Golosnovinua.com

Позначка: ЗСУ

  • Мобілізація для обраних! Недитяча війна..

    Мобілізація для обраних! Недитяча війна..

    У наших ЗМІ дуже люблять порівнювати Ізраїль та Україну. Ми як і Ізраїль щодо загрози, яка над нами нависла, маленька країна, з не менш волелюбним народом. Але війна демонструє, що різниця є, і вона величезна!

    Чому ізраїльтяни війну за свободу незалежність своєї країни називають своїм священним обов’язком і з гордістю беруть зброю для відбиття агресії ворогів, а українці тікають через представників ТЦК, які влаштовують на них засідки в транспорті та інших людних місцях?

    Чому нікому з громадян Ізраїлю на думку не спало заплатити за можливість не брати участь у захисті батьківщини, а громадяни України готові платити за липові медичні довідки лікарям і прикордонникам за їхню короткозорість, що дає змогу їм тікати з країни?

    Журналісти редакції 360UA NEWS вирішили розібратися в ситуації.

    І для початку порівняємо ставлення до війни та мобілізації обраних представників народу, його політичної еліти. Тих, хто нас на власному прикладі веде до перемоги, демонструючи єдність із народом, який його обрав!

    Ізраїль

    Ізраїльський новинний портал Ynet повідомляє, діти яких представників влади Ізраїлю були добровільно мобілізовані після нападу ХАМАС на Ізраїль:

    • молодший син прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху – Авнер;
    • син президента Іцхака Герцога (воює безпосередньо в самій Газі);
    • 2 дітей міністра оборони Йоава Галанта;
    • 3 сини міністра Бені Ганца;
    • 2 сини міністра Гаді Айзенкота;
    • син міністра соціального забезпечення Яакова Марджі;
    • старша дочка міністра транспорту Мірі Регев;
    • дочка міністра економіки Ніра Барката;
    • 2 дітей міністра алії та інтеграції Офіра Софера (син ізраїльського міністра алії та інтеграції Офіра Софера – дістав поранення під час боїв у Хан-Юнісі на півдні сектора Гази);
    • син міністра науки, інновацій та технологій Офіра Акуніса;
    • усі діти міністра сільського господарства Аві Діхтера;
    • 2 дітей міністра освіти Йоава Кіша;
    • 2 синів міністра стратегічного планування Рона Дермера;
    • 18-річний син міністра нацбезпеки Ітамара Бен-Гвіра;
    • 8 членів сім’ї міністерки Оріт Струк: 4 її дітей і 4 чоловіків її дочок;
    • усі члени сім’ї міністра праці Йоава Бен-Цура, а ті, хто не служить, – волонтерили;
    • син міністра Іфат Шаші-Бітон, з перших днів війни;
    • 2 дітей міністра юстиції Ярива Левіна.

    Та що тут говорити, навіть колишній радник українського міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк пишається своєю донькою, яка захищає Ізраїль у лавах ЦАХАЛу.

    Зазначимо також, що в перші дні після вторгнення ХАМАС син колишнього міністра науки Ізраїлю Ізхара Шая Ярон Шай загинув у бою. Йому був 21 рік.

    Україна

    Треба сказати, що позиція українських чиновників щодо мобілізації своїх дітей до лав ЗСУ вельми вкрай і дуже сильно стримана.

    А інформація про дітей чиновників і політиків чомусь зникає зі сторінок сайтів, про що свідчать 404 відповіді сторінок, де раніше розміщувалися статті про героїчних дітей української еліти:

    Але, завдяки ВебАрхіву, ми можемо відновити інформацію про моральні еталони нації.

    Почнемо з головного патріота України – Петра Порошенка.

    Два сини екс-президента України Петра Порошенка – Олексій і Михайло, більш ніж призовного віку (старшому 38 років, молодшому 22 роки) давно осіли в Лондоні, де почуваються чудово.

    За кордоном своїх дітей сховав від мобілізації і Віталій Кличко, який раніше заявляв, що в разі війни, він як офіцер візьме в руки автомат і піде на фронт:

    Кличко ніколи не бреше! Сказав піду на фронт і пішов! На корупційний фронт де бруківка і мости! – YouTube

    Старший син Віталія Кличка, 23-річний Єгор-Деніел, деякий час проживав у Майамі, а зараз навчається в Лондонській школі економіки. Там він вивчає глобальний менеджмент.

    Молодший син, 18-річний Максим-Олександр, 2023 року закінчив навчання в приватній британській школі, після чого вступив до престижної американської Школи Тафта у штаті Коннектикут, яка відома своїми спортивними командами.

    Тримають Західний рубіж і діти іншого патріота – Вадима Пристайка. Старший Пристайко, Андрій, живе в місті Левен у Бельгії, а молодший Володимир обживається в австрійському Відні.

    Син олігарха Олександра Гереги, 29-річний Тарас, живе у Швейцарії, де весело і безтурботно проводить весь час.

    Дмитро Гордон не зміг піти захищати Україну, бо він багатодітний батько. Відсутність синів на фронті він пояснив хворобою одного з них, і тим, що два інших сини народжені не в Україні, а в Америці. Усе логічно.

    Патріот України Віктор Ющенко також мужньо не відправив жодного сина на війну! Його син Тарас навчається в Массачусетському університеті в Кембриджі, ціна навчання в якому з магістратурою десь півмільйона доларів на одну дитину.

