Golosnovinua.com

Позначка: армія України

  • «Рік у бліндажах»: омбудсмен заявила про системну проблему на фронті — наказ про 15 днів на позиції фактично не працює

    «Рік у бліндажах»: омбудсмен заявила про системну проблему на фронті — наказ про 15 днів на позиції фактично не працює

    В українському війську існує серйозна проблема з тривалістю перебування військових на передових позиціях — у деяких випадках бійці можуть залишатися в бліндажах рік і навіть довше. Про це в інтерв’ю Українській правді заявила військова омбудсманка Ольга Решетилова, наголосивши, що чинні норми щодо ротації фактично не виконуються.

    За її словами, наказ про максимальний строк перебування піхоти на позиціях — до 15 днів — не дотримується на практиці. Вона назвала цю норму «мертвою», оскільки вона існує формально, але не працює в реальних умовах війни.

    Омбудсманка підкреслила, що в окремих підрозділах командири не забезпечують своєчасну ротацію особового складу, через що військові змушені тривалий час залишатися на передовій. У результаті деякі з них живуть у бліндажах або підвалах у складних умовах, іноді навіть в напівоточенні, без чітких обмежень щодо термінів перебування.

    Вона зазначила, що така ситуація не лише створює додаткове навантаження на військових, а й впливає на їхню ефективність та психологічний стан. За попередніми результатами дослідження, яке проводить Офіс військового омбудсмана, після приблизно 40 днів безперервного перебування на передовій у бійців може виникати стан апатії, коли знижується мотивація та з’являється байдужість до власної безпеки.

    «Усе, що понад 40 днів, не може бути ефективним», — наголосила вона, підкресливши необхідність перегляду підходів до ротації.

    Офіс омбудсмана вже працює над підготовкою пропозицій щодо змін до інструкцій і нормативів, які регулюють перебування військових на позиціях. Очікується, що ці рекомендації будуть передані командуванню для подальшого розгляду.

    Проблема тривалого перебування на передовій є частиною ширшого виклику, пов’язаного з ресурсами, ротацією та навантаженням на особовий склад у умовах затяжної війни. Обмежені можливості для заміни підрозділів, інтенсивність бойових дій і нестача людей у деяких напрямках можуть ускладнювати дотримання встановлених норм.

    Водночас омбудсманка наголошує, що відповідальність за дотримання умов служби лежить на командирах, і питання ротації має стати одним із пріоритетів для збереження боєздатності підрозділів.

    Нагадаємо, Офіс військового омбудсмана розпочав свою роботу на початку 2026 року. Його завданням є розгляд скарг військовослужбовців, моніторинг умов служби та захист їхніх прав.

    Заява омбудсманки піднімає важливу тему, яка стосується не лише організації служби, а й людського фактору у війні. Тривале перебування в умовах постійної небезпеки без належної ротації може мати серйозні наслідки як для окремих військових, так і для загальної ефективності армії.

    Питання ротації та дотримання встановлених норм виходить на перший план як один із ключових факторів підтримання боєздатності та збереження особового складу в умовах тривалої війни.

  • Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Ще 90 днів війни: Володимир Зеленський подав до Ради законопроєкт про продовження мобілізації та воєнного стану до серпня 2026 року

    Президент України Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про чергове продовження воєнного стану та загальної мобілізації. Йдеться вже про 19-те продовження з початку повномасштабної війни, і традиційно термін пропонується встановити на 90 діб — до 2 серпня 2026 року.

    Відповідний законопроєкт №15197 був зареєстрований у парламенті 27 квітня. Документ передбачає продовження дії режимів, термін яких спливає 4 травня, без змін у їхній тривалості. Таким чином, країна й надалі функціонуватиме в умовах воєнного стану, що дозволяє забезпечувати обороноздатність, мобілізаційну готовність та керованість державних процесів у період війни.

