Golosnovinua.com

Позначка: Фінляндія

  • Вісім країн НАТО об’єднуються проти дронів: Європа готується до нової фази гібридних атак

    Вісім країн НАТО об’єднуються проти дронів: Європа готується до нової фази гібридних атак

    Країни Балтійського моря планують створити спільну оперативну групу з протидії безпілотникам, яка дозволить державам значно швидше обмінюватися інформацією та реагувати на потенційні гібридні атаки.

    Про ініціативу заявив міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт напередодні зустрічі з колегами з країн Балтійського регіону у німецькому Фленсбурзі.

    І хоча формально Росію у зв’язку з конкретними останніми інцидентами Берлін не звинувачує, контекст очевидний: після початку повномасштабної війни РФ проти України Балтійське море стало одним із найбільш напружених регіонів Європи.

    Тут фіксували пошкодження підводних кабелів, інциденти навколо газопроводів, підозри у диверсіях, а тепер дедалі більше уваги привертають невідомі безпілотники.

    Добріндт попередив: гібридні атаки можуть уже найближчими місяцями вийти на новий рівень.

    Вісім країн НАТО і Росія

    Географія Балтійського моря робить ситуацію особливо цікавою. Після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО майже все узбережжя Балтики, за винятком російської території, належить країнам Альянсу.

    До Балтійського моря мають вихід вісім членів НАТО: Німеччина, Данія, Швеція, Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та Польща. Дев’ята прибережна держава — Росія. Саме тому після 2022 року Балтійський регіон набув особливого військово-стратегічного значення.

    Через море проходять критично важливі енергетичні та телекомунікаційні маршрути, а на його берегах розташовані великі порти, військові об’єкти й логістичні вузли НАТО.

    Що саме створюють країни

    Наразі мова не йде про нову армію чи окрему систему протиповітряної оборони.

    Ключове завдання майбутньої оперативної групи — максимально швидкий обмін інформацією. Якщо невідомий безпілотник або інша потенційна загроза з’являється в одній країні, дані про неї мають оперативно отримувати сусіди.

    Це дозволить швидше визначати маршрути польоту, потенційні цілі, характер загрози та координувати відповідь. Саме швидкість обміну інформацією Добріндт назвав однією з основних цілей майбутньої групи.

    Європа боїться не лише дронів

    Безпілотники — лише частина значно ширшої проблеми.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Балтійському морі відбулася ціла серія підозрілих інцидентів із критичною інфраструктурою. Особливе занепокоєння викликають підводні телекомунікаційні кабелі та газопроводи.

    Reuters зазначає, що протягом останніх років у регіоні сталося багато інцидентів, які розглядалися як можливі акти саботажу. Саме через це країни НАТО дедалі частіше говорять не про класичний військовий напад, а про гібридні операції.

    Їхня особливість полягає у тому, що межа між випадковою аварією, кримінальним злочином, диверсією та діями іншої держави може бути навмисно розмитою. І це ускладнює відповідь.

    Дрон із вибухівкою біля важливого німецького аеропорту

    Додатковим поштовхом для Німеччини став нещодавній інцидент у районі аеропорту Лейпциг/Галле. На початку серпня там виявили безпілотник із вибухівкою.

    Цей аеропорт має особливе значення, оскільки є великим логістичним вузлом і використовується, зокрема, для військової логістики. Німецька влада офіційно не звинуватила жодну іноземну державу в причетності до інциденту.

    Окремі політики вказували на можливий російський слід, але це не встановлений факт, а Москва відкинула такі звинувачення. Саме тому в інформаційному плані Берлін діє обережно. Але паралельно Німеччина нарощує практичні можливості протидії безпілотникам.

    «Загроза всюдисуща»

    Добріндт попередив, що Європа вже зараз стикається з постійним тиском.

    За його словами, іноземні держави щодня намагаються підірвати демократію, безпеку та економічну силу Європейського Союзу. Особливо показове інше його попередження: такі атаки можуть «набути нового виміру в найближчі місяці», а гібридна загроза є «всюдисущою».

    Саме це пояснює, чому країни Балтійського моря хочуть створити механізм постійної координації зараз, а не чекати великого інциденту.

    Україна вже показала Європі, наскільки змінилася війна

    І тут український досвід має для Європи особливе значення.

    Повномасштабна війна продемонструвала, що безпілотники перестали бути допоміжним інструментом і перетворилися на один із ключових елементів сучасних бойових дій.

    Дешеві апарати можуть вести розвідку, коригувати удари, атакувати техніку та інфраструктуру. Значно складніші системи здатні долати сотні кілометрів. Але для європейських держав проблема ще ширша. Безпілотник необов’язково має здійснити атаку, щоб створити кризу.

    Його поява біля військової бази, аеропорту, електростанції, порту чи іншого критичного об’єкта вже змушує владу реагувати, зупиняти роботу, піднімати сили безпеки та встановлювати походження апарата.

    І якщо оператор або держава, яка стоїть за польотом, залишаються невідомими, виникає саме та «сіра зона», яка є характерною для гібридних операцій.

    Балтика перетворюється на одну з найзахищеніших зон Європи

    Після вступу Фінляндії та Швеції до НАТО стратегічна ситуація в регіоні кардинально змінилася.

    Тепер Альянс має значно більше можливостей для координації оборони практично по всьому периметру Балтійського моря. А створення спільної антидронової оперативної групи може стати ще одним елементом цієї нової архітектури.

    Йдеться не про «європейський купол», який автоматично збиватиме все над Балтійським морем. На нинішньому етапі завдання значно практичніше: побачити загрозу раніше, швидше зрозуміти, що відбувається, негайно передати інформацію сусідам і скоординувати реакцію.

    І саме це може стати моделлю для інших регіонів Європи.

    Бо після чотирьох років великої війни в Україні європейські столиці дедалі більше готуються не тільки до класичного військового протистояння.

    Вони готуються до ситуації, коли атака може початися без оголошення війни, без військової форми і навіть без можливості одразу встановити, хто саме її здійснив.

    Саме для такого сценарію країни Балтійського моря тепер і створюють спільний механізм реагування.

  • Китай поставив Путіну ядерну «червону лінію»: Стубб розкрив розмову з главою МЗС КНР

    Китай поставив Путіну ядерну «червону лінію»: Стубб розкрив розмову з главою МЗС КНР

    Китай не зацікавлений у застосуванні Росією ядерної зброї проти України і дав зрозуміти, що не дозволить Москві перейти цю межу. Про це заявив президент Фінляндії Александр Стубб, розповідаючи про свою особисту розмову з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї. На думку фінського президента, позиція Пекіна сьогодні є одним із найсерйозніших факторів стримування Кремля від ядерної ескалації.

    Стубб зробив цю заяву в інтерв’ю німецькому Bild, оприлюдненому наприкінці серпня. Він не лише оцінив ризик використання ядерної зброї, а й висловився про можливість російського нападу на НАТО та подальші кроки Кремля у війні проти України.

    За словами президента Фінляндії, питання потенційного застосування ядерної зброї він безпосередньо порушив під час літнього візиту глави китайської дипломатії до Фінляндії. Ван Ї справді відвідував країну 5 липня 2026 року та зустрічався зі Стуббом. Офіційно серед тем переговорів називали війну Росії проти України, європейську безпеку та міжнародні питання.

    Стубб розповів, що під час тієї розмови запитав китайського міністра про можливість застосування Росією ядерної зброї проти України.