    Двоє синів призовного віку мера Львова Андрія Садового живуть за кордоном. Про це свідчать їхні записи в соцмережах.

    Ось що говорив Садовий раніше в інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи отримували його діти повістки: “Я думаю, що всі пройдуть через війну. Я більше сповідую систему, яка є в Ізраїлі, коли і чоловіки, і жінки повинні служити в ЗСУ”.

    Проте 21-річний Іван-Павло Садовий, незважаючи на те, що вже закінчив бізнес-школу Ноттінгема в Британії, не став рятувати батьківщину від загарбників, а влаштувався маркетологом у все тому ж Ноттінгемі. А його молодший брат, 19-річний Тадей-Лука, то в Нідерландах спостерігає за качками в каналах Амстердама, то п’є “Белліні” в Данії.

    За кордон вивіз свого сина Олександра і колишній нардеп та голова Шевченківського району Віктор Пилипишин.

    Марік Добкін, син молодшого брата Михайла Добкіна Дмитра, який так полюбляв нюхати в кулуарах ВРУ, ніяк не може отримати повістку, бо весь час мандрує по закордонах.

    Син депутата “Слуги народу” Армена Газіяна, який днями накинувся на жінку і матір військових, із другої спроби зміг утекти за кордон.

    У квітні 2022 року Даніель Газіан намагався виїхати з України з підробленим документом. Як ми вже згадували, справа 495/2635/22 була розглянута в травні, Газіан-молодший сплатив 3400 грн штрафу і 496,20 судовий збір.

    Після однієї невдачі син чиновника не зневірився, а з другої спроби зміг втекти за океан. Разом із дружиною та двома доньками Даніель живе у США, містечко Керкленд у передмісті Сіетла.

    Андре Андрійович Лопушанський, попри те, що 20 лютого 2022 року перебував у столиці, про що свідчить фото з автомобілем Mercedes S AA7777EM. З приходом війни покинув батьківщину, і тепер поневіряється бідний між Дубаєм і Нью-Йорком.

    Син голови Черкаської ОВА генерал-майора Ігоря Табурця, як видно із соцмереж хлопця, через війну теж виїхав за кордон. У 2022 році він жив у Парижі, а потім перебрався до Іспанії.

    20 річний син стронгмена-депутата Василя Вірастюка – Адам Вірастюк став репером і співає з-за кордону про проблеми вживання наркотиків.

    У незручній ситуації опинився син спікера парламенту Руслана Стефанчука. У чиновника двоє дітей – дочка Злата і син Олесь.

    До початку повномасштабного вторгнення спікер заявляв, що донька вступила до польського університету, а син навчається в Києві. Але з початком війни з’ясувалося, що Олесь комфортно почувається у Відні разом із сестрою, а в лютому 2023 року навіть відвідав модний український клуб “Бешкет” у Лондоні.

    Про підтримку України красномовно говорила футболка з написом “Слава Україні”. Пізніше він написав, що повернувся в Україну, проте зараз його соцмережі закриті.

    “Я офіцер запасу і за необхідності виконаю свій обов’язок”! – заявив у березні 2022 року старший син Нестора Шуфрича Олександр. Але… через відсутність потреби в офіцерах у лавах ЗСУ Олександр Шуфрич змушений займатися футболом і ставками на футбол.

    Офіцер ЗСУ лейтенант Сергій Бойченко, а за сумісництвом син мера Маріуполя Вадима Бойченка, який втік із міста в перші дні вторгнення, продовжує витрачати бюджетні мільйони.

    У 2020 році Бойченко з гордістю розповідав Гордону про свого сина Сергія, але коли до Маріуполя прийшла велика війна і знадобився реальний захист, лейтенант Бойченко став цивільним. Живе в Дніпрі, подорожує країною, влаштовує з коханою романтичні фотосесії.

    Син генпрокурора Андрія Костіна, Михайло, одразу після того, як у червні 2023 року відсвяткував повноліття, поспіхом покинув Україну, не чекаючи настання призовного віку.

    Андрій Денисенко, син Вадима Денисенка – чиновника, який запропонував заборонити чоловікам виїзд з України після закінчення війни терміном на 3 роки. Несподівано для себе, щойно йому виповнилося 18 років, опинився за межами України. Де тепер змушений поневірятися, ведучи YouTube-блог про подорожі Європою.

    Тимчасово виконувати обов’язки Міністра культури Ростислав Карандєєв, забув зазначити в декларації свого сина Мирона, пояснюючи це тим, що син навчався в Польщі і чиновник не знав про необхідність зазначення даних.

    “Політик” із народу Олексій Паращенко, замість того щоб мобілізуватися, вирушив подорожувати Європою зі своєю дружиною – Вікторією Лісничою. Героїнею корупційного скандалу на Банковій, затриманою наприкінці 2019 року за вимагання $300.000 хабара за допомогу з призначенням на посаду в Нафтогаз.

    Черговий “захисник” України – син дніпровського опзжшника Михайла Кошляка – Іван Кошляк. Хлопець займається дзюдо і виступає на змаганнях під австрійським прапором.

    Синові Дмитра Шурова – Леву, цього року виповнилося 19 років. Відомо, що вже не перший рік молодий чоловік перебуває в Лондоні, де навчається в музичному коледжі.

    У ведучої Каті Осадчої є старший син від першого шлюбу. Іллі вже 21 рік. Напередодні російського вторгнення її спадкоємець вступив до університету США і поїхав на навчання.

