Golosnovinua.com

Позначка: Влада

  • Як Україна дарує Росії своє видатне минуле

    Як Україна дарує Росії своє видатне минуле

    Перейменування топонімів в Україні — це тема, яка не втрачає актуальності та викликає глибокі суспільні дискусії. Останні зміни у назвах вулиць, міст і регіонів спричинили розкол у громадській думці. Одні вважають цей процес необхідним кроком на шляху до відокремлення від радянського минулого та російського впливу, інші, як аналітик Олексій Копитько, попереджають про небезпеку необдуманих перейменувань, які можуть призвести до втрати важливих історичних символів та дарування Росії частини українського минулого.

    Стрічка забита суперечками з приводу “деколонізації” топонімів. Що в Харкові, що в Дніпрі, що в Одесі.

    Перейменування завжди провокуватимуть полеміку, а в мене зараз немає можливості предметно брати в цьому участь.

    Відзначу тільки два моменти.

    Перший

    Уже очевидний абсолютно недолугий і шкідницький підхід до “деколонізації”, який полягає в тому, щоб поступово віддати Росії всю тему перемоги над нацизмом. Ми скоро прийдемо до того, що у Другій світовій війні українці воювали тільки в лавах УПА. А із захоплених міст нацисти самі пішли. Передумали просто!

    Що буде далі — цілком очевидно. На перших же виборах після війни відбудеться відкат, новий виток скандалів і розбрату. Дуже схоже на чиюсь політичну заготовку, яка грає проти країни.

    Другий

    Як доповнення до згаданої вище дурості, присутній явний курс на “деколонізацію” всієї науково-технічної спадщини, створеної українцями в радянський період. Хтось аж надто тямущий вирішив і цей пласт Кремлю подарувати.

    Наприклад, перейменування в Одесі проспекту Академіка Глушка (уродженця та почесного громадянина міста) на проспект Ярослава Мудрого — це щось таке, що потребує дуже серйозного пояснення, як на мене. А чому?

    Ми соромимося одного з найвідоміших конструкторів ракетних двигунів у світі? Ми соромимося, що українці й вихідці з України багато в чому побудували ВСЮ радянську космічну програму? Чи ми соромимося, що син академіка, який живе в Москві, підрядився в місіонери і занадився після 2014 р. їздити в Донецьк? Та нехай горить у пеклі!

    Це те, про що я писав у період дискусії про назву станції метро в Харкові, тобто питання масштабу і рівень планки, яку ми собі ставимо. Іменем Ярослава Мудрого можна назвати все що завгодно. І це не потребує жодних душевних зусиль. Це дуже гідне ім’я, це один із найвеличніших діячів нашої історії. Але коли за допомогою цього імені вимивається те, що українці сильні в науці й техніці, де ми маємо кров з носа повернути позиції — це ж зло, чи не так? Чи ті здобутки — вже не цінність?

    глушко, академікFullscreen
    Академік Глушко — великий українець, який виявився непотрібним країні

    Хтось явно заражений ідеєю загнати Україну у вузькі рамки “аграрної наднедодержави” без традицій і, відповідно, без майбутнього.

    Пора вже усвідомити: коли суспільство/країна не переосмислює, а просто віддає щось своє, зароблене потом і кров’ю, воно/вона віддає не набір байок про минуле, а саме людей і території.

    Спочатку в ментальному, а потім й у фізичному сенсі.

    Ми вже маємо трагічний приклад Криму. Україна відмовилася від Кримської війни 1853-1856 рр., повністю подарувавши її Росії. Хоча це була війна, яку витягнув на своїх плечах український народ — від Одеси і Шостки до Луганська. І цьому є безліч доказів. Москва ж із 1954 року розгортала міф про Севастополь як про “місто російських моряків”. А в Києві навіть після 2014 р. не були проти.

    У росіян — монополія. І в цьому пряма вина вузьколобих політиків і чиновників, які відповідали за історичну пам’ять.

    Час уже робити якісь висновки.

  • Добровольці закінчилися, новобранці відмовляються воювати, ветерани на межі виснаження — звіт RTBF

    Добровольці закінчилися, новобранці відмовляються воювати, ветерани на межі виснаження — звіт RTBF

    Бельгійський телеканал RTBF у своєму останньому репортажі про ситуацію в Збройних Силах України (ЗСУ) висвітлює серйозну кадрову кризу, яка вразила українську армію на фоні триваючого конфлікту. Згідно з повідомленням, яке базується на інтерв’ю з бійцями 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ», ситуація на фронті стає все більш напруженою і складною.

    Кадрова криза ЗСУ, здається, досягла свого апогею: добровольці вже давно скінчилися, новобранці не хочуть воювати, а ветерани бойових дій перебувають на останньому подиху. Такий висновок зробив бельгійський телеканал RTBF, поспілкувавшись з українськими бійцями 49-го стрілецького батальйону «Карпатська Січ» на сході країни.

