Golosnovinua.com

Позначка: удари по росії

  • Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Посилення українських далекобійних ударів по території Росії може поступово змінювати ставлення адміністрації президента США Дональда Трампа до стратегії Києва. Якщо раніше ескалація ударів углиб РФ могла розглядатися у Вашингтоні насамперед як ризик для дипломатичного процесу, тепер військовий та економічний тиск на Москву може сприйматися як один із важелів, здатних створити умови для майбутніх переговорів.

    На таку зміну звертає увагу The Atlantic у матеріалі про трансформацію американсько-українських відносин. Видання описує Україну як державу, яка за роки повномасштабної війни суттєво наростила здатність діяти незалежно від союзників: від власного виробництва безпілотників і ракет до ударів на великій відстані та розвитку оборонних технологій.

    На цьому тлі змінюється і логіка відносин Києва з адміністрацією Трампа. Українська сторона намагається переконувати Білий дім не лише моральними аргументами про необхідність допомоги державі, яка стала жертвою російської агресії, а й демонстрацією того, що підтримка України може приносити США конкретний військовий, політичний та економічний результат.

    Удари по Росії стають аргументом за столом переговорів

    Одним із найбільш помітних елементів української стратегії стали систематичні удари по російській нафтовій, військовій та логістичній інфраструктурі. Київ протягом 2026 року значно розширив як кількість таких операцій, так і їхню географію.

    Президент Володимир Зеленський ще 1 червня повідомляв, що лише протягом січня-травня українські сили уразили 15 російських нафтопереробних заводів. Він назвав далекобійні удари українськими «санкціями», наголосивши, що можливості України переносити наслідки війни на територію РФ продовжують зростати.

    Наприкінці липня кампанія продовжилася. Після зустрічі Зеленського з Трампом у Вашингтоні українські сили атакували два великі російські НПЗ. За повідомленнями західних медіа, Київ протягом місяців майже щоденно застосовував далекобійні дрони та ракети власного виробництва проти російських нафтових об’єктів.

    10 серпня масштаб операцій став ще помітнішим. Українські військові заявили про удар по нафтопереробному комплексу TANECO у Нижньокамську в Татарстані. Reuters підтвердив за відеоматеріалами появу диму над НПЗ. Російська сторона водночас повідомила про загибель людей, зокрема внаслідок влучання у гуртожиток, і звинуватила Україну в атаці на цивільних. Київ заявив, що ціллю операції був саме нафтопереробний завод.

    Того ж дня повідомлялося і про нові українські удари по інших російських енергетичних та нафтохімічних об’єктах. Таким чином, кампанія вже не обмежується прикордонними регіонами РФ.

    Для Кремля це створює проблему іншого масштабу: Росії необхідно захищати величезну територію та розосереджувати системи ППО між фронтом, військовими базами, промисловими центрами й енергетичною інфраструктурою.

    Сила замість прохання про допомогу

    The Atlantic звертає увагу ще на одну зміну: Україна дедалі менше намагається позиціонувати себе у Вашингтоні виключно як отримувача американської допомоги.

    За роки війни країна створила потужний сектор виробництва безпілотників, розробила власні далекобійні системи та накопичила унікальний досвід ведення технологічної війни.

    Це може бути особливо важливим саме у відносинах із Трампом, який традиційно оцінює міжнародні домовленості з погляду того, яку практичну вигоду вони можуть принести Сполученим Штатам.

    Логіка Києва полягає в тому, щоб показати: Україна може бути не лише країною, яку необхідно постійно фінансувати, а оборонним і технологічним партнером США.

    Водночас головна залежність від Заходу залишається у сферах, де Україна поки не має достатнього власного виробництва. Передусім ідеться про протиповітряну та протиракетну оборону.

    Patriot стає частиною нового торгу між Києвом і Вашингтоном

    Окремим напрямом переговорів залишаються комплекси Patriot та ракети-перехоплювачі до них. Україна потребує цих систем насамперед через російські удари балістичними ракетами, проти яких можливості інших наявних засобів ППО обмежені.

    Київ прагне не тільки отримувати готові ракети, а й перейти до виробничої співпраці зі США. Йдеться про потенційне ліцензійне виробництво, яке в перспективі могло б зменшити залежність України від нерегулярних поставок.

    Це питання стає особливо гострим на тлі глобального дефіциту засобів протиракетної оборони. Війни в Україні та на Близькому Сході показали, наскільки швидко можуть витрачатися запаси дорогих перехоплювачів.

    Для США потенційна співпраця з українською оборонною промисловістю також може мати практичну цінність. Україна отримала величезний досвід використання західного озброєння в умовах інтенсивної війни, паралельно розробляючи дешевші безпілотні та протидронові рішення.

    Тому дискусія про Patriot виходить далеко за межі чергового пакета військової допомоги. Фактично йдеться про можливість перетворення України на частину західної оборонної виробничої системи.

    У Вашингтона стало менше можливостей диктувати Києву умови

    Ще один важливий висновок The Atlantic стосується політичних важелів США.

    Якщо Україна здатна самостійно виробляти дедалі більшу частину необхідного озброєння, завдавати стратегічних ударів власними системами та утримувати фронт, залежність Києва від окремих рішень Вашингтона поступово зменшується.

    Це не означає, що американська підтримка перестала бути критично важливою. США залишаються одним із ключових партнерів України, зокрема у сфері розвідки, протиповітряної оборони та складних високотехнологічних систем.

    Однак сама модель відносин змінюється.

    Замість формули «Україна просить — США вирішують» дедалі більше формується модель, у якій Київ приходить до Вашингтона з власними можливостями та пропозиціями.

    Саме ця зміна може мати значення і для майбутніх переговорів із Росією.

    Трамп може побачити в ударах не ескалацію, а підготовку до угоди

    Для Трампа, який постійно наголошує на необхідності домовленості щодо завершення війни, ключовим може стати питання не самого факту українських ударів по Росії, а їхнього впливу на переговорні позиції сторін.

    Якщо атаки на російську енергетику, військові підприємства та логістику збільшують економічну ціну війни для Кремля, вони потенційно можуть стати інструментом примусу Москви до більш предметних переговорів.

    Така логіка суттєво відрізняється від побоювань перших років повномасштабної війни, коли західні столиці регулярно говорили про ризики ескалації через удари західною зброєю по території РФ.

    Тепер значну частину далекобійних операцій Україна може проводити власними засобами.

    Паралельно Київ прямо пов’язує ці удари з дипломатією. У квітні керівник Офісу президента Кирило Буданов заявляв, що переговорний процес щодо завершення війни триває, але його метою має бути така конфігурація миру, яка не дозволить Росії повторити агресію. Він також наголошував, що Україна не погодиться на юридичне визнання захоплених територій російськими.

    Таким чином, формується нова формула: далекобійні удари та переговори можуть існувати не як взаємовиключні процеси, а як частини однієї стратегії тиску.

