Служба безпеки України підтвердила затримання полковника Андрія Гука, високопоставленого співробітника Управління державної охорони (УДО), за підозрою в державній зраді. Це сталося в рамках операції, спрямованої на розкриття злочинних діянь проти національної безпеки України.
Офіційно повідомляють, що затримано двох полковників УДО, які з трьома іншими фігурантами готували замах на Зеленського, Малюка, Буданова та інших топчиновників за завданням російських спецслужб.
“У зловмисників проведено обшуки, під час яких виявлено та вилучено відповідні засоби ураження, а також інші докази злочинної діяльності”, – заявляє СБУ.
На роль виконавця вони шукали військових, наближених до охорони президента, “які могли б узяти главу держави в заручники, а потім його вбити”.
СБУ заявляє, що Буданова хотіли вбити до Великодня ракетним ударом по будинку, де він перебуває. Дронами добити тих, хто залишився, а потім ще однією ракетою прибрати сліди, що залишилися. FPV-дрони, заряди до РПГ і протипіхотні міни для цієї місії привіз особисто полковник УДО з іншого регіону України. Зафіксовано розмови потенційного виконавця теракту з “куратором” із ФСБ.
Співробітники УДО вже відправлені під варту.
Затриманий полковник УДО Андрія Гука був близьким до голови УДО Сергія Рудя і доводився йому кумом. За інформацією джерел Рудь просував Гука на посаду свого заступника.
Затримання відбулися одночасно в суботу.
Полковника Андрія Гука затримали в Конча-Заспі, де у нього приватний будинок площею понад 500 квадратних метрів. Під час обшуку знайшли зброю, яка нібито зникла в УДО ще 24.02.22. Також знайшли докази роботи зі спецслужбами РФ.
Крім цього було вилучено вибухові пристрої.
Другого полковника Деркача затримали в Сумській області, куди він виїхав на Великдень.
У зв’язку з цими подіями може постати питання про відставку голови Управління держохорони Сергія Рудя, дуже близькою людиною до якого був Андрій Гук.
Рудь привів його в управління і лобіював на посаду заступника, а також подавав на зміну його посади на генеральську.
Увечері 6 травня президент Володимир Зеленський провів засідання Ставки Верховного Головнокомандувача. Однією з головних тем обговорення були нагальні потреби фронту та прискорення постачання озброєння від союзників.
Зеленський зазначив, що під час засідання було розглянуто доповідь головкома щодо ключових викликів та потреб на передовій. Також обговорили питання вітчизняного виробництва зброї та комплектації бригад.
Окремо було обговорено постачання від партнерів: терміни постачання та можливість прискорення надходження зброї та снарядів. Зеленський наголосив, що політичні рішення мають мати реальну логістику – фактичне отримання зброї українськими військовими.
Президент закликав всіх, хто залучений, працювати цілодобово з партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами.
Також було нагадано, що під час засідання Ставки 2 травня обговорювалося забезпечення українських міст системами ППО та готовність фортифікаційних рубежів.
За останню добу відбулося 125 бойових зіткнень. Ворог завдав 2 ракетних та 120 авіаційних ударів, здійснив 89 обстрілів з реактивних систем залпового вогню по позиціях українських військ та населених пунктах.
Ставка Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України є надзвичайним органом військового керівництва країни, який у період реальної війни-агресії здійснює стратегічне управління Збройними силами та іншими військовими формуваннями.
Вечір 6 травня став важливим для президента Володимира Зеленського, який провів засідання Ставки Верховного Головнокомандувача. Однією з основних тем обговорення стали нагальні потреби на фронті та способи прискорення постачання озброєння від союзників.
Зеленський відзначив, що під час засідання розглядали доповідь головнокома щодо ключових викликів та потреб на передовій. Також обговорили питання вітчизняного виробництва зброї та комплектації бригад.
Окремо була увага приділена постачанню від партнерів: обговорено терміни постачання та можливість прискорення надходження зброї та снарядів. Зеленський підкреслив, що політичні рішення мають мати реальну логістику – фактичне отримання зброї українськими військовими.
Президент закликав всіх, хто залучений, працювати цілодобово з партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами.
Також було нагадано, що під час засідання Ставки 2 травня обговорювалося забезпечення українських міст системами ППО та готовність фортифікаційних рубежів.
Протягом останньої доби сталося 125 бойових зіткнень. Ворог завдав 2 ракетних та 120 авіаційних ударів, здійснив 89 обстрілів з реактивних систем залпового вогню по позиціях українських військ та населених пунктах.
Ставка Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України є надзвичайним органом військового керівництва країни, який у період реальної війни-агресії здійснює стратегічне управління Збройними силами та іншими військовими формуваннями.
Наше джерело в ОП розповіло, що процес обміну полоненими застопорився, через підхід до списків. Наразі в Росії понад 20 тис. полонених військових ЗСУ, а у нас тільки 800 і майже 5000 тисяч сепаратистів, яких ми намагаємося так само обміняти.
Обмін полоненими з Російською Федерацією у форматі “всіх на всіх” можливий лише в одному випадку.
“Ми прагнемо до обміну “всіх на всіх”. Всі розумні країни підтримують цей шлях. Хоча обміни відбуваються, вони відбуваються повільніше, ніж ми б хотіли. Можливість обміну “всіх на всіх” існує лише у одному сценарії”, – заявив президент. Зеленський пояснив, що обговорення питання обміну полоненими “всіх на всіх” стане однією з ключових тем на мирному саміті у Швейцарії. “Деякі висловлюють сумніви, що це можливо лише після завершення війни, оскільки це одна з умов для припинення війни. Проте я вважаю, що ми можемо зробити спробу раніше. Як? У нас є практична платформа – саміт миру. Цей саміт стане практичним, коли відбудеться його проведення”, – пояснив глава держави.
Бригаді “Азов” знову відмовили у отриманні допомоги від Сполучених Штатів Америки, повідомив командир бригади Денис Прокопенко. Заява про це стала причиною розчарування серед членів бригади, які вже давно очікували на підтримку від союзників.
За його словами, бригада двічі намагалася подати петицію на сайті президента України, проте там відмовилися її публікувати. В ОП послалися, що це питання не належить до компетенції Зеленського.
Йдеться про те, що американське озброєння забороняють давати “Азову” самі США.
“Це стало наслідком поправок у законах США, які діють із 2017 року, і блокують “надання зброї та навчання або іншу допомогу для батальйону “Азов”, – пояснили командиру бригади.
У петиції до Зеленського “азовці” хотіли закликати керівництво України “докласти всіх зусиль, щоб поправка про заборону надання “Азову” американської зброї була вилучена із законів США”.
Нагадаємо, що поправку про заборону озброювати “Азов” вніс ще 2015 року конгресмен-демократ Джон Коньєрс-молодший. Посилаючись на публікації в західній пресі, він заявляв, що “Азов” (тоді ще батальйон) характеризується як “відверто неонацистський”. У 2017 році поправка була затверджена і діє досі. “Азов” звинувачення в неонацизмі заперечує і називає їх “російською пропагандою”.
Протягом останнього року українські дипломатичні ініціативи активно спрямовані на втілення “формули миру Зеленського”. Президент України неодноразово наголошував, що лише виконання усіх десяти її пунктів може привести до справедливого миру, інші мирні ініціативи не розглядаються.
Кульмінацією цього процесу стане “Глобальний саміт миру”, який організовується на базі української ініціативи. За його концепцією, лідери десятків країн зберуться, щоб обговорити формулу Зеленського та розробити чіткий план досягнення миру на її основі, який буде поданий для розгляду Москві.
Більше інформації про підготовку до цього заходу, складнощі його організації та очікувані результати саміту, який відбудеться в середині червня у Швейцарії.
Початок переговорів про мирне врегулювання між Україною та Росією наступив миттєво після повномасштабного вторгнення, що відбулося наприкінці лютого 2022 року. Початкові зустрічі делегацій відбулися на території Білорусі, а вже у березні перемовини перейшли до Стамбула. На перший погляд, сторонам вдалося досягти певного прогресу і навіть визначити рамки майбутньої угоди. Однак пізніше контакти між ними зійшли на неблагополучне русло.
Про причини зриву цих перемовин залишається лише припущення. Деякі спостерігачі вказують на розбіжності в баченні принципових пунктів документів, які обговорювалися. Інші зазначають появу інформації про злочини, вчинені російськими військовими під час окупації українських населених пунктів. Також у списку можливих причин – сподівання обох сторін на можливість вирішити конфлікт на полі бою та відсутність гарантій виконання угоди з боку третіх сторін. Взаємна недовіра також відіграла свою роль.
