За повідомленням українського Генштабу, на Харківському напрямку продовжуються атаки російських військ на міста Липці та Вовчанськ. Бойові дії зафіксовані також на інших напрямках, що прилягають до зазначених населених пунктів.
Бої точаться на напрямках Глибоке – Липці, Лук’янці – Слобожанське, Пильна – Слобожанське, Муром – Стариця, Плетінівка – Вовчанськ.
“Втрат позицій нашими підрозділами не допущено. Українські війська продовжують виконувати оборонні та стабілізаційні заходи у Вовчанську і тримають ситуацію там під контролем”, – заявили в ГШУ.
Там кажуть, що відбито чотири атаки на напрямках Пильна – Липці, Лук’янці – Слобожанське, Пильна – Слобожанське, Муром – Стариця.
Американський “Інститут вивчення війни” повідомляє, що російські війська просунулися на схід від Глибокого (на північ від Липців). Під Вовчанськом росіяни дійшли до північних околиць села Стариця (на захід від Вовчанська).
Максимальне просування росіян від кордону в Харківській області в “Інституті” оцінюють у 8 кілометрів і вважають, що темп наступу знизився.
Загострення бойових дій на півночі Харківської області в результаті наступу Збройних Сил Російської Федерації може призвести до серйозних проблем з постачанням для угруповання у Куп’янську. Зазначений наступ, спрямований на зайняття ключових позицій, вже викликає хвилюючі обговорення серед військових та експертів.
Просування противника під Вовчанськом створює гостру тактичну проблему з питання постачання Куп’янська. При цьому вона може перерости в стратегічну проблему. Наступ тут уже йде за двома напрямками: у бік Харкова і вздовж річки Сіверський Донець.
Наступ на село Глибоке пов’язаний із планами ЗС РФ просунутися до Харкова для обстрілу угруповання ЗСУ, яке перебуває там, зі ствольної артилерії. Для цієї мети росіяни мають намір захопити село Липці та зміцнити свої позиції там, що дасть змогу скувати основні сили ЗСУ, які перебувають у Харкові.
Водночас інша частина харківського угруповання ЗС РФ, що веде штурм позицій ЗСУ у Вовчанську та Стариці, продовжуватиме розширювати плацдарм уздовж річки Сіверський Донець і рухатиметься в напрямку Гетьманівки та Шевченкового, щоб перерізати постачання Куп’янського угруповання. Природна географія – р. Сіверський Донець і супровід авіо- та артилерією прикриватимуть правий фланг росіян, водночас мости вздовж річки буде зруйновано, а загроза наступу на Харків (з Липиці) не дасть змоги українським підрозділам вийти з міста.
Водночас перекинути серйозні резерви ЗСУ, щоб зупинити сили противника, неможливо. По-перше, відсутності фортифікаційних споруд, а вибудувати оперативно їх уже не встигнуть. І по-друге, брак людей (“немає резервів”). А цю проблему ні Захід поки що не готовий допомогти вирішити, ні сама Україна не може вирішити.
Тактика противника “тисячі дрібних порізів” знекровлює ЗСУ. Росіяни завдають ударів одразу за багатьма напрямками, розтягуючи і виснажуючи українські резерви. Після чого в тому чи іншому місці росіяни здійснюють прорив оборони. І так само, буде проведено прорив росіян до Гетьманівки та Шевченкового, щоб перерізати трасу Н-26 і почати вихід у тил Куп’янського угруповання. Одночасно з наближенням до населених пунктів ЗС РФ посилять натиск на Куп’янському напрямку, щоб перерізати шляхи постачання підрозділів ЗСУ там.
Українські військові продовжують успішно протистояти окупантам на сході країни, використовуючи передові технології та військові тактики. Речник відомства Дмитро Лазуткін повідомив, що наявність FPV-дронів (першої особи) та артилерії дозволяє українським захисникам ефективно працювати проти окупантів, зокрема, у важких умовах бою під час підвезення ворогом піхоти.
Піхотні групи російських Збройних сил зайшли до Вовчанська Харківської області. Зараз загарбники намагаються закріпитися на півночі міста, продовжуються бої. Про це в ефірі телемарафону повідомив прессекретар Міністерства оборони Дмитро Лазуткін.
