Golosnovinua.com

Позначка: ЄС

  • Німеччина не планує передавати Україні ракети TAURUS: Мерц пояснив позицію

    Німеччина не планує передавати Україні ракети TAURUS: Мерц пояснив позицію

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що наразі не вважає доцільним постачання Україні крилатих ракет TAURUS. Про це він повідомив під час виступу в Бундестазі, відповідаючи на запитання депутатів щодо своєї попередньої позиції.

    За словами Мерца, раніше він допускав можливість передачі ракет за умови достатньої кількості боєздатного озброєння у Бундесвері. Однак ситуація змінилася. Канцлер наголосив, що Україна вже має у своєму розпорядженні власне далекобійне озброєння, частково створене за підтримки партнерів, яке, за його оцінкою, є більш ефективним, ніж обмежена кількість ракет TAURUS, яку могла б надати Німеччина.

    Він також підкреслив, що на сьогодні Україна є краще озброєною, ніж раніше, однак стикається з серйозними фінансовими труднощами. Саме тому, на думку Мерца, подальше збільшення поставок озброєння не вирішить ключових проблем.

    Окремо канцлер прокоментував ситуацію із заблокованим пакетом фінансової допомоги Європейського Союзу для України на суму 90 мільярдів євро. Він висловив сподівання, що це питання вдасться вирішити у середньостроковій перспективі, але визнав, що переговори залишаються складними.

    При цьому Мерц не озвучив альтернативних варіантів фінансової підтримки на випадок, якщо позиція Угорщини залишиться незмінною після парламентських виборів.

  • Стало відомо, скільки українців залишаться за кордоном після війни

    Стало відомо, скільки українців залишаться за кордоном після війни

    Станом на початок 2026 року за межами України перебувають 5,6 мільйона українських біженців. Такі дані наводить Центр економічної стратегії у п’ятій хвилі свого дослідження. Головний висновок аналітиків полягає в тому, що, попри збереження намірів частини громадян повернутися, значна кількість українців уже почала будувати нове життя за кордоном.

    За даними дослідження, 4 мільйони з 5,6 мільйона громадян виїхали з України через західні кордони. Загалом від початку повномасштабної війни і до кінця 2025 року кордон на виїзд перетнули 60,4 мільйона разів, тоді як на в’їзд — 56,3 мільйона. Саме ця різниця відображає кількість людей, які виїхали і не повернулися. Водночас аналітики наголошують, що ці дані не враховують тих українців, які залишали країну через Росію або Білорусь.

    У 2025 році темпи виїзду почали сповільнюватися. Різниця між виїздами і поверненнями виявилася на 34% меншою, ніж роком раніше. Це, на думку дослідників, означає, що масова панічна хвиля міграції вже позаду. Натомість рішення про переїзд дедалі частіше ухвалюють не через миттєву загрозу, а з міркувань безпеки, роботи та довгострокових життєвих перспектив.

    Помітно змінився і портрет українських біженців. Серед них зростає частка молодих людей. Нині 56% українців за кордоном — це люди до 35 років, а дві третини становлять особи працездатного віку. Натомість частка людей старше 45 років скоротилася, що може свідчити про їх часткове повернення додому. Окремо аналітики звертають увагу на те, що діти становлять майже третину всіх українських біженців, а жінки — 56%.

    У дослідженні підкреслюється, що українські біженці не є однорідною групою. Серед них виділяють щонайменше чотири основні типи. Частина є класичними воєнними біженцями, які виїхали через безпосередню загрозу і зберігають високу готовність повернутися. Інші мають сильний зв’язок з Україною, але ще не визначилися остаточно. Водночас дедалі більше людей уже формують нову життєву траєкторію за кордоном, поступово інтегруючись у нові суспільства. Окремо є економічно вразлива група, для якої вибір між поверненням і залишенням залежить насамперед від обставин, а не від бажання.

    Найбільшу готовність повернутися демонструють саме класичні воєнні біженці. За даними ЦЕС, 63% представників цієї групи заявили, що точно або скоріше планують повернутися. Однак загальна картина залишається стриманою. Станом на зараз лише 43% українців за кордоном розглядають повернення, тоді як 36% не планують цього.

    При цьому ключовою умовою для повернення залишається безпека. Майже 80% тих, хто допускає повернення, готові зробити це лише після остаточного завершення війни. Причому йдеться не просто про зниження інтенсивності бойових дій, а про підписання документа, який гарантує стабільність і дозволить, зокрема, відновити польоти цивільної авіації над Україною.

