Golosnovinua.com

Позначка: Туреччина

  • Росія атакувала іноземне судно із зерном: є загиблі, частину екіпажу досі шукають

    Росія атакувала іноземне судно із зерном: є загиблі, частину екіпажу досі шукають

    Російські війська завдали ракетного удару по цивільному суховантажному судну GOLDEN LEO, яке йшло під прапором Гвінеї-Бісау та перевозило вантаж українського зерна. Внаслідок атаки загинули щонайменше п’ятеро людей, ще п’ять членів екіпажу вважаються зниклими безвісти. Пошуково-рятувальна операція триває. Про це повідомили у Військово-морських силах Збройних сил України.

    За даними українських військових, російські окупанти випустили по цивільному судну три крилаті ракети типу Х-59/Х-69. На момент удару суховантаж перебував на виході із зони бойових дій та прямував визначеним морським маршрутом із вантажем збіжжя. Судно ходило під прапором Гвінеї-Бісау, а його власником є турецька компанія.

    У ВМС зазначили, що ракети влучили в район правого борту надбудови судна. Внаслідок вибуху на борту спалахнула масштабна пожежа, яка значно ускладнила проведення рятувальної операції та оцінку пошкоджень. За попередньою інформацією, загинули п’ятеро людей, тоді як доля ще п’яти членів екіпажу залишається невідомою. Рятувальники продовжують їх пошуки, а технічний стан самого судна наразі уточнюється.

    До ліквідації наслідків атаки були оперативно залучені підрозділи Військово-морських сил ЗСУ та Морської пошуково-рятувальної служби. Станом на 20:30 вдалося евакуювати вісьмох членів екіпажу, яких доставили до однієї з лікарень Одеси. Медики надають постраждалим необхідну допомогу, інформація про їхній стан уточнюється.

    У ВМС ЗС України наголосили, що удар був завданий по беззбройному цивільному судну, яке не виконувало жодних військових завдань і не становило загрози. Українські військові назвали атаку черговим цілеспрямованим актом терору Росії проти міжнародного цивільного судноплавства.

    “Це черговий цілеспрямований удар Росії по беззбройному цивільному судну під іноземним прапором, що не становило жодної воєнної загрози. Атака є актом терору проти мирного судноплавства та грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права”, – заявили у Військово-морських силах України.

    Атака на GOLDEN LEO стала ще одним випадком удару по цивільній морській інфраструктурі та торговельному флоту, який забезпечує експорт української аграрної продукції. Подібні обстріли створюють загрозу не лише для української економіки, а й для безпеки міжнародного судноплавства в Чорному морі, а також для продовольчої безпеки багатьох країн, які залежать від поставок українського зерна.

  • Росія вперше за 12 років залишилася без бойових кораблів у Середземному морі

    Росія вперше за 12 років залишилася без бойових кораблів у Середземному морі

    Росія вперше з 2013 року повністю втратила свою військово-морську присутність у Середземному морі. Станом на початок липня в акваторії не залишилося жодного російського бойового корабля, що аналітики називають безпрецедентною подією за останні 12 років. На ситуацію вплинула сукупність факторів, серед яких обмеження на проходження військових кораблів через турецькі протоки, зміни в Сирії та перекидання частини російського флоту на інші напрямки.

    Про це повідомляє аналітичний проєкт Russian Forces Spotter у соціальній мережі X.

    За даними дослідників, станом на 1 липня 2026 року в Середземному морі не перебувало жодного бойового корабля Військово-морського флоту Росії. Востаннє подібна ситуація спостерігалася ще до початку активного розширення російської військової присутності в регіоні у 2013 році.

    Однією з головних причин такого розвитку подій аналітики називають рішення Туреччини, ухвалене після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Анкара застосувала положення Конвенції Монтре, відповідно до яких протоки Босфор і Дарданелли були закриті для проходження військових кораблів держав, залучених до війни.

    Через це Чорноморський флот Росії фактично втратив можливість безперешкодно перекидати свої кораблі між Чорним і Середземним морями. У результаті російське командування опинилося обмеженим у можливостях підтримувати постійну військово-морську присутність у регіоні.

    Додатковим ударом по позиціях Москви стали зміни в Сирії. Після політичних подій наприкінці 2024 року Росія суттєво втратила можливості використовувати пункт матеріально-технічного забезпечення у Тартусі, який багато років був головною опорою російського флоту в Середземному морі. Саме ця база забезпечувала ремонт, дозаправлення та матеріально-технічне обслуговування російських кораблів під час тривалих походів.

    Ще одним чинником стало перекидання окремих кораблів на інші напрямки. За інформацією аналітиків, частина російських військових суден наразі виконує інші завдання, зокрема супроводжує державні та спеціальні кораблі Росії у північній частині Європи, включно з районами поблизу узбережжя Великої Британії.

    Останні російські кораблі залишили Середземне море ще у червні. За супутниковими даними, 4 червня у сирійському Тартусі були зафіксовані фрегат «Адмірал Касатонов» і танкер «Академік Пашин». Пізніше вони здійснили захід до єгипетської Александрії з нагоди Дня Росії, після чого були помічені біля узбережжя Сардинії та 22 червня прибули до алжирського порту Оран. Після цього кораблі залишили акваторію Середземного моря.

    Попри нинішню відсутність російського флоту в регіоні, експерти не вважають цю ситуацію остаточною. Середземне море залишається одним із ключових маршрутів для виходу російських кораблів до Світового океану, тому Москва, ймовірно, намагатиметься відновити свою присутність після вирішення логістичних і базових питань.

    Одним із найбільш імовірних варіантів створення нової опорної бази називають Судан. Раніше влада цієї країни заявляла, що не бачить перешкод для ратифікації угоди з Росією про створення пункту матеріально-технічного забезпечення ВМФ на узбережжі Червоного моря. Якщо цей проєкт буде реалізований, Росія зможе частково компенсувати втрату можливостей, які раніше забезпечувала база в сирійському Тартусі.

    Аналітики зазначають, що скорочення військово-морської присутності Росії в Середземному морі відображає ширші зміни у військовій та геополітичній ситуації, які виникли після початку повномасштабної війни проти України. Обмеження на використання турецьких проток, зміна політичної ситуації в Сирії та необхідність перерозподілу військово-морських ресурсів змушують Москву переглядати свою стратегію в одному з ключових для неї регіонів.

  • Зустріч Зеленського і Путіна: Україна офіційно назвала головний майданчик для переговорів

    Зустріч Зеленського і Путіна: Україна офіційно назвала головний майданчик для переговорів

    Україна вважає Туреччину основним можливим майданчиком для особистої зустрічі президента Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним. У Києві переконані, що прямі переговори на найвищому рівні могли б надати серйозного поштовху зусиллям із припинення війни, а одним із їхніх практичних результатів могло б стати перемир’я.

