Golosnovinua.com

Категорія: Економіка

  • Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    Малі ферми отримали шанс на бронювання: в Україні змінили критерії критичності

    В Україні з 18 жовтня 2026 року почнуть діяти оновлені критерії, за якими аграрні підприємства можуть підтверджувати важливе значення для галузі в особливий період. Головна зміна стосується малих і середніх господарств: тепер для одного з галузевих критеріїв необов’язково обробляти щонайменше 200 гектарів землі — альтернативою може стати річний дохід від 20 млн грн.

    Нові правила затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 2 вересня 2026 року №11. Документ зареєстрували у Міністерстві юстиції 4 вересня за №1210/46604. Він набуває чинності 18 жовтня.

    Саме ця зміна може стати особливо важливою для невеликих фермерських господарств, які раніше не проходили земельний поріг, хоча мали значні обороти, офіційно працювали, сплачували податки та забезпечували робочі місця.

    200 гектарів більше не є єдиним варіантом

    Раніше земельний банк фактично був одним із головних фільтрів для агровиробників.

    Тепер один із критеріїв можна виконати кількома способами. Підприємство має або обробляти не менше 200 гектарів сільськогосподарських угідь, або мати щонайменше 50 гектарів багаторічних насаджень, або показати чистий річний дохід від реалізації не менше 20 млн грн.

    Для фермерів, які спеціалізуються на садах, ягідниках, виноградниках та інших багаторічних культурах, окремий поріг у 50 гектарів є особливо важливим.

    Такі господарства часто можуть бути значно меншими за зернові підприємства за площею, але при цьому мати високу вартість продукції, значну кількість працівників і суттєву роль для регіональної економіки.

    Чому це важливо для малих господарств

    У Всеукраїнській аграрній раді пояснюють, що нова модель має розширити можливості саме для невеликих виробників.

    Консультантка ВАР із питань обліку та оподаткування Леся Панкратова наголосила, що фермери, які мають менше 200 гектарів, але відповідають іншим економічним показникам, тепер зможуть претендувати на визнання важливими для галузі.

    Для багатьох малих господарств це принципова зміна.

    До цього фермер міг мати, наприклад, 120–150 гектарів, стабільний дохід, техніку, кілька десятків працівників і виконувати значний обсяг робіт, але формально не проходити за земельним критерієм.

    Після 18 жовтня площа вже не буде єдиним визначальним показником.

    Це не означає автоматичне бронювання

    Водночас важливо не плутати два поняття.

    Відповідність галузевим критеріям сама по собі не означає автоматичного бронювання працівників.

    Визначення підприємства важливим для галузі є одним з елементів процедури отримання статусу критично важливого підприємства відповідно до урядової постанови №76. Після цього роботодавець має виконати й інші встановлені державою вимоги.

    Саме статус критично важливого підприємства надалі створює підставу для бронювання військовозобов’язаних працівників у межах установлених правил.

    Тобто новий наказ полегшує для частини фермерів проходження галузевого критерію, але не скасовує загальної процедури.

    Потрібно відповідати не одному показнику

    Для агропідприємств нові правила передбачають комплексний підхід.

    Профільні роз’яснення щодо наказу №11 вказують, що для визначення підприємства важливим для відповідної галузі воно має відповідати щонайменше двом установленим критеріям.

    Крім площі чи доходу, враховуються, зокрема, вид діяльності підприємства та відповідні коди КВЕД.

    До переліку входять виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, постачання насіння, добрив, засобів захисту рослин, ветеринарних препаратів, сільгосптехніки, зберігання й переробка зернових, а також виробництво харчових продуктів і напоїв.

    Тобто однієї лише цифри у 20 млн грн недостатньо — підприємство має працювати у відповідній сфері та підтвердити інші необхідні показники.

    Документи доведеться підтверджувати

    Нові критерії також деталізують вимоги до підтверджувальних документів.

    Підприємства мають подавати фінансову та податкову звітність, дані про земельний банк або багаторічні насадження, а також документи, що підтверджують основний вид діяльності.

    Зокрема, профільні роз’яснення передбачають подання квартального Податкового розрахунку разом із квитанцією контролюючого органу.

    Для підтвердження доходу використовуватиметься річна фінансова звітність за попередній рік.

    Для земельних показників — дані відповідних державних реєстрів і статистичної звітності.

    Правила бронювання вже змінювали кілька разів

    2026 рік взагалі став періодом активного перегляду системи критичності та бронювання.

    У травні й червні уряд посилив зарплатні вимоги до підприємств і запустив масштабний перегляд уже наданих статусів. Частина бізнесу мала повторно підтверджувати відповідність новим критеріям.

    Nenka.info раніше писала, що нові правила могли боляче вдарити саме по невеликих господарствах. У матеріалі «Забронюватися стане складніше? Нові правила мобілізації можуть залишити тисячі фермерів без захисту» йшлося про ризик того, що формальні показники на кшталт площі угідь можуть залишити за межами системи підприємства, які фактично забезпечують виробництво та робочі місця.

    Тепер частину цієї проблеми фактично намагаються виправити.

    Зарплатний критерій нікуди не зник

    Водночас пом’якшення земельного критерію не означає загального послаблення правил.

    Раніше уряд підвищив вимоги до зарплати для підприємств, які претендують на статус критично важливих.

    Nenka.info писала про це у матеріалі «Бронювання по-новому: в Україні підвищують зарплатний поріг і чистять “сірі схеми” для критичних підприємств».

    Також зберігаються вимоги щодо офіційного працевлаштування, податкової дисципліни, військового обліку працівників та дотримання встановлених лімітів бронювання.

    Тобто система стає гнучкішою саме для агросектору за площею та доходом, але водночас жорсткішою за іншими параметрами.

    Чому аграрії домагалися змін

    Представники галузі протягом року неодноразово попереджали про кадровий дефіцит.

    Мобілізація, міграція, виїзд частини працівників і сезонність аграрного виробництва призводять до того, що знайти механізатора, агронома, водія чи інженера в окремих регіонах стає дедалі складніше.

    Для малого господарства втрата навіть одного або двох ключових працівників може означати зрив посівної чи збиральної кампанії.

    У великих агрохолдингах функції частіше можна перерозподілити між кількома співробітниками. У маленькому фермерському господарстві одна людина нерідко одночасно виконує кілька функцій.

    Саме тому ВАР системно просила державу не прив’язувати критичність лише до масштабів земельного банку.

    Кому нові правила можуть допомогти найбільше

    Найбільше від змін виграють підприємства з відносно невеликою площею земель, але високою виручкою.

    Це можуть бути овочеві господарства, ягідники, садівничі підприємства, тепличні комплекси, виробники продукції з високою доданою вартістю та ферми, що займаються інтенсивним виробництвом.

    Окремо новий критерій у 50 гектарів багаторічних насаджень полегшує ситуацію для садівників і виноградарів.

    У багатьох таких підприємств земельний банк ніколи не сягає сотень чи тисяч гектарів, але вони створюють значно більше робочих місць на гектар, ніж традиційне зернове виробництво.

    Що зміниться з 18 жовтня

    Отже, головна новація полягає в тому, що аграрному підприємству більше не обов’язково мати 200 гектарів для проходження одного з базових галузевих критеріїв.

    Альтернативою стане 20 млн грн чистого річного доходу, а для господарств із багаторічними насадженнями — 50 гектарів відповідних площ.

    Нові критерії почнуть застосовуватися 18 жовтня 2026 року.

    Для малих фермерів це відкриває додатковий шлях до визнання підприємства важливим для аграрної галузі, а в перспективі — до отримання або підтвердження статусу критично важливого та можливості бронювати ключових працівників.

    Однак автоматичної броні зміни не дають: підприємствам усе одно доведеться відповідати загальним вимогам, підтверджувати показники документами й проходити встановлену державою процедуру.

  • «Знищу залишки репутації Пишного»: Смілянський пішов до суду проти НБУ

    «Знищу залишки репутації Пишного»: Смілянський пішов до суду проти НБУ

    Конфлікт між генеральним директором «Укрпошти» Ігорем Смілянським та керівництвом Національного банку України перейшов у судову площину. Смілянський повідомив, що його адвокати вже подали позов проти НБУ до Київського окружного адміністративного суду. Він вимагає скасувати рішення регулятора, яким його визнали таким, що не відповідає вимогам професійної придатності керівника надавача фінансових платіжних послуг.

    «Цього тижня мої адвокати подали позов до НБУ в Київський окружний адміністративний суд з вимогою скасувати рішення про моє звільнення у зв’язку з професійною непридатністю», — заявив Смілянський.

    Керівник «Укрпошти» наполягає, що рішення Національного банку є незаконним та упередженим, і заявляє про готовність доводити свою позицію в суді.

    Однак на цьому Смілянський не зупинився. Його публічна заява перетворила юридичний конфлікт із регулятором на персональне протистояння з головою НБУ Андрієм Пишним.

    «НБУ під керівництвом пана Пишного спробував знищити мою професійну репутацію, визнавши мене професійно непридатним. Не вийшло», — написав Смілянський.