Імовірно, відіграли свою роль у цьому комплекс причин. У будь-якому випадку, вже до літа 2022 року будь-які спроби контакту між Києвом і Москвою зупинилися, і зараз ведуться тільки напівформальні переговори з гуманітарних питань, таких як обмін полоненими та тілами загиблих, а також повернення вивезених з України дітей.
Після того, як переговори між Україною та Росією зазнали невдачі, керівники третіх країн взяли на себе завдання покращити спілкування між українським та російським керівниками.
У червні 2022 року першу спробу зробив президент Індонезії Джоко Відодо, який здійснив маршрут Київ-Москва. Після цього він заявив про передачу якогось повідомлення від Володимира Зеленського до Володимира Путіна і обіцяв продовжувати сприяти спілкуванню між ними.
Відповідь з боку Києва була нервовою. Прес-секретар Зеленського Сергій Никифоров відзначив, що якби президент України мав щось передати своєму російському колегові, він би зробив це під час щоденного телезвернення.
“Не треба брати на себе те, що ти точно не зможеш виконати”, – прокоментував радник керівника Офісу українського президента Михайло Подоляк.
Також, влітку 2022 року, Москва почала активно поширювати повідомлення про свою готовність негайно відновити мирні переговори з Києвом через різні канали комунікації. Про це заявляли не лише Володимир Путін та Сергій Лавров, а й такі посередники, як ексканцлер Німеччини Герхард Шредер чи угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан, які мали зв’язки з Кремлем.
У просторі інформаційних потоків з’явилися нові повідомлення про різноманітні “мирні плани” від різних країн та груп держав для України та Росії. Протягом кінця 2022 – початку 2023 року такі ініціативи заявляли Китай, Індонезія, Ватикан, а також група африканських держав під неформальним керівництвом ПАР.
За словами дипломата, який спілкувався з ВВС, у певний момент кількість таких ініціатив досягла десятка, проте багато з них залишалися непублічними, і вважалося, що це спроби “посередництва на користь Росії”.
Проте комунікації з боку Києва викликали певні зауваження. З одного боку, Україна відкидала всі запропоновані “партнерами” плани, а з іншого – висловлювала готовність до переговорів з Росією лише після виведення останнього російського солдата з міжнародно визнаних територій України, включаючи Крим. Така позиція виглядала ультимативно та нереалістично для багатьох зовнішніх спостерігачів.
Указ Володимира Зеленського про заборону будь-яких переговорів з президентом Росії Володимиром Путіним від 30 вересня 2022 року також викликав суперечливі оцінки. Деякі українські коментатори розуміли його як емоційну реакцію на рішення російської влади щодо “приєднання” чотирьох регіонів України до РФ, проте багато зовнішніх спостерігачів сприйняли цей указ як ознаку недоговороздатності та відсутності бажання мирного врегулювання з боку України.
У таких умовах Україні потрібен власний мирний план, який би відобразив українське бачення про завершення війни та зміг би зменшити “міжнародний шум” навколо різноманітних мирних ініціатив.
Упродовж літа 2022 року українські представники розробляли, а восени представили рамкову ініціативу, що отримала назву “Формула миру Зеленського”.
У той час ситуація на воєнному фронті значно ускладнилася для російських військ. У вересні українські війська провели ефективну операцію “Слобожанський наступ”, в результаті якої звільнили значну територію та десятки населених пунктів у Харківській, Донецькій та Луганській областях. Росія була змушена зупинити подальше просування своїх військ лише за допомогою поспішної і непопулярної часткової мобілізації.
На початку листопада Росії довелося прийняти “непросте рішення” – вивести свої війська з Херсона, єдиного міста, захопленого після повномасштабного вторгнення. У той же час, Москва здійснювала масштабні атаки на українську енергетичну інфраструктуру. Ці удари не мали стратегічного значення і, можливо, були спрямовані на підвищення антивоєнних настроїв в Україні, але вони лише зміцнили спротив населення.
Західні експерти називали цю ситуацію стратегічною поразкою для Росії, відзначаючи успіхи України та її військового та політичного лідерства.
Точно в такому контексті, 15 листопада 2022 року, всього через чотири дні після звільнення Херсона, Володимир Зеленський представив “Формулу миру” на саміті “Великої двадцятки” в Індонезії. Він стверджував, що реалізація її десяти пунктів принесе справедливий мир, а також забезпечить адекватне покарання агресора та стримає подібні конфлікти у майбутньому.
Опис “Формули миру Зеленського” включає такі пункти:
Радіаційна та ядерна безпека.
Продовольча безпека.
Енергетична безпека.
Звільнення всіх полонених і депортованих, включаючи украдених українських дітей.
Виконання Статуту ООН та відновлення територіальної цілісності України та світового порядку.
Виведення російських військ і припинення бойових дій.
Повернення справедливості.
Протидія екоциду.
Недопущення ескалації.
Фіксація закінчення війни.
Багато західних спостерігачів вбачають у цій “українській формулі миру” умови капітуляції Росії. Її реалізація, за їхньою думкою, не залишає Володимиру Путіну можливості вийти з конфлікту, зберігши своє обличчя. Таким чином, план Зеленського вважається нереалістичним.
З іншого боку, для Києва територіальна цілісність України є неприпустимою умовою для будь-яких перемовин з Москвою, оскільки будь-який клаптик землі, під контролем Росії, може стати місцем нової агресії. Для України “справедливий мир” не просто питання торгів і компромісів з агресором, але й про цінності, на яких ґрунтується цивілізований світ. Тому риторика Києва щодо закінчення війни зосереджена на понятті “справедливості”.
Офіційна позиція Заходу полягає в тому, що Київ має самостійно вирішити, коли сідати за стіл переговорів з Москвою і які умови висувати за цим столом. В “мирному плані” Зеленського вони бачать формально озвучену позицію для таких гіпотетичних перемовин. І цю позицію підтримують західні партнери України, які у публічній сфері не можуть дозволити собі нічого іншого.
У першій презентації “формули миру” на саміті “Двадцятки” в Індонезії Володимир Зеленський поділився своїм баченням щодо реалізації її пунктів.
“Ми вже маємо позитивний досвід експортної зернової ініціативи. Як вона працює? Є ООН і дві сторони домовленостей: з одного боку – Україна, Туреччина та ООН, з іншого – Росія, Туреччина та ООН. Подібно до цього може спрацювати виконання кожного з озвучених мною пунктів, де сторонами можуть бути різні держави, які готові взяти на себе лідерство в тому чи іншому питанні”, – пояснював він.
Хоча зараз після виходу Росії з “зернової угоди” та забезпечення Україною “зернового коридору” власними силами, ця аналогія може втратити актуальність, але ці слова демонструють сутність українського плану.
За цим планом партнери Києва можуть самостійно обирати, які саме пункти “формули миру Зеленського” їх цікавлять більше, а які менше чи проблемніші.
За даними ВВС, найменший ентузіазм, особливо серед країн Глобального Півдня, викликають пункти про виведення російських військ з міжнародно визнаної території України та про відновлення справедливості, що, за поглядом Києва, включає створення спецтрибуналу для засудження агресорів.
Алгоритм дій України щодо реалізації “формули миру” складається з трьох рівнів. Перший – регулярні зустрічі команди Андрія Єрмака з послами, акредитованими у Києві. Другий рівень – “саміти” радників лідерів держав. Їх вже було чотири, і на них обговорювалися можливі варіанти реалізації пунктів “формули миру”. Найвищим рівнем цього процесу є “Глобальний саміт миру”, на якому план має бути переданий Росії.
Другий “Глобальний саміт миру” за словами Володимира Зеленського, відбудеться не на європейському континенті. Андрій Єрмак розповів, що на цьому саміті, до якого запросять і росіян, має бути ухвалений міжнародний документ, що зафіксує закінчення війни – виконання останнього, десятого пункту “української формули миру”.
“Для критиків і скептиків дозвольте мені пояснити: проєкт – це не український перелік побажань, а ретельна й докладна пропозиція, яка має величезну легітимність завдяки участі країн усього світу”, – писав у січні цього року про цей документ Андрій Єрмак.
