Golosnovinua.com

Категорія: Економіка

  • Мільйони доларів збитків: які світові бренди втратили виробництва та склади через удари РФ

    Мільйони доларів збитків: які світові бренди втратили виробництва та склади через удари РФ

    Російські удари по Україні дедалі частіше зачіпають не лише житлову, енергетичну чи транспортну інфраструктуру, а й підприємства великих міжнародних корпорацій. Лише протягом останніх місяців пошкодження або повне знищення об’єктів в Україні підтверджували British American Tobacco, Coca-Cola, PepsiCo, Puma, Toyota, Bosch, Liqui Moly, Mondelez та Philip Morris.

    Черговим таким випадком стала атака на Прилуки Чернігівської області 7 вересня. Внаслідок російського удару виникла пожежа на тютюновій фабриці, яка входить до міжнародної групи British American Tobacco.

    Працівники підприємства на момент атаки перебували в укритті, тому обійшлося без поранених. Одній жінці надали допомогу через гостру реакцію на стрес. У BAT підтвердили пошкодження підприємства та повідомили, що оцінюють масштаби наслідків.

    Це лише останній епізод у серії ударів, через які міжнародний бізнес в Україні вже втратив склади, запаси продукції та виробничі потужності.

    BAT: пожежа на фабриці у Прилуках

    Фабрика «В.А.Т.-Прилуки» є одним із великих виробників та експортерів тютюнової продукції в Україні. Підприємство належить структурі British American Tobacco та випускає продукцію міжнародних брендів.

    7 вересня під час повітряної тривоги у Прилуках пролунали вибухи, після чого над містом піднявся густий дим. За словами працівників, зайнявся дах сигаретного цеху. Пожежу ліквідовували рятувальники.

    Станом на другу половину дня точний розмір матеріальних збитків компанія не називала.

    Puma втратила товарів більш ніж на 12 млн євро

    Одні з найбільших публічно озвучених втрат серед міжнародних брендів цього літа припали на німецького виробника спортивного одягу Puma.

    У ніч проти 5 серпня російська балістична атака повністю знищила логістичний комплекс партнера, на якому зберігалися товарні запаси «ПУМА Україна».

    За попередньою оцінкою компанії, вартість знищених товарів перевищила 12 млн євро. Puma тоді попередила, що через втрату запасів окремі позиції могли тимчасово зникнути з магазинів, онлайн-продажу та оптового каналу.

    Атака 5 серпня загалом стала однією з найболючіших для українського сектору логістики. Під ударами опинилися великі складські й сортувальні об’єкти, а Reuters повідомляв про масштабні руйнування логістичної інфраструктури Києва та області.

    Toyota, Bosch і Liqui Moly втратили склади

    Того ж дня про серйозні втрати повідомили одразу кілька інших міжнародних компаній.

    Центральний український склад Liqui Moly, де зберігалися моторні оливи, мастила та автомобільна хімія, був повністю знищений вогнем.

    У компанії повідомили, що співробітники не постраждали, однак були втрачені тонни продукції. Після удару імпортер почав перебудовувати логістику та створювати альтернативні маршрути постачання.

    Також російський удар знищив склад запасних частин та супутніх товарів Toyota Україна, а на складі логістичного партнера Bosch Ukraine була знищена продукція кількох напрямів компанії.

    Bosch згодом уточнював, що, за попередньою оцінкою, була втрачена вся продукція компанії, яка перебувала на атакованому складі. Працівники Bosch та логістичного оператора не постраждали.

    Coca-Cola: удар по американському заводу на Київщині

    3 вересня під російським ударом опинився завод Coca-Cola біля Броварів на Київщині.

    Reuters повідомляв, що підприємство було атаковане російськими дронами. Об’єкт зазнав пошкоджень, але працівники не постраждали. Президент Американської торговельної палати в Україні Енді Гундер підтвердив, що компанія разом із відповідними службами оцінює наслідки.

    Президент Володимир Зеленський окремо наголосив на американському походженні компанії та назвав атаку сигналом Сполученим Штатам.

    Точну вартість пошкоджень Coca-Cola публічно не називала.

    PepsiCo постраждала на Миколаївщині

    Ще за кілька днів до атаки на Coca-Cola — 29 серпня — було пошкоджено виробничий об’єкт американської корпорації PepsiCo у Миколаївській області.

    Компанія підтвердила пошкодження та заявила, що серед співробітників постраждалих немає.

    Після атаки PepsiCo почала оцінювати наслідки і вживати заходів для відновлення постачання своєї продукції українським клієнтам та споживачам. Масштаб матеріальних збитків компанія не розкривала.

    В Україні PepsiCo працює з низкою добре відомих брендів, серед яких Pepsi, Lay’s, Sandora, «Садочок» та інші.

    Mondelez атакували вже вдруге

    Окремою історією стала фабрика американської корпорації Mondelez International у Тростянці Сумської області.

    Підприємство, де виробляють продукцію відомих міжнародних брендів, серйозно постраждало ще у 2022 році. Після відновлення виробництва фабрика знову опинилася під російським ударом 21 лютого 2026 року.

    Ракета влучила в одну з виробничих будівель. Загиблих не було, але корпус отримав пошкодження. Reuters наголошував, що це вже друге пошкодження підприємства Mondelez від початку повномасштабної війни.

    Підприємство в Тростянці є одним із давніх великих американських промислових активів в Україні та працює ще з 1990-х років.

    Philip Morris оцінила втрати у $16 млн

    Ще більші конкретні збитки оприлюднила Philip Morris Ukraine.

    30 січня російська атака пошкодила об’єкт компанії у Харкові. Вогонь охопив близько 5 тисяч квадратних метрів, були пошкоджені будівлі та запаси сировини.

    Через приблизно місяць після атаки компанія оцінювала попередні втрати щонайменше у 16 млн доларів. Остаточний розмір збитків тоді ще продовжували уточнювати.

    Харківська фабрика Philip Morris не здійснювала виробництво з початку повномасштабного вторгнення. Компанія раніше перенесла частину виробничої діяльності на захід України.

    Під ударами опиняється не лише приватний бізнес

    Масштаб проблеми виходить за межі комерційних підприємств.

    4 вересня Всесвітня організація охорони здоров’я повідомила, що під час російської атаки на Київщині було уражено склад, де зберігалася гуманітарна медична допомога ВООЗ. Організація зазначила, що лише протягом 2026 року в Україні зафіксувала 20 атак на склади гуманітарної допомоги, 15 із яких стосувалися медичних запасів.