    Процедура розгляду таких законопроєктів залишається стандартною і вже неодноразово застосовувалася. Спочатку ініціатива вноситься президентом на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України. Після цього документ розглядається у профільному комітеті Верховної Ради, а далі виноситься на голосування у сесійній залі. Для ухвалення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів. Після підтримки парламентом закон підписує голова Верховної Ради, а остаточне введення в дію забезпечує підпис президента.

    Попередньо розгляд законопроєкту запланований на 28 або 29 квітня — залежно від затвердженого порядку денного. З огляду на попередню практику, подібні рішення стабільно підтримуються більшістю депутатів, адже вони є критично важливими для функціонування держави в умовах війни.

    Воєнний стан в Україні діє з лютого 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії. Відтоді він регулярно продовжується разом із загальною мобілізацією. Ці механізми дозволяють державі оперативно реагувати на безпекові виклики, забезпечувати роботу сектору оборони та координувати діяльність усіх ключових інституцій.

    Загальна мобілізація передбачає призов військовозобов’язаних громадян для комплектування Збройних сил та інших військових формувань. Вона також забезпечує ротацію особового складу, підготовку резервів і підтримання бойової готовності в умовах тривалих бойових дій.

    Продовження воєнного стану означає збереження чинних обмежень і правил, передбачених законодавством воєнного часу. Це стосується мобілізаційних заходів, роботи державних органів, економічного регулювання та безпекових процедур.

    На цьому тлі залишаються актуальними і практичні питання, пов’язані з функціонуванням системи мобілізації. Раніше повідомлялося, що окремі громадяни після відвідування територіальних центрів комплектування можуть повторно з’являтися у базах розшуку під час перевірок. Це може бути пов’язано з затримками у внесенні даних, незавершеним оформленням документів або повторними викликами.

    Водночас держава продовжує адаптуватися до умов затяжної війни, зберігаючи необхідні інструменти для оборони. Кожне нове продовження воєнного стану та мобілізації є не лише формальною процедурою, а й свідченням того, що країна перебуває у фазі довготривалого протистояння, яке потребує стабільного управління, ресурсів і чіткої координації.

    У підсумку новий законопроєкт є логічним продовженням поточної державної політики. Його ухвалення дозволить зберегти керованість оборонною системою та забезпечити безперервність мобілізаційних процесів ще на три місяці, протягом яких Україна продовжить протидію агресії.

  • У столиці планується посилення мобілізаційних заходів

    У столиці планується посилення мобілізаційних заходів

    За інформацією наших джерел, у столиці з початку травня планується посилення мобілізаційних заходів.

    “На початку травня в Києві розпочнеться чергове посилення мобілізаційних заходів.

    Для осіб, які мають відстрочку, 3 травня – останній день відстрочки, а з 4-го по 6-те травня у більшості з них відстрочка ще не поновиться.

    У ці дні в Києві будуть посилені групи оповіщення, а з 1-го травня до Києва почнуть прибувати представники ТЦК із чотирьох регіонів.

    За травень у Києві планують мобілізувати біля 15 тисяч осіб. Під ці цілі для роботи груп оповіщення планується виділити майже удвічі більше пального” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Sky News повідомив, що що Україна мобілізує приблизно 30-34 тисячі людей щомісяця, але попри це відчувається значний дефіцит особового складу. За словами Президента, військовослужбовці втомлені, потрібні ротації, однак є дефіцит людей.

  • Понад 12 тисяч колишніх ув’язнених уже в ЗСУ: як працює механізм добровільної служби

    Понад 12 тисяч колишніх ув’язнених уже в ЗСУ: як працює механізм добровільної служби

    В Україні вже понад 12 тисяч колишніх ув’язнених долучилися до лав Збройних сил України у межах спеціального механізму, який дозволяє окремим категоріям засуджених добровільно піти на військову службу в обмін на звільнення від покарання. Про це повідомив заступник міністра юстиції Євген Пікалов, передає українські ЗМІ.