“Це не означає, що Росія прийме цей документ… Але ми говоримо, що цей документ буде представлений переговорниками російській стороні, і ми будемо до другого саміту готові до відповідних дипломатичних кроків… Ми запропонуємо (Путіну) майданчик, на якому він зможе погодитись, що для нього це (війна проти України) було помилкою”, – заявив Зеленський у лютому цього року.
Що буде, якщо Росія відмовиться від реалізації плану, розробленого без її участі? Обізнаний співрозмовник ВВС з української влади відповідає: “В такому разі включатимуться інші країни, які беруть участь у процесі, не тільки Україна”.
Однак про другий саміт миру говорити, очевидно, зарано. Терміни проведення першого – у Києві його називають інаугураційним або установчим – саміт неодноразово переносився. За останній рік як дати саміту називали: липень минулого року, “до кінця осені 2023 року”, “до кінця 2023 року”, 24 лютого 2024 року – день другої річниці повномасштабного вторгнення Росії, “до кінця весни цього року”.
Серед можливих місць для проведення саміту згадувалися Данія, Франція, Італія, Нідерланди та Нью-Йорк.
“Ми не хотіли проводити саміт заради саміту, ми хотіли, щоб він приніс конкретні результати. А по-друге, ми хотіли досягти максимально широкої представленості на ньому країн Глобального Півдня, тому нам потрібен був додатковий час для переконання, для донесення до них свого погляду. Але за дипломатичними мірками все відбувається дуже швидко як для проєкту такого масштабу: менше року тому ми провели першу зустріч радників у Копенгагені, а нині вже готуємо саміт лідерів”, – заявила Дарія Зарівна, яка від самого початку працює над цією темою.
У січні цього року президенти Швейцарії та України домовилися, що установчий “саміт миру”, який відбудеться в Швейцарії. Згодом була оголошена дата та місце цього заходу: він запланований на 15-16 червня цього року на курорті Бюргеншток поблизу Люцерна.
Зараз організація “Глобального саміту миру” стала головним зовнішньополітичним пріоритетом для Офісу президента України. Звінки до швейцарських колег з цього питання відбуваються майже щодня, підтверджує представниця пресслужби, Дарія Зарівна.
Найближчим часом потенційним учасникам саміту будуть розіслані офіційні запрошення.
Навіть такий, здавалося б, протокольний крок, як відправлення запрошень, має велике значення. Склад учасників саміту і рівень представництва на ньому визначатимуть значення та можливі результати заходу.
Представник президента зазначив, що для Києва важливо, щоб держави, які приймуть участь у саміті, були представлені своїми головами.
Організатори врахували цей аспект при визначенні дати саміту. По-перше, він відбудеться через тиждень після виборів до Європейського парламенту, що полегшить політичний тиск на європейських лідерів. По-друге, він припадає на дні, що безпосередньо слідують за самітом “Великої сімки”, що запланований на 13-15 червня в італійській Апулії. Це дозволить зменшити логістичні труднощі для участі лідерів країн “Великої сімки”, зокрема президента США Джо Байдена, присутність якого в Бюргенштоку автоматично надасть “саміту миру” статусу глобальної важливості.
Особливе зацікавлення викликає питання участі представників Росії з БРІКС. Хоча їм будуть відправлені запрошення, але є сумніви, що всі вони приймуть їх.
Досягненням максимуму для організаторів “мирного саміту” був би приїзд до Швейцарії китайського лідера Сі Цзіньпіна. Навіть на певному етапі надії на повноважну участь Китаю у мирній ініціативі Володимира Зеленського виглядали обґрунтованими. Влітку минулого року представник офіційного Пекіна брав участь у зустрічі політичних радників у саудівській Джидді.
“Участь Китаю в саміті в Джидді стала доказом, що ми здатні об’єднувати Захід і Глобальний Південь навколо бачення справедливого миру. Для росіян це було боляче і неочікувано”, – резюмував Андрій Єрмак.
Проте на наступні саміти радників китайці не приїжджали.
Позиція Китаю нині полягає в тому, що Захід має негайно припинити посилати зброю Україні, бойові дії мають заморозитись на нинішній лінії зіткнення, а Київ та Москва мають розпочати мирні переговори. У Києві такий підхід принципово відкидають. “Просте припинення вогню сьогодні було б рівносильним легітимізації захоплення територій Росією і проклало б шлях до ще одного замороженого конфлікту – сценарію, який одночасно є несправедливим, небезпечним і, більше того, нежиттєздатним”, – написав у грудні минулого року у статті для Politico Андрій Єрмак.
Щодо червневого “мирного саміту”, позиція Пекіна не до кінця зрозуміла. З одного боку, у березні цього року посол Китаю у Швейцарії Ван Шітін не виключив участі його країни у цьому заході. З іншого боку, приблизно тоді ж Politico з посиланням на високопоставлені джерела повідомило, що Китай “намагається переконати Європу дозволити Росії сісти за стіл мирних переговорів – можливо, вже у Швейцарії, інакше Пекін ігноруватиме такі зустрічі”.
Офіційно МЗС Китаю заявляє, що Пекін підтримав би “організацію у належний час мирної конференції з рівноправною участю всіх сторін” – слід читати, України і Росії.
Про доцільність конференції, в якій брали б участь і Київ, і Москва, говорять і низка інших держав. У березні цього року на переговорах з Володимиром Зеленським турецький лідер Реджеп Ердоган заявив, що його країна готова “відновити процес переговорів, який раніше відбувся у Стамбулі” – тобто прийняти мирний саміт за участю представників і України, і Росії.
“Ми не бачимо, як можна запрошувати (до переговорів) людей, які все блокують, знищують та вбивають. Ми хочемо отримати результат. Результат – справедливий мир для України. Тому спочатку цивілізовані держави розроблять план, а вже потім залучатимуть представників Росії, які захочуть справедливого миру”, – досить різко відповів на цю пропозицію Володимир Зеленський.
Про необхідність залучення до розмов про мир в Україні Росії говорять і в Європі – причому йдеться не лише про представників Угорщини та Словаччини, які вважаються “троянськими конями Путіна” в Євросоюзі. У січні цього року про те, що “ми маємо знайти той чи інший спосіб залучити Росію” до переговорного процесу, заявив міністр закордонних справ Швейцарії Іньяціо Кассіс. Але тут, швидше, йдеться про далеку перспективу: на червневому саміті представників Росії явно не буде.
Перелік країн, яким будуть надіслані запрошення, не буде оприлюднено. У лютому цього року Андрій Єрмак зазначав, що запрошення будуть надіслані до 160 світових столиць. За даними Bloomberg з початку квітня, у саміті прийматимуть участь “80-100 країн”.
Джерело ВВС в Офісі президента повідомляє, що запрошення будуть надіслані у понад 160 країн, а до Швейцарії приїдуть представники “понад ста держав”.
За словами Дарії Зарівної, організатори не прагнули досягти максимальної кількості учасників через логістичні обмеження приймаючої сторони. “Це величезна задача масштабу, схожа на Генеральну асамблею ООН”, – коментує вона.
Співрозмовники ВВС не виключають, що через обмежені можливості прийому такої кількості високопосадовців деякі учасники приєднаються до заходу в онлайн-форматі.
Остаточний перелік країн-учасниць “саміту миру” може бути оприлюднений лише в день його відкриття.
Такі заходи секретності не дивують тих, хто слідкує за подіями навколо “формули Зеленського”. Так само, не були опубліковані списки учасників самітів радників у Джидді, на Мальті та в Давосі.
Організатори майбутнього “саміту миру” пояснюють, що змушені вживати таких заходів через тиск Росії, яка намагається завадити участі держав, перш за все, з Глобального Півдня, у заходах, організованих українською стороною.
“Багато країн з Глобального Півдня кажуть: ми, звичайно, підтримуємо вас, але ми не хочемо проблем з Росією”, – зауважує співрозмовник з Офісу президента України.
“Ми маємо точну інформацію від розвідки про те, що Росія має плани не просто зірвати саміт миру, а й зменшити кількість учасників заходу та продовжити війну”, – заявив Володимир Зеленський на зустрічі з іноземними та українськими послами у Києві минулого тижня.
Однак публічних коментарів щодо цього ані від Зеленського, ані від іноземних дипломатів не надійшло.
Українські ЗМІ повідомляли, що МЗС Росії проводило бесіди з послами країн Глобального Півдня в Москві, закликаючи їх ігнорувати зустрічі радників по “формулі миру”.
ВВС не може незалежно підтвердити цю інформацію.
