Позначка: війна в Україні

«Шахеди» вперто летять на Київ уздовж Білорусі: «Флеш» знайшов дивну закономірність і назвав можливу причину

Російські реактивні ударні безпілотники, які останнім часом атакують Київ, демонструють незвичайну закономірність: замість найкоротшого шляху до української столиці вони рухаються схожою траєкторією, намагаючись якомога довше залишатися поблизу українсько-білоруського кордону. На це 30 серпня звернув увагу фахівець у галузі радіотехнологій та позаштатний радник президента України з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій «Флеш» Бескрестнов.

Бескрестнов опублікував карту одного з маршрутів і поставив ключове питання: чому Росія використовує саме таку траєкторію, якщо з військової точки зору можна було б спрямовувати безпілотники до Києва коротшими або різними маршрутами.

За його спостереженнями, йдеться не про поодинокі випадки. Експерт стверджує, що сотні реактивних ударних дронів, які прямують до Києва, повторюють подібний маршрут і тривалий час залишаються поблизу білоруського кордону. Цю закономірність сьогодні також описали низка українських видань.

ФОТО: Сергій Флеш / Як російські дрони «Шахед» летять атакувати Київ

Однією з можливих причин «Флеш» називає використання мобільної інфраструктури на території Білорусі. За його версією, встановлені на російських безпілотниках LTE-модеми можуть підключатися до базових станцій білоруських операторів зв’язку, поки апарати залишаються в зоні їхнього покриття.

При цьому надзвичайно важливо розділяти встановлений факт і версію експерта. Схожий маршрут безпілотників Бескрестнов називає власним спостереженням, тоді як використання саме білоруських LTE-мереж він висуває як можливе пояснення. Публічного офіційного підтвердження того, що мобільні оператори Білорусі зараз свідомо забезпечують зв’язок російських ударних дронів, немає.

Спочатку «Флеш» розглядав й інше пояснення — можливість підтримання радіозв’язку через розташовані в Білорусі пункти управління МЕШ. Однак, за його словами, дальність роботи таких засобів зв’язку значно більша, а тому необхідність настільки довго тримати безпілотники безпосередньо біля кордону лише заради цього виглядає менш очевидною. Саме тому експерт зупинився на версії з LTE-модемами.

Історія привертає особливу увагу через те, що питання використання території Білорусі для підтримки російських повітряних атак Україна порушувала раніше.

Ще у червні президент Володимир Зеленський заявляв про розташовані на білоруській території ретранслятори, які, за інформацією української сторони, допомагали російським ударним безпілотникам. Київ вимагав від Мінська припинити їхню роботу.

24 червня Зеленський повідомив, що, за інформацією головнокомандувача ЗСУ та української розвідки, з 22 червня відповідні ретранслятори на території Білорусі припинили роботу. Українська сторона тоді продовжувала перевіряти ситуацію.

Тому нинішнє спостереження Бескрестнова створює нове питання: якщо раніше згадані ретранслятори справді були вимкнені, чому реактивні ударні дрони знову так довго тримаються поблизу білоруського кордону?

Саме тут і виникає версія про використання іншої інфраструктури — звичайних мобільних мереж.

Проте говорити, що Білорусь уже викрита в безпосередньому управлінні цими «Шахедами», на підставі наявної інформації не можна. Бескрестнов не заявляв про доведений факт такого управління. Він звернув увагу на повторювану траєкторію та запропонував технічне пояснення, яке ще потребує підтвердження.

Новина про незвичайний маршрут з’явилася на тлі значно серйознішої тенденції — Росія різко нарощує використання реактивних ударних безпілотників.

За даними самого Бескрестнова, які 30 серпня навели «Укрінформ», «Українська правда» та «Радіо Свобода», у липні Росія застосувала проти України приблизно 1500 реактивних «Шахедів», тоді як у серпні їхня кількість уже перевищила 2500. Якщо ці підрахунки правильні, йдеться про збільшення щонайменше на 67% лише за місяць.

Бескрестнов також показав інформацію про один із виявлених апаратів, датований 15 серпня, і заявив, що реактивні дрони Росія запускає по Україні фактично невдовзі після їхнього виробництва.

Особливо показовою стала ніч проти 30 серпня. За даними Повітряних сил, які наводить «Українська правда», Росія атакувала Україну двома балістичними ракетами «Іскандер-М» та 130 безпілотниками різних типів, причому більшість ударних БПЛА були реактивними.

Таким чином, питання маршруту до Києва стає важливим не лише через його географію. Якщо спостереження про стабільне проходження реактивних дронів уздовж одного коридору підтвердиться на великій кількості атак, це може свідчити про наявність конкретної технічної причини, через яку Росії вигідно тримати апарати поблизу Білорусі.

Версія Бескрестнова про LTE-зв’язок — наразі лише одна з можливих відповідей.

Водночас сама Білорусь від початку повномасштабного вторгнення вже відігравала важливу роль у російській агресії проти України. У 2022 році її територія використовувалася російськими військами для наступу на північ України. Надалі Київ неодноразово звинувачував Мінськ у наданні Росії території та інфраструктури для військових потреб.

Саме тому будь-які ознаки можливого використання білоруської інфраструктури в новій тактиці ударів РФ викликають особливу увагу.

Однак у нинішній історії є принципова межа: наявність дивного маршруту вже зафіксована експертом, а пояснення цього маршруту через білоруські LTE-мережі поки залишається його гіпотезою.

Якщо вона отримає підтвердження, це означатиме, що проблема російських повітряних атак може виходити далеко за межі самих пускових майданчиків та конструкції безпілотників. У такому випадку значення матиме й наземна комунікаційна інфраструктура вздовж маршруту польоту.

Поки ж головна загадка залишається тією самою, яку сформулював «Флеш»: чому сотні реактивних ударних дронів, маючи можливість рухатися іншими траєкторіями, раз за разом прямують до Києва довгим шляхом уздовж білоруського кордону.

30 Серпня, 2026
Небезпечний відлік на ЗАЕС: станція живе на генераторах, МАГАТЕ домагається припинення вогню

Тимчасово окупована Росією Запорізька атомна електростанція вже понад тиждень залишається без зовнішнього електропостачання і змушена підтримувати критично важливі системи за допомогою аварійних дизель-генераторів. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії, на самому майданчику ЗАЕС є запас дизельного пального приблизно на десять днів. МАГАТЕ намагається домовитися про локальне припинення вогню, щоб фахівці змогли відремонтувати пошкоджену лінію електропередачі та повернути станції надійне зовнішнє живлення.

ЗАЕС втратила зв’язок з останньою доступною лінією зовнішнього електропостачання 20 серпня. Йдеться про 330-кіловольтну лінію «Феросплавна-1». МАГАТЕ пов’язує її відключення з військовою активністю на північ від Дніпра. Відтоді електроенергію, необхідну для забезпечення основних функцій ядерної та фізичної безпеки станції, виробляють аварійні дизель-генератори.

Хоча всі шість енергоблоків найбільшої атомної електростанції Європи зараз зупинені й електроенергію в мережу не виробляють, це не означає, що станцію можна просто знеструмити. Електрика необхідна для роботи систем безпеки, контролю та охолодження реакторів і басейнів витримки відпрацьованого ядерного палива. Саме тому стабільне зовнішнє електропостачання залишається одним із ключових елементів безпечної роботи об’єкта навіть у зупиненому стані.

За інформацією, яку представники окупаційної адміністрації ЗАЕС передали МАГАТЕ 28 серпня, запасів дизельного пального безпосередньо на майданчику вистачає приблизно на десять днів. Агентство зазначає, що такий рівень відповідає мінімальній нормативній вимозі. Представники МАГАТЕ протягом тижня перевіряли рівень пального у більшості генераторів та оцінювали доступні резерви. За повідомленнями з посиланням на агентство, на майданчику розташовано близько 20 дизель-генераторів.

Водночас цифру «10 днів» не варто трактувати як прогноз неминучої ядерної аварії через десять діб. Це оцінка запасу пального, який був доступний на майданчику на момент повідомлення МАГАТЕ. Дизель може додатково постачатися, і такі переміщення вже відбувалися. Критичний сценарій виник би у разі одночасної відсутності зовнішнього живлення, неможливості поповнювати запаси пального та відмови резервних джерел електроенергії.

Саме на цьому наголосив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Маріано Гроссі. За його словами, наявність дизельного пального має першорядне значення щоразу, коли атомна електростанція втрачає зовнішнє електропостачання. Нинішня ситуація, за оцінкою очільника агентства, вкотре демонструє необхідність надійного зовнішнього живлення та безпечних маршрутів постачання для забезпечення ядерної безпеки.

Ситуацію ускладнює стан резервів за межами самої атомної станції. Остання поставка дизельного пального до окремого зовнішнього паливного сховища, за інформацією МАГАТЕ, відбулася ще у березні. Чергове постачання планували на травень, однак його відклали через регулярну військову активність у районі. При цьому представники агентства не мають доступу до цього сховища з березня 2025 року — адміністрація окупованої станції пояснює обмеження міркуваннями безпеки.

