Golosnovinua.com

Позначка: Влада

  • Чиновники з орбіти Єрмака йдуть у відставку перед врученням підозр

    Чиновники з орбіти Єрмака йдуть у відставку перед врученням підозр

    Підготовка відставок людей з орбіти Андрія Єрмака виглядає як ретельно спланована операція з мінімізації репутаційних втрат, а не як реальне очищення влади. Йдеться про віцепрем’єр-міністра Олексія Кулебу та голову Київської військової адміністрації Тимура Ткаченка — чиновників, щодо яких правоохоронні органи готують підозри у розкраданні мільйонів бюджетних коштів на ремонті київських укриттів.

    За інформацією джерел, їхнє звільнення заплановане до офіційного вручення підозр, щоб формально вивести їх зі статусу чинних представників влади та уникнути прямої політичної відповідальності. Кулеба і Ткаченко — системні фігури, які формувалися всередині однієї вертикалі, і їхнє кар’єрне зростання відбувалося під час кураторства Андрія Єрмака.

    Кулеба, працюючи заступником голови КМДА з питань благоустрою, та Ткаченко, керівник одного з управлінь КП «Київблагоустрій», отримали прямий доступ до міських фінансових потоків. Після призначення Єрмака головою Офісу президента вони піднялися на державний рівень: Кулеба — у Кабмін, Ткаченко — у керівництво КМВА. Саме під час робіт з київськими укриттями з’явилися підозри щодо схем завищення вартості робіт, фіктивних ремонтів та виведення коштів під прикриттям воєнної необхідності.

    Розслідування щодо укриттів тривалий час гальмувалося через політичне прикриття з боку Єрмака. Після його відходу справа отримала «зелене світло», але система обрала тактику акуратного виведення чиновників зі штатів перед врученням підозр. Це дозволяє владі формально заявити про боротьбу з корупцією, не торкаючись тих, хто організовував і покривав схеми.

    У підсумку Кулеба і Ткаченко можуть отримати підозри вже в статусі ексчиновників, а суспільство знову почує формулу: «На момент вчинення злочинів вони вже не представляли владу». Такий підхід демонструє не боротьбу з корупцією, а її адаптацію до нових умов із мінімізацією репутаційних ризиків для керівництва держави.

  • Заступник начальника управління облради в Одесі задекларував елітну ділянку на узбережжі

    Заступник начальника управління облради в Одесі задекларував елітну ділянку на узбережжі

    Заступник начальника управління обласної ради з майнових відносин в Одеській області Віталій Цуркан задекларував елітну ділянку на узбережжі Чорного моря.

    Як стало відомо редакції 368.media, чиновник зареєстрований і проживає в Одесі. У декларації він вказав дружину Ірину Орловську як члена сім’ї.

    Нерухомість

    У власності Цуркана та його родини перебувають три об’єкти:

    • квартира в Одесі площею 56,6 м², придбана ще у 1995 році у спільній частковій власності;

    • земельна ділянка площею 1200 м² у селі Кароліно-Бугаз Білгород-Дністровського району, придбана у 2006 році за 40 410 грн;

    • квартира в Одесі площею 63,7 м², набута у 1999 році у спільній сумісній власності з дружиною та ще однією родичкою.

    Автомобілі

    Чиновник задекларував два транспортні засоби:

    • Volkswagen Passat (2015 року), куплений у 2019 році за 182,6 тис. грн, зареєстрований на нього;

    • Nissan Tiida (2008 року), придбаний у 2020 році за 120 тис. грн, який належить Вікторії Цуркан, але яким користується дружина Ірина Орловська.

    За рік Цуркан заробив 812 тис. грн у структурі облради. Його дружина отримала 348 тис. грн в Одеському НДІ судових експертиз та 60 тис. грн аліментів.

    Подружжя зберігає 370 тис. грн та 13 тис. доларів готівкою.

  • Чому в Україні не можуть подолати корупцію

    Чому в Україні не можуть подолати корупцію

    Корупція в Україні залишається системною проблемою, яка пронизує всі рівні влади. Попри гучні заяви про боротьбу з нею, реальних результатів суспільство не бачить. Наші джерела пояснюють, чому так відбувається.

