Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний підсумував рік війни, дав прогноз на майбутнє і розповів, що думає про урядовий законопроєкт щодо нових правил мобілізації.
26 грудня Валерій Залужний провів свою першу за час повномасштабного вторгнення пресконференцію. Вона була короткою і широко не транслювалася.
Залужний прокоментував резонансний пакет урядових законопроєктів щодо мобілізації, демобілізації та військової служби, внесений в парламент напередодні, а також стисло висловився про ситуацію на фронті та натякнув, чим для української оборони може обернутися наступний рік.
Скільки мобілізованих потрібно
Перед пресконференцією Залужний, який практично ніколи не роздає коментарів ЗМІ, ненадовго включився в національний телемарафон.
Він, зокрема, прокоментував заяву президента Зеленського, який стверджував, що військове командування запросило мобілізувати у наступному році 450-500 тис. новобранців, щоб поповнити військо.
Залужний уточнив, що генштаб “жодного запиту на якісь цифри не робив”.
Мовляв, свої потреби армія формує, враховуючи поточний некомплект, формування нових військових частин і прогнозів щодо втрат, які можуть бути у наступному році.
“Озвучувати цю цифру ми не можемо, бо це військова таємниця”, – додав він.
“Ми формуємо запити на ресурси – на військову техніку і людей. Всі ці пропозиції ми подаємо до міноборони, як до суб’єкта законодавчої ініціативи, яке вже далі вирішує, як це забезпечити. Нам необхідні снаряди, зброя і люди. Все решта виконують органи, які мають повноваження”, – пояснив Залужний.
Ухилянти, мобілізація і “не справа ЗСУ”
Уже на пресконференції Залужний детальніше прокоментував законопроєкти про нові правила мобілізації.
Головний з них внесли в парламент ввечері 25 грудня. Він передбачає зниження віку для мобілізованих з 27 до 25 років, спрощення процедури військового обліку та вручення повісток, а також суворіші санкції за ухилянтство аж до багатотисячних штрафів та ув’язнення.
Крім того, законопроєкт передбачає можливість демобілізації для тих, хто служить більше трьох років під час воєнного стану і для тих, хто побував в полоні.
Залужний наголосив, що хоча військові працювали в робочій групі з підготовки документів, але більшість положень, особливо ті, які стосуються безпосередньо мобілізації цивільних та санкцій щодо ухилянтів, розробляли не в генштабі.
“Ми армія, і ми маємо воювати, а не втручатися в життя цивільних”, – підкреслив він.
На уточнення ВВС Україна, Залужний також наголосив, що не військове керівництво ініціювало електронні повістки, які, як сказано в законопроєкті, зможуть надсилати на електронну пошту чи в електронний кабінет призовника.
“Точно цю пропозицію вносив не генштаб”, – сказав він.
Відповідаючи на питання про військовозобов’язаних за кордоном, Залужний додав, що ЗСУ не мають наміру втручатися у життя цивільних, які виїхали.
“ЗСУ мають воювати, жодним чином не впливати на цивільне життя наших мирних громадян, в тому числі тих, які виїхали за межі нашої країни. Для цього є центральні органи виконавчої влади, які мають прийняти рішення. Я не можу давати цю оцінку і не хочу це робити, але буду дуже радий, якщо через деякий час побачу їх у війську і з задоволенням організую їм підготовку”, – зауважив головком.
За словами Залужного, для генштабу важливо, щоб мобілізація відбувалася, але яким чином – це вже завдання уряду.
Щодо деяких позицій законопроєкту Залужний висловився скептично.
Зокрема, щодо положення про обов’язкову ротацію військових через шість місяців бойових дій.
“Звісно, ця норма дуже цікава і, звісно, хотілося б, щоб вона була. Але знову ж таки, наші люди зараз не на змаганнях, це не шоу, за яким спостерігає весь світ. Ситуація на фронті залежить від дій противника. Ми не можемо прогнозувати, це буде шість місяців, п’ять місяців, три місяці”, – пояснив головком.
“Якщо люди пропонують проводити кожні шість місяців ротацію, вони мають розуміти тоді, що бойовий комплект військ необхідно збільшувати хоча б у два рази”, – підкреслив він.
Водночас Залужний визнав, що саме ЗСУ пропонували відмовитися від строкової служби і готові до цього.
