Golosnovinua.com

Позначка: РФ

  • Естонія збільшила допомогу Україні для енергосектору

    Естонія збільшила допомогу Україні для енергосектору

    Естонія ухвалила рішення про додатковий внесок у розмірі 125 тисяч євро до Фонду підтримки енергетики України, що збільшило загальний обсяг допомоги від цієї країни в межах відповідного механізму до 2,75 мільйона євро. Про це повідомило Міністерство закордонних справ Естонії, наголосивши, що підтримка українського енергетичного сектору залишається одним із ключових напрямів естонської зовнішньої політики на тлі триваючих російських атак на критичну інфраструктуру України.

    У відомстві зазначили, що рішення про новий внесок ухвалене з урахуванням потреб України у зміцненні енергетичної стійкості, особливо в умовах систематичних ударів РФ по об’єктах генерації, передачі та розподілу електроенергії. В естонському МЗС підкреслили, що стабільна робота енергосистеми України є критично важливою не лише для забезпечення життєдіяльності цивільного населення, а й для підтримки економіки та функціонування державних інституцій у воєнний час.

    Також у міністерстві нагадали, що загалом Естонія вже надала Україні понад 3 мільйони євро допомоги, яка включає як прямі фінансові внески до Фонду підтримки енергетики, так і постачання необхідного обладнання та технічної допомоги для відновлення та захисту енергетичної інфраструктури. У Таллінні наголосили, що така підтримка має практичний характер і дозволяє українським енергетикам швидше ліквідовувати наслідки атак, відновлювати пошкоджені об’єкти та забезпечувати безперебійне постачання електроенергії і тепла.

    Естонська сторона також підкреслила, що міжнародна координація допомоги у сфері енергетики набуває дедалі більшого значення, оскільки російські атаки на українську енергетичну інфраструктуру залишаються системними та спрямованими на виснаження енергосистеми перед опалювальними сезонами. Саме тому внески до профільних фондів дозволяють швидше акумулювати ресурси для відновлення та модернізації пошкоджених об’єктів.

    У цьому контексті в естонському МЗС також нагадали про ширшу міжнародну підтримку України в енергетичному секторі. Зокрема, уряд Швеції нещодавно ухвалив рішення про виділення нового пакета допомоги на суму майже 1,5 мільярда шведських крон, що еквівалентно близько 140 мільйонам євро, для посилення енергетичної стійкості України напередодні зимового періоду.

    Крім того, під час четвертого засідання енергетичного формату G7+ у Гданську міжнародні партнери оголосили про нові внески на загальну суму близько 375 мільйонів євро, які будуть спрямовані на підтримку українського енергетичного сектору. Також раніше повідомлялося про додаткові внески до Фонду підтримки енергетики України в обсязі близько 100 мільйонів євро, що свідчить про системне розширення міжнародної фінансової підтримки у цій сфері.

    Таким чином, новий внесок Естонії став черговим елементом комплексної міжнародної допомоги, спрямованої на зміцнення енергетичної безпеки України, відновлення пошкодженої інфраструктури та підготовку до стабільного проходження опалювальних сезонів в умовах триваючої війни.

  • Захарова звинуватила Румунію в “поглинанні Молдови” і знову виправдала дії РФ проти України

    Захарова звинуватила Румунію в “поглинанні Молдови” і знову виправдала дії РФ проти України

    У Міністерстві закордонних справ Російської Федерації зробили чергову різку заяву щодо ситуації в Румунії та Молдові, звинувативши Бухарест у нібито “давніх планах поглинання” сусідньої держави та одночасно протиставивши ці події міжнародній критиці на адресу Росії за дії щодо України. Відповідні коментарі пролунали під час брифінгу речниці МЗС РФ Марії Захарової, яка традиційно озвучує публічну позицію російського зовнішньополітичного відомства.

    Підставою для заяви стала ситуація у нижній палаті парламенту Румунії, де законодавча ініціатива, що стосувалася можливого об’єднання з Молдовою, була формально визнана такою, що пройшла етап розгляду без голосування. Це сталося через завершення регламентних строків, у межах яких документ мав бути винесений на голосування, що в румунській практиці означає автоматичне просування або відхилення ініціативи без прямого волевиявлення депутатів залежно від процедури.

    Реагуючи на це, Захарова заявила, що в Бухаресті нібито “давно виношують плани щодо поглинання Молдови”, і підкреслила, що Росія, за її словами, “неодноразово попереджала” про подібні процеси. Вона стверджувала, що румунські політичні кола нібито системно впливають на внутрішньополітичні процеси в Молдові та просувають ідеї об’єднання двох держав у суспільному дискурсі, що, за її інтерпретацією, виходить за межі легітимного політичного діалогу.

    Окрему увагу речниця приділила саме процедурному характеру ухвалення законопроєкту в Румунії, назвавши ситуацію “курйозною” і такою, що, на її думку, демонструє особливості функціонування демократичних інститутів у Європі. Вона стверджувала, що документ начебто пройшов стадію розгляду не через політичне голосування, а через регламентні обмеження, що, як вона висловилася, “ставить під сумнів реальне волевиявлення навіть законодавців”.

    У своїх подальших коментарях Захарова розвинула тезу про нібито подвійні стандарти західних країн у трактуванні міжнародного права та політичних процесів. Вона заявила, що поняття “об’єднання” між державами, на її думку, має застосовуватися лише тоді, коли існує взаємна згода сторін і формалізований механізм, зокрема через плебісцит або референдум. У цьому контексті вона протиставила потенційні процеси в Румунії та Молдові діям Росії щодо українських територій, які в міжнародній практиці та значною частиною держав і організацій розглядаються як анексія.