    Командир підрозділу Василина, дівчина тридцяти років, розповідає, що на початку конфлікту батальйон складався виключно з добровольців. «Сьогодні вони всі загинули або поранені», – каже Василина, додаючи, що нових добровольців вона не бачила вже понад два роки.

    Дівчина визнає – українцям бракує мотивації, а ті, кого насильно відправляють на фронт, усіма способами демонструють, що не бажають там перебувати. «Ми розуміємо, що вони просто не хочуть. У них було своє життя, своя сім’я», – пояснює Василина.

    Інструктори – ветерани фронту, яким немає й тридцяти, – усі вже «змучені травмами», пише RTBF. Один із них, Арес, живе з кулею в нозі, множинними струсами мозку і ПТСР. «Я втомився, – каже він. – Усі ветерани загинули, поранені або перебувають на останньому подиху, як і я».

    Василина підкреслює, що мобілізація повинна проходити по-іншому, тому що той, хто не хоче воювати, «марний». За її словами, ситуація в ЗСУ зміниться тільки тоді, коли це зрозуміє і влада. Цю думку поділяє і Фарик, ветеран-інструктор: «Не всі створені для бою. То навіщо змушувати воювати тих, хто цього не хоче?».

  • Влада має забезпечити право військових на землю, а не продавати її

    Влада має забезпечити право військових на землю, а не продавати її

    Адвокат Олег Шрам висловив свою позицію щодо питання розподілу земельних ділянок в Україні, підкресливши, що держава повинна забезпечити право військових на отримання земельної ділянки, а не продавати її на аукціоні. За його словами, земля є одним з найцінніших ресурсів країни, і в умовах війни продаж земельних ділянок може бути небезпечним і необдуманим рішенням.

    Я думаю, якщо закон гарантує право військових скористатися безоплатним отриманням земельної ділянки, то держава має забезпечити це, а не продати всі землі, які в неї є, і тим самим позбавити можливості громадян реалізувати таке право, в тому числі ветеранів, учасників бойових дій, учасників АТО,

    – зазначив Шрам.

    Він наголосив, що земля є найціннішим ресурсом України, а тому продавати її в умовах війни необдумано.

    Можна звісно все попродавати, а далі що? Була якась промисловість, вона зараз у занепаді. І земля лишається єдиним ресурсом який у нас є, і завдяки якому можна забезпечувати продовольчу безпеку хоча б нашої держави. Це основа, від якої можна відштовхуватися. Розпродати землю зараз, як на мене це дуже неправильне рішення

    – вважає адвокат.

    Шрам додав, що надавати дозвіл на продаж української землі іноземцям також неправильно, тому КСУ, у якому перебувають на розгляді питання тлумачення окремих норм конституції щодо землі, має нарешті дати відповіді на ті питання, які перед ним поставлені, це, в тому числі питання володіння землею сільськогосподарського призначення іноземними фізичними та юридичними особами.

    Фонд держмайна готує перші 100 тисяч гектар до передачі на аукціон. Землі, які будуть виставлені на аукціон, раніше знаходилися в користуванні Національної аграрної академії. Ті своєю чергою отримали “національне багатство” у спадок від радянських колгоспів. Весь цей час земля оберталася у сірих схемах НААН, збагачуючи посадовців та співробітників самої академії.

    Одна з таких держпідприємств НААН, що підпала під передачу до Фонду держмайна – “ДГ “Агрофірма “Надія”. Попри заяви НААН, що землі “Надії” ніколи не передавалися в оренду – виявилось, що зовсім нещодавно майже вся їх земля була передана приватній компанії для вирощування соняшнику.

    Також “ДГ “Агрофірма “Надія” відома тим, що за сприяння НАБУ намагається відібрати земельні ділянки у більш ніж тисячі АТОвців. Останні приватизували землю у Сумській області, проте в “Надії” вважають, що ці землі належали їм. Законних підстав вважати, що землі АТОвців мають відношення до НААН наразі немає – так постановив Верховний суд.

    Проте в НАБУ та САП заявили про готовність допитати захисників країни.

    Протистояння НАБУ, САП та АТОвців відбувається в рамках кримінального провадження, де фігурує зокрема ексміністр Микола Сольський. До своїх посад на держслужбі він працював адвокатом і зокрема сприяв тому, щоб АТОвці отримали земельні ділянки.

  • Загроза капітуляції України – маніпуляції влади та спроби уникнути відповідальності

    Загроза капітуляції України – маніпуляції влади та спроби уникнути відповідальності

    Костянтин Ільченко, радник Центру стратегічних досліджень, висловив стурбованість щодо маніпуляцій з боку влади, що стосуються можливих переговорів з Росією. Ільченко вважає, що нинішня ситуація свідчить про серйозні загрози для національної безпеки та суверенітету України.