    За словами співрозмовників, корупційні практики охоплюють практично всі владні структури. Війна, яка потребує максимальної концентрації ресурсів, для багатьох чиновників стала приводом для нових зловживань. «Війна — це час красти», — так описують головний принцип тих, хто має доступ до потоків державних коштів.

    Жоден із фігурантів найгучніших справ за останні роки так і не отримав реального строку ув’язнення. Навіть якщо відбувається затримання, розмір застави суттєво зменшують — у 20–30 разів. Це дозволяє обвинуваченим легко вийти на волю. При цьому суми, які вони встигають вкрасти, в рази перевищують застави, тож ризик для них мінімальний.

    Усі антикорупційні розслідування супроводжуються гучною медійною хвилею, але через певний час справи затягуються, розвалюються або закриваються. Це працює за відомим принципом: якщо вкрав 100 мільйонів, віддав 80 на «вирішення питання» й відкат іншим корупціонерам, залишив собі прибуток. Коли медійний шум стихає, таких «перевірених» чиновників і бізнесменів повертають у схеми.

    Тим часом арешти та показові затримання залишаються радше елементом піару. Вони створюють уявлення боротьби з корупцією для суспільства та міжнародних партнерів, але на практиці система не змінюється.

  • Подерев’янський: В Україні немає еліти — є лише жл*би, які бояться професіоналів

    Подерев’янський: В Україні немає еліти — є лише жл*би, які бояться професіоналів

    Відомий художник і драматург Лесь Подерев’янський різко висловився про українську політичну верхівку, заявивши, що нинішню владу складно назвати елітою в класичному розумінні. За його словами, справжня еліта — це не ті, хто опинився нагорі сьогодні, а ті, хто здатен мислити стратегічно, діяти з поглядом у майбутнє та служити державі, а не власним інтересам. Подерев’янський порівнює виховання національної еліти з вирощуванням англійського газону — довгим і кропітким процесом, який в Україні лише починається.

    І тому, вважає він, поки що в Україні нагорі — ніяка не еліта, а звичайнісінькі “с*вки” і жл*би.

    парламент, верховна рада
    Фото: Верховна Рада | Навряд чи це можна назвати елітою

    У НАС БУДЕ ЕЛІТА РОКІВ ЧЕРЕЗ ВІСІМДЕСЯТ–СТО. ТОМУ ЩО ЕЛІТА — ЦЕ, ЗНАЄТЕ,… ЯК АНГЛІЙСЬКИЙ ГАЗОН.

    Наразі я б не назвав це елітою, на загал це дуже обмежені люди, які живуть сьогоднішнім, максимум завтрашнім, але не післязавтрашнім днем, вони не вміють грати в довгі шахи.

    Усе це — с*вки! Моя бабуся на них казала: “барани пр*кляті”, — жл*би, які насправді нічого не вміють, і завдання яких — не допустити до влади того, хто вміє. Тільки за умови відсутності професіоналізму вони можуть якось існувати.

    Чесно кажучи, не дуже багато в них розуму і здатності думати більш ніж про себе, свої статки та статки своїх дітей — це не еліта! Звичайне б*дло, звичайні жл*би мислять так само.

    А еліта — це люди, які думають про щось масштабніше, і от саме це і відрізняє еліту від б*дла, і тому, наприклад, англійські принци служать в армії, я знаю, що Гаррі був в Афгані… І це принцип такий, це нормально.

    Адже якщо ти маєш керувати державою або мати якусь приналежність до цього процесу, ти мусиш мати загартований характер. А характер гартується в армії. Я не маю на увазі радянську армію. У справжній, нормальній армії дійсно гартується справжній чоловічий характер, ну і жіночий також, щоб жінки не ображались.

    Лесь Подерев’янський
    Художник, письменник, драматург
  • Сергію Кивалову скоротили пенсію до 51 тисячі гривень

    Сергію Кивалову скоротили пенсію до 51 тисячі гривень

    Колишній народний депутат Сергій Кивалов тимчасово втратив статус отримувача рекордної пенсії в розмірі 246 тисяч гривень на місяць. Відтепер він отримуватиме «лише» 51 тисячу. Відповідне скорочення стало наслідком нових рішень влади, спрямованих на обмеження надвисоких пенсій у 2025 році.