    Отже, йдеться вже не про окремі випадкові епізоди. За кілька місяців удари зачепили виробників продуктів і напоїв, автомобільний сектор, спортивний ритейл, тютюнову промисловість, логістичні оператори та гуманітарні склади.

    Наслідки значно ширші за вартість знищеного майна

    Фінансовий ефект таких атак не обмежується втраченими будівлями чи товаром.

    Після знищення складу компаніям доводиться шукати нові приміщення, перебудовувати постачання, перевозити запаси іншими маршрутами та створювати резервні логістичні ланцюги. Для споживачів це може означати затримки поставок та тимчасову відсутність окремих товарів.

    Для України наслідки ще ширші: міжнародні підприємства є роботодавцями, платниками податків, експортерами та інвесторами. Тому кожен знищений завод або логістичний комплекс завдає удару не лише конкретній корпорації, а й українській економіці загалом.

    Водночас наведений перелік не є повним. Після початку повномасштабного вторгнення російські ракети та дрони неодноразово пошкоджували підприємства як українських, так і міжнародних компаній.

    Серія атак літа та початку осені 2026 року показує ще одну тенденцію: ризик для міжнародного бізнесу в Україні стосується вже не лише прифронтових областей. Великі підприємства та логістичні комплекси зазнають ударів у Київській, Чернігівській, Миколаївській, Сумській та інших областях.

  • Ferrexpo повернулася до роботи після залучення $100 млн: акції компанії підскочили майже на третину

    Ferrexpo повернулася до роботи після залучення $100 млн: акції компанії підскочили майже на третину

    Гірничорудна компанія Ferrexpo, ключові виробничі активи якої розташовані в Україні, відновила виробництво після залучення близько $100 млн нового капіталу. Підприємства вдалося запустити протягом вихідних, а робота наразі відновлена на одній лінії з виробництва залізорудних окатишів.

    Про це компанія офіційно повідомила 7 вересня. Ferrexpo зазначила, що отримане фінансування дозволило швидко мобілізувати операційні ресурси та повернути виробництво до роботи. Через високі ризики для судноплавства в Чорному морі компанія поки планує робити акцент на поставках продукції європейським клієнтам.

    Новина одразу позитивно вплинула на котирування Ferrexpo у Лондоні. На початку торгів акції компанії зросли приблизно на третину порівняно з попереднім орієнтиром. Дані ринку вранці 7 вересня показували котирування близько 38 пенсів за акцію, що відповідало зростанню більш ніж на 30% у моменті.

    Таким чином інвестори фактично відіграли відразу дві новини: повернення Ferrexpo до виробництва та завершення масштабної докапіталізації, яка знизила ризики дефіциту обігових коштів.

    Виробництво запустили за вихідні

    Ferrexpo повідомила, що після оголошення результатів залучення капіталу 4 вересня оперативно організувала відновлення роботи українських підприємств.

    Наразі запущена одна лінія з виробництва окатишів.

    Тимчасовий виконавчий голова Ferrexpo Лучіо Дженовезе подякував працівникам компанії за те, що їм вдалося повернути підприємство до роботи за дуже короткий термін.

    При цьому компанія поки не заявляє про повернення на повну потужність. Йдеться саме про обмежений рестарт, який має дати змогу знову генерувати продукцію та виручку, не створюючи надмірного навантаження на ліквідність.

    Це важливо, оскільки ще на початку серпня Ferrexpo була змушена зупинити виробництво на тлі проблем із логістикою, атак на портову інфраструктуру та потреби економити оборотний капітал.

    Чому компанії знадобилися $100 млн

    Залучення капіталу стало критично важливим для фінансової стабільності Ferrexpo.

    Компанія розмістила загалом 448 848 484 нові акції за ціною 16,5 пенса за акцію, отримавши валовими близько $100 млн.

    Ціна розміщення була на 42,3% нижчою за котирування 28,6 пенса на 30 квітня 2026 року — останній торговий день перед тим, як торги акціями Ferrexpo були призупинені. Нові акції відповідають приблизно 73,1% від кількості акцій, які перебували в обігу до докапіталізації.

    Саме такий великий дисконт став платою за необхідність швидко залучити значний капітал у складних умовах.

    Ferrexpo раніше прямо пояснювала, що кошти потрібні для посилення оборотного капіталу, підтримки поточної діяльності та відновлення виробництва в Україні. За оцінкою компанії, нове фінансування має покрити її найближчі та короткострокові операційні потреби навіть за умови роботи на знижених потужностях.

    Половину грошей дав Андрій Веревський

    Однією з найпомітніших частин угоди стало входження до капіталу Ferrexpo українського бізнесмена Андрія Веревського, засновника та голови ради директорів Kernel.

    Веревський виступив cornerstone-інвестором і зобов’язався вкласти $50 млн.

    За умовами розміщення він отримує близько 224,4 млн нових акцій, що після завершення операції має забезпечити йому приблизно 21,4% Ferrexpo. До цього Веревський акціями компанії не володів.

    Його поява серед найбільших акціонерів суттєво змінює баланс сил у Ferrexpo.

    До докапіталізації найбільшим акціонером компанії залишалася Fevamotinico, пов’язана з родиною Костянтина Жеваго. Вона також взяла участь у новому розміщенні, підписавшись на приблизно 179,5 млн акцій.

    За розрахунками після угоди частка структури Жеваго має скоротитися приблизно до 45%, тоді як Веревський стає другим за величиною акціонером.

    Для Ferrexpo це не просто інвестиція, а фінансове «перезавантаження»

    Залучені гроші компанія планує використати не лише для самого запуску виробництва.

    У документах до розміщення Ferrexpo вказувала, що кошти мають зміцнити баланс, відновити частину раніше відкладених капітальних витрат, підтримати робочі місця та створити можливість поступово збільшувати виробництво, якщо операційна ситуація дозволятиме.

    Це особливо важливо з огляду на стан ліквідності компанії.

    Наприкінці серпня Ferrexpo мала близько $26,4 млн грошових коштів, а чиста грошова позиція після вирахування орендних зобов’язань становила лише близько $17,8 млн.

    Для великого промислового бізнесу з високими витратами на електроенергію, логістику, персонал і підтримання виробничих потужностей це було дуже обмеженим запасом.

    Саме тому додаткові $100 млн фактично дали компанії фінансовий буфер, якого вона не мала протягом останніх місяців.

    Чому Ferrexpo зупинилася

    Проблеми компанії накопичувалися поступово.

