах набуває особливої ваги: такі заяви прямо суперечать численним задокументованим наслідкам ударів.

    У Сумах це вже не перший подібний випадок

    СБУ протягом останніх місяців уже неодноразово повідомляла про викриття проросійських інтернет-агітаторів у Сумській області.

    Наприкінці серпня спецслужба повідомляла про підозру керівниці однієї з комунальних установ Сумської міськради, яку звинуватили у виправдовуванні російських ударів по місту та підтримці російських військових.

    Ще раніше, у червні, підозру отримав адміністратор Telegram-каналу із Сум. За даними СБУ, він вихваляв російських військових за обстріли міста та навіть закликав застосувати проти України ядерну ракету «Сармат».

    Ці справи показують, що правоохоронці розглядають не лише класичну агентурну діяльність — передачу координат або розвідувальної інформації, — а й інформаційний компонент війни.

    Для прифронтових регіонів це особливо актуально, оскільки дезінформація може поширювати паніку, недовіру до держави, переконання про неминучість окупації або виправдовувати російські удари по цивільних.

    В інших регіонах СБУ також регулярно викриває агітаторів

    Подібні справи фіксують по всій Україні.

    9 вересня СБУ повідомила про викриття ще п’ятьох проросійських інтернет-агітаторів у кількох областях. Серед них був мешканець Краматорська, який, за версією слідства, закликав до захоплення східних регіонів України та продовження ударів по Києву.

    22 червня спецслужба повідомляла одразу про вісьмох фігурантів. Серед них були особи, які виправдовували російські злочини у Бучі, підтримували атаки РФ та поширювали дані про українські блокпости.

    Раніше Nenka.info також писала про львівського блогера, якому СБУ заочно повідомила про підозру за поширення проросійської пропаганди. За даними слідства, він роками поширював тези про нібито «договірну війну», виправдовував агресію РФ та дискредитував Україну.

    Що означають статті, які інкримінують чоловікам

    Стаття 110 Кримінального кодексу стосується дій, спрямованих на зміну території або державного кордону України в порушення Конституції.

    Її перша частина охоплює, зокрема, публічні заклики до таких дій або поширення відповідних матеріалів. Покарання передбачає від трьох до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без неї.

    Стаття 436-2 була запроваджена після початку повномасштабного вторгнення і передбачає відповідальність за виправдовування чи заперечення російської агресії, а також глорифікацію її учасників.

    У конкретній справі СБУ застосувала ч. 3 цієї статті, що стосується поширення відповідних матеріалів із використанням медіа чи інших інформаційних каналів.

    Поки що йдеться лише про підозру

    Важливо, що суд ще не встановив вини обох чоловіків.

    Наразі йдеться про версію слідства та повідомлення про підозру. Остаточне рішення щодо винуватості та покарання може ухвалити лише суд після розгляду доказів.

    Досудове розслідування триває під процесуальним керівництвом Сумської обласної прокуратури.

    Для Сумщини ця справа стала ще одним епізодом ширшої боротьби з російським інформаційним впливом у прифронтовому регіоні — поряд із протидією агентам, коригувальникам ударів та адміністраторам проросійських інформаційних ресурсів.

  • Ніч у лісі, пістолет із глушником і ранкова засідка: СБУ зірвала замах ФСБ на Київщині

    Ніч у лісі, пістолет із глушником і ранкова засідка: СБУ зірвала замах ФСБ на Київщині

    Контррозвідка Служби безпеки України заявила про зрив замовного вбивства на Київщині, яке, за версією слідства, організовувала російська ФСБ. Виконавцем мав стати 19-річний житель Миколаєва. За даними правоохоронців, молодий чоловік стежив за майбутньою жертвою, вивчав її звички та маршрути, отримав від російського куратора зброю зі схрону і мав влаштувати засідку під час ранкової прогулянки чоловіка із собакою.

    СБУ повідомила про затримання підозрюваного 10 вересня. За версією спецслужби, до уваги ФСБ він потрапив через свою активність у соціальних мережах, де публікував матеріали на підтримку нацистської та фашистської ідеології. Після встановлення контакту російська спецслужба нібито завербувала хлопця та почала давати йому завдання. Зрештою його відправили зі Миколаєва до столичного регіону для підготовки фізичної ліквідації визначеної людини.

    Оприлюднена інформація доповнюється судовими матеріалами, які дозволяють відновити значно ширшу хронологію справи. В ухвалі Центрального районного суду Миколаєва від 6 серпня йдеться про громадянина України, якого підозрюють за трьома епізодами — державна зрада в умовах воєнного стану, готування до замовного умисного вбивства та незаконне поводження зі зброєю. Суд вказує, що не пізніше 12 липня підозрюваний почав спілкуватися в Telegram із представниками російських спецслужб, які пропонували винагороду за розвідку об’єктів, стеження за конкретними людьми та їхню фізичну ліквідацію.

    За матеріалами слідства, це не було одноразове завдання. Спочатку фігурант виконував доручення на півдні України. У Миколаєві він забрав зі схованки пістолет, магазини з набоями та пристрій для безшумної стрільби. Згодом перебував в Одесі, де, як зазначено в судовій ухвалі, збирав інформацію розвідувального характеру. 23 липня він виїхав до Києва та орендував житло. Через декілька днів за вказаними російським куратором координатами забрав ще одну схованку зі зброєю.

    Фінальний етап операції мав відбутися наприкінці липня — на початку серпня. Слідство стверджує, що 31 липня підозрюваний прибув до лісової місцевості у Вишгородському районі Київської області. Там для нього нібито заздалегідь залишили транспорт. Чоловік мав залишитися в районі до наступного ранку, дочекатися появи цілі під час звичної прогулянки із собакою та здійснити напад. Однак завершити задумане він не зміг, оскільки його затримали співробітники СБУ.

    Під час обшуків, за повідомленням СБУ, у фігуранта виявили три пістолети з глушниками, боєприпаси та мобільні телефони. Правоохоронці заявляють, що інформація у смартфонах містить докази його контактів із російською спецслужбою. Наразі ці матеріали мають бути перевірені в межах кримінального провадження, а остаточну оцінку доказам може дати лише суд.

    Є й важлива деталь щодо особи потенційної жертви. «Главком» із посиланням на власні джерела у правоохоронних органах повідомив, що йшлося нібито про правника і громадського діяча Геннадія Друзенка — співзасновника Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова. Однак сама СБУ ім’я людини, на яку готувався замах, у публічному повідомленні не назвала.

