Golosnovinua.com

Позначка: Туреччина

  • Туреччина запускає «конвеєр талантів»: чи зможе Україна повторити технологічний прорив

    Туреччина запускає «конвеєр талантів»: чи зможе Україна повторити технологічний прорив

    Туреччина створила масштабну систему підтримки молодих винахідників, яка допомагає школярам перетворювати захоплення наукою на професію. Технологічні фестивалі, безкоштовні інженерні майстерні, університетські гранти та співпраця з великими компаніями формують безперервний шлях від першого дитячого експерименту до роботи у високотехнологічній промисловості. Для України, яка потребує нових інженерів, науковців і розробників оборонних технологій, цей досвід може стати важливим орієнтиром.

    Про це у своїй авторській статті для ZN.UA розповіла докторка фізико-математичних наук Катерина Терлецька, завідувачка лабораторії математичних наук Національного центру «Мала академія наук України».

    Одним із найпомітніших прикладів турецького підходу став фестиваль авіації, космосу та технологій TEKNOFEST, який цьогоріч відбувся у місті Шанлиурфа.

    За офіційними даними організаторів TEKNOFEST, на конкурси зареєструвалися понад 1,6 мільйона учасників із 99 країн світу, які сформували понад 730 тисяч команд.

    До фінального етапу дісталися понад 14 тисяч молодих винахідників. Вони презентували власні технологічні розробки — від робототехніки та безпілотних систем до штучного інтелекту й космічних технологій.

    Загальна кількість відвідувачів заходів фестивалю сягнула приблизно 1,5 мільйона людей.

    Проте головна особливість Туреччини полягає не лише в масштабних технологічних шоу.

    Після фестивалів зацікавлені школярі можуть продовжити навчання в мережі майстерень DENEYAP, які працюють у всіх 81 провінціях країни.

    Ця програма передбачає 36 місяців безкоштовного навчання за 11 технологічними напрямами.

    Діти опановують програмування, робототехніку, електроніку, штучний інтелект, кібербезпеку, матеріалознавство, енергетичні та аерокосмічні технології.

    Згідно з офіційною програмою DENEYAP, навчання поєднує практичні заняття, командну роботу та створення власних проєктів.

    Наступною сходинкою стають університетські дослідження, грантові програми та можливості працевлаштування в технологічних компаніях.

    Важливу роль у цій системі відіграє Рада з наукових і технологічних досліджень Туреччини TÜBİTAK, яка фінансує наукові проєкти та підтримує розвиток дослідницької інфраструктури.

    За даними, наведеними Катериною Терлецькою, Туреччина витрачає на дослідження й розробки близько 1,46% валового внутрішнього продукту. Причому понад половину відповідних витрат фінансує приватний бізнес.

    Таким чином, технологічна освіта безпосередньо пов’язана з потребами промисловості.

    Водночас авторка наголошує: не кожен талановитий школяр обов’язково має стати інженером оборонного підприємства.

    Для розвитку держави потрібні також математики, фізики, біологи та дослідники фундаментальних наук.

    Прикладом альтернативного підходу стало Математичне село Несіна поблизу турецького Шириндже. Його створили як незалежний освітній простір, де школярі, студенти й науковці можуть вивчати математику без необхідності негайно перетворювати знання на комерційний продукт.

    Україна також поступово розбудовує подібну систему.

    Зокрема, проєкт «Інженерне майбутнє України» покликаний поєднати школу, університет, інженерний центр і технологічну індустрію.

    Водночас «Ненька інфо» раніше повідомляла про плани створення STEM-просторів для дітей загиблих і полонених українських військових.

    Такі освітні програми дають дітям можливість вивчати робототехніку, програмування та інженерію, працювати з наставниками й розробляти власні технологічні проєкти.

    На думку Терлецької, Україні необхідно створити систему, за якої талановитий випускник зможе знайти лабораторію, фінансування, команду та перспективну роботу всередині країни.

    Адже головне завдання полягає не лише в підготовці майбутніх спеціалістів, а й у створенні середовища, в якому молоді люди бачитимуть перспективи професійного розвитку без вимушеного виїзду за кордон.

    Турецький досвід демонструє, що технологічний розвиток починається зі школи, але потребує довгострокового партнерства освіти, науки, держави та бізнесу.

  • Туреччина готує Стамбул до тристоронніх переговорів України, Росії та США

    Туреччина готує Стамбул до тристоронніх переговорів України, Росії та США

    Турецькі служби безпеки починають підготовку майданчика у Стамбулі для тристоронніх переговорів України, Росії та США. За даними джерела, саме це місто стане місцем проведення наступного раунду переговорів. Наразі турецька сторона опрацьовує організаційні питання та оцінює об’єкти, які можуть прийняти делегації.

    Повернення до тристороннього формату обговорювали 21 жовтня під час зустрічі Володимира Путіна зі спецпосланцем Дональда Трампа Стівом Віткоффом у Костянтинівському палаці. Переговори тривали близько трьох годин, до них дистанційно долучився Джаред Кушнер. Після зустрічі помічник президента РФ Юрій Ушаков повідомив, що сторони загалом домовилися повернутися до тристороннього формату після середини листопада.

    Вибір Стамбула продовжує дипломатичну лінію Анкари, яка зберігає канали зв’язку і з Москвою, і з Києвом. Місто вже було майданчиком для прямих російсько-українських контактів у 2022 році, а згодом приймало переговори в травні та липні 2025-го. Однак тепер ідеться про формат за участю США, що посилює роль Туреччини не лише як сторони, яка приймає делегації, а й як посередника, здатного забезпечити комунікацію між усіма учасниками.

    Раніше серед можливих місць проведення переговорів називали Абу-Дабі, де відбулися перші раунди зустрічей у січні–лютому 2026 року. Підготовка у Стамбулі свідчить про те, що наразі пріоритет віддають турецькому майданчику. Остаточні організаційні деталі, зокрема точну дату зустрічі та рівень представництва делегацій, поки публічно не розкривають.

