Golosnovinua.com

Позначка: корупція

  • «Відкат» за дороги: заступника голови Хмельницької ОВА викрили на хабарі у 1,1 млн грн

    «Відкат» за дороги: заступника голови Хмельницької ОВА викрили на хабарі у 1,1 млн грн

    Служба безпеки України та Офіс генерального прокурора викрили ймовірну корупційну схему під час використання бюджетних коштів на ремонт та утримання доріг у Хмельницькій області. За даними слідства, один із заступників голови обласної військової адміністрації нібито вимагав від представника дорожньо-будівельної компанії 5% від вартості контракту в обмін на сприяння в укладенні угоди та фінансуванні робіт.

    Правоохоронці офіційно не назвали прізвище посадовця у своєму повідомленні. Водночас одразу кілька українських медіа з посиланням на джерела у правоохоронних органах повідомили, що йдеться про заступника голови Хмельницької ОВА Владислава Фалюша. У відкритому переліку керівництва Хмельницької облдержадміністрації Фалюш справді зазначений як заступник голови ОДА.

    За версією слідства, посадовець нібито запропонував приватній компанії забезпечити безперешкодне укладення контракту на ремонт міжобласних автомобільних доріг та подальше отримання бюджетного фінансування. Вартість такого сприяння становила 5% від загальної суми договору.

    До реалізації схеми, як стверджують правоохоронці, був залучений керівник профільної обласної державної установи. У повідомленнях Офісу генпрокурора, які цитують регіональні медіа, серед підозрюваних фігурує також очільник Служби місцевих доріг області. Загалом силовики задокументували передачу майже 1,1 млн грн неправомірної вигоди.

    Гроші, за інформацією СБУ, передавали не одноразово. Спецслужба задокументувала вимагання суми та її поетапну передачу частинами протягом червня. Після збору доказів правоохоронці провели затримання та слідчі дії.

    Саме ця деталь є принциповою для справи: слідство говорить не просто про усну домовленість, а про задокументовану передачу коштів. Водночас усі обставини ще мають бути перевірені судом, а підозрювані відповідно до закону вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено обвинувальним вироком.

    Фігурантам повідомили про підозру за ч. 3 ст. 368 та ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України. Перша стаття стосується одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, друга — пропозиції, обіцянки або надання такої вигоди. За даними СБУ, у разі доведення вини санкції можуть передбачати до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Окремо слідчі перевіряють можливу причетність до оборудки інших посадових осіб. У матеріалах справи згадується один із керівників місцевого правоохоронного органу, а також представники органів місцевого самоврядування. Остаточного процесуального статусу цих осіб наразі публічно не повідомляли.

    Таким чином, коло фігурантів потенційно може бути ширшим, ніж двоє осіб, яким уже оголошено про підозру.

    Ім’я Владислава Фалюша у цій історії привернуло особливу увагу ще й через його попередню кар’єру. До переходу в обласну адміністрацію він багато років працював безпосередньо у дорожній сфері.

    У вересні 2024 року Кабінет Міністрів погодив його призначення заступником голови Хмельницької ОДА. До цього Фалюш керував державною установою «Служба місцевих доріг Хмельниччини».

    За відкритими біографічними даними, у березні 2021 року він став першим заступником директора державного підприємства «Хмельницька обласна служба місцевих автомобільних доріг», а згодом очолив структуру. Після реорганізації працював у «Службі місцевих доріг Хмельниччини». Тобто дорожня галузь була його профільним напрямом задовго до переходу на посаду заступника керівника області.

    Фалюш також має профільну освіту. Він навчався у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури, де здобув спеціальність, пов’язану з автомобільними дорогами та аеродромами. Пізніше отримав юридичну освіту та ступінь магістра з публічного управління й адміністрування.

    Водночас його ім’я й раніше з’являлося у журналістських матеріалах. Зокрема, під час погодження призначення на посаду заступника голови ОДА медіа нагадували про розслідування щодо компанії «Дніпропром-М», бенефіціаром якої Фалюш був до квітня 2021 року.

    За даними, які свого часу наводили журналісти «Крим.Реалії» та Центру журналістських розслідувань, техніка цієї компанії могла використовуватися під час будівництва Керченського мосту на окупованому Росією Кримському півострові. Йшлося про дорожню техніку, яку у 2018 році завозили з окупованого Криму на материкову частину України через КПВВ «Чонгар».

    Ця історія не є частиною нинішнього кримінального провадження щодо можливих «відкатів» і не свідчить автоматично про порушення у поточній справі. Однак вона пояснює, чому особа чиновника одразу опинилася в центрі уваги після повідомлень про затримання.

    Декларації Фалюша також раніше привертали увагу ЗМІ. Перед його призначенням заступником голови ОВА Суспільне повідомляло, що у декларації за 2023 рік він зазначав квартиру у Дніпрі площею 157,5 кв. м, два паркомісця, квартиру площею 463,9 кв. м у Слобожанському, земельні ділянки, частки у нерухомості на тимчасово окупованій території Запорізької області, а також незавершені об’єкти у Гурзуфі в окупованому Криму.

    Серед транспортних засобів у декларації зазначалися Toyota Land Cruiser 2020 року, Nissan X-Trail 2018 року, причіп та водний транспорт. При цьому саме по собі володіння задекларованим майном не є доказом будь-якого правопорушення.

    Поточна справа стосується зовсім іншого — ймовірного отримання коштів за сприяння приватному підряднику у дорожніх контрактах.

    Для Хмельницької області ця історія може мати особливий резонанс через те, що йдеться про бюджетні кошти, які мали використовуватися на відновлення та утримання дорожньої інфраструктури. Правоохоронці прямо характеризують викриту ними схему як пов’язану з використанням фінансування на ремонт доріг.

    Сам механізм, який описує слідство, типовий для так званого «відкату»: замовник або посадовець отримує визначений відсоток від вартості контракту за забезпечення перемоги чи створення сприятливих умов для конкретної компанії.

    У цій справі такий відсоток, за даними правоохоронців, становив саме 5%.

    Поки слідство триває, правоохоронці вирішують питання щодо запобіжних заходів для підозрюваних. Паралельно встановлюють можливих інших учасників та перевіряють, чи були схожі епізоди раніше.

    Офіційної позиції самого Владислава Фалюша щодо підозр на момент появи перших повідомлень у відкритих джерелах не було. Так само немає судового рішення, яке б підтверджувало його винуватість.

    Тому на нинішньому етапі коректно говорити про версію слідства та оголошену підозру, а не про доведений злочин.

    Водночас уже задокументована правоохоронцями сума — майже 1,1 млн грн — та перевірка можливої причетності інших чиновників свідчать, що справа може отримати продовження. Особливо з огляду на багаторічний досвід одного з ключових фігурантів саме у системі управління місцевими дорогами Хмельниччини.

  • Повна ротація на західному кордоні, зміна всіх прикордонників на чотирьох напрямках та перерозподіл контрабандних потоків

    Повна ротація на західному кордоні, зміна всіх прикордонників на чотирьох напрямках та перерозподіл контрабандних потоків

    На західному кордоні України старі схеми сірого імпорту та контрабанди зараз фактично заморожені. Через пункти пропуску з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Румунією без повноцінної перевірки пропускають переважно військові вантажі — їх особисто зустрічають представники ГУР або СБУ. Усе інше стикається з новим жорстким режимом.