Офіційна позиція Москви стосовно червневого “саміту миру” може бути охарактеризована як “агресивний ігнор”. Формально Росія продовжує висловлювати “конструктивну” готовність розпочати переговори з Україною у будь-який момент.
У березні цього року Володимир Путін зазначав, що Росія готова до переговорів, але тільки на реаліях, які склалися, і не готова до базування переговорів на “хотіннях” після вживання психотропних засобів.
Є думки, що список вимог Путіна може бути ще ширшим, включаючи заміну української влади на більш пристосовану до вимог Кремля. В Україні вважають, що метою Росії може бути ліквідація української державності.
Москва відмовляється від участі у швейцарському саміті навіть у випадку, якщо її запросять, називаючи проведення саміту у Швейцарії “безглуздим”.
На майбутній саміт у Швейцарії покладаються великі сподівання, але можливо, завищені, особливо з боку офіційного Києва, що свідчать соціологічні дослідження та висловлення українських політиків.
Оптимізм українських топ-політиків передається громадянам, але чи реалістично очікувати прогресу у вирішенні конфлікту на саміті, де одна з ключових сторін не бере участі?
Експерти радять дивитися на саміт не як на інструмент закінчення війни, а як на форум для формулювання майбутнього світоустрою після конфлікту. Така позиція дозволяє побачити подібності з історичними конференціями, які закладали основи майбутніх міжнародних відносин.
Основне завдання саміту полягає у розробці конкретних пропозицій, які могли б стати основою для майбутніх мирних переговорів. Процес роботи над документом може зайняти багато часу і відбуватися як на самому саміті, так і поза його межами.
Незважаючи на тертя та можливі конфлікти, мета залишається ясною: розробити документ, який був би простим, чітким і не залишав би місця для різних тлумачень, але водночас був би прийнятим як мінімумом всіма зацікавленими сторонами.
За словами співрозмовників ВВС, результат “Глобального саміту миру” визначатимуть події на полі бою на сході та півдні України.
Колишній посол України у США та Росії Володимир Єльченко стверджує, що головним гравцем на переговорах будуть Збройні сили України.
Поки російські війська контролюють ініціативу на лінії зіткнення. Президент України Володимир Зеленський та голова української воєнної розвідки Кирило Буданов попереджають про можливий новий наступ Росії.
Західні ЗМІ гадають, що Володимир Путін може не хотіти змін у своїй політиці стосовно України до американських виборів у листопаді. Але українські чиновники сподіваються на військову допомогу від США та закон про мобілізацію.
Можливе застосування сучасних західних літаків на полі бою до початку саміту також може підсилити позиції України.
Якщо Україна до середини червня продемонструє хоча більш-менші успіхи на полі бою, це може вплинути на підсумковий документ саміту, змусивши дипломатів висловити твердіше позиції проти Росії.
У випадку, якщо ситуація на полі бою не буде сприятливою для України, на саміті можуть закликати до переговорів з Москвою за її умовами, а сам саміт може завершитися без підсумкового документа.
Втім, навіть якщо саміт не призведе до конкретних результатів, це також може бути важливим знаком. Україна не готова до обговорення жодних сценаріїв, які передбачають її поразку, і президент Зеленський впевнено стверджує, що переможе.
Під час зустрічі між президентом України Володимиром Зеленським і генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом обговорювалася ідея створення спеціального фонду на суму 100 мільярдів євро для підтримки української оборони. Ця зустріч відбулася під час візиту Столтенберга до України.
Зеленський повідомив, що вони з Єнсом Столтенбергом у Києві обговорювали, серед іншого, ідею генсека щодо створення спецфонду НАТО для підтримки України в розмірі 100 млрд євро терміном на 5 років.
“У союзників дійсно є можливість втілити в життя таку ініціативу. Для нас дуже важливі деталі. Важливо, щоб це було не за рахунок двосторонніх обсягів, зазначених нашими угодами про гарантії безпеки”, – зазначив Зеленський.
Президент України Володимир Зеленський вирішив звільнити Володимира Майбоженка з посади голови Броварської районної державної адміністрації Київської області. Цю інформацію оголосили в розпорядженні, опублікованому на офіційному веб-представництві Офісу Президента 27 квітня.
Нагадаємо, Шевченківський районний суд міста Києва вирішив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці без можливості внесення застави щодо посадовця районної військової адміністрації. Це сталося у зв’язку з підозрою за ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами у стані сп’яніння).
Слідство повідомило посадовцю про підозру, за якою йому загрожує позбавлення волі на строк до восьми років. Досудове розслідування ще триває.
За даними правоохоронних органів, 26 квітня у місті Бровари сталася дорожньо-транспортна пригода з постраждалими. Встановлено, що посадовець РДА не виконав забороняючий сигнал світлофору та скоїв наїзд на пішоходів. Внаслідок аварії постраждали четверо людей, серед них – дворічна дівчинка.
Також, на місці події встановлено, що винуватець ДТП перебував у стані алкогольного сп’яніння з рівнем 2,31 проміле алкоголю у крові.
Начальник Київської ОВА Руслан Кравченко заявив, що голову РДА буде звільнено. Управлінням також було повідомлено про стан постраждалих під час наїзду у Броварах.
Увечері 22 квітня у Верховній Раді відбулося засідання керівництва фракції “Слуга народу”, де обговорювалася можлива зміна керівництва у деяких міністерствах. Президент України Володимир Зеленський також брав участь у цьому засіданні, яке відбулося за участю голов комітетів від даної політсили. Однак рішення про кадрові зміни в уряді було відкладено ще на тиждень.
На засіданні також був присутній прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Йдеться про вже відомий список кандидатів на заміну, проте сам Шмигаль, ймовірно, залишиться на своїй посаді.
Серед осіб, які можуть покинути Кабінет Міністрів:
Олександр Кубраков, віцепрем’єр-міністр і міністр розвитку громад, територій та інфраструктури України;
Денис Малюська, міністр юстиції;
Микола Сольський, міністр аграрної політики та продовольства;
Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр і міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій;
Оксен Лісовий, міністр освіти і науки.
“Це дуже складна ситуація. Спроба замінити когось піднімає питання щодо інших. Наразі нічого не вирішено, рішення було відкладено ще на тиждень”, – поділилося джерело з фракції. Зеленський разом зі своїм оточенням, у той час як розглядалися кадрові питання, узгодили заміну генерального прокурора України. Найбільш ймовірним кандидатом на цю посаду є голова Одеської обласної адміністрації Олег Кіпер.
Також Зеленський звільнив двох заступників глави Офісу Президента Андрія Єрмака: Андрія Смирнова та Олексія Дніпрова. До 20 травня, коли закінчується його п’ятирічний термін, Зеленський прагне позбутися всіх осіб, яким він не має абсолютної довіри.
Президент України Володимир Зеленський висловив свої спостереження щодо страху країн Заходу перед Росією та політизації українських жертв у відносинах з Москвою. Його заява відображає складну політичну ситуацію у регіоні та співвідношення сил між Україною та Росією.
Країни Заходу бояться Росії, а українські жертви стали “політикою”, заявив Зеленський.
Його слова прозвучали в контексті того, що Захід допоміг Ізраїлю відбити повітряний напад Ірану, але відмовляється робити те ж саме в Україні.
“Якщо країни не допомагають Україні своїми силами, тому що бояться, що буде війна з Росією, це означає, що вони дійсно бояться Росії. І якщо країни надають таку допомогу Ізраїлю, це означає, що вони впевнені, що не буде війни з Іраном. І в цьому цинізм ситуації. Тому що, якщо вони впевнені, що війни з Іраном не буде, то я вважаю, в цьому і є той неприємний момент. Що є якась закулісна гра. І, можливо, для когось усі ці жертви – всього лише політика”, – заявив Зеленський.
Каже, він був “у шоці” від того, як союзники допомогли Ізраїлю відбити напад Ірану, але не розуміє, “а що не так з українцями”.
“Незалежно від країн, від того, що Ізраїль не є країною НАТО. Незалежно від того, що я не бачив дуже серйозного, потужного документу між Францією та Ізраїлем, як, наприклад, між США та Ізраїлем, або союзницького документу країн НАТО з Ізраїлем. Тобто, ми просто побачили, як армії, пілоти і зброя кількох союзницьких держав знищила 99% всього того, що летіло на голову ізраїльтянам”, – заявив Зеленський.
Нагадаємо, у США заявили, що збивати ракети над Україною не будуть, бо це “різні конфлікти, різний повітряний простір, різна картина загроз”.
