Golosnovinua.com

Позначка: НАТО

  • Збитий із курсу ворожою РЕБ: Україна вибачилася за падіння безпілотника в Литві

    Збитий із курсу ворожою РЕБ: Україна вибачилася за падіння безпілотника в Литві

    Україна офіційно висловила жаль та вибачилася перед Литвою за інцидент із безпілотним літальним апаратом, що впав на території балтійської республіки вранці в неділю, 18 жовтня. Про це на платформі X повідомив речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий, пояснивши технічні причини непередбачуваного відхилення апарата від визначеного маршруту.

    Згідно з повідомленням литовської сторони, рано-вранці 18 жовтня через фіксацію повітряної загрози у Паневезькому та Шяуляйському повітах було оголошено тривогу. Безпілотник розбився в Пасваліському районі, завдавши механічних пошкоджень цивільному автомобілю, водій якого дивом не постраждав. Як зазначив керівник Національного центру управління кризовими ситуаціями Литви Вільмантас Віткаускас, район падіння оперативно оточили правоохоронці та фахівці спецслужб для ретельного обстеження місцевості та вилучення уламків і компонентів дрона.

    У вітчизняному МЗС наголосили, що дрон здійснював бойовий виліт для ураження законних військових об’єктів держави-агресора, проте внаслідок активного застосування Росією засобів радіоелектронної боротьби апарат втратив орієнтацію в просторі та залетів углиб території сусідньої дружньої держави. «Ми приносимо вибачення за будь-які незручності, ризики та занепокоєння, які могли виникнути у зв’язку з цією подією», — зазначив Тихий, додавши, що українська сторона готова надати Вільнюсу вичерпні технічні дані для розслідування та тісно співпрацювати задля уникнення таких інцидентів у майбутньому.

    Подібні випадки відхилення БпЛА через дію систем радіоелектронного придушення вже фіксувалися в повітряному просторі країн Балтії, Фінляндії та Румунії. Разом із тим значно більшу та постійну загрозу для регіону становлять регулярні зальоти безпосередньо російських ударних та розвідувальних дронів, що змушує європейські столиці форсувати програми власного переозброєння. На інцидент публічно відреагував президент Литви Гітанас Науседа, підкресливши, що падіння апарата стало черговим тривожним свідченням того, як розв’язана Росією війна дедалі більше зачіпає та дестабілізує східний фланг НАТО та Європейського Союзу.

  • Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ непомітно наближається до Третьої світової: Financial Times назвала головні загрози

    Світ опинився в періоді небезпечної міжнародної нестабільності, коли одночасне загострення кількох воєн може призвести до значно масштабнішого протистояння. Війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану, протистояння Китаю і Тайваню та десятки інших криз дедалі сильніше впливають одна на одну. Оглядач Financial Times Гідеон Рахман попереджає, що міжнародна спільнота ризикує недооцінити небезпеку поступового наближення до Третьої світової війни. На його думку, особливу загрозу становлять послаблення міжнародних гарантій безпеки, суперництво великих держав та невизначеність щодо того, як світові лідери відреагують на наступну серйозну кризу.

    Про це Рахман пише в аналітичній колонці Financial Times «Are we sleepwalking into World War III?», опублікованій 17 жовтня 2026 року.

    Автор звертає увагу, що світ дедалі більше нагадує періоди, які передували найбільшим військовим катастрофам XX століття.

    Однак ідеться не про прогноз неминучого початку світової війни, а про аналіз обставин, за яких окремі регіональні конфлікти можуть перерости у пряме зіткнення провідних держав.

    65 конфліктів одночасно: що відбувається у світі

    За інформацією, наведеною Financial Times, Міжнародна кризова група відстежує приблизно 65 конфліктів і криз у різних частинах світу.

    У матеріалі цей показник називають свідченням небезпечного зростання міжнародної нестабільності.

    Водночас важливо враховувати, що не всі 65 ситуацій є повномасштабними війнами. Моніторинг Міжнародної кризової групи охоплює також політичні й безпекові кризи, які можуть перерости в збройне протистояння.

    Найбільшу увагу міжнародної спільноти привертають війна Росії проти України, конфлікт навколо Ірану та напруженість у Східній Азії.

    Однак паралельно тривають інші руйнівні війни.

    Зокрема, в Судані багаторічне протистояння призвело до масштабної гуманітарної катастрофи.

    Мільйони людей змушені були залишити власні домівки, а мирне населення продовжує потерпати від насильства, нестачі продовольства та руйнування інфраструктури.

    На думку Рахмана, небезпека полягає не лише в кількості конфліктів, а й у тому, що вони дедалі частіше перетинаються з інтересами великих держав.

    Чому Росія, Китай та Іран готові ризикувати

    Однією з головних причин міжнародної нестабільності оглядач Financial Times називає зміну глобального балансу сил.

    Після завершення холодної війни США та їхні союзники мали значний вплив на міжнародну систему безпеки.

    Однак із часом зросли амбіції держав, які прагнуть переглянути чинний міжнародний порядок.

    Серед них Рахман виділяє Росію, Китай та Іран.

    За його оцінкою, відносне послаблення західного впливу створило для цих країн більше можливостей для ризикованих зовнішньополітичних дій.

    Прикладом є російська політика протягом останніх двох десятиліть.

    У 2008 році Росія здійснила військову агресію проти Грузії, у 2014 році окупувала й незаконно анексувала український Крим, а згодом розпочала військове втручання в Сирії.

    У 2022 році Москва почала повномасштабне вторгнення в Україну.

    На думку автора FT, ці події необхідно розглядати як послідовне посилення готовності Кремля застосовувати військову силу для досягнення політичних цілей.

    Китай і Тайвань: ще один небезпечний осередок

    Окрему увагу Financial Times приділяє ситуації у Східній Азії.

    Китай послідовно нарощує військову присутність у Південнокитайському морі.

    Пекін побудував військову інфраструктуру на низці штучних островів і продовжує територіальні суперечки з сусідніми державами.

    Одним із прикладів є конфлікт навколо мілини Скарборо, на яку претендують Китай і Філіппіни.

    Ще серйозніше міжнародне занепокоєння викликає ситуація навколо Тайваню.

    Пекін вважає острів частиною своєї території та не виключає застосування сили для встановлення контролю над ним.

    Водночас Тайвань має власні демократичні органи влади, а США підтримують його обороноздатність.

    У разі військового загострення навколо острова існує ризик втягування в протистояння інших держав регіону.

    Особливо небезпечним сценарієм стало б пряме військове зіткнення США та Китаю.