    Більше того, доступна судова ухвала також не дозволяє однозначно підтвердити версію про Друзенка. Ім’я потенційної жертви там приховане, однак судовий документ характеризує її як чинного військовослужбовця однієї з військових частин Національної гвардії України. У відкритих джерелах Друзенко фігурує як правник, громадський активіст, ветеран та президент ПДМШ, але не як чинний військовослужбовець НГУ. Тому стверджувати, що саме він був ціллю, без додаткового офіційного підтвердження наразі некоректно.

    Сам Перший добровольчий мобільний шпиталь був створений у 2014 році після Іловайської трагедії. За інформацією організації, Геннадій Друзенко став одним із його співзасновників, а перша місія добровольців вирушила на Донбас у грудні того ж року. За десять років роботи ПДМШ повідомляв про допомогу десяткам тисяч пацієнтів, а після початку повномасштабного вторгнення його медики працюють разом із підрозділами Сил оборони у прифронтових регіонах.

    Сама схема із залученням завербованої всередині України людини до фізичної ліквідації військових, волонтерів чи посадовців останнім часом фігурує одразу в кількох повідомленнях СБУ. 26 серпня спецслужба разом із Нацполіцією заявила про зрив іншого замаху на Київщині — цього разу проти керівника підприємства оборонно-промислового комплексу. За версією слідства, операцію також організовувала ФСБ. Виконавцем назвали 63-річного чоловіка, а після виконання завдання він намагався залишити Україну. Його затримали у Польщі, після чого українська сторона почала процедуру екстрадиції.

    Ще один схожий епізод завершився вироком у серпні. Тоді СБУ повідомила про 15 років ув’язнення для агента ФСБ, який спочатку підпалив автомобіль військового, а потім отримав завдання підготувати вбивство одного з командирів Сил оборони у Києві. У тій справі виконавець також дістав зброю зі схрону та орендував житло поблизу потенційної цілі. Його затримали ще на етапі підготовки.

    Показовим є і спосіб, у який російські спецслужби знаходять потенційних виконавців. У різних кримінальних провадженнях СБУ регулярно описує вербування через Telegram та інші соціальні мережі. Одних кандидатів знаходять серед тих, хто шукає «легких заробітків», інших — через антиукраїнські або проросійські коментарі. Наприклад, у серпні СБУ повідомляла про двох затриманих на Миколаївщині, яких, за даними слідства, завербували після антиукраїнських дописів у Telegram. У вересні спецслужба розповідала про військового, який також нібито працював на ФСБ та збирав інформацію про українські підрозділи на півдні.

    У судовій ухвалі в нинішній справі ця система описана ширше. За версією слідства, куратори можуть пропонувати завербованим особам різні типи завдань: фотографування об’єктів, встановлення місць проживання або транспорту військовослужбовців і посадовців, пошук схронів та збір даних про розпорядок дня визначених людей. Саме цей етап стеження, як вважають правоохоронці, передував підготовці липнево-серпневого замаху на Київщині.

    19-річному фігуранту інкримінують ч. 2 ст. 111 КК України — державну зраду в умовах воєнного стану, ч. 1 ст. 14 і п. 11 ч. 2 ст. 115 — готування до умисного вбивства на замовлення, а також ч. 1 ст. 263 — незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами. За державну зраду в умовах воєнного стану закон передбачає 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Суд обрав підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому на нинішньому етапі йдеться саме про підозру та версію слідства. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, людина не може вважатися винною, доки її провину не встановлено обвинувальним вироком суду.

    Історія на Київщині водночас показує, що російські спецслужби, за даними українських правоохоронців, дедалі частіше намагаються використовувати не професійних диверсантів, яких необхідно перекидати через кордон, а завербованих дистанційно громадян України. У цьому випадку між першим зафіксованим контактом підозрюваного з російськими кураторами та підготовкою до потенційного вбивства минуло менш як три тижні. І саме цей короткий шлях — від листування в месенджері до зброї та підготовки замаху — є однією з найбільш тривожних деталей справи.

  • Зеленський відреагував на атаку дрона по продавцю овочів у Херсоні

    Зеленський відреагував на атаку дрона по продавцю овочів у Херсоні

    Президент України Володимир Зеленський відреагував на відео атаки російського безпілотника на цивільного чоловіка в Херсоні, який продавав овочі. Глава держави назвав такі дії черговим проявом системного терору мирного населення та наголосив, що світ має посилити тиск на Росію, аби зупинити її агресію.

    Про це Зеленський написав у своєму Telegram-каналі.

    Президент зазначив, що багатьох українців і міжнародну спільноту шокували кадри, на яких російський дрон цілеспрямовано переслідує цивільного чоловіка, який торгував овочами, а потім вибухає поруч із ним.

    Унаслідок атаки чоловік отримав поранення, однак залишився живим.

    За словами Зеленського, особливий цинізм ситуації полягає в тому, що відео атаки оприлюднили самі російські військові, фактично демонструючи та схвалюючи власний злочин.

    “Росія збожеволіла”, – заявив президент, коментуючи оприлюднені кадри.

    Глава держави наголосив, що подібні атаки на цивільне населення Херсона відбуваються практично щодня. Він підкреслив, що без посилення міжнародного тиску на Росію та обмеження її військового потенціалу досягти справедливого й тривалого миру буде неможливо.

    За словами Зеленського, міжнародна спільнота має зробити все можливе, щоб Кремль був змушений думати про завершення війни, а не про створення нових засобів ураження та збільшення дальності ударних безпілотників.

    Президент також наголосив, що російське “сафарі” на цивільних не повинно залишатися без належної реакції та не має поширитися за межі України.

    Окремо Зеленський закликав до посилення співпраці між країнами, які можуть бути зацікавлені у зміцненні регіональної безпеки. Зокрема, він згадав Фінляндію, Казахстан, держави Балтії, Польщу, країни Південного Кавказу, Румунію та Молдову.

    “Мир потрібен, а отже – співпраця всіх у світі, хто справді мир цінує”, – підсумував глава держави, подякувавши міжнародним партнерам за підтримку України.

    Нагадаємо, раніше в мережі поширилося відео, на якому російський безпілотник переслідує чоловіка, який продавав овочі в Херсоні, після чого скидає вибухівку.