    За його словами, відповідь була однозначною: «Ми ніколи не дозволимо, щоб це сталося».

    Фінський президент назвав таку позицію Пекіна «досить ефективним фактором стримування».

    Ця заява має особливе значення через відносини Китаю та Росії. Пекін залишається одним із найважливіших партнерів Москви, а Росія після початку повномасштабної війни дедалі більше залежить від китайської економіки, торгівлі та політичної підтримки.

    Саме тому відверта незгода Китаю з можливим застосуванням ядерної зброї могла б мати для Кремля значно більшу вагу, ніж чергове попередження з боку західних держав.

    Водночас слова Стубба не означають, що Пекін має юридичний або фізичний механізм, який автоматично здатен «заборонити» Москві ядерний удар. Йдеться насамперед про політичний вплив та потенційні наслідки для російсько-китайських відносин.

    Саме тому коректніше говорити не про формальну «гарантію» Китаю, а про те, що китайське керівництво, за словами Стубба, чітко виступає проти такого сценарію.

    Фінський президент також вважає, що Росія свідомо використовує ядерну тему як інструмент психологічного тиску на Європу.

    На його думку, Москва хоче змусити європейські суспільства постійно обговорювати найгірші сценарії: чи застосує Кремль ядерну зброю, чи піде на новий виток ескалації, чи наважиться атакувати одну з країн НАТО.

    Стубб розглядає це як частину російської інформаційної стратегії — підтримувати у Європі постійний страх і таким чином послаблювати готовність західних країн підтримувати Україну.

    Водночас сам президент Фінляндії оцінює можливості Росії для подальшої військової ескалації як досить обмежені.

    Він не бачить реалістичного сценарію, за якого Москва найближчим часом розпочне повномасштабний напад на одну з країн НАТО. Стубб пояснює це як військовими втратами Росії в Україні, так і колосальною різницею у потенціалі між РФ та Північноатлантичним альянсом.

    Президент Фінляндії підкреслив, що НАТО має значну перевагу над Росією у звичайних озброєннях, ракетних спроможностях та ядерному стримуванні. Крім того, за його словами, він спирається на розвідувальну інформацію, яка не дає підстав очікувати прямого нападу РФ на Альянс найближчим часом.

    Це помітно відрізняється від більш тривожних прогнозів, які звучали в Німеччині та інших країнах Європи.

    Наприклад, генеральний інспектор Бундесверу Карстен Бройер припускав, що Росія приблизно до 2029 року може відновити спроможності для масштабної військової операції проти НАТО. Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте раніше також попереджав про необхідність готуватися до потенційної російської загрози протягом найближчих років.

    Стубб із цими оцінками не погоджується. Він заявив, що не бачить конкретних фактів, які підтверджували б сценарій російського нападу на НАТО вже до 2029 року.

    При цьому президент Фінляндії не пропонує Європі розслаблятися. Навпаки, він наголошує, що західні країни повинні готуватися до найгірших сценаріїв саме для того, щоб вони не стали реальністю.

    Найімовірнішим способом ескалації з боку Кремля Стубб назвав зовсім не ядерну зброю і не напад на НАТО, а нову хвилю мобілізації в Росії.

    За його оцінкою, вона може відбутися вже восени.

    Стубб звернув увагу на зміни російського законодавства, зокрема заходи, які можуть ускладнювати виїзд громадян і обмежувати свободу пересування. На його думку, такі рішення можуть бути частиною підготовки влади до нового масштабного набору людей до армії.

    Він також навів свою оцінку російських втрат і поповнення армії. За словами Стубба, російські війська щомісяця втрачають близько 30–35 тисяч військовослужбовців, тоді як рекрутувати вдається приблизно 27 тисяч.

    Якщо ці темпи зберігатимуться, Москві буде дедалі складніше підтримувати нинішню інтенсивність бойових дій без додаткового набору людей.

    Ці припущення збігаються з недавніми заявами українського керівництва.

    23 серпня Володимир Зеленський заявив, що Росія, за українськими даними, готується після вересневих виборів мобілізувати ще близько 300 тисяч людей. Президент України також говорив про плани Кремля надалі збільшувати чисельність російської армії. Москва офіційно заперечує підготовку нової масштабної мобілізації.

    Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков 25 серпня назвав повідомлення про можливу мобілізацію інформаційними вкидами української сторони. Однак Стубб вважає, що економіка втрат сама підштовхує Москву до такого рішення.

    При цьому нова мобілізація, на його думку, може мати серйозні внутрішньополітичні наслідки для Росії.

    Це добре видно на прикладі осені 2022 року, коли після оголошення «часткової мобілізації» сотні тисяч росіян залишили країну або намагалися уникнути призову.

    Саме тому Кремль протягом наступних років робив ставку переважно на контрактників, високі одноразові виплати та набір людей у регіонах, намагаючись уникати нового масштабного примусового призову.

    Однак, якщо оцінка Стубба правильна, ця модель може дедалі гірше компенсувати втрати російської армії.

    Показово, що його заява пролунала на тлі нового загострення ядерної теми навколо війни.

    Російські чиновники протягом останніх років неодноразово погрожували Заходу ядерною ескалацією, а Москва змінила власну ядерну доктрину, розширивши перелік умов, за яких теоретично допускається застосування такого озброєння.

    Водночас Китай послідовно публічно наголошував на необхідності уникнення ядерної ескалації. Саме позиція Пекіна є особливо важливою через те, що Китай — постійний член Ради Безпеки ООН, ядерна держава та ключовий міжнародний партнер Росії.

    Стубб фактично стверджує, що за публічною китайською риторикою існує й значно пряміший сигнал Москві: застосування ядерної зброї проти України для Пекіна є неприйнятним.

    Втім, перевірити точний зміст закритих переговорів Ван Ї та Стубба незалежно неможливо. Китайське МЗС у своєму офіційному повідомленні про зустріч 5 липня не наводило цієї конкретної репліки. Воно лише підтвердило сам факт переговорів та обговорення міжнародної безпеки. Тому слова про «ми ніколи цього не дозволимо» наразі відомі саме з переказу фінського президента.

    У підсумку Стубб малює сценарій, у якому ядерна ескалація залишається малоймовірною не тільки через західне стримування, а й через позицію Китаю. Натомість значно реальнішим він вважає інший крок Кремля — нову мобілізацію, необхідну для компенсації великих втрат і продовження війни на нинішньому рівні.

    І якщо прогноз президента Фінляндії справдиться, саме осінь 2026 року може показати, наскільки далеко Москва готова піти не у ядерній, а у людській ескалації війни.

  • Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    Шість лідерів одночасно прибули до Києва: Зеленський готує важливі переговори напередодні Дня Незалежності

    До Києва 23 серпня прибули лідери одразу шести європейських країн — Данії, Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви та Норвегії. Іноземних гостей на столичному вокзалі зустрів міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Візит відбувається напередодні Дня Незалежності України та передбачає як двосторонні зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, так і спільні переговори. Українська сторона вже анонсувала важливі рішення та заяви.

    Про прибуття делегацій повідомив очільник МЗС України Андрій Сибіга.

    За його словами, вранці 23 серпня він особисто зустрів на залізничному вокзалі представників країн Північної Європи та Балтії.

    «Напередодні Дня незалежності ми відчуваємо, що не самотні. Наші союзники поруч із нами», — наголосив глава української дипломатії.

