Недалеко від німецького міста Гоккенгайм на дамбі річки Рейн виявили тіло 27-річної української біженки, яка була вбита. Зараз правоохоронні органи активно розшуковують матір та новонароджену доньку жінки.
За інформацією видання Bild, тіло жінки було виявлене 7 березня на військовому пункті пропуску на річці Рейн місцевим мешканцем. Після судмедекспертизи було встановлено, що українку підозрювали в вбивстві.
Раніше жінка вважалася зниклою безвісти, і поліція проводила пошуки.
Разом із жінкою безвісти зникли її донька, якій лише п’ять тижнів, а також 51-річна мати.
Згідно з відомостями, загибла проживала з донькою та матір’ю в будинку для біженців у районі Рейн-Неккар. Обидві жінки та новонароджене дитя зникли 4 березня.
Матір, визначену поліцією як Марина Стеценко, вважають одним з ключових свідків убивства, оскільки ймовірно, що вона була останньою, хто спілкувався з убитою.
Наразі правоохоронними органами проводиться розслідування спеціальної комісії з метою встановлення точних обставин злочину.
Станом на 13 березня поліція отримала близько 50 звернень, однак жодної інформації про особу вбивці не знайдено.
“То цього року Великдень по-новому буде, чи ще по-старому?” – говорять між собою дві жінки біля храму у Львові, де вже перейшли на новий календар, але ніяк не можуть зрозуміти, що ж з Великоднем.
Для когось це може стати сюрпризом, але усі православні та греко-католики і далі святкують це головне християнське свято по-старому. 2024 року – це буде 5 травня, при чому католики відзначать його аж на п’ять тижнів раніше – 31 березня.
Виходить, що поки одні тільки заходитимуть у великий піст, інші (а католиків в Україні близько 1,5 мільйона) вже готуватимуться святкувати, й уніфікації календарів, як дехто вважав, повністю не відбулось.
Частина українських православних (ПЦУ) та греко-католики ще з вересня 2023 року відмовились від старого Юліанського календаря та святкували Різдво 25 грудня замість 7 січня.
Проте з Великоднем (у народі часто називають Паска), як і з низкою інших так званих рухомих свят, зокрема Трійці, все не так просто.
АВТОР ФОТО,УНІАН Підпис до фото, Великодня паска – її доставляють навіть на фронт
Річ у тім, що українські церкви перейшли не на чистий Григоріанський календар, а фактично на оновлений Новоюліанський, в якому так звані рухомі свята і далі визначаються по-старому.
А визначення Великодня для християн – це взагалі складна і спірна річ. Через багато нюансів католики та православні мають великі розбіжності та сперечаються не одну сотню років.
Сто років тому Вселенський патріархат, а за ним і низка інших православних церков Європи, перейшли на новий календар. Але і вони не наважились чіпати Великдень і досі відзначають його по-старому.
При цьому вже наступного 2025 року (такий збіг трапляється раз на 3-4 роки) і католики, і православні відзначать Великдень в один день. Як це рахують, чому все так складно і чи є шанс, що вже з наступного року відзначати Великдень більшість українців будуть по-новому?
Такий різний Великдень
АВТОР ФОТО,ПЦУ Підпис до фото, В ПЦУ не дуже вірять, що можливий компроміс щодо переходу на спільний день святкування Великодня. На фото – митрополит Епіфаній на соборі у Києві в 2023 році, який ухвалив перехід на Новоюліанський календар
Проблема Великодня не вирішується простим переходом з Юліанського на новий календар через давній і глибокий спір.
Великдень прив’язаний не до дати, а до весняного рівнодення та повного місяця. І тут католики та православні давно розійшлись, хоча ці нюанси непросто зрозуміти та пояснити.
До Юліанського календаря прив’язана стара Пасхалія – методика визначення дати Великодня, яку в 325 році затвердив Нікейський собор ще єдиної тоді церкви.
Той собор встановив, що Пасха має відзначатись в першу неділю після першого повного місця після весняного рівнодення.
Нібито правило просте, але насправді схема розрахунків складна, церковний календар з часом почав сильно відрізнятись від астрономічного. Тому весняне рівнодення на заході та сході після календарної реформи 16 століття почали розраховувати по-різному. Католики перейшли на розрахунки, які наближені до астрономічних, а православні і далі рахували по-старому. Тому однакове нібито правило почало виводити різні дати.