    За даними Національної поліції, постраждалим виявився 52-річний житель Миколаївської області. Він отримав вибухову травму, контузію та осколкові поранення. Чоловіку надали необхідну медичну допомогу.

  • Після критики та закликів до бойкоту: АТБ розірвала рекламний контракт із «Трухою»

    Після критики та закликів до бойкоту: АТБ розірвала рекламний контракт із «Трухою»

    Найбільша українська мережа супермаркетів АТБ-Маркет припиняє рекламну співпрацю з Telegram-каналом «Труха». Ритейлер заявив, що більше не планує розміщувати рекламу на цьому майданчику, а передбачений для нього бюджет перенаправить на інші канали комунікації.

    Про рішення компанія повідомила 1 серпня на тлі суспільної критики співпраці АТБ із Telegram-ресурсом.

    У компанії пояснили, що договір на розміщення рекламних матеріалів у Telegram-каналі був укладений ще на початку 2026 року. Однак після останніх подій та публічної дискусії навколо ресурсу в АТБ вирішили переглянути співпрацю.

    «Врахувавши останні події та почуті зауваження громадськості, компанія прийняла рішення припинити співпрацю з цим медіаресурсом», – заявили в АТБ.

    Вивільнений рекламний бюджет компанія планує спрямувати на інші комунікаційні майданчики.

    Чому співпраця АТБ і «Трухи» опинилася в центрі скандалу

    Рішення ритейлера з’явилося після хвилі критики, яка останніми тижнями виникла навколо Telegram-мережі «Труха».

    Одним із ключових епізодів стала публічна заява відстороненого міністра оборони Михайла Федорова. 16 липня він звинуватив Telegram-канал у проведенні кампанії проти нього та закликав встановити джерела її фінансування.

    Через два дні волонтер Сергій Стерненко публічно закликав українців бойкотувати АТБ через розміщення реклами компанії в «Трусі». Він пов’язував придбання реклами з фінансовою підтримкою Telegram-мережі.

    Саме після цього питання рекламної співпраці великого українського ритейлера з Telegram-каналом отримало значний суспільний резонанс.

    Водночас саме по собі розміщення реклами на медіамайданчику не означає підтримки редакційної політики чи окремих публікацій цього ресурсу. АТБ у своїй заяві пояснює припинення контракту реакцією на останні події та зауваження громадськості.

    «Труха» має мільйонну аудиторію

    Причина привабливості таких майданчиків для великих рекламодавців полягає насамперед у масштабі їхньої аудиторії.

    За даними Forbes Ukraine, «Труха» є однією з найбільших мереж Telegram-каналів в Україні. Основний канал «Труха Україна» має понад 3 млн підписників.

    Head of Telegram Department агенції Netpeak Максим Цап оцінював однойменну мережу у 37 каналів із сукупною аудиторією близько 9 млн підписників. Загальна кількість каналів, пов’язаних із цією екосистемою, може перевищувати сотню.

    Масштаб аудиторії безпосередньо впливає і на вартість реклами. За наведеними Forbes даними сервісу Telegator, рекламне розміщення в основному каналі «Труха Україна» коштує близько 82 тис. грн. У регіональних каналах ціна суттєво відрізняється та може становити від 650 до 16 тис. грн залежно від конкретного ресурсу.

    Таким чином, рішення АТБ означає втрату для Telegram-мережі одного з найбільш упізнаваних українських рекламодавців.

    Що відомо про можливі зміни навколо «Трухи»

    Окрема дискусія останнім часом точиться навколо можливого нового інвестора Telegram-мережі.

    Forbes Ukraine із посиланням на три джерела повідомляв, що харківський криптопідприємець Микола Удянський міг придбати мережу Telegram-каналів «Труха» у липні 2026 року.

    Водночас сам Удянський та керівник проєкту Максим Лавриненко заперечували зміну власника. Тому інформацію про продаж мережі наразі не можна вважати офіційно підтвердженою.

    Раніше Forbes також розглядав оцінку мережі на рівні $15–25 млн, однак ішлося саме про можливу оцінку активу, а не підтверджену суму завершеної угоди.

    Великий бізнес дедалі уважніше оцінює Telegram

    Історія АТБ демонструє ширшу проблему українського рекламного ринку. Telegram за роки повномасштабної війни перетворився на один із ключових каналів отримання оперативної інформації та водночас на великий рекламний майданчик.

    Мільйонні аудиторії роблять найбільші канали привабливими для бізнесу. Проте разом із великим охопленням рекламодавці отримують і репутаційні ризики, особливо якщо навколо конкретного інформаційного ресурсу виникають політичні або суспільні скандали.

    Для великих компаній питання поступово виходить за межі стандартної оцінки вартості контакту з аудиторією. Значення має й те, поруч із яким контентом демонструється бренд, яку репутацію має майданчик і як співпраця з ним може бути сприйнята клієнтами.

    У випадку АТБ цей репутаційний фактор виявився достатнім для припинення контракту, укладеного ще на початку року.

    АТБ перенаправить рекламний бюджет

    У компанії не повідомили, скільки саме коштів передбачалося на рекламу в «Трусі» протягом 2026 року та на які конкретно майданчики тепер буде перенаправлено цей бюджет.

    Проте рішення одного з найбільших українських рекламодавців може стати важливим сигналом для ринку. Якщо суспільна реакція почне безпосередньо впливати на рекламні бюджети великих брендів, Telegram-каналам доведеться дедалі більше враховувати не тільки кількість підписників і переглядів, а й власну репутацію серед рекламодавців.

    Для АТБ історія наразі завершилася однозначним рішенням: контракт припиняється, нових рекламних розміщень у «Трусі» компанія не планує, а кошти підуть на інші канали комунікації.

  • Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Масштаб виклику добре ілюструють цифри. Державний реєстр виборців і досі містить близько 34 млн виборців, із яких близько 32,66 млн мають виборчу адресу. Водночас ці дані значною мірою відображають довоєнну юридичну реальність, а не фактичне розташування громадян у 2026 році.

    За даними УВКБ ООН, за межами України перебуває приблизно 5,7–5,9 мільйона українських біженців. Усередині країни, відповідно до звіту Міжнародної організації з міграції за червень 2026 року, залишаються близько 3,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Це означає, що значна частина потенційних виборців більше не перебуває за місцем своєї офіційної реєстрації або проживає там, де звична виборча інфраструктура зруйнована чи недоступна.