    За відомостями із середовища, близького до прикордонних і митних структур західного регіону, на румунському, угорському, польському та словацькому напрямках повністю змінили склади прикордонних застав. Персонал — новий. Митники переважно залишилися попередніми (близько 90 відсотків), але контакт з оновленими прикордонниками практично відсутній. Звичні домовленості перестали працювати.

    Ще в січні 2026 року, після корупційного скандалу навколо колишнього голови Державної прикордонної служби Сергія Дейнека, Міністерство внутрішніх справ оголосило про масштабну заміну командирів застав і пунктів пропуску саме в західному регіоні. На місця мали прийти бойові офіцери, ветерани та співробітники з інших областей. Дейнека звільнили, виконуючим обов’язки голови ДПСУ став Валерій Вавринюк, який раніше очолював Західне регіональне управління. Зараз ці кадрові рішення, судячи з того, що відбувається, реалізовані. Саме після зміни прикордонників старі канали й зупинилися. Новий склад не входить у попередні неформальні відносини. Митниця без їхньої участі працювати в попередньому режимі вже не може.

    Паралельно посилюється вплив Служби безпеки. У відкритих розслідуваннях останніх місяців докладно описується, як 4-те управління СБУ під керівництвом Тараса Тимощука послідовно нарощувало контроль над потоками на Львівській та Закарпатській митницях. Конфлікт із тодішнім керівником Львівської митниці Андрієм Кузніком навколо умов ввезення та тарифної політики закінчився компромісом, після якого ключові рішення щодо супроводу вантажів, за даними джерел цих розслідувань, перейшли під вплив структур, пов’язаних із Тимощуком. У вересні 2025 року Кузніка звільнили. У лютому 2026-го група того ж управління вже працювала на Закарпатській митниці під приводом боротьби з незаконним переміщенням товарів. Після цього обмеження, за тими ж публікаціями, зникли.

    Зараз, коли прикордонники повністю оновлені й старі схеми зруйнувалися, саме СБУ опиняється в позиції, яка дозволяє перерозподілити потоки. Місцеві учасники ринку вже кажуть, що з вересня «такса» зросте приблизно в півтора раза. Після цього схеми знову запрацюють — але вже в новій конфігурації та під новим контролем. Поки триває перехідний період: військові вантажі йдуть пріоритетно, цивільний сірий потік стоїть.

    Така пауза вигідна тим, хто хоче вибудувати вертикаль заново. Старі домовленості, у які були вплетені попередні прикордонники, більше не працюють. Новий персонал ДПСУ створює «чистий аркуш». А структура СБУ, яка вже кілька років системно нарощувала присутність на західних митницях, отримує можливість закріпити контроль у момент, коли старі гравці ослаблені.

    Офіційних підтверджень повного оновлення складів застав на всіх чотирьох напрямках поки немає. Держприкордонслужба та СБУ публічно не коментували ситуацію в такому ключі. Проте збіг січневих кадрових планів МВС, відомих конфліктів навколо 4-го управління СБУ та нинішньої повної зупинки звичних схем виглядає надто послідовним, щоб вважати те, що відбувається, технічною ротацією.

  • Пожертви на Україну перетворили на готівку: екстоппосадовця МЗС взяли під варту у справі на 37 млн грн

    Пожертви на Україну перетворили на готівку: екстоппосадовця МЗС взяли під варту у справі на 37 млн грн

    Колишнього державного секретаря Міністерства закордонних справ України Олександра Банькова взяли під варту у межах резонансного провадження про можливе заволодіння десятками мільйонів гривень, які іноземні громадяни та донори передавали для підтримки України на початку повномасштабного російського вторгнення. За даними слідства, гроші надходили на рахунок підконтрольної громадської організації, після чого їх могли виводити через ФОПів, юридичних осіб та конвертаційні центри. Загальна сума коштів, легалізацію яких уже встановили детективи, перевищує 37 млн грн.

    Про обрання запобіжного заходу повідомило «Суспільне». За даними медіа, суд відправив Банькова під варту на 60 діб та визначив альтернативу у вигляді застави в розмірі 10 млн грн. Водночас офіційне повідомлення НАБУ про саме викриття схеми не називає прізвищ фігурантів, говорячи лише про колишнього державного секретаря МЗС, який обіймав посаду у 2020–2024 роках. Саме медіа ідентифікували його як Олександра Банькова.

    НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили про викриття організованої групи ще 27 липня. За версією слідства, її очолював колишній державний секретар Міністерства закордонних справ. Правоохоронці стверджують, що саме він переконував міжнародних донорів, а також підлеглих працівників українських дипломатичних установ за кордоном спрямовувати фінансову допомогу не безпосередньо державі, а на банківський рахунок підконтрольної громадської організації.

    У НАБУ наголошують на важливій деталі: згідно з експертними висновками, кошти, які надходили на рахунок цієї громадської організації, юридично мали статус цільових бюджетних коштів спеціального фонду Міністерства закордонних справ України. Тобто йдеться не просто про приватні благодійні перекази, а про гроші, які після надходження мали використовуватися виключно за визначеним цільовим призначенням.

    Саме подальший рух цих коштів і став предметом розслідування.

    За даними детективів, після надходження грошей на рахунок ГО їх переказували на рахунки підконтрольних фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб. Далі кошти, як стверджує слідство, потрапляли до конвертаційних центрів, де їх переводили у готівку. Після цього учасники схеми нібито використовували гроші для власного збагачення.

    Загальний встановлений слідством обсяг легалізованих коштів становить понад 37 млн грн. НАБУ уточнює, що на момент вчинення ймовірних злочинів ця сума відповідала приблизно 1,28 млн доларів США.

    Щоб створити враження законної діяльності громадської організації, учасники схеми, за версією правоохоронців, виготовляли фіктивні листи та укладали грантові угоди, до яких вносили неправдиві відомості. Саме такі документи могли використовуватися як формальне пояснення того, чому гроші переходили від благодійної структури до приватних компаній та підприємців.

    Слідство наразі говорить про чотирьох підозрюваних. Крім колишнього державного секретаря МЗС, якого НАБУ називає організатором схеми, серед фігурантів є колишній керівник апарату держсекретаря, який нині залишається дипломатичним працівником, радник колишнього міністра закордонних справ, який одночасно керував підконтрольною громадською організацією, а також бухгалтер цієї ГО.

    Їм інкримінують одразу кілька статей Кримінального кодексу — шахрайство в особливо великих розмірах або організованою групою, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем та легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом. У повідомленні НАБУ йдеться про ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України.

    Для викриття схеми детективи використовували, зокрема, матеріали Державної аудиторської служби. Це означає, що частина фінансових операцій могла бути виявлена саме під час перевірки використання коштів і подальшого аналізу документів та транзакцій.

    Олександр Баньков тривалий час займав одну з ключових адміністративних посад у дипломатичному відомстві. У відкритих офіційних матеріалах МЗС він фігурує як державний секретар щонайменше з 2021 року. На цій посаді Баньков відповідав за адміністративну та інституційну роботу міністерства й регулярно представляв відомство на міжнародних та економічних заходах. Наприклад, у квітні 2023 року він брав участь у круглому столі, присвяченому банківським продуктам для відбудови України та підтримці українських експортерів.