Якщо коротко, то розходження між датами Великодня за східною і західною традиціями спричинене різницею у вирахуванні весняного рівнодення через різницю між календарями в 13 днів. Після реформи західна традиція визначення весняного рівнодення більш наближена до астрономічного рівнодення, а східна може “запізнюватись”.
Тому перший повний місяць після весняного рівнодення у всіх рахується інакше, й частіше за все у католиків він настає раніше.
АВТОР ФОТО,УНІАН Підпис до фото, Католики та протестанти України посвятять великодні кошики 31 березня, а православні та греко-католики аж 5 травня
До прикладу, за “цивільним календарем”, який практично збігається з Григоріанським, весняне рівнодення в 2024 році буде 20 березня (за церковним – 21 березня). Перший повний місяць – 25 березня, а тому Великдень у першу неділю після такого повного місяця – 31 березня.
А старий спосіб визначення рівнодення за Юліанським церковним календарем, який не відповідає астрономічному, виводить Великдень аж на 5 травня (тут ще зіграла роль єврейська Пасха 23-30 квітня, раніше якої православні не святкують Великдень, тож відзначення перенеслось з 28 квітня ще на тиждень).
Іноді різниця з рівноденням за обома календарями виходить не суттєва, а дати Великодня збігаються.
Тому Великдень за Григоріанським календарем у 45% випадків відзначають на тиждень раніше, ніж за Юліанським. У 30% випадків Великдень збігається (так буде 2025 року), 5% – різниця в чотири тижні, 20% – різниця аж в 5 тижнів (більш ніж місячний цикл – так буде в 2024 році).
Різниці в два-три тижні не буває. Як бачимо, якоїсь сакральної прив’язки до конкретної дати тут немає. Люди нормально сприймають і святкування разом, і окремо.
Так склалося, що за Юліанським календарем Великдень обов’язково має святкуватися після єврейської Пасхи, тоді як Григоріанський календар, в силу астрономічно-математичних особливостей, іноді порушує це правило.
Хоча наполягання на тому, що Пасху не можна святкувати одночасно або перед єврейським Песахом, з’явилось вже в 11-12 століттях у Візантії.
Серед інших аргументів не оновлювати старий спосіб розрахунку наводять і те, що за Юліанським календарем жив сам Ісус Христос. Згадують і про благодатний вогонь, який, як твердять церковники, сходить в Храмі Воскресіння (Гробу Господнього) в Єрусалимі саме напередодні “старого православного” Великодня, а не “католицько-протестантського”.
АВТОР ФОТО,ВВС
Чи може бути постійне спільне святкування Великодня
АВТОР ФОТО,GETTY Підпис до фото, Вселенський патріарх та Папа Римський можуть спробувати домовитись про спільне святкування Великодня. Проте шанси на це незначні, та й чи послухають Варфоломія інші православні церкви?
На перший погляд, особливо для людини, якій важко осягнути нюанси рахування рівнодення і календарів, що може бути легше, ніж домовитись спільно святкувати Великдень.
Тим паче, що не так рідко це стається само собою – спільне святкування буде 2025 року 20 квітня, потім 2028 року – 16 квітня.
Навколоцерковні ЗМІ останні роки пишуть, що певні переговірники від Папи Римського та Вселенського патріарха працюють, щоб спробувати узгодити спільну дату Великодня на майбутнє для усіх церков, які перейшли на новий календар.
Такі перемовини і спроби відбувались не раз з 17 століття і закінчувались невдачею.
Привід для цього зараз непоганий – 2025 року не тільки усі християни відзначатимуть Великдень в один день, а того року ще й святкуватимуть 1700-ліття спільного для усіх Нікейського собору, який встановив правило обчислення Великодня.
Проте шанси на це, як кажуть співрозмовники ВВС Україна в церковних колах, невеликі.
“Це гарна можливість для діалогу щодо дати Великодня. Але це не значить, що буде швидкий результат”, – каже співрозмовник у Вселенському патріархаті.
Він зауважує, що зараз є певний рівень бажання спробувати знайти шляхи спільного підрахунку та святкування Великодня.
“Цей збіг та святкування собору – гарна можливість відкрити перемовини. Але хто ж знає, що буде у світі за 12 місяців”, – каже співрозмовник.
Він визнає, що в умовах війни Росії проти України і невизначеності у православному світі жодних прогнозів ніхто робити не буде.