    Захарова при цьому заявила, що термін “анексія”, який часто використовується в західних медіа та політичних заявах щодо Росії, на її переконання, є “політизованим” і не відображає юридичної реальності. Вона повторила офіційну позицію Москви, згідно з якою територіальні зміни, пов’язані з Кримом та окремими районами півдня і сходу України, нібито стали результатом “волевиявлення населення” та були здійснені відповідно до внутрішніх процедур, які Росія вважає легітимними. Водночас ці твердження не визнаються більшістю держав світу, а також міжнародними організаціями, які кваліфікують відповідні дії як порушення міжнародного права.

    У межах своєї заяви речниця МЗС РФ також наголосила, що, на її думку, якщо західні країни послідовно застосовують термінологію щодо “анексії” у контексті російських дій, то вони мають використовувати однакові підходи і до інших ситуацій, які, як вона стверджує, можуть містити елементи політичного чи територіального зближення держав. Таким чином вона спробувала поставити в один контекст різні геополітичні процеси в Європі, зокрема дискусії щодо можливого об’єднання Румунії та Молдови.

    Водночас у самій Румунії пояснюють ситуацію з законопроєктом суто процедурними нормами парламентської роботи. Румунські політичні сили зазначають, що автоматичне завершення розгляду ініціативи без голосування є наслідком регламентних термінів і не означає політичного рішення на користь або проти об’єднання. У Бухаресті також наголошують, що подібні ініціативи періодично з’являються в політичному полі, однак не мають широкої підтримки серед основних парламентських сил і не є частиною офіційної державної політики.

    Питання можливого зближення або навіть об’єднання Румунії та Молдови загалом періодично виникає в публічних дискусіях обох країн. У Молдові частина політичного спектра підтримує ідеї уніонізму, аргументуючи їх культурною та історичною близькістю держав. Водночас інша частина політикуму наголошує на необхідності збереження суверенітету та пріоритетності європейської інтеграції в рамках незалежної державності.

    Президентка Мая Санду раніше заявляла, що у разі проведення референдуму щодо об’єднання з Румунією вона особисто підтримала б таке рішення, однак підкреслювала, що подібні процеси можливі лише за умови чіткого волевиявлення громадян. Окремі представники уряду Молдови також припускали, що питання зближення з Румунією може набувати актуальності в разі ускладнення або блокування європейської інтеграції країни, зокрема на шляху до членства в Європейському Союзі.

    На цьому тлі заява російського МЗС стала черговим елементом ширшої інформаційної та дипломатичної полеміки між Росією та країнами Європейського Союзу, в якій сторони взаємно звинувачують одна одну у порушенні міжнародних норм, політичному впливі та різному трактуванні принципів суверенітету і територіальної цілісності держав.

  • Навіть у Росії більше не витримують: Зеленський закликав Кремль до справжніх переговорів

    Навіть у Росії більше не витримують: Зеленський закликав Кремль до справжніх переговорів

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що війна між Україною та Росією повинна завершитися шляхом реальних переговорів, а не черговими політичними деклараціями чи суперечливими заявами з боку Кремля. За словами глави держави, дедалі більше громадян Російської Федерації починають ставити питання власному керівництву щодо відсутності перспектив завершення війни, яка триває вже понад чотири роки та продовжує створювати серйозні економічні, соціальні та політичні проблеми для російського суспільства.

    Про це президент сказав під час свого вечірнього звернення, коментуючи останні заяви російських посадовців щодо можливого відновлення переговорного процесу. Зеленський наголосив, що сьогодні вже навіть значна частина росіян усвідомлює безперспективність війни та висловлює претензії до російського диктатора Володимира Путіна через те, що бойові дії не мають чітких термінів завершення, а обіцяні Кремлем результати так і не були досягнуті.

    Президент підкреслив, що дедалі більше громадян РФ починають замислюватися над тим, чому війна продовжується попри величезні людські втрати, економічні витрати та міжнародну ізоляцію Росії. За його словами, труднощі, з якими стикається російське населення, не є випадковими або зовнішньо нав’язаними обставинами, а є прямим наслідком рішень Кремля та політики, яку проводить Володимир Путін. Зеленський зазначив, що всі нинішні проблеми Росії повинні підштовхнути російське суспільство до усвідомлення того факту, що саме війна стала головним джерелом негативних процесів усередині країни.

    Глава держави наголосив, що Україна від самого початку демонструвала готовність до дипломатичного врегулювання конфлікту та неодноразово висувала конкретні пропозиції для початку змістовних переговорів. Київ, за його словами, зробив усе необхідне для запуску реального переговорного процесу, який міг би привести до припинення бойових дій та встановлення справедливого миру. Водночас саме російська сторона систематично блокує можливість досягнення прогресу, відмовляючись від конструктивного діалогу та продовжуючи висувати ультимативні вимоги.

    Зеленський нагадав, що переговорний процес між Україною та Росією фактично було зупинено цього року після того, як Москва відмовилася продовжувати діалог. Попри численні заяви про готовність до миру, Кремль так і не зробив конкретних кроків, які могли б свідчити про реальне бажання завершити війну. Більше того, російський диктатор Володимир Путін продовжує уникати особистої зустрічі з президентом України, що додатково ускладнює перспективи досягнення домовленостей на найвищому рівні.

    Заява українського президента пролунала на тлі нової хвилі коментарів з боку російських посадовців щодо можливого відновлення переговорів. Зокрема, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров несподівано заявив, що Москва нібито готова повернутися до переговорного процесу з того моменту, на якому він був зупинений раніше. Водночас російська влада продовжує наполягати на власних умовах і не демонструє готовності відмовитися від вимог, які Україна та її міжнародні партнери вважають неприйнятними.

