Golosnovinua.com

Позначка: Фінляндія

  • «Громадська думка змінюється»: президент Фінляндії назвав фактор, який може завершити війну

    «Громадська думка змінюється»: президент Фінляндії назвав фактор, який може завершити війну

    Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що Україна нині перебуває у найкращому становищі з початку повномасштабної війни, тоді як Росія стикається з новими викликами не лише на полі бою, а й усередині власної країни. На його думку, саме зміна настроїв у російському суспільстві може стати одним із ключових факторів завершення війни. Про це він сказав в інтерв’ю Financial Times.

    За словами Стубба, сьогодні Україна має сильніші військові, політичні та фінансові позиції, ніж будь-коли з лютого 2022 року. Він наголосив, що дедалі більше західних партнерів, включно зі США, бачать ефективність українських Сил оборони та зміну ситуації на полі бою на користь Києва.

    Фінський президент вважає, що саме цим пояснюється нервова реакція Кремля та нарощування російських атак по українських містах. Водночас, за його словами, російський наступ суттєво сповільнився, а бойові дії дедалі більше нагадують виснажливу позиційну війну з великими втратами для російської армії.

    Стубб послався на оцінку фінської аналітичної групи Black Bird Group, згідно з якою у червні російські війська вперше за тривалий час зазнали чистих територіальних втрат. За підрахунками аналітиків, Росія втратила приблизно 9 квадратних кілометрів контрольованої території, що стало першим подібним результатом за останні роки.

    На думку президента Фінляндії, вирішальним фактором завершення війни можуть стати не лише військові події, а й внутрішні процеси в самій Росії.

    «Росія не завершить цю війну лише через втрати на полі бою. Вирішальною стане зміна громадської думки. І громадська думка в Росії зараз змінюється», — зазначив Стубб.

    Окрему увагу він приділив українським далекобійним ударам по військових і логістичних об’єктах на території РФ. За словами фінського лідера, саме ця кампанія змінила стратегічне бачення багатьох союзників України, насамперед США, а також посилила переговорні позиції Києва. Водночас він визнав, що частина партнерів, зокрема Китай і окремі країни НАТО, спочатку побоювалися можливої ескалації конфлікту.

    Стубб наголосив, що ризики ескалації залишаються, однак під час переговорів із міністром закордонних справ Китаю Ван Ї почув чіткий сигнал про неприйнятність будь-якого сценарію із застосуванням ядерної зброї.

    Коментуючи перспективи вступу України до НАТО, президент Фінляндії заявив, що якби рішення залежало від нього, Україна стала б членом Альянсу негайно. Водночас він визнав, що наразі питання офіційного членства відкладене до можливого припинення бойових дій. На його переконання, найреалістичнішим кроком зараз є поглиблення інтеграції української оборонної промисловості з країнами НАТО, що водночас зміцнюватиме безпеку самого Альянсу.

    Заяви Стубба прозвучали напередодні саміту НАТО, на якому одним із ключових питань стане подальша військова підтримка України, посилення систем протиповітряної оборони та координація допомоги союзників.

  • Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Європа готується до найгіршого: країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони

    Країни східного флангу НАТО дедалі активніше перебудовують свою систему безпеки на тлі зростаючої військової загрози з боку Росії. Фінляндія, Польща, Литва, Латвія та Естонія не лише збільшують оборонні бюджети та чисельність своїх армій, а й будують масштабні фортифікаційні споруди, створюють нові системи стримування, модернізують прикордонну інфраструктуру та готуються до сценарію, за якого в разі нападу Росії перші дні війни їм доведеться вести бойові дії практично власними силами. Таких висновків дійшли журналісти Politico, які дослідили ситуацію на найбільш уразливих ділянках східного кордону Північноатлантичного альянсу.

    Матеріал підготувала Axel Springer Global Reporters Network, журналісти якої відвідали три стратегічно важливі регіони: лісистий фінсько-російський кордон, польські оборонні рубежі біля Калінінградської області та Білорусі, а також литовську ділянку поблизу Сувалкського коридору, який вважається одним із найнебезпечніших місць на карті НАТО.

    Метою дослідження було оцінити, наскільки країни східного флангу готові до можливого російського вторгнення, які уроки вони винесли з повномасштабної війни Росії проти України та наскільки швидко можуть перейти до повномасштабної оборони.

    Журналісти зазначають, що за останні роки ставлення європейських держав до безпеки докорінно змінилося. Якщо ще кілька років тому масштабна війна на території Європи багатьом здавалася малоймовірною, то після російського вторгнення в Україну та подальшого нарощування військової активності Кремля східні члени НАТО почали готуватися до найгірших сценаріїв.

    Додатковим фактором, який пришвидшив цей процес, стала політична невизначеність навколо ролі Сполучених Штатів у забезпеченні європейської безпеки.

    Politico нагадує, що після повернення Дональда Трампа до Білого дому американська політика щодо НАТО стала менш передбачуваною. Президент США неодноразово ставив під сумнів ефективність чинної моделі колективної оборони та заявляв, що європейські країни повинні значно більше вкладати у власну безпеку.

    Особливе занепокоєння серед союзників викликали його висловлювання щодо статті 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає колективний захист усіх членів Альянсу у разі нападу на одну з держав.

    На думку авторів матеріалу, навіть якщо формально гарантії НАТО залишаються незмінними, у країнах східного флангу дедалі більше виходять із припущення, що у випадку масштабної війни перші години або навіть дні доведеться покладатися насамперед на власні сили.

    Водночас Росія продовжує активно зміцнювати свої військові угруповання біля кордонів країн НАТО. Супутникові знімки свідчать про будівництво нових казарм, складів, полігонів та інфраструктури для розміщення особового складу і техніки поблизу Фінляндії та інших держав Європейського Союзу.

    Керівник військової розвідки Швеції заявив, що такі дії можуть свідчити про довгострокову підготовку Москви до потенційного протистояння із країнами Альянсу.

    Найдовший сухопутний кордон НАТО з Росією нині має Фінляндія. Його довжина становить 1343 кілометри. Після вступу країни до Альянсу цей напрямок перетворився на один із ключових елементів європейської оборони.

    Усі прикордонні переходи між Фінляндією та Росією залишаються закритими ще з 2023 року. Причиною стали як питання безпеки, так і гібридний тиск з боку Москви.

