Позначка: офшори

  • Депутат Полтавської облради Мазур задекларував масштабний бізнес і нерухомість

    Депутат Полтавської облради Мазур задекларував масштабний бізнес і нерухомість

    Активи, компанії та зв’язки депутата Полтавської обласної ради Сергія Мазура формують складну і багаторівневу бізнесову конструкцію, яка роками перебуває у фокусі уваги правоохоронних органів і журналістів. Йдеться не лише про значні статки родини, а й про системну присутність пов’язаних із ним структур у кримінальних провадженнях, бюджетних розрахунках і ризикованих зовнішньоекономічних операціях.

    Сергій Мазур пов’язаний із розгалуженою мережею підприємств, що працюють у сферах виробництва алкоголю, тютюнових виробів, харчової продукції, логістики та спортивної інфраструктури. Сукупність цих напрямів формує замкнений цикл — від виробництва й перевезення до реалізації та обслуговування спортивних і комерційних об’єктів. Саме така модель неодноразово ставала предметом перевірок слідчих органів.

    Частина компаній, афілійованих із Мазуром, фігурує у кримінальних провадженнях щодо незаконного виготовлення та обігу підакцизної продукції. У межах розслідувань правоохоронці перевіряли версії про використання підроблених марок акцизного податку, зберігання спирту без належного обліку та реалізацію алкоголю поза податковим контролем. У різні роки суди надавали дозволи на обшуки приміщень, які належать або пов’язані з підприємствами Мазура, де вилучалося обладнання, сировина та фінансова документація. В окремих справах суди відмовляли в слідчих діях, однак сам факт системної присутності компаній у кримінальних матеріалах залишався.

    Окремий пласт історії — бюджетні кошти. Через комунальний заклад «Спортивний центр Полтавщини» пов’язані з Мазуром структури отримували десятки мільйонів гривень за оренду льодової арени та проживання спортсменів. Арена «Айсберг» і готель «Кремінь», які фігурують у фінансових операціях, у різні періоди перебували у власності самого депутата або були оформлені на членів його родини. Така конфігурація породжує конфлікт інтересів, адже бюджетні кошти фактично поверталися у бізнесове коло депутата.

    Не менш показовими є зовнішньоекономічні зв’язки. У 2022 році одна з компаній, пов’язаних із Сергієм Мазуром, здійснювала експортні операції до Білорусі — країни, яка після початку повномасштабної війни стала логістичним і політичним союзником Росії. Крім того, в історії власності окремих структур фігурували громадяни Російської Федерації, а також компанії з офшорною реєстрацією на Кіпрі, Сейшельських і Британських Віргінських островах. Хоча частина цих зв’язків формально залишилася у минулому, їхня наявність створює додаткові питання щодо прозорості бізнесу.

    Майновий портфель депутата та його родини також вражає масштабами. Йдеться про численні об’єкти нерухомості у Кременчуці, виробничі бази, комерційні приміщення, земельні ділянки та великий автопарк. Серед транспортних засобів — десятки вантажівок і напівпричепів, а також елітні легкові автомобілі, зокрема Mercedes-Benz G 63 AMG та Mercedes-Benz V-класу останніх років випуску. Значна частина цього майна оформлена на доньку та колишню дружину, що є типовою практикою для мінімізації публічної уваги до статків посадовця.

    Додаткову увагу журналістів привертає і біографічний момент — зміна прізвища з Перебийноса на Мазура. У професійному середовищі це пов’язують зі спробою дистанціюватися від періоду діяльності, який асоціювався з нелегальним алкогольним бізнесом і першим колом кримінальних справ.

    У 2024 році Сергій Мазур очолив Федерацію хокею України. Вибори супроводжувалися конфліктом усередині організації, судовими позовами та заявами про порушення статуту. Попередній керівник федерації оскаржує легітимність конгресу, а правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження за фактом можливих порушень під час його проведення.

