Позначка: Міноборони

  • «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    Президент Володимир Зеленський розкрив нові деталі конфлікту між колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим та колишнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За словами глави держави, Федоров на початку своєї роботи в Міноборони пропонував фактично перебудувати систему військового управління та створити модель, яку Зеленський назвав «міністерством війни». Президент стверджує, що одразу відкинув цю концепцію, оскільки вона передбачала б надмірну концентрацію управлінських функцій у руках міністра оборони.

    Про це Зеленський розповів 23 серпня під час спілкування з журналістами. Його слова наводять Суспільне, LB.ua, «Українські новини» та інші українські медіа. Президент пояснив, що в українській системі Міністерство оборони передусім відповідає за забезпечення армії, оборонні закупівлі, політику та ресурсне забезпечення, тоді як безпосереднє військове командування має залишатися окремою вертикаллю. Саме тому пропозиція Федорова, за версією Зеленського, викликала у нього заперечення.

    «Я йому подзвонив ще на початку і сказав: “Міністерство війни, коли немає Головнокомандувача, а начальник Генштабу фактично під тобою — цю презентацію забудь”», — переказав Зеленський свою розмову з тодішнім очільником Міноборони. За його словами, Федоров тоді відповів, що почув позицію президента.

    Однак Зеленський стверджує, що згодом Федоров почав шукати інші механізми, щоб реалізувати схожу модель уже не напряму. Президент назвав такий підхід неправильним. Водночас він не поклав усю відповідальність за конфлікт лише на колишнього міністра оборони. За словами Зеленського, тодішній головнокомандувач Олександр Сирський також реагував на ініціативи Міноборони власними бюрократичними кроками, що лише поглиблювало суперечності між двома центрами управління.

    Президент визнав, що конфлікт між Федоровим і Сирським був «дуже серйозним». За інформацією «Українських новин», у певний момент вони фактично перестали нормально комунікувати напряму. Зеленський намагався втручатися в ситуацію і примирити двох посадовців, але суперечності навколо повноважень, реформування армії, цифровізації та системи управління лише посилювалися.

    За словами президента, в одній із розмов Федоров навіть запропонував радикальний варіант — «чесно двох звільнити», маючи на увазі самого себе та Сирського. Зеленський відповів, що під час війни не має наміру одночасно звільняти і міністра оборони, і головнокомандувача. Він наголосив, що такі кадрові рішення мають відбуватися послідовно, оскільки йдеться про дві ключові ланки системи оборони країни.

    Президент також звернув увагу на юридичну різницю між двома посадами. Головнокомандувача ЗСУ призначає і звільняє президент України, тоді як міністр оборони є членом Кабінету Міністрів і його призначення відбувається через Верховну Раду за відповідною процедурою. Таким чином, навіть політично одночасне «звільнення обох» означало б два різні кадрові механізми.

    Суперечка між Федоровим та військовим командуванням стала публічною влітку 2026 року. У липні з’явилися повідомлення про гострі розбіжності щодо реформування армії, управління закупівлями, цифровізації та співвідношення повноважень цивільного Міністерства оборони і військової вертикалі. Представники команди Федорова тоді визнавали, що спроби провести масштабні зміни зустріли серйозний опір усередині системи, хоча одночасно визнавали й помилки самого міністра у просуванні реформ. Про наявність конфлікту між Міноборони та Генштабом публічно говорили й військові.

    15 липня Федоров повідомив, що залишає посаду міністра оборони після розмови із Зеленським. Пізніше стало відомо, що президент пропонував йому кілька інших форматів роботи в державній команді. За словами Зеленського, таких пропозицій було чотири, однак Федоров їх не прийняв. Сам колишній міністр пояснював, що не бачить можливості бути ефективним у запропонованих форматах.

    Після цього політична історія навколо Федорова отримала новий розвиток. 18 серпня він заявив про «системну кризу управління» в Україні та розкритикував вплив приватних інтересів на роботу держави і парламенту. За його словами, такі інтереси проявляються, зокрема, в оборонному секторі, фармацевтиці, гральному бізнесі та податковій політиці.

    22 серпня Федоров пішов ще далі та заявив, що корупція заважає Україні завершити війну з сильної позиції. Він говорив уже не про окремих чиновників, а про «сотні людей», які роками заробляють на державному бюджеті та, за його твердженням, гальмують необхідні рішення. Колишній міністр стверджував, що під час роботи в Міноборони руйнував корупційні схеми, через що зіткнувся з опором різних груп впливу. При цьому конкретних прізвищ він не назвав, заявивши, що вони стануть відомі пізніше — з матеріалів правоохоронців, журналістських розслідувань або інших джерел.

    Федоров також заявив, що кілька тижнів не спілкувався із Зеленським. За його версією, історія з Міністерством оборони була лише однією «битвою», тоді як ширша боротьба стосується майбутнього державного управління. Він пов’язував активність громадян, антикорупційних органів та публічні скандали з необхідністю зміни системи.

    Паралельно 19 серпня Верховна Рада призначила новим міністром оборони Євгенія Хмару. Для цього він залишив військову службу і став цивільною особою, оскільки українське законодавство передбачає цивільний статус очільника оборонного відомства. Його кандидатуру вніс до парламенту Зеленський.

    Нинішні слова президента фактично вперше настільки детально пояснюють, що саме він вважає першопричиною конфлікту між Федоровим і військовим командуванням. Із його версії випливає, що суперечка була не лише особистою. Вона стосувалася принципового питання: хто і в яких межах має управляти Збройними силами під час повномасштабної війни.

    Федоров, за словами Зеленського, прагнув значно посилити роль Міністерства оборони й фактично вибудувати вертикаль, у якій Генеральний штаб опинився б ближче до прямого підпорядкування цивільному керівнику відомства. Президент таку конструкцію не підтримав. Водночас поведінку Сирського Зеленський також не назвав бездоганною, звинувативши військове командування у надмірній бюрократичній протидії ініціативам Міноборони.

