Golosnovinua.com

Позначка: міжнародна політика

  • Польща хоче позбавити Зеленського ордена Білого Орла через назву підрозділу ЗСУ

    Польща хоче позбавити Зеленського ордена Білого Орла через назву підрозділу ЗСУ

    Президент Польщі Кароль Навроцький заявив про намір ініціювати процес позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. Причиною такого кроку він назвав рішення української сторони присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України почесне найменування «імені Героїв УПА», яке у Польщі викликає історичні та політичні суперечки.

    Про це повідомляє Onet із посиланням на заяву польського президента.

    За словами Навроцького, це питання буде винесене на розгляд капітулу ордена Білого Орла, засідання якого заплановане на 8 червня. Він наголосив, що запропонував включити до порядку денного пункт щодо можливого позбавлення Володимира Зеленського цієї відзнаки, яку йому вручили 5 квітня 2023 року під час візиту українського президента до Варшави. Тоді орден Білого Орла Зеленському особисто передав тодішній президент Польщі Анджей Дуда як знак підтримки України в умовах повномасштабної війни з Росією.

    Навроцький публічно розкритикував рішення Києва щодо перейменування підрозділу ССО ЗСУ, заявивши, що воно може мати негативні політичні наслідки та використовується в інформаційних наративах, спрямованих проти України та Польщі. Він зазначив, що присвоєння назви «імені Героїв УПА» українському військовому підрозділу “надає російській пропаганді додаткові аргументи” та поглиблює історичні суперечності між країнами.

    “Я дуже критично оцінюю це рішення”, — заявив Кароль Навроцький, коментуючи ситуацію. Він підкреслив, що, на його думку, подібні кроки потребують більшої чутливості до історичного контексту польсько-українських відносин.

    Йдеться про указ президента України Володимира Зеленського, яким Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ було присвоєно почесне найменування «імені Героїв УПА». У документі зазначалося, що це рішення ухвалене з метою відновлення історичних традицій українського війська, а також з огляду на бойові заслуги підрозділу у захисті територіальної цілісності та незалежності України під час повномасштабної війни.

    У Польщі це рішення вже раніше викликало офіційну реакцію. Міністерство закордонних справ Польщі висловило протест українській стороні, а під час зустрічі з послом України у Варшаві було передано позицію про те, що такі кроки є болючими для значної частини польського суспільства. Польська дипломатія наголосила на важливості врахування історичної пам’яті та чутливих тем у двосторонніх відносинах.

    Паралельно польські медіа та аналітики звертають увагу на зміну суспільних настроїв у країні щодо України та українців. За їхніми оцінками, на тлі тривалої війни, економічних викликів та політичних дискусій у Польщі зростає рівень поляризації громадської думки, що поступово впливає і на міждержавні відносини.

    Водночас експерти наголошують, що попри окремі політичні суперечності, стратегічне партнерство України та Польщі залишається важливим елементом безпеки у регіоні, особливо в контексті триваючої російської агресії проти України. Очікується, що питання ордена Білого Орла та реакція Варшави на рішення Києва можуть стати предметом подальших дипломатичних консультацій між двома державами.

  • Румунія скликає Раду нацбезпеки після падіння дрона в Галаці

    Румунія скликає Раду нацбезпеки після падіння дрона в Галаці

    Президент Румунії Нікушор Дан скликав засідання Вищої ради національної оборони після інциденту з падінням російського безпілотника на житловий будинок у місті Галац, що стався в ніч під час масованої атаки Росії по території України. Подія вже викликала різку реакцію в Бухаресті, а також на рівні європейських партнерів, які висловили солідарність Румунії та підтримали її право на відповідь у межах міжнародного права та союзницьких механізмів безпеки.

    Як повідомила міністерка закордонних справ Румунії Оана Цою, вона офіційно викликала посла Російської Федерації до МЗС, щоб довести до його відома позицію Бухареста та перелік дипломатичних заходів, які Румунія планує вжити у відповідь на інцидент. За її словами, ситуація є надзвичайно серйозною, оскільки йдеться про влучання військового об’єкта на територію житлової забудови країни-члена ЄС і НАТО.

    У своєму виступі в ефірі TVR Info Цою наголосила, що падіння дрона є неприйнятним та становить загрозу для цивільного населення, навіть якщо інцидент стався внаслідок бойових дій за межами Румунії. Вона підкреслила, що уряд уже координує дії з союзниками по Європейському Союзу та НАТО, які, за її словами, оперативно відреагували на подію та підтвердили підтримку Румунії.

    “Сьогодні в другій половині дня я викликала посла Російської Федерації до Міністерства закордонних справ. Йому будуть повідомлені заходи, яких Румунія вживатиме на дипломатичному рівні у відповідь на цей інцидент”, – заявила міністерка, додавши, що Бухарест розглядає різні варіанти реагування в межах міжнародного права та союзницьких процедур.

    Окремо Оана Цою зазначила, що інцидент із падінням російського дрона може відповідати критеріям для застосування статті 4 Північноатлантичного договору, яка передбачає консультації між державами-членами НАТО у разі виникнення загрози їхній територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці. Вона наголосила, що Румунія не діє самостійно, а координує свої кроки з партнерами по Альянсу, оскільки “жодна країна не може протистояти таким ризикам поодинці”.