    Додатковий резонанс викликала заява директора Федеральної служби безпеки Росії Олександра Бортнікова, який фактично визнав, що українське керівництво залишається ключовим партнером для будь-яких можливих переговорів. Його слова привернули увагу міжнародних спостерігачів, оскільки останнім часом російська пропаганда неодноразово намагалася поставити під сумнів легітимність української влади та уникала прямого визнання необхідності вести переговори саме з чинним керівництвом України.

    Особливу увагу аналітики звернули на заяви самого Володимира Путіна, який протягом одного дня висловив одразу кілька взаємовиключних позицій щодо переговорного процесу. Спочатку російський лідер заявив, що наразі не бачить жодних передумов для відновлення переговорів з Україною. Проте вже через кілька годин він заявив про готовність вести діалог на основі домовленостей, які раніше обговорювалися під час переговорів у Стамбулі. Такі різкі зміни риторики багато експертів розцінили як свідчення відсутності єдиної та послідовної стратегії Кремля щодо завершення війни.

    На думку української сторони, подібні суперечливі сигнали свідчать про те, що російське керівництво перебуває під дедалі більшим внутрішнім і зовнішнім тиском. Війна продовжує вимагати від Москви величезних фінансових ресурсів, мобілізаційних зусиль та політичних витрат. Одночасно посилюється міжнародна ізоляція Росії, а санкції Заходу дедалі відчутніше впливають на окремі сектори економіки.

    У Києві переконані, що справжній мир можливий лише за умови реальних переговорів, підкріплених конкретними діями, а не інформаційними кампаніями чи дипломатичними маневрами. Україна продовжує наполягати на необхідності поваги до міжнародного права, територіальної цілісності та суверенітету держави як основи будь-якого майбутнього врегулювання.

    Зеленський також дав зрозуміти, що поступове зростання невдоволення всередині Росії може стати одним із факторів, які впливатимуть на подальші рішення Кремля. За його словами, що більше росіяни усвідомлюватимуть справжню ціну війни та її наслідки для власного майбутнього, то сильнішим буде суспільний запит на припинення бойових дій і пошук політичного виходу з конфлікту.

    На тлі активних бойових дій, дипломатичних дискусій та суперечливих заяв з боку Москви українська влада продовжує наголошувати, що двері для переговорів залишаються відкритими. Однак Київ очікує від Росії не чергових декларацій про готовність до діалогу, а конкретних кроків, які могли б засвідчити справжнє прагнення завершити найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни.

  • У РФ створили “міністерство захисту від дронів”

    У РФ створили “міністерство захисту від дронів”

    У Росії продовжується адаптація регіональних структур управління до регулярних атак безпілотників: у Нижньогородській області ухвалили рішення про створення окремого міністерства захисту об’єктів, яке спеціалізуватиметься на протидії дроновим загрозам та охороні критичної інфраструктури. Відповідний указ підписав губернатор регіону Гліб Нікітін у межах масштабної реформи обласного уряду.

    Про це повідомляють російські офіційні джерела з посиланням на заяву губернатора.

    Нова структура з’явилася на тлі регулярних повідомлень про ураження об’єктів на території регіону та інших глибинних районів Російської Федерації, де дедалі частіше фіксуються атаки безпілотників. Йдеться насамперед про підприємства паливно-енергетичного комплексу, промислові об’єкти та енергетичну інфраструктуру, які в російських офіційних заявах визначаються як потенційні цілі.

    Згідно з ухваленою реформою, новостворене “міністерство захисту об’єктів” працюватиме у тісній взаємодії з міністерством енергетики та житлово-комунального господарства регіону. Координацію цих напрямів здійснюватиме віцепрем’єр Володимир Тужилін, якого переведено до оновленого управлінського блоку в межах переформатування регіональної виконавчої влади.

    Губернатор Нижньогородської області пояснив створення нового відомства необхідністю посилення безпеки об’єктів, які мають стратегічне значення як для регіону, так і для оборонного потенціалу Росії. За його словами, у межах одного управлінського центру мають бути зосереджені функції, що стосуються як “внеску регіону в обороноздатність країни”, так і безпосереднього захисту інфраструктури від повітряних загроз.

    Серед ключових завдань нового міністерства прямо визначено організацію “захисту неба над регіоном”, а також координацію заходів безпеки на об’єктах паливно-енергетичного комплексу, транспортної та комунальної інфраструктури. Саме ці об’єкти, за офіційною позицією російської влади, розглядаються як найбільш вразливі до атак безпілотних літальних апаратів.

    Фактично створення окремого міністерства є визнанням того, що наявні механізми протидії повітряним загрозам на регіональному рівні не забезпечують повного захисту інфраструктури, а масштаби атак змушують владу переходити до окремої управлінської вертикалі.

    Рішення ухвалено на тлі низки інцидентів із ураженням промислових об’єктів у глибині Росії. Зокрема, раніше повідомлялося про атаку на нафтопереробний завод “Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез” у місті Кстово Нижньогородської області. Це підприємство є одним із ключових у російській нафтопереробній системі та забезпечує значні обсяги переробки сировини для внутрішнього ринку.

    За оцінками відкритих джерел, серія атак на нафтопереробні підприємства та інфраструктурні об’єкти в різних регіонах РФ уже вплинула на стабільність частини виробничих потужностей, що змусило російську владу посилювати заходи безпеки не лише на федеральному, а й на регіональному рівні.