Відповідно до нового законопроєкту, строкову службу має замінити базова військова підготовка, яку протягом кількох місяців мають пройти юнаки від 18 до 25 років.
“Ще станом на літо ми були не готові змінити строковиків, але десь наприкінці листопада це вже була абсолютно наша пропозиція. … Станом на сьогоднішній день вони нам не потрібні”, – пояснив він.
Про демобілізацію
Окремо головком зупинився на демобілізації військових, які давно воюють на фронті.
Він додав, що генштаб та міноборони погодилися дозволити демобілізацію для тих, хто понад 36 місяців безперервно служив під час воєнного стану.
Але лише за умови, якщо не буде більшого загострення на фронті. Адже тоді постане питання – як і ким замінити досвідчених людей, які залишать ЗСУ.
“Я чітко розумію, що наші бійці на фронті зараз знаходяться в надскладних умовах, – заявив він. – Я сподіваюсь, що через 36 місяців ми впораємось із завданням, щоб замінити тих людей, які в надскладних умовах”.
Ситуація на фронті
Валерій Залужний ухильно говорив про перспективи війни.
“Можу вас запевнити, що наступний рік буде відрізнятися від 2023 року, ми все для цього робимо”, – заявив головком.
Він додав, що керівництво визначило проблеми і працює над їхнім вирішенням.
Коментуючи окремі напрямки на фронті – криваві бої за Бахмут, який росіяни взяли цього літа, а також битви за Авдіївку і Мар’їнку, які також під загрозою повної окупації, – Залужний наголосив, що все має визначати військова доцільність:
“Не потрібно на цьому сильно зациклюватися і робити якісь шоу або шоу скорботи навколо якогось населеного пункту. Ведення бойових дій підпорядковується своїм законам, які не залежать від того, подобається це командирам, політикам чи журналістам”.
Залужний зазначив, що ЗСУ оборонятимуть кожен клаптик землі, але якщо треба буде зберегти людей”, “ми приймемо це рішення і збережемо людей”.
“Росіяни знищують міста, використовують велику кількість снарядів. Вони можуть зробити так, що за 2-3 місяці із міста буде те, що трапилося з Бахмутом”, – додав головком.
Саме це, за його словами, зараз відбувається в Авдіївці та Мар’їнці. Особливо складна ситуація в останній, російська влада вже відзвітувала, що місто взяте, але Залужний заперечив. Він сказав, що ЗСУ все ще перебувають у його північній частині.
“Але я можу сказати, що цього населеного пункту вже не існує”, – сказав він, маючи на увазі великі руйнування.
За словами Залужного, “немає нічого такого, що може викликати суспільний резонанс” в тому, що українські військові відійшли на околиці Мар’їнки і навіть облаштовують позиції за цим містом.
Влада Волгоградської області в Росії видала компенсацію у вигляді кількох кілограмів овочів військовослужбовцеві, який брав участь у воєнних діях на території України.
Олег Рибкін, 45-річний житель Волгоградської області, отримав серйозні каліцтва під час участі у війні на сході України, де опинився під час визволення його Збройними Силами України.
Рибкін отримав поранення живота, печінки, нирок та ніг. Внаслідок поранень йому потрібна заміна колінного суглоба, але владі це невигідно, оскільки при цьому йому доведеться виплатити компенсацію в розмірі 3 млн рублів (приблизно $32 тисячі) та призначити довічну пенсію.
У зв’язку з цим сім’я Рибкіна отримала єдину «допомогу» у вигляді двох відер моркви та пакету цибулі від місцевих фермерів за вказівкою адміністрації.
Увечері 25 грудня в Дніпропетровській області сталася подія, під час якої чоловік мало не підірвав себе разом із двома дітьми.
Дітей, 2-х та 4-х років, було передано працівникам поліції через вікно. Повідомлення про інцидент надійшло до поліції о 22:00. На місце виїхали спецпризначенці КОРД, і операцією керував начальник ГУНП в Дніпропетровській області Олександр Ганжа.
Затриманим виявився місцевий житель 27 років, якого роззброїли та затримали. В його володінні була граната Ф-1, а під час обшуку в приміщенні знайшли ще чотири гранати та димові шашки. Чоловіка затримали за ч. 1 ст. 263 ККУ (незаконне зберігання зброї та боєприпасів).