    Аналітики ЦЕС змоделювали три сценарії розвитку подій після завершення війни. За песимістичним варіантом, до України повернуться лише 1,3 мільйона осіб, а 3 мільйони залишаться за кордоном. За базовим сценарієм, повернуться 1,6 мільйона, а 2,7 мільйона залишаться за межами країни. За оптимістичним варіантом, додому можуть повернутися 2,2 мільйона українців. У будь-якому з цих сценаріїв значна частина громадян залишиться за кордоном.

    Окремий фактор — завершення режиму тимчасового захисту в ЄС у 2027 році. Як свідчить дослідження, автоматичного масового повернення це не означатиме. Навпаки, 21% українців уже мають інші підстави для проживання за кордоном, ще 26% планують їх отримати, і лише 23% готові повернутися в Україну. Ще 27% мають намір шукати інші можливості залишитися за межами країни.

    Дослідження також спростовує поширену тезу про те, що українські біженці живуть переважно на соціальні виплати. Насправді головним джерелом доходів для них уже є робота: 50% доходів формуються із зарплати або бізнесу, тоді як соціальна допомога становить лише 17%. Це свідчить про дедалі глибшу інтеграцію українців у ринки праці країн перебування.

    Найбільше українських біженців нині проживають у Німеччині — 23%, а також у Польщі — 19,5%. При цьому молодші українці частіше обирають Німеччину, тоді як люди середнього віку частіше зупиняються в Польщі. Це свідчить про формування різних моделей життя за кордоном — від тимчасового перебування до фактичної еміграції.

    У підсумку аналітики доходять висновку: після завершення війни Україні доведеться не просто чекати на повернення своїх громадян, а реально конкурувати за них. Безпека, робота, житло, освіта для дітей і відчуття стабільності стануть вирішальними факторами. Інакше значна частина нинішніх біженців може перетворитися на нову постійну українську діаспору.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що у ЄС вперше змінилася структура українських біженців — повнолітні чоловіки почали переважати серед нових отримувачів тимчасового захисту, що свідчить про зміну хвилі міграції.

  • Рубіо їде до Європи: Україна стане головною темою переговорів

    Рубіо їде до Європи: Україна стане головною темою переговорів

    У Франції 26 березня стартує зустріч міністрів закордонних справ країн “Групи семи” (G7), у якій також візьме участь державний секретар США Марко Рубіо. Як повідомляють джерела, особлива увага під час дводенного заходу буде приділена Україні.

    До участі в окремій сесії запрошено міністра закордонних справ України Андрія Сибігу. За словами французьких дипломатів, перша сесія у п’ятницю буде повністю присвячена українському питанню.

    Очікується, що сторони обговорять подальшу підтримку України в енергетичній, економічній та військовій сферах, а також можливості посилення санкційного тиску на Росію. Окремим блоком стане питання відновлення Нового безпечного конфайнменту над зруйнованим реактором Чорнобильської атомної електростанції.

    Йдеться про об’єкт, який зазнав пошкоджень у лютому 2026 року внаслідок російського удару. Франція планує представити детальну оцінку вартості відновлювальних робіт, яка, за попередніми даними, становитиме щонайменше кілька сотень мільйонів євро.

    У Парижі розраховують, що під час зустрічі вдасться мобілізувати міжнародне фінансування для реалізації цього проєкту.

    Саміт у Серне-ла-Віль стане продовженням попередніх консультацій міністрів на полях Мюнхенської безпекової конференції. Європейські дипломати висловлюють сподівання, що вдасться зберегти конструктивний формат співпраці зі США, зокрема у питаннях санкцій та підтримки України.

    За словами співрозмовників, у європейських столицях розглядають Марко Рубіо як одного з союзників у нинішній американській адміністрації, який підтримує жорстку позицію щодо Росії.

    Водночас у ЄС наполягають, що саме війна в Україні має стати головною темою переговорів за участі США, попри інші глобальні виклики.

    Державний департамент США підтвердив, що під час візиту Рубіо до Європи обговорюватимуться ключові питання безпеки, включно з війною Росії проти України, ситуацією на Близькому Сході та загрозами глобальній стабільності.

    Західні медіа також зазначають, що окремою метою візиту Рубіо є спроба переконати союзників США переглянути підходи до політики щодо Ірану, яка вже призвела до зростання світових цін на енергоносії.