    Сукупність бізнесових активів, кримінальних проваджень, бюджетних потоків і закордонних контактів формує навколо депутата Полтавської обласної ради стійкий репутаційний шлейф. Ця історія виходить далеко за межі декларацій і офіційних посад та ставить питання про реальну межу між бізнесом, політикою і публічними грошима в регіоні.

  • Німецький трейдер Олег Цюра: десять років схем з українською сировиною

    Німецький трейдер Олег Цюра: десять років схем з українською сировиною

    Олег Цюра, громадянин Німеччини, який постійно проживає у Швейцарії, понад десять років фігурує у схемах виведення коштів і сировини з українських державних підприємств. За даними джерел, він не був випадковим посередником, а виступав сталим оператором фірм-прокладок, які обслуговували інтереси Миколи Мартиненка, Дмитра Фірташа та пов’язаних із РФ трейдерів.

    Зокрема, через компанію ITS International Trade & Sourcing GmbH & Co. KG (Німеччина / Швейцарія), де Цюра був керівником і підписантом, у 2018 році намагалися нав’язати Східному гірничо-збагачувальному комбінату контракти на постачання цирконієвої продукції. Схема передбачала блокування конкурента через суд та захоплення потоку сировини, проте Верховний Суд України підтвердив провал спроби.

    Схеми Цюри працювали й через офшорні структури, зокрема TF&H Transforwarding Holdings Ltd (Кіпр) та Jeprano Trading Limited (Кіпр), пов’язані з російськими компаніями. Вони фігурують у постачанні сировини для підприємств РФ, включно з «Авангард» і «Міка Холдинг».

    Особливу увагу привертає робота Цюри в «Об’єднаній гірничо-хімічній компанії» у 2014–2017 роках, коли продукцію держкомпанії продавали афілійованим іноземним структурам за заниженими цінами. Збитки оцінюють близько 13 млн доларів США. У 2020 році схема продовжила роботу через ITS International Trade & Sourcing Verwaltung GmbH: купівля ільменіту Іршанського ГОКу за заниженою ціною з ймовірним постачанням до окупованого Криму.

    Паралельно фігурує справа колишнього голови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка щодо розкрадання Одеського припортового заводу та ОГХК на суму близько 10 млрд грн. Зв’язки Цюри простежуються через ITS International Trade та довірених осіб Фірташа.

    Після 2022 року Цюра переформатував діяльність: у 2023 році він входить до правління UCG Trade AG (Швейцарія), у 2024 році акції переходять до Linvo AG, де працює разом із родичкою Людмилою Цюрою та іншими колишніми співробітниками Interchrome AG і Phoenix Resources AG, які тісно пов’язані з російською MidUral Industrial Group. Це свідчить про продовження каналів торгівлі з РФ.

    Таким чином, Олег Цюра залишається ключовим гравцем у багаторічних схемах постачання та виведення ресурсів українських державних підприємств через складні міжнародні структури.

  • Як компанії Ахметова заробляють на держзакупівлях та дефіциті електроенергії

    Як компанії Ахметова заробляють на держзакупівлях та дефіциті електроенергії

    В Україні викрили масштабну корупційну схему, яку пов’язують із бізнес-групою Ріната Ахметова та підконтрольними компаніями у сфері енергетики. Розслідування вказує на системні маніпуляції під час держзакупівель електроенергії, штучне створення дефіциту на ринку та подальше виведення коштів через офшорні структури.

    За даними джерел у галузі та судових рішень, схема нібито охоплює компанії ДТЕК (ЄДРПОУ 39307323), постачальників під брендом YASNO, а також іноземні юрисдикції — кіпрську Fabcell Ltd і зареєстровану на БВО Gelion Properties Ltd. Через ці компанії, за твердженнями викривачів, здійснювалася фінансова оптимізація, переоформлення активів та рух коштів за межі України.

    Одним із ключових елементів схеми називають роботу компаній YASNO на ринку закупівель електроенергії для бюджетних установ. Постачальники беруть участь у тендерах із початково низькою ціною, що дозволяє їм укладати контракти з державними та комунальними організаціями. Після підписання договорів, за твердженнями джерел, сторони оформлюють додаткові угоди, які суттєво підвищують тариф.