    Про це міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив 16 липня під час спільної пресконференції з главою МЗС Туреччини Хаканом Фіданом, який перебував у Києві. Головною темою перемовин дипломатів стала ситуація навколо російсько-української війни та можливі подальші кроки в дипломатичному процесі.

    Сибіга подякував Туреччині за її посередницькі зусилля та назвав Анкару однією з важливих дипломатичних столиць світу. Він нагадав, що турецька сторона вже відігравала помітну роль у переговорах, пов’язаних із війною, зокрема сприяла створенню зернового коридору та приймала міжнародні зустрічі за участі представників України й Росії.

    За словами українського міністра, Київ виступає за те, щоб саме Туреччина стала головним місцем проведення можливої зустрічі Зеленського з Путіним. При цьому йдеться поки що про пропозицію української сторони, а не про остаточно погоджений саміт. Офіційного підтвердження від Москви щодо готовності Путіна прибути на таку зустріч або погодження конкретної дати наразі немає.

    Сибіга наголосив, що Україна має реальні пропозиції щодо завершення війни та залишається відданою дипломатичним зусиллям, до яких долучені Сполучені Штати. Київ також очікує активнішої ролі європейських держав у майбутньому переговорному процесі.

    «Україна прагне миру», — заявив міністр, додавши, що українська сторона готова до перемир’я. На його думку, припинення вогню могло б стати одним із вагомих результатів безпосередньої зустрічі лідерів України та Росії.

    Таким чином, у Києві фактично пропонують поєднати переговори на найвищому рівні з конкретним практичним рішенням, яке дозволило б зупинити бойові дії та створити умови для подальшого політичного врегулювання. Водночас українська сторона не повідомила, на який термін могло б бути запроваджене перемир’я, яким мав би бути механізм контролю та хто гарантував би його дотримання.

    Сибіга також заявив, що міжнародна та військово-політична ситуація для Кремля погіршується. За його словами, Росія більше не може ігнорувати зміцнення позицій України на полі бою та результати українських асиметричних операцій на території РФ. Міністр вважає, що сукупність військових, дипломатичних та економічних факторів посилює переговорні позиції Києва.

    Очільник українського МЗС закликав максимально задіяти дипломатію та переходити до переговорів, які могли б привести до завершення війни. Водночас він дав зрозуміти, що готовність України до діалогу не означає слабкості або відмови від захисту державних інтересів.

    Під час переговорів із Сибігою Хакан Фідан також поінформував українську сторону про результати своєї нещодавньої поїздки до Москви. Турецький дипломат у червні відвідував Російську Федерацію, а офіційна Анкара повідомляла, що одним із ключових питань його контактів мала стати російсько-українська війна та пошук можливостей для справедливого й тривалого миру.

    Після розмови з Фіданом Сибіга повторив готовність України до проведення зустрічі Зеленського і Путіна в Туреччині. Однак зміст сигналів, які глава турецького МЗС привіз із Москви, публічно не розкривався. Зокрема, невідомо, чи висловила російська сторона принципову згоду на переговори лідерів і чи обговорювалися можливі строки їх проведення.

    Туреччина вже не вперше заявляє про готовність прийняти переговори між Україною та Росією. Анкара зберігає канали комунікації з обома сторонами та неодноразово пропонувала свої посередницькі послуги. У 2025 році Стамбул приймав переговори делегацій України та РФ, за підсумками яких сторони домовлялися про подальші контакти та обмін полоненими.

    Сам Фідан раніше говорив, що президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган готовий прийняти зустріч лідерів, якщо вона сприятиме встановленню миру. Турецький міністр звертав увагу на те, що Ердоган підтримує робочі відносини з українським, російським та американським керівництвом, завдяки чому Анкара може претендувати на роль посередника.

    Водночас можливі переговори Зеленського та Путіна залишаються складним політичним і безпековим питанням. Для їх проведення сторонам необхідно погодити не лише країну та місто, але й порядок денний, склад делегацій, гарантії безпеки, механізм фіксації домовленостей та участь міжнародних партнерів.

    Окремим питанням залишається припинення вогню. Раніше Україна заявляла, що готова розглядати зупинення бойових дій, однак наголошувала на необхідності надійного контролю та міжнародних гарантій. Київ застерігав, що Росія може використати паузу для перегрупування сил, відновлення втрат і підготовки нового наступу, якщо перемир’я не супроводжуватиметься дієвими механізмами стримування.

    Постійний представник України при ООН Андрій Мельник також називав припинення вогню вздовж нинішньої лінії зіткнення значним компромісом із боку Києва. Він попереджав, що ця пропозиція не може залишатися на столі необмежений час, якщо Москва продовжуватиме відмовлятися від реальних переговорів і нарощуватиме атаки.

    Заява Сибіги пролунала на тлі продовження інтенсивних російських ударів по українських містах та інфраструктурі. У ніч проти 16 липня Росія знову атакувала Україну ракетами й безпілотниками. У Києві загинули люди, були поранені цивільні, а у Вінницькій області пошкоджень зазнали енергетичні об’єкти. Саме тому українська влада наголошує, що дипломатичні пропозиції мають супроводжуватися подальшим військовим тиском на Росію та посиленням української протиповітряної оборони.

    Наразі можна говорити лише про офіційну готовність України провести зустріч Зеленського з Путіним у Туреччині. Конкретної домовленості, дати чи підтвердженої згоди російської сторони немає. Проте заява Сибіги свідчить, що Київ намагається перевести розмови про мир із загальних дипломатичних формулювань до конкретної пропозиції щодо місця, рівня учасників і можливого результату переговорів.

  • Трамп таємно змінив літак після саміту НАТО: через погрозу з боку Ірану

    Трамп таємно змінив літак після саміту НАТО: через погрозу з боку Ірану

    Повернення президента США Дональда Трампа із саміту НАТО в Анкарі перетворилося на окрему операцію із посиленими заходами безпеки. Американський лідер вилетів із Туреччини не на новому розкішному літаку, який нещодавно почали використовувати як Air Force One, а на одному зі старих президентських бортів. Уже на військовій базі у Великій Британії він знову пересів у новіший літак і лише після цього продовжив політ до Сполучених Штатів.

    Незвична заміна борту відбулася на тлі різкого загострення відносин Вашингтона з Тегераном, нових повідомлень про можливі іранські плани замаху на Трампа та сумнівів щодо рівня захисту нового президентського літака. Водночас Білий дім і сам президент заперечили, що пересадка була безпосередньо спричинена конкретною загрозою з боку Ірану. Тому версію про підготовку замаху як єдину офіційно підтверджену причину називати не можна.

    Трамп прибув на саміт НАТО в Анкарі 7 липня на новому Boeing 747-8, переданому Сполученим Штатам Катаром і переобладнаному для президентських польотів. Для літака це була перша закордонна подорож у статусі Air Force One. Проте наступного дня американський президент залишив Туреччину на старішому літаку з традиційним біло-блакитним оформленням.