Проте певні запаси на ЗАЕС усе ж надходять. МАГАТЕ повідомило, що 26 і 27 серпня його представники спостерігали за транспортуванням кількох десятків тонн дизельного пального з двох інших майданчиків поблизу станції безпосередньо на територію атомної електростанції. Це важлива деталь, оскільки вона означає, що заявлені десять днів не є автоматичним «зворотним відліком» до повного знеструмлення.

Головне завдання зараз — повернути ЗАЕС зовнішнє електропостачання. Для цього необхідно відремонтувати лінію «Феросплавна-1», однак проведенню робіт заважає військова активність у районі.

МАГАТЕ повідомило, що працює над організацією локального припинення вогню, яке дозволило б ремонтним бригадам безпечно дістатися до пошкодженої ділянки та провести необхідні роботи. Агентство вже використовувало подібний механізм для ремонту енергетичної інфраструктури навколо ЗАЕС.

Нинішня ситуація є особливо тривожною ще й тому, що проблеми із зовнішнім живленням ЗАЕС останнім часом різко почастішали. Ще 14 серпня МАГАТЕ повідомляло, що 8 серпня станція ненадовго втратила все зовнішнє електропостачання — це був уже третій подібний випадок лише за один тиждень. Гроссі тоді окремо наголошував на дедалі більшій крихкості системи електропостачання атомного об’єкта.

А вже 20 серпня сталася нова, значно триваліша втрата живлення. Цього разу підключення до зовнішньої мережі не вдалося відновити протягом кількох годин чи навіть доби — станція залишається на аварійних джерелах уже більше тижня.

Запорізька АЕС перебуває під контролем російських військ із березня 2022 року. Водночас на майданчику постійно працює місія МАГАТЕ, яка стежить за станом об’єкта та регулярно повідомляє про інциденти, здатні вплинути на ядерну безпеку.

Останні тижні принесли не лише проблеми з електропостачанням. У заяві від 20 серпня Гроссі повідомляв про серйозні ризики через військову активність навколо станції та про вибух безпілотника, внаслідок якого загинула одна людина та були поранені працівники. Агентство вкотре закликало сторони до максимальної стриманості поблизу ядерного об’єкта.

Саме сукупність цих факторів — бойові дії, пошкодження ліній електропередачі, тривала залежність від аварійних генераторів та складнощі з безпечним постачанням пального — робить нинішню ситуацію небезпечною. Проте станом на вечір 30 серпня немає повідомлень МАГАТЕ про радіаційну аварію на ЗАЕС або про те, що системи охолодження станції перестали працювати. Аварійні генератори забезпечують необхідне живлення.

Тому нинішню ситуацію правильніше називати не ядерною аварією, а серйозним погіршенням запасу міцності систем безпеки. Атомна станція такого масштабу не повинна тижнями залежати від резервного джерела живлення, особливо в зоні активних бойових дій.

МАГАТЕ тепер намагається розв’язати проблему через уже випробуваний механізм — тимчасову домовленість про припинення бойових дій навколо місця ремонту. Якщо її вдасться досягти, ремонт лінії «Феросплавна-1» має повернути ЗАЕС зовнішнє електропостачання. Якщо ж роботи знову буде відкладено, безпека найбільшої атомної електростанції Європи й надалі залежатиме від генераторів, запасів дизельного пального та можливості доставляти його на окупований об’єкт.

30 Серпня, 2026
«Їдь на війну»: у Польщі жорстоко побили поляка, прийнявши його за українця — Сікорський заговорив про мову ненависті

У польській Познані резонанс викликало відео жорстокого вуличного побиття чоловіка, якого нападники, судячи з їхніх вигуків, могли прийняти за українця. Згодом поліція встановила важливу деталь: постраждалий насправді є громадянином Польщі. При цьому правоохоронці підтвердили, що під час інциденту звучали антиукраїнські висловлювання. На відео звернув увагу міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який пов’язав подібну агресію з ненависницькою риторикою в політиці.

Інцидент стався вночі з 22 на 23 серпня на вулиці Towarowa у Познані. Запис нападу почав активно поширюватися польськими соціальними мережами та медіа через кілька днів. На кадрах видно кількох чоловіків, які завдають численних ударів людині, що вже лежить на землі.

Початково в соцмережах стверджували, що жертвою був українець. Саме ця версія швидко розійшлася мережею, однак польські правоохоронці її спростували.

У коментарі Wirtualna Polska поліція повідомила, що побитий чоловік є поляком. Таким чином, твердження про те, що нападники фактично побили громадянина України, виявилося неправильним.

Однак це не знімає питання щодо можливого антиукраїнського мотиву поведінки нападників.

Під час конфлікту на записі можна почути висловлювання, пов’язані з Україною та війною. Польські та українські медіа повідомляють, що чоловікові кричали, аби він їхав на війну, а також вигукували образи, пов’язані з УПА та Степаном Бандерою. Саме через ці репліки виникло припущення, що нападники сприйняли свою жертву як українця.

Водночас формулювання про те, що чоловіка побили саме через те, що його помилково вважали українцем, поки варто використовувати обережно. Остаточну юридичну кваліфікацію мотивів нападу мають дати польські правоохоронці та прокуратура.

За інформацією, поширеною медіа, перед побиттям група чоловіків поводилася агресивно, запускала феєрверки та чіплялася до дівчат. Постраждалий втрутився у ситуацію, після чого конфлікт переключився на нього. Його повалили на землю та почали бити, зокрема ногами.

Запис із місця події показує, що удари продовжували завдавати навіть тоді, коли чоловік перебував на землі. За даними польського ресурсу Podejrzani, на відео можна побачити чотирьох чоловіків, які завдають потерпілому численних ударів по тілу, зокрема в район голови. Людина, яка знімала подію, намагалася звертатися до нападників, однак це не зупинило агресію.

Цікаво, що після конфлікту його учасники розійшлися ще до прибуття правоохоронців. Коли патруль приїхав на місце, ні нападників, ні постраждалого там уже не було.

Пізніше поліція встановила потерпілого. За інформацією Wirtualna Polska, чоловік перебував у стані алкогольного сп’яніння та не захотів подавати офіційну заяву про побиття. Це, однак, не означає автоматичного завершення справи. Поліція вирішила передати зібрані матеріали до прокуратури, щоб та оцінила можливість розпочати провадження з власної ініціативи.

Саме цей момент суттєво доповнює початкову інформацію про те, що правоохоронці лише «встановлюють учасників нападу». Польська поліція вже підтвердила особу потерпілого та його громадянство, а матеріали щодо самого інциденту мають отримати подальшу юридичну оцінку.

Особливого політичного звучання історія набула після реакції глави польської дипломатії Радослава Сікорського.

Радослав Сікорський поширив відео побиття у соцмережі Х

Він поширив відео інциденту в соцмережі X та написав: «Спочатку були ненависницькі слова націоналістичних політиків».

Фактично Сікорський перевів дискусію з площини одного вуличного конфлікту на значно ширшу тему — наслідки радикальної антиукраїнської риторики всередині Польщі.

І цей контекст зараз особливо чутливий. Польща прихистила мільйони українців після початку повномасштабного російського вторгнення, стала одним із ключових логістичних центрів військової та гуманітарної допомоги Україні. Водночас останніми роками українське питання дедалі активніше використовується у внутрішньополітичних суперечках — від теми соціальних виплат і міграції до історичних конфліктів.

Інцидент у Познані не є першим випадком насильства останнього часу, де фігурує українське походження потерпілих.

Буквально за кілька днів до поширення цього відео поліція Познані повідомила про іншу справу. 26 серпня у трамваї №7 43-річний чоловік без очевидної причини причепився до 28-річного громадянина України, а під час конфлікту вдарив його в обличчя та живіт і ображав через національність. Поліція затримала підозрюваного того самого дня. Правоохоронці заявили, що його підозрюють щонайменше у шести подібних нападах у Познані, а через рецидив йому може загрожувати до 7,5 року позбавлення волі.

Ще один показовий випадок стався в Познані 17 липня. Тоді двоє чоловіків у трамваї словесно чіплялися до пасажира-іноземця. За нього заступився 67-річний поляк. Після виходу з трамвая конфлікт продовжився, і чоловіка побили. Поліція згодом затримала двох підозрюваних.

Ці епізоди не дають підстав автоматично говорити про всіх поляків чи про всю Польщу як про вороже середовище для українців. Вони, однак, демонструють проблему, на яку фактично вказав Сікорський: агресивна політична та суспільна риторика може перестати залишатися лише словами.

Особливо символічним у цьому сенсі став саме випадок на вулиці Towarowa. Якщо версія про те, що нападники сприйняли потерпілого як українця, буде остаточно підтверджена слідством, вийде парадоксальна ситуація: антиукраїнська агресія зрештою обернулася насильством проти самого громадянина Польщі.

