Golosnovinua.com

Позначка: ЄС

  • Фінансова криза 2027 року: ЄС чинить тиск на країни G7 через дефіцит бюджету України у 70 мільярдів євро

    Фінансова криза 2027 року: ЄС чинить тиск на країни G7 через дефіцит бюджету України у 70 мільярдів євро

    Брюссель розпочав серйозний дипломатичний тиск на своїх партнерів по «Групі семи» (G7), вимагаючи суттєво збільшити фінансову підтримку України на наступний рік. За спільними прогнозами Києва та Європейської комісії, у 2027 році український бюджет зіткнеться з критичним дефіцитом у розмірі 70 мільярдів євро. Ця колосальна сума враховує як макрофінансові потреби, так і військові витрати, що виникнуть після вичерпання запасів з останнього пакета американської допомоги, виділеного ще за адміністрації Джо Байдена. Ситуація значно ускладнилася через скорочення підтримки з боку країн, що не входять до блоку, зокрема через рішення президента США Дональда Трампа припинити будь-яке пряме фінансування України.

    Аналітика Єврокомісії демонструє тривожну тенденцію: країни-союзники поза межами ЄС наразі пообіцяли надати Україні у 2027 році лише 4 мільярди євро, що є різким падінням порівняно з 19 мільярдами у 2026 році. Зокрема, сукупний внесок таких країн G7, як США, Велика Британія, Канада та Японія, оцінюється лише в 1 мільярд євро. Усвідомлюючи масштаби загрози, Брюссель розпочав екстрене планування для збереження фінансової стабільності Києва. Європейські посадовці активно вивчають альтернативні механізми залучення коштів, серед яких — спільний випуск боргових зобов’язань. Це питання стане предметом гострих дискусій на спеціальному саміті наприкінці листопада.

    Паралельно Євросоюз веде інтенсивні двосторонні переговори з Лондоном, Оттавою та іншими столицями. Європейські дипломати розраховують побачити нові фінансові зобов’язання щодо підтримки України у бюджетах Великої Британії та Канади на 2027 рік. Водночас у Брюсселі категорично відкидають сценарій, за яким Європа самостійно покриватиме весь дефіцит, що виник через пасивність інших держав. Речник Єврокомісії підкреслив, що наразі саме на ЄС та його країни-члени припадає 80% усієї обіцяної Києву допомоги на 2027 рік. «Європа не може самостійно задовольнити фінансові потреби України. Міжнародні партнери також повинні долучитися, зокрема союзники по НАТО», — наголосили у відомстві.

    Реакція ж партнерів за межами єврозони поки залишається вкрай обережною. У Міністерстві фінансів Канади нагадали про вже виділені 27 мільярдів канадських доларів від початку повномасштабного вторгнення, проте відмовилися прогнозувати, які саме статті витрат увійдуть до нового бюджету. Японське зовнішньополітичне відомство не погодилося з песимістичними висновками Єврокомісії, зазначивши, що остаточних рішень ще не ухвалено, і Токіо продовжує шукати варіанти фінансової допомоги в межах поточних консультацій G7.

    Окрім фінансової діри, європейські аналітики констатують суттєвий дефіцит і у сфері безпеки: за оцінками Єврокомісії, 32 країнам НАТО наразі не вистачає 13 мільярдів євро для виконання власного зобов’язання надати Києву 70 мільярдів євро військової підтримки в поточному році.

     

  • Пастка для Брюсселя: чому сербське суспільство вважає ЄС спільником режиму Вучича

    Пастка для Брюсселя: чому сербське суспільство вважає ЄС спільником режиму Вучича

    Гучна перемога опозиційного «Студентського списку» на дострокових парламентських виборах у Сербії стала несподіванкою для європейської дипломатії, однак зміна влади не гарантує миттєвого геополітичного розвороту Белграда. Аналітики міжнародної організації Democracy International попереджають, що тріумф студентського руху жодним чином не означає автоматичного зближення країни з Європейським Союзом чи радикального перегляду традиційно дружньої політики щодо Російської Федерації. Парадокс ситуації полягає в тому, що значна частина сербського громадянського суспільства сьогодні сприймає офіційний Брюссель не як захисника демократичних цінностей, а радше як мовчазного союзника системи Александара Вучича.