    Паралельно Анкара продовжує дипломатичну роботу над питаннями безпеки в Чорному морі. Для Туреччини цей напрям пов’язаний не лише з відносинами з Росією та Україною, а й із захистом торговельного судноплавства та стабільністю зернових маршрутів. Проведення переговорів у Стамбулі вписується у прагнення турецької сторони зберегти роль одного з ключових посередників у врегулюванні конфлікту.

    Наразі головна зміна — визначення майданчика для наступного раунду. Якщо підготовка триватиме, наступним етапом стане узгодження дати, складу делегацій і порядку денного переговорів. Саме ці деталі покажуть, чи обмежиться зустріч обговоренням питань безпеки, чи сторони спробують перейти до ширших параметрів майбутньої угоди.

  • Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина оголосила про закупівлі російського дизелю на тлі війни в Україні

    Туреччина планує закуповувати частину російського дизельного пального, постачання якого на світовий ринок передбачене домовленостями між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним. Про наміри Анкари заявив міністр енергетики країни Алпарслан Байрактар. Новина з’явилася після того, як Вашингтон тимчасово послабив окремі санкційні обмеження на операції з російським дизелем. Рішення американської адміністрації вже викликало гостру критику України та частини західних політиків, які побоюються, що додаткові енергетичні доходи допоможуть Кремлю фінансувати війну.

    Про плани Туреччини 18 жовтня повідомило агентство Reuters з посиланням на заяву Алпарслана Байрактара.

    Міністр підтвердив, що Анкара провела відповідні переговори та розраховує отримати частину пального, яке Росія має повернути на міжнародні ринки.

    За його словами, закупівлі мають важливе значення для енергетичної безпеки Туреччини.

    Водночас конкретні обсяги постачання, вартість дизеля та строки його надходження до країни Байрактар не назвав.

    Що Туреччина домовилася отримати від Росії

    Очільник турецького Міненерго нагадав, що останніми місяцями Москва обмежувала експорт дизельного пального через проблеми у власному паливному секторі.

    Ситуація змінилася після домовленостей російського керівництва з адміністрацією Дональда Трампа.

    Байрактар пояснив, що в межах переговорів Туреччина погодила можливість отримати частину російського дизеля.

    При цьому не уточнюється, чи йдеться про нові довгострокові контракти, окремі партії пального або збільшення закупівель за вже чинними комерційними домовленостями.

    Також наразі немає підтвердженої інформації про фактичне прибуття до Туреччини партій дизеля саме в межах нової американсько-російської домовленості.

    Отже, станом на 18 жовтня підтверджено намір Анкари отримати пальне, але не завершення конкретних постачань.

    Яку угоду Трамп уклав із Путіним

    9 жовтня Дональд Трамп після телефонної розмови з Володимиром Путіним оголосив про домовленості щодо збільшення поставок російського дизельного пального.

    За словами американського президента, Росія мала негайно забезпечити понад 300 тисяч тонн дизеля для американського та світового ринків.

    У листопаді планувалося додати ще 500 тисяч тонн, а в грудні — до одного мільйона тонн.

    Трамп також говорив про можливість подальшого збільшення експорту.

    Однак це заявлені обсяги, а не підтверджені фактичні відвантаження.

    Як зазначало Financial Times, навіть виконання оголошених планів навряд чи повністю вирішить проблему дефіциту дизеля на світовому ринку.

    Аналітики звертали увагу на масштаби міжнародного попиту, обмеження російських нафтопереробних потужностей та логістичні труднощі.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля після розбіжностей із Києвом навколо ударів по НПЗ.

    США дозволили операції з російським дизелем до квітня 2027 року

    Одночасно з оголошенням домовленостей Міністерство фінансів США ухвалило рішення, яке створило правові умови для частини операцій із російським пальним.

    9 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США — OFAC — оприлюднило генеральну ліцензію №135.

    Документ тимчасово дозволяє визначені операції з продажу, доставки, розвантаження та імпорту дизельного пального російського походження.

    Дія дозволу обмежена 7 квітня 2027 року.

    Важливо, що рішення стосується конкретної категорії операцій, а не всіх російських енергоносіїв.

    Це не означає скасування санкцій США проти Росії загалом.

    Польський аналітичний Центр східних досліджень OSW оцінив рішення як суттєвий відступ Вашингтона від попередньої політики обмеження російського паливного експорту.

    Чому Туреччині потрібен російський дизель

    Туреччина залишається великим імпортером енергетичних ресурсів.

    Країна закуповує нафту, газ та інші види пального в різних постачальників, серед яких Росія, Іран та Азербайджан.

    Водночас Анкара прагне диверсифікувати імпорт і розвиває співпрацю зі Сполученими Штатами та іншими партнерами.

    За словами Байрактара, важливим напрямком залишається також збільшення власного видобутку енергоресурсів.

    Зокрема, Туреччина розраховує наростити видобуток природного газу на чорноморському родовищі Сакар’я.

    Однак ці проєкти не усувають потреби в імпорті дизельного пального, яке використовується у транспорті, промисловості, логістиці та інших секторах економіки.

    Тому можливість отримати додаткові партії дизеля з Росії Анкара розглядає як один з інструментів забезпечення стабільності паливного ринку.

    Чому домовленість викликала невдоволення України

    Послаблення американських санкцій щодо російського дизеля стало новим джерелом суперечностей між Києвом і Вашингтоном.

    Українська влада наголошує, що російські доходи від експорту енергоносіїв можуть використовуватися для фінансування війни.

    При цьому Росія продовжує атакувати українські електростанції, підстанції та інші об’єкти цивільної інфраструктури.

    Президент України Володимир Зеленський раніше розкритикував дизельну домовленість між Трампом і Путіним, вважаючи її несправедливою поступкою Москві.

    Докладніше про позицію українського президента писала «Ненька інфо» у матеріалі про його реакцію на угоду.

    Критика пролунала і з боку окремих європейських лідерів.

    Зокрема, прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал закликав не послаблювати економічний тиск на Кремль.

    Він виступив за розширення підтримки України замість нових енергетичних домовленостей із Росією.