    У легендарного українського футболіста Андрія Шевченка – 4 сини. Хлопчики народилися і виросли за кордоном. Нещодавно зірковий батько з гордістю заявив, що його старший син, 19-річний Джордан, вступив до університету Ліги плюща – і навчатиметься в Єлі.

    Син міського голови Коломиї Олег Станіславський працює на Балі і не має часу прокоментувати, як йому вдалося перетнути державний кордон.

    28-річний Павло Дубневич, син екснардепа, а тепер голови Солонківської ОТГ Богдана Дубневича, виїхав з України на початку вторгнення і досі не повернувся.

    Навесні 2022 року син і онук співачки Софії Ротару намагалися нелегально перетнути кордон України, але їх спіймали, а справу зам’яли. Невдовзі 29-річний Анатолій все ж поїхав за кордон і більше не повернувся. У Європі зараз теж його батько.

    36-річний син Остапа Ступки зараз перебуває у США. В Україну Дмитро Ступка повертатися не планує – принаймні, на період війни.

    У своїх ефірах на Youtube офіційні блогери Офісу президента України: Петров та Іванов розповідають, що всі чоловіки України мають бути мобілізовані, але самі за своєю порадою послідувати не встигають.

    Ніяк не може мобілізуватися і Влад Іванов – повнолітній син Сергія Іванова.

    Хто з обраних усе ж таки на фронт пішов?

    Загалом на фронт пішли 2 депутати з 423 членів парламенту. При цьому серед дітей нардепів воювати ніхто не пішов.

    Колишніх депутатів у ЗСУ набагато більше.

    Сьогодні на фронті воюють нардепи Роман Костенко, Сергій Рудик, Роман Лозинський, Михайло Забродський та Яна Зінкевич.

    Воюють двоє синів Олексія Данилова.

    Успішну кар’єру на захист батьківщини замінили й відомі українські зірки.

    Актор Максим Девізоров, фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя, актор Гарік Бірча, співак Андрій Хливнюк, репер Ярмак, фронтмен гурту ТНМК Фагот, режисер Олег Сенцов.

    Воює на фронті відомий банкір і бізнесмен – Андрій Оністрат. На війну він пішов разом зі старшим сином, 21-річним Остапом, але на жаль, 4 червня 2023 року хлопець загинув, не доживши до свого дня народження місяць. Трагедія сталася під Вугледаром – Остап був оператором відділення ударних БПЛА.

    Піарники на війні

    Утім, серед тих, хто сьогодні в лавах ЗСУ і ТРО, є й ті, кого можна назвати імітаторами.

    До таких можна віднести футболіста Алієва, який отримав медаль і автомобіль від колишнього заступника керівника Офісу Президента України, за те, що не покинув Київ під час його облоги.

    Решта команди піарників на війні менш героїчна, але фотоальбоми з фронту у них просто ломляться від кількості фотографій.

    Це “Слуга народу” Святослав Юраш, який з перших днів увійшов в образ і бігав за військовими.

    Диванний воїн у завжди ідеально чистому і випрасуваному камуфляжі – Тарас Березовець.

    Штабний герой – Єгор Фірсов.

    Герой усіх можливих битв і бойових зіткнень, який несподівано захворів на всі недуги, – Юрій Луценко.

    Юлія Тимошенко, завдяки подвигу якої безсумнівно було врятовано Київ.

    Кіра Рудик, зі своєю приголомшливою фотосесією.

    Всюдисущий Олексій Гончаренко.

    Ну і, звичайно ж, гвардійський олігарх Петро Порошенко, який вічно купається в променях слави.

    Сумні підсумки

    Сказати, що приємно усвідомлювати той факт, що в Україні немає еліти, на своєму прикладі готової довести свою відданість ідеалом країни, було б дуже сильно некоректно.

    Еліта країни на фронті з перших днів!

    А вот паразиты, которых ошибочно называют элитой, и их обслуга сами сидят по норам, и детей своих из Украины эвакуировали.

    Українське керівництво, силові та партійні еліти живуть для своєї країни, але це не Україна. А тому вони не відповідають їй взаємністю за вкрадені і виведені в офшори мільярди, і не збираються за неї вмирати, бо вони тут гості.

    Усе, що в них є цінного – давно за кордоном. Там де живуть і процвітають їхні сім’ї, гроші та інші активи.

    Їм нічого захищати тут і нічого будувати, нічого зберігати.

    В Ізраїлі ситуація повністю протилежна!

    Ізраїльтяни живуть у цій країні, живуть для цієї країни, живуть заради країни і вона відповідає їм взаємністю!

    Тому ні в кого перед лицем ворога не виникає думки: “можна я не піду на фронт” або “як можна уникнути мобілізації”. Ні!

    Кожен ізраїльтянин, навіть той, хто живе далеко від своєї батьківщини, вважає своїм святим обов’язком виступити назустріч ворогові, хоч би який він був страшний і могутній!

    І якщо українці хочуть, щоб їхня країна стала подібною до Ізраїлю, ми повинні позбутися паразитів у владі, віддавши її обраним представникам народу – справжній еліті, яка довела своє право на визнання їхніх заслуг на фронтах війни!

  • Чи можуть чоловіки, які перебувають за кордоном, втратити громадянство через мобілізацію?

    Чи можуть чоловіки, які перебувають за кордоном, втратити громадянство через мобілізацію?

