Golosnovinua.com

Позначка: УПА

  • Дипломатичний казус на тлі історії: польський Перемишль призупинив партнерство зі Львовом через рішення облради

    Дипломатичний казус на тлі історії: польський Перемишль призупинив партнерство зі Львовом через рішення облради

    Міська рада польського Перемишля одноголосно проголосувала за призупинення партнерської співпраці зі Львовом, яка тривала з 1995 року. Як повідомив мер міста Войцех Бакун, приводом для такого демаршу стало рішення Львівської обласної ради проголосити 2027 рік роком Української повстанської армії (УПА), Романа Шухевича та Олега Ольжича — історичних діячів, яких у Польщі вважають антипольськими.

    Для відновлення повноцінних відносин польські депутати висунули дві ультимативні умови: скасувати ухвалу про вшанування УПА та офіційно засудити її героїзацію. Проте ситуація набула ознак політичного абсурду, оскільки свої вимоги Перемишль адресував міській владі Львова, яка юридично не ухвалювала цього рішення і не має жодних повноважень скасовувати постанови обласної ради. Початковий проєкт передбачав повний розрив відносин, однак після обговорень польські депутати вирішили обмежитися призупиненням співпраці до отримання «чіткої позиції» від мерії Львова.

    Цей інцидент став черговим маркером поглиблення історичної кризи у двосторонніх відносинах. Політичні суперечки щодо політики пам’яті вже починають негативно впливати на дискусії навколо військової підтримки України. Водночас напруженість виходить за межі урядових кабінетів: правозахисники фіксують у Польщі тривожне зростання антиукраїнських настроїв та збільшення кількості нападів на громадян України на побутовому ґрунті.

  • Дипломатичний шторм через історичну пам’ять: скандальне рішення Львівської облради про рік Шухевича викликало жорстку реакцію Варшави та гнів офіційного Києва

    Дипломатичний шторм через історичну пам’ять: скандальне рішення Львівської облради про рік Шухевича викликало жорстку реакцію Варшави та гнів офіційного Києва

    Двадцятого жовтня 2026 року Львівська обласна рада ухвалила скандальне рішення про оголошення 2027 року роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича, що миттєво спровокувало гостру дипломатичну кризу у відносинах між Україною та Польщею. Депутати підтримали резолюцію за лічені хвилини без попереднього обговорення чи консультацій із центральною владою, після чого документ викликав шквал різких заяв з боку польського керівництва та змусив українське міністерство закордонних справ оперативно дистанціюватися від цього кроку.

    За прийняття проєкту проголосували п’ятдесят два депутати з п’ятдесяти п’яти присутніх, проте результати персонального волевиявлення оприлюднені не були. Реакція Варшави виявилася надзвичайно жорсткою та миттєвою: прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск публічно заявив, що подібні кроки лише допомагають ворогам України, а міністр оборони Владислав Косиняк-Камыш наголосив на завданні серйозної шкоди двостороннім відносинам. Міська рада Вроцлава одноголосно засудила рішення, а окремі польські політики вимагали скасування постанови та погрожували розривом партнерських зв’язків між містами. Крім того, за поданням очільника польського зовнішньополітичного відомства Радослава Сікорського, головному ініціатору цього кроку Святославу Шереметі заборонили в’їзд до Шенгенської зони терміном на п’ять років.

    Центральна влада в Україні відреагувала на інцидент із різким осудом. Міністерство закордонних справ України швидко дистанціювалося від дій регіональних депутатів, назвавши їхнє рішення прийнятим без координації з центром та вкрай шкідливим для стратегічного взаєморозуміння із Варшавою. Заступник очільника польського МЗС Марчин Босацкий повідомив, що Офіс президента України надав гарантії щодо невідбуття цього постановою в реальну силу. Невдовзі після цього скандальна інформація та саме згадування про рішення були оперативно видалені з офіційного вебсайту Львівської обласної адміністрації. Інсайдерські джерела в українському керівництві охарактеризували ситуацію як справжню катастрофу, звинувативши місцевих обранців у гонитві за дешевим хайпом.

    Сам ініціатор ухвалення документа Святослав Шеремета публічно відкинув звинувачення, заявивши, що регіон має суверенне право самостійно обирати героїв і нагадав про офіційне вшанування в Польщі учасників Армії Крайової. Водночас авторитетний польський історик Лукаш Адамский підкреслив, що постать Шухевича асоціюється в сусідній країні з трагічними подіями минулого, а ігнорування таких чутливих історичних контекстів суттєво ускладнює стримування антиукраїнських настроїв у Європі.

  • Зброю для України не блокували: Польща офіційно відповіла на скандал через УПА та Шухевича

    Зброю для України не блокували: Польща офіційно відповіла на скандал через УПА та Шухевича

    Міністерство національної оборони Польщі спростувало повідомлення про нібито призупинення великого пакета військової допомоги Україні через рішення Львівської обласної ради оголосити 2027 рік роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича. Речник оборонного відомства Януш Сеймей назвав поширену інформацію неправдивою. Водночас сама ухвала львівських депутатів спричинила гостру дипломатичну суперечку між Києвом і Варшавою, на яку вже відреагували високопосадовці обох країн.

    Про це повідомило польське видання Fakt, журналісти якого безпосередньо звернулися до Міністерства національної оборони Польщі за роз’ясненнями.

    Міноборони Польщі заперечило зупинку постачання зброї

    21 жовтня в українських медіа з’явилася інформація, що Польща нібито призупинила передачу Україні великого пакета військової допомоги.

    Повідомлення поширювали з посиланням на анонімне джерело, обізнане з перебігом українсько-польських консультацій.

    За словами співрозмовника журналістів, підготовка до відправлення озброєння збіглася за часом із рішенням Львівської обласної ради щодо вшанування УПА та Романа Шухевича.

    Джерело стверджувало, що саме це рішення призвело до тимчасового блокування постачання, а дипломати намагаються врегулювати ситуацію через закриті канали зв’язку.

    Проте польське оборонне відомство категорично заперечило таку інформацію.

    «Це неправдива інформація», — заявив речник Міністерства національної оборони Польщі Януш Сеймей у коментарі Fakt.

    Таким чином, публічно підтвердженої інформації про призупинення військового пакета через рішення Львівської облради немає.

    Водночас польське Міноборони не розкрило в цьому коментарі детального графіка постачань, складу можливого пакета та інших логістичних подробиць.

    Що стало причиною дипломатичного конфлікту

    20 жовтня Львівська обласна рада ухвалила рішення про проголошення 2027 року роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича.

    Ініціатором відповідного рішення став депутат обласної ради Святослав Шеремета.

    Ухвала передбачала вшанування постатей та організацій, пов’язаних з українським національно-визвольним рухом.

    Однак вона викликала різке невдоволення польських посадовців через історичні суперечності навколо діяльності УПА.

    У Польщі відповідальність за масові вбивства польського цивільного населення на Волині та у Східній Галичині пов’язують з УПА. Польська держава офіційно кваліфікує ці події як геноцид.

    В Україні УПА також розглядають у контексті боротьби за державну незалежність, однак історія діяльності цієї організації містить складні й болісні питання, пов’язані з насильством проти цивільних.

    Ці розбіжності залишаються одним із найчутливіших аспектів українсько-польських відносин.

    Туск і Косіняк-Камиш розкритикували львівських депутатів

    Рішення Львівської облради викликало реакцію на найвищому політичному рівні Польщі.