    Командир прикордонного округу Північної Карелії полковник Матті Піткяніітті зазначив, що фінські військові чудово усвідомлюють масштаби потенційної загрози.

    “Росія — наддержава, а ми — маленька країна. Треба бути обережним, коли спиш поруч із ведмедем”, — сказав він.

    Фінські військові виходять із того, що у випадку вторгнення саме їм доведеться першими вступити у бій.

    Колишній голова парламентського комітету з питань оборони Юкка Копра наголосив, що членство в НАТО не означає миттєвого прибуття військ союзників.

    “Ми дуже раді бути членами НАТО, але чудово розуміємо, що перший удар нам доведеться прийняти самостійно. Лише після цього буде задіяний механізм статті 5”, — пояснив він.

    Водночас Фінляндія робить ставку не лише на сучасне озброєння, а й на власну географію. Густі ліси, численні озера, болотиста місцевість, суворий клімат і тривала зима значно ускладнюють будь-який масштабний наступ.

    Саме в таких умовах цього року проходили міжнародні навчання “Північна зірка-26” та “Карельський меч-26”, у яких разом із фінськими військовими брали участь підрозділи зі США, Великої Британії та Франції.

    Ще одним кроком стало рішення Фінляндії, Польщі та країн Балтії залишити Оттавську конвенцію про заборону протипіхотних мін. У цих країнах пояснюють, що Росія ніколи не була учасницею договору і активно використовує мінну зброю під час війни проти України, тому обмежувати власні оборонні можливості більше недоцільно.

    Польща за останні два роки стала одним із лідерів НАТО за темпами переозброєння та збільшення чисельності армії.

    Одним із найбільш амбітних оборонних проєктів став “Східний щит”, який охоплює майже весь кордон із Білоруссю та Калінінградською областю Росії.

    Проєкт передбачає будівництво сотень кілометрів протитанкових ровів, бетонних укріплень, мінних полів, бункерів, сучасних систем відеоспостереження, сенсорів, тепловізорів, безпілотних комплексів і фортифікацій.

    Загальна вартість програми оцінюється приблизно у 10 мільярдів євро.

    Водночас журналісти Politico зазначають, що роботи ще тривають, а окремі ділянки поки не мають повністю завершених укріплень.

    Особливу увагу Польща приділяє боротьбі з безпілотниками.

    Поштовхом для цього стали випадки, коли російські ударні дрони порушували польський повітряний простір. Для їхнього перехоплення НАТО доводилося піднімати винищувачі F-16 та F-35 і застосовувати дорогі ракети, вартість яких у багато разів перевищує ціну самих безпілотників.

    Саме тому Польща прискорила створення власної системи протидії дронам SAN, яка має дозволити значно дешевше та ефективніше відбивати подібні атаки.

    Не менш складною залишається ситуація у країнах Балтії.

    Литва, Латвія та Естонія не мають тієї стратегічної глибини оборони, якою володіють Польща чи Фінляндія.

    Їхня територія відносно невелика, а відстані до російського кордону мінімальні.

    Ключовим елементом безпеки регіону залишається Сувалкський коридор — приблизно 65-кілометрова ділянка між Польщею та Литвою, яка є єдиним сухопутним шляхом сполучення країн Балтії з рештою НАТО.

    Саме тому вздовж цього району активно створюють нові оборонні рубежі.

    На кордоні з Білоруссю вже встановлено багатокілометрові загородження з колючого дроту, бетонні протитанкові бар’єри, так звані “зуби дракона”, системи спостереження та інші елементи оборони.

    Усе це входить до Балтійської оборонної лінії — спільного проєкту Литви, Латвії та Естонії, який передбачає будівництво фортифікацій, мінних полів, укриттів і протитанкових споруд.

    Командувач литовської армії Раймундас Вайкшнорас вважає, що приховати підготовку масштабного російського наступу практично неможливо.

    За його словами, сучасні можливості розвідки НАТО дозволяють відстежувати переміщення військ, техніки, залізничних ешелонів і логістичних колон, що дає союзникам час для реагування.

    Втім, колишній командувач армії США в Європі генерал Бен Ходжес попереджає, що навіть за таких умов у найгіршому сценарії країнам Балтії може довестися самостійно стримувати противника до двох тижнів, поки до регіону прибудуть основні сили НАТО.

    Саме тому оборонне планування дедалі більше базується на принципі максимальної самостійності в перші дні можливого конфлікту.

    На думку авторів Politico, досвід України кардинально змінив військове мислення Європи. Якщо раніше головний акцент робився на швидкому прибутті союзників, то тепер дедалі більше країн виходять із того, що вирішальними можуть стати саме перші години й дні війни.

    Саме тому східний фланг НАТО сьогодні переживає найбільше переозброєння та фортифікаційне будівництво з часів завершення холодної війни, намагаючись зробити потенційну агресію Росії максимально дорогою та складною ще до прибуття основних сил Альянсу.

  • Фінляндія дозволила транзит ядерної зброї НАТО: рішення біля кордонів Росії

    Фінляндія дозволила транзит ядерної зброї НАТО: рішення біля кордонів Росії

    Президент Фінляндії Олександр Стубб підписав поправки до законодавства про ядерну енергетику, які відкривають можливість для ввезення та транзиту ядерної зброї через територію країни в межах союзницьких зобов’язань НАТО. Це рішення фактично скасовує попередні юридичні обмеження, які забороняли будь-які операції з переміщення ядерної зброї територією Фінляндії, і створює нову правову основу для потенційних дій Альянсу в межах оборонного планування.

    Про це повідомляється на офіційному сайті парламенту Фінляндії.

    Згідно з оприлюдненими даними, закон набуде чинності вже 1 липня, після чого фінська правова система дозволятиме транзит, ввезення, постачання та тимчасове розміщення ядерних засобів у рамках оборонного співробітництва з НАТО. Ухвалені зміни є частиною ширшого процесу адаптації національного законодавства до стандартів Північноатлантичного альянсу після вступу Фінляндії до організації у 2023 році.

    Фактично це означає, що територія Фінляндії може бути використана як транзитний або логістичний коридор для ядерного озброєння союзників НАТО, що суттєво змінює стратегічну ситуацію в Північній Європі. Особливо чутливим цей аспект є з огляду на географічну близькість до Росії, яка традиційно розглядає розширення військової інфраструктури НАТО біля своїх кордонів як загрозу національній безпеці.