    У деяких випадках підвищення, як стверджують учасники розслідування, досягало 30–90%, що значно перевищує гранично допустиму зміну ціни у 10%, передбачену законом «Про публічні закупівлі».

    Правомірність такої практики вже стала предметом розгляду в судах. Господарський суд Дніпропетровської області у справах №904/4774/23 та №904/6143/23 визнав подібні додаткові угоди недійсними, фактично підтвердивши порушення правил зміни ціни після тендеру. Ці рішення створили прецедент, що може мати наслідки для інших контрактів, укладених за аналогічною схемою.

    Другим напрямком діяльності, який описують аналітики та учасники ринку, є маніпуляції у секторі «ринку на добу наперед» (РДН). За даними розслідування, компанія ДТЕК має можливість впливати на формування дефіциту електроенергії, що призводить до підвищення цін. Частина електроенергії, яку через завищені тарифні пропозиції не реалізує державний «Енергоатом», переходить на балансуючий ринок.

    Саме там, як стверджують джерела, афілійовані з групою Ахметова маневрові електростанції викуповують цей ресурс за мінімальною вартістю — інколи лише за 0,01 грн/МВт·год. Після цього електроенергія перепродується кінцевим споживачам уже за повною ринковою ціною — близько 3000 грн/МВт·год.

    Експерти наголошують, що ця модель нагадує принципи, за якими працювала критикована в минулі роки формула «Роттердам+», коли ціна електроенергії зростала не за рахунок ринку, а через адміністративно створені умови.

    За інформацією з матеріалів розслідування, кошти, отримані від таких операцій, частково виводилися через іноземні компанії Fabcell Ltd та Gelion Properties Ltd. Саме на них були оформлені корпоративні права низки вугільних підприємств та об’єкти нерухомості за кордоном.

    Деякі активи, пов’язані з групою, продовжували роботу на території РФ та були забезпеченням під кредит ПАТ «Сбербанк Росії» на суму понад 400 мільйонів доларів. Це ускладнювало фінансовий контроль, а також робило непрозорою структуру володіння та походження коштів.

    Енергетичний сектор України вже тривалий час залишається однією з найменш прозорих галузей. Монополізація ринку, високі ціни та перманентні дефіцити створюють умови для зловживань. Учасники ринку та антикорупційні організації неодноразово звертали увагу на відсутність чітких правил, які б забезпечували справедливе формування тарифів.

  • НАБУ викрило схему в «Укренерго»: ексзаступника голови Харківської ОДА Скоробагача підозрюють у виведенні 58 млн грн

    НАБУ викрило схему в «Укренерго»: ексзаступника голови Харківської ОДА Скоробагача підозрюють у виведенні 58 млн грн

    Колишній заступник голови Харківської ОДА Володимир Скоробагач опинився у центрі масштабного антикорупційного розслідування, яке стосується завдання збитків державній компанії «Укренерго». Як повідомляє Truth Transparency Committee та низка антикорупційних ресурсів, детективи НАБУ у січні 2025 року встановили ймовірну причетність посадовця до організації схеми, через яку державі завдано понад 58 мільйонів гривень збитків.

    За матеріалами слідства, група компаній, пов’язаних із Скоробагачем, укладала контракти на постачання електроенергії, які не були виконані. Кошти, отримані від «Укренерго», спрямовувалися на рахунки фінансових структур та офшорних компаній під виглядом «позик» із мінімальною комісією. Серед згаданих юросіб — ТОВ «Паверсток», ТОВ «Оптіма-Прайс» (нині «Вінчес Прайм»), ТОВ «Наша енергетична компанія» та ТОВ «Мідбор».

    Антикорупційні органи вказують, що ця схема є частиною ширших порушень у сфері енергетики, де, за оцінками СБУ та НАБУ, у 2022–2025 роках втрачено сотні мільярдів гривень через зловживання та фіктивні тендери.

