Головне управління розвідки Міністерства оборони України надає підтримку російським добровольцям з легіону “Свобода Росії”, Російського добровольчого корпусу (РДК) та “Сибірського батальйону”, які діють на території Росії з метою допомогти Україні відстояти свою територіальну цілісність. Про це повідомив голова Головного управління розвідки Кирило Буданов, додавши, що їхня роль полягає у наданні допомоги, рад та підтримки.
На пресконференції, що відбулася 21 березня, добровольці заявили, що основна мета їхнього рейду – підтримка Сил оборони України з метою перемоги війни з країною-агресором. Також вони виразили бажання продовжити визвольний похід та підняти прапор РДК над кремлівською стіною.
Голова розвідки наголосив, що ці дії російських добровольців у Бєлгородській та Курській областях РФ є початком боротьби за їхню країну, яка переходить у нову фазу об’єднання опозиційних сил з метою врятувати Росію від падіння у прірву.
Також було заявлено, що російські повстанці з легіону “Свобода Росії”, РДК та “Сибірського батальйону” планують продовжувати свою діяльність, а Україна готова надавати їм підтримку.
Представники російських добровольчих формувань повідомили, що протягом більш ніж тижня бойових дій у Бєлгородській області РФ російська армія втратила понад 1500 осіб, включаючи безповоротні та санітарні втрати.
Росія вже другу ніч поспіль наносить масовані ракетні удари по Україні, зосереджуючись цього разу на об’єктах важливої інфраструктури, зокрема на енергетичних. Про це повідомила Наталія Гуменюк, керівниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня, під час ефіру телемарафону.
“Ця атака масова і комбінована. Спочатку велика кількість дронів пролетіла над різними регіонами України, а потім розпочалися ракетні удари”, – підкреслила вона.
За словами Гуменюк, така атака була відносно очікуваною, але вона зауважила, що подібне рідко коли трапляється.
У ході атаки були зачеплені об’єкти важливої інфраструктури, зокрема енергетичні. Вже зафіксовано знеструмлення та обмеження використання електроенергії.
“Тактика ворога суттєво змінюється, оскільки вони шукають способи бути максимально ефективними для свого лідера та своїх інтересів. Ми активно працюємо над пошуком ефективних засобів протидії, в той час як вони продовжують шукати способи тиску, терору та нападу. Ми попереджали, що після фарсових виборів може відбутися загострення ситуації, зокрема з повітря. І ось це сталося”, – підкреслила Гуменюк.
Вночі війська рф здійснили найбільшу за останній час атаку на енергетику України:
По Запоріжжю росіяни завдали 12 ракетних ударів – уражено обʼєкти інфраструктури, зруйновано 7 будинків, пошкоджено – 35, є постраждалі – голова ОВА Іван Федоров.
Влучання є і по найбільшій ГЕС України – ДніпроГЕС, повідомляє Укргідроенерго. Наразі триває пожежа на станції. Загрози прориву немає, ситуація на плотині контрольована.
ЗАЕС знову на межі блекауту – через ракетну атаку у о 5:10 ранку відключилася зовнішня повітряна лінія ПЛ-750кВ «Дніпровська», – Енергоатом.
Наразі відомо про щонайменше 15 вибухів у Харкові – під ударом була енергетична інфраструктура. У місті спостерігаються проблеми зі світлом та водопостачанням, – мер Харкова Терехов.
На Дніпропетровщині пошкоджені енергооб’єкти в Дніпровському, Криворізькому, Павлоградському та Камʼянському районах. Від вибухової хвилі побиті вікна в будинках. Є перебої зі світлом та водопостачанням. Введені графіки екстрених відключень, – ОВА.
На Вінниччині також є влучання в об’єкт критичної інфраструктури, – керівник ОВА Сергій Борзов.
У Кіровоградскій області є пошкодження господарчої будівлі. Енергетики вимушені ввести графік аварійних відключень світла, – ОВА.
У Хмельницькому понівечені обʼєкти інфраструктури, житлові будинки. Є 1 загибла людина і постраждалі серед цивільних, – ОВА.
В Одесі через обстріл частково відбуваються стабілізаційні відключення за розпорядженням НЕК Укренерго.
На Львівщині безпілотник влучив в обʼєкт енергетичної інфраструктури на Стрийщині, повідомляє ОВА. Також у Золочівському районі почалася пожежа у лісовому масиві від падіння уламків “шахеда”.
На Сумщині тимчасово введені графіки аварійних відключень у населених пунктах Сумського, Конотопського та Шосткинського районів
В Івано-Франківській області є влучання по обʼєкту критичної інфраструктури, – керівниця ОВА. Попередньо постраждала 1 людина.
Про атаку на Дніпровську ГЕС спочатку повідомляли у мережі, згодом це підтвердили в Укргідроенерго. Так, Росія прицільно атакувала ракетами найбільшу ГЕС в Україні. На жаль, є влучання по греблі.
“На жаль, влучання є і по найбільшій ГЕС України – ДніпроГЕС у Запоріжжі. Нелюди не заспокоїлись, зруйнувавши Каховську ГЕС, і тепер намагаються створити нову екологічну катастрофу, цинічно вдаривши по гідроспорудах ДніпроГЕС та греблі. Наразі триває пожежа на станції. На місці працюють надзвичайні служби та енергетики, долаючи наслідки численних авіаударів”,– мовиться в офіційній заяві Укргідроенерго.
Водночас у повідомленні наголосили, що загрози прориву немає – ситуація на Дніпровській ГЕС наразі контрольована.