    Президент Нікушор Дан, своєю чергою, повідомив, що скликав засідання Вищої ради національної оборони Румунії (CSAT), щоб терміново оцінити наслідки інциденту та виробити комплексну державну позицію. Він назвав подію найсерйознішим випадком порушення безпеки на території Румунії від початку повномасштабної війни Росії проти України.

    У своєму дописі в соціальній мережі X президент заявив, що відповідальність за інцидент повністю лежить на Російській Федерації. Він наголосив, що Румунія відповість “пропорційно, рішуче та скоординовано” як на національному рівні, так і разом із союзниками в ЄС і НАТО. За його словами, характер події є безпрецедентним і потребує швидкої та системної реакції міжнародної спільноти.

    “Ми вживатимемо пропорційних заходів щодо Російської Федерації. Безпрецедентний характер події вимагає рішучої, скоординованої та адекватної відповіді”, – підкреслив Дан.

    За попередніми даними румунських та міжнародних медіа, у ніч на 29 травня під час чергової масованої атаки Росії по Україні безпілотник типу “Герань-2” (російське маркування іранських дронів-камікадзе Shahed) збився з курсу або був відхилений засобами РЕБ і влучив у 10-поверховий житловий будинок у місті Галац, що розташоване неподалік кордону з Україною. Внаслідок удару було госпіталізовано щонайменше двох людей, ще близько 70 мешканців будинку евакуйовано, а частина будівлі зазнала серйозних пошкоджень.

    Інцидент викликав значний резонанс у Румунії, оскільки це один із найсерйозніших випадків, коли наслідки російських атак на Україну безпосередньо зачепили територію країни-члена НАТО. Після початку повномасштабного вторгнення Росії неодноразово фіксувалися падіння уламків дронів на території Румунії, однак пряме влучання у житловий будинок із постраждалими розглядається як ескалаційний сигнал.

    У політичних колах Румунії вже лунають заклики до посилення систем протиповітряної оборони в прикордонних регіонах та перегляду процедур реагування НАТО на подібні інциденти. Експерти зазначають, що випадок у Галаці може стати підставою для активнішого використання консультаційного механізму НАТО, передбаченого статтею 4, а також для посилення військової присутності Альянсу в регіоні Чорного моря.

    На цьому тлі Бухарест опинився в ситуації, коли необхідно одночасно демонструвати стриманість і рішучість: з одного боку, уникати прямої ескалації з Росією, з іншого — забезпечити безпеку власної території та громадян. Очікується, що найближчим часом Рада нацбезпеки Румунії ухвалить низку рішень щодо посилення оборонних заходів і координації з союзниками по НАТО.

  • Brexit через 10 років: наслідки для Британії та нові розмови про ЄС

    Brexit через 10 років: наслідки для Британії та нові розмови про ЄС

    Майже десять років тому, 23 червня 2016 року, Велика Британія зробила один із найрезонансніших політичних виборів у своїй сучасній історії: 52% громадян на референдумі підтримали вихід країни з Європейського союзу. Після тривалого перехідного періоду, напружених переговорів із Брюсселем та внутрішньополітичних криз, 31 січня 2020 року Сполучене Королівство офіційно залишило ЄС, завершивши епоху свого членства в блоці, який десятиліттями визначав економічну та політичну інтеграцію Європи.

    Рішення про Brexit від самого початку стало символом глибокого розколу в британському суспільстві. Прихильники виходу наполягали, що членство в ЄС обмежує суверенітет країни та нав’язує регуляторні правила, які стримують економічний потенціал Великої Британії. Одним із ключових аргументів кампанії було також питання міграції: євроскептики заявляли, що політика відкритих кордонів призводить до надмірного припливу мігрантів і створює тиск на соціальну систему та ринок праці. Вони наголошували, що вихід із ЄС дозволить Лондону самостійно контролювати кордони, закони та торговельну політику, а отже повернути “економічний суверенітет”.

    Натомість противники Brexit попереджали, що розрив із найбільшим торговельним партнером неминуче призведе до економічних втрат, зниження інвестиційної привабливості та втрати робочих місць. Вони підкреслювали, що саме участь у єдиному європейському ринку забезпечувала британському бізнесу конкурентні переваги, а вихід із нього створить нові бар’єри для торгівлі та ускладнить доступ до капіталу й робочої сили.

    Референдум 2016 року, на якому за вихід проголосували понад 17 мільйонів британців, фактично розділив країну на два політичні табори, розкривши глибші соціально-економічні відмінності. Аналізи результатів голосування показували, що підтримка Brexit була значно вищою серед менш забезпечених верств населення, людей із нижчими доходами, безробітних та працівників із низькою кваліфікацією. Для багатьох із них аргументи про “контроль над кордонами” та “економічну свободу” звучали як обіцянка змін на краще в умовах деіндустріалізації, стагнації зарплат і скорочення державних витрат.

    Однак після офіційного виходу країни з ЄС у 2020 році поступово почали проявлятися довгострокові наслідки цього рішення. Шість років потому дедалі більше економістів і аналітичних центрів описують ефект Brexit як переважно негативний для темпів економічного зростання та конкурентоспроможності Британії. Водночас вплив цього процесу складно відокремити від інших глобальних криз, зокрема пандемії COVID-19 та наслідків повномасштабної війни Росії проти України, які суттєво змінили світові ланцюги постачання, енергетичні ринки та загальну економічну динаміку.