    Перемовини з ворогом – акт зради

    Ільченко відзначає: «Перемовини з ворогом під час війни – це акт зради. Суверенітет та територіальна цілісність є найважливішими функціями держави, згідно з Конституцією України». За його словами, влада намагається маніпулювати суспільною думкою через сумнівні соціологічні опитування, що нібито підтримують ідею капітуляції.

    Маніпуляції та ігнорування Конституції

    Він зазначає, що «Банкова, ігноруючи Конституцію та волю народу, дозволяє проводити опитування, мета яких – створити видимість підтримки капітуляції серед українців». Це супроводжується заголовками в медіа, що нібито свідчать про значну підтримку ідеї перемир’я. Ільченко підкреслює: «Ці опитування є примітивною маніпуляцією, адже в них не брали участь ті, хто воював і хто воює зараз. Наша думка вирішальна».

    Ільченко відзначає, що президент Зеленський раптово забуває про свій указ, який забороняє переговори з Путіним, і натомість говорить про можливість участі Росії в наступному мирному саміті. Ільченко стверджує: «Це частина стратегії, що включає агітацію різних ‘лідерів думок’ за мир за рахунок українських територій».

    Політичні та міжнародні мотиви

    Він звертає увагу на політичну складову ситуації, вважаючи, що Білому дому та українській владі потрібно укласти капітуляційні угоди з Росією до виборів президента США. Інакше, в разі перемоги республіканців, адміністрація Байдена може постати перед розслідуванням і серйозними наслідками. Ільченко зазначає: «Адміністрації Байдена та українській владі потрібно встигнути підписати капітуляційні угоди до виборів президента США. Якщо республіканці переможуть, адміністрація Байдена може постати перед розслідуванням».

    Ільченко попереджає, що мирні угоди можуть призвести до ще більшої кровопролиття і стати сигналом для Росії про можливість підготовки до нового удару. «Мирні угоди однозначно принесуть ще більше горя і крові. Це гарантована зупинка фронту, яка дасть можливість Росії накопичити зброю і підготуватися до нового удару», – підкреслює він. Радник також попереджає, що спроба підписати капітуляційні угоди може викликати громадянську війну, оскільки українці не приймуть зрадницькі рішення. «Спроба підписати т.з. переможну капітуляцію призведе до громадянської війни, бо таке неможливо буде прийняти», – додає Ільченко.

    Конституція та законність

    Ільченко підкреслює, що будь-які спроби укласти угоди про капітуляцію будуть порушенням Конституції та кримінального кодексу України, зокрема ст. 111 ККУ. «Закони та Конституцію ще не скасовували. Тому відповідати доведеться. Зокрема, за ст. 111 ККУ, що передбачає покарання за державну зраду», – говорить він.

    Він закликає українців не дозволити владі зрадити національні інтереси і відстоювати суверенітет країни. «Маніпуляції та спроби уникнути відповідальності не матимуть успіху. Українці повинні захищати свої права та свободи, і останнє слово не за Зеленським чи Путіним, а за нами, українцями», – резюмує Ільченко.

  • У Верховній Раді панує безлад

    У Верховній Раді панує безлад

    Останні події в українському парламенті, які описав The New York Times, свідчать про значний рівень невпорядкованості та порушень дисципліни серед політичних еліт країни. Верховна Рада України, згідно з конституційними нормами, має широкі повноваження, включаючи контроль над урядом та законодавчий процес. Проте останній час свідчить про те, що ці повноваження часто опиняються під загрозою через недисциплінованість та недостатню відповідальність членів парламенту та урядових чиновників.

    Як нагадує видання, у Верховної ради більше повноважень, ніж у президента. Однак зараз навіть міністри, які за законом зобов’язані з’являтися на засідання, коли їх викликають, аж ніяк не завжди так роблять, і це їм сходить з рук.

    Партія Зеленського «Слуга народу», колись серйозна політична сила, фактично втратила свою більшість, розділившись на фракції. Щоб ухвалювати ключові законопроєкти, вона змушена спиратися на підтримку законодавців, які належали до забороненої нині проросійської партії «Опозиційний блок».

    Плутанина в парламенті та незвичний альянс між правлячою партією та колишніми членами розпущеної проросійської партії підривають довіру до уряду, що намагається перезапустити військові дії після кількох місяців російських успіхів.

    На думку критиків, такий безлад перешкоджає виконанню парламентом будь-якої значущої ролі в нагляді за діяльністю урядових установ навіть на тлі того, як в Україну вливаються мільярди доларів іноземної допомоги.

    Ця плутанина також посилила критику щодо того, що в кабінеті Зеленського виявилося зосереджено надто багато влади, крім тієї, яку вже надано йому відповідно до введеного в країні воєнного стану.

  • Банкова планує перекласти відповідальність за провал у Харкові на військових

    Банкова планує перекласти відповідальність за провал у Харкові на військових

    Наше джерело повідомляє, що Банкова хоче перекласти відповідальність за провал на харківському напрямку на солдатів і бойових офіцерів, а не чиновників і штабних робітників, яких всіляко виводять з-під кейса за корупцію в особливо великих розмірах.