    У січні того ж року Баньков також представляв Україну на переговорах із Державним секретаріатом Швейцарії з економічних справ SECO, де сторони обговорювали економічну дипломатію, цифрові проєкти та залучення міжнародних партнерів до післявоєнного відновлення.

    Ще у 2021 році уряд за результатами оцінювання службової діяльності поставив Банькову як державному секретарю МЗС оцінку «відмінно». Відповідне рішення є у розпорядженні Кабінету Міністрів.

    Ця деталь робить нинішню справу особливо резонансною: йдеться не про рядового працівника, а про посадовця, який перебував на верхньому рівні адміністративного керівництва МЗС і мав доступ до системи взаємодії з дипломатичними установами та міжнародними партнерами.

    За інформацією НАБУ, ймовірна схема почала діяти саме на початку повномасштабного вторгнення, коли після 24 лютого 2022 року Україна отримувала величезний потік пожертв і гуманітарної допомоги з усього світу. У той період іноземні громадяни, бізнес, благодійні структури та уряди масово шукали способи оперативно переказувати кошти на потреби України.

    Слідство вважає, що учасники групи скористалися саме цими обставинами та довірою міжнародних донорів.

    Одним із ключових питань розслідування тепер стане встановлення повної суми збитків. НАБУ наразі говорить про понад 37 млн грн легалізованих коштів, однак слідство ще триває, тому остаточні цифри можуть змінитися. Правоохоронці також перевіряють роль кожного з учасників та можливу причетність інших осіб.

    Не менш важливим буде з’ясування того, скільки саме міжнародних донорів постраждали, з яких країн надходили гроші та на які потреби вони мали бути витрачені. У публічному повідомленні НАБУ цих деталей поки немає.

    Суд, обираючи запобіжний захід колишньому держсекретарю, погодився на тримання під вартою, водночас залишивши можливість внесення застави. Якщо 10 млн грн будуть внесені, подальший перелік процесуальних обов’язків підозрюваного має визначатися ухвалою суду.

    Наразі це лише стадія досудового розслідування. Сам факт повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу не означає доведення вини. Відповідно до Конституції України, Олександр Баньков та інші фігуранти вважаються невинуватими, доки їхню провину не буде встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. На цьому окремо наголошує й НАБУ у своєму офіційному повідомленні.

    Водночас сама фабула справи створює серйозний репутаційний ризик для держави. Йдеться про гроші, які іноземні громадяни переказували Україні у найкритичніший період війни, розраховуючи, що вони підуть на підтримку країни. Саме тому розслідування того, як понад 37 млн грн опинилися в ланцюгу підконтрольних ГО, ФОПів та конвертаційних центрів, може мати значення не лише для кримінального провадження, а й для довіри міжнародних донорів до українських механізмів збору та використання допомоги.

  • Андрій Пишний намагається приховати мільйонні зарплати правління Нацбанку на фоні ймовірної відставки

    Андрій Пишний намагається приховати мільйонні зарплати правління Нацбанку на фоні ймовірної відставки

    Як повідомляє близький до фінансових кіл ТГ канал ВІЙ, глава НБУ Андрій Пишний, на фоні ймовірної відставки, намагається приховати мільйонні зарплати правління та директорів департаментів Нацбанку.

    Зокрема, у фінансових колах відмічають цікаву тенденцію з приховування доходу менеджменту Нацбанку та уникнення декларування майнових змін у відповідності до ЗУ “Про запобігання корупції”.

    Так, згідно даних НАЗК доходи правління НБУ у вигляді зарплат за 2025 рік склали:

    Голова НБУ Андрій Пишний – 7,02 млн гривень;

    Перший заступник Голови НБУ Сергій Ніколайчук – 6,6 млн гривень;

    Заступник Голови НБУ Юрій Гелетій – 5,6 млн гривень;

    Заступник Голови НБУ Володимир Лепушинський- 5,8 млн гривень;

    Заступник Голови НБУ Ярослав Матузка – 5,6 млн гривень;

    Заступник Голови НБУ  Дмитро Олійник – 5,8 млн гривень;

    Заступник Голови НБУ Олексій Шабан – 5,6 млн гривень.

    Нагадаємо, Законом «Про запобігання корупції» передбачається, що у разі отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку декларантом на суму, що перевищує 50 прожиткових мінімумів декларант повинен подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єктів декларування.

    Тобто, якщо разова місячна виплата менеджменту НБУ становить більше 166 тис гривень, оприлюднюється в реєстрі НАЗК.

    Але у Правління Нацбанку, як і у директорів департаментів, не спостерігаються регулярні повідомлення, хоча їх зарплата становить в середньому 400-500 тис гривень на місяць.

    Важливими аспектами при визначенні суттєвої зміни є саме разова операція одержання доходу, купівля майна чи здійснення видатку, а не сукупний дохід чи витрати за певний період.

    За інформацією джерел в Нацбанку, щоб не привертати увагу до мільйонних виплат Андрій Пишний дав вказівку бухгалтерії здійснювати дроблення зарплат на декілька виплат до граничної суми. Виключення – соціальні виплати, дохід та проценти від погашення ОВДП, тобто те, що це приховати неможливо.

    Водночас, аванс має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час (50%). У розрахунку авансу бере участь «голий» оклад, без надбавок, доплат, у тому числі й доплати до МЗП та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

    Таким чином бухгалтерія Андрія Пишного вимальовує особисті схеми та щотижнево виплачує менеджменту Нацбанку зарплату з метою не перевищення граничної суми в 166 тис гривень.

    Це є свідченням повного ігнорування антикорупційних законів, а також приховування неймовірної індексації зарплат під час військового стану.

    На прикладі директора департаменту внутрішнього аудиту Олени Авраменко, яка була призначена у 2024 році, можна відслідкувати «індексацію» зарплати даній категорії. В порівнянні з зарплатою попереднього директора Вадима Миронюка її дохід збільшився на 2 млн гривень на рік. Тепер він на рівні Правління – 6 млн гривень на рік.

    Аналогічна ситуація з подругою Пишного – директором департаменту комунікацій Юлією Євтушенко.

    Наведені у матеріалі факти мають стати підґрунтям для вивчення операції бухгалтерії Нацбанку яки започаткував Андрій Пишний.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що наступною ціллю розслідування НАБУ може стати глава Нацбанку Андрій Пишний.

    Про основні скандали за участі Андрія Пишного на посаді глави Нацбанку читайте у нашому журналістському розслідуванні: Під главою НБУ “захиталось крісло”.

     

     

     

     

  • 83 військових будували приватний будинок командира: на Одещині майору загрожує до 12 років в’язниці

    83 військових будували приватний будинок командира: на Одещині майору загрожує до 12 років в’язниці

    На Одещині правоохоронці викрили командира військової частини, який, за даними слідства, протягом кількох місяців використовував підлеглих військовослужбовців для будівництва власного приватного будинку. Під час проведення слідчих дій на об’єкті правоохоронці виявили 83 військових, які виконували будівельні роботи замість проходження служби.

    Про це повідомили генеральний прокурор Руслан Кравченко та Національна поліція України.

    За даними слідства, майор систематично залучав особовий склад військової частини до зведення свого будинку, розташованого в Подільському районі Одеської області. Правоохоронці вважають, що до будівництва було залучено близько 80 підлеглих, а під час обшуку на території приватного об’єкта перебували 83 військовослужбовці, які виконували різноманітні будівельні роботи.