    Рішення Гельсінкі ухвалене на тлі повномасштабної війни Росії проти України та загального загострення безпекової ситуації в Європі. У фінському уряді наголошують, що оновлення законодавства має на меті посилення обороноздатності країни та забезпечення повної інтеграції у систему ядерного стримування НАТО. Влада підкреслює, що ці зміни не означають автоматичного розміщення ядерної зброї на території Фінляндії, однак створюють юридичні можливості для дій союзників у разі виникнення кризових сценаріїв.

    Раніше парламент Фінляндії вже підтримав відповідний законопроєкт, який передбачає можливість транспортування, постачання та зберігання ядерної зброї в межах національної оборони та міжнародних зобов’язань країни в НАТО. Це рішення стало логічним продовженням політики Гельсінкі щодо поступового посилення військової інтеграції з Альянсом після десятиліть позаблокового статусу.

    Уряд Фінляндії пояснює, що такі кроки спрямовані насамперед на посилення стримування потенційних загроз і стабілізацію безпекового середовища в регіоні. Міністр оборони Антті Хакканен раніше заявляв, що зміни в законодавстві дозволяють країні повноцінно використовувати механізми колективної оборони НАТО, включно з ядерним компонентом стримування, який залишається одним із ключових елементів безпеки Альянсу.

    Водночас у Гельсінкі неодноразово наголошували, що Фінляндія не має наміру самостійно розміщувати ядерну зброю на своїй території та не планує змінювати цей підхід у найближчій перспективі. Президент Олександр Стубб також підкреслював, що членство в НАТО має бути повноцінним і без обмежень, однак політичного рішення щодо розміщення ядерного озброєння в країні не ухвалювалося.

    Ухвалення поправок вже викликало підвищену увагу міжнародних спостерігачів, оскільки вони можуть вплинути на баланс сил у регіоні Балтійського моря та загалом у Північній Європі. На тлі зростання напруженості між Росією та Заходом будь-які зміни в ядерній політиці держав НАТО розглядаються як потенційно значущі для регіональної безпеки та стратегічної стабільності. Водночас у Фінляндії підкреслюють, що всі ухвалені рішення залишаються виключно оборонними за своєю природою та спрямовані на запобігання ескалації, а не на її розпалювання.

  • Фінляндія дозволила ядерну зброю на своїй території

    Фінляндія дозволила ядерну зброю на своїй території

    Парламент Фінляндії ухвалив одне з найбільш резонансних оборонних рішень останніх десятиліть, проголосувавши за законопроєкт, який фактично скасовує багаторічну заборону на операції, пов’язані з ядерною зброєю, та дозволяє її ввезення, транспортування, постачання і зберігання на території країни за умови необхідності для національної безпеки та виконання союзницьких зобов’язань у межах НАТО.

    Як повідомляють Bloomberg та Euronews, за відповідне рішення у фінському парламенті проголосували 125 депутатів, тоді як 61 висловився проти. Прийнятий документ вносить суттєві зміни одразу до двох ключових нормативних актів — Закону про ядерну енергетику та Кримінального кодексу Фінляндії. Саме ці зміни юридично відкривають можливість для операцій з ядерною зброєю, які були повністю заборонені в країні з 1980-х років у межах політики військового стримування та нейтралітету, що діяла десятиліттями.

    Рішення парламенту фактично означає зміну стратегічної доктрини безпеки держави, яка тривалий час позиціонувала себе як країна з максимально обмеженим доступом до ядерних технологій військового призначення. Після ухвалення закону Фінляндія отримує правову можливість не лише для потенційного розміщення ядерної зброї, а й для участі в повноцінній інфраструктурі ядерного стримування Північноатлантичного альянсу. Це включає логістичні, технічні та оборонні аспекти, пов’язані з транспортуванням і зберіганням відповідних систем у разі ухвалення політичного рішення в межах НАТО.

    Міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен заявив, що ухвалений законопроєкт є необхідним кроком для посилення національної оборони та адаптації країни до нової безпекової реальності в Європі. За його словами, це рішення дозволяє Фінляндії повною мірою інтегруватися в систему ядерного стримування НАТО, що розглядається як ключовий елемент колективної безпеки альянсу на тлі зростання загроз у регіоні.

    Водночас президент Фінляндії Александр Стубб наголосив, що країна не планує розміщувати ядерну зброю на своїй території в мирний час. Таким чином, закон створює юридичну основу для потенційних дій у кризових ситуаціях, але не означає негайної зміни військової присутності чи розгортання ядерних систем у країні.

    Політичні дебати навколо законопроєкту були гострими та тривалими. Опозиційні сили критикували уряд за те, що настільки чутливе питання було винесене на голосування без досягнення широкого національного консенсусу. Вони наголошували, що відхід від багаторічної політики ядерного нейтралітету є надто різким кроком, який може мати довгострокові наслідки для безпекової та дипломатичної позиції Фінляндії. Попри це, парламентська більшість підтримала закон, аргументуючи його необхідністю швидкої адаптації до нових геополітичних умов.

    Окремо зазначається, що нові норми відкривають можливість для операцій із ядерними компонентами в рамках оборонних місій та колективних зобов’язань перед НАТО. Це означає, що Фінляндія фактично синхронізує своє законодавство з механізмами союзницького стримування, які посилюються в Європі на тлі загострення відносин із Росією та зростання військової напруженості на північному фланзі Альянсу.

    Паралельно Гельсінкі розглядає участь у ініціативі президента Франції Еммануеля Макрона щодо розширення французького ядерного стримування на інші європейські країни. Це питання наразі перебуває на стадії політичного обговорення, а остаточне рішення очікується восени.

    Фінляндія, яка десятиліттями дотримувалася політики військового позаблокового статусу, кардинально змінила свій зовнішньополітичний курс після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У 2023 році країна офіційно стала членом НАТО, що стало одним із найзначніших геополітичних зрушень у Європі за останні десятиліття та остаточно закріпило її інтеграцію в західну систему безпеки.

    У Кремлі раніше різко критикували будь-які кроки Фінляндії, пов’язані з потенційним розміщенням ядерної зброї, заявляючи про нібито ескалаційний характер таких рішень. Водночас у Гельсінкі підкреслюють, що ухвалений закон має виключно оборонний характер і спрямований на зміцнення стримування та захисту національного суверенітету в умовах нових викликів безпеці.