    Проте наразі немає підстав стверджувати, що така війна вже неминуча або має визначену дату початку.

    Чому війна в Україні важлива для глобальної безпеки

    Російська агресія проти України стала одним із найсерйозніших викликів європейській безпеці після завершення Другої світової війни.

    Війна продемонструвала, що масштабне військове вторгнення з метою захоплення територій залишається реальною загрозою.

    Для європейських держав особливе значення має питання довіри до міжнародних гарантій безпеки.

    Якщо одна держава може змінювати кордони силою без достатніх наслідків, це створює ризик повторення подібних дій в інших регіонах.

    У цьому контексті допомога Україні розглядається її партнерами не лише як підтримка окремої держави, а й як елемент ширшої системи європейської безпеки.

    Водночас позиції країн щодо обсягів і форм такої підтримки можуть відрізнятися.

    Чим небезпечна ідея поділу світу на сфери впливу

    Гідеон Рахман звертає увагу на повернення концепції, відповідно до якої великі держави повинні мати переважний вплив на своїх найближчих сусідів.

    Прихильники такого підходу вважають, що домовленості між провідними центрами сили можуть зменшити ймовірність глобального конфлікту.

    За цією логікою, держави мають визнавати особливі інтереси одна одної в окремих регіонах.

    Однак Рахман критикує такий підхід, оскільки він може ігнорувати суверенітет і волю менших країн.

    Наприклад, Україна має право самостійно визначати власну зовнішню політику та безпекові пріоритети.

    Те саме стосується інших держав, які опиняються між інтересами великих міжнародних гравців.

    Коли долю менших країн намагаються вирішувати без їхньої участі, це може не зменшувати напруженість, а створювати нові причини для конфліктів.

    Трамп, Путін, Сі та Нетаньягу: роль світових лідерів

    У колонці FT окремо аналізується роль керівників провідних держав.

    Гідеон Рахман звертає увагу на політичний стиль Дональда Трампа, Володимира Путіна, Сі Цзіньпіна та Біньяміна Нетаньягу.

    На думку оглядача, персоналізований підхід до політики, прагнення демонструвати силу та готовність переглядати звичні правила міжнародної взаємодії впливають на загальну атмосферу нестабільності.

    Однак конкретні дії та інтереси цих лідерів суттєво відрізняються.

    Росія веде повномасштабну агресивну війну проти України, Китай посилює військовий тиск у регіоні, США переглядають окремі аспекти зовнішньої та безпекової політики, а Ізраїль бере участь у збройних конфліктах на Близькому Сході.

    Небезпека, на думку автора, полягає в можливості взаємного непорозуміння та неправильного оцінювання намірів інших сторін.

    Історичні паралелі з двома світовими війнами

    Одним із центральних висновків Financial Times стала аналогія із ситуацією перед Першою та Другою світовими війнами.

    Автор нагадує, що масштабні конфлікти можуть починатися не лише через свідоме прагнення держав розв’язати світову війну.

    Іноді вирішальну роль відіграють помилкові припущення щодо реакції інших країн.

    Напередодні Першої світової війни німецьке керівництво недооцінило готовність Великої Британії захищати нейтралітет Бельгії.

    Ця помилка стала одним із чинників розширення конфлікту.

    Схожа небезпека може виникати і сьогодні, якщо одна держава припускає, що її противники або їхні союзники не наважаться відповісти на застосування сили.

    Особливо важливим стає питання довіри до оборонних союзів.

    Якщо гарантії безпеки сприймаються як ненадійні, це може підштовхувати окремі держави до ризикованих рішень.

    Чи означає це, що Третя світова війна вже почалася

    Попри тривожний аналіз, Financial Times не повідомляє про офіційний початок Третьої світової війни.

    Гідеон Рахман розглядає можливі ризики майбутнього глобального зіткнення та обставини, які здатні збільшувати ймовірність небезпечної ескалації.

    Історичні паралелі також не є доказом того, що світ обов’язково повторить події 1914 або 1939 років.

    Сьогодні міжнародні відносини мають інші механізми стримування, включно з ядерним фактором, економічною взаємозалежністю та міжнародними організаціями.

    Проте ці механізми не гарантують повного захисту від помилкових рішень.

    Головне застереження Financial Times полягає в тому, що найбільша небезпека може виникнути тоді, коли великі держави перестануть розуміти, наскільки далеко готові зайти їхні суперники та союзники.

    На тлі війни Росії проти України, протистояння навколо Ірану та зростання напруженості у Східній Азії такі прорахунки можуть мати наслідки далеко за межами окремих регіонів.

    Саме тому питання міжнародних гарантій безпеки, стримування агресії та дипломатичних механізмів врегулювання конфліктів стають дедалі важливішими для глобальної стабільності.

  • Польща готується до удару по найболючішому: Туск назвав можливі цілі Росії до Різдва

    Польща готується до удару по найболючішому: Туск назвав можливі цілі Росії до Різдва

    Росія може значно посилити гібридні атаки проти Польщі та інших європейських держав ще до Різдва 2026 року. Таке попередження зробив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, посилаючись на інформацію польських, українських і союзних спецслужб. За його словами, найближчі тижні та зимові місяці можуть стати особливо небезпечними для прикордонної, залізничної та транспортної інфраструктури, яка забезпечує постачання критично важливих вантажів до України. Варшава очікує нових спроб саботажу та провокацій, а схожі ризики обговорюють у Литві й Латвії. На тлі цих заяв у Європі вже розслідують імовірні диверсійні операції проти об’єктів стратегічного зв’язку та посилюють заходи безпеки.

    Про це Дональд Туск заявив 16 жовтня під час пресконференції після саміту Європейської ради у Брюсселі.

    Його слова передали польський суспільний мовник TVP World та українське видання hromadske.

    Глава польського уряду пояснив, що його оцінка не ґрунтується на особистих припущеннях.

    За словами Туска, польські служби отримують інформацію від української розвідки та інших союзних структур. Сукупність цих відомостей вказує на ризик посилення російської підривної діяльності.

    Особливо небезпечним періодом польський прем’єр назвав час до Святвечора, тобто до 24 грудня.

    Водночас він не повідомив про конкретну дату можливої диверсії або офіційно встановлений план атаки на певний об’єкт.

    Росія може посилити диверсії ще до 24 грудня

    За словами Туска, Європа повинна готуватися до складного зимового періоду.

    Гібридна війна, на його думку, може охопити нові операції, спрямовані проти держав, які підтримують Україну.

    Йдеться не лише про можливі військові провокації.