    Спочатку старий борт доставив Трампа на базу британських Королівських військово-повітряних сил RAF Mildenhall у графстві Саффолк. Новий літак також прибув на цю базу окремо. Там президент пересів на нього і вже після цього вилетів до об’єднаної бази Ендрюс поблизу Вашингтона.

    Чому Трамп не вилетів із Туреччини на новому борту

    За даними The New York Times, рішення скористатися старішим літаком було ухвалено за рекомендацією Секретної служби США. Джерела видання стверджували, що новий борт не мав частини складних захисних і контрзахисних систем, якими оснащені старі президентські літаки. Серед можливих недоліків згадувалися системи протидії ракетним загрозам.

    Водночас американська адміністрація наполягала, що новий літак відповідає сучасним вимогам безпеки. Сам Трамп заявив, що зупинка у Великій Британії була необхідна, аби показати новий Air Force One американським військовим, які служать на європейських базах.

    Під час розмови з журналістами президента прямо запитали, чи була заміна літака пов’язана з можливою загрозою з боку Ірану. Трамп заперечив, що саме іранський фактор змусив його змінити борт. Водночас він визнав, що постійно отримує погрози, і назвав себе головною ціллю Тегерана.

    Таким чином, підтвердженим фактом є сама пересадка та повідомлення про відмінності у захисних можливостях літаків. Натомість твердження, що Трамп змінив борт саме через конкретний іранський план замаху, залишається версією, сформованою на основі обставин і повідомлень анонімних джерел.

    Загострення з Іраном посилило тривогу

    Пересадка відбулася у момент, коли крихке припинення вогню з Іраном фактично розвалилося. США знову завдали ударів по іранських об’єктах, а Тегеран атакував низку арабських держав Перської затоки. Туреччина має спільний сухопутний кордон з Іраном, тому перебування американського президента в Анкарі проходило в умовах особливої напруги.

    На цьому тлі західні медіа повідомляли, що ізраїльська сторона передала Вашингтону оновлену розвідувальну інформацію про можливу підготовку Іраном замаху на Трампа. Іранські представники раніше неодноразово погрожували помстою американським посадовцям за удари по країні та загибель керівників режиму.

    Сам Трамп публічно заявляв, що залишив наказ про масштабну військову відповідь, якщо Ірану вдасться організувати його вбивство. Це зробило будь-які незвичні зміни маршруту або транспорту президента предметом особливої уваги.

    Однак Associated Press наголошує: Трамп заперечував, що політ двома літаками був пов’язаний із конкретними побоюваннями щодо Ірану. Офіційних доказів того, що спецслужби виявили безпосередню загрозу саме літаку під час вильоту з Туреччини, публічно не представлено.

    Що не так із новим Air Force One

    Новий Boeing 747-8 раніше належав катарській королівській родині. Його вартість оцінюється у сотні мільйонів доларів. Після передачі Сполученим Штатам американська влада витратила близько 400 мільйонів доларів на переобладнання та модернізацію літака.

    Він отримав нове червоно-біло-синє оформлення, яке обрав Трамп, і почав виконувати президентські рейси на початку липня. Водночас експерти ще до введення літака в експлуатацію попереджали, що повноцінне переобладнання цивільного борту під стандарти Air Force One за короткий час є надзвичайно складним.

    Президентський літак — це не просто VIP-салон. Він має функціонувати як повітряний командний центр, забезпечувати захищений зв’язок із військовим керівництвом, витримувати вплив електромагнітного імпульсу та мати системи виявлення і протидії різним типам загроз.

    Саме тому повідомлення про можливу відсутність частини протиракетних систем викликали серйозний резонанс. Якщо ці дані відповідають дійсності, новий борт міг бути придатним для звичайних президентських подорожей, але менш надійним у зоні підвищеної військової небезпеки.

    Публікація спричинила тиск на журналістів

    Історія з літаками швидко переросла у скандал навколо свободи преси. Міністерство юстиції США вручило повістки чотирьом журналістам The New York Times, які працювали над матеріалами про новий Air Force One та його можливі проблеми із захистом. Деякі повістки федеральні агенти доставили безпосередньо додому репортерам.

    Журналістів хочуть змусити свідчити перед федеральним великим журі в межах розслідування витоку секретної інформації. До публікації першої статті представник ФБР просив редакцію відкласти матеріал, посилаючись на національну безпеку, однак не пояснив, які саме дані могли становити загрозу.

    Міністерство юстиції заявило, що журналісти не є головними цілями розслідування, а слідство намагається встановити посадовців, які могли передати пресі засекречені відомості. Представники The New York Times і правозахисні організації назвали такі дії залякуванням медіа та небезпечним наступом на свободу слова.

    Що відомо на цей момент

    Достовірно встановлено, що Трамп прибув до Анкари на новому Air Force One, але залишив Туреччину на старому президентському літаку. У Великій Британії він знову пересів на новий борт і повернувся ним до США.

    Також медіа повідомили, що Секретна служба могла рекомендувати використати старий літак через його потужніші захисні системи. Ця інформація стала предметом федерального розслідування витоку секретних даних.

    Водночас офіційно не підтверджено, що спецслужби зафіксували конкретну іранську операцію проти літака Трампа. Президент заперечив прямий зв’язок між пересадкою та загрозою з боку Тегерана, хоча визнав, що вважає себе головною ціллю Ірану.

    Отже, історія може свідчити про надзвичайно серйозні запобіжні заходи після загострення на Близькому Сході, але гучна версія про екстрену втечу Трампа від конкретного іранського замаху наразі залишається недоведеною.

  • Туреччина оголосила про початок ери «НАТО 3.0»

    Туреччина оголосила про початок ери «НАТО 3.0»

    Після саміту НАТО, який відбувся 7–8 липня в Анкарі, Туреччина заявила про початок нового етапу розвитку Північноатлантичного альянсу. У турецькому керівництві переконані, що ухвалені під час зустрічі рішення стануть одними з найважливіших за останні роки та визначатимуть розвиток організації на десятиліття вперед. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан заявив, що Альянс фактично переходить до нової моделі функціонування, яку він назвав «НАТО 3.0». За його словами, йдеться не лише про збільшення оборонних витрат держав-членів, а про комплексну трансформацію всієї системи безпеки, військового виробництва, логістики та взаємодії між союзниками.

    Про це повідомляє Hürriyet Daily News.

    Коментуючи підсумки саміту, глава турецького МЗС заявив, що зустріч в Анкарі стала історичною як за рівнем організації, так і за політичними результатами.

    За словами Фідана, саміт проходив у період безпрецедентної геополітичної напруженості, коли міжнародна система безпеки переживає глибоку трансформацію, а держави дедалі частіше стикаються з новими військовими, економічними та технологічними викликами.

    Попри це, країнам-членам НАТО вдалося досягти консенсусу щодо ключових напрямів розвитку Альянсу.