    Ще у 2025 році Ferrexpo зіткнулася з нестачею оборотного капіталу через затримки з поверненням ПДВ в Україні. Через це компанія спочатку скоротила завантаження ліній виробництва окатишів із приблизно 50% до 25%.

    Наприкінці 2025 року ситуацію погіршили російські удари по енергетичній та транспортній інфраструктурі, перебої з електроенергією та проблеми з експортними маршрутами. У певні періоди виробництво доводилося повністю зупиняти.

    Навесні 2026 року компанії вже вдавалося частково відновлювати виробництво на одній лінії після покращення енергопостачання та використовувати залізницю для експорту до Центральної та Східної Європи.

    Однак влітку новою проблемою стали атаки на портову та морську інфраструктуру.

    Через це Ferrexpo знову призупинила виробництво на початку серпня, щоб не витрачати обігові кошти на продукцію, яку складно або ризиковано експортувати.

    Тепер ставка — на Європу

    Після нового запуску Ferrexpo прямо заявила, що через атаки на порти та судна в Чорному морі концентруватиметься на європейських покупцях.

    Це означає більшу залежність від залізничних маршрутів і сухопутної логістики.

    Такий експорт зазвичай є дорожчим і менш масштабованим, ніж морські перевезення, однак у нинішніх умовах він дає компанії можливість продовжувати продавати продукцію навіть за нестабільної роботи портів.

    Для Ferrexpo європейський напрямок не є новим: компанія вже використовувала залізницю для доставки продукції до клієнтів у Центральній і Східній Європі в попередні періоди логістичних обмежень.

    Що означає стрибок акцій

    Різке подорожчання паперів Ferrexpo після поновлення торгів показує, наскільки песимістично інвестори раніше оцінювали перспективи компанії.

    Перед залученням $100 млн існували серйозні побоювання щодо того, чи вистачить Ferrexpo ліквідності для продовження діяльності.

    Тепер ринок отримав одразу кілька позитивних сигналів: компанія знайшла великих інвесторів, залучила необхідний капітал, оперативно відновила виробництво і визначила альтернативний напрямок експорту.

    Втім, ризики нікуди не зникли.

    Ferrexpo залишається залежною від ситуації в Україні, стану енергосистеми, роботи транспортної інфраструктури та доступності експортних маршрутів. Компанія також поки працює лише на одній виробничій лінії, тому нинішній запуск ще не означає повернення до довоєнних або навіть максимальних доступних потужностей.

    Додатковим фактором є суттєве розмивання часток старих акціонерів через масштабну емісію нових паперів.

    Однак у короткостроковій перспективі інвестори сприйняли докапіталізацію саме як сценарій порятунку та стабілізації бізнесу — що й пояснює різке зростання вартості акцій після відновлення роботи.

  • 19 400 грн на опалювальний сезон: хто з українців може оформити одноразову виплату

    19 400 грн на опалювальний сезон: хто з українців може оформити одноразову виплату

    Понад 380 тисяч родин, які проживають у прифронтових громадах України, отримають одноразову допомогу в розмірі 19 400 гривень на проходження опалювального сезону 2026/2027 років. Йдеться не про щомісячну виплату і не про 19 400 гривень на кожного члена сім’ї: допомогу надаватимуть один раз на домогосподарство.

    Про запуск програми 7 вересня повідомив прем’єр-міністр України Сергій Корецький. Інформацію також опублікував Кабінет Міністрів. На фінансування зимової підтримки уряду вдалося залучити 7,4 млрд гривень від міжнародних гуманітарних організацій.

    Допомога насамперед орієнтована на соціально вразливих мешканців територій, які розташовані поблизу зони бойових дій та особливо гостро відчувають наслідки війни.

    Хто може отримати 19 400 гривень

    Уряд назвав основні категорії громадян, на яких розрахована програма. Серед них:

    • люди з інвалідністю;
    • одинокі пенсіонери;
    • внутрішньо переміщені особи;
    • отримувачі житлових субсидій;
    • багатодітні сім’ї;
    • прийомні сім’ї;
    • одинокі матері;
    • сім’ї, які виховують дітей з інвалідністю;
    • дитячі будинки сімейного типу;
    • патронатні родини.

    Важлива умова — проживання у прифронтових громадах, для яких передбачена така форма зимової підтримки. Сам факт належності, наприклад, до категорії ВПО або отримувачів субсидії по всій Україні автоматично не означає право на цю конкретну виплату.

    У серпні Міністерство соціальної політики також повідомляло, що під час підготовки програми разом із міжнародними партнерами погоджують критерії вразливості та механізм визначення одержувачів допомоги саме серед мешканців прифронтових територій.

    Куди подавати заяву

    Звернутися по одноразову допомогу можна до 30 жовтня 2026 року.

    За інформацією Кабміну, для цього передбачено одразу кілька каналів:

    Пенсійний фонд України, Центри надання адміністративних послуг або органи місцевої влади.

    Після призначення допомоги гроші можна буде отримати на банківський рахунок або через «Укрпошту».

    Уряд поки не оприлюднив у повідомленні від 7 вересня окремого універсального переліку документів для кожної категорії одержувачів. Тому перед поданням заяви варто перевірити вимоги безпосередньо у Пенсійному фонді, ЦНАПі або своїй громаді — набір підтверджувальних документів може залежати від статусу родини.

    19 400 гривень дадуть не кожній людині окремо

    Це одна з найважливіших деталей нової програми.

    У повідомленні уряду використовується формулювання про допомогу для понад 380 тисяч родин. Раніше Мінсоцполітики прямо уточнювало, що розмір зимової допомоги становить 19 400 гривень на одне домогосподарство.

    Отже, якщо у будинку проживають, наприклад, четверо членів однієї родини, це не означає виплату 77 600 гривень. Передбачено одну виплату на домогосподарство, яке відповідає встановленим критеріям.

    Так само це одноразова, а не щомісячна допомога. Виплата у 19 400 гривень передбачена на весь опалювальний сезон.

    Звідки взяли 7,4 млрд гривень

    Програма значною мірою фінансується не безпосередньо з українського бюджету, а за рахунок міжнародної гуманітарної підтримки.

    За словами прем’єр-міністра, загальний залучений ресурс становить 7,4 млрд гривень. Частина коштів надійшла від ЮНІСЕФ та Українського Червоного Хреста через гуманітарний рахунок Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності.

    Про підготовку такого фінансування Мінсоцполітики повідомляло ще 13 серпня.