    У результаті конфлікт завершився масштабними кадровими змінами в оборонному блоці, але політична дискусія після відставки Федорова не припинилася. Навпаки, його останні заяви про корупцію, управлінську кризу та необхідність демократичного оновлення зробили протистояння ще більш публічним.

    Сам Зеленський водночас наголошує, що позитивно ставиться до Федорова як до людини та колишнього члена своєї команди, але вважає, що той останнім часом «іде у неправильні речі» або його туди підштовхують.

    Таким чином, історія з невтіленим «міністерством війни» стала ще одним епізодом значно ширшої боротьби навколо моделі управління українською обороною. Із заяв Зеленського випливає, що йшлося не про створення нового міністерства як окремої державної установи в буквальному сенсі, а про концепцію значного розширення повноважень Міноборони та перерозподіл функцій між цивільним керівництвом і військовою вертикаллю. Саме цей момент і став одним із ключових джерел протистояння, яке зрештою завершилося відставками.

  • Відставка Жумаділова може обернутися аудитом, розслідуванням і можливим виїздом з України

    Відставка Жумаділова може обернутися аудитом, розслідуванням і можливим виїздом з України

    Арсен Жумаділов сьогодні офіційно підтвердив дострокове розірвання контракту і звільнення з посади генерального директора Агенції оборонних закупівель. Останній робочий день — 31 серпня. Рішення він назвав особистим і виваженим, наголосивши, що ніхто його не звільняв і не усував.

    За даними антикорупційних активістів і народних депутатів, прострочена дебіторська заборгованість за контрактами АОЗ на початок 2026 року сягнула 45,8 млрд грн. Це кошти, які держава вже сплатила, але поставки озброєння за ними або не відбулися, або суттєво затрималися. Лише за один рік керівництва Жумаділова ця сума, за оцінками Центру протидії корупції, зросла приблизно втричі порівняно з попереднім періодом. Близько тридцяти великих контрактів, за публічними заявами, зірвали строки.

    Паралельно тягнеться історія з якістю окремих поставок і процедурами. У травні 2026-го Жумаділов давав свідчення у тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради в рамках справи «Мідас». Він підтвердив факт зустрічі навесні 2025 року з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим і бізнесменом Тімуром Міндічем, де обговорювався контракт на бронежилети. За словами самого Жумаділова, він заявив, що прийме лише якісну продукцію. Незалежні перевірки згодом виявили проблеми з частиною партій, а Громадська антикорупційна рада при Міноборони передавала матеріали до правоохоронних органів.

    Є й інші сліди. Звільнення заступника Артема Ситника (колишнього директора НАБУ) навесні 2025-го з формулюванням про скорочення штату. Ліквідація створеної ним системи внутрішнього контролю, яка, за оцінкою Центру протидії корупції, заважала закупівлям в обхід агентства. Конфлікти з командою Михайла Федорова щодо переходу на тендери за тактико-технічними характеристиками. Сімейний контекст — брат в окупованому Криму, який раніше фігурував у розслідуваннях про бізнес на окупованих територіях, — теж періодично спливав у публічному просторі, хоча сам Жумаділов пояснював поїздки на півострів до 2022 року сімейними обставинами, а СБУ закрилавідповідне провадження.

    Усі ці елементи досі залишалися в зоні публічної критики та внутрішніх розглядів. Після відходу керівника картина змінюється. За інформацією, отриманою редакцією, після звільнення Жумаділова планується аудит його діяльності в АОЗ. За результатами аудиту з високою ймовірністю послідує повноцінне розслідування. У цих умовах джерело, обізнане із ситуацією, допускає, що Жумаділов може виїхати з України.

    Формально нічого не заважає йому залишитися. Він не оголошений у розшук, не має статусу підозрюваного за відомими справами, пов’язаними із закупівлями. Однак практика останніх років показує, що коли великі суми дебіторки, питання до якості та процедур починають перетворюватися з політичного тиску на процесуальні, простір для маневру різко звужується. Особливо якщо новий міністр оборони і оновлена команда Міноборони вирішать, що їм вигідніше продемонструвати «чистку» попереднього періоду, ніж захищати спадкоємність.

    Поки офіційних заяв про початок аудиту немає. Жумаділов сам сьогодні підкресливдобровільність уходу. Але логіка подій уже вибудувалася. Агентство, через яке проходять мільярди на критичні поставки для фронту, не може залишатися в зоні напівпрозорості після зміни керівника. Аудит — мінімальний обов’язковий крок. Усе, що за ним піде, залежатиме від того, наскільки глибоко перевіряючі захочуть копати і які саме контракти та рішення опиняться у фокусі.

  • «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    «Не через ВЛК»: у Міноборони розкрили справжню причину звільнення Хмари з військової служби

    Новопризначений міністр оборони України Євгеній Хмара був звільнений з військової служби не через стан здоров’я чи рішення військово-лікарської комісії, а на законній підставі, передбаченій окремо для генералів та адміралів. У Міністерстві оборони заявили, що Хмара повністю придатний до військової служби, а його перехід у цивільний статус був необхідний для призначення на посаду глави оборонного відомства.

    У Міністерстві оборони 20 серпня роз’яснили обставини звільнення Євгенія Хмари з військової служби після появи у соціальних мережах різних версій щодо того, на якій саме підставі генерал залишив службу.

    У відомстві наголосили: призначення Хмари міністром оборони вимагало отримання ним статусу цивільної особи, оскільки це прямо передбачено українським законодавством. Відповідно до статті 15 Закону України «Про національну безпеку України», міністр оборони призначається Верховною Радою за поданням президента саме з числа цивільних осіб. Така вимога діє з 1 січня 2019 року і є одним із механізмів демократичного цивільного контролю над сектором безпеки й оборони.

    Саме тому перед повноцінним призначенням Хмари на посаду необхідно було завершити юридичні процедури, пов’язані з його військовою службою.