    Серед гостей, прибуття яких уже підтверджено, — президент Фінляндії Александр Стубб, прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, прем’єр Норвегії Йонас Гар Стере та президент Литви Гітанас Наусєда. Українська сторона також повідомила про представників керівництва Естонії та Латвії.

    Очікується, що протягом дня іноземні політики проведуть низку окремих і спільних зустрічей із президентом Володимиром Зеленським.

    У Києві проведуть окремий саміт

    Офіційний уряд Норвегії підтвердив, що Йонас Гар Стере 23 серпня перебуває у Києві разом з іншими керівниками держав Північної Європи та Балтії.

    Норвезька сторона повідомила, що Стере має взяти участь у саміті України та Nordic-Baltic країн, відзначенні Дня Державного Прапора та зустрічах з українською владою.

    Таким чином, сьогоднішній приїзд є не лише символічним візитом до Дня Незалежності, а й частиною окремого міжнародного переговорного формату.

    У норвезькому уряді наголосили, що головною темою залишається підтримка України на тлі російської війни.

    «Український народ щодня живе з наслідками жорстокої війни Росії. Останнім часом ми бачили ескалацію ракетних і дронових атак на українські міста, будинки та критичну інфраструктуру», — зазначив Стере.

    Він додав, що боротьба України за свободу, незалежність та право самостійно визначати власне майбутнє залишається причиною, через яку Норвегія продовжуватиме підтримувати Київ.

    Про що говоритимуть із Зеленським

    Сибіга повідомив, що заплановані як двосторонні, так і багатосторонні переговори з Володимиром Зеленським.

    Українська сторона поки не оприлюднила повного порядку денного та змісту рішень, які можуть бути оголошені за результатами зустрічей.

    Однак попередні переговори Києва з країнами Північної Європи та Балтії дозволяють визначити ключові напрями співпраці.

    Це, передусім, постачання Україні озброєння, зміцнення системи протиповітряної оборони, довгострокове фінансування оборони, санкційний тиск на Росію, гарантії безпеки та умови можливого мирного процесу.

    20 серпня Сибіга під час переговорів із високою представницею ЄС Каєю Каллас окремо наголошував на необхідності додаткових можливостей ППО, зокрема протибалістичних систем, посилення санкцій проти російського виробництва балістичних ракет та подальшого використання заморожених активів РФ на користь України.

    Тож ці питання можуть стати частиною ширшого переговорного контексту і під час сьогоднішнього саміту.

    Північна Європа та Балтія стали одним із ключових блоків підтримки України

    Країни Північної Європи та Балтії протягом повномасштабної війни сформували один із найпослідовніших регіональних блоків підтримки України.

    Формат NB8 об’єднує Данію, Естонію, Фінляндію, Ісландію, Латвію, Литву, Норвегію та Швецію.

    У червні 2026 року на саміті в Таллінні представники цих країн знову підтвердили підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, а також заявили про необхідність поставити Київ у максимально сильну позицію для досягнення справедливого та тривалого миру.

    Лідери також виступили за подальший тиск на Москву з вимогою погодитися на повне та безумовне припинення вогню.

    Для України співпраця з цими державами має не лише політичне значення.

    Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія та країни Балтії протягом війни надавали Києву військову, фінансову та гуманітарну допомогу, а частина з них входить до числа найбільших донорів України у співвідношенні до власного ВВП.

    Стубб став одним із найпомітніших партнерів Зеленського

    Особливу роль у міжнародних переговорах останнім часом відіграє президент Фінляндії Александр Стубб.

    Він регулярно бере участь у зустрічах із Зеленським та міжнародних форматах, присвячених гарантіям безпеки й можливому завершенню війни.

    Стубб також був одним із учасників попереднього великого саміту Україна — країни Північної Європи та Балтії, який відбувся в Києві 24 лютого 2026 року.

    Тоді учасники спільно закликали Росію припинити незаконну агресію та погодитися на припинення вогню.

    У спільній заяві було зафіксовано, що будь-який майбутній мир має ґрунтуватися на міжнародному праві, Статуті ООН, суверенітеті та територіальній цілісності України.

    Данія залишається одним із головних військових партнерів

    Метте Фредеріксен також неодноразово відвідувала Україну після початку повномасштабної війни.

    Данія стала однією з перших держав, яка погодилася передати Україні винищувачі F-16, а згодом започаткувала так звану данську модель фінансування українського оборонно-промислового комплексу.

    Її суть полягає в тому, що західні партнери фінансують виробництво озброєння безпосередньо на українських підприємствах, замість того щоб закуповувати всю техніку виключно за кордоном.

    Цю модель згодом почали використовувати й інші партнери Києва.

    Саме розвиток українського оборонного виробництва залишається одним із напрямів, які Україна активно просуває у відносинах із країнами Північної Європи.

    Норвегія говорить про довгострокову підтримку

    Норвегія також наголошує, що допомога Україні має бути не ситуативною, а довгостроковою.

    Під час попереднього візиту до Києва Стере заявляв, що Україна повинна отримати достатню підтримку, щоб залишатися у сильній позиції навіть у разі майбутнього припинення вогню. Він також наголошував на необхідності реальних гарантій безпеки, які мають підтримувати і Європа, і Сполучені Штати.

    Норвезький прем’єр говорив і про можливість створення багатонаціональних механізмів підтримки України після потенційного припинення бойових дій.

    Ця тема особливо актуальна зараз, коли Київ наполягає, що будь-які домовленості з Росією повинні супроводжуватися конкретними гарантіями, здатними запобігти повторній агресії.

    Візит відбувається у символічний момент

    23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора, а вже 24 серпня — 35-ту річницю проголошення Незалежності.

    Тому одночасне прибуття до Києва групи європейських лідерів має і сильне символічне значення.

    Сибіга прямо пов’язав їхній візит із демонстрацією того, що Україна залишається не сама у протистоянні російській агресії.

    При цьому це вже не перший випадок, коли президенти та прем’єри європейських держав приїжджають до столиці України у ключові для країни дати.

    24 лютого 2026 року в Києві також відбувся великий саміт лідерів України та Nordic-Baltic країн. Тоді до столиці прибули керівники Данії, Естонії, Фінляндії, Ісландії, Латвії, Норвегії та інших держав, а переговори були присвячені підтримці України, санкціям проти Росії, ППО, енергетичній стійкості та гарантіям безпеки.

    У Києві обмежили рух через іноземні делегації

    Через візити міжнародних делегацій у столиці запровадили тимчасові обмеження руху.

    Раніше повідомлялося, що з 22 до 25 серпня на окремих ділянках у центрі та чотирьох районах Києва можливі перекриття та зміни організації дорожнього руху.

    Такі заходи традиційно застосовують під час пересування іноземних глав держав і урядів з міркувань безпеки.

    Одночасно в Україні перебувають й інші закордонні представники. Зокрема, раніше повідомлялося про приїзд колишнього спеціального представника президента США з питань України Кіта Келлога.

    Яких заяв чекати

    Сибіга окремо анонсував, що за підсумками переговорів очікуються «важливі рішення та важливі заяви».

    Що саме мається на увазі, станом на момент підготовки матеріалу офіційно не розкривається.

    Втім, попередні зустрічі у форматі Україна — NB8 завершувалися спільними політичними заявами щодо військової допомоги, майбутніх гарантій безпеки, санкційного тиску на Москву та підтримки України на шляху до ЄС і НАТО.

    Сам Зеленський після червневого саміту NB8 заявляв, що взаємодія з країнами Північної Європи та Балтії вже дає «конкретні результати» для наближення миру й зміцнення європейської безпеки.

