Golosnovinua.com

Автор: admin

  • Дмитро Вербицький в центрі скандалу про незаконне збагачення

    Дмитро Вербицький в центрі скандалу про незаконне збагачення

    19 червня о 12:00 Верховна Рада мала заслухати пояснення генпрокурора Костіна щодо розслідування про його заступника Дмитра Вербицького. “Схеми” з’ясували, що дівчина посадовця цього року купила авто та нерухомість на 52 мільйона гривень, хоча за останні 10 років сама офіційно заробила 360… ні, не мільйонів, а тисяч гривень.

    Впевнений, що гроші підкинули.

    Але вийшло так, що Костін не прийшов до Ради. Маєте питання як до цього дійшло?

    Історія наступна:

    Вербицький зайшов на посаду у вересні 2022 року, раніше працюючи у слідчих органах Одещини та Миколаївщини, зокрема, був заступником керівника Одеської обласної прокуратури. В Офісі генпрокурора Вербицький займається питаннями протидії економічним злочинам, ухиленням від сплати податків та захистом інвестицій.

    Журналісти «Схем» нещодавно повідомили, що Вербицький оселився у будинку в елітному котеджному містечку «Коник» в Києві, який його племінник придбав за довіреністю від одеського бізнесмена за понад 2 мільйони гривень. Ця сума є заниженою в 6 разів порівняно з ринковою вартістю. Варто зазначити, що ДБР раніше відкрило кримінальне провадження щодо компанії-забудовника цього котеджного містечка, процесуальне керівництво яким здійснює Офіс генерального прокурора, де Вербицький є заступником голови. Останнім часом у цій справі не було проведено жодних слідчих дій, а арешти на майно забудовника були зняті.

    Ця історія спонукала журналістів дослідити інших власників нерухомості в котеджному містечку. Вони звернули увагу на розкішніші сусідні маєтки на березі річки Коник, кожен з яких має ринкову вартість близько 48 мільйонів гривень. З’ясувалося, що власницею одного з них у травні 2024 року стала Христина Ільницька, з якою офіційно розлучений Вербицький перебуває у стосунках. Це підтверджують і вони самі, не спростувавши цей факт у коментарі «Схемам», а також публікації Ільницької в соцмережах.

    Крім того, журналісти виявили, що кілька місяців тому Ільницька придбала автомобіль Porsche Macan T 2023 року випуску вартістю 100 тисяч доларів (близько 4 мільйонів гривень). У день купівлі маєтку у «Конику» вони разом пересувалися Києвом на цьому авто, що зафіксували камери відеоспостереження. Водночас власний сукупний дохід Ільницької, прозвітований перед державою за останні десять років, склав трохи більше 360 тисяч гривень.

    Постає питання: звідки ж у Христини Ільницької гроші на новий Porsche та маєток вартістю понад мільйон доларів?

    Христина Ільницька відома в мережі переважно як фахівчиня з оренди та продажу яхт. Водночас, її також можна знайти у кількох відео, де вона виступає як психологиня. Наприклад, під час пандемії коронавірусу Ільницька на проросійському телеканалі давала поради, як пережити постковідний період. Попри те, що Ільницька часто публікує відео, де вона прогулюється дорогими яхтами, її офіційний дохід є досить скромним.

    Згідно з інформацією джерел «Схем», офіційні доходи Ільницької за останні 10 років склали лише 360 тисяч гривень, причому за останні три роки вона взагалі не заробила офіційно жодної копійки.

    Нещодавно її майновий стан значно покращився. До початку цього року Ільницька володіла лише квартирою у спальному районі Києва, придбаною в 2020 році, та автомобілем Mercedes, купленим у 2021 році. Проте вже у лютому цього року, напередодні свого дня народження, вона стала власницею новенького автомобіля Porsche Macan T 2023 року випуску, вартість якого майже 4 мільйони гривень (100 тисяч доларів).

    Наступного дня після покупки, камери системи МВС зафіксували перевищення швидкості за цим автомобілем. З того часу Ільницька часто публікує відео, де вона кермує цим авто, наприклад, приїжджаючи в салон краси.

    Водночас постає питання: звідки у Ільницької могли взятися 100 тисяч доларів на авто, якщо її офіційні доходи за останнє десятиліття складали лише десяту частину від цієї суми?

    У той же період, коли Ільницька придбала нове авто, в її соцмережах почав з’являтися один чоловік. Наприклад, на відео за лютий 2024 року вона танцює на тенісному корті, і за її спиною з’являється чоловік, якого журналісти спочатку не могли ідентифікувати. Однак на інших відео і фото за той же лютий, де Ільницька грає в теніс, у кадрі з’являється заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький. Він наразі не одружений – торік офіційно розлучився.

    На фото з камер «Безпечного міста» за квітень та травень цього року видно той самий Porsche, куплений Ільницькою у лютому. Дмитро Вербицький сидить на пасажирському сидінні поруч з Ільницькою. На іншому фото він вже сам кермує авто.

    На інших світлинах, які публікує Ільницька, вона разом з сином перебуває в компанії племінника Вербицького – Євгенія. Це той самий племінник, який за довіреністю купував нерухомість у котеджному містечку «Коник» для одеського бізнесмена за заниженою вартістю, де згодом оселився сам заступник генпрокурора.

    1 травня цього року Христина Ільницька стала власницею нерухомості в котеджному містечку «Коник». Камери «Безпечного міста» знову зафіксували її за кермом Porsche разом із Вербицьким у день купівлі котеджу.

    Це триповерховий котедж на березі річки Коник. На першому поверсі знаходиться вітальня з домашнім кінотеатром, італійськими меблями, каміном та гардеробом. На другому поверсі – спальня з дубовим паркетом та підігрівом, два окремих гардероби. На третьому – дві тераси. Рекламне відео показує, що милуватися пейзажами можна з власної сауни або гідромасажної ванни на терасі.

    Скільки ж коштує такий будинок? На профільних сайтах можна знайти оголошення про продаж аналогічного котеджу в цьому ж містечку за майже 1,2 мільйона доларів, що становить приблизно 48 мільйонів гривень. Проте «Схеми» отримали договір купівлі-продажу цього будинку, де вказано, що Ільницька заплатила за нього лише близько 2 мільйонів гривень (1,9 мільйона за будинок і 200 тисяч за землю), що є у 24 рази менше від ринкової вартості.

    Як можна пояснити таку велику різницю між реальною вартістю та ціною в контракті? Експерт з нерухомості Євгеній Полунов пояснює, що зазвичай сторони у договорах купівлі-продажу вказують занижені ціни, щоб зменшити податкове навантаження.

    За словами експерта, держава могла б отримати близько 3,5 мільйонів гривень, якби у договорі купівлі-продажу котеджу була вказана реальна ринкова вартість.

    «Тобто це 5%-й податок на доходи фізичних осіб, воєнний збір і пенсійний фонд з договору купівлі-продажу будинку, це мав би покупець сплатити, ну, цілком десь – 3,5-3,6 мільйона гривень. А вийшло, я так розумію, якщо брати цей договір, про який ви казали, десь 160 тисяч гривень», – підсумував Полунов.

    «Схеми» зв’язались із продавцем нерухомості, щоб запитати, чому будинок вирішили продати за такою заниженою вартістю.

    –Чому ви погодилися продати будинок за 2,1 мільйона гривень Христині Ільницькій? – запитав журналіст «Схем» Георгій Шабаєв у Жанни Мазіної, колишньої власниці котеджу у «Конику», проданого Христині Ільницькій.

    – Я не відповідаю на ці запитання, – відповіла Мазіна.

    – Чому?

    – Вибачайте. Я не знаю, хто ви.

    – Я вам можу скинути своє посвідчення, ви пересвідчитеся, що я журналіст.

    – Це безпредметний договір… розговір, вибачайте.

    Водночас, Христина Ільницька не мала офіційних доходів для придбання майна в котеджному містечку “Коник” – ні за ціною, вказаною у договорі, ні за ринковою вартістю, яка була у 24 рази вищою. Її котедж розташований поруч із таунхаусом, де офіційно проживає заступник генпрокурора Дмитро Вербицький. У день купівлі котеджу вони були разом і пересувались на її новенькому Porsche вартістю приблизно 100 тисяч доларів. У соцмережах Ільницька публікує спільні фото та відео з Вербицьким, що може свідчити про їхні стосунки.

    Залишається питання: звідки у пари могли взятися десятки мільйонів гривень на це майно? Перед виходом матеріалу стало відомо, що 29 травня Ільницька подарувала будинок своїй матері та зареєструвалася як ФОП з основним видом діяльності – надання в оренду водних транспортних засобів. Незважаючи на переоформлення будинку, Ільницька продовжує публікувати фото та відео з нього.