    Тоді відомство заявило, що через гуманітарний рахунок уже залучило понад 2,2 млрд гривень міжнародної допомоги на підтримку вразливих українців узимку.

    Лише за програмою ЮНІСЕФ передбачалося охопити понад 104 тисячі домогосподарств, кожне з яких мало отримати по 19 400 гривень. Фінансування ЮНІСЕФ забезпечували, зокрема, уряди Німеччини, Норвегії, Швеції, Великої Британії та США, а також національні комітети організації.

    Український Червоний Хрест за підтримки уряду США на той момент уже перерахував на програму зимової допомоги понад 223,8 млн гривень.

    Тепер, за новими даними уряду від 7 вересня, загальний обсяг залучених від гуманітарних партнерів коштів збільшився до 7,4 млрд гривень, а охоплення програми — до понад 380 тисяч родин.

    На що можна витратити гроші

    Первинно подібна допомога для прифронтових територій була тісно пов’язана із забезпеченням домогосподарств паливом на зиму.

    Зокрема, у попередні опалювальні сезони програма у 19 400 гривень на домогосподарство використовувалася для придбання твердого пічного палива — передусім дров або вугілля. Такий механізм для населення територій, де ведуться або велися бойові дії, передбачений урядовими рішеннями.

    Однак у серпні 2026 року Мінсоцполітики, описуючи нинішню програму за кошти Українського Червоного Хреста, наголошувало, що родини зможуть самостійно визначати зимові потреби, на які спрямувати гроші. Серед можливих витрат відомство називало придбання палива, теплого одягу, оплату комунальних послуг та інші витрати, пов’язані з підготовкою до холодного періоду.

    Водночас умови конкретної виплати можуть залежати від програми та джерела фінансування, тому остаточні правила для конкретного домогосподарства варто уточнювати під час оформлення.

    Чому допомогу спрямовують саме у прифронтові громади

    Зимова підтримка є частиною ширшої програми допомоги прифронтовим регіонам, де житлова та енергетична інфраструктура регулярно потерпає від російських атак.

    Ще у 2025 році серед заходів підтримки таких територій уряд називав виплату 19 400 гривень на тверде паливо, забезпечення визначеного обсягу безоплатної електроенергії та інші соціальні програми.

    Перед опалювальним сезоном 2026/2027 років питання стійкості енергетичної системи знову стало одним із ключових. У серпні Рада національної безпеки і оборони доручила Кабміну та місцевій владі прискорити підготовку до зими, створювати резерви обладнання й пального та збільшувати можливості резервного живлення об’єктів життєзабезпечення.

    Для людей у громадах поблизу фронту грошова допомога має стати можливістю заздалегідь придбати необхідне для зими й зменшити ризики у разі перебоїв з електро-, газо- або теплопостачанням.

    Що потрібно запам’ятати

    Отже, за актуальною інформацією уряду на 7 вересня 2026 року, понад 380 тисяч родин у прифронтових громадах мають отримати одноразово по 19 400 гривень на опалювальний сезон.

    Допомога передбачена передусім для вразливих категорій населення. Заяви приймають до 30 жовтня через Пенсійний фонд, ЦНАПи та місцеві органи влади, а отримати гроші можна буде на банківський рахунок або через «Укрпошту».

    При цьому важливо не плутати розмір допомоги: 19 400 гривень передбачено на одне домогосподарство за опалювальний сезон, а не на кожного його члена.

  • Італійський оборонний гігант придивляється до українських стартапів: можливі інвестиції та поглинання

    Італійський оборонний гігант придивляється до українських стартапів: можливі інвестиції та поглинання

    Італійський оборонно-аерокосмічний концерн Leonardo посилює присутність в Україні та розглядає українські військово-технологічні компанії не лише як потенційних партнерів, а й як об’єкти для інвестицій або придбання. Створений у Києві підрозділ Leonardo Ukraine має стати для компанії своєрідною точкою входу в українську оборонну екосистему, яка за роки повномасштабної війни перетворилася на один із найдинамічніших майданчиків військових інновацій у Європі.

    Про такі плани генеральний директор Leonardo Лоренцо Маріані розповів Bloomberg. Видання винесло матеріал із промовистим заголовком про український підрозділ як потенційний «форпост для придбань».

    Маріані звернув особливу увагу на українські малі та середні компанії й стартапи, які працюють у сфері оборонних технологій. За його оцінкою, війна дала українським розробникам унікальну можливість створювати технології, швидко перевіряти їх у бойових умовах, отримувати зворотний зв’язок від військових і так само швидко вдосконалювати продукцію.

    «Українська екосистема малих і середніх компаній та стартапів отримала можливість і продемонструвала винахідливість у створенні особливо інноваційних та перевірених рішень», — заявив керівник Leonardo. Його слова також наводить українське профільне видання «Мілітарний».

    На практиці це означає, що Leonardo готова розглядати різні формати співпраці — від технологічного партнерства та спільних розробок до інвестицій у перспективні українські компанії. Bloomberg повідомляє, що в перспективі не виключаються й придбання окремих активів. Водночас про конкретні українські підприємства, які вже стали предметом переговорів щодо купівлі, наразі публічно не повідомлялося.

    Leonardo вже створила окрему компанію в Україні

    Інтерес італійського концерну до України вже вийшов за межі заяв. У 2026 році Leonardo створила в Києві окрему дочірню компанію Leonardo Ukraine.

    За даними італійської Agenzia Nova, юридичну особу зареєстрували 20 травня 2026 року. Вона повністю контролюється Leonardo International. Формально основним видом діяльності визначено дослідження та експериментальні розробки у природничих і технічних науках, однак перелік напрямів значно ширший і охоплює програмне забезпечення, інженерію, виробництво комунікаційного обладнання, навігаційних та вимірювальних систем, ремонт і обслуговування електронного та оптичного обладнання.

    Італійська Milano Finanza також повідомляла, що нова структура на 100% належить групі Leonardo та має зосередитися, зокрема, на безпілотних системах і військових технологіях.

    Тобто йдеться не просто про представництво для продажу готової італійської продукції. Компанія створила структуру, яка потенційно може займатися дослідженнями, розробками, інтеграцією українських технологій і співпрацею з місцевими виробниками.

    У Euronews зазначали, що Leonardo прагне використати досвід України у війні безпілотників і перенести частину отриманих тут знань у майбутні європейські оборонні програми.

    Україна стала унікальною лабораторією військових технологій

    Одна з причин такого інтересу очевидна: українські розробники працюють у середовищі, яке практично неможливо відтворити на звичайному військовому полігоні.