Також вирішується питання про внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (погроза вбивством). Чоловік погрожував підірвати гранату в будинку, де знаходилися маленькі діти. У результаті події ніхто не постраждав.
25 грудня на території села Храпачі, Білоцерківського району Київської області, спалахнула пожежа в Свято-Михайлівському храмі, який був збудований у 1896 році і є архітектурною пам’яткою УПЦ.
На місці події працювали рятувальники та правоохоронці. Пожежу, яка мала масштаби понад 300 квадратних метрів, невдавалося ліквідувати протягом півтори годин. За попередніми даними, коротке замикання стало причиною загоряння. Остаточні причини та обставини події встановлюються.
Слідчі вже розпочали кримінальне провадження за частиною 1 статті 270 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення вимог пожежної чи техногенної безпеки. Розслідування проводиться з урахуванням всіх обставин і вимагає встановлення остаточних причин та винуватців.
Новий смартфон від OnePlus, OnePlus 12R, готується до виходу на європейський ринок менше ніж за місяць, а інсайдери вже поділилися витоками щодо його дизайну та характеристик.
Ішан Агарвал опублікував на Twitter тизерне відео глобальної версії телефону та кілька фотографій, що показують два кольорові варіанти – чорний і синій. Варто відзначити, що виріб, ймовірно, отримає металевий корпус.
Інші дані від інсайдера Абхішека Ядава вказують на третій варіант кольору, MingSha Gold, який буде ексклюзивним для китайського ринку. Офіційні назви кольорів поки що не розкриті.
OnePlus 12R, також відомий як OnePlus Ace 3, очікується на світовому ринку 23 січня, після того, як вийде в Китаї 4 січня 2023 року. Щодо характеристик, інсайдер Макс Джамбор вже оприлюднив вражаючий список, вказуючи на акумулятор ємністю 5500 мАгод, швидку дротову зарядку SuperVOOC потужністю 100 Вт, процесор Snapdragon 8 Gen 2, 8 ГБ або 16 ГБ оперативної пам’яті LPDDR5X, і 128 ГБ або 256 ГБ вбудованої пам’яті UFS 4.0.
Очікується, що OnePlus 12R буде доступніший за OnePlus 12 за ціною. Передбачається, що цей смартфон стане першим представником серії OnePlus R, який з’явиться на міжнародному ринку.
Компанія Etsy зазнала реструктуризації, яка призвела до звільнення 11% її робочої сили, що становить приблизно 225 співробітників. Акції Etsy впали після цього рішення, оголошеного компанією, яка поскаржилася на “дуже складну” обстановку.
Генеральний директор Etsy, Джош Сільверман, у листі до співробітників пояснив, що це рішення пов’язане з потребою реструктуризації бізнесу та оптимізації витрат в умовах викликів на макроекономічному та конкурентному ринку.
В результаті цих змін чисельність основного персоналу Etsy зменшилася до приблизно 1770 осіб, що відповідає рівню компанії на початку 2022 року та перевищує показник 2020 року. Etsy, яка спеціалізується на продажу виробів ручної роботи та забезпечує зв’язок покупців з ремісниками, зазначила значний ріст з 2019 року, але наголосила на необхідності адаптації до сучасної реальності.
Гендиректор Etsy також висловив обурення тим, що, незважаючи на збільшення числа продавців, валові продажі товарів майже не змінювалися з 2021 року. У листі говориться про необхідність здійснення кардинальних змін для адаптації до нестабільної траєкторії.
Щодо майбутнього, Etsy планує вдосконалити свою стратегію для стимулювання продажів та забезпечення цінності для продавців. Компанія оновила прогнози на четвертий квартал, очікуючи невелике зниження валових продажів товарів та зростання доходів.
Реструктуризація обійшлася компанії приблизно від 25 до 30 мільйонів доларів США і сприятиме підвищенню операційної ефективності та економії коштів. Очікується, що процес завершиться до кінця першого кварталу 2024 року. Зазначено також, що головний маркетинговий директор Etsy, Райан Скотт, залишить компанію, а головний відділ кадрів очолить Тоні Томпсон.
Компанія обіцяє надати вихідну допомогу та виплати постраждалим співробітникам, включаючи розширене медичне страхування та можливість збереження корпоративних ноутбуків. Особливість реструктуризації полягає в тому, що звільнення сталося середині святкового сезону, а компанія зобов’язалася виплатити компенсації до 2 січня, навіть при завершенні роботи більшості співробітників у середу.
