Golosnovinua.com

Позначка: війна в Україні

  • НБУ піводомляє про блокування у Європі українських платежів з Донбасу, Запоріжжя та Херсона

    НБУ піводомляє про блокування у Європі українських платежів з Донбасу, Запоріжжя та Херсона

    Українські компанії з фронтових областей — Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської — зіткнулися з серйозними проблемами у здійсненні міжнародних фінансових операцій. За інформацією Національного банку України (НБУ), європейські банки масово блокують платежі українського бізнесу з цих регіонів, незалежно від того, чи перебувають вони на підконтрольних Україні територіях, чи на тимчасово окупованих.

    Іноземні банки не розбираються, де саме перебуває наш бізнес – на захоплених РФ територіях чи на підконтрольних Україні, – і загортають платежі експортерів/імпортерів без розбору. Офіційну причину таких дій підприємствам ніхто не пояснює, але її називає НБУ – через те, що компанії провалили фінансовий моніторинг у Євросоюзі.

    Про все це НБУ пише у своєму листі №25-0005/59329, що опинився в нашому розпорядженні.

    Регулятор пояснює провал фінмоніторингу у своєму документі секторальними санкціями Євросоюзу щодо непідконтрольної території України.

    Західні банки автоматично вважають, що бізнес уже захоплений РФ, тому й блокує всі його проводки, не вникаючи, в якій частині фронтової зони він зареєстрований. Нацбанк наводить у документі приклад двох міст – Херсон і Запоріжжя, і називає такий підхід необґрунтованим.

    “Здебільшого іноземні банки не деталізують підставу для блокування/відмови з посиланням на вимоги їхньої внутрішньої політики та процедур комплаєнсу. На думку Національного банку, невиконання платежу може бути пов’язане із санкційними обмеженнями (зокрема, секторальними санкціями Європейського Союзу щодо непідконтрольних уряду України територій у Донецькій, Херсонській, Луганській та Запорізькій областях), а також вимогами міжнародних стандартів та національного законодавства інших країн з питань фінансового моніторингу, управління ризиками тощо. Вважаємо, що такий де-ризикінг з боку іноземних банків щодо українських суб’єктів господарювання не обґрунтований”, – йдеться в листі №25-0005/59329.

    У підсумку страждає не тільки сам цей бізнес, а й українська економіка загалом. Адже в Україну не надходить валютна виручка, а наш фінансовий ринок зараз особливо потребує долара і євро. А так само гальмуються імпортні поставки, оскільки за них не приходить оплата з України.

    Зазвичай проблеми з проходженням фінансового моніторингу лягають на плечі самого бізнесу – коли наші компанії провалюють його на батьківщині, їм не намагаються допомагати. Але в цьому випадку НБУ зажадав від українських банків, через які йдуть зовнішньоекономічні платежі компаній, впритул узятися за розв’язання проблеми і домогтися розблокування проводок експортерів/імпортерів. Від наших фінансистів вимагається, по-перше, попередньо (перед проведенням зовнішньоекономічного платежу) зв’язуватися з іноземним банком-кореспондентом, через який він іде, і проводити додаткові роз’яснення по кожній компанії та доводити легітимність її роботи за допомогою відповідних даних, зокрема даних Мінреінтеграції, яка регулярно оновлює список окупованих територій (для цього міністерство створило на сайті відповідну англомовну сторінку).

    По-друге, українські банкіри мають детально описувати кожен зовнішньоекономічний платіж під час його здійснення (з усіма даними щодо місця реєстрації та ситуації з поточною окупацією).

    По-третє, якщо блокування платежу все ж таки трапиться, то український банк має зв’язатися із західним банком-партнером, з’ясувати причини і надати всю інформацію для розблокування. По суті це зробили його обов’язком, чого раніше не було.

