Позначка: Володимир Путін

  • Нова Зеландія ввела нові санкції проти прихильників війни РФ

    Нова Зеландія ввела нові санкції проти прихильників війни РФ

    Нова Зеландія оголосила про черговий пакет санкцій проти Росії та осіб і організацій, які сприяють її війні проти України. Нові обмеження стосуються 33 фізичних та юридичних осіб.

    Про це повідомив уряд Нової Зеландії.

    Про запровадження санкцій оголосив міністр закордонних справ країни Вінстон Пітерс. За його словами, новий пакет спрямований не лише проти безпосередніх учасників російської агресії, а й проти тих, хто допомагає Москві обходити міжнародні обмеження, веде кібератаки, поширює пропаганду або причетний до незаконного переміщення українських дітей.

    Окрему увагу в новому санкційному пакеті приділили особам та структурам, причетним до примусового переселення, викрадення та так званого «перевиховання» українських дітей на окупованих територіях та в Росії.

    Вінстон Пітерс наголосив, що діти не повинні використовуватися як інструмент війни.

    «Дітей ніколи не слід використовувати як знаряддя війни. Нова Зеландія, як і раніше, глибоко стурбована спробами викрадення та перевиховання українських дітей за допомогою примусових державних програм», — заявив глава новозеландського МЗС.

    Питання незаконної депортації українських дітей залишається одним із ключових міжнародних звинувачень на адресу Росії. Україна та її міжнародні партнери неодноразово заявляли про необхідність повернення дітей, яких російська влада вивезла з тимчасово окупованих українських територій.

    У 2023 році Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Суд пов’язав ордери, зокрема, з підозрами у незаконній депортації та переміщенні українських дітей.

    Ще одним важливим напрямком нового пакета стали російські кіберзагрози. Обмеження запровадили проти суб’єктів, яких Нова Зеландія вважає причетними до шкідливої кібердіяльності.

    За словами Пітерса, кіберпростір дедалі частіше використовується Росією для збору розвідувальної інформації, обходу санкцій та протидії державам і організаціям, які виступають проти російської агресії.

    «Діяльність, що здійснюється за клавіатурою, може мати реальні наслідки», — заявив міністр.

    Новозеландська влада також запровадила обмеження проти осіб і структур, які сприяють створенню та поширенню антиукраїнської пропаганди. Йдеться про інформаційну діяльність, спрямовану на виправдання або легітимізацію російського вторгнення в Україну.

    До нового санкційного списку також увійшли особи та структури, які, за оцінкою Нової Зеландії, роблять внесок у російський військово-промисловий комплекс.

    Крім того, санкції стосуються окремих представників російського політичного середовища та суб’єктів з Північної Кореї та Ірану, які підтримують військові зусилля Москви.

    Таким чином, новий пакет охоплює одразу кілька напрямків підтримки російської війни — від військово-промислового виробництва та політичної підтримки до кібероперацій, пропаганди й незаконного переміщення українських дітей.

    Уряд Нової Зеландії продовжує використовувати санкційний механізм як один із ключових інструментів тиску на Росію та її партнерів. Обмеження мають ускладнювати доступ підсанкційних осіб та організацій до фінансових ресурсів і міжнародної співпраці.

    Новий пакет став уже 36-м раундом санкцій Нової Зеландії проти Росії від початку повномасштабного вторгнення.

    З моменту набуття чинності Законом про санкції проти Росії у березні 2022 року Нова Зеландія запровадила обмеження щодо понад 2000 фізичних та юридичних осіб, а також суден.

    Таким чином, Веллінгтон продовжує розширювати санкційний режим, зосереджуючись не лише на російських посадовцях і компаніях, а й на міжнародних мережах, які допомагають Кремлю підтримувати військові можливості та обходити санкції.

    Нові обмеження також демонструють, що питання незаконної депортації українських дітей залишається одним із напрямків міжнародного тиску на Росію. Поряд із санкціями проти представників військово-промислового комплексу та кіберзлочинців це формує ширший підхід Нової Зеландії до протидії російській агресії.

  • Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Путін їде — бензин дешевшає: у Росії помітили дивний «ефект» від візитів диктатора

    Російський диктатор Володимир Путін на тлі підготовки до майбутньої виборчої кампанії активно відвідує регіони РФ, де його приїзди супроводжуються раптовим зникненням дефіциту бензину. Паливо, яке до цього тижнями було відсутнє на автозаправках, перед візитами президента Росії знову з’являється у продажу, причому за значно нижчими цінами.

    Про це пише французьке видання Le Monde.

    Журналісти звернули увагу на те, що в регіонах, які відвідує Путін, напередодні його приїзду відбуваються помітні зміни на паливному ринку. Навіть ті автозаправні станції, які через дефіцит протягом тривалого часу залишалися без бензину, раптово отримують поставки.

    Одним із показових прикладів стало місто Красноярськ, яке Путін відвідав 3 серпня. Місцеві жителі до цього стикалися з серйозними проблемами із придбанням пального, однак безпосередньо перед приїздом російського президента ситуація різко змінилася.

    Як зазначає Le Monde, бензин з’явився практично на всіх автозаправках міста. При цьому ціна виявилася значно нижчою за ту, до якої встигли звикнути російські водії на тлі дефіциту.

    Молодий водій, якого цитує російське ЗМІ «Ехо», емоційно відреагував на ситуацію, заявивши, що протягом двох днів у Красноярську вже не потрібно було стояти у довгих чергах за пальним. За його словами, бензин продавався приблизно по 67 рублів за літр замість звичних у кризовий період 140 рублів.

    «І все це завдяки Володимиру Володимировичу! Дякуємо, що завітали до нас», — сказав водій.

    Раптове покращення ситуації з пальним стало приводом для численних жартів та іронічних коментарів у російських соціальних мережах. Місцеві блогери звертали увагу на те, що візити Путіна традиційно створюють для мешканців чимало незручностей: у містах посилюють заходи безпеки, перекривають дороги, збільшується кількість правоохоронців, а в окремих районах можуть виникати проблеми з мобільним інтернетом.

    Водночас деякі користувачі соцмереж жартома пропонували російському президенту приїжджати до Красноярська частіше, оскільки його візит, попри всі незручності, дозволив мешканцям міста на певний час забути про паливний дефіцит.

    За даними Le Monde, попередній візит Путіна до Красноярська відбувся приблизно сім років тому. Тому частина місцевих жителів іронічно пов’язувала тривалу відсутність президента з проблемами на паливному ринку.

    Французьке видання зазначає, що після приїзду Путіна мешканці Красноярська приблизно на 48 годин фактично забули про паливну кризу. Після цього ситуація з доступністю бензину знову може повернутися до звичного для регіону стану.

    Паливний дефіцит у Росії останніми місяцями став однією з помітних економічних проблем країни. На ситуацію вплинули, зокрема, атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні підприємства та іншу енергетичну інфраструктуру. Через пошкодження і зупинку частини потужностей російська нафтопереробна галузь зіткнулася зі скороченням виробництва нафтопродуктів.

    За наведеними оцінками, в окремі періоди українські атаки виводили з роботи значну частину російських нафтопереробних потужностей. Це позначилося на забезпеченні регіонів бензином та спричинило зростання цін, черги на АЗС і локальні перебої з постачанням.

    Проблема торкнулася десятків мільйонів росіян. У деяких регіонах водії були змушені витрачати значний час на пошук пального або купувати його за підвищеними цінами. Дефіцит також створював додатковий тиск на бізнес, який залежить від автомобільних перевезень.