    Прем’єр-міністр Дональд Туск заявив, що такі ініціативи ускладнюють підтримку України та можуть бути використані її противниками.

    За його оцінкою, суперечки щодо історичної пам’яті негативно впливають на можливості розвитку двосторонньої співпраці.

    Міністр національної оборони Владислав Косіняк-Камиш також виступив із критикою.

    Він наголосив, що вшанування УПА та Романа Шухевича в запропонованому форматі шкодить українсько-польським відносинам.

    Водночас ці політичні заяви не містили офіційного оголошення про припинення військової допомоги.

    Саме цей момент став принциповим після появи повідомлень про нібито блокування постачань.

    У Польщі ініціювали обмеження щодо автора рішення

    Дипломатична суперечка отримала продовження після реакції польського Міністерства закордонних справ.

    Очільник відомства Радослав Сікорський повідомив, що підписав подання про внесення Святослава Шеремети до списку осіб, небажаних у Польщі.

    Йдеться про депутата Львівської обласної ради, який ініціював проголошення 2027 року роком УПА.

    Цей крок польська сторона пов’язала з неприйнятністю відповідної ініціативи для Варшави.

    Водночас подання про запровадження обмежень слід відрізняти від підтвердження їхнього остаточного набуття чинності.

    Інформація про завершення відповідної процедури потребує окремого офіційного підтвердження.

    МЗС України назвало рішення шкідливим для відносин із Польщею

    На ситуацію відреагувало й Міністерство закордонних справ України.

    У відомстві пояснили, що Львівська обласна рада ухвалила рішення на регіональному рівні, без попередніх консультацій із центральними органами влади та дипломатами.

    МЗС оцінило ініціативу як контрпродуктивну для українсько-польського порозуміння.

    Українські дипломати наголосили на важливості збереження стратегічного партнерства з Польщею, особливо в умовах повномасштабної російської агресії.

    Водночас у Києві та Варшаві продовжують працювати над питаннями історичної пам’яті, які залишаються предметом складних переговорів.

    Серед них — дослідження історичних подій, ексгумаційні роботи та вшанування пам’яті загиблих.

    У Польщі повідомили про можливе відкликання суперечливої ухвали

    Заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький заявив, що отримав сигнали від представників команди президента України Володимира Зеленського щодо подальшої долі рішення Львівської облради.

    За словами польського посадовця, його запевнили, що документ не набуде практичної реалізації.

    Він також звернув увагу на зникнення інформації про ухвалу з офіційного сайту Львівської обласної ради.

    Проте видалення новини із сайту не є юридичним доказом скасування рішення.

    Для його офіційного перегляду або скасування необхідне проходження відповідних процедур.

    Тому подальший статус документа залежатиме від рішень самої обласної ради та інших компетентних органів.

    Чому інформація про польську військову допомогу настільки важлива

    Польща є одним із важливих військових і логістичних партнерів України.

    Від початку повномасштабного російського вторгнення Варшава передавала українським військовим озброєння, військову техніку та боєприпаси.

    Крім того, польська територія має велике значення для транзиту міжнародної допомоги від інших держав.

    Тому повідомлення про можливе призупинення військового пакета викликало широкий резонанс.

    Однак необхідно розмежовувати власні оборонні поставки Польщі, міжнародний транзит через її територію та загальну військову співпрацю.

    Навіть повідомлення про можливі труднощі з одним конкретним пакетом не означає автоматичного припинення всіх зазначених механізмів підтримки.

    Наразі ж саме твердження про блокування великої партії озброєння через історичну суперечку заперечене польським Міноборони.

    Що відомо станом на 22 жовтня

    На цей момент підтверджено кілька важливих обставин.

    20 жовтня Львівська обласна рада ухвалила рішення щодо вшанування УПА, Романа Шухевича та Олега Ольжича у 2027 році.

    Це спричинило публічну критику з боку польських високопосадовців і реакцію українського Міністерства закордонних справ.

    21 жовтня українські медіа повідомили з посиланням на анонімне джерело про нібито призупинення польської військової допомоги.

    Однак речник Міністерства національної оборони Польщі Януш Сеймей спростував ці повідомлення в коментарі виданню Fakt.

    Отже, дипломатичний конфлікт між Україною та Польщею через рішення Львівської облради справді виник, але інформація про зупинку великого пакета військової допомоги не підтвердилася офіційно. Польське оборонне відомство прямо назвало її неправдивою.

    Надалі розвиток ситуації залежатиме від дипломатичних контактів між Києвом і Варшавою та подальших рішень щодо суперечливої ухвали Львівської обласної ради.

  • Варшава обурена рішенням Львівської облради: під питанням опинилося постачання зброї Україні

    Варшава обурена рішенням Львівської облради: під питанням опинилося постачання зброї Україні

    Польща, за інформацією українських журналістів, могла призупинити підготовку до передачі масштабного пакета військової допомоги Україні після рішення Львівської обласної ради проголосити 2027 рік роком Української повстанської армії, Романа Шухевича та Олега Ольжича. Ініціатива спричинила гостру дипломатичну суперечку між Києвом і Варшавою. На неї відреагували прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, очільник польського оборонного відомства Владислав Косіняк-Камиш та міністр закордонних справ Радослав Сікорський. Водночас повідомлення про зупинення військових поставок поки ґрунтується лише на інформації анонімного джерела.

    Про можливе призупинення допомоги 21 жовтня повідомило ТСН із посиланням на співрозмовника, обізнаного із ситуацією.

    За твердженням джерела, голосування депутатів відбулося саме тоді, коли Польща готувалася передати Україні чергову велику партію військової допомоги.

    Після виникнення дипломатичного конфлікту процес нібито поставили на паузу.

    Що відомо про можливе призупинення польської допомоги

    За словами співрозмовника ТСН, рішення Львівської облради безпосередньо вплинуло на підготовку військового пакета.

    Джерело стверджує, що постачання тимчасово призупинили, а українські дипломати намагаються врегулювати конфлікт.

    Однак офіційної заяви польського Міністерства оборони щодо припинення передачі озброєння наразі немає.

    Також не повідомляється, які саме види військової техніки або боєприпасів могли входити до згаданого пакета.

    Невідомими залишаються його вартість, обсяги, заплановані строки відправлення та можливий термін затримки.

    Тому інформацію про призупинення допомоги поки не можна вважати остаточно підтвердженим рішенням польського уряду.

    Яке рішення ухвалила Львівська обласна рада

    20 жовтня депутати Львівської обласної ради проголосували за проголошення 2027 року роком Романа Шухевича, Української повстанської армії та Олега Ольжича.

    Ініціатива передбачала проведення тематичних заходів, присвячених українському національно-визвольному руху та його діячам.

    Автором пропозиції був депутат Святослав Шеремета, який очолює комісію обласної ради з питань культури.

    Рішення мало регіональний характер і стосувалося Львівської області.

    Однак його зміст викликав негативну реакцію польських політиків через історичні суперечності щодо діяльності УПА та постаті Романа Шухевича.

    У Польщі питання відповідальності УПА за масові вбивства польського цивільного населення на Волині та в Галичині залишається особливо чутливим.

    Водночас в Україні УПА також розглядають у контексті боротьби за незалежність держави.

    Різні історичні оцінки не скасовують необхідності дослідження та визнання злочинів проти цивільного населення.

    Дональд Туск різко відреагував на рішення

    Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що рішення Львівської облради ускладнює роботу політикам, які підтримують Україну.

    Він повідомив, що раніше попереджав президента Володимира Зеленського про можливі негативні наслідки подібних ініціатив для двосторонніх відносин.