    Попри це, дослідники наголошують, що Brexit додав до зовнішніх шоків власні структурні обмеження. Вихід із єдиного ринку призвів до появи митних і регуляторних бар’єрів, які ускладнили торгівлю з ЄС, що залишився найбільшим торговельним партнером Великої Британії. Для британських компаній це означало збільшення витрат на експорт, складніші логістичні процедури та додаткове адміністративне навантаження. Особливо відчутно це вдарило по секторах продовольства, промисловості та малому бізнесу, які найбільше залежали від безперешкодного доступу до європейського ринку.

    Не менш важливим наслідком стало зниження інвестиційної привабливості країни. Невизначеність щодо майбутніх торговельних правил і регуляторної політики змусила багато міжнародних компаній обережніше підходити до розширення діяльності у Великій Британії або навіть переносити частину операцій до країн ЄС. За різними оцінками, приплив прямих іноземних інвестицій у період після референдуму помітно скоротився, що в довгостроковій перспективі вплинуло на темпи зростання продуктивності та рівень зайнятості.

    Окремим виміром наслідків Brexit стала міграційна політика. Попри те, що вихід із ЄС дійсно зменшив міграцію з країн блоку, загальний міграційний потік до Великої Британії не скоротився, а в окремі роки навіть зріс. Це пояснюється зростанням кількості робочих віз і активнішою міграцією з країн поза межами ЄС. Одночасно зберігається проблема нелегальної міграції через Ла-Манш, яка стала одним із найгостріших політичних питань усередині країни та предметом постійних суперечок між урядом і опозицією.

    Соціально-економічні наслідки також відчули звичайні громадяни. На тлі глобальної інфляції та порушення ланцюгів постачання ціни на продукти у Великій Британії зросли суттєвіше, ніж у середньому по ЄС, що посилило дискусії про реальну вартість виходу з блоку. Одночасно зростання державних витрат і податкового навантаження стало ще одним фактором суспільного невдоволення, особливо серед найбільш вразливих груп населення.

    З часом суспільне сприйняття Brexit почало змінюватися. Якщо на момент референдуму він розглядався значною частиною виборців як шанс на економічне оновлення та відновлення контролю над внутрішньою політикою, то вже через кілька років дедалі більше британців почали оцінювати його критично. Опитування останніх років свідчать, що лише близько третини громадян і надалі вважають вихід із ЄС правильним рішенням, тоді як більшість або розчарована його результатами, або прямо називає його помилкою.

    На цьому тлі у британському політичному просторі дедалі частіше з’являються дискусії про майбутнє відносин із Європейським союзом. Попри формальний вихід із блоку, Лондон залишається глибоко пов’язаним із європейською економікою, а тому питання нової моделі співпраці стає все більш актуальним. Частина політичних сил і експертів обговорює варіанти часткового зближення з ЄС, посилення торговельної інтеграції або навіть довгострокового перегляду рішення про вихід.

    Водночас повернення до ЄС у повному обсязі наразі виглядає малоймовірним, оскільки потребувало б не лише політичної волі всередині країни, а й складних переговорів із самою європейською спільнотою. Більш реалістичним сценарієм аналітики називають поступове формування нової моделі відносин, яка може нагадувати угоди ЄС із країнами, що не є його членами, але підтримують тісну економічну взаємодію.

    Таким чином, через майже десятиліття після референдуму Brexit залишається не завершеною історією, а довготривалим процесом із політичними, економічними та соціальними наслідками. Він продовжує впливати на внутрішню політику Великої Британії, її роль у світі та характер відносин із Європейським союзом, а питання про те, чи був цей крок стратегічним успіхом чи помилкою, досі залишається предметом гострих суспільних і експертних дискусій.

  • Санду позбавила громадянства двох уродженців України: рішення ухвалили на тлі напруги навколо Придністров’я

    Санду позбавила громадянства двох уродженців України: рішення ухвалили на тлі напруги навколо Придністров’я

    Президентка Молдови Мая Санду підписала указ про припинення громадянства для двох уродженців України. Відповідний документ уже оприлюднили на офіційному сайті глави держави. Рішення стало черговим кроком молдовської влади на тлі посилення напруги навколо невизнаного Придністров’я та зростання безпекових ризиків у регіоні.

    Згідно з указом, громадянства Молдови позбавили Валерія Кніщука та Віталія Морля. У документі не уточнюється, які саме підстави стали причиною такого рішення. Водночас у Молдові подібні укази часто пов’язують із питаннями національної безпеки, наявністю іншого громадянства, участю в діяльності, яка суперечить інтересам держави, або отриманням паспорта на підставі неправдивих даних.

    Офіційний Кишинів наразі не оприлюднив додаткових деталей щодо двох уродженців України. Указ має стандартний формат і лише констатує факт припинення громадянства відповідно до чинного законодавства Молдови.

    Це вже не перший подібний крок з боку влади Молдови за останні тижні. Ще 25 травня Мая Санду підписала окремий указ про позбавлення громадянства п’ятьох осіб, які проживали на території невизнаного Придністров’я. Тоді молдовські медіа та експерти звернули увагу, що рішення ухвалили на тлі посилення безпекової риторики Росії щодо регіону.

    У Кишиневі дедалі частіше наголошують, що Придністров’я залишається одним із ключових факторів ризику для національної безпеки Молдови. Самопроголошена “Придністровська Молдавська Республіка”, яка контролює частину території на лівому березі Дністра, не визнається міжнародною спільнотою і офіційно вважається частиною Молдови.