    НБУ зажадав від наших банків усе це зробити і відзвітувати перед ним протягом найближчого місяця з точною деталізацією. А саме, зі списками конкретних українських підприємств із заблокованими платежами, причинами блокувань і статусами щодо вирішення проблеми.

  • Росія захопила більше територій, ніж Україна звільнила у 2023 році

    Росія захопила більше територій, ніж Україна звільнила у 2023 році

    За даними видання Financial Times, протягом перших шести місяців 2024 року армія РФ захопила 592 квадратних кілометри української території, що перевищує площу, яку Україна змогла звільнити під час свого контрнаступу у 2023 році, становивши 321 квадратний кілометр. Ці цифри викликають занепокоєння серед українських військових та політичних лідерів.

    “Наша оборона дає тріщини”, – заявив іздінаю високопоставлений український чиновник.

    Поки що, за його словами, це “тактичний успіх”, але РФ має намір продовжувати наступ.

    Українські чиновники впевнені, що головною метою Путіна на полі бою цього року є захоплення якомога більшої кількості земель. Однак деякі з них налаштовані оптимістично і вважають, що наступ РФ сповільниться в міру наближення до великих міст, де українська оборона надійніша.

    Аналітики ж кажуть, що за останній місяць росіянам вдалося захопити “кілька ключових позицій і об’єктів рельєфу, при цьому ситуація для українців на цих напрямках неухильно погіршується”.

    Головною причиною називається кадровий дефіцит ЗСУ. Але також Росії вдалося скористатися “непорозумінням з боку українців і невмілою ротацією військ”, особливо в районах Покровська і Торецька.

    Тут FT робить перехід на те, що “серед української громадськості зростає підтримка ідеї припинення війни через переговори”, і наводить відповідні опитування.

  • Російсько-українська війна у стадії кульмінації – Друзенко

    Російсько-українська війна у стадії кульмінації – Друзенко

    У статті політичного аналітика Геннадія Друзенка розглядається стадія кульмінації в російсько-українській війні, коли обидві сторони опинилися на межі і стикаються із системними збоїми. Друзенко аналізує, чому ці збої обумовлені як зовнішнім тиском, так і внутрішньою неефективністю, і як від цього залежатиме результат подальших переговорів.

    РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: КУЛЬМІНАЦІЯ

    Схоже, російсько-українська війна увійшла в стадію кульмінації. Кульмінації, коли обидві сторони не бажають чи неспроможні перейти до тотальної війни, яка потребує максимальної мобілізації та напруження усіх сил та ресурсів.

    В умовах поточної (нетотальної) війни, схоже, обидві системи (і українська, і російська) працюють на межі. Схоже, в обох починаються системні збої. Причому ці збої обумовлені як тиском зовні, так і неефективністю самих систем.

    Обом сторонам насамперед бракує людей на фронті. Обом бракує справжньої мобілізації суспільства задля перемоги. В обох домінують ті, хто воліє перемогти чужими руками. Пів мільйона воює, десятки — вболівають чи спостерігають. Обидві сторони союзники та партнери наполегливо підштовхують до завершення війни. В обох системні проблеми з енергетикою. В обох служба у війську досі залишається податком на бідність та порядність. В обох буйним квітом цвіте корупція. У обох країн війна катастрофічно зменшує шанс на гідне майбутнє.

    Ми виграємо завдяки мотивації, суспільній консолідації, всенародній підтримці Сил оборони, підтримці Заходу, інновативності підходів. Росія бере масштабом, радянськими запасами зброї, більшою системністю та брутальністю.

    Напевно і Зеленський, і Путін воліли б воювати до переможного кінця. Але обидва знають, що без тотальної мобілізації своїх суспільств та переведення всієї системи на воєнні рейки вона (система) може колапсанути. Тому в межах чинної парадигми війна сягнула апогею.

    І тепер ключове питання: на яких умовах сторони будуть готові припинити вогонь? Зрозуміло, що і кордони 1991 року і чотири області України + Крим — нездійсненні “хотєлки”, на досягнення яких у сторін немає ресурсів. І вони це усвідомлюють.