    У Міноборони назвали точну підставу

    Як повідомили в оборонному відомстві, Хмару звільнили на підставі підпункту «е» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

    У Міноборони пояснили, що ця норма стосується військовослужбовців вищого офіцерського складу — генералів та адміралів — які не займають штатної військової посади та перебувають у розпорядженні.

    Тобто йдеться не про звільнення через непридатність до служби, дисциплінарні причини чи стан здоров’я, а про окремий передбачений законом механізм завершення військової служби для представників вищого офіцерського складу.

    Офіційну позицію Міністерства оборони оприлюднив Укрінформ. У відомстві окремо наголосили, що спроби пов’язати звільнення Хмари з результатами ВЛК не відповідають дійсності.

    «Повністю придатний»: що заявили про ВЛК

    Найгучніша частина роз’яснення Міноборони стосується чуток про здоров’я нового міністра.

    У соцмережах після інформації про звільнення Хмари з військової служби почали з’являтися припущення, що він міг залишити її на підставі рішення військово-лікарської комісії.

    У Міноборони це категорично заперечили.

    За даними відомства, Хмара проходив військово-лікарську комісію за вимогами, які застосовуються до військовослужбовців спецпідрозділу СБУ, та був визнаний повністю придатним.

    У міністерстві прямо назвали твердження про нібито звільнення через ВЛК неправдивими.

    Цей момент є принциповим, оскільки стаття 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» справді передбачає під час воєнного стану звільнення військовослужбовців за станом здоров’я — зокрема на підставі висновку ВЛК про непридатність. Однак це інша правова підстава і, за поясненням Міноборони, до випадку Хмари вона стосунку не має.

    Навіщо міністру оборони бути цивільним

    Перехід Хмари зі статусу військовослужбовця в цивільний статус пов’язаний із принциповою конструкцією українського сектору оборони.

    Закон розділяє політичне та військове керівництво.

    Міністр оборони здійснює політичне й адміністративне керівництво Міністерством оборони та Збройними силами, але сам має залишатися цивільною особою. Безпосереднє військове командування належить військовому керівництву.

    Частина сьома статті 15 Закону «Про національну безпеку України» прямо встановлює, що очільник Міноборони призначається з числа цивільних. Закон також передбачає цивільний статус першого заступника та заступників міністра оборони.

    Таким чином, навіть багаторічний бойовий досвід Хмари не скасовував юридичної необхідності залишити військову службу перед остаточним призначенням.

    Від «Альфи» до Міністерства оборони

    Кар’єра Євгенія Хмари майже повністю була пов’язана із сектором безпеки.

    До переходу в Міністерство оборони він понад 15 років служив у Центрі спеціальних операцій «А» Служби безпеки України, відомому як «Альфа».

    Офіційний сайт СБУ раніше вказував Хмару як керівника ЦСО «А». Сам підрозділ бере участь у бойових операціях на ключових напрямках повномасштабної війни. Бійці «Альфи» були залучені до оборони Києва, Харкова, Чернігова, Сум, боїв на Луганщині й Донеччині, операцій зі звільнення окупованих територій та інших завдань.

    У 2026 році Хмара також виконував обов’язки голови СБУ. В офіційних повідомленнях Служби він фігурував у званні генерал-майора.

    Після урядових перестановок у липні Хмара перейшов до Міністерства оборони.

    17 липня розпорядженням Кабінету Міністрів №723-р на нього було покладено тимчасове виконання обов’язків міністра оборони.

    Як Хмара став міністром

    Кадрова процедура розтягнулася на кілька етапів.

    Після відставки попереднього уряду президент Володимир Зеленський оголосив про намір запропонувати кандидатуру Хмари для керівництва оборонним відомством.

    18 серпня президент вніс його кандидатуру до Верховної Ради.

    Перед голосуванням Хмара вже заявив депутатам, що звільнений з військової служби та має статус цивільної особи. Це дозволило виконати законодавчу вимогу до кандидата на посаду міністра.

    19 серпня уряд окремо звільнив його з посади заступника міністра оборони, після чого Верховна Рада підтримала президентське подання і призначила Хмару повноцінним міністром.

    Таким чином, зміна статусу була частиною кадрової та юридичної процедури, необхідної для його призначення.

    Зеленський уже назвав головне завдання Хмари

    Президент пов’язує прихід Хмари до Міноборони передусім із розвитком технологічних та далекобійних можливостей України.

    У новому зверненні 20 серпня Зеленський заявив, що очікує від Міністерства оборони розширення можливостей українських далекобійних ударів, розвитку взаємодії з виробниками українського озброєння, посилення захисту неба та збільшення спроможностей для оборонних і наступальних операцій.

    Президент окремо підкреслив бойовий досвід Хмари в «Альфі» СБУ та заявив про вже налагоджену взаємодію нового міністра з військовим керівництвом.

    Сам Хмара ще наприкінці липня говорив, що Україна має діяти проти Росії асиметрично, а не просто відповідати «ударом на удар». За його словами, удари мають системно зменшувати можливості противника, зокрема його інфраструктурний і військовий потенціал.

    Його попередня діяльність у СБУ також була безпосередньо пов’язана з далекобійними операціями. СБУ за керівництва Хмари публічно повідомляла про удари по російських НПЗ, нафтоналивній інфраструктурі та військових об’єктах в окупованому Криму.

    Що маємо в підсумку

    Отже, звільнення Євгенія Хмари з військової служби було необхідним кроком перед його призначенням міністром оборони.

    Міноборони запевняє: зі станом здоров’я це рішення не пов’язане. Хмара пройшов ВЛК за жорсткими вимогами спецпідрозділу СБУ та придатний до військової служби.

    Юридично його звільнили за спеціальною нормою статті 26 закону про військовий обов’язок, а цивільний статус був потрібний для дотримання прямої вимоги Закону «Про національну безпеку України».