    На території Придністров’я досі перебуває російський військовий контингент, а Москва роками підтримує регіон політично, економічно та військово. Після початку повномасштабної війни РФ проти України питання безпеки навколо Придністров’я стало ще більш чутливим як для Кишинева, так і для Києва.

    Регіон має спільний кордон з Україною, а українська влада неодноразово попереджала про ризики провокацій або використання території Придністров’я у гібридних операціях Росії.

    Додаткову напругу спричинили нещодавні рішення Кремля щодо мешканців невизнаної республіки. У травні президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощення процедури отримання російського громадянства для жителів Придністров’я.

    У Москві пояснили це “необхідністю підтримки співвітчизників”, однак у Молдові таку ініціативу сприйняли як ще один інструмент посилення російського впливу у регіоні.

    Президентка Молдови Мая Санду раніше вже критикувала дії Кремля навколо Придністров’я. Вона заявляла, що Росія намагається використовувати регіон як важіль тиску на Молдову та перешкоджати європейській інтеграції країни.

    Останні рішення про припинення громадянства експерти також розглядають у ширшому контексті посилення контролю над питаннями безпеки. Після початку великої війни в Україні Молдова активізувала перевірки щодо осіб, які можуть бути пов’язані з проросійськими структурами, незаконними схемами отримання документів або діяльністю, що загрожує державним інтересам.

    Водночас офіційний Кишинів намагається уникати різких формулювань, аби не провокувати додаткове загострення з Москвою чи Придністров’ям.

    Окрему увагу до теми привернув і той факт, що новий указ стосується саме уродженців України. Утім наразі немає жодних офіційних заяв про те, що рішення було ухвалене через їхнє українське походження чи зв’язки з Україною.

    У молдовському законодавстві передбачено кілька підстав для припинення громадянства. Серед них — добровільна відмова, служба в іноземних військах без дозволу держави, загроза національній безпеці або отримання паспорта незаконним шляхом.

    На цьому тлі Молдова продовжує зміцнювати співпрацю з Європейським Союзом та партнерами у сфері безпеки. Після російського вторгнення в Україну країна різко посилила заходи контролю на кордонах, активізувала боротьбу з проросійськими мережами впливу та збільшила фінансування оборонного сектору.

    Європейські партнери неодноразово заявляли, що Молдова залишається однією з потенційних цілей російського гібридного впливу. Особливу увагу при цьому приділяють саме Придністров’ю, де Москва зберігає політичну та військову присутність.

    Нагадаємо, у 2022–2025 роках у регіоні неодноразово фіксували дивні інциденти — вибухи, атаки на адміністративні будівлі та повідомлення про нібито “теракти”. У Кишиневі та Києві тоді припускали, що подібні події могли бути елементом інформаційних або гібридних операцій для дестабілізації ситуації.

    Наразі влада Молдови не повідомляє, чи можуть бути нові рішення про позбавлення громадянства в найближчий час. Водночас аналітики припускають, що Кишинів продовжить жорсткіше реагувати на будь-які ризики, пов’язані з Придністров’ям, російським впливом та питаннями безпеки.

  • «Кожен одинадцятий під загрозою»: CNN підрахував, скільком країнам уже погрожував Трамп

    «Кожен одинадцятий під загрозою»: CNN підрахував, скільком країнам уже погрожував Трамп

    Президент США Дональд Трамп за час свого нинішнього президентського терміну погрожував застосуванням сили або військовими діями щонайменше 15 країнам світу. За підрахунками CNN, це означає, що під загрозою опинився фактично кожен одинадцятий мешканець планети.

    Про це йдеться в аналітичному матеріалі CNN, який присвячений різкому загостренню риторики Білого дому та дедалі агресивнішій зовнішній політиці Вашингтона.

    Останньою країною, яка потрапила до цього списку, став Оман. За даними журналістів, Трамп допустив можливість силового сценарію через контроль над стратегічними маршрутами та безпекою в регіоні Близького Сходу.

    Аналітики CNN зазначають, що географія заяв американського президента вже охоплює одразу кілька континентів — Північну й Південну Америку, Азію, Африку та навіть Європу. Формально до списку потрапила й Данія через неодноразові заяви Трампа щодо Гренландії.

    За інформацією телеканалу, протягом нинішнього терміну США вже проводили військові операції або удари на території семи країн. Серед них — Іран, Ірак, Сирія, Ємен, Сомалі, Нігерія та Венесуела.

    Водночас ще низці держав Трамп публічно або непрямо погрожував можливим застосуванням сили. До цього переліку CNN відносить:

    — Канаду;
    — Колумбію;
    — Кубу;
    — Мексику;
    — Панаму;
    — Данію;
    — Оман.

    Журналісти наголошують, що ці випадки не можна ставити в один ряд. Частина заяв стосувалася боротьби з терористичними угрупованнями чи безпеки судноплавства, однак в інших випадках ішлося про прямий тиск на уряди або навіть натяки на можливе втручання.

    Окрему увагу CNN звертає на так звану «теорію божевільного», яку раніше пов’язували з політикою президента США Річарда Ніксона. Її суть полягає у створенні образу максимально непередбачуваного лідера, здатного на радикальні дії, щоб змусити опонентів поступатися ще до реального конфлікту.

    На думку експертів, Трамп свідомо використовує саме таку модель поведінки у міжнародній політиці.

    У матеріалі також зазначається, що президент США дедалі частіше говорить про стратегічний контроль над ключовими територіями та транспортними маршрутами. Зокрема, серед потенційних «геополітичних цілей» Трампа CNN називає:

    — Канаду;
    — Кубу;
    — Гренландію;
    — Панамський канал;
    — Венесуелу.