  • Росія будує нову військову базу біля Фінляндії

    Росія будує нову військову базу біля Фінляндії

    Росія розпочала будівництво нової великої військової бази у селі Нова Вілга під Петрозаводськом, у безпосередній близькості до східного кордону Фінляндії. За даними фінського видання Yle, йдеться про перший із радянських часів повністю новий військовий об’єкт такого масштабу в цьому регіоні, який зводиться з нуля, а не на основі модернізації старої інфраструктури.

    Інформація базується на супутникових знімках, а також коментарях військового експерта, колишнього офіцера фінської розвідки Марко Еклунда, який проаналізував темпи та характер будівництва. За його оцінками, активна фаза робіт почалася навесні 2026 року та нині триває з високою інтенсивністю.

    На території майбутнього військового містечка вже ведеться зведення щонайменше десятка великих казарм, а також допоміжних адміністративних і інфраструктурних об’єктів. Будівельні роботи охоплюють значну площу, що свідчить про довгостроковий характер проєкту та його стратегічне значення.

    Супутникові знімки показують, що підготовчі роботи розпочалися раніше, ніж основне будівництво. Перші вирубки лісу в районі майбутнього гарнізону зафіксували ще у листопаді 2025 року. Згодом, узимку, стартували масштабні земляні роботи, після чого територія почала швидко перетворюватися на будівельний майданчик військового призначення.

    Аналітики зазначають, що масштаби проєкту є нетиповими для Петрозаводська та прилеглих районів. У попередні роки російська армія в цьому регіоні переважно займалася реконструкцією радянських об’єктів або точковим розширенням існуючих баз. Поточне ж будівництво фактично означає створення нового військового гарнізону повного циклу.

    На супутникових знімках вже можна чітко розрізнити елементи майбутньої бази: штабні будівлі, плац для стройової підготовки, а також лінійно розташовані казарми. За даними Yle, саме зі зведення штабу почали реалізацію проєкту, що вказує на пріоритетність командної структури.

    Марко Еклунд зазначає, що будівлі казарм відповідають типовим стандартам російської військової архітектури. Це споруди заввишки три–чотири поверхи, розміром приблизно 65 на 24 метри. Кожна з них має близько 1500 квадратних метрів площі на поверх, що дозволяє розміщувати значну кількість особового складу.

    За попередніми оцінками експерта, нова база може бути розрахована на 4–6 тисяч військовослужбовців. Такий масштаб відповідає мотострілецькій бригаді або ядру новоствореної мотострілецької дивізії. Росія, за даними аналітиків, паралельно формує подібні з’єднання у Республіці Карелія та інших регіонах поблизу кордонів НАТО.

    Російська влада офіційно підтвердила факт будівництва наприкінці травня 2026 року. Тоді об’єкт відвідав заступник міністра оборони РФ Павло Фрадков, який провів інспекцію ходу робіт. За даними Міноборони Росії, на території комплексу планується зведення понад 50 об’єктів різного призначення.

    Серед них — казарми, житлові будинки для військовослужбовців та їхніх сімей, спортивна інфраструктура, навчальні майданчики, а також допоміжні адміністративні споруди. Таким чином, об’єкт фактично формує повноцінне військове містечко із замкненим життєвим циклом.

    Експерти розглядають цей проєкт як частину ширшої тенденції мілітаризації північно-західного напрямку Росії після вступу Фінляндії до НАТО. Регіон Карелії та Мурманської області останніми роками став одним із пріоритетних у планах російського військового командування.

    Марко Еклунд наголошує, що хоча масштаби будівництва виглядають значними, це не означає появу негайної військової загрози. За його словами, формування боєздатного угруповання потребує часу, ресурсів та підготовки.

    «Загроза формується з наміру та можливостей. Можливості значно зростуть, коли ці підрозділи будуть повністю сформовані. Але це не відбувається миттєво», — пояснює експерт.

    Він підкреслює, що для реального функціонування нових військових частин необхідно не лише збудувати інфраструктуру, але й забезпечити технікою, набрати особовий склад та провести навчання. Це процес, який може тривати роками та потребує значних фінансових і організаційних ресурсів.

    «Потрібно побудувати інфраструктуру, закупити техніку, набрати людей і навчити їх. Лише тоді ці війська стануть реально боєздатними. Сучасну армію не створюють швидко — це довгий і дорогий процес», — додає він.

    Окремо експерт звертає увагу на те, що повномасштабна війна проти України суттєво впливає на темпи військового будівництва Росії. Значна частина ресурсів та уваги російського військового керівництва наразі зосереджена на українському напрямку, що обмежує можливості швидкого розгортання нових сил на північному заході.

    Раніше супутникові дані вже фіксували активність російських військових у прикордонних районах із Фінляндією. Зокрема, у 2023 році повідомлялося про будівництво нових ангарів у Петрозаводську та гарнізоні Алакуртті.

    У 2025 році стало відомо про створення військового містечка для артилерійської бригади в Кандалакші, а також про накопичення інженерної техніки поблизу фінського кордону.

    На початку 2026 року фінські ЗМІ також повідомляли про відновлення радянського гарнізону «Рибка» у Петрозаводську, який може бути використаний для розміщення частин 44-го армійського корпусу Ленінградського військового округу чисельністю до 15 тисяч військовослужбовців.

    Таким чином, нова база у Новій Вілзі розглядається аналітиками як ще один елемент системного посилення військової інфраструктури Росії вздовж кордонів із країнами НАТО, що перебуває під постійним моніторингом західних розвідок та супутникового спостереження.

  • Президент Фінляндії відмовився вести переговори з Путіним від імені Європи

    Президент Фінляндії відмовився вести переговори з Путіним від імені Європи

    Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що не бачить себе в ролі головного представника Європи на можливих переговорах із президентом Росії Володимиром Путіним щодо завершення війни в Україні. Водночас фінський лідер переконаний, що настав час для активізації дипломатичних контактів із Москвою, оскільки Україна нині перебуває на сильних позиціях як у військовому, так і в політичному та економічному вимірах.

    Про це Стубб заявив під час спільної пресконференції з президентом Кенії Вільямом Руто 10 червня. Його слова цитує фінський телеканал MTV Uutiset.