    Зниження виплат торкнулося не лише Кивалова — воно застосовується до всіх пенсіонерів, які отримували непропорційно великі пенсії з держбюджету. Проте, попри радикальне скорочення, Кивалов все ще залишається рекордсменом за розміром щомісячного пенсійного забезпечення в Україні.

    Цей захід має тимчасовий характер і діє виключно у 2025 році. Його впроваджено на тлі війни та зростаючих витрат держави, зокрема на сектор безпеки й оборони. Очікується, що у 2026-му механізм буде переглянутий.

    Нагадаємо, Сергій Кивалов був народним депутатом кількох скликань, головою Центральної виборчої комісії у 2004 році, а також очолював Одеську юридичну академію. Його пенсія тривалий час викликала суспільне обурення на тлі загального рівня виплат іншим громадянам.

  • Глибинна держава – це не змова, а частина еволюції системи

    Глибинна держава – це не змова, а частина еволюції системи

    Глибинна держава — одне з тих понять, що давно вийшло за межі політичної науки і перетворилося на медіа-феномен. У масовій свідомості вона асоціюється з невидимим урядом, змовами, глобальним контролем і силовими структурами, які «насправді всім керують». Це зручне пояснення для всього, що здається незрозумілим, непрозорим або несправедливим у функціонуванні держав.

    Але чи справді глибинна держава — це таємне угруповання в тіні? Чи, можливо, мова йде про складну систему інституцій, зв’язків і процесів, яка просто не лежить на поверхні? Про те, що насправді означає поняття Deep State, чим воно є в різних країнах, і чому без «глибинної» держави не обходиться жодна справжня демократія, — у цьому блозі.

    Що ж таке Deep State?

    І ті, хто ставиться до цього явища нейтрально або позитивно, і ті, хто вважає його причиною всіх бід людства, зазвичай мають на увазі “непублічні механізми політики й управління суспільством та державою”. До непублічної сфери можна віднести кулуарні зв’язки, управлінські, бюрократичні чи корпоративні практики, які впливають на державу і суспільство, але не лежать на поверхні. Це може бути просто буденна робота бюрократії, яка непомітна широкому загалу.

    Уявлення конспірологів або противників Deep State полягає в тому, що є певна “таємна організація”, яка сидить “нагорі” і керує суспільством винятково у власних корисливих інтересах. Звісно, це міф і так не працює.

    Насправді ж управління економікою, фінансами, суспільством та державою — це складний процес, здебільшого бюрократичного і політичного характеру. У будь-якій великій структурі рано чи пізно виникає розписана, структурована бюрократія. Бюрократія не завжди ефективна і майже ніколи не буває динамічною, бо її завдання полягає в іншому — забезпечувати стабільність і керованість.

    Чим складніше суспільство, тим складніше влаштована бюрократія і тим більше там різноманітних гравців. Груп впливу, професійних експертів та чиновників, які вибудовують сталі традиції та культури поведінки в певних інститутах. І все це разом (формальна бюрократія, бізнес-інтереси, неформальні правила, традиції, галузеві та регіональні еліти) й формує складну систему влади.

    Ми маємо справу з безліччю взаємопов’язаних процесів, що часто суперечать одне одному і не мають єдиного центру прийняття рішень. Немає ніякої єдиної “таємної влади”. Проте є безліч відносно самостійних, формальних і неформальних структур.

    Конспірологи ж, прагнучи простих пояснень, “призначають” Deep State таким собі всемогутнім координатором, який заважає “простим людям” чи “істинним реформаторам” втілювати свої геніальні ідеї. Так, трампісти та інші конспірологи-популісти вперто ігнорують складність світу, бо вона їм не зрозуміла і некомфортна.

    Навіщо потрібен Deep State?