    Ключовою проблемою післявоєнних виборів стає не дата їх проведення, а можливість забезпечити право голосу для кожного громадянина незалежно від того, де він перебуває. Голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко неодноразовонаголошував, що довоєнні процедури в нових умовах не працюватимуть. «Доцільніше прийняти окремий закон, який регулюватиме особливості проведення повоєнних виборів», — зазначав він.

    У Центральній виборчій комісії пропонують передбачити щонайменше шестимісячний перехідний період після припинення або скасування воєнного стану. За цей час необхідно оновити Державний реєстр виборців, перевірити стан виборчої інфраструктури, оцінити безпекову ситуацію в регіонах і створити умови, за яких результати голосування не викликатимуть сумнівів ні в українському суспільстві, ні серед міжнародних партнерів.

    Питання післявоєнного голосування вже давно виходить за межі суто внутрішньої політики. Від того, наскільки прозорими та інклюзивними будуть перші вибори після війни, залежатиме не лише внутрішня довіра до нової влади, а й міжнародне визнання їхніх результатів, подальший рух України до Європейського Союзу та готовність партнерів і надалі підтримувати країну.

    Міжнародний контроль і зовнішній контур легітимності

    Важливо розуміти, що Європейський Союз не має повноважень контролювати українські вибори чи впливати на їхні результати. Його роль полягає в іншому: підтримувати реформи, допомагати вдосконалювати виборче законодавство, надавати експертну й фінансову допомогу, а також здійснювати незалежне міжнародне спостереження. Така модель уже багато років застосовується щодо країн, які проходять шлях до членства в ЄС.

    Одним із головних документів у цьому процесі залишається Дорожня карта з питань функціонування демократичних інституцій. Вона прямо пов’язує готовність України до проведення демократичних виборів із виконанням рекомендацій місій ОБСЄ/БДІПЛ та прогресом у кластері «Основи», який є одним із базових напрямів переговорів про вступ до Європейського Союзу.

    Практична підготовка до цього процесу вже триває. У грудні 2025 року Центральна виборча комісія провела відкритий діалог за участю представників уряду, Верховної Ради, політичних партій, громадянського суспільства та міжнародних партнерів, присвячений виконанню рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ. Під час цієї зустрічі глава співробітництва Представництва ЄС в Україні Штефан Шлойнінг наголосив: «Інклюзивні та прозорі вибори є наріжним каменем демократичної та стійкої повоєнної України. Тому ЄС відданий підтримці електоральної готовності України та ключових інституцій для проведення вільних, чесних і безпечних виборів».

    Підтримка вже має не лише політичний, а й практичний вимір. Європейський Союз фінансує низку проєктів, які реалізуються спільно з IFES, International IDEA, Громадянською мережею «Опора» та Естонською академією електронного урядування. На ці програми виділено майже 3 млн євро. Їхня мета — модернізація Державного реєстру виборців, пошук рішень для забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, а також підготовка виборчої системи до роботи в нових післявоєнних умовах.

    Окремим напрямом роботи став проєкт INSPIRE UA, який зосереджений на підготовці механізмів голосування українців за кордоном. Починаючи з вересня 2025 року делегації Центральної виборчої комісії та Міністерства закордонних справ здійснюють робочі візити до країн Європейського Союзу, де проживають найбільші українські громади. Під час цих поїздок вивчаються можливості відкриття додаткових виборчих дільниць, особливості місцевого законодавства, логістика, питання безпеки та моделі співпраці з країнами перебування. Одночасно громадянське суспільство та міжнародні партнери наполягають на проведенні незалежного аудиту безпекової ситуації в громадах ще до початку виборчого процесу.

    Якщо Україна офіційно запросить Європейський Союз до спостереження за виборами, буде сформована повноцінна Election Observation Mission. Такі місії працюють за єдиною методологією, яка базується на принципах незалежності, політичної неупередженості та невтручання у виборчий процес. До їхнього складу входить Core Team — група міжнародних експертів із виборчого права, адміністрування виборів, прав людини, медіа, гендерної політики, цифрового середовища та безпеки, а очолює місію депутат Європейського парламенту.

    Робота місії не обмежується днем голосування. Довгострокові спостерігачі прибувають до країни за кілька тижнів до виборів і аналізують увесь виборчий процес: правову базу, реєстрацію виборців і кандидатів, фінансування кампаній, інформаційне середовище, умови ведення агітації та підготовку виборчих комісій. Безпосередньо в день голосування до них приєднуються короткострокові спостерігачі, які працюють на дільницях і оцінюють процедуру голосування, підрахунок бюлетенів та передачу результатів. Уже через 48 годин після закриття виборчих дільниць місія публікує попередню оцінку, а приблизно через два місяці — фінальний звіт із детальними висновками та рекомендаціями.

    Висновки місії Європейського Союзу та ОБСЄ/БДІПЛ враховуються під час щорічних звітів Європейської комісії щодо прогресу України на шляху до членства в ЄС. Тому якість організації післявоєнних виборів безпосередньо впливатиме не лише на їхнє міжнародне сприйняття, а й на темпи подальшої європейської інтеграції країни.

    Позиція Сполучених Штатів дещо відрізняється. Якщо Європейський Союз робить акцент передусім на дотриманні процедур і демократичних стандартів, то американський підхід значно сильніше пов’язує проведення виборів із загальним процесом мирного врегулювання. Адміністрація Дональда Трампа неодноразово заявляла про бажаність проведення президентських і парламентських виборів у відносно короткі строки після можливого припинення вогню. Окремі спеціальні посланці США навіть називали орієнтовний часовий горизонт у кілька місяців після завершення активних бойових дій.

    Водночас Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що вибори можливі лише за умови забезпечення належного рівня безпеки. Офіційний Вашингтон також відкидає російські пропозиції щодо створення тимчасової міжнародної адміністрації для організації голосування, підкреслюючи, що вибори повинні проходити виключно під контролем українських конституційних органів. Паралельно американські інститути NDI та IRI продовжують співпрацю з українськими партнерами у сфері розвитку демократичних інституцій, виборчого законодавства та підтримки виборчих процесів.

    Успішні та невдалі приклади післявоєнного голосування

    Досвід останніх років показує, що післявоєнні та посткризові вибори рідко провалюються через саму процедуру голосування. Набагато частіше їхню легітимність визначають три фактори: готовність політичних сил визнати результат, можливість для всіх ключових груп населення взяти участь у виборах і незалежне міжнародне спостереження.