    Окрему увагу викликає діяльність компаній, пов’язаних із дружиною ексчиновника Вікторією Скоробагач. За даними аналітичних матеріалів, вона є співзасновницею низки підприємств, які у попередні роки згадувалися у контексті транзитно-конвертаційних операцій. Йдеться зокрема про ТОВ «Лалсат Інтернешнл Україна», «Сігма-ЛК», «Містер Стейк» та Харківський м’ясокомбінат.

    У медіа також з’являлися публікації щодо дороговартісного майна, яким користується сім’я Скоробагачів за кордоном. Окремі члени родини, згідно з відкритими джерелами, проживали тривалий час у Європі, що викликає додатковий суспільний інтерес на тлі триваючої війни та розслідування корупційних справ.

    За даними антикорупційних активістів, у справі також фігурують особи, пов’язані з іншими енергетичними та бізнес-структурами, включно з компаніями, що ведуть діяльність за кордоном. Серед них — колишні співробітники енергетичного сектору та власники компаній, які згадуються в матеріалах НАБУ та СБУ щодо можливого відмивання коштів через офшорні юрисдикції.

    У вересні 2025 року Скоробагач повідомив у соціальних мережах, що готовий співпрацювати зі слідством. Однак, за інформацією журналістів, він перебуває за межами України.

    Справу передано до суду восени 2025 року, однак слухання тривають, а остаточного рішення наразі немає. Правоохоронні органи продовжують встановлювати всі обставини та можливих учасників схеми.

  • Бізнесмена Максима Кріппу підозрюють у зачистці матеріалів про співпрацю з росіянином Бойком

    Бізнесмена Максима Кріппу підозрюють у зачистці матеріалів про співпрацю з росіянином Бойком

    “Гаманець Міндіча” Максим Кріппа продовжує зачистку інформації про співпрацю з російським мільярдером Олегом Бойко.

    Так, ТГ канал Карты, деньги,офшоры звернув увагу, що з ряду українських медіа зникли матеріали про про офшорні схеми Кріппи і Бойко, пов’язані з розробкою програмного забезпечення для казино «Вулкан». Саме цей епізод ліг в основу кримінального провадження СБУ №22015000000000379 від 2016 року.

    Нагадаємо, українська компанія EvoPlay бізнесмена Максим Кріппи розробляє програмне забезпечення для російських сайтів казино «Вулкан» (Вулкан), який належить російському олігарху Олегу Бойку.

    ФОТО: Журналісти знайшли підтвердження зв’язків Максима Кріппи та компанія EvoPlay

    Російський холдинг Ritzio є фактичним творцем грального бренду «Вулкан», який був заснований в РФ. Після офіційної заборони азартних ігор у Росії компанія стала розвивати бренд у країнах Східної Європи, в тому числі Україні, а також у Німеччині, Італії та Хорватії, де під управлінням Ritzio працює більш ніж 200 гральних залів під вивісками Vulkfn, Vulkan Stern і Vulcano della Fortuna, а також веб-сайти vulkanvegas.com  та vulkanvegas-online.com  з відповідними мобільними додатками.

    Холдинг Ritzio належить російському мільярдеру Олегу Бойку, який також володіє холдингом Finstar і парфумерною мережею «Рів Гош». Станом на 2014 рік росіянин Олег Бойко володів українською приватною лотереєю «Патріот», яка через кіпрську компанію Cehriba Investments Limited входила в інвестиційний холдинг Finstar.

    Як повідомляли у серпні 2014 року «Наші гроші», заробляв на лотереях Олег Бойко на той час не лише в Україні, а й на своїй батьківщині. У рф його лотерея мала назву «Победа», і, як виявили тоді журналісти, свої доходи вона спрямовувала на підтримку російської армії, яка вже на той час анексувала український Крим і вела війну на Донбасі. 2016 року ПрАТ «Патріот» потрапило під санкції РНБО України «у зв’язку з причетністю до російських бізнесменів та можливим фінансуванням російської армії».

    Тим часом влітку 2015 року правоохоронці проводили обшуки в офісі компанії EvoPlay на вулиці Набережно-Печерській, 1 у Києві за підозрою в роботі даної компанії на російського олігарха Олега Бойка. У ході обшуку було вилучено сервер із даними про діяльність компанії, частину офісного обладнання, гральні автомати, бухгалтерську документацію з кількома десятками печаток та штампів різних фірм.