“Якщо мова йде про ситуацію у Вовчанську, то ворог намагається закріпитися на північній частині міста, невеличкими піхотними групами намагається зайти. Перед нами стоїть завдання – знищувати ворога, не давати йому заводити більше сил та закріпитися”, – сказав речник.
Лазуткін додав, що українські військові завдяки FPV-дронам та артилерії ефективно протидіють наступу окупантів. У тому числі коли ворог технікою підвозить піхоту.
“Резерви вже підтягнули. Насправді дуже такі ефективні боєздатні підрозділи зараз біля Вовчанська і тримають цей напрямок. Але так, деякі піхотні групи в місто дійсно зайшли”, – додав він.
Водночас речник Міністерства оборони додав, що сьогодні головком ЗСУ Олександр Сирський доповідав про ситуацію президенту Володимиру Зеленському. Сирський перебуває у бойових бригадах, керівником напрямку зараз є бригадний генерал Михайло Драпатий. Дмитро Лазуткін визнав, що ситуація у Вовчанську залишається непростою, зберігається напруга. Попри наявну тенденцію до стабілізації, тривають важкі бої.
“Ворог хоче розтягнути фронт, десь зв’язати наші сили. Дійсно, завдання наше знищити окупанта. І це робиться у великій кількості. Окупанти гинуть на підходах до Вовчанська, його околицях і в самому місті теж”, – підсумував Лазуткін.
15 травня стало відомо, що, за словами патрульного Вовчанського відділу поліції Олексія Харківського, через інтенсивні бойові дії у місті проводиться евакуація населення.
Також 13 травня депутат Харківської обласної ради Олександр Скорик заявив, що російська окупаційна армія почала оточувати Вовчанськ з одного боку. Ворожі обстріли фактично зруйнували місто.
У Міноборони Росії оголосили про повне захоплення села Роботине на Запоріжжі їхніми військовими підрозділами. Заява ця викликала серйозне занепокоєння в українському військовому керівництві та серед населення.
У Міністерстві оборони РФ заявили, що окупаційні війська нібито захопили село Роботине у Запорізькій області. Про це відомо зі звіту, опублікованого у Telegram 15 травня.
“Підрозділами угруповання військ “Дніпро” повністю звільнено населений пункт Роботине Запорізької області”, — йдеться у публікації.
Окупація Роботиного: що кажуть в Україні
Генеральний штаб ЗСУ опублікував зведення з оперативною інформацією станом на 11:30 15 травня. У ньому зазначено, що ворог атакував в районі Роботиного, але безрезультатно.
“На Оріхівському напрямку українські захисники відбили три атаки противника на напрямку Новопрокопівка – Роботине, російські окупанти успіху не мали”, — передали у Генштабі.
Дані мапи бойових дій DeepState також не підтверджують окупацію Роботиного.
Національне антикорупційне бюро здійснило обшуки у колишнього керівника військових зв’язків Збройних сил України, Володимира Рапка, та колишнього керівника Управління розвитку автоматизації ЗСУ у справі автоматизованої системи управління військами “Дзвін-АС”. За інформацією, що надійшла від матеріалів судових справ та підтверджена співрозмовниками в антикорупційних органах, слідство провело обшуки в кінці квітня, під час яких було вилучено мобільні телефони та інші предмети.
На одному з телефонів, що належав Рапку, знайдено листування з колишнім керівником Управління розвитку автоматизації ЗСУ та іншими особами. Цей телефон став одним з матеріальних доказів у справі. Також були проведені обшуки у фактичного власника ТОВ “Айкюжн ІТ”, під час яких було вилучено технічні засоби, захищені логістичним захистом, які були арештовані.
Під час обшуків в ексначальника Управління розвитку автоматизації ЗСУ були вилучені телефони та ноутбуки, на яких виявлено чати та листування стосовно обставин справи. Також були проведені обшуки в приміщенні самого управління, де було вилучено документи та інше майно.
Крім того, НАБУ провело слідчі дії у колишнього начальника військового представництва та колишнього начальника відділу організації застосування автоматизованих систем Управління розвитку автоматизації ЗСУ. Останній був прийнятий на роботу безпосередньо в ТОВ “Еверест Лімітед”, що займалося розробкою “Дзвін-АС”. У них також були вилучені мобільні телефони, ноутбуки та документація.