    Тепер колишній генерал та багаторічний командир спецпризначенців очолює Міністерство оборони вже як цивільний посадовець — при цьому президент очікує від нього перенесення досвіду технологічних і далекобійних операцій на рівень усієї оборонної політики держави.

  • Федоров отримав бронювання через кілька днів після звільнення з Міноборони — Гончаренко

    Федоров отримав бронювання через кілька днів після звільнення з Міноборони — Гончаренко

    Колишній міністр оборони Михайло Федоров нібито отримав бронювання від мобілізації вже через кілька днів після звільнення з посади. Про це заявив народний депутат Олексій Гончаренко. За його словами, бронювання оформлене через благодійний фонд «Східна Європа». Сам Федоров публічно цю інформацію наразі не коментував.

    Про це Гончаренко написав у своєму Telegram-каналі.

    Нардеп заявив, що Федоров отримав бронювання 18 липня — невдовзі після того, як залишив посаду міністра оборони.

    «Заброньований ексміністр оборони Михайло Федоров у благодійному фонді “Східна Європа”. Бронь отримав 18 липня», — написав Гончаренко.

    Водночас у публікації не наведено документів, які б незалежно підтверджували факт бронювання, а також не пояснюється, на якій саме посаді Федоров нібито працює у фонді та на якій правовій підставі отримав відстрочку.

    Федоров залишив Міноборони у липні

    Михайло Федоров заявив про відставку з посади міністра оборони 15 липня.

    Його звільнення відбулося на тлі масштабного перезавантаження уряду. Після цього Міністерство оборони певний час працювало в умовах кадрової перебудови, а згодом президент запропонував на посаду очільника відомства Євгенія Хмару.

    За словами Гончаренка, бронювання Федорова було оформлене вже 18 липня. Саме цю близькість дат нардеп використав як аргумент у своїй критиці ексміністра.

    Гончаренко згадав «контракти Федорова»

    У своєму дописі депутат також іронічно запитав, чому колишній міністр не скористався механізмом так званих «контрактів Федорова».

    Йдеться про модель військових контрактів, яку активно просувало Міноборони за часів керівництва Федорова як одну зі складових реформи рекрутингу та комплектування війська. Гончаренко пов’язав це з інформацією про нібито отримане бронювання.

    Водночас сам факт наявності бронювання не означає автоматичного звільнення людини від військового обов’язку. Бронювання є тимчасовою відстрочкою від призову під час мобілізації та діє за умов, визначених законодавством.

    Що відомо про фонд

    За твердженням Гончаренка, Федоров нібито заброньований через благодійний фонд «Східна Європа». У повідомленні нардепа немає деталей щодо характеру роботи ексміністра в цій організації.

    Також немає публічної інформації про те, чи є фонд критично важливою установою, яка має право бронювати працівників, і якщо так — на яких саме підставах було оформлене можливе бронювання Федорова. Тому наразі ця частина історії базується саме на заяві народного депутата.

    Федоров після відставки активізував політичні заяви

    Після виходу з уряду Михайло Федоров почав помітніше виступати з політичними заявами.

    Зокрема, він закликав владу провести вибори в Україні, заявивши, що демократія не повинна залежати від дій Росії. Ця позиція викликала гостру дискусію серед політиків. Частина з них наполягає, що вибори під час активної фази війни неможливо провести з дотриманням принципів безпеки та рівного виборчого права.

    Також у медіа з’являлася інформація, що Федоров найближчим часом може відвідати США та провести там низку зустрічей. Офіційно політичні плани самого Федорова поки не оголошені.

  • Євгеній Хмара стане міністром оборони України

    Євгеній Хмара стане міністром оборони України

    Президент вніс кандидатуру Хмари до Верховної Ради, генерал уже йде за процедурою звільнення з військової служби, щоб відповідати закону про цивільний статус, а депутати підтверджують, що голосів за призначення вистачить. Голосування призначено на 19 серпня.

    Це рішення — прямий наслідок липневої кризи. Після відставки уряду Юлії Свириденко та публічного конфлікту Михайла Федорова з Головнокомандувачем Олександром Сирським у системі оборони виник управлінський вакуум. Федоров пішов після пів року роботи, його команда почала готуватися до виходу, а фронт і технологічні програми не могли чекати нового апаратного торгу.

    Зеленський під час призначення Хмари виконуючим обов’язки прямо сформулювавпріоритет: «великий, багато в чому безпрецедентний досвід проведення технологічних ударних операцій». Саме на цьому, за словами президента, має зараз зосередитися оборона. Не на внутрішніх апаратних війнах, а на здатності бити по логістиці, нафтопереробці та авіації противника так, щоб вартість українського удару становила лише невелику частку від завданої шкоди.

    Закон вимагає, щоб міністр оборони був цивільним. Хмара написав рапорт про звільнення зі служби. Документи вже підписані, і на момент голосування він виступатиме як цивільна особа. Це дозволяє дотримати вимогу цивільного контролю, яку Україна впроваджувала під стандарти НАТО, не змінюючи сам закон.

    Зараз Хмара вже формує свою команду. Двоє заступників — Сергій Боєв за міжнародним напрямом і Любов Галан за людським капіталом — призначені. Частина команди Федорова, за інформацією джерел, готується йти. Новий міністр отримує відомство в момент, коли від швидкості рішень щодо дронів, прямого фінансування бригад і координації далекобійних ударів залежить не лише темп війни, а й стійкість усієї системи оборони.

  • Федоров після гучної відставки розкрив свої статки: мільйони дружини, Audi Q8 та нерухомість

    Федоров після гучної відставки розкрив свої статки: мільйони дружини, Audi Q8 та нерухомість

    Колишній міністр оборони України Михайло Федоров подав електронну декларацію, пов’язану із завершенням роботи на посаді. Документ охоплює період із 1 січня до 16 липня 2026 року та дозволяє побачити, з якими доходами й активами ексочільник оборонного відомства завершив один із найбільш резонансних етапів своєї політичної кар’єри.