Війна в Україні остаточно перейшла у стан позиційної: жодна зі сторін не може провести велику операцію, не витративши на неї надто багато ресурсів — техніки, боєприпасів, але найголовніше — людей. В обговоренні майбутньої стратегії ЗСУ замість “контрнаступу” все частіше лунає інший термін — “стратегічна оборона”.
Про необхідність переходу до стратегічної оборони заявив в інтерв’ю ВВС колишній головком ЗСУ Віктор Муженко, причому, за його словами, Київ зберігає “потенційну можливість розгрому окупаційних військ на території України”, якщо зможе грамотно розробити і реалізувати таку стратегію.
Про перехід до “року стратегічної оборони” йдеться і у великій доповіді, підготовленій міністерством оборони Естонії.
Позиційна війна, тобто така війна, коли лінія фронту не зазнає значних змін за будь-якої інтенсивності боїв, — вимушений стан.
З нього, щоправда, можна отримати й переваги, коли нічого іншого просто не залишається. Хоча командування будь-якої армії зазвичай воліє вести маневрову війну, для якої, власне, будуються всі сучасні збройні сили.
Позиційна війна за своїми цілями може називатися війною на виснаження. На відміну від маневрової чи “блискавичної” війни, цілями в ній стають не розгром армії супротивника, зайняті міста чи території, вихід на якісь стратегічно важливі позиції, а зниження боєздатності армії супротивника та обороноздатності його держави в цілому, здатності його народу та армії до опору.
При цьому позиційний конфлікт не може сам по собі закінчитися перемогою — він або призводить до ситуації, коли виснажена країна погоджується на поступки, або створює умови для переходу війни до більш активної, маневрової.
З осені 2022 року й аж до кінця літа 2023-го в Україні та на Заході багато політиків і військових говорили про необхідність й важливість літнього наступу, і, очевидно, перемагати на фронті вони збиралися саме рішучим ударом.
Однак після закінчення цього наступу, яке не досягло поставленої мети, стало ясно, що така стратегія не спрацювала і Києву доведеться вступати з Москвою в затяжний конфлікт на виснаження.
При цьому в Кремлі переконані, що військовий, економічний та демографічний потенціал у Росії вищий, ніж в України. Крім того, російське керівництво впевнене, що іноземна допомога Україні незабаром, ймовірно, припиниться, що Захід втомиться від цієї війни швидше за Росію.
Ця впевненість пролунала, зокрема, під час “прямої лінії” Володимира Путіна 14 грудня, коли він заявив, що російська фінансово-економічна система міцна, а армія боєздатна, на відміну від України, яка, за словами російського президента, “сьогодні майже нічого не виробляє”. “Намагаються щось там зберегти. Все привозять, вибачте за моветон, на халяву. Але ця халява коли-небудь може і закінчитися. І, судячи з усього, так і закінчується помаленьку”, – заявив Путін.
Майбутнє підтримки України дійсно залишається невизначеним — у США долю цієї допомоги Конгрес вирішуватиме у січні, Європа також поки що не змогла затвердити нове фінансування України.
Як зазначають багато експертів, зокрема з американського Інституту вивчення війни, “раптове припинення допомоги Заходу, найімовірніше, рано чи пізно призведе до втрати здатності України стримувати російську армію”.
Україна і її партнери намагаються вирішити цю проблему, розробивши план, який може хоча б описати перспективу західним політикам та допомогти їм у вирішенні питання щодо військової допомоги Києву.
Невизначеність і відсутність більш-менш чіткої перспективи дуже заважає конгресменам у затвердженні пакета допомоги — їм просто незрозуміло, як довго доведеться витрачати гроші на підтримку ЗСУ у війні, перемога якої не має зрозумілого образу.
Як написала на початку грудня газета New York Times, Україна спільно з США розробляють стратегію, головна мета якої – утримати території, які контролює ЗСУ.
За інформацією видання, американці пропонують сфокусуватися на цій головній меті, тоді як українці хочуть вести активніші бойові дії із застосуванням далекої високоточної зброї.