    Попри це, Володимир Путін публічно неодноразово намагався применшити масштаби проблеми. Російський президент визнавав наявність окремих труднощів із паливом, але стверджував, що ситуація не є критичною.

    Для стабілізації внутрішнього ринку Москва була змушена шукати додаткові джерела постачання пального. Зокрема, Росія збільшила закупівлі бензину в Білорусі. Частина цього пального спочатку призначалася для експорту до країн Центральної Азії, однак його почали спрямовувати на російський ринок.

    Втім, навіть збільшення поставок із Білорусі не дозволило повністю усунути дефіцит. Російські регіони продовжують залежати від стану власної нафтопереробної галузі та можливостей внутрішньої логістики.

    На цьому тлі раптове зникнення проблем із бензином перед візитами Путіна виглядає особливо показово. Le Monde звертає увагу, що паливо може оперативно перенаправлятися в регіони, де очікується приїзд російського президента, створюючи для нього картину стабільності, яка не обов’язково відображає загальну ситуацію в країні.

    Водночас саме по собі тимчасове збільшення поставок у конкретному місті не доводить, що паливо централізовано розподіляють виключно через приїзд Путіна. Однак збіг між президентськими візитами та різким покращенням доступності бензину привернув увагу журналістів і місцевих жителів.

    Ситуація демонструє одну з головних проблем російської паливної кризи: навіть якщо владі вдається тимчасово забезпечити окремий регіон необхідним обсягом бензину, це не означає розв’язання системної проблеми. Пошкодження нафтопереробних потужностей, перебої з логістикою та високий внутрішній попит продовжують створювати дефіцит.

    Таким чином, візити Путіна до російських регіонів на тлі паливної кризи привертають увагу не лише через політичний контекст, а й через незвичайну динаміку цін і доступності бензину. У Красноярську, за даними Le Monde, мешканці отримали можливість купувати пальне за ціною майже вдвічі нижчою за ту, яка фіксувалася під час гострого дефіциту.

    Поки російська влада намагається демонструвати контроль над ситуацією, паливна криза залишається одним із наслідків ударів по енергетичній інфраструктурі РФ. А короткострокове зникнення дефіциту в містах під час візитів президента навряд чи здатне усунути проблеми, які накопичилися в російському паливно-енергетичному секторі.

  • Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Захід знову ризикує втратити момент: Bloomberg попередив про критичне «вікно» для України

    Україна увійшла в другу половину 2026 року з кращою ситуацією на полі бою, ніж ще кілька місяців тому: російський весняно-літній наступ не приніс Кремлю оперативно значущих результатів, темпи просування військ РФ різко впали, а українські удари дедалі глибше вражають військову, логістичну та паливну інфраструктуру противника. Однак саме в цей момент Київ зіткнувся з іншою, потенційно критичною проблемою — гострим дефіцитом ракет-перехоплювачів Patriot на тлі різкого збільшення російських балістичних ударів.

    Оглядач Bloomberg Марк Чемпіон вважає, що Захід ризикує повторити одну зі своїх головних помилок цієї війни: знову надати Україні необхідні ресурси занадто пізно, коли сприятливе «вікно можливостей» уже буде втрачено. На його думку, українські військові створили умови, за яких Москва могла б відчути достатній тиск для серйозніших переговорів, однак нестача західної ППО дає Кремлю нову перевагу саме перед осінньо-зимовим періодом.

    Це не лише оцінка колумніста. Дані аналітиків ISW/CTP свідчать, що за перше півріччя 2026 року російські війська захопили або інфільтрували приблизно 623 кв. км території — лише близько 28% від показника за такий самий період 2025-го. У червні, за українськими даними, РФ при цьому втратила майже 39,5 тис. військових убитими та пораненими. Аналітики називають співвідношення територіальних здобутків і втрат дедалі гіршим для Москви.

    Російський наступ сповільнився, а Україна почала тиснути на тил

    Навесні аналітики вже фіксували ознаки повернення Україною тактичної ініціативи на кількох напрямках. Українські підрозділи проводили контратаки, повернули значні території на півдні та змусили Росію перекидати сили між наступальними й оборонними завданнями. Одночасно зросла інтенсивність ударів по російській логістиці, паливних складах, нафтопереробних підприємствах та інших тилових об’єктах.

    На початку серпня ця кампанія продовжилася. Зокрема, українські далекобійні безпілотники атакували об’єкти за тисячі кілометрів від кордону, включно з логістичною інфраструктурою в Єкатеринбурзі. AP зазначає, що такі удари демонструють суттєве розширення українських можливостей діяти глибоко на території Росії.

    Саме це Bloomberg розглядає як важливу зміну. Війна, яку Кремль роками намагався максимально ізолювати від повсякденного життя більшості росіян, дедалі частіше відчувається всередині РФ через пошкодження інфраструктури, логістичні проблеми та тиск на паливний ринок.

    Проте одночасно Росія знайшла іншу вразливість України.

    Patriot стали головною проблемою перед зимою

    Україна практично вичерпала запаси частини перехоплювачів для систем Patriot, які залишаються її найефективнішим засобом боротьби з російськими балістичними ракетами.

    Після одного з масштабних ударів по Києву та області на початку серпня українська ППО не змогла перехопити жодну з 24 балістичних ракет та чотирьох «Цирконів», що брали участь в атаці. Унаслідок обстрілу загинули щонайменше 17 людей, десятки були поранені. AP прямо пов’язувало провал перехоплення з критичним дефіцитом боєприпасів для Patriot.

    Президент Володимир Зеленський заявив, що постачання ракет для української ППО у 2026 році скоротилося приблизно до третини від минулорічного рівня.

    Ще наприкінці липня він попросив Дональда Трампа про екстрений «зимовий пакет» — 300 ракет Patriot, які мали б допомогти Україні захистити енергосистему в найбільш небезпечні місяці. За словами Зеленського, чинні запаси майже вичерпано, а без них Київ не має достатнього захисту від балістики.

    Проблема полягає в тому, що США самі зіткнулися з обмеженими запасами після різкого зростання глобального попиту на перехоплювачі, зокрема через конфлікт з Іраном.

    Росія виробляє балістику швидше, ніж США — перехоплювачі

    Цифри пояснюють, чому ситуація стала настільки гострою.

    За оцінками українських фахівців, Росія навесні 2026 року могла щомісяця виробляти 60–70 балістичних «Іскандер-М», додатково випускаючи десятки інших крилатих ракет.

    США на початку року виробляли близько 600 PAC-3 на рік, тобто приблизно 50 на місяць.

    Reuters також наводило оцінки, що Москва загалом здатна виробляти 700–800 «Іскандерів» і «Кинджалів» на рік. При цьому для гарантованого знищення однієї складної балістичної цілі інколи необхідно застосовувати кілька перехоплювачів.

    Тому навіть збільшення американського виробництва не вирішить проблему миттєво. Lockheed Martin у 2025 році поставила трохи більше 600 PAC-3 і планує наростити випуск приблизно до 2000 одиниць лише до 2030 року.

    Саме ця диспропорція створює для Росії спокусу атакувати Україну дедалі більшою кількістю балістики.

    Москва вже підлаштовує тактику під дефіцит Patriot

    ISW ще навесні звернув увагу, що Росія збільшує частку балістичних ракет у комбінованих ударах, імовірно, саме для використання глобального дефіциту Patriot.

    Схема полягає у запуску великої кількості дронів і крилатих ракет, які розтягують українську ППО, після чого застосовуються балістичні ракети по найбільш важливих цілях.