    «Частина прибутку від діяльності кампанії EvoPlay, очевидно, йшла безпосередньо російському мільярдеру Олегу Бойку, оскільки компанія Ritzio International, що належить йому, має ексклюзивну угоду з компанією EvoPlay про представлення в онлайн індустрії розваг її власності – торгової марки «Вулк@н», під якою раніше працювали салони гральних автоматів» – повідомляли тоді ЗМІ.

    Тобто лише через пів року після того, як журналісти оприлюднили інформацію про те, що російський бізнесмен Олег Бойко, власник української лотереї, свої доходи спрямовує на фінансування російської агресії проти України, Поляков та Кріппа входять у партнерство з Бойком, отримують у нього права на використання бренду «Вулкан», керують сайтами казино в його інтересах, що передбачає регулярну фіксовану плату, або відсоток від прибутку його власнику.

    Один із російських сайтів казино «Вулкан» зазначає, що розробником представлених на сайті ігор є українська компанія EvoPlay Максима Кріппи.

    Засновниками ТОВ «Евоплей Ентертеймент», зареєстрованого у Києві, є кіпрська компанія EvoPlay LTD та громадянин України Іван Кравчук, кінцевим бенефіціаром якийсь кіпріот Джорджіу Саввас.

    Проте фактичним власником компанії є Максим Кріппа, що підтверджують як низка учасників ринку азартних ігор в Україні, так і архіви СБУ, яка в рамках кримінального провадження встановила прямий зв’язок Кріппи до EvoPlay.

    Нагадаємо, у 2016 році головне слідче управління СБУ відкрило кримінальне провадження №22015000000000379 за ч. 1 ст. 203-2 (Незаконна діяльність у сфері азартних ігор) та ч. 2 ст. 258-5 (Фінансування тероризму) КК.

    Слідство встановило, що всупереч забороні на гральний бізнес в Україні Поляков Максим Валерійович та Кріппа Максим Володимирович створили під брендом «Вулкан» низку веб-сайтів vulkan-champion.co/ru/ru , casino-club-online.com , casino-velcam.com , vulkan-russia.com  та vulcanoriginals.com , за допомогою яких надавали послуги онлайн-казино.

    Нагадаємо, на фоні спецоперації НАБУ “Мідас”, в рамках якої відбувається розслідування  масштабних корупційних схем в енергетичному та оборонному секторах країни, стали відомі деталі, які підтверджують що Максим Кріппа довгий час був “гаманцем” Тімура Міндіча та Андрія Єрмака.

    Зокрема, на “плівках НАБУ” зачитаних прокуратурою в рамках слухання справи колишнього радника міністра енергетики Ігоря Миронюка, згадується епізод, коли під час розмови Сергія Шефіра і Тимура Міндіча.

    Сергій Шефір запропонував «скластися» на заставу за екс-віце-прем’єра Чернишова, який отримав підозру від НАБУ. Тімур Міндіч погодився, але поскаржився на відсутність грошей. Тоді Шефір запропонував взяти кошти з «каси», в результаті заставу за Чернишова внесли структури Максима Кріппи.

    Більше інформації про співпрацю Максима Кріппи з росіянами, у журналістському розслідуванні: “Подарунок Путіну на річницю “СВО”: російський олігарх Малофєєв викуповує Forbes Україна”

  • Ексдиректор «Спецтехноекспорту» Барбул заснував компанію у Варшаві попри суд

    Ексдиректор «Спецтехноекспорту» Барбул заснував компанію у Варшаві попри суд

    Колишній директор державного підприємства «Спецтехноекспорт» Павло Барбул, якого Вищий антикорупційний суд наразі судить у справі про корупцію, а НАБУ розшукує у новому кримінальному провадженні, продовжує активно займатися бізнесом за кордоном. Попри процесуальний статус і міжнародні підозри, він вільно працює у Польщі, де створив нову компанію та приховує свою фактичну участь у проєкті.