При цьому сам факт антиукраїнських вигуків під час конфлікту вже не залишається лише твердженням анонімних дописів у соцмережах — цю обставину підтверджували польські правоохоронці.

Тепер ключовим є питання, як прокуратура оцінить зібрані матеріали та чи матиме справа окремий компонент, пов’язаний із мотивом ненависті. Поки що остаточної юридичної кваліфікації, яка дозволяла б стверджувати це як встановлений факт, немає.

Але відео з Познані вже вийшло далеко за межі звичайної поліцейської хроніки. Реакція глави МЗС Польщі перетворила історію на частину ширшої дискусії про те, де проходить межа між політичною боротьбою, антиукраїнськими гаслами та реальною агресією на вулицях.

І головний парадокс цієї історії виявився саме в особі потерпілого: чоловік, якому під час побиття кричали про Україну та війну, виявився поляком.

30 Серпня, 2026
1 вересня без лінійок, школи відмовилися від масових заходів

Два навчальні корпуси у Шевченківському районі Києва зустріли останню суботу серпня з вибитими вікнами та зірваним ремонтом. Нічний ракетний удар 27 серпня припав на будівлі, які міські служби вже підготували до нового навчального року. Постраждалих не було. Але саме цей удар за три дні до Дня знань краще за будь-який циркуляр пояснює, чому 1 вересня 2026 року в столиці та на сході країни майже не буде ні шкільних лінійок, ні урочистих посвят у студенти.

П’ятий навчальний рік повномасштабної війни розпочинається у вівторок. ПостановаКабінету Міністрів №847 визначає рамки: з 1 вересня 2026 року до 30 червня 2027 року. Формат навчання кожного закладу — очний, змішаний чи дистанційний — залишають місцевим військовим адміністраціям та засновникам «з урахуванням безпекової ситуації». Кожна школа вирішує сама.

Саме ця розвилка — формальна свобода плюс особиста відповідальність і є механізмом, який зараз прибирає масові ритуали. Освітній омбудсмен Надія Лещик 28 серпня публічно закликала відмовитися від святкових лінійок та будь-яких масових зібрань у дворах: у разі повітряної тривоги евакуювати сотні дітей із відкритого майданчика майже неможливо. Того ж дня Київ пережив дев’ять тривог, перша — о 8:13. Лещик в окремому коментарі написала, що «дедалі більше думає» про необхідність прямого наказу, який забороняє масові лінійки. Станом на неділю такого наказу у відкритому доступі немає.

За даними, які вдалося зіставити із заявами міських управлінь, у Києві та східних областях масові заходи 1 вересня скасовують саме за таким принципом — не єдиним столичним розпорядженням, а низкою рішень на рівні окремих закладів. Відповідальність за наслідки, якщо хтось усе ж збере людей на подвір’ї, залишається на директорах шкіл і ректорах університетів.

Від початку повномасштабного вторгнення у Києві пошкоджено 314 закладів освіти, лише у 2026 році — 107. П’ять шкіл до 1 вересня не встигнуть завершити ремонт: №101, №73 та №199 у Шевченківському районі, ліцей №160 і спеціальна школа №10 у Дарницькому. Там заняття проходитимуть у змішаному форматі, поки працівники ремонтуватимуть пошкоджене. 27 серпня до цього списку додалися ще два корпуси у тому ж Шевченківському районі.

Міністерство освіти повідомляє: укриття є в 11 375 школах, ними можна охопити приблизно 80% дітей, ще 113 об’єктів добудовують. У Києві міська влада говорить про 375 тисяч місць в укриттях закладів освіти — на 170 тисяч більше, ніж у 2022 році, — та про 94% закладів із «найпростішими» укриттями. Цифра виглядає переконливо, поки не поставити інше питання: чи вміщує конкретне укриття весь склад школи одночасно. Якщо ні, очна лінійка у дворі стає не святом, а порушенням тієї самої відповідальності директора, яку закон визначає без жодних поетичних формулювань.

Паралельно виникають проблеми і з матеріалами для навчання. У липні удар по київській типографії, а в серпні — по харківському складу знищили близько мільйона підручників для 4-х і 9-х класів. Паперові книжки учні отримають із затримкою щонайменше на два місяці, на 1 вересня їм обіцяють PDF-версії. Перший урок міністерство пропонує присвятити темі «Мова гідності».

Для університетів є окрема рекомендація: ущільнити осінній семестр, зокрема за рахунок субот, заздалегідь врахувавши можливі перебої з електроенергією взимку. Київський національний університет імені Тараса Шевченка вже переніс десять навчальних днів листопада–грудня на суботи вересня та жовтня.

1 вересня більшість київських шкіл, за прогнозом КМДА, все одно працюватимуть очно — 95,3%. Ще 4% — у змішаному режимі, близько 0,7% залишаться на дистанційному навчанні. Східні громади матимуть свою, значно жорсткішу пропорцію. На практиці це означає, що звичних масових лінійок у Києві та на сході цього року, найімовірніше, не буде. При цьому окремого рішення про їхню заборону може так і не з’явитися — школи просто обиратимуть безпечніший формат на місцях.

30 Серпня, 2026
Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

Україна зіткнулася з одним із найбільших фінансових викликів для оборони від початку 2026 року. Міністерству оборони необхідно закрити дефіцит фінансування приблизно у $27 млрд, і частина цих грошей потрібна не на далеку перспективу, а для забезпечення поточних потреб Сил оборони та підготовки закупівель на початок наступного року.

Про це 30 серпня під час зустрічі з журналістами заявив міністр оборони Євгеній Хмара. Інформацію одночасно підтвердили кілька українських медіа, кореспонденти яких були присутні на зустрічі.

При цьому у Міноборони вже визначили щонайменше два основні способи, якими спробують закрити фінансовий розрив.

Перший — отримати раніше частину європейського фінансування, запланованого на 2027 рік.

Другий — переконати держави, які поки не долучилися до відповідної фінансової рамки, надати Україні гроші, а партнерів, які вже беруть участь у підтримці, — збільшити свої внески.

За словами Хмари, Україна збирається говорити з партнерами не просто про абстрактну потребу «дати більше грошей». Київ хоче представляти конкретні оборонні проєкти, їхню мету, необхідні ресурси, очікуваний результат і строки реалізації.

Тобто модель фінансування поступово має переходити до принципу: ось конкретне завдання Сил оборони — ось проєкт, необхідний для його виконання — ось необхідна сума і результат, який Україна отримає після фінансування.

Звідки взялася «дірка» у $27 млрд

Сама цифра з’явилася не сьогодні.

Про дефіцит фінансування оборони президент Володимир Зеленський говорив ще під час зустрічі «коаліції охочих» напередодні Дня Незалежності.

І тут є принципово важливе уточнення: йдеться не просто про те, що уряд раптово виявив нестачу $27 млрд.

Значну частину коштів, які мали витрачатися у другій половині 2026 року, використали раніше, щоб профінансувати нагальні потреби війська, зокрема оборонні закупівлі та виробництво. Тепер цей фінансовий ресурс необхідно компенсувати.

За інформацією, яку раніше озвучував Зеленський, приблизно $8–10 млрд із загальної потреби пов’язані із забезпеченням початку 2027 року — передусім із закупівлею зброї та іншого необхідного для Сил оборони.

Ще близько $20 млрд припадає на зарплати військовослужбовців, виплати сім’ям загиблих та інші оборонні видатки.

Тобто $27 млрд — це не лише гроші на нові ракети, безпілотники чи бронетехніку.

Йдеться одночасно про утримання армії, соціальні виплати та продовження закупівель озброєння.

Європу можуть попросити дати гроші 2027 року вже зараз

Перший сценарій, який сьогодні прямо назвав Хмара, — перенесення частини майбутнього європейського фінансування на більш ранній термін.

І це може стати одним із головних питань переговорів Києва з Брюсселем найближчим часом.

Європейський Союз сформував для України кредитну рамку на €90 млрд, розділивши фінансування на дві частини — по €45 млрд на 2026 та 2027 роки. Київ хоче отримати частину коштів, запланованих на наступний рік, достроково, щоб закрити нинішню потребу.

Таким чином Україна фактично пропонує не створювати нову програму з нуля, а змінити графік уже передбаченого фінансування.

Це потенційно може бути швидшим шляхом, ніж домовлятися про абсолютно новий багатомільярдний пакет.

Але проблема очевидна: якщо частину грошей 2027 року витратити вже зараз, постає питання, чим компенсувати відповідну потребу наступного року.

Саме тому Київ паралельно шукає додаткові джерела.

Другий варіант — нові країни та більші внески

Хмара повідомив, що Міноборони вже визначило держави, з якими планує провести окремі переговори.

Йдеться про дві групи партнерів.

Перша — країни, які ще не долучилися до чинної фінансової рамки підтримки України.

Друга — держави, які вже допомагають, але потенційно здатні збільшити свої внески.

Міністр не назвав публічно конкретний перелік таких держав.