    Після цього він заявив, що тепер настала його черга «знищити в судовому порядку залишки репутації» Пишного. Це формулювання є особистою заявою Смілянського і не означає встановлення судом будь-яких порушень з боку голови Нацбанку.

    За суд платить сам Смілянський

    Окремо очільник поштового оператора наголосив, що позивається до Національного банку від власного імені, а не від імені державної компанії.

    За його словами, роботу адвокатів він також оплачує власним коштом, а «Укрпошта» не фінансує судовий процес.

    У разі перемоги Смілянський планує вимагати відшкодування понесених судових витрат.

    Гендиректор також хоче, щоб у судовому процесі Національний банк пояснив, чому саме до нього застосували настільки жорсткий підхід.

    Смілянський стверджує, що аналогічних рішень не приймали щодо керівників інших банків та фінансових установ навіть після значно більших штрафів або виявлених регулятором порушень. Це аргумент самого Смілянського, який тепер має оцінювати суд разом із доказами сторін.

    Nenka.info ще в червні писала про майбутній суд

    Для Nenka.info ця історія має пряме продовження.

    Ще 23 червня ми повідомляли, що Смілянський заявив про намір оскаржувати рішення НБУ в судовому порядку після того, як регулятор визнав його таким, що не відповідає встановленим вимогам професійної придатності.

    Тоді керівник «Укрпошти» говорив не лише про українські суди, а й про можливість подальших юридичних кроків через завдану, на його думку, репутаційну шкоду.

    Попередню історію можна прочитати тут: «Смілянський іде в суд проти НБУ» — Nenka.info.

    Тепер ця погроза стала конкретною юридичною дією: позов поданий до адміністративного суду.

    Чому НБУ взагалі взявся за Смілянського

    Нинішній конфлікт почався не у вересні.

    23 червня Національний банк визнав Смілянського таким, що не відповідає вимогам професійної придатності, встановленим для керівника надавача фінансових платіжних послуг.

    За інформацією, яку тоді оприлюднили «Укрпошта» та ЗМІ, компанія мала протягом п’яти робочих днів відсторонити Смілянського від управління в частині, на яку поширювалися вимоги регулятора, а протягом двох місяців — вирішити питання з керівником, який відповідав би встановленим критеріям.

    Водночас Смілянський фактично залишився на посаді генерального директора «Укрпошти» та 1 липня повідомив, що продовжує виконувати свої обов’язки в повному обсязі.

    Саме рішення про його професійну придатність він тепер і намагається скасувати через адміністративний суд.

    Перед цим «Укрпошту» оштрафували

    Протистоянню передував ще один епізод.

    У березні 2026 року Національний банк офіційно повідомив про застосування до АТ «Укрпошта» штрафу у розмірі 255 тисяч гривень.

    Регулятор пояснив санкцію порушенням законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку. За версією НБУ, компанія не подала у встановлені строки інформацію, документи або їх копії, які вимагав регулятор.

    Рішення ухвалили за результатами безвиїзного нагляду за діяльністю «Укрпошти».

    Ця деталь важлива, оскільки одна з ліній захисту Смілянського полягає саме у твердженні, що покарання щодо нього було непропорційним порівняно з підходами регулятора до інших учасників фінансового ринку.

    Однак НБУ зі свого боку пояснював свої дії виконанням функцій нагляду за надавачами фінансових платіжних послуг.

    До чого тут «Укрпошта Банк»

    У конфлікту є ще один великий фон — багаторічні плани «Укрпошти» отримати власний банківський напрям.

    Компанія вже багато років просуває ідею так званого поштового банку, який мав би використовувати величезну мережу відділень для надання фінансових послуг у містах і селах.

    У 2026 році ця тема отримала новий розвиток через намір «Укрпошти» долучитися до капіталізації Першого інвестиційного банку.

    В офіційному рішенні Нацбанку від лютого зазначалося, що Перший інвестиційний банк повідомляв про зацікавленість «Укрпошти» у наданні субординованого боргу обсягом до 200 млн грн. Водночас НБУ наголошував, що на момент ухвалення рішення юридично зобов’язувальних гарантій такої капіталізації не було — існували листи про наміри.

    Смілянський неодноразово пов’язував жорстку позицію НБУ щодо нього саме з протистоянням навколо створення «Укрпошта Банку» та власними публічними конфліктами з керівництвом регулятора.

    Це, однак, позиція керівника «Укрпошти». НБУ не підтверджував, що рішення щодо професійної придатності Смілянського було мотивоване особистим конфліктом чи бажанням заблокувати поштовий банк.

    Публічна суперечка стала особистою

    Відносини між сторонами вже давно вийшли за межі сухої дискусії між державним підприємством і фінансовим регулятором.

    Смілянський прямо називає дії НБУ «особистою помстою» з боку його керівництва. Національний банк, своєю чергою, раніше заперечував звинувачення та наголошував на необхідності дотримання «Укрпоштою» вимог корпоративного управління й контролю у сфері фінансових послуг.

    Тепер ключова частина конфлікту переходить із соцмереж і публічних заяв до суду.

    Позов поданий до Київського окружного адміністративного суду. Смілянський просить визнати незаконним та скасувати рішення Національного банку щодо його професійної непридатності.

    На момент публікації немає рішення суду, яке підтверджувало б позицію будь-якої зі сторін.

    Саме тому юридично коректно говорити не про доведену «помсту НБУ» чи неправомірність дій регулятора, а про звинувачення Смілянського та його спробу домогтися скасування рішення через суд.

    Втім, градус публічного протистояння вже різко зріс. Якщо у червні Смілянський лише заявляв, що піде до суду, то у вересні справа вже отримала конкретний позов — разом із персональною обіцянкою очільника «Укрпошти» боротися не лише за посаду та професійну придатність, а й за власну репутацію.

  • Дорожній фонд повертають після років паузи: на дороги заклали майже 53 млрд грн

    Дорожній фонд повертають після років паузи: на дороги заклали майже 53 млрд грн

    В Україні планують частково відновити роботу Державного дорожнього фонду, фінансування якого після початку повномасштабної війни фактично було переорієнтовано на інші пріоритетні потреби держави. У проєкті Державного бюджету на 2027 рік уряд передбачив на фонд 52,8 млрд грн, що відповідає його відновленню приблизно на 25%.

    Такі параметри містяться у проєкті бюджету, який Кабінет Міністрів схвалив та передав до Верховної Ради. Інформацію про часткове повернення Дорожнього фонду також підтвердив Мінфін: у 2027 році через нього планують фінансувати державні й місцеві дороги, а також виконувати боргові зобов’язання за раніше залученими дорожніми кредитами.

    Із загального ресурсу у 52,8 млрд грн найбільшу суму — 34,2 млрд грн — уряд пропонує направити на утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення.

    Ще 8,5 млрд грн мають отримати місцеві бюджети у вигляді субвенції. Ці гроші дозволять фінансувати дороги загального користування місцевого значення, а також вулиці та дороги комунальної власності у містах та інших населених пунктах.

    Третя значна частина коштів — приблизно 10,1 млрд грн — фактично не піде безпосередньо на асфальт чи ремонт трас. Її планують використати для виконання боргових зобов’язань за запозиченнями, які раніше залучалися для розвитку мережі автомобільних доріг.

    Чому Дорожній фонд повертають лише на 25%

    Повернення фонду не означає повного відновлення довоєнної моделі фінансування дорожньої галузі.

    На 2027 рік уряд пропонує відновити лише 25% передбаченого механізму фінансування, тоді як решта відповідних доходів і надалі має працювати в загальній системі державних фінансів в умовах величезних оборонних витрат.

    Для порівняння: ще у попередніх бюджетних планах до повномасштабного переформатування державних фінансів дорожній фонд мав значно більші ресурси. У 2022 році його бюджет становив близько 88 млрд грн.

    Після початку великої війни дорожні джерела доходів були фактично переорієнтовані на загальний фонд бюджету, щоб направляти гроші насамперед на оборону.

    Цікаво, що попередні бюджетні декларації передбачали інший темп повернення фонду. Наприклад, у Бюджетній декларації на 2025–2027 роки свого часу йшлося про можливість поступового відновлення фінансування: 25% у 2025 році, 50% у 2026-му та 75% у 2027-му. Однак бюджетні рішення в умовах війни неодноразово змінювалися.

    Нова Бюджетна декларація на 2027–2029 роки вже обережніше формулювала питання дорожнього фонду — уряд мав лише опрацювати можливість його поступового відновлення для модернізації транспортних коридорів і зв’язків із ЄС.

    Тож фактичне закладання 52,8 млрд грн у проєкт бюджету-2027 стало конкретизацією цієї політики.

    Дороги потрібні не лише цивільним автомобілям

    Окремий аргумент уряду на користь повернення стабільного дорожнього фінансування — значення автомобільної мережі під час війни.

    Державні траси використовуються для військової логістики, переміщення техніки, евакуації, гуманітарних перевезень та забезпечення прифронтових територій. Водночас вони залишаються критично важливими для експорту, імпорту та внутрішньої економічної активності.