    Як з’ясувалося, Барбул є співзасновником варшавської компанії U-Lead business community sp. z o.o., яку він відкрив разом з громадянкою Анною Федоренко. Формально саме вона представляє спільноту назовні, тоді як ім’я Барбула на офіційному сайті не згадується. Однак інформація реєстрів підтверджує: саме ексчиновник стоїть за проєктом, який позиціонується як найбільша міжнародна платформа для українських підприємців та інвесторів.

    Попри гучні заяви про сотні заходів і тисячі учасників у різних країнах, фактична діяльність U-Lead виявилася мінімальною. Йдеться радше про кілька камерних зустрічей для обмеженого кола знайомих, після чого проєкт фактично зупинився. На думку експертів, це типова схема створення іміджевих бізнес-ініціатив за кордоном, які дозволяють підозрюваним посадовцям зберігати публічність і легалізувати фінансові потоки.

    Відомо, що Барбул раніше також володів британською компанією PATRIOT INVESTMENTS LLP, співзасновницею якої була його мати Каріна Атанасян. Саме на неї, за матеріалами антикорупційних розслідувань, оформлювалися частина активів та бізнес-зв’язків, коли Барбул працював на державній посаді. Нині ж Атанасян поступово виходить із його компаній в Україні: зокрема, у березні 2025 року вона передала корпоративні права у харчовому бізнесі новій особі, а також припинила участь у закритому недиверсифікованому венчурному фонді «Абсолют».

    Юристи припускають, що такі дії можуть свідчити про підготовку до можливих санкційних чи процесуальних кроків з боку слідства. Водночас сам Барбул продовжує залишатися у розшуку та паралельно вибудовувати бізнес-інфраструктуру у країнах ЄС, що ставить під сумнів ефективність контролю над підозрюваними у корупційних кримінальних провадженнях.

  • Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Англійський суд зобов’язав колишніх власників ПриватБанку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова відшкодувати близько $3 млрд збитків і судових витрат. На цьому тло українська дійсність демонструє інше: гучні вироки не обов’язково блокують старі схеми у зерновій логістиці й газовидобутку.

    У липні Високий суд Англії визнав двох українських бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство проти ПриватБанку, а тепер визначив і суму компенсації — близько $3 млрд. Рішення стало резонансним сигналом для міжнародних юрисдикцій і кредиторів, однак в Україні, за оцінками експертів ринку, олігархічні конструкції продовжують працювати — через контроль над логістикою, ресурсами й пов’язаними структурами.

    Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

    Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

    Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.

  • В Україні розкрито мережу фіктивних агрофірм із міжнародними зв’язками — збитки понад пів мільярда

    В Україні розкрито мережу фіктивних агрофірм із міжнародними зв’язками — збитки понад пів мільярда

    Міністерство юстиції України надало офіційну відповідь на журналістський запит, у якій підтвердило наявність численних виконавчих проваджень проти низки українських агропідприємств, що у 2021–2024 роках проводили масштабні фінансові операції з ознаками фіктивності.

    До переліку компаній, діяльність яких викликає підозру, увійшли:
    ТОВ «Агрофірма Джулинка» (Черкаська обл.), ТОВ «Агрофірма Восход» (Сумська обл.), ТОВ «Норма Трейд Груп» (Одеса), ТОВ «Слобожанська зернова компанія» (Харків), ТОВ «Агротрейд Юкрейн» (Одеса), ТОВ «Агроенергоінвест» (Київ), ТОВ «УкрАгроРесурс» (Полтава), ТОВ «Авантаж-7» (Київ) та пов’язані з ними структури.

    Ці підприємства здійснювали зовнішньоекономічні операції з іноземними компаніями HARVESTREAM AG (Швейцарія), Cosmopolitan Trade & Development SDN BHD (Малайзія) та MAVERA GRUP GEMICILIK (Туреччина). За даними Мін’юсту, унаслідок цих дій державний бюджет України зазнав збитків на суму понад 530 млн гривень.