    Заява президента Фінляндії пролунала після того, як голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко запропонував розглянути кандидатуру Стубба як можливого представника Європи на майбутніх переговорах щодо припинення війни.

    Український парламентар назвав фінського президента “чудовим дипломатом”, який має значний досвід міжнародної роботи та здатний ефективно вести діалог із ключовими світовими лідерами. На думку Мережка, Стубб міг би стати однією з центральних фігур у переговорному процесі завдяки своїм дипломатичним навичкам та добрим відносинам із західними партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами.

    Втім, сам президент Фінляндії не погодився з такою оцінкою власної ролі. Він наголосив, що не вважає за доцільне представляти весь Європейський континент на переговорах із Кремлем.

    За словами Стубба, відповідальність за такий процес мають взяти на себе найбільші та найвпливовіші держави Європи. Йдеться насамперед про Францію, Німеччину та Велику Британію, які, на його переконання, володіють достатньою політичною вагою для того, щоб виступати від імені європейської спільноти.

    “Особисто я не бачу себе представником у цьому питанні. Я вважаю, що цим повинні керувати великі гравці, а саме Франція, Німеччина та Велика Британія”, – заявив фінський президент.

    Водночас Стубб підкреслив, що менші держави Європи також можуть зробити вагомий внесок у можливий мирний процес. За його словами, такі країни, як Фінляндія чи Норвегія, здатні відігравати важливу роль у кулуарній дипломатії, сприяючи контактам між сторонами та допомагаючи координувати міжнародні зусилля.

    Окремо президент Фінляндії висловився щодо перспектив діалогу між Заходом і Росією. Він зазначив, що нинішня ситуація може бути більш сприятливою для дипломатичних контактів, ніж раніше.

    На його думку, Україна зараз перебуває у сильній позиції. Попри тривалу війну, держава продовжує отримувати міжнародну підтримку, зберігає стійкість економіки та демонструє здатність чинити опір російській агресії.

    Саме тому, вважає Стубб, Європа могла б скористатися цим моментом для початку нових дипломатичних зусиль.

    “Зараз ми перебуваємо в ситуації, коли Україна займає сильні позиції у військовому, політичному та економічному плані. Тому я вважаю, що Європі час зв’язатися з керівництвом Росії, а точніше з президентом Путіним, для проведення дипломатичних переговорів”, – наголосив глава фінської держави.

    Його слова пролунали на тлі активних консультацій між союзниками України щодо майбутніх форматів мирного врегулювання. Питання можливих переговорів дедалі частіше обговорюється на міжнародному рівні, хоча західні країни продовжують наголошувати, що жодні рішення щодо майбутнього України не можуть ухвалюватися без участі Києва.

    Важливою подією у цьому контексті стала зустріч лідерів України, Великої Британії, Франції та Німеччини, яка відбулася 7 червня у Лондоні. Під час переговорів сторони обговорили подальшу підтримку України та умови, необхідні для досягнення справедливого і тривалого миру.

    За інформацією уряду Німеччини, спільні пропозиції України, Німеччини, Франції та Великої Британії щодо подальших переговорних кроків планують розглянути вже найближчим часом під час засідань “Групи семи”. Після цього відповідні ініціативи можуть стати предметом обговорення на рівні Європейського Союзу.

    Заява Александра Стубба привернула увагу міжнародних спостерігачів ще й тому, що Фінляндія після початку повномасштабної війни стала одним із найпослідовніших союзників України в Європі. Гельсінкі підтримує санкційний тиск на Росію, надає військову та гуманітарну допомогу Києву, а також активно виступає за зміцнення європейської безпеки.

    Крім того, саме після російського вторгнення Фінляндія ухвалила історичне рішення про вступ до НАТО, остаточно відмовившись від багаторічної політики військового нейтралітету. Це рішення суттєво змінило безпекову архітектуру Північної Європи та стало одним із найбільших геополітичних наслідків війни.

    На цьому тлі слова Стубба про необхідність поєднання підтримки України з пошуком дипломатичних механізмів завершення війни можуть свідчити про зростання уваги європейських столиць до можливих сценаріїв майбутнього мирного процесу.

    Водночас президент Фінляндії чітко дав зрозуміти, що не претендує на роль головного посередника між Європою та Кремлем. На його переконання, таку місію мають виконувати провідні держави континенту, тоді як інші країни можуть допомагати формувати умови для майбутнього дипломатичного врегулювання.

  • 115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    115 тисяч військових біля кордонів НАТО

    Росія продовжує масштабне нарощування військової інфраструктури поблизу кордонів країн НАТО та готує об’єкти, які потенційно зможуть прийняти понад 100 тисяч військовослужбовців. Такого висновку дійшли журналісти кількох провідних медіа Північної Європи та Балтії після аналізу супутникових знімків російських військових баз і консультацій із представниками оборонних структур та військовими експертами.

    Про це йдеться у спільному розслідуванні шведського телеканалу SVT, норвезької телерадіокомпанії NRK, данського мовника DR та естонського видання Delfi.

    Розслідування показало, що Росія активно модернізує та розширює військові об’єкти вздовж своїх західних і північно-західних кордонів. На супутникових знімках зафіксоване будівництво нових казарм, складів боєприпасів, ангарів для військової техніки, логістичних центрів, ремонтних майстерень та інших об’єктів військової інфраструктури. Аналітики наголошують, що масштаби робіт свідчать не про локальне оновлення існуючих баз, а про підготовку до розміщення значно більшої кількості особового складу та техніки.

    Особливу увагу журналісти приділили району Печенги, або Петсамо, який розташований у Мурманській області всього за десять кілометрів від кордону з Норвегією. Цей регіон має стратегічне значення для Росії, оскільки контролює вихід до Баренцевого моря та арктичний напрямок. Супутникові знімки демонструють появу нових казарм, розширення місць дислокації техніки та активне будівництво інфраструктури для розміщення додаткових підрозділів.

    За оцінками експертів, після завершення модернізації база в Печензі зможе прийняти близько 17 тисяч військовослужбовців. Для порівняння, раніше її можливості оцінювалися приблизно у 7 тисяч осіб. Таким чином, чисельність військового контингенту в районі може зрости більш ніж удвічі.