    Йдеться про програму, яка почала діяти у 2024 році та стала одним із інструментів поповнення війська в умовах повномасштабної війни. За словами представників Міністерство юстиції України, держава залучає виключно добровольців, а сам процес відбору є багатоетапним і жорстко регламентованим. Щомісяця розглядається близько 1500 заяв від засуджених, які бажають вступити до армії.

    Середній вік кандидатів становить 30–35 років, що свідчить про достатній фізичний ресурс для служби. Водночас участь у програмі суворо обмежена: до неї допускаються переважно особи, засуджені за нетяжкі злочини. Особи, які вчинили тяжкі насильницькі правопорушення або злочини проти національної безпеки, не можуть брати участь у цій ініціативі.

    Перед тим як потрапити до війська, кандидати проходять кілька рівнів перевірки. Зокрема, йдеться про медичне обстеження, психологічну оцінку та фізичну підготовку. Такий підхід покликаний мінімізувати ризики як для самих військових, так і для підрозділів, у які вони потрапляють. Лише після успішного проходження всіх етапів відбору укладається контракт, і добровольці проходять базову військову підготовку.

    Після навчання їх направляють до підрозділів ЗСУ, де вони виконують бойові або тилові завдання нарівні з іншими військовослужбовцями. При цьому термін служби для таких бійців відповідає невідбутій частині їхнього покарання. Якщо військовий отримує поранення або після завершення воєнного стану, він може бути повністю звільнений від подальшого відбування покарання.

    У Мін’юсті наголошують, що колишні засуджені мають такі ж права на грошове забезпечення, як і інші військові. Вони отримують зарплату, передбачену для відповідних посад у ЗСУ, а також можуть підтримувати зв’язок із родинами. Водночас для цієї категорії військовослужбовців передбачено посилений контроль. Зокрема, вони не мають права самовільно залишати зону виконання бойових завдань.

    Програма вже продемонструвала суттєве зростання. Якщо раніше повідомлялося про приблизно 9,5 тисячі добровольців із числа засуджених, то станом на квітень 2026 року ця цифра перевищила 12 тисяч. Серед них є і жінки, хоча їхня частка залишається відносно невеликою.

    Запровадження такого механізму викликало активну дискусію в суспільстві. З одного боку, це можливість для засуджених отримати другий шанс і довести свою лояльність державі. З іншого — питання безпеки, дисципліни та морально-етичних аспектів залишаються предметом обговорення серед експертів.

    Фактично Україна застосовує модель, яку в різні історичні періоди використовували й інші країни під час воєн. Водночас український підхід відрізняється тим, що участь є виключно добровільною, а відбір — значно жорсткішим. Це дозволяє уникнути масового залучення людей без належної підготовки або мотивації.

    В умовах тривалої війни кадрове забезпечення армії залишається одним із ключових викликів. Саме тому держава шукає різні способи залучення людського ресурсу, не знижуючи при цьому вимог до якості підготовки військових. Програма для засуджених стала одним із таких інструментів, який, за оцінками уряду, вже демонструє результат.

    Водночас у Міністерство юстиції України підкреслюють, що цей механізм не є масовою практикою і не може замінити стандартні процедури мобілізації. Його головна мета — дати можливість тим, хто цього хоче, змінити своє життя та зробити внесок у захист країни.

    Понад 12 тисяч колишніх ув’язнених, які вже служать у ЗСУ, стали частиною ширшого процесу трансформації української армії в умовах війни. І хоча ця практика залишається дискусійною, вона демонструє прагнення держави використовувати всі доступні ресурси для зміцнення обороноздатності країни.

  • Буданов про мобілізацію: змінити можна лише підхід до людей, а не саму систему

    Буданов про мобілізацію: змінити можна лише підхід до людей, а не саму систему

    Керівник Офісу Президента України Кирило Буданов висловився щодо можливих змін у системі мобілізації в Україні, наголосивши, що її базові принципи залишаться незмінними до завершення війни.