    За оцінкою польського прем’єра, такі суперечки можуть використовувати противники України.

    Позицію Туска 21 жовтня висвітлило польське видання Gazeta Wyborcza.

    Своє невдоволення також висловив віцепрем’єр-міністр та міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.

    Він заявив, що вшанування УПА та її командування в такому форматі завдає шкоди українсько-польському партнерству.

    Однак у перевірених публічних заявах посадовців не міститься підтвердження рішення про припинення військової допомоги.

    Польща запровадила обмеження щодо українського депутата

    Дипломатична суперечка вже спричинила конкретні політичні дії.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський повідомив про підписання розпорядження щодо внесення Святослава Шеремети до списку осіб, небажаних для в’їзду до Польщі.

    Таке рішення польська сторона пов’язала з ініціативою щодо проголошення 2027 року роком УПА.

    Крім того, представники деяких польських міст запропонували переглянути партнерські відносини зі Львовом.

    Зокрема, посадовці Кракова та Перемишля виступили за обговорення можливого призупинення міжміської співпраці.

    Таким чином, наслідки суперечки вже вийшли за межі заяв на рівні центральних урядів.

    МЗС України дистанціювалося від рішення обласної ради

    21 жовтня Міністерство закордонних справ України офіційно прокоментувало ситуацію.

    У відомстві зазначили, що рішення Львівської облради було ухвалене без консультацій із дипломатами та центральними органами державної влади.

    МЗС назвало ініціативу контрпродуктивною для розвитку українсько-польських відносин.

    Дипломати наголосили, що двом країнам вдалося досягти суттєвого прогресу у стратегічному партнерстві, зокрема в оборонній співпраці та вирішенні історичних питань.

    Українське зовнішньополітичне відомство також підкреслило: рішення місцевих рад не повинні створювати загроз національним інтересам України.

    Водночас у МЗС закликали польську сторону утримуватися від різких кроків, які можуть ускладнити нормалізацію відносин.

    У Польщі заявили про можливий перегляд рішення

    На тлі дипломатичної суперечки заступник міністра закордонних справ Польщі Марцін Босацький повідомив, що отримав запевнення від представників оточення Володимира Зеленського щодо подальшої долі рішення Львівської облради.

    За його словами, українська сторона дала зрозуміти, що ухвала не повинна набути практичної реалізації.

    Про це 21 жовтня повідомило польське видання Euronews.

    Водночас такі запевнення не дорівнюють формальному скасуванню рішення Львівською обласною радою.

    Для юридичної зміни або скасування документа необхідні відповідні процедури на рівні органу, який його ухвалив.

    Тому остаточний статус рішення потребує додаткового уточнення.

    Чому суперечка важлива для військової співпраці

    Польща залишається одним із ключових партнерів України в оборонній сфері.

    Від початку повномасштабного російського вторгнення Варшава надавала українській армії озброєння, боєприпаси та військову техніку.

    Крім того, польська територія має важливе значення для логістики міжнародної військової допомоги.

    Через Польщу проходять маршрути постачання обладнання та вантажів від інших держав-партнерів.

    Саме тому можливі обмеження військової співпраці викликають особливе занепокоєння.

    Водночас необхідно розмежовувати кілька різних процесів: передачу Польщею власного озброєння, транзит міжнародної допомоги через польську територію та загальну оборонну співпрацю.

    Навіть якщо відправлення окремого пакета справді затримали, це не означатиме автоматичного припинення всієї військової підтримки чи транзиту озброєння через Польщу.

    Публічних підтверджень таких масштабних обмежень немає.

    Що буде далі

    За інформацією джерела ТСН, українська та польська сторони вже працюють над розв’язанням суперечки дипломатичними каналами.

    Водночас офіційні представники обох країн продовжують наголошувати на важливості стратегічного партнерства.

    Подальший розвиток ситуації залежатиме від позиції Львівської облради, результатів дипломатичних консультацій і рішень польського уряду.

    Станом на 21 жовтня підтверджено дипломатичний конфлікт через проголошення 2027 року роком УПА та різку реакцію польських посадовців. Однак призупинення військового пакета залишається твердженням анонімного джерела, яке не отримало офіційного підтвердження.

    Саме це розмежування є принциповим для оцінки реальних наслідків суперечки для обороноздатності України.

  • Історичний скандал у Варшаві: глава МЗС Польщі розлютив політикум через порівняння Дмовського з ОУН-УПА

    Історичний скандал у Варшаві: глава МЗС Польщі розлютив політикум через порівняння Дмовського з ОУН-УПА

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський опинився в епіцентрі гучного політичного скандалу, спровокованого його суперечливими висловлюваннями щодо польської історії та діяльності українських націоналістичних рухів. Причиною гострої внутрішньополітичної кризи стало недавнє інтерв’ю керівника дипломатичного відомства, під час якого він обговорював складні сторінки спільного минулого з українським журналістом. Ця розмова миттєво викликала шквал обурення серед представників польського істеблішменту, які звинуватили міністра у зраді національних інтересів та недопустимій слабкості на міжнародній арені.

    Фундаментом для дипломатичного конфлікту стала дискусія навколо постаті відомого польського політичного діяча та публіциста Романа Дмовського. Під час розмови журналіст висловив думку про те, що історична фігура Дмовського є такою ж неоднозначною, суперечливою та складною для оцінки, як і діяльність Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Замість того, щоб стати на жорсткий захист польського історичного наративу, Радослав Сікорський фактично не став заперечувати своєму співрозмовнику та погодився з подібним порівнянням, що стало справжнім шоком для консервативних кіл Варшави.

    Реакція польського політикуму на такі дипломатичні кроки не забарилася і була вкрай радикальною. Віцеспікер польського Сейму Кшиштоф Босак виступив із гострою публічною критикою дій очільника МЗС, назвавши його поведінку абсолютно обурливою та неприпустимою для посадовця такого рівня. Парламентар категорично наголосив, що Роман Дмовський увійшов в історію як послідовний критик тоталітарних диктатур, переконаний антифашист та незламний борець за відновлення державної незалежності Польщі, тому будь-які спроби прирівняти його до українських націоналістів є блюзнірством. За словами політика, головне завдання польської дипломатії полягає у беззастережному захисті державних інтересів Польщі. Він підкреслив, що посадовці не мають права надавати приводи для «розмивання відповідальності за злочини проти поляків та створення культу злочинців».

    Хвилю гнівних заяв підтримав і голова Бюро міжнародної політики канцелярії президента Польщі Марчин Пшидач. Високопосадовець не добирав слів, відверто назвавши справжньою ганьбою повну відсутність рішучої та блискавичної реакції Сікорського на провокаційні слова преси, де намагалися провести прямі паралелі між польським діячем та учасниками повстанської армії. На думку Пшидача, така дипломатична млявість завдає непоправної шкоди іміджу країни та руйнує багаторічні зусилля польських істориків.

    Цей резонансний інцидент вкотре підсвітив глибокі та болючі історичні рани, які продовжують серйозно ускладнювати двосторонні відносини між Варшавою та Києвом. Протягом багатьох років головним каменем спотикання у діалозі сусідніх держав залишається кардинально різна трактовка масових трагічних подій на Волині, у Східній Галичині та сусідніх регіонах. Конфлікт історичної пам’яті набув нового рівня ескалації ще цього літа, коли керівництво України взяло участь в урочистих заходах із перепоховання одного з лідерів ОУН, а також ухвалило рішення про присвоєння одному з бойових підрозділів збройних сил почесного найменування на честь героїв УПА. Подібні символічні кроки, помножені на необережні публічні заяви дипломатів, доводять, що тіні минулого й надалі залишаються одним із найсерйозніших викликів для сучасного стратегічного партнерства, вимагаючи від обох сторін максимальної виваженості.