    У зв’язку з війною, початою РФ, в Україні триває загальна мобілізація. Обов’язковому призову підлягають військовозобов’язані чоловіки, які отримують повістки. Проте існують випадки, коли деякі чоловіки уникають призову.

    Законопроєкт про мобілізацію не поспішають виносити до сесійної зали Ради, бо бояться тонни критики опозиції на адресу Зеленського – антирейтинг мобілізації в суспільстві вже досягає 95-97%. При цьому, на тлі кратного посилення мобілізаційних заходів, у народі вже пішли чутки, що українська влада може позбавити громадянства чоловіків призовного віку, які виїхали за кордон.

    Перший генеральний прокурор України та колишній суддя Конституційного суду Віктор Шишкін, висловив думку про можливе позбавлення громадянства українців, які втекли за кордон від мобілізації.

    Шишкін пояснив, що згідно зі статтею 25 Конституції громадянина України неможливо позбавити громадянства.

    “Він може змінити громадянство за власним бажанням. Наші чоловіки втекли за кордон – так, це погано. Але йдеться не про юридичну, а про громадську відповідальність”, – сказав він.

    За словами експерта, Україна не має права позбавляти громадянства уклонистів, які ховаються за кордоном.

    “Таким чином, обговорення цього питання є провокативним. Нам потрібно шукати інші способи вирішення цієї проблеми”, – додав Шишкін. Експерт пояснив також, чи не порушує Україна права своїх громадян, виступаючи за те, щоб іноземні держави висилали українців призовного віку додому. “Україна може ставити таке запитання перед іншими країнами. Наші чоловіки проживають за кордоном на підставі законодавства країни перебування. Якщо ця країна вважає, що немає достатньо підстав для перебування наших чоловіків на її території, вона може йти на зустріч Україні. Тут немає жодного порушення прав, оскільки Україна лише ставить питання – вона не висилає за кордон спецпідрозділи для привезення українських чоловіків додому в наручниках”, – підсумував Шишкін.

    Нагадаємо, Державна служба зайнятості може допомагати українським чоловікам у працевлаштуванні до лав ЗСУ.

  • Україна займає четверте місце у списку найсильніших військових сил в Європі

    Україна займає четверте місце у списку найсильніших військових сил в Європі

    У 2024 році Україна зайняла 18-е місце у світовому рейтингу сильних армій Global Firepower з оцінкою 0,2598, робивши її четвертою найпотужнішою армією в Європі.

    У минулому році Україна займала 15-е місце в світі, а в 2022 році була на 22-й позиції серед 145 армій світу. Враховуючи лише європейські армії, ЗСУ займає четверте місце (не враховуючи Туреччину та Росію).

    Перші три місця серед європейських держав посідають Велика Британія з оцінкою 0,1443, Італія – 0,1863 і Франція – 0,1878. Серед сусідніх країн України, які опинилися нижче у загальнопланетарному аналізі, знаходяться армії Ізраїлю (17 місце) та Німеччини (19 місце).

    Згідно з рейтингом від Global Firepower Збройні Сили України (ЗСУ) мають кращі позиції, ніж деякі інші союзники України, зокрема Іспанія (20), Польща (21), Норвегія (41), Чехія (46) та Фінляндія (50). Це стосується як військових потужностей, так і отриманої матеріальної підтримки від західних союзників, зокрема США.

    В пояснювальній записці до рейтингу зазначено, що дослідники центру розглядали понад 60 факторів для комплексної оцінки сили збройних формувань.

    Згідно з розрахунковою формулою, що використовується для класифікації позицій у рейтингу, розроблена команда вчених компанії Global Firepower. Ця формула враховує індекс PowerIndex, який визначається таким чином, що нижчі бали вказують на більш потужну армію країни.

    Ідеальний показник PowerIndex становить “0” балів. У своїх розрахунках аналітики Global Firepower враховують різні фактори, такі як кількість військових підрозділів, фінансовий стан, наявність матеріально-технічних ресурсів та географічне положення країни.

    “Наша унікальна власна методика дозволяє меншим, більш технологічно просунутим, державам конкурувати з більшими, менш розвиненими державами. Також використовуються спеціальні модифікатори у формі бонусів і штрафів для подальшого поліпшення щорічного рейтингу”, – пишуть творці рейтингу.

    Згідно з аналізом Global Firepower, найсильнішою армією світу залишаються США. На другому місці російська армія, а замкнувати трійку лідерів Китай.

    У порівнянні з минулим роком, Південна Корея змогла прорватися до п’ятірки найсильніших армій світу, відштовхнувши Велику Британію на шосте місце. Розповідаючи про найслабші армії у 2024 році, Global Firepower вказав на Сурінам, Молдову та Сомалі.

    У контексті другого місця Росії, аналітики наголосили на «ключових обмеженнях військового потенціалу РФ», окрім чисельного переважання та матеріальної сили над Україною, які стали очевидними під час російсько-української війни. Global Firepower відмітив, що це розкриває проблеми у рівні готовності, командуванні, навчанні та забезпеченні російської армії.

    Результати аналітичної доповіді, проведеної експертами Global Firepower з урахуванням реальної ситуації на театрі війни між Росією та Україною, викликають певні запитання щодо рейтингу армій окупантів та Збройних Сил України.

    Варто відмітити, що оцінка з посилання на Global Firepower (GF) базується на відкритих джерелах та обчисленнях, а не на фактичних спостереженнях на місцях, де вимірюється реальна військова сила. Global Firepower – це рейтинг загальної військової потужності кожної країни світу.