    Окремі аналітики зазначають, що поява спеціалізованого “міністерства захисту від дронів” свідчить про поступову інституціоналізацію реагування Росії на новий тип загроз, який раніше не вимагав окремих управлінських структур. Тепер же боротьба з безпілотниками фактично виділяється в окремий напрям державної політики на рівні регіонів.

    Такі зміни також демонструють зсув у характері безпеки всередині РФ: якщо раніше основні зусилля концентрувалися на прикордонних регіонах, то нині дедалі більше уваги приділяється захисту глибокого тилу та стратегічної інфраструктури.

    Експерти вказують, що подібні управлінські рішення можуть бути пов’язані з необхідністю швидкого реагування на інциденти, які відбуваються на значних відстанях від зони бойових дій, але мають прямий вплив на економіку та енергетичну стабільність країни.

    Таким чином, створення окремого міністерства в Нижньогородській області стало черговим свідченням того, що Росія змушена адаптувати свою внутрішню систему управління до нової реальності, у якій загрози безпілотних атак дедалі частіше зачіпають ключові промислові та енергетичні центри в глибині країни.

  • Санду позбавила громадянства двох уродженців України: рішення ухвалили на тлі напруги навколо Придністров’я

    Санду позбавила громадянства двох уродженців України: рішення ухвалили на тлі напруги навколо Придністров’я

    Президентка Молдови Мая Санду підписала указ про припинення громадянства для двох уродженців України. Відповідний документ уже оприлюднили на офіційному сайті глави держави. Рішення стало черговим кроком молдовської влади на тлі посилення напруги навколо невизнаного Придністров’я та зростання безпекових ризиків у регіоні.

    Згідно з указом, громадянства Молдови позбавили Валерія Кніщука та Віталія Морля. У документі не уточнюється, які саме підстави стали причиною такого рішення. Водночас у Молдові подібні укази часто пов’язують із питаннями національної безпеки, наявністю іншого громадянства, участю в діяльності, яка суперечить інтересам держави, або отриманням паспорта на підставі неправдивих даних.

    Офіційний Кишинів наразі не оприлюднив додаткових деталей щодо двох уродженців України. Указ має стандартний формат і лише констатує факт припинення громадянства відповідно до чинного законодавства Молдови.

    Це вже не перший подібний крок з боку влади Молдови за останні тижні. Ще 25 травня Мая Санду підписала окремий указ про позбавлення громадянства п’ятьох осіб, які проживали на території невизнаного Придністров’я. Тоді молдовські медіа та експерти звернули увагу, що рішення ухвалили на тлі посилення безпекової риторики Росії щодо регіону.

    У Кишиневі дедалі частіше наголошують, що Придністров’я залишається одним із ключових факторів ризику для національної безпеки Молдови. Самопроголошена “Придністровська Молдавська Республіка”, яка контролює частину території на лівому березі Дністра, не визнається міжнародною спільнотою і офіційно вважається частиною Молдови.

    На території Придністров’я досі перебуває російський військовий контингент, а Москва роками підтримує регіон політично, економічно та військово. Після початку повномасштабної війни РФ проти України питання безпеки навколо Придністров’я стало ще більш чутливим як для Кишинева, так і для Києва.

    Регіон має спільний кордон з Україною, а українська влада неодноразово попереджала про ризики провокацій або використання території Придністров’я у гібридних операціях Росії.

    Додаткову напругу спричинили нещодавні рішення Кремля щодо мешканців невизнаної республіки. У травні президент РФ Володимир Путін підписав указ про спрощення процедури отримання російського громадянства для жителів Придністров’я.

    У Москві пояснили це “необхідністю підтримки співвітчизників”, однак у Молдові таку ініціативу сприйняли як ще один інструмент посилення російського впливу у регіоні.

    Президентка Молдови Мая Санду раніше вже критикувала дії Кремля навколо Придністров’я. Вона заявляла, що Росія намагається використовувати регіон як важіль тиску на Молдову та перешкоджати європейській інтеграції країни.

    Останні рішення про припинення громадянства експерти також розглядають у ширшому контексті посилення контролю над питаннями безпеки. Після початку великої війни в Україні Молдова активізувала перевірки щодо осіб, які можуть бути пов’язані з проросійськими структурами, незаконними схемами отримання документів або діяльністю, що загрожує державним інтересам.

    Водночас офіційний Кишинів намагається уникати різких формулювань, аби не провокувати додаткове загострення з Москвою чи Придністров’ям.

    Окрему увагу до теми привернув і той факт, що новий указ стосується саме уродженців України. Утім наразі немає жодних офіційних заяв про те, що рішення було ухвалене через їхнє українське походження чи зв’язки з Україною.

    У молдовському законодавстві передбачено кілька підстав для припинення громадянства. Серед них — добровільна відмова, служба в іноземних військах без дозволу держави, загроза національній безпеці або отримання паспорта незаконним шляхом.

    На цьому тлі Молдова продовжує зміцнювати співпрацю з Європейським Союзом та партнерами у сфері безпеки. Після російського вторгнення в Україну країна різко посилила заходи контролю на кордонах, активізувала боротьбу з проросійськими мережами впливу та збільшила фінансування оборонного сектору.

    Європейські партнери неодноразово заявляли, що Молдова залишається однією з потенційних цілей російського гібридного впливу. Особливу увагу при цьому приділяють саме Придністров’ю, де Москва зберігає політичну та військову присутність.

    Нагадаємо, у 2022–2025 роках у регіоні неодноразово фіксували дивні інциденти — вибухи, атаки на адміністративні будівлі та повідомлення про нібито “теракти”. У Кишиневі та Києві тоді припускали, що подібні події могли бути елементом інформаційних або гібридних операцій для дестабілізації ситуації.