     

  • Браун сам зняв, як б’є молотом по пам’ятнику УПА: скандальне відео може стати доказом у справі

    Браун сам зняв, як б’є молотом по пам’ятнику УПА: скандальне відео може стати доказом у справі

    У Польщі розгорівся новий скандал навколо одного з найсуперечливіших політиків країни — лідера «Конфедерації польської корони» та депутата Європарламенту Гжегожа Брауна. Політик оприлюднив відео, на якому особисто завдає ударів металевим інструментом по пам’ятнику членам Української повстанської армії в урочищі Бялисток у гміні Долгобичув поблизу польсько-українського кордону. На тому самому записі схожі дії виконує Марчин «Борис» Мікша, пов’язаний із партією Брауна. Тим часом місцева поліція вже розслідує пошкодження цього меморіалу, а опублікований політиком матеріал може стати частиною доказової бази.

    На відео Браун стоїть біля гранітного обеліска та кілька разів б’є по ньому важким металевим інструментом. Політик не приховує мети своїх дій і прямо заявляє, що пам’ятник, на його думку, має бути демонтований. У дописі до відео він назвав обеліск таким, що «ображає пам’ять жертв українського геноциду проти поляків», і вимагав його ліквідації.

    Сам Браун стверджує, що меморіал є незаконним і прославляє УПА. Він також заявив, що споруду мали демонтувати державні або місцеві служби ще після її виявлення. Водночас політик не навів рішення суду чи іншого документа, який би надавав йому особисто право пошкоджувати об’єкт.

    Саме ця обставина тепер може мати юридичне значення. Команда повітової поліції в Грубешові вже веде провадження щодо пошкодження пам’ятника. Правоохоронці перевіряють можливі ознаки наруги над пам’ятником і місцем поховання, пошкодження майна та дій, пов’язаних із ненавистю за національною ознакою. Справу контролює районна прокуратура в Грубешові. За даними польського регіонального видання Lublin112, за окремі правопорушення, які перевіряють слідчі, може загрожувати до п’яти років позбавлення волі.

    Водночас важливо не змішувати кілька різних епізодів. Ще 6 вересня поліція зафіксувала нове пошкодження написів на цьому ж обеліску і тоді повідомляла про невідомих осіб. До публікації відео Брауна правоохоронці не заявляли, що саме він або його соратники є авторами всіх пошкоджень. Польські медіа наголошують: сам факт появи політика на записі з молотом не доводить автоматично, що всі ушкодження, які вже розслідує поліція, були завдані саме під час зафіксованого епізоду. Це мають встановити слідчі.

    Однак відео може серйозно вплинути на розслідування. Правоохоронці збирають докази, опитують свідків та мають встановити, які саме пошкодження з’явилися під час дій, зафіксованих на відео. До того ж після вихідних Браун сам повідомляв, що перебував у цьому районі та відвідував, зокрема, Долгобичув і Бялисток.

    Сам меморіал має складну історію. В урочищі Бялисток поблизу села Ліски поховані 41 член УПА, які загинули у лютому 1946 року під час бою з підрозділом радянського НКВС. За даними польських історичних джерел, перше невелике вшанування на цьому місці з’явилося орієнтовно у 1996–1997 роках. У 2019 році на могилі встановили великий гранітний камінь із гербом України, написом та даними похованих.

    На обеліску зазначено, що він присвячений «полеглим солдатам УПА за волю України» 26 лютого 1946 року. Також на камені викарбувані імена, псевдоніми, роки народження та місця походження похованих. Польські видання зазначають, що меморіал стоїть безпосередньо на місці поховання.

    Водночас правовий статус об’єкта справді залишається предметом суперечок. Люблінське воєводське управління раніше повідомляло, що могила членів УПА в гміні Долгобичув не внесена до офіційного реєстру військових могил і кладовищ, який веде воєвода. Ще у листопаді 2025 року депутат польського Сейму Анджей Запаловський направив до Міністерства культури парламентський запит щодо того, хто і на якій правовій підставі встановив цей пам’ятник та чи відповідає він польському законодавству.

    Але відсутність об’єкта у такому реєстрі сама по собі не означає автоматичного права громадян його руйнувати. Польські правоохоронці саме тому окремо перевіряють факт пошкодження майна та наруги над місцем поховання.

    Обеліск уже неодноразово ставав мішенню вандалів. Наприкінці липня 2026 року невідомі розмалювали його фарбою та відрізали декоративну металеву арку. На місці тоді знайшли балончик із фарбою, пляшку з-під алкоголю, футболку, а у кущах — відрізаний фрагмент конструкції. Посольство України в Польщі засудило той інцидент і закликало залишати місця поховання поза політичними конфліктами незалежно від складних сторінок польсько-української історії.

    У вересні пам’ятник пошкодили знову. 6 вересня невідомі зіпсували написи на камені, після чого поліція почала чергове розслідування. На той момент нікого не затримали.

    Історичний контекст додатково ускладнює ситуацію. УПА залишається однією з найбільш конфліктних тем у відносинах України та Польщі через масові вбивства польського цивільного населення на Волині та в Галичині під час Другої світової війни. Польський парламент і державні інституції використовують щодо цих злочинів визначення «геноцид». Водночас конкретне поховання біля Лісків стосується членів УПА, загиблих у 1946 році у бою з НКВС, уже після завершення Другої світової.

    У польській політиці ця тема останніми роками дедалі частіше стає частиною гострої внутрішньої боротьби. Браун будує значну частину власної політичної кампанії на різкій антиукраїнській риториці. Його «Конфедерація польської корони» офіційно очолюється ним, а сам політик є депутатом Європарламенту.

    Причому називати Брауна абсолютно маргінальним політиком уже складно. На президентських виборах 2025 року він отримав 1 242 917 голосів, або 6,34%, посівши четверте місце в першому турі. Це офіційні дані польської Національної виборчої комісії.

    Браун і раніше неодноразово опинявся в центрі гучних скандалів. У грудні 2023 року він використав вогнегасник, щоб загасити ханукальні свічки в будівлі польського Сейму. Reuters також нагадував про його попередні проросійські заяви, демонстративне знищення символіки ЄС та України й інші провокаційні акції.

    У 2025 році Браун також заявив, що газові камери в Аушвіц-Біркенау нібито були «фейком», після чого польська прокуратура почала розслідування за фактом заперечення нацистських злочинів. У березні 2026 року Європарламент погодився зняти з нього депутатський імунітет у рамках відповідного провадження. Європейський парламент окремо наголосив, що не знайшов ознак того, що кримінальна справа має на меті політичне переслідування Брауна.

    Тепер до цього переліку може додатися справа про пам’ятник у Бялистоку. Поки що офіційних повідомлень про висунення Брауну нових обвинувачень саме через відео з молотом немає. Поліція та прокуратура продовжують встановлювати обставини пошкодження меморіалу.

    Але ситуація вже виглядає нетипово навіть для звичних скандалів навколо політика: цього разу Браун не просто зробив різку заяву, а сам оприлюднив кадри, на яких видно його фізичні дії щодо об’єкта, який уже перебуває в центрі поліцейського розслідування. Тепер оцінку тому, чи були ці дії злочином, мають дати польські слідчі та прокуратура.