    І саме тут може полягати той «злам», на який звертає увагу The Atlantic. Україна намагається довести адміністрації Трампа, що шлях до переговорів із Кремлем може проходити не через попереднє послаблення Києва, а навпаки — через демонстрацію Росії, що продовження війни коштуватиме їй дедалі дорожче.

    Події останніх місяців показують, що українські далекобійні можливості продовжують зростати. І якщо Білий дім остаточно сприйме цей військово-економічний тиск як інструмент майбутньої дипломатії, це означатиме суттєву зміну американського підходу: сильніша Україна може розглядатися не як перешкода для переговорів, а як одна з передумов для них.

  • Маск не хоче дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по РФ

    Маск не хоче дозволяти Україні використовувати Starlink для ударів по РФ

    Як пише The Atlantic, українська влада намагається домогтися від Маска дозволу на використання можливостей Starlink для операцій, спрямованих проти російських ракетних установок. Ідеться, зокрема, про комплекси, які Росія використовує для запуску балістичних ракет по Києву та інших українських містах.

    Минулого тижня видання повідомляло, що президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом звертався до нього з проханням посприяти отриманню відповідної допомоги від Маска.

    Starlink працює завдяки супутниковій мережі компанії SpaceX і вже тривалий час використовується українськими військовими для забезпечення зв’язку. Однак розширення можливостей системи для наведення ударів по цілях на території Росії може мати значно серйозніші політичні наслідки.

    За даними The Atlantic, Зеленський прагне використовувати Starlink у ситуації, коли Україна стикається з дефіцитом ракет для систем протиповітряної оборони. Одним із запропонованих варіантів є ураження російських пускових установок, які застосовуються для атак балістичними ракетами по українських містах. Знищення таких комплексів могло б, за задумом української сторони, зменшити кількість ракетних ударів.

    Водночас президент США Дональд Трамп, за інформацією видання, не дав однозначної відповіді на українське прохання щодо допомоги Маска.

    Паралельно українська сторона намагається комунікувати з мільярдером безпосередньо. За даними The Atlantic, із Маском через закулісні канали намагається домовитися Михайло Федоров, який раніше обіймав посаду міністра оборони України.

    Проте співрозмовники видання стверджують, що Маск поки не погодився на пропозицію Києва. Один із джерел повідомив, що станом на середу позитивного рішення немає.

    За інформацією The Atlantic, Маск продовжує обговорювати з Федоровим ризики подальшої ескалації війни. Позиція американського мільярдера полягає в тому, що використання Starlink для ударів по цілях у Росії може призвести до небажаного загострення протистояння.

    «Ілон постійно каже, що настав час укладати угоду», — розповів один із соратників Федорова.

    Таким чином, позиція Маска наразі залишається перешкодою для розширення використання Starlink у рамках українських ударних операцій. Україна, зі свого боку, розглядає можливість ураження російських пускових установок як один зі способів зменшити загрозу балістичних атак на українські міста.

    Питання набуває особливої актуальності на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів для української ППО. Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна має намір знищувати російські пускові установки, щоб зменшити інтенсивність балістичних ударів.

    Водночас остаточного рішення щодо використання Starlink у такому форматі, за даними The Atlantic, наразі немає. Маск продовжує виступати за припинення війни та виступає проти кроків, які, на його думку, можуть призвести до її подальшого загострення.

  • Росія різко змінила тактику в небі: майже весь парк А-50У повернули до бойових чергувань після ударів України

    Росія різко змінила тактику в небі: майже весь парк А-50У повернули до бойових чергувань після ударів України

    Росія суттєво активізувала використання літаків далекого радіолокаційного виявлення А-50У, які є одним із ключових елементів системи контролю повітряного простору та протидії українським крилатим ракетам. Після тривалого періоду майже повної відсутності таких польотів у першій половині червня російська армія повернула ці літаки до регулярного бойового чергування та розосередила їх на кількох тилових аеродромах.

    Про це повідомляє “Мілітарний” із посиланням на результати аналізу проєкту “КіберБорошно”.

    За даними аналітиків, із початку червня літаки А-50У практично не залучалися до чергувань поблизу українського напрямку. У період із 4 по 22 червня було зафіксовано лише поодинокі польоти, серед яких введення в експлуатацію після ремонту літака з бортовим номером “47 червоний” та його переліт за маршрутом Воркута – Оленья.

    Однак уже після 23 червня ситуація кардинально змінилася. Один із літаків А-50У почав регулярно виконувати нічні бойові чергування над тиловими районами Росії, переважно в повітряному просторі Ульяновської та Самарської областей. Така активність зберігалася до завершення досліджуваного періоду. Загалом аналітики зафіксували близько 60 польотів цих літаків.

    У матеріалі зазначається, що 4 липня літак А-50У відіграв важливу роль під час відбиття атаки українських крилатих ракет. Завдяки своїм можливостям він забезпечує раннє виявлення повітряних цілей, координує роботу засобів протиповітряної оборони та передає інформацію винищувальній авіації, що значно підсилює ефективність російської системи повітряної оборони.

    Аналітики також звернули увагу на зміну підходу Росії до базування цих літаків. Якщо раніше основними аеродромами для А-50У були “Іваново” та “Ульяновськ”, то згодом російське командування почало розосереджувати їх значно глибше в тилу. Тепер літаки активно використовуються з аеродромів “Большое Савино” у Пермі, “Оренбург-2” та “Челябінськ”. Такий крок, імовірно, пов’язаний із прагненням зменшити ризики для дорогої авіаційної техніки після серії українських ударів по військових об’єктах на території РФ.

    Показовим став і випадок 7 липня, коли Росія одночасно підняла в повітря чотири літаки А-50У. За оцінками експертів, це майже весь боєздатний парк літаків такого типу, який наразі перебуває у розпорядженні російської армії. Така концентрація сил свідчить про зростання ролі літаків далекого радіолокаційного виявлення в системі захисту повітряного простору країни.

    Фахівці наголошують, що за короткий проміжок часу Росія перейшла від майже повної відсутності активності А-50У до їхнього систематичного використання. На думку аналітиків, це може бути реакцією на збільшення інтенсивності українських ударів по військових і логістичних об’єктах у глибокому тилу РФ. Літаки А-50У здатні виявляти повітряні цілі на великих відстанях, супроводжувати десятки об’єктів одночасно та передавати інформацію засобам ППО й бойовій авіації, залишаючись одним із найважливіших компонентів російської системи управління повітряними операціями.

    Останнім часом Сили оборони України суттєво наростили кількість ударів по об’єктах у глибокому російському тилу. Зокрема, протягом останніх тижнів українські безпілотники регулярно атакували логістичну інфраструктуру найбільшого російського маркетплейса Wildberries. Крім того, у ніч на 2 серпня українські військові завдали ударів по Саратовському нафтопереробному заводу, аеродрому “Енгельс”, нафтобазі в Калузькій області та інших важливих об’єктах, що, ймовірно, також вплинуло на рішення російського командування посилити контроль повітряного простору.