    Приклади успішних переходів демонструють, що навіть після глибоких політичних потрясінь вибори можуть зміцнити довіру до державних інститутів. У Бангладеш у лютому 2026 року перехідний уряд під керівництвом Мухаммада Юнуса організував перші вибори після повалення Шейх Хасіни. Попри недопуск партії колишньої прем’єр-міністерки, основні політичні сили взяли участь у голосуванні, а його результати загалом були прийняті.

    Схожу тенденцію продемонстрував і Непал. Після масштабних протестів молоді та відставки уряду К. П. Шарми Олі дострокові вибори в березні 2026 року пройшли мирно, із високою явкою молодих виборців, а перемогу здобула партія репера та колишнього мера Катманду Балендри Шаха. В Арменії після втрати Нагірного Карабаху влада також пройшла через складний політичний тест: у червні 2026 року партія Нікола Пашиняна зберегла більшість, а ОБСЄ/БДІПЛ позитивно оцінили організацію виборів.

    Не менш показовими стали приклади Ботсвани та Гани у 2024 році. В обох країнах чинна влада програла вибори, однак поразка була визнана ще до офіційного завершення підрахунку голосів. Президент Ботсвани Мокгвеетсі Масісі визнав перемогу коаліції Думи Боко, а віце-президент Гани Махамуду Бавумія публічно привітав із перемогою Джона Махаму. Саме готовність переможених прийняти волевиявлення громадян стала одним із головних чинників суспільної довіри до результатів.

    Протилежні приклади свідчать, що навіть формально проведене голосування не гарантує легітимності. У Венесуелі в 2024 році оголошення Ніколаса Мадуро переможцем супроводжувалося масштабними звинуваченнями у фальсифікаціях, а значна частина міжнародної спільноти, включно зі США, відмовилася визнавати результати виборів. Опозиція наполягала, що реальним переможцем був Едмундо Гонсалес Уррутіа. Подібні питання виникали і під час виборів у Центральноафриканській Республіці, де опозиція заявляла про нерівні умови участі, а також в Ефіопії, де виборчий процес проходив на тлі триваючого внутрішнього конфлікту.

    Ставка для України значно вища, ніж проста зміна влади. Перші післявоєнні вибори стануть тестом на здатність держави повернутися до нормального демократичного циклу після найбільшої війни в Європі XXI століття.

    Нові стратегічні активи післявоєнних виборів

    Післявоєнні вибори відрізнятимуться від усіх попередніх не лише масштабом організаційних проблем. Першим фактором залишається безпека. За оцінками Національної платформи протимінної діяльності, близько 132–133 тис. квадратних кілометрів, або майже чверть території України, потенційно забруднені мінами та вибухонебезпечними залишками війни. Водночас аудити Громадянської мережі «Опора»показали, що жодна з перевірених громад поки не має стовідсоткового забезпечення виборчих дільниць укриттями в радіусі 500 метрів.

    Не меншою зміною стало масове переміщення населення. Майже третина українців уже не проживає за адресою своєї реєстрації, а серед тих, хто залишив домівку після лютого 2022 року, цей показник сягає 76%. Якщо додати до цього 5–6 млн громадян за кордоном і майже мільйон військовослужбовців, стає очевидно: значна частина потенційного електорату більше не вписується у довоєнну модель організації виборів.

    Окремою політичною силою після війни можуть стати ветерани. За різними оцінками, у складі Сил оборони України перебувають близько 880–990 тис. осіб. Для них потрібно не лише створити механізм голосування, а й забезпечити реальне політичне представництво. Питання реабілітації, житла, медицини, працевлаштування та соціальних гарантій майже напевно стануть одними з центральних тем післявоєнної кампанії.

    Ще один виклик пов’язаний із самою виборчою системою. Уже зараз обговорюються різні варіанти організації голосування українців за кордоном — від створення окремого закордонного округу до прив’язки закордонних дільниць до українських округів. Не менш дискусійними залишаються й вимоги до кандидатів щодо постійного проживання в Україні, адже війна змусила мільйони громадян роками жити за межами країни.

    Водночас змінилося й інформаційне середовище. Якщо до повномасштабної війни значна частина політичної боротьби точилася на телебаченні, то сьогодні вона дедалі більше переходить у Telegram та інші цифрові платформи. За соціологічними дослідженнями, серед українців віком 18–34 років Telegram є джерелом новин для 84–87% опитаних. Це означає, що майбутня виборча кампанія значною мірою проходитиме в цифровому просторі, де вирішальне значення матимуть швидкість поширення інформації, довіра до окремих каналів і здатність держави протидіяти дезінформації.

    У результаті перші післявоєнні вибори будуть боротьбою не лише між політичними програмами. Не менш важливим стане питання, чи зможе держава забезпечити участь тих українців, чиє життя війна змінила найбільше.

    Масштаб викликів і робочі механізми

    Центральна виборча комісія пропонує ухвалити окремий закон, який визначить особливості проведення перших післявоєнних виборів. Серед рішень, що сьогодні розглядаються, — відкриття додаткових виборчих дільниць за межами дипломатичних установ у країнах, де проживають найбільші українські громади. Електронне та поштове голосування наразі не розглядаються як реалістичні варіанти через високі ризики для безпеки та довіри до результатів. Натомість одним із можливих механізмів називають активну попередню реєстрацію виборців через «Дію» або інший державний цифровий сервіс.

    Для внутрішньо переміщених осіб пропонується максимально спростити процедуру зміни виборчої адреси та створити додаткові виборчі дільниці в місцях їхнього компактного проживання. Для військовослужбовців розглядаються спеціальні виборчі дільниці при військових частинах або мобільні виборчі групи із забезпеченням політичної нейтральності Збройних сил. Водночас проведення голосування на тимчасово окупованих територіях залишається неможливим до моменту відновлення Україною ефективного контролю над ними. Так само не розглядається можливість організації виборів на території Росії та Білорусі.

    Дискусії точаться і навколо строків проведення голосування. У грудні 2025 року Президент Володимир Зеленський заявляв про готовність провести вибори через 60–90 днів після створення необхідних безпекових гарантій.