  • На Волині перепоховали останки 55 поляків, убитих у 1943 році: серед жертв — 26 дітей

    На Волині перепоховали останки 55 поляків, убитих у 1943 році: серед жертв — 26 дітей

    На Волині 30 серпня відбулася церемонія перепоховання останків 55 польських жертв подій 1943 року, знайдених під час цьогорічних українсько-польських пошукових та ексгумаційних робіт у колишніх селах Острівки та Воля Островецька. Серед знайдених — 26 дітей. Церемонію провели у 83-тю річницю нападу на ці населені пункти, а останки поховали на кладовищі в Острівках поруч із жертвами, ексгумованими під час попередніх пошукових робіт у 1992, 2011 та 2015 роках.

    За даними польського Інституту національної пам’яті, під час робіт у 2026 році останки були знайдені у трьох місцях. Найбільше поховання виявили на території колишнього господарства Александра Стражица у Волі Островецькій. Там знаходилися останки 48 людей, зокрема 24 дітей. Ще шістьох людей знайшли у братській могилі біля колишньої школи в Острівках, а останки однієї жінки виявили в окремій могилі у лісі.

    На Волині перепоховали останки 55 поляків, убитих у 1943 році: серед жертв — 26 дітей

    Основний етап ексгумацій тривав із 13 липня до 7 серпня 2026 року. До робіт були залучені представники польського Інституту національної пам’яті, українського підприємства «Волинські старожитності», судово-медичні експерти та представники польського Міністерства культури. Місця поховань попередньо визначили під час пошукової експедиції у квітні. Після вилучення останків експерти провели антропологічні та судово-медичні дослідження. Польський Інститут національної пам’яті повідомив про численні пошкодження на останках, які, за оцінкою його експертів, відповідають описам убивств цивільного населення Острівків і Волі Островецької. Також були відібрані зразки кісткової тканини для ДНК-досліджень, щоб спробувати встановити особи загиблих.

    Нинішня знахідка не завершує пошукові роботи. За списками, складеними польськими істориками, на території Острівків і Волі Островецької можуть залишатися останки приблизно 300 людей, яких досі не вдалося знайти. Пошукові роботи тут проводять не вперше. Перші великі ексгумації відбулися ще у 1992 році, а згодом до цих місць поверталися у 2011 та 2015 роках. Саме поруч із могилами знайдених тоді жертв і поховали останки, підняті із землі цього літа.

    Церемонія розпочалася опівдні за українським часом із меси за загиблими, а приблизно о 13:00 відбулося саме поховання. У заході взяли участь представники польської влади та Інституту національної пам’яті, родини жертв і представники місцевої громади.

    До Другої світової війни Острівки та Воля Островецька були переважно польськими селами поблизу сучасного Любомля. За польськими історичними джерелами, 30 серпня 1943 року ці населені пункти зазнали нападу, внаслідок якого було вбито значну частину їхніх мешканців, а самі села знищено. Польський Інститут національної пам’яті оцінює кількість загиблих у двох селах приблизно у 1050 людей, серед яких могло бути близько 400 дітей.

    Ці події є частиною ширшої польсько-української історичної трагедії 1943–1944 років на Волині та в Галичині. У Польщі їх офіційно кваліфікують як геноцид польського населення, відповідальність за який покладають на ОУН та УПА. В українському історичному й політичному дискурсі існують інші оцінки масштабів, причин, відповідальності та характеру подій. Українські історики також наголошують на вбивствах українського цивільного населення під час польсько-українського конфлікту. Саме тому в нейтральному новинному матеріалі коректніше використовувати поняття Волинської трагедії, окремо зазначаючи польську та українську інтерпретації, а не подавати одну з них як беззаперечно встановлену оцінку всього історичного протистояння.

    Пошук та гідне поховання жертв історичного конфлікту протягом багатьох років залишаються одним із найчутливіших питань у відносинах України та Польщі. У Варшаві неодноразово закликали Україну дозволити ширші пошукові й ексгумаційні роботи. Для польської сторони це питання стосується насамперед можливості родин знайти останки своїх близьких, встановити їхні особи та належно поховати. Українська сторона, своєю чергою, наголошує на необхідності взаємності — зокрема щодо відновлення українських місць пам’яті в Польщі та пошуку українців, загиблих під час польсько-українського протистояння.

    Саме тому нинішні роботи в Острівках та Волі Островецькій мають значення, яке виходить далеко за межі археології. Вони є частиною складного процесу пошуку моделі, за якої дві країни зможуть працювати з історичною пам’яттю без перетворення минулого на постійний політичний конфлікт.

    Польський Інститут національної пам’яті після завершення липнево-серпневих робіт повідомляв, що отримані результати підтверджують необхідність подальших досліджень. Крім останків 55 людей, експедиція зібрала матеріали для генетичної ідентифікації. Якщо вдасться знайти живих родичів загиблих і отримати відповідні зразки ДНК, частині жертв теоретично можна буде повернути імена через понад вісім десятиліть після смерті. Водночас польська сторона зазначає, що на території цих двох колишніх сіл пошукова робота ще далеко не завершена, адже, за її оцінками, знайти необхідно останки ще сотень людей.

    Перепоховання 30 серпня відбулося на тлі нового етапу українсько-польської дискусії про минуле. Для обох держав це особливо складне питання на тлі війни Росії проти України. Польща залишається одним із ключових партнерів України у сфері оборони, логістики та підтримки українців, однак історичні суперечки періодично створюють напруження між Києвом і Варшавою. Саме тому пошукові та ексгумаційні роботи розглядають як один із найбільш практичних шляхів до поступового зменшення конфлікту пам’яті — через пошук загиблих, встановлення їхніх імен і гідне поховання. 30 серпня на Волині такий крок зробили для ще 55 людей, серед яких було 26 дітей.

  • Антиукраїнський контент у Польщі зріс на 250%: Reuters розкрив нову кампанію Кремля

    Антиукраїнський контент у Польщі зріс на 250%: Reuters розкрив нову кампанію Кремля

    Росія різко активізувала інформаційні операції у Польщі, намагаючись використати загострення історичних суперечок між Варшавою та Києвом для посилення антиукраїнських настроїв і послаблення підтримки України. Після останнього дипломатичного конфлікту кількість антиукраїнського контенту польською мовою в соціальних мережах зросла більш ніж на 250%.

    Про це 14 серпня повідомило агентство Reuters, посилаючись на польських чиновників, експертів та аналіз інформаційного простору. За їхніми оцінками, російська кампанія охоплює одразу кілька найбільш чутливих для польського суспільства тем — Волинську трагедію, діяльність Української повстанської армії, присутність українських біженців у Польщі, соціальні витрати та політичні суперечки навколо підтримки Києва.

    Заступник міністра цифровізації Польщі Павел Ольшевський заявив Reuters, що після загострення польсько-українського конфлікту російська дезінформація фактично «вибухнула». Спочатку відповідні повідомлення активно поширювалися у соціальних мережах та російських державних інформаційних ресурсах, після чого частина наративів почала проникати і в польський медіапростір.

    Особливістю нинішньої кампанії експерти називають те, що Москва дедалі частіше не створює повністю вигадані історії, а бере реальні події, суспільні проблеми або заяви політиків і максимально загострює їхнє трактування. Це робить такі інформаційні операції складнішими для виявлення, оскільки пропагандистський наратив може містити фактичну основу, але подавати її у викривленому контексті.