    Дослідники європейської політики пояснюють такий суспільний феномен тривалою стратегією самого Євросоюзу, яку в експертних колах часто називають стабілітократією. Протягом багатьох років європейські інституції надавали перевагу збереженню геополітичної стабільності на Балканах, закриваючи очі на глибинні внутрішні проблеми Сербії. На думку експертів, Брюссель здійснював абсолютно недостатній дипломатичний та політичний тиск на попередню сербську владу через системну корупцію, утиски свободи слова та поступове руйнування незалежних демократичних інституцій. Така надмірна толерантність призвела до того, що європейський вектор інтеграції в очах пересічних сербів почав міцно асоціюватися з консервацією влади колишнього керівництва.

    Перемога студентського руху, яка стала логічним наслідком майже двох років безперервних антикорупційних вуличних протестів, базувалася насамперед на гострому запиті щодо внутрішньої справедливості. Нова політична сила об’єднала навколо себе громадян з полярними зовнішньополітичними поглядами, яких згуртувала виключно спільна мета – подолання корупційних схем та відновлення верховенства права. Саме тому аналітики застерігають західних дипломатів від завищених очікувань. Формування нового кабінету міністрів навряд чи призведе до швидкого приєднання Белграда до європейського санкційного режиму проти Москви, адже мандат довіри, отриманий від виборців, стосується глибокої внутрішньої трансформації, а не безапеляційної зміни глобального курсу.

    Російський фактор продовжує відігравати надзвичайно вагому роль у сербській політиці, незалежно від того, хто саме формує парламентську більшість у країні. Тотальна економічна залежність від російських енергоносіїв та історична дипломатична підтримка з боку Москви у вкрай чутливому питанні статусу Косова залишаються об’єктивними реаліями для будь-якого уряду. Навіть найбільш ліберальні та прогресивно налаштовані політики змушені будуть обережно враховувати ці чинники у своїй державній діяльності. Демократизація державного управління, якої сьогодні вимагають прихильники «Студентського списку», не є тотожною беззаперечній згоді з усіма вимогами спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу.

    Перед дипломатією об’єднаної Європи нині постає надзвичайно складний виклик, який вимагає кардинального перегляду традиційних підходів до регіону. Щоб відновити довіру сербського громадянського суспільства та налагодити ефективний робочий діалог з новими політичними лідерами, Брюсселю доведеться довести свою принциповість у питаннях захисту демократії не лише декларативними заявами, а й конкретними діями. Майбутнє успішної європейської інтеграції Сербії прямо залежатиме від здатності європейських структур позбутися токсичного іміджу спонсорів попереднього режиму та запропонувати країні прозорі, справедливі та чесні правила партнерства.

     

  • Історичний злам у Сербії: опозиційний «Студентський список» тріумфує на парламентських виборах, залишаючи позаду політсилу Вучича

    Історичний злам у Сербії: опозиційний «Студентський список» тріумфує на парламентських виборах, залишаючи позаду політсилу Вучича

    Сербія стоїть на порозі кардинальних політичних змін: за підсумками дострокових парламентських виборів переконливу перемогу здобуває опозиційний «Студентський список». Після обробки 96% вибірки соціологічними агентствами CeSID та Ipsos, студентський рух отримує 52,9% голосів, що гарантує йому абсолютну більшість — 140 із 250 депутатських мандатів. Коаліція експрезидента Александара Вучича «Об’єднана Сербія» зазнала поразки із результатом 38,8% (103 місця). Сам Вучич уже офіційно визнав фіаско своєї політичної сили.

    Європейський Союз з ентузіазмом відреагував на зміну політичного ландшафту в Белграді. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн відзначила рекордну активність громадян і заявила про готовність Брюсселя всебічно підтримувати реформи у сфері верховенства права, свободи медіа та боротьби з корупцією. Водночас єврокомісарка з питань розширення Марта Кос назвала результати виборів закономірним наслідком дворічних масових антикорупційних протестів, наголосивши, що двері до ЄС для оновленої Сербії залишаються відкритими.

     

  • Ціна євроінтеграції: Україна докорінно змінює податки на електроенергію заради злиття з енергоринком ЄС

    Ціна євроінтеграції: Україна докорінно змінює податки на електроенергію заради злиття з енергоринком ЄС

    Кабінет міністрів України ухвалив стратегічний законопроєкт, який повністю переписує правила оподаткування операцій з електроенергією. Цей крок є не лише внутрішньою реформою, а й жорсткою вимогою Брюсселя: ухвалення нових податкових норм залишається однією з ключових умов для отримання Україною подальшої масштабної макрофінансової допомоги від Європейського Союзу.