    Ще одним важливим напрямком стала Карелія. У Петрозаводську, що розташований неподалік кордону з Фінляндією, журналісти також зафіксували активне розширення військових об’єктів. Тут створюються нові місця для розміщення особового складу та техніки, що може свідчити про формування додаткових військових з’єднань після завершення будівельних робіт.

    Значні зміни відбуваються і в інших районах поблизу фінського кордону. У Сапьорному Ленінградської області зводяться нові об’єкти для військових частин, а в Лузі, яка вже давно є одним із ключових центрів підготовки та розміщення російських військ на західному напрямку, фіксується накопичення техніки та розширення інфраструктури.

    Окрему увагу дослідники звернули на населений пункт Кіріловське, розташований приблизно за 70 кілометрів від кордону з Фінляндією. Там споруджується абсолютно новий військовий комплекс, масштаби якого дозволяють говорити про довгострокові плани Кремля щодо посилення своєї присутності на кордонах із державами НАТО.

    Паралельно триває модернізація військових об’єктів у Кандалакші на узбережжі Білого моря. Цей район відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки російського Північного флоту та арктичних комунікацій. Згідно з аналізом супутникових знімків, існуюча база суттєво розширюється та отримує нові потужності для розміщення військ.

    Не менш важливим напрямком залишається Калінінградська область, яка фактично є російським військовим анклавом між Польщею та Литвою. У Балтійську журналісти зафіксували значне накопичення техніки та активізацію робіт на військових об’єктах. Експерти зазначають, що цей регіон має ключове значення для контролю над Балтійським морем та може відігравати важливу роль у потенційному конфлікті між Росією та НАТО.

    Командувач армії Фінляндії Пасі Вялімякі заявив журналістам, що після завершення розширення військової інфраструктури Росія може збільшити чисельність своїх військ поблизу фінського кордону приблизно до 80 тисяч осіб. До початку нинішньої модернізації там перебували близько 20 тисяч військових.

    Таким чином, йдеться про чотириразове збільшення угруповання на одному з ключових напрямків. Особливе занепокоєння Гельсінкі викликає те, що після вступу Фінляндії до НАТО у 2023 році спільний кордон між Альянсом і Росією збільшився більш ніж на 1300 кілометрів, що кардинально змінило безпекову ситуацію в регіоні.

    За оцінками авторів розслідування, нові та модернізовані військові об’єкти можуть забезпечити розміщення близько 115 тисяч російських військовослужбовців уздовж кордонів із країнами Північної Європи та Балтії. Така концентрація сил стане найбільшою на цьому напрямку за останні десятиліття.

    Керівник шведської військової розвідки MUST Томас Нільссон заявив, що подібні дії Росії необхідно сприймати максимально серйозно. За його словами, масштаби будівництва свідчать про підготовку не до демонстрації сили, а до створення реальних військових можливостей для потенційного протистояння з НАТО у майбутньому.

    Нільссон підкреслив, що створення інфраструктури такого рівня потребує багаторічного планування та значних фінансових ресурсів, а тому навряд чи може розглядатися як тимчасовий або символічний проєкт.

    Військові експерти вважають, що наразі Росія не має можливості повністю укомплектувати нові бази через війну проти України. Значна частина особового складу, техніки та ресурсів продовжує використовуватися на українському фронті. Проте ситуація може кардинально змінитися після завершення або заморожування бойових дій.

    Командувач сил НАТО у Балтії та Польщі генерал-майор Браян Нільссен зазначив, що поки Росія зосереджена на війні проти України, прямий ризик нападу на держави Альянсу залишається обмеженим. Водночас він наголосив, що будь-яка пауза у війні може дозволити Москві швидко перекинути значні сили на інші напрямки.

    Схожої оцінки дотримується і командувач норвезької армії Ейрік Крістофферсен. За його словами, якщо Росія реалізує плани щодо збільшення чисельності військ та завершить формування нових угруповань, рівень військової загрози для Норвегії та інших країн регіону суттєво зросте.

    На тлі цих процесів країни НАТО вже почали посилювати власну оборону. На початку 2026 року Велика Британія оголосила про подвоєння чисельності своїх військ у Норвегії для зміцнення оборони Арктики та стримування потенційних загроз з боку Росії. Норвезьке військове керівництво також заявляло, що не може повністю виключати сценарій майбутньої агресії Москви проти країн Альянсу.

    Аналітики наголошують, що нинішнє розширення російської військової інфраструктури відбувається на тлі найглибшої безпекової кризи в Європі з часів завершення Холодної війни. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну НАТО різко збільшило свою присутність на східному фланзі, а вступ Фінляндії та Швеції до Альянсу фактично перетворив Балтійське море на один із ключових театрів потенційного протистояння між Росією та Заходом.

    Саме тому нові дані про розширення російських баз поблизу кордонів НАТО викликали серйозне занепокоєння серед військових і політичних кіл Північної Європи. Там дедалі частіше попереджають, що навіть якщо безпосередня загроза наразі залишається обмеженою через війну в Україні, підготовка Росії до можливих майбутніх конфліктів уже триває повним ходом.

  • Стубб про війну: 7 аргументів, чому Україна зараз у сильнішій позиції

    Стубб про війну: 7 аргументів, чому Україна зараз у сильнішій позиції

    Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що Україна зараз перебуває у найбільш сильній військовій позиції з початку повномасштабного вторгнення Росії. Про це він сказав в інтерв’ю швейцарському виданню NZZ, коментуючи перебіг війни, співвідношення втрат сторін та загальні стратегічні тенденції на фронті.

    За словами Стубба, війну можна умовно поділити на три етапи: перший рік став періодом виживання для України, наступні роки — етапом стійкості, а нинішній період він описує як фазу «математичної війни», у якій вирішальними стають ресурси, темпи втрат, здатність до мобілізації та промислове виробництво озброєнь.

    Одним із ключових аргументів він назвав співвідношення втрат і поповнення армій. Стубб стверджує, що щомісячні втрати російської сторони можуть сягати приблизно 35 тисяч осіб убитими та пораненими, тоді як Росія, за його оцінками, здатна вербувати близько 27 тисяч нових військових щомісяця. На його думку, це створює довгостроковий дефіцит людського ресурсу для російської армії.