  • Україна змінила тактику ударів по Росії: FT розкрила, які цілі тепер знищують насамперед

    Україна змінила тактику ударів по Росії: FT розкрила, які цілі тепер знищують насамперед

    Україна змінила підхід до завдання далекобійних ударів по енергетичній інфраструктурі Росії, зосередивши увагу на знищенні критично важливих елементів, відновлення яких потребує значно більше часу та ресурсів. Така стратегія має забезпечити довготривалий ефект від атак, ускладнити ремонт пошкоджених об’єктів і збільшити фінансовий тиск на російську економіку.

    Про це повідомляє Financial Times.

    За інформацією видання, українські Сили оборони дедалі частіше відмовляються від ударів по резервуарах для зберігання пального чи окремих будівлях на користь ураження найважливіших технологічних вузлів нафтопереробних заводів та інших енергетичних об’єктів. Йдеться про обладнання, без якого підприємства не можуть повноцінно функціонувати, а його виробництво, доставка та встановлення займають тривалий час.

    За словами українських військових, операторів далекобійних безпілотників та експертів енергетичної галузі, саме така тактика дозволяє досягати більшого стратегічного ефекту. Вона не лише тимчасово припиняє роботу окремого об’єкта, а й суттєво ускладнює його повернення до повноцінної експлуатації.

    Виконувач обов’язків міністра оборони України Євген Хмара наголосив, що Україна продовжить посилювати технологічний та ударний тиск на Росію.

    “Україна продовжуватиме чинити ударний та технологічний тиск на Росію всіма можливими засобами. Ми повинні масштабувати те, що вже доводить свою ефективність”, – заявив він.

    Як зазначає Financial Times, підготовка до таких операцій відбувається за участі інженерів і профільних фахівців. Перед нанесенням ударів оператори безпілотників консультуються з експертами, які допомагають визначити найбільш уразливі вузли енергетичної інфраструктури. Особлива увага приділяється трубопроводам, системам з’єднання та іншим компонентам, пошкодження яких здатне надовго зупинити виробничий процес.

    Колишній міністр оборони України та голова Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк пояснив, що українська сторона аналізує російську енергетичну систему як єдиний взаємопов’язаний механізм.

    За його словами, розуміння того, як працює ця система, дозволяє визначати точки, удар по яких матиме значно більший вплив, ніж ураження окремих об’єктів.

    Окремою особливістю нової тактики стали повторні удари по тих самих об’єктах ще до завершення їхнього ремонту. Як повідомляє FT із посиланням на свої джерела, це дозволяє не допустити швидкого відновлення роботи підприємств і змушує Росію витрачати ще більше ресурсів на ремонтні роботи.

    Видання зазначає, що ефективність такого підходу підтверджують не лише співрозмовники журналістів, а й аналіз супутникових знімків, які свідчать про повторне ураження окремих критичних елементів енергетичної інфраструктури.

    Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді (Мадяр) наголосив, що удари по енергетичних об’єктах є частиною ширшої стратегії зі скорочення ресурсів, які Росія використовує для фінансування війни та забезпечення свого військово-промислового комплексу.

    За його словами, головна мета полягає у тому, щоб обмежити джерела фінансування війни, а також послабити можливості російської оборонної промисловості виробляти озброєння для окупаційної армії.

    Крім цього, українські посадовці повідомили, що точнішому вибору цілей сприяють розвідувальні дані, отримані від міжнародних партнерів, зокрема США та Франції. Ця інформація допомагає визначати розташування російських систем протиповітряної оборони, а також маршрути, якими далекобійні безпілотники можуть проникати вглиб території Росії.

    На тлі зміни тактики українські військові продовжують завдавати ударів по паливній інфраструктурі РФ. Зокрема, у ніч на 29 липня українські сили уразили низку важливих об’єктів у Рязанській області та тимчасово окупованому Криму. Також раніше повідомлялося про успішні удари по нафтових об’єктах на відстані близько 1300 кілометрів від українського кордону, серед яких експортний термінал у Ростовській області, а також підприємства в Ярославській області та Удмуртії.

  • Україна змінює правила війни: Хмара пояснив, чому удари дронами коштують Росії у десятки разів дорожче

    Україна змінює правила війни: Хмара пояснив, чому удари дронами коштують Росії у десятки разів дорожче

    Україна робить ставку не на симетричну відповідь Росії, а на високоточні операції, які завдають противнику значно більших економічних збитків, ніж коштує їхнє проведення. Саме така стратегія, за словами виконувача обов’язків міністра оборони України Євгенія Хмари, дозволяє ефективно послаблювати військовий потенціал країни-агресора навіть за умов нерівності ресурсів.

    Про це Хмара розповів в інтерв’ю американській блогерці Лорі Лумер.

    За його словами, Україна не може дозволити собі воювати з Росією за принципом “удар у відповідь на удар”, адже перевага ворога в кількості озброєння та людського ресурсу вимагає інших підходів. Саме тому Київ використовує асиметричну модель ведення війни, яка поєднує сучасні технології, далекобійні безпілотники та удари по стратегічно важливих об’єктах.

    “Ми не можемо відповідати ударом на удар. Ми маємо діяти асиметрично”, – наголосив Хмара.

    Він пояснив, що головною метою далекобійних атак є створення для Росії максимально високої ціни війни. Насамперед це стосується ударів по нафтовій інфраструктурі, логістичних об’єктах та інших підприємствах, які забезпечують функціонування російської економіки й оборонного комплексу.

    За словами виконувача обов’язків міністра, українська сторона прагне досягти такого співвідношення, за якого вартість проведення операції становитиме лише близько 2% від тих економічних збитків, яких зазнає Росія внаслідок атаки. Такий підхід має не лише зменшувати фінансові можливості Кремля для продовження війни, а й змушувати Москву витрачати значні ресурси на захист власної території.

    Хмара також згадав одну з найрезонансніших українських спецоперацій – “Павутину”. Йдеться про масштабну атаку безпілотників на російський парк стратегічної авіації, яку здійснив підрозділ, яким він раніше командував. За його словами, саме такі операції демонструють ефективність нової моделі ведення війни, коли відносно недорогі технологічні рішення здатні завдати противнику багатомільярдних втрат.

    Окремо керівник оборонного відомства окреслив свої пріоритети на новій посаді. За його словами, одним із головних напрямків роботи є захист військової логістики від атак російських безпілотників, забезпечення підрозділів необхідним обладнанням та оперативне постачання ресурсів українським військовим.

    Хмара наголосив, що його багаторічний бойовий досвід дозволяє добре розуміти реальні потреби військових на фронті.

    “У мене в голові є реальна картина того, що використовується, що можна використати проти ворога і що може бути найефективнішим у подальшій перспективі”, – зазначив він.

    За словами посадовця, одним із ключових принципів його роботи залишається взаємна довіра між командуванням і військовослужбовцями.

    “Ми граємо за одними й тими самими правилами. Я довіряю їм, і вони довіряють мені”, – підкреслив Хмара.