Кирило Буданов – найпублічніший керівник воєнної розвідки не тільки в історії України, а й в масштабах всього світу. Він регулярно дає інтерв’ю журналістам та з’являється на публічних заходах, де з однаково незворушним виразом обличчя озвучує оптимістичні прогнози для України у війні та пророкує розпад Росії.
Це він стверджував, що активні бойові дії закінчаться до кінця 2022 року, а “ЗСУ скоро будуть у Криму”.
Про жоден з цих прогнозів керівник ГУР не жалкує, а той факт, що вони не збулися, пояснює зміною обставин: “Це прогнози реального часу. Якщо щось повертається трошки інакше – вибачте, це вносить свої корективи”.
Ми брали це інтерв’ю 19 квітня – того дня українським силам вдалося вперше збити російський стратегічний бомбардувальник Ту-22МЗ. У керівника воєнної розвідки був насичений графік, тому він помітно поспішав. На питання відповідав традиційно коротко і стримано, рідко піддаючись емоціям.
Вдалось розпитати про багато чого – ситуацію на фронті та тактику росіян, прогнози та очікування, політику та особисте. На деякі питання відповідати Буданов відмовився – наприклад, про причини малоуспішного українського наступу та про ймовірні переговори з Росією.
Прогнози головного воєнного розвідника вже не такі оптимістичні, але, як стверджує він, Україна не програє у цій війні. “Армагеддон не відбудеться”, – каже Кирило Буданов. І додає: “Як завжди, в останній момент щось придумаємо”.
Про ситуацію на фронті
ВВС: Хочеться почати зі свіжої новини. Українські сили знищили російський стратегічний бомбардувальник Ту-22М3 сьогодні (19 квітня). Як це вдалося зробити?
Кирило Буданов: Довго чекали, готувалися, зрештою змогли. Що я вам на це скажу?
ВВС: Як це зробили, чим? Можна якісь деталі розказати?
Кирило Буданов: Я не хотів би, чесно кажучи, розкривати це все. Можу єдине сказати – літак був вражений на відстані 308 кілометрів, достатньо далеко. Скажімо так, плідна і довга робота дає про себе знати. Це той же, як-то кажуть, прийом і ті ж засоби, які ми використовували, коли знищили в повітрі літак А-50.
ВВС: А скільки, за даними української розвідки, таких літаків ще у росіян?
Кирило Буданов: Ще є, але це перше збиття літака дальньої авіації в цій війні. І цілком зрозуміло, що Одесі буде трошки легше зараз, тому що літаки Ту-22М3 застосовували ракети Х-22, які, мабуть, найбільше принесли саме руйнувань по місту. Тому що ракета дуже швидка, потужна і особливо ніхто не міг перехопити. Це ще радянська розробка. Але в той же час точність не така вже велика і більшу кількість, скажімо так, цивільних будівель знищили саме ці ракети.
Тепер, цілком очевидно, вони будуть шукати нові рубежі, а в напрямку Одеси, в принципі, інших рубежів нема. Будуть застосовувати тільки наземні комплекси для ударів по Одесі та ракети з дальньої авіації та з моря. Х-22, я сподіваюся, більше не побачать.
ВВС: Саме цю операцію довго готували?
Кирило Буданов: Тиждень була, скажімо так, сама “засідка”. Чекали, коли він вийде на потрібний рубіж.
ВВС: На Заході все більше зараз говорять про те, що Україна може програти у війні вже цього року. Контрнаступ не дав очікуваних результатів, постачання зброї сповільнилося і так далі. Як ви реагуєте на такі прогнози і на такі песимістичні настрої?
Кирило Буданов: Як саме я на це реагую? Ніяк.
ВВС: Чи мають сенс взагалі ось такі песимістичні настрої?
Кирило Буданов: Послухайте, якщо ми з вами говоримо про сценарії, які розробляються, які можуть бути – так в будь-якому випадку є, скажімо так, позитивні для однієї зі сторін і негативні для другої зі сторін сценарії. Немає підстав для того, щоб вірити в стратегічний програш України. Так, якщо говорити, що все буде йти погано – ну, цілком зрозуміло, що і результат буде поганий. Проте, якщо підуть зміни на краще – а підстави вважати, що так буде, все ще є.
ВВС: На чому базується ваша ця думка?
Кирило Буданов: Давайте пригадаємо хоча б сьогоднішній ранок, з чого ви почали. Це позитивно вплине на ситуацію, як мінімум для одного конкретно взятого регіону? Я б сказав, так, позитивно. Так, є проблеми на фронті, але треба теж відверто казати – ці ж проблеми не сьогодні з’явилися, і не місяць тому, і навіть не три місяці тому. Це системна проблема, з якою ми стикнулися. І разом з тим треба пам’ятати, що Україна все ще існує.
Підпис до фото,Кирило Буданов очолює Головне управління розвідки Міноборони з 5 серпня 2020 року. На відміну від інших представників влади, він відкрито попереджав про підготовку Росії до повномасштабного вторгнення в Україну
ВВС: Я дивилася ваше інтерв’ю взимку, ви тоді говорили, що суттєвих успіхів у росіян немає. На цей момент, на вашу думку, є в них суттєві успіхи?
Кирило Буданов: Дивіться, у росіян був реальний успіх на Авдіївці. Це треба визнати. Це факт. Вони це змогли. Все інше – ну, поки зарано про це говорити.
ВВС: А останні удари по енергетиці?
Кирило Буданов: А наші, скажімо так, позитивні практичні удари по їхніх об’єктах? Це все урівнювання. Розумієте, вони щось десь роблять, ми десь робимо свій крок. Одні більш успішні, інші менш успішні. Питання війни вирішують не удари – а, як і в стародавні часи, поки людина з прапором не зайде на територію – нічого не зміниться. Хоч ти мільйон дронів туди відправ, хоч сто тисяч артилерійських снарядів туди поклади – допоки людина не зайде, нічого не буде.
ВВС: Представники української влади і ви, до речі, в тому числі, минулого року говорили про те, що у росіян закінчуються ракети. Удари є…
Кирило Буданов: А вони накопичили їх. Дивіться, більше року не було жодного удару по енергетиці. Ну цілком зрозуміло, що при наявності виробництва вони трошки їх накопичили. Вони особливо накопичили морський компонент ракет, оперативно-тактичного ракетного озброєння. Але поки що він активно не застосовується.
А ракети авіаційного компонента – ну, вони знову дуже серйозно вичерпали свої запаси. Навіть останній удар? знову ж таки сьогоднішній день беремо – всього-на-всього два стратегічних бомбардувальники завдавали удари. Це не від того, що у них немає цілей, а через те, що вони трошки економлять. Так, вони можуть нанести ще кілька серйозних ударів, але не безкінечно.
ВВС: Хто їм допомагає в цьому?
Кирило Буданов: А хто допомагає? Ніхто не допомагає, вони самі працюють. Вони досить ефективно побороли санкції, обхід санкцій і так далі.
ВВС: Західні комплектуючі до них доходять?
Кирило Буданов: Як ішли, так і йдуть.
ВВС: Яка участь Китаю в цьому?
Кирило Буданов: Жодне готове озброєння Китай як не передавав, так і, наскільки ми знаємо, не планує передавати. Компоненти, мікрочіпи, зараз пішли верстати – але все це в кращому випадку товари подвійного використання, це треба теж розуміти. Так само, як от ви самі казали – європейські, західні, як то кажуть, чіпи, механізми, агрегати. На жаль, це все є.
Про хід війни
ВВС: Ви відомі своїми прогнозами. Досить позитивними прогнозами. Ви знаєте, про що я говорю – “ЗСУ скоро будуть в Криму” і так далі. Ви не жалкуєте про це?
Кирило Буданов: Я казав, що “ми зайдемо в Крим”.
ВВС: Ви не жалкуєте про ці слова?
Кирило Буданов: Ніколи. Я ніколи не жалкую про минуле. Взагалі про будь-яке. Те, що інколи ситуація різко кардинально змінюється – зрештою, якщо ви вже говорите про мої особисті слова, то наші підрозділи в Крим зайшли.
ВВС: Не думаєте, що такі прогнози дають людям марну надію?
Кирило Буданов: Ні, вони не дають марну надію. Це прогнози реального часу. Якщо щось повертається трошки інакше – вибачте, це вносить свої корективи.
ВВС: Ви часто в своїх інтерв’ю говорите про те, що ваші прогнози базуються на…
Кирило Буданов: На фактах, цифрах, документах і тому подібне.