    У липні РФ, за оцінкою аналітиків, використала рекордну кількість ракет за місяць. При цьому темпи застосування місцями навіть перевищували поточне виробництво, що може свідчити про прагнення Кремля скористатися тимчасовою слабкістю української протиракетної оборони саме зараз.

    Для Києва найбільша небезпека полягає у тому, що до початку зими залишається дедалі менше часу.

    Росія може знову бити по енергетиці

    Якщо дефіцит перехоплювачів збережеться, головною ціллю російських атак може стати українська енергетична інфраструктура.

    Зеленський прямо попереджав США: без додаткових Patriot Росія може спробувати знищити електростанції швидше, ніж Україна встигатиме їх ремонтувати. Наслідком можуть стати масштабні перебої з електроенергією та опаленням взимку.

    Саме такий сценарій Bloomberg називає потенційно переломним.

    Проблема не лише в руйнуваннях. Тривалі відключення світла та тепла у великих містах можуть створити нову гуманітарну кризу, посилити міграцію до Європи та збільшити політичний тиск на українське керівництво.

    У цьому сенсі Москва може отримати стратегічний ефект навіть без значного просування на фронті.

    Власний аналог Patriot Україна створює, але він потрібен уже зараз

    Україна намагається вирішити проблему системно.

    Один із найважливіших проєктів — антибалістична система FREYJA, яку Україна розробляє разом із європейськими партнерами.

    Reuters повідомляло, що українська Fire Point інтегрує технології понад десятка європейських компаній. Проєкт має створити дешевшу альтернативу Patriot. Однак навіть за оптимістичного сценарію реальний серійний результат потребуватиме часу.

    Зеленський паралельно веде переговори про ліцензійне виробництво американських перехоплювачів.

    У липні Трамп заявив про готовність дозволити Україні виробництво Patriot, проте експерти попереджають: навіть якщо всі політичні та юридичні питання вирішать негайно, запуск виробництва може тривати щонайменше рік.

    За окремими оцінками, українське підприємство у перспективі могло б виробляти 200–300 перехоплювачів на рік.

    Але зима 2026–2027 років почнеться значно раніше.

    Європейська альтернатива теж обмежена

    Європа має власну систему SAMP/T із ракетами Aster, здатну боротися з частиною балістичних загроз.

    Франція та Італія можуть збільшити підтримку України такими комплексами, однак їх кількість і запаси ракет також обмежені.

    Reuters зазначало, що модернізована SAMP/T NG розглядається як один із потенційних елементів українського «плану Б», але вона також не може миттєво замінити Patriot у потрібних масштабах.

    Відтак найближчі місяці Київ значною мірою залежить від уже вироблених перехоплювачів, які перебувають на складах союзників.

    Bloomberg бачить три сценарії

    На думку Марка Чемпіона, подальший розвиток ситуації умовно може піти одним із трьох шляхів.

    Найкращий для України — союзники знаходять додаткові Patriot та одночасно посилюють українські далекобійні можливості, щоб Київ міг не тільки збивати балістичні ракети, а й знищувати виробництво, склади та пускові установки противника до запуску.

    Другий — Україну змушують піти на територіальні поступки заради швидкої домовленості з Москвою.

    Третій — війна продовжується щонайменше ще одну зиму, а можливо, і значно довше.

    Bloomberg вважає саме третій сценарій наразі найімовірнішим.

    Територіальна поступка теж не гарантує миру

    Серед російських вимог залишається передача Москві територій Донбасу, які російські війська так і не змогли захопити.

    Особливе значення мають Краматорськ, Слов’янськ, Костянтинівка та Дружківка — міста так званого «фортечного поясу» Донеччини.

    З військової точки зору це не просто населені пункти. Це потужний оборонний район, який роками стримує російське просування на захід.

    Саме тому, на думку оглядача Bloomberg, сама наполегливість Кремля у вимозі отримати цю територію без бою свідчить про її стратегічну цінність.

    Для будь-якої української влади добровільна передача таких позицій була б надзвичайно важким політичним і військовим рішенням — особливо після величезних втрат, понесених під час їх оборони.

    На тлі цього США вже бачать ризик для самого НАТО

    Проблема виходить далеко за межі України.

    За даними Wall Street Journal, нові оцінки американської розвідки допускають, що Росія у період від осені 2026 року до 2029-го може спробувати перевірити єдність НАТО обмеженою провокацією або атакою.

    Серед сценаріїв — масштабна кібератака, використання озброєних формувань без чітких розпізнавальних знаків або невелике наземне вторгнення на східний фланг Альянсу.

    Метою такого кроку, за оцінками аналітиків, могла б бути не повномасштабна війна з НАТО, а перевірка готовності союзників застосувати статтю 5 і спроба посіяти розкол між США та Європою.

    Це робить результат війни в Україні ще важливішим для самого Заходу.

    Затримки допомоги вже коштували Україні можливостей

    Головна теза колонки Bloomberg полягає в тому, що нинішня ситуація не є першою.

    Західні країни протягом війни неодноразово затягували рішення щодо танків, далекобійних ракет, винищувачів та дозволів на застосування зброї.

    Часто техніка зрештою надходила — але вже після того, як військова ситуація змінювалася.

    Саме цей принцип «занадто мало і занадто пізно» Чемпіон вважає однією з причин того, що Україні не вдалося повністю використати успіхи 2022 року та швидше змінити стратегічну ситуацію.

    Тепер ризик повторюється вже у сфері протиракетної оборони.

    Українські сили змогли значно сповільнити російський наступ. Удари по тилу РФ дедалі сильніше впливають на логістику та економіку противника. Але одночасно Росія отримала тимчасову перевагу у балістичних засобах ураження, проти яких Україна критично залежить від обмежених західних запасів Patriot.

    Тому найближчі місяці можуть визначити, чи перетвориться нинішній тиск на Росію у реальний шанс для переговорів — або Кремль знову отримає час, щоб адаптуватися.

    Як підсумовує логіка Bloomberg, Україна вже зробила значну частину того, що могла зробити власними силами: зупинила російське просування, масштабувала далекобійні удари та розбудовує власну оборонну промисловість. Але створити сотні складних антибалістичних перехоплювачів за кілька місяців вона фізично не може.

    Тепер ключове рішення залежить від США та Європи: знайти необхідні ракети зараз або знову чекати, поки проблема стане значно дорожчою — і для України, і для самого Заходу.

  • Війна Путіна принесла Кім Чен Ину мільярдний джекпот: доходи КНДР злетіли до рекордних рівнів

    Війна Путіна принесла Кім Чен Ину мільярдний джекпот: доходи КНДР злетіли до рекордних рівнів

    Повномасштабна війна Росії проти України стала для режиму Кім Чен Ина одним із найбільших фінансових і геополітичних подарунків за весь час його правління. За оцінкою Bloomberg Economics, у 2022–2025 роках Північна Корея отримала близько 22 млрд доларів іноземної валюти та еквівалентних надходжень, а головними джерелами стали військова співпраця з Росією, кібероперації, торгівля та відновлення економічних зв’язків із Китаєм.

    У результаті Пхеньян опинився у фінансово сильнішому становищі, ніж протягом багатьох попередніх років. Експерти звертають увагу: ресурс, який Москва отримує у вигляді артилерійських снарядів, ракет і військової сили, Кім Чен Ин конвертує не тільки у гроші, а й у продовольство, пальне, технології та політичну підтримку.

    «Північна Корея перебуває у сильнішому становищі, ніж будь-коли за останні 35 років», — оцінив ситуацію директор Korea Risk Group Андрій Ланков.

    За його словами, військове співробітництво з Росією стало для Пхеньяна фактично «виграшем у лотерею», тоді як відновлення тісніших відносин із китайським керівництвом створює для режиму додаткову довгострокову страховку.