    Міністр зазначив, що сьогодні світ переживає період масштабних змін, які супроводжуються війнами, економічною нестабільністю, загостренням боротьби між провідними світовими державами та швидким розвитком нових військових технологій.

    У таких умовах, наголосив він, здатність тридцяти двох союзників виробити спільну позицію має особливе значення.

    Фідан підкреслив, що саміт ще раз довів актуальність НАТО як головного оборонного союзу демократичних держав.

    На його думку, Альянс продемонстрував, що навіть за наявності різних політичних інтересів держави-члени можуть знаходити компроміси та ухвалювати рішення, які відповідають спільним стратегічним цілям.

    Одним із найважливіших результатів саміту турецький міністр назвав зміну підходу до фінансування оборони.

    За його словами, питання справедливого розподілу оборонних витрат більше не є лише політичним гаслом.

    Відтепер воно перетворюється на практичну основу функціонування НАТО.

    Фідан нагадав, що протягом багатьох років Сполучені Штати вимагали від європейських союзників збільшення власних військових бюджетів і більшої відповідальності за безпеку континенту.

    Раніше ця тема неодноразово ставала причиною суперечок усередині Альянсу.

    Однак тепер, за словами турецького міністра, всі союзники погодилися із необхідністю суттєво нарощувати оборонні видатки та інвестувати у власний військово-промисловий потенціал.

    На думку Фідана, це означає повернення НАТО до його первісної місії.

    “Фактично це було повторне відкриття первісної ролі НАТО, яка не була наступальною, а ґрунтувалася переважно на обороні, збереженні миру та підвищенні добробуту й стабільності”, – заявив він.

    Водночас турецький дипломат наголосив, що сучасні виклики суттєво відрізняються від тих, із якими Альянс стикався під час холодної війни.

    Якщо раніше головним завданням була класична військова оборона, то тепер країнам НАТО доводиться одночасно реагувати на кібератаки, інформаційні кампанії, використання штучного інтелекту, масове застосування безпілотників, гібридні загрози та необхідність швидкого переозброєння.

    Саме тому під час саміту значна увага приділялася розвитку оборонної промисловості.

    За словами Фідана, Форум оборонної промисловості, який проходив паралельно із засіданнями глав держав та урядів, став одним із ключових елементів саміту.

    Учасники домовилися про нову політичну рамкову угоду, яка має стимулювати масштабне розширення виробництва озброєнь, поглиблення співпраці між оборонними компаніями держав-членів та створення більш стійких виробничих і логістичних ланцюгів.

    Фідан пояснив, що нова модель розвитку НАТО передбачає швидке нарощування виробничих можливостей оборонної промисловості.

    Йдеться про збільшення випуску боєприпасів, систем протиповітряної оборони, ракетного озброєння, бронетехніки, безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та інших сучасних видів озброєння.

    Крім того, союзники планують активніше координувати закупівлі озброєння, спільно фінансувати перспективні розробки та розширювати співробітництво між державними й приватними виробниками військової техніки.

    Саме цей комплекс змін глава турецької дипломатії назвав переходом до «НАТО 3.0».

    За його словами, новий формат Альянсу враховує всі уроки сучасних воєн, насамперед повномасштабної війни Росії проти України.

    Тепер оборонне планування дедалі більше спиратиметься на швидке виробництво озброєнь, технологічні інновації, цифровізацію армій, розвиток штучного інтелекту, автономних систем і безпілотних платформ.

    “У час таких геостратегічних і глобальних потрясінь, плутанини, розбіжностей у поглядах та розбіжних стратегічних цілей той факт, що країни-члени об’єдналися й дійшли консенсусу щодо певних концепцій та цілей, є історичним успіхом”, – підкреслив Фідан.

    Окремо він повідомив, що під час саміту союзники оголосили про укладення оборонних контрактів загальною вартістю близько 50 мільярдів доларів.

    Йдеться про десятки різних програм між країнами НАТО, спрямованих на модернізацію армій, спільне виробництво озброєнь, розвиток оборонної промисловості та зміцнення військово-технічної кооперації.

    За словами турецького міністра, ці проєкти не обмежуються лише Туреччиною.

    До них залучені різні країни-члени НАТО, а їх реалізація дозволить значно зміцнити обороноздатність усього Альянсу.

    Саміт НАТО в Анкарі став одним із найважливіших міжнародних заходів року.

    Протягом двох днів лідери держав-членів обговорювали питання колективної безпеки, війни Росії проти України, зміцнення східного флангу НАТО, розвитку військово-промислового комплексу та подальшого реформування Альянсу.

    За підсумками зустрічі союзники погодили спільну декларацію, яка передбачає суттєве збільшення оборонних витрат, розширення оборонного виробництва, посилення військової мобільності та довгострокову підтримку України.

    Однією з центральних подій саміту стали переговори президента України Володимира Зеленського та президента США Дональда Трампа.

    Після зустрічі Трамп заявив про «новий початок» у двосторонніх відносинах із Києвом та наголосив на готовності Вашингтона й надалі підтримувати Україну.

    Президент США також повідомив, що переговори щодо можливого завершення війни тривають, хоча визнав, що процес залишається складним і потребує часу.

    Крім того, Трамп заявив про готовність надати Україні право на ліцензійне виробництво американських систем протиповітряної оборони Patriot.

    За його словами, це дозволить значно зміцнити українську систему ППО та прискорити постачання сучасних засобів захисту неба.

    Американський президент також не виключив можливості свого майбутнього візиту до Києва.

    Окрім цього, він висловив думку, що далекобійні удари України по військових об’єктах на території Росії можуть стати одним із факторів, які наблизять завершення війни.

    В Анкарі переконані, що рішення, ухвалені під час саміту, матимуть стратегічний вплив не лише на діяльність НАТО, а й на всю систему євроатлантичної безпеки.

    На думку турецького керівництва, Альянс фактично вступає в нову епоху свого розвитку, яка характеризуватиметься значно вищим рівнем оборонної інтеграції, масштабними інвестиціями у військові технології, модернізацією оборонної промисловості та підготовкою до нових викликів XXI століття.

  • Туреччина хоче позбутися російських С-400 заради F-35

    Туреччина хоче позбутися російських С-400 заради F-35

    Туреччина розпочала переговори з Росією щодо можливості передачі придбаних раніше зенітно-ракетних комплексів С-400 третій країні. В Анкарі сподіваються, що такий крок допоможе усунути головну перепону для відновлення участі держави у програмі американських винищувачів п’ятого покоління F-35 та відкриє шлях до закупівлі сучасних бойових літаків у США. Водночас у Вашингтоні вже сигналізують, що навіть повна передача російських комплексів іншій державі може не стати достатньою підставою для скасування обмежень, оскільки питання безпеки залишається одним із ключових у відносинах між союзниками по НАТО.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на турецьких посадовців та поінформовані джерела.