ВВС: Про що сьогодні вам говорять ці цифри?
Кирило Буданов: Нас чекає досить важка, за нашою оцінкою, ситуація найближчим часом. Але вона не катастрофічна, це теж треба розуміти. Армагеддон не відбудеться, як багато хто зараз починає казати. Але проблеми з середини травня будуть.
ВВС: А якщо говорити про фронт.
Кирило Буданов: Я і про фронт в тому числі. Це комплексний підхід, тому що росіяни будуть використовувати комплексний підхід. Вони проводять комплексну операцію. Не будемо ми про це з вами довго розмовляти, але це важкий період буде. Середина травня, початок червня.
ВВС: Мова і про внутрішньо-політичну ситуацію?
Кирило Буданов: Мова про все.
Про російських військових
ВВС: Колишній головком Віктор Муженко нам в інтерв’ю говорив про те, що за два роки війни росіяни змінилися. Вони краще вже оснащені, краще підготовлені і так далі. Як ви оцінюєте, як змінилися росіяни за цей час після початку повномасштабного вторгнення і які вони сьогодні? Вони стали сильнішими?
Кирило Буданов: І так, і ні. Треба пам’ятати, що війна – це завжди шалений розвиток. У будь-якій країні світу війна давала завжди розвиток технологічний, індустріальний і тому подібне. Не дивлячись на те, що це шалені витрати та руйнування, але це завжди розвиток. Це відбувається з ними, це відбувається з нами, це теж треба розуміти.
Хто міг на початку 2022-го року говорити, що на фронті будуть десятки тисяч дронів працювати? Це було навіть нереально уявити. Разом з тим, це вже нікого не дивує зараз.
Стосовно оснащення – оснащення піхотинця точно стало краще. Якість техніки? Ні, вона впала, тому що нової техніки мало, її не вистачає. Це все відремонтована, відреставрована техніка зі складів довготривалого зберігання озброєнь. Там про якість говорити немає сенсу, та і не потрібна там та якість.
Що стосується якості особового складу – ті, хто брали участь в першій, як-то кажуть, хвилі повномасштабного вторгнення 22-го року – це справжні професіонали були, контрактники з нормальним досвідом бойовим і так далі. Але за цей час їх вже майже не лишилось. Росія воює мобілізованими.
ВВС: Який їхній моральний дух?
Кирило Буданов: Та ніякий, в принципі. Він підсилився після взяття Авдіївки, але це тимчасове було явище. В принципі, мобілізованому немає особливого сенсу. Вони воюють за гроші, тому що їх призвали, тому що змусили призватися і тому подібне. Тобто “ідіть вперед”. Ну, це ще російська ментальність відіграє важливу роль. “Ідіть вперед”, як то кажуть, і російський мужик іде. Він там особливо не думає, що з ним буде. Але сказати, що він сильно старається, – це теж неправда.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES
Підпис до фото,Очільник ГУР каже, що конкуренція з СБУ – це добре, ставки Верховного головнокомандувача проходять конструктивно, а з новим головкомом проблем немає
ВВС: Наскільки сильною є, за вашими даними, російська розвідка тут, в Україні? Ясно, що вони є тут.
Кирило Буданов: Що значить “вони є”? Вони здобувають необхідні дані і намагаються впливати. Це є, це факт.
ВВС: Вони прогресують чи навпаки?
Кирило Буданов: Війна – це розвиток, я ж вам сказав. І тут так само. Скажімо так, все, що стосується кіберрозвитку, радіоелектронної розвідки – вони підсилились.
Про переговори з Росією
ВВС: Чи є сенс в цій важкій ситуації, на вашу думку, починати переговори?
Кирило Буданов: Не до мене абсолютно питання. Тому вибачте, і відповідати на нього не бачу сенсу.
ВВС: Ви нічого з цього приводу не радите президенту?
Кирило Буданов: Ні, абсолютно.
ВВС: Ви заявляли про те, що завершити цю війну можна поверненням на кордони 1991 року.
Кирило Буданов: Так, і нічого не змінилося тут.
ВВС: Ми спілкувалися з військовими, вони говорять про те, що насправді це ж не буде завершенням війни – величезний кордон, який треба утримувати, Росія нікуди не дінеться, і так далі…
Кирило Буданов: І що? Так продовжіть цю думку.
ВВС: Що війна не завершиться.
Кирило Буданов: Вона завершиться. Вона завершиться на цьому. Те, що у нас буде певний проміжок часу – можливо, великий. Напружена ситуація на кордонах після цього ? Буде. Але фактично війна завершиться.
ВВС: Навіть за цього ж військово-політичного керівництва в Росії?
Кирило Буданов: Навіть за цього. Те, що будуть спроби щось зробити знову – так будуть. Це нормально. Це абсолютно нормально. Росія хоче нас знищити, ми не хочемо, щоб нас знищували. У нас не сходяться, як то кажуть, забаганки, розумієте?
Тому цей конфлікт перманентно буде з’являтись, затихати, знову з’являтись і так далі. Подивіться на нашу історію. Ми з Російською Федерацією, Російською імперією, Московським царством і тому подібне все життя то миримося, то воюємо. Ми не зможемо змінити хід історії в майбутньому.
Про наступ на Київ
ВВС: Вас в кожному інтерв’ю запитують про імовірний другий наступ на Київ, і в кожному інтерв’ю ви відповідаєте, що це…
Кирило Буданов: Безпідставно.
ВВС: Сьогодні не змінилася ситуація?
Кирило Буданов: Не змінилася, абсолютно.
ВВС: Загрози немає?
Кирило Буданов: Станом на зараз – абсолютно немає.
ВВС: Говорячи про наступ на Київ, я хотіла вас ось, що запитати. Директор ЦРУ розповідав, що приїжджав напередодні російського вторгнення в Київ і передавав інформацію про плани росіян, в тому числі щодо висадки в Гостомелі російського десанту. У вас, я так розумію, теж була ця інформація і ви її передавали на Банкову. Яка була реакція там? Бо Бернс, наприклад, розповідає, що Зеленський вважав цю інформацію бездоказовою і не вірив в це, що Путін аж настільки божевільний.
Кирило Буданов: Я дуже поважаю пана Бернса. Особисто його знаю. В принципі, пишаюсь цим знайомством моїм. І я думаю, що це не було б коректно публічно коментувати його вислови. Так само, я думаю, що він не погодився б зробити те саме, якщо б ви його запитали про мене. Він свою позицію висловив. Ви можете її сприймати чи не сприймати. Це ваша особиста справа.
Підпис до фото,Ми брали це інтерв’ю 19 квітня – того дня українським силам вдалося вперше збити російський стратегічний бомбардувальник Ту-22МЗ.
ВВС: Українська розвідка мала цю інформацію теж?
Кирило Буданов: Ну, вочевидь.
ВВС: Про плани росіян щодо висадки в Гостомелі?
Кирило Буданов: Послухайте. Є ж історії, які неможливо вже викреслити. Здається, в жовтні ми ж перші публічно сказали, що, так, ситуація загрозлива, планується так, так і так. Якщо піднімете (архівні новини), то там була така схема показана, на якій стрілочки були, як, куди, що має піти. Просто звірте з тим, що зрештою сталося.
ВВС: Ви цю інформацію президенту передали? Яку ви отримали відповідь?
Кирило Буданов: Я не буду зараз розмовляти на цей рахунок.
Про контрнаступ
ВВС: Питання про контрнаступ минулого літа, який не дав очікуваних результатів. На вашу думку, яка причина цього? Це погане планування, повільно зброя надходила, щось іще?
Кирило Буданов: Давайте, я вам запропоную прийняти одне правило, а ви його приймете, бо інакше не буде. Запитуйте, будь ласка, мене про те, що стосується безпосередньо моєї компетенції і відповідальності. Оцінювати діяння інших посадових осіб – це, як мінімум, некоректно.
ВВС: Взагалі сам факт, що Україна узгоджує ці плани з західними партнерами – ви вважаєте, це нормально? Тому що деякі військові та експерти це критикують і вважають, що Україна має сама планувати це все.
Кирило Буданов: Я не узгоджую свої плани, можу вам одразу сказати. Є питання, які стосуються, скажімо так, багатьох сторін. Тоді я не бачу нічого поганого в тому, щоб завчасно попередити, можливо, навіть обговорити з іншими сторонами, які наслідки будуть для всіх. Це те, що стосується нашої діяльності.