    Від того, наскільки успішно вдасться забезпечити участь українців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, залежатиме легітимність майбутніх виборів. Низька явка або відсутність реального доступу до голосування для значної частини громадян можуть стати підставою для інформаційних атак і поставити під сумнів результати виборів. Росія, найімовірніше, не визнає їх незалежно від процедури, однак позиція міжнародних партнерів значною мірою визначатиметься тим, наскільки відкритим, прозорим і таким, що відповідає демократичним стандартам, буде сам виборчий процес. Тому головним завданням післявоєнної виборчої реформи стає недопущення ситуації, за якої мільйони українських громадян фактично втратять можливість реалізувати своє конституційне право голосу.

  • За $100 наводив ракети на енергетику: СБУ затримала агента ФСБ, який готував удари по київських ТЕЦ

    За $100 наводив ракети на енергетику: СБУ затримала агента ФСБ, який готував удари по київських ТЕЦ

    Служба безпеки України заявила про затримання ймовірного агента російської ФСБ, який, за версією слідства, збирав інформацію для підготовки нової серії ракетно-дронових ударів по енергетичній інфраструктурі Київської та Житомирської областей. Серед об’єктів, які цікавили російську спецслужбу, були теплові електроцентралі та електропідстанції, що забезпечують електроенергією два регіони.

    Підозрюваним виявився працівник підприємства з обробки граніту на Житомирщині. Правоохоронці стверджують, що чоловіка завербували через Telegram-канали, де він шукав можливості швидкого заробітку. За виконання розвідувальних завдань представники російських спецслужб нібито пообіцяли йому лише 100 доларів.

    Які об’єкти розвідував підозрюваний

    За даними СБУ, після вербування чоловік почав їздити територією Житомирської та Київської областей нібито у службових справах. Такі поїздки, як вважає слідство, він використовував для прихованого спостереження за енергетичними та військовими об’єктами.

    Насамперед підозрюваний мав відстежувати теплові електроцентралі й електропідстанції, які забезпечують електропостачання Київщини та Житомирщини. Його завданням було не просто знайти відповідні об’єкти, а й оцінити їхній стан після попередніх російських атак.

    Слідство вважає, що чоловік фіксував наслідки обстрілів, перевіряв, чи продовжує працювати пошкоджене обладнання, а також збирав відомості про проведення ремонтних робіт. Така інформація могла використовуватися російською стороною для визначення цілей повторних ударів і коригування майбутніх атак.

    Окрім енергетичних об’єктів, фігурант нібито цікавився місцями найбільшого зосередження особового складу та техніки Сил оборони України. Він також мав встановлювати розташування оперативних аеродромів і військових полігонів.

    Таким чином, за версією правоохоронців, потенційними цілями російської розвідки були одночасно об’єкти цивільної енергетичної інфраструктури та локації, пов’язані з обороною України.

    Під виглядом робочих поїздок

    Працівник гранітного підприємства міг вільно пересуватися між різними населеними пунктами, не викликаючи зайвої уваги. Саме цим, за даними СБУ, він і користувався під час виконання завдань російської спецслужби.

    Під виглядом робочих відряджень чоловік наближався до потенційних цілей, оглядав територію та, ймовірно, фіксував інформацію на мобільний телефон. Зібрані відомості він мав передати представнику ФСБ через електронні канали зв’язку.

    У Службі безпеки наголосили, що правоохоронці завчасно задокументували діяльність підозрюваного та не допустили передачі розвідувальної інформації російській стороні. Контррозвідники також провели заходи для захисту об’єктів і локацій, які встиг розвідати фігурант.

    Це важливе уточнення, адже відомості про точний стан енергетичних об’єктів після обстрілів можуть мати особливу цінність для противника. Вони дозволяють оцінити результативність попередньої атаки та визначити, які елементи інфраструктури необхідно атакувати повторно.

    Затримали безпосередньо на робочому місці

    Співробітники СБУ затримали чоловіка на його робочому місці. Під час обшуків у нього вилучили смартфон, у якому, за твердженням спецслужби, містилися докази контактів із російськими кураторами та виконання розвідувальних завдань.

    За даними слідства, правоохоронці вивчали листування, передані матеріали та іншу інформацію, що могла підтверджувати співпрацю фігуранта з представниками держави-агресора.

    Офіс генерального прокурора повідомив, що діяльність підозрюваного вдалося припинити до того, як він передав зібрану розвідувальну інформацію російській стороні. Це дозволило запобігти можливому використанню координат для нових ракетних або дронових ударів.

    За інформацію пообіцяли 100 доларів

    Однією з показових деталей справи стала сума винагороди, яку російські спецслужби нібито запропонували підозрюваному.

    За даними прокуратури та медіа, що посилаються на матеріали слідства, за виконання завдань чоловікові пообіцяли 100 доларів. Правоохоронці також повідомляють, що фігурант дотримувався проросійських поглядів, однак безпосереднім приводом для встановлення контакту став саме пошук заробітку через Telegram.

    Російські спецслужби регулярно використовують подібну схему вербування. Потенційним виконавцям пропонують гроші за фотографування військових об’єктів, енергетичної інфраструктури, місць розташування українських підрозділів або наслідків російських обстрілів.

    Нерідко оголошення маскують під звичайну роботу кур’єра, фотографа чи спостерігача. Спілкування відбувається дистанційно, а після виконання перших простих доручень завербованій людині можуть давати складніші та небезпечніші завдання.

    Підозра у державній зраді

    Чоловікові повідомили про підозру за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану.

    За даними ArmyInform, повідомлення про підозру датоване 23 липня 2026 року. Наступного дня суд обрав фігуранту запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

    Санкція цієї статті передбачає 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Остаточне покарання може визначити лише суд у разі доведення вини підозрюваного.

    Наразі триває досудове розслідування. За законом чоловік вважається невинуватим, доки його провину не буде доведено в суді та встановлено обвинувальним вироком.

    Росія продовжує шукати коригувальників

    Це не перше затримання людини, яку підозрюють у підготовці російських ударів по українській енергетиці. У квітні 2026 року СБУ повідомляла про викриття під Києвом іншого агента ФСБ, який проводив дорозвідку біля столичних теплоелектроцентралей та збирав інформацію про бази Сил оборони.

    Тоді фігуранта затримали поблизу потенційної цілі, а в його телефоні, за даними спецслужби, знайшли докази контактів із російською стороною. Його також нібито завербували через Telegram-канал із пропозиціями легкого заробітку.

    Подібні випадки свідчать, що російські спецслужби продовжують намагатися створювати в Україні мережі інформаторів, використовуючи цивільних громадян для збору координат і перевірки результатів ударів.