    Втім, позиція європейських країн залишається стриманою. За словами одного з дипломатів, Європа не вважає війну з Іраном своєю відповідальністю.

    Таким чином, зустріч у Франції може стати ключовою для узгодження позицій Заходу щодо подальшої підтримки України на тлі глобальних безпекових викликів.

    Детальніше про вплив міжнародних партнерів на внутрішньополітичні процеси в Україні та обговорення виборчого питання під час контактів зі США — читайте в нашому попередньому матеріалі.

  • Газ в обмін на нафту: Угорщина висунула ультиматум Україні

    Газ в обмін на нафту: Угорщина висунула ультиматум Україні

    Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив про припинення постачання газу в Україну до моменту відновлення транзиту російської нафти нафтопроводом «Дружба». Рішення стало черговим етапом загострення енергетичного конфлікту між Будапештом і Києвом.

    За словами Орбана, Угорщина поступово зупинятиме постачання газу, а наявні ресурси залишатиме всередині країни для забезпечення власної енергетичної безпеки.

    Він прямо пов’язав це рішення із ситуацією навколо транзиту російської нафти. Прем’єр наголосив, що поки Україна не відновить прокачування через «Дружбу», вона не отримуватиме газу від Угорщини.

    У Будапешті вважають, що Україна нібито блокує роботу нафтопроводу, тоді як Київ пояснює зупинку транзиту наслідками російських ударів по енергетичній інфраструктурі. За даними української сторони, пошкодження потребують часу для відновлення, а Європейський Союз вже запропонував допомогу у ремонті.

    На цьому тлі Угорщина посилює тиск не лише на Україну, а й на ЄС. Орбан раніше заявляв, що блокуватиме рішення, вигідні Києву, поки не буде відновлено постачання нафти.

    Ситуація навколо «Дружби» стала одним із ключових факторів напруження у відносинах між Україною, Угорщиною та європейськими партнерами. Вона також впливає на ширший енергетичний баланс у регіоні, адже йдеться про постачання ресурсів, критично важливих для кількох країн Центральної Європи.

  • Без фінансування ЄС Україна не зможе забезпечити соцвиплати у 2026 році

    Без фінансування ЄС Україна не зможе забезпечити соцвиплати у 2026 році

    У команді президента попереджають про можливі проблеми з фінансуванням соціальних виплат уже у другій половині 2026 року, якщо Європейський Союз не ухвалить рішення щодо подальшої підтримки України.

    Про це повідомляють джерела, знайомі з перебігом переговорів. За словами одного з представників влади, наразі ситуація залишається невизначеною через позицію окремих країн ЄС.

    «Європейці запевняють, що фінансування буде і що вони знайдуть спосіб обійти опір Угорщини. Але якщо рішення так і не буде, може скластися ситуація, коли гроші ще залишаться на армію, а на соціальні виплати їх уже не вистачатиме», — зазначив співрозмовник.

    За його словами, Україна наразі використовує наявні бюджетні ресурси, очікуючи на узгодження механізмів фінансової підтримки з боку Європейського Союзу.

    Джерела також вказують, що ключовою перешкодою залишається позиція Угорщини, яка блокує або ускладнює ухвалення окремих рішень у межах ЄС.

    Водночас у владі розраховують, що європейські партнери зможуть знайти компроміс і забезпечити необхідне фінансування.

    Раніше голова парламентського комітету з питань фінансів Данило Гетманцев також попереджав про ризики для бюджету. За його словами, уже навесні можуть виникнути труднощі з фінансуванням державних видатків.

    Таким чином, питання зовнішньої фінансової підтримки залишається критично важливим для забезпечення як оборонних потреб, так і соціальних виплат в Україні.

  • Під час візиту української делегації до США обговорювалось питання виборів президента – джерела

    Під час візиту української делегації до США обговорювалось питання виборів президента – джерела

    За інформацією наших джерел, в перший день візиту української делегації до США обговорювалась тема “проведення виборів президента”.

    “Вибори президента України цього року все ще можуть відбутися. І це було однією з тем під час переговорів нашої делегації у США першого дня.

    Ця тема обговорювалася в контексті того, що мирний договір має підписувати президент, а з цього приводу є дві проблеми: Володимир Зеленський не хоче підписувати “здачу територій”, а РФ вважає його підпис недійсним.