    За інформацією агентства, останніми тижнями Туреччина звернулася до Росії з пропозицією погодити передачу комплексів С-400 третій країні. Такий варіант Анкара розглядає як компромісне рішення, яке могло б задовольнити вимоги США та дозволити відновити військово-технічне співробітництво із Вашингтоном.

    Співрозмовники Bloomberg зазначають, що переговори розпочалися напередодні саміту НАТО, який цього тижня проходить в Анкарі. Саме в цей період президент США Дональд Трамп заявив, що готовий розглянути можливість перегляду санкцій та обмежень, які були запроваджені проти Туреччини через закупівлю російських систем протиповітряної оборони.

    Ці заяви стали важливим політичним сигналом для турецького керівництва, яке вже кілька років намагається знайти спосіб повернутися до програми F-35.

    За словами джерел агентства, нинішня ініціатива не є першою спробою Анкари вирішити проблему.

    Кілька місяців тому президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган навіть висував ідею повернення комплексів С-400 Росії.

    Однак ця пропозиція не знайшла достатньої підтримки ні всередині Туреччини, ні серед російської сторони.

    Після цього турецька влада почала шукати інші варіанти компромісу.

    Одним із них стала пропозиція залишити комплекси С-400 на території Туреччини, але дозволити американським військовим або технічним спеціалістам здійснювати контроль за їхньою експлуатацією.

    В Анкарі вважали, що такий механізм дозволить розвіяти побоювання Вашингтона щодо можливого витоку секретної інформації про американські винищувачі.

    Проте, як повідомляє Bloomberg, американська сторона відкинула й цю пропозицію.

    У Вашингтоні наголосили, що сама присутність російських комплексів на території держави-члена НАТО становить потенційну загрозу для безпеки новітніх американських літаків.

    Основна проблема полягає у можливостях С-400.

    Американські військові та фахівці з безпеки неодноразово заявляли, що російські радари можуть збирати детальну інформацію про характеристики літаків F-35.

    Йдеться насамперед про параметри малопомітності (стелс-технологій), особливості роботи бортових систем, електронного обладнання та радіолокаційний “портрет” винищувача.

    На думку США, навіть потенційне потрапляння таких даних до Росії може поставити під загрозу одну з найважливіших військових програм американського оборонного комплексу.

    Саме тому Конгрес США ще кілька років тому ухвалив жорсткі законодавчі обмеження.

    Відповідно до чинного законодавства Туреччина не може придбати винищувачі F-35 доти, доки володіє російськими комплексами С-400.

    Навіть зараз, коли президент Дональд Трамп заявляє про готовність переглянути санкційну політику щодо Анкари, остаточне рішення значною мірою залежить від позиції американських законодавців.

    За інформацією Bloomberg, цього тижня американські сенатори під час спілкування з журналістами дали зрозуміти, що навіть передача комплексів третій країні автоматично не вирішить проблему.

    Вони наголосили, що Вашингтон має отримати повну впевненість у тому, що російські системи більше жодним чином не становитимуть ризику для американських технологій.

    Таким чином навіть у разі досягнення домовленості з Москвою Туреччина не має гарантій повернення до програми F-35.

    За словами турецьких чиновників, зараз комплекси С-400 фактично не використовуються.

    Попри те, що вони перебувають на озброєнні країни, їх не залучають до бойового чергування.

    Це також є частиною спроб Анкари продемонструвати союзникам по НАТО, що російські системи не інтегровані у національну систему протиповітряної оборони.

    Джерела агентства також повідомили, що питання майбутнього С-400 стало однією з головних тем під час нещодавнього візиту міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана до Казані.

    Там він провів переговори з президентом Росії Володимиром Путіним.

    За підсумками зустрічі Кремль офіційно підтвердив, що сторони обговорювали питання, пов’язані з поставленими Туреччині зенітно-ракетними комплексами.

    Водночас зміст переговорів російська сторона не розкрила.

    Історія із закупівлею С-400 стала одним із найсерйозніших кризових моментів у сучасних відносинах між Туреччиною та США.

    У 2017 році Анкара підписала контракт із Росією на придбання комплексів ППО, незважаючи на численні попередження Вашингтона.

    Перші елементи систем були доставлені до Туреччини у 2019 році.

    Після цього США офіційно виключили Туреччину з міжнародної програми створення винищувача F-35, хоча країна була одним із ключових партнерів проєкту.

    До запровадження санкцій турецькі підприємства виготовляли сотні компонентів для американських літаків, а сама Туреччина планувала закупити понад сто винищувачів нового покоління.

    Окрім виключення з програми F-35, Сполучені Штати застосували до Туреччини санкції відповідно до закону CAATSA, який передбачає обмеження щодо країн, які здійснюють великі оборонні закупівлі у Росії.

    Відтоді Анкара неодноразово заявляла про бажання нормалізувати відносини із Вашингтоном та повернутися до участі у програмі F-35.

    Після повернення Дональда Трампа до Білого дому турецьке керівництво побачило нове політичне вікно можливостей.

    Напередодні саміту НАТО американський президент припустив, що може скасувати санкції, введені проти Туреччини, та сприяти укладенню нової оборонної угоди.

    Однак навіть у разі позитивної позиції Білого дому остаточне рішення залежатиме від Конгресу США, який традиційно займає значно жорсткішу позицію щодо військового співробітництва з країнами, які закуповують російське озброєння.

    Експерти зазначають, що нинішні переговори мають набагато ширше значення, ніж проста доля окремої системи ППО.

    Їхній результат може визначити майбутнє оборонного партнерства між Туреччиною та США, вплинути на баланс сил усередині НАТО, а також позначитися на подальших відносинах Анкари з Москвою.

    Якщо сторонам вдасться знайти компроміс, це може стати одним із найважливіших дипломатичних проривів останніх років у сфері безпеки.

    Водночас відсутність домовленостей означатиме збереження санкцій, подальше відсторонення Туреччини від програми F-35 та продовження одного з найглибших конфліктів між двома союзниками по Північноатлантичному альянсу.

  • НАТО може скасувати саміт у 2027 році через Трампа

    НАТО може скасувати саміт у 2027 році через Трампа

    Північноатлантичний альянс розглядає можливість відмовитися від проведення традиційного щорічного саміту у 2027 році. Причиною такого кроку можуть стати побоювання щодо подальшого загострення відносин із президентом США Дональдом Трампом, який після повернення до Білого дому неодноразово виступав із різкою критикою НАТО, закликав союзників значно збільшити оборонні витрати та ставив під сумнів ефективність нинішньої моделі функціонування Альянсу. Питання вже стало предметом активних дискусій серед керівництва НАТО під час саміту в Анкарі, хоча остаточного рішення наразі ще не ухвалено.

    Про це повідомляє Bloomberg.