    СБУ закликає громадян не реагувати на сумнівні пропозиції заробітку в соціальних мережах і месенджерах. Передавання ворогу інформації про енергетичні, військові та інші стратегічні об’єкти може бути кваліфіковане як державна зрада і призвести до тривалого або довічного позбавлення волі.

  • Росія оголосила Дурова в міжнародний розшук: ФСБ звинувачує засновника Telegram у сприянні тероризму

    Росія оголосила Дурова в міжнародний розшук: ФСБ звинувачує засновника Telegram у сприянні тероризму

    У Росії засновнику месенджера Telegram Павлу Дурову висунули обвинувачення за статтею про сприяння терористичній діяльності та оголосили його в міжнародний розшук. Про це повідомляють російські державні ЗМІ з посиланням на Федеральну службу безпеки РФ.

    За версією ФСБ, адміністрація Telegram нібито не видалила низку каналів, чатів і ботів, які, як стверджує російська спецслужба, використовувалися українськими спецслужбами для підготовки “терактів” і “масових убивств” на території Росії.

    Крім того, у ФСБ заявляють, що злочини, які, за їхньою версією, були організовані через Telegram, призвели до численних жертв, зокрема серед жінок і дітей, а також завдали багатомільярдних збитків. Жодних доказів на підтвердження цих звинувачень російська сторона публічно не надала.

    Також російська спецслужба стверджує, що співробітники українських спецслужб нібито знайомилися з російськими громадянами через сервіс знайомств “Дайвінчик”, який працює на платформі Telegram, видаючи себе за дівчат. За версією ФСБ, таким чином молодих людей начебто схиляли до участі в терористичній діяльності.

    Окремо російська сторона заявила, що з липня 2025 року у 16 регіонах країни було затримано 46 молодих користувачів “Дайвінчика”, яких звинувачують у нападах на правоохоронців та підпалах за нібито завданням українських спецслужб.

    Водночас усі наведені звинувачення є виключно заявами Федеральної служби безпеки Росії. На момент публікації вони не були підтверджені незалежними джерелами, а сам Павло Дуров публічно не коментував повідомлення про нові обвинувачення та оголошення його в міжнародний розшук.

    Павло Дуров є російським програмістом і підприємцем, який здобув популярність після створення у 2006 році соціальної мережі “ВКонтакте”. У 2014 році він залишив Росію після конфлікту з владою та втрати контролю над компанією. Сам Дуров заявляв, що відмовився виконувати вимоги російських спецслужб щодо передачі персональних даних користувачів і блокування опозиційних спільнот.

    У 2013 році разом із братом Миколою Дуровим він заснував месенджер Telegram, який нині є однією з найпопулярніших платформ для обміну повідомленнями у світі.

    Це вже не перший випадок, коли засновник Telegram стикається з претензіями з боку державних органів різних країн. У серпні 2024 року його затримали у Франції, де правоохоронні органи висунули йому обвинувачення, пов’язані з недостатньою модерацією незаконного контенту в месенджері. Згодом Дурова звільнили під заставу, а розслідування у Франції продовжилося. Нові звинувачення з боку ФСБ свідчать про подальше загострення відносин між російською владою та засновником Telegram, який після від’їзду з Росії неодноразово заявляв про свою незгоду з політикою державного контролю над цифровими платформами.

  • РФ вигадала новий фейк про українські виші

    РФ вигадала новий фейк про українські виші

    Російська пропаганда поширює черговий фейк, цього разу стверджуючи, що один із закладів вищої освіти Києва нібито проводить набір студентів до Сил безпілотних систем Збройних сил України. У Центрі протидії дезінформації заявили, що ця інформація є повністю вигаданою, а зображення, яке використовують російські Telegram-канали, було сфальсифіковане.

    Як повідомили у ЦПД, анонімні російські ресурси активно розповсюджують фейкове фото, на якому нібито зображено оголошення про набір студентів до підрозділів Сил безпілотних систем. Однак жоден український заклад вищої освіти не проводить подібної кампанії, а поширюване зображення не має жодного стосунку до реальності.

    У Центрі звернули увагу, що фальшиве повідомлення легко викрити за низкою ознак. Зокрема, оформлення зображення не відповідає офіційному стилю рекрутингових матеріалів Сил безпілотних систем та не схоже на комунікаційні матеріали українських військових. Крім того, на момент поширення фейку вступна кампанія до українських закладів вищої освіти лише розпочалася, тому жодних остаточних списків зарахованих студентів, які демонструються на підробленому зображенні, ще не існує.

    У ЦПД наголосили, що подібні інформаційні вкиди є частиною системної російської дезінформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію української системи освіти, Збройних сил України та державних інституцій загалом. За задумом авторів таких фейків, вони мають посіяти недовіру серед громадян, викликати панічні настрої та створити хибне враження про нібито примусове залучення студентів до військової служби.

    Водночас у Центрі звернули увагу, що саме Росія активно залучає студентську молодь до власних підрозділів безпілотних систем, використовуючи для цього різні механізми тиску, маніпуляцій і примусу. Саме тому, зазначають у ЦПД, Кремль намагається приписати Україні практики, які застосовує сам.

    У Центрі протидії дезінформації закликали українців критично оцінювати інформацію, яка поширюється через анонімні Telegram-канали та інші неперевірені ресурси. Громадянам рекомендують перевіряти повідомлення через офіційні джерела та не сприяти поширенню російських інформаційних операцій.

    У ЦПД також нагадали, що це не перший випадок використання Росією дезінформації для впливу на українське суспільство. Раніше російська пропаганда поширювала постановочні відео з метою розпалювання ворожнечі між українцями та поляками, а також запускала неправдиві повідомлення про нібито дефіцит пального на українських автозаправних станціях. За оцінкою фахівців, подібні кампанії є складовою інформаційної війни, спрямованої на дестабілізацію ситуації в Україні та підрив довіри до державних інституцій.

  • Хотіли пустити локомотив під укіс: СБУ схопила агентів РФ із двома бомбами на Чернігівщині

    Хотіли пустити локомотив під укіс: СБУ схопила агентів РФ із двома бомбами на Чернігівщині

    Служба безпеки України заявила про затримання у Чернігівській області двох імовірних російських агентів, яких підозрюють у підготовці диверсії на залізниці. За даними слідства, чоловік і жінка мали закласти під колію два саморобні вибухові пристрої, щоб пустити з рейок вантажний локомотив та порушити транспортну логістику на півночі України.