Зараз ідея зіграти в гру, яку нав’язує Україні Росія, тобто почати війну на виснаження, замість підготовки нового великого наступу, знаходить все більше прихильників. І це логічно — іншого виходу поки що просто не видно.
“Війна на виснаження невигідна нікому і ніколи, на неї йдуть, тільки якщо немає можливості вести війну більш активно, але в такій ситуації вона більш невигідна Україні, ніж Росії: окрім втрат на фронті, мільйони біженців, ракетні удари по всій території країни, руйнування інфраструктури та економіки, неясні перспективи держави загалом — тому, якщо наступ і злам тенденції не вдалися, треба ще раз подумати про перспективу”, — так описав нинішню ситуацію в інтерв’ю ВВС ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман.
Так вийшло
Взагалі ні російська, ні українська армії не збиралися закопуватися в землю і переходити до війни на виснаження.
У лютому 2022 року Росія спробувала зробити класичний бліцкриг з проривом до столиці та захопленням доброї половини України.
Коли взяти Київ не вдалося, а просування на півдні зупинилося, то Росія почала наступ на Донбасі, який також був цілком рішучим і за характером, і за цілями: російські війська прагнули оточити і знищити велике українське угруповання, але також безрезультатно — на півдні “кліщів” українську оборону не вдавалося пробити, а на півночі взагалі все закінчилося поразкою.
На початку вересня 2022 року, скориставшись низькою щільністю російських військ у Харківській області, ЗСУ змогли спланувати та провести осінній наступ, звільнивши велику територію, а потім змусивши Росію відвести війська від Херсона на лівий берег.
Однак згодом обидві сторони не змогли спланувати і провести жодної великої операції і досягти такого ж успіху, як у російської армії на півдні України на початку вторгнення або у ЗСУ під Ізюмом восени 2022 року.
Під час літнього наступу 2023 року ЗСУ вклинилися в російську оборону на 30 кілометрів, але не досягли поставленої мети — виходу до Азовського моря або хоча б звільнення міста Токмак, що лежить на півдорозі до узбережжя.
Таким чином, позиційною ця війна стала ще взимку-навесні 2023 року, а літній наступ ЗСУ лише наочно показав, як важко переламати це становище.
Чому виник позиційний глухий кут?
Причин, через які війна перейшла у такий стан, кілька.
Після російської мобілізації на фронті з обох боків виявилися сумірні за розміром угруповання, причому їхня чисельність дозволяє наситити частини в обороні настільки, щоб унеможливити прорив невеликими групами.
Таке просування ускладнене ще й тим, що за довгий час, протягом якого лінія фронту залишалася незмінною, кожна зі сторін встигла підготуватися до оборони, викопавши траншеї, обладнавши вогневі точки, встановивши мінні поля та пристрілявши їх.
Крім того, кожна зі сторін використовує весь арсенал розвідки, щоб контролювати територію, зайняту супротивником, постійно вдосконалюючи навички та техніку.
Враховуючи, наскільки добре зараз проглядається ближній тил, прихована концентрація та прорив невеликих груп – дуже ускладнені. Іноді між виявленням та ураженням цілі артилерією проходить лише кілька хвилин.
Прорив великими угрупованнями теж виявився майже неможливим. Теоретично існує можливість зібрати ударне угруповання та створити чисельну перевагу на певній ділянці фронту, однак і тут розвідка заважає зробити це потайки.
Обидві сторони активно використовують для розвідки безпілотники, та й інші види розвідки стали більш ефективними. Наприклад, агентура на території супротивника може передавати дані значно швидше, ніж раніше.
Сучасні системи електронної розвідки також стали досконалішими. Україна отримала доступ до інформації із західних супутників та даних літаків-розвідників, а Росія активно залучає власні розвідувальні засоби, як-от радари та літаки ДРЛС.
Тож потай розгорнути велике угруповання стало практично неможливо — супротивник розкриває задум і встигає відреагувати на загрозу, підтягнувши зі свого боку до місця майбутнього прориву резерви.
Зрештою, жодна зі сторін не продемонструвала вміння діяти великими з’єднаннями в рамках загальновійськового бою в тісній взаємодії різних складових ударної групи — інженерних, танкових, мотопіхотних, ракетно-артилерійських та авіаційних частин.
Річ частково в тому, що в цій війні з’явилося стільки нових військових технологій, що їхнє застосування поки що дуже погано вивчене, і тактичні прийоми, які дозволяють з ними боротися, не відпрацьовані.