    Нові дрони, засоби радіоелектронної боротьби, навігаційні системи, наземні роботизовані платформи чи засоби перехоплення можуть проходити шлях від прототипу до бойового застосування за місяці або навіть тижні.

    Reuters у червні повідомляв про стрімке зростання українського сектору defence tech. Інвестиції в українські оборонні стартапи, за наведеними виданням даними, збільшилися приблизно з $1,1 млн у 2023 році до $105 млн у 2025-му. Серед напрямів, які розвиваються найшвидше, — морські та наземні безпілотники, автономні системи, ударні БПЛА та рішення, стійкі до радіоелектронної боротьби.

    Саме швидкість циклу «розробка — поле бою — удосконалення» дедалі більше приваблює великих західних виробників озброєння.

    Для традиційних оборонних корпорацій створення нового виробу часто займає роки. Українська модель значно гнучкіша: невеликі компанії можуть швидше змінювати конструкцію, програмне забезпечення чи тактико-технічні характеристики відповідно до того, як змінюється російська тактика.

    Leonardo фактично хоче отримати прямий доступ до цієї екосистеми.

    В Україні тестуватимуть Michelangelo Dome

    Ще одним ключовим напрямом роботи Leonardo в Україні стане випробування нової багаторівневої системи оборони Michelangelo Dome.

    Це одна з найбільш амбітних нових програм італійської компанії. Michelangelo Dome має об’єднувати в єдину мережу радари, оптико-електронні сенсори, системи командування й управління, штучний інтелект, засоби радіоелектронної боротьби та різні системи ураження.

    Згідно з офіційними матеріалами Leonardo, система має захищати критичну інфраструктуру, території та стратегічні об’єкти від широкого спектра загроз — від безпілотників і їхніх роїв до крилатих, балістичних і навіть гіперзвукових ракет.

    Перші компоненти Michelangelo Dome для України вже перебувають у виробництві.

    Під час презентації промислового плану Leonardo у березні 2026 року керівництво компанії повідомило, що перший компонент системи будується саме для України, а його випробування мають провести у реальному середовищі до кінця року.

    У дорожній карті проєкту Україна окремо зазначена як майданчик для розгортання Michelangelo Dome. Leonardo також повідомляє, що веде переговори щодо системи більш ніж із 20 країнами.

    У вересні Euronews із посиланням на Маріані підтвердив, що перші оперативні випробування системи в Україні планують провести до кінця 2026 року.

    Це робить Україну не просто потенційним покупцем нової системи, а важливим елементом її практичного розвитку.

    Спершу — протидронний та артилерійський компоненти

    Одним із головних напрямів Michelangelo Dome буде боротьба з безпілотниками — загрозою, яка за останні роки стала центральною для сучасної війни.

    Leonardo вже працює над інтеграцією засобів виявлення та ураження малорозмірних цілей. В офіційних документах компанія прямо називає counter-drone технології серед пріоритетних напрямів досліджень і розвитку.

    Український досвід тут особливо важливий. Росія щодня застосовує проти України різні типи ударних і розвідувальних безпілотників, тоді як українська сторона розвиває власні дрони-перехоплювачі, засоби РЕБ, мобільні вогневі групи та інші дешевші способи боротьби з масовими повітряними цілями.

    Тому тестування нової системи саме в Україні дозволяє Leonardo перевірити її не проти умовної навчальної цілі, а в умовах сучасної багатокомпонентної повітряної війни.

    Leonardo вже будує мережу європейських оборонних альянсів

    Поява українського підрозділу вписується у ширшу стратегію Leonardo — компанія дедалі активніше створює міжнародні партнерства замість самостійної розробки всього спектра озброєнь.

    З німецьким Rheinmetall Leonardo створила спільне підприємство для розробки та виробництва нового основного бойового танка і бойових машин піхоти для європейського ринку.

    Ще один великий союз компанія створила з турецьким виробником Baykar. Спільне підприємство LBA Systems належить сторонам у рівних частках і займається розробкою, виробництвом та обслуговуванням безпілотних авіаційних систем. Leonardo надає електроніку, сенсори, корисне навантаження й технології інтеграції, тоді як Baykar — свої напрацювання у сфері безпілотних платформ.

    Європейський ринок безпілотної бойової авіації, ударних дронів і систем далекого ураження сам Leonardo оцінює приблизно у $100 млрд на найближчі десять років.

    Українські компанії в цій конфігурації потенційно можуть стати ще одним джерелом технологій.

    Західні оборонні гіганти все активніше заходять в Україну

    Leonardo — далеко не перша велика європейська оборонна компанія, яка вирішила створити постійну присутність в Україні.

    Німецький Rheinmetall ще у 2023 році створив спільне підприємство з «Українською оборонною промисловістю». Rheinmetall володіє 51% компанії, українська сторона — 49%. Підприємство займається обслуговуванням та ремонтом військової техніки, а співпраця передбачає також спільне виробництво окремих систем в Україні.

    Це демонструє ширшу тенденцію: великі оборонні корпорації поступово переходять від постачання Україні готового озброєння до локалізації виробництва, спільних розробок та інтеграції українських технологій у власні продукти.

    Для України такий процес може мати подвійний ефект.

    З одного боку, він відкриває українським стартапам доступ до капіталу, великих виробничих потужностей і глобальних ринків. Малий український виробник, який сьогодні створює сотні або тисячі одиниць певної системи, у партнерстві з міжнародним концерном потенційно може масштабувати виробництво значно швидше.

    З іншого — інтерес до придбання українських підприємств порушує питання про те, кому в перспективі належатимуть технології, створені українськими командами під час війни. Публічно Leonardo поки не оголошувала конкретних угод щодо поглинання українських defence-tech компаній, тому говорити про вже погоджені продажі некоректно.

    Проте сама готовність одного з найбільших оборонних концернів Європи розглядати такі угоди показує, наскільки змінилася роль українського оборонно-промислового сектору.

    Ще кілька років тому Україна передусім шукала у західних компаній готове озброєння. Тепер самі європейські оборонні гіганти створюють офіси в Києві, вивчають українські розробки, тестують тут власні системи та оцінюють можливість інвестувати у місцеві компанії.

    І Leonardo фактично підтверджує: бойовий досвід українського miltech перетворився на актив, за який найбільші гравці світового оборонного ринку вже готові конкурувати.