    Журналісти припускають, що Трамп прагне максимально посилити вплив США на критично важливі точки світової логістики та безпеки — зокрема Ормузьку протоку, Панамський канал і Арктичний регіон.

    Останні заяви президента США дедалі частіше викликають резонанс не лише серед опонентів, а й усередині самих Сполучених Штатів. Нещодавно Трамп публічно заявив, що його не турбують звинувачення у «диктаторських» методах правління.

    «Краще бути геніальним диктатором, ніж тупим», — сказав американський президент під час одного з публічних виступів.

    Ще однією гучною заявою стало твердження Трампа про те, що він нібито міг би стати прем’єр-міністром Ізраїлю через високий рівень популярності в цій країні.

    Крім того, президент США оголосив про плани створити навколо Білого дому «імперію дронів». За словами Трампа, резиденцію президента захищатиме безпрецедентна кількість безпілотників.

    У CNN наголошують, що така риторика дедалі сильніше впливає на міжнародну політику та світову безпеку. Частина союзників США вже висловлює занепокоєння через непередбачуваність Вашингтона, тоді як противники Америки використовують ці заяви у власній пропаганді.

    Попри це, команда Трампа продовжує наполягати, що жорстка риторика є елементом стримування і способом захисту американських інтересів у світі.

  • Тихановська в Києві: перемога України визначить майбутнє Білорусі

    Тихановська в Києві: перемога України визначить майбутнє Білорусі

    Лідерка білоруської опозиції в екзилі Світлана Тихановська під час офіційного візиту до Києва заявила, що перемога України у війні проти Росії матиме вирішальне значення не лише для українського народу, а й для майбутнього самої Білорусі. Відповідну заяву вона зробила під час відкриття IV Міжнародного саміту міст і регіонів, який проходить у столиці України за участі українських та іноземних представників.

    У своєму виступі Світлана Тихановська наголосила, що результат російсько-української війни безпосередньо визначатиме майбутнє всієї Східної Європи, зокрема і долю Білорусі. За її словами, український спротив сьогодні став боротьбою не лише за територіальну цілісність України, а й за право народів регіону жити без імперського тиску та зовнішнього диктату з боку Росії.

    Тихановська підкреслила, що не має сумнівів у перемозі України. Водночас вона зазначила, що головне питання зараз полягає в тому, коли саме ця перемога настане та наскільки активно міжнародні партнери допомагатимуть Україні наближати завершення війни.

    За словами білоруської опозиціонерки, Україна фактично захищає не лише себе, а й усі народи, які тривалий час перебували “в тіні імперії”. Вона наголосила, що війна Росії проти України є спробою Кремля зберегти контроль над регіоном і не допустити остаточного виходу пострадянських країн із російської сфери впливу.

    Окрему увагу Світлана Тихановська приділила майбутнім відносинам між Україною та Білоруссю після можливих політичних змін у Мінську. Вона заявила, що одним із найважливіших внесків “вільної Білорусі” у безпеку України стане гарантія стабільності більш ніж тисячі кілометрів спільного кордону.

    Тихановська висловила переконання, що після демократичної трансформації Білорусі українські та білоруські міста й регіони зможуть відновити партнерство та співпрацю, які були фактично зруйновані після того, як режим Олександра Лукашенка дозволив Росії використати білоруську територію для вторгнення в Україну у лютому 2022 року.

    Під час свого візиту до Києва Світлана Тихановська також провела зустріч із президентом Володимиром Зеленським. За підсумками переговорів сторони обговорили питання безпеки в регіоні, ситуацію всередині Білорусі, а також посилення російського впливу на Мінськ.

    Окремо йшлося про спроби Кремля ще глибше втягнути Білорусь у війну проти України. Українська влада неодноразово заявляла, що Росія продовжує використовувати територію Білорусі для військового тиску, навчань та розміщення озброєння, водночас прагнучи посилити залежність режиму Лукашенка від Москви.

    У Києві при цьому наголошують, що розрізняють білоруський режим і білоруське суспільство. Українська влада неодноразово заявляла, що значна частина білорусів не підтримує участь своєї країни у війні на боці Росії, а демократичні сили Білорусі розглядаються як потенційний партнер України в майбутньому.

    Візит Тихановської відбувається на тлі активізації дипломатичних контактів між Києвом і представниками білоруської опозиції. В Офісі Тихановської раніше пояснювали, що поїздка до України має символічне та політичне значення і спрямована на поглиблення співпраці між демократичними силами двох країн.

    Крім того, після зустрічі з Тихановською міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив проти можливого послаблення санкцій щодо компанії Білоруськалій, яка є одним із ключових джерел валютних надходжень для білоруської влади.

    На тлі війни та зростання напруженості в регіоні Київ дедалі активніше формує окрему стратегію щодо Білорусі, яка передбачає підтримку демократичних сил і підготовку до потенційних змін політичної ситуації після завершення війни та можливого послаблення російського впливу на Мінськ.

  • ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    ЄС хоче обмежити право вето для нових членів через блокування Орбана

    У Європейському Союзі почали обговорювати один із найбільш суперечливих сценаріїв майбутнього розширення блоку — тимчасове обмеження права вето для нових держав-членів після їх вступу до ЄС. Причиною таких дискусій став багаторічний досвід конфліктів усередині Союзу через позицію уряду Віктор Орбан, який неодноразово блокував ключові рішення Євросоюзу щодо України, санкційної політики та зовнішньої безпеки.