    Окремо він звернув увагу на зміну співвідношення втрат на полі бою. Якщо раніше, за його словами, воно становило приблизно 1 до 3 на користь України, то зараз може досягати 1 до 8. Стубб пов’язує це з трансформацією характеру бойових дій і зростаючою роллю технологій, які мінімізують прямі зіткнення піхоти та підсилюють значення дистанційного ураження.

    Ще одним важливим фактором президент Фінляндії назвав домінування безпілотних систем та ракетного озброєння. За його словами, до 95% втрат на фронті сьогодні спричинені саме ударами дронів і ракет, тоді як класичні бойові зіткнення «на короткій дистанції» поступово скорочуються. Це, на його думку, означає фундаментальну зміну самої природи сучасної війни.

    Стубб також описав ситуацію на окремих ділянках фронту як формування так званих «зон смерті» завширшки 20–40 кілометрів, де виживання для будь-яких підрозділів є вкрай низьким. Він зазначив, що в таких зонах російські сили часто використовують малі групи штурму, тоді як українська армія застосовує інші тактичні підходи, зосереджені на дистанційному ураженні.

    Ще одним аргументом він назвав зростання ролі дронових і ракетних атак у глибині територій. За його словами, у березні Україна вперше змогла завдати більшої кількості ударів по території Росії, ніж російська система ППО змогла перехопити. Він також наголосив на масштабному розвитку українського виробництва безпілотників, яке, за прогнозами, може сягнути до 10 мільйонів одиниць на рік.

    Окремо Стубб звернув увагу на зміну оперативної ситуації на фронті. Він заявив, що у квітні Україна вперше за тривалий час змогла повернути більше територій, ніж втратила, що може свідчити про поступову зміну балансу сил у локальних операціях.

    Водночас він зазначив, що Росія стикається не лише з військовими, а й із внутрішніми обмеженнями, включно з економічним тиском, інформаційним контролем та обмеженням доступу населення до зовнішніх джерел інформації. За його словами, це впливає на суспільні настрої, і значна частина російського населення, за його оцінкою, не підтримує війну.

    Окремо президент Фінляндії прокоментував безпекові ризики для Європи після завершення війни. Він висловив скепсис щодо можливості прямого військового тестування статті 5 НАТО з боку Росії, аргументуючи це тим, що Кремль не зміг досягти своїх цілей в Україні навіть за кілька років повномасштабної війни.

    Водночас він визнав, що Росія може продовжувати використовувати гібридні методи впливу, включно з кібератаками та диверсіями, однак не прогнозує прямої військової ескалації проти Альянсу. Стубб закликав суспільства Європи зберігати спокій і орієнтуватися на дані розвідок, які, за його словами, не свідчать про підготовку Росії до великої війни проти НАТО.

    Окремий блок заяв стосувався можливих переговорів із Росією. Стубб наголосив, що діалог можливий лише тоді, коли Москва перебуває у слабшій позиції, і що такі процеси мають відбуватися у координації зі США. Водночас він підкреслив, що Європа повинна активніше формувати власну зовнішньополітичну лінію.

    Він запропонував поетапну модель потенційних переговорів: спершу на рівні Європейського Союзу, далі у форматі E3 за участі Франції, Німеччини та Великої Британії, і лише потім — розширені міжнародні майданчики. За його словами, це дозволило б Європі діяти більш узгоджено та впевнено у відносинах із Росією.

    Таким чином, заяви Стубба фактично окреслюють бачення війни як затяжного технологічного та ресурсного протистояння, у якому, на його думку, Україна поступово зміцнює свої позиції завдяки поєднанню людського ресурсу, міжнародної підтримки та розвитку сучасних оборонних технологій.

  • Санкції штовхають Росію до масштабного технологічного шпигунства — AP

    Санкції штовхають Росію до масштабного технологічного шпигунства — AP

    Санкції проти Росії спровокували нову хвилю активізації її розвідувальних і кібершпигунських операцій, спрямованих на крадіжку західних технологій та оборонних розробок. Про це повідомляє Associated Press із посиланням на західні спецслужби та експертів у сфері безпеки.

    За даними співрозмовників агентства, російські структури останнім часом значно розширили масштаби операцій із незаконного отримання технологій. Йдеться про створення мереж фіктивних компаній у різних юрисдикціях, використання посередників, а також залучення кіберзлочинців і хакерських угруповань, які працюють над викраденням технічної документації, промислових даних і оборонних секретів західних країн. Частина цієї інформації, за оцінками спецслужб, може надалі використовуватися не лише для розвитку російського військово-промислового комплексу, а й для потенційних атак на критичну інфраструктуру.

    Західні аналітики пов’язують зростання такої активності з багаторічним санкційним тиском, який суттєво обмежив доступ Росії до сучасного обладнання, високотехнологічних компонентів і наукових розробок у США та Європі. Після початку повномасштабної війни проти України ці обмеження стали ще жорсткішими, що змусило Москву шукати альтернативні, часто нелегальні канали отримання технологій.

    Представники спецслужб країн Північної Європи підтверджують, що Росія діє дедалі більш цілеспрямовано і системно. Зокрема, за словами заступника керівника операцій Служби безпеки Швеції Крістоффера Веделіна, російські агенти «чітко розуміють свої потреби» і докладають значних зусиль для отримання передових промислових технологій, включно з високоточними верстатами, обладнанням для виробництва та дослідженнями у сфері подвійного призначення.

    Окрему увагу Москва приділяє оборонній промисловості. У Швеції, за даними розвідки, російські структури намагаються отримати доступ до технологій сучасного озброєння, включно з розробками винищувачів типу Gripen. Крім того, фіксуються спроби придбати або викрасти камери, лазерні системи та інші високотехнологічні компоненти цивільного призначення, які можуть бути адаптовані для використання у військових системах.

    Директор Служби безпеки та розвідки Фінляндії Юха Мартеліус зазначив, що стратегічна мета Росії полягає в тому, щоб не допустити технологічного відставання від Заходу в найближчі десятиліття. За його словами, Москва активно полює на широкий спектр розробок — від космічних і квантових технологій до арктичних і морських інновацій, які мають критичне значення для військових і стратегічних програм.

    Окремо він підкреслив, що Росія потребує не лише нових технологій, а й оновлення програмного забезпечення та доступу до сучасних комп’ютерних систем, зокрема для промислового обладнання та оборонного виробництва. Усе це, за його словами, свідчить про глибоку технологічну залежність російської економіки від зовнішніх ресурсів, яку Москва намагається компенсувати будь-якими доступними методами.