    Ця фінансова трансформація енергетичного сектору готує юридичний ґрунт для повного об’єднання українського та європейського ринків електроенергії, яке має остаточно завершитися до 2029 року. Синхронізація вітчизняного законодавства з директивами ЄС змусить український енергоринок грати за єдиними європейськими правилами. Це має забезпечити більшу прозорість галузі, проте неминуче змінить фінансові умови роботи для всіх учасників енергетичного сектору.

  • Дипломатичний наступ на європейському треку: Андрій Сибіга провів переговори з главами МЗС партнерів щодо термінового постачання систем ППО та боєприпасів

    Дипломатичний наступ на європейському треку: Андрій Сибіга провів переговори з главами МЗС партнерів щодо термінового постачання систем ППО та боєприпасів

    Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга розгорнув масштабну дипломатичну роботу з ключовими європейськими союзниками задля прискорення та збільшення обсягів постачання критично важливої оборонної продукції. Як повідомив очільник зовнішньополітичного відомства на своїй офіційній сторінці в соцмережі X, переговори стали прямим продовженням нещодавніх інтенсивних міжнародних контактів президента Володимира Зеленського та української урядової делегації в Брюсселі та столицях країн Європейського Союзу. Головна мета поточної координації полягає в тому, щоб оперативно трансформувати досягнуті на вищому рівні політичні домовленості в конкретні юридичні рішення, укладені оборонні контракти та відчутне прискорення фізичних графіків передачі зброї для потреб Сил оборони України.

    Під час першого раунду переговорів Сибіга провів результативні консультації з очільниками зовнішньополітичних відомств Швеції, Фінляндії та Іспанії, які висловили повну готовність долучитися до конструктивного діалогу та посилити оборонну спроможність Києва. Окрім цього, глава української дипломатії погодив проведення двосторонніх зустрічей із міністрами закордонних справ Нідерландів, Польщі, Латвії та Федеративної Республіки Німеччина. У центрі уваги цих переговорів перебувають три нагальні напрями: екстрене посилення української системи протиповітряної оборони додатковими батареями та ракетами-перехоплювачами, безперебійне постачання артилерійських боєприпасів стандартів НАТО, а також активізація процесу офіційного відкриття перших переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу.

    Український міністр підкреслив, що питання зміцнення ППО набуває вирішального значення напередодні складного зимового періоду, коли енергетична інфраструктура країни стає головною мішенню для щоденних російських комбінованих атак. За словами Сибіги, ворог не збавляє інтенсивності повітряного терору, тому будь-які бюрократичні паузи чи зволікання союзників із наданням засобів протиракетного захисту несуть пряму загрозу цивільному населенню. Паралельно партнери продовжують реалізацію спільних програм зміцнення стійкості: зокрема, Швеція ухвалила рішення спрямувати додаткові понад 5 мільйонів євро до Фонду підтримки транспортної інфраструктури України (UTSF), а Польща передала черговий спеціалізований пакет допомоги для захисту повітряного простору від російських атак. Системна робота з європейськими столицями покликана сформувати надійний безпековий щит та гарантувати стійкість українського тилу в умовах тривалої війни.

  • Стратегічна сировина та європейські гранти: естонський завод Silmet отримав фінансування від ЄС попри залежність від рідкісноземельних металів із РФ

    Стратегічна сировина та європейські гранти: естонський завод Silmet отримав фінансування від ЄС попри залежність від рідкісноземельних металів із РФ

    Європейська комісія офіційно відібрала проєкт канадської корпорації Neo Performance Materials для надання цільового фінансування з Інноваційного фонду ЄС. Ця транснаціональна компанія володіє ключовими промисловими активами в балтійському регіоні — заводом із переробки рідкісноземельних металів Silmet у місті Сілламяе, а також сучасним підприємством із випуску високопотужних постійних магнітів у Нарві. Виділення значних європейських субсидій спрямоване на розвиток високотехнологічного сектору, однак це рішення привернуло пильну увагу громадськості та експертних кіл через тривалу технологічну прив’язку виробничих ліній підприємства до сировинних постачань із території Російської Федерації.