    Фігурантів затримали безпосередньо перед реалізацією плану — коли вони прямували до обраної ділянки залізниці. Під час затримання правоохоронці виявили у них дві саморобні бомби, які, за версією СБУ, мали бути встановлені під рейками. Інформацію про спецоперацію оприлюднила Служба безпеки України 22 липня.

    У спецслужбі наголошують, що запланований вибух мав спричинити сходження вантажного локомотива з рейок. Таким чином російська сторона нібито намагалася не лише пошкодити залізничну інфраструктуру, а й створити перебої у перевезеннях на одному з напрямків півночі України.

    З міркувань безпеки СБУ не назвала точної ділянки колії, населеного пункту чи маршруту, на якому планувалася диверсія. Також офіційно не розкривають характер вантажу, який міг перевозити локомотив, і не повідомляють, чи був конкретний потяг обраний як ціль заздалегідь.

    Росіяни пообіцяли допомогти втекти з України

    За матеріалами справи, основним виконавцем російського завдання був мобілізований житель Києва, який самовільно залишив військову частину.

    Слідство стверджує, що після СЗЧ чоловік вийшов на контакт із представниками РФ через Telegram. В обмін на співпрацю російська сторона нібито пообіцяла допомогти йому незаконно виїхати з території України.

    Саме ця обіцянка, за попередньою версією правоохоронців, стала одним із мотивів погодитися на виконання диверсійного завдання.

    Подібна схема вербування не є новою. Російські спецслужби та пов’язані з ними особи нерідко шукають потенційних виконавців у месенджерах, пропонуючи гроші, допомогу з виїздом за кордон або уникнення відповідальності. Водночас у цій конкретній справі особи російських кураторів офіційно не названі, а їхня належність до певної спецслужби РФ поки не уточнюється.

    До диверсії залучили студентку

    За даними СБУ, чоловік залучив до підготовки вибуху свою знайому — студентку одного зі столичних закладів вищої освіти.

    Її роль, як стверджує слідство, полягала у закупівлі компонентів, необхідних для виготовлення саморобних вибухових пристроїв. Зокрема, вона нібито купувала хімічні речовини, мобільні телефони та інші складові.

    Придбані матеріали жінка передавала своєму спільнику. Той, за версією правоохоронців, виготовляв вибухівку відповідно до інструкцій, отриманих від російського куратора.

    Під час обшуків у тимчасовому помешканні затриманих співробітники СБУ вилучили хімічні компоненти, лабораторне приладдя, детонатори та засоби зв’язку. Ці предмети направлятимуть на експертизу, яка має встановити їхнє точне призначення, склад вибухових пристроїв і потенційну потужність.

    Офіційно не повідомляється, де саме підозрювані могли виготовляти бомби, скільки часу тривала підготовка та чи встигли вони провести випробування окремих компонентів.

    Кілька разів вивчали залізничні маршрути

    Перед спробою закласти вибухівку підозрювані, за даними слідства, декілька разів виїжджали до залізничних ліній та проводили дорозвідку.

    Вони нібито вивчали рух потягів, навколишню територію та шукали найбільш уразливу ділянку колії. Ймовірно, виконавці мали обрати місце, де вибух міг би завдати найбільшої шкоди локомотиву та ускладнити відновлення руху.

    Правоохоронці не розкривають, як саме вдалося вийти на слід підозрюваних. Водночас їх затримання дорогою до місця запланованого підриву свідчить, що спецслужба стежила за діями фігурантів і контролювала завершальний етап підготовки диверсії.

    За повідомленнями місцевих медіа, у затриманих були саме дві саморобні бомби, а також обладнання й матеріали, які могли використовуватися для подальшого виготовлення вибухівки.

    Росія намагалася вдарити по логістиці

    Залізниця залишається одним із ключових елементів транспортної системи України. Нею перевозять пасажирів, гуманітарні вантажі, продукцію підприємств та інші критично важливі ресурси.

    У СБУ вважають, що метою запланованої диверсії було порушення транспортного сполучення саме на півночі країни. Навіть тимчасове пошкодження колії могло призвести до затримки руху, необхідності проведення ремонтних робіт та перекидання потягів на альтернативні маршрути.

    Водночас правоохоронці не повідомляють, чи мала диверсія бути синхронізована з іншими російськими атаками або ударами по інфраструктурі регіону.

    Чернігівська область регулярно зазнає російських обстрілів, особливо у прикордонних районах. Паралельно РФ намагається використовувати завербованих громадян для підпалів, стеження за військовими об’єктами, коригування ударів і пошкодження інфраструктури.

    Яку підозру оголосили затриманим

    Слідчі СБУ повідомили обом фігурантам про підозру за частиною третьою статті 15, частиною другою статті 28 та частиною другою статті 113 Кримінального кодексу України.

    Йдеться про незакінчений замах на диверсію, вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

    Відповідно до Кримінального кодексу, незакінченим замахом вважається ситуація, коли людина з причин, що не залежали від її волі, не виконала всіх дій, які вважала необхідними для завершення злочину.

    Вчинення правопорушення за попередньою змовою означає, що двоє або більше учасників заздалегідь домовилися про спільні дії.

    Диверсія в умовах воєнного стану належить до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки. Санкція відповідної статті передбачає 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Наразі обидва підозрювані перебувають під вартою. Водночас відповідно до Конституції України остаточно встановити їхню винуватість може лише суд.

    Справу продовжують розслідувати

    Правоохоронці мають встановити повне коло осіб, причетних до підготовки диверсії, канали зв’язку з російськими кураторами та можливі попередні завдання затриманих.

    Слідство також перевірятиме, чи передавали підозрювані представникам РФ фотографії, координати залізничних об’єктів або інформацію про рух потягів. Окремо правоохоронці можуть з’ясовувати, хто саме мав допомогти чоловікові незаконно залишити Україну та чи був цей маршрут реальним, а не лише способом схилити його до співпраці.

    Затримання на Чернігівщині стало черговим випадком, коли російська сторона, за версією СБУ, намагалася використати завербованих громадян для удару по українській інфраструктурі. Цього разу правоохоронцям вдалося зупинити підозрюваних ще до закладання вибухівки й уникнути можливого сходження локомотива з рейок, пошкодження колії та загрози для людей.