    Наразі влада Молдови не повідомляє, чи можуть бути нові рішення про позбавлення громадянства в найближчий час. Водночас аналітики припускають, що Кишинів продовжить жорсткіше реагувати на будь-які ризики, пов’язані з Придністров’ям, російським впливом та питаннями безпеки.

  • «500 цілей уже на олівці»: які об’єкти в Білорусі Україна може атакувати у разі нового наступу РФ

    «500 цілей уже на олівці»: які об’єкти в Білорусі Україна може атакувати у разі нового наступу РФ

    Командувач Сил безпілотних систем України Роберт «Мадяр» Бровді заявив, що українські військові вже зафіксували понад 500 потенційних цілей на території Білорусі. Попередження прозвучало на тлі чергової хвилі російських атак по Україні та після масштабного нальоту дронів на Москву.

    Хоча офіційний Київ не розкриває конкретний перелік об’єктів, військові експерти та аналітики вже окреслили, які саме цілі можуть стати пріоритетними у разі повторного вторгнення з боку Білорусі або використання її території для нового наступу РФ.

    Про це йдеться в аналізі білоруського медіа Belsat, яке опитало кількох військових та безпекових експертів, зокрема колишнього співробітника СБУ Івана Ступака, військового аналітика Дмитра Снєгірьова та представника білоруської ініціативи BELPOL Владзіміра Жигара.

    За словами експертів, Україна розглядає не лише суто військові об’єкти, а й інфраструктуру, яка прямо або опосередковано працює на російський військово-промисловий комплекс.

    «Цілі можуть бути різними, але насамперед це буде так зване військово-політичне керівництво, нафтопереробні заводи, військово-промислові підприємства та військові бази», — зазначив представник BELPOL Владзімір Жигар.

    Одним із ключових факторів, які роблять такі удари технічно можливими, є дальність сучасних українських безпілотників. За словами аналітиків, Сили безпілотних систем уже демонстрували здатність вражати цілі на відстані до 1500 км. Для порівняння — від українського кордону до Мінська близько 270 км.

    Колишній співробітник СБУ Іван Ступак деталізував можливі категорії цілей. До військових об’єктів він відносить бази, аеродроми, склади боєприпасів та місця дислокації військових.

    Окремою категорією є підприємства подвійного призначення, які формально працюють у цивільному секторі, але фактично обслуговують російський ВПК. Серед таких об’єктів експерти називають завод «Інтеграл» — одного з найбільших виробників мікроелектроніки в Білорусі.

    Саме продукція «Інтегралу», за даними українських та західних аналітиків, використовується у російських ракетах, дронах та системах зв’язку.

    Крім того, потенційними цілями можуть стати підприємства, пов’язані з розробкою та виробництвом білоруських реактивних систем залпового вогню «Полонез», а також науково-дослідні інститути оборонного сектору.

    Особливу увагу експерти приділяють Мозирському нафтопереробному заводу. Військовий аналітик Дмитро Снєгірьов називає його одним із найважливіших стратегічних об’єктів Білорусі.

    Після серії українських ударів по російських НПЗ Москва значно збільшила закупівлю пального у Мінська, а Мозирський НПЗ став одним із ключових центрів забезпечення російської армії паливом.

    «В окремому сценарії може вистачити навіть одного удару по Мозирському НПЗ, щоб серйозно ускладнити логістику та постачання для російської армії», — вважає Снєгірьов.

    Серед інших потенційних цілей аналітики називають Полоцький промисловий вузол, підприємства хімічної промисловості та логістичні центри, інтегровані у російську військову кооперацію.

    Водночас найбільший резонанс викликали слова Івана Ступака про можливість ударів по символічних об’єктах режиму Лукашенка.

    «Чи можна вдарити по резиденціях Лукашенка? Чому б ні? Палац Незалежності знаходиться лише за 270 км. Можна запустити один дрон, щоб показати, що режим у Білорусі дуже крихкий», — заявив він.

    Також експерт припустив можливість ударів по будівлі КДБ Білорусі та інших символах влади.

    Попри різкі заяви, українські офіційні структури наразі не підтверджують конкретних планів щодо ударів по Білорусі. Водночас у Києві дедалі частіше наголошують: якщо Мінськ напряму вступить у війну або надасть свою територію для нового масштабного наступу РФ, відповідь буде неминучою.

    Тема повторного наступу з півночі знову активізувалася після заяв президента Володимира Зеленського та головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського про можливі нові сценарії дій Росії.

    За оцінками українських військових, Кремль розглядає кілька варіантів атак із використанням білоруської території — від прориву на Чернігівщину до спроби повторного наступу на Київ.

    Для такого сценарію Росії знадобиться близько 100 тисяч військових та нова хвиля мобілізації. Саме тому аналітики вважають, що найближчим часом масштабне вторгнення з боку Білорусі малоймовірне.

    Прикордонна служба України наразі не фіксує значного накопичення російських чи білоруських військ біля кордону. На території Білорусі, за відкритими даними, перебувають близько чотирьох батальйонів — до 1900 осіб.

    Однак українська розвідка звертає увагу на активне будівництво доріг, укріплень та артилерійських позицій біля кордону з Україною. У Києві не виключають, що ця інфраструктура може бути використана для швидкого перекидання російських військ під прикриттям спільних навчань.

    Сам Лукашенко останнім часом запевняє, що Білорусь не планує нападати на Україну без прямої атаки на власну територію.

    Втім, аналітики Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що Мінськ фактично повністю залежить від Кремля у військовій сфері. Після розміщення російської ядерної зброї та проведення спільних ядерних навчань Білорусь дедалі більше перетворюється на військовий плацдарм РФ.