    Позиція США наступна: якщо текст договору буде узгоджений усіма сторонами, то буде оголошено перемир’я на три місяці для проведення виборів.

    В свою чергу, заява  ЦВК про те, що виборів цього року не буде, зроблена після серії переговорів нашої сторони в Європі.

    Європейці підтримують нашу позицію щодо проведення президентських виборів у травні 2027 року та парламентських і місцевих у жовтні 2027 року.

    Виходячи з цих дат, ЄС вибудовує структуру підтримки України в економічному та військовому плані. Ну і в ЄС вважають, що мирний план щодо України можна буде затвердити лише після прямих переговорів США та Китаю, а оскільки візит Трампа відкладається, то відкладається і мирний план” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що адміністрація Дональда Трампа має намір продовжити свої зусилля у напрямку мирного врегулювання українського конфлікту.

    Водночас, підсумовуючи роботу української переговорної групи в США секретар РНБО Рустем Умєров зазначив, що під час зустрічей сторони зосередилися “на питаннях надійних безпекових гарантій та гуманітарного треку”.

  • У ЦВК назвали умови за яких в Україні можуть відбутися вибори

    У ЦВК назвали умови за яких в Україні можуть відбутися вибори

    В Україні не планують проводити вибори цього року через війну та відсутність безпечних умов для голосування. До такого висновку дійшли представники виборчої робочої групи, повідомляє британське видання The Times.

    За інформацією видання, робоча група, до якої входять представники виборчих органів, парламенту та громадянського суспільства, мала підготувати законопроєкт щодо проведення виборів, однак процес затримується через низку невирішених питань. Йдеться насамперед про гарантії безпеки, захист від можливих атак та втручання з боку Росії.

    Обговорення тривають і, за попередніми оцінками, продовжаться щонайменше до кінця травня. Водночас учасники групи погоджуються, що виборча кампанія може розпочатися не раніше ніж через шість місяців після припинення активної фази бойових дій, ухвалення необхідного законодавства та створення безпечних умов для голосування. Це фактично унеможливлює проведення президентських виборів у 2026 році.

    Заступник голови Центральної виборчої комісії Сергій Дубовик наголосив, що проведення виборів під час бойових дій є надто ризикованим. За його словами, необхідно встановити чітку лінію розмежування та забезпечити стабільну безпекову ситуацію, після чого потрібен щонайменше піврічний період для організації виборчого процесу.

    Він також звернув увагу на додаткові обмеження, які накладає воєнний стан. Зокрема, це стосується свободи пересування та медіа, що може суттєво вплинути на чесність виборчої кампанії.

    Окремою проблемою залишається участь мільйонів виборців. Йдеться про близько шести мільйонів українців за кордоном, приблизно три мільйони громадян на тимчасово окупованих територіях та близько мільйона військовослужбовців. Для всіх цих категорій необхідно створити механізми голосування, які відповідатимуть міжнародним стандартам.

    Розглядається і можливість внесення змін до законодавства, зокрема щодо проведення виборів в умовах воєнного стану. Водночас ідея цифрового голосування викликає спротив опозиції через ризики фальсифікацій та відсутність повноцінного міжнародного контролю.

    За даними The Times, тиск з боку Сполучених Штатів став одним із факторів створення робочої групи. Водночас українська сторона наголошує, що ситуація є безпрецедентною і не має аналогів у сучасній практиці.

    Зокрема, представники США наводили як приклад президентські вибори 1864 року під час Громадянської війни. Однак українські посадовці вважають таке порівняння некоректним через різний рівень загроз, зокрема ризики ракетних ударів, кібератак і інформаційної війни.

    Натомість більш практичними виявилися рекомендації британських експертів щодо організації голосування громадян за кордоном, зокрема через попередню реєстрацію та використання додаткових виборчих локацій поза межами дипломатичних установ.

    Таким чином, проведення виборів в Україні напряму залежить від завершення активної фази війни та створення умов, які гарантуватимуть безпеку і легітимність голосування.

  • Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Перші місяці великої війни створили ілюзію, що стара карта Східної Європи згоріла разом із російським планом “Київ за три дні”. Але навесні 2026 року видно інше: емоційна єдність 2022-го закінчилася, і на перший план знову вийшли національні інтереси, енергетика, вибори, конкуренція та втома суспільств. Україна більше не живе в реальності “всі сусіди з нами”. Тепер у кожної столиці — своя гра.