    Він додав, що ще під час служби у спецпідрозділі “Альфа” СБУ засвоїв правило, якого дотримується й сьогодні: командир не має права відправляти людей на завдання, яке сам не готовий виконати.

    “Не відправляй когось туди, куди сам не готовий піти”, – наголосив він.

    Хмара запевнив, що українські військові знають: він ніколи не вимагатиме від них ризикувати життям там, де не був би готовий ризикувати сам. Саме тому свою нинішню роботу в Міністерстві оборони він розглядає як продовження служби, головною метою якої є забезпечення української армії всім необхідним, підтримка захисників на передовій та турбота про їхні родини.

    Варто зазначити, що інтерв’ю було записане для американської блогерки Лори Лумер, яка останнім часом заявляла, що змінила власне бачення російсько-української війни після ознайомлення з додатковою інформацією про події в Україні.

  • Пожежі не показали: російські телеканали майже промовчали про удари по складах Wildberries

    Пожежі не показали: російські телеканали майже промовчали про удари по складах Wildberries

    Російські державні телеканали та підконтрольні Кремлю онлайн-ЗМІ майже не висвітлювали наслідки ударів по складах компанії Wildberries, які сталися в ніч на 18 липня. Попри масштабні пожежі та повідомлення про ураження логістичних об’єктів у Московській і Тамбовській областях, федеральні медіа обмежилися короткими повідомленнями без фото, відео чи детальних репортажів із місця подій.

    Про це повідомляє російське незалежне видання «Агенство.Новости», яке провело моніторинг ефірів провідних телеканалів та публікацій російських медіа.

    За результатами дослідження, жоден із федеральних телеканалів не виніс інформацію про удари по складах Wildberries до головних тем ранкових або денних випусків новин. Усі вони віддали пріоритет сюжетам про бойові дії російської армії в Україні, а інформація про атаки на території Росії з’являлася вже після них і займала мінімум ефірного часу.

    Зокрема, телеканал НТВ у випуску новин о 10:00 присвятив цій темі лише близько 40 секунд. Ведуча коротко переказала повідомлення губернаторів Московської та Тамбовської областей, після чого перейшла до інших новин.

    Аналогічно вчинив і телеканал «Росія 1». У випуску об 11:00 повідомлення про атаку також тривало приблизно 40 секунд. Крім офіційних заяв губернаторів, журналісти процитували коментар представника Слідчого комітету Росії, однак жодних кадрів із місця подій не показали.

    Найбільше часу темі приділив «Перший канал». У денному випуску новин близько двох хвилин розповідали про удари, однак і там інформацію подали виключно на основі офіційних повідомлень, без відео пожеж чи репортажів із місця подій.

    Автори моніторингу наголошують, що жоден із федеральних телеканалів не продемонстрував своїм глядачам кадри масштабних загорянь на складах Wildberries, хоча відповідні відео активно поширювалися в соціальних мережах та незалежних джерелах.

    Подібної інформаційної тактики, за даними «Агенство.Новости», дотримувалися й пов’язані з російськими силовими структурами Telegram-канали. Вони також не публікували фотографій або відеозаписів пожеж, обмежуючись офіційними повідомленнями влади.

    Фактично єдиним зображенням, яке широко розповсюджували російські ЗМІ, стало фото, оприлюднене губернатором Московської області Андрієм Воробйовим.

    Окрему увагу автори моніторингу звернули на Telegram-канал, який входить до медіахолдингу Ксенії Собчак. Там опублікували лише два повідомлення про атаку, при цьому редакція спеціально пояснила читачам, чому не демонструє фотографії наслідків ударів.

    «Тому що російська влада заборонила ЗМІ та звичайним людям публікувати наслідки атак, крім офіційних звітів, і ми побоюємось санкцій навіть за публікацію фото, за якими неможливо визначити локацію», — зазначили журналісти.

    Як зазначає видання, у низці російських регіонів уже діють обмеження на поширення інформації про атаки безпілотників та роботу протиповітряної оборони. Зокрема, у Тамбовській області офіційно заборонено публікувати такі відомості. У Підмосков’ї аналогічних публічних рішень не оголошували, однак із середини травня подібні правила фактично діють у Москві.

    Нагадаємо, у ніч на 18 липня внаслідок ударів безпілотників масштабна пожежа спалахнула на логістичному комплексі Wildberries в Електросталі Московської області. Президент України Володимир Зеленський підтвердив ураження логістичних об’єктів у Московському та Тамбовському регіонах, які розташовані більш ніж за 500 та майже 700 кілометрів від лінії фронту.

    Окрім складу Wildberries, під удар також потрапила нафтобаза в Ногінську. Крім того, повідомлялося про вибухи у Тверській та Володимирській областях, що свідчить про розширення географії ударів по військовій та логістичній інфраструктурі на території Росії.

  • У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    У НАТО відреагували на звільнення Федорова: Рютте назвав головну вимогу до нового очільника Міноборони

    Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що після зміни керівництва Міністерства оборони України очікує збереження нинішнього оборонного курсу та послідовності у діях Києва. Коментуючи звільнення Михайла Федорова, глава Північноатлантичного альянсу наголосив, що мав із ним добрі робочі відносини, однак не вважає, що кадрове рішення має призвести до суттєвого перегляду української стратегії у війні проти Росії.

    Заяву Рютте зробив у коментарі німецькому агентству dpa. За словами генсека НАТО, він очікує, що майбутній очільник українського оборонного відомства продовжить курс, який проводив Федоров. Рютте також побажав колишньому міністру успіхів і підкреслив, що заміна однієї посадової особи не повинна зруйнувати вже створені механізми співпраці між Україною та її союзниками.

    «У мене були добрі робочі стосунки з Михайлом Федоровим. Я бажаю йому всього найкращого, і його наступник, без сумніву, продовжить цей курс», — заявив керівник Альянсу.

    Фактично Рютте дав зрозуміти, що в НАТО розглядають українську оборонну політику як довгостроковий державний курс, а не як набір ініціатив, прив’язаних до конкретного міністра. Для партнерів важливо, щоб після кадрових перестановок не сповільнилися постачання озброєння, розвиток оборонного виробництва, впровадження безпілотних систем, координація допомоги та обмін інформацією.

    Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. Його призначення тоді підтримали 277 народних депутатів. До переходу в оборонне відомство він протягом кількох років відповідав за цифрову трансформацію держави, а після призначення міністром оборони мав перенести технологічний підхід у військове управління.

    У липні Федоров підтвердив, що залишає посаду. Під час формування нового Кабінету Міністрів його кандидатуру повторно не внесли, а посада керівника Міноборони залишилася вакантною. Станом на момент заяви Рютте офіційного рішення Верховної Ради про призначення постійного наступника Федорова ще не було оприлюднено.