    Тому візит одразу шести лідерів до Києва напередодні головного державного свята України може мати значно більше значення, ніж просто символічна демонстрація солідарності.

    За столом переговорів фактично зберуться представники групи країн, які залишаються серед найактивніших прихильників військової підтримки України та посилення тиску на Росію.

  • Фінляндія готується до провокацій РФ із захопленими українськими дронами

    Фінляндія готується до провокацій РФ із захопленими українськими дронами

    Фінляндія посилює готовність до можливих провокацій Росії в Балтійському регіоні, зокрема із використанням захоплених на війні українських безпілотників або їхніх компонентів. У Гельсінкі не виключають, що Москва може спробувати організувати операцію під чужим прапором, щоб звинуватити Україну або перевірити готовність НАТО до реагування.

    Про це заявив міністр оборони Фінляндії Антті Хякканен в інтерв’ю фінському виданню IS.

    За словами міністра, Фінляндія має бути готовою до різних сценаріїв розвитку подій у Балтійському регіоні. Зокрема, не можна виключати спроби Росії створити штучну кризу або здійснити провокацію, яка могла б призвести до зростання напруженості між Росією та країнами НАТО.

    Хякканен зазначив, що потенційною метою таких дій може бути не лише безпосереднє випробування військової реакції Альянсу. Москва може намагатися вплинути на політичну ситуацію в Європі, послабити підтримку України з боку союзників або перевірити, наскільки швидко та злагоджено країни НАТО реагуватимуть на нестандартну загрозу.

    Особливе занепокоєння у фінського керівництва викликає можливість використання Росією українських безпілотників, які були захоплені як військові трофеї. За даними литовської розвідки, Москва теоретично може застосувати такі дрони або їхні компоненти для створення провокації та спробувати видати її за атаку з боку України.

    Такий сценарій називають одним із можливих варіантів операції під чужим прапором. Його суть полягає в тому, що одна держава здійснює певні дії, але намагається створити враження, що відповідальність за них несе інша сторона. У випадку з українськими безпілотниками Росія потенційно могла б використати їхнє походження як елемент дезінформації.

    Хякканен наголосив, що Фінляндії необхідно зберігати максимальну пильність та не обмежувати підготовку лише до стандартних сценаріїв. Йдеться не тільки про випадки, коли безпілотник збивається з курсу або через технічні причини опиняється на території іншої держави, а й про більш складні та незвичайні операції.

    «Нам доведеться бути дуже пильними. Ще за часів холодної війни КДБ в Росії організовувало настільки вигадливі операції, що, на жаль, все можливо», — заявив фінський міністр.

    За його словами, Фінляндія має постійно перевіряти власну готовність до потенційних загроз. Це стосується роботи розвідувальних структур, систем спостереження, мережі датчиків, оборонних можливостей та здатності державних органів швидко реагувати на нестандартні ситуації.

    Фінляндія має особливе значення для безпеки Північної Європи після вступу до НАТО. Країна має понад 1300 кілометрів спільного кордону з Росією, тому будь-яке загострення у відносинах із Москвою безпосередньо впливає на її оборонне планування.

    Водночас Хякканен заявив, що навіть використання Росією українських компонентів не дозволило б Москві повністю приховати справжнє походження операції. За його словами, відповідні фахівці мають можливості для аналізу технічних характеристик безпілотників, їхніх компонентів та інших слідів, які можуть допомогти встановити організаторів атаки.

    Міністр також підкреслив, що пряме застосування військової сили проти держави-члена НАТО стало б для Росії надзвичайно серйозним кроком. На його думку, у Москві усвідомлюють потенційні наслідки такого рішення, адже напад на одну з країн Альянсу може запустити механізми колективної оборони НАТО.

    Однак це не означає, що країни регіону можуть ігнорувати менш очевидні загрози. Провокації, диверсії, кібератаки, порушення повітряного простору, дії з використанням безпілотників та інформаційні операції можуть бути спрямовані на створення політичної нестабільності без прямого початку масштабного військового конфлікту.

    Саме тому, за словами Хякканена, Фінляндія повинна постійно оцінювати свою готовність та адаптувати системи безпеки до нових типів загроз. Особливу роль у цьому відіграють розвідка та технічні засоби спостереження, які мають дозволяти швидко виявляти підозрілу активність і встановлювати походження потенційної загрози.

    Попередження Фінляндії пролунало на тлі зростання занепокоєння серед країн Балтійського регіону щодо можливих дій Росії. Польща та держави Балтії раніше неодноразово заявляли про необхідність готуватися до можливих провокацій, диверсій та інших форм гібридного тиску з боку Москви.

    Зокрема, литовська розвідка звертала увагу на можливість використання Росією захопленого українського озброєння для створення операцій, які мали б ввести в оману європейські країни щодо справжнього організатора атаки.

    Окремо про потенційні ризики для Балтійського регіону говорив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він попереджав, що найближчі місяці можуть стати критичними для країн регіону через можливі загрози з боку Росії.

    За словами Туска, Польща активно готується до різних сценаріїв розвитку подій та отримує відповідну інформацію від союзників. Водночас польський прем’єр закликав громадян не піддаватися паніці, але водночас не недооцінювати потенційні ризики.

    На тлі таких заяв країни Північної та Східної Європи продовжують посилювати оборонну співпрацю та системи раннього попередження. Основна увага приділяється здатності виявляти безпілотники, контролювати повітряний простір та швидко встановлювати походження потенційно небезпечних об’єктів.

    Для Фінляндії це питання має особливе значення через географічну близькість до Росії та її членство в НАТО. Після вступу країни до Альянсу безпекова ситуація на фінсько-російському кордоні стала частиною ширшої системи оборони НАТО на північному фланзі.

    Водночас фінська влада не стверджує, що Росія вже готує конкретну операцію із використанням українських дронів. Йдеться саме про необхідність враховувати такий сценарій під час планування оборони. Хякканен фактично закликав готуватися до найрізноманітніших варіантів розвитку подій, не виключаючи навіть складних операцій із дезінформаційною складовою.

    Таким чином, у Фінляндії розглядають можливість російських провокацій у Балтійському регіоні як одну з потенційних загроз, до яких необхідно бути готовими. Використання захоплених українських дронів називають одним із можливих сценаріїв, однак наразі немає підтверджень, що Росія вже ухвалила рішення про проведення такої операції.

  • Європа вибиває «Росатом» зі своїх АЕС: п’ять країн уже переходять на західне ядерне паливо

    Європа вибиває «Росатом» зі своїх АЕС: п’ять країн уже переходять на західне ядерне паливо

    Європейський Союз поступово демонтує одну з найскладніших енергетичних залежностей від Росії — постачання ядерного палива для реакторів радянського дизайну. Якщо після початку повномасштабної війни ЄС значно скоротив закупівлі російських нафти, газу та повністю відмовився від вугілля, то атомна галузь залишалася значно складнішою проблемою. Причина — технологічна прив’язка низки європейських АЕС до реакторів ВВЕР та російського паливного циклу.

    Нині в країнах ЄС працюють 19 реакторів радянського дизайну ВВЕР. Вони розташовані у Болгарії, Чехії, Фінляндії, Словаччині та Угорщині. Йдеться про чотири енергоблоки ВВЕР-1000 та 15 блоків ВВЕР-440. Після російського вторгнення всі п’ять держав почали шукати альтернативу паливу російської компанії TVEL, яка входить до структури «Росатому», хоча швидкість цього переходу суттєво відрізняється.