    За інформацією агентства, традиційно НАТО проводить саміти щороку, збираючи лідерів усіх держав-членів для обговорення ключових питань безпеки, розвитку військового потенціалу, підтримки України, фінансування оборони та реагування на нові глобальні виклики. Однак цього разу в Альянсі почали серйозно обговорювати можливість відійти від цієї практики та зробити паузу між великими зустрічами глав держав.

    Згідно з попередніми планами, наступний саміт НАТО мав пройти в Албанії. Саме ця країна ще раніше отримала право прийняти лідерів держав-членів Альянсу. Водночас тепер дедалі більше посадовців припускають, що зустріч можуть перенести на рік або навіть повністю змінити графік проведення самітів.

    Як зазначають співрозмовники Bloomberg, ключовою причиною таких дискусій стало прагнення уникнути нової публічної конфронтації між Дональдом Трампом та європейськими союзниками. Президент США вже багато років є одним із найжорсткіших критиків НАТО. Ще під час свого першого президентського терміну він неодноразово заявляв, що більшість європейських країн недостатньо фінансують власну оборону та фактично перекладають основний фінансовий тягар забезпечення безпеки на Сполучені Штати.

    Після повернення до влади риторика американського президента не змінилася. Навпаки, під час саміту в Анкарі він знову використав міжнародний майданчик для різких заяв на адресу партнерів по Альянсу. За словами джерел агентства, Трамп дав зрозуміти, що погодився приїхати до Туреччини насамперед завдяки своїм особистим відносинам із президентом країни Реджепом Тайїпом Ердоганом, а не через важливість самого заходу.

    Під час закритих переговорів та публічних виступів американський президент знову поставив під сумнів ефективність НАТО, розкритикував союзників за недостатні оборонні витрати та фактично повторив свої попередні вимоги щодо суттєвого збільшення внесків країн-членів до системи колективної безпеки.

    Саме ці заяви, за інформацією Bloomberg, стали одним із факторів, який підштовхнув частину представників Альянсу до ідеї перенести наступний саміт. Деякі дипломати вважають, що відмова від проведення масштабної зустрічі дозволить уникнути чергового публічного конфлікту, який може негативно вплинути на міжнародний імідж НАТО та продемонструвати розбіжності всередині організації.

    Ще одним аргументом на користь перенесення саміту стала країна-господар майбутньої зустрічі. Албанія залишається однією з держав НАТО, які витрачають на оборону відносно невелику частку валового внутрішнього продукту. На тлі постійних вимог Вашингтона щодо збільшення оборонних бюджетів проведення саміту саме в такій країні могло б стати додатковим приводом для критики з боку Дональда Трампа.

    Високопоставлений військовий представник НАТО Джузеппе Каво Драгоне підтвердив, що питання проведення наступної зустрічі лідерів наразі остаточно не вирішене.

    «Саміт відбудеться в Албанії, але чи відбудеться він наступного року чи через рік — це питання, яке зараз обговорюється», — заявив він в інтерв’ю Bloomberg TV.

    Його слова фактично стали першим офіційним підтвердженням того, що в НАТО справді розглядають можливість зміни традиційного календаря проведення самітів.

    Попри це генеральний секретар НАТО Марк Рютте виступає проти відмови від щорічного формату зустрічей. На його думку, регулярні саміти залишаються одним із найважливіших інструментів політичної координації між союзниками та дозволяють постійно утримувати питання безпеки у центрі міжнародної уваги.

    За даними Bloomberg, Рютте активно намагався переконати Дональда Трампа в тому, що європейські партнери вже виконують його вимоги щодо збільшення фінансування оборони. Зокрема, під час саміту наголошувалося, що країни Альянсу суттєво нарощують військові бюджети та збільшують інвестиції у власні збройні сили.

    Напередодні саміту генеральний секретар повідомив, що союзники вже погодили масштабне збільшення оборонних витрат на 258 мільярдів доларів. Крім того, Німеччина оголосила про намір до 2029 року збільшити фінансування оборони до рівня 5% валового внутрішнього продукту. Канцлер Фрідріх Мерц назвав це найбільшим розширенням оборонних можливостей країни за всю сучасну історію Федеративної Республіки Німеччина.

    Втім поки що невідомо, чи вплинули ці аргументи на позицію американського президента. Ознакою збереження невизначеності стало те, що підсумкова декларація саміту в Анкарі, яку мають затвердити лідери держав-членів НАТО, не міститиме жодної згадки про дату або місце проведення наступного саміту. Такий крок лише посилив припущення про те, що дискусії щодо майбутнього формату зустрічей тривають і остаточне рішення ще не прийняте.

    Обговорення можливого перенесення саміту відбувається в особливо відповідальний для Альянсу період. НАТО продовжує координувати підтримку України, зміцнювати східний фланг, нарощувати виробництво озброєння та адаптувати власну оборонну стратегію до нових викликів, пов’язаних із російською агресією.

    Крім цього, під час саміту в Анкарі союзники оголосили про запуск нових міжнародних механізмів фінансування оборонної промисловості. Зокрема, Канада повідомила про створення спеціального банку, до якого приєднаються Україна та ще вісім держав. Очікується, що новий фінансовий інструмент дозволить залучити до 134 мільярдів доларів для реалізації оборонних проєктів та модернізації військової промисловості країн-партнерів.

    Попри нинішні дискусії, офіційного рішення щодо скасування чи перенесення саміту НАТО поки що немає. Однак сам факт таких обговорень свідчить про прагнення керівництва Альянсу мінімізувати внутрішньополітичні суперечності та зберегти єдність організації в умовах складної міжнародної ситуації, війни Росії проти України та змін у зовнішньополітичному курсі Сполучених Штатів.

  • У Стамбулі тисячі людей протестували проти саміту НАТО

    У Стамбулі тисячі людей протестували проти саміту НАТО

    У Стамбулі відбулася масштабна акція протесту проти проведення саміту НАТО в Туреччині. Тисячі людей вийшли на центральні вулиці міста, щоб висловити незгоду з проведенням зустрічі лідерів країн-членів Альянсу в Анкарі. Під час багатотисячної демонстрації учасники вигукували антиамериканські гасла, критикували діяльність НАТО та заявляли, що виступають проти військової політики організації.

    Про це повідомляє AP.

    Акція протесту відбулася на тлі саміту НАТО, який проходить у столиці Туреччини — Анкарі. Саміт зібрав представників країн-членів Альянсу для обговорення ключових питань міжнародної безпеки, розвитку оборонної співпраці, ситуації у світі та підтримки партнерів. Водночас проведення такого заходу викликало невдоволення частини турецького суспільства, яка традиційно критично ставиться до діяльності Північноатлантичного альянсу та політики Сполучених Штатів.

    З самого початку акції до протестувальників приєдналися представники кількох громадських і політичних рухів. Серед них були активісти лівих організацій, пропалестинські об’єднання, а також представники курдських політичних сил. Попри різні політичні погляди, усіх учасників об’єднувала спільна позиція щодо неприйнятності проведення саміту НАТО на території Туреччини.