    На відео Ільницька приїжджає до салону краси на новому Porsche. У сторіз за 31 травня вона розповідає, що її часто запитують, хто подарував їй цей салон. Вона відповідає, що «співпраця» – не варіант, і приємно чути, що підписники вірять, що вона сама його придбала.

    Журналісти звернулися до Офісу генпрокурора з проханням прокоментувати ситуацію. Вербицький відповів, що знайомий з Ільницькою з кінця 2022 року, їхні стосунки не мають сімейного характеру, і він не брав участі в придбанні нею майна. Щодо автомобіля, він зазначив, що лише кілька разів сідав за кермо разом із власницею.

    Ільницька у письмовій відповіді зазначила, що з Вербицьким знайома з кінця 2022 року, і їхні стосунки були дружніми. Вона додала, що на даний момент проживає з сином та матір’ю і чоловіки не беруть участі в купівлі її майна. На питання про доходи Ільницька відповіла, що гроші отримала від колишніх чоловіків та неназваного хлопця, з яким займалася яхтовим бізнесом, і який після розриву стосунків залишив їй активи.

    Жінка не надала більше доказів, але журналісти знайшли у відкритих джерелах, що у 2021 році вона публікувала фото з підприємцем Олегом Солодуховим, який виїхав до Росії і став громадянином цієї країни. Солодухов у коментарі зазначив, що не залишав їй значних активів.

    «Схеми» встановили особу іншого чоловіка – Юрія Васильовича Приймака, який помер у 2020 році. Ільницька отримувала зарплату у його фірмі. Чи саме про нього йдеться, вона не коментує. Важко встановити, чи мав Приймак достатньо доходів, щоб залишити їй значний спадок, адже його фірма звітувала про збитковість.

    Вдова покійного бізнесмена Юрія Приймака підтвердила журналістам, що він складав заповіт на Христину Ільницьку, але згодом скасував його. «Він відмінив його. Спочатку писав, потім скасував. Вона не отримала нічого у спадок у юридичному плані. Жодного майна, яке було на нього, по документах на неї не перейшло», – повідомила Наталія Приймак. “Схемам” вдалося знайти підтвердження її слів: заповіт Приймака був нотаріально посвідчений наприкінці 2019 року, але влітку 2020-го його скасували. Це підтвердили джерела зі Спадкового реєстру.

    Ільницька відповіла “Схемам” щодо котеджу, який за договором придбала у 24 рази дешевше від ринкової вартості, внаслідок чого бюджет міг недоотримати понад 3 мільйони гривень податків: «Щодо ціни будинку, то це особисті домовленості з продавцем, бо він зацікавлений у мені в яхтовій індустрії. У нас був складений попередній договір, який виконаний. Після його виконання будинок був куплений за собівартістю». Проте в реєстраційній справі цього будинку журналісти не знайшли жодних попередніх договорів.

    Щодо Porsche, Ільницька заявила, що купила його без сторонньої допомоги. Вона планувала подарувати свій мерседес синові, але він йому «не сподобався», тому вона його продала у травні цього року та планує купити іншу машину. Про салон краси жінка відповідати не захотіла.

    Наприкінці Ільницька писала до “Схем” з погрозами: «Якщо я почую наклепи на свою адресу, я вживу заходів відносно вашого видання і конкретно щодо вас».

    Журналісти спирались на офіційні дані про доходи Ільницької, яка за десятиліття заробила лише 360 тисяч гривень. Чи справді її обдарували грошима та активами в минулому і на яку суму, чи вистачило б цього для придбання будинку вартістю 48 мільйонів, Porsche за 4 мільйони гривень та, можливо, салону краси? Чи не забагато прогалин у цій версії?

    Як суспільству бути певним, що це ніяк не пов’язано з її стосунками із заступником генерального прокурора України? Вичерпну відповідь на це питання можуть дати лише правоохоронці, які не піддаються впливу потенційного фігуранта розслідування.

    Після розслідування схем інші ЗМІ підхопили ситуацію та опублікували низьку розслідувань

    Отже, чим займається та як заробляє ймовірна супутниця життя прокурора?

    Згідно з відкритими даними, ще в 2017 році Христина створила анкету на сайті кастингів, де вказала себе як професійну танцівницю, починаючу співачку, а також професійну акторку й модель. Проте вже у 2020 році з’являється яхт-клуб “Royal River”, де Ільницьку називають засновницею.

    І все це, незважаючи на те, що свій ФОП Ільницька зареєструвала лише приблизно тиждень тому, а інших фірм, власницею яких вона була б, на аналітичній платформі YouControl не зазначено. За інформацією, яку “СтопКор” отримав у податковій службі, сумарний офіційний заробіток Ільницької з 2015 року склав лише 364 тисячі гривень.

    Сайт, де можна було б переглянути перелік послуг та суден для купівлі чи оренди, не працює. Натомість є YouTube-канал, де майже всі відео присвячені тому, як Ільницька відпочиває на яхтах або на тематичних вечірках.

    Щодо юридичного аспекту ситуації

    Органам контролю варто було б звернути увагу на Христину Ільницьку. Зокрема, їх може зацікавити походження коштів на розкішні аксесуари, одяг, дозвілля та автомобілі класу люкс, які можливо пов’язані з Дмитром Вербицьким. Наприклад, сумочка Dior, з якою Ільницька з’явилася на фото в соцмережах, продається на маркетплейсах за 6,5 тисяч доларів, і у неї їх дві – в різних кольорах, що становить понад 500 тисяч гривень. Ще одна сумка – Birkin за майже 28 тисяч доларів, тобто понад мільйон гривень.

    Чинне законодавство, зокрема офіційний сайт НАЗК, у розділі 3 “Члени сім’ї суб’єкта декларування” та статті 46, визначає, що до членів сім’ї суб’єкта декларування можуть належати будь-які особи, які проживали спільно з суб’єктом декларування, були пов’язані з ним спільним побутом та мали взаємні права та обов’язки станом на останній день звітного періоду. Це можливо за умови спільного проживання протягом 30 календарних днів до останнього дня звітного періоду або сукупно не менше 183 днів протягом року. Це також стосується осіб, які спільно проживали із суб’єктом декларування, хоча й не перебували у шлюбі.

    Тим часом по Телегаму та на сайті Влади Молчанової вже пішли пости зі спробами “відмазати” Ільницьку і Костіна.

  • Козловський та Свищев – як контрабандисти цигарок перетворились на спортивних менеджерів?

    Козловський та Свищев – як контрабандисти цигарок перетворились на спортивних менеджерів?

    В Україні багато відомих бізнесменів, які активно підтримують спорт і вкладають значні кошти у його розвиток. Серед них Олександр Свищев та Григорій Козловський – вельми неоднозначні персонажі.

    Читаючи їх офіційні, “пристойні біографії”, можемо дізнатися наступне:

    Олександр Свищев активно розвиває водне поло. Команда «Динамо» Львів, якою він керує, лідирує у Суперлізі з водного поло сезону 2023/2024. Він також очолює Федерацію водного поло України та приділяє значну увагу дитячому спорту, будучи президентом Федерації тенісу Львівської області. Олександр організовує та фінансує дитячі спортивні заходи, а також будує спортивні майданчики у школах. Його значущий проект – спортивно-розважальний комплекс «Leoland» у Львові.

    Григорій Козловський з 2009 року підтримує ФК «Рух», а 2018 року створив футбольну Академію «Рух». Завдяки його фінансуванню клуб піднявся до рівня УПЛ. Козловський також допомагає юнацьким та аматорським футбольним командам по всій Україні, фінансує будівництво та реконструкцію спортивних об’єктів та підтримує спортивні ініціативи для людей з інвалідністю.

    Але звідки у Свищева та Козловського гроші, щоб займатися меценатством у спорті?

    Колишній механік Свищев та колишній брокер у митній службі Козловський почали з невеликих справ в автомобільній галузі, але потім перейшли до контрабанди та стали важливими гравцями у цій сфері. Проте їхня діяльність була неможлива без допомоги злочинних угруповань за кордоном, адже хтось мав приймати контрабандні вантажі в країнах Євросоюзу. Це підтверджує, що існує злагоджена організація, яка займається контрабандою різних товарів, включаючи цигарки, алкоголь та нелегальних мігрантів.

    Початок жовтня 2021 року в Угорщині ознаменувався інцидентом на причалі Чепель, коли через поломку крана – баржу, імовірно доставляючу сіль торгової марки “Артемсоль” з України, направили на розвантаження до міста Пакш. У ході розвантаження виявилося, що під шаром солі знаходиться величезна партія контрабандних цигарок. За даними угорської влади, 2375465 пачок. Цей інцидент викликав значний інтерес правоохоронних органів.