    Слідчі також встановили, що для забезпечення будівництва використовувався військовий вантажний транспорт, яким перевозили будівельні матеріали. Таким чином службову техніку, призначену для виконання військових завдань, використовували в особистих цілях.

    За словами генерального прокурора Руслана Кравченка, зібрані докази свідчать про системний характер таких дій.

    «Йдеться не лише про незаконне використання державних ресурсів. Це відволікання військовослужбовців від виконання їхніх прямих обов’язків, що в умовах війни напряму впливає на боєготовність підрозділу», — наголосив він.

    У Національній поліції зазначили, що командир діяв у власних інтересах, не зважаючи на наслідки для обороноздатності підрозділу та авторитету держави.

    Після проведення слідчих дій офіцера затримали. За процесуального керівництва Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону йому повідомили про підозру за частиною п’ятою статті 426-1 Кримінального кодексу України — перевищення військовою службовою особою влади або службових повноважень в умовах воєнного стану, що спричинило істотну шкоду.

    Санкція інкримінованої статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Наразі суд розглядає питання щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу, а досудове розслідування триває.

    Це вже не перший подібний випадок, який викривають українські правоохоронці. У вересні 2025 року на Рівненщині Державне бюро розслідувань повідомило про командира, який понад півтора року використовував підлеглих для будівництва власного житла. Крім того, у квітні 2025 року правоохоронці викрили схему, за якою заступнику командира військової частини фактично збудували будинок за кошти, отримані як “бойові” виплати: військовослужбовців документально оформлювали як учасників бойових дій, хоча вони виконували будівельні роботи.

  • З чого починався Генерал Черешня – Арташі, зв’язки з Сурковим, крадена гуманітарка, наркотрафік та підряди Жумаділова

    З чого починався Генерал Черешня – Арташі, зв’язки з Сурковим, крадена гуманітарка, наркотрафік та підряди Жумаділова

    Нагадаємо, в першій частині нашого журналістського розслідування ми опублікували факти з біографій дотичних до заснування та просування бренду Генерал Черешня членів ОЗУ Арташі – Ярослава Гришина, Михайла Прасола та Рудольфа Акопяна.

    З першою частиною нашого розслідування можна детально ознайомитись за посиланням: Бэкграунд популярного бренду – Від ОЗУ Арташі до виробника дронів “Генерал Черешня”

    В другій частині нашого журналістського розслідування ми продовжимо розкривати бекграунд членів ОЗУ Арташі та засновників Генерал Черешня, розкажемо про їх ранні зв’язки та поставлені задачі оточенням “екс-куратором Путіна по Україні” Владиславом Сурковим,  співпрацю з кадирівцями на початку війни, організацію наркотрафіку на фронт та назвемо осіб зі  сфери оборонки які допомогли Ярославу Гришину зайти в українські оборонні бюджети.

    Давня “дружба” запорізьких вірмен та Владислава Суркова

    Цікавим фактом з біографії засновника Генерала Черешні Ярослава Гришина є контакти його шефа – запорізького кримінального авторитета армянського походження Арташеса Саргсяна з оточенням екс-куратора Володимира Путіна по Україні Владиславом Сурковим.

    Зокрема, за інформацією джерел, “запорізькі вірмени” отримували фінансування від Суркова на організацію різного роду акцій, направлених на дестабілізацію в регіоні. Водночас, за інформацією джерела, “більшість виділених адміністрацією РФ коштів була просто вкрадена, у армян добре получалось тільки збирати автобуси зі студентами”.

    Що цікаво, нещодавно видання Bankova Mail нагадалоінший цікавий кейс – про зв’язки політтехнолога Бориса Тізенгаузена з Владиславом Сурковим. “Саме в Суркова порадили Тізенгаузена Ложкіну, в той період, коли Сурков та Ложкін мали міцний зв’язок (літо-осінь 2014)” – зазначає Bankova Mail.

    ФОТО: Скріншот ТГ Bankova Mail

    Нагадаємо, Борис Ложкін являється “політичним дахом” Ярослава Гришина та Генерала Черешні, а його права рука – екс-нардеп, Григорій Шверк приймає безпосередню участь в проекті.

    Вірменський слід: як гуманітарна допомога, що зникла в Запоріжжі, з’явилася в ДНР

    Справа про гуманітарну допомогу, яка зникла в Запоріжжі, залишається однією з найгучніших з початку війни. Питання навіть не в масштабах крадіжки: частина запорізької гуманітарної допомоги “з’явилася” у чеченських військових телеграм-каналах під час роздачі мешканцям непідконтрольних територій соратником Кадирова Мурадом Саїдовим”.

    ФОТО: Кадировці під керівництвом Мурада Саїдова піариться на роздачі вкраденої у Запоріжжі гуманітарки

    Нагадаємо, до 2012 року інтереси Мурада Саїдова в Запоріжжі обслуговував Ярослав Гришин. Пізніше Саїдов через конфлікт з Донецьким кланом був вимушений покинути Запоріжжя та переїхати до Криму.

    Після від’їзду Мурада Саїдова до Криму він починає тісно співпрацювати з Рамзаном Кадировим. Водночас, Саїдов продовжує спілкуватися й з Арташесом Саргсяном через свою довірену особу – Ярослава Гришина. Згодом адвокатська контора Гришина починає представляти інтереси як Саїдова, так і Саргсяна.

    З початком військових дій Мурад Саїдов у складі загонів чеченських бойовиків повертається на захоплену частину Запорізької області та отримує від Рамзана Кадирова новий статус “смотрящого за Енергодаром та Мелітополем”.

    Практично всі дії чеченських бойовиків, зокрема Мурада Саїдова, широко висвітлюються в чеченських військових телеграм-каналах. Так, у кадр фотографа потрапляє європейська гуманітарна допомога, яку роздають місцевим жителям від фонду Ахмата Кадирова.

    Варто відзначити, що на початку війни координував роботу запорізького гуманітарного штабу людина Арташеса Саргсяна в ЗОВА –  Едуард Гугнін. А 25 жовтня 2022 року у Ярослава Гришина, Рудольфа Акопяна та Михайла Прасола силовики проводять обшуки через зниклу гуманітарку.

    Як бачимо, на зниклій у Запоріжжі гуманітарці піарився партнер Арташеса Саргсяна та шеф Ярослава Гришина  – кадировець Мурад Саїдов, а в Україні винних у розкраданні так і не зайшли.

    Як з початком війни ОЗУ Арташі налагодили в прифронтовому Запоріжжі поставки наркотичних речовин військовим

    У кримінальному світі Запоріжжя за продажем наркотичних речовин стоять циганські та вірменські етнічні угруповання. Зокрема, до 70% ринку контролюється ОЗУ “Арташі”, які наразі стоять за виробником дронів під брендом Генерал Черешня.

    Наприклад, амфетамін від “Арташі” можна без проблем придбати у закладі CoCo’s Bar у самому центрі Запоріжжя; також наркотичні речовини реалізуються через мережу борделів, підконтрольних ОЗУ “Арташі”. Зокрема, у стрип-клубі “Голий револьвер” та “масажному салоні” Арташів на вулиці Перемоги, 115.

    Разом з тим надходять повідомлення про факти продажу наркотичних речовин військовим; за словами очевидців, наркотик потрапляє на фронт разом із гуманітарною допомогою.