    Гібридні методи включають саботаж, кібератаки, шпигунство, дезінформацію, використання агентурних мереж та інші дії, спрямовані на послаблення держав без формального оголошення війни.

    Особливість таких операцій полягає в тому, що відповідальність за них нерідко складно встановити одразу.

    Зловмисники можуть використовувати посередників, кримінальні групи або завербованих виконавців, які безпосередньо не пов’язані з державними структурами.

    Це дозволяє організаторам заперечувати свою причетність та ускладнює політичну реакцію постраждалих країн.

    За оцінкою Туска, Росія може збільшувати інтенсивність таких дій, одночасно перевіряючи, наскільки рішуче реагуватимуть Польща та її союзники.

    Москва традиційно заперечує звинувачення європейських держав у причетності до гібридних атак.

    Які об’єкти опинилися в зоні ризику

    Одну з головних небезпек польський прем’єр пов’язує з прикордонною та залізничною інфраструктурою.

    Польща залишається важливим логістичним маршрутом для України.

    Через її територію проходять поставки цивільної продукції, гуманітарних вантажів, продовольства, енергетичного обладнання та інших ресурсів, необхідних для функціонування української економіки.

    Залізничні маршрути також мають стратегічне значення для міжнародного сполучення.

    Будь-які серйозні порушення їхньої роботи можуть створювати додаткові проблеми для транспортування товарів і критично важливих матеріалів.

    Туск окремо згадав інфраструктуру, пов’язану з перевезенням газу, нафти та продовольства українським напрямком.

    Загроза полягає не лише у фізичному пошкодженні окремого об’єкта, а й у можливому порушенні ширших логістичних ланцюгів.

    Наприклад, затримки транспорту можуть спричиняти порушення графіків постачання, додаткові витрати для перевізників та необхідність перенаправляти вантажі іншими маршрутами.

    Водночас польський уряд не оприлюднив конкретного переліку об’єктів, проти яких, за даними розвідки, готуються диверсії.

    Тому говорити про неминучі атаки на визначені залізничні станції, мости чи прикордонні переходи було б передчасно.

    Попередження стосується не лише Польщі

    Дональд Туск також звернув увагу на безпекову ситуацію в державах Балтії.

    За словами польського прем’єра, Литва очікує на можливу серйозну провокацію, а в Латвії вже виникали тривожні інциденти, пов’язані з появою людей у військовій формі.

    При цьому Туск не навів достатніх подробиць, щоб незалежно встановити обставини кожного такого епізоду.

    Однак загальна оцінка ризиків відповідає попереднім попередженням європейських посадовців.

    15 жовтня міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна в інтерв’ю Reuters заявив, що Росія може намагатися послабити західну підтримку України через диверсії, кібератаки та інформаційні операції.

    На думку естонського дипломата, Москва уважно стежить за реакцією європейських суспільств і намагається використати внутрішні політичні розбіжності.

    Цахкна також наголосив, що держави Балтії, Польща та Фінляндія добре усвідомлюють російську загрозу, тоді як деякі інші європейські суспільства можуть бути менш підготовленими до подібних викликів.

    У Польщі вже розслідують атаку на об’єкт Starlink

    Попередження Туска пролунало невдовзі після резонансного розслідування ймовірної диверсії проти інфраструктури супутникового зв’язку.

    За інформацією Associated Press, польські правоохоронці встановили обставини підпалу об’єкта Starlink у населеному пункті Воля-Кробовська, приблизно за 50 кілометрів від Варшави.

    Інцидент стався 23 вересня 2026 року.

    Об’єкт мав значення для супутникової інфраструктури, яка використовується для забезпечення зв’язку з Україною.

    У Німеччині затримали двох громадян Туреччини, яких підозрюють у причетності до підпалу.

    Польська влада вважає, що за операцією могли стояти російські спецслужби.

    Однак остаточна відповідальність конкретних осіб і можливих організаторів має бути встановлена правоохоронними органами та судами.

    Сам Туск підтвердив затримання підозрюваних і наголосив, що справа є частиною ширших викликів для безпеки Польщі.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про попередження української воєнної розвідки щодо можливих російських диверсій проти Starlink у Європі.

    У матеріалі йшлося про ризики атак на інфраструктуру зв’язку, важливу для України та її союзників.

    Інцидент у Польщі демонструє, чому об’єкти критичного зв’язку привертають особливу увагу європейських служб безпеки.

    Водночас один встановлений випадок не доводить автоматично існування конкретного плану нових атак до Різдва.

    Українська розвідка раніше попереджала НАТО

    Ще 2 жовтня Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про можливе посилення діяльності російських спецслужб у країнах ЄС і НАТО.

    За інформацією української сторони, метою таких операцій може бути послаблення міжнародної підтримки України та створення проблем у роботі важливих інфраструктурних систем.

    Йдеться про широкий комплекс загроз — від диверсій до операцій інформаційного впливу.

    Раніше «Ненька інфо» також розповідала про попередження польської сторони щодо можливого посилення російських атак на Європу.

    У тому матеріалі розглядалися побоювання західних спецслужб щодо безпеки стратегічних об’єктів і транспортних маршрутів.

    Окрему увагу європейські держави приділяють підводній комунікаційній інфраструктурі, транспортним вузлам та військовій логістиці.

    Туск попереджав про гібридні удари ще у вересні

    Нинішня заява польського прем’єра не стала першою.

    17 вересня Дональд Туск виступив у Сеймі з попередженням про можливі російські гібридні атаки проти держав, які підтримують Україну.

    Тоді, за інформацією Euronews, він говорив про оцінки розвідок щодо можливого використання безпілотників і ракет проти територій країн НАТО.

    Польський прем’єр наголошував, що Москва може намагатися представити окремі інциденти як випадкові або не пов’язані з її діями.

    Такий підхід потенційно ускладнює реакцію Альянсу.

    Окремою небезпекою Туск назвав російську кампанію проти української логістики та економіки.

    На його думку, період від пізньої осені до початку весни може стати одним із найскладніших етапів війни.

    Водночас ці заяви стосуються оцінки ризиків, а не підтвердженого рішення Росії розпочати відкритий військовий конфлікт із НАТО.

    НАТО готується протидіяти гібридним загрозам

    На тлі численних повідомлень про диверсії, порушення повітряного простору та кібератаки питання гібридної безпеки дедалі частіше обговорюється на рівні Північноатлантичного альянсу.

    Військові та політичні представники НАТО наголошують на необхідності захищати транспортну, комунікаційну й енергетичну інфраструктуру.