    Для розрахунку рейтингу країн у групі складачів використовується певна формула, деталі та сутність якої не розголошуються. Однією з особливостей цієї формули є те, що кількість ядерної зброї країни не враховується, хоча її наявність береться до уваги. Рейтинг не має офіційного схвалення або перевірки ні відомими експертами, вченими, військовими, ані жодною владою жодної країни світу.

    Згідно з розслідуванням Bellingcat, сайт Global Firepower належить до мережі сайтів MilitaryFactory.com, яку заснував американський блогер Деніел Пучек. Відомо, що Пучек спеціалізується на веб-сайтах, пов’язаних із весільними сукнями та іншими розважальними порталами.

    Хоча Global Firepower майже не надає деталей про використані джерела та методологію, він не претендує на авторитетну академічну оцінку військової потужності країн.

  • Збройні сили України переходять до стратегії руйнування інфраструктури Російської Федерації

    Збройні сили України переходять до стратегії руйнування інфраструктури Російської Федерації

    Уже майже два роки українська армія стоїть на захисті від тиску російських військ. Приблизно половину відсотка окупованої території України вдалося звільнити, проте значущі військово-стратегічні досягнення були здобуті, переважно, у 2022 році. Контрнаступ, на який покладалися великі сподівання, завершився мінімальними територіальними придбаннями на сході та півдні країни. Нині Збройні сили України (ЗСУ) переходять від ліквідації виключно військових цілей на окупованих територіях до знищення російської інфраструктури, яка обслуговує як цивільне населення, так і військово-промисловий комплекс.

    Нові стратегічні цілі включають об’єкти, що відіграють ключову роль у постачанні та підтримці російських військових сил. Знищення таких об’єктів призначене викликати тиск на противника та змінити хід воєнних дій на користь України.

    Протягом останніх місяців українські військові успішно адаптували закордонні артилерійські снаряди для використання в безпілотників-камікадзе. Ця новаторська тактика спрямована на підвищення ефективності військових операцій ЗСУ.

    У Києві знайшли тимчасову альтернативу звільненню окупованих територій – партизанські атаки українського спецназу. Ці заходи призначені для дестабілізації російських військових операцій та створення додаткових труднощів для противника.

    З жовтня минулого року російські військові відновили наступ, захопивши Мар’їнку на Донеччині. Незважаючи на значні втрати, оцінювані від 3000 до 5000 осіб щомісяця, Збройні сили Російської Федерації продовжують активні наступальні дії. Таким чином, ЗСУ переходять від чисто військових цілей до знищення російської інфраструктури, яка обслуговує як цивільне населення, так і військово-промисловий комплекс.

  • Генштаб повідомив про ситуацію на фронті

    Генштаб повідомив про ситуацію на фронті

    Триває 697-ма доба широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти нашої держави. Оперативна обстановка на сході та півдні України залишається складною.

    Протягом доби відбулось 59 бойових зіткнень. Ворог завдав 4 ракетних та 69 авіаційних ударів, здійснив 50 обстрілів з реактивних систем залпового вогню по позиціях наших військ та населених пунктах. Про це йдеться у вечірньому зведенні Генерального штабу Збройних сил України 21 січня.

    Ситуація на оперативних напрямках

    На Волинському та Поліському напрямках оперативна обстановка без суттєвих змін. Ознак формування наступальних угруповань не виявлено. Визначені підрозділи збройних сил Білорусі виконують завдання у прикордонних з Україною районах.

    На Сіверському та Слобожанському напрямках противник зберігає військову присутність у прикордонних районах, проводить диверсійно-розвідувальну діяльність, здійснює обстріли населених пунктів з території РФ, нарощує щільність мінно-вибухових загороджень вздовж державного кордону України. Противник завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Графське, Вовчанськ, Миколаївка Харківської області. Артилерійських та мінометних обстрілів ворога зазнали близько 25 населених пунктів, серед них Клюси Чернігівської області; Марчихина Буда, Фотовиж, Атинське, Павлівка, Костянтинівка, Садки Сумської області; Уди, Козача Лопань, Огірцеве, Вовчанськ, Бударки, Колодязне Харківської області.

    На Куп’янському напрямку нашими захисниками відбито 7 атак біля Синьківки Харківської області, де ворог намагався прорвати оборону наших військ. Противник завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Іванівка, Кислівка, Табаївка, Піщане Харківської області. Під артилерійським та мінометним вогнем опинилися понад 15 населених пунктів, зокрема, Дворічна, Синьківка, Петропавлівка, Іванівка, Берестове Харківської області.

    На Лиманському напрямку нашими захисниками відбито 4 атаки в районах Тернів, Ямполівки Донецької області та ще 6 атак поблизу Білогорівки Луганської області, де ворог намагався прорвати оборону наших військ. Противник завдав авіаційних ударів в районі Серебрянського лісництва Луганської області та неподалік населених пунктів Ямполівка, Григорівка Донецької області. Від ворожих артилерійських та мінометних обстрілів постраждали понад 10 населених пунктів, серед них Кармазинівка, Невське, Білогорівка Луганської області та Торське, Діброва, Серебрянка, Верхньокам’янське, Спірне, Роздолівка Донецької області.