АВТОР ФОТО,GETTY Підпис до фото, У Львові другий день після Великодня відзначають гуляннями в Шевченківському гаю. Для таких забав Великдень у травні – це шанс на гарну і теплу погоду
Частина православних церков, як от Російська, Сербська, Грузинська та Єрусалимський патріархат, досі живуть за Юліанським календарем, і вони не захочуть змінювати розрахунок Великодня за домовленістю Константинополя та Рима.
Російська церква розірвала спілкування з Константинополем і точно не переходитиме на новий календар, як і фактично підпорядкована їй в Україні УПЦ МП.
Більше того, ніхто не може спрогнозувати, як до зміни відзначення Великодня, якщо Константинополь та Рим домовляться, будуть ставитись і ті православні церкви, які перейшли на Новоюліанський календар і до прикладу святкують Різдво 25 грудня.
Тому представники Православної церкви України, УГКЦ і релігійні експерти, з якими поспілкувалась ВВС Україна, схиляються до думки, що змін обчислення Великодня в осяжному майбутньому чекати не варто.
Співрозмовник ВВС Україна у керівництві ПЦУ без оптимізму називає спроби домовитись щодо Великодня “порожніми фантазіями”. По-перше, там не дуже вірять у можливість домовитись Константинополя та Рима, а по-друге, серед православних може бути ще більший розкол.
Більш оптимістично налаштовані в Українській греко-католицькій церкві (яка підпорядковується Риму, але має східний обряд), де все ж покладають певні надії на перемовини 2025 року.
У розмові з ВВС Україна речник УГКЦ отець Ігор Яців висловив сподівання, що діалог між Римом і Константинополем завершиться успішно, а після 2025 року “вже буде спільне святкування Великодня”.
Але у будь-якому разі, перехід на нове визначення Великодня у церкві хочуть робити одночасно з Православною церквою України, тож якщо глобальної домовленості не буде, то й в країні перехід навряд чи відбудеться.
“В Україні живемо разом з братами православними, тому ми не хочемо творити календарних поділів між нами, щоб не святкувати Великдень по-різному”, – наполягає отець Ігор Яців.
На його думку, нинішній рік, коли різниця між датами Великодня аж п’ять тижнів, яскраво показує проблему, а тому переходити треба, але зважено і одночасно.
“18 березня в нас починається великий піст, а вже 31 березня за Григоріанським календарем Великдень. Тому одні тільки входять в піст і поклони б’ють, а в інших вже свято”, – каже він. Цього допустити церковники не хочуть, особливо в селах, де громади ПЦУ та УГКЦ спільно використовують одні храми.
Великдень – це унікальне для українців свято, коли багато не надто релігійних людей йдуть до храмів, навіть на Різдво такого немає, коли його відзначають вдома.
Тому різниця календарів для Великодня така важлива, а різких рухів церковники тут остерігаються найбільше.
За останні часи все більше українських переселенців обирають Німеччину, Чехію та Іспанію як своє нове місце проживання. На даний момент понад 4,3 мільйона громадян України отримали статус тимчасового захисту в Європейському Союзі, переважно в ФРН (1,2 млн), Польщі (951 тис.) та Чехії (381 тис.).
За останнім підрахунком, станом на кінець грудня 2023 року, найбільше абсолютне зростання кількості переселенців спостерігалося в Німеччині (+18 905; +1,5%), Чехії (+8 155; +2,2%) та Іспанії (+2 830; +1,5%).
Протилежна тенденція відзначалася у п’яти країнах ЄС, зменшення кількості біженців в Італії (-18 125 осіб; -11,2%), Польщі (-3 235; -0,3%), Естонії (-225; -0,6%), Франції (-205; – 0,3%) та Люксембурзі (-10; -0,2%).
За загальним показником, серед українських переселенців, найбільшу частку становлять жінки — 46,1%, тоді як дітей складає 33,2%, а дорослих чоловіків-переселенців — 20,7%.
28 вересня 2023 року Європейська Рада прийняла рішення продовжити тимчасовий захист для осіб, які втікають від повномасштабної війни Росії проти України, з 4 березня 2024 року до 4 березня 2025 року.
Нагадаємо, що згідно з дослідженням, проведеним Національним банком Польщі, кожен п’ятий дорослий біженець з України, який знаходиться в цій країні, є чоловіком.
У грудні 2023 року депутат Бундестагу від партії ХДС з оборонної та зовнішньої політики Родеріх Кізеветтер відзначив, що в Німеччині проживає “до десяти дивізій” українських чоловіків, які можуть допомогти своїй країні у війні проти РФ. Раніше він виступав за посилення озброєння України. Слід зазначити, що у Німеччині офіційно проживає близько 190 тисяч чоловіків з України призовного віку.