    Особливе значення має обмін розвідувальною інформацією між союзниками.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про заклик військового керівництва НАТО посилити стримування Росії та підтримку України у відповідь на гібридні загрози.

    Ідеться про необхідність одночасно підвищувати стійкість європейських держав і зменшувати можливості Росії для проведення нових операцій.

    Проте протидія гібридним атакам має свої особливості.

    На відміну від відкритого військового вторгнення, диверсії або кібератаки часто вимагають тривалого розслідування для встановлення організаторів.

    Тому держави змушені поєднувати оперативне реагування з юридично обґрунтованою атрибуцією відповідальності.

    Польща посилює готовність на східному кордоні

    Безпекові побоювання Варшави зростають на тлі російських атак на західні регіони України.

    16 жовтня, під час масованого російського удару, Польща піднімала військову авіацію та приводила в готовність наземні засоби протиповітряної оборони.

    Про це повідомляли польські та українські медіа з посиланням на відповідні служби.

    Варшава також раніше запроваджувала тимчасові обмеження використання повітряного простору поблизу східного кордону.

    Ці заходи покликані зменшити ризики для цивільної авіації та забезпечити можливість реагування військових на небезпечні повітряні об’єкти.

    Водночас такі запобіжні дії не означають, що військовий напад на Польщу є неминучим.

    На території самої України російські удари поблизу західного кордону вже впливали на роботу транспортної інфраструктури та міжнародних пунктів пропуску.

    Це ще більше підвищує значення українсько-польської координації.

    Чому Росія може бути зацікавлена в диверсіях у Європі

    Гібридні операції дозволяють створювати проблеми противнику без прямого застосування регулярних військ у масштабах відкритої війни.

    Серед можливих цілей таких дій аналітики називають порушення постачань Україні, підвищення витрат на безпеку, створення страху серед населення та посилення політичних суперечок.

    Інформаційні операції також можуть бути спрямовані на дискредитацію української допомоги або поширення сумнівів щодо ефективності НАТО.

    Окремі підривні дії потенційно можуть використовуватися для перевірки швидкості реагування правоохоронних і військових структур.

    Проте наміри конкретних осіб чи організацій мають встановлюватися на підставі доказів, а не лише загальних оцінок загроз.

    Саме тому попередження Туска варто сприймати як сигнал про підвищений ризик, але не як повідомлення про вже підтверджену серію майбутніх злочинів.

    Що означає попередження Туска для України

    Для України безпека Польщі та інших європейських союзників має безпосереднє значення.

    Польські транспортні маршрути залишаються одними з найважливіших для міжнародної торгівлі та постачання необхідних ресурсів.

    Порушення роботи таких маршрутів може створювати додаткові труднощі для українських підприємств, гуманітарних організацій і логістичних компаній.

    Також важливою є стійкість європейських комунікаційних систем, які забезпечують співпрацю між Україною та її партнерами.

    На цьому тлі українська й польська влада продовжують консультації з безпекових питань.

    11 жовтня Туск після телефонної розмови з Володимиром Зеленським підтвердив підтримку України та готовність Польщі допомагати їй протидіяти російській агресії.

    Під час наступних контактів дві держави обговорювали питання захисту критичної інфраструктури й подальшої співпраці.

    Станом на вечір 17 жовтня 2026 року немає відкритого підтвердження конкретної російської диверсії, запланованої на визначену дату до Різдва.

    Водночас польський прем’єр публічно заявив, що оцінки кількох розвідувальних служб свідчать про можливе посилення загроз.

    Найбільш уразливими напрямками він назвав кордони, залізничну логістику та об’єкти, необхідні для підтримки України.

    Попередження Варшави означає, що Європа готується до непростої зими, протягом якої Росія, за оцінками союзних спецслужб, може намагатися розширити протистояння з Україною методами прихованого тиску на сусідні держави.

  • Критичне виснаження ППО: Україна залишилася без ракет для систем Patriot на тлі глобального дефіциту через конфлікт на Близькому Сході

    Критичне виснаження ППО: Україна залишилася без ракет для систем Patriot на тлі глобального дефіциту через конфлікт на Близькому Сході

    Україна зіткнулася з критичним виснаженням запасів ракет-перехоплювачів для американських зенітно-ракетних комплексів Patriot, що ставить під загрозу здатність країни відбивати атаки російської балістики. За інформацією The Washington Post, яка посилається на українських посадовців та представника НАТО, станом на 7 жовтня на озброєнні залишалося лише 10 таких ракет. Наразі, після відбиття чергових ворожих атак, їхня кількість скоротилася до одиниць. Дані телеканалу CNN підтверджують, що саме ця гостра нестача боєприпасів стала головною причиною неспроможності української протиповітряної оборони перехопити російські балістичні цілі під час останнього масованого обстрілу.

    Стрімке виснаження глобальних запасів високотехнологічних засобів ППО безпосередньо пов’язане з масштабним збройним конфліктом на Близькому Сході між Сполученими Штатами та Іраном. Лише за перший місяць бойових дій американська армія використала понад тисячу перехоплювачів систем Patriot та THAAD. Хоча Вашингтон визначив прискорення їхнього виробництва як пріоритетне завдання, технологічний цикл виготовлення однієї ракети може тривати до 36 місяців, що унеможливлює швидке оперативне поповнення арсеналів.

    До загострення цієї кризи постачання ракет для українських систем здійснювалося переважно через механізм PURL (Список пріоритетних потреб України), у межах якого європейські країни фінансують закупівлю американського озброєння. Анонімний високопосадовець НАТО запевнив, що ця програма залишається чинною, і боєприпаси продовжують надходити. Проте українська сторона наголошує на критичній деградації логістики: за словами чиновника з Києва, починаючи з травня постачання набули нерегулярного характеру, і наразі немає жодних твердих гарантій щодо термінів прибуття нових партій. Ситуацію із захистом повітряного простору оцінюють як «вкрай напружену».

  • Росія готує сценарії війни з НАТО до 2045 року: розвідка назвала країни під загрозою

    Росія готує сценарії війни з НАТО до 2045 року: розвідка назвала країни під загрозою

    Росія не відмовляється від можливості прямого військового протистояння з європейськими державами та опрацьовує сценарії конфліктів із країнами НАТО на період до 2045 року. За даними Служби зовнішньої розвідки України, серед потенційних напрямків російської агресії — Польща, держави Балтії та Північної Європи. Водночас наразі Москва намагається послабити Європу іншими методами: диверсіями, кібератаками, шпигунством та інформаційними операціями.

    Про це 13 жовтня повідомила Служба зовнішньої розвідки України.