    Саме тому фінансування в бюджеті позиціонується передусім як підтримка утримання існуючої дорожньої мережі та ключових логістичних маршрутів, а не як повернення до масштабного нового дорожнього будівництва довоєнного періоду.

    За роки обмеженого фінансування проблеми накопичувалися. Після кількох зим потреба в поточному й аварійному ремонті суттєво зросла, тоді як повноцінних ресурсів на масштабні капітальні роботи не було.

    У 2026 році ремонтували передусім найнеобхідніше

    Про складну ситуацію з дорожнім фінансуванням свідчили й роботи цього року.

    Як раніше писала Nenka.info, станом на середину квітня 2026 року дорожні служби відремонтували понад 4,4 млн квадратних метрів дорожнього покриття на дорогах державного значення. Це становило приблизно половину обсягу, який уряд планував виконати до початку червня.

    В Україні виконали майже 50% запланованого ремонту доріг держзначення — Nenka.info

    Тоді одним із головних аргументів для ремонтів було критичне навантаження на основні транспортні артерії через військові та гуманітарні перевезення, а також пошкодження покриття після зимового сезону.

    За даними Forbes Ukraine, у 2026 році Агентство відновлення отримало лише обмежене бюджетне фінансування та кілька мільярдів гривень із резервного фонду. Частину ресурсу довелося спрямувати на погашення накопичених зимових боргів.

    Саме тому представники галузі називали повернення Державного дорожнього фонду одним із небагатьох механізмів, здатних дати дорожньому сектору більш передбачуване фінансування.

    Скільки отримають місцеві дороги

    Для громад у проєкті бюджету передбачили 8,5 млрд грн.

    Ці кошти мають передаватися місцевим бюджетам як субвенція. Їх можна буде використовувати не лише на автомобільні дороги місцевого значення, а й на вулиці та дороги комунальної власності безпосередньо в населених пунктах.

    Сума значно менша, ніж ресурс, передбачений для державних трас, але для багатьох громад повернення окремого джерела дорожнього фінансування може бути особливо важливим.

    Проблема полягає в тому, що дорожня інфраструктура зношується незалежно від наявності бюджетних грошей. Якщо невеликі пошкодження роками не усувати, вони нерідко перетворюються на значно дорожчий капітальний ремонт.

    Водночас питання ефективності використання дорожніх коштів залишатиметься принциповим.

    Nenka.info неодноразово писала про великі дорожні тендери та підряди. Наприклад, «Київавтодор» уклав контракти на загальну суму понад 423 млн грн на капітальні ремонти двох столичних об’єктів.

    «Київавтодор» віддав 423 млн грн на два ремонти — Nenka.info

    Ще один великий інфраструктурний проєкт триває біля столичної станції метро «Чернігівська», де цього літа розпочали монтаж нового шляхопроводу після демонтажу аварійної конструкції.

    Біля метро «Чернігівська» збирають новий шляхопровід — Nenka.info

    Частину грошей «з’їдять» старі борги

    Важлива деталь бюджетного плану полягає в тому, що далеко не всі 52,8 млрд грн означають нові дорожні роботи.

    Майже кожна п’ята гривня ресурсу — 10,1 млрд грн — піде на виконання боргових зобов’язань.

    Це кредити та інші запозичення, які держава залучала раніше для будівництва і розвитку дорожньої мережі.

    Тому реальний ресурс безпосередньо на державні й місцеві дороги становить близько 42,7 млрд грн: 34,2 млрд для доріг державного значення та близько 8,5 млрд для місцевої мережі.

    Саме цю різницю варто враховувати, коли загальні 52,8 млрд грн називають «грошима на ремонт доріг».

    Чи означає це повернення «Великого будівництва»

    Ні. Принаймні на цьому етапі уряд не оголошував про відновлення масштабної дорожньої програми за моделлю довоєнних років.

    Пріоритетами називають утримання наявної мережі, військову логістику, критично важливі маршрути та економічну активність.

    До того ж 52,8 млрд грн — це поки лише показник проєкту державного бюджету, а не остаточно затверджена сума.

    Верховна Рада має розглянути документ, депутати подаватимуть бюджетні пропозиції та поправки, після чого параметри окремих програм можуть змінитися.

    Тож остаточно говорити, скільки саме грошей дорожня галузь отримає у 2027 році, можна буде після ухвалення Закону про Державний бюджет.

    Наразі ж уряд зробив важливий для галузі крок: після кількох років особливого воєнного режиму фінансування в бюджет повертається окремий Державний дорожній фонд — хоча лише на 25% і з ресурсом 52,8 млрд грн.

    Якщо парламент збереже ці параметри, найбільше — 34,2 млрд грн — отримають дороги державного значення, 8,5 млрд грн підуть громадам, а понад 10 млрд грн доведеться спрямувати на старі дорожні борги.

  • «На ці гроші вижити неможливо»: Марченко визнав проблему прожиткового мінімуму

    «На ці гроші вижити неможливо»: Марченко визнав проблему прожиткового мінімуму

    Міністр фінансів України Сергій Марченко визнав, що офіційний прожитковий мінімум не відображає реальних потреб українців і фактично перетворився на розрахункову величину для визначення соціальних виплат та інших бюджетних показників. За словами міністра, одним із ключових завдань уряду тепер є поступова відв’язка різних виплат від прожиткового мінімуму, після чого держава зможе наблизити його офіційний розмір до фактичних витрат людини.

    Про це Марченко заявив 16 вересня під час представлення проєкту Державного бюджету України на 2027 рік у Верховній Раді. Сам урядовий законопроєкт №16000 був зареєстрований у парламенті 15 вересня.

    Говорячи про нинішній прожитковий мінімум, очільник Мінфіну фактично погодився, що на встановлену державою суму неможливо забезпечити нормальне життя.

    «На цю суму коштів можна тільки жити, виживати, і то, напевно, вижити неможливо. Тому він не відповідає дійсності», — заявив Марченко.

    За його словами, проблема полягає в тому, що прожитковий мінімум сьогодні виконує не лише соціальну функцію. До нього прив’язано багато різних виплат, розрахунків та бюджетних показників. Різке приведення цього показника до фактичної вартості життя автоматично означало б значне збільшення низки видатків державного бюджету.

    Саме тому уряд бачить одним із головних завдань реформування системи відв’язку соціальних та інших платежів від прожиткового мінімуму.

    «Ключове завдання — відв’язати виплати від розміру прожиткового мінімуму. Тоді нам буде простіше показати його фактичний розмір і на нього орієнтуватися», — пояснив міністр.

    Скільки становитиме прожитковий мінімум у 2027 році

    Попри визнання того, що чинний показник не відповідає реальним витратам українців, у проєкті державного бюджету на 2027 рік передбачене його поступове, а не радикальне підвищення.

    Як раніше писала Nenka.info, з 1 січня 2027 року загальний прожитковий мінімум планують збільшити з 3209 до 3559 гривень, тобто на 350 гривень, або приблизно на 10,9%.

    Для окремих категорій населення цифри відрізнятимуться.

    Для працездатних осіб прожитковий мінімум у проєкті бюджету закладений на рівні 3691 гривні, а для людей, які втратили працездатність, — 2878 гривень. Останній показник має особливе значення для пенсійної системи, оскільки використовується як один із базових орієнтирів при визначенні мінімальних пенсійних виплат.

    Окремо передбачено базову величину у 4000 гривень для розрахунку державної соціальної допомоги людям з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

    Водночас усі ці суми поки не є остаточними. Проєкт державного бюджету має пройти повну процедуру розгляду у Верховній Раді, а парламентарі ще можуть змінювати його параметри.

    Офіційна картка парламенту підтверджує, що законопроєкт про Держбюджет-2027 зареєстровано під №16000 та передано на розгляд Верховної Ради.

    Мінімальна зарплата теж має зрости

    Одночасно з прожитковим мінімумом уряд планує підвищити мінімальну заробітну плату.

    З 1 січня 2027 року її пропонують встановити на рівні 9546 гривень на місяць. Це на 899 гривень більше за показник 2026 року.

    Докладно про заплановані зміни Nenka.info писала у матеріалі «Мінімалка зросте майже до 10 тисяч: що заклали в Держбюджет-2027».

    У ньому також зазначалося, що підвищення мінімалки приблизно на 10,4% не означає такого самого зростання реальної купівельної спроможності українців, адже значну частину номінального збільшення можуть «з’їсти» інфляція та подорожчання товарів і послуг.

    Чому не можна просто встановити реальний прожитковий мінімум

    На перший погляд, ситуація виглядає парадоксально: держава визнає, що офіційна сума не дозволяє нормально прожити, але водночас не підвищує її одразу до реального рівня.

    Причина полягає у великій кількості фінансових показників, які історично прив’язали до прожиткового мінімуму.

    Він використовується не лише при визначенні окремих соціальних виплат. Від нього прямо або опосередковано залежать пенсійні показники, допомоги, компенсації, посадові оклади та інші державні розрахунки.

    Якщо просто збільшити прожитковий мінімум у рази без зміни всієї системи, це створить додаткові зобов’язання для державного бюджету на десятки або навіть сотні мільярдів гривень.