І оскільки досвіду та вміння ведення бойових дій не вистачає на всіх рівнях, починаючи з рядових і закінчуючи командуванням, все це призводить до надто високих втрат.
При цьому воюючі армії набувають нового бойового досвіду, що дозволяє їм робити все менше помилок, якими міг би скористатися супротивник.
Чого потребує Україна для оборони?
Загальні цілі переходу до стратегічної оборони, про які йшлося у згаданій вже аналітичній доповіді естонських військових, не дають уявлення про те, якої тактики дотримуватимуться ЗСУ під час кампанії.
Вона буде пов’язана із постачанням іноземного озброєння та військової техніки. З одного боку, ці поставки виходитимуть із потреб України, з іншого — обмежуватимуть свободу дій ЗСУ.
Якщо ЗСУ не вдасться до спроби ще одного наступу в 2024 році, а дійсно перейде до оборони, то номенклатура західних поставок має змінитись.
Як зазначає ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман, насамперед ЗСУ потребують артилерійських боєприпасів, оскільки “на них стоїть і оборона, і наступ у російсько-українській війні”.
“Необхідно посилити ППО та ПРО, особливо з початком чергової зимової кампанії ударів по інфраструктурі, з цим, зокрема, пов’язане й постачання Німеччиною ще однієї батареї Patriot. Потрібен реальний початок постачання авіації — і як друге дихання українським ВПС на перспективу, і як протидія російським літакам, зокрема, запускам крилатих бомб з УМПК, проти яких ППО малоефективна. Бронетехніка для оборони менш критична, аніж для наступу, але на перспективу потрібна і вона”, — вважає ізраїльський експерт.
Але головне, за словами Гендельмана, полягає у мобілізації української економіки й держави. “Насамперед це стосується переведення країни на воєнні рейки, розкручування ВПК і взагалі мобілізації матеріальних та людських ресурсів для війни. Поки що Росія показує себе в цьому краще, ніж Україна, хоча, здавалося б, Україні це більше горить і можна було очікувати на великі зрушення”, — сказав він.
Гендельман вважає, що Україна має докладати максимальних зусиль для розвитку власного ВПК, що знизить її залежність від західних постачань.
“Проблема з постачанням у тому, що західний ВПК теж розкручується недостатньо швидко, і за багатьма категоріями є фізична нестача […] Тому все знову впирається у власні українські можливості та зусилля. Якщо це “не дуже й хотілося” щодо переходу на воєнні рейки продовжиться, Україна програє, і жодні посилання на об’єктивні обставини не допоможуть”, — вважає він.
Маневрена чи окопна?
Документ, розроблений естонськими військовими, містить цілі й завдання, які можуть поставити перед собою ЗСУ, якщо вирішать воювати з Росією на виснаження.
Серед них – удари по комунікаціях, щоб порушити постачання військ на передовій, тиск на Чорноморський флот, щоб знизити його активність, а також захист повітряного простору, щоб не дозволяти російській авіації на нього впливати.
Крім того, ЗСУ пропонують продовжувати стримувати російський повільний наступ, завдаючи при цьому російській армії максимально можливих втрат.
За підрахунками міністерства оборони Естонії, Росія здатна готувати не більше 130 тисяч військових протягом пів року. Естонці вважають: якщо безповоротні втрати (вбитими та пораненими без можливості повернутися на фронт) складуть 50 тисяч за пів року, то це перевантажить російську мобілізаційну систему і призведе до того, що на фронт потраплятимуть менш підготовлені солдати, що зменшить боєздатність російського угруповання.
Ці загальні принципи, викладені у доповіді, не дають уявлення про те, яку тактику оберуть ЗСУ. Ймовірно, цього поки що не знає навіть командування українською армією.
Оборонна стратегія не означає, що війська не будуть маневрувати та проводити наступи.
Штурм Вугледару минулої зими, весняне взяття Бахмута, бої під Авдіївкою — всі ці операції, які проводила російська армія, укладаються в концепцію позиційної війни, так само як і український плацдарм на лівому березі Дніпра і навіть просування під тим самим Бахмутом і в районі Оріхівського виступу влітку 2023 року.
Ці операції не призвели до значних змін лінії фронту, тобто до таких, які б змінили характер війни (тому війну і називають позиційною). І всі вони були надзвичайно затратними.