    Згідно з оприлюдненими даними, за цей період Федоров отримав 1 158 180 грн заробітної плати. Водночас підприємницькі доходи його дружини Анастасії Федорової були суттєво більшими — 4 250 785 грн.

    На банківських рахунках колишній міністр задекларував близько 1,4 млн грн. Його дружина вказала 598,8 тис. грн на банківських рахунках, а також $15 тис. готівкою.

    Таким чином, лише задекларовані доходи подружжя за період із початку року до середини липня перевищили 5,4 млн грн.

    Квартира, земля та столична нерухомість

    Структура нерухомості родини Федорова загалом не зазнала кардинальних змін порівняно з попередніми деклараціями.

    Михайло Федоров має квартиру площею 74,8 кв. м. Також у деклараціях політика фігурує нежитлове приміщення площею 2,9 кв. м та два паркомісця площею 15,6 і 15,7 кв. м у Києві.

    Дружина колишнього міністра володіє значно більшим за площею земельним активом — ділянкою на 20 тис. кв. м, тобто 2 га, у Запорізькій області. Також вона користується двома нежитловими приміщеннями в Києві площею 17,3 та 47,8 кв. м.

    Ці об’єкти фігурували і в попередній декларації Федорова. Зокрема, за підсумками 2025 року він декларував квартиру тієї ж площі, два машиномісця та земельну ділянку дружини.

    Дві Audi та торговельні марки

    В автопарку родини також фігурують дві машини німецької марки Audi.

    Йдеться про Audi Q8 2019 року випуску та Audi A4 2016 року. За даними декларації Федорова за 2025 рік, Q8 належить самому Михайлу Федорову, а його дружина має право безоплатного користування автомобілем. Audi A4, навпаки, належить Анастасії Федоровій, тоді як її чоловік має право користуватися машиною.

    Цікавий нюанс — задекларована вартість автомобілів. Audi Q8 оцінена у 2 096 700 грн, тоді як Audi A4 — у 211 652 грн.

    Є у деклараціях родини й нематеріальні активи. Федоров володіє торговельною маркою SMMSTUDIO, права на яку отримав у серпні 2021 року. Її вартість за останньою грошовою оцінкою в декларації становить 5 млн грн.

    Його дружині належить торговельна марка COVER, право власності на яку вона отримала у грудні 2021 року.

    Доходи дружини Федорова вже не перший рік перевищують його зарплату

    Порівняння з попередніми деклараціями показує ще одну тенденцію — підприємницький дохід дружини Федорова останнім часом значно перевищує його заробіток на державній службі.

    За 2025 рік Федоров задекларував 1 344 688 грн зарплати, тоді як Анастасія Федорова отримала 9 201 174 грн доходу від підприємницької діяльності. На рахунках самого Федорова на той момент було близько 769,8 тис. грн.

    Для порівняння, доходи самого політика протягом попередніх років зростали поступово. За даними «Інтерфакс-Україна», Федоров декларував 641 тис. грн доходів за 2021 рік, 885 тис. грн за 2022-й, 986 тис. грн за 2023-й і близько 1,1 млн грн за 2024 рік.

    Нинішня декларація привертає додаткову увагу через політичний контекст, у якому Федоров залишив Міністерство оборони.

    Гучна відставка і конфлікт навколо Міноборони

    Федоров очолив Міністерство оборони на початку 2026 року. Його перебування на посаді завершилося вже в липні під час масштабного переформатування Кабінету Міністрів.

    14 липня Верховна Рада підтримала відставку уряду Юлії Свириденко, що означало припинення повноважень усього Кабміну. Федоров до нового складу уряду не потрапив.

    Однак його відставка швидко переросла зі звичайного кадрового рішення у значно масштабнішу політичну історію.

    Сам Федоров пізніше розповів, що приблизно за пів години або годину до засідання президентської фракції йому повідомили, що на посаду міністра оборони планують запропонувати іншу кандидатуру. Причиною такого рішення, за словами Федорова, називався конфлікт із Генеральним штабом.

    Після звільнення Федоров публічно говорив і про розбіжності з тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським щодо реформ та принципів управління військом.

    Президент Володимир Зеленський водночас пропонував Федорову залишитися у своїй команді в іншому статусі. Зокрема, йшлося про посаду радника. Ексміністр від цієї пропозиції відмовився.

    Сам Федоров пояснював, що не зацікавлений у «декоративній посаді» та хоче мати можливість реалізовувати власне бачення змін в оборонній сфері. Частина його команди після відставки залишилася працювати у Міністерстві оборони, інші співробітники поступово залишали відомство.

    Федоров не приховує бажання повернутися

    При цьому політик фактично залишив двері до Міністерства оборони відкритими.

    Наприкінці липня на запитання журналістів, чи погодився б він знову очолити Міноборони, якби отримав відповідну пропозицію президента, Федоров відповів ствердно. Він наголосив, що не шукає посаду заради самої посади, але вважає Міністерство оборони тим органом, через який можна реалізувати його бачення трансформації війська.

    Водночас Федоров заявив, що до завершення війни не планує ставати політичним опонентом Володимира Зеленського. Він також не приєднався до протестувальників, які вимагали його повернення до Міноборони, але зазначав, що не збирається переконувати громадян припиняти публічну критику влади.

    Відставка Федорова справді спричинила незвичну для кадрових перестановок в уряді суспільну реакцію. Уже 16 липня у Києві неподалік Офісу президента та в інших українських містах відбулися акції на його підтримку.

    Перед остаточним завершенням роботи Федоров також оприлюднив підсумки своєї діяльності в оборонному відомстві. Міністерство оборони повідомляло про 22 ключові результати, які ексміністр відніс до здобутків своєї команди. Серед них були проєкти, пов’язані з безпілотними системами та підтримкою сучасних дроново-штурмових підрозділів.

    Тож декларація Федорова стала формальною фінансовою крапкою під коротким, але надзвичайно резонансним періодом його роботи на чолі Міністерства оборони. Політичної крапки в цій історії поки немає: сам ексміністр прямо заявляє про готовність повернутися, а дискусія довкола його відставки продовжується.