    Одночасно використовуються автоматизовані акаунти та ботоферми, завдання яких — створювати враження, що певна позиція має значно більшу підтримку серед польського суспільства, ніж насправді. За інформацією Reuters, антиукраїнські повідомлення активно поширюються через X, Facebook, Instagram, TikTok, YouTube і Telegram.

    Історичний конфлікт став зручним інструментом

    Новий сплеск інформаційної активності відбувається на тлі серйозного загострення відносин між Польщею та Україною через питання історичної пам’яті.

    Наприкінці травня президент України Володимир Зеленський надав одному з українських військових підрозділів почесне найменування, пов’язане з Українською повстанською армією. Рішення викликало різку реакцію у Польщі через ставлення до УПА та Волинської трагедії 1943–1945 років. Reuters тоді називав суперечку одним із серйозних подразників у відносинах двох держав.

    Для України УПА пов’язана передусім із боротьбою за незалежність та опором радянській владі. У Польщі натомість ключовим залишається питання відповідальності українських націоналістів за масові вбивства польського населення на Волині та в Галичині. Польська сторона оцінює кількість загиблих поляків приблизно у 100 тисяч осіб; водночас під час акцій у відповідь загинули тисячі українців.

    Москва роками намагається використовувати саме цю історичну травму для погіршення польсько-українських відносин.

    У липні польська Рада стійкості офіційно попереджала про збільшення кількості дезінформаційних і маніпулятивних матеріалів, спрямованих на поглиблення розколу між поляками та українцями через тему Волинської трагедії. Польська сторона окремо звернула увагу на активність ФСБ РФ, яка оприлюднювала нібито розсекречені документи про події 1943 року. Польські історики висловлювали сумніви щодо достовірності частини цих матеріалів.

    Російська кампанія значно ширша за соцмережі

    Додаткові дослідження показують, що йдеться не про поодинокі інформаційні вкиди.

    Аналітики «Детектора медіа» дослідили 384 повідомлення, оприлюднені російськими та проросійськими Telegram-каналами лише протягом 1–6 липня. Дослідники зафіксували цілу мережу взаємопов’язаних наративів: від тверджень про нібито «культ Бандери» в Україні до спроб пов’язати історичну суперечку з можливістю блокування вступу України до ЄС.

    Польський інститут міжнародних відносин раніше також попереджав, що створення напруженості між поляками та українцями є одним із постійних напрямів російських інформаційних операцій. Москва використовує не лише історичні питання, а й соціально-економічні проблеми, зокрема допомогу українським біженцям, щоб формувати враження, ніби підтримка України відбувається за рахунок польських громадян.

    Подібна схема застосовувалася ще з початку повномасштабного вторгнення. Польські спецслужби у 2022 році попереджали, що російські інформаційні операції намагаються переконати поляків, ніби прийом українських біженців призводить до економічних проблем, погіршення безпеки та зростання злочинності. Для цього пропагандисти використовували навіть події, які взагалі не були пов’язані з громадянами України.

    Не лише пропаганда: Польща викриває російські операції

    Водночас діяльність російських спецслужб не обмежується інформаційним простором.

    У липні 2026 року польське Агентство внутрішньої безпеки повідомило про завершення розслідування щодо 18-річного громадянина України, якого звинуватили у виконанні завдань на користь російських спецслужб. За матеріалами слідства, метою операції було саме розпалювання національної ворожнечі між поляками та українцями.

    Польські слідчі пов’язують обвинуваченого з 47 епізодами, серед яких осквернення місць пам’яті, зокрема пов’язаних із польськими жертвами УПА. За даними ABW, виконавців вербували через інтернет-месенджери, а винагороду могли виплачувати криптовалютою через іноземні біржі.

    Це демонструє ширшу модель: інформаційні повідомлення можуть підсилюватися реальними провокаціями, які потім самі стають приводом для нової хвилі антиукраїнського контенту.

    Кремль намагається використати реальні проблеми

    Найнебезпечнішою рисою нинішньої кампанії польські експерти вважають її здатність накладатися на вже наявні суспільні суперечності. Історичні питання, міграція, соціальна допомога та економічна конкуренція справді є предметами дискусії всередині Польщі. Російська інформаційна операція не обов’язково створює ці проблеми — вона намагається максимально їх загострити та перевести політичну дискусію у взаємну ворожість.

    Reuters зазначає, що кампанія може мати й довгострокову політичну мету. Російські інформаційні операції спрямовані на посилення націоналістичних настроїв і можуть набувати додаткового значення напередодні польських виборів 2027 року.

    Москва традиційно заперечує причетність до таких кампаній. Російське посольство у Варшаві назвало звинувачення безпідставними та заявило, що РФ нібито не втручається у відносини інших держав.

    Проте польські державні структури та аналітичні центри фіксують російські спроби використовувати польсько-українські суперечності вже багато років. Нинішній стрибок антиукраїнського контенту більш ніж на 250% показує, наскільки швидко Москва здатна масштабувати інформаційну кампанію, коли у відносинах Варшави та Києва виникає реальний конфлікт.

  • «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    Посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Києву насамперед необхідно самому визначити своє ставлення до Степана Бандери, Української повстанської армії та інших діячів національно-визвольного руху, а вже після цього вести складні історичні дискусії з Польщею. Водночас дипломат наголосив, що Варшава не має права диктувати Україні, кого вважати своїми героями, а оцінка подій минулого повинна ґрунтуватися на роботі істориків і взаємному вшануванні жертв.

    Про це Боднар сказав в інтерв’ю «Європейській правді» на тлі одного з найгостріших за останні роки загострень у польсько-українських відносинах через історичну пам’ять.

    На запитання, чи може постать Бандери стати перешкодою для вступу України до Європейського Союзу, посол відповів, що не сумнівається у самому членстві України в ЄС. Але, за його словами, Київ має визначити власні пріоритети.

    «Україна буде в ЄС. А з Бандерою? Але ми маємо, насамперед для себе, визначити, чи ми йдемо з Бандерою, чи ми йдемо з українським народом і з тим, що ми хочемо досягти в цьому ЄС».

    Боднар водночас не закликав відмовлятися від Бандери чи інших діячів визвольного руху. Навпаки, він підкреслив, що Бандера є одним із лідерів боротьби за українську державність і потребує відповідного місця в історії. Однак дипломат вважає помилковою спробу зводити всю українську історичну пам’ять до однієї постаті.

    «Бандера — один із, але не єдиний»

    Посол поставив питання, чи справді Степан Бандера має бути «найголовнішим героєм України».

    За його словами, Бандера є одним із діячів національно-визвольного руху, про роль якого потрібно говорити, але так само необхідно визнавати складні та суперечливі сторінки діяльності цього руху.

    Боднар прямо заявив, що серед учасників УПА були особи, причетні до злочинів проти польського цивільного населення. Водночас він нагадав, що злочини проти українців здійснювали і польські формування.

    Таким чином дипломат виступив проти односторонньої моделі історичної пам’яті, в якій одна сторона виступає виключно жертвою, а інша — виключно злочинцем.

    Це особливо важливо у контексті Волинської трагедії 1943–1944 років, яка залишається одним із найболючіших питань у відносинах Києва та Варшави. У Польщі дії УПА проти польського населення кваліфікують як геноцид, тоді як в Україні історики наголошують також на ширшому контексті польсько-українського протистояння та взаємних злочинах.

    Посол закликає до ексгумацій і роботи істориків

    За словами Боднара, реальний шлях до подолання історичного конфлікту — не політичні ультиматуми, а конкретна робота.