Однак принцип переговорів він описав досить чітко: Україна має показувати партнерам не загальне прохання про допомогу, а конкретний військовий результат, який можна отримати за ці кошти.

Це особливо важливо на п’ятому році повномасштабної війни, коли західним урядам дедалі частіше необхідно пояснювати власним парламентам та виборцям, на що саме витрачаються кошти для України.

Гроші потрібні не лише для «сьогодні», а й для зброї 2027 року

Одна з причин, чому фінансування необхідно знаходити вже зараз, полягає у специфіці оборонних закупівель.

Складні системи озброєння неможливо замовити 1 січня і отримати 2 січня.

Виробникам необхідні авансові платежі, контракти на комплектуючі, виробничі потужності та час.

Тому частина грошей, які формально стосуються потреб 2027 року, має бути витрачена ще у 2026-му.

За даними Euronews, приблизно €6 млрд із фінансової потреби стосуються саме авансових платежів за озброєння, яке Україна повинна отримати вже на початку наступного року.

Якщо такі контракти не профінансувати зараз, проблема проявиться не сьогодні, а через кілька місяців — коли необхідна зброя просто не буде готова.

Частину європейських грошей Україна вже отримала

При цьому Європа вже фінансує конкретні оборонні програми.

30 липня Україна отримала €3,47 млрд від ЄС у межах Ukraine Support Loan.

Міноборони повідомляло, що ці кошти спрямовуються на кілька ключових напрямів: посилення протиповітряної оборони та авіаційних спроможностей, масштабування виробництва безпілотників, розвиток ракетних програм та загальне зміцнення обороноздатності.

Це показує, що механізм прямого європейського фінансування вже працює.

Тепер питання полягає в його масштабі та швидкості.

Чому $27 млрд критично важливі саме зараз

Фінансова проблема виникла у момент, коли Україні необхідно одночасно вкладати гроші одразу у кілька надзвичайно дорогих напрямів.

Один із них — ППО.

Напередодні Дня Незалежності Зеленський заявляв партнерам про гостру потребу України у ракетах-перехоплювачах для Patriot. Reuters повідомляло, що Київ хотів би отримати щонайменше 300 таких ракет на тлі посилення російських ракетно-дронових атак.

Другий напрям — безпілотники та перехоплювачі.

І саме сьогодні Хмара повідомив ще одну важливу деталь: Україна вже провела польові випробування чотирьох потенційних систем для перехоплення реактивних російських дронів.

Наступне завдання — довести ці рішення до необхідного рівня та масштабувати їхнє виробництво до тисяч одиниць.

А масштабування будь-якої нової зброї — це знову гроші.

Третій напрям — далекобійні спроможності України.

Четвертий — звичайне забезпечення величезної армії: зарплати, виплати, боєприпаси, ремонт техніки, логістика.

Тому дефіцит у $27 млрд з’явився у дуже незручний момент: Росія не демонструє намірів згортати війну, інтенсивність ударів залишається високою, а Україна одночасно має фінансувати нинішні бойові дії та вже зараз готувати армію до 2027 року.

Чи означає це, що «грошей на ЗСУ немає»

Ні — і тут важливо не перебільшувати.

Цифра $27 млрд не означає, що завтра припиняться виплати військовим або закупівлі зброї.

Йдеться про фінансову потребу, яку необхідно закрити для виконання запланованих оборонних видатків.

Більше того, Міноборони заявляє, що вже має сценарії її покриття.

Але масштаб проблеми применшувати теж не варто.

$27 млрд — величезна сума навіть для країни, яка отримує значну міжнародну підтримку. А використання частини коштів наступного року наперед фактично означає, що фінансова дискусія просто переноситься далі.

Саме тому другий напрям — залучення нових партнерів і збільшення внесків чинних союзників — може бути навіть важливішим за дострокове використання європейського кредиту.

Київ хоче продавати партнерам не «потребу», а результат

І тут заява Хмари містить, можливо, найцікавіший сигнал.

Україна змінює аргументацію у переговорах про військову допомогу.

Замість моделі «нам необхідно $X млрд для продовження оборони» Міноборони хоче пропонувати партнерам конкретні проєкти з вимірюваним результатом.

Це можуть бути, наприклад, певні обсяги виробництва дронів, систем перехоплення, ракет або інших спроможностей — хоча конкретних проєктів Хмара сьогодні публічно не назвав.

Сам міністр сформулював принцип так: партнери повинні бачити, які завдання стоять перед Силами оборони, які проєкти необхідні для їх виконання, якого результату вони дадуть і в які строки.

І це може бути принципово важливим для наступного етапу війни.

Адже Україна зараз одночасно має дві фінансові проблеми: знайти десятки мільярдів доларів, щоб армія могла продовжувати воювати сьогодні, і не «проїсти» при цьому ресурси, які потрібні їй уже на початку 2027 року.

Саме тому цифра $27 млрд — не просто черговий показник бюджетного дефіциту.

Це фактично ціна фінансового мосту, який Україні потрібно побудувати між нинішнім етапом війни та наступним роком.

І часу для цього небагато.

30 Серпня, 2026
Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

Російський паливний ринок наприкінці літа опинився у ситуації, яка ще кілька років тому могла здаватися майже неможливою: одна з найбільших нафтовидобувних держав світу не виробляє достатньо бензину навіть для власних потреб і змушена завозити пальне з-за кордону.

Серія українських ударів по нафтопереробних заводах РФ призвела до зупинки великих виробництв у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі. У результаті наприкінці серпня російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу, тоді як літнє внутрішнє споживання оцінюється приблизно у 115 тисяч тонн.

Власне виробництво покриває лише близько 70% потреб російського ринку, а щоденний розрив між виробництвом та попитом сягає приблизно 35 тисяч тонн бензину. Про це Reuters повідомило з посиланням на два джерела в галузі.

Для Москви це вже не просто тимчасова проблема окремого заводу. Дефіцит змусив владу одночасно використовувати одразу кілька антикризових механізмів: збільшувати імпорт, обмежувати експорт і в окремих регіонах повертати обмеження на продаж пального.

Фактично Україна починає створювати для російської економіки проблему не стільки з нафтою, скільки з можливістю перетворити нафту на необхідні економіці бензин, дизель та інші нафтопродукти.

І саме в цьому полягає одна з найбільш вразливих точок російської паливної системи.

Росії не вистачає близько 35 тисяч тонн бензину щодня

Росія має величезні запаси нафти і продовжує її видобувати. Однак сира нафта сама по собі не може заправити автомобіль, вантажівку чи значну частину техніки.

Спочатку її необхідно переробити на НПЗ.

Саме на цю ланку дедалі сильніше тиснуть українські далекобійні удари.

Reuters повідомляє, що після останньої серії атак зупинялися або суттєво скорочували роботу великі російські підприємства. Серед них — заводи в Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі.

Особливо показова ситуація з Пермським НПЗ — сьомим за обсягами переробки підприємством Росії. Після удару українських безпілотників 21 серпня завод припинив роботу. За даними джерел Reuters, атака спричинила пожежу та пошкодження технологічного обладнання.

Ще серйозніша ситуація склалася навколо активів «Лукойлу».

Після нового удару по Нижньогородському НПЗ, за даними медіа з посиланням на Reuters, усі основні російські нафтопереробні підприємства «Лукойлу» опинилися поза нормальною роботою. Сам Нижньогородський НПЗ має потужність близько 17 млн тонн нафти на рік та виробляє бензин, дизель, авіаційне паливо й інші нафтопродукти.

Тобто проблема накопичується: виведення з роботи одного НПЗ система ще може компенсувати резервами та збільшенням завантаження інших підприємств. Але коли одночасно виникають проблеми на кількох великих заводах, можливостей для такого маневру стає дедалі менше.

Росія почала масово завозити бензин

Найпоказовіший симптом кризи — імпорт.

Ще у червні Reuters повідомляло про незвичний для Росії крок: Москва готувалася імпортувати бензин морем, щоб компенсувати дефіцит після ударів по НПЗ. Одне з джерел агентства тоді зазначало, що паливо мало надходити з Азії.

Відтоді схема почала працювати вже на практиці.

17 серпня Reuters повідомило, що щонайменше одна партія бензину індійського походження вже потрапила на внутрішній російський ринок. Москва використовувала імпорт саме для пом’якшення дефіциту, який посилився після українських атак на нафтопереробні підприємства.

Ще раніше, наприкінці липня, Росія імпортувала близько 30 тисяч тонн бензину АІ-92 з Марокко. Reuters тоді прямо пов’язувало такі закупівлі з дефіцитом і стрибками цін після повторних атак на НПЗ.

За даними галузевої аналітики, з кінця липня Росія отримала морем понад 1 млн барелів бензину індійського походження, а ще одна партія приблизно на 300 тисяч барелів була завантажена в Марокко. Паралельно бензин надходив із Білорусі та Казахстану.