    На цьому тлі заяви Роберта «Мадяра» Бровді про «500 цілей» стали ще одним сигналом: у разі нового наступу війна може швидко перекинутися далеко за межі українського фронту.

  • Путін знову осоромився на публіці: президент РФ вкотре не зміг вимовити ім’я Токаєва

    Путін знову осоромився на публіці: президент РФ вкотре не зміг вимовити ім’я Токаєва

    Президент Росії Володимир Путін під час офіційного виступу в Казахстані знову припустився дивної помилки, намагаючись вимовити ім’я президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. Курйозний момент потрапив на відео та швидко розлетівся соцмережами й медіа, де користувачі вже жартують, що очільник Кремля систематично не може запам’ятати ім’я одного зі своїх ключових союзників у Центральній Азії.

    Інцидент стався 28 травня під час виступу Путіна після засідання Вищої Євразійської економічної ради в Астані. Російський президент дякував казахстанському колезі за прийом та організацію зустрічі, однак у черговий раз перекрутив його ім’я та по батькові.

    На оприлюднених кадрах чути, як Путін вимовляє щось схоже на «Саржан Кемелевич», «Вахтанг Кемелевич» або іншу спотворену версію імені Касим-Жомарта Кемелевича Токаєва. При цьому президент РФ навіть не спробував виправити помилку і продовжив виступ так, ніби нічого не сталося.

    Відео миттєво викликало хвилю обговорень у соцмережах. Користувачі нагадали, що це далеко не перший випадок, коли Путін не може правильно звернутися до президента Казахстану.

    Раніше російський лідер уже називав Токаєва «Кемел Жомартовичем», «Касим Жомартовичем Кемеловичем» та іншими дивними варіантами. Один із найвідоміших інцидентів стався ще у 2022 році під час зустрічі у Санкт-Петербурзі, коли Путін також переплутав ім’я казахстанського президента прямо перед камерами.

    Після нової помилки в мережі почали активно обговорювати, чому глава Кремля роками не може запам’ятати ім’я одного з найближчих партнерів Росії у регіоні. Частина користувачів пояснює це звичайною неуважністю, інші ж звертають увагу на дедалі помітніші проблеми Путіна з мовленням та концентрацією.

    Останніми місяцями у соцмережах неодноразово аналізували дивну поведінку російського президента під час публічних виступів. Зокрема, у травні широкий резонанс викликали кадри з російських урочистостей, де Путін дуже мляво та нерозбірливо тричі вигукнув «Ура», що породило нові дискусії про його фізичний стан.

    Водночас нинішній візит Путіна до Казахстану мав важливе політичне значення. За інформацією російських державних медіа, Москва та Астана підписали документ про «сім основ стратегічного союзництва». Крім того, Росія домовилася про будівництво атомної електростанції у Казахстані.

    Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв під час переговорів заявив про важливість співпраці з Росією та назвав РФ одним із ключових економічних партнерів країни. За його словами, Москва продовжує відігравати значну роль у регіональних та глобальних процесах.

    Путін зі свого боку заявив, що Росія готова допомогти Казахстану не лише з будівництвом АЕС, а й із формуванням цілої «атомної галузі». Також російський президент висловив сподівання, що товарообіг між двома країнами найближчим часом перевищить 30 млрд доларів.

    Окрему увагу журналісти звернули й на безпекові заходи під час поїздки Путіна до Астани. У мережі з’явилися кадри його кортежу, оснащеного додатковими системами захисту від дронів. Російські та західні аналітики пов’язують це з побоюваннями Кремля щодо атак безпілотників навіть за межами РФ.

    Крім того, західні ЗМІ раніше повідомляли, що пересування Путіна дедалі жорсткіше контролює Федеральна служба охорони РФ. За даними розвідок, маршрути поїздок президента Росії ретельно приховуються, а місця перебування охороняються з безпрецедентними заходами безпеки.

    На тлі війни проти України Казахстан намагається зберігати баланс між співпрацею з Росією та розвитком відносин із Китаєм, ЄС і Туреччиною. Токаєв неодноразово демонстрував певну дистанцію щодо кремлівської політики, зокрема публічно заявляв про невизнання так званих «ЛДНР».

    Попри це, Казахстан залишається важливим партнером Москви в межах Євразійського економічного союзу та Організації договору про колективну безпеку.

    Новий курйоз із іменем Токаєва лише додав уваги до візиту Путіна в Астану, який і без того проходив на тлі напруженої міжнародної ситуації та активних дискусій про майбутнє впливу Росії у Центральній Азії.

  • Британія готує новий санкційний удар по РФ після скандалу з послабленням нафтових обмежень

    Британія готує новий санкційний удар по РФ після скандалу з послабленням нафтових обмежень

    Після хвилі критики через рішення про часткове послаблення обмежень щодо російської нафти Велика Британія готує новий масштабний санкційний пакет проти Російської Федерації, який, за попередніми оцінками, буде спрямований передусім на фінансовий сектор, а також на суміжні галузі, що забезпечують функціонування російської економіки в умовах війни.

    Про це повідомив уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк у коментарі журналістам, зазначивши, що попри резонанс навколо окремих рішень Лондона, загальна санкційна стратегія Великої Британії залишається системною та послідовною.

    За словами Власюка, у публічному просторі останніми днями переважно обговорювали рішення щодо нафтових обмежень, однак значно менше уваги приділяється змісту ширшого санкційного пакета від 20 травня, який, як він наголосив, містить комплексні заходи тиску на ключові сектори російської економіки. Йдеться про модернізацію санкційного режиму, що охоплює як енергетику, так і промисловість, логістику та технологічні ланцюги постачання.