    За його словами, у нинішніх умовах повномасштабного протистояння радикально змінити саму модель мобілізації неможливо. Водночас він визнав, що окремі аспекти можуть бути переглянуті — зокрема, ті, що стосуються ставлення до людей.

    «Єдине, що можна спробувати реформувати — це прояви нелюдського ставлення під час примусового приводу. Але саме прояви, а не сам факт приводу», — зазначив він.

    Буданов підкреслив, що мобілізація залишається критично важливою складовою оборони держави, і її скасування або суттєве послаблення в умовах війни є неможливим. Він також наголосив, що українське суспільство має усвідомлювати необхідність цього процесу.

    Окремо він звернув увагу на суспільний парадокс: прагнення перемоги та одночасне небажання частини громадян брати участь у мобілізації. За його словами, це створює серйозний виклик для держави та системи комплектування.

    Тема мобілізації залишається однією з найчутливіших в Україні, особливо на тлі тривалої війни та потреби у постійному поповненні особового складу. Робота територіальних центрів комплектування (ТЦК) часто стає предметом суспільних дискусій, зокрема щодо методів вручення повісток та дотримання прав громадян.

    У цьому контексті Буданов наголосив, що основним напрямком можливих змін має стати саме гуманізація процесу, а не його скасування чи радикальна трансформація.

    Він також торкнувся загальної ситуації на фронті, зазначивши, що найближчі місяці можуть залишатися складними. За його оцінками, до осені Україна перебуватиме під значним тиском — як через дії російської армії, так і через зовнішньополітичні фактори.

    «Ми точно не програємо. Але якщо зменшимо темпи, є ризики», — підкреслив він.

    Окремо Буданов акцентував увагу на важливості технологічного розвитку. За його словами, без прориву у військових технологіях ефективність сучасних засобів, зокрема безпілотників, може знижуватися. Це пов’язано з постійною адаптацією противника та розвитком засобів протидії.

    Паралельно дискусії щодо мобілізації тривають і на рівні парламенту. Зокрема, народний депутат Федір Веніславський раніше заявляв про необхідність більш рівномірного проведення мобілізаційних заходів. За його словами, важливо забезпечити баланс між різними регіонами — як великими містами, так і сільською місцевістю.

    Експерти зазначають, що питання мобілізації є комплексним і потребує поєднання ефективності, прозорості та дотримання прав громадян. Умови війни змушують державу діяти швидко, однак водночас зростає запит суспільства на справедливість і зрозумілі правила.

    Заява Буданова відображає позицію влади: мобілізація залишатиметься незмінною за своєю суттю, але окремі її аспекти можуть бути переглянуті з урахуванням гуманітарного підходу та суспільного запиту.

  • 300 тисяч поза строєм: військовий пропонує радикально змінити підхід до СЗЧ і повернути досвідчених бійців у ЗСУ

    300 тисяч поза строєм: військовий пропонує радикально змінити підхід до СЗЧ і повернути досвідчених бійців у ЗСУ

    В Україні дедалі активніше обговорюють проблему самовільного залишення військових частин (СЗЧ) і її вплив на обороноздатність країни. За оцінками військових, кількість таких випадків може сягати сотень тисяч, і ця цифра вже виходить за межі суто дисциплінарного питання, перетворюючись на стратегічну проблему для армії.

    Військовослужбовець ЗСУ Ілля Шполянський заявив, що держава має переглянути підхід до цієї категорії військових і розглядати їх не як «порушників», а як важливий кадровий ресурс. На його думку, значна частина тих, хто залишив службу, має бойовий досвід і може бути повернута до війська за умови створення адекватних механізмів.

    За словами військового, нинішня система мобілізації та роботи територіальних центрів комплектування (ТЦК) має серйозні недоліки. Він стверджує, що часто мобілізуються люди з обмеженою придатністю, які не можуть виконувати бойові завдання. У результаті вони опиняються у тилових підрозділах, де не мають чітких функцій, але потребують фінансування та забезпечення.