    Водночас цифру у 22 млрд доларів не варто розуміти як суму готівки, яка фізично лежить на рахунках Кім Чен Ина. Через міжнародні санкції Північна Корея майже відрізана від глобальної банківської системи. Значна частина доходів залишається за кордоном або надходить у формі бартеру — продовольства, сировини, обладнання та військових технологій.

    Росія перетворила старі запаси КНДР на стратегічний ресурс

    До 2022 року величезні запаси артилерійських боєприпасів радянського стандарту були для Північної Кореї радше спадщиною холодної війни.

    Після вторгнення Росії в Україну вони раптово стали надзвичайно цінним товаром.

    Москва виявилася неспроможною повністю задовольняти власні потреби у 122-мм і 152-мм артилерійських боєприпасах лише за рахунок внутрішнього виробництва.

    Пхеньян, який десятиліттями накопичував саме такі калібри, став для Кремля одним із найважливіших зовнішніх постачальників.

    Українська Служба зовнішньої розвідки восени 2025 року оцінювала, що Північна Корея забезпечує приблизно 35–50% потреб Росії в артилерійських боєприпасах, постачаючи близько 200–260 тисяч снарядів калібрів 122 і 152 мм щомісяця.

    RUSI також наводив оцінки, що від серпня 2023 року КНДР могла передати Росії понад 5 млн артилерійських боєприпасів.

    Для Пхеньяна це означає фактичну монетизацію запасів, які десятиліттями лежали на військових складах.

    Вартість військової допомоги оцінювали до $14 млрд

    Ще у березні 2026 року Bloomberg писав про окреме дослідження південнокорейського державного Institute for National Security Strategy.

    Аналітики оцінювали вартість зброї, боєприпасів і військової підтримки, переданих КНДР Росії з серпня 2023-го до кінця 2025 року, приблизно у 7,67–14,4 млрд доларів.

    При цьому дослідники наголошували, що далеко не всю цю суму Москва могла сплатити безпосередньо валютою.

    Розрахунки можуть включати поставки продовольства, енергоносіїв, обладнання, технологій та інші форми компенсації.

    Це особливо важливо для Північної Кореї, яка залишається під одним із найжорсткіших санкційних режимів у світі.

    КНДР відправила Росії ще й військових

    Північнокорейська допомога Кремлю давно вийшла за межі снарядів.

    У 2024 році до Росії прибули перші великі підрозділи армії КНДР. Згодом Москва і Пхеньян самі підтвердили участь північнокорейських військових у бойових операціях у Курській області.

    Reuters на початку серпня 2026 року повідомляв, що початкове угруповання складало понад 12 тисяч військових, а протягом 2025 року його чисельність могла зрости приблизно до 15 тисяч.

    Окремі оцінки, які наводить Bloomberg, говорять про 16–22 тисячі військовослужбовців, яких КНДР могла направити Росії за весь період.

    За даними видання, Москва могла платити приблизно по 2000 доларів на місяць за кожного військового.

    Навіть якщо значна частина цих грошей не доходить безпосередньо до солдатів, а залишається державі, для Пхеньяна це створює ще одне стабільне джерело валютних доходів.

    Росія отримує ракети, а КНДР — бойовий полігон

    Ще ціннішою за гроші може виявитися технологічна складова співпраці.

    КНДР поставила Росії балістичні ракети KN-23 та KN-24, які Москва вже застосовувала для ударів по українських містах.

    За даними Reuters, з кінця 2023 року Росія могла отримати близько 150 таких ракет. У серпні 2026 року українська розвідка також повідомила про розгортання у Воронезькій області нового північнокорейського ракетного підрозділу: близько 90 військових, шість пускових установок і потенційно до 120 ракет.

    Для Пхеньяна війна в Україні стала унікальним полігоном.

    Його інженери отримують реальні дані про поведінку ракет у бойових умовах, точність, надійність, здатність долати сучасну ППО та результати застосування проти західних систем.

    Саме українська розвідка неодноразово попереджала, що Москва та Пхеньян використовують війну для випробування і вдосконалення північнокорейської зброї.

    Економіка КНДР зростає третій рік поспіль

    Фінансовий ефект військової співпраці вже помітний у макроекономічних оцінках.

    Північна Корея практично не публікує достовірної економічної статистики, тому зовнішні оцінки зазвичай робить Банк Кореї у Сеулі.

    За його даними, економіка КНДР у 2025 році зросла на 3,5%, продемонструвавши третій поспіль рік зростання понад 3%.

    Виробничий сектор збільшився приблизно на 6,6%, будівництво — на 6,3%, а сфера послуг продемонструвала найкращу динаміку за десятиліття.

    Загальний зовнішньоторговельний оборот без урахування торгівлі з Південною Кореєю зріс на 16% — приблизно до 3,13 млрд доларів.

    Особливу роль у цьому відіграли поглиблення зв’язків із Росією та відновлення торгівлі з Китаєм.

    Водночас економіка КНДР залишається дуже малою. Її номінальний валовий національний дохід оцінюється приблизно у 34 млрд доларів — менш ніж 2% від показника Південної Кореї.

    Саме тому надходження, що вимірюються десятками мільярдів доларів протягом кількох років, мають для режиму непропорційно велике значення.

    Кіберзлочинність також приносить Пхеньяну мільярди

    Росія — не єдине джерело валютного ресурсу.

    За оцінкою американської розвідки, КНДР отримує щонайменше 1 млрд доларів щороку від незаконних кібероперацій.

    Йдеться передусім про крадіжки криптовалют, атаки на фінансові платформи та інші операції хакерських угруповань, пов’язаних із режимом.

    Bloomberg у березні повідомляв, що валютні надходження КНДР досягли найвищого рівня від часу посилення міжнародних санкцій у 2018 році саме завдяки поєднанню продажу зброї Росії та кіберзлочинності.

    Ці гроші безпосередньо підтримують розвиток ракетної та ядерної програм.

    Кім вкладає нові ресурси у флот і ракети

    Додаткові надходження Пхеньян не спрямовує насамперед на покращення добробуту населення.

    Одним із головних отримувачів ресурсів залишається військово-промисловий комплекс.

    За останні два роки Північна Корея продемонструвала два нові есмінці приблизною водотоннажністю по 5000 тонн — найбільші бойові кораблі, коли-небудь побудовані країною.

    Принаймні на одному з них спостерігачі помітили систему протиповітряної оборони, схожу на російський «Панцир-М».

    Якщо її російське походження підтверджується, це може бути одним із найбільш очевидних прикладів технологічної віддачі, яку Кім Чен Ин отримує за допомогу Кремлю.

    Північна Корея також продовжує модернізувати балістичні ракети, включно з системами малої дальності, міжконтинентальними ракетами та морськими носіями.

    Російський бойовий досвід може відкрити КНДР нові ринки

    Ще один потенційний довгостроковий бонус — експорт зброї третім країнам.

    До війни північнокорейські системи мали сумнівну репутацію через обмежену кількість незалежних даних про їхню реальну ефективність.

    Тепер ситуація інша.

    KN-23 і KN-24 пройшли реальне бойове застосування проти України. Артилерійські системи й боєприпаси використовуються російською армією у величезних масштабах.

    Для потенційних покупців це створює своєрідний «бойовий сертифікат».

    Навіть якщо зброя поступається західним або сучасним російським аналогам, вона може бути привабливою для країн, яким потрібні дешеві боєприпаси та ракети без політичних умов.