Як повідомив начальник Запорізької ОВА Іван Федоров, окупанти почали завдавати ракетних ударів по Запоріжжю та області близько від 4-ї ранку. В ефірі телемарафону Федоров наголосив, що росіяни цілили саме по критичній інфраструктурі, яка не має жодного відношення до військової промисловості та не є військовими об’єктами. Одним із таких об’єктів, який забезпечує життєдіяльність Запорізької області є ДніпроГЕС. Федоров повідомив, що наразі рух через греблю перекритий.
“Постраждала частина критичної інфраструктури. Наразі рятувальники, всі служби працюють і на території ДніпроГЕС, і всіх інших зруйнованих об’єктів. Я думаю, що трохи згодом ми дамо розлогу інформацію”,– заявив Федоров.
Він також наголосив, що головна мета – відновити все якомога швидше, щоб рух через ДніпроГЕС можна було відкрити.
Російська ракета влучила в тролейбус з людьми
Радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко повідомив, що російська ракета влучила у тролейбус з людьми, який рухався по Дніпровській ГЕС. Відомо, що є постраждалі, однак їхня кількість уточнюється.
“Російська ракета влучила в тролейбус, що рухався через дамбу. В тролейбусі були люди. Звичайні цивільні люди, що їхали на/з роботи. Коли зараз росіяни пишаються собою та намагаються протиставити свій тероризм ударам по Бєлгороду – ось він справжній тероризм”,– наголосив Андрющенко.
Військові аналітики з Інституту вивчення війни (ISW) передбачають, що російські окупанти можуть продовжити наступальні дії для дестабілізації українських оборонних ліній навесні 2024 року, а також готуватимуться до очікуваних нових наступальних дій влітку цього року.
Згідно з звітом ISW, надання західної допомоги у сфері безпеки відіграє вирішальну роль у здатності України утримати територію та відбити нові російські наступальні дії в найближчі місяці. Останнім часом ЗСУ вдалося сповільнити просування окупантів на захід від Авдіївки, але нестача матеріальних засобів змушує українських військових віддавати пріоритет обмеженим ресурсам на критично важливих ділянках фронту.
ISW наголошує, що російські сили спрямовані на збереження ініціативи на всьому театрі воєнних дій та динамічну зміну співвідношення своїх наступальних зусиль цієї весни та влітку. Імовірно, російське військове командування має намір використати будь-які успіхи та прогнози на недостаток забезпечення ЗСУ, щоб виконати нові наступальні дії.
Добре забезпечені українські війська продемонстрували, що можуть перешкодити російським силам досягти навіть незначних успіхів під час великомасштабних наступальних дій. В ISW вірять, що Україна зможе стабілізувати лінію фронту та підготуватися до відбиття заявлених російських наступальних дій, якщо матеріальні ресурси будуть забезпечені.
Правозахисники розробили “Стратегію звільнення цивільних”, спрямовану на якнайшвидше повернення українських цивільних громадян, незаконно утримуваних Росією. Російська Федерація незаконно тримає понад сім тисяч цивільних на окупованих територіях та на своїй території. Протягом двох років вторгнення РФ передала Україні 160 цивільних заручників. За нинішнім темпом, Україні знадобиться близько 100 років, щоб звільнити всіх громадян.
Експерти Центру громадянських свобод спільно з експертами Координаційного штабу поводження з військовополоненими розробили Стратегію звільнення цивільних. Цей документ орієнтований на забезпечення прав утримуваних цивільних та їхнє звільнення.
Головна цільова група документа – цивільні, які не були засуджені російськими судами та у яких немає кримінальних справ. У таких випадках правозахисники вимагатимуть їхнього звільнення без умов та обмінів.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що надання далекобійної зброї українській армії може змінити хід війни з російськими окупаційними військами.
Про це Зеленський розповів журналісту Бруно Веспі під час інтерв’ю для італійського телеканалу Rai 1. Зокрема, у президента запитали, чи можна було би змінити хід війни, якби до України прибула уся обіцяна зброя, а Німеччина передала свої далекобійні ракети.
Зеленський сказав, що Україна обіцяла не використовувати далекобійні ракети на будь-якій території, окрім тимчасово окупованих частин України з боку Росії. “У нас дефіцит і бракує різної амуніції, включаючи далекобійної. Авжеж, коли у тебе такий дефіцит, наша мета – деокуповувати свої землі і закінчити війну. І маючи сильну зброю іноді, ви знаєте, до використання деякої зброї може не дійти, тому що ті чи інші війська ворога бояться, якщо ти використовуєш ту чи іншу зброю. Вони відходять”, – сказав Зеленський.
Глава держави розповів про приклад, чого Україні вдалося досягти у Чорному морі, коли росіяни почали втрачати багато кораблів та відвели подалі свій флот російські територіальні води. “Такий самий приклад міг би змінити те, про що ви запитали – і хід на суходолі, хід війни на землі. Якщо у тебе є відповідна зброя і ти можеш відповісти російській армії, яка використовує далекобійну зброю по твоїх цивільних містах, наприклад, по Херсону. Вони стоять на іншому березі Дніпра. І їх далекобійність міцніша, аніж наша. Вони стріляють артилерією понад 20 км, а у нас до 20 км артилерійський снаряд. І уявіть собі, якщо у тебе є далекобійна зброя – ти можеш їх вибити далі. І вони самі, вони люди недосвідчені, багато з них бояться. І якщо би туди долітала наша зброя – вони би також відходили”, – наголосив Зеленський.
Президент наголосив, що далекобійна зброя може змінити хід війни і допомогти Україні просуватися вперед.