    Саме тому Марченко говорить про необхідність спочатку змінити сам принцип: соціальні виплати повинні визначатися окремими формулами та базовими величинами, а прожитковий мінімум — відображати реальну вартість базових потреб людини.

    Проблему визнають уже не перший рік

    Дискусія про розрив між офіційним та фактичним прожитковим мінімумом триває в Україні роками.

    Ще у Бюджетній декларації на 2027–2029 роки уряд закладав поступове підвищення соціальних стандартів, але без різкого стрибка.

    Як повідомляла Nenka.info, середньостроковий фінансовий прогноз передбачав збільшення прожиткового мінімуму приблизно на 10,9% у 2027 році, ще на 8,9% у 2028-му та на 7,1% у 2029 році.

    Детальніше: «Кабмін показав фінансовий прогноз на 2027–2029 роки: долар за 50 грн, а “мінімалка” — 11 тисяч».

    Таким чином, нинішні параметри Держбюджету-2027 фактично продовжують уже закладену урядом модель поступового підвищення.

    Окрема проблема — пенсії

    Особливо гостро питання прожиткового мінімуму стосується пенсіонерів.

    Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у 2027 році пропонують підвищити до 2878 гривень. Саме цей показник є одним із ключових у пенсійних розрахунках.

    Водночас уряд паралельно працює над масштабнішою пенсійною реформою.

    Як раніше писала Nenka.info, одним із задекларованих орієнтирів реформи є наближення мінімальної пенсійної виплати до реального прожиткового рівня, а не до суто розрахункової величини. У дискусіях щодо нової моделі називалася сума близько 6 тисяч гривень, однак остаточний показник залежатиме від можливостей бюджету та Пенсійного фонду.

    Детальніше про майбутню реформу: «Пенсії по-новому: уряд готує масштабну реформу, яка змінить правила для мільйонів українців».

    Чому уряд не обіцяє різкого зростання

    Головним обмеженням для соціального бюджету залишається війна та величезні оборонні видатки.

    Уряд формує бюджет на 2027 рік в умовах, коли сектор безпеки й оборони залишається головним пріоритетом державного фінансування. Одночасно необхідно забезпечувати пенсії, субсидії, соціальну допомогу, зарплати бюджетників, медицину та освіту.

    Через це соціальні стандарти підвищують поступово.

    Сам Марченко зазначив, що Кабмін уже переформатовує механізми державних виплат і намагається створити умови для їх збільшення. Водночас, за його словами, частина змін потребує законодавчої підтримки Верховної Ради.

    Тому заява міністра фактично окреслює майбутню реформу: прожитковий мінімум хочуть перестати використовувати як універсальний бюджетний «множник» і повернути йому первинний зміст — показника реальної суми, необхідної людині для базового життя.

    Поки цього не сталося, навіть заплановані на 2027 рік 3559 гривень залишатимуться передусім розрахунковим показником. І сам міністр фінансів тепер публічно визнає: називати таку суму реальною вартістю життя українця не можна.

  • Сотні трансформаторів і три електростанції: чим Україна посилила енергосистему перед зимою

    Сотні трансформаторів і три електростанції: чим Україна посилила енергосистему перед зимою

    Українські енергетичні підприємства протягом літа 2026 року отримали від міжнародних партнерів значну партію обладнання для ремонту, відновлення та посилення енергосистеми. Йдеться про сотні трансформаторів, комплектні підстанції, понад дві сотні кілометрів кабелів і проводів, спеціальну техніку та три газотурбінні електростанції. Допомога надходить через Фонд підтримки енергетики України, який став одним із ключових механізмів міжнародної підтримки галузі.

    За даними Міністерства енергетики, влітку енергетичні підприємства отримали понад 113 кілометрів кабелів та ще 126 кілометрів проводів. Крім того, партнери поставили Україні 380 трансформаторів різних типів та чотири комплектні трансформаторні підстанції.

    Окремою частиною допомоги стали три газотурбінні електростанції загальною потужністю 75 МВт. Таке обладнання має особливе значення в умовах постійного ризику нових пошкоджень великих енергетичних об’єктів, адже розподілена генерація дозволяє створювати додаткові джерела виробництва електроенергії та підсилювати окремі ділянки енергосистеми.

    Для аварійних і ремонтних бригад також передали 14 спеціалізованих вантажівок та 14 причепів, призначених для перевезення опор. Така техніка потрібна, зокрема, для оперативного відновлення пошкоджених ліній електропередачі.

    Міжнародна допомога надходила від партнерів з Європейського Союзу, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Польщі, Люксембургу, Данії, Австрії, Швеції, Швейцарії, Італії, Ірландії, Хорватії, Норвегії, Австралії та Литви.

    Фонд став одним із головних каналів допомоги енергетиці

    Фонд підтримки енергетики України був створений за погодженням Європейської комісії та Міністерства енергетики після початку масштабних російських атак на енергетичну інфраструктуру. Ним управляє Секретаріат Енергетичного Співтовариства. Через цей механізм уряди, міжнародні фінансові установи, організації та приватні донори можуть фінансувати закупівлю обладнання, запчастин, палива та послуг, необхідних українським енергетичним компаніям.

    Станом на початок серпня 2026 року обсяг підписаних внесків до Фонду перевищував 2,15 млрд євро. Серед найбільших донорів у переліку Секретаріату Енергетичного Співтовариства були Німеччина, Швеція, Європейський Союз, Норвегія, Велика Британія та Нідерланди. Водночас зазначається, що сума підписаних внесків не завжди означає, що всі кошти вже були фактично перераховані.

    Масштаби роботи Фонду продовжують зростати. Ще у червні Секретаріат Енергетичного Співтовариства повідомляв, що обладнання приблизно на 680 млн євро перебувало на різних етапах закупівель. Серед основних категорій були трансформатори, комутаційне обладнання, кабелі, компоненти підстанцій, турбогенератори, газове обладнання, системи розподіленої генерації, теплоенергетичне обладнання, транспорт та засоби фізичного захисту.

    На початку вересня закупівельний портфель продовжував формуватися: приблизно 526 млн євро обладнання перебувало на різних стадіях закупівель. Близько 100 млн євро припадало на відкриті процедури, де вже тривав прийом пропозицій, ще до 426 млн євро закупівель перебували у стадії підготовки.

    Це означає, що літні поставки трансформаторів, кабелів і електростанцій є не завершенням програми підтримки, а частиною ширшого процесу підготовки енергосистеми до наступного опалювального сезону.

    Мільйони євро спрямували на фізичний захист

    Окремим напрямом міжнародної допомоги залишається захист українських енергетичних об’єктів. За інформацією Міненерго, на заходи фізичного захисту було спрямовано 5 млн євро з Фонду підтримки енергетики України.

    У переліку закупівель Фонду фізичний захист виділяється як окрема категорія поряд з електротехнічним обладнанням, генерацією та аварійно-рятувальними засобами. Сюди можуть входити пасивні захисні конструкції, спеціалізовані засоби та обладнання, необхідні для зменшення наслідків атак і швидшого відновлення роботи об’єктів.

    Цей напрям набув особливого значення через регулярні російські удари по електростанціях, підстанціях, мережах та іншій критичній інфраструктурі.

    За даними річного звіту Фонду, у 2025 році 76% допомоги спрямовували на сфери виробництва, розподілу та передачі електроенергії. Енергогенерувальне обладнання та трансформатори становили близько 40% усіх поставок, причому значна частина допомоги направлялася до регіонів, які найбільше потерпали від обстрілів.

    До зими Україні потрібно ще більше обладнання

    Посилення енергосистеми влітку відбувалося паралельно з масштабною кампанією зі збору коштів на підготовку до опалювального сезону 2026/2027.

    У червні Європейська комісія, Міністерство енергетики України та Секретаріат Енергетичного Співтовариства спільно закликали партнерів додатково мобілізувати 650 млн євро для підготовки країни до наступної зими. Тоді українська сторона наголошувала, що кошти необхідні для закупівлі критично важливого обладнання та послуг до початку холодів.

    Протягом літа до Фонду продовжували надходити нові внески. Так, Норвегія у липні оголосила про додаткові майже 45 млн євро, після чого її сукупна підтримка Фонду наблизилася до 209 млн євро.

    У серпні Європейський Союз повідомив про додаткові 20 млн євро. У Секретаріаті Енергетичного Співтовариства тоді зазначали, що допомога через Фонд уже охопила енергетичні компанії у 23 областях України.

    Ще 8 млн євро у серпні виділив Люксембург, а Естонія наприкінці місяця оголосила про новий внесок у 125 тисяч євро. За оцінкою Секретаріату Енергетичного Співтовариства станом на 28 серпня, для покриття визначених раніше потреб зимової підготовки все ще необхідно було близько 443,8 млн євро.

    Таким чином, підготовка української енергетики до холодного сезону продовжується одразу за кількома напрямами: накопичення резервів обладнання, заміна пошкоджених трансформаторів, ремонт мереж, розвиток розподіленої генерації, закупівля спеціальної техніки та посилення фізичного захисту критичних об’єктів.