    Про це повідомляє The Guardian із посиланням на європейських дипломатів та джерела в інституціях ЄС. За інформацією видання, у Брюсселі дедалі серйозніше побоюються, що масштабне розширення Євросоюзу без внутрішньої реформи системи ухвалення рішень може фактично паралізувати роботу об’єднання.

    Йдеться про механізм одностайного голосування, який нині діє у низці критично важливих сфер. Зараз кожна країна-член ЄС має право накласти вето на рішення щодо зовнішньої політики, санкцій, безпекових питань, податкових реформ та окремих міжнародних угод. Саме ця система, яка десятиліттями вважалася гарантією рівноправності держав-членів, останніми роками дедалі частіше стає джерелом політичних криз усередині Євросоюзу.

    Особливе роздратування в Брюсселі викликала поведінка уряду Віктора Орбана, який регулярно використовував право вето як інструмент політичного тиску на партнерів по ЄС. Угорщина неодноразово блокувала або затягувала ухвалення пакетів допомоги Україні, санкцій проти Росії та низки зовнішньополітичних рішень. У багатьох європейських столицях це почали розглядати як приклад того, наскільки вразливою стала система одноголосного ухвалення рішень.

    Саме тому в Єврокомісії та серед держав-членів почали обговорювати варіант, за якого нові країни після вступу до ЄС протягом певного перехідного періоду не отримуватимуть автоматичного права блокувати рішення Союзу. За даними The Guardian, це може стосуватися насамперед сфер зовнішньої політики, санкційної політики та міжнародної безпеки.

    У Брюсселі побоюються, що якщо до ЄС одночасно приєднаються Україна, Молдова та країни Західних Балкан, кількість потенційних центрів блокування рішень різко зросте. За відсутності реформ це може ускладнити або навіть зробити неможливим швидке реагування ЄС на міжнародні кризи.

    Однією з перших держав, щодо яких потенційно можуть застосувати такий механізм, називають Чорногорію. Саме вона нині вважається найближчою до повноправного вступу до Євросоюзу серед усіх країн-кандидатів. Переговори про членство тривають уже 14 років, а цього місяця спеціальна технічна група провела перші засідання щодо підготовки фінального договору про вступ.

    Європейські дипломати визнають, що сама ідея тимчасового обмеження права вето є юридично та політично дуже складною. В ЄС побоюються, що такий підхід можуть сприйняти як створення “членів другого сорту”, що суперечить базовим принципам рівності всередині Союзу. Саме тому в Брюсселі наголошують, що мова може йти лише про тимчасовий перехідний механізм.

    Один із дипломатів ЄС назвав цю ідею “частиною креативного мислення”, яке зараз активно триває в межах дискусії про майбутнє розширення Союзу. За його словами, Європа намагається знайти модель, яка дозволить одночасно прийняти нових членів і не зруйнувати ефективність самої системи ухвалення рішень.

    Паралельно в Європі дедалі активніше обговорюють необхідність масштабної внутрішньої реформи ЄС. У Німеччина вже відкрито заявляють, що Євросоюз із 35 державами не зможе працювати за нинішньою моделлю. Міністр закордонних справ ФРН Йоганн Вадефуль раніше попереджав, що без переходу до нових механізмів голосування ЄС ризикує втратити керованість.

    На цьому тлі окремо обговорюється майбутнє Україна в Євросоюзі. У Брюсселі визнають, що Україна є особливим випадком через масштаб війни, необхідність післявоєнного відновлення та стратегічне значення для безпеки континенту. За оцінками ЄС, технічно Україна може завершити переговори про вступ приблизно за чотири роки, однак остаточні терміни залежатимуть як від внутрішніх реформ, так і від безпекової ситуації.

    Окрім цього, в Європі триває дискусія щодо проміжних моделей інтеграції для України. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц запропонував ідею “асоційованого членства”, яка дозволила б Україні брати участь у роботі європейських інституцій без повного права голосу на початковому етапі. Однак президент Володимир Зеленський уже публічно відкинув такий підхід, заявивши, що Україна прагне виключно повноправного і рівноправного членства.

    Усередині ЄС дедалі сильніше зростає розуміння того, що майбутнє розширення стане не лише випробуванням для країн-кандидатів, а й одним із найбільших викликів для самого Євросоюзу за останні десятиліття. Дискусії про право вето, реформу системи голосування та нову модель управління Союзом свідчать про те, що Європа вже готується до глибокої трансформації власної політичної архітектури.

  • ЄС викликав російського дипломата через погрози “системних” ударів по Києву

    ЄС викликав російського дипломата через погрози “системних” ударів по Києву

    Європейський Союз відреагував на чергову хвилю погроз Росії щодо можливого переходу до так званих “системних” ударів по українській столиці, ініціювавши дипломатичні заходи у відповідь та викликавши тимчасового повіреного у справах Російської Федерації для офіційних пояснень. У Брюсселі наголосили, що подібні заяви є неприйнятною ескалацією та черговою спробою тиску не лише на Україну, а й на іноземні дипломатичні представництва, які продовжують працювати в умовах повномасштабної війни.

    Про це заявила речниця Європейської комісії Аніта Хіппер у соцмережі X, коментуючи останні заяви російських посадовців щодо можливого посилення ударів по Києву. За її словами, рішення ЄС викликати російського дипломата є прямою реакцією на риторику, яка містить елементи залякування та фактичні заклики до евакуації іноземних громадян і дипломатичних місій із території України.