Застава, внесена компаніями за Сергія Пашинського, сама стала предметом боргу перед Міністерством оборони на суму 364 мільйони гривень. Проте, ці компанії виявили вільні кошти та внесли 272 мільйони гривень застави за екснардепа, якого звинувачують у крадіжці 97 тисяч тон палива для Збройних Сил України на суму практично 1 мільярда гривень.
За інформацією, отриманою від джерел у правоохоронних органах, компанії власне заборгували Міноборони 364 мільйони гривень. Міністерство подало позови проти них, які наразі розглядаються у суді. Наприклад, ТОВ “Українська бронетехніка” фігурує у шести позовах міністерства на суму понад 123 мільйони гривень, а ТОВ “Термал Віжн Текнолоджіс” – у одному позові на 240 мільйонів гривень. Загалом – 364 мільйони гривень. Ці компанії, які внесли заставу за Пашинського, належать до Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України, очолюваної саме Пашинським.
За даними джерел, сума претензій Міноборони до компаній, пов’язаних із Пашинським, може бути істотно більшою, якщо врахувати справи, що містять державну таємницю.
Експерт зазначає, що контракти з цими постачальниками Міноборони підписувалися після 100% передоплати, проте, згідно з судовими позовами, вони не були виконані. Тепер держава намагається повернути кошти через суд.
Також, голова Держаудитслужби Алла Басалаєва повідомила, що контрагенти Міноборони, з якими було укладено договори на постачання озброєння, заборгували державі практично 5 мільярдів гривень.
Експерт пише, що враховуючи брак коштів для армії, було б більш розумним спрямувати ці гроші на потреби Збройних Сил, а не вносити велику заставу за людину, яку обвинувачують у крадіжці палива на мільярд гривень. Це, за словами експерта, порушує обороноздатність країни на користь політичних інтересів та бізнес-схем конкретної особи.
Нагадаємо, 26 лютого Вищий антикорупційний суд заарештував Пашинського, якого підозрюють у змові з іншими особами для викрадення так званих “нафтопродуктів Курченка”. Він був взятий під варту з альтернативою застави у 272,52 мільйони гривень, проте члени Національної асоціації підприємств оборонної промисловості пізніше внесли за нього повну заставу. За даними ЗМІ, ТОВ “Українська бронетехніка” сплатила 62,5 мільйонів гривень, а ТОВ “Термал Віжн Текнолоджіс” – 40 мільйонів гривень.
Також ЗМІ розповсюдили записи розмов екснардепа з його найближчим оточенням, з яких випливає, що він фактично закуповував озброєння для армії за вдвічі завищеною ціною.
Заступник голови Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Артем Ситник прокоментував зростання корупційних ризиків у Збройних силах внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації.
За його словами, війна завжди призводить до збільшення корупційних ризиків, навіть у тих сферах, де рівень корупції в мирний час був низьким.
Ситник пояснив зростання корупції в Збройних силах значним збільшенням бюджету, який став найбільшим з початку повномасштабного вторгнення. Проте він зауважив, що зараз основний пріоритет полягає в тому, щоб запобігти корупції в армії, щоб не створювати підстав для російської пропаганди, яка стверджує, що в Україні все корумповано та розкрадається.
Також він зазначив, що роботу правоохоронних органів можна вважати досить ефективною, оскільки вони виявляють корупцію, що свідчить про певний прогрес у зниженні корупційних ризиків.
Щодо скандалів, пов’язаних із закупівлями у Збройних силах, слідчі викрили справу про оборудки з закупівлями одягу та білизни, а також корупційну схему придбання боєприпасів. Відповідні особи знаходяться під слідством або вже підлягли арешту.
Журналіст Володимир Бойко, який воює в лавах ЗСУ, розповів про те, як дізнався про фіктивну, як він стверджує, військову службу антикорупціонера Шабуніна.
Цей факт розслідує ДБР – за попередніми даними, голова “Центру протидії корупції” значився у військовій частині, але фактично службу не ніс.
За словами Бойка, у липні 2023 року до нього анонімно звернувся співробітник НАЗК і повідомив, що відомство надсилало листи в одну з військових частин із проханням “прилаштувати” Шабуніна.
Після розсилки офіційних запитів з’ясувалося, що йдеться про 207-й окремий батальйон 241-ї окремої бригади ТРО, у якій служить сам Бойко. За його словами, на час служби Шабуніна зазначений батальйон перебував під Бахмутом. Але сам антикорупціонер, за даними журналіста, “жив у Києві, де проводив, як приватний підприємець, якісь тренінги, знімав відосики про свою убогу боротьбу з корупцією”.