    Отримані влітку 380 трансформаторів, чотири комплектні підстанції, понад 239 кілометрів кабелів і проводів та три газотурбінні електростанції потужністю 75 МВт мають стати частиною цього резерву стійкості. Водночас міжнародні партнери та українська влада продовжують залучати нове фінансування, оскільки потреби енергосистеми залишаються значними, а ризик нових атак на інфраструктуру зберігається.

  • Мінімалка зросте майже до 10 тисяч: що заклали в Держбюджет-2027

    Мінімалка зросте майже до 10 тисяч: що заклали в Держбюджет-2027

    В Україні з 1 січня 2027 року планують підвищити мінімальну заробітну плату до 9546 гривень на місяць. Це на 899 гривень, або приблизно на 10,4%, більше за чинний у 2026 році показник у 8647 гривень. Одночасно уряд передбачає зростання прожиткового мінімуму та інших базових соціальних стандартів, від яких залежать окремі виплати, податки, штрафи та видатки бюджетних установ.

    Такі параметри закладені у бюджетному плануванні на 2027 рік. Народний депутат Ярослав Железняк повідомив, що у проєкті державного бюджету на наступний рік мінімальну зарплату передбачено саме на рівні 9546 грн. Водночас ця цифра не з’явилася несподівано: ще у червні Кабінет Міністрів схвалив Бюджетну декларацію на 2027–2029 роки, в якій уже був закладений аналогічний орієнтир. Офіційні прогнози, які використовують органи місцевого самоврядування під час складання бюджетів, також передбачають мінімальну зарплату 9546 грн у 2027 році, 10 377 грн у 2028-му та 11 114 грн у 2029-му.

    Для порівняння, із 1 січня 2026 року мінімальна зарплата в Україні становить 8647 грн. Таким чином, заплановане підвищення наступного року становитиме майже 900 грн. Урядовий прогноз передбачає, що мінімальна зарплата зростатиме дещо швидше за інфляцію. Саме таку логіку було закладено у Бюджетну декларацію на 2027–2029 роки.

    Разом із мінімальною зарплатою у 2027 році мають зрости й прожиткові мінімуми. Загальний прожитковий мінімум на одну особу планують збільшити з нинішніх 3209 грн до 3559 грн. Для працездатних осіб він має становити 3691 грн, а для людей, які втратили працездатність, — 2878 грн. Останній показник фактично використовується як базовий орієнтир для мінімальної пенсії. За середньостроковим прогнозом, у 2028 році загальний прожитковий мінімум має зрости до 3876 грн, а у 2029 році — до 4151 грн.

    Також у бюджетному плануванні закладено підвищення посадового окладу працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки. У 2027 році він має становити 3819 грн, у 2028 році — 4151 грн, а у 2029 році — 4446 грн. Цей показник має значення для формування зарплат у бюджетній сфері, зокрема для частини працівників освіти, культури, соціальної сфери та інших установ, де оплата праці залежить від тарифної сітки.

    Втім, ці цифри поки що не слід сприймати як остаточно затверджені. Урядовий проєкт держбюджету має пройти розгляд у Верховній Раді, де депутати можуть вносити поправки. Остаточні параметри мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму будуть закріплені лише після ухвалення закону про Державний бюджет України на 2027 рік і його підписання президентом. У попередні роки вже траплялися ситуації, коли показники Бюджетної декларації та фінального закону про бюджет незначно відрізнялися. Наприклад, для 2026 року на етапі середньострокового планування фігурувала мінімальна зарплата 8688 грн, але в остаточному законі закріпили 8647 грн.

    Міністерство фінансів ще на початку року визначило календар бюджетного процесу. До 8 вересня проєкт Держбюджету-2027 мав бути переданий на розгляд Кабміну, а до 15 вересня — після схвалення урядом — внесений до Верховної Ради. Уже 16 вересня бюджетний комітет парламенту запланував представлення проєкту закону про Державний бюджет України на 2027 рік.

    При цьому бюджет на 2027 рік формують в умовах дуже напруженої ситуації з державними фінансами. Прем’єр-міністр Сергій Корецький 14 вересня заявив, що ситуація наблизилася до критичної через ризики із зовнішнім фінансуванням. Уряд закликав Верховну Раду швидко ухвалити низку законопроєктів, виконання яких пов’язане з отриманням міжнародної допомоги.

    Для України міжнародне фінансування залишається одним із ключових джерел покриття бюджетного дефіциту. Власні доходи держави значною мірою спрямовуються на сектор безпеки й оборони, тоді як значну частину цивільних видатків — соціальні програми, пенсії, освіту, медицину та інші напрямки — допомагають фінансувати партнери.

    Саме через це підвищення соціальних стандартів відбувається досить обережно. Зростання мінімальної зарплати на 10,4% приблизно відповідає прогнозованому рівню інфляції та не означає такого самого реального збільшення купівельної спроможності населення. У Бюджетній декларації уряд закладав інфляцію у 2027 році на рівні близько 8,9%, тобто значну частину номінального підвищення мінімалки фактично може «з’їсти» зростання цін.

    Водночас підвищення мінімальної зарплати автоматично впливає не тільки на доходи тих працівників, які отримують мінімалку. До її розміру прив’язані окремі виплати та компенсації, а також частина розрахунків роботодавців. У 2026 році, наприклад, після підвищення мінімальної зарплати до 8647 грн змінилися максимальні виплати допомоги по безробіттю та низка компенсацій роботодавцям за працевлаштування певних категорій громадян.

    Зміна прожиткового мінімуму також впливатиме на низку соціальних показників. Особливо важливим є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: його підвищення з 2595 грн до 2878 грн означатиме відповідне зростання мінімальної пенсійної бази, якщо фінальні параметри бюджету залишаться такими самими.

    Водночас сам прожитковий мінімум уже багато років критикують за те, що він не відповідає реальним витратам українців. Навіть після запланованого підвищення загальний показник у 3559 грн залишається значно нижчим за фактичну вартість продуктів, комунальних послуг, транспорту та інших базових потреб. Тому його роль сьогодні здебільшого полягає у використанні як розрахункової величини для державних виплат та бюджетних показників.

    Уряд паралельно продовжує працювати над середньостроковою бюджетною моделлю. Бюджетна декларація на 2027–2029 роки передбачає поступове скорочення дефіциту, збереження оборони головним пріоритетом та обережне підвищення соціальних стандартів. Кабмін наголошує, що метою є одночасне забезпечення обороноздатності, фінансової стабільності та підтримки найбільш вразливих груп населення.

    Отже, якщо Верховна Рада не змінить запропоновані цифри, вже з 1 січня 2027 року мінімальна зарплата зросте з 8647 до 9546 грн, загальний прожитковий мінімум — з 3209 до 3559 грн, для працездатних осіб — до 3691 грн, а для людей, які втратили працездатність, — до 2878 грн. Остаточно ці суми стануть гарантованими лише після ухвалення Держбюджету-2027 парламентом.

  • 137,5 млн грн на безкоштовних вагонах: НАБУ викрило схему в «Київському метрополітені»

    137,5 млн грн на безкоштовних вагонах: НАБУ викрило схему в «Київському метрополітені»

    Детективи Національного антикорупційного бюро та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури заявили про викриття схеми, через яку комунальне підприємство «Київський метрополітен» могло втратити 137,5 млн грн. За версією слідства, гроші вивели під час організації доставки 60 вагонів метро, які Варшава передала Києву безоплатно як технічну допомогу. Загальна вартість транспортно-експедиційних послуг при цьому сягнула близько 190 млн грн.

    Історія почалася ще у 2022 році, коли Київ та Варшава домовилися про безоплатну передачу українській столиці рухомого складу. Йшлося про 60 вагонів серії 81, які раніше експлуатувалися у варшавському метро. Для Києва така допомога була особливо важливою, оскільки вагони цієї серії сумісні з інфраструктурою столичної підземки, а значна частина київського рухомого складу має великий вік. Польська сторона фактично передала десять шестивагонних поїздів, виведених з експлуатації у Варшаві, але придатних для подальшого використання.

    У 2023 році вагони почали поетапно перевозити з Польщі до України. Перша партія прибула навесні, а вся доставка тривала близько семи місяців. Останній поїзд прибув до Києва 24 жовтня 2023 року. Офіційний портал столиці тоді повідомляв, що всі 60 вагонів Київ отримав безкоштовно як технічну допомогу від Варшавського метрополітену. Частину вагонів планували використовувати як повноцінний рухомий склад, інші — як донори запчастин для ремонту чинного парку.

    Втім, саме на етапі доставки, за версією НАБУ і САП, і могла виникнути масштабна корупційна схема. У 2023 році «Київський метрополітен» оголосив тендери на транспортно-експедиційні послуги для перевезення вагонів з Польщі. За даними слідства, перемогу отримала компанія, яку учасники схеми нібито визначили наперед. Загальна вартість транспортування становила близько 190 млн грн.