    Лютий 2022 року справді став моментом історичного обнулення. Польща відкрила кордон і стала головним тилом для України, Молдова прийняла непропорційно велику кількість біженців, Румунія перетворилася на критичний маршрут для торгівлі й безпеки, а навіть країни з традиційно складною позицією, як-от Угорщина чи Болгарія, не наважувалися публічно стати в один ряд із Росією. Навесні 2026-го картина вже інша: одні сусіди поглиблюють співпрацю з Києвом, інші залишаються корисними, але холодними, а треті відверто використовують війну України як інструмент власного шантажу.

    Якщо спростити до формули, то сьогодні Україна має навколо себе чотири типи сусідів. Є держави, з якими інтереси майже повністю збігаються — передусім Румунія і Молдова. Є країни жорсткого прагматизму — Польща, Туреччина і, меншою мірою, Болгарія. Є відкрито проблемний блок — Угорщина та Словаччина. І є Білорусь, яка залишається не просто поганим сусідом, а ворожим плацдармом. Це вже не романтика 2022 року. Це зріла геополітика воєнного часу.

    Польща залишається найважливішим західним тилом України, але вже точно не в тому сентиментальному сенсі, який був у перші місяці вторгнення. Варшава й далі вкладається в оборону, готує новий пакет допомоги приблизно на 200 млн злотих і паралельно просуває масштабні оборонні програми всередині ЄС. Це означає, що польська держава продовжує бачити в російській загрозі власну проблему, а не лише українську.

    Але водночас Польща вже живе не логікою екстреної солідарності, а логікою внутрішньої політики. У країні зберігаються великі українські громади, що дає економічний ефект, але також породжує втому і соціальне тертя. Reuters ще у 2025 році фіксував, що українські біженці дали помітний внесок у польську економіку, але паралельно антиукраїнські настрої стали одним із факторів посилення праворадикальних сил. А в лютому 2026 року агентство знову звертало увагу на напруження навколо великих українських громад у Варшаві та Кракові. До того ж із березня 2026 року Польща змінила правила тимчасового захисту для українців, зробивши систему менш “надзвичайною” і більш бюрократичною. Це не розворот проти України, але це вже точно не епоха безумовного братерства.

    Угорщина тим часом остаточно вийшла з режиму пасивного скепсису і перейшла в режим відкритого блокування. Прем’єр Віктор Орбан не просто критикує Київ — він тримає в заручниках критично важливий для України пакет допомоги ЄС на 90 млрд євро, прив’язуючи свою позицію до зупинки транзиту нафти через “Дружбу”. Формула Будапешта зараз максимально проста: немає нафти — не буде грошей для України. Європейські лідери вже прямо називають цю поведінку неприйнятною і шукають способи обійти вето Орбана.

    Особливо показово, що сама історія з “Дружбою” виникла не через дії Києва, а через пошкодження інфраструктури внаслідок російського удару. Україна погодилася прийняти технічну і фінансову допомогу ЄС для ремонту трубопроводу, а Зеленський повідомив, що на повне відновлення транзиту потрібно близько півтора місяця. Але Будапешт вирішив використати кризу не для спільного тиску на Москву, а для тиску на Київ і Брюссель. Це і є головна риса українсько-угорських відносин 2026 року: вже не суперечка про меншини чи шкільні програми, а повноцінне політичне протистояння.

    Словаччина у 2026 році майже синхронізувалася з угорською лінією. Роберт Фіцо ще донедавна намагався балансувати — різка риторика, але не повне руйнування контактів. Тепер баланс майже зник. Братислава не лише підтримала тиск на Україну через нафтопровід, а й оголосила про припинення аварійних постачань електроенергії, а згодом через паливну кризу дозволила заправкам продавати дизель дорожче для іноземців і навіть обмежувати відпуск пального. Формально це рішення пояснюють нестачею ресурсу та “паливним туризмом”, але політично воно стало частиною того самого конфлікту навколо “Дружби”.

    Це означає, що Київ тепер має справу не з одним проблемним сусідом, а з цілим мініблоком Угорщина—Словаччина. І цей блок небезпечний не тільки тим, що створює труднощі в ЄС, а й тим, що вбудовує українське питання у передвиборчу політику двох урядів. Для Орбана й Фіцо жорсткість щодо України — це давно не зовнішня політика, а частина внутрішнього електорального менеджменту.