    Єврокомісія вже включила атомну галузь до ширшої стратегії позбавлення від російських енергоресурсів. У дорожній карті REPowerEU передбачено поступове припинення залежності не тільки від російського газу та нафти, а й від ядерних матеріалів. Серед запланованих заходів — торговельні обмеження щодо російського збагаченого урану, обмеження нових контрактів на поставки ядерних матеріалів із РФ та підготовка країнами ЄС власних планів відмови від російської атомної продукції.

    Однією з найважливіших змін стало те, що російська TVEL фактично втратила технологічну монополію на паливо для ВВЕР. Американська Westinghouse вже налагодила виробництво альтернативних паливних збірок, а французька Framatome також розширює свою присутність на цьому ринку.

    Однією з перших практичний перехід розпочала Болгарія. У травні 2024 року Westinghouse доставила паливо для п’ятого енергоблока Козлодуйської АЕС. Болгарська атомна станція експлуатує два діючі реактори ВВЕР-1000, які забезпечують значну частину електроенергії країни. Паралельно Софія планує будівництво нових блоків уже за американською технологією Westinghouse AP1000.

    Схожим шляхом рухається Фінляндія. Компанія Fortum почала використовувати паливо Westinghouse на АЕС «Ловійса», де працюють два реактори ВВЕР-440. Перехід має особливе значення саме для цього типу реакторів, адже тривалий час можливості швидко замінити російські збірки для них були обмеженими.

    Ще один великий крок зробила Чехія. У 2025 році альтернативне паливо Westinghouse було поставлено для обох чеських атомних станцій — «Темелін» і «Дуковани». Таким чином, американський виробник працює одразу з двома типами радянських реакторів: ВВЕР-1000 і ВВЕР-440.

    Паливні збірки для європейських ВВЕР Westinghouse виробляє на своєму підприємстві у шведському Вестеросі. Саме розвиток цього виробництва став одним із ключових факторів, який дозволив європейським операторам реально говорити про диверсифікацію, а не просто про політичні наміри.

    Єврокомісія підтверджує, що оператори російських за конструкцією реакторів дедалі активніше переходять на неросійські альтернативи.

    Складнішою залишається ситуація у Словаччині. Країна уклала угоди з альтернативними постачальниками, серед яких Westinghouse та французька Framatome. Водночас повністю від російського палива Братислава поки не відмовилася.

    Особливо показовим став запуск четвертого енергоблока АЕС «Моховце». Для нього у 2026 році продовжили використовувати російське паливо TVEL. Тобто стратегічний курс на диверсифікацію вже сформований, однак технологічний перехід потребує часу, сертифікації нових збірок і формування достатніх запасів.

    Схожа суперечність існує й в Угорщині. Будапешт домовився про майбутні поставки палива від Framatome, а також веде переговори щодо диверсифікації за участю Westinghouse. Водночас Угорщина не збирається розривати атомні зв’язки з Москвою повністю.

    Більше того, вона продовжує реалізацію проєкту «Пакш-2», який передбачає будівництво двох нових реакторів ВВЕР-1200 за участю «Росатому». Наявна АЕС «Пакш» має чотири реактори ВВЕР-440 і досі значною мірою залежить від російської паливної інфраструктури. Reuters раніше повідомляв, що Будапешт одночасно планує зберігати відносини з російськими постачальниками та диверсифікувати закупівлі.

    Саме позиції Угорщини та Словаччини залишаються одним із факторів, які ускладнюють повну відмову ЄС від російського атомного сектору. За оцінками, які наводила Financial Times, ЄС усе ще залежить від Росії приблизно на 20–25% у частині постачання урану, а російські компанії залишаються частиною ширшого ланцюга конверсії, збагачення, виробництва палива та обслуговування реакторів.

    Є ще один парадокс: навіть Німеччина, яка закрила власні атомні електростанції, повністю не розірвала зв’язки з російською ядерною галуззю.

    У липні 2026 року влада Нижньої Саксонії дозволила французькій Framatome використовувати підприємство в Лінгені для виробництва палива для реакторів російського дизайну у співпраці з російськими структурами TVEL і «Росатомом». При цьому російський персонал не повинен отримувати доступ до підприємства, а проєкт супроводжуватиметься додатковими заходами безпеки.

    Цей випадок показує головну проблему європейської «ядерної незалежності»: замінити самі паливні збірки недостатньо. Потрібно перебудувати весь технологічний ланцюг — від постачання урану та його конверсії до збагачення і безпосереднього виробництва палива.

    І саме тут особливе значення має досвід України.

    Київ почав диверсифікацію задовго до повномасштабного вторгнення. Після 24 лютого 2022 року Україна повністю відмовилася від майбутніх закупівель російського ядерного палива та прискорила співпрацю з Westinghouse.

    У вересні 2023 року на Рівненській АЕС вперше завантажили паливо Westinghouse у реактор ВВЕР-440. До цього такі реактори історично працювали на паливі російського виробництва. Альтернативні збірки стали результатом співпраці «Енергоатому» та Westinghouse, яку після початку великої війни суттєво прискорили.

    Таким чином Україна фактично стала полігоном для технологічного рішення, яке тепер допомагає іншим європейським державам зменшувати залежність від Москви.

    Однак говорити про повну ядерну незалежність Європи від Росії поки зарано. «Росатом» залишається присутнім у європейському паливному циклі, а атомний сектор РФ досі не опинився під такими ж масштабними санкційними обмеженнями, як російські нафта чи вугілля.

    Водночас фундаментальна зміна вже відбулася: російське паливо перестало бути безальтернативним для реакторів ВВЕР. Болгарія, Чехія та Фінляндія вже перейшли до практичного використання альтернативних збірок, Словаччина готує диверсифікацію, а Угорщина, попри збереження тісних зв’язків із «Росатомом», також шукає додаткових постачальників.

    Єврокомісія тепер прагне перетворити окремі національні рішення на загальноєвропейську політику. І якщо цей процес буде доведено до кінця, Москва може втратити не лише значну частину доходів від атомної галузі, а й один із найбільш довготривалих механізмів технологічного впливу на енергетику країн Центральної та Східної Європи.

  • НАТО готується посилити ядерний щит Європи: американські B61-12 можуть з’явитися ближче до кордонів Росії

    НАТО готується посилити ядерний щит Європи: американські B61-12 можуть з’явитися ближче до кордонів Росії

    Північноатлантичний альянс на тлі тривалого протистояння з Росією опрацьовує варіанти посилення ядерного стримування в Європі. Одним зі сценаріїв є збільшення кількості американської нестратегічної ядерної зброї на континенті та потенційне розширення географії її розміщення.

    Про такі плани 31 липня повідомило німецьке агентство dpa. За його інформацією, НАТО аналізує можливість додаткового розміщення американської ядерної зброї, хоча конкретних рішень щодо нових місць базування наразі публічно не оголошено. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте також не виключив подальших змін у ядерному потенціалі Альянсу.

    Йдеться передусім про нестратегічну ядерну зброю. До цієї категорії належать засоби, призначені переважно для застосування проти військових об’єктів — командних пунктів, аеродромів, портів, угруповань військ та іншої критично важливої військової інфраструктури.

    За даними dpa, серед можливих варіантів у разі подальшого погіршення безпекової ситуації розглядається розширення географії ядерної присутності США. У цьому контексті експерти називають Польщу та Фінляндію, а також Литву. Водночас важливо наголосити: підтвердженого рішення НАТО про розміщення ядерних боєприпасів у цих країнах наразі немає.