    Розслідувачі DOZORRO ще раніше звертали увагу на ці закупівлі. За їхніми даними, спочатку у березні 2023 року метрополітен уклав угоду з ТОВ «Будінтехно» на перевезення перших шести вагонів за 17 млн грн, але договір згодом розірвали. Після цього кілька закупівель виграло ТОВ «Порто Трейд»: у квітні — на перевезення 18 вагонів, у липні — ще 18, а у вересні — ще 24. Загальна сума транспортних послуг у 2023 році становила близько 190 млн грн.

    НАБУ стверджує, що вартість цих послуг була істотно завищеною. Після надходження грошей від комунального підприємства їх, за матеріалами слідства, переказали на рахунки підконтрольної компанії за кордоном. Реальному перевізнику нібито заплатили лише частину отриманої суми, а рештою коштів — приблизно 137,5 млн грн — учасники групи заволоділи.

    Фактично йдеться про ситуацію, коли самі вагони Київ отримав від Варшави безоплатно, але їх транспортування стало предметом закупівлі на сотні мільйонів гривень. Саме різниця між сплаченою «Київським метрополітеном» сумою та реальною вартістю перевезення тепер є одним із ключових предметів кримінального провадження.

    За повідомленням НАБУ, підозри оголосили шістьом фігурантам. Серед них — колишній посадовець «Київського метрополітену», троє чинних службовців комунального підприємства, співорганізатори схеми та директор компанії, яка, за версією слідства, використовувалася для руху коштів. Дії фігурантів кваліфікували за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — заволодіння або розтрата майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем.

    Водночас сам факт повідомлення про підозру не означає доведення вини. Відповідно до Конституції України всі фігуранти вважаються невинуватими, доки їхню провину не встановить суд обвинувальним вироком.

    Історія з перевезенням польських вагонів привертала увагу ще задовго до нинішніх підозр. Сам факт того, що транспортні послуги коштували місту близько 190 млн грн, тоді вже викликав питання у громадських організацій, які аналізували закупівлі комунальних підприємств. Особливо на тлі того, що сам рухомий склад був подарунком.

    При цьому передача вагонів справді була для Києва важливою. У 2023 році міська влада повідомляла, що близько 80% парку столичного метро складали вагони радянського виробництва. Отримані з Варшави машини належали до сумісної серії, тому могли використовуватися і для формування поїздів, і як джерело комплектуючих для капітальних ремонтів.

    Перший адаптований поїзд із польських вагонів вийшов на Сирецько-Печерську лінію вже у листопаді 2023 року. Пізніше на маршрути випустили ще кілька таких складів. Це підтверджує, що сама допомога Варшави була реальною та використовувалася за призначенням, тоді як претензії правоохоронців стосуються саме організації і вартості логістики.

    Справу варто розглядати і в ширшому контексті. «Київський метрополітен» уже не вперше потрапляє в поле зору правоохоронців через закупівлі. В одному з судових рішень у 2024 році згадувалося розслідування НАБУ щодо можливих зловживань службових осіб підприємства при укладенні договорів у 2017–2024 роках із пов’язаними структурами. Там ішлося про підозри у систематичному укладанні контрактів на будівництво, ремонт і обслуговування ліній із підконтрольними компаніями та можливу розтрату коштів у особливо великих розмірах. Це інше кримінальне провадження, але воно показує, що закупівлі метрополітену вже неодноразово ставали об’єктом уваги антикорупційних органів.

    Саме підприємство тим часом залишається одним із ключових транспортних операторів столиці та отримує значні кошти з міського бюджету. Через соціальний тариф на проїзд Київ регулярно компенсує різницю між реальною собівартістю перевезень і ціною квитка. Тому будь-які втрати десятків чи сотень мільйонів гривень у закупівлях мають безпосередній вплив на фінансовий стан підприємства й міський бюджет.

    Особливо показовою нинішню справу робить походження самих вагонів. Варшава передала їх безоплатно на знак підтримки української столиці під час війни. Польське метро у своєму звіті за 2023 рік підтверджувало, що Києву передали десять шестивагонних складів серії 81 — загалом ті самі 60 вагонів.

    Тому суть підозри виглядає особливо резонансно: міжнародна допомога, яка мала заощадити Києву значні кошти та підтримати роботу метро, за версією слідства, стала основою для схеми з заволодіння бюджетними грошима вже на етапі доставки.

    Тепер детективам НАБУ та прокурорам САП належить довести не лише факт завищеної вартості, а й узгодженість дій усіх учасників, попереднє визначення переможця тендеру, рух коштів через іноземну компанію та кінцеве привласнення 137,5 млн грн. Також важливим буде питання можливого відшкодування збитків «Київському метрополітену».

    На цьому етапі справа перебуває на стадії досудового розслідування. Імена більшості підозрюваних у відкритому повідомленні не розкриваються, тому робити висновки про персональну відповідальність до рішення суду передчасно.

    Втім, уже зараз масштаби справи роблять її однією з найпомітніших корупційних історій довкола столичного громадського транспорту за останній час. Адже йдеться не просто про сумнівну закупівлю, а про гроші, які, за версією слідства, могли бути виведені під час перевезення техніки, отриманої Україною як безоплатну допомогу від європейського партнера.

  • «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту

    «Запасу міцності вже немає»: «Метінвест» готує скорочення через удари РФ і кризу експорту

    Гірничо-металургійна група «Метінвест», один із найбільших приватних роботодавців і експортерів України, готується до суттєвого скорочення витрат і персоналу. Компанія опинилася під одночасним тиском одразу кількох факторів: російських ракетних ударів по підприємствах, фактичного блокування морського експорту, подорожчання виробництва та нових торговельних бар’єрів з боку Європейського Союзу.

    Операційний директор групи Олександр Мироненко в інтерв’ю Forbes Ukraine заявив, що запасу міцності у компанії практично не залишилося. За його словами, собівартість виробництва за останній рік зросла приблизно на 30%, а прогнозів, які б обіцяли тривале поліпшення ситуації на світовому ринку сталі, зараз немає.

    На українському ринку ситуацію додатково погіршують російські атаки. У серпні та вересні удари зупинили одразу два великі металургійні підприємства групи — «Запоріжсталь» і «Каметсталь».

    11 серпня російський удар по промисловому майданчику в Запоріжжі забрав життя сімох працівників «Запоріжсталі». Компанія повідомляла, що балістична ракета влучила тоді, коли люди прямували до укриття після оголошення повітряної тривоги.

    Після цієї атаки комбінат виробництво не відновив. 27 серпня по підприємству знову вдарили — цього разу п’ятьма балістичними ракетами. Під удар потрапили обладнання доменного цеху, енергетична та транспортна інфраструктура.

    А вже 12 вересня «Запоріжсталь» атакували втретє за місяць. За даними «Метінвесту», чотири ракети влучили у виробничий майданчик підприємства, яке на той момент так і не відновило роботу після попередніх ударів. Четверо працівників зазнали травм.

    Не краща ситуація і на «Каметсталі» у Кам’янському.

    У ніч на 5 вересня російська балістична ракета вдарила по комбінату, внаслідок чого загинули п’ятеро людей — четверо працівників підприємства та один працівник підрядної організації. Ще четверо людей були поранені. Удар пошкодив агломераційне і доменне виробництво, енергетичну та транспортну інфраструктуру, після чого підприємство повністю зупинило виробничі процеси.

    Таким чином, станом на середину вересня два ключові металургійні активи групи фактично вибули з нормального виробничого циклу.

    Працюючими в Україні залишаються передусім Центральний та Північний гірничо-збагачувальні комбінати, але й вони, за словами Мироненка, завантажені лише приблизно наполовину.

    Для компанії це означає різке падіння обсягів виробництва за одночасного зростання постійних витрат. Зупинений завод все одно потребує охорони, ремонтів, утримання інфраструктури та виплат працівникам.

    Саме тому «Метінвест» переходить до жорсткішого сценарію економії.

    За словами Мироненка, компанія переглядає всі операційні витрати і готується до скорочення чисельності персоналу. Forbes пише саме про «суттєві скорочення», однак конкретну кількість працівників, яких вони можуть торкнутися, у відкритій частині інтерв’ю не названо. Тому говорити про конкретні тисячі звільнень без додаткового підтвердження було б некоректно.

    При цьому ще наприкінці липня «Метінвест» оголошував про підвищення зарплат працівникам на 10%. Це показує, наскільки швидко погіршилася ситуація за кілька наступних тижнів — після серії ударів по промислових майданчиках і нового загострення проблем з експортом.

    Другою великою проблемою став морський експорт.

    До нового загострення ситуації через українські морські порти проходила значна частина продукції металургійного сектору. За даними GMK Center, на які посилається Forbes, у першому півріччі 2026 року морем експортували близько половини української сталі, 95% чавуну і близько половини залізної руди.

    Зупинка або суттєве ускладнення роботи морського коридору означає необхідність переорієнтовувати вантажі на залізницю та сухопутні переходи через ЄС.

    А це значно дорожче.

    Для металургії транспортна складова критично важлива, адже йдеться про мільйони тонн продукції з відносно невисокою маржею на тонну. Коли логістичні витрати різко зростають, навіть формально прибутковий експорт може втрачати економічний сенс.