    У Єврокомісії підкреслили, що такі дії Росії суперечать базовим принципам міжнародного права та дипломатичної практики, а також створюють додаткові ризики для безпеки цивільного населення. У Брюсселі заявили, що заклики до “евакуації дипломатів” із Києва розглядаються як форма психологічного тиску, спрямованого на створення атмосфери невизначеності та страху в українській столиці Київ.

    Європейський Союз окремо наголосив, що представництво ЄС в Україні продовжує повноцінно функціонувати в Києві і не планує змінювати свій режим роботи попри погрози. У Брюсселі підкреслюють, що присутність дипломатичних місій у столиці України є принциповим елементом підтримки держави, яка протистоїть російській агресії, а також важливим сигналом про незмінність політичної та фінансової допомоги з боку ЄС.

    Підставою для такої реакції стали заяви російських офіційних осіб, які останніми днями публічно говорили про можливість посилення ударів по Києву. Зокрема, представниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова заявляла, що атаки на українську столицю “завдавалися і будуть завдаватися”, фактично підтверджуючи намір продовжувати ескалацію бойових дій проти цивільної інфраструктури.

    Згодом міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров під час телефонної розмови з держсекретарем США Марко Рубіо також озвучив попередження про можливі нові удари по Києву та порушив питання евакуації дипломатичного персоналу. Ці заяви викликали різку реакцію не лише в Європейському Союзі, а й серед українських офіційних осіб та міжнародних аналітичних структур.

    В Україні такі висловлювання розцінили як елемент інформаційно-психологічного тиску. Керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко наголосив, що фактично йдеться про публічне анонсування терору проти цивільного населення, що має на меті посіяти паніку та змусити міжнародних партнерів України переглянути рівень підтримки.

    У свою чергу аналітики Інституту вивчення війни ISW зазначають, що подібна риторика Росії не є прямою відповіддю на дії України, а радше відображає внутрішні проблеми Кремля, включно з військовими невдачами та потребою демонструвати силу на міжнародній арені. На їхню думку, погрози щодо “системних ударів” є частиною ширшої стратегії інформаційного тиску, яка супроводжує військову кампанію Росії проти України.

    Попри заяви Москви, дипломатичні представництва ЄС та інших західних країн продовжують роботу в Києві. Європейські столиці наголошують, що жодні погрози не вплинуть на їхню політику підтримки України та не змінять позицію щодо необхідності припинення вогню та початку реальних переговорів, які мають ґрунтуватися на повному та безумовному припиненні бойових дій.

    Таким чином, ситуація навколо нових російських заяв лише посилила дипломатичну напругу між Росією та Європейським Союзом, водночас підкресливши незмінність позиції Брюсселя щодо підтримки України та відмови від будь-яких форм тиску або шантажу в міжнародних відносинах.

  • Зеленський прокоментував заяви Лукашенка про зустріч і приїзд Тихановської

    Зеленський прокоментував заяви Лукашенка про зустріч і приїзд Тихановської

    Президент України Володимир Зеленський прокоментував нещодавні заяви самопроголошеного президента Білорусі Олександр Лукашенко про нібито готовність до особистої зустрічі з українським лідером, звернувши увагу на політичний контекст і символічні події, що відбуваються паралельно.

    Про це Зеленський сказав під час виступу на IV Міжнародному саміті міст і регіонів, де обговорювалися питання міжнародної співпраці, безпеки та підтримки України в умовах повномасштабної війни. Президент нагадав, що Лукашенко публічно заявляв про готовність до переговорів із ним “у будь-якій точці”, включно з Україною чи Білоруссю, та висловлював бажання обговорити двосторонні відносини між державами.

    Водночас Зеленський звернув увагу на те, що реальний політичний контекст виглядає інакше, ніж заяви з Мінська. Він підкреслив, що на тлі таких пропозицій до України вже прибула лідерка білоруської опозиції в екзилі Світлана Тихановська, що, за його словами, створює показовий контраст між офіційною владою Білорусі та представниками демократичних сил.

    “Вперше в такому нашому форматі – представники Білорусі. І нещодавно Лукашенко сказав, що президентам України та Білорусі вже час зустрітися. Цікаво вийшло: сказав Лукашенко, а приїхала Світлана Тихановська”, — зазначив Зеленський, коментуючи ситуацію на міжнародному заході в Києві.

    За його словами, цей контраст має не лише політичне, а й символічне значення, адже демонструє різницю між офіційними заявами влади в Мінську та реальними процесами підтримки білоруського громадянського суспільства за кордоном. Зеленський наголосив, що участь білоруських демократичних представників у подібних міжнародних форматах є важливою складовою ширшого європейського діалогу про свободу та безпеку.

    Окремо президент України підкреслив значення історичного гасла “За нашу і вашу свободу”, зазначивши, що ця формула сьогодні набуває особливого змісту на тлі війни Росії проти України. За його словами, Україна зараз фактично продовжує боротьбу за ті самі цінності, за які в різні історичні періоди боролися народи Європи — свободу, незалежність і право самостійно визначати своє майбутнє.

    Зеленський також додав, що підтримка міжнародних партнерів і солідарність демократичного світу є ключовими факторами у протидії російській агресії. Він наголосив, що Україна сьогодні захищає не лише власну територіальну цілісність, а й загальноєвропейську систему безпеки.