    Існування такої складної “багатошарової” системи забезпечує найважливішу річ: безперервність влади та управління державою. Керованість продовжується навіть тоді, коли відбувається серйозний зовнішній чи внутрішній стрес системи.. Наприклад, в Україні у 2014 та 2022.

    Також Deep State діє як запобіжник. З одного боку, може гальмувати реформи, але з іншого — рятує від необачних і небезпечних “стрибків” в інший бік.

    Навпаки, якщо вся система надмірно централізується і вся влада замкнена на “вертикалі” (як у Путіна в Росії), це робить структуру дуже крихкою. Варто зникнути центру (внаслідок поразки, перевороту чи смерті правителя) — і вся конструкція може розлетітися, бо немає відпрацьованих горизонтальних зв’язків та стійких неформальних інституцій.

    Як проводити реформи в умовах Deep State?

    Спроби “ламати бюрократію” чи “знищувати Deep State” зазвичай призводять до дестабілізації. Водночас ігнорувати гальмівний ефект старих інституцій також нерозумно. Єдиний спосіб — усвідомлювати, що будь-які зміни потребують згуртування зацікавлених сторін. Саме так можна реалізовувати реформи:

    1. Створити коло бенефіціарів — тих, кому реформа вигідна й хто захищатиме її.
    2. Пояснити суспільству сенс змін — щоб був суспільний тиск “знизу”.
    3. Знайти компроміс з тими, хто виступає проти або остерігається змін — в умовах демократії це майже завжди необхідно.
    4. Закріпити результат — у формі законів, ринкових механізмів, неформальних правил, аби нова система стала вигідною й усталеною.

    Це нескінченно далеко від “простих рішень”. Але прості рішення можуть хіба в пекло завести. США нам (світу) це дуже добре ілюструють.

     

    Юрiй Богданов

    Блогер
  • В Україні можуть впровадити онлайн-голосування

    В Україні можуть впровадити онлайн-голосування

    Голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк підтвердила інформацію про те, що влада обговорює перспективу впровадження онлайн-голосування на виборах після завершення війни.  Ідея є частиною ширшої стратегії цифровізації та демократизації виборчих процесів в Україні.

    У коментарі виданню Politico вона заявила, що Україна «вивчає різні моделі виборів».

    Один з обговорюваних варіантів – електронне голосування для громадян, які перебувають за кордоном або на окупованих територіях. Також розглядається можливість голосування поштою та особисте голосування за кордоном.

    Вивчається і голосування за довіреністю – виборець зможе призначити довірену особу, яка проголосує за нього.

    Влада активно обговорює впровадження, щонайменше для закордонних українців (а можливо, і всередині країни), електронного голосування через “Дію”.

    Однак, проти цієї ідеї категорично виступає опозиція, заявляючи, що, в такому разі, неважливо вже буде хто за кого голосує, а важливим буде лише те, який результат намалює влада в «Дії». Тож поки що проєкт «е-голосування», з огляду на крайню скандальність і токсичність цієї теми, Банкова сильно не афішує, але, за даними джерел, повністю від неї не відмовилася. І заява Олени Шуляк підтверджує цю інформацію.

    Якщо влада ухвалить рішення впроваджувати «вибори через Дію», то оголосять це незадовго до початку передвиборчої кампанії, щоб не дати час опозиції організувати кампанію в Європі проти впровадження онлайн-голосування.

  • Як блогери й влада Одеси злили ворогу стратегічну інформацію

    Як блогери й влада Одеси злили ворогу стратегічну інформацію

    Після чергової ракетної атаки на Одесу в мережі з’явилася хвиля обурення через необережність місцевих блогерів і представників влади, які розголосили інформацію, що могла допомогти ворогу. Військовий оглядач Олександр Коваленко вказує, що це стало прямим наведенням для російських ракет.

    Сьогодні, об 11:54, з території тимчасово окупованого Криму було здійснено пуск російської балістичної ракети 9М723 ОТРК “Іскандер-М” по Одесі. Час підльоту та завдання удару — 11:57. Попередньо, удар коригував розвідувальний БПЛА “Орлан-10”, який за напрямком на Одесу було зафіксовано близько 11:00.