    Саме тому Bloomberg звертає увагу: Росія може виявитися лише першим великим клієнтом нової експортної моделі КНДР.

    Китай також повернувся до активнішої підтримки

    Поглиблення російсько-північнокорейського союзу мало ще один несподіваний ефект — Пекін почав активніше працювати з Кім Чен Ином.

    Китай залишається головним торговельним партнером і економічним каналом Північної Кореї.

    Протягом кількох років відносини між Сі Цзіньпіном і Кімом були прохолоднішими, однак посилення Москви у Пхеньяні створило для Пекіна ризик втрати частини традиційного впливу.

    У результаті китайсько-північнокорейські контакти також активізувалися.

    За даними Reuters, економічне зростання КНДР у 2025 році підтримувалося одночасним поглибленням зв’язків і з Росією, і з Китаєм.

    Таким чином, Кім отримав надзвичайно вигідну геополітичну позицію: він може балансувати між двома великими сусідами, отримуючи ресурс від обох.

    Пхеньян намагається не стати повністю залежним від Москви

    Попри тісний військовий союз, Кім Чен Ин не прагне перетворювати КНДР на економічного сателіта Росії.

    Пхеньян паралельно розширює дипломатичні контакти з іншими країнами.

    Протягом останнього року Північну Корею відвідували високопоставлені представники В’єтнаму, Білорусі, Індонезії та інших держав.

    Це дає режиму можливість демонструвати, що його міжнародна ізоляція поступово слабшає.

    При цьому союз із Кремлем забезпечує КНДР те, чого їй особливо бракувало після багаторічних санкцій: валюту, продовольство, енергоносії, технології та політичне прикриття.

    Росія планує залучити ще більше військових КНДР

    Співпраця, схоже, лише розширюється.

    Reuters повідомляє, що Росія може готуватися прийняти ще близько 30 тисяч північнокорейських військовослужбовців.

    Крім бойових частин, Пхеньян уже направляв до Росії саперів, військових будівельників та інженерів.

    У серпні українська розвідка також заявила про розгортання нового ракетного підрозділу КНДР із потенційними 120 балістичними ракетами.

    Це означає, що фінансовий потік до Пхеньяна може не лише не скоротитися, а й зрости.

    Для Кіма війна стала економічним порятунком

    Ще кілька років тому ситуація для Північної Кореї виглядала значно складніше.

    Міжнародні санкції обмежували експорт, пандемія COVID-19 майже перекрила торгівлю з Китаєм, а закриті кордони поглибили дефіцит товарів і продовольства.

    Російське вторгнення в Україну докорінно змінило цю ситуацію.

    Москва раптом гостро потребувала саме того, чого у КНДР було багато: старих артилерійських снарядів, ракет, військових і дешевої робочої сили.

    З точки зору Кім Чен Ина це створило практично ідеальну модель обміну.

    Пхеньян передає частину накопичених десятиліттями військових запасів, а натомість отримує ресурси, які було майже неможливо здобути через санкційний режим.

    Але ціна цього «процвітання» виходить далеко за межі КНДР

    Для України наслідки цієї угоди безпосередні.

    Мільйони північнокорейських снарядів використовуються російською армією на фронті. Північнокорейські балістичні ракети запускають по українських містах. Військові КНДР брали участь у бойових діях на боці РФ, а тепер Пхеньян розширює ракетну присутність на російській території.

    Для Східної Азії проблема інша: КНДР отримує гроші й технології, які дозволяють швидше вдосконалювати власний ядерний та ракетний арсенал.

    У результаті війна в Україні створила своєрідний цикл: Росія отримує зброю для продовження бойових дій, КНДР отримує гроші й технології, а потім використовує їх для виробництва ще досконалішої зброї, частина якої знову може опинитися у Росії.

    Саме тому оцінка Bloomberg у 22 млрд доларів важлива не лише як показник того, скільки заробив режим Кім Чен Ина. Вона демонструє, наскільки радикально війна Росії проти України змінила міжнародне становище однієї з найбільш ізольованих держав світу.

    Ще кілька років тому Пхеньян боровся з наслідками санкцій і пандемічної ізоляції. Сьогодні він має стабільного покупця зброї, доступ до російських технологій, активніші відносини з Китаєм і найбільший запас фінансових ресурсів за час правління Кім Чен Ина. І поки війна продовжується, ця модель залишається вигідною і для Пхеньяна, і для Москви — але дедалі небезпечнішою для України та всієї міжнародної системи безпеки.

  • Росія може змінити тактику ударів цієї зими: Шмигаль попередив про нову загрозу

    Росія може змінити тактику ударів цієї зими: Шмигаль попередив про нову загрозу

    Росія може змінити пріоритети під час нової кампанії повітряних атак по Україні. Якщо минулої зими головною ціллю були об’єкти енергетики та теплопостачання, то тепер Кремль може зосередитися на системах водопостачання та каналізації, щоб посилити гуманітарний тиск на українців.

    Про це міністр енергетики Денис Шмигаль заявив в інтерв’ю Politico.

    За словами міністра, російське керівництво прагне максимально ускладнити життя цивільного населення напередодні опалювального сезону. Він пояснив, що минулої зими масовані удари були спрямовані переважно по енергетичній інфраструктурі, однак тепер Росія може змінити тактику.

    “Мета Росії зараз – знищити наше водопостачання. Минулої зими вони атакували електроенергію та опалення, але під час відключень електроенергії можна було вижити, якби у вас був газ і вода”, – зазначив Шмигаль.

    Він наголосив, що перебої з водопостачанням можуть мати значно серйозніші гуманітарні наслідки.

    “Важко прожити більше трьох днів без води та каналізації”, – підкреслив міністр.

    Шмигаль також заявив, що Україна та Росія фактично ведуть паралельну боротьбу за критичну інфраструктуру одна одної. За його словами, Кремль намагається остаточно зруйнувати українську енергетичну систему, підірвати економіку та ускладнити виробництво озброєння.

    “Путін хоче докінчити нашу енергетичну систему та зірвати нашу економіку й виробництво зброї”, – сказав він.

    За оцінкою міністра, російський президент також розраховує, що тривалі відключення комунальних послуг узимку виснажать українське суспільство та посилять тиск на владу.

    “Він також сподівається, що взимку наше суспільство зламається від виснаження та тиснутиме на керівництво, щоб воно підписало капітуляцію”, – зазначив Шмигаль.

    Водночас Україна, за його словами, продовжує завдавати ударів по російській енергетичній інфраструктурі. Міністр стверджує, що атаки на нафтопереробні заводи вже вивели з ладу близько 40% первинних потужностей із переробки нафти в Росії, що негативно впливає на забезпечення країни пальним.

    “Це як 12-й раунд, і кожен боксер сподівається, що його суперник впаде першим”, – охарактеризував ситуацію Шмигаль.

    За його словами, Україна розраховує, що поєднання санкційного тиску та ударів по стратегічній інфраструктурі РФ змусить Кремль переглянути свої плани вже цієї осені. Водночас він визнав, що поки Росія не демонструє готовності до завершення війни.

    Президент Володимир Зеленський, як зазначив Шмигаль, також вважає санкційний тиск і послаблення російської військової інфраструктури одним із ключових інструментів наближення миру. Водночас глава держави неодноразово наголошував, що Кремль поки не відмовився від своїх воєнних цілей.

    Для посилення захисту критичної інфраструктури Україна продовжує зміцнювати систему протиповітряної оборони та розраховує на додаткові ракети-перехоплювачі PAC-3 для комплексів Patriot, які здатні збивати російські балістичні ракети.