  • Місяць протестів не зупинив людей: акції «Поверніть Федорова» тривають уже 31-й

    Місяць протестів не зупинив людей: акції «Поверніть Федорова» тривають уже 31-й

    Акції з вимогою повернути Михайла Федорова на посаду міністра оборони України увійшли у 31-й день. Після місяця протестів учасники не відмовляються від своїх вимог та заявляють про необхідність діалогу влади із суспільством. Напередодні, 14 серпня, чергові акції відбулися у Києві та інших українських містах.

    15 серпня протестна кампанія, що розпочалася після кадрових рішень навколо Міністерства оборони, перетнула символічну місячну позначку.

    Увечері 14 серпня на площі Івана Франка в центрі столиці знову зібралися прихильники колишнього очільника Міноборони. За різними повідомленнями медіа, йшлося про кількасот учасників. NV повідомляло приблизно про 500 людей, тоді як Суспільне писало, що на момент роботи його кореспондентів на площі перебувало до сотні учасників. Така різниця може бути пов’язана з часом підрахунку та рухом людей під час акції.

    Протестувальники традиційно принесли із собою картонні плакати. Серед гасел, які фіксували журналісти, були заклики повернути Федорова до Міністерства оборони, продовжити розпочаті ним реформи та почути позицію учасників протесту. На плакатах, зокрема, можна було побачити написи «Поверніть Федорова», «Тема не закрита, поки нас не почули», «Федоров = крок до перемоги» та інші.

    Однак після місяця протестів їхній порядок денний поступово стає ширшим. Учасники говорять не тільки безпосередньо про повернення ексміністра, а й про необхідність збереження реформ в оборонному секторі та прямої комунікації влади із суспільством.

    14 серпня активісти у Києві проводили відкритий збір пропозицій щодо вимог до Офісу президента. За інформацією Суспільного, йшлося про спробу сформувати спільну позицію протестувальників.

    Ветеран Дмитро Козятинський, коментуючи тридцятий день протестів, також говорив про необхідність діалогу між владою та учасниками акцій.

    Водночас серед протестувальників уже є розуміння, що перспектива фактичного повернення Федорова на попередню посаду стала менш визначеною. За даними медіа, частина учасників визнає зменшення таких сподівань, але при цьому не збирається припиняти акції. Зокрема, звучить позиція про продовження протестів принаймні до моменту, коли питання керівництва Міністерством оборони буде остаточно врегульоване.

    Протести при цьому давно вийшли за межі столиці. 14 серпня акції відбувалися, зокрема, у Харкові, Дніпрі та Івано-Франківську. В останньому учасники втретє провели протестну ходу на підтримку Федорова.

    У Харкові 14 серпня також відзначали вже 30-й день акцій. Учасники продовжували виходити з вимогами щодо кадрового рішення в Міноборони та з плакатами на підтримку ексміністра.

    Тривалий протестний рух почався після подій середини липня. 15 липня Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони, яку обіймав із січня 2026 року. Після цього у Києві та регіонах почали збиратися учасники мирних акцій із вимогою не звільняти, а згодом — повернути його до керівництва оборонним відомством.

    Уже 16 липня президент Володимир Зеленський повідомив про рішення доручити генерал-майору Євгену Хмарі виконувати обов’язки міністра оборони. Відтоді саме Хмара тимчасово керує оборонним відомством.

    Сам Федоров після відставки не зник із публічного простору. ЗМІ повідомляли, що він відмовився від запропонованих йому альтернативних посад і допускав повернення саме до Міністерства оборони.

    На початку серпня ситуація отримала новий поворот. 6 серпня Федоров заявив у розмові із Сергієм Стерненком, що від президента не було категоричного «ні» щодо можливості його повернення до Міноборони. Це знову підживило дискусію навколо можливого кадрового рішення.

    Водночас політичні експерти оцінюють таку перспективу обережніше. Політолог Володимир Фесенко в коментарі Радіо Свобода висловив думку, що Зеленський навряд чи поверне Федорова на посаду, оскільки це могло б виглядати як рішення, ухвалене під тиском вулиці. За його оцінкою, для президента зараз визначальним фактором залишається перебіг війни. Це саме експертна оцінка, а не офіційна позиція президента чи Офісу президента.

    Однією з причин суспільної підтримки Федорова учасники акцій називають зміни, які розпочалися в оборонному відомстві за час його роботи. Під час протестів регулярно звучать вимоги не допустити згортання реформ та забезпечити їхню наступність незалежно від кадрових рішень. Саме ця теза поступово стала одним із центральних мотивів протестної кампанії.

    Масштаб акцій протягом місяця змінювався. Окремі дні збирали сотні людей, тоді як найбільші ходи — тисячі. Зокрема, 31 липня у Києві відбулася масштабна хода від пам’ятника Тарасу Шевченку до площі Івана Франка. Тоді медіа повідомляли про тисячі учасників, які пройшли центром столиці з вимогою продовжити діалог із Федоровим і дати можливість завершити оборонні реформи.

    Того самого дня акції та ходи проходили й в інших містах. Наприклад, у Львові 31 липня відбулася вже шістнадцята мирна акція. Наступного дня містяни зібралися знову, а учасники закликали владу «не зупинятися на півдорозі».

    Протести, таким чином, виявилися значно тривалішими, ніж одноразова реакція на кадрове рішення. Від середини липня вони пройшли шлях від перших «картонкових» мітингів до багатотисячних ход і щоденних або регулярних акцій у різних регіонах.

    Станом на ранок 15 серпня офіційного рішення про повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони немає. Так само немає підтвердження, що влада готує саме такий кадровий крок. Тому будь-які твердження про нібито вже ухвалене рішення щодо його повернення наразі були б передчасними.