    Тобто, на початку війни, до того як зайнятись виробництвом дронів, засновники Генерала Черешні в складі ОЗУ Арташі займались не менш прибутковою справою – налагодженням трафіку наркотичних речовин українським військовим.

    Як член ОЗУ Арташі Ярослав Гришин став збройним бароном через Арсена Жумаділова 

    Щоб зрозуміти, як запорізький адвокат Ярослав Гришин, основна діяльність якого крутилась довкола обслуговувуння обслуговування інтересів кадировців та ОЗУ Арташі зайшов у дроновий бізнес та отримав доступ до мільярдних контрактів, потрібно звернути увагу на його зв’язки з директором Агенції оборонних закупівель ДОТ Арсеном Жумаділовим.

    Зокрема, Брат Ярослава Гришина – адвокат Станіслав Гришин – представляв “Державного оператора тилу” до злиття з Агентством оборонних закупівель, яке очолив Арсен Жумаділов.

    Кадровий директор ТОВ “Центр дослідження беспілотних систем” який випускає дрони під брендо Генерал Черешня –  Андрій Лавринович до 2025 року працював у тому ж “Державному операторі тилу” під керівництвом Жумаділова.

    Водночас, сам Ярослав Гришин публічно підтримувавАрсена Жумаділова у боротьбі за посаду голови Агентства, коли той усував попередню керівницю Марину Безрукову. Власне кажучи, на Українській Правді всього два дописи Ярослава Гришина, і обидва вони стосуються критики Марини Безрукової, яка, схоже, блокувала закупки неякісних дронів Генерала Черешні по завищеним цінам.

    ФОТО: Скріншот блогів Ярослава Гришина на Українській Правді

    Тож не дивно, що відразу після заходу Арсена Жумаділова на посаду, компанія “Центр досліджень безпілотних систем” різко стала одним з фаворитів “Агенції оборонних закупівель“. Так, за весь 2024 рік АОЗ законтрактував різних дронів під брендом “Генерал Черешня” на суму трохи більше 400 млн грн. А за перші шість місяців цього року обсяг контрактів виріс у десять разів – до 4,5 млрд грн.

    Щоб виключити спекуляції на тему “купували тому що якісне”, достатньо згадати, що деякі підрозділи вважають дрони Генерал Черешня такими, що “вимагають доопрацювання після доставки на фронт”. Йдеться про заміну VТХ, польотників, частот керування. Тобто військовим доводиться за свої гроші доопрацьовувати дрони.

    Про корупційні схеми членів ОЗУ Арташі в українській оборонці, у наступній частині нашого журналістського розслідування.

  • Банкова готує кадрові рішення щодо МЗС, імовірність звільнення Сибіги зросла до 70 відсотків

    Банкова готує кадрові рішення щодо МЗС, імовірність звільнення Сибіги зросла до 70 відсотків

    Імовірність звільнення виконувача обов’язків міністра закордонних справ Андрія Сибіги зросла з 50 до 70 відсотків. Про це редакції повідомило джерело, безпосередньо обізнане з кадровими обговореннями на Банковій. За його інформацією, рішення щодо керівництва МЗС та низки ключових дипломатичних призначень мають бути ухвалені до кінця поточного тижня. Водночас на момент підготовки матеріалу жодного остаточного кадрового рішення ще не прийнято.

    Зростання ймовірності відставки безпосередньо пов’язують із появою в публічному просторі інформації про 37 мільйонів гривень, викрадених у системі МЗС. Поширення цих відомостей, за версією співрозмовника, було свідомо спрямоване на те, щоб не допустити повернення до міністерства людей, яких пов’язують із командою колишнього міністра Дмитра Кулеби. У цьому ж контексті під питанням опинилося і подальше перебування Валерія Залужного на посаді посла України у Великій Британії.

    До появи інформації про 37 мільйонів імовірність звільнення Сибіги оцінювалася приблизно у 50 відсотків. Після цього баланс змістився. Співрозмовник характеризує ситуацію як свідомий крок, покликаний посилити політичний тиск і унеможливити кадрове повернення команди Дмитра Кулеби до дипломатичного відомства.

    Усередині МЗС ситуацію сприймають як продовження давнього внутрішнього протистояння. Дмитро Кулеба залишив посаду міністра у вересні 2024 року. Андрій Сибіга, який очолив відомство після нього, тривалий час вважався людиною, близькою до команди Андрія Єрмака. Нинішні кадрові процеси є частиною боротьби за контроль над міністерством і дипломатичною вертикаллю.

    На кону не лише посада очільника МЗС. Йдеться про те, хто формуватиме дипломатичну команду України, хто впливатиме на призначення послів у ключових столицях та хто визначатиме кадрову конфігурацію української дипломатії в найближчий період. При цьому джерело не стверджує, що йдеться про зміну зовнішньополітичного курсу держави. Боротьба точиться насамперед за апаратний контроль над інституцією, через яку цей курс реалізується.

    Конкретних прізвищ людей, яких намагаються не допустити до повернення в МЗС, не називають. Говорять лише про існування кількох центрів впливу, між якими триває боротьба за майбутній склад керівництва міністерства.

    Окремо і особливо гостро стоїть питання щодо Валерія Залужного. Колишній головнокомандувач Збройних сил України обіймає посаду посла у Великій Британії з 2024 року. Його фігура залишається однією з найбільш політично чутливих у всій системі державної влади. Будь-яке рішення стосовно нього автоматично виходить далеко за межі звичайної дипломатичної кадрової ротації і матиме резонанс як усередині країни, так і серед міжнародних партнерів.

    Посада Залужного зараз також перебуває в зоні ризику. Які саме варіанти обговорюються — залишається невідомим. Співрозмовник лише констатує факт, що питання його подальшого перебування в Лондоні є частиною ширших кадрових розрахунків на Банковій. Це додає ще один відчутний шар напруги до вже й без того складної ситуації навколо МЗС. Поки немає ясності ні щодо майбутнього міністерства, ні щодо одного з найбільш помітних і символічно значущих українських послів.

  • Затримання Павелко в Братиславі, захист колишнього президента УАФ намагається зірвати екстрадицію

    Затримання Павелко в Братиславі, захист колишнього президента УАФ намагається зірвати екстрадицію

    24 липня 2026 року Генеральний прокурор України Руслан Кравченко повідомив, що в Братиславі затримано колишнього високопосадовця Федерації футболу України, нині УАФ. Ім’я офіційно не назвали, але джерела в правоохоронних органах і профільні видання одразу вказали на Андрія Павелко. Кравченко направив словацьким компетентним органам лист про намір звернутися із запитом про видачу та застосування тимчасового арешту.

    За інформацією, що циркулює у футбольних колах, Павелку можуть надавати підтримку впливові представники футбольного співтовариства. Ці відомості публічно не підтверджені, а імена можливих учасників не називаються. Проте сам факт появи таких розмов свідчить про те, що справа вже давно вийшла за рамки звичайного кримінального провадження і зачіпає інтереси людей, для яких її результат може мати серйозні наслідки.

    Повноцінний пакет документів на екстрадицію, за відомостями з української прокуратури, ще не підготовлений і не відправлений. Адвокати Павелко вже готують позицію, в якій фігурує можливе політичне переслідування. Джерело в прокуратурі оцінює шанси успішної видачі на 50 відсотків. Якщо українська сторона не переконає словацький суд, Павелко може вийти на свободу вже найближчими днями — формально під зобов’язання не залишати Словаччину.