    Тому прийшов час блефу, максимальної напруги волі та холоднокровного розрахунку максимально вигідної переговорної позиції. А також резервів, які можна кинути в бій, як останній аргумент. І саме від холоднокровності та майстерності перемовників залежить, чи отримаємо ми гідні умови завершення поточного етапу війни, а чи втратимо набагато більше, ніж могли б.

    Армії лише створюють переговорну рамку для політичного процесу. Умови завершення війни та повоєнного устрою визначають політики. І тут я чомусь сильно непокоюсь. Вгадайте, чому?

  • Масі Найєм відповів російським опозиціонерам щодо зняття санкцій з росіян

    Масі Найєм відповів російським опозиціонерам щодо зняття санкцій з росіян

    Останніми днями російські опозиціонери Ілья Яшин і Володимир Кара-Мурза опинилися в центрі суперечок після закликів скасувати санкції проти «простих росіян». Ці заяви викликали обурення в українських соцмережах, де їх критикують за позицію, яка сприймається як неповага до українських жертв агресії Росії.

    Адвокат і ветеран бойових дій Масі Найєм написав, що «санкції з “рядових росіян” можна зняти, але замість цього їх краще вбивати». За це його забанили в Х.

    Його сестра Маріам Найєм розписала «конкретні мінімальні кроки», які, на її думку, мають зробити росіяни, «для відновлення співпраці з українцями». Це «визнання тривалої боротьби України за незалежність і деспотичний характер минулої та нинішньої політики Росії», засудження війни «як породженої російським імперіалізмом», публічні вибачення за минулі та нинішні образи.

    Висловився і голова ОП Єрмак. Закликав тільки посилювати санкції, а не скасовувати.

    «Спільною метою всіх росіян має бути звільнення Росії від божевільного диктатора Путіна і його режиму, а не боротьба з санкціями. Санкції потрібно лише посилювати, поки Росія продовжує збройну агресію», – пише Єрмак.

    А екс-спікерка Міноборони Маляр пише, що тема про «хороших росіян» – це «проєкт і наратив ФСБ», яким їм «вдалося зачепити струни української душі – довірливість і емпатію», або «Стокгольмський синдром», або «відгомони імперської культурної експансії». Вона вважає, що ця тема призводить до «зниження моральної стійкості суспільства перед ворогом».

    Але були й ті, хто з критикою російської опозиції не згоден.

    «Я не впевнений, що цей канселінг, якщо поглянути прагматично, наближає нашу мету – перемогу. Все ж таки ворог мого ворога – це мій друг (і інструмент). Я вважаю, що потрібно фокусуватися на головній меті та співпрацювати з усіма, хто проти Путіна, війни та російської армії. Я також розумію, як ставиться західний світ до росіян. Вони поділяють поганих і хороших росіян, і це реальність. Коли ми атакуємо всіх росіян разом, іноземців це дивує, вони не можуть нас зрозуміти, і нам це навіть іноді шкодить», – пише ексміністр економіки України Тимофій Милованов.

    Водночас австралійський блогер Emu Brigadier, який підтримує Україну, пише, що росіяни, які не підтримують війну, вже не прагнуть близькості з українцями. За його оцінкою, на початку війни вони намагалися публічно засуджувати війну і підтримувати Україну, але коли Зеленський закликав ЄС не пускати всіх росіян і вислати їх до Росії, а українські посли почали чинити для цього тиск, «російські ліберали розцінили це як зраду».

  • Масштаб втечі військових з української армії: кожен 14-й залишив службу

    Масштаб втечі військових з української армії: кожен 14-й залишив службу

    У 2024 році проблема втечі військовослужбовців з української армії набула серйозних масштабів, що викликає занепокоєння як серед військового керівництва, так і серед громадськості. За даними видання Deutsche Welle, самовільно залишив свої частини кожен 14-й військовий.