  • Порно заради дронів: чому Україна серйозно заговорила про легалізацію дорослого контенту для поповнення бюджету

    Порно заради дронів: чому Україна серйозно заговорила про легалізацію дорослого контенту для поповнення бюджету

    Українська влада продовжує шукати нестандартні джерела фінансування армії в умовах затяжної війни, коли кожен додатковий мільйон гривень на рахунках Міністерства оборони рятує життя на передовій. На тлі виснаження традиційних податкових надходжень дискусія про вихід із тіні найнесподіваніших галузей економіки перейшла у практичну площину. Парламентарі та урядовці обговорюють легалізацію індустрії для дорослих, яка здатна принести державі колосальні кошти.

    Мільярди з пікантного бізнесу для армії

    Ідея легалізації порноіндустрії вже давно обговорюється в суспільстві, проте зараз вона набула гострого фінансового виміру. За попередніми розрахунками експертів, повна легалізація та оподаткування цього ринку може щорічно приносити в державну скарбницю мільярди гривень. У ситуації, коли кожна копійка йде на забезпечення військових технікою, дронами та боєприпасами, влада готова розглядати будь-які законні шляхи наповнення бюджету.

    «Ми зобов’язані використовувати всі внутрішні резерви економіки, щоб підтримати наших захисників, і якщо суспільство готове до чесного діалогу про легалізацію такого ринку заради перемоги, ми маємо ухвалити прагматичне рішення», – зазначив народний депутат України Ярослав Железняк під час обговорення перспектив податкової реформи.

    Легалізація передбачає не лише списання податків із виробників та моделей, а й створення цивілізованих умов праці, захист прав зайнятих у цій сфері людей та запровадження жорстких вікових обмежень.

    Суспільна дискусія та виклики для держави

    Подібна ініціатива викликає чимало суперечок серед громадян, релігійних організацій та моральних авторитетів країни. Частина суспільства вважає такий крок неприйнятним з етичних міркувань, тоді як прихильники нагадують про досвід інших європейських країн, де ця індустрія приносить величезні прибутки легально.

    «Війна змушує відкидати лицемірство та шукати реальні гроші там, де вони роками оберталися в тіні без жодної копійки податків на користь держави», – наголосив економічний експерт Михайло Кухар у коментарі для ЗМІ.

    Уряд обіцяє ретельно вивчити міжнародний досвід та підготувати збалансований законопроєкт, який враховуватиме інтереси безпеки, моралі та фінансової стабільності країни.

     

  • «Захист кадрів та безперебійне виробництво»: 86% підприємств українського ОПК підтвердили статус критично важливих

    «Захист кадрів та безперебійне виробництво»: 86% підприємств українського ОПК підтвердили статус критично важливих

    Більшість підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) України успішно пройшли перевірку та підтвердили статус критично важливих для функціонування економіки й забезпечення потреб Сил оборони. Це дає змогу виробникам зберігати кваліфіковані кадри та гарантувати безперервність постачання озброєння на фронт.

    Ключові деталі та умови збереження статусу

    • Критерії відповідності: Для підтвердження статусу підприємства мають відповідати вимогам Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості (Мінстратегпром) — зокрема мати діючі контракти із ЗСУ, Міністерством оборони чи іншими складовими Сил оборони, а також виконувати графіки виробництва оборонної продукції.
    • Бронювання працівників: Статус критично важливого підприємства дає законодавче право бронювати військовозобов’язаних співробітників (аж до 100% критично необхідного персоналу), які безпосередньо задіяні у виготовленні зброї, боєприпасів, БпЛА, засобів РЕБ та бронетехніки.
    • Роль приватного сектору: Значну частку серед підприємств, що підтвердили статус, становлять приватні компанії та технологічні стартапи, які забезпечують оперативне впровадження інновацій для фронту.
    • Аудит та цифровий контроль: Перевірка здійснювалася із залученням електронних систем, що дало змогу прискорити розгляд заявок, відсіяти фіктивні підприємства та зосередити державну підтримку на реальних виробниках.

    З роз’яснень Мінстратегпрому та аналітиків оборонного сектору:

    «Збереження інженерного та виробничого потенціалу — це питання національної безпеки. Високий відсоток підтвердження свідчить, що український ОПК працює системно, а ключові підприємства мають чітку прив’язку до виконання державних оборонних контрактів».

  • «Золотий хаб для підсанкційних статків»: Росія масштабує продаж золота через Гонконг для обходу західних обмежень

    «Золотий хаб для підсанкційних статків»: Росія масштабує продаж золота через Гонконг для обходу західних обмежень

    Після запровадження ембарго з боку країн G7 та ЄС на російські дорогоцінні метали, РФ переорієнтувала логістику експорту золотих резервів. Основним міжнародним хабом для реалізації злитків та їхнього обміну на готівкову валюту, юані чи криптовалюту став Гонконг, де обсяги постачання російського золота зросли у кілька разів.

    Ключові деталі та схеми обходу санкцій

    • Зміна експортних маршрутів: Унаслідок закриття майданчиків у Лондоні та Нью-Йорку, а також посилення контролю в ОАЕ та Туреччині, саме Гонконг перетворився на головний транзитний центр для збуту російського дорогоцінного металу.
    • Використання фірм-прокладок: Реалізація здійснюється не прямими державними структурами, а мережею дрібних маловідомих компаній та спеціально створених підставних юридичних осіб (зокрема пов’язаних із великими видобувними компаніями на кшталт «Полюс»).
    • Фінансові та логістичні ланцюжки: Виручка від продажу золота конвертується в іноземну валюту або цифрово-фінансові активи. Кошти через фінансові установи Гонконгу повертаються до російської економіки або спрямовуються на закупівлю підсанкційних товарів і мікроелектроніки.
    • Вторинні санкції Заходу: Мінфін США (OFAC) та британські регулятори періодично розширюють санкційні списки, упроваджуючи обмеження проти гонконгських торговельних, транспортних та інкасаторських компаній, залучених до операцій із російським золотом.

    З матеріалів розслідувань фінансової розвідки та Мінфіну США:

    «Втративши доступ до провідних західних бірж, РФ перетворила Гонконг на ключовий вузол для реалізації золота. Через мережу фронт-компаній виторг від продажу дорогоцінного металу відмивається та використовується для підтримки фінансової системи РФ і контрабанди критичних технологій».