    На протилежному полюсі — Румунія. Якщо у відносинах Києва і Бухареста історично було достатньо взаємної недовіри, то нині Румунія стала одним із найстабільніших партнерів України в регіоні. 12 березня 2026 року під час візиту Зеленського до Румунії було підписано декларацію про стратегічне партнерство. Офіційний Бухарест прямо прив’язує цю домовленість до співпраці в обороні, енергетиці та відбудові.

    Ще важливіше те, що румунсько-українська співпраця вже не обмежується лише політичними жестами. Reuters повідомляв про ранні переговори між “Нафтогазом” і OMV Petrom щодо спільного освоєння великого газового родовища в Чорному морі. Паралельно Румунія ще раніше передала Україні систему Patriot, а нині дедалі чіткіше бачить Чорне море як спільний простір безпеки, де українська стійкість напряму працює на румунські інтереси. Саме тому Бухарест навесні 2026-го — чи не найперспективніший сусід України з погляду довгих стратегічних домовленостей.

    Молдова — окремий випадок, бо це не “велика” регіональна держава, а країна з набагато вужчим ресурсом. Але саме тому її лінія виглядає ще показовішою. Після російського удару по Новодністровській ГЕС у березні 2026 року забруднення води дісталося молдовської Бєльцівщини, тисячі людей залишилися без водопостачання, а Кишинів публічно поклав відповідальність на Росію. Це був ще один наочний епізод того, як безпека України і безпека Молдови вже фактично зрослися.

    Саме тому відносини Києва і Кишинева сьогодні, мабуть, найменш конфліктні в усьому периметрі. Молдова не має ресурсів Польщі чи Румунії, але має політичну ясність: будь-яке послаблення України автоматично збільшує ризики для самої Молдови. І поки Майя Санду утримує цей курс, Кишинів залишається для України не просто добрим сусідом, а дуже близьким політичним союзником.

    Болгарія, на відміну від Румунії, не робить гучних заяв про стратегічне партнерство, але й не скочується у відкритий конфлікт, як Будапешт чи Братислава. Її роль тиха, але корисна. У 2026 році Софія взяла на себе координацію спільного морського порядку денного для Чорного моря після України, а болгарське енергетичне відомство прямо говорить про завершення розширення газових інтерконекторів, які мають зробити країну важливим маршрутом LNG до України та Центральної Європи. Крім того, Болгарія продовжила тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Це не політика “великої дружби”, але це стабільна і доволі дисциплінована підтримка.

    Туреччина ж залишається тим, ким була фактично з першого дня великої війни: не союзником у західному розумінні, а сильним самостійним гравцем, який одночасно співпрацює і конкурує з усіма. У березні 2026 року Анкара знову запропонувала майданчик для наступного раунду переговорів між Росією та Україною. Ще у січні турецький МЗС підкреслював, що безпека Чорного моря для Анкари є стратегічним пріоритетом. Але Туреччина, як і раніше, не приєднується до західних санкцій проти Росії і паралельно дбає про безпеку власних газових маршрутів, зокрема Blue Stream і TurkStream.

    Для України це означає просту річ: Туреччина корисна, але не сентиментальна. Вона може допомагати в оборонній кооперації, підтримувати в Чорному морі, залишатися зручним дипломатичним майданчиком і водночас не робити жодного кроку, який суперечить її власним енергетичним чи торговельним інтересам. Саме тому відносини з Анкарою сьогодні — це не “дружба”, а складна математика взаємної вигоди. І в цій математиці Україна мусить діяти без ілюзій.

    Нарешті, Білорусь. Тут жодних двозначностей уже не залишилося. У лютому 2026 року Україна офіційно запровадила санкції проти Олександра Лукашенка, прямо звинувативши Мінськ у сприянні російській війні, зокрема у допомозі з дроновими атаками і використанні білоруської території як інфраструктурної бази. Навіть попри те, що в березні Мінськ почав торг із США, звільнив 250 політв’язнів і домігся часткового послаблення американських санкцій, це жодним чином не змінює українського погляду: Білорусь залишається несамостійним військово-політичним придатком Росії.

    Так, у довгій перспективі Київ, очевидно, залишатиме собі простір для майбутнього діалогу з постлукашенківською Білоруссю. Але навесні 2026 року це не сусід у політичному сенсі, а північний ризик. Не обов’язково ризик нового наступу завтра, але точно ризик для безпеки, логістики і планування, який не можна ігнорувати.