    Паралельно триває підготовка до нового опалювального сезону. В Україні будують захисні споруди для енергетичних, газових і водних об’єктів, а також розгортають мережу модульних котелень і генераторів. Такий підхід має зробити критичну інфраструктуру менш вразливою до масованих ударів.

    За даними міністра, масштаби руйнувань української енергетики залишаються значними. Якщо до 2014 року встановлена потужність електрогенерації становила 54,5 ГВт, то після початку повномасштабної війни вона скоротилася до 32 ГВт. Після останньої хвилі зимових атак доступна потужність, за словами Шмигаля, становить близько 12 ГВт, тоді як дефіцит сягає 6 ГВт.

    Міністр також заявив, що російські удари знищили або пошкодили понад 80% українських електростанцій.

    Попри складні прогнози, Шмигаль висловив упевненість, що Україна зможе пройти ще один складний опалювальний сезон.

    “Це песимістичний сценарій, але мій оптимізм полягає в тому, що ми переживемо цю зиму; ми до неї готові”, – підсумував він.

  • Санкції проти Росії зависли за крок до ухвалення: у Сенаті США виникла несподівана перепона

    Санкції проти Росії зависли за крок до ухвалення: у Сенаті США виникла несподівана перепона

    Новий масштабний пакет американських санкцій проти Росії отримав переконливу двопартійну підтримку в Сенаті США, однак його остаточне ухвалення затримує суперечка навколо одного з найпотужніших інструментів документа — права президента Дональда Трампа запроваджувати високі тарифи проти держав, які продовжують купувати російські енергоносії.

    Йдеться про Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026 — законопроєкт, названий на честь покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема, який був одним із головних прихильників посилення економічного тиску на Москву.

    28 липня Сенат зробив важливий процедурний крок до його ухвалення. За просування документа проголосували 86 сенаторів, проти — 12. Таким чином, законопроєкт має значно більше голосів, ніж необхідні 60 для подолання процедурного бар’єра. Водночас це ще не було фінальним голосуванням за закон.

    І саме тут виникла проблема: частина демократів підтримує посилення санкцій проти Кремля, але категорично не погоджується з тим, скільки додаткових повноважень у сфері торговельних тарифів закон може передати Трампу.

    Сенатори сперечаються не стільки про Росію, скільки про повноваження Трампа

    Головним каменем спотикання стала тарифна частина законопроєкту.

    Одна з його ключових цілей — вдарити не лише безпосередньо по російській економіці, але й по країнах, які забезпечують Москві валютні надходження, продовжуючи масово купувати російські нафту та газ.

    Актуальна редакція передбачає можливість запровадження президентом США тарифів до 100% проти держав, які є найбільшими покупцями російських енергоносіїв. Під потенційний удар можуть потрапити великі торговельні партнери Вашингтона, зокрема Китай та Індія.

    Саме це викликало спротив частини демократів.

    Сенаторка Елізабет Уоррен та низка її колег побоюються, що такий механізм фактично надасть Трампу новий надзвичайно потужний інструмент торговельної політики. Критики документа стверджують, що тарифи можуть зрештою вдарити не тільки по покупцях російської нафти, а й по американських імпортерах та споживачах через зростання цін.

    Схожі побоювання висловлювали сенатори Рон Вайден, Джон Оссофф та інші демократи. Associated Press зазначає, що частина законодавців хоче внести зміни до документа саме через масштаб президентських тарифних повноважень.

    Тобто голосування 86 проти 12 не означає, що дванадцять сенаторів виступають проти санкцій щодо Росії як таких. Для значної частини опонентів проблема полягає саме в конструкції тарифного механізму.

    Законопроєкт уже суттєво пом’якшили

    Суперечка навколо тарифів тягнеться не перший місяць.

    Початкова версія Sanctioning Russia Act була значно жорсткішою. Документ 2025 року передбачав тарифи щонайменше 500% на товари та послуги з Росії, а також аналогічні тарифи на імпорт із держав, які свідомо торгують російськими нафтою, нафтопродуктами або ураном.

    Це прямо зафіксовано в тексті законопроєкту, оприлюдненому Конгресом США.

    Однак у новій редакції 2026 року механізм змінили.

    Замість фактично універсального 500-відсоткового тарифного бар’єра пропонується більш точковий підхід: президент отримує можливість запроваджувати тарифи до 100% проти найбільших покупців російської енергії.

    Таким чином законодавці намагаються одночасно зберегти сильний економічний важіль проти Москви та зменшити ризик глобальної торговельної війни.

    Сам законопроєкт S.5025 був представлений у Сенаті 16 липня 2026 року. Серед його авторів і співавторів — представники обох основних американських партій, що пояснює надзвичайно високий рівень підтримки документа.

    Удар планують завдати по головному джерелу грошей Кремля

    Логіка американських законодавців проста: Росія продовжує отримувати значні доходи від експорту енергоносіїв, які дозволяють Кремлю фінансувати війну проти України.

    Тому замість обмежень виключно проти російських компаній та чиновників Вашингтон хоче зробити торгівлю з Москвою дорожчою для третіх країн.

    У такому разі великі покупці російської нафти фактично опиняються перед вибором: зберігати масштабні закупівлі в Росії або ризикувати доступом своїх товарів на американський ринок на звичних умовах.

    Саме цей механізм і робить законопроєкт потенційно надзвичайно потужним.

    Reuters зазначає, що документ передбачає не тільки тарифні інструменти, а й санкції проти російських посадовців та інші заходи економічного тиску.

    Окрему увагу приділено російському енергетичному сектору та схемам, які дозволяють Москві обходити вже запроваджені західні обмеження.

    До законопроєкту додали ще й Іран

    За наполяганням адміністрації Трампа законодавці розширили документ, включивши до нього додаткові заходи проти Ірану. У результаті він отримав назву Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026.

    Це ще більше збільшило політичну вагу документа, але одночасно ускладнило переговори навколо остаточного тексту.

    Для України ключовою залишається саме російська частина законопроєкту.

    Президент Володимир Зеленський під час свого липневого візиту до Вашингтона підтримав просування санкційного пакета. Показово, що процедурне голосування в Сенаті відбулося саме під час перебування українського президента у столиці США.

    Чому 86 голосів ще не означають ухвалення закону

    Результат 86:12 демонструє величезний запас політичної підтримки, але законодавчий процес у США на цьому не завершується.

    Після процедурного просування Сенату ще необхідно завершити розгляд документа та провести фінальне голосування. Крім того, закон має пройти Палату представників.

    За даними Reuters, розгляд у Палаті представників очікується після повернення конгресменів у вересні.

    До того часу сенатори можуть спробувати змінити спірні положення.

    Найімовірніше, боротьба точитиметься саме навколо механізму тарифів: хто визначатиме країни, проти яких вони вводяться, наскільки високими можуть бути ставки, за яких умов президент матиме право їх скасовувати та наскільки Конгрес контролюватиме застосування цих повноважень.

    Тому говорити, що Сенат «не може ухвалити санкції через 12 демократів», було б спрощенням. Документ уже подолав важливий процедурний бар’єр із величезною перевагою. Реальна суперечка полягає у тому, яким буде остаточний механізм санкцій і наскільки широкі торговельні повноваження отримає Білий дім.

    Для Росії ризик залишається серйозним

    Попри дискусії, сама математика голосування виглядає для Кремля несприятливо.

    86 голосів у Сенаті свідчать про те, що ідея нового економічного тиску на Росію має широку двопартійну підтримку. Навіть частина сенаторів, які голосували проти нинішнього варіанта, заперечують передусім проти тарифних повноважень Трампа, а не проти необхідності тиснути на Москву.