    Про цю позицію «Ненька інфо» розповідала 10 жовтня.

    Чому Трамп зацікавлений у збільшенні поставок

    Вашингтон пояснює свої рішення необхідністю стабілізувати ситуацію на міжнародному ринку пального.

    Дизель використовується у вантажних перевезеннях, сільському господарстві та промисловості, тому його подорожчання впливає на собівартість багатьох товарів.

    Для США високі ціни на пальне стали особливо чутливим питанням напередодні проміжних виборів до Конгресу.

    Водночас американська адміністрація стикається з критикою навіть усередині країни.

    Як повідомляло Associated Press, проти рішення про імпорт російського дизеля виступили законодавці від обох основних партій.

    Критики вважають, що додаткові закупівлі російських енергоносіїв можуть послабити санкційний тиск на Москву.

    Прихильники ж збільшення пропозиції пального наголошують на необхідності стримування цін для споживачів і бізнесу.

    Чи допоможе російський дизель знизити світові ціни

    Попри оптимістичні заяви американської адміністрації, експерти обережно оцінюють можливий вплив домовленостей.

    За аналізом Financial Times, навіть заявлені Росією обсяги постачання становитимуть порівняно невелику частину глобального попиту.

    Крім того, можливості російського експорту залежать від стану нафтопереробних заводів, логістики та внутрішніх потреб країни.

    Частина російських НПЗ останніми місяцями зазнала пошкоджень унаслідок українських атак.

    Російська влада раніше запроваджувала обмеження на експорт окремих видів пального, намагаючись стабілізувати внутрішній ринок.

    Тому поки що неможливо визначити, наскільки швидко заявлені додаткові обсяги реально потраплять до покупців.

    Так само немає підтвердження, що рішення Туреччини саме по собі призведе до помітного зниження цін на дизель.

    Що означає рішення Анкари для України

    Заява турецького міністра свідчить, що домовленість між США та Росією може вплинути не лише на американський ринок, а й на торговельні потоки в інших країнах.

    Для Туреччини це можливість отримати додаткові обсяги імпортного пального.

    Для Росії — потенційний канал збільшення експорту та валютних надходжень.

    Для України — ще одне питання щодо ефективності міжнародних санкцій і збереження економічного тиску на Кремль.

    Наразі відомо, що Анкара планує отримати частину російського дизеля, а Вашингтон тимчасово дозволив визначені операції з його продажу та імпорту. Водночас точні обсяги турецьких закупівель, ціни й терміни постачань не розголошені.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від реальних експортних можливостей Росії, попиту на міжнародному паливному ринку та рішень американської адміністрації щодо санкційної політики.

  • Санкції проти Кремля відклали заради дизеля: Трамп призупинив «закон Грема»

    Санкції проти Кремля відклали заради дизеля: Трамп призупинив «закон Грема»

    Президент США Дональд Трамп підписав указ, яким призупинив застосування низки нових санкцій і масштабних мит проти Росії, передбачених так званим законом Грема. Рішення ухвалили напередодні завершення встановленого Конгресом терміну для запровадження обмежень. За інформацією Bloomberg, адміністрація Білого дому прагне стримати зростання цін на дизельне пальне перед проміжними виборами 3 листопада. Водночас рішення вже викликало критику американських законодавців, зокрема представників Республіканської партії.

    Відповідний указ оприлюднений на офіційному сайті Білого дому. Документ датований 16 жовтня 2026 року.

    Він передбачає тимчасову відмову від застосування нових санкцій, обмежень та імпортних мит, встановлених законом Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026.

    Головна особливість рішення полягає в тому, що Трамп не скасував сам закон, а скористався передбаченим у ньому правом призупиняти застосування окремих положень.

    Зокрема, йдеться про 500-відсоткове мито на імпорт товарів із Росії, а також 100-відсоткові додаткові тарифи для найбільших покупців російської нафти й природного газу.

    Під обмеження могли потрапити й держави, які сприяють обходу міжнародних санкцій проти російського нафтового сектору.

    Указ формально визначає ці мита, але одночасно призупиняє їхнє застосування. Тобто американська адміністрація залишає за собою можливість запровадити їх у майбутньому.

    Також призупинено застосування низки нових персональних та секторальних санкцій, передбачених законом Грема.

    При цьому чинні санкції, введені раніше на підставі інших президентських указів, автоматично не скасовуються. Таке застереження прямо міститься в документі Білого дому.

    Чому Трамп відмовився від нових мит

    Як повідомляє Bloomberg, рішення американського президента пов’язане насамперед із ситуацією на енергетичному ринку.

    Ціни на дизельне пальне у США залишаються високими, що створює додаткові труднощі для транспортних компаній, фермерів та промислових підприємств.

    Нові масштабні обмеження проти російських енергоносіїв могли додатково ускладнити міжнародну торгівлю нафтою та нафтопродуктами.

    Саме тому адміністрація Трампа прагне збільшити доступні обсяги дизельного пального на світовому ринку.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Трампа з Путіним щодо російського дизеля.

    За інформацією Axios, переговори відбувалися на тлі суперечок між Києвом і Вашингтоном щодо українських ударів по російських нафтопереробних підприємствах.

    Американська сторона наполягала на необхідності стабілізації енергетичного ринку, тоді як українське керівництво не погоджувалося в односторонньому порядку припиняти удари без аналогічних кроків Росії.

    Сам Трамп раніше пояснював рішення щодо російського дизеля бажанням знизити світові ціни на пальне.

    Він стверджував, що обмеження російського енергетичного експорту негативно впливають не лише на американських споживачів, а й на міжнародну економіку.

    Чому рішення викликало спротив у Конгресі

    Закон Грема Конгрес США ухвалив у вересні 2026 року з метою посилення економічного тиску на Росію через її повномасштабне вторгнення в Україну.

    Документ передбачав нові інструменти обмеження російських енергетичних доходів та розширення санкцій проти осіб і компаній, пов’язаних із російською економікою.

    Однак застосування цих заходів залежить, зокрема, від рішень президента США.