    За перше півріччя 2024 року правоохоронці відкрили майже 29,8 тисячі кримінальних справ про втечу військовослужбовців: 18,6 тисячі за статтею про самовільне залишення військової частини та 11,2 тисячі за суворішою – «Дезертирство», свідчить статистика Офісу генерального прокурора.

    Ця кількість уже перевищила показники за весь 2023 рік – тоді розпочали 24,1 тисячі нових розслідувань – і більш ніж утричі більша за показник 2022 року (9,4 тисячі справ).

    Загалом же, з початку 2022 року прокуратура нарахувала 63,2 тисячі таких кримінальних проваджень. Якщо порівняти їхню кількість з оголошеною президентом Володимиром Зеленським чисельністю ЗСУ у 880 тисяч осіб, можна зробити висновок: за час повномасштабної війни з армії втік чи не кожен 14-й військовослужбовець.

    В українській армії абревіатура СЗЧ (самовільне залишення частини) стала мемом, що підкреслює розповсюдженість цього явища.

  • Завершити війну на українських умовах можливо, – Зеленський

    Завершити війну на українських умовах можливо, – Зеленський

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що завершення війни на українських умовах є не лише бажаним, а й можливим. В інтерв’ю, яке було опубліковано з відео-записом, Зеленський підкреслив важливість реалізації пунктів так званої “Формули миру”, яка була запропонована українською стороною для досягнення справедливого та довготривалого миру.

    Про це йдеться у вечірньому зверненні президента.

    Зеленський подякував українським воїнам за удари по російських аеродромах, нафтопереробці та логістиці. Він розповів, що в суботу заслухав доповідь з цього приводу головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.

    Він наголосив, що Україні необхідно отримати дозвіл партнерів завдавати далекобійних ударів по Росії.

    “Там, де окупант є, там, звідки Росія завдає ударів по Україні, звідки запускає ракети, “Шахеди”, бомби. Нам потрібне це рішення, щоб ми могли діяти всією зброєю, яка може бути ефективною. Ми маємо захистити життя наших людей і завершити війну на українських умовах. І кожен удар, який влучно відповідає Росії на її авіабомби, який знищує російську логістику і бази, який ускладнює окупанту перебування на нашій землі, – кожен такий удар наближає справедливе закінчення війни”, — зазначив глава держави.

    Зеленський також подякував партнерам, які продовжують тиснути санкціями на Росію та країни, які їй допомагають у війні. Він наголосив, що санкції мають працювати і посилюватись так, щоб РФ не могла їх обходити.

    “Що складніше буде Москві підтримувати своє військове виробництво і забезпечувати армію, то більше це буде реально змушувати Росію до миру. І пункти нашої Формули миру саме тому абсолютно можливо реалізувати, що світова більшість тисне на Росію, не підтримує її військову активність і реально хоче повернути стабільність міжнародним відносинам. Санкції цьому сприяють, і справжній мир буде. Буде, якщо не проявляти слабкості й дотримуватись курсу на справедливість”, — підкреслив президент.

  • В Україні зростає підтримка ідеї мирних переговорів з Росією

    В Україні зростає підтримка ідеї мирних переговорів з Росією

    Газета The New York Times опублікувала статтю на першій шпальті, що висвітлює важливий тренд у суспільній думці України: дедалі більше українців висловлюють готовність до мирних переговорів з Росією. Це показує значний зсув у сприйнятті можливих шляхів завершення конфлікту, від категоричної відмови від будь-яких угод до відкритості до компромісів у майбутньому.

    «Опитування і нещодавні висловлювання лідерів країни підкреслюють відчутний зсув у розмові про мирні переговори – від «жодної угоди ніколи» до «можливого компромісу в якийсь момент», – ідеться в статті видання.

    Газета наводить опитування Київського міжнародного інституту соціології, за яким третина опитаних погодилися б поступитися частиною території Росії, щоб завершити війну. Це втричі більше, ніж рік тому.