    Отримувач контрабандних сигарет – польська компанія Crystal Invest з українськими власниками. Її заснував В’ячеслав Бадагов, син екс-заступника міністра транспорту та зв’язку, про що сама компанія інформує на своєму сайті та в соціальних мережах. За даними YouControl, В’ячеслав Бадагов заснував 15 компаній та має зв’язок із 42 іншими організаціями, що працюють у різних сферах, в основному зареєстрованими у Полтавській області. Його батько також входить до наглядової ради Полтавського ГЗК.

    Польська компанія Crystal Invest, отримувач цигарок – Marvel, що виробляються на Винниківській тютюновій фабриці у Львівській області, на потужностях колишньої “Львівської тютюнової фабрики”.

    Бізнесмен та депутат облради Григорій Козловський контролює Винниківську тютюнову фабрику. він також пов’язаний з торговим будинком Marvel, володіння яким належить ще одному львівському депутату – Олексію Різніку. Козловського неодноразово звинувачували в контрабанді та інших правопорушеннях.

    Державна фіскальна служба зверталася з офіційними листами до регіонального управління Податкової служби та до голови Комітету Верховної Ради з фінансів, податків та митниці у рамках розслідування “тютюнової” схеми ухилення від податків.

    Є ймовірність, що бізнес Григорія Козловського, який володіє підприємствами на заході України, може бути пов’язаний із депутатом Василем Петьовкою, котрий іноді називають “куратором контрабанди цигарок” на Закарпатті. Обидва фігурують у списку депутатів та чиновників, пов’язаних із “тютюновою” групою впливу. У минулому Петьовка висловлювався про підозрілі поставки цигарок і навіть виступав за блокування закону про захист громадського здоров’я від шкідливого впливу тютюнового диму.

    Лише 2021 року рівень нелегальної торгівлі сигаретами, за даними компанії TNS Kantar, досяг 12,8%, що є історичним рекордом для України. У середньому в країні щорічно продають 6,5 мільярда цигарок без сплати акцизів, що призводить до втрати 12 мільярдів гривень державного бюджету.

    Це серйозні кошти, які могли б бути використані для виплати пенсій та зарплат. Відсутність реакції влади на такі втрати вказує на наявність всередині системи чиновників, кому це вигідно.

    Такі скандали також підривають репутацію України. Остання поставка цигарок до Угорщини викликала грандіозний скандал. Президент Володимир Зеленський уже втручався у ситуацію, викликавши голову Митної служби на розмову. Але питання залишаються до правоохоронних органів. ЗМІ неодноразово оприлюднили випадки контрабанди цигарок, проте схеми продовжують діяти. Це змушує сумніватися в ефективності заходів щодо боротьби з корупцією.

    Розслідування справи про постачання цигарок до Угорщини може стати перевіркою для влади та показати, наскільки готова вона боротися з корупцією. При цьому потрібні не лише заяви, а й реальні дії.

    Хто такий Григорій Козловський?

    Григорій Козловський виділяється своєю неординарною поведінкою, яка ставить його в центр уваги. Він часто викликає скандали та провокує обговорення своїми діями. Наприклад, як депутат Львівської міськради, він не рідко з’являється там із озброєною охороною та може влаштувати скандал на засіданнях. Також він привертає увагу своїми бізнес-проектами у Львові та його околицях, включаючи футбольний клуб “Рух”, який під його керівництвом також став об’єктом скандалу.

    Козловський виявляє незвичайні методи ведення бізнесу, порушуючи стандартні правила про те, що бізнес має бути прихованим та спокійним. Незважаючи на це, його основний бізнес – готелі та ресторани, успішно функціонує. Він представляє себе як готельєр та ресторатор, володіючи такими установами, як “Гранд Готель”, “Королівська пивоварня” та інші.

    Хоча його бізнес-імперія знаходиться у Львові, основне джерело доходу та натхнення для Козловського знаходиться у тихих Винниках, де розташована львівська тютюнова фабрика, що належить йому вже понад двадцять років.

    Григорій Козловський розпочав свою кар’єру на Львівській тютюновій фабриці ще у 1994 році після закінчення Львівського торговельно-економічного інституту. Почавши працювати там у віці 23 років, він обійняв посаду фахівця з митного оформлення, що стало відправною точкою для його вражаючої кар’єри у тютюновій індустрії.

    Незважаючи на свій нинішній успіх та володіння різними підприємствами, Козловський часто розповідає про своє непросте дитинство. Він виріс у неблагополучному районі Нового Роздолу у маленькій однокімнатній квартирі та стикався з труднощами, пов’язаними з навколишнім середовищем. Його перший заробіток був пов’язаний із збиранням пляшок після вечірок у парку.

    В університет Козловський вступив, залучений можливістю грати у футбол за торговельно-економічну команду. Це призвело до його вступу до інституту та отримання спеціальності з бухгалтерського обліку та аналізу.

    На тютюновій фабриці він виявив себе як компетентний фахівець, особливо в галузі митного оформлення продукції, що принесло йому визнання та підвищення кар’єрними сходами. В результаті він став начальником відділу зовнішньоекономічної діяльності, що послужило відправною точкою для подальших успіхів.

    Фактично відомо, що головним бухгалтером на Львівській тютюновій фабриці була теща Григорія Козловського. Її вплив, ймовірно, також сприяв його швидкій кар’єрі. Коли 1998 року американський інвестор прийняв рішення про ліквідацію підприємства, Козловський уже мав свої позиції серед керівництва тютюнових компаній Винників.

    Після того, як компанія “Волиньтютюн” придбала фабрику, він був призначений менеджером з комерційних питань у створеному ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”. Це здавалося скромною посадою, але надавало величезні можливості для людини із бізнес-потенціалом.

    Хоча “Волиньтютюн” не мав досвіду у виробництві цигарок, компанія була серйозним учасником на оптовому ринку тютюнових товарів. Запуск власного виробництва сигарет зумовлювався їх стратегічними цілями, які збігаються з інтересами мафії, до якої належав Козловський.

    Колишній директор тютюнової фабрики Володимир Квурт звинуватив транснаціональну компанію “Філіп Морріс” у замовленні провокаційної акції на фабриці, імовірно, з метою залякати львівських конкурентів. Ці твердження були підтверджені у львівській міліції, яка повідомила про проведення обшуків на території фабрики та виявлення контрафактних цигарок з маркою “Філіп Морріс”. Ці події, як кажуть, не могли статися безпідставно.

    Тим не менш, у 2005 році Григорій Козловський, який раніше вважався бідним зятем, вже мав достатній капітал для відкриття свого ресторану “Святослав” у Винниках. Це був перший із низки ресторанних підприємств, що належали Козловському. Однак про його ресторанні починання буде розказано пізніше.

    2006 року тютюновий бізнес став стикатися з труднощами через зміни в українському законодавстві, і виробництво цигарок на фабриці було припинено. Директор фабрики Володимир Квурт став секретарем Львівської міськради, а Григорій Козловський заснував свою компанію “Мега Євро Строй”, хоча її діяльність була тісно пов’язана з тютюновим бізнесом.

    Одним із завдань “Мега Євро Строй” було забезпечення постачання обладнання для організації “лівих” ліній з виробництва цигарок. За даними сайту ОРД, через рік після заснування компанії вона вже займалась постачанням обладнання з-за кордону. Після виходу “Волиньтютюну” з гри, львівська фабрика налагодила зв’язки з російською “Балтійською тютюновою фабрикою” (БТФ), і спільно з ними, Козловський та його партнери запустили виробництво сигарет “Джин Лінг” у Винниках у 2007 році.

    З часом фірма “Волиньтютюн” перестає згадуватись у контексті фабрики у Винниках. У 2010 році офіційно виробництвом цигарок починає займатися ТОВ “Львівська тютюнова фабрика”, власником та директором якої стає Григорій Козловський. Пізніше, у 2011 році, з’являється ще одна фірма – ТОВ “Винниківська тютюнова фабрика”, також заснована ним. Однак обидві компанії пізніше були переписані на інших власників. Незважаючи на заплутаність структури власності, справжнім господарем фабрики у Винниках і надалі залишається Григорій Козловський, чи, вірніше, люди, яких він репрезентує.

    Це була дуже складна організація, і, ймовірно, нелегальна діяльність такого масштабу в українських умовах була неможлива без підтримки правоохоронних органів. Серед тих, хто “кришував” цигарковий бізнес Козловського та його компанії, були керівники УБОЗ, начальники обласної міліції та генерали із центрального апарату МВС. Кажуть, що Козловський особисто передавав великі суми гроші Віталію Захарченку, міністру внутрішніх справ, коли Янукович був президентом.