    Reuters повідомляв, що нові проблеми з портами разом із російськими ударами по промислових об’єктах стали одним із головних факторів погіршення ситуації в українській економіці. За оцінками уряду, ширші втрати від атак та перебоїв з експортом у 2026 році коштують економіці близько 1,5% ВВП.

    Ще одна проблема для «Метінвесту» — Європейський Союз.

    Після втрати значної частини традиційних ринків саме ЄС став ключовим напрямком для української металургійної продукції. Але тепер і цей ринок стає складнішим.

    Reuters у серпні повідомляв, що нові правила ЄС передбачають скорочення безмитних квот на імпорт сталі приблизно на 60%, а для поставок понад встановлені ліміти може застосовуватися тариф у 50%. Для українських виробників, які через війну вже мають вищу собівартість та складнішу логістику, такі умови створюють додатковий удар по конкурентоздатності.

    Паралельно запрацював європейський механізм CBAM — вуглецеве коригування імпорту.

    Цей механізм фактично змушує імпортерів враховувати обсяг викидів CO₂, пов’язаних із виробництвом сталі та іншої вуглецевоємної продукції.

    Для України це особливо болісна тема.

    Більшість металургійних підприємств країни досі значною мірою базуються на доменному виробництві, яке має високі викиди. Щоб перейти на «зеленіші» технології, потрібні мільярдні інвестиції.

    До війни «Метінвест» планував масштабну модернізацію, однак в умовах постійних ударів, обмеженого експорту та дорогого фінансування реалізація таких проєктів стала значно складнішою.

    Reuters оцінював потенційні втрати валютної виручки української металургії через нові європейські обмеження приблизно у $1,2 млрд.

    У «Метінвесті» неодноразово закликали ЄС врахувати особливе становище українських виробників, які працюють під час війни. Представники компанії обговорювали це питання і з депутатами Європарламенту.

    У травні підприємства «Метінвесту» відвідувала заступниця керівника Комітету з міжнародної торгівлі Європарламенту Карін Карлсбро. Серед ключових тем були CBAM, умови експорту української сталі, декарбонізація та подальша інтеграція української металургії в європейський ринок.

    Саме поєднання всіх цих факторів і створило нинішню кризу.

    З одного боку — Росія фізично руйнує виробничі активи.

    З іншого — ускладнюється експорт морем.

    З третього — основний доступний ринок у ЄС поступово посилює торговельні та екологічні вимоги.

    А на додачу світові ціни на металопродукцію не дають компанії достатньої маржі, щоб перекрити ці втрати.

    Мироненко прямо говорить, що жоден прогноз зараз не дає компанії підстав розраховувати на тривалий позитивний цикл на ринку.

    Саме тому основний план «Метінвесту» наразі виглядає не як швидке нарощування виробництва, а як збереження ліквідності та працездатних активів до моменту, коли умови зміняться.

    Компанія має оптимізувати витрати, переглядати штат, максимально завантажувати ті підприємства, які можуть працювати, та шукати канали збуту продукції.

    Одночасно «Метінвест» продовжує ремонти пошкоджених активів. У корпоративному календарі закупівель, наприклад, уже є тендери на ремонт будівель Північного ГЗК, пошкоджених унаслідок ракетних ударів.

    Проблема полягає в тому, що відновлення підприємств не гарантує їхньої безперебійної роботи.

    «Запоріжсталь» є найбільш показовим прикладом: після першого удару завод ще не встиг повернутися до виробництва, як російські війська атакували його повторно, а потім і втретє.

    У компанії прямо заявляють, що такі атаки спрямовані на руйнування економічної основи країни.

    Для держави ситуація з «Метінвестом» важлива не лише через приватний бізнес.

    За перше півріччя 2026 року група сплатила до бюджетів усіх рівнів 8,5 млрд грн податків і зборів. Тобто падіння виробництва великого промислового роботодавця автоматично означає менше податків, менше валютного виторгу та зростання соціального навантаження в промислових містах.

    Особливо болісним може стати скорочення персоналу у Запоріжжі, Кам’янському та Кривому Розі, де підприємства металургійного комплексу залишаються одними з найбільших роботодавців.

    Саме тому слова Мироненка про відсутність «запасу міцності» виглядають не просто корпоративним попередженням.

    Вони описують ширшу проблему всієї української важкої промисловості.

    Галузь одночасно змушена виживати під російськими ракетами, оплачувати дорожчу логістику, пристосовуватися до європейських екологічних стандартів і конкурувати на слабкому світовому ринку.

    Поки що «Метінвест» не оголосив про закриття своїх українських активів. Компанія продовжує заявляти про намір відновлювати виробництво там, де це буде технічно і безпеково можливо.

    Але тепер головна ставка — не на зростання, а на виживання.

    І якщо ситуація з портами, російськими ударами та доступом на європейський ринок не зміниться, скорочення, про які попереджає менеджмент, можуть стати лише початком значно глибшої перебудови української металургії.

  • Електрички різко подорожчали: за квиток «Укрзалізниці» тепер доведеться віддати до 150 гривень

    Електрички різко подорожчали: за квиток «Укрзалізниці» тепер доведеться віддати до 150 гривень

    В Україні почалося чергове підвищення вартості проїзду у приміських поїздах. Із 15 вересня нові тарифи запрацювали у Київській, Житомирській та Чернігівській областях. Мінімальна вартість поїздки без урахування додаткових комісій тепер становить 30 гривень, а на найдовших маршрутах протяжністю понад 250 кілометрів квиток може коштувати вже 150 гривень.

    Про зміну тарифів повідомив транспортний блогер Олег Васильєв. За його даними, підвищення відбувається поетапно: після Київщини, Житомирщини та Чернігівщини нові ціни мають поширитися ще на кілька регіонів.

    Наступний етап запланований уже на 22 вересня. Очікується, що дорожче їздити приміськими поїздами доведеться пасажирам у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській та Черкаській областях.

    Таким чином, підвищення не обмежується одним регіоном, а поступово охоплює різні напрямки залізничних перевезень.

    Для пасажирів найпомітнішим стало саме зростання верхньої межі тарифу. На найдовших приміських маршрутах вартість проїзду тепер може сягати 150 гривень. При цьому конкретна сума залежить від відстані поїздки: чим довший маршрут, тим вищою є ціна квитка.

    У матеріалі ZN.UA зазначається, що найдешевший квиток після перегляду тарифів коштує 30 гривень без комісії. Максимальний тариф у 150 гривень застосовується до маршрутів протяжністю понад 250 кілометрів.

    Важливо, що це вже не перше подорожчання приміських перевезень за останній час. Попередній масштабний перегляд вартості відбувся у червні 2025 року. Тоді мінімальний тариф підвищили з 15 до 20 гривень.

    Отже, лише за трохи більше ніж рік найнижча базова вартість приміської поїздки зросла вдвічі — із 15 до 30 гривень.

    Паралельно «Укрзалізниця» влітку вже підвищила вартість проїзду в Kyiv City Express. Із 22 липня разова поїздка Київською кільцевою електричкою коштує від 30 до 37 гривень залежно від способу придбання квитка.

    Найдешевший варіант — 30 гривень — діє у застосунках «Укрзалізниця» та «Київ Цифровий». Оплата через валідатори або термінали «Київ Цифровий» коштує 34,20 гривні, через термінали самообслуговування «Укрзалізниці» — 36,70 гривні, а в касі або у роз’їзного касира у вагоні — 37 гривень.

    В «Укрзалізниці» пояснювали липневе підвищення витратами на утримання та ремонт рухомого складу, електроенергію і забезпечення перевезень. Компанія заявляла, що доходів від продажу квитків уже недостатньо для покриття всіх витрат.

    Окремою проблемою у перевізника називали компенсації за перевезення пільгових категорій пасажирів. За даними компанії, Київ із 2021 року не компенсував частину витрат за такі перевезення, а лише від початку 2026 року відповідна заборгованість перевищила 10 мільйонів гривень.

    Водночас усі чинні пільги для Kyiv City Express після подорожчання зберегли. Студенти, як і раніше, можуть купувати квитки зі знижкою через застосунок «Укрзалізниці», а ветерани та пенсіонери — оформлювати безкоштовні проїзні документи у касах.

    Щодо нинішнього вересневого підвищення регіональних приміських тарифів у відкритих офіційних повідомленнях компанії наразі значно менше деталей. Зокрема, немає окремого публічного пояснення «Укрзалізниці» щодо економічного обґрунтування саме тарифу у 150 гривень або єдиної таблиці з усіма маршрутами та новою вартістю.

    Тому інформацію про конкретні регіони та етапи подорожчання наразі варто подавати з посиланням на повідомлення транспортного експерта, а не як окрему офіційну заяву перевізника.

    Водночас загальна тенденція до перегляду тарифів очевидна. За останні місяці «Укрзалізниця» послідовно змінює вартість різних сегментів приміських і міських перевезень.

    Показовим прикладом є саме Kyiv City Express. До 22 липня квиток через мобільний застосунок коштував 15 гривень, після чого ціна зросла до 30 гривень. У касі новий тариф становить уже 37 гривень.