    Це вже пряме протистояння офісних і військових.

    Порушення кордону в Харківській області 10 травня, здійснене російськими військами, могло статися через недбалість українських військовослужбовців, встановив Ленінський районний суд Харкова у своєму рішенні від 22 травня.

    ДБР звернулася до суду із клопотанням про тимчасовий доступ до документів у зв’язку з розслідуванням фактів недбалого ставлення до військової служби.

    Суд дав дозвіл на доступ до документів бойового управління, документів про посадові обов’язки командира та його заступників, планування бойових завдань та підтримки, а також наказів і оперативних директив. Слідчий також отримав тимчасовий доступ до матеріалів, які перебувають у володінні мобільного оператора.

    Прорив лінії фронту був зафіксований о 5:00 10 травня, що викликало обурення та поширення інформації в соціальних мережах та медіа. Однак начальник ОВА Олег Синєгубов заявив, що ситуація на Харківському напрямку стабілізувалася, а прорив зупинено завдяки діям певних військових підрозділів.

  • Київ готується до масових заворушень у столиці – джерело

    Київ готується до масових заворушень у столиці – джерело

    За інформацією наших джерел в Національній поліції України, протягом останнього тижня київських поліцейських готують до протидії можливим заворушенням у столиці.

    Зокрема, київський главк Національної поліції України завозить в усі підрозділи щити та додаткове озброєння, а поліцейських вивозять тренуватись на спеціальні полігони, де відпрацьовується, в тому числі, тактика по веденню бойових дій в населених пунктах.

    Приведення київських поліцейських до підвищеного рівня готовності спричинено інформацією про ймовірне проведення опозицією “акцій непокори”, які у воєнний час будуть розцінені як “заколот”.

    Як повідомляють наші джерела у партії Слуга Народа, організаторами ймовірних “акцій непокори” влада бачить частину українських еліт, орієнтованих на Порошенко-Кличко.

    Разом з тим, лідер Європейської Солідарності Петро Порошенко фактично спростував чутки про проведення масових заворушень під егідою своєї політичної сили. Так, під час виступу з трибуни Верховної Ради 21 першого травня, Порошенко зазначив, що “ніхто не ставить під сумнів українську владу”, а чутки про масові заворушення назвав “суцільною брехнею”.

  • Україна: епідемія посттравматичних синдромів і залежностей серед військових, на тлі відсутності уваги держави

    Україна: епідемія посттравматичних синдромів і залежностей серед військових, на тлі відсутності уваги держави

    В Україні через відсутність політики держави та неувагу до ветеранів почалася епідемія “посттравматичних синдромів” і залежностей – ігроманії, наркоманії, алкоголізму, домашнє насильство.

    Серед іншого повідомляється, що українські військові серйозно підсіли на азартні онлайн-ігри, програючи гроші в інтернеті на букмекерських ставках і казино. “9 із 10 солдатів на передовій мають проблеми з казино або бітингом. Гроші програються. Потім беруть кредити. І так по колу. Це проблема, яка просто зараз знищує моральний стан військових”, – зокрема заявив народний депутат від “ЄС” Гончаренко.

    Крім цього, у ЗСУ назріває й інша проблема, яку влада всіляко прикриває, – зростання кількості наркозалежних у лавах української армії. Крім того, деякі військові зловживають знеболювальними препаратами, до яких приєдналися в госпіталях (причому, в Україні реально є забиті військовослужбовцями медустанови, де їх буквально прив’язують до ліжок через те, що вони можуть бути небезпечні для себе і оточуючих). У підсумку хлопці йдуть на фронт нормальними, а повертаються підсадженими на синтетичні наркотики, і така ситуація гарантовано “вистрілить” у мирний час. Річ у тім, що наркозалежні українські військовослужбовці будуть небезпечними вже не тільки для себе і своїх побратимів, а для суспільства загалом.

    До слова, в Україні вже різко зросла кількість випадків домашнього насильства – у 2023 році Національна поліція зареєструвала понад 291 тисячу інцидентів, що на 20% більше, ніж у 2022 році. Кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень збільшилася на 80%, а адміністративних правопорушень – на 36%. При цьому у владі не пропонують жодних заходів щодо реабілітації та соціальної інтеграції людей із ПТСР. Починати мирні переговори і закінчувати війну, щоб припинити потік агресії, людей з ПТСР, моральних інвалідів і психічно неспроможних людей, теж ніхто не пропонує.

    І ці проблеми лише наростатимуть як снігова куля – на позбавлення від згубних вад підуть роки, якщо їх не купірувати швидко.

  • Розслідування причетності Офісу президента до тиску на ЗМІ

    Розслідування причетності Офісу президента до тиску на ЗМІ

    Протягом останніх кількох днів представники двох українських розслідувальницьких проєктів повідомили про інциденти, які вони розцінили як тиск на свою професійну діяльність.