    За оцінкою українських розвідників, російське керівництво розглядає протистояння із Заходом як довгостроковий процес, який не обмежується нинішньою війною проти України.

    Попри публічні заяви Володимира Путіна про нібито відсутність намірів нападати на Європу, у Москві продовжують аналізувати можливі сценарії військової ескалації.

    Росія розглядає сценарії війни до 2045 року

    У СЗРУ зазначають, що Росія опрацьовує варіанти можливих збройних конфліктів із європейськими державами на перспективу до 2045 року.

    Зокрема, шість сценаріїв пов’язані з Північною Європою. Окремо розглядають Польщу та країни Балтії.

    Водночас українська розвідка не стверджує, що Москва вже ухвалила рішення про початок війни з НАТО.

    Йдеться про стратегічне планування та підготовку до різних варіантів розвитку подій.

    За оцінкою СЗРУ, нинішня мета Кремля — послаблення європейської єдності та підрив довіри до системи колективної безпеки.

    Росія може намагатися створювати ситуації, які перевірятимуть здатність союзників швидко реагувати на загрози.

    Майже 400 російських розвідників перебувають у Європі

    Особливу увагу Служба зовнішньої розвідки приділила діяльності російських спецслужб за кордоном.

    За її даними, у європейських країнах перебувають майже 400 співробітників російських спецслужб.

    Українська розвідка вважає, що вони можуть бути залучені до збору інформації, операцій впливу та інших заходів, спрямованих на дестабілізацію ситуації.

    Серед інструментів, які використовує Москва, називають:

    • диверсії та саботаж;
    • кібератаки проти державних установ і критичної інфраструктури;
    • інформаційні операції та дезінформацію;
    • шпигунство;
    • порушення повітряного простору безпілотниками.

    Такі дії, за оцінкою СЗРУ, дозволяють Росії перевіряти реакцію європейських держав, водночас намагаючись уникнути прямого військового зіткнення з НАТО.

    Кремль може створити «контрольовану кризу» на східному фланзі НАТО

    Одним із можливих сценаріїв російських дій українська розвідка називає створення обмеженої регіональної кризи поблизу кордонів країн Балтії.

    У такому випадку метою Москви може бути не масштабне вторгнення чи військова перемога над усім Альянсом.

    Натомість Росія може намагатися створити ситуацію, за якої країнам НАТО доведеться ухвалювати складні рішення в умовах обмеженого часу та невизначеності.

    На думку українських розвідників, такий підхід може використовуватися для перевірки механізмів колективної оборони.

    Ключовим завданням Кремля у подібному сценарії може стати демонстрація нібито неспроможності НАТО своєчасно захистити державу-члена.

    Це створювало б політичні ризики для Альянсу навіть без масштабної війни.

    Путін говорить про мир, але погрожує ядерною зброєю

    У повідомленні СЗРУ також звернули увагу на суперечливу риторику російського президента.

    Путін продовжує заявляти, що Москва нібито не планує нападати на Європу.

    Водночас він погрожує застосуванням усіх наявних видів озброєння, зокрема ядерної зброї, якщо Росія зазнає удару.

    Українська розвідка розцінює такі заяви як частину кампанії залякування європейських урядів і суспільств.

    За оцінкою СЗРУ, Росія прагне стримувати військову допомогу Україні, впливати на європейську оборонну політику та формувати страх перед можливим прямим зіткненням.

    Україна та Європа залишаються частинами одного протистояння

    У Службі зовнішньої розвідки наголошують, що російська агресія проти України та загрози європейським державам взаємопов’язані.

    З цієї причини українські розвідники закликають європейські уряди розглядати підтримку Києва як складову ширшої стратегії безпеки.

    Серед необхідних заходів СЗРУ називає зміцнення обороноздатності, скорочення енергетичної залежності від Росії та продовження економічного тиску на Москву.

    Водночас оцінки української розвідки не означають, що прямий військовий конфлікт між Росією та НАТО є неминучим.

    Головне попередження СЗРУ полягає в тому, що Кремль готується до тривалого протистояння із Заходом і розглядає військову ескалацію як один із можливих варіантів майбутнього.

    Наразі основними інструментами Росії залишаються гібридні операції, спрямовані на послаблення європейської єдності та підтримки України.

  • Трамп має три важелі тиску на Україну: The Telegraph розкрив, без чого ЗСУ поки не обійдуться

    Трамп має три важелі тиску на Україну: The Telegraph розкрив, без чого ЗСУ поки не обійдуться

    Попри поступове скорочення залежності України від американського фінансування, Сполучені Штати залишаються важливим партнером у трьох критичних сферах оборони. Йдеться про розвідувальну інформацію, ракети-перехоплювачі для систем Patriot та постачання американського озброєння, яке закуповують європейські союзники. На тлі напружених відносин між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським ці напрямки можуть стати інструментами політичного тиску на Київ.

    Про це йдеться в аналізі британського видання The Telegraph.

    За оцінкою журналістів, адміністрація Трампа зберігає суттєвий вплив на військові спроможності України, хоча пряма фінансова допомога США вже не відіграє тієї ролі, що на початку повномасштабного вторгнення.

    Нині значну частину американського озброєння для України оплачують європейські держави. Однак сам факт фінансування з боку Європи не усуває залежності від рішень Вашингтона щодо продажу та передачі військової техніки.

    Перший важіль — американська розвідка

    Однією з найважливіших складових співпраці залишається передача розвідувальної інформації.

    Американські супутникові системи та інші засоби спостереження допомагають Україні отримувати відомості про військові об’єкти противника, переміщення техніки й підготовку ракетних атак.

    За інформацією The Telegraph, американські розвідувальні структури, зокрема ЦРУ, також відігравали важливу роль у наданні даних для планування українських далекобійних операцій.

    Особливе значення має можливість завчасно отримувати попередження про запуски балістичних ракет.

    Після російського удару по Києву ввечері 12 жовтня Володимир Зеленський повідомив, що Україна не отримала завчасного попередження від міжнародних партнерів.

    Однак відсутність інформації про конкретний запуск не означає припинення всієї розвідувальної співпраці.

    13 жовтня міністр закордонних справ Андрій Сибіга підтвердив, що Україна продовжує отримувати розвіддані від Сполучених Штатів.

    Другий важіль — ракети для Patriot

    Ще одна критично важлива сфера — постачання ракет-перехоплювачів для американських зенітно-ракетних комплексів Patriot.

    Ці системи відіграють ключову роль у захисті українських міст від російських балістичних ракет.