    Проте після 30 повних днів протестів історія не завершилася. Акції «Поверніть Федорова» входять у 31-й день, а їхні учасники дедалі частіше наголошують: питання для них полягає вже не тільки в прізвищі керівника Міноборони, а й у збереженні оборонних реформ, відповідальності за кадрові рішення та готовності державної влади вести відкритий діалог із суспільством.

  • Хмара отримав шанси очолити Міноборони, його кандидатуру вже розглядають як основну

    Хмара отримав шанси очолити Міноборони, його кандидатуру вже розглядають як основну

    Євгеній Хмара вже кілька тижнів керує Міністерством оборони у статусі виконувача обов’язків. За цей час він встиг призначити нових заступників, провести перші переговори з британськими та американськими колегами щодо Gripen, Patriot і дронів, а також публічно сформулювати пріоритет асиметричних ударів: завдана Росії шкода має перевищувати вартість українських операцій у десятки разів. Саме цей підхід, відпрацьований ним раніше в Центрі спеціальних операцій «А» СБУ, став головним аргументом Володимира Зеленського, коли в середині липня президент доручив генерал-майору очолити оборонне відомство після відставки Михайла Федорова.

    Тепер питання переходить у політичну площину. За інформацією, отриманою редакцією, кандидатура Хмари розглядається як основна. У серпні або на початку вересня президент може внести її до парламенту, а серед депутатів звучать оцінки, що голосів для затвердження може вистачити.

    Юридична перешкода залишається незмінною. Закон «Про національну безпеку України» прямо вимагає, щоб міністром оборони була цивільна особа. Ця норма впроваджувалася як один із елементів адаптації до стандартів НАТО. Хмара досі залишається генерал-майором. За даними джерел, близьких до його оточення, він не виявляє особливого ентузіазму щодо звільнення з військової служби. Водночас парламентарі попереджають: якщо не піти цим шляхом, Раді доведеться змінювати закон «під конкретну людину». Такий крок, на їхню думку, виглядатиме погано і суперечитиме логіці, яку Україна послідовно просувала перед західними партнерами.

    Контекст кадрового рішення важливий. Відставка Федорова в середині липня відбулася на тлі урядової перебудови і протестів на його підтримку. Президент тоді не вніс альтернативну кандидатуру (зокрема, обговорювався Ігор Клименко) і обрав людину з іншого силового контуру — колишнього начальника «Альфи», який з січня 2026-го тимчасово очолював СБУ. Хмара має бойовий досвід: участь у деокупації Київщини, операція зі звільнення Зміїного, відповідальність за далекобійні удари СБУ, частина яких публічно асоціюється з «бавовною» на території Росії. Саме цей досвід Зеленський акцентував, говорячи про необхідність посилювати технологічні та асиметричні можливості.

    Парламентський календар також грає роль. Наступне планове пленарне засідання Верховної Ради заплановане на середину серпня. Перший заступник голови Ради Олександр Корнієнко ще в липні публічно оцінював шанси Хмари як високі, зазначаючи, що за цей час генерал матиме можливість показати підхід до роботи. Офіційних заяв про остаточне рішення щодо подання кандидатури поки немає. Немає і публічних даних про те, чи розпочато процедуру зміни статусу Хмари з військового на цивільний.

    Поки триває перехідний період, Хмара вже формує робочу команду. Наприкінці липня уряд призначив двох його заступників: Сергія Боєва (міжнародний напрям і європейська інтеграція) та Любов Галан (людський капітал Сил оборони). Сам виконувач обов’язків публічно говорить про необхідність додаткового фінансування, перехоплювачів для протидії балістиці й «шахедам», а також про перенесення війни на територію противника. У переговорах з партнерами він піднімає питання як постачання готових систем, так і локалізації виробництва.

    Фактично зараз Україна має діючого, але тимчасового міністра оборони з сильними позиціями в безпековому середовищі і не до кінця вирішеним питанням правового статусу. Якщо президенту вдасться узгодити юридичну процедуру і забезпечити парламентську підтримку в серпні-вересні, Хмара отримає повноцінні повноваження. Якщо ні — Міністерство оборони продовжить працювати в режимі виконувача обов’язків, а питання цивільного контролю над військовим відомством залишиться відкритим на тлі війни, де кожне кадрове рішення швидко стає предметом уваги як всередині країни, так і з боку партнерів.

     

  • Не поставили 1400 дронів вчасно: суд зобов’язав компанію виплатити Міноборони майже 25 млн грн

    Не поставили 1400 дронів вчасно: суд зобов’язав компанію виплатити Міноборони майже 25 млн грн

    Господарський суд Рівненської області зобов’язав ТОВ «Домпромбуд» сплатити державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» майже 25 млн грн через порушення строків поставки безпілотних авіаційних комплексів для Збройних сил України.

    Про це свідчить рішення суду від 23 липня, оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

    Йдеться про контракт, який «Агенція оборонних закупівель» уклала з ТОВ «Домпромбуд» 23 грудня 2025 року. За його умовами приватна компанія мала поставити державному підприємству 1400 безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI. Загальна вартість замовлення становила 206,08 млн грн.

    Безпілотні комплекси призначалися для подальшого використання Збройними силами України.

    У договорі сторони визначили конкретний строк виконання зобов’язань. Постачання всієї партії мало відбутися до 12 січня 2026 року. Цей термін становив 20 календарних днів із моменту укладення контракту.

    Однак у визначений договором строк поставка не відбулася. Як зазначили в «Агенції оборонних закупівель», ТОВ «Домпромбуд» передало лише частину замовлення — 270 комплектів. Причому зроблено це було лише 28 січня, тобто вже після завершення передбаченого контрактом строку.

    Таким чином, компанія не виконала свої зобов’язання щодо поставки всієї замовленої партії безпілотників у встановлений термін.

    У березні 2026 року державне підприємство повідомило «Домпромбуд» про одностороннє розірвання контракту через порушення строків поставки.