    На Бахмутському напрямку Силами оборони відбито 5 атак поблизу Богданівки, Іванівського та Кліщіївки Донецької області, де ворог безуспішно намагався покращити тактичне положення. Противник завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Міньківка, Богданівка, Часів Яр, Костянтинівка, Торецьк, Нью-Йорк Донецької області. Під артилерійським та мінометним вогнем опинилися близько 10 населених пунктів, зокрема, Васюківка, Богданівка, Іванівське, Кліщіївка, Андріївка, Нью-Йорк Донецької області.

    На Авдіївському напрямку нашими захисниками відбито 5 атак біля Новобахмутівки, Степового, Авдіївки та ще 9 атак південніше Сєверного, Первомайського та Невельського Донецької області, де ворог безуспішно намагався прорвати оборону наших військ. Противник завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Ласточкине, Авдіївка Донецької області. Артилерійських та мінометних обстрілів зазнали близько 10 населених пунктів, серед них Новобахмутівка, Бердичі, Авдіївка, Первомайське Донецької області.

    На Мар’їнському напрямку Сили оборони продовжують стримувати ворога в районах Георгіївки та Новомихайлівки Донецької області, де окупанти 3 рази безуспішно намагалися покращити тактичне положення. Противник завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Старомайорське, Рівнопіль Донецької області. Під артилерійським та мінометним вогнем окупантів опинилися Максимільянівка, Георгіївка, Побєда, Новомихайлівка.

    На Шахтарському напрямку ворог наступальних (штурмових) дій не вів. Завдав авіаційних ударів в районах населених пунктів Новомихайлівка, Костянтинівка Донецької області. Під артилерійським та мінометним вогнем окупантів опинились Богоявленка, Старомайорське, Зелене Поле.

    На Запорізькому напрямку нашими захисниками відбито 4 атаки західніше Вербового та Роботиного Запорізької області, де ворог безуспішно намагався відновити втрачене положення. Артилерійських та мінометних обстрілів зазнали понад 15 населених пунктів, серед них Левадне, Гуляйполе, Чарівне, Мала Токмачка, Новоандріївка, Лобкове Запорізької  області.

    В зоні відповідальності ОСУВ «Одеса» на Херсонському напрямку артилерійських обстрілів противника зазнав обласний центр Херсонської області та райони населених пунктів Берислав, Новотягинка Херсонської області.

    Ворог не відмовляється від наміру вибити наші підрозділи із плацдармів на лівобережжі Дніпра. Так, противник здійснив 6 безуспішних штурмів позицій наших військ.

    Успіхи ЗСУ

    Протягом доби авіація Сил оборони завдала ударів по 9 районах зосередження особового складу, озброєння і військової техніки противника.

    Підрозділами ракетних військ завдано ураження по 1 пункту управління, 3 артилерійських засобах та 1 засобу ППО противника.

  • Удар по нафтобазі в Клинцях. Чому це одна з найбільших пожеж у Росії від рук ЗСУ

    Удар по нафтобазі в Клинцях. Чому це одна з найбільших пожеж у Росії від рук ЗСУ

    У російському місті Клинці Брянської області пів дня вирує одна з наймасштабніших пожеж з початку російського вторгнення. Джерела BBC Україна у силових структурах назвали відповідальною за атаку українську розвідку.

    Про пожежу вранці у пʼятницю повідомили губернатор Брянської області Олександр Богомаз, міноборони Росії та російські телеграм-канали.

    За повідомленням Богомаза, пожежі присвоїли підвищений ранг складності, довелося евакуювати місцеве населення – з приватного сектору вивезли 32 людини.

    Площа пожежі зросла до тисячі квадратних метрів, а для її гасіння прибув пожежний потяг. Для боротьби з вогнем також задіяли 13 пожежних автоцистерн.

    Як повідомило ВВС Україна джерело у силових структурах, відповідальними за атаку є українські військові.

    “Атака на нафтобазу в Брянській області – це операція ГУР МО України”, – каже співрозмовник.

    За словами співрозмовника “Української правди” у спецслужбах, у Клинцях є “значні пошкодження військового об’єкта”.

    “Путін сконцентрував найбільше засобів РЕБ та ППО на українських окупованих територіях, військові об’єкти на території РФ і далі будуть відпрацьовуватися”, – додав співрозмовник УП.

    Як вказує кореспондент ВВС з військових питань Павло Аксьонов, пожежа на нафтобазі біля Клинців є однією з найбільших у Росії внаслідок удару ЗСУ за час вторгнення.

    Зазвичай після таких ударів йшлося про пожежі в одному чи кількох резервуарах, а цього разу відомо одразу про загоряння чотирьох.

    Біля Клинців розташовані низка військових об’єктів Росії, звідти росіяни також завдавали ударів по Україні.

    Як розвивались події

    За словами російського губернатора, загоряння виникло на світанку після збиття українського безпілотника.

    “Після знищення повітряної цілі відбулося скидання боєприпасу на територію Клинцівської нафтобази”, – написав Олександр Богомаз у телеграм-каналі.

    До цього на сторінках у соцмережах спільноти міста Клинці Брянської області, а також самого Брянська (за 150 км по прямій від Клинців), з’явилося багато постів із фотографіями та відео сильної пожежі на нафтобазі та величезних стовпів диму. BBC не верифікувала ці зображення.

    За кілька хвилин до першого повідомлення у пабліку про пожежу написало міністерство оборони Росії, зазначивши, що над Брянською областю рано-вранці збили український БПЛА літакового типу.

    Вранці російська агенція новин ТАРС повідомила, що площа пожежі зросла від ста до тисячі квадратних метрів.