    За інформацією з відповіді відомства, щодо більшості зазначених компаній відкрито десятки виконавчих проваджень у державній та приватній виконавчій службі. Серед боржників фігурують ТОВ «Агрофірма Джулинка», ТОВ «Агрофірма Восход», ТОВ «Норма Трейд Груп», ТОВ «Агроенергоінвест», ТОВ «Аскет Шиппінг», ТОВ «УкрАгроРесурс», ТОВ «Житниця Слобожанщини» та ТОВ «Авантаж-7».

    На виконанні перебувають десятки справ — зокрема №№ 49095789, 50685609, 71190125, 73332351, 76466135, 74562352, 70676638, 70677011, 70677440 та інші.

    При цьому частина з цих компаній одночасно виступає і боржниками, і стягувачами в різних справах, що може свідчити про використання виконавчих документів для внутрішніх розрахунків між афілійованими фірмами. Такі дії дозволяють імітувати фінансову активність і маскувати рух коштів у межах схеми.

    Окремі виконавчі дії наразі проводять приватні виконавці у Харківській, Полтавській, Київській, Миколаївській та Вінницькій областях.

    Отримані документи підтверджують, що діяльність згаданих компаній має ознаки узгодженої схеми, спрямованої на проведення безтоварних операцій, виведення грошей за кордон і ухилення від сплати податків. Через фіктивні угоди з іноземними контрагентами створювався штучний податковий кредит, а валютна виручка в Україну не поверталася.

  • Як гроші з «Укрінмашу» опинилися у салонах краси G.Bar

    Як гроші з «Укрінмашу» опинилися у салонах краси G.Bar

    Історія бренду G.Bar, який асоціюється з гламуром, успішними жінками та сучасним бізнесом, виявилася зовсім не такою бездоганною. Як з’ясували журналісти проєкту BlackBox OSINT, стартовий капітал мережі міг походити з розкраданих коштів оборонного бюджету, а сам бізнес побудовано на податкових схемах, що дозволяють уникати сплати ПДВ та реального фінансового контролю.

    У центрі розслідування — засновниці G.Bar Сабіна Мусіна та Лєра Бородіна, а також колишній чоловік Мусіної, ексдиректор державного підприємства «Укрінмаш» Костянтин Чередніченко. Саме він, за даними судових матеріалів, у 2015 році вивів через фіктивну британську компанію Fuerteventura Inter LP понад 1,9 млн доларів США, які мали бути використані для закупівлі боєприпасів. Насправді ж гроші повернулися в Україну під виглядом позик і могли стати основою для створення першого салону G.Bar у Києві.

    Тодішні офіційні доходи засновниць не дозволяли відкрити бізнес із витратами понад 160 тисяч доларів. У 2024 році Вищий антикорупційний суд визнав Чередніченка винним у розтраті державних коштів та засудив до 8 років позбавлення волі, але він встиг утекти з України до набрання вироком чинності.

    Журналісти встановили, що Сабіна Мусіна нині мешкає у квартирі вартістю близько 350 тисяч доларів, придбаній саме Чередніченком у 2016 році — ймовірно, також на незаконно здобуті кошти.

    Але фінансові зв’язки з колишнім чиновником — не єдина проблема бренду. Експерти виявили масштабну схему ухилення від податків: мережа G.Bar не має єдиної юридичної особи, а салони оформлені на десятки фізичних осіб-підприємців, переважно співробітниць. Це дозволяє уникати сплати ПДВ, а реальні прибутки залишаються у тіні.

    За словами аналітиків, така структура побудована свідомо, щоб мінімізувати оподаткування та приховати обсяги доходів. У результаті держава недоотримує мільйони, а бізнес, що позиціонує себе як приклад жіночого успіху, фактично паразитує на системі.

    Ця історія — не лише про корупцію, а й про моральну деградацію. Коли гроші, призначені для армії, стають фундаментом приватних бізнесів, це перетворюється на злочин не тільки економічний, а й етичний. Безкарність таких схем формує у суспільстві відчуття, що війна — лише фон для збагачення, а не спільна боротьба за майбутнє.