    Саме тому слова генсека НАТО про «послідовність» стосуються не лише персоналії майбутнього міністра. Йдеться про збереження темпу реформ і військових операцій у момент, коли Україна одночасно протистоїть російському наступу, нарощує власне виробництво зброї та намагається переконати союзників у необхідності довгострокової підтримки.

    Рютте побачив покращення на фронті

    Коментуючи ситуацію на полі бою, Марк Рютте заявив, що українські військові нині діють значно краще, ніж на початку року. За його оцінкою, російські війська продовжують просування, але роблять це дуже повільно, тоді як українським силам вдалося провести контратаки на окремих напрямках.

    Генсек НАТО не назвав конкретних ділянок фронту та не розкрив деталей операцій. Тому його слова слід сприймати як загальну політичну й військову оцінку, а не як офіційне повідомлення про масштабний контрнаступ.

    Водночас ця заява має важливий сигнал для союзників: попри складну ситуацію, Україна зберігає здатність не лише оборонятися, а й проводити локальні наступальні дії. Рютте наголосив, що російська армія не змогла досягти швидкого прориву, хоча продовжує витрачати величезні людські та матеріальні ресурси.

    Окремо глава НАТО відзначив спроможність України завдавати ударів на значній відстані від лінії фронту. За його словами, українські сили уражають об’єкти російської енергетичної інфраструктури та промислової бази, послаблюючи можливості Москви фінансувати й забезпечувати війну.

    Такі операції останніми місяцями стали одним із ключових елементів української стратегії. Їхня мета полягає у зниженні спроможності Росії виробляти озброєння, ремонтувати військову техніку, постачати пальне армії та отримувати доходи від енергетичного сектору.

    Росія втрачає до 35 тисяч військових щомісяця

    Марк Рютте також навів оцінку російських втрат. За його словами, армія РФ щомісяця втрачає від 25 тисяч до 35 тисяч військовослужбовців. Генсек НАТО назвав такі показники жахливими для самих військових та їхніх родин.

    Він звернувся до росіян, які лише розглядають можливість підписати контракт із військом, попередивши, що вони можуть опинитися серед приблизно 30 тисяч військових, яких Росія втратить цього або наступного місяця.

    При цьому Рютте не представив методологію розрахунку й не уточнив у своїй заяві, чи йдеться виключно про загиблих, чи про сукупні втрати вбитими та тяжкопораненими. В інших повідомленнях із переказом його слів ці цифри трактуються саме як загальні бойові втрати. Тому називати всі 25–35 тисяч загиблими без додаткового підтвердження було б некоректно.

    Український Генеральний штаб публікує власні щоденні оцінки втрат російських сил. Наприклад, лише за 14 липня українська сторона оцінювала втрати особового складу РФ у 1470 осіб. Ці дані є оцінками воєнного часу та не можуть бути незалежно перевірені в режимі реального часу.

    Високі втрати, за логікою Рютте, демонструють ціну надзвичайно повільного просування російської армії. Москва продовжує поповнювати підрозділи контрактниками, пропонуючи значні виплати, однак водночас змушена компенсувати постійне вибуття людей на фронті.

    Чому НАТО важлива наступність у Міноборони

    Для союзників кадрова стабільність в українському оборонному секторі важлива через велику кількість довгострокових програм. Частина з них передбачає не одноразове передавання техніки, а спільне виробництво озброєння, підготовку військових, технічне обслуговування систем та інтеграцію українських структур зі стандартами Альянсу.

    Зміна міністра сама по собі не означає припинення цих програм. Однак кожному новому керівникові необхідно швидко вибудувати робочі відносини з іноземними партнерами, військовим командуванням, українськими виробниками та парламентом.

    Саме тому Рютте не став публічно втручатися у внутрішнє кадрове рішення України, але чітко озвучив очікування НАТО: нинішній напрям має бути збережений.

    Для Альянсу значення має й те, що Україна продовжує розвивати технологічні спроможності. За час роботи Федорова у Міноборони акцент робився на цифровізації управління, застосуванні дронів, розвитку засобів перехоплення безпілотників і масштабуванні технологічних рішень. Партнери очікують, що новий міністр не відмовиться від цих напрямів і не допустить паузи в реалізації вже започаткованих проєктів.

    Відставка викликала суперечки в Україні

    Рішення не залишати Федорова на чолі Міноборони спричинило широку суспільну дискусію. Частина військових, волонтерів і представників технологічного сектору висловила занепокоєння, що кадрова зміна може загальмувати реформи й розвиток безпілотних систем.

    Водночас офіційні причини непризначення Федорова до нового складу уряду вичерпно не пояснювалися. У медіа з’являлися версії про конфлікти навколо закупівель, мобілізаційної політики та взаємин із військовим командуванням, однак значна частина цих тверджень спирається на анонімні джерела і не підтверджена офіційними документами.

    Через це позиція Рютте виглядає максимально обережною. Він не оцінював мотиви звільнення, не підтримував жодну зі сторін внутрішньої дискусії та не називав бажаного кандидата. Генсек лише відзначив роботу Федорова й висловив упевненість, що наступник продовжить обраний курс.

    Головний сигнал НАТО полягає у тому, що кадрові перестановки в Києві не повинні вплинути на здатність України вести війну, розвивати власну оборонну промисловість і координувати допомогу із союзниками. На тлі повільного російського просування, високих втрат армії РФ та українських ударів по об’єктах у російському тилу Рютте очікує не зміни стратегії, а її послідовного продовження.

  • Британія готує для України балістичний кулак: ракета Nightfall битиме на 500 км і коштуватиме близько мільйона доларів

    Британія готує для України балістичний кулак: ракета Nightfall битиме на 500 км і коштуватиме близько мільйона доларів

    Велика Британія прискорює розробку нової тактичної балістичної ракети Nightfall, яку планують передати Україні для ураження російських військових об’єктів у глибокому тилу. Британське Міністерство оборони вже підписало контракти з кількома компаніями, а технічні вимоги до майбутньої зброї спростили, щоб швидше перейти від проєктування до випробувань і серійного виробництва.

    За інформацією Bloomberg, яку агентство отримало від обізнаних джерел, перші випробувальні пуски мають відбутися протягом наступних 12 місяців. Постачання готових ракет Україні очікується наприкінці 2027 року — за умови, що учасники програми успішно пройдуть усі етапи тестування. Назви компаній, які отримали контракти, поки офіційно не оприлюднені.

    Проєкт Nightfall має забезпечити Україну відносно дешевою наземною балістичною ракетою, здатною діяти в умовах потужної російської протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Водночас програма повинна допомогти самій Великій Британії відновити компетенції у сфері виробництва тактичних балістичних систем і зменшити залежність Європи від американських боєприпасів.

    Лондон офіційно оголосив про створення Nightfall у січні 2026 року. Початкове урядове повідомлення передбачало наземну ракету з дальністю понад 500 кілометрів і бойовою частиною масою близько 200 кілограмів. Її планували запускати з мобільних платформ, здатних швидко змінювати позицію після залпу, щоб уникнути російського контрудару.