В Україні знову говорять про необхідність негайних переговорів з Росією, які вже стали предметом обговорення після активізації миротворчих ініціатив Китаю та нової пропозиції Туреччини виступити як платформа для мирного саміту. До розмов приєднався Папа Римський Франциск, який фактично запропонував Україні капітулювати “доки ситуація не погіршилася”. Що означають такі висловлювання і дипломатичні ініціативи, і як реагувати на них Україні та її союзникам?
Микола Мельник, старший лейтенант, лицар ордена Богдана Хмельницького та колишній командир роти 47-ї бригади, є експертом Аналітичної групи “Левіафан”. Він вважає, що такі виступи на тему переговорів з боку Китаю, Туреччини та Ватикану не є випадковими. “Це свідчить про те, що росіяни через таких посередників розкривають свої карти, намагаючись змусити Україну піти на переговори”, – вважає Мельник. Він додає, що росіяни, ймовірно, усвідомлюють, що військові успіхи, подібні до тих, що були під Авдіївкою, стали неможливими, і стратегія продовження війни може бути самогубною для Росії.
Мельник вважає, що це може бути позитивною новиною для України, оскільки країна може сконцентруватися на побудові оборонних споруд і відсидітися в обороні. “Така війна вигідна нам у довгостроковій перспективі”, – вважає експерт. Однак він зауважує, що для успішної оборони Україні потрібно вирішити проблеми з кадровим складом та озброєнням.
Щодо реакції України та її союзників, Мельник впевнений, що Україна не піде на переговори за російськими умовами, а Росія змінить свої підходи у війні та дипломатії. “Хто з нас виявиться ефективнішим, побачимо наприкінці весни-початку літа цього року”, – констатує Мельник.
Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм в Українському центрі суспільного розвитку, розглядає активізацію розмов про переговори як звичайне явище, пов’язане як зі змінами на фронті, так і з політичними подіями. Він зазначає, що Україна повинна продовжувати реалізовувати свій мирний план та залучати міжнародну підтримку для нього.
“Нам слід спокійно ставитися до подібних заяв та пропозицій. Вони були, є і будуть аж до закінчення війни”, – підкреслює Рейтерович. “Головне завдання України – реалізувати свій мирний план та залучити до нього якнайбільше країн, використовуючи міжнародне право”.
На Південному напрямку росіяни останнім часом помітно активізувалися. Військовий аналітик Костянтин Машовець бачить у цьому спробу ворога повернутись на ті позиції, які він займав у Запорізькій області до початку контрнаступу-2023.
1. Очевидно, що протягом найближчого часу противник спробує суттєво покращити своє становище на Бердянському напрямку
Останнім часом, передові підрозділи 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника значно пожвавішали західніше с. Старомайорське.
Її 394-й мотострілецький полк (мсп), який вже здійснював раніше декілька акцентованих спроб суттєво просунутись між с.Приютне та с.Старомайорське у північному напрямку, знову намагається атакувати\штурмувати, але на цей раз – пробує пробитися до Старомайорського із заходу.
Зі свого боку, південніше села противник ввів у бій підрозділи 1461-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ), приписаного до 36-ї ЗВА (це смуга оборони 60-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр тієї ж 5-ї ЗВА). Мабуть, сподіваючись у взаємодії із 127-ю мсд витіснити наші війська із Завітного Бажання та Старомайорського одночасним та сконцентрованим тиском з півдня та заходу.
Поки нічого значного добитися вони не спромоглися. Але, ймовірно, це лише початок певних зусиль командування противника на цьому напрямку (УВ “Восток”) щодо покращення свого тактичного положення.
Про це свідчить “спливання” на цьому напрямку й підрозділів 57-ї омсбр, яка, очевидно, повернулася з під Бахмута у “лоно” рідної 5-ї ЗВА… Зараз, її 2-й мотострілецький батальйон (мсб) переміщається на добре відомий мені полігон у Новопетрівка, під Бердянськом.
Планується, що з його складу буде сформовано декілька штурмових підрозділів (ймовірно, до 2-х штурмових рот, за штатом “ШТОРМ”), які в подальшому будуть введені у бій у смузі 60-ї омсбр із завданням – пробитися або у Старомайорське, або у Завітне Бажання.
До того ж, на цьому ж напрямку (Завітне Бажання – Старомайорське) фіксується принамйні 3 розвідувальні групи зі складу 14-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) противника, які спеціалізуються на застосуванні баражуючих боєприпасів типу “Ланцет” та фпв-і дронів.
Очевидно, що вони тут сконцентрувались не для того, аби “прохлаждаться”. Зазвичай, впродовж останнього часу противник намагається будь-яку свою активність (насамперед, наступального характеру), в обов’язковому порядку, супроводжувати масованим застосуванням ударних БПЛА тактичної зони.
Окрім цього, по напрямку Степанівка – Червоне, 127-а мсд противника також протягом останнього часу виявляє активність силами передових підрозділів свого 114-го мотострілецького полку, якому вдалося просунутись вздовж двох посадок на північ.
2. На Токмацькому напрямку,
після того, як противнику вдалося серією наполегливих атакуючих\штурмових дій суттєво відсунути на північ наші передові підрозділи від першої позиції свого головного рубежу оборони між Новопрокопівкою та Вербовим, а також вийти до західної околиці с. Роботине, він вимушено пригальмував й намагається на цей момент перегрупувати свої атакуючі тактичні групи з метою продовження процесу “відновлення положення”, який існував ДО початку українського наступу літом-восени минулого року.