    Влада Естонії, коментуючи рішення Брюсселя, виступила з чіткими вимогами до керівництва промислового гіганта. Офіційний Таллінн наголосив, що отримання потужної європейської фінансової підтримки накладає на Silmet пряме зобов’язання щодо негайного та безповоротного пошуку альтернативних каналів постачання рідкісноземельних елементів замість російських джерел. Естонські урядовці підкреслили, що в умовах повномасштабної війни та курсу Євросоюзу на повну економічну деізоляцію держави-агресора неприпустимо, аби європейські бюджетні кошти опосередковано підтримували гірничодобувні структури Росії, які сплачують податки до кремлівського військового бюджету.

    Для Європейського Союзу завод у Сілламяе та нарвський магнітний кластер є об’єктами виняткової стратегічної ваги в межах нещодавно ухваленого Акта про критичну сировину. Наразі це єдиний на континенті повноцінний виробничий вузол, здатний переробляти рідкісноземельні елементи для потреб виробництва вітрогенераторів, електромобілів та військової мікроелектроніки, що покликано знизити тотальну залежність Заходу від домінування Китаю. Проте історично Silmet роками використовував сировинні концентрати з російських родовищ, таких як Ловозерський комбінат. Надання фінансування з Інноваційного фонду покликане стати каталізатором переорієнтації технологічних ліній на руду з Північної Америки, Австралії чи африканських країн, що дозволить повністю розірвати небезпечні зв’язки з російським постачанням без зупинки європейських конвеєрів.

    Цей прецедент оголює складний компроміс між нагальною потребою досягнення промислової незалежності та жорсткими вимогами санкційної політики. Поки Єврокомісія робить ставку на стимулювання зелених інновацій та захист критичних ланцюгів доданої вартості, уряди прикордонних держав ЄС посилюють тиск на корпоративний сектор, вимагаючи прозорості ланцюгів постачання. Подальша доля проєкту в Нарві та Сілламяе залежатиме від здатності інвесторів у найкоротші терміни продемонструвати повну відмову від російського імпорту на користь надійних та безпечних міжнародних партнерів.

     

  • Розкол у санкційній політиці: Європарламент проведе термінові дебати через відмову адміністрації Трампа від нових обмежень проти РФ

    Розкол у санкційній політиці: Європарламент проведе термінові дебати через відмову адміністрації Трампа від нових обмежень проти РФ

    Європейський парламент погодився включити до порядку денного пленарного засідання 20 жовтня спеціальну заяву Європейської комісії щодо рішення адміністрації президента США Дональда Трампа відмовитися від запровадження нових санкцій проти Російської Федерації. Йдеться про пакет жорстких фінансово-енергетичних обмежень, спочатку передбачених резонансною законодавчою ініціативою американського сенатора Ліндсі Грема, застосування яких Білий дім вирішив відтермінувати. З ініціативою провести невідкладні парламентські дебати виступив литовський євродепутат Пятрас Ауштрявічюс, чию пропозицію більшість європарламентарів підтримала під час голосування.

    Виступаючи у сесійній залі, Ауштрявічюс висловив глибоке занепокоєння непослідовністю Вашингтона, наголосивши, що замість очікуваного трансатлантичного тиску спостерігаються абсолютно протилежні кроки американської адміністрації: скасування окремих обмежень та фактичне заохочення Росії до постачання дизельного пального на світовий ринок. За словами євродепутата, такий підхід забезпечує державу-агресора додатковими надприбутками для безперебійного фінансування воєнних дій проти України. Доповідь та відповідну позицію Єврокомісії депутати заслухають останнім пунктом порядку денного.

    Економічний та енергетичний пресинг на доходи Кремля розглядається Європою як фундаментальний важіль впливу на спроможність РФ продовжувати затяжну війну на виснаження. Проте зростаюча прірва в підходах між Сполученими Штатами та Європейським Союзом суттєво ускладнює формування єдиної західної коаліції примусу Москви до завершення війни на справедливих умовах і ставить під удар глобальну ефективність санкційного режиму.