При цьому, оскільки польова фортифікація є однією з основ оборони в позиційній війні, будівництво ліній оборони — додаткові витрати такого конфлікту. Це десятки і навіть сотні кілометрів траншей, протитанкових ровів, загороджень, гектари мінних полів, бетонні бункери, доти та багато іншого. Будівництвом цих ліній оборони зараз займаються обидві сторони.
Відмовитись від активних бойових дій під час позиційної війни важко — адже тільки так можна утримати чи завоювати ініціативу, змушуючи супротивника реагувати на погрози. Реакція завжди більш затратна, ніж заздалегідь підготовлений удар, тому що вона вимагає екстрених заходів.
Тому під час позиційної війни кожна армія має вибір — або готувати і вести затратні активні операції, або реагувати на ініціативу супротивника, витрачаючи на це ще більше ресурсів.
Віктор Муженко в інтерв’ю ВВС наголошує, що стратегічна оборона, до якої мають, за його словами, вже зараз перейти українські сили, передбачає нанесення ними контрударів.
Паралельно, каже Муженко, Україна має “переформатувати фронт”. “Це означає, що нам потрібно створити потужний резерв – не лише кількісний, а й якісний. А якісний резерв — наявність військових організмів: бригада, корпус і так далі — підготовлених, оснащених, злагоджених, з високим моральним духом, здатних вирішувати такі питання”, — резюмує він.
Давид Гендельман вважає, що оборона вимагатиме менших зусиль і напруги, ніж активніша війна, але цей час потрібно використовувати для підготовки саме до рішучих бойових дій.
“Оборона менш витратна за ресурсами, ніж наступ, але все ж таки впирається саме в перспективу: і втрати, й інші витрати просто розмазуються в часі замість великих одномоментних втрат при великому наступі. Тому якщо протягом оборонного етапу не буде зрушень у переході на воєнні рейки, то це просто відкладення неприємностей, а не їхнє вирішення”, — каже він.
Про це йдеться і в доповіді естонських військових. На думку експертів міноборони Естонії, головна ціль на цей час – підірвати впевненість Росії у тому, що війну вдасться завершити протягом 2024 року. Для оборони України наступний рік буде стратегічним, протягом цього часу має бути побудована військова та промислова база країни для того, щоб у Києва з’явилась можливість завдати поразки російським військовим.
Зважаючи на все, командування ЗСУ цілком усвідомлює проблеми, що виникнуть за тривалого позиційного протистояння. Український головнокомандувач Валерій Залужний ще на початку листопада опублікував статтю в журналі Economist, в якій виклав свої погляди на те, чого потребує Україна в такій війні.
За словами Залужного, пріоритетами для ЗСУ (тобто тими сферами, які необхідно розвивати та зміцнювати) є авіація, яка дозволить домогтися якщо не переваги в повітрі, то хоча б паритету; РЕБ – вони життєво необхідні на тлі різкого збільшення дронів; системи контрбатарейної боротьби – артилерія в позиційній війні стає одним з головних засобів поразки і з нею потрібно боротися; інженерна техніка для подолання мінних полів — саме вони стали одним з головних чинників, які не дозволили ЗСУ провести успішний наступ. І, нарешті, люди, оскільки саме вони звільняють окуповані території — літаки, дрони та інша техніка це зробити не може.
Залужний написав, що Україна може відновити свою територіальну цілісність лише військовою силою. Однак і сам він визнає, що війна набула позиційного характеру, і багато коментаторів говорять, що головне для України в період “стратегічної оборони” — не втратити ще більше своєї землі.
Держспецзвʼязку України 16 грудня 2023 року видало розпорядження щодо блокування деяких інтернет-ресурсів.
До переліку заборонених доменних імен потрапили такі ресурси:
Skelet.Info: Цей сайт публікує досьє, біографії та компромат на українських чиновників, бізнесменів та політиків. У реєстрі фейків України його описують як “викривальний каталог досьє”, що публікує надумані матеріали на активних мешканців України.
Politeka: Це новинний інтернет-ресурс, який, за словами моніторингу Інституту масової інформації (ІМІ), порушує стандарти журналістики. Дослідження вказують, що Politeka активно просуває “хороших росіян” в українському YouTube.