Західніше Вербового діє зведена тактична група повітряно-десантних військ противника (247-й десантно-штурмовий полк\дшп зі складу 7-ї десантно-штурмової дивізії\дшд та 104-й дшп зі складу 76-ї дшд).
Зокрема, південніше та західніше Роботине намагаються наступати передові підрозділи 42-ї мотострілецької дивізії 58-ї загальновійськової армії (ЗВА) у вигляді батальйонів її 70-го та 71-го мотострілецьких полків (мсп).
Як на мене, найближчим часом я би очікував з боку командування 58-ї ЗВА противника певного нарощування зусиль. Наприклад, шляхом спроби задіяти підрозділи 136-ї омсбр північно-західніше Роботиного, з метою обійти цей вузол оборони ЗСУ з півночі й перерізати дорогу, яка зв’язує Роботине та Новоданилівку.
Хай там що, але навіть не дивлячись на ці шалені атаки противника на Токмацькому напрямку, які розпочались пару тижнів тому, ЗСУ продовжують утримувати північно-західніше с. Вербове певний відрізок першої позиції головного рубежу оборони противника на цьому напрямку, на який вони вийшли в процесі свого наступу літом-восени минулого року, правда – не дуже широкий та значний по фронту – 1-1.5 км.
3. На завершення, трохи про Придніпровський напрямок.
Чесно кажучи, я не знаю, що там “окончательно зачистила” путінська ШойгА в районі с. Кринки, але ЗСУ продовжують утримувати частину залишків цього села.
Ба більше, остання спроба декількох штурмових груп зі складу 26-го мотострілецького полку (мсп) 70-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника “окончательно” відтіснити наші передові підрозділи з позицій у Кринках безпосередньо у пойму Дніпра, закінчилась невдало для них.
Якщо б це було так, як доповідав Шойгу…, то генералу Теплинському не було б жодної потреби утримувати в районі Кринків:
810-ю окрему бригаду морської піхоти (обр МП);
144-у окрему мотострілецьку бригаду (омсбр);
2 десантно-штурмових полки (дшп) зі складу 104-ї дшд;
2 мотострілецьких полки (мсп) зі складу 70-ї мсд;
посилювати все це угрупування принаймні 2-а батальйонами 17-го танкового полку (тп) тієї ж 70-ї мсд;
та підтримувати принаймні 2-ма дивізіонами 81-го самохідно-артилерійського полку, також зі складу 70-ї мсд.
По суті, на відрізку між Козачими Лагерями та Корсункою діє майже повним складом одна мотострілецька дивізія противника, головні сили ще однієї дивізії (десантно-штурмової) та принаймні 2-х окремих бригад.
У зв’язку з цим постає цілком закономірне питання – навіщо, якщо там вже давно “все зачистили”? З ким воює вся ця орда, з кількома взводами українських морпіхів, які засіли у плавнях?
Понад тим, тактичні плацдарми ЗСУ продовжують існувати північніше с. Підстепне та по напрямку на с. Пойма, на Дачах, західніше м. Олешки, на номерних островах. Це тепер командування УВ “Днепр” проти кожного з них буде зосереджувати такі угрупування?
Збройні сили України кажуть, що збили 13 російських військових літаків за два тижні. Це дуже різке збільшення у порівнянні з попередніми місяцями війни.
В середині січня стало відомо, що українські Повітряні сили збили російській літак дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) А-50 та летючий командний пункт Іл-22. Крім того, російська влада звинуватила Україну в ураженні військово-транспортного Іл-76 біля Бєлгорода 24 січня.
Але вже в лютому кількість збитих російських бортів стрімко зросла. Загалом з 17 до 29 лютого українські військові, за словами командування ЗСУ, збили 13 літаків РФ.
Так, вдень 17 лютого були уражені два винищувачі-бомбардувальники Су-34 і винищувач Су-35. Наступного дня впав ще один Су-34.
Повітряні сили 19 лютого повідомили про збиття Су-34 і винищувача Су-35С, а 21 лютого – ще одного Су-34.
Ввечері 23 лютого стало відомо про падіння літака ДРЛВ А-50 в Краснодарському краї РФ. Українська влада заявила, що це була спільна операція Повітряних сил і військової розвідки.
За даними ЗСУ, ще два бомбардувальники Су-34 збили 27 лютого. І відразу три таких самих літаків начебто збили на сході України зранку і вдень 29 лютого.
Таким чином, за два тижні РФ втратила 13 літаків, з яких 10 – бомбардувальники Су-34. Цей літак 4-го покоління призначений для завдання ракетно-бомбових ударів по наземних і повітряних цілях противника. Він озброєний авіаційними бомбами, в тому числі КАБ 1500 і КАБ 500.
Загалом, станом на 29 лютого, генштаб ЗСУ повідомляє про втрату Росією 345 військових літаків.
АВТОР ФОТО,МИКОЛА ОЛЕЩУК Підпис до фото, Командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук оприлюднив це фото 27 лютого. За його словами, на світлині зафіксований момент падіння забитого українцями російського літака Су-34.
Керівництво РФ в більшості випадків не визнавало втрату повітряних бортів, навіть якщо в інтернеті з’являлись фото- і відеодокази цього.
Українська влада також лише в окремих випадках публікувала докази ураження літаків противника. Незалежно верифікувати ці дані неможливо.
Як таке можливо?
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ Підпис до фото, Виліт російського бомбардувальника Су-34 для бойової роботи в Україні
Заяви Києва про стрімке збільшення кількості збитих літаків відбуваються на фоні суттєвих затримок з постачанням західних боєприпасів, зокрема і ракет для комплексів протиповітряної оборони (ППО).