  • Тиха імперія Столара: як соратник Медведчука контролює землю Києва і будує вілли в Дубаї

    Тиха імперія Столара: як соратник Медведчука контролює землю Києва і будує вілли в Дубаї

    Попри гучні заяви СБУ про “викорінення” проросійських впливів, соратник Медведчука та колишній нардеп від ОПЗЖ Вадим Столар продовжує нарощувати контроль над столичними активами. Його бізнес-структури скуповують землю, заморожують житлові комплекси інвесторів і паралельно фінансують розкішні проєкти за кордоном — від Дубая до Монако.

    У 2024 році Фонд держмайна виставив на продаж державне автотранспортне підприємство “Автомехбаза”, розташоване просто в центрі столиці, поруч із НСК “Олімпійський”.
    Формально все виглядало прозоро: стартова ціна — 38 млн грн, переможець, ТОВ “Тауер Групп”, заплатив 96,68 млн. Але для ділянки у 0,8 га в Печерському районі ринкова вартість мала б сягати мінімум 250–300 млн.
    За документами, компанія-переможець належить до орбіти Вадима Столара. Таким чином, політик і забудовник фактично отримав одну з найцінніших ділянок у центрі столиці за півціни — з благословення Фонду держмайна.

    Столар вибудував цілу мережу фінансових структур — АТ “ЗНВКІФ Генезис”, “Астера”, “Стрім Інвестмент”, “Ево Інвест”, “Скілінг” та “Ессетс Файненшл Груп”. Через них він акумулює кошти інвесторів, які нібито вкладаються в будівництво.
    Насправді ж ці гроші розчиняються у схемах, пов’язаних із девелоперами bUd development, IB Alliance, BudCapital та ENSO — компаніями, що зводили житлові комплекси “Фьорд”, “Поетика”, “Diadans”.
    Ці проєкти нині заморожені. Кошти інвесторів переказуються на закордонні рахунки, зокрема у Дубай, де під брендами афілійованих структур будуються елітні житлові вілли та таунхауси.

    Після арешту активів Віктора Медведчука частину його земельних ділянок біля Дніпра — понад 50 гектарів — швидко переписали на підставних осіб. Спочатку власником став охоронець Столара, потім — “іноземні інвестори” з Латвії та Болгарії.
    Схема стандартна: продаж “новому власнику”, “вихід із бізнесу”, “нова оренда”. Документи змінюють лише прізвища, але фактичний контроль лишається у тих самих руках. На цих землях уже розпочато будівництво преміальних ЖК, хоча Столар більшість часу проводить за кордоном — у Монако чи Дубаї.

    Щоб відбілити репутацію, Столар створив псевдоволонтерський фонд, який активно піариться у медіа — відео про допомогу ЗСУ, дитячі акції, публікації у Facebook. Насправді це ширма, що прикриває фінансові операції й обслуговує імідж політика.
    На тлі заморожених об’єктів та скандалів із землею, така “благодійність” виглядає як спроба відвернути увагу від десятків мільйонів доларів, які щомісяця виводяться за кордон через офшори.

    Ключовою фігурою у схемах Столара є адвокат Віталій Опанасенко. Саме він блокує судові процеси, створює фіктивні громадські організації, переписує документи на підставних осіб і тисне на журналістів, які розслідують діяльність Столара.
    Опанасенко навіть намагався використати сумнівні документи про свій “статус учасника бойових дій”, щоб унеможливити позбавлення адвокатського свідоцтва. У результаті — жодне розслідування щодо Столара реально не доходить до суду, а чиновники, які “закривають очі”, продовжують працювати у КМДА.

    Сьогодні Вадим Столар фактично зберігає вплив на ринок нерухомості столиці. Через систему афілійованих фондів і забудовників він контролює десятки гектарів землі, заморожені будівництва та фінансові потоки з інвестиційних рахунків.
    Поки СБУ і КМДА звітують про “ліквідацію проросійських впливів”, соратник Медведчука продовжує нарощувати імперію — уже не політичну, а фінансово-майнову.