Виникла доволі парадоксальна картина: країна, яка десятиліттями заробляла величезні кошти на експорті нафти та нафтопродуктів, сама почала шукати бензин на зовнішніх ринках.

Казахстан перероблятиме російську нафту і повертатиме пальне назад

Особливо цікаво виглядає схема з Казахстаном.

Ще у червні Росія почала переговори з Астаною про постачання приблизно 50 тисяч тонн бензину АІ-92, коли через простої та ремонти НПЗ російське виробництво вже суттєво скоротилося.

А 25 серпня Казахстан повідомив про ще один механізм допомоги російському ринку.

Казахстанський НПЗ «Конденсат» має отримувати російську нафту на переробку, після чого приблизно 70% виробленого бензину та дизельного пального відправлятимуть назад до Росії.

Тобто Москва фактично змушена вивозити власну нафту за кордон, переробляти її там і повертати готове пальне назад.

Для країни з однією з найбільших нафтопереробних галузей світу це дуже нетипова ситуація.

Росія перекриває власний експорт

Ще одним показником серйозності проблеми стало рішення російської влади утримувати пальне всередині країни.

29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня 2026 року. Обмеження поширюється, зокрема, на дизель, суднове паливо та газойлі російських виробників.

При цьому обмеження значно ширші.

За даними Reuters, експорт моторного бензину та дизеля непрофільними експортерами заборонений до 31 січня 2027 року, а обмеження на експорт авіаційного пального діятимуть до кінця листопада.

І це вже має наслідки не тільки для Росії.

Наприклад, Туреччина, яка ще у 2025 році отримувала з Росії близько 85% імпортного дизеля, у серпні 2026-го різко переорієнтувала закупівлі на США та Індію. Частка російського пального в турецькому імпорті впала приблизно до 20%.

Таким чином українські атаки опосередковано починають змінювати навіть міжнародні потоки російських нафтопродуктів.

Обмеження повертаються і на російські АЗС

Дефіцит уже відчувають і звичайні споживачі.

За інформацією джерел Reuters, регіональна влада в окремих частинах Росії знову почала застосовувати обмеження на продаж бензину, зокрема ліміти на обсяг заправки та системи продажу залежно від реєстраційного номера автомобіля.

Москва намагається компенсувати проблему імпортом.

За оцінками джерел агентства, у серпні Росія могла отримати близько 220 тисяч тонн імпортного бензину, з яких приблизно 150 тисяч тонн припадало на Білорусь. Одночасно морські поставки з Азії стали ще одним джерелом компенсації дефіциту.

Але навіть з урахуванням імпорту ситуація залишається напруженою.

За розрахунками Reuters, після залучення зовнішніх поставок Росія все одно могла забезпечувати лише близько 85% внутрішнього попиту на бензин.

Тобто імпорт не ліквідує проблему — він лише частково закриває діру, яка утворилася через скорочення власного виробництва.

Чому удари по НПЗ настільки болючі

Стратегія України має зрозумілу економічну логіку.

Знищити російський нафтовидобуток надзвичайно складно: свердловини розосереджені на величезній території, значна частина родовищ розташована за тисячі кілометрів від України.

НПЗ — інша історія.

Це великі стаціонарні промислові комплекси з дорогим технологічним обладнанням. Окремі установки неможливо швидко замінити після серйозного пошкодження.

Саме тому навіть відносно локальне влучання може призвести до тривалої зупинки певного технологічного процесу.

Україна відкрито пояснює кампанію проти російської енергетичної інфраструктури прагненням скоротити ресурси, які Москва може використовувати для фінансування та забезпечення війни. Reuters фіксує серію ударів по російських енергетичних об’єктах протягом останніх місяців.

І статистика серпня показує, що накопичувальний ефект таких атак стає дедалі помітнішим.

Москва потрапляє у неприємну дилему

Для Кремля виникає проблема, яку неможливо вирішити одним адміністративним рішенням.

Якщо Росія продовжує експортувати великі обсяги пального — внутрішній дефіцит може посилитися.

Якщо Москва перекриває експорт — вона втрачає частину зовнішніх доходів та традиційних ринків.

Якщо збільшує імпорт — фактично витрачає валюту на закупівлю продукту, який сама донедавна масово продавала за кордон.

А якщо намагається компенсувати зупинку одного НПЗ збільшенням навантаження на інші заводи, то кожен наступний успішний український удар стає для системи дедалі болючішим.

Саме тому нинішні 70% власного забезпечення бензином — важливі не лише як окрема цифра.

Це показник того, що кампанія проти російської нафтопереробки починає переходити від локальних пошкоджень підприємств до проблеми масштабу всього внутрішнього паливного ринку.

При цьому Росія залишається великим виробником нафти й нафтопродуктів. Тому говорити про «паливний колапс» усієї країни було б передчасно. Москва має запаси, можливість перерозподіляти поставки, імпортувати пальне та ремонтувати пошкоджені підприємства.

Але сам факт, що наприкінці серпня власне виробництво бензину забезпечує лише близько 70% попиту, Росія купує пальне в Індії, Білорусі та Казахстані, використовує морський імпорт і одночасно продовжує експортні заборони, показує масштаб проблеми.

Для України ж це означає, що далекобійна кампанія починає давати результат далеко за межами території конкретного атакованого заводу.

Удар по НПЗ тепер відчувається на російській АЗС, у державному регулюванні експорту, в імпортній статистиці та навіть у зміні міжнародних потоків пального.

І якщо удари продовжаться, головним питанням осені стане вже не те, чи здатна Росія видобувати достатньо нафти.

А те, скільки цієї нафти вона ще зможе перетворити на бензин і дизель усередині власної країни.

30 Серпня, 2026
Кремль відкрито погрожує залишити Україну без світла: РФ готує нові масовані удари по енергетиці

Росія фактично анонсувала новий етап повітряної кампанії проти України перед початком осінньо-зимового сезону. Міністерство оборони РФ 30 серпня заявило, що російські війська розпочали підготовку до масованих ударів по об’єктах українського енергетичного сектору. Москва називає майбутні атаки «відповіддю» на удари України по російській нафтовій та енергетичній інфраструктурі.

Заява пролунала в особливо тривожний момент. До початку опалювального сезону залишаються лічені тижні, а Росія вже збільшує інтенсивність ударів по українських містах, енергетиці, портах та промисловості. Лише протягом останніх днів масштабні атаки спричиняли перебої з електропостачанням у кількох регіонах, а в ніч проти 30 серпня під ударом знову опинилася енергетична інфраструктура Миколаївщини.

Тому нинішня заява російського Міноборони може означати не окрему погрозу, а підготовку до нової системної кампанії, подібної до тих, які Україна вже переживала попередніми зимами.

Російське відомство стверджує, що рішення пов’язане з українськими атаками на російський паливно-енергетичний комплекс. За заявою Москви, підготовка до ударів уже розпочалася. Водночас Росія традиційно називає українські атаки по своїй нафтопереробній інфраструктурі ударами по «цивільних об’єктах», хоча Київ пояснює такі операції необхідністю зменшувати ресурсну базу російської війни.

І саме тут з’являється важливий контекст.

Протягом останніх місяців Україна значно активізувала удари по російських нафтопереробних заводах. Наслідки вже помітні на внутрішньому паливному ринку РФ. За даними Reuters, наприкінці серпня виробництво бензину в Росії впало приблизно до 70% внутрішнього попиту після атак на низку великих НПЗ. Добове виробництво скоротилося приблизно до 80 тисяч тонн за потреби близько 115 тисяч тонн.

Росії довелося нарощувати імпорт пального та вводити додаткові обмеження. 29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня. Обмеження стали частиною ширшої спроби стабілізувати внутрішній ринок на тлі пошкоджень НПЗ та дефіциту пального.

Тобто між двома сторонами фактично формується дедалі жорсткіше енергетичне протистояння.

Україна намагається бити по російській нафтовій промисловості — одному з ключових джерел доходів Кремля та важливій частині військової логістики.

Росія у відповідь погрожує посилити атаки на українську електроенергетику.

А наближення холодів робить таку ескалацію особливо небезпечною.

Росія вже почала бити по енергетиці

Певні ознаки нового етапу кампанії видно вже зараз.

У ніч проти 30 серпня росіяни атакували Миколаївську область ударними безпілотниками Shahed і крилатими ракетами «Бандероль». Серед цілей був об’єкт енергетичної інфраструктури. Після удару виникли проблеми з електропостачанням у Миколаєві, а також у громадах Миколаївського та Баштанського районів. Енергетикам вдалося оперативно відновити подачу електрики.

Під ударом тієї ж доби була і портова інфраструктура Миколаєва.

Це продовжує тенденцію останніх тижнів. 24 серпня після російських атак нові знеструмлення фіксували у Донецькій, Харківській, Чернігівській, Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях.

Ще масштабніші атаки Україна пережила взимку 2025–2026 років.

24 січня Росія завдала потужного удару по українській енергосистемі, після якого без електрики залишилися близько 1,2 млн споживачів по всій країні. Частина Києва одночасно мала проблеми з теплопостачанням у період сильних морозів.