За версією слідства, вони могли заволодіти та привласнити бюджетні кошти під час виконання умов державного контракту за державним оборонним замовленням на розробку автоматизованої системи управління військами “Дзвін-АС”.
Наше джерело повідомляє, що за документами на мінування кордону України в Харківській області витрачено понад 100-150 мільйонів гривень. Усі знали, що росіяни готуються заходити з цього напрямку. Грошей виділяли швидко і багато. У реальності нічого не було зроблено.
Куди поділися міни і чому роботи з мінування полів і доріг не відбувалися, потрібно запитати у ставки Зеленського, яка контролює цей кейс разом із МО і Генштабом.
Якщо в 5/10-ти кілометровій зоні складно і небезпечно будувати хороші фортифікації, то мінні поля робляться швидко. Але їх ніхто не зробив, чим подарував росіянам українські території.
Крадуть усі в надії, що війна все спише.
Усі наші джерела дають максимум тиждень до здачі Вовчанська в Харківській області. ЗС РФ уже почали оточувати місто.
Якщо не буде перекинуто достатню кількість піхоти і озброєння, то місто впаде протягом наступних 7 днів. Якщо перекинуть резерви, то утримають місто до кінця травня, початку червня, але водночас втрати будуть колосальні і на обіцяному Зеленським Байдену осінньому наступі можна ставити хрест.
Пішли плітки, що жодних глобальних фортифікацій на харківському напрямку немає. Є локальні споруди, ДОТи/ДЗОТи і траншеї, які не є загальною оборонною системою, як було у росіян на приазовському напрямку.
Фактично фортифікації були побудовані локально для показухи і картинки, але в реальності 60% бюджетних грошей розпиляли/вкрали. Ось чому росіяни продовжують просуватися вперед.
Показуха і зашкалююча корупція (тендери віддають “кишеньковим” фірмам-одноденкам) на будівництві оборонних споруд призводить до жахливих втрат у ЗСУ. Фактично, оборонних споруд просто немає.
Відсутність оборонних споруд підтверджують і самі українські військовослужбовці – на умовах анонімності вони розповіли про це виданню Associated Press. Так, вони очікували побачити поблизу фронту бліндажі, лабіринти окопів і вогневі позиції. Але в районі Часова Яру виявилися лише кілька ям, у яких можна було сховатися під час артилерійських обстрілів. Причому, під вогнем ЗС РФ українським солдатам доводилося вилазити з ям і починати копати в напрямку один одного, щоб між ними був хоч якийсь зв’язок.
А ось про те, що на заході від Авдіївки немає оборонних споруд, заявила народний депутат, член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла. За її словами, фортифікації за Авдіївкою не побудував жоден головнокомандувач Збройними силами України за 10 років, зокрема й Сирський.
Грубо кажучи, оборонні споруди є тільки в роликах, а в реальності першої та другої лінії оборони там, де вона потрібна на Донбасі, – немає. Тому після падіння Очеретиного російські війська так легко розвинули успіх.
Після звільнення Олександра Кубракова в уряді планують низку змін. Зокрема планують міністра оборони Умерова поставити на пост який раніше займав Кубраков. А на місце Умерова повернеться старий “схемщик” Руслан Хомчак.
Звільнення міністра оборони Резнікова проходило під супровід корупційного скандалу, який мав вибухнути як ядерна бомба, але, через загибель головного свідка, турецького підприємця Халіта Арабаджі був спущений на тормозах. Не можна сказати, що його наступник, пан Умеров продемонстрував якісь надзвичайні здібності у керівництві стратегічно важливим міністерством. Навіть навпаки, кількість скандалів навіть зросла. Один тільки “Державний оператор тилу”, на чолі з соратником Умерова – Арсена Жамуділова чого вартий.
Незважаючи на публічні заяви та обіцянки, Жумаділов створив такі умови, що унеможливлюють участь більшості підприємств в тендерах, налаштувавши їх, вочевидь, під когось дуже великого.