    Цей удар став причиною не тільки трагедії, яка забрала 10 життів і покалічила 47 людей, а й хвилі жахливої ​​конспірології, проявів людської тупості, що підживили російську пропаганду, а також дуже дивних офіційних заяв.

    Але про все по черзі.

    Насамперед хочу зазначити, що Одесу регулярно обстрілюють саме балістичними ракетами 9М723 ОТРК “Іскандер-М”, які можуть перехоплювати лише комплекси великого радіуса дії ЗРК Patriot та SAMP/T. Нічим іншим, чи то ЗРК “Стріла-10”, “Бук-М1”, чи NASAMS, IRIS-T і навіть С-300, у тих модифікаціях, які є на балансі у ЗС ЗСУ, неможливо.

    Російські окупанти продовжили системний терор міста, що є найважливішим як морський і транспортний вузол, використовуючи постійний сценарій пуску, попередньо розвідувального БПЛА, а вже після нього — задіяння засобу ураження.

    Тому про боротьбу з розвідувальними БПЛА варто говорити нарівні з загрозою ударів балістикою. Сьогодні збиття “Орланв-10” об 11:45 передувало самому пуску. Але в цьому матеріалі я говоритиму не про протидії БПЛА, про що й так сказано більш ніж достатньо, а дещо про інші речі. Загальнолюдські, скажімо так.

    Після того як в Одесі прогримів вибух, російські пропагандистські майданчики заговорили про локацію, по якій було завдано “успішного” удару, де розташувалася одна специфічна установа. Тут ставимо позначку — запам’ятаємо цей абзац.

    Буквально за кілька хвилин… Кілька хвилин! В одеських пабликах соціальними мережами, особливо Telegram, починають масово поширюватися відео з місця трагедії, які не лише дозволяють встановити геолокацію прильоту, а й ступінь руйнувань. Крім того, з’являється відео нібито збиття ракети 9М723, яке потрапило до мережі близько 12:00 і до 12:15 його не запостив лише лінивий.

    Тим часом усі ці фото та відео, в перші хвилини після удару російських окупантів по Одесі, з місця трагедії дозволяють ворогові провести дорозвідку без залучення БПЛА та інших засобів. Одесити масово самі ж підказували ворогові та подавали унікальну розвідінформацію!

    Кожен, хто опублікував відео з криками “А*єть, який кошмар!”, фактично підставляв оточення та себе особисто на повторний удар. Кожне з цих відео було джерелом інформації для ворога та оперативного реагування на задовільний або ні результат.

    Здавалося б, третій рік повномасштабної війни, постійно та з усіх екранів лунає: не знімайте відео та фото роботи ППО, не знімайте місця прильотів, не викладайте це все в мережу різних гівнопабліків. Але ні, ген лемінга в суспільстві невикорінений.

    Найбільше здивували особистості, які начебто не просто цивільні особи, тож добре повинні розбиратися в тому, що таке інформація, яка оперативно зливається в мережу. Але ні… Протягом пів години низка одеських ЛОМів, назвемо їх так, уже розповідали про трагедію від першої особи, перебуваючи в епіцентрі руйнувань.

    Інстинкт самозбереження? Ні, не чули. Підставити рятувальників, медиків, пожежників і себе коханих під повторний удар? Так, завжди готові!

    Я думаю, що не всі дійові особи, які сьогодні ловили хайп на трагедії, до кінця розуміли, під якою вони загрозою перебували та на яку загрозу наражали оточення.

    Я не знаю, як іще пояснити людям, які знімають з місць ракетних ударів і викладають інформацію в соцмережі заради привернення до себе уваги, що оптимально це робити після того, як надано першу допомогу постраждалим, через годину чи дві, щоб не наражати всіх навколо на загрозу і не постачати ворога оперативною розвідувальною інформацією. Може, закон якийсь треба ухвалити? Чи вже прийняли, але він не працює, бо не виконується? Я не юрист, то не моя спеціалізація, не знаю.

    Але одна справа цивільні, а зовсім інша — офіційні особи.