    Основа обвинувачення, фінансова схема за участю Newport Management

    Основне провадження, яке зараз лежить в основі запиту, стосується виведення майже 295 млн грн (за експертизою — 9,32 млн євро) коштів ФФУ/УАФ у 2015–2016 роках.
    За версією слідства, не пізніше травня 2015 року Павелко розробив план. Кошти, які УЄФА перераховувала федерації в рамках розподілу доходів від трансляцій і маркетингу (Євро–2016, кваліфікація ЧС–2018), йшли через офшорну компанію Newport Management LTD. Частина грошей потім переводилася на рахунки іноземних фірм під виглядом оплати неіснуючих поставок. Місця поставки вказувалися в Гамбурзі, Кракові, Варшаві. Товарів федерація не отримувала.
    Комісійна судово-економічна експертиза зафіксувала збитки в розмірі 9,32 млн євро за період з 17 квітня 2015 по 1 грудня 2016 року. У схемі, за даними слідства, брали участь: Володимир Генінсон (виконавчий директор), Катерина Краснокутська, Євгенія Сагайдак (фінансовий директор) і Юрій Запісоцький.

    Це не єдина претензія. Аудит УАФ за період 2015–2023 років (Crowe і Baker Tilly) оцінював загальні економічні втрати асоціації за керівництва Павелко приблизно в 1,7 млрд грн. З них значна частина — через розрахунки з Newport (оцінки розходяться від 500 до майже 1 млрд грн у різних звітах). Були й інші епізоди: завод штучного покриття, депозити, «ФФУ Продакшн», система винагород.

    Сила доказів за Newport-схемою: експертиза і банківські рухи — сильні елементи.
    Слабкі сторони: давність подій (2015–2016), можливі суперечки про те, хто реально контролював Newport (є версії про зв’язок із братами Суркісами ще з 1999 року), відсутність прямих поставок товарів, які можна було б перевірити фізично. Захист, ймовірно, стверджуватиме, що це була усталена агентська схема, а не особиста злочинна організація Павелко.

    Політичне переслідування в основі захисту

    За інформацією джерел, адвокати Андрія Павелко вже підготували стратегію захисту, центральне місце в якій посідає аргумент про можливе політичне переслідування. У європейській практиці подібні заяви майже ніколи не призводять до миттєвої відмови в екстрадиції, проте вони здатні кардинально змінити хід процесу. Як тільки захист заявляє, що кримінальне переслідування може мати політичне підґрунтя або існує ризик порушення фундаментальних прав людини, суд зобов’язаний перевірити ці доводи. Це автоматично перетворює процедуру з технічного розгляду запиту на повноцінне судове розслідування з вивченням додаткових матеріалів, практики міжнародних судів і позиції обох сторін.

    У захисту вже є щонайменше один аргумент, який неможливо проігнорувати. У грудні 2024 року Європейський суд з прав людини визнав, що в справі Павелко Україна порушила його право на невідкладну судову перевірку законності тримання під вартою. Це рішення не стосується питання винності, однак для адвокатів воно стає доказом того, що європейський суд уже зафіксував процесуальні порушення з боку української держави. Саме на подібних рішеннях нерідко будується вся подальша стратегія захисту в екстрадиційних процесах.

    У подібних справах захист не зобов’язаний доводити, що людина невинна. Її завдання значно вужче — переконати суд у тому, що передача людини іншій країні на даному етапі може призвести до порушення її прав або вимагає додаткової перевірки. Навіть якщо згодом ці доводи будуть відхилені, сама необхідність їх вивчення здатна суттєво затягнути процедуру. Саме тому фахівці з міжнародного права називають подібні аргументи не способом виграти справу одразу, а способом виграти найцінніше в екстрадиції — час.

    Якщо до цього додасться неповний або недостатньо переконливий пакет документів з боку України, позиція захисту може стати значно сильнішою. Саме в цей момент екстрадиційні процеси нерідко переходять у затяжну юридичну боротьбу, яка триває місяцями, а іноді й роками.

    Бенефіціари можливого зриву екстрадиції Павелко

    Навколо екстрадиції Павелко неминуче виникає питання про те, хто об’єктивно зацікавлений у тому, щоб український суд так і не отримав можливість розглянути справу за його особистої участі. Прямих доказів втручання будь-яких впливових осіб на сьогоднішній день немає. Проте саме кримінальне провадження стосується фінансових операцій, у яких, за версією слідства, брала участь не одна людина, а одразу кілька колишніх керівників футбольної федерації та пов’язаних із нею структур.

    Якщо екстрадиція відбудеться, слідство отримає можливість продовжити процес уже за участю одного з ключових фігурантів. Це потенційно може зачепити інтереси інших учасників подій, колишніх партнерів, а також людей, чиї дії чи рішення можуть стати предметом додаткової перевірки. Саме тому розмови про підтримку з боку впливових представників футбольного співтовариства з’явилися практично одразу після затримання. Поки ці повідомлення залишаються на рівні непідтверджених відомостей, однак сам масштаб справи робить очевидним, що її наслідки можуть вийти далеко за рамки долі однієї людини.

    Фактор часу в європейському судочинстві

    Словацька сторона отримала лише повідомлення про намір. Для тимчасового арешту і повноцінного розгляду потрібен повний пакет: засвідчені копії рішень судів, детальний опис схеми, докази руху грошей, правова кваліфікація, переклади. За складним офшорним ділом 2015–2016 років підготовка такого пакета рідко займає менше кількох тижнів навіть за максимальної концентрації ресурсів.

    Поки Україна готує документи, адвокати вже працюють. Їхня лінія, судячи з усього, будується на рішенні Європейського суду з прав людини, яке визнало порушення права Павелко на невідкладну перевірку законності тримання під вартою. До цього додається аргумент про політичний характер переслідування: зміна керівництва УАФ відбулася саме в період його перебування в СІЗО, основні епізоди належать до періоду майже десятирічної давності, а розслідування активізувалося після втрати ним впливу.
    У практиці європейських країн саме така комбінація — затримка з повним запитом плюс сильна лінія захисту про політичні мотиви та попередні порушення — найчастіше призводить до звільнення під обмеження. Людину не залишають під арештом нескінченно, поки сторона, що запитує, «наздоганяє» папери.

    Хто і яким чином може цьому сприяти, поки залишається в зоні аналізу інтересів, а не підтверджених фактів. Але сама конструкція ситуації показує, чому шанси на зрив екстрадиції реальні.

  • Донати на Україну перетворили на готівку: НАБУ викрило схему на 37 мільйонів у МЗС

    Донати на Україну перетворили на готівку: НАБУ викрило схему на 37 мільйонів у МЗС

    Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про підозру чотирьом учасникам організованої групи, яких слідство вважає причетними до заволодіння пожертвами іноземних громадян і міжнародних донорів, призначеними для підтримки України. За версією правоохоронців, кошти спрямовували на рахунок підконтрольної громадської організації, після чого виводили через приватних підприємців, юридичних осіб і конвертаційні центри.

    Слідство наразі встановило легалізацію понад 37 млн гривень. За курсом на момент імовірного вчинення злочинів ця сума становила приблизно 1,28 млн доларів. Водночас правоохоронці продовжують з’ясовувати повний обсяг коштів, які могли пройти через схему, та встановлювати інших можливих учасників.