    «Це шлях у нікуди. Держава витрачає великі ресурси на людей, які не можуть бути ефективно використані на фронті», — наголошує Ілля Шполянський.

    Водночас, за його оцінками, існує інша категорія військових — ті, хто самовільно залишив частину після тривалого перебування на службі. Багато з них мають досвід участі у бойових діях, пройшли підготовку і можуть швидко повернутися до виконання завдань. Однак через складну бюрократичну систему їх повернення у стрій фактично заблоковане.

    Однією з ключових проблем він називає перевантаження Державне бюро розслідувань. У прифронтових регіонах, за його словами, розгляд справ щодо СЗЧ може тривати від одного до двох років. Це створює ситуацію, коли військові не мають реальної можливості легально повернутися до служби, навіть якщо вони цього хочуть.

    Експерти зазначають, що проблема СЗЧ дійсно є складною і багатогранною. Вона включає не лише дисциплінарні аспекти, а й питання морального виснаження військових, тривалого перебування на фронті, поранень, психологічного стану та конфліктів у підрозділах. Частина військових залишає службу не через небажання воювати, а через об’єктивні обставини.

    У цьому контексті пропозиції щодо повернення таких військових у стрій набувають особливої актуальності. Ілля Шполянський пропонує запровадити фінансові стимули для діючих військових, які допомагатимуть залучати колишніх бійців назад до підрозділів. Зокрема, йдеться про виплату премій у розмірі близько 50 тисяч гривень за кожного повернутого військовослужбовця.

    На його думку, це буде дешевше та ефективніше, ніж витрачати ресурси на пошук нових мобілізованих, їх навчання та забезпечення. Адже підготовка одного нового бійця потребує значних коштів і часу, тоді як досвідчені військові вже мають необхідні навички.

    Водночас експерти з безпеки застерігають, що впровадження таких механізмів потребує комплексного підходу. Повернення військових із СЗЧ має супроводжуватися чіткими юридичними процедурами, системою реабілітації та оцінкою їхньої придатності до подальшої служби.

    Крім того, важливо розрізняти різні категорії таких військових. Як зазначає Шполянський, є велика різниця між тими, хто залишив частину після кількох років служби, і тими, хто не приступив до виконання обов’язків після навчального центру. У цих випадках підходи до повернення мають бути різними.

    Проблема СЗЧ також має соціальний вимір. Вона впливає на довіру до системи мобілізації, ставлення суспільства до армії та загальну ефективність оборонного сектору. Саме тому її вирішення потребує не лише силових або каральних методів, а й гнучкої політики, яка враховує реалії війни.

    У державних структурах поки що не оголошували про конкретні зміни у підходах до цієї проблеми. Однак тема дедалі частіше піднімається у публічному просторі, що може свідчити про підготовку до реформ у сфері мобілізації та управління кадровим потенціалом армії.

    Дискусія навколо СЗЧ виходить на новий рівень. Замість того щоб розглядати цю проблему виключно як порушення дисципліни, військові пропонують бачити у ній можливість для посилення армії за рахунок повернення досвідчених бійців. Реалізація таких підходів може суттєво вплинути на ефективність ЗСУ в умовах тривалої війни.

  • Понад 75 тисяч FPV-дронів для фронту не поставили після зриву тендеру

    Понад 75 тисяч FPV-дронів для фронту не поставили після зриву тендеру

    FPV-дрони стали одним із ключових інструментів сучасної війни. Вони використовуються для розвідки, коригування артилерійського вогню та точкових ударів по техніці й укріпленнях противника. Саме тому кількість таких безпілотників безпосередньо впливає на ефективність бойових операцій і безпеку українських військових.

    Однак один із масштабних тендерів на закупівлю FPV-дронів для армії, оголошений минулого року, завершився несподіваною ситуацією. Як з’ясували журналісти СтопКору у розслідуванні, після проведення закупівель на суму понад 2 мільярди гривень переможець частини лотів відмовився підписувати державні контракти.