Бойко зв’язався зі знайомими з 207-го батальйону (сам він служить у 206-му) і дізнався від них, що Шабунін домовився з кимось із командування батальйону в березні 2022 року – тобто в перші дні війни. Зарахування туди відбулося заднім числом – 25-го лютого і нібито за направленням ТЦК.
На думку журналіста, у такий спосіб антикорупціонер зміг звільнитися від реальної мобілізації, а також зупинити розслідування проти себе кримінальної справи, що тягнеться з 2017 року (Шабунін подав клопотання, що на засідання через службу ходити не може).
Але реально в 207-му батальйоні активіст з’являвся “лише кілька разів”.
Також, за інформацією Бойка, у перші дні війни соратниця Шабуніна по “Центру протидії корупції” Дар’я Каленюк допомогла своєму чоловікові Оресту Рудому – офіційному засновнику “ЦПК” – виїхати з України. Як стверджує журналіст – “за хабар за підробленими документами”.
Але Шабунін, пише Бойко, виїхати за кордон не міг, оскільки на нього було заведено кримінальну справу, тому потрібна була схема з фіктивною військовою службою.
Вінницький міський суд засудив вінничанку, яка виражала підтримку російській агресії, до чотирьох років позбавлення волі і конфіскації всього її майна. Судове засідання відбулося заочно, оскільки засуджена не з’явилася на суд через перебування в Росії, куди виїхала ще до початку повномасштабного вторгнення, у зв’язку з пандемією коронавірусу, для зустрічі з дітьми.
За даними слідства, 80-річна Алла Стадницька, через соціальну мережу «Однокласники», закликала російського президента Путіна прийти та «врятувати бандерівську Україну», а також підтримувала ворожі настрої інших росіян.
Відомо, що засуджена працювала вчителем фізики в українській школі протягом багатьох років і проживала на вулиці Олега Антоновича, колишній Карла Маркса.
Цей випадок з конфіскацією майна є першим в Україні. Житло, яке було конфісковане у вінничанки, пропонують передати комусь із ветеранів війни, які потребують житла.
На жаль, школу, де працювала Стадницька, вже ніхто не пам’ятає. Однак героїв, які навчалися у цій школі та загинули, захищаючи Україну від російських загарбників, пам’ятатимуть вдячні нащадки.
8 березня – Міжнародний день боротьби за права жінок, Володимир Зеленський звернувся до українок зі словами подяки та привітаннями.
«Українські жінки лікують, навчають, волонтерять, рятують, героїчно захищають свої родини та нашу державу. Професійні, самовіддані, рішучі, з великою внутрішньою силою. Наші жінки кохають та виховують, оберігають та піклуються. Все, що ви робите для України, надихає світ», –наголосив глава держави.
«Дякуємо вам за все! Дякуємо, що примножуєте нашу спільну силу», – підкреслив президент.
8 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир.
11 березня компанія «Укрнафтобуріння» має отримати нового голову правління. Втім, скоріш за все ним стане нинішній виконуючий обов’язки голови правління Олег Мальчик.
Результатом цього затвердження стане те, що він отримає новий 5 річний контракт з мільйонними зарплатами і бонусами і золотим парашутом при звільненні.
Проте як стверджує політичний експерт Михайло Шнайдер за час керування компанією Мальчик відзначився двома речами – звільненням юристів УНБ та постійними відрядженнями до Праги на 7-10 днів. Результатом звільнення юристів став програш судового позову Держгеонадра, і тепер компанія 4-й місяці не може видобувати газ, а держава втрачає щомісяця 400 мільйонів гривень відрахувань і податків до бюджету.
Із відрядженнями ще веселіше, адже як стверджує Михайло Шнайдер, насправді Олег Мальчик їздить до родини у Варшаву, а відрядження просто підроблює аби перетнути державний кордон України. Ба більше того, одна така поїздка-«відрядження» коштує «Укрнафтобуріння» понад 100 тисяч гривень, а їх керівники компанії у жовтні-листопаді робив 4, загалом на 509 149 гривень.
Втім, на тлі свого безпосереднього керівника, що лобіює це призначення, голови «Укрнафти» Сергія Корецького, пан Мальчик не буде виділятися, адже перший створив в «Укрнафті» власний приватний бізнес, який оформлено на рідну сестру дружини пана Сергія. Закупівлі ж державна компанія веде у бізнес-партнера Корецького – пана Свірського.