    Пожежі присвоїли підвищений ранг складності, у її гасінні беруть участь сотні пожежників.

    За кілька годин після першої атаки губернатор регіону заявив, що ще два українські безпілотники збили над Погарським та Унецьким районами області – приблизно за 80 і 45 кілометрів від Клинців.

    Місто Клинці розташоване за 50 км від кордону з Україною. Попередня атака дронів на нафтобазу у Клинцях була у травні минулого року.

    За останні два дні це друга відома атака українських безпілотників на нафтобазу у Росії. У ніч проти 18 січня ціллю удару став Петербурзький нафтовий термінал – уламки збитого дрона знайшли на території підприємства.

    Це найбільш північна і найбільш віддалена від України точка атаки – українська влада повідомляла, що дрон, який атакував Петербург, пролетів 1250 кілометрів.

  • Активний штурм Авдіївки: ЗСУ аналізують ситуацію

    Активний штурм Авдіївки: ЗСУ аналізують ситуацію

    Спікер Об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку, полковник Олександр Штупун, повідомив, що російські війська активно зосередилися на штурмі Авдіївки та Новомихайлівки на Мар’їнському напрямку.

    Варто відзначити, що атаки проводяться майже без використання техніки.

    За останню добу окупанти, хоча і не вдарили авіацією, здійснили три ракетні удари із ЗРК С-300 по Донецькій області. Також продовжуються активні артилерійські обстріли. Спікер ЗСУ наголосив, що попередньою тиждень російські сили використовували авіацію для нападів.

    Полковник Штупун розглядає кілька можливих причин зменшення активності російської авіації, включаючи можливе технічне обслуговування літаків, проблеми з доставкою боєприпасів або погодні умови.

    Ситуація залишається напруженою, і ЗСУ продовжують вивчати та аналізувати події на Мар’їнському напрямку для ефективного реагування на дії окупантів.

  • Уряд виділяє додаткові 800 млн гривень для потреб Збройних Сил України: куди підуть гроші?

    Уряд виділяє додаткові 800 млн гривень для потреб Збройних Сил України: куди підуть гроші?

    Уряд України затвердив рішення виділити додаткові 792 мільйони гривень для підтримки обороноздатності країни. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, ці кошти призначені для “дуже термінових потреб” Збройних Сил України.

    Розподіл виділених коштів передбачає закупівлю боєприпасів, тепловізорів та дронів, що є критично важливим для зміцнення обороноздатності в умовах загострення геополітичної ситуації. Зокрема, ці кошти будуть розподілені між різними військовими підрозділами відповідно до їхніх термінових потреб.

    Очікується, що Міністерство оборони отримає найбільший обсяг коштів – 657 мільйонів гривень. Частина з них буде використана для потреб Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. Головне управління розвідки Міністерства оборони отримає 10,5 мільйонів гривень.

    Також передбачено фінансування для Міністерства внутрішніх справ, зокрема для Національної гвардії та Адміністрації Державної прикордонної служби. Служба безпеки України отримає 23,8 мільйони гривень.

    Зауважимо, що це рішення входить в ширший контекст змін у фінансуванні, зокрема, вирішення щодо перенаправлення податків на доходи військових з місцевих бюджетів до державного бюджету. Зміни в цьому напрямку були прийняті у вересні та листопаді 2023 року.

  • Доля літаків А-50 та Іл-22: події та значення цих російських авіаційних засобів

    Доля літаків А-50 та Іл-22: події та значення цих російських авіаційних засобів

    Увечері 14 січня українські ЗМІ та телеграм-канали, посилаючись на власні джерела, розповсюдили інформацію про те, що було припущено збиття російського літака раннього виявлення А-50 та пошкодження Іл-22 над Азовським морем.

    Зранку 15 січня головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний підтвердив цю інформацію, стверджуючи, що обидва літаки були знищені українськими Повітряними силами.

    “Військові Повітряних сил України знищили ворожий літак раннього виявлення А-50 та літак Іл-22, що служив в ролі повітряного пункту управління противника. Висловлюю подяку Повітряним силам за вдало спроектовану та виконану операцію в районі Приазов’я!” – написав Залужний.

    Командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук також коментував цю подію в своєму телеграм-каналі, але утримався від надання деталей.

    “Це вам за Дніпро!” – відзначив він, згадуючи про річницю трагічного інциденту з багатоповерховим будинком у місті Дніпро, що призвів до численних жертв.

    Російська влада поки не висловлювалася щодо цих повідомлень. Речник Володимира Путіна Дмитро Песков відзначив, що він не має жодної інформації з цього приводу та рекомендував звертатися до Міністерства оборони РФ.

    Літак Іл-22 використовується як повітряний командний пункт для управління військами під час активних бойових операцій.

    Щодо А-50, це радянський та російський літак далекого радіолокаційного виявлення та управління. Основною метою цього літака є виявлення та відстеження повітряних та морських цілей, а також координація дій систем протиповітряної оборони.

    Російські телеграм-канали воєнкорів також розглядають ці “інциденти”.

    Вночі телеграм-канал Colonelcassad, що належить воєнному блогеру Борису Рожину, повідомляв, що стосовно “Іл-18/22 ситуація вже врегульована, літак приземлився, але є постраждалі”. За щодо “А-50, достовірної інформації від МО РФ не отримано”.

    Уранці у понеділок телеграм-канал воєнкора Романова висловив припущення, що А-50 було збито, натякаючи на “дружній вогонь”.