    Колона демонстрантів пройшла центральними вулицями Стамбула. Учасники несли прапори та транспаранти із закликами проти НАТО, військових союзів та американської зовнішньої політики. Під час ходи регулярно лунали антиамериканські гасла. Одним із найпоширеніших був заклик: «Вбивці, США, забирайтеся з нашої країни». Подібні вигуки супроводжували демонстрацію практично протягом усієї ходи.

    Організатори акції заявляли, що їхній протест спрямований не лише проти самого саміту, а й проти політики НАТО загалом. На їхню думку, діяльність Альянсу сприяє ескалації міжнародних конфліктів, а його військові операції становлять загрозу для миру у світі.

    Один із учасників демонстрації, 21-річний Алі Гюльтекін, пояснив журналістам причини, через які він долучився до протесту. За його словами, учасники акції виступають категорично проти того, щоб Туреччина приймала саміт НАТО.

    «Ми тут, щоб висловити протест проти проведення в Анкарі – за мільйони доларів – саміту НАТО, організації, яку ми вважаємо машиною для масових вбивств, створеною для збереження глобальної гегемонії», – заявив він.

    Ця заява відображає позицію частини протестувальників, які вважають, що НАТО проводить політику, спрямовану на зміцнення впливу західних держав у різних регіонах світу. Водночас інші учасники демонстрації наголошували на необхідності змінити зовнішньополітичний курс Туреччини та виступали проти поглиблення співпраці з Альянсом.

    Під час проведення акції у центрі Стамбула були посилені заходи безпеки. За громадським порядком стежили численні підрозділи поліції, які супроводжували колону протестувальників уздовж маршруту її руху. Правоохоронці контролювали ситуацію, щоб не допустити можливих провокацій або сутичок. Станом на момент публікації інформації про серйозні інциденти чи масові затримання не надходило.

    Саміт НАТО в Анкарі проходить у складній міжнародній обстановці, коли країни Альянсу обговорюють широкий спектр безпекових викликів. Однією з головних тем зустрічі є продовження підтримки України у протистоянні російській агресії, посилення обороноздатності країн-членів НАТО, збільшення військових витрат, розвиток спільних оборонних програм та реагування на нові загрози глобальній безпеці.

    Окрему увагу учасники саміту приділяють питанням протиповітряної та протиракетної оборони, адже останнім часом Росія значно активізувала застосування балістичних ракет і ударних безпілотників проти українських міст.

    Напередодні президент України Володимир Зеленський повідомив, що під час зустрічей із партнерами на полях саміту одним із ключових питань стане зміцнення української системи протиповітряної оборони. За словами глави держави, особливу увагу він планує приділити переговорам із президентом США, під час яких порушуватиметься питання передачі Україні додаткових зенітно-ракетних комплексів Patriot та іншого обладнання, необхідного для захисту українських міст від російських балістичних атак.

    Проведення саміту НАТО в Туреччині вкотре продемонструвало, що діяльність Альянсу викликає неоднозначну реакцію всередині самої країни. Поки в Анкарі тривають переговори між світовими лідерами щодо безпеки та міжнародної співпраці, у Стамбулі тисячі людей вийшли на вулиці, щоб висловити протест проти політики НАТО та присутності Альянсу в Туреччині.

  • Усе вирішить Трамп: чотири головні питання для України на саміті НАТО в Анкарі

    Усе вирішить Трамп: чотири головні питання для України на саміті НАТО в Анкарі

    У Як пише Bloomberg, столиці Туреччини 7 липня стартував дводенний саміт НАТО, який уже називають одним із найскладніших за останні роки. На зустріч до Анкари прибули лідери всіх 32 держав-членів Альянсу, а також президент України Володимир Зеленський. Однією з головних подій стане його зустріч із президентом США Дональдом Трампом, запланована на 8 липня. Саме від позиції Вашингтона значною мірою залежить, чи отримає Україна нові системи протиповітряної оборони, додаткові ракети до Patriot, підтримку оборонного виробництва та подальші гарантії безпеки. Водночас саміт проходить на тлі дискусій про майбутню роль США в європейській безпеці, зростання оборонних витрат союзників і необхідність переозброєння НАТО.

    Першим і найнагальнішим питанням для України залишається посилення протиповітряної оборони. Після масованих російських ударів останніх днів українська влада неодноразово наголошувала на гострому дефіциті ракет-перехоплювачів до комплексів Patriot. Президент Володимир Зеленський уже заявив, що саме ця тема стане ключовою під час переговорів із Дональдом Трампом. Україна прагне отримати не лише нові ракети та батареї Patriot, а й американську ліцензію на їх виробництво, що дозволило б у перспективі забезпечувати власні потреби та зміцнювати оборонний потенціал Європи.

    Напередодні саміту генеральний секретар НАТО Марк Рютте визнав, що союзники не мають необмежених запасів ракет Patriot, однак Альянс працює над пошуком додаткових можливостей для підтримки України. Водночас під час Форуму оборонної промисловості НАТО в Анкарі Зеленський закликав партнерів прискорити створення європейських виробничих потужностей для випуску сучасних систем протиракетної оборони та заявив, що чекати до 2030 року вже неможливо.

    Другим ключовим питанням є фінансування військової допомоги Україні. На саміті союзники мають підтвердити довгострокову підтримку Києва. За інформацією Reuters, країни НАТО планують оголосити про допомогу Україні на суму близько 70 млрд євро у 2026 році, хоча значна частина цих коштів уже врахована в національних програмах підтримки окремих держав. Одночасно союзники активно розширюють виробництво озброєнь, збільшують закупівлі та інвестують у нові оборонні технології.

    Одним із механізмів забезпечення України озброєнням стала програма Prioritised Ukraine Requirements List (PURL), через яку фінансуються закупівлі американського озброєння відповідно до визначених Україною пріоритетів. Саме через цю систему партнери можуть фінансувати придбання ракет до Patriot, артилерійських боєприпасів та іншої критично важливої зброї.

    Третім важливим питанням є майбутня роль США в європейській безпеці. Адміністрація Дональда Трампа відкрито заявляє про намір поступово перекладати більшу відповідальність за оборону континенту на європейських союзників. У Пентагоні триває перегляд американської військової присутності в Європі, а результати цього аналізу можуть вплинути на чисельність американських військ на континенті. Водночас у Вашингтоні наголошують, що перегляд не означає автоматичного згортання гарантій безпеки, а має забезпечити більш справедливий розподіл відповідальності між союзниками.

    Саме тому одним із головних завдань саміту стало демонстрування США того, що європейські країни вже суттєво збільшили свої оборонні витрати. За словами Марка Рютте, лише протягом 2025 року європейські члени НАТО та Канада витратили на оборону понад 570 млрд доларів, а Альянс продовжує реалізацію плану поступового доведення оборонних видатків до 5% ВВП. Крім того, на форумі в Анкарі було оголошено про нові великі контракти у сфері виробництва озброєнь, зокрема безпілотних систем, літаків раннього радіолокаційного виявлення та високоточних ракет.