    Одним із найбільш чутливих напрямів стала атомна галузь Росії. Велика Британія запровадила повну заборону на імпорт російського урану, а також на його закупівлю та транзит через треті країни. За оцінками української сторони, це рішення напряму впливає на можливості російської державної корпорації “Росатом”, яка є одним із ключових гравців на глобальному ринку ядерного палива та технологій. Обмеження, як зазначається, зменшують експортні доходи та ускладнюють участь Росії у міжнародних енергетичних проєктах.

    Ще одним важливим блоком стали нові експортні обмеження, спрямовані на російський військово-промисловий комплекс. Британія розширила контроль над постачанням продукції подвійного призначення, яка може використовуватися у виробництві озброєнь, дронів і високотехнологічних систем. До переліку потрапили промислові хімікати, різні види металів, обладнання для виробництва мікросхем, компоненти для безпілотних систем, вироби з вуглецевого волокна, алюміній, нітрид бору, фториди амонію та арсин. За оцінками експертів, такі обмеження спрямовані на поступове “виснаження” технологічної бази російського ВПК.

    Окрему увагу в новому пакеті приділено будівельному сектору та морській логістиці. Велика Британія заборонила надання низки інженерних, архітектурних та будівельних послуг компаніям, які пов’язані з Росією або можуть бути залучені до реалізації інфраструктурних проєктів у її інтересах. Одночасно посилено контроль за морськими перевезеннями: розширено критерії ідентифікації російських суден, запроваджено нові ліцензійні вимоги, а також обмежено доступ до низки морських сервісів, зокрема для транспортування російського скрапленого газу та вугілля. Це, за словами аналітиків, має на меті ускладнити Росії використання “тіньового флоту” та альтернативних логістичних маршрутів.

    Владислав Власюк наголосив, що ці заходи є частиною довгострокової стратегії, спрямованої на поступове обмеження фінансових і технологічних можливостей Росії продовжувати війну проти України. Він також повідомив, що вже найближчим часом очікується новий великий санкційний пакет Великої Британії, який буде сфокусований саме на фінансовому секторі РФ, включно з банківською системою, механізмами міжнародних розрахунків та доступом до капіталу.

    На тлі цих рішень у Лондоні також виникла дискусія щодо нещодавнього пом’якшення окремих нафтових обмежень, яке дозволило імпорт дизельного пального та авіагасу, вироблених із російської нафти у третіх країнах. Це рішення викликало критику з боку Європейської комісії та України, які заявили про ризики розмивання санкційного режиму. Згодом британська сторона визнала, що комунікація цього кроку була “незграбною” і спричинила неправильне сприйняття позиції уряду.

    Попри це, українська сторона наголошує, що загальна тенденція залишається жорсткою, а нові санкційні ініціативи Лондона свідчать про подальше посилення економічного тиску на Росію та її ключові фінансово-промислові структури.

  • Генштаб: Сили оборони зупинили Сизранський НПЗ і уразили низку ключових об’єктів РФ

    Генштаб: Сили оборони зупинили Сизранський НПЗ і уразили низку ключових об’єктів РФ

    Генеральний штаб Збройних сил України підтвердив зупинку роботи Сизранського нафтопереробного заводу на території Росії, а також ураження низки важливих командних пунктів, логістичних вузлів, складів боєприпасів та засобів управління російських окупаційних військ у межах комплексних дій Сил оборони.

    Про це йдеться у офіційному повідомленні Генштабу ЗСУ, оприлюдненому в Telegram.

    За даними українського військового командування, у період 25 травня та в ніч на 26 травня 2026 року Сили оборони України здійснили низку скоординованих ударів по об’єктах противника як на тимчасово окупованих територіях України, так і в глибині території Російської Федерації. У Генштабі наголошують, що ці дії спрямовані на послаблення системи управління, логістики та матеріально-технічного забезпечення російських військ.

    Зокрема, підтверджено ураження командного пункту російських підрозділів у районі Очеретиного Донецької області, який, за попередніми оцінками, використовувався для координації дій на окремих напрямках фронту. Також зафіксовано ураження пункту управління полку російських військ у районі Верхньої Криниці Запорізької області, що могло вплинути на керування підрозділами на південному напрямку.

    Окремо українські сили завдали ударів по об’єктах, пов’язаних із застосуванням безпілотних систем противника. Йдеться про пункти управління дронами російських військ у районах Нестерянки на Запоріжжі та Новогродівки на Донеччині. У Генштабі зазначають, що такі об’єкти відіграють ключову роль у веденні розвідки, коригуванні вогню та здійсненні ударів по українських позиціях, тому їхнє виведення з ладу має оперативне значення.

    Крім того, ураження зазнали склад безпілотних літальних апаратів противника, а також склад матеріально-технічних засобів у районі Новопетриківки на Донеччині. Ще один склад забезпечення, за даними Генштабу, було уражено безпосередньо в Донецьку. Також повідомляється про ураження залізничної цистерни з паливно-мастильними матеріалами в районі Дебальцевого, що могло ускладнити постачання пального для російських підрозділів на цьому напрямку.

    Окремим блоком у повідомленні Генштабу йдеться про результати попередніх ударів по території Російської Федерації. Зокрема, підтверджено зупинку роботи Сизранського нафтопереробного заводу в Самарській області, по якому українські сили завдали удару 21 травня. Підприємство є частиною російської нафтопереробної інфраструктури, що забезпечує паливом як цивільний сектор, так і окремі логістичні потреби.