    Паралельно з промисловим шпигунством Росія активно розвиває кібератаки проти європейських компаній і об’єктів критичної інфраструктури. За словами Крістоффера Веделіна, мета таких операцій полягає не лише у викраденні даних, а й у створенні потенціалу для майбутніх деструктивних дій у момент, коли це буде політично або стратегічно вигідно.

    Як приклад він навів атаку на шведську електростанцію, під час якої, за даними розвідки, пов’язані з Росією структури намагалися вивести об’єкт з ладу. Хоча спробу було виявлено і зупинено, інцидент розглядається як сигнал про ескалацію диверсійної активності. За оцінками шведських спецслужб, цей випадок також мав на меті вплинути на політичні настрої в Європі, зокрема щодо підтримки України.

    Водночас у розвідспільноті країн Балтії та Північної Європи зазначають, що санкційний тиск уже створює серйозні внутрішні проблеми для російської економіки. Голова Служби зовнішньої розвідки Естонії Каупо Розін заявив, що дедалі агресивніша поведінка Москви може бути ознакою зростаючого економічного тиску та занепокоєння щодо стабільності фінансової системи РФ.

    За оцінками фінських та естонських спецслужб, приблизно третина внутрішнього валового продукту Росії нині спрямовується на військові потреби, що суттєво обмежує інвестиції в інші сектори економіки. Паралельно бюджетний дефіцит продовжує зростати значно швидшими темпами, ніж очікувалося під час планування.

    Розвіддані також свідчать про погіршення настроїв у російському державному апараті: чиновники стають більш обережними та менш впевненими в довгостроковій економічній стабільності. Це, за оцінками аналітиків, може свідчити про поступове накопичення системних ризиків усередині російської економіки.

    Водночас значна частина критичних технологій продовжує надходити до Росії через треті країни, попри санкційні обмеження. За даними західних структур, Китай відіграє ключову роль як транзитний центр для постачання напівпровідників, електроніки та обладнання подвійного призначення, необхідного для військової промисловості РФ.

    Окремі розслідування в Європі, зокрема в Німеччині, вже викрили масштабні схеми нелегального постачання технологій до Росії. Йдеться про тисячі відправлень на десятки мільйонів євро, які могли використовуватися для підтримки російського оборонного сектору.

    Таким чином, за оцінками Associated Press і західних розвідувальних служб, санкційний тиск не лише обмежує доступ Росії до технологій, а й підштовхує її до дедалі більш агресивних, ризикованих і системних спроб їх отримання через шпигунство, кібероперації та глобальні схеми обходу обмежень.

  • Сікорський оцінив загрозу для НАТО: Росія не готова до великого вторгнення, але готує інші сценарії

    Сікорський оцінив загрозу для НАТО: Росія не готова до великого вторгнення, але готує інші сценарії

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що наразі Росія не має можливостей для масштабного наступу проти країн НАТО. Водночас він попередив, що Альянс має бути готовим до диверсій, провокацій та інших форм гібридної агресії з боку Кремля.

    Про це очільник польської дипломатії написав у соцмережі X, коментуючи безпекову ситуацію в Європі на тлі війни Росії проти України.

    За словами Сікорського, попри агресивну риторику Москви та регулярні погрози на адресу Заходу, Кремль сьогодні не має достатніх ресурсів для прямого масштабного вторгнення на територію НАТО. Польський міністр наголосив, що підготовку до такого сценарію західні союзники змогли б зафіксувати заздалегідь.

    “Росія сьогодні не в стані провести велике наступальне вторгнення проти НАТО, а якби вона до цього готувалася, то ми б це помітили — у нас є супутникова розвідка. Ми бачили концентрацію ста тисяч солдатів навколо України, яка наростала місяцями”, — зазначив Сікорський.

    Таким чином глава МЗС Польщі провів паралель із подіями напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, коли західні розвідки фіксували поступове накопичення російських військ біля українських кордонів.

    Сікорський також визнав, що наміри російського диктатора Володимира Путіна виявилися значно небезпечнішими, ніж багато хто очікував у Західній Європі. Саме тому, за його словами, будь-які сигнали з боку Москви необхідно сприймати максимально серйозно.

    Втім, головну небезпеку зараз можуть становити не танкові колони на кордонах НАТО, а так звані гібридні методи впливу. Польський міністр попередив, що Росія здатна активізувати диверсійні операції, кібератаки, інформаційні кампанії та інші дії “нижче порогу відкритої війни”.

    “Мова йде про провокації та диверсії, які не є справжнім вторгненням, але можуть дестабілізувати ситуацію”, — пояснив він.

    Подібні побоювання останніми роками регулярно озвучують Польща, країни Балтії та Фінляндія. Західні спецслужби неодноразово повідомляли про зростання активності російських агентурних мереж у Європі, а також про спроби втручання у внутрішню політику, кібератаки та кампанії дезінформації.

    На цьому тлі Фінляндія вже посилює заходи безпеки на кордоні з Росією. Раніше фінське Міністерство внутрішніх справ ініціювало законопроєкт щодо продовження тимчасових обмежень, спрямованих на боротьбу з нелегальним перетином східного кордону. У Гельсінкі побоюються, що Москва може використовувати міграційний тиск як інструмент гібридної війни.

    Польща залишається однією з найактивніших країн НАТО у питанні стримування Росії. Після початку повномасштабної війни в Україні Варшава суттєво збільшила оборонні витрати, активно модернізує армію та зміцнює східний фланг Альянсу.

    Останніми місяцями напруга між Росією та НАТО посилилася через нові погрози Кремля, масштабні військові навчання та агресивну риторику російських чиновників щодо можливого конфлікту із Заходом. Особливе занепокоєння викликають заяви про удари по європейських столицях та ядерні погрози.

    Водночас у самому НАТО неодноразово заявляли, що не бачать ознак безпосередньої підготовки Росії до атаки на країни Альянсу. Однак союзники продовжують зміцнювати оборону східного флангу, нарощувати військову присутність та модернізувати системи протиповітряної оборони.

    На думку західних аналітиків, війна проти України суттєво виснажила російську армію — як у кадровому, так і в технічному плані. Саме це наразі обмежує можливості Кремля для масштабної конфронтації з НАТО.