Політичний експерт Андрій Золотарьов заявив, що створене державне підприємство під керівництвом Арсена Жумаділова, яке було започатковане з метою боротьби з корупцією під час закупівель для Збройних Сил, фактично стало, джерелом особистого збагачення самого Жумаділова та його патрона.
Але повернемось до Хомчака. З приводу новини про оголошення якого в розшук на Росії військовий інструктор та волонтер Роман Донік висловився так:
“Це така собі “легалізація” в українському соціумі для глядачів телебачення”, – каже Донік.
“Насправді, важко знайти людину, яка з 2014 року зробила більше для послаблення ЗСУ. Від прийняття рішення по Іловайську, що стало самою медійною трагедією до 2022 року, втечі звідти, і закінчуючи “оптимізацією” ЗСУ з 2019-го по 2022 рік. Коли форматувалися підрозділи, зменшувалася боєздатність механізованих бригад, та всякі розведення та розмінування”, – стверджує військовий інструктор.
Він зазначає, що завдання головнокомандувача ЗСУ – переконати верховного головнокомандувача (президента) в рішеннях, які повинні бути на користь ЗСУ та підсилювати державу, “а не сліпо виконувати те, що надула в вуха цивільного президента російська агентура”.
“А Хомчак якраз навпаки, не просто виконував, а ще й пропонував, як то все зробити якнайефективніше з точки зору рф. Якщо Хомчака оголошено в розшук у рф, то це скоріше тільки для того, щоб нагородити або виплатити гонорар”, – резюмує Роман Донік.
Тим не менш, Хомчака повертають на службу. І судячи за все, саме за якості, які так не подобаються Роману Доніку: “за сліпе виконання наказів”.
Саме за цю принаду, раніше було звільнено Залужного, а його пост зайняв Сирський.
Що ж стосується Хомчака, то на відміну від зашкварених Умерова та Резнікова, він можливо не має жодного розуміння у військовій справі, але дійсно вміє дуже класно та системно красти. І він це дуже вправно продемонстрував.
Головнокомандувач
Коли у 2019 Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський призначив Хомчака на посаду Головнокомандувача з посади начальника Генерального штабу. Його місце зайняв генерал-лейтенант Сергій Корнійчук стовідсоткова людина Хомчака. Коли Хомчак був головним інспектором Міноборони, Корнійчук служив його заступником. Потім вони обоє перейшли до Генштабу.
Як тільки Хомчак зайшов на посаду Головнокомандувача, він примусив міністра оборони тих часів Андрія Тарана передати у підпорядкування Генерального штабу з Міністерства оборони всі “хлібні” галузі: квартирно-експлуатаційне управління, капітальний ремонт та будівництво, медицину, постачання та навіть навчальні заклади.
Усе це було згруповано за галузями і називається командуванням. Усі Командування підпорядковані Об’єднаному Командуванню і далі Корнійчуку. А Корнійчук-Хомчаку. Тарану залишили офіс, ад’ютантів, парадний мундир, шану та повагу.
Масштабна корупція в оборонці та ЗСУ, яка мала місце за всі часи, під керівництвом нового командування нікуди не зникла. Квартирні земельні та тендерні корупційні схеми очолили люди, контрольовані Хомчаком та наближеним до нього оточенням.
Є версія, що згодом Таран намагався повернути собі втрачене, однак наштовхнувся на жорсткий відпір Хомчака. Жорсткий настільки, що Хомчак підключив навіть депутатів Верховної Ради.
Зокрема, подейкують про депутатку від “Слуги народу” Мар’яну Безуглу з Проектного офісу реформ Мінборони (щодо медичного забезпечення), яка працювала при Хомчаку у Генштабі експертом, а зараз є заступницею голови комітету Верховної Ради з питань безпеки і оборони. Нібито на прохання Хомчака вона викликала Тарана на килим в Раду, де буквально його розгромила.
Подейкують, що таким чином Хомчак намагається помститись Тарану за службове розслідування щодо Командування медичних сил ЗСУ (яке розікрало на тендерах гроші на апарати ШВЛ). За його підсумками звільнили командувача Медичних сил ЗСУ Ігоря Хоменка, якого називають ставленником Хомчака.