    Йдеться про закупівлю, яку проводила Агенція оборонних закупівель через систему Prozorro. У межах процедури було виставлено 11 лотів, а загальна вартість закупівлі перевищувала два мільярди гривень.

    Більшість із цих лотів виграла компанія «Вирій». За словами учасників ринку, перемогу їй забезпечила суттєво нижча ціна пропозиції порівняно з конкурентами.

    Втім уже через кілька днів після завершення торгів виробник повідомив про відмову від підписання семи контрактів. У листі до Агенції оборонних закупівель компанія пояснила своє рішення значним завантаженням виробництва та неможливістю виконати замовлення у визначені строки.

    За підрахунками журналістів, через зрив частини контрактів військові могли недоотримати близько 75 тисяч FPV-дронів.

    Після появи інформації про зрив тендеру в публічному просторі почали з’являтися різні припущення щодо причин ситуації. Зокрема, деякі джерела стверджували, що за компанією можуть стояти структури, пов’язані з великим українським бізнесом.

    Щоб перевірити, чи звернули увагу на цю ситуацію державні органи, журналісти направили офіційні запити до низки установ. Зокрема, до Офісу Генерального прокурора, спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, Рахункової палати та Міністерства оборони.

    В Офісі Генпрокурора повідомили, що ознайомилися з інформацією щодо дій виробника та пообіцяли повідомити про результати розгляду. Подібну відповідь надали і в спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони.

    У Рахунковій палаті зазначили, що окремої перевірки цієї ситуації поки не проводили. Водночас там повідомили, що у 2026 році планують провести аудит закупівель озброєння та військової техніки, під час якого перевірятимуть і закупівлі безпілотних систем.

    Ще одне питання виникло навколо компанії «Вирій» та її керівника Олексія Бабенка. За інформацією учасників ринку, він міг брати участь у робочих відрядженнях Агенції оборонних закупівель, що могло свідчити про можливий конфлікт інтересів.

    У відповіді Міністерства оборони повідомили, що Бабенко не перебуває у трудових відносинах із Агенцією оборонних закупівель і не направлявся у службові відрядження від її імені. Водночас у відповіді не було прямо спростовано інформацію про його можливу присутність під час робочих поїздок агентства.

    Також у Міноборони пояснили, що у випадку відмови переможця від підписання контракту санкції процедурою закупівлі не передбачені. Якщо учасник із найнижчою пропозицією не укладає договір або не проходить кваліфікацію, лот переходить до наступного учасника з найнижчою ціною.

    Сама Агенція оборонних закупівель заявила, що не бачить порушень у діях компанії «Вирій». У відомстві також повідомили, що наразі мають чинні державні контракти на поставку безпілотних систем із компанією «Вирій Індастрі».

    У розслідуванні журналісти також звернули увагу на ще одну деталь. Під час підготовки матеріалу стало відомо, що власник компанії «Вирій» Олексій Бабенко придбав 75% акцій медіа «Бабель». Причини цієї угоди офіційно не пояснювалися, однак новина викликала активне обговорення у медійному середовищі.

    Таким чином, йдеться про масштабні закупівлі для армії на мільярди гривень, після яких частина контрактів так і не була підписана. Водночас чіткої оцінки ситуації з боку правоохоронних та контролюючих органів наразі немає.

  • Україна не вірить у гарантії безпеки і готується захищати себе сама

    Україна не вірить у гарантії безпеки і готується захищати себе сама

    В Україні дедалі чіткіше усвідомлюють ризик того, що у разі потенційної мирної угоди країна не зможе повністю покладатися на зовнішні гарантії безпеки. Саме тому Київ змушений виходити з найгіршого сценарію — необхідності самостійно гарантувати, що Росія не зможе повернутися з новою агресією.