    Після оголошення американсько-російської домовленості щодо дизельного пального група з 12 сенаторів від обох партій виступила з критикою адміністрації Трампа.

    Законодавці заявили, що послаблення санкцій може збільшити доходи Росії від експорту енергоносіїв, а отже — її можливості фінансувати війну проти України.

    За даними Reuters, критика пролунала не лише від демократів, а й від низки республіканців.

    Сенатори вимагали від Білого дому переглянути домовленості з Москвою та забезпечити виконання санкційного законодавства.

    Окремі законодавці також висловили сумнів, що додаткові поставки російського дизеля суттєво знизять ціни для американських споживачів.

    Які країни можуть уникнути нових обмежень

    Відмова від застосування вторинних мит має значення не лише для Росії.

    Новий закон передбачав можливість введення значних торговельних обмежень щодо країн, які продовжують закуповувати російські нафту та газ.

    Серед найбільших покупців російських енергоносіїв — Китай, Індія та Туреччина.

    Запровадження додаткових американських мит могло ускладнити відносини Вашингтона з цими державами та спричинити нові торговельні суперечки.

    Тому рішення Трампа фактично відтерміновує ризик застосування передбачених законом додаткових тарифів до низки важливих торговельних партнерів США.

    Що це означає для України

    Для України принципове значення має можливий вплив американської політики на російські доходи від продажу енергоносіїв.

    Енергетичний експорт залишається важливим джерелом надходжень до бюджету РФ. Саме тому Київ закликає міжнародних партнерів обмежувати можливості Москви фінансувати військові витрати.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла, що Велика Британія пообіцяла зберегти санкційний тиск на Кремль, попри домовленості Вашингтона з Росією щодо дизельного пального.

    Водночас неможливо автоматично визначити, наскільки саме нове рішення Білого дому збільшить російські доходи. Це залежатиме від фактичних обсягів експорту, ринкових цін, логістики та інших чинних обмежень.

    Наразі указ Трампа залишає адміністрації можливість знову активувати санкційні механізми. Термін їх призупинення не визначений конкретною календарною датою.

    Згідно з документом, рішення діятиме, доки президент США або уповноважені посадовці не визначать необхідність подальших дій.

    Таким чином, закон Грема залишається частиною американського законодавства, однак його ключові нові санкційні положення наразі не застосовуватимуться.

    Рішення ухвалене менш ніж за три тижні до проміжних виборів у США, коли економічні питання, зокрема вартість пального, посідають важливе місце в політичних дискусіях.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від того, чи змінить Білий дім позицію щодо застосування санкцій та як на це реагуватиме американський Конгрес.

  • Турецька база під Одесою та китайський капітал в українських портах, який неофіційний план обговорюють для Чорного моря

    Турецька база під Одесою та китайський капітал в українських портах, який неофіційний план обговорюють для Чорного моря

    Після дострокового завершення 9 жовтня консультацій у Маямі між українською делегацією та американськими посланцями Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером увага змістилася на паралельний переговорний трек, який Анкара розвиває вже кілька місяців. Ідеться не про всеосяжне перемир’я, а про обмежену домовленість щодо Чорного моря — захист комерційного судноплавства, зернових терміналів і, у перспективі, енергетичної інфраструктури.

    За інформацією джерела, обізнаного з перебігом контактів, після переговорів у Маямі Рустем Умєров зв’язався зі своїм турецьким співрозмовником. Зять Реджепа Таїпа Ердогана запропонував використати власні зв’язки в Москві та Пекіні для опрацювання домовленості про перемир’я в Чорному морі. Умова, за словами джерела, доволі жорстка: після завершення війни Туреччина залишається гарантом безпеки в регіоні. Крім того, в певних колах уже обговорюють ідею турецької військово-морської бази в Одеському регіоні, яку неофіційно називають «Севастополь-2». Китай у цій конструкції має стати основним інвестором українських портів на узбережжі.

    У відкритих джерелах немає офіційного підтвердження ані дзвінка Умєрова, ані конкретної пропозиції зятя Ердогана, ані проєкту бази під такою назвою. Сам Умєров, нині голова Служби зовнішньої розвідки, неодноразово зустрічався в Анкарі з міністром закордонних справ Хаканом Фіданом і керівником Національної розвідувальної організації Туреччини Ібрагімом Калином. Публічно ці контакти стосувалися обміну полоненими, координації переговорів і гуманітарних питань. Заяв про «Севастополь-2» або безпосередній зв’язок між китайськими інвестиціями та доступом до вільних українських портів не було.

    Водночас офіційна лінія Анкари щодо Чорного моря вже давно вийшла за межі загальних закликів. У вересні турецька сторона передала Москві та Києву проєкт меморандуму, побудований за логікою зернового коридору 2022 року: безпечний маршрут уздовж узбережжя Румунії та Болгарії, а також коридор для російського судноплавства через турецькі й, можливо, грузинські територіальні води. Bloomberg повідомляв про підготовку за участю ООН окремих переговорів щодо перемир’я в Чорному морі на початок жовтня. 7 жовтня Ердоган під час телефонної розмови з Володимиром Путіним окремо наголосив на важливості безпеки судноплавства.

    Фідан публічно говорив про мораторій на удари по цивільних суднах і, ширше, про готовність Туреччини взяти на себе морський компонент майбутніх гарантій безпеки України. Цю позицію підтримували також французькі й українські представники в межах «коаліції охочих». Економічний контекст робить ці обговорення конкретнішими. Українські порти Одеси, Чорноморська та Південного залишаються критично важливими для експорту зерна, попри почастішання ударів по суднах, зокрема тих, що належать турецьким компаніям.

    Концесійний конкурс на термінали в Чорноморську вже привернув увагу APM Terminals, турецької Yilport, консорціуму Abu Dhabi Ports та інших операторів. MSC посилила свої позиції в TIS у Південному. Китайські компанії активно цікавляться інфраструктурою в окупованому Криму, зокрема Керчю та об’єктами поблизу Донузлава. Однак у відкритих даних щодо вільних українських портів переважають західні, турецькі та близькосхідні оператори, а не китайські. Тож пропозиція зробити Китай «основним інвестором» українського узбережжя виходить за межі нинішніх публічних процесів і потребує окремого політичного рішення Києва та гарантій, які наразі не сформульовані.