    Особистий контакт з Козловським здійснював працівник УБОЗ Роман Мудь, який займався організацією каналів постачання контрабандних цигарок до Європи. За іншими даними, тютюнові аферисти співпрацювали з конвертаційними центрами, використовуючи “фірми-одноденки” для проведення псевдооперацій та забезпечення нелегального виробництва цигарок.

    Суть полягала в тому, що “конверт” набував невикористаних матеріалів від тютюнової фабрики і підробляв операції через відомі фірми, таким чином організуючи приховане виробництво цигарок, які потім поширювалися в Україні та за її межами (контрабанда) за готівку.

    Фактично сировина, яка була імпортована, і справді реалізована через фірми-одноденки, створювала певні перешкоди для правоохоронних органів. Протягом багатьох років діяльність злочинного сигаретного синдикату привертала увагу як медіа, так і політичних діячів України.

    Геннадій Москаль, губернатор Закарпаття, виступив як один із найактивніших обвинувачів львівської “тютюнової імперії” та Григорія Козловського у контрабанді цигарок. Він явно називав винниківську фабрику основним постачальником цигарок, які нелегально переправлялися за кордон. Він також стверджував, що виявив виробників в інших регіонах України, які фальшували цигарки під маркою “Львівська тютюнова фабрика”.

    Однак Козловський промовчав про інші марки сигарет, які також були предметом звинувачень. Серед фігур, відомих своєю активністю у тіньовому бізнесі, виділяється Олександр Свищев, також відомий як “Сивий”. Кажуть, що його часто бачать на тютюновій фабриці, де він веде себе не як гість, а як активний учасник процесу. селі Підберезці поблизу Винників.

    Відмінність його від інших пов’язана з тим, що співпраця з Козловським була не тільки вимушеною, а й базувалася на багаторічних дружніх стосунках. Партнери також поділяють ділові інтереси в багатьох областях, включаючи готельний та ресторанний бізнес. Разом вони будують маєтки та мають спільні земельні наділи з іншими відомими особистостями у Львові, такими як депутати ЛМР Петро Адамік та Андріан Гутник. Вважається, що “Сивий” є справжнім партнером Козловського у всіх його ділових підприємствах, як у сфері тютюнового бізнесу, так і у готельно-ресторанному сегменті.

    Проте, неясно, хто їх грає головну роль цьому партнерстві. Деякі джерела натякають на наявність більш впливових фігур, таких як Юра Циркуль або Юра Музикант, який, за чутками, керує справами угруповання з Лондона.

    Григорій Козловський активно вкладає у готельно-ресторанний бізнес. На сьогоднішній день він володіє декількома успішними підприємствами в цій галузі, включаючи “Гранд-готель”, готельно-ресторанний комплекс “Святослав” у Винниках, ресторани “Королівська пивоварня” та “Тралі-вали”, а також популярні кав’ярні “Під синьою фляжкою” та “Кабінет”. На площі Ринок він також будує комплекс із п’яти ресторанів, який вважає “серцем Львова”. Нещодавно він придбав приміщення колишнього кінотеатру “Київ”.

    Першим його кроком у цьому напрямі став відкритий у 2005 році ресторан “Святослав”. З часом цей заклад перетворився на великий відпочинковий комплекс із більш ніж 50 номерами готелю, літнім двориком, лазнею, футбольним полем та тенісним кортом.

    Варто зазначити, що якщо при управлінні містом Винники мером Сергієм Уваровим (2002-2006 рр.) справи у Козловського складалися благополучно, то з приходом на посаду мера Теодора Гудзяка почалися проблеми. У 2009 році Козловський звинуватив Гудзяка в діях, що заважали розвитку готелю, і натякав на його бажання отримати хабар. Він навіть погрожував зробити все, щоб Гудзяк опинився за ґратами.

    Козловський дотримався своєї обіцянки: Гудзяка було затримано і засуджено до восьми років ув’язнення. Проте пізніше апеляційний суд виправдав Гудзяка, і він повернувся на посаду мера.

    На рівні місцевої політики проблеми для Козловського позаду, але зрозуміли, що йому не вистачає простору у Винниках. Час завойовувати Львів настав. Тютюновий магнат розпочав цей процес із характерним для нього стилем, супроводжуючи кожен крок гучними скандалами.

    Першим об’єктом став “Гранд-готель”, який привертав увагу багатьох багатих інвесторів, починаючи від української американки Марти Федорів та львівського підприємця Геннадія Геншафта. 2011 року депутати Львівської міської ради, прикриваючись підготовкою до Євро-2012, вирішили приватизувати “Гранд-готель” та “Леополіс”. Ці торги, в яких взяв участь і Андрій Садовий, завершилися успіхом для всіх сторін.

    В результаті реконструкції “Гранд-готелю” його восьмиповерховий корпус кардинально змінив вигляд Кривої Липи. За кілька років у дворі готелю почали будувати ще один восьмиповерховий корпус, який виходить на відомий туристичний проїзд. Протести громадськості не завадили завершити проект, і зараз майже все готове до відкриття.

    У 2013 році виник скандал навколо будівництва “Королівської броварні”. Ресторан розташований у центрі міста та викликав обурення частини громадськості.

    Якщо з будинком на вулиці Староєврейській, де бізнесмен придбав усі квартири, проблем не виникло, то з кам’яним будинком на площі Ринок виникла зовсім інша ситуація. Декілька квартир належали іншому відомому львівському підприємцю, Володимиру Креховецькому, який не схвалив активність сусіда. Це призвело до протестів мешканців будинку, які стверджували, що ресторація бездозвільно захопила підвали, та обурення громадськості, яка звинувачувала Козловського у руйнуванні пам’ятника архітектури. Новий ресторатор також розлютив міську раду, продовжуючи будівництво ще однієї будівлі у дворі будинку на вулиці Староєврейській і самостійно встановлюючи літній майданчик, посилаючись на те, що все нові будівлі були всередині двору приватизованого ним будинку.

    Вхід до “Королівської пивоварні”, розташованої в цій новій будівлі, став об’єктом скандалу. Протести поступово вщухли, громадськість заспокоїлася, і ресторан продовжив роботу як ні в чому не бувало: з новою будівлею, незаконним літнім майданчиком та захопленими підвалами. Григорій Козловський вкотре усвідомив, що у Львові енергійним та нахабним все дозволено. Тому результат нового скандалу з розбудовою пам’ятника архітектури на площі Ринок, 36, можна передбачити вже зараз, незважаючи на всі зусилля правоохоронців, чиновників та організацій щодо збереження пам’яток.

    Козловський любить пожартувати зі своїх противників, заявляючи, що його роботи цілком законні і що він має “всі документи, крім довідки від гінеколога”. Він навіть запропонував встановити гігантський акваріум із морською водою та акулами. Кафе управляється ТОВ “Унія”, де Козловський нещодавно володів 96% компанії.

    Минулого року його ім’я зникло зі списків власників цієї компанії у Держреєстрі, але його вплив залишився. Одним із цікавих випадків придбання майна у центрі Львова є історія приватизації кінотеатру “Київ” на проспекті Шевченка. Козловський купив ці приміщення площею близько 836 кв. м без конкурсу за близько 8,1 млн. грн. У процесі власники вирішили переглянути ситуацію та організували дві судові справи.

    Одна із справ стосувалася визнання приватизації об’єкта незаконного та скасування відповідного визначення міськради. Друга справа була про розірвання договору купівлі-продажу кінотеатру. Проте Козловський знову довів свою вправність. Поки справа перебувала на розгляді у суді, він здійснив операцію щодо зміни власника кінотеатру. У результаті наступного дня після отримання свідоцтва на право власності кінотеатру діяльність підприємства була припинена, а власником став Євген Лобов. Це не перший випадок, коли Козловський використовує Лобова для таких угод. Попередній випадок був із приватизацією іншого підприємства роком раніше.

    Однак, на думку юристів, виконати це рішення практично неможливо, оскільки ТОВ “Кінокомплекс-Київ” вже не є власником приміщень кінотеатру. Козловський також не залишив поза увагою “неправильну” позицію міського управління комунального майна. У травні наступного року на сайті Львівської міськради було зареєстровано петицію про звільнення керівника управління Інни Свистун, подану адвокатом Григорія Козловського Олексієм Резником, який представляє його інтереси у судових справах щодо придбання об’єктів комунальної нерухомості.

    Козловський відкрито заявив, що він ініціював цю петицію, виступаючи на засіданні комісії, яка її розглядає. Він прагнув “потопити” Інну Свистун, яка є важливим гравцем у команді Садового та очолює фракцію “Самопомочі” в обласній раді, але не домігся свого.