    Йдеться не лише про тимчасове стримування, а про довгострокову модель безпеки. Ще минулого року на рівні європейських інституцій Україну закликали перетворитися на державу, яка буде настільки мілітарно й технологічно сильною, що стане непривабливою ціллю для будь-якого майбутнього агресора. Фактично — на країну з постійно готовим оборонним потенціалом.

    Такий підхід передбачає створення численної армії мирного часу, масштабні інвестиції у сучасні військові технології, розвиток власного виробництва озброєнь і повну перебудову оборонного сектору. Мова йде про реформу системи закупівель, оновлення підходів до мобілізації та служби, технологічну модернізацію війська і стабільне фінансування оборони на роки вперед.

    Потреба у власній системі стримування стає особливо актуальною на тлі того, що запрошення до НАТО — найбільш надійний для України варіант безпеки — наразі виключене. Без колективної оборони, передбаченої статтею 5 Альянсу, Україна змушена розраховувати на окремі двосторонні угоди, які не мають такої ж юридичної та політичної ваги. До того ж Росія вже відкрито сигналізує, що буде виступати проти будь-яких формальних гарантій безпеки для України.

    Додаткову тривогу в Києві викликає непередбачуваність політики США. Різкі зміни позицій — від скепсису щодо цінності союзників до демонстративно теплих сигналів у бік Кремля — породжують сумніви в тому, що у разі порушення режиму припинення вогню Вашингтон буде готовий до жорстких дій. У цьому контексті дедалі частіше звучить думка, що розрахунок на зовнішній захист може виявитися фатальною помилкою.

    План Б для України — опора на власні сили. Ключовим елементом цієї стратегії залишається велика армія. Під час мирних переговорів Київ наполягав на збереженні чисельності війська на рівні близько 800 тисяч осіб. Водночас потенційне перемир’я означатиме хвилю демобілізації, що створить колосальний виклик — як з точки зору комплектування, так і з точки зору фінансування.

    Паралельно Україна робить ставку на технологічну перевагу. За час повномасштабної війни було сформовано цілу екосистему безпілотних систем, ракет, засобів радіоелектронної боротьби та перехоплення. Втім, самі технології не працюватимуть без зміни управлінських і організаційних підходів, а також без розвиненої оборонної промисловості та стійкого державного бюджету.

    Юридично зобов’язуючі угоди про безпеку зі США та європейськими державами, а також можливе розміщення багатонаціональних сил так званої «коаліції бажаючих» залишаються важливими пунктами переговорів. Однак у Києві дедалі чіткіше наголошують: усе це може бути лише доповненням до власної армії, але не її заміною.

    За такого сусідства Україна змушена виходити з реальності, в якій лише сильна, добре оснащена і фінансово забезпечена армія здатна гарантувати незалежність держави та не допустити повторення російської агресії.

  • У ЗСУ говорять про ризики посилення мобілізації у 2026 році: що відомо

    У ЗСУ говорять про ризики посилення мобілізації у 2026 році: що відомо

    В Україні продовжується воєнний стан і загальна мобілізація, а уряд та військове командування впроваджують зміни, покликані підвищити боєздатність армії та забезпечити роботу критично важливих галузей. На цьому тлі дедалі активніше обговорюється можливість посилення мобілізації у 2026 році.

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський наголосив, що основним ресурсом армії залишаються люди. За його словами, техніка є важливою, але саме особовий склад визначає здатність країни протистояти російському наступу. У зв’язку з цим він підкреслив необхідність посилення мобілізації та рекрутингу.

    Сирський зазначив, що термін базової загальновійськової підготовки вже збільшено до 51 дня. Навчальні процеси зміщують подалі від фронту, закріплюючи корпуси за полігонами в центральних і західних областях для зменшення ризиків та підвищення якості підготовки. Окрему увагу він звернув на адаптаційну програму для новобранців, мета якої — зменшення випадків самовільного залишення частини. Головнокомандувач також доручив пришвидшити будівництво та оснащення укриттів на полігонах, адже стан безпеки на частині об’єктів залишався незадовільним.