    Для Туреччини ставки зрозумілі: контроль над протоками відповідно до Конвенції Монтре, захист власних судноплавних інтересів — із літа постраждали десятки турецьких суден і суден, пов’язаних із Туреччиною, — та закріплення ролі ключового морського гравця після будь-якого перемир’я. Ідея бази в Одеському регіоні, якщо її справді обговорюють неофіційними каналами, означала б якісно інший рівень присутності: не патрулювання й розмінування, а постійну військово-морську інфраструктуру на території України. Для Києва такий варіант водночас зменшує залежність від західних гарантій, проти яких Москва заперечує в частині розміщення сухопутних контингентів, і створює нові вразливості. Йдеться про питання суверенітету над портами, можливе подвійне призначення китайських інвестицій і довгострокову залежність від двох гравців, у відносинах із якими позиції Києва залишаються нерівними.

    Консультації в Маямі завершилися раніше, ніж планувалося, і не усунули ключових розбіжностей щодо територій. На цьому тлі турецький канал залишається одним із небагатьох, де Москва й Київ іще готові обговорювати обмежену деескалацію. Чи перетвориться ідея, передана через зятя Ердогана, на офіційний документ, чи залишиться неформальним зондуванням позицій, наразі невідомо. Однак будь-який формат безпеки в Чорному морі, який закріпить за Анкарою роль гаранта, а за Пекіном — економічний вплив на українські порти, змінить не лише логістику експорту зерна, а й баланс сил у регіоні на роки після завершення бойових дій.

  • Іспанія та Греція відмовилися передавати Україні ракети Patriot

    Іспанія та Греція відмовилися передавати Україні ракети Patriot

    Іспанія та Греція не готові передавати Україні додаткові ракети для комплексів Patriot, частина яких наближається до завершення строку експлуатації, пише The Telegraph. Однак у випадку з Афінами йдеться не про раптову відмову. Наша редакція ще 14 вересня повідомляла, що питання передачі грецьких ракет фактично закрите через позицію країни щодо Туреччини.

    За даними, які раніше отримала редакція, грецька сторона ще під час перших переговорів дала зрозуміти, що не погодиться передавати ракети без гарантій власної безпеки на турецькому напрямку. Таких гарантій Афіни не отримали. Тому подальші обговорення можливої поставки, зокрема через Норвегію, не означали, що Греція справді готова віддати свої боєприпаси.

    Влітку 2026 року Київ запросив у Греції до 200 ракет PAC-2. Як писала Kathimerini 17 липня, союзники по НАТО та ЄС обговорювали варіант, за якого Афіни продали б боєприпаси Норвегії, а та передала б їх Україні. Це дозволило б Греції уникнути прямої передачі озброєння. Однак навіть така схема не усунула головної перешкоди. Ракети залишаються частиною грецької системи протиповітряної оборони, яку країна вважає необхідною для стримування Туреччини.

    За даними The Telegraph, йдеться приблизно про 200 грецьких ракет PAC-2, які перебувають на озброєнні близько 23 років і наближаються до завершення розрахункового строку служби. Водночас вік боєприпасів сам по собі не означає, що вони непридатні до використання. Для цього необхідно враховувати їхній технічний стан і можливість продовження ресурсу.

    Щодо Іспанії, то в березні Мадрид заявляв про готовність передати Україні п’ять ракет Patriot, про що повідомляло El País із посиланням на джерела в іспанському уряді. Водночас 8 вересня міністерка оборони країни Маргарита Роблес повідомила, що з лютого Іспанія вже передала Україні понад 70 зенітних ракет різних типів, зокрема для Patriot. Однак попередні поставки не означають згоди на нову передачу. Публічного підтвердження того, що Мадрид погодився передати додаткові ракети на нинішній запит, немає. Точна кількість ракет Patriot, які залишаються в іспанських запасах, також невідома.

    У результаті Київ не може розраховувати на ці запаси як на гарантоване джерело поповнення ППО перед зимою. Ані обговорення передачі грецьких ракет через Норвегію, ані попередні іспанські поставки не означають, що Україна отримає додаткові боєприпаси Patriot у потрібні строки.

    Для України це питання особливо важливе напередодні зими, коли захист енергетичної інфраструктури від російських ракетних ударів стає одним із ключових завдань ППО. Водночас європейські запаси Patriot обмежені, а нові боєприпаси неможливо отримати миттєво. Виробництво залежить від потужностей американських підприємств і вже сформованої черги замовлень.

  • Туреччина таємно посилила ППО України: Korkut уже збивають російські дрони й ракети

    Туреччина таємно посилила ППО України: Korkut уже збивають російські дрони й ракети

    Україна на початку 2026 року отримала від Туреччини невелику кількість зенітних систем Korkut, які вже використовуються для відбиття російських повітряних атак. Про постачання, яке раніше публічно не афішувалося, повідомило Middle East Eye із посиланням на поінформовані джерела. 

    Точна кількість переданих комплексів не розкривається. За словами одного з українських посадовців, із яким поспілкувалося видання, Korkut уже пройшли бойове застосування та показали себе ефективно проти російських повітряних цілей. Водночас під час експлуатації виникали окремі технічні нюанси, які, за його словами, вдалося вирішити невеликими коригуваннями. Україна зацікавлена у закупівлі додаткових систем, однак подальші поставки залежатимуть, зокрема, від їхньої вартості. 

    Korkut виробляє турецька оборонна компанія ASELSAN. Типова батарея складається з трьох бойових машин і однієї машини командування та управління. Комплекс призначений для ближньої протиповітряної оборони мобільних підрозділів і може самостійно виявляти, супроводжувати та уражати повітряні цілі. 