    На ранніх етапах британське оборонне відомство розглядало ще амбітніші характеристики. Як повідомляє Bloomberg, первинна концепція передбачала дальність понад 600 кілометрів, 300-кілограмову бойову частину та ціну менш як 500 тисяч фунтів стерлінгів — приблизно 670–700 тисяч доларів — без урахування вартості пускової установки, боєголовки та розробки.

    Після консультацій із промисловістю вимоги переглянули. Майбутня ракета повинна долати понад 500 кілометрів, нести 200-кілограмову бойову частину, а її орієнтовна ціна зросла до трохи більш як одного мільйона доларів за одиницю. Такий компроміс має зробити проєкт реалістичнішим і дозволити компаніям швидше перейти до створення робочих прототипів.

    Попри зниження частини характеристик, Nightfall залишається серйозною далекобійною системою. Радіус у 500 кілометрів дозволить Україні вражати військові аеродроми, склади боєприпасів, командні пункти, логістичні вузли, ремонтні підприємства та місця зосередження російської техніки далеко за лінією фронту. Конкретний перелік цілей визначатимуть українські Сили оборони відповідно до міжнародного права та домовленостей із партнерами.

    Nightfall має запускатися з різних транспортних платформ, які зможуть випускати кілька ракет поспіль і швидко залишати позицію. Мобільність є критично важливою, оскільки російські військові намагаються виявляти пускові установки за допомогою супутників, розвідувальних безпілотників, радіотехнічної розвідки та агентурної мережі.

    Окремою вимогою є здатність ракети працювати під впливом засобів радіоелектронної боротьби. Росія систематично пригнічує супутникову навігацію та створює фальшиві сигнали GPS. Тому британська ракета повинна мати захищену або комбіновану навігаційну систему, яка не втратить точності навіть у складній радіоелектронній обстановці. Технічні подробиці системи наведення з міркувань безпеки не розкриваються.

    Британська сторона також розраховує на достатньо просту конструкцію, щоб після розгортання виробництва випускати щонайменше десять ракет на місяць. Раніше учасники інших британських конкурсів із далекобійної зброї заявляли про спроможність вийти на значно вищий темп, однак Nightfall є складнішою саме через балістичну траєкторію, потужну бойову частину та вимоги до точності.

    На старті програми Лондон планував обрати три промислові команди й надати кожній контракт приблизно на дев’ять мільйонів фунтів. Компанії мали спроєктувати систему та виготовити по три ракети для випробувань протягом року. У березні британський міністр оборонної готовності та промисловості Люк Поллард підтверджував, що конкурс Nightfall є частиною прискорення військових закупівель.

    Очікувалося, що контракти укладуть до березня, однак, за даними Bloomberg, процедура затрималася приблизно на два місяці. У травні британська влада вже підтверджувала, що угоди з розробниками підписані, але обіцяла назвати переможців пізніше.

    Проєкт має подвійне призначення. Перша мета — дати Україні додатковий засіб для ударів по російській військовій інфраструктурі та посилити її можливості стримування. Друга — відновити європейське виробництво далекобійної зброї на тлі сумнівів щодо стабільності американської підтримки та обмежених запасів наявних західних ракет. У британському оборонному інвестиційному плані Nightfall прямо визначено як програму створення недорогої балістичної ракети.

    Потреба України у такій зброї залишається надзвичайно високою. Росія використовує глибокий тил для базування авіації, зберігання ракет і керованих авіабомб, ремонту техніки та формування резервів. Чим далі ці об’єкти розташовані від фронту, тим складніше Україні атакувати їх звичайними безпілотниками або наявними західними системами.

    Балістична ракета має важливі переваги над крилатими ракетами та дронами. Вона набирає значну швидкість, летить по високій траєкторії та атакує ціль під крутим кутом. Це скорочує час реагування систем ППО й ускладнює перехоплення. Водночас балістичні ракети дорожчі, технологічно складніші та потребують точного контролю якості під час виробництва.

    Nightfall не замінить українські далекобійні безпілотники чи крилаті ракети. Ймовірніше, система доповнить їх. Дрони можуть масово перевантажувати російську ППО та атакувати нафтопереробні підприємства, склади й аеродроми, тоді як балістичні ракети застосовуватимуть проти найбільш захищених і пріоритетних військових об’єктів.

    Паралельно Велика Британія розвиває інші програми далекобійної зброї. У червні Лондон повідомив про успішні льотні випробування трьох британських систем у межах проєкту Brakestop. Йдеться про дешеву наземну ударну зброю з дальністю понад 500 кілометрів та бойовою частиною масою 225 кілограмів. Nightfall і Brakestop є різними програмами, хоча обидві покликані швидко забезпечити Україну засобами для ударів на значній відстані.

    Розробка британської ракети відбувається одночасно з українськими спробами створити власні балістичні системи. Українська влада та оборонні компанії повідомляли про роботу над кількома проєктами, однак більшість їхніх характеристик, реальний статус випробувань і темпи виробництва залишаються засекреченими.

    Саме тому Nightfall може стати не лише додатковим джерелом боєприпасів, а й основою для технологічної співпраці між британськими й українськими інженерами. Україна має унікальний бойовий досвід застосування далекобійної зброї, подолання російської РЕБ та швидкого оновлення програмного забезпечення відповідно до змін на фронті.

    Водночас терміни залишаються головним ризиком програми. Навіть за прискореної процедури перші серійні ракети очікуються лише наприкінці 2027 року. До того часу ситуація на полі бою, російська протиповітряна оборона та вимоги до зброї можуть істотно змінитися. Крім того, кожен прототип має пройти наземні перевірки, випробування двигуна, системи керування, бойової частини та повноцінні пуски.

    Не гарантовано й те, що всі розробники успішно завершать програму. За даними Bloomberg, компанії отримають виробничі контракти лише після успішних випробувань. Якщо прототипи не відповідатимуть вимогам точності, дальності, безпеки або стійкості до РЕБ, строки можуть знову перенести.

    Попри це, підписання контрактів означає, що Nightfall перейшов від політичної заяви до практичної стадії. Британські компанії вже мають фінансування та завдання створити реальні ракети, а не лише концептуальні проєкти.

    Для України ця програма є сигналом довгострокової підтримки. Лондон готує систему не на кілька місяців війни, а на перспективу, у якій Україна повинна мати власний або спільний із союзниками арсенал далекобійної зброї. Якщо Nightfall успішно пройде випробування, російському командуванню доведеться відсувати важливі об’єкти ще далі від кордону, посилювати протиракетну оборону та витрачати більше ресурсів на захист тилу.

    Британія фактично робить ставку на те, що недорога серійна балістика може змінити баланс витрат у війні. Ракета вартістю близько мільйона доларів залишається дорогою зброєю, але вона може знищити літак, радар, командний пункт, склад або виробничий об’єкт, вартість яких у десятки разів більша.