    Офіційні також відзначилися. Наприклад, повідомивши, що над Одесою було збито ракету 9М723. Зрозуміло, коли ракету збивають, уламки падають униз, тож тут жодної провини ППО не може бути. Вина тільки і лише на окупантах. Будь-хто, хто намагається маніпулювати цією темою, — ворог апріорі. І якби ракета не була б збита, то наслідки й жертви були б набагато серйознішими та більшими.

    Але, з огляду на офіційну заяву, можна зробити висновки про те, що в районі Одеси вже розміщено ЗРК Patriot або SAMP/T, бо, як я зазначав вище, ніщо інше не може перехоплювати балістику. Тобто офіційно, латентно, підтверджено факт прикриття Одеси цими комплексами.

    Насправді це латентне підтвердження було зроблено набагато раніше. У ніч на 17 листопада на Одесу та область було запущено ракети Х-22 і, згідно з офіційною статистикою, за цю добу їх було й збито. Але збиті вони були теж або ЗРК Patriot, або SAMP/T. Тобто про це за натяками людина, яка знається на можливостях ППО, здогадалася, але чи багато ви чули радісних вигуків про те, що були збиті Х-22 і чому це сталося?

    Ні. І правильно. Тому що більшість із тих, хто здогадався, розуміють, що хороші новини потребують тиші.

    Далі. Статистика загиблих.

    Як я писав вище, російська ракета вбила 10 і поранила 47 людей. Але в мене особисто постає питання, кому спало на думку точно вказати професії загиблих? Адже саме за цією інформацією російські окупанти так само зробили висновки про результати удару. Замість узагальнених даних хтось вирішив надати деталізовані. Ось питання, навіщо всім знати, що серед загиблих — слідчі та конвоїри?

    Я чудово розумію, що ця нотатка може викликати хвилю негативу з різних боків. Але якщо у кожного, хто сьогодні злив ворогові інформації більше, ніж тільки можна було б собі уявити, причому це стосується як равликів зі смартфонами, що бігали по трупах, як ужалені, так і офіційних структур, що припустилися низки проколів, є що сказати на своє виправдання. ОК. Я визнаю свою неправоту і погоджуся з тим, що на третій рік повномасштабної війни це нормально — знімати місця прильотів, повідомляти ворогові, чим збивали, і деталізувати втрати серед представників силових структур.

    Олександр Коваленко
    Військовий експерт
  • Порошенко: “В перші години війни влада втекла з Києва, а я залишався зі зброєю в руках”

    Порошенко: “В перші години війни влада втекла з Києва, а я залишався зі зброєю в руках”

    Колишній президент України Петро Порошенко зробив гучну заяву про ситуацію, що склалася в Україні на початку війни з Росією. У своєму нещодавньому інтерв’ю він підкреслив, що в перші години агресії більшість представників влади покинули столицю, в той час як він залишився на місці, готовий захищати країну.

    «У перші години широкомасштабного вторгнення і я тут зі зброєю в руках, коли вся влада зірвала з Києва, ми сформували батальйони. І в рамках 206 батальйону ми забезпечили евакуацію Бучі, Гостомеля, Ірпеня, блокпости, роздачу зброї і, зрештою, захист Києва від російських загарбників», – заявив експрезидент.

    Зазначимо, за даними колишнього генсека НАТО Столтенберга, Зеленський після початку російського вторгнення переховувався в бункері, але не виїжджав із Києва.

  • Україна на межі колапсу: як влада підштовхує країну до катастрофи і що робити далі

    Україна на межі колапсу: як влада підштовхує країну до катастрофи і що робити далі

    Україна опинилася на межі критичної точки в своєму розвитку, і подальші події можуть мати серйозні наслідки для її майбутнього. В історії країни настає момент, який волонтер Геннадій Друзенко називає “Рубіконом”, що може закінчитися катастрофою. За його словами, ситуація в країні загострюється через втрату зв’язку між владою та суспільством, що підвищує ризик внутрішнього колапсу.

    ПРИМАРА КОЛАПСУ

    Мені вже доводилося писати: якщо цю війну судилося виграти одній зі сторін, то вона буде виграна не на полі бою, як Друга світова, а через внутрішній колапс державності ворога, як Перша, коли Російська, Німецька, Османська та Австро-Угорська імперії розпалися зсередини, хоча й під тиском подій на фронті.