    Важливе уточнення: у повідомленнях деяких українських ЗМІ фігурують 25-мм боєприпаси, однак офіційні характеристики KORKUT 150/35 від ASELSAN вказують на спарену 35-мм гармату. Система використовує програмовані боєприпаси ATOM 35 ABM, які підриваються у заданій точці та створюють хмару уламків на траєкторії цілі. Це дає змогу ефективно працювати проти безпілотників, крилатих ракет, авіації та інших низьколітних цілей.

    Заявлена ефективна дальність вогню Korkut становить близько 4 км, а темп стрільби спареної установки сягає приблизно 1100 пострілів за хвилину. Система оснащена радаром керування вогнем та оптико-електронними сенсорами, може вести стрільбу під час руху й інтегруватися у більшу систему ППО. 

    Для України такі комплекси особливо важливі на тлі різкого збільшення кількості російських дронів. Артилерійська система ближньої ППО може бути дешевшою для знищення БпЛА, ніж використання дефіцитних зенітних ракет, хоча її можливості обмежені дальністю і залежать від розміщення біля об’єктів, які потрібно прикривати.

    Повідомлення про турецькі Korkut з’явилося в момент, коли Україна активно шукає додаткові засоби боротьби з реактивними безпілотниками та крилатими ракетами. Раніше «Ненька інфо» писала про пошук Україною і США нових рішень для посилення ППО, включно з модернізацією С-300 та потенційними можливостями Туреччини. 

    Туреччина від початку повномасштабного вторгнення вже передавала Україні різні види озброєння та боєприпасів. Найвідомішими стали ударні безпілотники Bayraktar TB2, однак Middle East Eye також нагадує про постачання боєприпасів, кулеметів та іншої військової продукції.

    Оборонне співробітництво між Києвом та Анкарою при цьому значно ширше, ніж окремі поставки. «Ненька інфо» раніше повідомляла, що українська сторона розглядає Туреччину як одного з ключових партнерів у сфері оборонної промисловості, зокрема через співпрацю з Baykar та будівництво корветів для ВМС України.

    Таким чином, Korkut стали ще одним елементом української багаторівневої ППО. Йдеться поки лише про невелику кількість комплексів, однак їхнє бойове застосування вже підтверджується джерелами Middle East Eye, а Київ, за даними видання, хоче отримати більше таких систем.

  • Енергетика, Чорне море і зерно: Україна отримала чотири варіанти перемир’я

    Енергетика, Чорне море і зерно: Україна отримала чотири варіанти перемир’я

    Україна наразі має одразу чотири міжнародні пропозиції щодо можливого припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та встановлення окремого режиму тиші у Чорному морі. Свої варіанти Києву запропонували США, Індія, Туреччина та Єгипет. Про це міністр закордонних справ Андрій Сибіга розповів на зустрічі з журналістами 1 жовтня.

    За його словами, українська позиція полягає в тому, що енергетичне та чорноморське перемир’я мають розглядатися разом, а не як окремі поступки. Під повним енергетичним перемир’ям Київ розуміє припинення ударів по всіх енергетичних об’єктах, причому до цього переліку Україна включає і портову інфраструктуру.

    Найширшою з чотирьох ініціатив Сибіга назвав пропозицію Індії. Детального тексту цієї пропозиції він публічно не розкрив, але наголосив, що Нью-Делі вперше запропонував активніше долучитися до пошуку такого формату. Українська сторона, за словами міністра, вже передала індійській стороні власне бачення того, як подібна домовленість могла б працювати.

    Ще дві ініціативи стосуються насамперед Чорного моря та продовольчої безпеки. Першу з них запропонувала Туреччина, другу — Єгипет.

    Турецька пропозиція не є новою для Києва. Ще у вересні Анкара передала Україні та Росії проєкт меморандуму, який передбачає припинення атак на цивільні судна у Чорному морі та створення механізму безпеки для торговельного судноплавства. При цьому сторони станом на середину вересня не погодили документ, тому йшлося лише про проєкт можливої домовленості.

    «Ненька інфо» вже писала про цю ініціативу Туреччини: Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Ідея Анкари частково спирається на досвід Чорноморської зернової ініціативи 2022–2023 років. Тоді за посередництва Туреччини та ООН було створено механізм, який дозволив експортувати українське продовольство морем. Після виходу Росії з угоди Україна організувала власний морський коридор уздовж узбережжя Румунії та Болгарії.

    Єгипет, за словами Сибіги, запропонував схожий варіант так званого продовольчого перемир’я у Чорному морі. Міністр пояснив зацікавленість Каїра високою залежністю країни від імпортного зерна. За його словами, приблизно третина потреб Єгипту пов’язана з українським зерном, водночас значні обсяги країна закуповує і в Росії. Тому стабільність чорноморського експорту для Єгипту має безпосереднє значення для продовольчої безпеки.

    Четверта пропозиція надійшла від США і стосується саме енергетичного перемир’я. Сибіга повідомив, що цю тему обговорювали президенти України та США Володимир Зеленський і Дональд Трамп. Детального механізму американської ініціативи міністр також не розкрив.

    При цьому Київ не обмежується лише секторальними домовленостями.

    Сибіга заявив, що Україна готова розглядати різні формати припинення вогню, зокрема безумовне перемир’я по нинішній лінії зіткнення. За його словами, цю позицію вже передали американській стороні, і Вашингтон також працює над відповідним дипломатичним треком.

    Подібну позицію глава МЗС озвучував і минулого тижня на засіданні Ради Безпеки ООН. Тоді він заявив, що Україна готова зупинити бойові дії «прямо зараз», якщо Росія також погодиться на припинення вогню. За словами Сибіги, більшість членів Ради Безпеки підтримують негайне припинення вогню.

    Водночас російська сторона поки не демонструє згоди на запропоновані Києвом формати.

    Під час виступу на клубі «Валдай» 1 жовтня Володимир Путін розкритикував ідею взаємного припинення ударів по нафтопереробних підприємствах і цивільному судноплавству. Він поставив під сумнів формат, за якого Україна припинила б удари по російських НПЗ, а Росія — по суднах та інфраструктурі, пов’язаній з українським експортом.