    Хоча формально ці випадки не пов’язані між собою, аналітики вбачають у них ознаки системного переслідування незалежних ЗМІ в Україні, а деякі журналісти згадують практики, що стосуються періоду президентства Віктора Януковича.

    Президент Володимир Зеленський заявив, що будь-який тиск на журналістів є неприпустимим. Однак велика частина громадськості зауважує, що серед можливих ініціаторів цього тиску вказують на членів його адміністрації.

    Скандал, пов’язаний із тиском на розслідувальних журналістів, які борються з корупцією, може вразити позиції Києва в контексті намагань переконати західних партнерів у необхідності продовжувати підтримку України.

    16 січня маловідомий YouTube-канал “Народна правда” оприлюднив відео під назвою “Зворотна сторона Bihus.info: експеримент з “фєном”, вживання MDMA, куріння трави та розслідування”.

    У п’ятихвилинному ролику під акомпанемент реггі-музики висвітлювалися аудіозаписи телефонних розмов кількох членів редакції Bihus.info – одного з провідних розслідувальних проєктів в Україні.

    У двох розмовах молоді обговорювали свої покупки нелегальних речовин та їхні ціни. В окремих кадрах показувалися групи молодих людей, які вживають щось з невеличких люльок на ґанку дерев’яного будиночка, а також три дівчини, які перебувають всередині приміщення та вдихають речовину зі столу через ніс.

    Пізніше стало відомо, що зйомки відбувалися наприкінці минулого року під час корпоративного заходу редакції, і на відео були зображені оператори Bihus.info.

    Ролик швидко розповсюдився через анонімні телеграм-канали, набираючи понад сто тисяч переглядів – у декілька разів більше, ніж інші відео на тому ж YouTube-каналі. Зранку 19 січня канал “Народна правда” був закритий, а відео із працівниками Bihus.info стало недоступним.

    Витік відео з прихованими зйомками та прослуховуванням працівників Bihus.info став відомий всього за два дні після події, пов’язаної із іншим відомим розслідником-журналістом.

    Ввечері 14 січня кілька осіб у військовій формі з’явились під дверима квартири Юрія Ніколова, редактора проєкту “Наші гроші”. За відеозаписом, що швидко з’явився на анонімних телеграм-каналах, вони стукнули в двері та вимагали, щоб журналіст “йшов на фронт”.

    Згідно із записом, вони приклеїли на двері квартири папірці із написами “Зрадник”, “Провокатор”, “Йди служити в армію” і вирушили, налякавши матір Ніколова. Самого журналіста вдома на той момент не було.

    Серед головних журналістських розслідувань в Україні визначаються проекти Bihus.info та “Наші гроші”.

    Bihus.info, заснований більше десяти років тому командою журналістів під керівництвом Дениса Бігуса, вирізняється численними резонансними розслідуваннями. Серед них – вивчення бізнесу, яким керує брат заступника голови Офісу президента Ростислава Шурми на окупованих територіях України, розкриття незадекларованого майна декількох депутатів Верховної Ради, та аналіз суб’єктивних моніторингів соцмереж та ЗМІ, що готуються за бюджетні кошти для органів української влади. Проєкт Bihus.info отримував підтримку від Internews, Національного фонду підтримки демократії та Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні у минулому році.

    Журналістське видання “Наші гроші”, засноване за підтримки міжнародного фонду “Відродження”, спеціалізується на аналізі державних закупівель. Зокрема, матеріали Юрія Ніколова щодо неправомірностей при закупівлі харчових продуктів для української армії визнані однією з ключових причин відставки міністра оборони Олексія Резнікова у минулому році.

    На сьогодні немає достатніх підстав для твердження, що інциденти, пов’язані із Юрієм Ніколовим та співробітниками Bihus.info, взаємопов’язані, зазначають самі журналісти.

    Однак обидва інциденти спрямовані на дискредитацію проєктів, які розкривають корупцію у верхніх ешелонах української влади. В обох випадках анонімні телеграм-канали “розганяли” ці історії, вказуючи на свою лояльність до Офісу президента (у відомстві це категорично відкидають).

    Редактор Bihus.info Максим Опанасенко в ефірі Радіо NV зазначив, що наразі неможливо довести зв’язок між цими інцидентами, але “хронологічно, тематично, інструментально це все складається у певну лінійку, яка починає нагадувати не дуже хорошу кампанію”.

    Засновник Bihus.info Денис Бігус, який зараз перебуває у лавах ЗСУ, повідомив, що опитування працівників редакції показало використання авторами відео фрагментів реальних телефонних розмов, які відбулися з інтервалом у “місяці”.

    “Маємо підстави стверджувати, що тривалий період члени команди систематично слідкують – вперто, системно і довго”, – заявив він. “Це не виглядає як спонтанна акція помсти за якийсь матеріал. Це системне тривале слідкування, переслідування для дискредитації роботи команди, яку вона виконує протягом років. Я не знаю, яким чином ця історія може дискредитувати наш контент. Але вона є”, – додав Бігус.