    Якщо законодавцям вдасться домовитися про компромісну конструкцію тарифів, одна з головних політичних перепон може бути усунена.

    У такому разі новий пакет стане одним із найсерйозніших американських санкційних інструментів проти російської економіки за час повномасштабної війни — передусім через спробу змусити треті країни скорочувати закупівлю російської нафти та газу.

    Саме тому зараз боротьба у Вашингтоні точиться вже не стільки навколо питання, чи потрібно посилювати тиск на Росію, скільки навколо іншого: наскільки далеко США готові зайти, щоб змусити торговельних партнерів Кремля відмовитися від російських енергоносіїв — і скільки влади для цього Конгрес готовий передати Дональду Трампу.

  • “Ініціатива вже не в руках Путіна”: Зеленський пояснив, як українські технології змінили хід війни

    “Ініціатива вже не в руках Путіна”: Зеленський пояснив, як українські технології змінили хід війни

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія втратила стратегічну ініціативу у війні завдяки стрімкому розвитку українських військових технологій. За його словами, за роки повномасштабної війни Україна створила потужний оборонно-промисловий сектор, який дозволяє ефективно протистояти противнику та компенсувати його чисельну перевагу.

    Про це глава держави сказав в інтерв’ю Fox News.

    Зеленський зазначив, що на початку повномасштабного вторгнення російський диктатор Володимир Путін розраховував захопити Україну за два-три дні. Однак війна триває вже понад чотири роки, а за цей час українська оборонна промисловість суттєво посилилася та стала одним із ключових чинників стримування російської агресії.

    За словами президента, сьогодні в Україні працюють близько 500 компаній, які займаються розробкою сучасних військових технологій. Саме їхня діяльність, наголосив Зеленський, допомагає українським військовим отримувати нові рішення для ведення бойових дій та зберігати технологічну перевагу.

    “Наразі у нас 500 компаній із дуже потужними технологіями”, – сказав президент.

    Глава держави підкреслив, що сучасна війна швидко змінюється, а технології потребують постійного вдосконалення. За його словами, характер бойових дій змінюється кожні кілька місяців, тому Україна змушена оперативно адаптувати свої розробки до нових викликів.

    “Ми розуміємо, що ця війна змінюється кожні три-шість місяців. Ми маємо змінювати технології”, – зазначив Зеленський.

    Президент також звернув увагу на чисельну перевагу російської армії. За його словами, саме тому Україна робить ставку не на кількість військових, а на інновації, високотехнологічне озброєння та розвиток власного оборонно-промислового комплексу.

    Зеленський наголосив, що посилення військових спроможностей України, а також удари по російських військових об’єктах поступово змінюють ситуацію на полі бою та позбавляють Кремль можливості нав’язувати власний сценарій розвитку подій.

    Окремо глава держави заявив, що російська армія щомісяця зазнає значних втрат особового складу, однак, попри це, Кремль не демонструє готовності до припинення бойових дій.

    “Путін втрачає 30 000 солдатів на місяць. Втрати великі, але він не хоче припиняти цю війну. Тому зараз ініціатива не в руках Путіна”, – наголосив президент.

    За словами Зеленського, подальший розвиток українських військових технологій і нарощування оборонного виробництва залишаються одним із ключових факторів, які дозволяють Україні ефективно протистояти російській агресії та зміцнювати свої позиції на фронті. Водночас президент підкреслив, що для збереження цієї переваги необхідно й надалі інвестувати у розвиток інновацій, розширювати виробництво сучасного озброєння та поглиблювати співпрацю з міжнародними партнерами.

  • Ніякого нового мирного плану за підсумками закритої зустрічі у Вашингтоні не з’явилося

    Ніякого нового мирного плану за підсумками закритої зустрічі у Вашингтоні не з’явилося

    Українська делегація наполягала на якомусь перемир’ї — повному, повітряному, морському чи енергетичному — як на обов’язковому першому кроці. Американська сторона знову повернулася до теми територіальних поступок. Саме це, за словами джерела, знайомого з ходом переговорів, і пояснює появу Криму в недавньому інтерв’ю. Єдине, про що вдалося домовитися, — Стамбул у серпні має стати майданчиком для нового раунду. На пряме запитання, через скільки після початку перемир’я Київ готовий провести вибори, точної відповіді не прозвучало, пролунав діапазон «від 6 до 12 місяців».

    Це принципово змінює публічну картину, яку обидві сторони старанно малювали після зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. Офіційно лунали слова про «хорошу» і «продуктивну» бесіду, ліцензії на виробництво перехоплювачів Patriot і необхідність «оживити дипломатичний процес». Джерело, що має доступ до змісту розмови, малює іншу реальність: змістовного зближення по суті конфлікту не відбулося. Переговори вперлися в старий порядок дій. Київ вимагає спочатку зупинити вогонь хоча б в окремих сферах. Вашингтон продовжує вважати територіальне питання частиною будь-якого сталого врегулювання.

    Після місяців глухого кута в тристоронніх форматах в Абу-Дабі та Женеві на початку року, коли обговорювалися зокрема ідеї «вільної економічної зони» в частині Донбасу та різні варіанти заморозки, американська сторона знову спробувала повернути до порядку денного питання, які Москва вважає вже вирішеними «реаліями на землі». Україна, навпаки, бачить можливість тиску через триваючі удари по інфраструктурі та логістиці на окупованих територіях, включно з Кримом, і через дефіцит російської ППО. Звідси й акцент Києва на часткових перемир’ях — повітряному чи енергетичному, — які вже обговорювалися в липні як можливий «вхід» у ширший процес. Джерело підкреслює, що нового пакета пропозицій, який можна було б пред’явити Москві, сторони не узгодили.

    Туреччина неодноразово пропонувала себе як майданчик, а Володимир Путін у червні публічно повертався до «стамбульських угод» 2022 року як до можливої основи. Однак змістовно позиції не зрушилися. Американці, за словами джерела, знову говорили про територіальні поступки — і саме це винесло Крим у публічний простір в інтерв’ю Зеленського Fox News, де він, відповідаючи на пряме запитання, назвав землю «дуже важливою», але підкреслив, що «найважливіше — не втрачати людей». Офіційно жодна зі сторін не підтверджує, що Крим став предметом конкретних домовленостей. Відкриті джерела показують лише, що в минулих американських начерках планів статус півострова фігурував у формулах de facto або de jure визнання.

    Російська сторона, судячи з публічних заяв останніх тижнів, як і раніше пов’язує будь-який прогрес із визнанням «реальностей» і відмовою України від низки претензій. Американські посередники (Стів Віткофф і Джаред Кушнер), які вже кілька разів їздили до Москви і готувалися до візиту до Києва, опиняються перед необхідністю знову зводити несумісні підходи. Офіційні заяви, найімовірніше, залишаться в рамках уже озвученого: «команди продовжать роботу», «дипломатія важлива». Реальних сигналів про узгоджену пропозицію Москві чекати не варто. Питання про вибори через 6–12 місяців після початку перемир’я, навіть у невизначеній формулюванні, фіксує, що Київ пов’язує політичний цикл із припиненням вогню, а не з підписанням фінальної угоди. Це відрізняється від жорсткіших попередніх американських натяків на швидкі вибори.