    Це означає, що наразі жодна з чотирьох пропозицій не є узгодженим перемир’ям. Йдеться про дипломатичні варіанти, які перебувають на стадії обговорення.

    Окремо Сибіга заявив, що, на думку української сторони, особиста зустріч Зеленського та Путіна могла б привести до узгодження формату припинення вогню. Водночас конкретної домовленості про таку зустріч наразі немає.

    Таким чином, дипломатичний процес зараз розвивається одразу за кількома напрямками: США просувають енергетичний формат, Туреччина та Єгипет зосереджуються на Чорному морі й зерновому експорті, а Індія запропонувала ширшу ініціативу.

    Для Києва ключовою умовою залишається взаємність: Україна заявляє про готовність припинити удари по енергетичних об’єктах і погодитися на режим безпеки в Чорному морі лише за умови аналогічних кроків з боку Росії. Поки що публічних ознак того, що Москва прийняла хоча б одну з чотирьох пропозицій, немає.

  • Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    Мита обнулили: для українського експорту відкрився величезний ринок Туреччини

    З 1 жовтня 2026 року між Україною та Туреччиною офіційно запрацювала Угода про вільну торгівлю, яку сторони підписали ще у лютому 2022 року. Для українських експортерів новий режим починає діяти одразу: залежно від товару компанії зможуть постачати продукцію до Туреччини без мита, за зниженими ставками або в межах спеціальних тарифних квот. Для турецького імпорту до України пільгові тарифи стартують пізніше — з 1 січня 2027 року.

    Саме ця асиметрія є одним із найважливіших моментів для українського бізнесу: упродовж останніх трьох місяців 2026 року експортери з України вже можуть користуватися преференціями на турецькому ринку, тоді як для частини турецьких товарів імпортний режим в Україні ще не зміниться.

    Державна митна служба уточнює, що угода поширюється на товари з глав 01–97 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, якщо вони мають українське або турецьке походження. Залежно від конкретної позиції передбачене повне скасування мит, зниження ставок або застосування тарифних квот. Для українського експорту з 1 жовтня використовуватимуться коди преференцій 429 — скасування експортного мита, та 430 — тарифна квота.

    Щоб скористатися пільгою, недостатньо просто відправити товар із території України. Підприємство має підтвердити його походження відповідно до правил угоди. Основними документами для цього є сертифікат EUR.1 або декларація про походження товару. Саме підтверджене походження дозволяє митниці застосувати нульову чи знижену ставку.

    Для українських компаній це відкриває ринок, який і без нової угоди вже був одним із найбільших напрямків торгівлі. За даними Міністерства економіки, у 2025 році Туреччина посіла друге місце серед ринків українського експорту і третє — за загальним товарообігом. Двостороння торгівля сягнула $7,9 млрд, з яких приблизно $2,7 млрд припадало на український експорт.

    Саме тому ефект угоди потенційно значно більший, ніж у випадку невеликого нового ринку: українські компанії вже мають налагоджені торговельні зв’язки з Туреччиною, а тепер частина цих поставок має стати дешевшою за рахунок зменшення тарифного навантаження.

    Найбільше можливостей відкривається для промислової продукції, металургії та частини аграрного сектору.

    Ще під час підписання угоди Мінекономіки повідомляло, що Туреччина встановлює нульову ставку мита на 10 337 товарних позицій, що тоді оцінювалося як приблизно 95% номенклатури українського експорту. Для ще 1348 позицій передбачалися тарифні квоти або знижені ставки. Водночас у липневому повідомленні 2026 року Мінекономіки формулювало це як повну лібералізацію для 84% українських товарів, а для решти чутливих позицій — квоти та перехідні механізми. Ці показники рахуються за різними підходами до товарної номенклатури, тому їх не варто механічно протиставляти один одному.

    Особливо вигідні умови передбачено для металургії. Туреччина встановлює нульове мито на 510 із 840 металургійних товарних позицій, ще для 130 передбачене часткове зниження ставок. Для 167 металургійних товарів передбачено квоти загальним обсягом щонайменше 411 тисяч тонн. Українська сторона при цьому зберігає право застосовувати експортне мито на металобрухт.

    Для металургійних підприємств це має практичне значення через конкуренцію на турецькому ринку, зокрема з російською продукцією. Нижчі тарифи можуть частково покращити цінову позицію українського металу, хоча реальний результат залежатиме також від логістики, вартості енергії, страхування та світових цін.

    Аграрний блок угоди теж передбачає нові можливості. Туреччина погодила нульові мита на частину зернових, а Україна отримує покращений доступ до турецького ринку для переробленої аграрної продукції. При цьому угода не означає повного скасування всіх аграрних обмежень: для чутливих товарів можуть застосовуватися квоти або спеціальні ставки.

    Для України це особливо важливо, оскільки Туреччина є не лише великим споживчим ринком, а й ключовою ланкою чорноморської логістики. «Ненька інфо» раніше писала, що український агроекспорт у 2026 році може принести державі $23–24 млрд валютної виручки, попри постійні удари РФ по портовій та транспортній інфраструктурі.

    Україна заробить до $24 млрд на агроекспорті у 2026 році

    Окремий і потенційно дуже важливий елемент угоди — правила походження товарів. Мінекономіки наголошує, що новий режим запроваджує оновлені пан-євро-середземноморські правила. Це означає, що українські виробники зможуть використовувати турецькі матеріали та комплектуючі і за виконання необхідних умов зберігати преференційне походження кінцевого товару для подальшого експорту до країн ЄС.

    Простіше кажучи, виробник в Україні може закупити певну сировину чи компоненти у Туреччині, переробити їх в Україні та, якщо правила походження дотримані, отримати можливість експортувати готовий товар на європейський ринок із відповідними тарифними перевагами.

    Для підприємств, які працюють у виробничих ланцюгах між Україною, Туреччиною та ЄС, це може бути не менш важливим, ніж пряме скасування мит.

    Втім, угода не означає, що Україна повністю відкриває внутрішній ринок без захисних механізмів.