    Рютте не виключив змін

    Марк Рютте у розмові з dpa не став розкривати подробиць закритих консультацій, однак підтвердив принципову готовність Альянсу адаптувати свій ядерний потенціал до нової безпекової ситуації.

    За його словами, НАТО постійно оцінює, які можливості необхідні Альянсу та яким має бути оптимальний комплекс засобів ядерного стримування. Якщо виникне необхідність у коригуванні цієї системи, Альянс це зробить.

    Показово, що ще на початку липня Рютте окремо наголошував на ролі американського ядерного потенціалу. Він назвав ядерну парасольку США кінцевою гарантією свободи та безпеки всього НАТО, особливо його європейської частини. Водночас британські та французькі ядерні сили залишаються додатковими елементами загальної системи стримування.

    У лютому 2026 року Висока група НАТО з питань ядерної політики вже обговорювала подальше зміцнення надійності та ефективності ядерного стримування на тлі змін у безпековому середовищі. А у червні відбулося засідання Групи ядерного планування на рівні міністрів оборони.

    Скільки американської ядерної зброї вже є в Європі

    Точні дані про американський ядерний арсенал у Європі офіційно не розголошуються. США та НАТО традиційно не підтверджують ані точну кількість боєприпасів, ані повний перелік місць їхнього зберігання.

    За оцінкою Arms Control Association, у Європі розгорнуто приблизно 100 американських ядерних авіабомб сімейства B61. Вони розміщені на шести базах у п’яти країнах: Бельгії, Німеччині, Італії, Нідерландах та Туреччині.

    Одним із важливих елементів модернізації американського арсеналу стала B61-12 — новіша модифікація авіаційної ядерної бомби.

    Окрема увага зараз прикута до британської авіабази RAF Lakenheath. Експерти допускають, що американські B61-12 вже могли повернутися на цей об’єкт, однак офіційного підтвердження такого розміщення немає. Водночас значення Лейкенгіта для ядерної інфраструктури НАТО очевидно зростає: у 2025 році база була одним із майданчиків, залучених до щорічних ядерних навчань Альянсу Steadfast Noon.

    Польща, Фінляндія та Литва можуть змінити ядерну карту Європи

    Найбільш чутливим питанням стане можливе просування елементів американського ядерного стримування далі на схід і північ Європи.

    У липні Рютте коментував рішення Фінляндії та Литви щодо зняття національних обмежень, пов’язаних із можливістю розміщення ядерної зброї. Водночас він не оголошував про плани фактичного розміщення американських боєприпасів у цих державах.

    Саме тому твердження про те, що B61-12 незабаром обов’язково з’являться у Польщі, Фінляндії чи Литві, було б передчасним. Наразі мова йде про потенційні сценарії та експертні пропозиції, а не про підтверджене рішення Альянсу.

    Зокрема, експерт Heritage Foundation Роберт Пітерс вважає доцільним додаткове розміщення в Європі від 100 до 150 американських нестратегічних ядерних боєприпасів. Серед потенційних країн він називав Польщу та Фінляндію. Це, однак, саме експертна рекомендація, а не офіційний план НАТО.

    Причина — Росія та її ядерна риторика

    Перегляд ядерного стримування відбувається на тлі різкого погіршення відносин між НАТО та Росією після початку повномасштабної війни проти України.

    У квітні 2026 року Альянс прямо назвав російське вторгнення в Україну, ядерну риторику Москви та використання ядерних погроз факторами серйозного погіршення міжнародного безпекового середовища. НАТО при цьому наголосило: фундаментальне призначення його ядерного потенціалу полягає у збереженні миру, запобіганні примусу та стримуванні агресії.

    В Альянсі також підтверджують, що залишатимуться ядерним союзом доти, доки у світі існує ядерна зброя.

    Водночас це не означає, що НАТО вже ухвалило рішення про масштабне нарощування ядерного арсеналу або готується до безпосередньої війни з Росією. Заявлена мета таких заходів — навпаки, зробити потенційну атаку на країни Альянсу настільки ризикованою для противника, щоб вона не відбулася.

    Європа входить у новий етап ядерного стримування

    Дискусія навколо B61-12 демонструє масштаб трансформації європейської системи безпеки. Після завершення холодної війни кількість американської ядерної зброї на континенті протягом десятиліть скорочувалася. Тепер цей тренд може змінитися.

    Паралельно європейські члени НАТО різко збільшують звичайні оборонні витрати. За словами Рютте, лише у 2025 році європейські союзники та Канада наростили основні оборонні інвестиції більш ніж на $90 млрд — майже на 20% за рік.

    Тому можливе розширення американської ядерної присутності варто розглядати як частину значно ширшої перебудови системи стримування НАТО.

    Ключове рішення ще не ухвалене. Однак сам факт того, що розширення ядерної присутності США знову відкрито обговорюється, свідчить про фундаментальну зміну безпекової ситуації в Європі. Те, що після холодної війни здавалося малоймовірним, знову стало предметом практичного військового планування.

  • Росія може втратити важливий канал зв’язку із Заходом

    Росія може втратити важливий канал зв’язку із Заходом

    Фінляндія готується припинити обслуговування інфраструктури, через яку до Росії надходить значна частина міжнародного інтернет-трафіку. Йдеться про опори ліній електропередач, на яких розміщені волоконно-оптичні кабелі зв’язку. За інформацією російських ЗМІ, вже з наступного року ці об’єкти планують повністю демонтувати.

    Про це повідомляє російське видання “Комерсант”.

    За даними джерел видання на телекомунікаційному ринку РФ, фінська державна енергетична компанія Fingrid вже повідомила російських операторів зв’язку про припинення обслуговування опор ліній електропередач, через які проходять волоконно-оптичні лінії зв’язку (ВОЛЗ). Після завершення робіт опори планують демонтувати, що фактично унеможливить використання цього маршруту для передачі даних.

    Як пояснюють співрозмовники “Комерсанта”, рішення пов’язане з тим, що після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році постачання електроенергії між країнами було припинене. Через це утримання інфраструктури лише заради роботи телекомунікаційних мереж стало економічно невиправданим як для фінської компанії, так і для російських операторів.

    За оцінками джерел видання, після 2022 року саме через Фінляндію проходить близько 60–70% усього закордонного інтернет-трафіку Росії. Інший співрозмовник уточнив, що через лінії електропередач проходить приблизно 30% усіх каналів зв’язку між Росією та Фінляндією, що робить їх одним із ключових маршрутів передачі міжнародних даних.

    Очікується, що демонтаж інфраструктури змусить російських операторів шукати альтернативні маршрути для передачі трафіку. За інформацією “Комерсанта”, найбільші телекомунікаційні компанії вже ведуть переговори з фінськими операторами щодо можливості використання інших каналів зв’язку. Однак поки невідомо, чи вдасться знайти рівноцінну заміну існуючим маршрутам.

    Експерти зазначають, що скорочення кількості міжнародних каналів зв’язку може вплинути на швидкість та стабільність передачі даних між Росією та іншими країнами. Крім того, це потенційно підвищує залежність російського сегмента інтернету від меншої кількості маршрутів, що робить мережу більш вразливою до технічних збоїв або нових обмежень.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Фінляндія поступово скорочує співпрацю з РФ у різних сферах. Країна припинила імпорт російської електроенергії, закрила сухопутний кордон для більшості категорій громадян Росії, а після вступу до НАТО значно посилила заходи безпеки на східному напрямку.