    Nightfall має стати для України мобільною балістичною системою з дальністю понад 500 кілометрів, 200-кілограмовою бойовою частиною та здатністю працювати під російським радіоелектронним тиском. Випробування очікуються протягом року, а перші поставки — наприкінці 2027-го. Головним питанням тепер є те, чи зможуть британські виробники втримати прискорений графік і перетворити амбітний проєкт на серійну зброю, якої Україна потребує вже сьогодні.

  • Мініармія навколо диктатора: чому Путін різко збільшив охорону і кого може боятися найбільше

    Мініармія навколо диктатора: чому Путін різко збільшив охорону і кого може боятися найбільше

    Російський правитель Володимир Путін учетверте від початку повномасштабного вторгнення в Україну збільшує граничну чисельність центрального апарату Федеральної служби охорони. Нове рішення передбачає розширення штату з 785 до 812 військовослужбовців і цивільних працівників. Формально йдеться про додаткові 27 посад, однак показовими є час ухвалення документа та загальна тенденція: до 2022 року центральний апарат ФСО майже 13 років не збільшували, а після початку великої війни його почали розширювати систематично.

    Саме ця обставина стала підставою для припущень про зростання тривожності всередині Кремля. Російський опозиційний журналіст і публіцист Олександр Сотник вважає, що Путін може боятися не стільки протестів звичайних росіян або зовнішнього замаху, скільки людей із власного найближчого оточення. Водночас це лише оцінка журналіста: офіційний документ не пояснює розширення штату підготовкою до заколоту, внутрішньою змовою чи конкретною загрозою життю російського лідера.

    Згідно з оприлюдненою інформацією, новий показник мав набути чинності з 1 липня. Центральний апарат ФСО збільшують із 785 до 812 осіб. На початку 2022 року його гранична чисельність становила 725 працівників. Наприкінці того самого року її підвищили до 760, із січня 2024-го — до 775, а із січня 2025 року — до 785 осіб. Тепер відбулося четверте розширення за час повномасштабної війни.

    Важливо уточнити, що 812 осіб — це не вся Федеральна служба охорони і не обов’язково виключно особисті охоронці, які постійно перебувають поруч із Путіним. Ідеться про граничну чисельність центрального апарату ФСО. Служба виконує значно ширше коло завдань: охороняє вищих посадовців та державні об’єкти, забезпечує спеціальний зв’язок, захищені комунікації й інформаційні системи. У відкритих джерелах загальну чисельність ФСО оцінюють у десятки тисяч працівників, однак точний штат спецслужби офіційно не розкривається.

    Попри це, центральний апарат безпосередньо пов’язаний із забезпеченням роботи та безпеки верхівки російської влади. Саме тому регулярне розширення структури після 2022 року привертає увагу. Особливо незвично, що цього разу рішення з’явилося посеред року. Попередні збільшення штату проводили наприкінці грудня або на початку січня, коли зазвичай переглядають структуру державних органів та їхні штатні розписи.

    Олександр Сотник трактує це як ознаку того, що Кремль зіткнувся з потребою посилити захист без тривалого очікування планового кадрового циклу. Він називає центральний апарат із понад 800 працівниками своєрідною «мініармією» навколо президента РФ. На його думку, масові репресії, контроль над інформаційним простором і знищення організованої опозиції дозволяють Путіну не боятися відкритого народного повстання, тоді як загроза з боку найближчих еліт потенційно є складнішою.

    Проте стверджувати, що в Кремлі вже існує конкретна змова, немає достатніх підстав. Російські силові структури можуть розширюватися через комплекс причин: посилення контрдиверсійних заходів, збільшення кількості об’єктів і посадовців під державною охороною, розвиток захищеного зв’язку, протидію безпілотникам, кіберзагрозам та інформаційним операціям.

    Після початку повномасштабної війни війна дедалі частіше приходить безпосередньо на територію Росії. Українські безпілотники вражають нафтопереробні заводи, військові підприємства, склади, аеродроми, логістичні центри та системи протиповітряної оборони. Через це російське керівництво змушене вкладати більше ресурсів у захист Москви, урядових резиденцій, командних пунктів і маршрутів пересування високопоставлених чиновників.

    Сотник припускає, що саме подальше розширення географії та потужності українських ударів здатне змінити настрої всередині російської верхівки. Поки війна забезпечує наближеним до Кремля бюджетні контракти, доступ до активів і перерозподіл власності, система зберігає лояльність. Однак у разі знищення підприємств, падіння доходів, втрати інфраструктури та зростання міжнародної ізоляції війна може перетворитися для частини еліт із джерела прибутку на джерело особистих збитків.

    Саме тоді, за версією журналіста, ризики для Путіна можуть зрости. У закритих авторитарних системах зміна лідера часто відбувається не внаслідок вуличних протестів, а через рішення вузького кола людей, які контролюють силові структури, фінансові потоки та ключові державні інституції. Водночас російська модель десятиліттями будувалася так, щоб не допустити появи самостійного центру сили, здатного кинути виклик правителю.

    Путін регулярно проводить кадрові перестановки, розділяє повноваження між спецслужбами та створює взаємну конкуренцію силовиків. Це ускладнює формування єдиної групи змовників, адже різні відомства контролюють і стежать одне за одним. Посилення ФСО може бути частиною тієї самої системи особистого страхування.

    Окремою темою залишаються повідомлення про нібито використання Путіним двійників. Сотник стверджує, що така практика могла б знижувати ризик замаху під час публічних заходів або поїздок. Однак достовірних незалежних доказів систематичного використання двійників Кремлем немає, тому такі заяви не варто подавати як встановлений факт.

    Навіть якщо припустити існування подібної практики, вона не усуває загрозу з боку людей, які працюють усередині системи та мають доступ до реального керівника РФ. Особиста безпека в такому випадку залежить від перевірки персоналу, контролю приміщень, харчування, медичного обслуговування, транспорту, зв’язку та найближчого кола співробітників. Для цього потрібна не тільки публічна охорона, а складна багаторівнева мережа контррозвідки.

    Після заколоту ватажка ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина у червні 2023 року вразливість російської силової системи стала очевидною. Колони найманців змогли зайняти військові об’єкти в Ростові-на-Дону та рушити в напрямку Москви майже без опору. Хоча заколот швидко завершився, він продемонстрував, що небезпека для режиму може виникнути всередині самої воєнної машини, а не серед розрізненого цивільного населення.

    Після цього Кремль посилив контроль над приватними військовими формуваннями, армією, Росгвардією та іншими силовими структурами. Тому нинішнє збільшення центрального апарату ФСО можна розглядати у ширшому контексті страху перед повторенням внутрішньої силової кризи. Однак прямого офіційного зв’язку між указом та можливими підозрами щодо оточення Путіна немає.

    Не менш важливим фактором є наближення війни до російської столиці. Москва вже неодноразово зазнавала атак безпілотників, а російська влада розгорнула навколо міста додаткові засоби протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. У таких умовах ФСО має захищати не лише конкретну людину, а цілу систему урядового управління, комунікацій і командування.