На думку військових аналітиків, цілком можливо, що російські літаки Україна збиває за допомогою ракет “земля повітря” для американського комплексу PATRIOT. Американське видання Forbes повідомило, що українці використовують не лише PATRIOT, але й норвезькі зенітно-ракетні комплекси NASAMS.
При цьому джерело ВВС Україна в ГУР вказує, що російський А-50 над Росією збили переробленим радянським комплексом С-200.
Більша кількість російських літаків, які, як стверджується, збили нещодавно, свідчить про те, що “Україна стала більш агресивна, ризикуючи пусковими установками PATRIOT поблизу лінії фронту, щоб завдати шкоди російським літакам”, – сказав ВВС Джастін Бронк, старший науковий співробітник Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI).
Збільшення кількості збитих бортів може також бути пов’язане з розміщенням цих літаків ближче до лінії фронту в Україні.
Росія активно використовує бомбардувальники Су-34 для скидання керованих авіаційних бомб (КАБ). Ця потужна зброя масово застосовувалась росіянами для знищення житлових кварталів та інфраструктури Авдіївки, а зараз – Часового Яру та Курахового.
Військові кажуть, що КАБи – це зараз одна з великих бід для ЗСУ на фронті. Їх росіяни використовують у дуже великих кількостях.
АВТОР ФОТО,EPA Підпис до фото, Військові аналітики вважають, що Україна активно використовує американські системи PATRIOT для збиття російських літаків.
Речник Повітряних сил України Юрій Ігнат в інтерв’ю “Українській правді” прямо не підтвердив, що для знищення літаків використовували PATRIOT і NASAMS, але і не заперечив цього.
“У нас є і з’явились інструменти, що здатні діставати російські літаки на дальніх відстанях. Зрозуміло які системи можуть це робити”, – сказав він.
При цьому Ігнат наголосив, що західні системи ППО, такі як PATRIOT і NASAMS, в першу чергу використовуються для захисту великих міст і стратегічних об’єктів всередині держави. Але при цьому не перебувають на одному місці і переміщуються на різних напрямках.
Що стосується рекордного “літакопаду” росіян, то речник ПС ЗСУ наголосив, що це дозволило відтіснити літаки противника від лінії фронту і зменшити інтенсивність застосування авіаційних бомб.
“Літаки ДРЛВ вже три дні не видно взагалі на виконанні завдань”, – наголосив Ігнат.
За даними профільного видання Defense Express, станом на початок 2022 року в РФ було близько 100 бомбардувальників Су-34 та приблизно 9 літаків ДРЛВ А-50.
Військовий аналітик Костянтин Машовець виділяє сім причин, через які росіянам вдалося відтіснити ЗСУ від Авдіївки. Занадто багато в цій операції було проти українських військ…
На рахунок Авдіївки…
На даний момент я не бачу особливої необхідності описувати перебіг подій, пов’язаний із проведенням оборонної операції СОУ в районі м. Авдіївка. Він всім добре відомий, тому детально заглиблюватись на тому — куди, як і хто наступав, хто й де оборонявся (контратакував) в той чи інший період часу — не бачу.
Всі ці події неодноразово описувались не тільки мною, а й іншими людьми. Тому, я буду звертатися по ходу формулювання своїх висновків та оцінок до хронології подій лише тоді, коли їх потрібно буде проілюструвати, або аргументувати.
Як на мене, у контексті загальної оцінки подій на Донецькому напрямку найголовнішим та найбільш доцільним варто зробити визначення відповідей на два ключових питання — чому противнику, кінець кінцем, вдалося досягнути виконання поставлених перед собою цілей на цьому напрямку, хоча й ціною, яка навіть не вкладається у термін “значна” (скоріше — “запредельная”) й як цьому можливо запобігти у майбутньому.
Звісно, що в силу цілком зрозумілих причин, я не можу повністю, як це належить, аргументувати ті чи інші свої висновки стосовно цих подій конкретними даними (наприклад, у сенсі оцінки реального співвідношення сторін, їх дислокації та розташування на місцевості, а також, коментувати рішення українського командування в тих чи інших ситуаціях, адже війна триває й давати ворогу якусь інформацію для оцінки — не варто), але, очевидно, що у двох сенсах — рішення командування противника, а також оцінка окремих факторів, які сприяли\заважали діям військ (сил) сторін — цілком можливо.
А друге зауваження буде торкатися розуміння масштабу подій, які оцінюються. Мова піде не тільки, власне, про події, які відбувалися безпосередньо в районі м. Авдіївка та навколо неї, а на сусідніх відтинках ЛБЗ. Тобто, всього того, що відбувалося на Авдіївському напрямку…
Отже, чому?
На перший погляд, причина цілком очевидна та зрозуміла переважній більшості людей, які слідкують за перебігом подій у війні. Противник не тільки зумів сконцентрувати на цьому напрямку переважаючи сили, а й спромігся реалізувати цю свою перевагу. Зокрема, зразу у декількох факторах:
Загальна чисельність військ
На цьому напрямку діяли поповнені та доукомплектовані основні сили зразу 3-х загальновійськових армій (ЗВА) противника — 2-ї, 8-ї (включаючи майже увесь 1-й армійський корпус\АК) та 41-ї + головні сили окремої танкової дивізії (90-а тд), не рахуючи цілого розсипу приданих сил та засобів, в тому числі з категорії “територіальні війська” чи “мобілізаційний резерв”.