    За даними НАБУ, до організованої групи входили колишній державний секретар Міністерства закордонних справ, який обіймав цю посаду у 2020–2024 роках, колишній керівник його апарату, котрий і надалі працює у дипломатичній системі, радник колишнього очільника МЗС та бухгалтер підконтрольної громадської організації. Організатором схеми слідство називає саме колишнього державного секретаря.

    Антикорупційні органи офіційно не оприлюднили імені ексчиновника. Водночас у відкритих документах Міністерства закордонних справ зазначено, що в цей період посаду державного секретаря обіймав Олександр Баньков. Документи МЗС за 2024 рік містять його ім’я та підпис як державного секретаря, а в грудні 2024 року уряд звільнив Банькова, призначивши на його місце Олександра Карасевича. Отже, медіа припускають, що в повідомленні НАБУ може йтися саме про Банькова, однак правоохоронці цього офіційно не підтвердили.

    За версією слідства, схема починалася із залучення міжнародної допомоги. Державний секретар нібито використовував свій службовий статус і контакти, щоб переконувати іноземних донорів, благодійників та працівників українських дипломатичних установ за кордоном переказувати пожертви не безпосередньо на рахунки держави, а на банківський рахунок визначеної громадської організації.

    Зовні такі перекази могли виглядати як звичайна благодійна підтримка України. Однак проведена у справі експертиза, як стверджує НАБУ, встановила, що отримані громадською організацією гроші юридично набували статусу цільових бюджетних коштів спеціального фонду Міністерства закордонних справ. Відповідно, вони мали використовуватися виключно за визначеним призначенням і перебували під особливим режимом контролю.

    Правоохоронці вважають, що замість фінансування передбачених потреб учасники групи організували багаторівневий механізм виведення коштів. Гроші з рахунку громадської організації перераховували підконтрольним фізичним особам-підприємцям та компаніям нібито як оплату послуг або виконання грантових проєктів.

    Після цього кошти, за даними слідства, надходили до конвертаційних центрів, де їх переводили у готівку. Отримані гроші учасники схеми начебто розподіляли між собою. Таким чином пожертви, які іноземці спрямовували на допомогу Україні, могли фактично опинитися у приватному розпорядженні посадовців та пов’язаних із ними осіб.

    Окрему роль у схемі, за версією НАБУ, відігравала документальна легалізація операцій. Щоб створити видимість законної діяльності громадської організації, підозрювані нібито виготовляли фіктивні офіційні листи, готували грантові угоди та вносили до них недостовірні відомості.

    Такі документи мали пояснювати походження платежів і підтверджувати, що гроші начебто витрачалися на реалізацію суспільно важливих програм. Насправді ж, як вважає слідство, значну частину коштів могли переводити компаніям і підприємцям, які не надавали реальних послуг або використовувалися лише як транзитна ланка.

    Дії підозрюваних кваліфікували одразу за кількома статтями Кримінального кодексу України. Йдеться про шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, привласнення чи розтрату майна шляхом зловживання службовим становищем, а також легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

    Зокрема, у повідомленні зазначені частина четверта статті 190, частина п’ята статті 191 та частина третя статті 209 Кримінального кодексу. Ці положення передбачають відповідальність за особливо тяжкі корупційні та майнові злочини. Остаточну кваліфікацію дій кожного фігуранта, як і питання їхньої вини, визначатиме суд.

    Під час розслідування детективи також використовували матеріали Державної аудиторської служби України. Це може свідчити, що підставою для кримінального провадження стали не лише оперативні матеріали правоохоронців, а й виявлені аудиторами фінансові порушення або невідповідності у використанні коштів.

    Олександр Баньков до роботи у центральному апараті МЗС мав тривалий дипломатичний досвід. У 2017–2020 роках він був послом України в Румунії, після чого очолив адміністративний апарат Міністерства закордонних справ як державний секретар. На цій посаді він відповідав, зокрема, за організацію роботи міністерства, бюджетні та кадрові процеси. У відкритих матеріалах МЗС він фігурував як державний секретар щонайменше до осені 2024 року.

    Важливо, що саме перебування особи на відповідній посаді у зазначений НАБУ період не є самостійним доказом причетності до злочину. Офіційне повідомлення антикорупційного бюро не містить прізвищ, а отже, називати конкретного дипломата підозрюваним без прямого підтвердження правоохоронців юридично некоректно.

    Наразі слідство триває. Детективи мають встановити повний рух пожертв, перевірити договори громадської організації, з’ясувати роль кожного учасника та визначити, чи були до виведення грошей залучені інші посадовці, підприємці або працівники дипломатичних установ.

    Після оголошення підозр антикорупційні органи можуть звернутися до Вищого антикорупційного суду з клопотаннями про обрання запобіжних заходів. Інформації про рішення суду щодо підозрюваних на момент оприлюднення повідомлення не було.

    НАБУ нагадує, що відповідно до Конституції України кожна особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в суді та встановлено обвинувальним вироком, який набрав законної сили.

  • Екс-куратор Великого будівництва Юрій Голик повертається до України з новими проектами

    Екс-куратор Великого будівництва Юрій Голик повертається до України з новими проектами

    Один з найскандальніших українських чиновників Юрій Голик, який став відомий в контексті десятків відкритих кримінальних справ про розкрадання на проекті “Великого будівництва” намагається повернути доступ до крупних державних замовлень.

    Зокрема, мова йде про намагання Юрія Голика “зайти” в підряди державної програми створення просторів для ветеранів, на яку передбачено виділення 12 мільярдів гривень. Також, як повідомляють наші джерела з його оточення, Голик сподівається “підчистити репутацію та кримінальні справи”, щоб повноцінно зайти на програми повоєнного відновлення України.

    Про виклики, з якими Україна може зіштовхнутись при відбудові країни після збройної агресії РФ, читайте у нашому матеріалі:  Корупційні ризики післявоєнної реконструкції та історичні уроки контролю над допомогою після війн

    За інформацією наших джерел, завдяки старим зв’язкам у владних колах, на кшталт свого колишнього “партнера по обшукам через системні крадіжки на Великому будівництві”  Кирила Тимошенко,  Юрій Голик має всі шанси зайти у масштабні схеми пов’язані з відновленням України після російських атак. Тож редакція нашого видання вирішила проаналізувати бекграунд Юрія Голика та проаналізувати основні корупційні кейси за його участі.

    Від медійщика до організатора корупційних схем – як починався шлях Юрія Голика

    Юрій Голик, народився 21 грудня 1977 році в Луганську. Починав свою кар’єру на медіа ринку, після чого тривалий час працював як політичний консультант.

    Зокрема, в період з 2015-2019 років Голик працював радником голів Запорізької та Дніпропетровської ОДА, що відкрило йому шлях до участі в різного роду корупційних схемах, по яким пізніше працювало НАБУ.

    Звідти потрапив у найближче оточення Володимира Зеленського спочатку як радник прем’єр-міністра Олексія Гончарука, пізніше став “символом” розрекламованої президентської програми “Велике будівництво”.

    В даному контексті особливо показовими є зв’язки Юрія Голика з  уже екс-главою Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченко, які дала старт його участі у реалізації крупних інфраструктурних проектів.