    Четвертим питанням залишається місце України в майбутній системі безпеки НАТО. Виступаючи на Форумі оборонної промисловості, Зеленський заявив, що Україна вже довела свою здатність захищати не лише власну державу, а й безпеку всього європейського континенту. Президент наголосив, що українська армія має унікальний бойовий досвід, який повинен стати частиною колективної оборони Альянсу. Він також підкреслив, що навіть після завершення війни Україна залишатиметься країною, яка безпосередньо межує з Росією, а тому її інтеграція до системи безпеки НАТО є стратегічно важливою для всіх союзників.

    Як пише Bloomberg, цього року саміт проходить у непростій міжнародній атмосфері. Відносини між Вашингтоном і низкою європейських союзників залишаються напруженими після розбіжностей щодо політики на Близькому Сході та вимог США щодо збільшення оборонних витрат. Дональд Трамп неодноразово заявляв, що очікує від європейських партнерів більшого внеску у власну безпеку, тоді як НАТО намагається продемонструвати єдність і готовність адаптуватися до нових викликів.

    Для України ж центральним результатом саміту стануть не декларації, а конкретні рішення щодо посилення протиповітряної оборони, збільшення військової допомоги, розвитку оборонної промисловості та поглиблення співпраці з Альянсом. Саме ці питання перебувають у центрі переговорів української делегації в Анкарі й визначатимуть практичні наслідки нинішнього саміту для безпеки держави.

  • “Це найважливіше”: Зеленський назвав головну вимогу до Трампа перед вирішальною зустріччю

    “Це найважливіше”: Зеленський назвав головну вимогу до Трампа перед вирішальною зустріччю

    Україна входить у один із найважливіших дипломатичних днів літа на тлі безперервних російських повітряних атак. Напередодні двосторонньої зустрічі з президентом США Дональдом Трампом на полях саміту НАТО в Анкарі президент Володимир Зеленський чітко визначив головний пріоритет майбутніх переговорів: посилення української протиповітряної оборони, насамперед за рахунок додаткових систем Patriot і ракет до них. Саме це питання, за словами глави держави, стане центральною темою розмови з американським лідером.

    Виступаючи після зустрічі з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, Зеленський наголосив, що для України зараз немає більш нагальної потреби, ніж зміцнення захисту українського неба. Президент підкреслив, що російські атаки дедалі частіше включають застосування балістичних ракет, а ефективно перехоплювати їх здатні саме комплекси Patriot.

    «Сьогодні важливо знайти спосіб, як якомога швидше і якомога більше отримати ракети для систем Patriot. Це найважливіше, що ми обговоримо. Це термінова тема для нас», – заявив Зеленський.

    За словами президента, під час зустрічі з Трампом обговорюватиметься широкий спектр питань українсько-американського співробітництва, однак саме забезпечення України сучасними засобами ППО визначатиме порядок денний переговорів. Київ розраховує не лише на продовження військової підтримки, а й на пошук механізмів, які дозволять прискорити передачу додаткових боєприпасів для вже наявних комплексів Patriot та потенційно отримати нові батареї.

    Заява Зеленського пролунала на тлі інформації Білого дому про офіційне підтвердження двосторонньої зустрічі президентів України та США. Американська адміністрація повідомила, що переговори відбудуться під час саміту НАТО в Анкарі. За попереднім графіком, після участі у спільних заходах Альянсу Дональд Трамп проведе окрему зустріч із Володимиром Зеленським, а згодом — із президентом Сирії Ахмадом аш-Шараа. Після завершення саміту американський президент планує повернутися до Вашингтона.

    У Вашингтоні також наголошують, що окремою темою переговорів стане пошук шляхів завершення війни. Представник адміністрації США зазначив журналістам, що Дональд Трамп вважає необхідним активізувати дипломатичні зусилля, оскільки, на думку американської сторони, лінія фронту останніми місяцями суттєво не змінюється, а людські втрати залишаються надзвичайно високими. Саме тому президент США прагне обговорити із Зеленським можливі подальші кроки щодо припинення бойових дій.

    Водночас українська сторона наголошує, що будь-які дипломатичні ініціативи мають супроводжуватися посиленням обороноздатності держави. Саме тому питання Patriot сьогодні набуло особливої ваги. Росія останніми місяцями значно збільшила використання балістичних ракет під час масованих ударів по українських містах, а їх перехоплення потребує саме американських комплексів Patriot.

    Додатковим аргументом Києва стала ситуація із запасами ракет у країнах-партнерах. Напередодні прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск підтвердив передачу Україні чергової партії ракет для систем Patriot. Цей крок має посилити українську протиповітряну оборону на тлі регулярних комбінованих атак Росії.

    Разом із тим не всі союзники мають можливість і надалі збільшувати допомогу. Міністерка оборони Нідерландів заявила, що країна практично вичерпала свої можливості щодо подальших поставок військової допомоги Україні, зокрема й ракет для Patriot. За її словами, Амстердам уже передав усе, що міг виділити без шкоди для власної обороноздатності.

    Про дефіцит боєприпасів раніше говорили й українські військові експерти. Радник міністра оборони України Сергій Бескрестнов (“Флеш”) заявляв, що країна нині відчуває нестачу ракет для перехоплення російських балістичних цілей. За його словами, держави, які самі межують із Росією, також змушені зберігати значні резерви для власної безпеки, тому питання передачі додаткових запасів залишається надзвичайно складним.

    Окремий політичний контекст додають і телефонні переговори, які Дональд Трамп провів кількома днями раніше. Американський президент поспілкувався як із Володимиром Зеленським, так і з Володимиром Путіним. За даними Білого дому та міжнародних агентств, після зустрічі із Зеленським у Туреччині Трамп може знову провести розмову з російським президентом, намагаючись просунути власні дипломатичні ініціативи щодо припинення війни.

    Саміт НАТО в Анкарі проходить у непростих умовах для Альянсу. Однією з центральних тем зустрічі залишається подальша підтримка України, збільшення оборонних витрат країн-членів та виробництво сучасного озброєння. Для Києва ж головний результат переговорів вимірюватиметься не лише політичними деклараціями, а й конкретними рішеннями щодо постачання систем протиповітряної оборони та ракет до них.

    Саме тому слова Зеленського про Patriot фактично визначили головний український пріоритет на нинішньому саміті НАТО. На тлі щоденних російських ударів по українських містах питання захисту цивільного населення та критичної інфраструктури залишається для Києва абсолютним пріоритетом. Українська влада розраховує, що переговори з президентом США дозволять пришвидшити ухвалення рішень щодо нових поставок, від яких безпосередньо залежить ефективність української протиповітряної оборони найближчими місяцями.