    Українська влада, яка все більше втрачає зворотній звʼязок із суспільством, ризикує піти тим самим шляхом. Ставка на політику fait accompli у відносинах із нашими західними партнерами, внутрішні інтриги, в яких загрузла владна верхівка, надмірна концентрація влади в одних руках, провал стратегічних комунікацій і критичний брак стримувань та противаг у владній конструкції може закінчитися катастрофою.

    Те, що нині відбувається в командуванні ЗСУ, Кабміні, НБУ, НАБУ тощо, свідчить, що конституційний суверен і єдине джерело влади, тобто український народ, втратив будь-який вплив на її дії. Влада навіть не намагається прокомунікувати чи пояснити зміну “більш ніж половини чисельності” уряду, звільнення з посади командувача Повітряних сил ЗСУ, сенс утримання плацдарму на Курщині, якщо ми ризикуємо вже у вересні втратити Покровськ. Водночас НБУ, занурений у суперприбуткові схеми з ОВДП замість фінансування армії, вирішив, що найактуальнішою проблемою України на сьогодні є заміна копійок на шаги. ТЦК своєю корупцією та масовим постачанням на фронт абсолютно демотивованих “триденних солдатів” (їх так називає мій знайомий комбат, бо виживають вони у шанцях в середньому три дні) тільки докидає дров до вогню народного обурення…

    Ну, а історія про те, як Семен Юрійович посварився з Гізо Тристановичем і до чого тут Шабунін, стала просто апогеєм антикорупційного карго-культу, яким безбожно користується зграйка пройдисвітів. Що, в принципі, не заважає НАБУ активно витрачати бюджетні кошти на нові авто та інші витребеньки, про які бойові частини навіть мріяти не можуть…

    Все це тільки накопичує в народі питання, на які влада не те, що не намагається дати відповідь — вона їх і чути не хоче. Типова мантра тирана — просто довіртеся мені: “I alone can fix it”, за сумнозвісним виразом Дональда Трампа. І ця мантра працює доти, доки тирану таланить. Доки Прага, Варшава, Брюссель і Париж швидко падають до ніг фюрера. Але коли трапляється Сталінград, просто довіряти стає все важче. Хочеться чути аргументи, а не тільки запевнення “I alone can fix it”…

    Питання до української влади наростають, наче сніжна куля. І просто вірити у зірку “найвеличнішого лідера сучасності” стає все важче.

    Чи є шанс на відновлення чесного діалогу між владою та народом, який і несе на собі усі тягарі війни? Чи дочекаємося ми не щоденних поточних звітів стомленого чоловіка, а щирої розмови лідера і нації на кшталт рузвельтових “Бесід у каміна”? Сумніваюсь. Чи це шлях до катастрофи? Ймовірно…

    Але не забуваймо, що колапс Російської імперії породив Леніна, а колапс Османської імперії — Ататюрка, які відродили свої держави фактично з попелу. Це тільки у нашого сусіда-агресора: “Говорим Россия — подразумеваем Путин, говорим Путин — подразумеваем Россия”. Україна тому й не Росія, що Україна можлива і без Кучми, і без Ющенка, і без Януковича, і без Порошенка, і без Зеленського також.

    Поки Рубікон не перейдено, ще є час побачити у власних громадянах партнерів, а не ресурс. Почати говорити з ними, а не до них. Навчитися пояснювати й аргументувати свої вчинки, а не просто закликати довіритися лідеру — мовляв, ніхто, окрім нього, не здатний виграти цю війну. І нарешті повернути у геть розбалансовану систему державного управління стримування та противаги.

    В іншому разі… Втім, чекати залишилось недовго. Сподіваємося на краще – готуємося до гіршого.

    Як зоря над стернею,

    Як Христос в небесах,

    Як на свято свободи

    Під прем’єром фугас,

    Знайте, іроди, вішайтесь, юди —

    Зажди Україна буде!

    Геннадій Друзенко
    Волонтер, полiтичний аналiтик