    Військовий аналітик Іван Тимочко прогнозує, що у 2026 році мобілізація може зіткнутися з новими викликами. За його словами, росія зосереджуватиметься на збільшенні чисельності піхоти, включно з мобілізацією ув’язнених, що дає їй змогу швидко відновлювати втрати. Це, на думку експерта, створює додатковий тиск на українську систему мобілізації, яка також потребуватиме збільшення обсягів набору.

    Секретар Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки Роман Костенко раніше заявляв, що нинішні темпи мобілізації — близько 30 тисяч осіб на місяць — покривають лише половину потреб Збройних сил. За цих умов питання посилення призову залишається відкритим і залежатиме від темпу бойових дій, стратегічних потреб армії та рішень Верховної Ради.

    У військовому керівництві наголошують, що мобілізаційні процеси й надалі коригуватимуть відповідно до ситуації на фронті, а акцент на підготовку, безпеку навчальних центрів та адаптацію бійців залишатиметься пріоритетом.

  • Відстрочка за сімейними обставинами: як оформити через ЦНАП і “Резерв+”

    Відстрочка за сімейними обставинами: як оформити через ЦНАП і “Резерв+”

    У грудні 2025 року в Україні продовжує діяти воєнний стан, запроваджений до 3 лютого 2026 року, а разом із ним — і мобілізація. Однією з найчутливіших тем у цій сфері залишається відстрочка від призову за сімейними обставинами. Закон містить низку норм, які надають громадянам право не служити, але їхнє застосування залежить від конкретних умов, документів і рішень уповноважених органів.

    В основі механізму — стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Саме вона визначає коло осіб, які можуть бути тимчасово звільнені від військової служби через особливі сімейні ситуації. Ідеться про багатодітні сім’ї з трьома і більше неповнолітніми дітьми; родини, де є дитина з інвалідністю або тяжкою хворобою; про батьків-одинаків, включно з випадками, коли мати служить у Збройних силах; а також про тих, хто виховує прийомних дітей. До підстав належить також догляд за тяжкохворими близькими родичами чи людьми з інвалідністю I або II групи, а також наявність у сім’ї загиблих або зниклих безвісти через бойові дії.

    Водночас закон чітко визначає нюанси. Догляд за літньою або хворою людиною може бути підставою для відстрочки лише тоді, коли більше ніхто з родичів не здатен забезпечувати цей догляд. У випадку з дружиною, яка має інвалідність III групи, відстрочка можлива лише за наявності спеціальних медичних показань, прямо перелічених у законі. Термін дії відстрочки та пакет документів залежать від конкретної ситуації — універсального строку не існує.

    З листопада 2025 року процедура оформлення стала значно простішою. Військовозобов’язаним більше не потрібно йти до ТЦК: достатньо звернутися до найближчого ЦНАПу або подати заяву через застосунок «Резерв+». Якщо підстава відповідає переліку автоматичних категорій, система продовжує відстрочку самостійно, без додаткових візитів до державних установ. Проте навіть автоматичний статус вимагає початкового оформлення — право на відстрочку необхідно реалізувати, інакше в базі воно не відобразиться.

    Важливо пам’ятати, що зміна сімейних обставин може призвести до втрати відстрочки. Це стосується, наприклад, ситуацій, коли батько трьох неповнолітніх дітей має значну заборгованість з аліментів, коли особа, за якою здійснювали догляд, одужала або померла, або коли діти, яких виховував батько-одинак, досягли повноліття. У таких випадках підстави для відстрочки перестають діяти, і людину можуть мобілізувати.

    Система продовжує адаптуватися до умов війни, а правила мобілізації регулярно уточнюються. Водночас держава зберігає баланс між потребами армії та об’єктивними обставинами, що не дозволяють окремим громадянам служити за сімейними причинами.