    Водночас збільшення штату на 27 посад саме по собі не доводить паніку Путіна. У масштабах спецслужби це відносно невелике розширення — приблизно на 3,4%. Значно показовішою є послідовність: із початку 2022 року гранична чисельність центрального апарату зросла з 725 до 812 осіб, тобто на 87 працівників, або приблизно на 12%. У попередні майже 13 років аналогічного розширення не відбувалося.

    Ця динаміка дозволяє обґрунтовано говорити про те, що російська влада після початку великої війни приділяє дедалі більше уваги захисту керівництва та центральної державної інфраструктури. Але конкретні мотиви — страх перед замахом, внутрішнім переворотом, українськими операціями чи звичайне розширення функцій ФСО — залишаються предметом оцінок.

    Сотник також вважає, що найближче оточення Путіна поки не готове усувати його, навіть якщо частина еліт незадоволена наслідками війни. Потенційний наступник отримав би разом із владою величезний набір проблем: санкції, виснажену економіку, воєнні втрати, міжнародну ізоляцію, зруйновані відносини із Заходом та необхідність відповідати за рішення попереднього керівництва.

    Крім того, будь-яка людина, яка спробувала б організувати зміну влади, не могла б бути впевненою у підтримці інших силових груп. Провал означав би неминуче ув’язнення або фізичне знищення. Саме така ціна невдалого заколоту залишається одним із головних чинників стабільності авторитарного режиму.

    Тому нове розширення ФСО не слід сприймати як доказ неминучого перевороту. Воно радше показує, що Кремль продовжує готуватися до довготривалої війни, зростання зовнішніх загроз і можливих внутрішніх потрясінь. Режим інвестує не лише у фронт, виробництво озброєння та репресивний апарат, а й у безпосередню безпеку свого керівництва.

    Путін може публічно демонструвати впевненість і контроль, однак рішення про четверте від 2022 року збільшення центрального апарату ФСО свідчить, що система не вважає середовище навколо нього стабільним і безпечним. Чи пов’язано це насамперед з українськими ударами, страхом перед власними силовиками або сукупністю загроз, достеменно невідомо. Проте сама тенденція очевидна: що довше триває війна, то більше людей і ресурсів Кремлю потрібно для захисту однієї з найбільш охоронюваних політичних систем світу.

  • Кремль пригрозив Україні новою «буферною зоною»

    Кремль пригрозив Україні новою «буферною зоною»

    Росія пригрозила Україні подальшим розширенням так званої «буферної зони» вздовж кордону та заявила, що українські удари по території РФ нібито можуть призвести до ще більшого затягування війни. Відповідні заяви 9 липня зробив речник Кремля Дмитро Пєсков, коментуючи останні атаки українських Сил оборони по російській військовій та паливній інфраструктурі, а також заяви президента США Дональда Трампа після саміту НАТО в Анкарі.

    Пєсков заявив, що чим активніше Україна завдаватиме ударів по об’єктах на території Росії, тим більшою, за його словами, буде так звана «зона безпеки», яку російські війська намагатимуться створити вздовж українського кордону.

    За словами представника Кремля, ескалація бойових дій нібито лише подовжить проведення російської військової кампанії. Водночас він не уточнив, які саме території Росія вважає можливими для такого розширення.

    Тема створення «буферної зони» не є новою для російського керівництва. Ще кілька днів тому Пєсков заявляв, що російська армія вже «системно» створює таку зону на прикордонних територіях, пояснюючи це необхідністю забезпечення безпеки російських регіонів.

    Нові заяви пролунали одразу після серії успішних українських операцій проти російської нафтової інфраструктури. За останній тиждень українські безпілотники уразили кілька нафтобаз, резервуарів із пальним, нафтоперекачувальні станції та об’єкти логістики у Тверській, Ставропольській, Ростовській областях і Башкортостані. Президент України Володимир Зеленський назвав такі удари частиною стратегії «далекобійних санкцій», спрямованої на послаблення військово-економічного потенціалу Росії.

    Окремо Пєсков прокоментував заяви президента США Дональда Трампа, зроблені під час саміту НАТО в Анкарі. Зокрема, Кремль відреагував на слова американського президента про можливість передачі Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів Patriot, а також на його припущення щодо потенційного посилення системи захисту українського повітряного простору.

    Речник Кремля заявив, що розмови про можливе «закриття неба» над Україною означали б безпосередню участь військових країн НАТО у війні. Саме це, за словами Пєскова, Росія традиційно називає однією з причин продовження своєї військової кампанії.

    Водночас він запевнив, що попри розбіжності між Москвою та Вашингтоном, діалог між Володимиром Путіним і Дональдом Трампом нібито залишається конструктивним. За словами Пєскова, президент РФ готовий до нових контактів із американським лідером, хоча запланований після саміту дзвінок, про який раніше повідомляли американські посадовці, 8 липня так і не відбувся. У Кремлі пояснили це тим, що Трамп був зайнятий переговорами після завершення саміту НАТО.

    На цьому тлі західні ЗМІ повідомляють, що останні українські удари по російських нафтобазах, логістичних центрах та паливній інфраструктурі істотно вплинули на позицію Кремля. За даними джерел Reuters, наближених до російського керівництва, Володимир Путін наразі не демонструє готовності до компромісів і, навпаки, схиляється до подальшої ескалації війни. Серед причин називають успішні атаки українських безпілотників по стратегічних об’єктах у глибокому тилу Росії, які посилюють внутрішній політичний тиск на Кремль.

    Водночас українські та західні експерти звертають увагу, що саме ці удари дедалі більше демонструють вразливість російської військової інфраструктури. Виконувач обов’язків виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» Тарас Жовтенко зазначав, що регулярні удари по військових та енергетичних об’єктах РФ формують нове геополітичне тло. На його думку, це впливає і на позицію Дональда Трампа, який традиційно прагне підтримувати сторону, що демонструє сильніші переговорні позиції.

    Експерт вважає, що саме успішні українські операції у російському тилу дозволяють Україні та її європейським союзникам переконливіше аргументувати необхідність подальшої військової підтримки з боку США.

    Паралельно українське керівництво продовжує наголошувати, що шлях до завершення війни лежить через посилення міжнародного тиску на Кремль. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявляв, що Україна вже передала партнерам власне бачення справедливого миру, яке містить чотири ключові принципи припинення війни. Президент Володимир Зеленський також неодноразово підкреслював, що сучасна війна дедалі більше переходить у площину високотехнологічних далекобійних ударів, а саме повітряний простір стає головною ареною протистояння.

    Попри заяви Кремля про готовність до переговорів, останні публічні висловлювання російського керівництва свідчать про збереження жорсткої риторики. Одночасно Москва продовжує називати українські удари по військових і логістичних об’єктах РФ приводом для нових погроз щодо розширення бойових дій, тоді як Київ наголошує, що всі операції здійснюються виключно по законних військових цілях у межах права на самооборону відповідно до міжнародного права.