    Григорій Козловський у стінах Львівської міськради

    Григорій Козловський вперше спробував себе у політиці 2003 року, ставши депутатом Львівської міськради. Його обрання було пов’язане із сумною смертю Андрія Можаровського, обраного у Винниках. Козловський представляв “Партію Регіонів”, але не виділявся особливо у роботі міськради часів Буняка. З того часу він брав участь у виборах з різними партійними прапорами, не пропускаючи жодних, але не завжди успішних. 2015 року йому вдалося стати депутатом міської ради Львова, представляючи іншу політичну силу.

    Депутатом Козловський став уже як член партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”. Його вибір політичної партії був скоріше прагматичним, ніж прихильним до певних ідеалів, що характерно для більшості бізнесменів. Цього разу в міськраді Козловський привертає увагу не лише своєю активністю, а й епатажністю. , а також суворими озброєними охоронцями з “Титану”, які постійно супроводжують його.

    Ставлення до нього варіюється від поваги до зневаги. Його кандидатура навіть розглядалася на посаду секретаря ради, але викликала невдоволення частини депутатів через його відсутність дипломатичності та зайву емоційність у висловлюваннях, особливо на адресу мера Львова та його фракції.

    Козловський часто виходить за рамки ввічливості у спілкуванні з опонентами, іноді навіть використовуючи нецензурну лайку та погрози. Він висловлює свої думки відверто і без фільтрації, що може викликати роздратування та нерозуміння.

    Щодо своїх політичних амбіцій, Козловський висловлюється стримано, наголошуючи, що колись мріяв про народне депутатство, але тепер не бажає ставати таким, як нинішні депутати Верховної Ради.

    Нині Григорію Козловському та у його рідних Винниках живеться добре. Минули неприємності з мером Гудзяком давно позаду, а після того, як Сергій Уваров завершив свою другу каденцію міського голови, його місце зайняв давній бізнес-союзник Володимир Квурт. Тепер захист у рідному місті забезпечений надійно. Козловський продовжує контролювати цигарковий бізнес та розвивати проект “Святослав”.

    Володимир Квурт

    Найбільший інтерес місцевих жителів викликають успіхи місцевої футбольної команди Рух, в якій грає син Козловського. Цей клуб, який колись був аматорським, тепер впевнено просувається до другого дивізіону українського футболу. Однак Козловський додає у футбол нотку епатажу. У вересні Федерація футболу України наклала заборону на відвідування матчів команди президенту “Руху” на рік після його агресивного візиту до суддівської кімнати під час програного матчу Кубка України.

    Козловський висловив свою думку про ситуацію у своєму стилі: “Якщо федерація не може контролювати цю чорну форму, люди самі візьмуться за справу і поставлять їх на місце”. Він також не чужий “понтам”. У другій лізі “Руха” вже пограли колишні зірки національних команд, такі як Олександр Алієв та Максим Шацьких, і були чутки про можливий приїзд Артема Мілевського.

    Схильність до “понтам” й у самого Козловського. Наприклад, він любить похвалитися курткою, яка, за його словами, коштувала кількадесят тисяч євро. На свій день народження до “Святослава” він запросив легендарного музиканта Томаса Андерса з дуету “Сучасний Розмовляти”.

    Що сьогодні?

    Винниківська тютюнова фабрика вимагає від ДБР та ОГП розібратися зі свавіллям БЕБ та захистити їх «білий бізнес».

    Дуже цікава вимога, враховуючи що саме Винниківська тютюнова фабрика контролює 75% ринка виробництва нелегальних сигарет для Duty Free.

    Фабрика Козловського не “білий національний виробник”, а позорисько країни, яке має зникнути якнайшвидше в повоєнній Україні.

    І да, якщо і вимагати від ДБР та ОГП щось в контексті цієї фабрики, то лише встановлення обставин створення Винниківською тютюновою фабрикою монополії на контрабанду сигарет в ЄС.

    Від початку вторгнення Росії, певні контролюючі кордон структури, дивним чином, дозволяли тютюновим контрабандистам вивозити лише сигарети цієї фабрики, за таксою 20$ з ящика.

    Всім іншим нелегальним виробникам сигарет в Україні така діяльність була заборонена.

    Давайте попросимо ДБР та ОГП розібратися в питанні, а хто ж там збирав по 20$ з контрабанди Compliment, Lifa та Marvel і з ким Козловський та Свищев домовилися про таку монополію.

  • В Запоріжжі не вводили “план-перехоплення” після вбивства Максима Денщика

    В Запоріжжі не вводили “план-перехоплення” після вбивства Максима Денщика

    Після резонансного вбивства чиновника Запорізької міськради Максима Денщика, у місті так і не був введений “план -перехоплення” для оперативного затримання кілера.

    За повідомленнями очевидців, відразу після вбивства в місті також на добу припинили роботу всі мобільні блокпости та патрулі, укомплектовані співробітниками ТЦК та поліції, які вели оперативний контроль та перевірку документів громадян чоловічої статі.

    Нагадуємо, Максим Денщик був розстріляний кілером біля під’їзду свого будинку, після конфлікту з головою Запорізької ОВА Іваном Федоровим. Незадовго до вбивства, Максим Денщик виставив пост на своїй сторінці у Фейсбук, де повідомив про “погрози розправи” з боку Івана Федорова.

    Іван Федоров, коментуючи ситуацію заявив, що “провів нараду з правоохоронними органами і взяв розслідування вбивства “на особливий контроль”.

    Як бачимо, в результаті так званої “наради” Івана Федорова із силовиками у місті не вводили план-перехоплення, що дало можливість кілеру покинути місце злочину без ризику бути затриманим.

  • НАТО посилює логістику через Молдову, для швидкого реагування разі атаки РФ в районі Одеси

    НАТО посилює логістику через Молдову, для швидкого реагування разі атаки РФ в районі Одеси

    НАТО розробляє численні “сухопутні коридори”, щоб спрямувати американські війська та озброєння до лінії фронту в разі великої наземної війни з Росією. Зокрема нові логістичні маршрути можуть допомогти відбити потенційну атаку армії РФ у разі наступу на Одесу.

    Як повідомляє The Telegraph, існуючі плани НАТО передбачають, що американські війська висаджуються в голландських портах перед посадкою на поїзди, які перевозять їх через Німеччину і далі до Польщі. Подібні плани існують для транспортування сил з турецьких та грецьких портів через Болгарію та Румунію, щоб досягти східного флангу альянсу.

    За повідомленням наших джерел, у НАТО також є план швидкого реагування, у разі спроби наступу армії РФ на Одесу, яка має важливе стратегічне значення. У цьому випадку, альянс не залишить Україну, а скористається трасою Леова-Бумбета через територію Молдови, для оперативного втручання.

    Нагадаємо, будівництво дороги Леова-Бумбета розпочалося восени 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Трасса Леова-Бумбета є підїздною до КПП на кордоні з Румунією, яка є країною-членом НАТО

  • В Запоріжжі кілер застрелив чиновника, який критикував голову ОВА Івана Федорова

    В Запоріжжі кілер застрелив чиновника, який критикував голову ОВА Івана Федорова

    В Запоріжжі кілер застрелив відстороненого від виконання обов’язків директора департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради Максима Денщика, якому раніше погрожував вбивством голова ОВА Іван Федоров.

    Напад стався за місцем проживання чиновника біля під’їзду, вистрілили щонайменше 4 рази. Усі кулі влучили в живіт. Максим Денщик помер у реанімації.

    На початку травня Максим Денщик заявив про тиск з боку голови Запорізької ОВА Івана Федорова та погрози «розправи» (на скріншоті), а незабаром його усунули з посади.

  • Доза від ДОЗу – як посіпаки Богатирьової намагаються перетворити солдат ЗСУ на наркозалежних

    Доза від ДОЗу – як посіпаки Богатирьової намагаються перетворити солдат ЗСУ на наркозалежних

    Третій рік точиться неймовірно складна війна проти російського агресора. І ось тоді, коли вже здавалось можна б було сказати, що українці мають певний успіх на фронті, у самому тилу з’являється структура підконтрольна колишній очільниці МОЗ Раїси Богатирьовій – Департамент Охорони Здоров’я, або ДОЗ.

    Структура головним завданням якої стає легалізація наркобізнесу під маскою медичної допомоги пораненим.

    Навіть у страшному сні ніхто не міг уявити, що таке можливо! Під маскою налагодженні співпраці створити в самому серці армії паразита – структуру яка за ідеєю мала б допомогти, а насправді займається цілеспрямованою диверсією проти ЗСУ!

    Фактичною диверсією, яка створить умови для продажу для армії з шаленою накруткою наркотичних речовин. При чому офіційно з усіма дозволами.