    Нагадаємо, раніше Лукашенко заявив про нібито готовність до переговорів із Зеленським і можливість зустрічі “у будь-якій точці”, включно з територією України. Водночас в Офіс Президента України ці заяви назвали такими, що не мають практичного змісту та не відображають реальної політичної позиції Мінська.

    Паралельно в Києві відбувся перший офіційний візит Світлани Тихановської, який став важливим сигналом підтримки білоруських демократичних сил. Її участь у міжнародних заходах в Україні розглядається як продовження співпраці між українською стороною та білоруською опозицією в екзилі, яка після подій 2020 року відіграє важливу роль у міжнародному політичному дискурсі щодо Білорусі.

    Таким чином, ситуація навколо заяв Лукашенка та реакції Зеленського вкотре підкреслює глибокі політичні суперечності між офіційним Мінськом і демократичними силами Білорусі, а також демонструє, що питання майбутнього білорусько-українських відносин залишається складним і залежить від ширшого геополітичного контексту.

  • У Держдумі заявили, що Рада та ОП не є “центрами рішень”

    У Держдумі заявили, що Рада та ОП не є “центрами рішень”

    У Державній думі Російської Федерації заявили, що будівлі Верховної Ради України та Офіс Президента України нібито не є “центрами ухвалення рішень”, по яких Росія планує завдавати ударів. Таку заяву зробив голова комітету Держдуми РФ з оборони Андрій Картаполов на тлі чергових погроз Москви щодо можливих масштабних атак по Україні та заяв російського МЗС про “системні удари” у відповідь на дії Києва.

    В інтерв’ю російській “Парламентській газеті” Картаполов фактично спробував пояснити, що саме російська влада вкладає у поняття “центри ухвалення рішень”, яким Кремль регулярно погрожує від початку повномасштабної війни. За словами російського депутата, Верховна Рада України не є стратегічним військовим об’єктом, оскільки народні депутати “не контролюють війська” і “не визначають, куди та коли завдавати ударів”.

    Подібну тезу він озвучив і щодо Офісу президента України. Картаполов заявив, що президент Володимир Зеленський нібито “не з’являється” у будівлі ОП та “сидить у бункері”. За його словами, в офісі президента “два охоронці та п’ять прибиральниць”, тому, як він висловився, “немає сенсу витрачати дорогі боєприпаси на порожнє місце”.

    Такі заяви пролунали на тлі постійних російських інформаційних кампаній, спрямованих на демонстрацію готовності Кремля до ескалації війни та психологічного тиску на українське суспільство. Російські посадовці та пропагандисти вже неодноразово використовували риторику про удари по “центрах ухвалення рішень”, однак у більшості випадків під російські атаки потрапляли житлові будинки, торговельні центри, енергетичні об’єкти та інша цивільна інфраструктура.

    Сам Картаполов заявив, що під “центрами ухвалення рішень” Росія має на увазі захищені підземні командні пункти та штаби Збройні сили України, а також окремі структури державного управління. За його словами, йдеться про укріплені об’єкти, які нібито розташовані не в центрі Київ, а в прихованих та спеціально захищених місцях.

    Російський депутат наголосив, що завданням армії РФ є виявлення таких пунктів управління та їхнє знищення за допомогою високоточного озброєння. Він також дав зрозуміти, що Росія не планує відмовлятися від масованих ударів по Україні. За словами Картаполова, атаки триватимуть доти, доки Москва не побачить зміни позиції українського керівництва та готовності Києва “беззастережно прийняти умови” Кремля.

    На запитання журналістів про те, чи може сам Зеленський бути потенційною ціллю для ліквідації, Картаполов відповів, що таке рішення “може визначити лише одна людина” — верховний головнокомандувач РФ Володимир Путін. Ця заява стала ще одним натяком на можливість подальшої ескалації риторики Кремля щодо українського політичного керівництва.

    Водночас в Україні та серед західних партнерів неодноразово наголошували, що заяви Росії про удари по “центрах ухвалення рішень” на практиці часто завершуються атаками по цивільних об’єктах. Під час масованих обстрілів російські ракети та дрони регулярно влучають у житлові квартали, торговельні центри, лікарні, школи та об’єкти енергетичної інфраструктури.

    Особливо активно подібна риторика почала звучати після українських атак по військових об’єктах у Росії та на окупованих територіях. Кремль дедалі частіше використовує погрози “відповіддю” та “ударами по центрах ухвалення рішень” як елемент тиску та демонстрації готовності до нових етапів ескалації війни.

    Паралельно міжнародні ЗМІ та західні розвідки повідомляють про суттєве посилення заходів безпеки навколо самого Путіна. За даними європейських спецслужб, російський президент останнім часом проводить дедалі більше часу у спеціально обладнаних підземних бункерах, звідки координує військові та державні процеси.

    Причиною такого посилення безпеки, за інформацією медіа, стали побоювання Кремля щодо можливих замахів, внутрішньої дестабілізації та ризиків державного перевороту на тлі затяжної війни, економічних проблем і посилення напруги всередині російських еліт. Після заколоту ПВК Вагнер та конфліктів усередині російського військово-політичного керівництва питання особистої безпеки Путіна, за даними західних джерел, стало одним із ключових пріоритетів Кремля.

    На цьому тлі нові заяви російських чиновників щодо можливих ударів по Україні лише підсилюють напруження навколо безпекової ситуації та ризиків подальшої ескалації війни.