    “В районі Азовського моря збито А-50. Другий підбитий літак Іл-22М сів у Анапі. Противник не має стосунку до збиття/підбиття цих літаків”.

    ЗМІ вже раніше повідомляли, що під час заколоту Євгена Пригожина у липні минулого року найманці ПВК “Вагнер” збили Іл-22. Офіційного підтвердження тоді теж не надходило.

    Отже, українські військові визнали, що це були їхні Повітряні сили, які збили два російські літаки. Проте російські джерела припускають, що це може бути результатом “дружнього вогню” власних сил.

    Власний аналіз представив український воєнний оглядач Олександр Коваленко в своєму телеграм-каналі, піддавши сумнівам цю теорію.

    “Сутність у тому, що літак-ретранслятор Іл-22 та ДРЛО А-50 протягом двох років летять тими ж маршрутами, забезпечуючи стійкість зв’язку, контроль повітряної обстановки та управління оперативно-тактичною авіацією”, – зауважив він.

    Коваленко вважає, що, навіть при відсутності робочої системи “свій-чужий”, ці літаки повинні були б визначатися операторами протиповітряної оборони як власні.

    “Зважаючи на їхні розміри, швидкість і висоту польоту, такі літаки не можна було б плутати, наприклад, з ракетою або винищувачем противника”, – додає він.

    Експерт з питань протиповітряної оборони та колишній заступник начальника генштабу ЗСУ Ігор Романенко підкреслив, що втрата цих літаків матиме серйозні наслідки для російської армії. Поза матеріальними втратами, оскільки вартість одного літака А-50 становить близько 330 млн доларів, а Іл-22 приблизно 30 млн доларів.

    “З військової точки зору втрата таких елементів повітряного управління та розвідки значно впливає на ефективність управління та, отже, на бойову ефективність повітряних сил. Це значуща втрата системи управління розвідки”, – зауважив генерал.

    Паралельно він визнав, що одночасна втрата двох таких стратегічно важливих літаків “наносить іміджевий удар” по російській армії.

    Літак А-50 є особливо цінним активом, знаходячись у значно меншій кількості, ніж винищувачі. В Росії налічується всього дев’ять екземплярів літаків дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛО) А-50 та чотири модернізовані версії – А-50У.

    Цей літак має особливу вагомість у військовому контексті, виступаючи як “очі та вуха” для авіаційних угруповань, а також їх “нервовий центр”.

    А-50, або літак дальнього радіолокаційного виявлення, є критично важливим для контролю повітряного простору, в якому операційно діє авіація. Він відзначається здатністю виявляти цілі, а також координувати та направляти власні бойові літаки.

    Здатний відстежувати не лише повітряні, а й наземні цілі, такі як радари, літак А-50 є невід’ємною складовою будь-якої сучасної авіаційної операції. Радар цього типу розширює можливості контролю повітряного простору в областях, де відсутні потужні наземні станції та центри управління.

    Цей літак виступає у ролі повітряного командного пункту, призначеного для керування військами під час бойових операцій. Оскільки він оперує у повітрі, його неможливо атакувати оперативно-тактичними ракетами.

    Додатковою перевагою цього літака є можливість забезпечити зв’язок із бойовими частинами на землі з висоти. Це особливо важливо при взаємодії з фронтовою авіацією, яка часто літає на низькій висоті, ускладнюючи процес зв’язку.

    Літак Іл-22 був розроблений у 1970-х роках і здатен виконувати різноманітні завдання. Загалом з того часу було випущено та модернізовано приблизно три десятки Іл-22. Остання програма модернізації призвела до створення версії Іл-22 ЛУРТ (літак управління та ретрансляції), яка існує до сьогодні.

    Згідно з даними Military Balance на 2022 рік, на момент початку активної фази конфлікту з Україною, в Росії було 12 літаків Іл-22М та 10 Іл-22 (старішої модифікації).

  • Ввечері 14 січня ЗСУ уразили 2 російські літаки над Азовським морем

    Ввечері 14 січня ЗСУ уразили 2 російські літаки над Азовським морем

    Ввечері 14 січня українські військові збили російський літак А-50 та підбили літак ІЛ-22М над акваторією Азовського моря, повідомив народний депутат України Юрій Мисягін у своєму телеграм-каналі.

    За його словами, близько 21:00 українські підрозділи відкрили вогонь по двом літакам ВПС Росії — літаку А-50 ДРЛО та бомбардувальнику ІЛ-22, які перебували над Азовським морем. Літак А-50 був сбитий, а ІЛ-22 підбитий, проте він продовжував знаходитися в повітрі і намагався дістатися найближчого аеродрому, але зник з радарів під час спроби сходження, біля Керчі.

    А-50 — це літак дальнього радіолокаційного визначення, призначений для спостереження за цілями в повітрі, на землі та в морі та наведення іншої авіації на цілі. Ці літаки спрямовані на виявлення місць розташування українських систем ППО та передачу інформації для ударів по ним.

    Характеристики А-50 включають висоту патрулювання до 10 км, дальність польоту 5000 км, можливість супроводу до 60 цілей одночасно, наведення на 12 винищувачів та допомога в визначенні розташування українських об’єктів, таких як системи ППО та авіація, для проведення ударів по ним.

    Зазначено, що в збройних силах Росії наразі є три А-50 та шість А-50У, а вартість одиниці складає 330 мільйонів доларів.