    На полі бою логіка ударів по енергетиці, логістиці та кримській інфраструктурі зберігається, обидві сторони продовжують вважати, що саме військовий тиск створює умови для дипломатії. У дипломатії повертається стамбульський формат, який уже кілька разів давав гуманітарні результати (обмін полоненими), але жодного разу не вирішував територіальний вузол. Джерело прямо каже, що нового мирного плану немає. Українська сторона озвучила діапазон 6–12 місяців для виборів після початку перемир’я. Якщо американські посередники зможуть переконати Москву хоча б в обмеженому повітряному чи енергетичному перемир’ї, раунд у Стамбулі може відбутися. Якщо ні, процес знову піде в паузу, а публічна риторика повернеться до звинувачень у неготовності іншої сторони. Жодних підтверджених домовленостей про зміст майбутніх переговорів наразі немає.

     

  • Зеленський пояснив, чому війна триває: “Трамп хоче миру, але Путін не хоче навіть припинення вогню”

    Зеленський пояснив, чому війна триває: “Трамп хоче миру, але Путін не хоче навіть припинення вогню”

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що президент США Дональд Трамп налаштований на завершення війни Росії проти України, однак головною перешкодою для досягнення миру залишається небажання російського диктатора Володимира Путіна розпочати реальні переговори. За словами глави держави, Москва відмовляється навіть від тимчасового припинення вогню, яке могло б стати першим кроком до дипломатичного врегулювання.

    Про це Зеленський сказав в інтерв’ю Fox News під час візиту до Сполучених Штатів.

    Президент наголосив, що Україна, США та європейські партнери мають спільну мету — зупинити війну, однак реалізувати її неможливо без готовності Росії до переговорного процесу.

    “Ми хочемо зупинити цю війну. Президент Трамп хоче зупинити цю війну, і європейці хочуть її зупинити. Путін — ні. Ми щодня просимо про переговори хоча б про припинення вогню на якийсь період часу та про надання дипломатам можливості вести переговори. Але Путін цього не хоче. У цьому проблема”, — заявив Зеленський.

    Глава держави підкреслив, що саме через небажання Кремля припинити бойові дії міжнародна спільнота має продовжувати посилювати тиск на Росію. За його словами, відповідь на відмову Москви від дипломатії має бути жорсткою та рішучою, а одним із найефективніших інструментів залишаються економічні санкції.

    Зеленський окремо відзначив важливість законопроєкту про нові санкції проти Росії, який був розроблений за активної участі покійного сенатора-республіканця Ліндсі Грема. Президент наголосив, що Україна розраховує на його остаточне ухвалення Конгресом США, оскільки цей пакет може суттєво посилити економічний тиск на Росію та країни, які продовжують закуповувати російські енергоносії.

    Напередодні Зеленський перебував із візитом у Вашингтоні, де провів переговори з президентом США Дональдом Трампом. За інформацією української сторони, лідери обговорили питання зміцнення української протиповітряної оборони, зокрема можливість отримання ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для систем Patriot в Україні, а також перспективи дипломатичного врегулювання війни.

    За даними джерел, найближчими тижнями до Києва можуть прибути спеціальні представники президента США Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Очікується, що під час переговорів основну увагу буде приділено можливим дипломатичним шляхам завершення війни та координації подальших кроків між Україною і США.

    Крім того, у Вашингтоні Зеленський провів зустріч із сенаторами США напередодні процедурного голосування щодо законопроєкту про так звані “пекельні санкції” проти Росії. Після того як Сенат підтримав перший етап розгляду документа, президент України назвав це рішення “кроком до миру”. Очікується, що американські законодавці спробують завершити розгляд законопроєкту в Сенаті до початку серпневої перерви, після чого документ має пройти голосування у Палаті представників. Лише після схвалення обома палатами Конгресу санкційний пакет зможе набути чинності.

  • Польща жорстко відповіла Путіну після заяв про «поділ України»: «Не мали й не матимемо претензій»

    Польща жорстко відповіла Путіну після заяв про «поділ України»: «Не мали й не матимемо претензій»

    Польща категорично відкинула заяви президента Росії Володимира Путіна про нібито можливий поділ України та будь-які територіальні претензії Варшави до українських земель. У Міністерстві закордонних справ Польщі назвали такі висловлювання черговою спробою Кремля посіяти недовіру між союзниками та відвернути увагу від російської агресії проти України. Про це повідомив речник польського МЗС Мачей Вевюр у соціальній мережі X.

    Заява польської сторони стала реакцією на виступ Путіна під час зустрічі з військовими, де російський лідер знову повторив низку пропагандистських тез щодо України. Зокрема, він заявив, що Україна нібито «рано чи пізно втратить свої західні території», які, за його словами, «історично належали Польщі, Угорщині та Румунії». Водночас Путін не навів жодних фактів чи аргументів на підтвердження своїх слів.

    У відповідь польське зовнішньополітичне відомство наголосило, що Варшава не має жодних територіальних претензій до України.

    «Польща не мала, не має і не матиме територіальних претензій до України», – заявив речник МЗС Польщі Мачей Вевюр.

    За його словами, висловлювання російського президента є «цинічною спробою спровокувати протистояння між союзниками». Представник польського дипломатичного відомства підкреслив, що позиція Варшави залишається незмінною – Польща повністю підтримує суверенітет і територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах.

    У своїй заяві Вевюр також наголосив, що російська дезінформація не здатна відвернути увагу міжнародної спільноти від головного факту – саме Росія веде повномасштабну війну проти України, окупувала частину її території та регулярно завдає ударів по українських містах.

    Під час виступу Путін також повторив інші давно спростовані російські пропагандистські наративи. Зокрема, він заявив, що Росію нібито «змусили» розпочати війну проти України, яку Кремль продовжує називати «спеціальною військовою операцією». За словами російського президента, бойові дії буцімто були «розпочаті західною стороною та київським режимом». Ці твердження суперечать загальновизнаним фактам: повномасштабне вторгнення Росії в Україну розпочалося 24 лютого 2022 року за наказом Кремля і було засуджене Генеральною Асамблеєю ООН як акт агресії.

    Крім того, російський лідер вкотре використав псевдоісторичні твердження щодо українських територій. Він заявив, що західні області України нібито були «подаровані» Україні Йосипом Сталіним після Другої світової війни, а лівобережна частина країни «завжди вважалася частиною Росії». Також Путін повторив тезу про те, що Володимир Ленін нібито «передав Донбас Україні», а Росія зараз «повертає все в історичне русло». Подібні заяви Кремль використовує протягом багатьох років для виправдання агресії проти України, однак вони не мають під собою міжнародно-правових підстав.

    Окремо Путін заявив, що Росія нібито є «єдиним гарантом територіальної цілісності України». Ця теза також суперечить фактичним обставинам, оскільки саме Російська Федерація окупувала Крим, частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а також продовжує бойові дії на території України. Міжнародна спільнота не визнає зміну українських кордонів і підтримує територіальну цілісність України відповідно до Статуту ООН.

    Наприкінці свого виступу російський президент також заявив, що в українському суспільстві нібито немає єдності, а політики «пересварилися» та «ділять гроші». Такі твердження також є частиною інформаційної кампанії Кремля, спрямованої на дискредитацію української влади та суспільства.

    Заява польського МЗС стала ще одним підтвердженням незмінної позиції Варшави щодо підтримки України. Від початку повномасштабного вторгнення Польща є одним із ключових союзників Києва, надаючи військову, фінансову, гуманітарну та політичну допомогу. Польська влада неодноразово заявляла, що підтримує суверенітет і територіальну цілісність України та не висуває жодних територіальних претензій.

    Експерти неодноразово зазначали, що поширення тез про нібито плани Польщі, Угорщини чи Румунії щодо західних областей України є одним із постійних елементів російської пропаганди. Такі заяви покликані посіяти недовіру між Україною та її партнерами, однак офіційні представники цих держав неодноразово їх спростовували.