    На цьому тлі Росія стикається й з іншими проблемами у сфері телекомунікацій та цифрових технологій. Зокрема, останнім часом Європейський Союз запровадив санкції проти російської технологічної компанії VK, а також компанії “Комунікаційна платформа”, яка керує державним застосунком Max. ЄС звинувачує їх у сприянні стеженню за користувачами в інтересах російських спецслужб.

    Крім того, у Росії було висунуто обвинувачення засновнику месенджера Telegram Павлу Дурову за статтею про сприяння тероризму. За повідомленнями російських ЗМІ, його також оголосили у міжнародний розшук.

    Поки що фінська сторона офіційно не коментувала інформацію про майбутній демонтаж опор, однак джерела “Комерсанта” стверджують, що відповідні попередження російські оператори вже отримали.

  • «Найсильніші за весь час війни»: президент Фінляндії оцінив нинішні позиції України

    «Найсильніші за весь час війни»: президент Фінляндії оцінив нинішні позиції України

    Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що Україна нині перебуває у найсильнішій позиції з початку повномасштабної війни з Росією. Таку оцінку він озвучив після телефонної розмови з президентом України Володимиром Зеленським, під час якої сторони обговорили ситуацію на фронті, подальші дипломатичні кроки та міжнародну підтримку Києва.

    Про це глава фінської держави повідомив у соціальній мережі X.

    «Ми обговорили загарбницьку війну Росії проти України та подальші кроки. Позиції України зараз найміцніші з початку війни. Постійна підтримка з боку партнерів має вирішальне значення для збереження цієї динаміки», – написав Стубб після розмови із Зеленським.

    Президент Фінляндії не уточнив, які саме чинники стали підставою для такої оцінки. Водночас останніми місяцями українське керівництво неодноразово наголошувало, що Сили оборони змогли стабілізувати ситуацію на більшості ділянок фронту, а також значно наростили можливості для ураження російської військової та енергетичної інфраструктури далеко за лінією бойових дій.

    Заява Стубба пролунала на тлі активізації дипломатичних контактів України із західними партнерами. Київ продовжує консультації зі Сполученими Штатами та європейськими союзниками щодо подальшої військової допомоги, розвитку системи протиповітряної оборони та можливих форматів мирного врегулювання. За інформацією Reuters, найближчими днями президент Володимир Зеленський планує провести переговори з президентом США Дональдом Трампом, під час яких, серед іншого, можуть обговорюватися нові дипломатичні ініціативи щодо припинення війни.

    Фінляндія залишається одним із найпослідовніших союзників України після початку повномасштабного вторгнення Росії. Гельсінкі регулярно надає Києву військову, фінансову та гуманітарну допомогу, підтримує санкційну політику Європейського Союзу проти Росії та виступає за подальше посилення оборонних спроможностей України.

    Сам Александр Стубб неодноразово заявляв, що довгострокова безпека Європи безпосередньо залежить від результату російсько-української війни. Раніше цього року він наголошував, що Україна значно покращила свої позиції як у військовому, так і в політичному та економічному вимірах порівняно з попередніми етапами війни, а підтримка союзників має залишатися незмінною.

    Заява президента Фінляндії пролунала також на тлі продовження переговорного процесу між Україною та Росією. 23 липня у Стамбулі відбувся третій раунд прямих переговорів між українською та російською делегаціями за посередництва Туреччини. Переговори тривали менш як дві години й не призвели до домовленостей щодо припинення вогню.

    За підсумками зустрічі сторони підтвердили готовність продовжити обмін військовополоненими та повернення тіл загиблих. Водночас принципові розбіжності щодо завершення війни залишилися незмінними. Україна наполягає на повному та безумовному припиненні бойових дій як передумові для політичних переговорів, тоді як Росія продовжує висувати свої попередні вимоги.

    Під час переговорів українська сторона також запропонувала провести до кінця серпня зустріч президентів Володимира Зеленського та Володимира Путіна за участю президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана і президента США Дональда Трампа. Москва заявила, що така зустріч можлива лише після досягнення конкретних домовленостей між переговорними делегаціями.

    Попри дипломатичні контакти, бойові дії тривають. Російська армія продовжує масовані удари по українських містах із використанням ракет, безпілотників та керованих авіабомб, тоді як Україна активно атакує російські військові об’єкти, логістичні центри та підприємства паливно-енергетичного комплексу.

    Оцінка Александра Стубба про «найміцніші позиції України» не означає завершення війни чи швидкого досягнення миру. Швидше йдеться про стратегічну оцінку нинішнього становища України, яка, попри тривалі бойові дії, зберігає підтримку західних партнерів, посилює власний оборонно-промисловий комплекс, нарощує виробництво безпілотників і продовжує отримувати сучасне озброєння.

    Фінський президент підкреслив, що саме безперервна допомога союзників залишатиметься ключовим фактором для збереження цієї переваги. За його словами, лише довгострокова підтримка дозволить Україні утримати досягнуті позиції та продовжити тиск на Росію як на полі бою, так і в дипломатичній площині.

  • У Кремлі заявили про повну бойову готовність морських ядерних сил РФ

    У Кремлі заявили про повну бойову готовність морських ядерних сил РФ

    Морські стратегічні ядерні сили Росії перебувають у повній бойовій готовності. Таку заяву зробив помічник російського диктатора Володимира Путіна Микола Патрушев, наголосивши, що розвиток Військово-морського флоту РФ здійснюється з урахуванням усіх потенційних загроз з боку країн, які Москва вважає своїми супротивниками.

    Про це повідомляють російські пропагандистські ЗМІ.

    За словами Патрушева, російський військово-морський флот продовжує виконувати завдання із захисту національних інтересів країни в різних районах Світового океану. Він стверджує, що стратегічні морські ядерні сили перебувають у повній бойовій готовності та залишаються одним із ключових елементів російської системи ядерного стримування.

    Представник Кремля також заявив, що всі можливі виклики та загрози, які, на думку Москви, походять від потенційних противників, враховуються під час планування розвитку російського флоту. Зокрема, йдеться про реалізацію Стратегії розвитку Військово-морського флоту Росії до 2050 року та підготовку нової державної програми кораблебудування, розрахованої також до середини століття.

    Останні заяви Патрушева стали продовженням жорсткої ядерної риторики Кремля, яка регулярно лунає з початку повномасштабної війни проти України. Російське керівництво неодноразово використовувало тему ядерної зброї як елемент політичного тиску на Захід та союзників України.

    Раніше речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що ядерна зброя залишається одним із головних інструментів стратегічного стримування Росії. За його словами, Москва нібито готова застосувати її лише у разі виникнення загрози існуванню держави. Водночас Пєсков вкотре повторив офіційну позицію Кремля, стверджуючи, що так звана “спеціальна військова операція” згодом перетворилася на “справжню війну” через підтримку України з боку західних держав.

    Попри такі заяви, низка міжнародних лідерів оцінює ймовірність застосування Росією ядерної зброї як низьку. Зокрема, президент Фінляндії Александер Стубб після контактів із представниками Китаю повідомив, що у Пекіні не вважають реалістичним сценарій використання Москвою ядерної зброї. За його словами, китайська сторона переконана, що Росія не піде на такий крок навіть за умов подальшої ескалації війни.

    Водночас українське керівництво неодноразово наголошувало, що Кремль продовжує використовувати ядерні погрози як інструмент психологічного та політичного тиску. Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що у разі безкарності Росія може вдатися до подальшої ескалації та становити загрозу не лише для України, а й для інших європейських держав.