    На відміну від багатьох ударних безпілотників і крилатих ракет, балістичні цілі значно складніше перехоплювати через особливості їхньої швидкості та траєкторії.

    Україна використовує також інші системи протиповітряної оборони, однак можливості Patriot залишаються особливо важливими саме для протидії балістиці.

    Проблема полягає не лише в кількості пускових установок, а й у постійному забезпеченні їх відповідними боєприпасами.

    Навіть за наявності достатньої кількості комплексів обмеження поставок ракет-перехоплювачів може вплинути на здатність протиповітряної оборони відбивати масовані удари.

    Європейські країни поступово збільшують оборонне виробництво, однак швидко замінити весь обсяг американських поставок складно.

    Третій важіль — програма НАТО PURL

    Третім напрямком The Telegraph називає механізм Prioritised Ukraine Requirements List (PURL).

    Він дозволяє європейським союзникам закуповувати американське озброєння для України.

    Таким чином, фінансування забезпечують європейські держави, але постачання все одно залежить від американської сторони.

    За повідомленнями західних медіа, під час переговорів у Маямі представники адміністрації Трампа порушували питання можливого обмеження військової співпраці, якщо Україна не припинить удари по російських нафтопереробних заводах.

    Йдеться про повідомлення журналістів із посиланням на джерела, а не про офіційно оголошене рішення щодо зупинення програми.

    Водночас сам механізм PURL демонструє, що навіть значне фінансове залучення Європи не забезпечує повної незалежності від Вашингтона.

    Чому відносини між Києвом і Вашингтоном загострилися

    Нова хвиля суперечностей виникла після домовленостей Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо російського дизельного пального.

    Американський президент пояснив послаблення санкцій необхідністю стримувати ціни на паливо на світовому ринку.

    Натомість українське керівництво розкритикувало рішення, наголосивши, що експортні доходи допомагають Росії фінансувати продовження війни.

    Окремою причиною напруженості стали українські удари по російських нафтопереробних підприємствах.

    Вашингтон висловлював занепокоєння їхнім впливом на паливний ринок, тоді як Україна розглядає удари по об’єктах, які забезпечують військовий потенціал РФ, як один з інструментів послаблення агресора.

    На цьому тлі з’явилися повідомлення про можливі обмеження американської військової допомоги та передачі розвідувальної інформації.

    Втім, станом на 13 жовтня підтвердження повного припинення цих механізмів немає.

    Чи зможе Європа замінити США

    The Telegraph звертає увагу, що європейські союзники вже взяли на себе більшу частину фінансової відповідальності за підтримку України.

    Водночас Європа стикається з обмеженнями власних виробничих потужностей.

    Збільшення оборонних бюджетів Німеччини, Польщі та інших держав означає зростання попиту на озброєння як для України, так і для власних армій.

    За оцінкою британського видання, європейські країни можуть поступово розвивати альтернативні канали постачання зброї та боєприпасів.

    Проте заміна американських розвідувальних можливостей є складнішим завданням, яке потребуватиме значного часу й інвестицій.

    Отже, три головні сфери залежності України від США залишаються незмінними: розвідка, протиракетна оборона та доступ до американського озброєння.

    The Telegraph оцінює ці напрямки як потенційні важелі Вашингтона у відносинах із Києвом.

    Водночас фактична співпраця між державами продовжується, а повідомлення про можливі обмеження не слід ототожнювати з рішеннями, які вже набрали чинності.

  • Нищівний удар по бетону: ОАЕ створили бункерну авіабомбу нового покоління, здатну пробивати метрові укріплення

    Нищівний удар по бетону: ОАЕ створили бункерну авіабомбу нового покоління, здатну пробивати метрові укріплення

    Об’єднані Арабські Емірати успішно завершили створення нової високоточної авіаційної зброї, призначеної для гарантованого ураження глибоко вкопаних і захищених об’єктів противника. За даними розробників, новий спеціалізований боєприпас MK 82 Penetrator під час полігонних випробувань зумів успішно пробити понад один метр монолітного залізобетону. Створенням та виробництвом цієї зброї займається компанія LAHAB, яка є дочірньою структурою провідного еміратського оборонного холдингу EDGE та спеціалізується на випуску високотехнологічних боєприпасів для сухопутних і повітряних сил.

    В основу конструкції інженери заклали геометрію та масогабаритні параметри класичної універсальної авіаційної бомби MK 82. Такий підхід дозволив надати військовим потужні можливості для штурму важких фортифікацій без потреби проектувати та інтегрувати цілком нові й дорогі системи озброєння. Під час всебічних тестів фахівці перевірили роботу боєприпасу на різноманітних типах укріплень, а також провели екологічну та кліматичну кваліфікацію. Головним досягненням розробники називають повне усунення так званого «J-ефекту» – фізичного явища, коли снаряд через колосальний опір матеріалу відхиляється від траєкторії під час удару об тверду перешкоду та втрачає пробивну силу.

    «Боєприпас був розроблений для розширення можливостей замовників при збереженні звичності та простоти використання. Ми позиціонуємо MK 82 Penetrator як варіант для ураження укріплених, залізобетонних цілей і бункерів», – заявив генеральний директор LAHAB Мохаммед Арбабі.

    Незважаючи на високі показники, технічні експерти зауважують, що розробник поки не розкрив точних умов проведення стрільб, зокрема міцності бетону, швидкості зіткнення та параметрів стійкості до різних типів перешкод, тому заявлені цифри відображають успіх заводських тестів. Водночас величезною перевагою системи є її повна сумісність із бойовими літаками стандарту НАТО різних поколінь. Бомбу можна інтегрувати на багатоцільові винищувачі четвертого та «4,5» поколінь, літаки зі змінною стрілоподібністю крила, реактивні навчально-тренувальні борти, легкі штурмовики та навіть винищувачі п’ятого покоління за умови відповідної сертифікації вузлів підвіски.

    Крім того, новий боєприпас можна комбінувати з блоками високоточного аеродинамічного наведення серій AL TARIQ та THUNDER, які розробляє холдинг EDGE. Це перетворює вільнопадаючу проникаючу бомбу на далекобійну кориговану зброю без переналаштування бортових систем літака-носія. Еміратська програма не обмежується цією розробкою: фахівці вже перебувають на фінальній стадії проектування важчої версії MK 83 Penetrator, здатної знищувати підземні командні пункти. Цей проєкт закріплює амбіції ОАЕ побудувати незалежний оборонний сектор, здобути технологічну автономність у випуску високоточної зброї та стати ключовим експортером сучасних авіабомб на глобальному ринку озброєнь.