Підім’явши під себе всі хлібні галузі Хомчак продавав вигідні контракти, наприклад, на харчування для армії в обмін на “занесені конверти” від фірм-аутсорсерів. Але всі ці оборудки ніщо порівняно з маніпуляціями з землею, про які ви ніде інформацію не знайдете. І саме це вважається найбільш красномовним свідоцтвом “професійності” Хомчака.
Хто такий Хомчак?
Руслан Хомчак народився в 1967 році у Львові. Після школи вступив до Московського вищого військового командного училища імені Верховної Ради РРФСР, яке закінчив у 1988 році.
Він проходив службу у Німеччині, в Білорусії. Потім протягом семи років служив у 24-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, в якій після закінчення академії став начальником штабу. Чотири роки Хомчак був командиром 300-го окремого механізованого полку в Чернівцях, в 2005 році очолив 72-у окрему механізовану бригаду ЗСУ. У 2009 року став начальником 8-го армійського корпусу.
Стрімкий кар’єрний ріст Руслана Хомчака прийшовся на часи президентства Віктора Януковича.
У серпні 2011 року президент Віктор Янукович присвоїв Руслану Хомчаку військове звання генерал-майор, в травні 2012-го його підвищують до посади командира 6-го армійського корпусу. Вже у серпні 2013 року Янукович присвоює йому звання генерал-лейтенанта.
В листопаді 2013 року 6-й армійський корпус переформували в Оперативне командування «Південь» і Руслан Хомчак став тимчасово виконувачем обов’язків його командира.
На початку війни на сході України він командував сектором «Б» сил Антитерористичної операції та операцією зі взяття Іловайська. Хомчак командував операцію зі звільнення Іловайська. Саме через нього наші військові не отримали допомоги під час оточення їх російськими військами.
Скандали
Авіакомпанія “Хомчак і пацани”
Але і на сонці є плями. Зашкварився і наш неперевершений схемщик. У січні 2021 року в ЗМІ зʼявилася інформація про конфлікт між головою Міноборони України Андрієм Тараном з одного боку, і головнокомандувачем Збройних сил Русланом Хомчак і командувачем ВСУ Сергієм Дроздовим з іншого в звʼязку з комерційним рейсом українського військового літака, який перевозив зброю з Болгарії в Руанду. Рейс здійснювався на замовлення приватної компанії “АТЗТ ТрансСервіс”, про що випадково дізнався Таран. Таран наполягав, що глава оборонного відомства повинен особисто давати згоду на такі польоти (і отримувати частину прибутку). Хомчак зі свого боку відзначив, що перельоти нібито дозволяють тренувати пілотів, і ніякі узгодження для цього не потрібні (і ніяку частку він не отримає).
Тоді Таран заборонив використовувати військогові борти для обслуговування особистих комерційних проектів Хомчака. На тлі цієї суперечки з сторонами конфлікту зустрівся Зеленський, який наказав сторонам знайти компроміс. І на диво він був знайдений. Сторони були задоволені новою угодою.
3 квартири від держави
Не дивлячись на більш ніж великів надходження з корупційних потоків Хомчак дуже полюбляє отримувати від держави на шару квартири.
Відомий музикант та активіст Тарас Тополя знайшов, що Головнокомандувача Збройних сил Руслан Хомчак отримав третє службове житло у Києві, а два попередні із службових зробив приватними.
Зокрема, 2002 року переписав на маму квартиру у Львові площею 17,8 квадратних метрів. Друге службове житло – двокімнатна квартира площею 37,9 квадратних метрів знаходиться у Білій Церкві на Київщині. Отримав Хомчак її у 2006 році та через три роки з неї було знято статус “службова”.
Останню квартирку Хомчак сам собі виділив, скориставшись службовим становищем.
Мільйонний відкат
Але найбільше Хомчак зашкварився у ситуації коли на на рекордному хабарі в 1 млн грн згоріло командування Медичних сил ЗСУ.
Гроші вимагали право поставити медичні маски на потреби військових. Командувати Медичними силами Ігоря Хоменка свого часу також призначив особисто Хомчак.
Хто допомагає Хомчаку повернутись на потоки?
У 2020 році Хомчак, якому на той момент було 53 роки, одружився на 29-річній Ганні Коваленко, яку, не дивлячись на відсутність будь-якого досвіду, незадовго до цього Зеленський призначив головою Чернігівської обласної державної адміністрації.