    Насамперед ідеться про пошук та ексгумацію поховань, ідентифікацію жертв і можливість їх належного перепоховання по обидва боки кордону.

    У липні сам Боднар брав участь у заходах до Дня пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві та поклав вінок до меморіалу від імені України.

    Український дипломат переконаний, що саме встановлення конкретних фактів — хто загинув, де похований, хто був відповідальний за конкретні злочини — може поступово вивести дискусію з політичної площини.

    При цьому він наголосив: Польща не повинна отримувати право визначати український пантеон національних героїв.

    Суперечка різко загострилася через рішення Зеленського

    Нинішня дискусія спалахнула з новою силою наприкінці травня 2026 року.

    Президент Володимир Зеленський присвоїв одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв Української повстанської армії».

    Рішення викликало різко негативну реакцію у Польщі. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш публічно закликав українську владу переглянути його, заявивши, що державне вшанування УПА є неприйнятним для багатьох поляків.

    На початку червня Косіняк-Камиш зустрівся у Варшаві з керівником Офісу президента України Кирилом Будановим. Однією з ключових тем переговорів стало саме присвоєння підрозділу імені Героїв УПА.

    Польська сторона наполягала, що питання історичної пам’яті не можна відокремлювати від стратегічного партнерства двох країн.

    Навроцький пішов ще далі

    Найгострішим епізодом став конфлікт навколо найвищої польської державної нагороди — ордена Білого Орла.

    Наприкінці травня президент Польщі Кароль Навроцький запропонував позбавити Зеленського цієї нагороди саме через рішення щодо УПА.

    19 червня Навроцький оголосив, що ухвалив відповідне рішення. Він заявив, що вшанування УПА перейшло для Польщі «поріг болю» і суперечить тому значенню, яке має орден Білого Орла.

    Після цього Зеленський повідомив, що повернув нагороду польській стороні. За даними Reuters, до демаршу приєдналися й деякі інші українські посадовці та колишні президенти, які вирішили повернути польські нагороди на знак солідарності.

    Сам Зеленський звинуватив Навроцького в тому, що той загострює історичний конфлікт через внутрішньополітичну боротьбу у Польщі.

    Польща вже пов’язує історичну суперечку з вступом України до ЄС

    Історичний конфлікт поступово почав переходити у площину євроінтеграції.

    Косіняк-Камиш заявляв, що Україна може зіткнутися із серйозними проблемами на шляху до ЄС, якщо продовжуватиме державне вшанування діячів ОУН та УПА. Польща як держава-член має можливість впливати на процес вступу, де на ключових етапах необхідна згода всіх членів Союзу.

    Водночас у медійному просторі з’явилося важливе уточнення. Широко розповсюджену фразу «з Бандерою Україна не вступить до ЄС» у польському телеінтерв’ю насправді спочатку вимовив ведучий, ставлячи питання міністру, а не сам Косіняк-Камиш. Міністр, однак, підтвердив сутність своєї позиції: Польща самостійно вирішуватиме, чи підтримувати членство України, і історичне питання може на це впливати.

    Європарламент також втрутився у дискусію

    Суперечка перестала бути виключно двосторонньою.

    Улітку 2026 року Європейський парламент у резолюції щодо українського євроінтеграційного процесу висловив жаль через рішення про найменування військового підрозділу на честь Героїв УПА. У формулюванні рішення цей крок називали непотрібною та неспровокованою ескалацією історичної суперечки. Внесення відповідної поправки підтримувала Європейська народна партія, до політичної сім’ї якої належать і польські партії.

    Це створило для Києва додатковий виклик: питання, яке десятиліттями було переважно темою українсько-польських відносин, почало проникати у ширшу європейську політику.

    При цьому Польща залишається одним із ключових партнерів України

    Історична суперечка відбувається на тлі надзвичайно тісної співпраці України та Польщі у сфері безпеки.

    Від початку повномасштабного вторгнення Польща стала одним із головних логістичних вузлів постачання західної зброї Україні, прийняла мільйони українських біженців і передала Києву значні обсяги військової техніки.

    Саме тому різке погіршення політичних відносин викликає особливе занепокоєння.

    Reuters у липні повідомляв, що історичні суперечки вже накладаються на інші проблеми між країнами, зокрема розбіжності навколо передачі військових технологій та подальшої оборонної співпраці.

    І Київ, і Варшава одночасно зацікавлені у стримуванні Росії, однак внутрішня політика дедалі сильніше впливає на двосторонні відносини.

    Боднар пропонує іншу формулу

    Саме на цьому тлі заява українського посла виглядає спробою знайти середню позицію.

    З одного боку, Боднар не приймає польського права встановлювати, кого українці повинні або не повинні вважати героями.

    З іншого — дипломат фактично визнає, що сама Україна ще не завершила осмислення суперечливих сторінок своєї історії.

    Він закликає не будувати дискусію за принципом «наш герой — ваш злочинець», а перейти до конкретних фактів та відмовитися від політизації.

    Для цього, на його думку, необхідно одночасно вшановувати український визвольний рух, визнавати злочини його окремих представників, говорити про злочини польської сторони та дати історикам можливість максимально точно встановити картину подій.

    Питання значно ширше за одну постать

    Степан Бандера ніколи не командував УПА безпосередньо у період Волинської трагедії — у той час він перебував у німецькому ув’язненні. Водночас він очолював одну з фракцій Організації українських націоналістів і залишається символічною постаттю руху, з яким пов’язана УПА.

    Для значної частини українців Бандера символізує боротьбу проти радянського та інших окупаційних режимів.

    Для значної частини польського суспільства його ім’я асоціюється насамперед із насильством українського націоналістичного підпілля проти поляків.

    Саме різниця між цими двома історичними пам’ятями і лежить в основі конфлікту.

    Тому слова Боднара про необхідність визначитися «чи ми йдемо з Бандерою, чи з українським народом» варто розглядати не як просту пропозицію відмовитися від Бандери, а як заклик не дозволяти одній історичній постаті визначати зовнішню політику всієї держави.

    За логікою дипломата, Україна має сама сформувати зрілу модель пам’яті — без зовнішніх диктатів, але й без замовчування незручних сторінок власного минулого.

    І саме від того, наскільки Київ і Варшава зможуть відокремити історичну дискусію від сучасного стратегічного партнерства, значною мірою залежатиме, чи стане минуле постійною перешкодою у відносинах двох країн, які сьогодні мають спільну безпекову загрозу — Росію.

  • У Польщі знову понівечили український меморіал: посольство вимагає знайти винних

    У Польщі знову понівечили український меморіал: посольство вимагає знайти винних

    У Люблінському воєводстві Польщі невідомі знову пошкодили українське місце пам’яті в урочищі Білосток поблизу села Ліски. Посольство України у Варшаві заявило про глибоке обурення інцидентом і закликало польські правоохоронні органи невідкладно встановити обставини наруги, знайти винних та забезпечити відновлення меморіалу. Подія особливо резонансна через те, що це місце вже неодноразово ставало об’єктом вандалізму в минулому, а сам інцидент стався на тлі помітного зростання кількості злочинів на ґрунті ненависті проти українців у Польщі.

    За інформацією українського дипломатичного представництва, невстановлені особи пошкодили меморіальний об’єкт та порушили його належний стан. Посольство наголосило, що поховання та місця пам’яті мають залишатися поза сучасними політичними суперечками незалежно від складності історичних дискусій між Україною та Польщею.

    «Будь-які прояви руйнування, плюндрування чи навмисного пошкодження місць пам’яті є неприйнятними», — заявили українські дипломати.