     

  • Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    Трамп підтримав вимогу Путіна щодо виборів в Україні, через що переговори в Маямі завершилися достроково

    У Маямі переговори обірвалися на півслові. Дводенні консультації між українською делегацією, Стівом Віткоффом, Джаредом Кушнером і представниками європейських столиць, НАТО та Єврокомісії завершилися вже після першого дня — 9 жовтня. Офіційно сторони говорили про підготовку до зими, стійкість енергосистеми, зерновий коридор, гарантії безпеки та «нові ідеї» щодо завершення війни. Насправді ж зустріч згорнулася після того, як американська сторона фактично відмовилася тиснути на Москву щодо ключових для Києва питань і висунула умову, яку українська делегація сприйняла як пряму спробу змінити формат політичного представництва України. За словами людини, обізнаної з перебігом обговорень, до певного моменту розмова йшла за звичним сценарієм. Українці доповідали про ситуацію на фронті та в тилу, визначали потреби в протиповітряній обороні й боєприпасах, детально розбирали ризики зимового періоду.

    Кушнер і Віткофф брали активну участь у дискусії та навіть почали обговорювати можливі пункти майбутньої угоди. Тема українських ударів по російських нафтопереробних заводах і пов’язаного з ними дефіциту дизельного пального на американському ринку, за цією версією, «взагалі не зачепила» переговорників — попри те, що того самого дня Дональд Трамп публічно оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо постачання російського дизеля та тимчасового скасування санкцій на його експорт. Міністерство фінансів США оперативно видало тимчасову генеральну ліцензію. Обсяги, які називав Трамп (спочатку понад 300 тисяч тонн, потім сотні тисяч і мільйони), невеликі порівняно зі світовим ринком, однак сам факт зняття обмежень дає Москві додаткові доходи та знижує ефект від українських ударів по енергетичній інфраструктурі.

    Переломний момент, за тією самою інформацією, настав, коли Кушнер майже дослівно передав позицію, яку, за його словами, Путін виклав Трампу: Росія готова підписати мирну угоду з Україною, але лише із «законним президентом», обраним на виборах, і готова чекати на їх проведення. Трамп, за цією версією, погодився з таким підходом і заявив, що для досягнення миру Україні потрібні вибори. За свідченням учасника обговорень, ця заява шокувала українську делегацію. Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу» й один із ключових переговорників, заявив, що делегації необхідно зв’язатися з Володимиром Зеленським. Після розмови з президентом ухвалили рішення завершити переговори достроково. Публічно Віткофф назвав обговорення «конструктивними» та корисними для підготовки наступних контактів із Москвою. Українська сторона в офіційних коментарях була стриманішою.

    У наступні дні Трамп відкрито посилив ту саму риторику. Він заявив, що Путін «дуже хоче угоди», а Зеленський «не хоче», і прямо запропонував Україні «нового лідера, який зможе укласти угоду». Він критикував удари по російських НПЗ, пов’язуючи їх зі зростанням цін на дизельне пальне у США напередодні проміжних виборів. Зеленський відповів публічно: якщо Трамп і Путін хочуть виборів, нехай Москва забезпечить 60 днів повного припинення вогню — і Україна їх організує. «Звичайно, ми будемо готові до будь-якого вибору нашого народу», — сказав він в інтерв’ю ABC. Кремль відкинув ідею тимчасового перемир’я. Дмитро Пєсков повторив, що Росія прагне не паузи, а довгострокового миру. Сергій Лавров додав, що Зеленський «не заслуговує» на такий перепочинок.

    Європейські лідери публічно виступили на підтримку Зеленського. Йоганн Вадефуль, Еммануель Макрон, представники Великої Британії та Польщі заявили, що підтримують президента України й що лише українці вирішують, хто очолюватиме їхню державу. Урсула фон дер Ляєн підтвердила солідарність із Києвом. Однак усередині ЄС, за тією самою інформацією з оточення переговорів, уже триває окреме обговорення. Як саме пояснювати виборцям українське питання — як необхідність продовжувати військову підтримку чи як привід підштовхнути Київ до виборів і мирного процесу. Публічна риторика та закриті розрахунки щодо електоральних ризиків розходяться.

    Юридично вибори в Україні наразі неможливі. Закон «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення президентських, парламентських і місцевих виборів під час дії воєнного стану. Конституція продовжує повноваження Верховної Ради до його скасування. Центральна виборча комісія та міжнародні інституції, зокрема Парламентська асамблея Ради Європи, неодноразово зазначали, що повноцінний виборчий процес в умовах активних бойових дій, окупації частини території та перебування мільйонів людей за межами своїх домівок є нереалістичним без суттєвих законодавчих і логістичних змін. За даними опитувань, більшість українців виступає проти проведення виборів до завершення війни або принаймні до встановлення стійкого припинення вогню.

    Водночас електоральна картина вже відрізняється від тієї, що була у 2022–2023 роках. За даними опитування Rating Group, проведеного 3–5 жовтня 2026 року, Валерій Залужний має довіру 64% респондентів, а Зеленський і Кирило Буданов — по 53%. У гіпотетичному першому турі президентських виборів Зеленський отримує близько 23%, Залужний — близько 20%. Інші опитування свідчать, що понад половина українців не хоче бачити Зеленського на другому терміні, хоча й не підтримує негайного проведення виборів. Оцінка, яка циркулює серед учасників переговорів, — що ймовірність участі Зеленського в наступних виборах становить приблизно 50 на 50, а в разі його участі шанси на перемогу прямують до нуля, — залишається приватним судженням, а не підтвердженим фактом. Водночас вона відображає звуження політичного простору навколо президента після років корупційних скандалів, накопиченої втоми суспільства та зростання авторитету військових постатей.

    Американські важелі тиску при цьому нікуди не зникли. У повідомленнях західних медіа, зокрема Financial Times, ішлося про те, що в Маямі українцям прямо говорили про можливе призупинення обміну розвідувальними даними та постачання озброєння за механізмом PURL, якщо удари по російських НПЗ не припиняться. Україна й надалі критично залежить від американської розвідки та Starlink для управління безпілотниками. Київ неодноразово просив розширити доступ до Starlink на території Росії для завдання ударів на великій відстані, однак не отримав такого дозволу. Якщо не враховувати Starlink, американська підтримка, за оцінками учасників процесу, вже не забезпечує того оперативного ефекту, який мала раніше.