    Компанія тоді заявляла, що міську електричку фактично приводять до тарифів іншого громадського транспорту столиці. З 15 липня 2026 року разова поїздка в метро, автобусі, трамваї, тролейбусі та фунікулері у Києві також коштує 30 гривень.

    Для регулярних пасажирів Kyiv City Express «Укрзалізниця» також анонсувала абонементи, які мають дозволити економити на щоденних поїздках. На момент оголошення нових тарифів компанія ще працювала над механізмом їх запровадження.

    Окремо варто враховувати, що приміські перевезення традиційно залишаються одним із найбільш соціально чутливих напрямків роботи залізниці. Електричками щодня користуються мешканці невеликих міст і сіл, які їздять на роботу або навчання до обласних центрів. Для них навіть відносно невелике збільшення вартості однієї поїздки за регулярного користування може помітно впливати на щомісячні витрати.

    Особливо це стосується людей, які здійснюють по дві поїздки на день. Якщо мінімальна ціна квитка становить 30 гривень, дорога туди й назад обходиться щонайменше у 60 гривень. За 20 робочих днів це вже 1200 гривень на місяць — без урахування інших видів транспорту.

    На довших маршрутах суми можуть бути значно вищими.

    При цьому квиток за 150 гривень не означає, що всі пасажири приміських електричок тепер платитимуть саме таку ціну. Це максимальний тариф для поїздок на дистанції понад 250 кілометрів. Вартість коротших поїздок залишається нижчою і залежить від тарифної відстані.

    Також важливо не плутати приміські поїзди зі звичайними пасажирськими поїздами далекого сполучення. Для них діють інші правила тарифоутворення, класи вагонів та механізми розрахунку вартості.

    Нинішнє підвищення стосується саме приміського сегмента.

    Очікується, що вже за тиждень після першої хвилі пасажири ще чотирьох областей відчують зміни. За інформацією Олега Васильєва, 22 вересня нові тарифи мають почати діяти у Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській та Черкаській областях.

    Поки що в публічному просторі немає підтверджень, що після цього підвищення автоматично пошириться на всі інші області України. Тому говорити про загальнонаціональний тариф у 150 гривень некоректно.

    Так само не можна стверджувати, що кожна електричка на території зазначених регіонів коштуватиме від 30 до 150 гривень без урахування особливостей маршруту. Остаточна ціна залежить від конкретної відстані та умов оформлення проїзного документа.

    Зміни, однак, вписуються у ширшу тенденцію, коли «Укрзалізниця» поступово переглядає тарифи на міські та приміські перевезення через зростання витрат.

    Влітку компанія прямо говорила, що ремонт поїздів, оплата електроенергії та експлуатація рухомого складу дорожчають, а надходжень від квитків недостатньо для повного покриття витрат.

    Для пасажирів це означає одне: восени 2026 року звичні недорогі електрички поступово стають дорожчими, а різниця найбільше відчуватиметься для тих, хто користується ними щодня або їздить на значні відстані.

    Найближчою датою, за якою тепер варто стежити, стане 22 вересня. Саме тоді очікується друга хвиля перегляду тарифів ще у чотирьох областях.

  • Рублі, ріали та заморожені мільярди: США завдали нового санкційного удару по ВТБ

    Рублі, ріали та заморожені мільярди: США завдали нового санкційного удару по ВТБ

    Сполучені Штати запровадили додаткові санкції проти російського державного банку ВТБ через його співпрацю з Іраном та сприяння обходу американських обмежень. Нове рішення стосується одного з найбільших фінансових інститутів Росії, який уже перебуває під західними санкціями. Тепер Вашингтон додав окрему підставу для обмежень — діяльність банку в іранському фінансовому секторі, що також посилює ризики для його закордонних партнерів.

    Про рішення Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США, відомого як OFAC, американське відомство повідомило 14 вересня 2026 року. За його даними, ВТБ допомагав Тегерану підтримувати міжнародні фінансові зв’язки попри санкційні обмеження. У центрі уваги американської сторони опинилися відносини російського банку з підсанкційними іранськими установами, операції із замороженими активами та механізми двосторонніх розрахунків.

    Як стверджує Мінфін США, протягом останніх трьох років ВТБ встановлював кореспондентські відносини з іранськими банками, які перебувають під санкціями. Такі відносини дозволяють фінансовим установам проводити платежі одна через одну та обслуговувати міжнародні операції клієнтів. Для банків, доступ яких до звичних каналів розрахунків обмежений, подібна співпраця може мати особливе значення.

    Окремо американське відомство вказало на розширення присутності ВТБ у Тегерані. За його інформацією, відповідні кроки банк почав здійснювати в січні 2025 року. Також у повідомленні йдеться про дії, спрямовані на переміщення мільярдів доларів заморожених іранських активів. Водночас оприлюднене формулювання не дає підстав стверджувати, що всю згадану суму вже вдалося переказати або повністю вивести з-під обмежень.

    Ще одним напрямом співпраці стали розрахунки в національних валютах. ВТБ створив механізм використання російських рублів та іранських ріалів для підтримки торгівлі між двома країнами. Американський Мінфін розглядає цю діяльність у контексті фінансової підтримки Ірану. Саме сукупність зазначених зв’язків та операцій стала підставою для нового санкційного рішення щодо російської установи.

    Цього разу ВТБ потрапив під обмеження на підставі президентського указу США №13902, який дозволяє застосовувати санкції за діяльність у визначених секторах іранської економіки. Рішення ухвалене в межах кампанії Operation Economic Outcast. Мінфін США оголосив про її початок 24 серпня 2026 року. Кампанія передбачає економічний тиск на іранську владу та структури, які допомагають їй отримувати фінансування й обходити обмеження.

    Практичні наслідки для ВТБ включають блокування його майна та майнових інтересів, які перебувають у США або у володінні чи під контролем американських осіб. Операції американських громадян і компаній із банком за загальним правилом заборонені, якщо немає відповідного дозволу OFAC або передбаченого винятку. Йдеться саме про блокування активів у межах американської юрисдикції; це рішення саме собою не означає конфіскації всього майна банку в різних країнах.

    Додатковий ризик виникає для іноземних фінансових установ, які продовжують обслуговувати значні операції на користь ВТБ. У Мінфіні США попередили про можливість вторинних санкцій. Зокрема, для таких банків можуть заборонити відкриття або встановити суворі умови ведення кореспондентських рахунків у США. Отже, наслідки нового рішення потенційно виходять за межі безпосередніх відносин між ВТБ та американськими контрагентами. Водночас санкції щодо кожного іноземного партнера не виникають автоматично лише через сам факт його співпраці з російським банком.

    ВТБ уже тривалий час перебуває під американськими обмеженнями. 24 лютого 2022 року США запровадили проти нього повні блокувальні санкції. Тоді американський Мінфін назвав ВТБ другим за величиною банком Росії та одним із ключових учасників її фінансової системи. У тому ж рішенні були окремо зазначені 20 дочірніх структур банку. Це стало частиною масштабного санкційного пакета, ухваленого після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

    Наступне розширення санкційних підстав відбулося 15 січня 2025 року, коли ВТБ включили до відповідного переліку за діяльність у фінансовому секторі Росії. Таким чином, вересневе рішення 2026 року додає до вже наявних обмежень іранський напрям. Для оцінки його значення важлива саме ця послідовність: банк був заблокований раніше, а тепер США окремо реагують на його допомогу іншій підсанкційній державі.

    Масштаб установи пояснює увагу до її міжнародних операцій. За даними, наведеними Forbes Ukraine, ВТБ поступається в Росії за розміром активів лише Сбербанку, а понад 74,4% його акцій належать державі. Наприкінці 2025 року активи групи становили 36,88 трлн рублів. За підсумками першого кварталу 2026 року цей показник зріс до 38,02 трлн рублів.

    Кредитний портфель банку на початок 2026 року становив близько 24,9 трлн рублів. Із цієї суми приблизно 17,7 трлн рублів припадало на корпоративних позичальників, ще 7,2 трлн рублів — на фізичних осіб. Кошти клієнтів становили близько 27,9 трлн рублів. Ці показники відображають значну роль банку в обслуговуванні російського бізнесу та населення.

    Водночас прибуток установи скорочується. Як зазначає Forbes, після рекордних 551,4 млрд рублів у 2024 році ВТБ отримав 502,1 млрд рублів чистого прибутку у 2025-му — на 8,9% менше. За січень–липень 2026 року показник становив 265,6 млрд рублів, знизившись на 12,7% у річному вимірі. Наведені дані передують новому санкційному рішенню, тому пов’язувати це скорочення саме з вересневими обмеженнями немає підстав.

    Після запровадження західних санкцій та відключення від SWIFT ВТБ переорієнтував частину міжнародної діяльності на країни, які не приєдналися до обмежень, зокрема Іран і Китай. Нове рішення США показує, що операції на цих альтернативних напрямках також можуть ставати предметом санкційного контролю. Оприлюднене повідомлення не містить оцінки майбутніх фінансових втрат ВТБ: головний оголошений наслідок — додаткова санкційна підстава та посилення ризиків для установ, які допомагають проводити значні операції на його користь.