За різними оцінками, загальна чисельності угрупування військ противника, яке діяло на цьому напрямку, у різні часові періоди оцінювалось від 60-65 тисяч в\сл до 80-82 тисяч. Причому, без врахування резервного компонента, розгорнутого на цьому напрямку й який сам по собі складав ще до 10-12 тисяч в\сл (до 3-х мотострілецьких полків\мсп, 10-и стрілецьких та мотострілецьких батальйонів, та 2-3-х зведених тактичних загонів типу БАРС).
Перевага противника у кількості основних типів озброєння та військової техніки (ОВТ),
сконцентрованих у його частинах та з’єднаннях, які діяли на цьому напрямку. Противник мав тут — до 450-460 танків, до 1300 — 1350 ББМ, до 1200 одиниць АС, біля 300 одиниць РСЗВ…
Для відновлення втрат противник спромігся створити й певний резерв ОВТ на цьому напрямку — до 100 одиниць танків, до 220-230 одиниць ББМ, до 60-и одиниць АС та 25-30 одиниць РСЗВ.
Перевага противника у повітрі
Авіаційне угрупування противника, сконцентроване на цьому оперативно-тактичному напрямку, складало — до 182-х одиниць бойових літаків, до 147-и одиниць вертольотів, з яких ударних (вогневої підтримки) було — 66 -70 одиниць. Також, противник спромігся розгорнути на цьому напрямку ешелоновану (по висоті та дальностям) систему вiйскової ППО, яка, у сенсі свої кількості, майже дублювала реально існуючи його потреби…
Ресурсна перевага противника
Очевидно, що у питаннях постачання військам предметів матеріально-технічного забезпечення, палива, боєприпасів, запасних частин, продовольства й т.д. противник мав у кількісному вимірі значно ширші можливості, ніж українське командування.
На момент початку Авдіївської наступальної операції противник спромігся збільшити темпи накопичення запасів цих предметів на 10-15%, а протягом її проведення забезпечував збільшення їхнього поточного довольства по окремим типам та видам до 20%.
Окрім цього, на користь противника “грав” ще цілий ряд факторів…
Зручний, у сенсі матеріально-технічного забезпечення дій військ район
(розгалужена система комунікацій, включаючи облаштовані рокади та транспортні вузли, чимала кількість зручних місць та об’єктів для розташування складів та сховищ).
Тобто, противник мав можливість до мінімуму скоротити так зване “плече подвозу” (як у сенсі часу, так й відстані) для постачання своїм військам, оперуючим на цьому напрямку, усього необхідного для “життя та бою”.
Окрім того, його маневр силами та засобами “по фронту”, а також переміщення підкріплень та резервів також мало чим був скований чи ускладнений…
Місцевість, на якій протікали бойові дії,
у сенсі танко-доступності чи можливості швидкого її подолання військами, в тому числі на техниці, також не становила собою особливої перешкоди, за виключенням, мабуть окремих ділянок місцевості із зруйнованою міською забудовою, особливо у самому місті Авдіївка.
Також, тут не було — ані широких водних перешкод, ані ділянок місцевості з широкими болотами чи вагомих лісових масивів…
Зручне накреслення ЛБЗ
Очевидно, що ще у період формулювання задуму (плану) на проведення цієї операції командування противника врахувало, той факт, що воно має можливість зайняти зручне (охоплюче) вихідне положення щодо українськиї військ, які оборонялися в Авдіївському районі оборони.
Цьому сприяло зайняття його військами раніше рубежу Водяне — Опитне та району с. Красногорівка.
Однак, безперечно, що для успішного проведення задуманої операції мало лише МАТИ всі ці переваги, треба ще вміти усім цим скористатися…
Теза про “русский город Киев” і далі періодично лунає у російських медіа. Утім, на кінець лютого 2024 року концентрації сил та створення ударних угруповань для нового походу на Київ немає.
Ба більше, початок формування таких угруповань у Білорусі або Брянській та Курській областях РФ буде одразу помітним для розвідки.
Знову досягнути оперативної раптовості, як у лютому 2022 року, коли російські десантно-штурмові колони за кілька днів дійшли до передмість Києва, армії Росії вже не вдасться. Але при цьому, стверджують експерти, готуватися треба до всього.
То чи може російська армія знову спробувати захопити Київ та які чинники можуть свідчити про підготовку до цього?
Як росіяни наступали на Київ у 2022 році
АВТОР ФОТО,RUSI Підпис до фото, Напрямки наступу на Київ у лютому 2022 року
24 лютого 2022 року наступ російських батальйонно-тактичних груп (БТГр) з півночі на Київ був одним з пріоритетів вторгнення.
Колони рухалися одразу з кількох напрямків: Глухів-Конотоп-Ніжин, Суми-Прилуки, Тростянець-Гадяч.
Але основними російськими ударними силами було угруповання, що зайшло з Білорусі через Чорнобильську зону, а також група, яка наступала з іншого боку Дніпра – від Чернігова на Бровари.
Посилити просування на Київ мав десант у Гостомель вже у перший день повномасштабного вторгнення та, ймовірно, аналогічний десант в аеропорт у Василькові, чого зробити росіянам не вдалося.
В аналізі британського Королівського інституту досліджень оборони та безпеки (RUSI), серед авторів якого є також екскомандувач десантно-штурмових військ ЗСУ Михайло Забродський, зазначено, що “північна вісь була головним напрямом, метою якого було оточення та захоплення Києва”.