    Щодо атаки на Ніколова, конкретна причина також неочевидна. Один із анонімних телеграм-каналів, який пов’язують із Офісом президента, розмістив фрагмент виступу Ніколова, де він критикував президента Зеленського, який визнавав його “ухилянням” від обов’язків.

    Реакція українських політиків на ці події виявилася різноманітною.

    Депутат Микола Тищенко, якого формально виключили з партії “Слуга народу”, але він залишається її близьким співробітником, засвідчив своє негативне ставлення до розслідувальників у короткому відеоролику. “Ганьба! І це журналісти, які претендують на совість нації! Нам така совість нації не потрібна! В смітник історії! Ви – пляма на серці усієї української журналістики!” – висловив своє осудження. Проте слід зазначити, що його позиція може не відображати загальних відносин групи “Слуга народу” до цих подій, особливо з урахуванням того, що сам Тищенко був предметом досліджень Bihus.info, а також піддавався моніторингу щодо свого способу життя внаслідок публікацій цього проєкту.

    Мер Дніпра Борис Філатов у своєму фейсбук-повідомленні висловив підтримку журналістам: “Подобаються нам журналісти чи ні, ми маємо розуміти, що це – так звана четверта влада. Тому використовувати проти них державну систему стеження (чи ще щось) є цілком неприпустимим. Тому в ситуації з Бігусом чи Ніколовим (попри, мабуть, взаємну нелюбов) я 100% – на їхньому боці.”

    Парламентські комітети з питань свободи слова та гуманітарної політики виступили з осудом тиску на незалежних журналістів і закликали правоохоронні органи провести всеосяжне розслідування цих інцидентів.

    Українські журналісти активно висловили свою реакцію на останні події. Впливове журналістське об’єднання “Медіарух” висловило серйозне занепокоєння щодо системного переслідування незалежних ЗМІ та розслідувальних журналістів, наголосивши на безкарності попередніх випадків тиску на медіа.

    Деякі представники ЗМІ висловили солідарність із Юрієм Ніколовим та командою Bihus.info, вбачаючи паралелі між поточними подіями та тиском, якого досліджувальні журналісти досвідчували під час президентства Віктора Януковича.

    “Все це вже було. Ходимо по колу. Були стеження, прослуховування, тиск, цензура, хамство, ігнор і, на жаль, навіть вбивства… Але от чого ніколи не було – це, щоб українські журналісти проковтнули і замовкли… Ми завжди вигравали подібні війни. І цього разу так буде”, – поділилася своїм враженням головний редактор порталу “Ліга” Юлія Банкова у своєму фейсбук-повідомленні.

    Мирослава Гонгадзе, голова офісу “Голосу Америки” у Східній Європі та вдова вбитого журналіста Георгія Гонгадзе зазначила у ефірі Радіо NV: “Це в Україні відбувається циклічно. Кожні десять років влада починає бути незадоволеною тим, що роблять журналісти. Це може призвести до дуже поганих наслідків.”

    Чи має влада який-небудь зв’язок із нещодавніми інцидентами, які стосуються тиску на розслідувачів, залишається питанням, навколо якого виникає гостра різниця думок серед членів журналістської громадськості.

    Більшість українських коментаторів вважають, що безпосередня участь правоохоронних органів у стеженні за працівниками Bihus.info, особливо через втручання у приватне життя, могла бути реалізована лише за активної підтримки владних структур.

    Наприклад, заступниця голови парламентського комітету з питань гуманітарної політики Євгенія Кравчук висловила можливість того, що обладнання для прослуховування працівників Bihus.info може належати “приватним структурам”. Іншим поглядом ділиться сам Юрій Ніколов, який вказує на те, що служби слідкували за Bihus.info протягом не менше року і всі вони підконтрольні Татарову, заступникові глави Офісу президента, який відповідає за правоохоронні органи.

    Президент Володимир Зеленський вже висловив свою реакцію на цю ситуацію, заявивши, що Служба безпеки України розпочала розслідування та обіцявши вивчити всі обставини. Зазначивши, що будь-який тиск на журналістів неприпустимий.

    У той же час, журналіст Bihus.info Максим Опанасенко зазначив, що, хоча вони звернулися до поліції із заявою про інцидент біля своєї квартири, на момент 18 січня провадження так і не було відкрито. У випадку Bihus.info СБУ повідомила про проведення обшуків у місці, де проводився корпоратив видання, що також додає додаткових аспектів до цієї ситуації. Денис Бігус повідомив про те, що їхня редакція проводить власне розслідування, спираючись на “деякі зачіпки”, і обіцяв повідомити про результати в найближчий час.