7 лютого РФ знову провела масштабну атаку на енергетичні об’єкти, використовуючи ракети та безпілотники.

Ці атаки показали логіку російської кампанії: Москва намагається одночасно пошкоджувати генерацію, підстанції, газову інфраструктуру та інші вузлові елементи системи, змушуючи Україну витрачати ресурси на аварійні ремонти.

Тому нинішнє формулювання російського Міноборони про «масовані удари» сприймається особливо серйозно.

Чому саме зараз

Є кілька факторів, які роблять кінець літа — початок осені логічним моментом для нової російської кампанії.

По-перше, наближається опалювальний сезон.

Енергетична система в холодний період працює під значно більшим навантаженням, а тривалі пошкодження електростанцій або підстанцій можуть одночасно впливати на електро-, тепло- та водопостачання.

По-друге, Росія останніми днями суттєво наростила інтенсивність повітряних ударів.

ISW зазначає, що 28–29 серпня російські сили провели тривалу серію комбінованих ракетно-дронових атак, яка тривала понад 28 годин і була значною мірою сконцентрована на Києві та Київській області. Аналітики вважають, що подібні тривалі удари покликані виснажувати українську ППО та порушувати повсякденне життя.

По-третє, Україна дедалі сильніше тисне на російську нафтопереробку.

Удари по НПЗ вже змусили Кремль переходити до нестандартних заходів — від імпорту бензину до експортних заборон і адміністративного контролю над інфраструктурою. 24 серпня Володимир Путін навіть дозволив державі тимчасово перебирати контроль над стратегічними об’єктами, які влада визнає недостатньо захищеними від атак безпілотників.

Отже, російська погроза може мати й елемент тиску: Москва намагається підняти для України ціну ударів по своїй нафтовій інфраструктурі.

Чи готова Україна до зими

Водночас ситуація перед зимою 2026–2027 років має одну важливу відмінність: Україна заздалегідь створила значні запаси газу.

28 серпня перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що в українських підземних сховищах уже накопичено 14,6 млрд кубометрів газу. Це обсяг, необхідний для базового сценарію проходження осінньо-зимового періоду. Причому цільового показника вдалося досягти на місяць раніше від плану.

Раніше уряд називав 13,2 млрд кубометрів критично необхідним мінімумом, який має дозволити пройти зиму навіть за низьких температур і масованих російських атак.

Це означає, що з точки зору запасів газу Україна входить у сезон у кращій позиції.

Але газ у сховищах сам по собі не гарантує безперебійного тепла.

Як показали попередні зими, Росія може бити не лише по газовидобувних і газотранспортних об’єктах, а й по електростанціях, високовольтних підстанціях, трансформаторах та мережах, без яких нормальна робота міст також стає складною.

Саме тому ключовим фактором цієї зими знову може стати не стільки кількість енергоресурсів, скільки здатність захистити та швидко ремонтувати інфраструктуру.

Головна проблема — ППО

Для України питання протиповітряної оборони залишається критичним.

Останні російські атаки демонструють зміну тактики. Москва використовує не тільки звичайні Shahed, а й значно швидші реактивні безпілотники, балістичні ракети та комбінує різні типи засобів ураження.

Масовані хвилі змушують ППО одночасно реагувати на десятки чи навіть сотні цілей.

А якщо головними мішенями стануть трансформаторні підстанції, ТЕС, ГЕС чи газова інфраструктура, навіть кілька проривів можуть мати значні наслідки.

Саме тому Володимир Зеленський протягом року неодноразово закликав партнерів збільшити поставки систем Patriot та боєприпасів до них. Під час масштабної атаки 27 серпня Україна вже використовувала нещодавно отримані американські комплекси Patriot для перехоплення російських балістичних ракет.

«Битва за зиму» вже фактично почалася

Говорити, що нова кампанія гарантовано призведе до масштабних блекаутів, зараз немає підстав.

Українська енергосистема має досвід чотирьох років війни, створені запаси обладнання, розподілені ремонтні бригади та значно кращу підготовку до російських ударів, ніж у 2022 році.

Але російська заява 30 серпня принципово змінює інформаційний фон.

Москва вже не просто завдає ударів по окремих енергетичних об’єктах, а публічно заявляє про підготовку масштабної кампанії.

І саме тому поняття «битва за зиму» цього року може знову стати буквальним.

З одного боку — Росія, яка намагається використовувати ракети та дрони для руйнування української енергетики.

З іншого — Україна, яка накопичує газ, відновлює генерацію, посилює ППО і одночасно завдає ударів по російських НПЗ, створюючи проблеми вже для паливної системи противника.

До того ж дипломатичного прориву, який міг би швидко завершити війну до холодів, поки не видно. Один із високопоставлених українських чиновників цього тижня заявив Reuters, що майбутні контакти з Росією, найімовірніше, спочатку матимуть лише технічний характер, а швидкого завершення війни до зими очікувати не варто.

Таким чином осінь 2026 року може розпочатися відразу двома взаємопов’язаними кампаніями: Україна продовжуватиме тиснути на російську нафтову інфраструктуру, а Москва намагатиметься завдати максимальної шкоди українській енергосистемі.

І якщо російська заява про підготовку «масованих ударів» справді переросте у нову масштабну кампанію, питання світла, тепла та захисту енергетичних об’єктів знову стане одним із ключових фронтів війни.

30 Серпня, 2026
Анджеліна Джолі знову в Україні: з’явилося фото голлівудської зірки

Американська акторка та гуманітарна активістка Анджеліна Джолі, ймовірно, знову приїхала до України. Напередодні у соцмережах почали поширювати повідомлення про те, що голлівудську зірку помітили дорогою до Львова, а вже 30 серпня з’явилися світлини, які, за твердженнями місцевих медіа, були зроблені під час її нового перебування в Україні.

Більше того, сьогодні очевидці повідомляють уже про появу Джолі в Тернополі. Таким чином, якщо інформація підтвердиться, акторка могла вирушити зі Львова далі Україною.

Про нові фото Джолі 30 серпня повідомив львівський телеканал НТА. Видання зазначає, що напередодні знаменитість бачили у Львові, а сьогодні — в Тернополі. У мережі також оприлюднили фотографії акторки.

При цьому найважливіша деталь поки залишається незмінною: ані сама Анджеліна Джолі, ані її представники офіційно не оголошували про нову поїздку до України. Так само наразі немає повідомлення від української влади чи міжнародної гуманітарної організації, яке б пояснювало мету її візиту.

Тому поки коректніше говорити саме про ймовірний новий приїзд Джолі, а не про підтверджену офіційну поїздку.

Спочатку Джолі помітили дорогою до Львова

Перші повідомлення почали активно поширюватися у другій половині дня 29 серпня.

За словами очевидців, акторку нібито побачили в автомобілі дорогою до Львова. Джолі, як стверджувалося, їхала у супроводі охорони. Фотографії та повідомлення швидко розійшлися місцевими Telegram-каналами.

Однак уже тоді медіа звертали увагу на відсутність офіційного підтвердження.

УНІАН, зокрема, писав, що інформація про можливий візит активно обговорювалася у соцмережах, але підтверджень того, що Джолі справді прямує до Львова або вже перебуває в місті, на той момент не було.

30 серпня ситуація змінилася: з’явилися нові світлини, а місцеве львівське медіа повідомило, що акторку бачили вже в Україні.

Але інтриги додало інше повідомлення.

За даними очевидців, цього ж дня Анджеліну Джолі нібито помітили вже у Тернополі. Подробиць її перебування там поки практично немає.

Невідомо також, чи Львів і Тернопіль є кінцевими пунктами поїздки або лише частиною маршруту акторки.

Мета поїздки залишається таємницею

Саме це зараз є головною загадкою нового можливого візиту Джолі.

Акторка вже неодноразово демонструвала, що під час поїздок до України не обмежується символічними появами у великих містах. Її попередні візити були пов’язані з гуманітарними питаннями та допомогою людям, які постраждали внаслідок російського вторгнення.

Тому не виключено, що й цього разу поїздка може мати гуманітарну мету.

Проте жодних підтверджених даних про програму її перебування, зустрічі чи подальший маршрут наразі немає, тому приписувати Джолі конкретну місію передчасно. НТА також зазначає, що мета та деталі візиту не повідомляються.

Цікаво, що приховані від публіки маршрути для акторки вже не новина.

Уперше Джолі несподівано з’явилася у Львові ще у 2022 році

Перший приїзд Анджеліни Джолі після початку повномасштабного російського вторгнення став справжньою сенсацією.

30 квітня 2022 року голлівудську акторку несподівано побачили у Львові.

Одним із найвідоміших кадрів того візиту стала поява Джолі у звичайному львівському кафе. Відео миттєво розлетілося соцмережами: акторку впізнали відвідувачі, вона посміхалася та віталася з людьми.

Але розважальною появою її поїздка не обмежувалася.