    Життя і здоров’я людини, а також її безпека в Україні визнані найвищою соціальною цінністю, і конституційний обов’язок держави – захищати життя людини (ст. ст. 3, 27 Конституції України), а право на охорону здоров’я та медичну допомогу є конституційним правом людини, і держава зобов’язана створити умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування (ст. 49 Конституції України).

    Виконання зазначеного конституційного обов’язку держави та створення умов для захисту права людини на безпечні життя й здоров’я нерозривно пов’язані з регулюванням суспільних відносин з обігу лікарських засобів, в тому числі препаратів, що які містять у своєму складі наркотичні речовини.

    Звичайно складно відмовити важко пораненому у препараті який може припинити його страждання, принаймні на деякий час. Але вибачте, які можуть бути наслідки такого милосердя?

    З огляду на шкідливі властивості наркотичних лікарських засобів, їх неконтрольований обіг становить вкрай серйозну загрозу для здоров’я поранених, і це ще не кажучи про наслідки використання таких препаратів.

    Через це, одним із перших міжнародних договорів, який набув чинності невдовзі після проголошення незалежності України, – є Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, згідно з яким Україна зобов’язалася визначити порушення у сфері обігу наркотичних лікарських засобів як тяжкі, що виразилось у змісті розділу ХІІІ Кримінального кодексу України та специфічному правовому регулюванні відносин з обігу наркотичних лікарських засобів.

    Тому сьогодні будь-яка господарська діяльність, пов’язана з обігом наркотичних лікарських засобів в Україні підлягає ліцензуванню.

    Зокрема законом № 60/95-ВР (ст. 6) впроваджено дієву систему заходів контролю за здійсненням такої діяльності.

    Але закон № 60/95-ВР не визначає специфіки обігу наркотичних лікарських засобів військових частинах Збройних Сил України, інших військових формування чи закладах охорони здоров’я в системі Міністерства оборони України.

    Саме цим вирішили скористатись представники російської наркомафії, які запропонували впровадження в національному законодавстві спрощення заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів, та виключення певних вимог до окремих ліцензіатів – військових частин ЗСУ, та інших військових формувань чи закладів охорони здоров’я в системі МО України.

    Це стосується препаратів:

    • Фентаніл

    • Кетамін

    Користуючись тим, що через майже цілковите обмежання контролю за обігом наркотичних лікарських засобів на передовій, а також той факт, що в умовах бойових дій значно ускладнене, або фактично неможливе дотримання основних заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів, фармкомпанії планують значно збільшити поставки таких препаратів армії. Рекомендуючи, практикуючим на фронті медпрацівникам, використовувати найбільш шкідливі (та найбільш коштовні) наркотичні засоби, навіть якщо існують альтернативні лікарські засоби, які за стандартами медичної допомоги можуть, можуть бути “замінниками” наркотичних лікарських засобів.

    Зокрема ДОЗ Сухороквої, яка фактично є посіпакою Богатирьової, планує дозволити використовувати наркотики (підконтрольні речовини) людям які не мають медичної освіти.

    Бойовим та старшим бойовим медикам – які проходять курс 31 день по розширеному такмеду, дозволять фактично безконтрольно використовувати препарати кетаміну так і фентанілу. Буквально на прохання наркозалежних солдат ЗСУ, а не через необхідність.

    І вони це будуть робити. Бо медпрацівників будуть заохочувати преміями за популяризацію препаратів, обіг яких повинен бути під пильним контролем, через величезну шкідливість наркотичних препаратів. І це вже не кажучи побічні шкідливі ефекти, коли пацієнт після лікування стає наркозалежним.

    При тому всьому, зберігання, транспортування та використання таких препаратів пропонують дозволити навіть особам які не мають належної фахової освіти та навичок.

    Зрозуміло, що завдяки цим заходам фармацевти значно підвищать свої статки, але чи це співпадає з метою Медичної служби МО? Чи повинна вона забезпечувати прибутки комерційним компаніям, перетворюючи армію на наркозалежних?

    Але й це все не все.

    Вишенькою на торті є вартість такої програми популяризації для українських громадян, бо саме вони заплатять за антидержавну диверсію ДОЗ.

    Так ось. На всі лікарські засоби гранична (максимальна)націнка становить 10%, але постанова КМУ №955 “Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби та медичні вироби” від 17 жовтня 2008 року знімає обмеження по націнці на наркотичні лікарські засоби.

    Відповідно постачальники даних лікарських засобів користуються цим, відповідно націнка складає понад 400-700%.

    А виходячи з того що фактичним монополістом в даній сфері є ЗТ “Здоров’я”, м. Харків, компанія Раїси Богатирьової, весь менеджмент якої зараз знаходиться на Росії, завданням Сухорукової стає знищення всіх конкурентів і визначення переможцем по всім тендерам ЗТ “Здоров’я”.

    Чи є альтернатива рішенню ДОЗ?

    Так – звичайно!

    Ненаркотичні анальгетики (неопіоїдні анальгетики, анальгетики-антипіретики, нестероїдні протизапальні засоби) — лікарські засоби, що здійснюють болезаспокійливу дію поряд із протизапальною та жарознижувальною та пригнічують агрегацію тромбоцитів.

    Вони не спричиняють фізичної й психічної залежності, ейфорії, не пригнічують дихання.

    Фармакологічні ефекти ненаркотичних анальгетиків переважно пов’язані зі зворотним блокуванням ферменту ЦОГ та блокуванням синтезу медіаторів болю, запалення й лихоманки — простагландинів.

    Окрім наркотичних і ненаркотичних анальгетиків, для лікування больового синдрому використовують лікарські засоби інших груп, що здатні впливати на нейрогенний біль — ад’ювантні анальгетики.

    Як ви розумієте, всі ці рішення не цікавлять очільницю ДОЗ, бо не через це створювали її департамент паразит на тлі Медичної Служби МО.

    Але й це ще не все!

    Зрозуміло, що вся ця оборудка з ДОЗ, як органом який лобіює інтереси офіційної наркомафії не тільки збагатить українських ескобарів, а й спричинить суттєвий важкий удар по ЗСУ. Через цю свідомо сплановану та скоординовану диверсію ми можемо втратити країну, через розлад в армії.

    Якщо ж цього якимось чудрм не відбудеться, то при всій цинічності цієї оборудки, в неї є ще і післявоєнна історія.

    Богатирьова, Сухорукова та інші “ескобари”, і після війни будуть і надалі шалено збагачуватись за рахунок створення цілої програми по контролю та підтримки наркозалежних ветеранів.

    Так само як і з метадоном сьогодні, планується створення по Україні мережі державних “притонів” – кабінетів довіри, де за гроші платників податків, з шаленими накрутками “підсаджені” завдяки інструкціям ДОЗ на важкі наркотики, наркозалежні ветерани будуть безкоштовно отримувати фентаніл та мефедрон.

    Уявляете скільки таким чином зароблять наші “ескобари”?

    Офіційно, з усіма дозволами та ліцензіяма, Богатирьова і компанія стануть державним наркокартелем з шаленими оборотами. І платити за цей злочин, за винищення українського народу будемо ми.

    Враховуючи викладене, просимо керівника Міністерства Оборони зупинити цю свідому диверсію проти армії. Спрощення заходів контролю за обігом наркотичних лікарських засобів апріорі матиме більший негативний ефект, ніж нестиме користі як окремо для Збройних Сил України, так і в цілому для українського суспільства.

    Необхідно відмовитись від ідеї дозволити використання наркотичних препаратів безвідповідальним особам, зберегти до розповсюдження та зберігання наркотичних препаратів такі самі умови як і для цивільних.

    Провести аудит препаратів які пропонуються для використання, замінивши особливо шкідливі, чи такі, використання яких мають дуже погані наслідки, альтернативними.

    Медична служба МО повинна охороняти здоров’я наших солдат та надавати належну, необхідну медичну допомогу, і ніщо інше.

    В пріоритеті МС МО повинно бути здоров’я наших захисників, а не збагачення російських корупціонерів, готових йти на наймерзенніші злочини аби набити собі кишені.

  • Національна опера та театр Франка не відключається від електропостачання, на рівні з об’єктами критичної інфраструктури

    Національна опера та театр Франка не відключається від електропостачання, на рівні з об’єктами критичної інфраструктури

    Приміщення Національної опери та драматичного театру ім. Івана Франка не планують відключати від електропостачання, незважаючи на жорсткі віялові відключення, що застосовуються у столиці.

    Як пояснюють опитані нашим виданням експерти, причиною може бути той факт, що Національна опера підключена до приміщень СБУ, а театр ім. Івана Франка до приміщень Офісу Президента.