     

  • «Мільярд під ризиком»: залучення коштів для Vyriy Industries супроводжується застереженнями щодо захисту інвесторів та тиску силовиків

    «Мільярд під ризиком»: залучення коштів для Vyriy Industries супроводжується застереженнями щодо захисту інвесторів та тиску силовиків

    Рекордне залучення 1 мільярда гривень від понад 24 тисяч громадян для виробника безпілотників Vyriy Industries через фонд Inzhur MilTech супроводжується високим рівнем фінансових та юридичних ризиків. Експерти застерігають, що корпоративні цінності приватних компаній оборонно-промислового комплексу не мають державних гарантій повернення, а нещодавні слідчі дії ДБР щодо підприємства підкреслюють уразливість бізнесу до дій правоохоронних органів.

    Ключові деталі та ризики для роздрібних інвесторів

    • Відсутність державних гарантій: Корпоративні облігації приватного виробника є незабезпеченими цінними паперами. У разі фінансової неспроможності, скасування державних контрактів чи заборгованостей підприємства інвестори ризикують втратити вкладені кошти.
    • Обшуки ДБР та кримінальні провадження: У липні 2026 року Державне бюро розслідувань провело серію обшуків у Vyriy Industries та у її засновника Олексія Бабенка в межах розслідування щодо можливого завищення вартості безпілотників і фінансових операцій на понад 197 млн грн.
    • Часткове розблокування активів: Наприкінці липня Печерський районний суд Києва відмовив ДБР в арешті вилучених під час обшуків 32 млн грн і повернув їх компанії для виплати заробітних плат, однак процесуальний тиск зберігається.
    • Висока дохідність проти ризику дефолту: Заявлена дохідність за облігаціями у 25% річних у гривні відображає високий рівень ризику, адже будь-яке замороження рахунків чи зупинка виробництва через дії силовиків загрожує перетворенням цінних паперів на неліквідні активи.

    З фінансово-аналітичних оцінок ризиків мілтек-інвестицій:

    «Купівля корпоративних паперів приватних оборонних підприємств — це залучення капіталу без інституційного захисту чи гарантій держави. Нещодавні обшуки ДБР у Vyriy Industries продемонстрували, що в разі юридичних або фінансових проблем компанії роздрібні інвестори залишаються один на один із ризиком втрати своїх збережень».

     

  • $2500 за будинок під Києвом: чому українці шукають автономне житло перед зимою

    $2500 за будинок під Києвом: чому українці шукають автономне житло перед зимою

    Ринок заміської оренди на Київщині напередодні зими 2026–2027 років знову змінює пріоритети. Якщо раніше орендарі насамперед оцінювали площу, ремонт, локацію та відстань до столиці, то тепер одним із головних критеріїв стала автономність — здатність будинку залишатися придатним для життя під час тривалих відключень електроенергії, тепла та води. На цьому тлі медіанна вартість оренди будинку в Київській області у серпні сягнула $2500 на місяць, що стало дворічним максимумом.

    За даними ЛУН, нинішній показник на 25% вищий, ніж у серпні 2025 року. Попередній помітний пік на ринку фіксували у лютому 2026-го, коли медіанна вартість оренди будинку становила приблизно $2200 на місяць. Після стабілізації ситуації в енергетиці ціни дещо знизилися, однак улітку знову пішли вгору.

    Однією з причин зростання попиту експерти називають досвід попередніх сезонів із критичними відключеннями. За словами керівниці ЛУН Статистики Людмили Кірюхіної, найбільші цінові аномалії на ринку заміського житла в останні роки спостерігалися саме під час масштабних проблем з електропостачанням — улітку 2023 року та взимку 2025-го.

    На початку 2026 року, коли морози та російські обстріли знову загострили ризики блекаутів, частина мешканців квартир почала шукати заміське житло із резервними джерелами електроенергії та тепла. Тепер цей досвід впливає і на підготовку до наступної зими.

    Втім, говорити про масову втечу українців із квартир у приватні будинки поки що не варто. Експерти ринку зазначають, що утримання великого будинку може бути значно дорожчим, ніж квартири, особливо взимку. Тому попит концентрується не на будь-яких заміських об’єктах, а на компактних, енергоефективних і справді автономних будинках.

    Фактично ринок дедалі сильніше ділиться на два сегменти. Перший — будинки з резервним живленням, автономним або альтернативним опаленням, власним джерелом води та іншими системами, які дозволяють пережити тривалий блекаут. Другий — звичайні будинки, де генератор або відсутній, або не забезпечує роботу всіх критично важливих систем.

    Саме перший сегмент, за оцінками експертів, може дорожчати далі. У разі нових перебоїв з електроенергією восени та взимку вартість оренди автономних будинків може зрости ще на 5–15%. Водночас об’єкти без резервного живлення та надійної системи опалення, навпаки, можуть втрачати попит і дешевшати.

    Особливо відчутним дефіцит може стати у жовтні–грудні. Експерти прогнозують, що за несприятливого сценарію найкращі автономні об’єкти в передмісті Києва можуть бути швидко орендовані, а на ринку залишаться переважно дорогі преміальні пропозиції.

    При цьому сам факт наявності генератора ще не означає, що будинок готовий до блекауту. Експерти радять перевіряти, яке саме обладнання він здатен живити. У приватному будинку від електроенергії часто залежать газовий котел, циркуляційні насоси, свердловина, каналізаційне обладнання, холодильник, освітлення, інтернет та інші системи.

    Одним із найважливіших елементів експерти називають систему автоматичного введення резерву — АВР. Вона дозволяє автоматично переключати будинок на резервне джерело живлення після зникнення електроенергії. Без такої системи навіть потужний генератор може потребувати постійного ручного запуску та підключення.

    Так само важливо перевіряти систему опалення. Навіть газовий котел часто потребує електрики для автоматики та насосів. Тому наявність газу сама по собі не гарантує тепла під час тривалого відключення. Додатковою перевагою стають твердопаливні котли, печі або каміни, які можуть працювати незалежно від електромережі.

    Окреме питання — вода. Якщо будинок має власну свердловину, насос також потребує електроживлення. Тому потенційним орендарям радять перевірити, чи підключена система водопостачання до резервного живлення і скільки часу вона зможе працювати автономно.

    Експерти рекомендують перед підписанням договору провести простий тест: повністю відключити будинок від зовнішньої електромережі приблизно на 20–30 хвилин і перевірити, чи запускається резервне живлення, чи працюють опалення, вода, каналізація, освітлення та інтернет. Такий тест може дати значно більше інформації, ніж сам перелік обладнання у рекламному оголошенні.