Хто робить і які консультації з інших відомств – мені достовірно невідомо. Ну і цікавитись цим не хочу.
ВВС: ГУР реалізує багато операцій на території Росії, успішних операцій. Західна преса не один раз писала, що це не дуже подобається американській розвідці. Вони взагалі висловлювали критику якусь у розмові з вами?
Кирило Буданов: Я ж вам кажу, коли ті чи інші дії стосуються багатьох країн безпосередньо – не тому, що це комусь цікаво, а тому, що це буде впливати – я не бачу нічого поганого в тому, щоб нормально проговорити з нашими партнерами. Бо якщо ми називаємо їх партнери, треба про них не забувати, оскільки однобічне партнерство – це паразитизм. Це вам моя відповідь.
АВТОР ФОТО,УКРІНФОРМ
Підпис до фото,Російський пілот Максим Кузьмінов у серпні минулого року перегнав в Україну гелікоптер Мі-8, а в лютому 2024 року його вбили в Іспанії. Російські ЗМІ повідомляли, що після втечі в Україну Кузьмінов став для російських спецслужб пріоритетною ціллю
ВВС: Одна з найуспішніших операцій була, коли російський вертолітник перейшов на сторону України. Його вбили в Іспанії. Які ви зробили висновки з цього?
Кирило Буданов: Я б вам нецензурно дав би відповідь, які ми висновки зробили. Це, на жаль, класична психологічна помилка людей. Коли люди розслабляються, у них з’являються гроші і вони нібито дивляться за своєю безпекою. Але разом з тим бажання слави затьмарює очі всім. І вони починають говорити “ти знаєш, хто я?”, “от ти ж нікому, тільки от тобі кажу”. Так само потім починають викликати дівчат з РФ, знайомих їм з минулого, розказувати, скільки у них тепер багато грошей, як чудово вони живуть в Іспанії і так далі.
Треба було цьому якось запобігти, але, на жаль, це не поодинокі випадки. Така поведінка людей в світі, в різні часи і в різних ситуаціях – це типова помилка. І, на жаль, вона нас так само спіткала. Це теж треба визнавати. Я ніколи не боявся визнати помилки і тут те ж саме можу сказати. Треба було все ж таки за ним доглядати, а не повірити тому, що “я дорослий, я знаю, як бути”.
Про “Майдан-3”
ВВС: В одному зі своїх виступів ви згадували про операцію “Майдан-3”.
Кирило Буданов: Так.
ВВС: Вона і досі актуальна?
Кирило Буданов: Так, вона триває і просувається. На жаль, вона просувається.
ВВС: Яким чином?
Кирило Буданов: Це питання, яке вже стосується державної таємниці. Вибачте, більше, ніж те, що було сказано, я вже не можу розповісти. Але ще раз вам кажу: росіяни над цим працюють.
ВВС: А взагалі спостерігається активізація якихось проросійських сил тут в Україні?
Кирило Буданов: Вони чітко розуміють, що суто проросійські сили зараз не зможуть функціонувати. Тому вони камуфлюють це під різного роду діяльність, під різні питання соціальної напруженості. І це не буде виглядати (і в їхніх планах це чітко описано), воно не має виглядати як якась проросійська позиція. Ні. Абсолютно ні.
ВВС: Багато говорять про конкуренцію операцій ГУР і СБУ – особливо на території Росії. Вона є?
Кирило Буданов: Ну, це ж чудово, якщо вона є.
ВВС: Вона заважає чи допомагає?
Кирило Буданов: Здорова конкуренція завжди, у всі часи всім допомагала. Абсолютно всім. Знаєте, ще дуже давно мені розповіли одну історію. Історична, як-то кажуть, довідка. Був момент, коли американські автовиробники стикнулися з проблемою агресивної експансії ринку з боку японських автовиробників. І вони, значить, зібрались, як-то кажуть, і пішли просити, щоб чи квоти зробили, чи підняли податки, щоб якось захистити автомобільний ринок. На що їм відповіли: так просто робіть кращі автівки. Ну і все – квоти вони не отримали, а автівки почали робити дешевші і кращі. Тому я вважаю, що конкуренція – це правильно.
ВВС: Є відчуття, що останнім часом уповільнився процес обміну полоненими. Це так чи ні?
Кирило Буданов: Авжеж. Авжеж уповільнився.
ВВС: А чому?
Кирило Буданов: Тому що “Майдан-3” і все інше. Росія використовує всі можливі фактори для створення соціальної напруги. І буде використовувати далі. Разом з тим уповільнився, але не зупинився. І ми все одно різними шляхами пробиваємо і намагаємося. І здобуваємо результати. І в цьому питанні так само. Але це важко, і Росія буде використовувати цей фактор впливу на наш соціум.
ВВС: Тобто причиною не є повернення з Туреччини командирів “Азову”?
Кирило Буданов: Дивіться, після того, як їх повернули, був певний проміжок часу, але після цього обміни поновились. Тобто це точно вже не може вважатися причиною. Взимку пройшло по факту чотири обміни. Досить масштабні, більше ста в кожному. Ви маєте це пам’ятати.
АВТОР ФОТО,УНІАН
Підпис до фото,8 липня 2023 року до України повернули командирів “Азову”, які тривалий час перебували в Туреччині після звільнення з російського полону
ВВС: Якщо можна назвати цю цифру – скільки зараз взагалі полонених українців?
Кирило Буданов: Не можна.
Про замахи
ВВС: Була інформація про те, що вас розглядали на посаду міністра оборони після Резнікова. Це так чи ні? Пропонували вам чи ні?
Кирило Буданов: Слухайте, я ж вам вже казав, давайте питати мене про те, за що я відповідаю. Хто кого куди розглядав? Питання риторичне.
ВВС: Не скажете?
Кирило Буданов: Я ж вам кажу, це питання якесь риторичне. Я дуже полюбляю логіку. Можна ж продовжувати вашу думку: якщо розглядали, чому не призначили?
ВВС: Теж хотіла вас про це спитати.
Кирило Буданов: Да? Ну, це несерйозна буде у нас з вами розмова.
ВВС: Пропонували чи ні?
Кирило Буданов: Мені особисто?
ВВС: Так.
Кирило Буданов: Скажімо так, я знаю, що такі думки існували. Але, судячи з того, що ми зараз з вами розмовляємо, я сиджу перед вами – вочевидь цього не сталося. Правильно?
ВВС: Так.
Кирило Буданов: Ну, от і відповідь.
ВВС: Чого боїться Кирило Буданов?
Кирило Буданов: Ну, а чого я маю боятися? Ви думаєте, що я маю чогось боятися? Як віруюча людина, я боюся, скажімо так, Бога. Мабуть, це єдине.
ВВС: Полону не боїтеся?
Кирило Буданов: Навіть не розглядаю.
ВВС: Вас називають “безрозсудним”, в тому числі в контексті планування операцій, а також “людиною, яка насолоджується небезпекою”.
Кирило Буданов: Це ж думка людей якихось. Можливо, вони десь мають рацію, можливо, ні. Я користуюсь зазвичай іншим, старовинним правилом: “Переможців не судять”.
ВВС: Скільки було замахів на вас? Так і залишається цифра, яку ви озвучували – біля десяти?
Кирило Буданов: Давайте залишимось на тому ж (показнику). Там вони зараз планують дещо, але, як і минулі рази, все в них не вийде.
ВВС: Це росіяни?
Кирило Буданов: Це в інтересах росіян, це правда. Це росіяни, в інтересах росіян. Вони планують залучення людей і тут. Це нормальна, оперативна для них робота.
ВВС: Була історія з отруєнням вашої дружини. Можете деталізувати? Я знаю, що ведеться розслідування. Які на цей час є новини, про які ви можете нам розповісти?
Кирило Буданов: Ще рано, ще рано. Відповіді будуть, не хвилюйтесь.
ВВС: Ще ніхто не затриманий?
Кирило Буданов: Та які затримання? Це несерйозно. Я в ці ігри не граюся ніколи. Але це моя дружина, тому так воно не зійде.
ВВС: Але рух є – я маю на увазі розслідування?
Кирило Буданов: Все є.
ВВС: Прогресує?
Кирило Буданов: Прогресує.
ВВС: А в якому вона стані, як вона?
Кирило Буданов: Та більш-менш нормальний. Стабілізували, вивели більшу частину токсинів.
ВВС: А хто був ціллю?
Кирило Буданов: Якщо отруєна вона – так хто був ціллю?