    Разом з тим, за повідомленням наших джерел, причина також може бути в тому, що жорсткі відключення у столиці являються “картинкою” для відвідувачів саміту миру, який відбудеться у Швейцарії 15 червня. Як повідомляють наші джерела, близькі до організаторів саміту, “столиця у темряві” має показати наслідки обстрілів енергетичної інфраструктури України як соціальну катастрофу та злочин РФ проти мирного населення.

    На підтримку цієї версії, також офіційна заява Міністерства енергетики України, відповідно до якої, стаття Financial Times під назвою “Росія знищила більше половини енергетики України” “має ознаки інформаційно-психологічної операції (ІПСО), носить маніпулятивний характер та просуває наративи ворога”.

    Таким чином, Міністерство енергетики України своєю офіційною заявою спростовує значні пошкодження енергосистеми України, та критичну необхідність у жорстких віялових відключеннях у столиці.

  • Правоохоронці взялися за так званий “сімейний бізнес” Юлії Свириденко в Чернігівській області

    Правоохоронці взялися за так званий “сімейний бізнес” Юлії Свириденко в Чернігівській області

    Правоохоронці зацікавилися “відкактними схемами” на споруджені фортифікацій та відновлені інфраструктури в Чернігівській області. До їх організації може бути причетна перший віцепрем’єр-міністр Юлія Свириденко та її рідний брат Віталій Свириденко.

    Нагадаємо, наразі рідна для Юлії Свириденко Чернігівська область відбудовується після нападу росіян у 2022 році, а на кордоні з РФ та Білоруссю активно зводяться фортифікаційні споруди. Як стало відомо журналістам нашого видання, бюджети на фортифікацію та відновлення виділяються суттєво завищені, уже з урахуванням так званих “відкатів”.

    За інформацією нашого джерела в Службі безпеки України, відповідальною за виділення необхідного бюджету для освоєння є перший віце – прем’єр України Юлія Свириденко, а рішення стосовно того, хто саме з підрядників і за який “відкат” буде проводити виконання робіт приймає її брат – Віталій Свириденко

    “Відкатна” схема реалізується із залученням місцевих чиновників, у кожного з яких своя “роль” та своя “доля”. Мова йде про голову Чернігівської ОДА Вячеслава Чауса, його заступника Костянтина Мегема та начальника Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА Ярослава Слєсаренко.

    Якщо порівняти бекграунд Вячеслава Чауса та Юлії Свириденко, можна відстежити ряд звязків: обоє родом з Чернігова, неодноразово пересікались на державній службі. В даному контексті варто також звернути увагу на офіційні біографії батьків Юлії Анатоліївни – чиновників, бекграунд яких також пов’язаний з Вячеславом Чаусом.

    Тож не дивно, що призначення Вячеслава Чауса на посаду голови ОДА відбулось у серпні 2021 року, якраз в той час, коли Юлія Свириденко займала посаду Заступника Керівника Офісу Президента України. Також з точки зору аналізу бекграунду Вячеслава Чауса виглядає логічним, після отримання посади голови ОДА призначення своїм першим заступником Костянтина Мегема. Вячеслав Чаус познайомився з Костянтином Мегемом в ПАТ “Київстар” і надалі забрав із собою у АТ “Укргазвидобування”.

    Як бачимо, “компанія” по освоєнню бюджетних коштів, що виділяються на відновлення інфраструктури та проведення фортифікаційних робіт в Чернігівській області давно знайома між собою. Тож перейдемо до розподілу “ролей” та “відсотків” відкатів. Як кажуть: “хто”, “кому” і головне “скільки”.

    В Чернігівській області за фінансування і контроль за здійсненням ходу будівництва укріплень голова ОДА Вячеслав Чаус призначив відповідальними Константина Мегема та Ярослава Слєсаренко. Щодо останнього, то як повідомляють наші джерела в СБУ, його підозрюють у розкраданні бюджетних коштів під час будівництва доріг в області.

    Повідомлення про виклик на допит Ярослава Слєсаренка як свідка у справі про розкрадання державних коштів на будівництві доріг
    Повідомлення про виклик на допит Ярослава Слєсаренка як свідка у справі про розкрадання державних коштів на будівництві доріг

    Поки що викликають на допити як свідка, але найближчим часом Ярослав Слєсаренко має всі шанси із категорії “свідків” перейти до категорії “підозрювані”. Як повідомляють наші джерела, всі необхідні матеріали для цього уже зібрані. Зокрема, було встановлено, що Ярослав Слєсаренко за 2023 -2024 роки через зловживання під час будівництва укріплень та відновлення інфраструктури в області, отримав відкатів на суму в 37 млн. грн.

    Щодо відкатів на будівництві доріг, варто згадати ще одного чиновника: директора Державного підприємства “Агентство місцевих доріг Чернігівської області” Олександра Мисника. За повідомленнями наших джерел, тільки за період 2023-2024 року Олександр Мисник збагатився на 69 млн.грн. Варто відзначити, що Олександр Мисник також добрий знайомий Юлії Свириденко, так як саме Олександр Петрович змінив її на посаді в.о. Чернігівської ОДА в листопаді 2018 року.

    Всі технічні моменти по перемозі в тендерах потрібних компаній-підрядників, вирішує заступник голови Чернігівської ОДА Синенко Дмитро Григорович. В команді Дмитра Синенко називають “касиром” – через наявність фінансової освіти та досвіду роботи в банківській сфері. Зона відповідальності Дмитра Синенко – розподіл всіх підрядів в регіоні, організація перемоги на тендерах лояльних підприємств та контроль збору “відкатів”.

    На місцевому рівні курує процес та безпосередньо контактує із сім’єю Свириденко керівник Чернігівської ОДА Вячеслав Чаус, а з боку правоохоронців процес розкрадання державних коштів “кришує” УСР Чернігівської області, за що отримує 0,5% від перерахованих на відновлення інфраструктури та фортифікацію бюджетних коштів.

    Нашу увагу також привернув той факт, що брат Юлії Свириденко – Віталій, періодично контактує та здійснює “оперативний контроль” за Олександром Мисником та Ярославом Слєсаренко. За нашою інформацією, Віталій Свириденко наразі знаходиться в Лондоні, де забезпечує “конвертацію відкатів” на офшорні рахунки.

  • Прокурорська мафія – скільки коштує вирішення питання у прокуратурі України?

    Прокурорська мафія – скільки коштує вирішення питання у прокуратурі України?

    Один із найпопулярніших в інтернеті прокурорів – Марія Вдовиченко знову засвітилася у ЗМІ.

    Адвокат Андрій Циганков у публікації на своїй сторінці Фейсбук, відповів відмовою на пропозицію зустрітися з нею, для обговорення питання щодо кримінального провадження по крадіжці 647 000 USDT керівника Департаменту виконавчої служби Мін’юсту Кисельова М.Є. Як жест доброї волі Марія Вдовиченко просила виплатити 3000 доларів США до моменту зустрічі з прокурором у фітнес-клубі в Києві.

    Закінчилася ця історія ще цікавіше, ніж починалася. Проти адвоката було проведено провокацію, за фактом якої порушено справу. А очевидному замовнику було повідомлено, що адвокат Циганков, який не йде на угоду, усунений зі справи.

    Хто ж така всесильний прокурор Вдовиченко, за зустріч із якою треба платити 3000 доларів?

    Прокурорська мафія – скільки коштує вирішення питання у прокуратурі України?

    Мария Сергеевна Вдовиченко (у дівочості Левандовська) народилася 21 червня 1988 року у місті Києві, Україна. Була одружена з прокурором Олексієм Вдовиченком, батько якого Вдовиченко Сергій Леонідович – суддя Конституційного Суду України.

    Прокурорська мафія – скільки коштує вирішення питання у прокуратурі України?

    Подружжя має двох дітей. Щоправда з 2020 року подружжя перебуває у розлученні.

    В органах прокуратури Марія працює з 2012 року. Починала службу як помічниця прокурора Подільського району Києва. Була прокурором Подільського районного управління. Потім перевелася на аналогічну посаду до столичної прокуратури. Згодом стала першим заступником керівника та першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури.

    Наприкінці 2021 року журналісти видання “Коментарі” проаналізували Декларації Марії починаючи з 2014 року і захопилися наскільки вона витончено приховує дійсний рівень своїх доходів.

    2014 рік

    Марія Вдовиченко ніколи не займалася бізнесом, законом це заборонено, а також науковою чи викладацькою діяльністю. Єдине джерело доходів – зарплата. У 2014 році вона була трохи більше ніж 8 тис. грн на місяць. Заощаджень, власного житла – немає.

    Вдовиченко тоді проживала у соціальній квартирі на 48,6 кв. м, яка належить Голосіївській райдержадміністрації.