    Українська сторона зберегла мита на вживані автомобілі та секонд-хенд, а для окремих категорій транспортних засобів та легкої промисловості встановлено перехідні періоди тривалістю три та п’ять років. Це має дати українським виробникам час адаптуватися до посилення конкуренції з турецькою продукцією.

    Саме турецька легка промисловість, текстиль, одяг, побутові товари та окремі промислові категорії традиційно вважаються потенційно сильними конкурентами для українського виробника. Тому частину тарифів вирішили знижувати поступово, а не одномоментно.

    Угоду Україна та Туреччина підписали 3 лютого 2022 року в Києві після багаторічних переговорів. Верховна Рада ратифікувала документ лише 14 липня 2026 року законом №4932-IX. За закон у цілому проголосували 236 народних депутатів. Документ передбачав набрання чинності після завершення необхідних процедур обома сторонами. Фактично від підписання до запуску угоди минуло понад чотири з половиною роки.

    Попередні економічні розрахунки Міністерство економіки України ще на етапі підготовки угоди передбачали, що в довгостроковій перспективі вона може щороку додавати близько 2,2% до ВВП України та 2,6% до доходів домогосподарств. Це саме модельний прогноз, зроблений на основі очікуваного ефекту лібералізації торгівлі, а не гарантований фактичний приріст економіки.

    Реальний результат залежатиме від війни, стану промисловості, логістики через Чорне море, курсу валют, попиту в Туреччині та здатності українського бізнесу скористатися новими правилами.

    При цьому чорноморська логістика залишається ключовим фактором. «Ненька інфо» повідомляла, що Анкара паралельно намагається просувати механізми безпеки торговельного судноплавства у Чорному морі, зокрема пропонувала Україні та Росії проєкт так званого морського перемир’я для цивільних суден. Остаточної домовленості щодо такого режиму наразі немає.

    Туреччина запропонувала «морське перемир’я»: Києву й Москві передали проєкт угоди

    Ще один показник масштабів торгівлі — митна статистика. За даними, які раніше наводила «Ненька інфо», лише за січень–липень 2026 року Україна експортувала до Туреччини товарів приблизно на $2 млрд, поступаючись за цим показником лише Польщі.

    Митні порушення в Україні різко зросли: за сім місяців виявили майже 6800 випадків на 2,7 млрд грн

    Для експортерів головна зміна з 1 жовтня максимально практична: перед укладенням контракту потрібно перевірити код товару, конкретну ставку за угодою, наявність квоти та правила походження, а потім правильно оформити підтверджувальні документи. Сам факт української реєстрації компанії автоматично пільги не дає.

    Отже, з 1 жовтня ЗВТ із Туреччиною перестала бути документом «на майбутнє» і перетворилася на реальний торговельний режим. Для українського експорту преференції вже працюють, а для турецького імпорту в Україну повноцінний новий тарифний режим стартує з 1 січня 2027 року. Найбільший потенціал отримують металургія, агросектор, промислові виробники та компанії, які можуть поєднати українське виробництво з турецькими компонентами й подальшим виходом на європейський ринок.

  • Дипломатичний міст Ердогана: Анкара прагне перезапустити мирні переговори щодо України та покладає надії на США

    Дипломатичний міст Ердогана: Анкара прагне перезапустити мирні переговори щодо України та покладає надії на США

    Офіційна Анкара продовжує докладати активних зусиль для повернення російсько-української війни у дипломатичне русло, сподіваючись на швидку реанімацію повноцінного переговорного процесу щодо досягнення миру. Турецьке керівництво розраховує на подальший розвиток багатосторонніх консультацій та прагне відігравати провідну посередницьку роль у зближенні позицій сторін. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган нині проводить інтенсивні переговори з ключовими західними лідерами, намагаючись надати нового потужного імпульсу дипломатичному треку. Відновлення діалогу залишається безумовним пріоритетом для турецького президента, який прагне задіяти всі наявні зовнішньополітичні важелі впливу, аби запобігти подальшому розростанню бойових дій у Чорноморському регіоні.

    Особливі надії у цьому процесі турецька сторона покладає на активізацію зовнішньополітичних зусиль офіційного Вашингтона. В Анкарі розраховують, що нові мирні ініціативи американської адміністрації та її безпосередній контакт із ключовими світовими гравцями нарешті приведуть до конкретних практичних результатів. Туреччина вже тривалий час позиціонує себе як універсальний геополітичний майданчик, здатний підтримувати сталі робочі контакти як із країнами Північноатлантичного альянсу та Києвом, так і з Москвою. Саме турецька дипломатія раніше забезпечувала функціонування критично важливих гуманітарних коридорів у Чорному морі та сприяла організації складних раундів обміну полоненими, демонструючи прагматичний підхід до вирішення локальних кризових питань.

    Прагнення турецького лідера перезапустити переговорний процес розгортається на тлі надзвичайно складної геополітичної динаміки, де напруженість на лінії зіткнення поєднується з пошуком компромісних рішень на міжнародній арені. Турецька влада наполягає на тому, що затяжна війна на виснаження завдає непоправної шкоди безпековій та економічній стабільності всього регіону, створюючи додаткові загрози для міжнародної торгівлі, судноплавства та енергетичних маршрутів. З огляду на це Анкара намагається синхронізувати власні дипломатичні кроки з партнерами, виступаючи за створення стійкої платформи для прямих контактів.

    Водночас досягнення реальних мирних домовленостей залишається під великим питанням через принципову розбіжність у позиціях ворогуючих сторін. Для України ключовою передумовою будь-якого справедливого врегулювання залишається збереження територіальної цілісності, надійні гарантії безпеки та повне виведення окупаційних військ, тоді як Кремль продовжує висувати ультиматуми та здійснювати щоденні масовані атаки на цивільну інфраструктуру. Попри ці глибокі протиріччя, турецька сторона зберігає оптимізм, наголошуючи, що дипломатичний шлях не має альтернативи, а скоординована позиція західних союзників разом із тиском американської адміністрації може створити необхідні передумови для початку субстантивних переговорів уже в найближчій перспективі.