    Також варто враховувати додаткові витрати. Пальне та мастило для генератора зазвичай оплачує орендар, тоді як підготовка обладнання до сезону та його ремонт найчастіше залишаються відповідальністю власника. Через це дешевший на перший погляд будинок може виявитися дорожчим у щомісячному утриманні, якщо для обігріву та електроживлення доведеться постійно купувати пальне.

    Різниця між сегментами вже помітна в оголошеннях. За оцінками РБК-Україна, звичайні будинки в області можна знайти приблизно за 20–30 тисяч гривень на місяць, тоді як енергонезалежні об’єкти у передмісті часто пропонують за 40–100 тисяч гривень і більше.

    Водночас сам показник у $2500 не означає, що саме стільки коштує кожен будинок під Києвом. Йдеться про медіанну ціну пропозицій у Київській області за серпень, а фактична вартість конкретного житла суттєво залежить від району, площі, стану будинку, автономності та відстані до столиці.

    Таким чином, перед зимою на ринку фактично сформувався новий критерій вартості: орендарі платять не просто за комфорт і квадратні метри, а за можливість продовжувати нормальне життя навіть тоді, коли зникає електрика. І якщо проблеми в енергосистемі знову загостряться, саме автономні будинки можуть стати найбільш дефіцитним сегментом заміської оренди.

  • Вода у Києві подорожчає більш ніж удвічі: Київрада підтримала новий тариф

    Вода у Києві подорожчає більш ніж удвічі: Київрада підтримала новий тариф

    Київська міська рада підтримала підвищення тарифу на централізоване водопостачання та водовідведення для мешканців столиці до 63,79 грн за кубометр. За відповідне рішення проголосували 74 депутати. Наразі кияни платять 30,38 грн за кубометр, тож після застосування нового тарифу вартість послуги зросте більш ніж удвічі, пише «Суспільне» з посиланням на засідання міської ради.

    Необхідність перегляду тарифу міський голова Віталій Кличко пояснив різким зростанням витрат водопровідно-каналізаційної галузі. За його словами, суттєво подорожчали електроенергія, паливо та реагенти, необхідні для очищення води, тоді як чинний тариф для населення тривалий час залишався незмінним.

    За нинішнім тарифом із загальних 30,38 грн за кубометр 16,16 грн припадає на водопостачання, а 14,22 грн — на водовідведення. Ці тарифи фактично відповідають рівню, який застосовувався для населення станом на 24 лютого 2022 року. НКРЕКП і надалі окремо визначала економічно обґрунтовані тарифи для підприємства, але для населення протягом воєнного періоду діяли заморожені ставки.

    У Київраді наголошують, що новий тариф у 63,79 грн все одно не покриває повної економічно обґрунтованої вартості послуг «Київводоканалу». Ще в липні міська влада повідомляла, що підприємство розрахувало економічно обґрунтовану ціну майже 90 грн за кубометр, однак місто відмовилося погоджувати настільки різке підвищення для населення.

    Заступник міського голови Петро Пантелєєв під час обговорення рішення зазначив, що тариф на рівні 63,79 грн має стати компромісом між потребами підприємства та можливостями споживачів. За його словами, у разі відмови від перегляду тарифу юридичним наслідком у майбутньому могла б стати необхідність встановити вже повністю економічно обґрунтовану ціну — близько 90 грн за кубометр.

    Пантелєєв також звернув увагу на фінансовий стан «Київводоканалу» напередодні опалювального сезону. За його словами, підприємство потребує додаткового фінансування, а рівень зарплат його працівників залишається одним із найнижчих серед аналогічних комунальних підприємств.

    Кличко, своєю чергою, заявив, що галузь водопостачання фактично опинилася «на межі виживання». Водночас мер наголосив, що місто не планує перекладати на населення повну економічну вартість послуг.

    Різниця між нинішніми 30,38 грн і новими 63,79 грн становить 33,41 грн на кожному кубометрі води. Тобто тариф збільшується приблизно у 2,1 раза.

    Для домогосподарств реальне збільшення платіжки залежатиме від обсягу використаної води. Наприклад, за споживання 5 кубометрів на місяць сама вартість централізованого водопостачання та водовідведення за чинним тарифом становить близько 152 грн, а за новим — майже 319 грн. Різниця становитиме приблизно 167 грн.

    Якщо домогосподарство використовує 10 кубометрів на місяць, сума за цими двома послугами зросте орієнтовно з 304 грн до 638 грн, тобто більш ніж на 330 грн. Це приблизні розрахунки без урахування інших можливих складових платіжки та фактичних показників лічильника.

    Раніше КМДА оцінювала, що для середньостатистичної родини з трьох осіб перехід на тариф 63,79 грн може збільшити щомісячні витрати на воду приблизно на 200–300 грн, залежно від споживання.

    Проблема з тарифами на воду накопичувалася протягом кількох років. НКРЕКП переглядала економічні розрахунки водоканалів, однак для населення тариф фактично залишався замороженим на довоєнному рівні. У постановах регулятора прямо передбачалося, що для населення застосовуються тарифи, які діяли станом на 24 лютого 2022 року.

    При цьому витрати підприємств продовжували зростати. Найбільший вплив мають ціни на електроенергію, адже водопостачання та водовідведення є енергоємними процесами: електрика потрібна для роботи насосних станцій, очищення і транспортування води та стоків.

    Також водоканали витрачають значні кошти на реагенти, ремонт мереж, пальне, аварійні роботи та оплату праці. Міська влада наголошує, що тривале утримання тарифу нижче собівартості збільшує фінансовий дефіцит підприємства й потребу в підтримці з бюджету.

    Ще в липні КМДА публічно заявляла, що тариф близько 90 грн за кубометр запроваджувати не планують, хоча саме таким був розрахований економічно обґрунтований рівень. Натомість як компроміс місто називало ставку 63,79 грн.

    Після голосування 3 вересня саме цей показник отримав підтримку Київради.

    Водночас у доступних повідомленнях про результати засідання не уточнюється дата, з якої новий тариф фактично почне застосовуватися у платіжках. Тому поки коректно говорити про схвалення Київрадою тарифу 63,79 грн, а не називати конкретний місяць першого нарахування без окремого оприлюдненого рішення про набрання ним чинності.

    Для киян головна зміна полягає в тому, що вартість кубометра централізованого водопостачання та водовідведення після початку застосування нового тарифу зросте з 30,38 до 63,79 грн. Водночас міська влада підкреслює, що навіть ця ціна залишається значно нижчою за майже 90 грн, які «Київводоканал» називає економічно обґрунтованою вартістю послуги.