    2015 рік

    У декларації з’являється чоловік Олексій Вдовиченко та двоє дочок. Сім’я проживає у тій же соціальній квартирі, їздить на Ford Mondeo 2012 року.

    Авто Вдовиченко купив у 2015 році нібито за 149 тис. грн. або $4,9 тис., що явно занижено.

    2015 року Марія Вдовиченко пішла на підвищення – стала першим заступником керівника Київської міської прокуратури №7. Зарплата зросла до 10,6 тис. грн. на місяць. Стільки ж отримував її чоловік Олексій у військовій прокуратурі.

    2016 рік

    Зарплата Марії Вдовиченко зросла до 18,6 тис. грн на місяць, її дружина залишилася на колишньому рівні – 11 тис. грн.

    2017 рік

    9 лютого 2016 року бабуся Олексія Вдовиченко Галина Архіпівна купила у Києві квартиру площею 90,5 кв. м за заниженою вартістю – всього $29,6 тис.

    Зарплата Марії Вдовиченко подвоїлася, її чоловік перейшов на роботу до Генпрокуратури і якимось чином дуже вигідно продав “Форд” – у два рази дорожче, ніж купив.

    Ця угода має пояснити появу у сімейства перших заощаджень – 332 тис. грн готівкою.

    Сім’я обзавелася відразу двома авто, причому безкоштовно. Хтось Катерина Васильченко віддала у користування свою Honda Accord (2008 р.в.), а Сергій Дробот – Volkswagen Jetta (2015 р.в.).

    2018 рік

    “Хонда” та “Фольксваген” зникли з декларації безслідно, як і бабуся Галина Архіпівна.

    Сім’я купує скромну Kia Magentis (2006 р.в.) за $5,7 тис. грн, але користується авто солідніше – Range Rover Evoque 2012 (р.в.), яке їм безкоштовно дав родині батько Марії – Сергій Левандовський.

    2019 рік/2020 рік

    У декларації з’являється будинок на 80 кв. м у селі Крюківщина Києво-Святошинського району. Будинком та земельною ділянкою під ним володіє батько Марії – Сергій Левандовський. Нерухомість, як і Range Rover, він віддав доньці безкоштовно.

    У декларації з’являється ще одна квартира, оформлена на невказану юридичну особу. У ній мешкає донька Марії Вдовиченко – Катерина. Квартира за площею дорівнює тій, яка належала Голосіївській РДА і якою прокурорка користувалася у 2014-2015 роках.

    З останньої декларації зникає глава сімейства Олексій. Дуже схоже на фіктивне “розлучення”, якщо не брати до уваги стрімке кар’єрне зростання прокурорки Вдовиченко.

    11 вересня 2020 року Олег Кіпер був призначений на посаду керівника Київської міської прокуратури

    Видання “Досьє” написав, що причиною такого стрімкого зростання Марії стали дуже близькі її відносини з начальником Олегом Кіпером. ЗМІ зазначали, що Вдовиченко та Кіпер часто бачили разом на спільному шопінгу в елітному бутіку в центрі Києва. Вони навіть приходили на спільну прес-конференцію у одязі одного модного бренду.

    Прокурорська мафія – скільки коштує вирішення питання у прокуратурі України?

    Також у ЗМІ натякали на любовний зв’язок Марії з Дмитром Тишликом, який обіймав посаду першого заступника голови департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції.

    Велика гра

    Прокурорська мафія – скільки коштує вирішення питання у прокуратурі України?

    Наступним великим скандалом у житті непідсудної Марії Вдовиченко стала майнова суперечка у сім’ї Олександра Ксенофонтова.

    Відомий бізнесмен Ксенофонтов Олександр Геннадійович одружувався з Оксаною Анатоліївною Жук у 2018 році. 14 червня 2020 року Ксенофонтова О.Г. помер. І тут почалося.

    26 червня 2021 року за заявою сина Ксенофонтова – Івана, проти його мачухи, було відкрито кримінальне провадження №12020110000000753.

    Нібито Оксана Ксенофонтова підробила документи ТОВ «СП АТАД К» та обманним шляхом стала одноосібним бенефіціарним власником, головою та засновником ТОВ «КК Патріарх Холл». Майно заарештували і справа підвисла.

    Бойові дії по справі продовжились під час війни.

    Мария Вдовиченко прийняла рейдерську естафету у екс-прокурора Кіпера із захоплення елітної нерухомості у Києві по вулиці Саксаганського 80.

    Олег Кіпер, який сьогодні очолює Одеську обласну державну адміністрацію, доручив своїй помічниці по роботі у Київській міській прокуратурі – Марії Вдовиченко, допомогти йому захопити більш ніж ласий шматочок золотої власності у центрі Києва.

    Оксана Ксенофотова впевнена, що Вдовиченко особисто контролює ситуацію із захоплення спадщини Ксенофонтової. Ось що вона написала на своїй сторінці у Фейсбук:

    “Для певного кола посадових осіб прокурорської ланки не є секретом, що офіційний перший заступник прокурора м.Київ Марія Вдовиченко, негласно для суспільства, була і залишається водночас правою рукою самого Кіпера. Незважаючи на нещодавнє очолення екс-прокурором Кіпером Одеської облдержадміністрації, естафету у моїй справі було передано М.Вдовиченку. Ще раніше до Подільської прокуратури з Голосіївської за вказівкою Кіпера було перенесено СФАБРИКОВАНЕ проти мене кримінальне провадження. Нагадаю, що зареєстроване місце мого проживання – вул. Саксаганського, 84-86, що не підпадає під територіальну юрисдикцію ні Подільської поліції, ні Подільської прокуратури. Тепер спостереження, Марія Вдовиченко – обіймала посаду прокурора Подільської прокуратури, яка бездоганно, беззастережно та миттєво виконує вказівки Кіпера, попри всі процесуальні норми кримінального кодексу”.

    Втім, протистояти прокурорському свавіллю вдові не вдалося. Адреса майнового об’єкта змінили та переписали на нового власника, яким син покійного, як ви здогадуєтеся, не виявився.

    Після цієї махінації адвокат вдови Оксани Ксенофонтової – Михайло Коротюк публічно оприлюднив питання Івану Ксенофонтову, який довірив спадкове майно свого батька ЖК «Патріарх Холл» на Саксаганського 78-80 рейдерам у формі прокуратури:

    “Відповідно до офіційних даних державних реєстрів, кому на даний момент належить спадкове майно Вашого батька (багатоквартирний будинок по вул. Саксаганського 78-80, завод з обробки деревини у смт. Гостомель, будівля медичного центру по вул. Коперника у м. Києві) ? Оксані Ксенофонтової? Чи Вашому поплічнику Сергію Шапрану? Я впевнений, що Ви вмієте користуватися державними реєстрами та можете перевірити цю інформацію, щоб не вводити громадськість та владу в оману. А якщо все спадкове майно Вашого покійного батька зареєстроване на Шапрана Сергія та його структури, то чим оволоділа Оксана Ксенофонтова?

    Прокурорська мафія – скільки коштує вирішення питання у прокуратурі України?

    Таким чином, глава Одеської обласної адміністрації Олег Кіпер, руками своєї помічниці Марії Вдовиченко, став тіньовим керівником та основним бенефіціаром захоплення елітної нерухомості в центрі Києва ЖК “Патріарх Холл” вартістю понад 20 млн. дол. та площею 10 000 кв.

    Нерухомість, зрозуміло, оформили на підставних осіб. Сину покійного пообіцяли дати за фактом реалізації власності якусь мінімальну суму. А основний дохід надійде до кишень найчеснішої та найнепідкупнішої прокуратури у світі – української.

  • ТЦК посилює мобілізаційні заходи у столиці – джерело

    ТЦК посилює мобілізаційні заходи у столиці – джерело

    Як повідомляють наші джерела в правоохоронних органах, відзавтра в Києві розпочнеться десятиденна операція “Бусик”, за участі ТЦК та столичних поліцейських.

    Мобілізаційні заходи в регіоні будуть посилені через значний недобір, який тільки за травень 2024 року склав 8 000 чоловік.

    Співробітники ТЦК будуть пропонувати підписання контракту на службу в збройних силах навіть тим чоловікам, у яких є так звана “відстрочка”. Як показує практика, за таких умов, у 90% випадків чоловіки погоджуються на підписання контракту на службу у ЗСУ. Завдяки посиленню мобілізаційних заходів, недобір в столиці планується закрити до 10 червня 2024 року.

    Нагадуємо, керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки передали до поліції інформацію про 94,5 тисячі осіб, які ухиляються від явки до ТЦК. З них 20 031 було знайдено поліцією та доправлено до військкоматів.