Джолі відвідала львівський залізничний вокзал, де спілкувалася з українцями, які евакуювалися із зони бойових дій. Зокрема, вона зустрічала евакуаційний потяг із Покровська.

Також акторка зустрічалася з дітьми та людьми, які були змушені залишити свої домівки через війну.

Тоді її поїздка мала гуманітарний характер.

У 2025 році Джолі поїхала значно ближче до фронту

Ще важливішим став наступний візит знаменитості.

У листопаді 2025 року Анджеліна Джолі приїхала вже не лише на захід України, а вирушила до Херсона та Миколаєва.

Поїздка відбувалася разом із міжнародною благодійною організацією Legacy of War Foundation. Джолі відвідала медичні заклади, зокрема дитячу лікарню та пологовий будинок, спілкувалася з медиками, родинами та дітьми.

Фотографії тієї поїздки були зовсім не схожі на традиційні зіркові візити.

Акторку фотографували у бронежилеті та під антидроновими сітками — у реальності міста, яке постійно перебуває під загрозою російських ударів.

Саме тому нинішня поява Джолі на заході України викликає особливий інтерес: попередній досвід показує, що Львів або Тернопіль зовсім не обов’язково мають бути кінцевою точкою її маршруту.

Проте наразі це лише припущення.

Джолі вже бувала і в Тернополі

Є ще одна цікава деталь.

Тернопіль, де акторку, за повідомленнями очевидців, могли бачити сьогодні, також уже з’являвся у маршруті Джолі.

Після поїздки на південь України у листопаді 2025 року знаменитість бачили у Тернополі — тоді вона зупинялася на місцевій АЗС за кавою.

Тому нинішні повідомлення про її появу в цьому місті самі по собі не виглядають неймовірними.

Водночас саме відсутність офіційних заяв може бути цілком свідомою. Під час війни маршрути відомих іноземних гостей, особливо якщо вони можуть прямувати у регіони підвищеного ризику, часто не розголошують заздалегідь із міркувань безпеки.

Чому новий візит Джолі важливий для України

Навіть без інформації про конкретну мету поїздки поява Анджеліни Джолі в Україні має значний інформаційний ефект.

Йдеться про одну з найбільш упізнаваних акторок світу, яка протягом багатьох років займається гуманітарними проблемами, біженцями та наслідками воєн.

Її попередні українські поїздки отримували висвітлення далеко за межами України.

Особливо важливо, що Джолі приїжджала сюди не тільки у перші місяці після початку повномасштабної війни, коли увага світових медіа до України була максимальною.

Вона повернулася у 2025 році, а тепер, судячи з повідомлень українських медіа та очевидців, могла зробити це знову у серпні 2026-го.

Це робить нинішню історію значно цікавішою за звичайну появу знаменитості.

Якщо новий візит підтвердиться, це буде вже щонайменше третя відома поїздка Анджеліни Джолі до України від початку повномасштабного вторгнення: Львів у 2022 році, Херсон і Миколаїв у 2025-му та нинішній можливий маршрут через Львів і Тернопіль.

Поки ж головна інтрига залишається відкритою: для чого саме Анджеліна Джолі цього разу приїхала в Україну і куди вона вирушить далі.

30 Серпня, 2026
Китай поставив Путіну ядерну «червону лінію»: Стубб розкрив розмову з главою МЗС КНР

Китай не зацікавлений у застосуванні Росією ядерної зброї проти України і дав зрозуміти, що не дозволить Москві перейти цю межу. Про це заявив президент Фінляндії Александр Стубб, розповідаючи про свою особисту розмову з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї. На думку фінського президента, позиція Пекіна сьогодні є одним із найсерйозніших факторів стримування Кремля від ядерної ескалації.

Стубб зробив цю заяву в інтерв’ю німецькому Bild, оприлюдненому наприкінці серпня. Він не лише оцінив ризик використання ядерної зброї, а й висловився про можливість російського нападу на НАТО та подальші кроки Кремля у війні проти України.

За словами президента Фінляндії, питання потенційного застосування ядерної зброї він безпосередньо порушив під час літнього візиту глави китайської дипломатії до Фінляндії. Ван Ї справді відвідував країну 5 липня 2026 року та зустрічався зі Стуббом. Офіційно серед тем переговорів називали війну Росії проти України, європейську безпеку та міжнародні питання.

Стубб розповів, що під час тієї розмови запитав китайського міністра про можливість застосування Росією ядерної зброї проти України.

За його словами, відповідь була однозначною: «Ми ніколи не дозволимо, щоб це сталося».

Фінський президент назвав таку позицію Пекіна «досить ефективним фактором стримування».

Ця заява має особливе значення через відносини Китаю та Росії. Пекін залишається одним із найважливіших партнерів Москви, а Росія після початку повномасштабної війни дедалі більше залежить від китайської економіки, торгівлі та політичної підтримки.

Саме тому відверта незгода Китаю з можливим застосуванням ядерної зброї могла б мати для Кремля значно більшу вагу, ніж чергове попередження з боку західних держав.

Водночас слова Стубба не означають, що Пекін має юридичний або фізичний механізм, який автоматично здатен «заборонити» Москві ядерний удар. Йдеться насамперед про політичний вплив та потенційні наслідки для російсько-китайських відносин.

Саме тому коректніше говорити не про формальну «гарантію» Китаю, а про те, що китайське керівництво, за словами Стубба, чітко виступає проти такого сценарію.

Фінський президент також вважає, що Росія свідомо використовує ядерну тему як інструмент психологічного тиску на Європу.

На його думку, Москва хоче змусити європейські суспільства постійно обговорювати найгірші сценарії: чи застосує Кремль ядерну зброю, чи піде на новий виток ескалації, чи наважиться атакувати одну з країн НАТО.

Стубб розглядає це як частину російської інформаційної стратегії — підтримувати у Європі постійний страх і таким чином послаблювати готовність західних країн підтримувати Україну.

Водночас сам президент Фінляндії оцінює можливості Росії для подальшої військової ескалації як досить обмежені.

Він не бачить реалістичного сценарію, за якого Москва найближчим часом розпочне повномасштабний напад на одну з країн НАТО. Стубб пояснює це як військовими втратами Росії в Україні, так і колосальною різницею у потенціалі між РФ та Північноатлантичним альянсом.

Президент Фінляндії підкреслив, що НАТО має значну перевагу над Росією у звичайних озброєннях, ракетних спроможностях та ядерному стримуванні. Крім того, за його словами, він спирається на розвідувальну інформацію, яка не дає підстав очікувати прямого нападу РФ на Альянс найближчим часом.

Це помітно відрізняється від більш тривожних прогнозів, які звучали в Німеччині та інших країнах Європи.

Наприклад, генеральний інспектор Бундесверу Карстен Бройер припускав, що Росія приблизно до 2029 року може відновити спроможності для масштабної військової операції проти НАТО. Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте раніше також попереджав про необхідність готуватися до потенційної російської загрози протягом найближчих років.

Стубб із цими оцінками не погоджується. Він заявив, що не бачить конкретних фактів, які підтверджували б сценарій російського нападу на НАТО вже до 2029 року.

При цьому президент Фінляндії не пропонує Європі розслаблятися. Навпаки, він наголошує, що західні країни повинні готуватися до найгірших сценаріїв саме для того, щоб вони не стали реальністю.

Найімовірнішим способом ескалації з боку Кремля Стубб назвав зовсім не ядерну зброю і не напад на НАТО, а нову хвилю мобілізації в Росії.

За його оцінкою, вона може відбутися вже восени.

Стубб звернув увагу на зміни російського законодавства, зокрема заходи, які можуть ускладнювати виїзд громадян і обмежувати свободу пересування. На його думку, такі рішення можуть бути частиною підготовки влади до нового масштабного набору людей до армії.

Він також навів свою оцінку російських втрат і поповнення армії. За словами Стубба, російські війська щомісяця втрачають близько 30–35 тисяч військовослужбовців, тоді як рекрутувати вдається приблизно 27 тисяч.

Якщо ці темпи зберігатимуться, Москві буде дедалі складніше підтримувати нинішню інтенсивність бойових дій без додаткового набору людей.

Ці припущення збігаються з недавніми заявами українського керівництва.

23 серпня Володимир Зеленський заявив, що Росія, за українськими даними, готується після вересневих виборів мобілізувати ще близько 300 тисяч людей. Президент України також говорив про плани Кремля надалі збільшувати чисельність російської армії. Москва офіційно заперечує підготовку нової масштабної мобілізації.

Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков 25 серпня назвав повідомлення про можливу мобілізацію інформаційними вкидами української сторони. Однак Стубб вважає, що економіка втрат сама підштовхує Москву до такого рішення.

При цьому нова мобілізація, на його думку, може мати серйозні внутрішньополітичні наслідки для Росії.

Це добре видно на прикладі осені 2022 року, коли після оголошення «часткової мобілізації» сотні тисяч росіян залишили країну або намагалися уникнути призову.