ВВС: Були думки, що це насправді на вас був замах.
Кирило Буданов: Що помилилися? Знаєте, я навіть не знаю випадків таких, коли так було. Ні, їхня логіка зрозуміла – дружина для мене дуже… Це все. І вплив її вони правильно оцінили. Але, як бачите, з нами Бог і нічого не буде.
Про рейтинги
ВВС: Як у вас склалися стосунки з новим головкомом? Все злагоджено?
Кирило Буданов: Ну, я не бачу жодних проблем.
ВВС: Ставки проходять продуктивно?
Кирило Буданов: Продуктивно.
АВТОР ФОТО,ОФІС ПРЕЗИДЕНТА
Підпис до фото,8 лютого 2024 року президент змінив головнокомандувача ЗСУ – замість Валерія Залужного він призначив Олександра Сирського
ВВС: Вивчала рейтинги останні, вас туди включають, ви це знаєте. Так от в лютневому рейтингу довіри…
Кирило Буданов: Я не займаюсь соціологією, до речі. Може, це вас здивує. Періодично я чую про такі речі, але не цікавлюсь особливо.
ВВС: Довіра до вас зростає.
Кирило Буданов: Мені це приємно чути.
ВВС: Не боїтеся, що у когось це ревнощі викличе?
Кирило Буданов: Чому я маю чогось боятися? Це перше. Я вам вже сказав, я в житті мало чого боюсь. А по-друге, мені це не цікаво. Просто не цікаво. Я не живу в соціології, скажімо так. Я вивчав її, здається, один рік в військовому інституті. На цьому все, що мене, як то кажуть, з’єднує з цією наукою, закінчилось.
ВВС: Ким ви бачите себе в майбутньому – якщо Кирило Буданов вже йде з розвідки?
Кирило Буданов: Ну, коли піду, тоді і буду думати. Мені тут подобається.
ВВС: А з чим пов’язаний ваш вступ до Острозької академії?
Кирило Буданов: Навчання – а що ж тут дивного? Я постійно намагаюся займатися самонавчанням і підвищенням рівня освіти. Це не єдина освіта. Я нещодавно закінчив курси в Києво-Могилянській академії – Школа стратегічного архітектора. Я, коли можливо, завжди займаюся освітою.
ВВС: Про політику не думаєте?
Кирило Буданов: Ну, точно рано. Не той час. Зараз війна.
ВВС: А як ви відпочиваєте взагалі?
Кирило Буданов: Ніяк. Це є велика проблема, я це усвідомлюю, але ніяк.
Про Telegram
ВВС: Ви нещодавно говорили про те, що Telegram є проблемою для України.
Кирило Буданов: Можу знову вам це повторити. Це є величезна проблема.
ВВС: І що з цим зробити?
Кирило Буданов: Або, як то кажуть, впорядкувати це все – навести в цьому лад, хоча б законодавчо змусити всіх зареєструватися, щоб було зрозуміло, хто за яким медіа ресурсом, а Telegram вже точно статус медіа набув. Нема питання впливу чи тиску – питання ж не в цьому. Якщо ти хочеш доводити свою позицію – а вона може комусь не подобатись і це нормально в демократичному суспільстві – неси відповідальність. Чого ти боїшся сказати, хто ти?
ВВС: Це ви про анонімні телеграм-канали?
Кирило Буданов: Та вони всі анонімні. Ви знаєте хоч один телеграм-канал, який сказав прямо, що я – це я? От і відповідь.
ВВС: Їхнє закриття може стати вирішенням цієї проблеми? Блокування?
Кирило Буданов: Тимчасово так, але я все ж таки вважаю, що треба змусити їх зареєструватися. Це не буде тиском на пресу. В демократичному суспільстві, ще раз кажу, не можна просто так тиснути…
Чому я вам це взагалі розповідаю? Ви ж представник журналістики. Ти дуже б зраділа, якщо б до вас прийшли і сказали: все, тепер з цього дня ти пишеш отак? Ну зрозуміло, це ненормально було б. Але боятись сказати, що ви це ви – це теж неправильно. І від імені аноніма викидати в ефір, вибачте, все за що заплатять з абсолютно різних частин світу – це теж ненормально.
ВВС: Ви самі читаєте Telegram?
Кирило Буданов: Я інколи продивляюсь. У мене є на одному апараті Telegram, скажімо так, на робочому. І я продивляюсь його, коли відбуваються ті чи інші події, щоб дивитися, здебільшого, як російський соціум сприймає ті чи інші події. Це єдине, чим я користуюсь з Telegram.
ВВС: І ви, мабуть, читаєте періодично новини російських телеграм-каналів про ваше “вбивство”? Як ви на це реагуєте?
Кирило Буданов: Ні, мені вчора сказали, що нещодавно вкинули, що мене вбили десь під Харківщиною. Як я можу на це реагувати? Мені бабуся в свій час казала: “Коли кажуть постійно, що хтось вмер – то та людина буде довго жити”. Ну, значить, так і буде зі мною.
Вони мене позавчора, як то кажуть, знову “вбили”. А я сиджу зараз перед вами. Варіанти, що я голограма, думаю, ми з вами все ж таки відкидаємо.
ВВС: А розвідникам взагалі можна мати Telegram або інші соцмережі?
Кирило Буданов: Ні, абсолютно.
ВВС: Заборонено?
Кирило Буданов: Авжеж. Як керівник – у мене просто доступ до всіх світових медіа і ресурсів є. Тому я продивляюсь, щоб дивитись на результати тих чи інших наших операцій. Або резонансних подій, які, на наш погляд, мають чи будуть мати якийсь вплив.
Про Зеленського
ВВС: У травні буде 5 років каденції президента Зеленського. Як вам працюється під керівництвом цього Верховного головнокомандувача?
Кирило Буданов: Нормально працюється. Не жаліюся, як то кажуть.
ВВС: Зеленський може привести Україну до перемоги?
Кирило Буданов: Він вже її веде, два з половиною роки як. Як і ви не раз казали цей вислів: західні експерти, внутрішні експерти казали, що все, зараз кінець. Але, як бачите, знову ж таки, ми сидимо один навпроти одного, розмовляємо, а він – президент.
ВВС: Нещодавно, він, до речі, закликав Захід захистити Україну так само, як захистили Ізраїль.
Кирило Буданов: Чудова думка.
ВВС: Але ми чули, що говорить Захід – він не хоче прямої конфронтації з Росією.
Кирило Буданов: Ну, треба розуміти всі ці аспекти, враховувати. І, крім того, держава Ізраїль офіційно має статус основного союзника Сполучених Штатів Америки. Ми, на жаль, цим похвалитися поки що не можемо. Чи хотів би я цього? Хотів би. А хто проти, щоб нам допоміг захищатись хтось іще? Я не думаю, що ви знаєте таку людину, хто був би проти.
АВТОР ФОТО,ОФІС ПРЕЗИДЕНТА
Підпис до фото,9 лютого 2024 року Володимир Зеленський присвоїв Кирилу Буданову звання Героя України
ВВС: Кирило Буданов – це людина, яка дає прогнози. Скажіть щось про цей рік. Які ваші очікування, чого чекати українцям?
Кирило Буданов: Найближчий період, на нашу думку, буде важкий. Але важкий і катастрофічний – це різні речі. Ми вже кілька разів проходили важкі періоди, і цей пройдемо, повірте мені. Нічого екстраординарного не буде. Всі їхні плани заздалегідь нам відомі. Як на них реагувати? На більшість є відповідь. Так, є певні питання, які важкувато буде нам зламати, але ми знайдемо відповідь. Як завжди, в останній момент щось придумаємо.
ВВС: Але багато що залежить від інших моментів – зокрема від західної зброї і допомоги партнерів…
Кирило Буданов: Це світ 21-го сторіччя, світ інтерконтинентальних зв’язків. Послухайте, все в цьому світі пов’язане. Вся економіка, вона ж пов’язана. Вся політика, вона так само пов’язана. Тому багато що впливає на ті чи інші події.
Але разом з тим, ще раз вам кажу, як би там хто не казав, згадайте, будь ласка, тих самих “диванних експертів”, які казали: “В України три дні – і все, кінець”.
ВВС: Тобто ви порівнюєте ситуацію цього року, коли кажуть, що “Україна програє”, приблизно з тим самим періодом на початку?
Кирило Буданов: Так, з тим самим. Україна не програє і Україна не буде зруйнована. Це треба розуміти.