    Посольство закликало компетентні органи Польщі провести необхідні процесуальні дії, встановити всіх причетних, притягнути їх до відповідальності та відновити пошкоджений об’єкт.

    Що це за місце і хто там похований

    Йдеться про урочище Білосток — польською Białystok, українською також відоме як Білостік — неподалік Лісок у нинішньому Люблінському воєводстві.

    Історія місця складна і безпосередньо пов’язана з українсько-польським прикордонням середини ХХ століття.

    За польськими історичними джерелами, 26 лютого 1946 року неподалік Лісок відбувся бій між підрозділом Української повстанської армії та радянським підрозділом НКВС. Загиблих членів УПА поховали в урочищі. У різних джерелах кількість похованих відрізняється: найчастіше йдеться приблизно про 37–41 особу. Польські церковні довідники також окремо фіксують існування в Білостоці колективної могили членів УПА.

    До Другої світової війни ця територія була ще й місцем греко-католицького релігійного культу. Тут існувала каплиця, джерело, якому місцеві мешканці приписували цілющі властивості, та Хресна дорога. Після повоєнного виселення українського населення значна частина комплексу занепала.

    У 1990-х роках колишні мешканці та українські організації впорядкували поховання, встановили хрест і пам’ятні елементи з іменами та псевдонімами загиблих.

    Цей меморіал уже нищили раніше

    Нинішній випадок далеко не перший.

    Місце пам’яті біля Лісок неодноразово ставало об’єктом вандалізму щонайменше з середини 2010-х років.

    За матеріалами польських дослідників, близько 2014 року написи на пам’ятнику замалювали фарбою. Після очищення об’єкт пошкодили повторно — частину написів та псевдонімів загиблих механічно знищили, а на меморіалі з’явилися згадки про 11 липня 1943 року, дату, пов’язану з Волинською трагедією.

    У 2016 році Об’єднання українців у Польщі також повідомляло про чергову наругу: інформаційну табличку українською мовою замалювали, а на пошкодженому пам’ятнику знову з’явився напис «11 VII 1943». Організація тоді перелічувала Білосток біля Лісок серед низки українських поховань та пам’ятників, які були пошкоджені у Польщі.

    Історики звертали увагу й на інформаційний вимір таких акцій. У польсько-українському середовищі неодноразово висловлювали припущення, що частина синхронних актів наруги над пам’ятниками могла використовуватися у пропагандистських кампаніях для загострення українсько-польських історичних суперечок. Водночас встановлювати конкретних замовників чи виконавців без результатів правоохоронного розслідування не можна.

    Посольство говорить уже не лише про пам’ятники

    У заяві 6 серпня українські дипломати звернули увагу на ширший контекст.

    Посольство заявило про занепокоєння через збільшення проявів ворожості щодо громадян України у Польщі та повідомлення про фізичні напади.

    І статистика справді свідчить про погіршення ситуації.

    За даними польського видання Rzeczpospolita, які наприкінці липня наводив Reuters, у першій половині 2026 року польська поліція отримала 180 повідомлень про злочини на ґрунті ненависті проти українців. Це приблизно на 30% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

    Серед резонансних епізодів Reuters називав напад у Вроцлаві на українця та його дівчину, образи українських дітей у Познані та Бельсько-Бялій, а також напад на двох 13-річних українців у Легниці.

    Туск уже закликав припинити напади на українців

    Ситуація стала настільки помітною, що наприкінці липня на неї публічно відреагував прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.

    Після серії нападів він заявив, що ксенофобне насильство щодо українців суперечить інтересам самої Польщі.

    Туск наголосив, що люди, які здійснюють подібні напади, фактично працюють проти польських інтересів і підіграють силам, зацікавленим у конфлікті між поляками та українцями.

    Це важливий контекст для нинішньої наруги над меморіалом: польська влада вже визнає проблему ворожості проти українців, хоча конкретний інцидент біля Лісок ще потребує окремого розслідування.

    Історичні суперечки між Києвом і Варшавою загострилися

    Подія також відбувається на тлі нового загострення українсько-польських суперечок довкола історичної пам’яті.

    Однією з найболючіших тем залишаються Волинська трагедія, діяльність ОУН та УПА, питання ексгумацій і форми вшанування загиблих.

    Для значної частини українського суспільства УПА передусім асоціюється з боротьбою за українську незалежність проти Радянського Союзу та інших сил, які контролювали українські землі.

    У Польщі ставлення до УПА принципово інше через участь її підрозділів у масових убивствах польського цивільного населення на Волині та в Галичині під час Другої світової війни.

    Саме тому пам’ятники та поховання членів УПА у Польщі нерідко стають особливо чутливими об’єктами.

    Проте навіть за наявності принципових історичних розбіжностей польське та українське законодавство не дає приватним особам права самовільно знищувати поховання чи пам’ятні місця.

    Саме на цьому наполягає українське посольство: політичні й історичні суперечки мають вестися між державами, істориками та відповідними інституціями, а могили не повинні ставати інструментом помсти.

    Вандалізм відбувається з обох боків кордону

    Проблема наруги над історично чутливими пам’ятниками стосується не лише українських об’єктів у Польщі.

    За останні роки фіксувалися й випадки пошкодження польських меморіалів, пов’язаних із жертвами українського націоналістичного підпілля.

    Саме тому Варшава та Київ неодноразово наголошували на необхідності захищати місця поховань незалежно від того, кого саме вони вшановують.

    Такий підхід має принципове значення: засудження руйнування українського поховання не означає згоди з усіма історичними оцінками діяльності похованих там осіб — так само як захист польського меморіалу не визначає позицію щодо всіх аспектів складної спільної історії.

    Чому цей випадок особливо небезпечний зараз

    У нинішніх умовах навіть локальний акт вандалізму може отримати значно ширший політичний ефект.

    Польща залишається одним із ключових сусідів України, важливим транспортним маршрутом для військової та гуманітарної допомоги і країною, де проживає велика кількість громадян України.

    Водночас суспільна втома від війни, міграційні питання, економічні суперечки та невирішені історичні травми створюють сприятливий ґрунт для радикальної риторики.

    Reuters наприкінці липня відзначав, що початковий надзвичайно високий рівень солідарності польського суспільства з українцями після російського вторгнення поступово змінився зростанням напруження.

    Це не означає, що ворожість є позицією більшості поляків або офіційної польської держави. Навпаки, уряд Туска публічно засудив антиукраїнське насильство.

    Але серія нападів та пошкодження місць пам’яті показують, що проблема вже не може розглядатися як сукупність абсолютно ізольованих інцидентів.

    Київ чекає конкретної реакції польської сторони

    Наразі українська сторона вимагає не політичних заяв, а практичних дій.

    Посольство очікує, що польські правоохоронці встановлять час та обставини пошкодження меморіалу, ідентифікують причетних і з’ясують мотиви.

    Окремо дипломати просять забезпечити відновлення місця пам’яті.

    Станом на момент появи першої інформації про інцидент публічного повідомлення польської поліції про встановлення підозрюваних не було.

    Саме результати розслідування мають показати, чи йдеться про локальний акт вандалізму, історично мотивовану акцію або інший сценарій.

    Але одна обставина вже очевидна: пам’ятне місце біля Лісок, яке нищили ще приблизно десять років тому, знову опинилося в центрі українсько-польської дискусії. І цього разу інцидент відбувається у значно напруженішій суспільній атмосфері — після серії нападів на українців і на тлі офіційних попереджень польського прем’єра про небезпеку ксенофобного насильства.