     

  • Випробування європейської автономії: підсумки саміту ЄС та аналіз Володимира Огризка щодо тиску Трампа на Україну

    Випробування європейської автономії: підсумки саміту ЄС та аналіз Володимира Огризка щодо тиску Трампа на Україну

    Саміт Європейського Союзу в Брюсселі 15–16 жовтня пройшов у безпрецедентно напруженій атмосфері, зумовленій різким загостренням відносин між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом. Поки Російська Федерація системно нарощує удари по енергетичній системі та цивільних містах України, дії Білого дому дедалі сильніше тривожать європейські столиці. Сепаратні домовленості Вашингтона щодо повернення на світові ринки російського дизельного пального, публічний тиск на керівництво в Києві та ризики скорочення американської оборонної допомоги змушують лідерів ЄС шукати шляхи до стратегічної автономії, адже покладатися на партнерство зі США стає дедалі важче.

    Попри те, що президента України в Брюсселі зустріли демонстративними оваціями та публічними запевненнями у непохитній підтримці, за лаштунками саміту залишилася низка критичних питань без вичерпних відповідей. Обговорення українського досьє тривало значно довше за передбачений регламент, проте лідери спільноти так і не ухвалили остаточного механізму щодо використання заморожених російських суверенних активів. Перед Європою постає невідкладний виклик знайти джерела фінансування для потреб України на 2027 рік, кардинально прискорити темпи військових постачань та підготувати компенсаційні механізми на випадок, якщо США припинять надання критично важливих розвідувальних даних та супутникового зв’язку. Додатковим тестом на міцність є санкційний трек: європейці категорично відкидають надання Москві будь-яких економічних поступок без зустрічних мирних кроків.

    Коментуючи результати саміту, колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко в ексклюзивному інтерв’ю заявив, що ситуацію, яка склалася, не можна вважати звичайною міжособистісною суперечкою між лідерами двох держав. Дипломат прямо охарактеризував дії очільника Білого дому як зраду України, підкресливши, що Дональд Трамп відверто підігрує Володимиру Путіну у розрахунку на сумнівні економічні дивіденди від контактів із Росією в обхід інтересів України та Європи. Огризко наголосив, що криза спровокована не Києвом чи його керівництвом, а безвідповідальною зовнішньою політикою Вашингтона, тому солідарна відповідь європейських столиць має якомога швидше перерости з політичних декларацій у конкретні оборонні та фінансові ресурси.

  • «Ідеальний політичний шторм»: лідери ЄС зайшли в глухий кут на саміті через бюджетну кризу та безвладдя

    «Ідеальний політичний шторм»: лідери ЄС зайшли в глухий кут на саміті через бюджетну кризу та безвладдя

    Саміт лідерів держав Європейського Союзу завершився цілковитим фіаско, не принісши жодних вагомих спільних рішень і продемонструвавши глибоку інституційну розгубленість Брюсселя. Провал ключових переговорів ознаменував початок повноцінного «ідеального політичного шторму», в який стрімко занурюється європейська спільнота. Про це повідомляє авторитетне міжнародне видання  з посиланням на поінформовані джерела серед високопосадовців та дипломатів Євросоюзу.

    Головним каталізатором системної кризи стала нездатність знайти компроміс щодо формування довгострокового бюджету ЄС на період 2028–2034 років. Суперечки навколо фінансування спільних програм, оборонних витрат та економічної допомоги розгорнулися на тлі наростаючого паралічу влади в ключових столицях континенту, спричиненого внутрішньополітичною нестабільністю, урядовими кризами та падінням довіри до чинних коаліцій.

    Ситуація додатково загострюється наближенням вирішальних виборчих перегонів у трьох провідних країнах південної та західної Європи — Іспанії, Франції та Італії. Результати голосування в цих державах можуть радикально змінити політичний баланс сил, посилити позиції євроскептиків та остаточно заблокувати ухвалення стратегічних рішень спільноти. Як зазначив на умовах анонімності один із європейських посадовців, поточний глухий кут — лише початок регресу, і в 2027 році становище блоку «буде тільки гіршим».

    Ще одним фундаментальним викликом для союзу є гострий дефіцит сильного політичного лідерства. Інше високопоставлене джерело видання підкреслило, що сьогоднішня Європа опинилася повністю позбавленою беззаперечних політичних важковаговиків масштабу колишньої канцлерки Німеччини Ангели Меркель чи експрезидента Франції Франсуа Міттерана, які були здатні об’єднувати союз у часи найгостріших потрясінь. Відсутність консолідуючої фігури залишає Євросоюз вразливим перед зовнішнім тиском та внутрішнім розколом.

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.