    На тлі триваючої війни Москва продовжує активно модернізувати свої збройні сили, зокрема військово-морський компонент ядерної тріади, водночас західні країни уважно стежать за подібними заявами Кремля та оцінюють їх як частину ширшої стратегії військово-політичного тиску.

  • Фінляндія готується до нових загроз: військових і призовників навчатимуть боротьби з дронами

    Фінляндія готується до нових загроз: військових і призовників навчатимуть боротьби з дронами

    Фінляндія продовжує масштабну модернізацію власних Збройних сил, адаптуючи їх до нових викликів сучасної війни. На тлі стрімкого розвитку безпілотних технологій та зростання ролі дронів у військових конфліктах Сили оборони країни запускають комплексну програму підготовки особового складу до використання сучасних протидронових систем. Уже цієї осені спеціальне навчання розпочнуть кадрові військовослужбовці, а з наступного року нову програму інтегрують у підготовку призовників. Таким чином Фінляндія прагне створити багаторівневу систему захисту від безпілотників, які дедалі частіше стають одним із головних інструментів ведення війни. Про це повідомляє Yle.

    У фінських Силах оборони зазначають, що досвід останніх років кардинально змінив підходи до забезпечення національної безпеки. Безпілотники вже давно перестали бути допоміжним елементом бойових дій і сьогодні використовуються практично для всіх видів військових операцій — від розвідки та коригування артилерійського вогню до високоточних ударів по техніці, складах боєприпасів, командних пунктах і критичній інфраструктурі.

    Особливо уважно у Фінляндії аналізують перебіг повномасштабної війни Росії проти України, яка фактично стала найбільшим полігоном для випробування сучасних безпілотних технологій. Саме український досвід переконав багато європейських держав у тому, що захист від дронів необхідно розвивати так само активно, як і традиційну систему протиповітряної оборони.

    У зв’язку з цим фінське військове командування ухвалило рішення розгорнути системну програму підготовки військових до використання спеціальних засобів боротьби з безпілотними літальними апаратами.

    Як пояснюють у Силах оборони Фінляндії, нові протидронові комплекси мають низку важливих переваг. Вони порівняно прості в експлуатації, швидко освоюються військовослужбовцями, можуть застосовуватися без тривалої спеціальної підготовки та водночас залишаються значно дешевшими, ніж використання класичних систем протиповітряної оборони для боротьби з невеликими безпілотниками.

    Саме економічна ефективність сьогодні стає одним із ключових критеріїв. Знищення недорогого безпілотника дорогою ракетою ППО дедалі частіше визнається невиправданим, тому військові різних країн шукають альтернативні засоби нейтралізації таких цілей.

    За словами інспектора протиповітряної оборони полковника Мано-Мікаеля Нокелайнена, перший етап навчань стартує вже восени цього року.

    Насамперед новітні комплекси почнуть освоювати кадрові військовослужбовці, які проходитимуть практичну підготовку із застосування різних засобів боротьби з безпілотниками.

    Під час навчань військові відпрацьовуватимуть повний цикл протидії дронам — від їхнього виявлення та ідентифікації до придушення або фізичного знищення залежно від типу загрози.

    Після завершення початкового етапу програму значно розширять.

    Вже наступного року навчання проходитимуть також призовники, які щороку поповнюють фінську армію. Це дозволить сформувати значний резерв військовослужбовців, які володітимуть сучасними навичками боротьби з безпілотниками ще до завершення строкової служби.

    У перспективі елементи протидронової підготовки можуть стати обов’язковою частиною навчання значної кількості військових спеціальностей.

    Нові комплекси насамперед отримають спеціальні батареї протидронової оборони, які зараз створюються у складі фінських Збройних сил.

    Очікується, що вони працюватимуть у взаємодії із традиційними підрозділами протиповітряної оборони, засобами радіоелектронної боротьби, системами раннього виявлення та військовою розвідкою.

    Таким чином формується багаторівнева система захисту повітряного простору, здатна реагувати як на масштабні ракетні атаки, так і на масове застосування безпілотників різних типів.

    Особливу увагу фінські військові приділяють саме малим дронам, які останніми роками стали однією з найнебезпечніших загроз на полі бою.

    Такі апарати можуть виконувати розвідувальні місії, коригувати вогонь артилерії, переносити вибухівку або діяти як дрони-камікадзе. Крім того, розвиток технологій дозволяє застосовувати їх масовано, що значно ускладнює роботу класичних систем ППО.

    Керівник дослідницького напряму фінської компанії Sensofusion, яка спеціалізується на розробці систем боротьби з безпілотниками, Мікко Хюппьонен зазначив, що розвиток технологій нагадує постійну “гру в кота й мишу”.

    За його словами, виробники ударних дронів безперервно вдосконалюють свої розробки, тоді як інженери, які створюють засоби захисту, змушені практично щодня знаходити нові способи їх нейтралізації.

    Експерт наголосив, що цей процес пришвидшується настільки стрімко, що військові змушені регулярно оновлювати обладнання та змінювати тактику боротьби з безпілотниками.

    Окремо Хюппьонен звернув увагу на розвиток штучного інтелекту.

    На його переконання, вже найближчим часом бойові дрони отримають можливість самостійно аналізувати обстановку, визначати цілі та ухвалювати рішення щодо застосування зброї практично без участі оператора.

    За словами експерта, питання полягає не в тому, чи станеться це взагалі, а лише в тому, коли саме такі технології почнуть масово використовуватися.

    Він попередив, що автономні системи озброєння можуть створити абсолютно нові ризики для міжнародної безпеки, оскільки рішення про життя і смерть людини потенційно зможуть ухвалювати алгоритми штучного інтелекту.

    Фінляндія вже сьогодні готується не лише до військових, а й до цивільних аспектів нової безпекової реальності.

    Раніше уряд країни повідомив про підготовку спеціальної пам’ятки для населення, у якій громадянам пояснюватимуть, як діяти у разі появи безпілотників, повітряної тривоги чи інших сучасних загроз.

    Документ міститиме рекомендації щодо особистої безпеки, інформування екстрених служб та алгоритмів поведінки під час кризових ситуацій.

    Паралельно Гельсінкі активно модернізує систему протиповітряної оборони.

    Нещодавно уряд ухвалив рішення закупити сучасні комплекси ППО малої дальності шведської компанії Saab, які мають суттєво посилити можливості країни із захисту від літаків, крилатих ракет та безпілотних літальних апаратів.

    Посилення оборонного потенціалу Фінляндії відбувається після вступу країни до НАТО та на тлі суттєвого погіршення безпекової ситуації у Європі.

    Фінляндія має найдовший серед країн Альянсу сухопутний кордон із Росією — понад 1 300 кілометрів, тому питання захисту повітряного простору, розвитку систем раннього попередження, засобів радіоелектронної боротьби та протидії безпілотникам стали одним із головних напрямків розвитку національної оборони.

    Експерти зазначають, що рішення фінської влади вкотре підтверджує загальноєвропейську тенденцію: сучасні армії дедалі більше інвестують саме у технології боротьби з дронами, які вже стали одним із ключових факторів успіху на полі бою. В умовах стрімкого розвитку безпілотних систем країни НАТО намагаються не лише нарощувати виробництво власних дронів, а й створювати ефективні засоби їхнього виявлення, придушення та знищення, готуючи свої війська до нової реальності сучасних воєн.