    Якщо ж спробувати підбити сухий підсумок, то головна зміна порівняно з 2022 роком полягає ось у чому: навколо України більше немає єдиного морального фронту. Є пояс підтримки, але він неоднорідний. Румунія і Молдова зараз ближчі до формули справжнього партнерства. Польща залишається критично важливою, але все сильніше мислить у категоріях власного політичного балансу. Болгарія і Туреччина — це надійний, але стриманий прагматизм. Угорщина і Словаччина — відверта зона конфлікту. Білорусь — ворожий тил Росії. І це, мабуть, і є головний геополітичний підсумок весни 2026 року: Україна більше не може дозволити собі політику на емоціях, бо її сусіди давно повернулися до політики інтересів.

  • У Шенгенській зоні запроваджують нову систему контролю: що зміниться для подорожувальників

    У Шенгенській зоні запроваджують нову систему контролю: що зміниться для подорожувальників

    З 10 квітня країни Шенгенської зони почнуть повноцінно використовувати нову цифрову систему контролю на кордонах — Entry/Exit System (EES). Вона поступово замінить традиційні штампи у паспортах і суттєво змінить процедуру проходження прикордонного контролю.

    Головна зміна полягає у переході на біометричну реєстрацію. Під час перетину кордону у мандрівників збиратимуть відбитки пальців і робитимуть фото обличчя. Усі ці дані зберігатимуться в електронній системі та використовуватимуться під час наступних поїздок.

    Фактично, Європа відмовляється від паперових відміток у паспортах. Біометричні дані поступово замінять штампи, які раніше були звичними для багатьох туристів.

    Як працюватиме нова система

    Для тих, хто вже подорожував до країн Шенгену, процедура стане швидшою. Якщо дані вже є в системі, прикордонники просто звірятимуть їх без повторного збору біометрії.

    Втім, у деяких випадках інформацію можуть знімати повторно — наприклад, якщо система не зможе коректно ідентифікувати людину або дані потребуватимуть оновлення.

    Власники біометричних паспортів зможуть користуватися автоматичними терміналами контролю там, де вони встановлені. Це має пришвидшити проходження кордону, однак повністю уникнути черг, за прогнозами, не вдасться.

    Важливі правила для подорожуючих

    Для громадян країн, що не входять до ЄС, зокрема Казахстану, візовий режим залишається без змін. Система EES не скасовує необхідності отримання шенгенської візи.

    Крім того, нова система автоматично фіксуватиме всі випадки перевищення дозволеного строку перебування в Шенгенській зоні. Навіть незначне порушення може мати наслідки — від штрафів до відмови у видачі віз у майбутньому.

    Європейський союз також планує можливі зміни у візовій політиці. Зокрема, обговорюється угода про спрощення візових процедур, яка може передбачати скорочення термінів розгляду заяв, зменшення кількості документів, зниження зборів і розширення можливостей отримання багаторазових віз.

  • Майже 10 мільйонів боргів: які зобов’язання накопичують українці

    Майже 10 мільйонів боргів: які зобов’язання накопичують українці

    За останній рік кількість боргів громадян України зросла на 514 тисяч. Про це свідчать дані Єдиного реєстру боржників, відповідно до яких загальна кількість проваджень сягнула близько 9,5 мільйона.

    Найбільшу частку становлять штрафи за порушення правил дорожнього руху — їх уже понад 2 мільйони. На другому місці — інші адміністративні штрафи та обов’язкові платежі на користь держави.

    Значний обсяг займають також борги за комунальні послуги. У реєстрі зафіксовано понад 800 тисяч таких випадків, що становить приблизно 9% від загальної кількості заборгованостей. Це свідчить про те, що значна частина населення має труднощі з регулярною оплатою базових послуг.

    На тлі зростання боргів в Україну прибула місія Міжнародного валютного фонду, яка продовжить співпрацю з українською владою у фінансовій сфері. Раніше також стало відомо, що Європейський союз погодив пакет допомоги для України в розмірі 90 млрд.

    Експерти зазначають, що збільшення рівня заборгованості є відображенням складної економічної ситуації. Через обмежені доходи та зростання витрат частина громадян змушена користуватися позиками або відкладати виконання фінансових зобов’язань.

    У довгостроковій перспективі така динаміка може впливати як на рівень платоспроможності населення, так і на загальну фінансову стабільність країни. Водночас ефективність державної підтримки та міжнародної допомоги відіграватиме ключову роль у стримуванні подальшого зростання боргів.