    У свою чергу, приватна компанія не погодилася з претензіями та пояснила затримку обставинами, пов’язаними з її постачальником. За версією «Домпромбуду», китайська компанія AMGROUP China Co Ltd., яка мала відвантажити безпілотники, повідомила про затримку.

    Серед причин постачальник називав підвищене навантаження на авіалінії напередодні новорічних свят, а також збільшення строків проходження експортних та митних процедур.

    Однак суд не визнав ці обставини підставою для звільнення «Домпромбуду» від відповідальності за невиконання умов договору.

    Суд дійшов висновку, що наведені компанією причини не можуть бути віднесені до обставин непереборної сили. Відповідно, вони не звільняють постачальника від відповідальності за порушення взятих на себе договірних зобов’язань.

    Окремо суд звернув увагу на характер діяльності «Домпромбуду» в межах цього контракту. Підприємство на момент укладення договору не мало у своєму розпорядженні товару, який повинно було поставити, і не здійснювало його виробництво.

    «Заключаючи контракт, відповідач не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов’язаний поставити, а також не здійснював його виробництво, а отже він фактично виступив у ролі посередника, який повинен здійснити організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу», — йдеться у судовому рішенні.

    Таким чином, суд не погодився з позицією компанії щодо причин затримки та визнав, що відповідальність за належне виконання умов контракту залишається на постачальнику, який уклав договір із «Агенцією оборонних закупівель».

    За результатами розгляду справи суд постановив стягнути з ТОВ «Домпромбуд» на користь державного підприємства 13,24 млн грн пені за порушення строків поставки.

    Крім того, компанія має сплатити 11,64 млн грн штрафу. Ще близько 298 тис. грн становлять витрати зі сплати судового збору.

    Загальна сума, яку суд постановив стягнути з «Домпромбуду» на користь «Агенції оборонних закупівель», становить близько 24,88 млн грн.

    Справа привертає увагу з огляду на те, що контракт стосувався постачання безпілотних комплексів для потреб української армії. В умовах повномасштабної війни своєчасність постачання такого обладнання має особливе значення, оскільки дрони широко використовуються військовими для розвідки, коригування вогню та виконання інших бойових завдань.

    За даними суду, ТОВ «Домпромбуд» зареєстроване в Рівному. Власником і керівником підприємства є Дмитрій Домський із Житомирської області. Основним видом діяльності компанії є будівництво житлових і нежитлових будівель.

    Це не перший випадок, коли українські суди розглядають спори щодо несвоєчасного постачання безпілотників для потреб оборони. Раніше Господарський суд Дніпропетровської області також ухвалив рішення про стягнення значної суми з компанії за затримку поставок дронів.

    Зокрема, з ТОВ «Кріон-М» на користь Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України суд постановив стягнути 17,4 млн грн пені та 6,88 млн грн штрафу за несвоєчасне постачання безпілотників, призначених для потреб Міністерства оборони.

    Таким чином, судова практика демонструє, що постачальники оборонної продукції несуть фінансову відповідальність за порушення строків, передбачених державними контрактами. Посилання на проблеми третіх компаній, логістичні труднощі чи затримки під час митного оформлення не завжди можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, якщо постачальник не доведе наявність обставин непереборної сили.

    У випадку «Домпромбуду» суд встановив, що компанія не виконала своїх зобов’язань у визначений контрактом строк, через що державне підприємство було змушене розірвати договір та звернутися до суду щодо стягнення передбачених договором санкцій.

  • Зеленський заявив, що постачання ракет для ППО від партнерів скоротилося втричі

    Зеленський заявив, що постачання ракет для ППО від партнерів скоротилося втричі

    Президент України Володимир Зеленський повідомив, що у 2026 році обсяги постачання ракет для систем протиповітряної оборони від міжнародних партнерів скоротилися втричі порівняно з минулим роком. За його словами, проблема полягає не у відсутності боєприпасів, а в необхідності ухвалення відповідних політичних рішень.

    Про це глава держави повідомив у своєму Telegram-каналі.

    Зеленський провів нараду за участю військового командування, представників Міністерства оборони, Служби безпеки України, Головного управління розвідки та Офісу президента.

    Під час засідання президент заслухав доповіді головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого, начальника Генерального штабу Ігоря Скибюка та виконувача обов’язків міністра оборони Євгенія Хмари щодо ситуації на фронті, забезпечення українських військових та найнагальніших потреб у постачанні озброєння.

    Окрему увагу учасники наради приділили додатковим заходам із захисту критичної інфраструктури України на тлі посилення російських повітряних атак.

    “В цьому році, на жаль, значно скоротилося постачання антибалістики від партнерів. Кількість ракет для ППО в постачанні скоротилася втричі, якщо порівнювати з 2025 роком. І йдеться не тільки про цей літній час, а про всі періоди першого півріччя 2026 року. Ракети в партнерів є”, — заявив Зеленський.

    Президент наголосив, що Україна очікує від союзників необхідних політичних рішень, які дозволять відновити постачання засобів протиракетної оборони та прискорити виробництво відповідних озброєнь. За його словами, одним із пріоритетів залишається локалізація виробництва окремих видів ракетної продукції безпосередньо в Україні.

    Заява пролунала після чергової масованої атаки Росії, під час якої українські сили ППО не змогли перехопити жодної з балістичних ракет через дефіцит засобів протиракетної оборони.

    Раніше Володимир Зеленський уже закликав партнерів активізувати передачу Україні ракет-перехоплювачів. Водночас, за інформацією Financial Times, президент США Дональд Трамп відмовився задовольнити прохання українського лідера щодо додаткових ракет для систем Patriot, пояснивши це скороченням американських запасів та необхідністю забезпечення безпеки військових об’єктів США і союзників на Близькому Сході.

    Попри це, як зазначав Зеленський раніше, Україна та Сполучені Штати продовжують реалізовувати домовленості, досягнуті під час нещодавніх переговорів, і вже готують документи для нових спільних проєктів у сфері ракетного озброєння.