Анна Коваленко відома перш за все своїм призначенням радницею міністра оборони у березні 2014, коли їй навіть ще не виповнилося 23 років. Не дивлячись на цілковиту відсутність знань, та фахової освіти, її було призначено експертом з питань безпеки та оборони. Коваленко була радницею трьох міністрів оборони та міністра інформаційної політики України, заступницею міністра розвитку громад і територій, депутатом ВРУ від “Слуги народу, заступником голови Офісу президента, яким на той час керував Андрій Богдан. Абсолютна некомпетентність ніколи не заважала Анні на її посадах.
Звільнення Анни Коваленко чомусь відбулося незабаром після звільнення її чоловікаРуслана Хомчака з посади Головнокомандувача ЗСУ.
Саме Анна має достатню кількість контактів в Офісі Президента, та вплив особисто на Зеленського, щоб повернути на хлібне місце свого чоловіка.
Тим більше, судячи з перестановок, сьогодні ЗСУ вкрай потрібні люди які вміють фахово красти та будувати максимально непублічні схеми розпилу бюджетних та донорських коштів. І Руслан Хомчак дійсно тут може дати фору будь-якому спеціалісту.
Сьогодні, 12 травня, Харків та його передмістя потрапили під обстріли з боку російських окупантів. За повідомленням голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова, російські сили ведуть обстріли міста та його околиць.
“Окупанти завдають ударів. Харків та передмістя: будьте обережні”, – написав він.
Більше детальних подробиць обстрілу Синєгубов не розкрив.
Нагадаємо, кілька днів тому росіяни відновили наступ у бік Харківської області з півночі. Вони спробували взяти під свій контроль прикордонні населені пункти.
Станом на зараз на півночі регіону йдуть активні бойові дії. Ворог намагається прорвати кордон із використанням живої сили та техніки.
Як розповів сьогодні, 12 травня, голова Харківської ОВА Олег Синєгубов, “сіра зона” в Харківській області стала більшою. Також побільшало населених пунктів, де йдуть бої.
У серії невдалих подій, пов’язаних із вторгненням Росії на територію України, російські війська повністю захопили шість прикордонних сіл у Харківській області. Зокрема, захоплені села Стрілеччя, Пильне, Красне, Борисівка, Огурцове та Плетенівка.
Також у кілька інших сіл вони вже увійшли і намагаються закріпитися, вийшовши, серед іншого, до околиць Вовчанська.
Про це пише український військовий паблік Deep State, який публікує оновлену карту бойових дій на півночі області.
Телеграм-канал вказує два напрямки російського наступу. Перший – на Липці. У цьому районі війська РФ закріплюються в селах Мороховець, Олійникове, Лук’янці та Зелене.
“Тривають бої за Глибоке, яке є останнім населеним пунктом перед основним завданням у тому районі для росіян – зайняти Липці”, – пише паблік.
Другий напрямок – на Вовчанськ. У цій стороні захоплені Плетенівка та Огурцове, тривають спроби закріпитися в селах Гатище, Стариця та Бугроватка.
Також російські війська підійшли до північних околиць Вовчанська, намагаються закріпитися там.
“Ситуація продовжує ускладнюватися. Ворог заводить поступово на нашу територію дедалі більше сил, безперервно заходить піхота, просувається групами в населені пункти і намагається там закріплюватися, насичуватися і продовжувати рух. На підтримці працює техніка в невеликій кількості, артилерія, авіація, а також присутня велика активність БПЛА і РЕБ. Сили оборони намагаються зупинити ворога, завдають поразки”, – пише паблік.
Deep State вказує, що якщо не налагодити комунікацію між підрозділами ЗСУ, то РФ “матиме ще більший успіх, що призведе до дуже негативних наслідків”.
При цьому офіційно втрата сіл не підтверджувалася.
За даними Генштабу, на Харківському напрямку російські війська здійснили 12 атак у районах населених пунктів Стрілеча, Красне, Мороховець, Олійникове, Лук’янці, Гатище, Плетенівка, Пильна, Вовчанськ, Бугроватка.
Зазначимо, що у зведенні ГШУ не вказано, що ці атаки було відбито (як це було вказано для інших напрямків фронту).