    «Дедалі більше і більше людей готові. І головна причина – це невиправдані очікування минулого року, тому що у багатьох людей було більше надій», – цитує видання слова виконавчого директора КМІС Антона Грушецького.

    Газета також поговорила з низкою українців, які повторюють фразу: «Поганий мир кращий за добру сварку».

  • Мобілізація чоловіків до 25 років почнеться у серпні

    Мобілізація чоловіків до 25 років почнеться у серпні

    В Україні розпочинається новий етап мобілізації, в рамках якого чоловіків віком до 25 років можуть бути мобілізовані до Збройних Сил України. Пресслужба Одеського обласного ТЦК та СП поділилася важливою інформацією про цей процес через свою сторінку у Facebook.

    “ТЦК та СП пояснює: дійсно, чоловіки віком від 18 до 25 років зараховуються до категорії призовників. Проте є випадки, коли й таких осіб можуть мобілізувати”, — йдеться у повідомленні.

    Мобілізація чоловіків до 25 років

    Зокрема, чоловіків до 25 років можуть мобілізувати, якщо:

    • особа пройшла строкову службу в мирний час;
    • особа закінчила вищий військовий навчальний заклад чи військову кафедру й отримала військово-облікову спеціальність;
    • особа визнана ВЛК непридатною до строкової служби в мирний час та придатною у воєнний.

    Проте, згідно з законодавством, в Україні більше немає статусу “обмежено придатний”. Такі особи, які раніше мали його, залишаються військовозобовʼязаними, навіть якщо їм менше за 25 років. Ба більше, у таких чоловіків можуть перевірити військово-облікові документи та відправити на повторне проходження ВЛК. Після цього чоловік може отримати наступний статус:

    • придатний до служби;
    • придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, військових навчальних закладах, навчальних центрах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення, охорони;
    • непридатний до служби з виключенням з військового обліку;
    • тимчасово непридатний, коли особі потрібне лікування, відпустка, звільнення від виконання службових обов’язків;
    • непридатний до служби з переоглядом через 6-12 місяців.
  • Винищувачі F-16: чи здатні вони переломити хід війни в Україні?

    Винищувачі F-16: чи здатні вони переломити хід війни в Україні?

    Отримання Україною перших винищувачів F-16 від західних союзників стало важливою подією в контексті війни з Росією. Проте аналітики попереджають, що покладати на ці літаки надмірні надії не варто. І хоча F-16 є високотехнологічною зброєю, вони навряд чи зможуть миттєво змінити хід конфлікту.

    Україна нарешті отримала перші винищувачі F-16 від західних союзників, однак їй доведеться подолати безліч труднощів, щоб позбавити Росію панування в повітрі, пише RTS. Експерти вважають, що миттєвого ефекту чекати не варто: за словами аналітика з питань безпеки в консалтинговій фірмі RAND Corporation Хантера Столла, у Москви був час підготувати власні системи ППО по всій лінії фронту.

    Поки що Київ отримав лише шість F-16, 20 мають прибути до кінця року. Нідерланди, Данія, Норвегія та Бельгія оголосили про постачання 79 винищувачів, однак терміни різняться. Брюссель чекає F-35 на заміну і обіцяє віддати застарілі моделі «між 2024 і 2028 роками». В українській армії обурюються, що ці винищувачі лише «трохи кращі за МіГ-29», «озброєння російських літаків нового покоління вдвічі їх перевершує», і тому «F-16 не змінять перебіг війни».

    Крім того, ЗСУ не вистачає підготовлених пілотів для управління американськими винищувачами. Цього року лише 20 готові до керування F-16, проте зазвичай їх пілотують удвох, тому поки що Київ може розраховувати лише на 10 літаків. Наземного персоналу для технічного обслуговування винищувачів також не вистачає, а російська авіація і дрони можуть знищити їх ще на аеродромі або пошкодити злітну смугу, до якої у F-16 підвищені вимоги.