    Наступним кроком Вашингтона, за повідомленнями відкритих джерел, має стати візит Віткоффа та Кушнера до Москви до кінця жовтня з тими самими «новими ідеями». Київ у відповідь пропонує пов’язати будь-які поступки в енергетичній сфері із дзеркальним припиненням ударів по українській інфраструктурі та вимагає 60 днів тиші для можливого виборчого процесу. Європейці публічно підтримують Зеленського, але всередині вже прораховують, як довго зможуть пояснювати виборцям необхідність продовження військової підтримки порівняно з альтернативою у вигляді виборів і «мирного процесу» на умовах, які Москва формулює через Трампа. Розрив між тим, що говорили за зачиненими дверима в Маямі, і тим, що звучить публічно, став уже відчутним.

  • Відповідь на гібридний терор: головнокомандувач НАТО закликав озброювати Україну та розкрив план стримування Росії

    Відповідь на гібридний терор: головнокомандувач НАТО закликав озброювати Україну та розкрив план стримування Росії

    Головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Алексус Гринкевич виступив із жорстким закликом до європейських урядів щодо необхідності суттєво наростити обсяги військової та фінансової підтримки України. Відповідну заяву найвищий військовий представник Альянсу в регіоні зробив на полях Варшавського безпекового форуму, детально аналізуючи безперервну хвилю гібридних операцій з боку Російської Федерації проти європейських держав. Генерал переконаний, що агресор розгорнув масштабну тіньову кампанію з метою посіяти розбрат, послабити єдність союзників та змусити їх відмовитися від допомоги Києву.

    Наразі російські спецслужби та збройні сили системно посилюють тиск на європейські країни через неконвенційні методи ведення війни. Ця діяльність охоплює регулярні провокаційні порушення суверенного повітряного простору країн-членів НАТО, масштабні кібератаки, а також організацію диверсій і підпалів на стратегічних об’єктах інфраструктури. Командувач навів як зразок рішучі дії Німеччини та Данії: після виявлення слідів російського втручання та гібридних атак на своїй території ці держави ухвалили оперативні рішення щодо збільшення пакетів оборонної допомоги для українських захисників. Такий крок, за оцінкою посадовця, є найбільш адекватною реакцією, яка демонструє Москві марність її планів.

    Попри те, що статут НАТО залишає за кожною окремою державою-членом право самостійно обирати формат реагування на подібні інциденти, військове керівництво блоку готове надавати таким подіям офіційну оцінку на вищому рівні.

    «Я не боюся приписати це Росії. Якщо якась країна вимагатиме цього від мене, я з радістю про це скажу», – підкреслив Алексус Гринкевич, коментуючи питання публічного звинувачення агресора в диверсіях.

    Торкнувшись внутрішньополітичних викликів, військовий звернув увагу на зростання популярності певних політичних сил у Європі, які виступають проти подальшого озброєння української армії. Це питання обіцяє стати особливо гострим під час майбутніх виборчих кампаній, запланованих у низці держав Європейського Союзу на 2027 рік. Однак командування Альянсу переконане, що визначальна роль України для збереження європейської архітектури безпеки змусить навіть найбільших скептиків змінити риторику.

    «Гадаю, їм дуже швидко стане цілком очевидно, що саме слід робити і чому це необхідно для їхньої власної національної безпеки», – зазначив головнокомандувач.

    Паралельно із закликами озброювати Україну, під час візиту до Польщі представник презентував детальний план дій Північноатлантичного альянсу на випадок прямого наземного вторгнення Росії на територію країн-членів. Оприлюднення цієї стратегії, яка отримала назву «теорія перемоги», має виконати превентивну функцію стримування та наочно продемонструвати Кремлю невідворотні наслідки агресії. Центральне місце у новій концепції оборони відведено технологічній перевазі Заходу. Вирішальну роль на полі бою відіграватимуть новітні розвідувальні й ударні безпілотники у поєднанні з технологіями штучного інтелекту, що дозволить ефективно реалізувати потенціал винищувачів F-35 та нівелювати переваги російської армії.

     

  • Колосальна ціна піхотних штурмів: у вересні втрати армії РФ перевищили 50 тисяч військових на тлі роздування воєнного бюджету до 17 трлн рублів

    Колосальна ціна піхотних штурмів: у вересні втрати армії РФ перевищили 50 тисяч військових на тлі роздування воєнного бюджету до 17 трлн рублів

    Спроби російського командування досягти бодай мінімальних тактичних успіхів на лінії фронту шляхом безперервного продавлювання української оборони обертаються для держави-агресора безпрецедентними людськими втратами. Як повідомляє міжнародне агентство Bloomberg із посиланням на високопосадовця НАТО, лише за вересень сукупні втрати збройних сил РФ вбитими та пораненими перевищили позначку у 50 000 військовослужбовців. За оцінками військово-політичного блоку, кількість ліквідованих окупантів за цей місяць сягнула до 28 000 осіб, що свідчить про колосальну диспропорцію у ціні наступальних операцій: за той самий часовий проміжок оціночні втрати Сил оборони України становили близько 5 000 бійців.

    Експерти та військові аналітики альянсу констатують, що російський генералітет свідомо скеровує власні штурмові підрозділи у так звані «зони смерті». На цих рубежах українські захисники максимально щільно насичують простір сучасними безпілотними системами, комбінованими інженерно-мінними загородженнями та високоточним артилерійським вогнем. Подібна тактика штурмів живою силою на виснаження створює постійний операційний дефіцит поповнення особового складу. Як зазначало британське видання The Guardian, динаміка фронтових втрат РФ щомісяця перевищує темпи вербування новобранців приблизно на 6 000 осіб, підриваючи здатність агресора швидко відновлювати наступальний потенціал без оголошення загальної мобілізації. Неможливість переламати хід війни на полі бою спонукає Кремль компенсувати провали на землі систематичним терором проти цивільних і спробами знищити критичну енергосистему України напередодні зими.

    Затяжний характер бойових дій та колосальне спалювання ресурсів провокують колосальне навантаження на державну скарбницю агресора. За інформацією голови Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) Мартіна Єґера, війна сформувала внутрішню динаміку, за якої будь-яке припинення вторгнення без збереження «обличчя» загрожує Путіну катастрофічними політичними наслідками всередині режиму. За підсумками 2026 року сукупні прямі воєнні видатки Москви наблизяться до астрономічних 17 трильйонів рублів (близько 178 мільярдів євро). Це майже на 40% перевищує початкові планові показники, озвучені російським урядом наприкінці 2025 року. Переведення російської економіки на жорсткі мобілізаційні рейки поступово виснажує резерви та звужує фінансову подушку Кремля, змушуючи агресора витрачати рекордну частку національного багатства на підтримання інтенсивності війни на виснаження.