Саме тому Кремль протягом наступних років робив ставку переважно на контрактників, високі одноразові виплати та набір людей у регіонах, намагаючись уникати нового масштабного примусового призову.

Однак, якщо оцінка Стубба правильна, ця модель може дедалі гірше компенсувати втрати російської армії.

Показово, що його заява пролунала на тлі нового загострення ядерної теми навколо війни.

Російські чиновники протягом останніх років неодноразово погрожували Заходу ядерною ескалацією, а Москва змінила власну ядерну доктрину, розширивши перелік умов, за яких теоретично допускається застосування такого озброєння.

Водночас Китай послідовно публічно наголошував на необхідності уникнення ядерної ескалації. Саме позиція Пекіна є особливо важливою через те, що Китай — постійний член Ради Безпеки ООН, ядерна держава та ключовий міжнародний партнер Росії.

Стубб фактично стверджує, що за публічною китайською риторикою існує й значно пряміший сигнал Москві: застосування ядерної зброї проти України для Пекіна є неприйнятним.

Втім, перевірити точний зміст закритих переговорів Ван Ї та Стубба незалежно неможливо. Китайське МЗС у своєму офіційному повідомленні про зустріч 5 липня не наводило цієї конкретної репліки. Воно лише підтвердило сам факт переговорів та обговорення міжнародної безпеки. Тому слова про «ми ніколи цього не дозволимо» наразі відомі саме з переказу фінського президента.

У підсумку Стубб малює сценарій, у якому ядерна ескалація залишається малоймовірною не тільки через західне стримування, а й через позицію Китаю. Натомість значно реальнішим він вважає інший крок Кремля — нову мобілізацію, необхідну для компенсації великих втрат і продовження війни на нинішньому рівні.

І якщо прогноз президента Фінляндії справдиться, саме осінь 2026 року може показати, наскільки далеко Москва готова піти не у ядерній, а у людській ескалації війни.

30 Серпня, 2026
Один удар перетворився на катастрофу: з’явилося відео детонації боєприпасів у Милі

У мережі з’явилися нові кадри масштабної детонації боєприпасів у селі Мила Бучанського району Київської області, де після російського удару по складу Сил оборони сталася одна з найтрагічніших подій останніх місяців. Відео, зняте з дуже близької відстані, зафіксувало потужний спалах, ударну хвилю та подальшу серію вибухів. Саме вторинна детонація боєприпасів після влучання російського безпілотника призвела до величезної зони руйнувань навколо складу.

На оприлюднених кадрах видно різкий спалах, після якого до камери доходить потужна вибухова хвиля. Практично одразу чути нові вибухи — починається детонація боєприпасів. Точне місце, з якого було зроблено запис, а також особу автора відео офіційні служби не повідомляли. Тому визначати відстань до епіцентру лише за кадрами некоректно. Водночас відео дозволяє побачити, наскільки стрімко після першого вибуху ситуація перетворилася на масштабну надзвичайну подію.

Трагедія сталася ввечері 28 серпня. Російський ударний безпілотник влучив у місце зберігання озброєння в селі Мила. СБУ повідомила, що йдеться про російський дрон типу «Герань-4». Після його влучання виникла пожежа, яка спричинила вторинну детонацію боєприпасів.

Президент Володимир Зеленський згодом підтвердив, що на цьому об’єкті зберігалися снаряди, міни, інші боєприпаси та безпілотники Сил оборони. Він наголосив, що такого складу біля житлової забудови «точно не повинно було бути», а масштаб руйнувань безпосередньо пов’язаний із подальшою детонацією.

Наслідки виявилися катастрофічними. За даними Національної поліції, станом на вечір 29 серпня було відомо про 37 загиблих. Ще четверо людей вважалися зниклими безвісти. Поліція на той момент повідомляла про 19 травмованих, серед яких двоє дітей, двоє поліцейських та співробітники ДСНС.

Водночас у різних офіційних та медійних повідомленнях протягом 29 серпня фігурували різні цифри постраждалих — зокрема 42 людини. Це пояснюється тим, що інформація оновлювалася в міру роботи медиків і рятувальників. Тому для актуального матеріалу коректніше вказувати конкретний час, до якого належить та чи інша цифра, а не об’єднувати різні зведення в один показник.

Найбільша кількість жертв припала на розташований поруч приватний пансіонат для людей похилого віку та людей з інвалідністю. За повідомленнями місцевої влади та ЗМІ, 34 із 37 загиблих перебували саме у цьому закладі. Пансіонат знаходився фактично навпроти території складів.

Серед загиблих також був голова Дмитрівської громади Тарас Дідич. Зеленський повідомив, що він загинув, коли допомагав під час рятувальної операції. За свідченням одного з місцевих мешканців, яке наводить Суспільне, під час хаотичної детонації один зі снарядів влучив у його автомобіль.

Масштаби руйнувань виявилися значно більшими, ніж можна було очікувати від самого влучання безпілотника. Поліція повідомила про пошкодження близько 130 будинків, 18 автомобілів, двох гаражів, складського та двох нежитлових приміщень, двох магазинів, трьох автозаправних станцій, підприємства, закладу та пансіонату.

Репортери, які працювали в Милі після трагедії, описували на дорогах та подвір’ях уламки боєприпасів, патрони та частини боєголовок. У деяких місцях снаряди вилітали далеко за територію складу. Мешканцям доводилося залишати будинки буквально під час детонації. Суспільне наводить свідчення родини, яка спочатку ховалася в будинку, а потім була змушена тікати, коли споруда почала горіти й уламки боєприпасів падали поруч із людьми.

Вибухи тривали багато годин. Ще вдень 29 серпня у районі складів періодично лунала детонація, залишалися осередки відкритого вогню, а рятувальники не могли безпечно потрапити на окремі ділянки. До ліквідації наслідків залучили піротехнічні підрозділи та роботизовану техніку, щоб працювати там, де перебування людей було занадто небезпечним.

Через вибухи тимчасово перекривали ділянку міжнародної траси М-06 Київ — Чоп, відомої як Житомирська траса. Дорогу очищали від уламків та вибухонебезпечних предметів. Після перевірки піротехніками рух транспортних засобів відновили.

Трагедія спричинила не лише рятувальну операцію, а й кримінальне розслідування. СБУ відкрила провадження одразу за двома статтями Кримінального кодексу — статтею 437 про злочин агресії та статтею 425 про недбале ставлення до військової служби. Слідство має встановити як обставини російського удару, так і те, чому значна кількість вибухових матеріалів зберігалася настільки близько до житлових будинків.

Міністр внутрішніх справ Іван Вигівський повідомив, що правоохоронці разом із СБУ та Офісом генерального прокурора з’ясовують усі деталі. Станом на ранок 30 серпня було опитано близько 40 свідків, а вилучені речові докази направили на експертизи. Слідство окремо перевіряє обставини розміщення боєприпасів серед цивільної забудови.

Міністерство оборони після трагедії закликало керівників складових Сил безпеки й оборони та підприємств українського оборонно-промислового комплексу провести повний аудит місць зберігання зброї та боєприпасів. У відомстві підкреслили: склади з вибухонебезпечними матеріалами не повинні розташовуватися біля житлових будинків.

Особливо гостро ситуація сприймається через те, що це вже не перша схожа трагедія на Київщині. Президент нагадав про випадок у Вишневому 6 липня 2026 року, де після російського удару також почалася детонація складів із боєприпасами. Тоді загинули люди й були пошкоджені сотні будинків. Саме тому Зеленський назвав повторення такого сценарію «абсолютно неприпустимим».

Водночас Генеральний штаб ЗСУ наголосив, що першопричиною трагедії залишається російська агресія та удар по українській території. Тобто розслідування можливих порушень правил зберігання боєприпасів не змінює факту, що детонацію запустило влучання російського ударного безпілотника.

Масштаб події привернув і міжнародну увагу. Reuters та Associated Press повідомили про щонайменше 37 загиблих, причому AP називає удар у Милі найсмертоноснішою російською атакою в Україні у 2026 році станом на кінець серпня. За інформацією агентства, з небезпечної зони евакуювали понад 370 людей.

30 серпня на Київщині оголошено Днем жалоби за загиблими.

Нові відео з місця трагедії тепер дозволяють побачити те, що сухі цифри передати не можуть: після першого спалаху починається ланцюг вибухів, а ударна хвиля буквально накриває територію навколо. Саме вторинна детонація перетворила російське влучання в катастрофу, яка забрала десятки життів і залишила після себе великий сектор зруйнованої житлової забудови.

Втім, слідство ще триває, тому остаточні висновки про відповідальних за розміщення складу, дотримання правил безпеки та всі обставини трагедії робити зарано. Вже підтверджені дві ключові обставини: удар завдала Росія, а боєприпаси, які після нього детонували, зберігалися у безпосередній близькості до цивільної забудови. Саме поєднання цих факторів і призвело до такого масштабного числа жертв.

30 Серпня, 2026