    Потрапити під тиск з боку влади та атаки на незалежних журналістів-антикорупціонерів, незалежно від часу, завжди є проблемою. Проте зараз, враховуючи зовнішньополітичний контекст, виявити гірший момент для таких інцидентів було б важко.

    Уряд Києва зараз активно працює над збереженням підтримки Заходу в контексті великої війни, що ведеться Росією проти України. Критика щодо незадовільності України західним демократичним стандартам є одним із головних аргументів опонентів підтримки країни Заходом, і це стає чинником, який може погіршити імідж України. В іншому випадку, будь-який скандал, який надає докази критикам Києва про тиск на вільну пресу та журналістів, зайнятих боротьбою з корупцією, може використовуватися Москвою для своїх цілей.

    Інциденти, пов’язані з атаками на журналістів, вибухнули під час Світового економічного форуму в Давосі, де Володимир Зеленський особисто виступав. Ці події суттєво ускладнюють його спроби переконати світ у тому, що Україна – вільна та демократична країна, відмінна від авторитарної Росії. Пов’язані із цим обставини можуть відігравати на руку російській стороні.

    Повернувшись до Києва, Зеленський може чи не взяти особистий контроль над розслідуванням тиску на ЗМІ, і навіть у випадку його взяття під контроль, результативність може бути під питанням.

    Такі інциденти також впливають на роботу анонімних пропрезидентських телеграм-каналів, які використовуються для цькування незалежних ЗМІ. Судження щодо їхнього подальшого функціонування важко зробити, однак вони вже анонсували продовження нападів на критиків Зеленського.

    Найважливіше, що зазначив журналіст Bihus.info Максим Опанасенко, є те, що в умовах такого тиску і скандалу надалі журналісти мають намір продовжити свою роботу. Денис Бігус також анонсував жорсткі кадрові рішення в своїй редакції і вказав на збільшений інтерес до набору нових кадрів.

  • Плати або служи: нові перспективи мобілізації та їх потенційні наслідки від влади

    Плати або служи: нові перспективи мобілізації та їх потенційні наслідки від влади

    Українська влада розглядає нові зміни до правил мобілізації, спрямовані на звільнення від служби чоловіків з високими зарплатами та регулярними податковими внесками. Незважаючи на відсутність публічних обговорень, ця ініціатива вже викликала обурення та породила хвилю негативних коментарів. Економісти розглядають її як спробу влади одночасно вирішити проблеми з мобілізацією та забезпечити фінансування бюджету. Проте, існує ризик, що замість розв’язання наявних проблем, ця ініціатива може породити нові, особливо в контексті вже наявних обвинувачень у дискримінації та спроби поділу громадян на класи, де лише бідні повинні служити.

    Український Forbes повідомив про можливі плани влади щодо встановлення права на бронювання для тих громадян, які щомісяця сплачують приблизно 6 тис. гривень податку на доходи фізичних осіб до бюджету. Остаточна версія законодавчих змін ще не узгоджена, але розглядаються кілька можливих варіантів.

    Зазначено, що зазначена сума відповідає офіційній зарплаті приблизно 33,4 тис. гривень, що перевищує середню зарплату по Україні більш ніж вдвічі, відповідно до даних Пенсійного фонду. Також це на 65% перевищує середню зарплату в Києві, згідно з ресурсом Work.ua.

    Також розглядається варіант виключити з обов’язкової мобілізації тих, для кого роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі близько 14,5 тис. гривень (відповідає зарплаті у 66 тис. гривень).

    Для працівників IT-сектору, яких звільнять від обов’язкової служби, розглядається мінімальний поріг зарплати у еквіваленті 3200 доларів.

    Принцип “плати податки або служи” планують застосовувати також до фізичних осіб-підприємців, хоча конкретної схеми наразі не уточнено.

    Джерело ВВС Україна, з близькими зв’язками до офісу президента, підтвердило, що такі плани обговорюються. Зазначається, що в українській економіці існують великі проблеми, і необхідно якось утримувати її на плаву.

    Однак співрозмовник додає: “Але я за те, щоб, якщо це робити, то брати 15 мільйонів – стільки, скільки виплачується за загиблого”.

    Такі зміни можуть внести в значний законопроєкт про нові правила мобілізації, який презентував голова уряду Денис Шмигаль перед Новим роком. Цей проєкт вже викликав інтенсивну дискусію і отримав численні критичні відгуки. Заплановано обговорення законопроєкту на комітеті 10 січня та голосування на першому читанні 12 січня.

    Складна ситуація: нові виклики для мобілізації у грудні президент Володимир Зеленський заявив, що військове командування планує призвати майже пів мільйона новобранців у поточному році.

    Це значуща цифра, особливо враховуючи проблеми, з якими стикається мобілізація протягом останнього року.

    Президент підкреслив, що вартість такого призову становитиме 500 млрд гривень, а також додав, що один солдат призову – це еквівалент шести платників податків у тилу. З метою вирішення цієї проблеми в Верховній Раді було внесено законопроєкт, який передбачає зниження віку призову до армії з 27 до 25 років, спрощення військового обліку та мобілізації військовозобов’язаних, а також введення жорстких санкцій за саботаж призову.