    Ключові  корупційні схеми за участю Юрія Голика

    Одним із самих гучних корупційних кейсів за участю Юрія Голика є кримінальне провадження  № 42022000000001543. У 2022 році компанія “Будінвест Інжиніринг”, співвласницею якої була Яна Хланта, близька подруга Резніченко, отримала близько 1,5 млрд грн дорожніх контрактів, з яких 1,356 млрд грн перерахували всього за півроку.

    У листопаді 2022 року журналісти видання Схеми установили наявність тісного зв’язку між усіма фігурантами справи. Так, за інформацією видання, всі троє фігурантів: Юрій Голик, Валентин Резніченко та фітнес-тренер Яна Хланта неодноразово здійснювали спільні перельоти. Також Схеми звернули увагу, що в одні і ті ж дати у Відні (Австрія) перебували Юрій Голик та Павло Чухно – власник другої половини фірми “Будінвест Інжиніринг” – у січні 2020-го року, діставшись туди різними рейсами.

    Експертизи НАБУ встановили збиток спочатку майже 300 млн грн, а потім 392 млн грн. За даними слідства, частина коштів виводилася через структури, пов’язані з оточенням чиновників, зокрема у вигляді виплат синові Резніченко. 26 грудня 2022 року відбулися обшуки у Резніченко, Голика та в офісах компанії.

    У вересні 2024 року Резніченку та ще чотирьом фігурантам повідомили про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України, у грудні 2025 року справу передали до суду. Голик фігурує в матеріалах як ключовий неформальний куратор, але підозру йому так і не вручили.

    Другим показовим кейсом є переписка Юрія Голика з Денисом Островським та “СК Стройінвест”.

    Так, у розслідуванні видання BihusInfo, опублікованому  у липні 2024 року, у телефоні Юрія Голика знайшли листування з власником будівельної компанії “СК “Стройінвест”, яка за кілька років отримала від держави понад 4 мільярди гривень на різні роботи, в тому числі – і в рамках “Великого будівництва”.

    В листуванні з Денисом Островським, яке містилося в телефоні Юрія Голика, Голик дає вказівки щодо отримання субвенцій, а також вимагає від Островського звітів щодо робіт на конкретних локаціях. Тональність цього листування свідчить про те, що Островський в цьому процесі фактично виконує роль підлеглого. Зокрема, одне з його повідомлень звучить як “Задачу зрозумів. Буде зроблено””.

    ФОТО: Скріншот переписки Юрія Голика та Дениса Островського. Джерело – BihusInfo

    Журналісти зіставили хронологію: коли в листуванні згадувалися майбутні субвенції, “Стройінвест” дійсно отримував додаткові кошти або перемагав у тендерах. Компанія почала активно отримувати замовлення після приходу команди Резніченка–Голика.

    Будівництво водогону “Інгулець – Південне водосховище” (Кривий Ріг) завдяки Юрію Голику перетворилось на яскравий корупційний кейс.

    Нагадаємо, після підриву Каховської ГЕС компанія “Автомагістраль-Південь”, яку в той час пов’язували з Юрієм Голиком, отримала державний контракт на спорудження водогону Інгулець – Південне водосховище вартістю 7,7 млрд грн і, як встановили журналісти РБК-Україна, завищила вартість робіт майже на 39% — понад 3 млрд грн.

    Згідно з розслідуванням саме було переплачено 287 млн грн – на будівництві третьої насосної станції, яка, за висновками державних технічних експертів, була зайвою. НС-1 і НС-2 повністю покривали необхідну продуктивність у 4200 м³/год.

    Крім того, переплачено 1,8 млрд грн – через прокладку чотирьох трубопроводів різного діаметру і матеріалів замість двох, що не передбачалося проєктом і створює ризики для стабільності системи. Також перевищені оплати за логістичні операції: пісок везли за 264 км (при допустимих 80 км), що спричинило переплату у 273 млн грн, ще 94 млн грн переплатили за перевезення шлаку.

    Саме будівництво водогону, довжиною 26 км, виконувалося без проведення відкритих торгів – у рамках так званої надзвичайної процедури, а за фактом зловживань Головне слідче управління Нацполіції відкрило кримінальне провадження №12024000000000774 за статтями ч. 3 ст. 28 та ч. 2 ст. 364 КК України – зловживання владою чи службовим становищем групою осіб.

    ФОТО: По факту розкрадання коштів на будівництві водогону у Кривому Розі пройшли обшуки

    Варто відзначити, що формально Юрій Голик сам не підписував контракти, але на думку детективів НАБУ саме Голик координував всі потоки, про що детективами зібрана  відповідна доказова база.

    Юрій Голик – як “ховають” цінного свідка у розкраданні мільярдів на інфраструктурних проектах

    Нагадаємо, після початку активної роботи НАБУ та відкриття десятків кримінальних справ по корупційних схемах за участі Юрія Голика, із самого НАБУ відбувся “злив” інформації про фігуранта, який дав можливість Голику “втекти” від кримінальної відповідальності за кордон.

    Нагадаємо, 22 травня 2024 року у медіа з’явилася інформація, що співробітники Національної поліції та Спеціалізованої антикорпрокуратури влаштували обшуки за місцем проживання співробітника НАБУ. В САП підтвердили обшуки та уточнили, що вони стосуються розголошення інформації оперативно-розшукової діяльності, тобто “зливу даних”.

    Згодом в САП пояснили, що йдеться про справу щодо колишнього голови Дніпропетровської ОВА Резніченка та його партнера Юрія Голика – під час “Великого будівництва” зникло півтора мільярда гривень. А 24 травня 2024 року у зв’язку з розслідуванням зливу даних від службових обов’язків був звільнений перший заступник директора НАБУ Гізо Углава.

    Злив даних про деталі антикорупційного розслідування, дав можливість Юрію Голику втекти від кримінальної відповідальності до Австрії,  з “довідкою про інвалідність” через систему “Шлях”.

    За інформацією ЗМІ, в подальшому сліди Юрія Голика були помічені також в Польщі та Ізраїлі, але точної інформації про його місце перебування до цього часу немає. Така ситуація може свідчити  не просто про намагання Юрія Голика уникнути кримінальної відповідальності, а і про намагання його впливових спільників “сховати цінного свідка”.

    Повернення “ефективного менеджера” Юрія Голика до участі в державних контрактах

    Варто відзначити, що з початком збройної агресії РФ проти України, скандал з розкраданням на програмі “Великого будівництва” відійшов на другий план, а прізвище “символу коруції” Юрія Голика на п’ятому році війни встигло “забутись”.

    В той же час десятки криминальных проваджень де фігурує Юрій Голик, або були закриті, або до цього часу гальмуються. На цьому фоні Голик розпочав  масштабну кампанію по зачистці негативу в ЗМІ.

    Починаючи з кінця червня 2026-го, ряд українських інформаційних ресурсів почали повідомляти про хвилю скарг у Google про нібито “порушення авторських прав” на публікації пов’язані з розкраданням Юрієм Голиком на програмі Великого будівництва. Такий механізм дозволяє швидко виключати сторінки з пошукових систем, без оскарження фактів що містяться в матеріалах по суті.

    Паралельно, кілька незалежних один від одного джерел повідомили, про намагання Юрія Голика повернутись  до державних підрядів на відновленні інфраструктури та зайнятися створенням “просторів для ветеранів” в рамках масштабної державної програми з бюджетом у 12 мільярдів гривень.