І ось такого керівника може отримати «Укрнафтобуріння» вже 11 березня, якщо звичайно ж, відповідні державні органи не зацікавляться усією цією вельми цікавою історією.
Компанія ТОВ “Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ», що є частиною Burisma Group і належить газовому олігарху Миколі Злочевському, зникла зі справи про ухилення від сплати податків. Про це стало відомо з матеріалів кримінального провадження №42018000000002900 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.
Це розслідування розпочалось ще наприкінці 2018 року, спочатку ведене СБУ, а потім передане до Нацполіції. Більшість рішень у цій справі приймав Соснівський районний суд Черкас.
За даними слідства, з 2016 по 2019 роки група осіб, використовуючи фінансові інструменти ПАТ “Банк “Український капітал”, а також компаній, пов’язаних з ТОВ “Укрінвест Групп”, ухилялися від сплати податків. Це робилося шляхом незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сприяння у привласненні грошових коштів та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
До підконтрольних підприємств, які водночас ведуть реальну фінансово-господарську діяльність, належать: ТОВ “Скела Терциум”, ТОВ “ГК “Інвестсервіс”, ТОВ “Синергія Газ Енерджи”, ТОВ “Газторгпостач”, ТОВ “Еско-Північ”, ТОВ “Газенергопостач”, ТОВ “Газоторгова Компанія”, ТОВ “Газпромінвест ЛТД”, ТОВ “Українська Газоторгова Компанія”, ТОВ “ГП “Промсервіс”, ПАТ “ЗНВКІФ “Верден”.
Для ухилення від сплати податків грошові кошти перераховувалися на рахунки цих компаній з ознаками фіктивності. Так, тільки протягом 2018 року на рахунки ТОВ “Скела Терциум” від ПАТ “Укрзалізниця” надійшли грошові кошти у сумі близько 200 млн гривень, а загальний обсяг незаконних фінансових операцій, здійснюваних за вказаною схемою щомісячно, складав понад 100 млн гривень.
ТОВ “Газторпостач” скуповувало газ у транзитного підприємства “Газтранспроект” (Онищенко), а також напряму у видобувників, переважно у ТОВ “Еско-північ” (Злочевський) та ПрАТ “Укрнафтобуріння” (Ставицький), а також невеликі об’єми у ТОВ “Карпатигаз” (Фірташ).
Далі газ продавався переважно ТОВ “Скела Терціум” та ТОВ “РГК Трейдінг”. Різниця в ціні, що становила в середньому тисячу 1,5 тис. гривень на тисячу кубометрів, використовувалася для уникнення оподаткування через операції з отримання агентських послуг.
Через ТОВ “Скела Терціум” працювали Ставицький і Злочевський. Ланцюжок включав видобувника “Еско-північ”, ПрАТ “Укрнафтобуріння” та ТОВ “Газтранспостач”, яке відступало свої права ТОВ “Скела Терціум”. За два місяці ТОВ “Газторгпостач” продав ТОВ “Скели терціум” газу на суму 454 млн гривень.
У лютому 2024 року Шевченківський райсуд зняв арешт з мультивалютних рахунків компанії “Еско-Північ”.
Цікаво, що це сталося після звільнення Злочевського від кримінальної відповідальності у серпні 2023 року. Злочевський перерахував 500 млн гривень на допомогу ЗСУ для проєкту “Армія дронів”, проте все одно потрапив до списку корупціонерів. Злочевський був обвинувачений у “хабарній” справі, але участь у судовому засіданні брав дистанційно, перебуваючи на Кіпрі. На фінальному етапі Феміда з відкритого розгляду справи перейшла у закритий, що дозволило приховати від громадськості повний текст вироку щодо Злочевського.
Газодобувний бізнес Миколи Злочевського оформлений в групу Burisma. До складу Burisma входять 12 операційних компаній, включаючи “Еско-Північ”, “Парі”, “Перша українська нафтогазова компанія”, “Алдеа-Україна”, “Сістемойлінжінірінг”, “Бурісма Сервіс”, “Технокомсервіс”, “Надрагаз”, “Надрагазвидобування”, “Газойлінвест”, “Куб-Газ” та “Нафтопромислова геологія”. У 2021 році ексміністр екології і природних ресурсів Злочевський переоформив компанії з видобутку корисних копалин на двох дочок Анну і Карину.