    Хоча законопроєкт ще не пройшов голосування навіть в першому читанні, очевидно, що його обговорення в парламенті вже зараз обіцяє стати об’єктом напруженого протистояння.

    З іншого боку, утримання армії під час війни, і особливо новий призов, вимагає значних фінансових зусиль. Економіка України вже серйозно постраждала від російського вторгнення.

    Дефіцит бюджету на 2024 рік становить 20% ВВП країни. Практично всі внутрішні заробітки витрачаються на потреби армії. Заплановані видатки на військо на 2024 рік складають 1,6 трлн гривень, що становить половину всіх витрат, затверджених у бюджеті.

    Решта коштів, призначених на медицину, освіту та соціальні виплати, традиційно надходять від західних партнерів. Однак у цьому році ситуація ускладнилася, оскільки США та ЄС ще не схвалили багатомільярдні програми фінансової допомоги на наступний рік.

    Найімовірніше, кошти від США та Євросоюзу прийдуть, але точні строки та обсяги залишаються невизначеними. Міністр фінансів України, Сергій Марченко, наголосив на тому, що ситуація зараз ще гірша, ніж на початку вторгнення, і закликав до обережності.

    Якщо через скорочення міжнародної допомоги у бюджеті буде недоставати 5-10 млрд, ситуація стане складною, але розв’язаною. Однак закрити більшу “діру” стане справжньою викликальною задачею.

    Все це ставить владу перед непростим вибором – вживати болісні та непопулярні заходи, ризикуючи своїми рейтингами та популярністю, чи ставити під загрозу позиції України у війні з Росією.

    Напружена дилема: Мобілізація та соціальна справедливість

    Остання ініціатива Банкової спричинила розгортання обговорення серед економістів, які розглядають цей крок як бажання провести мобілізацію, зберігаючи при цьому найбільш ефективних платників податків і навіть залучити нових.

    Виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський у своєму Facebook назвав це “найкращим стимулом для легалізації зарплат в історії країни”. Економіст Павло Кухта розцінює це як “демонстрацію грамотного підходу влади” у війні економік на виснаження. Фінансист Сергій Фурса, в коментарі для ВВС Україна, вважає це кроком до ефективного ведення війни.

    Фурса пояснює: “Держава, визначаючи, хто має служити, а хто має залишатися в тилу, повинна виходити з чітких критеріїв. Один з них – чи платить людина податки, бо з податків також фінансується армія”. За його словами, це також буде стимулювати людей виходити з тіні, оскільки багато людей не платять податки, хоча заробляють значно більше.

    Проте, вже в перший день, коли стало відомо про ініціативу, у соцмережах з’явилося багато обурених коментарів. Нинішні військовослужбовці, багато з яких вирішили йти на фронт добровольцями, відмовившись від високих зарплат чи власних бізнесів, особливо гостро відреагували.

    Противники вважають, що ініціатива – “удар по добровольцям”, що вона дискримінує за майновою ознакою, розділяючи суспільство на тих, хто може “відкупитись” від армії, і тих, хто не може, створюючи підґрунтя для соціального невдоволення.

    Мобілізація та соціальна справедливість зараз є особливо чутливими питаннями для українців, враховуючи складні обставини. Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова, зауважує: “Наша влада намагається вирішити стратегічні проблеми, не втрачаючи при цьому популярності. Таке завдання вкрай складне”.

    Американський досвід та справедливість у мобілізації: дискусія українського суспільства

    У минулому в США існували різні методи для демонстрації справедливості призову та одночасного поповнення бюджету. Наприклад, під час Громадянської війни проводили лотерею для мобілізації до війська. Багаті призовники мали можливість офіційно відкупитися від служби за велику суму грошей або знайти собі заміну. В порівнянні з цією практикою, не мобілізувати особи з високими доходами може бути “технологічно ефективним”, але це може суперечити уявленню справедливості в українському суспільстві.

    Володимир Паніотто, соціолог і гендиректор КМІС, вказує, що хоча цей метод може бути ефективним з технологічної точки зору, він може бути сприйнятий як несправедливий в українському суспільстві, де існує опозиція до того, щоб багаті отримували певні переваги.

    Фінансист Сергій Фурса вказує, що конфлікт між справедливістю і ефективністю виникає у цьому питанні. Він вважає, що, хоча такий крок може викликати суперечку, він залежить від того, як розуміти справедливість, і вказує, що несправедливість також полягає в тому, якщо люди не виконують свої податкові зобов’язання.

    Економіст Анатолій Амелін з Українського інституту майбутнього вважає, що основна проблема владної ініціативи – її несистемність та відсутність комплексної стратегії мобілізації. Він підкреслює, що такий підхід має викликати невизначеність та метушню серед суспільства.