Голос.UA: Ця інформаційна агенція, власницею якої є дружина Петра Симоненка Оксана Ващенко, вважається працюючою за кордоном. Після російського вторгнення в Україну вона створила “проукраїнський контент”.
СПЖ (Спілка православних журналістів): Це новинний ресурс про Православ’я в Україні та світі. Його звинувачують у цитуванні заяв ієрархів Російської Православної Церкви, які схвалюють російську агресію проти України.
БЕЗцензор: Це джерело альтернативних новин, яке було пов’язане з поширенням фейкових новин, таких як “Байден: Зеленський мене обдурив і скоро за це заплатить”.
УКРРУДПРОМ: Цей інформаційно-аналітичний портал має співзасновника, відомого українського кіберсквотера Олега Богатова.
СТІНА, Акценты, UA Reporter, МРІЯ, From.ua: Ці ресурси також увійшли до переліку заборонених, проте конкретні деталі про них не надані.
Це рішення призначене для запобігання поширенню дезінформації та інших негативних впливів в інтернеті.
У ніч на 26 грудня у місті Феодосія в Криму сталися вибухи, пов’язані із загорянням у порту. За повідомленням командувача Повітряних сил ЗСУ Миколи Олещука, українська армія виконала ракетний удар і знищила великий десантний корабель “Новочеркаськ”.
“Дякую пілотам Повітряних Сил та усім причетним за філігранну роботу. Одягайте штани і “по-домашнєму уєзжайтє” з нашого Криму, поки ще не пізно”, — сказав він.
Російське Міністерство оборони підтвердило удар по цьому кораблю.
Там заявили, що великий десантний корабель отримав пошкодження у Феодосії сьогодні вночі під час відбиття удару ЗСУ із застосуванням авіаційних керованих ракет.
Міноборони РФ стверджує, що під час протиповітряного бою російські ППО знищили два українські Су-24, які здійснювали пуск ракет, передає російське держагентство “РИА Новости”.
Відео та фото пожежі та вибуху були оприлюднені мешканцями міста.
Глава Офісу президента Андрій Єрмак написав, що Чорноморського флоту РФ в Криму не буде, підкресливши, що Крим – це Україна.
Корабель “Новочеркаськ” вже отримав удар від українських ракет у березні 2022 року в порту Бердянська. Велике десантне судно “Новочеркаськ” – це один з кораблів “проєкту 775”, призначених для транспортування й висадки десанту. Їх будували за радянських часів у Польщі, і в НАТО цей клас кораблів назвали польським словом “ropucha” — “жаба”.
Кабінет міністрів України вніс до Верховної Ради законопроєкти, спрямовані на внесення змін у систему мобілізації та військового обліку громадян. Про це повідомив представник Кабміну в Раді Тарас Мельничук у своєму Telegram.
“Кабінетом Міністрів України, як суб’єктом законодавчої ініціативи, зареєстровано у Верховній Раді України: Проєкт Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби”, — сказав Тарас Мельничук.
Деякі ключові аспекти цих законопроєктів включають:
Електронна відправка повісток: Громадяни можуть отримати повістку через електронний кабінет призовника або на електронну пошту.
Зміни в ротації військових: Військовим може бути призначена ротація для відпочинку та відновлення боєздатності через шість місяців безперервної участі в бойових діях, з періодом відновлення не менше двох місяців.
Внесення до Єдиного реєстру боржників: Громадян, які не прибули до військових частин, вноситимуть до Єдиного реєстру боржників з подальшим застосуванням обмежень.
Призовний вік та відповідальність за ухилення: Призовний вік змінюється з 27 до 25 років, і встановлюються обмеження прав для тих, хто ухиляється від військового обліку.
Базова загальновійськова підготовка: Замість строкової військової служби вводиться базова загальновійськова підготовка тривалістю до трьох місяців для громадян віком від 18 до 25 років.
Відпустка для звільнених з полону: Військовим, яких звільнили з полону, надаватиметься додаткова відпустка тривалістю 90 днів зі збереженням грошового забезпечення.
Рекрутинг та нове військове звання: Вводиться нове військове звання “рекрут”, і до заходів рекрутингу залучаються різні центри та службовці.
Ці законопроєкти є частиною реформи системи військової служби в Україні та мають на меті покращити ефективність мобілізації та удосконалити військовий облік громадян.