    Також 25 травня було уражено лінійну виробничо-диспетчерську станцію “Ярославль”, де, за даними Генштабу, пошкоджено обладнання та частину резервуарних ємностей. Подібні об’єкти використовуються для транспортування та зберігання нафтопродуктів, що є критично важливими для функціонування енергетичного сектору РФ.

    Крім того, підтверджено ураження 24 травня російської радіолокаційної станції 1Л125 “Ніобій-СВ” у районі Ярська на тимчасово окупованій території Луганської області. За оцінками військових, такі системи забезпечують виявлення повітряних цілей і відіграють важливу роль у протиповітряній обороні російських військ.

    У Генеральному штабі ЗСУ підкреслили, що Сили оборони України продовжують системно реалізовувати заходи, спрямовані на зниження наступального потенціалу РФ, порушення її логістичних ланцюгів та ускладнення управління військами на різних рівнях. У відомстві наголосили, що подібні операції є частиною загальної стратегії стримування російської агресії та послаблення її військових можливостей.

    Військові також зазначили, що удари по об’єктах забезпечення та управління суттєво ускладнюють здатність російської армії підтримувати інтенсивність бойових дій, зокрема через перебої в постачанні пального, озброєння та засобів зв’язку.

    Раніше повідомлялося, що після серії атак українських безпілотників низка великих нафтопереробних підприємств у центральних регіонах Росії була змушена скоротити або повністю зупинити виробництво, що вплинуло на внутрішній паливний ринок країни.

  • ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    У Європейському Союзі загострилися внутрішні розбіжності щодо можливого призначення єдиного спеціального переговірника для контактів із Росією, оскільки частина держав-членів вважає таку ініціативу необхідною для збереження впливу ЄС у можливих майбутніх мирних процесах, тоді як інші переконані, що прямий діалог із Кремлем несе ризики легітимізації російської політики та послаблення санкційного тиску.

    Про це повідомляє Politico з посиланням на дипломатичні джерела та обговорення напередодні неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ЄС.

    За даними видання, дискусія виникла на тлі невизначеності міжнародної ролі Європейського Союзу у потенційних переговорах щодо завершення війни Росії проти України, а також через побоювання частини урядів, що ЄС може опинитися осторонь ключових рішень, якщо не сформує єдину переговорну позицію. Прихильники ідеї зазначають, що у разі зменшення активності США як посередника Європа повинна мати власного уповноваженого представника, який міг би вести комунікацію з Москвою та координувати позицію всередині блоку.

    Водночас група країн, які займають найбільш жорстку позицію щодо Росії, виступає категорично проти такого кроку. На їхню думку, будь-який офіційний переговорник може бути використаний Кремлем як інструмент політичної маніпуляції, спрямований на розкол ЄС та поступове послаблення санкційного режиму. Вони також вважають, що Росія не демонструє жодних ознак готовності до реальних переговорів про припинення війни, а тому сама ідея спеціального посланця є передчасною.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно заявив, що Європа не повинна створювати ситуацію, у якій Україна може сприймати союзників як сторону, що чинить тиск для компромісів із Росією. Подібні позиції озвучили також представники країн Балтії, які застерігають, що Кремль може використати переговорний формат для затягування процесу та досягнення політичних поступок без реального припинення агресії. Скептичну позицію займає і верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас, яка послідовно виступає за збереження жорсткого підходу до Москви та уникнення будь-яких кроків, що можуть бути інтерпретовані як нормалізація відносин.

    Попри це, інша частина держав-членів ЄС наполягає, що відсутність єдиного європейського представника послаблює позиції блоку на міжнародній арені. Вони вважають, що Євросоюз має бути готовим до сценарію, за якого мирні переговори або попередні консультації щодо завершення війни можуть відбуватися без активної участі США, і в такому випадку Європа ризикує втратити можливість впливати на ключові рішення. Саме тому, на їхню думку, необхідно вже зараз визначити особу, яка могла б виступати від імені ЄС у контактах із Росією, навіть якщо ці контакти залишатимуться обмеженими та контрольованими.

    За інформацією Politico, у кулуарах уже обговорюється низка потенційних кандидатур. Серед них називають президента Європейської ради Антоніу Кошту, президента Фінляндії Александера Стубба, колишнього голову Європейського центрального банку Маріо Драгі, колишнього президента Фінляндії Саулі Нійністьо та експрезидента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Кожен із цих потенційних кандидатів має різний політичний досвід і підхід до відносин із Росією, що додатково ускладнює досягнення компромісу між країнами ЄС.

    Александер Стубб, якого часто згадують серед можливих претендентів, публічно підтвердив, що теоретично готовий розглянути таку роль, однак наголосив, що прийме її лише у разі офіційного звернення лідерів ЄС і за умови чітко визначеного мандата, а також після досягнення стабільного припинення вогню в Україні.

    Очікується, що питання можливого переговірника, а також загальна стратегія ЄС щодо майбутніх контактів із Росією, стане однією з центральних тем неформальної зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу, яка відбудеться найближчими днями. Дипломати попереджають, що обговорення може ще більше підсвітити внутрішні розбіжності всередині блоку, які вже проявляються у підходах до санкційної політики, військової допомоги Україні та довгострокового бачення відносин із Москвою.

    На цьому тлі Україна продовжує наполягати на тому, що будь-які майбутні переговори щодо завершення війни мають відбуватися лише за її безпосередньої участі та за участі європейських партнерів. Президент України Володимир Зеленський підкреслював, що Європа повинна мати “сильний голос” у мирному процесі, оскільки результати війни безпосередньо впливають на безпеку всього континенту та майбутню архітектуру європейської безпеки.