“Для цього росіяни сформували дві групи військ, якими керували з командного пункту Східного військового округу. Одну групу сформували у Гомельській області Білорусі, вона використовувала тактичний знак “V” з наказом атакувати Київ вздовж правого (західного) берега ріки Дніпро. Другу сформували у Брянській області Росії, у неї був тактичний знак “O” з наказом оточити Київ з лівого (східного) берега”, – пишуть RUSI.
Автори додають, що “гомельське” угруповання поділялося на підрозділи, які мали перерізати шляхи сполучення Києва з заходу (такі як “житомирська” і “варшавська” траси), та частини, що повинні були безпосередньо заходити в українську столицю.
Підпис до фото, Спалений російський танк на Київщині, квітень 2022 року
Кількість обох основних груп оцінюють у близько 40 батальйонно тактичних груп, або 25-35 тисяч бійців.
Таку невизначеність у цифрах можна пояснити тим, що російські БТГри нараховували різну кількість бійців (від 400 до 800) та були укомплектовані різною технікою й озброєнням.
У RUSI з посиланням на “матрицю синхронізації 1-ї танкової армії, захопленої біля Києва у березні 2022 року”, стверджують, що росіяни розраховували виконати всі свої основні бойові задачі протягом десяти днів вторгнення, після чого залишалася зачистка окремих решток ЗСУ та “націоналістичних підрозділів”.
А повна анексія України мала б завершитися до серпня 2022 року.
Розрахунки про “десять днів” виглядають не так вже й фантастично, якщо враховувати, що на півдні України російській армії вдалося фактично за тиждень захопити сухопутний коридор до Криму і оточити Маріуполь.
Утім, всі плани росіян з першого наступу на Київ зірвали ЗСУ – дії маневрених піхотних підрозділів, ефективна робота розвідки та артилерії, а також те, що українська протиповітряна оборона змогла встояти та відновити координовану роботу після перших днів великого вторгнення.
“Невдалі спроби наступу на Київ, у яких систематично знищували війська противника на всіх напрямках, тривали до 19 березня, коли підрозділи Збройних сил РФ перейшли до оборони й почали окопуватись. Згодом, внаслідок контрнаступу ЗСУ, залишки російських підрозділів до початку квітня покинули територію Київщини”, – йдеться в аналітичній довідці від Генштабу ЗСУ, яку отримала BBC News Україна.
Новий наступ
АВТОР ФОТО,TELEGRAM Підпис до фото, Свіжий пост в одному з російських пабліків до річниці початку вторгнення. Саме через Ірпінь росіяни намагалися прорватися до Києва. В дописі орфографічна помилка, адже слово “Ірпінь” на позначення міста – чоловічого роду й місцеві це знають з дитинства
Про амбіції “захопити Київ” періодично говорять як російські “воєнкори”, так і політики різного рівня.
У своєму інтерв’ю заступник голови Радбезу Росії Дмитро Мєдвєдєв поділився думками про те, де потрібно “зупинитися” Росії.
“Напевно, це має бути і Київ. Якщо не зараз, то через деякий час. З двох причин. Київ – російське місто. І звідти йде загроза існуванню Російській Федерації”, – розповідав колишній прем’єр і президент Росії.
Але реальної підготовки росіян до “походу на Київ” зараз не видно, стверджують військові.
У січні вже колишній командувач оперативно-стратегічного угруповання ЗСУ “Північ” Сергій Наєв писав, що на ділянці його відповідальності (а це, зокрема, і Київщина), “накопичення сил ворога не помічається”.
При цьому, за його інформацією, біля півночі України росіяни утримують угруповання розміром близько 20 тис. військових. Ще до 2 тис. бійців вздовж українського кордону зосередили білоруси.
З того часу жодних офіційних новин про збільшення кількості російських сил на умовному “київському” напрямку не надходило.
Голова ГУР МО Кирило Буданов на нещодавньому форумі “Україна. Рік 2024” також заперечив інформацію про плани повторної спроби просування російської армії з півночі: “Уже два роки лякають: зараз прийдуть звідти-звідти… Я вже втомився всім відповідати. Це не так”.
Утім, всі опитані BBC News Україна військові оглядачі допускають, що новий наступ на Київ все ж можливий.
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
“До цього треба бути готовими, тому що це війна. У будь-який момент вони можуть почати якісь рухи”, – говорить Роман Погорілий, співзасновник і аналітик групи DeepState.
“Можуть із Чернігівської області наступати. Можуть через Суми на Прилуки. Можуть зі Сходу. Можуть з Півдня вздовж Дніпра. Але з Білорусі – найбільш короткий шлях”, – відзначає координатор іншої моніторингової групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець.
При цьому додає, що зараз немає ознак того, що росіяни готові “проводити глибокі операції в бік Києва”.
А голова правління фонду “Повернись живим” Тарас Чмут в ефірі подкасту “Фронтова поплава” розповів, що загроза повторного наступу на Київ в останні місяці все ж зросла.
“Чи є така загроза? Є. Чи більша вона зараз, ніж пів року тому? Напевно, так. Чи наростає тенденція до цього? Напевно, так. Чи розуміють цю тенденцію в Україні? Напевно, так. Чи готуються? Так”, – пояснив він.
“Точно хтось на когось буде цього року наступати, бо не може йти війна інакше. Завжди хтось має стратегічну ініціативу і намагається її реалізувати. І завжди є друга сторона, яка переходить у стратегічну оборону, щоб виснажити наступаючі сили супротивника, перехопити стратегічну ініціативу і піти в контрнаступ. Це “база” війни”, – зазначив Тарас Чмут.
І додав, що “рік буде непростим”.