  • The New York Times: «Українці стають відкритішими до мирних переговорів, але ідеї про компроміс залишаються неоднозначними»

    The New York Times: «Українці стають відкритішими до мирних переговорів, але ідеї про компроміс залишаються неоднозначними»

    В останні місяці в Україні спостерігається помітний зсув у громадській думці щодо можливих мирних переговорів з Росією, повідомляє The New York Times. Хоча більшість українців досі категорично проти передачі будь-якої території, включаючи Кримський півострів, відчутно зростає кількість тих, хто відкритий до ідеї мирного врегулювання конфлікту через переговори.

    Але ці опитування і недавні висловлювання лідерів країни свідчать про відчутний зсув у розмові про мирні переговори – від «ні-ні-ніколи» до «можливого компромісу в якийсь момент».

    У середині липня опитування українського незалежного ЗМІ ZN. UA показало, що близько 44% громадян України виступають за початок офіційних переговорів із Росією. 23 липня Київський міжнародний інститут соціології опублікував результати опитування, згідно з якими майже третина українців погодилися б поступитися Росії частиною території, щоб припинити конфлікт. Це більш ніж утричі більше, ніж роком раніше.

    28-річна Надя Іващенко з Кіровоградської області каже, що не може описати гарне мирне врегулювання. Але її чоловік служить в армії з лютого 2022 року, і в пари є п’ятирічний син, який не бачив батька вже кілька років. «Стільки людей загинуло, і за що?… Але я хочу, щоб усе закінчилося, хоч якось, тому що в мене є син, і я не хочу, щоб він ріс у такий воєнний час, як зараз», – каже вона.

    Росія досі не давала згоди на участь у другому мирному саміті, але останніми тижнями Кремль також дав зрозуміти, що може почати переговори, навіть якщо Київ не виконає червневі вимоги Путіна. Проте багато західних чиновників і аналітиків сумніваються, що Путін готовий вести переговори про що-небудь, крім мирної угоди на своїх умовах.

    Один із ключових радників Зеленського минулого тижня заявив, що укладати угоду з Путіним зараз – все одно що підписувати «угоду з дияволом». І хоча опитування Київського інституту показало триразове збільшення кількості людей, готових віддати землю заради миру, 55% українців виступають проти будь-яких територіальних поступок.

    На півдні, в одному з регіонів, які найбільше постраждали від конфлікту, зміна ставлення до того, що відбувається, за останній рік була разючою, показало опитування Київського інституту. Більше половини респондентів заявили, що вони або підтримують поступку деяких територій, або не визначилися. Тільки 46% висловилися проти будь-яких поступок. Рік тому 86% жителів цього регіону, що охоплює Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон та Одесу, заявляли, що вони проти передачі Росії будь-яких територій.

    Микола, 33-річний мешканець Одеси, який не захотів називати своє прізвище, оскільки ухиляється від призову в армію, сказав, що міг би розглянути можливість поступки Кримським півостровом, який уже перебуває під контролем Росії, або районом біля Луганська як частину угоди. Але він додав: «Як людина, яка сидить удома і не б’ється на полі бою, я не вважаю, що в мене є моральне право говорити, який вигляд має мати ця угода».

    Заморожування лінії бойових дій призведе до того, що регіони, де проживають родичі багатьох українців, залишаться під контролем Росії на невизначений термін. А території, звільнені Україною, зруйновані російськими ударами і мають похмурий вигляд.

    У дослідженні Київського соціологічного інституту не було визначено, наскільки великими мають бути поступки, чи повинна територія бути віддана офіційно або перейти під тимчасовий контроль Росії.

    «Головна причина – це нездійснені очікування минулого року, тому що багато людей мали великі надії», – сказав виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. Він додав, що багато українців побачили, як ці надії впали, особливо через затримку американської військової допомоги.