Ознаки підготовки
АВТОР ФОТО,МІНОБОРОНИ РФ
Є набір цілком чітких сигналів, які будуть свідчити про підготовку нового наступу на Київ з Білорусі або найближчих до Києва областей Росії.
Насправді ці індикатори були й в лютому 2022 року, втім, тоді їх розцінювали частково як елементи політичного тиску Москви.
“Коли почнеться процес розгортання росіян, то ми його побачимо. У військових є ознаки оперативного розгортання угрупування військ: транспортні комунікації працюють в певному режимі, є ознаки на місцевості, є підготовка госпіталів та інші елементи”, – каже Костянтин Машовець.
За різними оцінками, таке розгортання можна буде побачити щонайменше за місяць до реальних дій, а, можливо, і раніше – рух великих з’єднань військ в умовах супутникової розвідки приховати неможливо.
Разом з тим, російське командування може вдатися і до імітації наступу на Київ, щоб відтягнути сили з інших напрямків.
“Противник може займатися оперативною грою і вводити в оману. З реальним зосередженням якоїсь кількості військ”, – попереджає Костянтин Машовець.
“Треба готуватися до будь-яких варіантів. В Авдіївці росіяни взагалі пролізли через трубу колектора”, – додає Роман Погорілий.
Водночас реальний наступ на Київ точно відрізнятиметься від дій диверсійних груп, які насправді постійно відбуваються на півночі України, але не завжди потрапляють у інформаційні зведення.
Це може бути лише загальновійськова операція за участі десятків тисяч російських військових. Тому одним із головних індикаторів нового наступу на Київ може бути нова хвиля відкритої (а не прихованої, як зараз) мобілізації в РФ.
“Проблема в тому, які завдання буде ставити російське військово-політичне керівництво. Якщо в них стоїть завдання зберігати під контролем ті території, які вони зараз мають, і створювати тиск на українські позиції, то їм вистачає і цього угруповання. Сенсу оголошувати якусь масштабну відкриту мобілізацію немає”, – пояснював аналітик фонду “Повернись живим” Микола Бєлєсков в інтерв’ю каналу “Мілітарний”.
“Якщо якоїсь мобілізації після так званих “виборів президента Росії” не оголосять, це означає, що Росія обрала саме таку стратегію (утримання захоплених територій. – Ред.). Якщо оголосять, то це означає, що вони готуються, може, на одному-двох додаткових напрямках щось спробувати. Найбільш вірогідний потенційний напрямок, який називають, це стик Сумщини і Харківщини. Але поки що ми не бачимо ознак цього”, – додав він.
Вибори президента РФ пройдуть 15-17 березня.
Рекрут легіону “Свобода Росії” та колишній адвокат Олексій Барановський в розмові з BBC News Україна допускає варіант нової хвилі мобілізації росіян.
“Логіка проста: після березневої “електоральної процедури”, яку Кремль перетворює фактично на референдум підтримки війни, руки Путіна будуть остаточно розв’язані. І не лише щодо України, а й до свого населення. Мовляв, 80% сказали “так” Путіну – тепер Путін дає вам команду в атаку”.
АВТОР ФОТО,ОЛЕКСІЙ БАРАНОВСЬКИЙ Підпис до фото, Російський доброволець Олексій Барановський допускає нову хвилю мобілізації росіян
“Путін може вважати, що його армія достатньо перезавантажилася, щоб повторити марш на Київ за три дні. Результат буде той самий, і навіть більш катастрофічний для Кремля. Українські сили оборони готові відбити новий наскок на Київ, а легіон “Свобода Росії” візьме участь в обороні в рамках поставлених завдань”, – додає російський доброволець.
Підсумок: Києву треба бути готовим
Для повторного наступу на Київ росіянам потрібно буде зосередити десятки тисяч бійців і техніки.
А з урахуванням фортифікацій та інших елементів підготовки української армії на півночі, це означає потребу в набагато більшому угрупованні.
АВТОР ФОТО,КОМАНДУВАННЯ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ ЗСУ / СЕРГІЙ НАЄВ
“На початковому етапі наступало від 30 до 35 тисяч, разом із резервами. Але зараз стратегічної і оперативної раптовості у них не буде. Значить, угрупування явно має бути більшим”, – каже Костянтин Машовець.
Ймовірно, росіянам тепер доведеться зібрати значно більше сил на “київському напрямку”, аж до 100-120 тисяч.
Так само без “оперативної раптовості” вже навряд чи можливе стрімке просування колон російських колон на БМД і БМП вглиб Київщини на десятки кілометрів за день, як і новий десант на аеродроми, як було у Гостомелі.
Але це не скасовує загальної загрози для Києва.
Підпис до фото, Спалені російські БТРи у Бучі
“Тема може актуалізуватися в будь-який день”, – наголосив Тарас Чмут у згаданому ефірі “Поплави”.
Потенційними напрямками нового великого наступу може бути не Київ, а інше місто або об’єкт – Харків, Хмельницька чи Рівненська АЕС (про очікування окупації цих атомних станцій білоруськими силами на початку великого вторгнення йдеться у згаданому дослідженні RUSI).
“Ніхто не чекає від путінської весни 2024-го нічого іншого, окрім нової хвилі мобілізації та військової ескалації. Але і росіянам важливо розуміти, що війна торкнеться всіх і відсидітися не вийде, а черги на умовному грузинському кордоні для тих, хто не захоче воювати за амбіції Путіна в складі армії окупації, цього разу можуть бути ще більшими”, – підсумовує Олексій Барановський.
